Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

(iii) статей 44 та 45;

(b) сума прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах прийнятних зобов'язань суб'єктів глобальної системно важливої установи, в яких установа не має значних інвестицій, поділена на агреговану суму прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та капіталу другого рівня суб'єктів фінансового сектора та в інструментах прийнятних зобов'язань суб'єктів глобальної системно важливої установи, в жодному з яких суб'єкт врегулювання не має значних інвестицій.

2. Установи повинні виключати андеррайтингові позиції, які утримуються протягом п'яти робочих днів або менше, з сум, зазначених у пункті (a) параграфа 1, та з обчислення коефіцієнта згідно з пунктом (b) параграфа 1.

3. Сума, яка підлягає вирахуванню відповідно до параграфа 1, повинна бути рівномірно розподілена між усіма інструментами прийнятних зобов'язань суб'єкта глобальної системно важливої установи, що утримуються установою. Установи повинні визначити суму кожного інструменту прийнятних зобов'язань, який підлягає вирахуванню відповідно до параграфа 1, шляхом множення суми, зазначеної в пункті (a) цього параграфа, на частку, зазначену в пункті (b) цього параграфа:

(a) суму пакета акцій, яку необхідно вирахувати згідно з параграфом 1;

(b) частку агрегованої суми прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах прийнятних зобов'язань суб'єктів глобальної системно важливої установи, в яких установа не має значних інвестицій, яку представляє кожен інструмент прийнятних зобов'язань, який утримує установа.

4. Сума пакетів акцій, зазначених у пункті (c) статті 72e(1), який дорівнює або є меншим за 10% елементів основного капіталу першого рівня установи, після застосування положень, встановлених у пунктах (a)(i), (a)(ii) та (a)(iii) параграфа 1 цієї статті, не повинен підлягати вирахуванню та повинен підлягати застосуванню ваги ризику відповідно до глави 2 або 3 розділу II частини третьої, а також вимогам, встановленим у розділі IV частини третьої, у відповідних випадках.

5. Установи повинні визначити суму кожного інструменту прийнятних зобов'язань, який зважується на ризик відповідно до параграфа 4, шляхом множення суми пакетів акцій, які підлягають зважуванню на ризик згідно з параграфом 4, на частку, отриману з обчислення, вказаного в пункті (b) параграфа 3.

1. Установи можуть ухвалити рішення не вираховувати визначену частину їхньої прямої, непрямої та синтетичної участі в інструментах прийнятних зобов'язань, що в сукупності та на основі обчислення на базі довгих брутто-позицій дорівнює або менше ніж 5% елементів основного капіталу першого рівня установи після застосування статей 32-36, за умови що дотримано всіх таких умов:

(a) такі пакети акцій не входять до торгового портфеля;

(b) інструменти прийнятних зобов'язань утримуються не довше, ніж протягом 30 робочих днів.

2. До сум елементів, які не підлягають вирахуванню відповідно до параграфа 1, застосовуються вимоги до власних коштів стосовно елементів у торговому портфелі.

3. Якщо, у разі вирахування пакетів акцій згідно з параграфом 1 не здійснюють, визначені в зазначеному параграфі умови вважаються незадоволеними, пакети акцій вираховують відповідно до положень статті 72g без застосування виключень, встановлених у статтях 72h та 72i.

Прийнятні зобов'язання установи складається з елементів прийнятних зобов'язань установи після здійснення вирахувань, зазначених у статті 72e.

Власні кошти та прийнятні зобов'язання установи складаються з суми її власних коштів та її прийнятних зобов'язань.

1. Інструменти капіталу та зобов'язання, щодо яких установа має дискреційні повноваження ухвалювати рішення про виплату розподілюваних виплат в іншій формі, ніж у формі грошей чи інструментів власних коштів, не повинні кваліфікуватися як інструменти основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня чи другого рівня або як інструменти прийнятних зобов'язань крім випадків, коли установа отримала попередній дозвіл на це від компетентного органу.

2. Компетентні органи повинні надати попередній дозвіл, зазначений у параграфі 1, лише у разі, якщо вони вважають, що було дотримано усі такі умови:

(a) на здатність установи скасовувати платежі за інструментом не буде чинити негативного впливу дискреція, зазначена у параграфі 1, або форма, у якій може бути здійснено розподілювані виплати;

(b) на здатність інструменту капіталу або здатність поглинати втрати не буде чинити негативного впливу дискреція, зазначена у параграфі 1, або форма, у якій може бути здійснено розподілювані виплати;

(c) якість інструменту капіталу або відповідальність не буде жодним способом знижено через дискрецію, зазначену в параграфі 1, або форму, у якій може бути здійснено розподілювані виплати.

Компетентний орган повинен консультуватися з органом з врегулювання стосовно відповідності установи зазначеним вимогам, перш ніж надавати попередній дозвіл, зазначений у параграфі 1.

3. Інструменти капіталу та зобов'язання, щодо яких юридична особа, яка не є установою, що їх випустила, має дискреційні повноваження ухвалювати рішення або вимагати, щоб розподілювані виплати за такими інструментами або зобов'язаннями здійснювалися в іншій формі, ніж у формі грошей чи інструментів власних коштів, не повинні кваліфікуватися як інструменти основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та другого рівня або інструменти прийнятних зобов'язань.

4. Установи можуть використовувати широкий ринковий індекс як одну з основ для визначення рівня розподілюваних виплат за інструментами додаткового капіталу першого та другого рівня та інструментами прийнятних зобов'язань.

5. Параграф 4 не застосовують у разі, якщо установа є референтним суб'єктом у такому широкому ринковому індексі, крім випадків, коли задоволено обидві такі умови:

(a) установа вважає коливання в рамках цього широкого ринкового індексу не пов'язаним значним чином з кредитним становищем установи, її материнської установи або материнської фінансової холдингової компанії або материнської фінансової холдингової компанії змішаного типу або материнської холдингової компанії зі змішаною діяльністю;

(b) компетентний орган не встановив іншого визначення, ніж зазначене в пункті (a).

6. Установи повинні звітувати про широкі ринкові індекси, на основі яких вони ґрунтують свої інструменти капіталу та інструменти прийнятних зобов'язань, а також повинні здійснювати їх розкриття.

7. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення умов, відповідно до яких індекси кваліфікують як широкі ринкові індекси для цілей параграфа 4.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Установи не повинні вираховувати з будь-яких елементів власних коштів пряму, непряму або синтетичну участь в інструментах капіталу, випущених регульованим суб'єктом фінансового сектора, які не кваліфіковано як регулятивний капітал такого суб'єкта. Установи повинні застосовувати вагу ризику до таких пакетів акцій відповідно до глав 2 або 3 розділу II частини третьої, у відповідних випадках.

Вимоги щодо строку погашення для коротких позицій, зазначених у пункті (a) статті 45, пункті (a) статті 59, пункті (a) статті 69 та пункті (a) статті 72h повинні вважатися дотриманими щодо позицій, які утримуються, якщо виконано всі такі умови:

(a) установа має договірне право продати контрагенту, який здійснює хеджування, довгу позицію, яка є предметом хеджування, у визначену дату в майбутньому;

(b) контрагент, який здійснює хеджування для установи, є зобов'язаним за договором придбати в установи у зазначену дату в майбутньому довгу позицію, зазначену у пункті (a).

1. Для цілей пункту (a) статті 42, пункту (a) статті 45, пункту (a) статті 57, пункту (a) статті 59, пункту (a) статті 67, пункту (a) статті 69, пункту (a) статті 72f та пункту (a) статті 72h, установи можуть зменшити суму довгої позиції в інструменті капіталу або зобов'язанні на частку індексу, що складається з тієї самої базисної експозиції, що хеджується, за умови дотримання усі наведених нижче умов:

(a) або як довга позиція, так і коротка позиція, що хеджується, та коротка позиція в індексі використовуються для хеджування такої довгої позиції входять до торгового портфеля, або вони обидві не входять до неторгового портфеля;

(b) позиції, які зазначені у пункті (a), утримуються за справедливою вартістю на балансі установи;

(c) коротка позиція, зазначена в пункті (a), вважається ефективним хеджем відповідно до внутрішніх контрольних процесів установи;

(d) компетентні органи оцінюють достатність внутрішніх контрольних процесів, зазначених у пункті (c), принаймні на щорічній основі та перевіряють їх довгострокову доцільність.

2. Якщо компетентний орган надав попередній дозвіл, установа може використовувати консервативну оцінку базисної експозиції установи до інструментів капіталу або зобов'язань, які включено до індексів, як альтернативу до обчислення установою своєї експозиції стосовно елементів, зазначених в одному чи більше таких пунктах:

(a) інструментів власного основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та другого рівня та інструментів прийнятних зобов'язань, включених до індексів;

(b) інструментів власного основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та капіталу другого рівня суб'єктів фінансового сектора, включених до індексів;

(c) інструментів прийнятних зобов'язань установ, включених до індексів.

3. Компетентні органи повинні надати попередній дозвіл, зазначений у параграфі 2, лише у разі, якщо установа належним чином довела, що для установи буде операційно обтяжливим здійснювати моніторинг власної базисної експозиції в елементах, зазначених в одному чи більше пунктів параграфа 2, залежно від випадку.

4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) рівень достатньої консервативності оцінки, що використовується як альтернатива до обчислення базисної експозиції, як зазначено в параграфі 2;

(b) значення "операційної обтяжливості" для цілей параграфа 3.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установа повинна отримувати попередній дозвіл від компетентного органу для вчинення будь-чого з такого:

(a) зменшення, викупу або зворотного викупу інструментів основного капіталу першого рівня, випущених установою у спосіб, дозволений відповідно до застосовного національного права;

(b) зменшення, розповсюдження або рекласифікації як інші елементи класних коштів рахунків премій за акціями, пов'язаних з інструментами власних коштів;

(c) реалізації права вимоги, викупу, виплати або зворотного викупу інструментів додаткового капіталу першого рівня або другого рівня до настання дати їх договірного строку погашення.

2. Установа повинна отримати попередній дозвіл від органу з врегулювання для реалізації права вимоги, викупу, виплати або зворотного викупу інструментів прийнятних зобов'язань, не охоплених параграфом 1, до настання дати їх договірного строку погашення.

1. Компетентний орган повинен надати установі дозвіл на зменшення, реалізацію права вимоги, викуп або зворотний викуп інструментів основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня або другого рівня, або зменшення, розповсюдження чи рекласифікації пов'язаних рахунків премій за акціями, якщо дотримано принаймні одну з таких умов:

(a) раніше або у той самий час, що й будь-які дії, зазначені в статті 77(1), установа замінює інструменти або пов'язані рахунки премій за акціями, зазначені в статті 77(1), на інструменти власних коштів такої самої або вищої якості на умовах, що є стабільними для отримання доходу установою;

(b) установа довела компетентному органу, що власні кошти та прийнятні зобов'язання установи після дій, зазначених у статті 77(1) цього Регламенту, перевищать вимоги, передбачені цим Регламентом та директивами 2013/36/ЄС та 2014/59/ЄС на маржу, яку компетентний орган вважатиме необхідною.

Якщо установа передбачає достатні запобіжні заходи, внаслідок яких вона матиме спроможність функціонувати з власними коштами в розмірі понад суми, що вимагаються положеннями цього Регламенту та Директивою 2013/36/ЄС, компетентний орган може надати такій установі попередній генеральний дозвіл на здійснення дій, визначених у статті 77(1) цього Регламенту, за передумови дотримання критеріїв, якими буде гарантовано, що будь-які майбутні дії будуть відповідати умовам, визначеним у пунктах (a) та (b) цього параграфа. Попередній генеральний дозвіл надається тільки на визначений період, який не повинен перевищувати одного року, після чого його може бути поновлено. Попередній генеральний дозвіл надається на певну наперед визначену суму, яка встановлюється компетентним органом. У випадку інструментів основного капіталу першого рівня, така визначена наперед сума не повинна перевищувати 3% відповідного випуску та не повинна перевищувати 10% суми, на яку основний капітал першого рівня перевищує суму вимог до основного капіталу першого рівня, встановлену в цьому Регламенті, директивах 2013/36/ЄС та 2014/59/ЄС, на маржу, яку компетентний орган вважатиме необхідною. У випадку інструмент додаткового капіталу першого рівня або інструментів капіталу другого рівня така визначена наперед сума не повинна перевищувати 10% відповідного випуску та не повинна перевищувати 3% загальної суми непогашених інструментів додаткового капіталу першого рівня або інструментів капіталу другого рівня, якщо застосовно.

Компетентні органи відкликають попередній генеральний дозвіл, якщо установа порушує будь-який критерій, передбачений для такого дозволу.

2. Під час оцінювання замінних інструментів на предмет стабільності для отримання доходу установою, зазначених у пункті (a) параграфа 1, компетентні органи повинні брати до уваги міру, якою такі замінні інструменти капіталу будуть більш витратними для установи порівняно з інструментами капіталу або рахунками премій за акціями, які вони замінять.

3. Якщо установа здійснює дію, зазначену в пункті (a) статті 77(1), та при цьому відмова від викупу інструментів основного капіталу першого рівня, зазначених у статті 27, заборонена застосовним національним правом, компетентний орган може скасувати вимоги, визначені в параграфі 1 цієї статті, за умови що компетентний орган вимагатиме від установи обмеження викупу таких інструментів на пропорційній основі.

4. Компетентні органи можуть дозволити установам реалізацію права вимоги, викуп, виплату або зворотний викуп інструментів додаткового капіталу першого рівня та другого рівня або пов'язаних рахунків премій за акціями протягом п'яти років після дати їх випуску, якщо дотримано умов, визначених у параграфі 1, та при цьому дотримано однієї з таких умов:

(a) відбулася зміна в регулятивній класифікації таких інструментів, що вірогідно призведе до їх виключення з власних коштів або до їх рекласифікації як власні кошти нижчої якості, та задоволено обидві такі умови:

(i) компетентний орган вірогідність настання такої зміни достатньо певною;

(ii) установа довела компетентним органам, що регулятивну рекласифікацію таких інструментів неможливо було належним чином передбачити на момент їх випуску;

(b) відбулася зміна у податковому режимі, що застосовується до таких інструментів, значний характер якої та неможливість належним чином передбачити яку на момент їх випуску установа довела компетентному органу;

(c) інструменти та пов'язані рахунки премій за акціями звільнені від виконання нових правил згідно зі статтею 494b;

(d) раніше або у той самий час, що й будь-яка дія, зазначена в статті 77(1), установа замінює інструменти або пов'язані рахунки премій за акціями, зазначені в статті 77(1), на інструменти власних коштів такої самої або вищої якості на умовах, що є стабільними для отримання доходу установою, та компетентний орган дозволив здійснення такої дії на основі власного висновку про те, що це буде доцільним з точки зору здійснення пруденційного нагляду та обґрунтованим винятковими обставинами;

(e) здійснюється зворотний викуп інструментів додаткового капіталу першого рівня або другого рівня для цілей вирівнювання ринку.

5. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) висвітлення поняття "стабільний для отримання доходу установою";

(b) належні бази обмежень для викупу, як зазначено в параграфі 3;

(c) процес, у тому числі обмеження та процедури для надання попередніх дозволів компетентними органами щодо дій, наведених у статті 77(1), та вимоги до даних у заявах установ на отримання дозволу від компетентних органів на здійснення дій, наведених у зазначеній вище статті, у тому числі процес для випадків викупу акцій, випущених учасниками кооперативних товариств, а також строк опрацювання таких заяв.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Орган з врегулювання надає дозвіл установі на реалізацію права вимоги, викуп, виплату або зворотний викуп інструментів прийнятних зобов'язань, якщо дотримано одну з таких умов:

(a) раніше або у той самий час, що й будь-які дії, зазначені в статті 77(2), установа замінює інструменти прийнятних зобов'язань на власні кошти або інструменти прийнятних зобов'язань такої самої або вищої якості на умовах, що є стабільними для отримання доходу установою;

(b) установа довела органу з врегулювання, що власні кошти та прийнятні зобов'язання установи після дій, зазначених у статті 77(2) цього Регламенту, перевищать вимоги до власних коштів та прийнятних зобов'язань, передбачені цим Регламентом та директивами 2013/36/ЄС та 2014/59/ЄС на маржу, яку орган з врегулювання, за погодженням із компетентним органом, вважатиме необхідною;

(c) установа довела органу з врегулювання, що часткова або повна заміна прийнятних зобов'язань на інструменти власних коштів є необхідною для забезпечення відповідності вимогам до власних коштів, встановлених у цьому Регламенті та в Директиві 2013/36/ЄС, для продовження дозволу.

Якщо установа передбачає достатні запобіжні заходи, внаслідок яких вона матиме спроможність функціонувати з власними коштами та прийнятними зобов'язаннями в розмірі понад суму, що вимагається положеннями цього Регламенту та директивами 2013/36/ЄС та 2014/59/ЄС, орган з врегулювання, після консультацій з компетентним органом, може надати такій установі попередній генеральний дозвіл на реалізацію права вимоги, викупу, виплати або зворотного викупу інструментів прийнятних зобов'язань, за передумови дотримання критеріїв, якими буде гарантовано, що будь-які майбутні дії будуть відповідати умовам, визначеним у пунктах (a) та (b) цього параграфа. Попередній генеральний дозвіл надається тільки на визначений період, який не повинен перевищувати одного року, після чого його може бути поновлено. Попередній генеральний дозвіл надається на певну визначену наперед суму, яку визначає орган з врегулювання. Органи з врегулювання повинні інформувати компетентні органи про будь-який наданий попередній генеральний дозвіл.

Орган з врегулювання відкликає попередній генеральний дозвіл, якщо установа порушує будь-який критерій, передбачений для такого дозволу.

2. Під час оцінювання замінних інструментів на предмет стабільності для отримання доходу установою, зазначених у пункті (a) параграфа 1, органи з врегулювання повинні брати до уваги міру, якою такі замінні інструменти капіталу або замінні прийнятні зобов'язання будуть більш витратними для установи порівняно з тими, які вони замінять.

3. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) процес співпраці між компетентним органом та органом з врегулювання;

(b) процедура, в тому числі вимоги до строків та обсягу інформації, для надання дозволу відповідно до першого підпараграфа параграфа 1;

(c) процедура, в тому числі вимоги до строків та обсягу інформації, для надання попереднього генерального дозволу відповідно до другого підпараграфа параграфа 1;

(d) висвітлення поняття "стабільний для отримання доходу установою".

Для цілей пункту (d) першого підпараграфа цього параграфа, проекти регуляторних технічних стандартів повинні бути повністю узгоджені з делегованим актом, зазначеним у статті 78.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 грудня 2019 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Якщо установа утримує інструменти капіталу або зобов'язання, що їх кваліфікують як інструменти власних коштів у суб'єкті фінансового сектора або як інструменти прийнятних зобов'язань в установі, та якщо компетентний орган вважає, що такі пакети акцій призначені для фінансової підтримки функціонування з метою реструктуризації або відновлення життєздатності такого суб'єкта або установи, компетентний орган може на тимчасовій основі відмовитися від застосування положень щодо вирахувань, які за інших умов застосовувалися б до таких інструментів.

2. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення поняття "тимчасовий" для цілей параграфа 1, та умов, відповідно до яких компетентний орган може вважати такі тимчасові пакети акцій призначеними для фінансової підтримки функціонування з метою реструктуризації та порятунку відповідного суб'єкта.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

При оцінюванні відповідності інструментів вимогам, встановленим у частині другій, установи повинні враховувати істотні характеристики інструментів, а не тільки саму їхню правову форму. При оцінювані істотних характеристик інструменту необхідно брати до уваги всі умови, які стосуються інструментів, навіть якщо їх прямо не визначено в положеннях та умовах самих інструментів, для цілей визначення відповідності сукупних економічних ефектів таких умов цілям відповідних положень.

1. Європейський банківський орган (EBA) здійснює моніторинг якості інструментів власних коштів та прийнятних зобов'язань, випущених установами по всьому Союзу, та негайно повідомляє Комісію про випадки, коли існують вагомі докази невідповідності таких інструментів відповідним критеріям прийнятності, визначеним в цьому Регламенті.

Компетентні органи без затримки та на запит Європейського банківського органу (EBA) надсилають до EBA всю інформацію, яку EBA вважає потрібною стосовно нових інструментів капіталу або нових типів зобов'язань, які було випущено, щоб EBA мав змогу здійснювати моніторинг якості інструментів власних коштів та прийнятних зобов'язань, випущених установою по всьому Союзу.

2. Повідомлення повинне включати.

(a) докладне пояснення природи та масштабу виявленого недоліку;

(b) технічну рекомендацію стосовно дій Комісії, які EBA вважає необхідними;

(c) значні зміни у методології EBA для стрес-тестування платоспроможності установ.

3. ЕВА повинен надати Комісії технічну рекомендацію щодо будь-яких істотних змін, які він вважає необхідним внести до поняття "власні кошти" та "прийнятні зобов'язання" за результатами будь-чого з такого:

(a) відповідних змін у ринкових стандартах або практиці;

(b) змін у відповідних правових або бухгалтерських стандартах;

(c) значні зміни у методології EBA для стрес-тестування платоспроможності установ.

4. ЕВА повинен надати Комісії до 01 січня 2014 року технічні рекомендації щодо можливих правил для нереалізованих доходів, зважених за справедливою вартістю, за винятком включення їх до основного капіталу першого рівня без коригування. Такі рекомендації повинні враховувати відповідні зміни у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та міжнародних договорах щодо пруденційних стандартів для банків.

1. Частки меншості складаються з суми елементів основного капіталу першого рівня дочірньої компанії, якщо дотримано такі умови:

(a) дочірня компанія є одним з такого:

(i) установою;

(ii) суб'єктом господарювання, який, згідно із застосовним національним правом, підпадає під дію вимог цього Регламенту і Директиви 2013/36/ЄС;

(iii) проміжною фінансовою холдинговою компанією або проміжною фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, яка підпадає під дію вимог цього Регламенту на субконсолідованій основі, або проміжною інвестиційною холдинговою компанією, яка підпадає під дію вимог Регламенту (ЄС) № 2019/2033 на консолідованій основі;

(iv) інвестиційною фірмою;

(v) проміжною фінансовою холдинговою компанією у третій країні, за умови що така проміжна фінансова холдингова компанія підпадає під дію пруденційних вимог, які є настільки ж суворими, як і пруденційні вимоги, що застосовуються до кредитних установ такої третьої країни, і що Комісія ухвалила рішення відповідно до статті 107(4) про те, що такі пруденційні вимоги є щонайменше еквівалентними вимогам, які визначені в цьому Регламенті;

(b) дочірня компанія повністю включена до консолідації відповідно до глави 2 розділу II частини першої;

(c) елементи основного капіталу першого рівня, зазначені у вступній частині цього параграфа, перебувають у володінні осіб, інших ніж компанії, включені до консолідації на підставі глави 2 розділу II частини першої.

2. Частки меншості, які фінансуються прямо чи опосередковано через суб'єкт спеціального призначення або іншим шляхом материнською компанією установи або її дочірніми компаніями, не повинні вважатися консолідованим основним капіталом першого рівня.

Кваліфікований додатковий капітал першого рівня, капітал першого рівня, капітал другого рівня та кваліфіковані власні кошти складаються з часток меншості, інструментів додаткового капіталу першого рівня та капіталу другого рівня, залежно від випадку, плюс пов'язані рахунки премій за акціями, дочірньої компанії, якщо дотримано такі умови:

(a) дочірня компанія є одним з такого:

(i) установою;

(ii) суб'єктом господарювання, який, згідно із застосовним національним правом, підпадає під дію вимог цього Регламенту і Директиви 2013/36/ЄС;

(iii) проміжною фінансовою холдинговою компанією або проміжною фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, яка підпадає під дію вимог цього Регламенту на субконсолідованій основі, або проміжною інвестиційною холдинговою компанією, яка підпадає під дію вимог Регламенту (ЄС) № 2019/2033 на консолідованій основі;

(iv) інвестиційною фірмою;

(v) проміжною фінансовою холдинговою компанією у третій країні, за умови що така проміжна фінансова холдингова компанія підпадає під дію пруденційних вимог, які є настільки ж суворими, як і пруденційні вимоги, що застосовуються до кредитних установ такої третьої країни, і що Комісія ухвалила рішення відповідно до статті 107(4) про те, що такі пруденційні вимоги є щонайменше еквівалентними вимогам, які визначені в цьому Регламенті;

(b) дочірня компанія повністю включена до периметру консолідації відповідно до глави 2 розділу II частини першої;

(c) елементи основного капіталу першого рівня, елементи додаткового капіталу першого рівня та елементи капіталу другого рівня, зазначені у вступній частині цього параграфа, перебувають у володінні осіб, інших ніж компанії, включені до консолідації на підставі глави 2 розділу II частини першої.

1. Інструменти додаткового капіталу першого рівня та капіталу другого рівня, випущені суб'єктом спеціального призначення, та пов'язані рахунки премій за акціями до 31 грудня 2021 року включають до кваліфікованого додаткового капіталу першого рівня, капіталу першого рівня, капіталу другого рівня та кваліфікованих власних коштів, залежно від випадку, тільки у разі задоволення всіх таких умов:

(a) суб'єкт спеціального призначення, який випускає такі інструменти, повністю включено до консолідації відповідно до глави 2 розділу II частини першої;

(b) інструменти, та пов'язані рахунки премій за акціями, включають до кваліфікованого додаткового капіталу першого рівня тільки у випадках, коли задоволено умови, встановлені у статті 52(1);

(c) інструменти, та пов'язані рахунки премій за акціями, включають до кваліфікованого капіталу другого рівня тільки у випадках, коли задоволено умови, встановлені у статті 63;

(d) єдиний актив суб'єкта спеціального призначення - це його інвестиція у власні кошти материнської установи або її дочірньої компанії, що повністю включена до консолідації на підставі глави 2 розділу II частини першої, форма якого відповідає застосовним вимогам, встановленим статтями 52(1) або 63, залежно від випадку.

Якщо компетентний орган вважає, що актив суб'єкта спеціального призначення, інший ніж інвестиція у власні кошти материнської установи або її дочірньої компанії, що повністю включена до периметру консолідації на підставі глави 2 розділу II частини першої, є мінімальним або неістотним для такого суб'єкта, компетентний орган може відмовитися від застосування умови, передбаченої пунктом (d) першого підпараграфа.

2. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення типів активів, які можуть стосуватися функціонування суб'єктів спеціального призначення, та понять "мінімальний" та "неістотний", зазначений у другому підпараграфі параграфа 1.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установи визначають суму часток меншості дочірньої компанії, включеної до консолідованого основного капіталу першого рівня, шляхом віднімання від часток меншості такого суб'єкта господарювання результату множення суми, зазначеної в пункті (a), на відсоток, зазначений у пункті (b), таким чином:

(a) основний капітал першого рівня дочірньої компанії мінус менше з таких значень:

(i) сума основного капіталу першого рівня такої дочірньої компанії, яка повинна відповідати зазначеним нижче сумам:

- сумі вимоги, встановленої в пункті (a) статті 92(1) цього Регламенту, вимог, зазначених у статтях 458 та 459 цього Регламенту, спеціальних вимог до власних коштів, зазначених у статті 104 Директиви 2013/36/ЄС, вимоги до комбінованого буферного капіталу, означеної в пункті (6) статті 128 зазначеної Директиви, і будь-яких додаткових національних наглядових і регулятивних вимог у третіх країнах тією мірою, якою основний капітал першого рівня повинен відповідати таким вимогам,

- якщо відповідна дочірня компанія є інвестиційною фірмою - сумі вимоги, встановленої у статті 11 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, спеціальних вимог до власних коштів, зазначених у пункті (a) статті 39(2) Директиви (ЄС) 2019/2034, і будь-яких додаткових національних наглядових і регулятивних вимог у третіх країнах тією мірою, якою основний капітал першого рівня повинен відповідати таким вимогам;

(ii) сума консолідованого основного капіталу першого рівня, який стосується такої дочірньої компанії, що вимагається на консолідованій основі для дотримання суми вимоги, встановленої в пункті (a) статті 92(1) цього Регламенту, вимог, зазначених у статтях 458 та 459 цього Регламенту, спеціальних вимог до власних коштів, зазначених у статті 104 Директиви 2013/36/ЄС, вимоги до комбінованого буферного капіталу, означеної в пункті (6) статті 128 зазначеної Директиви, і будь-яких додаткових національних наглядових і регулятивних вимог у третіх країнах тією мірою, якою основний капітал першого рівня повинен відповідати таким вимогам;

(b) частки меншості дочірньої компанії, виражені як відсоток усіх елементів основного капіталу першого рівня такого суб'єкта господарювання.

2. Обчислення, зазначене в параграфі 1, повинне здійснюватися на субконсолідованій основі для кожної дочірньої компанії, зазначеної у статті 81(1).

Установа може вирішити не здійснювати таке обчислення для дочірньої компанії, зазначеної у статті 81(1). Якщо установа ухвалює таке рішення, частки меншості такої дочірньої компанії можуть не включатися до консолідованого основного капіталу першого рівня.

3. Якщо компетентний орган відступає від застосування пруденційних вимог на індивідуальній основі, як встановлено у статті 7 цього Регламенту або, якщо застосовно, як встановлено у статті 6 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, частки меншості дочірніх компаній, до яких застосовується звільнення, не повинні враховуватися у власних коштах на субконсолідованому або консолідованому рівні, залежно від випадку.

4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення обчислення субконсолідації згідно з параграфом цієї статті та статтями 85 і 87.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

5. Компетентні органи можуть відмовитися від застосування цієї статті до материнської фінансової холдингової компанії, яка відповідає таким умовам:

(a) її основною діяльністю є придбання пакетів акцій;

(b) вона є предметом пруденційного нагляду на консолідованій основі;

(c) вона консолідує дочірню установу, в якій вона утримує лише частку меншості через відносини контролю, визначені в статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС;

(d) понад 90% необхідного консолідованого основного капіталу першого рівня отримано від дочірньої установи, зазначеної в пункті (c), обчисленого на субконсолідованій основі.

Якщо, після 28 червня 2013 року, материнська фінансова холдингова компанія, яка відповідає умовам, встановленим у першому підпараграфі, стає материнською фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, компетентні органи можуть застосувати відмову, зазначену в першому підпараграфі, до такої материнської фінансової холдингової компанії змішаного типу, за умови що вона відповідає умовам, встановленим у зазначеному підпараграфі.

6. Якщо кредитні установи, на постійній основі афілійовані в мережу з центральним органом та установами, створеними в рамках схеми інституційного захисту, до яких застосовуються умови, викладені у статті 113(7), створили схему перехресного гарантування, яка передбачає відсутність поточної або прогнозованої матеріальної, практичної або юридичної перешкоди для трансферу суми власних коштів понад розмір регуляторних вимог від контрагента до кредитної установи, такі установи виключено із застосування положень цієї статті щодо вирахувань, і вони можуть повною мірою визнавати будь-які частки меншості, які випливають зі схеми перехресного гарантування.

1. Установи визначають суму кваліфікованого капіталу першого рівня дочірньої компанії, яка включається до консолідованих власних коштів, шляхом віднімання від кваліфікованого капіталу першого рівня відповідного суб'єкта господарювання результату множення суми, зазначеної в пункті (a), на відсоток, зазначений у пункті (b), таким чином:

(a) капітал першого рівня дочірньої компанії мінус менше з таких значень:

(i) сума капіталу першого рівня дочірньої компанії, яка повинна відповідати зазначеним нижче сумам:

- сумі вимоги, встановленої в пункті (b) статті 92(1) цього Регламенту, вимог, зазначених у статтях 458 та 459 цього Регламенту, спеціальних вимог до власних коштів, зазначених у статті 104 Директиви 2013/36/ЄС, вимоги до комбінованого буферного капіталу, означеної в пункті (6) статті 128 зазначеної Директиви, і будь-яких додаткових національних наглядових і регулятивних вимог у третіх країнах тією мірою, якою капітал першого рівня повинен відповідати таким вимогам,

- якщо відповідна дочірня компанія є інвестиційною фірмою - сумі вимоги, встановленої у статті 11 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, спеціальних вимог до власних коштів, зазначених у пункті (a) статті 39(2) Директиви (ЄС) 2019/2034, і будь-яких додаткових національних наглядових і регулятивних вимог у третіх країнах тією мірою, якою капітал першого рівня повинен відповідати таким вимогам;

(ii) сума консолідованого капіталу першого рівня, який стосується такої дочірньої компанії, що вимагається на консолідованій основі для дотримання суми вимоги, встановленої в пункті (b) статті 92(1) цього Регламенту, вимог, зазначених у статтях 458 та 459 цього Регламенту, спеціальних вимог до власних коштів, зазначених у статті 104 Директиви 2013/36/ЄС, вимоги до комбінованого буферного капіталу, означеної в пункті (6) статті 128 зазначеної Директиви, і будь-яких додаткових національних наглядових і регулятивних вимог у третіх країнах тією мірою, якою капітал першого рівня повинен відповідати таким вимогам;

(b) кваліфікований капітал першого рівня дочірньої компанії, виражений як відсоток усіх елементів основного та додаткового капіталу першого рівня такого суб'єкта господарювання.

2. Обчислення, зазначене в параграфі 1, повинне здійснюватися на субконсолідованій основі для кожної дочірньої компанії, зазначеної у статті 81(1).

Установа може вирішити не здійснювати таке обчислення для дочірньої компанії, зазначеної у статті 81(1). Якщо установа ухвалює таке рішення, кваліфікований капітал першого рівня такої дочірньої компанії може не включатися до консолідованого капіталу першого рівня.

3. Якщо компетентний орган відступає від застосування пруденційних вимог на індивідуальній основі, як встановлено у статті 7 цього Регламенту або, якщо застосовно, як встановлено у статті 6 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, інструменти капіталу першого рівня дочірніх компаній, до яких застосовується звільнення, не повинні враховуватися у власних коштах на субконсолідованому або консолідованому рівні, залежно від випадку.

Без обмеження статті 84(5) або (6), установи визначають суму кваліфікованого капіталу першого рівня дочірньої компанії, включеного в консолідований додатковий капітал першого рівня, шляхом віднімання від кваліфікованого капіталу першого рівня такої компанії, включеного в консолідований капітал першого рівня, часток меншості такої компанії, включених до консолідованого основного капіталу першого рівня.

1. Установи визначають суму кваліфікованих власних коштів дочірньої компанії, яка включається до консолідованих власних коштів, шляхом віднімання від кваліфікованих власних коштів такого суб'єкта господарювання результату множення суми, зазначеної в пункті (a), на відсоток, зазначений у пункті (b), таким чином:

(a) власні кошти дочірньої компанії мінус менше з таких значень:

(i) сума власних коштів дочірньої компанії, яка повинна відповідати зазначеним нижче сумам:

- сумі вимоги, встановленої в пункті (c) статті 92(1) цього Регламенту, вимог, зазначених у статтях 458 та 459 цього Регламенту, спеціальних вимог до власних коштів, зазначених у статті 104 Директиви 2013/36/ЄС, вимоги до комбінованого буферного капіталу, означеної в пункті (6) статті 128 зазначеної Директиви, і будь-яких додаткових національних наглядових і регулятивних вимог у третіх країнах,

- якщо відповідна дочірня компанія є інвестиційною фірмою - сумі вимоги, встановленої у статті 11 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, спеціальних вимог до власних коштів, зазначених у пункті (a) статті 39(2) Директиви (ЄС) 2019/2034, і будь-яких додаткових національних наглядових і регулятивних вимог у третіх країнах;

(ii) сума власних коштів, яка стосується такої дочірньої компанії, що вимагається на консолідованій основі для дотримання суми вимоги, встановленої в пункті (c) статті 92(1) цього Регламенту, вимог, зазначених у статтях 458 та 459 цього Регламенту, спеціальних вимог до власних коштів, зазначених у статті 104 Директиви 2013/36/ЄС, вимоги до комбінованого буферного капіталу, означеної в пункті (6) статті 128 зазначеної Директиви, і будь-яких додаткових національних наглядових вимог до власних коштів у третіх країнах;

(b) кваліфіковані власні кошти компанії, виражені як відсоток суми всіх елементів основного капіталу першого рівня, елементів додаткового капіталу першого рівня та елементів капіталу другого рівня, без урахування сум, зазначених у пунктах (c) і (d) статті 62, такого суб'єкта господарювання.

2. Обчислення, зазначене в параграфі 1, повинне здійснюватися на субконсолідованій основі для кожної дочірньої компанії, зазначеної у статті 81(1).

Установа може вирішити не здійснювати таке обчислення для дочірньої компанії, зазначеної у статті 81(1). Якщо установа ухвалює таке рішення, кваліфіковані власні кошти такої дочірньої компанії можуть не включатися до консолідованих власних коштів.

3. Якщо компетентний орган відступає від застосування пруденційних вимог на індивідуальній основі, як встановлено у статті 7 цього Регламенту або, якщо застосовно, як встановлено у статті 6 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, інструменти власних коштів дочірніх компаній, до яких застосовується звільнення, не повинні враховуватися у власних коштах на субконсолідованому або консолідованому рівні, залежно від випадку.

Без обмеження статті 84(5) або (6), установи визначають суму кваліфікованих власних коштів дочірньої компанії, включених у консолідований капітал другого рівня, шляхом віднімання від кваліфікованих власних коштів такої компанії, включених у консолідовані власні кошти, кваліфікованого капіталу першого рівня такої компанії, включеного до консолідованого капіталу першого рівня.

Зобов'язання, випущені дочірньою компанією в Союзі, що належить до тієї самої групи врегулювання як суб'єкт врегулювання, кваліфікуються для включення до консолідованих інструментів прийнятних зобов'язань установи відповідно до статті 92a в разі виконання всіх таких умов:

(a) вони випущені відповідно до пункту (a) статті 45 f(2) Директиви 2014/59/ЄС;

(b) вони придбані наявним акціонером, що не входить до тієї самої групи врегулювання, якщо здійснення повноважень зі списання та конверсії згідно зі статтями 59-62 Директиви 2014/59/ЄС не випливає на контроль за дочірньою компанією з боку суб'єкта врегулювання;

(c) вони не перевищують суму, визначену шляхом віднімання суми, зазначеної в пункті (i), від суми, зазначеної в пункті (ii):

(i) сума зобов'язань, випущених для суб'єкта врегулювання та придбаних ним прямо або опосередковано через інших суб'єктів у тій самій групі врегулювання, і сума інструментів власних коштів, випущених відповідно до пункту (b) статті 45 f(2) Директиви 2014/59/ЄС;

(ii) сума, що вимагається відповідно до статті 45f(1) Директиви 2014/59/ЄС.

1. Істотна участь, розмір якої перевищує 15% прийнятного капіталу установи, в компанії, яка не належить до жодної з наведених нижче категорій, повинна підлягати положенням, встановленим у параграфі 3:

(a) суб'єкт фінансового сектора;

(b) компанія, яка не є суб'єктом фінансового сектора, що здійснює діяльність, яку компетентний орган вважає будь-чим з такого:

(i) безпосереднім продовженням банківської діяльності;

(ii) діяльністю, яка є допоміжною до банківської;

(iii) лізингом, факторингом, управлінням пайовими фондами, послугами з опрацювання даних або будь-якою подібною діяльністю.

2. Істотна участь установи в компаніях, що не належать до зазначених в пунктах (a) та (b) параграфа 1, що в сукупному розмірі перевищує 60% прийнятного капіталу, повинна підлягати положенням, встановленим у параграфі 3.

3. Компетентні органи застосовують вимоги, встановлені у пункті (a) або (b), до істотної участі установ, зазначених в параграфах 1 та 2:

(a) для цілей обчислення вимог до капіталу відповідно до частини третьої, установи повинні застосовувати вагу ризику 1250% до більшого з такого:

(i) суми істотної участі, зазначеної в параграфі 1, понад 15% прийнятного капіталу;

(ii) загальної суми істотної участі, зазначеної в параграфі, понад 60% прийнятного капіталу установи;

(b) компетентні органи повинні забороняти установам мати істотну участь, зазначену в параграфах 1 та 2, в сумі понад визначені відсоткові значення від прийнятного капіталу, встановлені у зазначених параграфах.

Компетентні органи повинні оприлюднити інформацію про вибір (a) або (b).