(a) якщо компетентний орган не надав суттєвої інформації;
(b) якщо запит на співпрацю, зокрема, обмін відповідною інформацією, було відхилено або його не було виконано протягом розумного часу.
Без обмеження статті 258 ДФЄС, EBA може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
EBA може також допомагати компетентним органам у розробленні узгодженої практики співпраці з його власної ініціативи відповідно до другого підпараграфа статті 19(1) зазначеного Регламенту.
3. Компетентні органи, відповідальні за нагляд за установами, які контролюються материнською установою ЄС, за можливості, зв’язуються з органом, що здійснює консолідований нагляд, якщо вони потребуватимуть інформації стосовно реалізації підходів і методологій, визначених у цій Директиві та у Регламенті (ЄС) № 575/2013, які вже можуть бути доступними для органу, що здійснює консолідований нагляд.
4. Відповідні компетентні органи повинні, до ухвалення рішення, проконсультуватися один з одним стосовно зазначених нижче питань, якщо таке рішення є важливим для наглядових завдань інших компетентних органів:
(a) зміни у структурі акціонерів, організаційній структурі або структурі управління кредитних установ у групі, які вимагають схвалення або авторизації компетентних органів; та
(b) значні санкції або виняткові заходи, вжиті компетентними органами, у тому числі встановлення спеціальної вимоги до власних коштів згідно зі статтею 104, та встановлення будь-якого обмеження щодо використання методів вдосконаленого вимірювання для обчислення вимог до власних коштів відповідно до статті 312(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
У цілях пункту (b), необхідно завжди консультуватися з органом, що здійснює консолідований нагляд.
Проте компетентний орган може вирішити не консультуватися з іншими компетентними органами в екстрених випадках або коли таке консультування може поставити під загрозу ефективність його рішення. У таких випадках компетентний орган повинен невідкладно інформувати інші компетентні органи після ухвалення свого рішення.
5. Компетентні органи, підрозділи фінансової розвідки та органи, на які покладено публічний обов’язок з нагляду за зобов’язаними суб’єктами, вказаними у пунктах (1) і (2) статті 2(1) Директиви (ЄС) 2015/849, щодо дотримання зазначеної Директиви, повинні тісно співпрацювати один з одним в межах їхньої відповідної компетенції, та повинні надавати один одному інформацію, пов’язану з їхніми відповідними завданнями згідно з цією Директивою, Регламентом (ЄС) № 575/2013 та згідно з Директивою (ЄС) 2015/849, за умови що така співпраця та обмін інформацією не впливають на поточне дослідження обставин справи, розслідування або провадження відповідно до кримінального або адміністративного права держави-члена, в якій розташований компетентний орган, підрозділ фінансової розвідки або орган, на який покладено публічний обов’язок з нагляду за зобов’язаними суб’єктами, вказаними у пунктах (1) і (2) статті 2(1) Директиви (ЄС) 2015/849.
EBA може допомагати компетентним органам у разі незгоди стосовно координації наглядової діяльності згідно з цією статтею з його власної ініціативи відповідно до другого підпараграфа статті 19(1) Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
6. До 01 січня 2020 року, EBA видає настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 із зазначенням способу співпраці та обміну інформацією між органами, вказаними у параграфі 5 цієї статті, зокрема, стосовно транскордонних груп та у контексті виявлення серйозних порушень положень про протидію відмиванню грошей.
Стаття 118. Перевірка інформації стосовно суб’єктів в інших державах-членах
Якщо при застосуванні цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013 компетентні органи однієї держави-члена бажають в окремих випадках перевірити інформацію стосовно установи, фінансової холдингової компанії, фінансової холдингової компанії змішаного типу, фінансової установи, компанії з надання допоміжних послуг, холдингової компанії зі змішаною діяльністю, дочірньої компанії, зазначеної у статті 125, або дочірньої компанії, зазначеної у статті 119(3), що розташовані в іншій державі-члені, вони повинні звернутися із запитом до компетентних органів такої іншої держави-члена на проведення такої перевірки. Органи, які отримують такий запит, повинні в межах своєї компетенції вжити заходів шляхом проведення перевірки самостійно, шляхом надання дозволу органам, які подали запит, на її проведення, або шляхом надання дозволу аудитору або експерту на її проведення. Компетентний орган, який подав запит, за бажанням може взяти участь у перевірці, якщо він не проводить перевірку самостійно.
Секція II
Фінансові холдингові компанії, фінансові холдингові компанії змішаного типу та холдингові компанії зі змішаною діяльністю
Стаття 119. Включення холдингових компаній у консолідований нагляд
1. Відповідно до статті 21a, держави-члени ухвалюють будь-які інструменти, необхідні для включення фінансових холдингових компаній та фінансових холдингових компаній змішаного типу в консолідований нагляд.
2. Якщо дочірню компанію, що є установою, не включено в нагляд на консолідованій основі в одному з випадків, передбачених у статті 19 Регламенту (ЄС) № 575/2013, компетентні органи держави-члена, в якій розташована така дочірня компанія, можуть подати запит до материнської компанії на надання інформації, яка може полегшити їхній нагляд за такою дочірньою компанією.
3. Держави-члени повинні надавати можливість їхнім компетентним органам, відповідальним за здійснення нагляду на консолідованій основі, звертатися до дочірніх компаній установи, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, які не включено в периметр нагляду на консолідованій основі, із запитом на надання інформації, зазначеної в статті 122. У такому разі застосовуються процедури передвання та перевірки інформації, згадані у зазначеній статті.
Стаття 120. Нагляд за фінансовими холдинговими компаніями змішаного типу
1. Якщо фінансова холдингова компанія змішаного типу підпадає під дію еквівалентних положень згідно з цією Директивою та згідно з Директивою 2002/87/ЄС, зокрема, стосовно ризик-орієнтованого нагляду, орган, що здійснює консолідований нагляд, може після консультацій з іншими компетентними органами, відповідальними за нагляд за дочірніми компаніями, застосовувати лише Директиву 2002/87/ЄС до такої фінансової холдингової компанії змішаного типу.
2. Якщо фінансова холдингова компанія змішаного типу підпадає під дію еквівалентних положень згідно з цією Директивою та згідно з Директивою 2009/138/ЄС, зокрема, стосовно ризик-орієнтованого нагляду, орган, що здійснює консолідований нагляд, може за домовленістю з органом нагляду за групою у секторі страхування застосовувати до такої фінансової холдингової компанії змішаного типу лише положення Директиви стосовно найбільш значущого фінансового сектора, як визначено у статті 3(2) Директиви 2002/87/ЄС.
3. Орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен інформувати EBA та EIOPA про рішення, ухвалені згідно з параграфами 1 і 2.
4. EBA, EIOPA та ESMA повинні, через Спільний комітет, зазначений у статті 54 регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС) № 1094/2010 та (ЄС) № 1095/2010, розробити настанови, спрямовані на конвергенцію наглядової практики, та повинні протягом трьох років з моменту прийняття таких настанов розробити проекти регуляторних технічних стандартів з такою самою метою.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 регламентів (ЄС) № 1093/2010, (ЄС) № 1094/2010 та (ЄС) № 1095/2010.
Стаття 121. Кваліфікація директорів
Держави-члени повинні вимагати, щоб члени органу управління фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу мали достатньо добру репутацію та мали достатні знання, навички і досвід, як зазначено у статті 91(1), для виконання таких обов’язків, із урахуванням конкретної ролі фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу.
Стаття 122. Запити про надання інформації та інспектування
1. До подальшого узгодження методів консолідації держави-члени повинні забезпечувати, щоб у випадках, коли материнська компанія однієї або декількох установ є холдинговою компанією зі змішаною діяльністю, компетентні органи, відповідальні за авторизацію і нагляд за такими установами, при зверненні до холдингової компанії зі змішаною діяльністю та її дочірніх компаній або прямо, або через дочірні компанії, які є установами, могли вимагати від них надання будь-якої інформації, яка б стосувалася мети здійснення нагляду за такими дочірніми компаніями.
2. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб їхні компетентні органи могли проводити, або забезпечувати проведення із залученням зовнішніх інспекторів, виїзних інспектувань для перевірки інформації, отриманої від холдингових компаній зі змішаною діяльністю та їхніх дочірніх компаній. Якщо холдингова компанія зі змішаною діяльністю або одна з її дочірніх компаній є страховою компанією, також можна застосувати процедуру, визначену у статті 125. Якщо холдингова компанія зі змішаною діяльністю або одна з її дочірніх компаній розташована в іншій державі-члені, а не в тій, в якій розташована дочірня компанія, яка є установою, виїзна перевірка інформації проводиться відповідно до процедури, визначеної у статті 118.
Стаття 123. Нагляд
1. Без обмеження частини четвертої Регламенту (ЄС) № 575/2013, держави-члени повинні забезпечувати, щоб у випадках, коли материнська компанія однієї або декількох установ є холдинговою компанією зі змішаною діяльністю, компетентні органи, відповідальні за нагляд за такими установами, могли здійснювати загальний нагляд за операціями між установою та холдинговою компанією зі змішаною діяльністю та її дочірніми компаніями.
2. Компетентні органи повинні вимагати від установ наявності в них належних процесів управління ризиками та механізмів внутрішнього контролю, у тому числі раціональні процедури звітування та обліку, для визначення, вимірювання, моніторингу і контролю операцій з їх материнською холдинговою компанією зі змішаною діяльністю та її дочірніми компаніями відповідно. Компетентні органи повинні вимагати від установи звітування про будь-яку значну операцію з такими суб’єктами, крім зазначеної у статті 394 Регламенту (ЄС) № 575/2013. Такі процедури і значні операції підлягають перегляду компетентними органами.
Стаття 124. Обмін інформацією
1. Держави-члени повинні переконатися в тому, що відсутні жодні правові перешкоди для обміну, як між компаніями, включеними в периметр нагляду на консолідованій основі, холдингових компаній зі змішаною діяльністю та їхніх дочірніх компаній, або дочірніх компаній, як зазначено у статті 119(3), будь-якою інформацією, яка могла б стосувалася цілей здійснення нагляду відповідно до статті 110 та глави 3.
2. Якщо материнська компанія та будь-яка з її дочірніх компаній, які є установами, розташовані у різних державах-членах, компетентні органи кожної держави-члена повинні надавати один одному всю відповідну інформацію, яка може надати змогу або посприяти здійсненню нагляду на консолідованій основі.
Якщо компетентні органи держави-члена, в якій розташована материнська компанія, самостійно не здійснюють нагляд на консолідованій основі відповідно до статті 111, компетентні органи, відповідальні за здійснення такого нагляду, можуть запропонувати їм звернутися із запитом до материнської компанії стосовно надання будь-якої інформації, яка могла б стосувалася цілей здійснення нагляду на консолідованій основі, та передати її таким органам.
3. Держави-члени повинні дозволяти між їхніми компетентними органами обмін інформацією, зазначеною у параграфі 2, виходячи з того, що, у випадку фінансових холдингових компаній, фінансових холдингових компаній змішаного типу, фінансових установ або компаній з надання допоміжних послуг, збір або володіння інформацією не передбачатиме, що від компетентних органів вимагається виконувати наглядову функцію по відношенню до таких установ або компаній самостійно.
Аналогічно, держави-члени повинні дозволяти їхнім компетентним органам обмінюватися інформацією, зазначеною у статті 122, виходячи з того, що збір або володіння інформацією не передбачатиме, що компетентні органи виконуватимуть наглядову функцію по відношенню до холдингової компанії зі змішаною діяльністю і таких її дочірніх компаній, які не є кредитними установами, або до дочірніх компаній, як зазначено у статті 119(3).
Стаття 125. Співпраця
1. Якщо установа, фінансова холдингова компанія, фінансова холдингова компанія змішаного типу або холдингова компанія зі змішаною діяльністю контролює одну або декілька дочірніх компаній, які є страховими компаніями або іншими компаніями, які надають інвестиційні послуги, що підлягають авторизації, компетентні органи та органи, яким доручено публічну функцію зі здійснення нагляду за страховими компаніями або такими іншими компаніями, які надають інвестиційні послуги, повинні тісно співпрацювати. Без обмеження їхніх відповідних обов’язків, такі органи повинна надавати один одному будь-яку інформацію, яка може спростити їм виконання своїх завдань та надати змогу здійснювати нагляд за діяльністю та загальним фінансовим станом компаній, за якими вони здійснюють нагляд.
Якщо, відповідно до статті 111 цієї Директиви, орган, що здійснює консолідований нагляд групи з материнською фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, відрізняється від координатора, визначеного відповідно до статті 10 Директиви 2002/87/ЄС, орган, що здійснює консолідований нагляд, та координатор повинні співпрацювати з метою застосування цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013 на консолідованій основі. Для сприяння та встановлення ефективної співпраці, орган, що здійснює консолідований нагляд, та координатор повинні мати письмові домовленості щодо координації та співпраці.
2. На інформацію, отриману в рамках нагляду на консолідованій основі, та, зокрема, на будь-який обмін інформацією між компетентними органами, що передбачається у цій Директиві, поширюються вимоги збереження професійної таємниці, принаймні еквівалентні вимогам, зазначеним у статті 53(1) цієї Директиви для кредитних установ або згідно з Директивою 2004/39/ЄС для інвестиційних фірм.
3. Компетентні органи, відповідальні за нагляд на консолідованій основі, визначають списки фінансових холдингових компаній або фінансових холдингових компаній змішаного типу, зазначених у статті 11 Регламенту (ЄС) № 575/2013. Такі списки надаються компетентним органам інших держав-членів, EBA та Комісії.
Стаття 126. Санкції
Відповідно до секції IV глави 1 цього розділу, держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні санкції або інші адміністративні заходи, спрямовані на припинення встановлених порушень або причин таких порушень, могли накладатися на фінансові холдингові компанії, фінансові холдингові компанії змішаного типу та холдингові компанії зі змішаною діяльністю або на їхніх чинних керівників, які порушують закони, підзаконні нормативно-правові акти або адміністративні положення, які транспонують цю главу.
Стаття 127. Оцінювання еквівалентності консолідованого нагляду третіх країн
1. Якщо установа, материнська компанія якої є установою або фінансовою холдинговою компанією або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, головний офіс якої розташований у третій країні, не підлягає консолідованому нагляду згідно зі статтею 111, компетентні органи оцінюють, чи така установа підлягає консолідованому нагляду з боку наглядового органу третьої країни, який є еквівалентним консолідованому нагляду, що регулюється принципами, визначеними у цій Директиві, та вимогами глави 2 розділу II частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Таке оцінювання проводить компетентний орган, який був би відповідальним за консолідований нагляд, якби застосовувався параграф 3, за вимогою материнської компанії або будь-якого з регульованих суб’єктів, авторизованих у Союзі, або за його власною ініціативою. Такий компетентний орган повинен консультуватися з іншими залученими компетентними органами.
2. Комісія може звернутися із запитом до Європейського банківського комітету стосовно надання загальних настанов щодо того, чи механізми консолідованого нагляду наглядових органів у третіх країнах можуть сприяти досягненню цілей консолідованого нагляду, як визначено у цій главі, стосовно установ, материнська компанія яких має свій головний офіс у третій країні. Європейський банківський комітет регулярно переглядає будь-які такі настанови та бере до уваги будь-які зміни до механізмів консолідованого нагляду, що застосовуються такими компетентними органами. EBA сприяє Комісії та Європейському банківському комітету у виконанні таких завдань, у тому числі стосовно оцінювання необхідності оновлення таких настанов.
Компетентний орган, що здійснює оцінювання, зазначений у першому підпараграфі параграфа 1, бере до уваги будь-які такі настанови. З цією метою, компетентний орган консультується з EBA до ухвалення рішення.
3. За відсутності такого еквівалентного нагляду, держави-члени застосовують цю Директиву та Регламент (ЄС) № 575/2013 до установи mutatis mutandis або дозволяють їхнім компетентним органам застосовувати інші належні методи нагляду, які сприяють досягненню цілей нагляду за установами на консолідованій основі.
Такі методи нагляду, після консультацій з іншими залученими компетентними органами, узгоджуються компетентним органом, який був би відповідальним за консолідований нагляд.
Компетентні органи можуть, зокрема, вимагати створення фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, яка має свій головний офіс у Союзі, та застосовувати положення щодо консолідованого нагляду до консолідованої позиції такої фінансової холдингової компанії або консолідованої позиції установ такої фінансової холдингової компанії змішаного типу.
Методи нагляду розробляються для досягнення цілей консолідованого нагляду, як визначено у цій главі, та повідомляються іншим залученим компетентним органам, EBA та Комісії.
ГЛАВА 4
Буфери капіталу
Секція I
Буфери
Стаття 128. Терміни та означення
Для цілей цієї глави застосовують такі терміни та означення:
(1) "буфер консервації капіталу" означає власні кошти, які установа зобов’язана утримувати відповідно до статті 129;
(2) "контрциклічний буфер капіталу конкретної установи" означає власні кошти, які установа зобов’язана утримувати відповідно до статті 130;
(3) "буфер глобальної системно важливої установи" означає власні кошти, які установа зобов’язана утримувати відповідно до статті 131(4);
(4) "буфер іншої системно важливої установи" означає власні кошти, які установа зобов’язана утримувати відповідно до статті 131(5);
(5) "буфер системного ризику" означає власні кошти, які які установа зобов’язана або може бути зобов’язана утримувати відповідно до статті 133;
(6) "вимога до комбінованого буферного капіталу" означає загальний основний капітал першого рівня, який повинен відповідати вимозі до буферу консервації капіталу, розширеної на зазначене нижче, залежно від випадку:
(a) контрциклічний буфер капіталу конкретної установи;
(b) буфер глобальної системно важливої установи;
(c) буфер іншої системно важливої установи;
(d) буфер системного ризику;
(7) "рівень контрциклічного буферу" означає рівень, який установи повинні застосовувати для обчислення їхнього контрциклічного буферу капіталу конкретної установи, та який встановлюється відповідно до статті 136, статті 137 або відповідним органом третьої країни, залежно від випадку;
(8) "авторизована на національному рівні установа" означає установу, яку авторизовано у державі-члені, стосовно якої конкретний призначений орган є відповідальним за встановлення рівня контрциклічного буферу;
(9) "орієнтир буферу" означає бенчмаркінговий рівень буферу, обчислений відповідно до статті 135(1).
Установи не повинні використовувати основний капітал першого рівня, який підтримується для відповідності вимозі до комбінованого буферного капіталу, зазначеної у пункті (6) першого параграфа цієї статті, для відповідності будь-якій з вимог, визначених у пунктах (a), (b) і (c) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, вимогам до додаткових власних коштів, встановленим відповідно до статті 104a цієї Директиви, для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу, та настанов, наданих відповідно до статті 104b(3) цієї Директиви, для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу.
Установи не повинні використовувати основний капітал першого рівня, який підтримується для відповідності одному з елементів його вимоги до комбінованого буферного капіталу, для відповідності іншим застосовним елементам його вимоги до комбінованого буферного капіталу.
Установи не повинні використовувати основний капітал першого рівня, який підтримується для відповідності вимозі до комбінованого буферного капіталу, зазначеної у пункті (6) першого параграфа цієї статті, для відповідності ризик-орієнтованим компонентам вимог, визначених у статтях 92a і 92b Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у статтях 45c і 45d Директиви 2014/59/ЄС.
Ця глава не застосовується до інвестиційних фірм, не авторизованих на надання інвестиційних послуг, перелічених у пунктах 3 та 6 секції A додатка I до Директиви 2004/39/ЄС.
Стаття 129. Вимога щодо підтримання буферу консервації капіталу
1. Окрім основного капіталу першого рівня, який підтримується для відповідності будь-якій з вимог до власних коштів, визначених у пунктах (a), (b) і (c) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, держави-члени повинні вимагати від установ підтримувати буфер консервації капіталу щодо основного капіталу першого рівня у розмірі 2,5% від їхньої загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) зазначеного Регламенту, та на консолідованій основі, залежно від випадку, згідно з розділом II частини першої зазначеного Регламенту.
2. Як відступ від параграфа 1, держава-член може звільнити малі та середні інвестиційні фірми від виконання вимог, визначених у параграфі 1, якщо таке звільнення не загрожує стабільності фінансової системи такої держави-члена.
Рішення щодо застосування звільнення, зазначеного у першому підпараграфі, повинні бути повністю обґрунтованими, повинні містити пояснення того, чому таке звільнення не загрожує стабільності фінансової системи держави-члена, а також повинні містити точне визначення малих і середніх інвестиційних фірм, які підлягають такому звільненню.
Держави-члени, які вирішують застосувати звільнення від виконання вимог, зазначене у першому підпараграфі, повинні повідомити ESRB про це. ESRB передає такі повідомлення Комісії, EBA і компетентним та призначеним органам відповідних держав-членів без затримки.
3. Для цілей параграфа 2, держави-члени призначають орган, який буде відповідальним за застосування цієї статті. Таким органом буде компетентний орган або призначений орган.
4. Для цілей параграфа 2, інвестиційні фірми відносять до категорії малих або середніх відповідно до Рекомендації Комісії 2003/361/ЄС (-18).
__________
(-18) Рекомендація Комісії 2003/361/ЄС від 06 травня 2003 року щодо визначення мікропідприємств, малих і середніх підприємств (ОВ L 124, 20.05.2003, с. 36).
5. Якщо установа не повністю виконує вимогу, зазначену у параграфі 1 цієї статті, на неї розповсюджуватимуться обмеження щодо розподілюваних виплат, визначені у статті 141(2) і (3).
Стаття 130. Вимога щодо підтримання контрциклічного буферу капіталу конкретної установи
1. Держави-члени повинні вимагати від установ підтримувати контрциклічний буфер капіталу конкретної установи, еквівалентний їхній загальній сумі ризикової експозиції, обчисленій відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, помноженій на середньозважене значення рівнів контрциклічного буферу, обчислених відповідно до статті 140 цієї Директиви на індивідуальній та на консолідованій основі, залежно від випадку, відповідно до розділу II частини першої зазначеного Регламенту. Зазначений буфер повинен складатися з основного капіталу першого рівня.
2. Як відступ від параграфа 1, держава-член може звільнити малі та середні інвестиційні фірми від виконання вимог, визначених у параграфі 1, якщо таке звільнення не загрожує стабільності фінансової системи такої держави-члена.
Рішення щодо застосування звільнення, зазначеного у першому підпараграфі, повинні бути повністю обґрунтованими, повинні містити пояснення того, чому таке звільнення не загрожує стабільності фінансової системи держави-члена, а також повинні містити точне визначення малих і середніх інвестиційних фірм, які підлягають такому звільненню.
Держави-члени, які вирішують застосувати звільнення від виконання вимог, зазначене у першому підпараграфі, повинні повідомити ESRB про це. ESRB передає такі повідомлення Комісії, EBA і компетентним та призначеним органам відповідних держав-членів без затримки.
3. Для цілей параграфа 2, держави-члени призначають орган, який буде відповідальним за застосування цієї статті. Таким органом буде компетентний орган або призначений орган.
4. Для цілей параграфа 2, інвестиційні фірми відносять до категорії малих та середніх відповідно до Рекомендації 2003/361/ЄС.
5. Якщо установа не повністю виконує вимогу, зазначену у параграфі 1 цієї статті, на неї розповсюджуватимуться обмеження щодо розподілюваних виплат, визначені у статті 141(2) і (3).
Стаття 131. Глобальні та інші системно важливі установи
1. Держави-члени повинні призначити орган, який буде відповідальним за ідентифікацію, на консолідованій основі, глобальних системно важливих установ та, на індивідуальній, субконсолідованій або консолідованій основі, залежно від випадку, інших системно важливих установ, які авторизовано в межах їхньої юрисдикції. Таким органом буде компетентний орган або призначений орган. Держави-члени можуть призначити більше одного органу.
Глобальними системно важливими установами є будь-який з таких суб’єктів:
(a) група, яку очолює материнська установа ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС або материнська фінансова холдингова компанія ЄС змішаного типу; або
(b) установа, яка не є дочірньою компанією материнської установи ЄС, материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу.
Іншими системно важливими установами можуть бути або установа або група, яку очолює материнська установа ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС змішаного типу, материнська установа у державі-члені, материнська фінансова холдингова компанія у державі-члені або материнська фінансова холдингова компанія змішаного типу у державі-члені.
2. Методологія ідентифікації глобальних системно важливих установ повинна бути заснована на таких категоріях:
(a) розмір групи;
(b) взаємопов’язаність групи з фінансовою системою;
(c) взаємозамінність послуг або фінансової інфраструктури, що їх надає група;
(d) складність групи;
(e) транскордонна діяльність групи, у тому числі транскордонна діяльність між державами-членами та між державою-членом і третьою країною.
Кожна категорія повинна отримати рівний ваговий коефіцієнт та вона повинна складатися з обчислюваних показників.
Така методологія повинна надавати загальну оцінку для кожного оцінюваного суб’єкта, як зазначено у параграфі 1, що дає змогу здійснити ідентифікацію глобальних системно важливих установ та віднести їх до підкатегорії, як описано в параграфі 9.
2a. Додаткова методологія ідентифікації глобальних системно важливих установ повинна бути заснована на таких категоріях:
(a) категоріях, зазначених у пунктах (a)-(d) параграфа 2 цієї статті;
(b) транскордонна діяльність групи, за винятком діяльності групи у державах-членах, що беруть участь, як зазначено у статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 806/2014 (-19).
__________
(-19) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 806/2014 від 15 липня 2014 року про встановлення однакових правил та однакової процедури для врегулювання кредитних установ та певних інвестиційних фірм у рамках Єдиного механізму врегулювання та Єдиного фонду врегулювання, та внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1093/2010 (ОВ L 225, 30.07.2014, с. 1).
Кожна категорія повинна отримати рівний ваговий коефіцієнт та повинна складатися з обчислюваних показників. Для категорій, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа, показники повинні співпадати з відповідними показниками, визначеними згідно з параграфом 2.
Додаткова методологія ідентифікації повинна надавати додаткову загальну оцінку для кожного оцінюваного суб’єкта, як зазначено у параграфі 1, на підставі якої компетентні або призначені органи можуть вжити один із заходів, зазначених у пункті (c) параграфа 10.
3. Ідентифікація інших системно важливих установ здійснюється відповідно до параграфа 1. Системна важливість оцінюється на основі принаймні будь-якого з таких критеріїв:
(a) розмір;
(b) важливість для економіки Союзу або відповідної держави-члена;
(c) значущість транскордонної діяльності;
(d) взаємопов’язаність установи або групи з фінансовою системою.
EBA, після консультацій з ESRB, видає настанови, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, до 01 січня 2015 року, щодо критеріїв для визначення умов застосування цього параграфа стосовно оцінювання інших системно важливих установ. У таких настановах повинні бути враховані міжнародні правові основи для національних системно важливих установ та Союзу, а також національна специфіка.
Після консультацій з ESRB, EBA надсилає Комісії до 31 грудня 2020 року належну методологію з розробки та калібрування рівнів буферу інших системно важливих установ.
4. Кожна глобальна системно важлива установа повинна, на консолідованій основі, підтримувати буфер глобальної системно важливої установи, який повинен відповідати підкатегорії, до якої віднесено глобальну системно важливу установу. Зазначений буфер повинен складатися з основного капіталу першого рівня та доповнювати його.
5. Компетентний орган або призначений орган може вимагати від кожної іншої системно важливої установи, на консолідованій, субконсолідованій або індивідуальній основі, залежно від випадку, підтримання буферу іншої системно важливої установи в розмірі до 3% загальної експозиції до ризику, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, беручи до уваги критерії для ідентифікації іншої системно важливої установи. Зазначений буфер повинен складатися з основного капіталу першого рівня.
5a. За умови авторизації Комісії, зазначеної у третьому підпараграфі цього параграфа, компетентний орган або призначений орган може вимагати від кожної іншої системно важливої установи, на консолідованій, субконсолідованій або індивідуальній основі, залежно від випадку, підтримання буферу іншої системно важливої установи в розмірі вище 3% загальної експозиції до ризику, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013. Зазначений буфер повинен складатися з основного капіталу першого рівня.
Протягом шести тижнів після отримання повідомлення, як зазначено у параграфі 7 цієї статті, ESRB надає Комісії висновок щодо того, чи вважається належним буфер іншої системно важливої установи. EBA може також надати Комісії свій висновок щодо буферу відповідно до статті 34(1) Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Протягом трьох місяців після надання від ESRB Комісії повідомлення, як зазначено у параграфі 7, Комісія, з урахуванням оцінювання ESRB та EBA, якщо доцільно, та якщо він переконався, що буфер інших системно важливих установ не тягне за собою непропорційні негативні наслідки на всю фінансову систему інших держав-членів або її частини чи Союзу в цілому, які становлять або створюють перешкоду для належного функціонування внутрішнього ринку, ухвалює акт, що дозволяє компетентному органу або призначеному органу вжити запропонований захід.
6. Компетентний орган або призначений орган, коли вимагає підтримувати буфер іншої системно важливої установи, повинен дотримуватися таких вимог:
(a) буфер іншої системно важливої установи не повинен тягнути за собою непропорційні негативні наслідки на всю фінансову систему інших держав-членів або її частини чи Союзу в цілому, які становлять або створюють перешкоду для функціонування внутрішнього ринку;
(b) буфер іншої системно важливої установ повинен переглядатися компетентним органом або призначеним органом принаймні раз на рік.
7. Перед встановленням або повторним встановленням буферу іншої системно важливої установи, компетентний орган або призначений орган повідомляє ESRB за один місяць до публікації рішення, зазначеного в параграфі 5, та повідомляє ESRB за три місяці до публікації рішення компетентного органу або призначеного органу, зазначеного в параграфі 5a. ESRB передає такі повідомлення Комісії, EBA і компетентним та призначеним органам відповідних держав-членів без затримки. У таких повідомленнях детально вказують таке:
(a) обґрунтування того, чому вважається вірогідним, що буфер іншої системно важливої установи буде ефективним і пропорційним для пом’якшення ризику;
(b) оцінювання вірогідного позитивного або негативного впливу буферу іншої системно важливої установи на внутрішньому ринку, на підставі інформації, яка є доступною для держави-члена;
(c) рівень буферу іншої системно важливої установи, який держава-член бажає встановити.
8. Без обмеження статті 133 і параграфа 5 цієї статті, якщо інша системно важлива установа є дочірньою компанією або глобальної системно важливої установи, або іншої системно важливої установи, яка або є установою або групою, яку очолює материнська установа ЄС, та до якої застосовується вимога щодо буферу іншої системно важливої установи на консолідованій основі, буфер, який застосовується на індивідуальній або субконсолідованій основі для іншої системно важливої установи, не повинен перевищувати меншу з таких сум:
(a) сума більшого з рівнів буферу глобальної системно важливої установи або буферу іншої системно важливої установи, що застосовується до групи на консолідованій основі, та 1% загальної експозиції до ризику, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013; та
(b) 3% загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, або ставка, яку Комісія дозволила застосовувати до групи на консолідованій основі відповідно до параграфа 5a цієї статті.
9. Повинно бути принаймні п’ять підкатегорій глобальних системно важливих установ. Найнижча межа та межі між кожною підкатегорією визначаються за системою показників відповідно до методології ідентифікації, визначеної в параграфі 2 цієї статті. Мінімально допустимі рівні показників між суміжними підкатегоріями повинні бути чітко визначені та повинні відповідати принципу постійного лінійного збільшення системної значущості, між кожною підкатегорією, що призводить до лінійного збільшення вимоги до додаткового основного капіталу першого рівня, за винятком п’ятої підкатегорії та будь-якої додаткової вищої підкатегорії. Для цілей цього параграфа, системна значущість становить очікуваний вплив, який має критичне положення глобальних системно важливих установ на глобальний фінансовий ринок. Найнижча підкатегорія присвоюється буферу глобальної системно важливої установи у розмірі 1% загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, та буфер, віднесений до кожної підкатегорії, повинен збільшуватися в градієнтах у розмірі принаймні 0,5% загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) зазначеного Регламенту.
10. Без обмеження параграфів 1 і 9, та з використанням підкатегорій та мінімально допустимих рівнів показників, зазначених у параграфі 9, компетентний орган або призначений орган може, при висловленні раціонального судження щодо нагляду:
(a) переміщувати глобальну системно важливу установу з нижчої підкатегорії до вищої підкатегорії;
(b) відносити суб’єкт, як зазначено у параграфі 1, який має загальний рівень показників, як зазначено у параграфі 2, який є нижчим за мінімальний допустимий рівень показників найнижчої підкатегорії, до такої підкатегорії або до вищої підкатегорії, визначивши його, таким чином, як глобальну системно важливу установу;
(c) беручи до уваги Єдиний механізм врегулювання, на підставі додаткових загальних показників, зазначених у параграфі 2a, переміщувати глобальну системно важливу установу з вищої підкатегорії до нижчої підкатегорії;
12. Компетентний орган або призначений орган повідомляє ESRB найменування глобальних системно важливих установ та інших системно важливих установ, а також відповідну підкатегорію, до якої віднесено кожну глобальну системно важливу установу. Таке повідомлення повинне містити всі причини, з яких було чи не було висловлено судження щодо нагляду відповідно до пунктів (a), (b) і (c) параграфа 10. ESRB передає такі повідомлення Комісії та EBA без затримки, та публічно розкриває їхні найменування. Компетентні органи або призначені органи публічно розкривають підкатегорію, до якої відноситься кожна глобальна системно важлива установа.
Компетентний орган або призначений орган щорічно переглядає ідентифікацію глобальних системно важливих установ та інших системно важливих установ, а також розподілення глобальних системно важливих установ на відповідні підкатегорії, та повідомляє про результат відповідній системно важливій установі, ESRB, який передає результати Комісії, а також EBA без затримки. Компетентний орган або призначений орган публічно розкриває оновлений список ідентифікованих системно важливих установ і підкатегорію, до якої віднесено кожну ідентифіковану глобальну системно важливу установу.
14. Якщо група, на консолідованій основі, підпадає під вимогу щодо буферу глобальної системно важливої установи та буферу іншої системно важливої установи, застосовуватиметься вищий буфер.
15. Якщо установа підпадає під вимогу щодо буферу системного ризику, встановленого відповідно до статті 133, такий буфер є кумулятивним із буфером іншої системно важливої установи або буфером глобальної системно важливої установи, який застосовується відповідно до цієї статті.
Якщо сума рівня буферу системного ризику, обчисленого в цілях параграфа 10, 11 або 12 статті 133, та рівня буферу іншої системно важливої установи або рівня буферу глобальної системно важливої установи, під вимогу щодо застосування якого підпадає та сама установа, є вищою за 5%, застосовується процедура, визначена у параграфі 5a цієї статті.
18. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення, в цілях цієї статті, методологій, відповідно до яких компетентний орган або призначений орган ідентифікує установу або групу, яку очолює материнська установа ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС або материнська фінансова холдингова компанія ЄС змішаного типу, як глобальну системно важливу установу, та для визначення методології ідентифікації підкатегорій і розподілення глобальних системно важливих установ на підкатегорії на підставі їхньої системної значущості, з урахуванням будь-яких стандартів, узгоджених на міжнародному рівні.
EBA повинна надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 30 червня 2014 року.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 133. Вимога підтримувати буфер системного ризику
1. Кожна держава-член може запровадити вимогу щодо буферу системного ризику основного капіталу першого рівня для фінансового сектора або однієї чи декількох підгруп такого сектора щодо всіх або підгрупи експозицій, як зазначено у параграфі 5 цієї статті, для запобігання та пом’якшення макропруденційних або системних ризиків, не охоплених Регламентом (ЄС) № 575/2013 і статтями 130 і 131 цієї Директиви, у розумінні ризику порушення функціонування фінансової системи, що потенційно може мати серйозні негативні наслідки для фінансової системи та реальної економіки у конкретній державі-члені.
2. Установи обчислюють буфер системного ризику в такий спосіб:
де:
BRS = буфер системного ризику;
rT = рівень буферу, застосовний до загальної суми ризикової експозиції установи;
ET = загальна сума ризикової експозиції установи, обчислена відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
i = індекс, що позначає підгрупу експозицій, як зазначено у параграфі 5;
ri = рівень буферу, застосовний до суми ризикової експозиції підгрупи експозицій і; та
Ei = сума ризикової експозиції установи стосовно підгрупи експозицій і, обчислена відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
3. Для цілей параграфа 1, держави-члени призначають орган, який буде відповідальним за встановлення буферу системного ризику та за ідентифікацію експозицій і підгруп установ, до яких він застосовується. Таким органом повинен бути або компетентний орган, або призначений орган.
4. Для цілей параграфа 1 цієї статті, відповідний компетентний або призначений орган, залежно від випадку, може вимагати від установ підтримувати буфер системного ризику основного капіталу першого рівня, обчислений відповідно до параграфа 2 цієї статті, на індивідуальній, консолідованій або субконсолідованій основі, залежно від випадку, відповідно до розділу II частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013.
5. Буфер системного ризику може застосовуватися до:
(a) усіх експозицій, що розташовані в державі-члені, яка встановлює такий буфер;
(b) зазначених нижче секторальних експозицій, що розташовані в державі-члені, яка встановлює такий буфер:
(i) усіх роздрібних експозицій фізичних осіб, які забезпечуються житловою нерухомістю;
(ii) усіх експозицій юридичних осіб, які забезпечуються заставами на комерційне нерухоме майно;
(iii) усіх експозицій юридичних осіб, за винятком тих, які визначено у пункті (ii);
(iv) усіх експозицій фізичних осіб, за винятком тих, які визначено у пункті (i);
(c) усіх експозицій, які розташовані в інших державах-членах, відповідно до параграфів 12 і 15;
(d) секторальних експозицій, як визначено у пункті (b) цього параграфа, які розташовані в інших державах-членах, лише щоб надати можливість визнання рівня буферу, встановленого іншою державою-членом відповідно до статті 134;
(e) експозицій, які розташовані в третіх країнах;
(f) підгруп будь-яких категорій експозиції, визначених у пункті (b).
6. EBA, після консультацій з ESRB, видає настанови, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, до 30 червня 2020 року, про відповідні підгрупи експозицій, до яких компетентний орган або призначений орган може застосовувати буфер системного ризику відповідно до пункту (f) параграфа 5 цієї статті.
7. Буфер системного ризику застосовується до всіх експозицій або підгрупи експозицій, як зазначено у параграфі 5 цієї статті, усіх установ, або однієї чи декількох підгруп таких установ, стосовно яких органи відповідної держави-члена є компетентними відповідно до цієї Директиви, та встановлюється поетапно з коригуванням на 0,5 відсоткових пунктів або суми, кратні цьому значенню. Для різних підгруп установ та експозицій може бути встановлено різні вимоги. Буфер системного ризику не повинен використовуватися для усунення ризиків, охоплених статтями 130 і 131.
8. Компетентний орган або призначений орган, коли вимагає підтримувати буфер системного ризику, повинен дотримуватися таких вимог:
(a) буфер системного ризику не тягне за собою непропорційні негативні наслідки на всю фінансову систему інших держав-членів або її частини чи Союзу в цілому, які становлять або створюють перешкоду для належного функціонування внутрішнього ринку;
(b) буфер системного ризику установ переглядається компетентним органом або призначеним органом принаймні кожні два роки;
(c) буфер системного ризику не повинен використовуватися для усунення ризиків, охоплених статтями 130 і 131.
9. Компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, повідомляє ESRB до публікації рішення, зазначеного у параграфі 13. ESRB передає такі повідомлення Комісії, EBA і компетентним та призначеним органам відповідних держав-членів без затримки.
Якщо установа, до якої застосовується один або декілька рівнів буферу системного ризику, є дочірньою компанією, материнська компанія якої має осідок в іншій державі-члені, компетентний орган або призначений орган також повідомляє органи такої держави-члена.
Якщо рівень буферу системного ризику застосовується до експозицій, які розташовані в третіх країнах, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, також повідомляє ESRB. ESRB передає такі повідомлення без затримки наглядовим органам таких третіх країн.
У таких повідомленнях детально вказують таке:
(a) макропруденційні або системні ризики у державі-члені;
(b) причини, з яких вимірювання макропруденційних або системних ризиків загрожує стабільності фінансової системи на національному рівні, що обґрунтовує рівень буферу системного ризику;
(c) обґрунтування того, чому вважається вірогідним, що буфер системного ризику буде ефективним і пропорційним для пом’якшення ризику;
(d) оцінювання вірогідного позитивного або негативного впливу буферу системного ризику на внутрішньому ринку, на підставі інформації, яка є доступною для держави-члена;
(e) рівень або рівні буферу системного ризику, який/які компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, має намір встановити, та експозиції, до яких застосовуватимуться такі рівні, та установи, які підпадатимуть під дію таких рівнів;
(f) якщо рівень буферу системного ризику застосовується до всіх експозицій, обґрунтування того, чому відповідний орган вважає, що буфер системного ризику не дублює функціонування буферу іншої системно важливої установи, передбаченого в статті 131.
Якщо рішення про встановлення рівня буферу системного ризику призводить до зниження або незмінності попередньо встановленого рівня буферу, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, повинен дотримуватися лише цього параграфа.
10. Якщо встановлення або повторне встановлення рівня або рівнів буферу системного ризику на будь-яку групу або підгрупу експозицій, зазначених у параграфі 5, які підпадають під дію одного або декількох буферів системного ризику, не призводить до підвищення рівня комбінованого буферу системного ризику вище 3% стосовно будь-якої з таких експозицій, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, повідомляє ESRB відповідно до параграфа 9 за один місяць до публікації рішення, зазначеного у параграфі 13.
Для цілей цього параграфа, визнання рівня буферу системного ризику, встановленого іншою державою-членом відповідно до статті 134, не зараховується до порогового значення у 3%.
11. Якщо встановлення або повторне встановлення рівня або рівнів буферу системного ризику на будь-яку групу або підгрупу експозицій, зазначених у параграфі 5, які підпадають під дію одного або декількох буферів системного ризику, призводить до підвищення рівня комбінованого буферу системного ризику вище 3% та до 5% стосовно будь-якої з таких експозицій, компетентний орган або призначений орган держави-члена, яка встановлює такий буфер, запитує в повідомленні, поданому відповідно до параграфа 9, висновок Комісії. Комісія надає свій висновок упродовж одного місяця після отримання повідомлення.
Якщо висновок Комісії є негативним, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, держави-члена, яка встановлює такий буфер системного ризику, повинен виконати вимоги такого висновку або вказати причини його невиконання.
Якщо установа, до якої застосовується один або декілька рівнів буферу системного ризику, є дочірньою компанією, материнська компанія якої має осідок в іншій державі-члені, компетентний орган або призначений орган запитує в повідомленні, поданому відповідно до параграфа 9, рекомендацію Комісії та ESRB.
Комісія та ESRB надають свою рекомендацію протягом шести тижнів після отримання повідомлення.
Якщо органи дочірньої компанії або материнської компанії не погоджуються з рівнем або рівнями буферу системного ризику, застосовного/застосовних до такої установи, та у випадку негативної рекомендації як Комісії, так і ESRB, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, може передати відповідне питання на розгляд до EBA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. Рішення про встановлення рівня або рівнів буферу системного ризику для таких експозицій тимчасово зупиняється до ухвалення рішення EBA.
