Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)

Такий орган або нотаріус видає свідоцтво, що засвідчує справжність заяви під присягою або офіційної заяви.

Заява про відсутність попереднього банкрутства, зазначена в першому підпараграфі, також може бути зроблена перед компетентним професійним або торговим органом у відповідній державі-члені.

3. Документи та свідоцтва, зазначені в параграфах 1 і 2, повинні бути надані протягом не більше ніж трьох місяців із дати їх видачі.

4. Держави-члени повинні призначити органи та організації, компетентні видавати документи, зазначені в параграфах 1 і 2, і невідкладно повідомити про це інші держави-члени та Комісію.

Держави-члени також повинні повідомити інші держави-члени та Комісію про органи або організації, до яких повинні подаватися зазначені в параграфах 1 і 2 документи на підтвердження заяви про ведення зазначеної у статті 2 діяльності на території такої держави-члена.

1. Страхові та перестрахові компанії повинні мати дієву систему управління ризиками, що включає стратегії, процеси та процедури звітування, необхідні для виявлення, вимірювання, моніторингу, управління та звітування, на постійній основі, на індивідуальному та агрегованому рівнях, про ризики, яких вони зазнають або можуть зазнати, а також про їхні взаємозалежності.

Така система управління ризиками повинна бути дієвою та належним чином інтегрованою в організаційну структуру та в процеси вироблення й ухвалення рішень страхової або перестрахової компанії, з належним урахуванням осіб, які фактично керують діяльністю компанії або виконують інші ключові функції.

2. Система управління ризиками повинна покривати ризики, які повинні бути враховані при розрахуванні вимоги до капіталу платоспроможності, як визначено у статті 101(4), а також ризики, які не враховані або не повністю включені при її розрахуванні.

Система управління ризиками повинна охоплювати принаймні такі сфери:

(a) андеррайтинг та формування резервів;

(b) управління активами та зобов’язаннями;

(c) інвестиції, зокрема деривативи та подібні зобов’язання;

(d) управління ризиками ліквідності та концентрації;

(e) управління операційним ризиком;

(f) перестрахування та інші методи пом’якшення ризиків.

Задокументована політика управління ризиками, зазначена у статті 41(3), повинна включати політики, які стосуються пунктів (a)-(f) другого підпараграфа цього параграфа.

Якщо страхові або перестрахові компанії застосовують узгоджувальне коригування, зазначене у статті 77b, або коригування на волатильність, зазначене у статті 77d, вони повинні розробити план забезпечення ліквідності, що містить прогнози вхідних і вихідних грошових потоків за активами та зобов’язаннями, до яких застосовуються такі коригування.

2a. Що стосується управління активами та зобов’язаннями, страхові та перестрахові компанії повинні регулярно оцінювати:

(a) чутливість їхніх технічних резервів і прийнятних власних коштів до припущень, які лежать в основі екстраполяції строкової структури відповідних безризикових процентних ставок, зазначеної у статті 77a;

(b) у разі застосування узгоджувального коригування, зазначеного у статті 77b:

(i) чутливість їхніх технічних резервів і прийнятних власних коштів до припущень, які лежать в основі розрахування узгоджувального коригування, у тому числі розрахування основного спреду, зазначеного у статті 77c(1)(b), а також потенційний вплив примусового продажу активів на їхні прийнятні власні кошти;

(ii) чутливість їхніх технічних резервів і прийнятних власних коштів до змін у складі зарезервованого портфеля активів;

(iii) вплив зниження узгоджувального коригування до нуля;

(c) у разі застосування коригування на волатильність, зазначеного у статті 77d:

(i) чутливість їхніх технічних резервів і прийнятних власних коштів до припущень, які лежать в основі розрахування коригування на волатильність, у тому числі розрахування основного спреду, а також потенційний вплив примусового продажу активів на їхні прийнятні власні кошти;

(iii) вплив зниження коригування на волатильність до нуля.

Страхові та перестрахові компанії повинні щорічно надавати наглядовому органу оцінки, зазначені в пунктах (a), (b) і (c) першого підпараграфа, у складі інформації, яку повідомляють згідно зі статтею 35. Якщо зниження узгоджувального коригування або коригування на волатильність до нуля може призвести до невідповідності вимозі до капіталу платоспроможності, компанія також повинна надавати аналіз заходів, які вона може застосувати в такій ситуації для відновлення рівня прийнятних власних коштів, які покривають вимогу до капіталу платоспроможності, або для зниження профілю ризику з метою відновлення відповідності вимозі до капіталу платоспроможності.

У разі застосування коригування на волатильність, зазначеного у статті 77d, задокументована політика управління ризиками, зазначена у статті 41(3), повинна включати політику щодо критеріїв застосування коригування на волатильність.

3. Що стосується інвестиційного ризику, страхові та перестрахові компанії повинні довести дотримання ними положень секції 6 глави VI.

4. Страхові та перестрахові компанії повинні передбачити функцію управління ризиками, яка повинна бути структурована таким чином, щоб сприяти впровадженню системи управління ризиками.

4a. Щоб уникнути надмірної залежності від установ зовнішнього кредитного оцінювання при використання зовнішньої оцінки кредитоспроможності для розрахування технічних резервів і вимоги до капіталу платоспроможності, страхові та перестрахові компанії повинні оцінити належність таких зовнішніх кредитних оцінок у рамках управління ризиками шляхом застосування додаткових оцінок, коли це практично можливо, з метою уникнення будь-якої автоматичної залежності від зовнішніх оцінок.

З метою забезпечення однакових умов застосування цього параграфа EIOPA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів щодо процедур оцінювання зовнішніх кредитних оцінок.

EIOPA повинен надати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 30 червня 2015 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у другому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

5. Для страхових і перестрахових компаній, які використовують часткову або повну внутрішню модель, затверджену згідно зі статтями 112 і 113, функція управління ризиками повинна охоплювати такі додаткові завдання:

(a) розроблення та впровадження внутрішньої моделі;

(b) тестування та валідація внутрішньої моделі;

(c) документування внутрішньої моделі та будь-яких подальших внесених до неї змін;

(d) аналіз ефективності внутрішньої моделі та складання відповідних зведених звітів;

(e) інформування адміністративного, управлінського або наглядового органу про ефективність внутрішньої моделі, надання пропозицій щодо областей, які потребують покращення, і надання такому органу актуальної інформації про хід реалізації заходів із виправлення попередньо виявлених недоліків.

1. У рамках системи управління ризиками кожна страхова та перестрахова компанія повинна проводити власне оцінювання ризиків і платоспроможності.

Таке оцінювання повинне включати принаймні зазначені нижче елементи:

(a) загальні потреби у платоспроможності з урахуванням конкретного профілю ризиків, затверджених лімітів толерантності до ризику та бізнес-стратегії компанії;

(b) відповідність, на постійній основі, вимогам до капіталу, як встановлено в секціях 4 і 5 глави VI, і вимогам щодо технічних резервів, як встановлено в секції 2 глави VI;

(c) істотність відхилення профілю ризику відповідної компанії від припущень, які лежать в основі вимоги до капіталу платоспроможності, як встановлено у статті 101(3), розрахованої з використанням стандартної формули згідно з підсекцією 2 секції 4 глави VI або часткової чи повної внутрішньої моделі згідно з підсекцією 3 секції 4 глави VI.

2. Для цілей параграфа 1(a) відповідна компанія повинна мати процеси, які є пропорційними характеру, масштабу та складності ризиків, характерних для її діяльності, і які дають їй змогу належним чином виявляти та оцінювати ризики, з якими вона стикається в короткостроковій та довгостроковій перспективі і яких вона зазнає або може зазнати. Компанія повинна продемонструвати методи, які використовуються для такого оцінювання.

2a. Якщо страхова або перестрахова компанія застосовує узгоджувальне коригування, зазначене у статті 77b, коригування на волатильність, зазначене у статті 77d, або перехідні заходи, зазначені у статтях 308c та 308d, вона повинна проводити оцінювання відповідності вимогам до капіталу, зазначене у параграфі 1(b), з урахуванням і без урахування таких коригувань і перехідних заходів.

3. У випадку, зазначеному в параграфі 1(c), коли використовується внутрішня модель, оцінювання повинне проводитися разом із повторним калібруванням, що перетворює внутрішні показники ризику згідно з величиною ризику та калібруванням вимоги до капіталу платоспроможності.

4. Власне оцінювання ризиків і платоспроможності повинне бути невід’ємною частиною бізнес-стратегії та повинне постійно враховуватися при ухваленні компанією стратегічних рішень.

5. Страхові та перестрахові компанії повинні проводити оцінювання, зазначене в параграфі 1, регулярно та без затримки після будь-якої істотної зміни їхнього профілю ризиків.

6. Страхові та перестрахові компанії повинні повідомляти наглядовому органу результати кожного власного оцінювання ризиків і платоспроможності у складі інформації, що повідомляється згідно зі статтею 35.

7. Власне оцінювання ризиків і платоспроможності не повинне слугувати для цілей розрахування вимоги до капіталу. Вимогу до капіталу платоспроможності необхідно коригувати тільки згідно зі статтями 37, 231-233 і 238.

1. Страхові та перестрахові компанії повинні мати дієву систему внутрішнього контролю.

Така система повинна принаймні включати адміністративні процедури та процедури бухгалтерського обліку, механізм внутрішнього контролю, належні механізми звітування на всіх рівнях компанії та функцію комплаєнсу.

2. Функція комплаєнсу повинна включати в себе консультування адміністративного, управлінського або наглядового органу з питань дотримання законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви. Вона також повинна включати оцінювання потенційного впливу будь-яких змін у правовому середовищі на операції відповідної компанії та визначення і оцінювання комплаєнс-ризику.

1. Страхові та перестрахові компанії повинні передбачити ефективну функцію внутрішнього аудиту.

Функція внутрішнього аудиту повинна включати оцінювання належності та дієвості системи внутрішнього контролю та інших елементів системи управління.

2. Функція внутрішнього аудиту повинна бути об’єктивною та незалежною від операційних функцій.

3. Будь-які висновки або рекомендації внутрішнього аудиту повинні бути повідомлені адміністративному, управлінському або наглядовому органу, що повинен визначити, які заходи необхідно вжити за кожним висновком і рекомендацією внутрішнього аудиту, і повинен забезпечити виконання таких заходів.

1. Страхові та перестрахові компанії повинні передбачити ефективну актуарну функцію з метою:

(a) координації розрахування технічних резервів;

(b) забезпечення належності використовуваних методологій і базисних моделей, а також припущень, які приймаються при розрахуванні технічних резервів;

(c) оцінювання достатності та якості даних, які використовуються при розрахуванні технічних резервів;

(d) порівняння найкращих оцінок із фактичними даними;

(e) інформування адміністративного органу, управлінського або наглядового органу про надійність і належність розрахування технічних резервів;

(f) нагляду за розрахуванням технічних резервів у випадках, визначених у статті 82;

(g) висловлювання думки про загальну політику андеррайтингу;

(h) висловлювання думки про належність механізмів перестрахування; та

(i) сприяння ефективному впровадженню системи управління ризиками, зазначеної у статті 44, зокрема, стосовно моделювання ризиків, що лежить в основі розрахування вимог до капіталу, визначених у секціях 4 і 5 глави VI, і стосовно оцінювання, зазначеного у статті 45.

2. Актуарну функцію повинні виконувати особи, які володіють знаннями актуарної та фінансової математики, що відповідають характеру, масштабу та складності ризиків, характерних для діяльності страхової або перестрахової компанії, і які здатні продемонструвати свій відповідний досвід згідно із застосовними професійними та іншими стандартами.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб страхові та перестрахові компанії зберігали повну відповідальність за виконання всіх їхніх зобов’язань згідно із цією Директивою, коли вони передають на аутсорсинг функції або будь-які види діяльності зі страхування або перестрахування.

2. Аутсорсинг критичних або важливих операційних функцій або видів діяльності не повинен здійснюватися таким чином, щоб він призводив до будь-яких із зазначених нижче наслідків:

(a) істотне погіршення якості системи управління відповідної компанії;

(b) неналежне підвищення операційного ризику;

(c) погіршення здатності наглядових органів здійснювати моніторинг дотримання компанією своїх зобов’язань;

(d) негативний вплив на безперервне та задовільне обслуговування володільців страхових полісів.

3. Страхові та перестрахові компанії повинні своєчасно повідомляти наглядові органи, перш ніж передавати на аутсорсинг критичні або важливі функції чи види діяльності, а також про будь-які подальші істотні зміни, які стосуються таких функцій або видів діяльності.

1. Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a для подальшого визначення:

(a) елементів систем, зазначених у статтях 41, 44, 46 і 47, зокрема сфер, які повинні охоплюватися політикою управління активами і зобов’язаннями та інвестування страхових і перестрахових компаній, як зазначено у статті 44(2);

(b) функцій, зазначених у статтях 44, 46, 47 і 48.

2. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію стосовно цієї секції, EIOPA, згідно зі статтею 301b, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для подальшого визначення:

(a) вимог, визначених у статті 42, і функцій, до яких вони застосовуються;

(b) умов передачі на аутсорсинг, зокрема, надавачам послуг, розташованим у третіх країнах.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

3. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію стосовно оцінювання, зазначеного у статті 45(1)(a), EIOPA, згідно зі статтею 301b, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для подальшого визначення елементів зазначеного оцінювання.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

1. Держави-члени повинні, з урахуванням інформації, що вимагається в параграфі 3, і принципів, визначених у параграфі 4 статті 35, вимагати від страхових і перестрахових компаній щорічного публічного розкриття звіту про платоспроможність і фінансовий стан.

Такий звіт повинен містити зазначену нижче інформацію, у повному обсязі або у вигляді покликань на еквівалентну за характером і обсягом інформацію, публічно розкриту згідно з іншими правовими або регуляторними вимогами:

(a) опис діяльності та результатів роботи компанії;

(b) опис системи управління і оцінку її відповідності профілю ризику компанії;

(c) опис, окремо для кожної категорії ризику, схильності, концентрації, пом’якшення та чутливості до ризику;

(d) опис, окремо для активів, технічних резервів та інших зобов’язань, основ і методів, які використовуються для їх оцінювання, разом із поясненням будь-яких істотних відмінностей від основ і методів, які використовуються для їх оцінювання у фінансовій звітності;

(e) опис управління капіталом, що включає принаймні такі елементи:

(i) структуру та обсяг власних коштів, а також їхню якість;

(ii) суми вимоги до капіталу платоспроможності та мінімальної вимоги до капіталу;

(iii) варіант, визначений у статті 304, який використовується для розрахування вимоги до капіталу платоспроможності;

(iv) інформацію, яка дає змогу належним чином зрозуміти основні відмінності між припущеннями, які лежать в основі стандартної формули, і припущеннями, які лежать в основі будь-якої внутрішньої моделі, що використовується компанією для розрахування вимоги до капіталу платоспроможності;

(v) суму будь-якого відхилення від мінімальної вимоги до капіталу або будь-якого суттєвого відхилення від вимоги до капіталу платоспроможності протягом звітного періоду, навіть якщо воно потім було усунене, з поясненням його походження та наслідків, а також будь-яких вжитих відновлювальних заходів.

1a. У разі використання узгоджувального коригування, зазначеного у статті 77b, опис, зазначений у параграфі 1(d), повинен включати опис узгоджувального коригування та портфеля зобов’язань і зарезервованих активів, до яких застосовується узгоджувальне коригування, а також кількісну оцінку впливу змінення узгоджувального коригування до нуля на фінансовий стан компанії.

Опис, зазначений у параграфі 1(d), також повинен включати заяву про те, чи компанія використовує коригування на волатильність, зазначене у статті 77d, і кількісну оцінку впливу змінення коригування на волатильність до нуля на фінансовий стан компанії.

2. Опис, зазначений у пункті (e)(i) параграфа 1, повинен включати аналіз будь-яких суттєвих змін порівняно з попереднім звітним періодом і пояснення будь-яких істотних відмінностей у вартісній величині таких елементів у фінансовій звітності, а також стислий опис оборотності капіталу.

У розкритій інформації про вимогу до капіталу платоспроможності, зазначену в пункті (e)(ii) параграфа 1, необхідно окремо вказувати суму, розраховану згідно з підсекціями 2 і 3 секції 4 глави VI, і будь-яку надбавку на капітал, встановлену згідно зі статтею 37, або вплив конкретних параметрів, які зобов’язана використовувати страхова або перестрахова компанія згідно зі статтею 110, разом зі стислою інформацією про його обґрунтування відповідним наглядовим органом.

Однак, без обмеження будь-якого розкриття інформації, яке є обов’язковим згідно з будь-якими іншими правовими або регуляторними вимогами, держави-члени можуть передбачити, що, незважаючи на розкриття загальної вимоги до капіталу платоспроможності, зазначеної в параграфі 1(e)(ii), надбавку на капітал або вплив конкретних параметрів, які зобов’язана використовувати страхова або перестрахова компанія згідно зі статтею 110, не потрібно окремо розкривати протягом перехідного періоду, що закінчується не пізніше ніж 31 грудня 2020 року.

Розкриття вимоги до капіталу платоспроможності повинне супроводжуватися, якщо застосовно, зазначенням того, що її остаточна сума підлягає наглядовому оцінюванню.

1. Без обмеження статті 35 Регламенту (ЄС) № 1094/2010, держави-члени повинні вимагати, щоб наглядові органи щорічно надавали EIOPA таку інформацію:

(a) середня надбавка на капітал для кожної компанії та розподіл надбавок на капітал, застосованих наглядовим органом протягом попереднього року, виміряних у відсотках від вимоги до капіталу платоспроможності та наведених окремо для:

(i) страхових та перестрахових компаній;

(ii) страхових компаній, які здійснюють страхування життя;

(iii) страхових компаній, які здійснюють види страхування, інші ніж страхування життя;

(iv) страхових компаній, які здійснюють як страхування життя, так і види страхування, інші ніж страхування життя;

(v) перестрахових компаній;

(b) для кожного елемента інформації, що підлягає розкриттю, визначеного в пункті (a) цього параграфа, частка надбавок на капітал, встановлених згідно зі статтею 37(1)(a), (b) і (c), відповідно;

(c) кількість страхових і перестрахових компаній, які користуються обмеженням регулярного звітування для цілей нагляду, і кількість страхових і перестрахових компаній, які користуються звільненням від звітування за окремими статтями, зазначеним у статті 35(6) і (7), разом з обсягом вимог до капіталу, страхових премій, технічних резервів і активів, відповідно, виміряним у відсотках від загального обсягу вимог до капіталу, страхових премій, технічних резервів і активів страхових і перестрахових компаній у державі-члені;

(d) кількість груп, які користуються обмеженням регулярного звітування для цілей нагляду, і кількість груп, які користуються звільненням від звітування за окремими статтями, зазначеним у статті 254(2), разом з обсягом вимог до капіталу, страхових премій, технічних резервів і активів, відповідно, виміряним у відсотках від загального обсягу вимог до капіталу, страхових премій, технічних резервів і активів усіх груп.

2. EIOPA повинен щорічно публічно розкривати таку інформацію:

(a) для всіх держав-членів у сукупності - загальний розподіл надбавок на капітал, виміряних у відсотках від вимоги до капіталу платоспроможності, для кожної з таких категорій компаній:

(i) страхових та перестрахових компаній;

(ii) страхових компаній, які здійснюють страхування життя;

(iii) страхових компаній, які здійснюють види страхування, інші ніж страхування життя;

(iv) страхових компаній, які здійснюють як страхування життя, так і види страхування, інші ніж страхування життя;

(v) перестрахових компаній;

(b) для кожної держави-члена окремо - розподіл надбавок на капітал, виміряних у відсотках від вимоги до капіталу платоспроможності, що охоплює всі страхові та перестрахові компанії у такій державі-члені;

(c) для кожного елемента інформації, що підлягає розкриттю, зазначеного в пунктах (a) і (b) цього параграфа, частка надбавок на капітал, встановлених згідно зі статтею 37(1)(a), (b) і (c), відповідно;

(d) для всіх держав-членів у сукупності - загальна кількість страхових і перестрахових компаній та груп, які користуються обмеженням регулярного звітування для цілей нагляду, і загальна кількість страхових і перестрахових компаній та груп, які користуються звільненням від звітування за окремими статтями, зазначеним у статті 35(6) і (7) та статті 254(2), разом з обсягом вимог до капіталу, страхових премій, технічних резервів і активів, відповідно, виміряним у відсотках від загального обсягу вимог до капіталу, страхових премій, технічних резервів і активів усіх страхових і перестрахових компаній та груп;

(e) для кожної держави-члена окремо - кількість страхових і перестрахових компаній та груп, які користуються обмеженням регулярного звітування для цілей нагляду, і загальна кількість страхових і перестрахових компаній та груп, які користуються звільненням від звітування за окремими статтями, зазначеним у статті 35(6) і (7) та статті 254(2), разом з обсягом вимог до капіталу, страхових премій, технічних резервів і активів, відповідно, виміряним у відсотках від загального обсягу страхових премій, технічних резервів і активів страхових і перестрахових компаній та груп у державі-члені.

3. EIOPA повинен надати інформацію, зазначену в параграфі 2, Європейському Парламенту, Раді та Комісії разом зі звітом, у якому описується ступінь конвергенції у сфері нагляду при використанні надбавок на капітал між наглядовими органами в різних державах-членах.

1. Наглядові органи повинні дозволяти страховим та перестраховим компаніям не розкривати інформацію, якщо:

(a) внаслідок розкриття такої інформації конкуренти компанії отримають значну неправомірну перевагу;

(b) існують зобов’язання перед володільцями страхових полісів або інші відносини з контрагентами, які зобов’язують компанію зберігати секретність або конфіденційність інформації.

2. Якщо наглядовий орган дозволив не розкривати інформацію, компанії повинні зробити відповідну заяву у своєму звіті про платоспроможність і фінансовий стан із зазначенням причин.

3. Наглядові органи повинні дозволяти страховим і перестраховим компаніям використовувати або посилатися на інформацію, яка була публічно розкрита згідно з іншими правовими або регуляторними вимогами, тією мірою, якою така розкрита інформація є еквівалентною за характером і обсягом інформації, що вимагається згідно зі статтею 51.

4. Параграфи 1 і 2 не застосовуються до інформації, зазначеної у статті 51(1)(e).

1. У разі будь-якої значної зміни, що істотно впливає на релевантність інформації, розкритої згідно зі статтями 51 і 53, страхові та перестрахові компанії повинні розкрити відповідну інформацію про характер і наслідки такої значної зміни.

Для цілей першого підпараграфа значними змінами вважаються принаймні такі ситуації:

(a) спостерігається невідповідність мінімальній вимозі до капіталу, і наглядові органи вважають, що компанія не зможе подати реалістичну схему короткострокового фінансування, або не отримують таку схему протягом одного місяця з дати виявлення невідповідності;

(b) спостерігається суттєва невідповідність вимозі до капіталу платоспроможності, і наглядові органи не отримують реалістичний план відновлення протягом двох місяців із дати виявлення невідповідності.

Що стосується пункту (a) другого підпараграфа, наглядові органи повинні вимагати, щоб відповідна компанія негайно розкрила обсяг невідповідності разом із поясненням її походження та наслідків, включно з будь-якими вжитими відновлювальними заходами. Якщо, незважаючи на застосування схеми короткострокового фінансування, яка спочатку вважалася реалістичною, невідповідність мінімальній вимозі до капіталу не була усунена протягом трьох місяців із моменту її виявлення, цей факт повинен бути розкритий наприкінці зазначеного періоду з поясненням його походження та наслідків, включно з будь-якими вжитими відновлювальними заходами, а також із будь-якими подальшими запланованими відновлювальними заходами.

Що стосується пункту (b) другого підпараграфа, наглядові органи повинні вимагати, щоб відповідна компанія негайно розкрила обсяг невідповідності разом із поясненням її походження та наслідків, включно з будь-якими вжитими відновлювальними заходами. Якщо, незважаючи на застосування плану відновлення, який спочатку вважався реалістичним, суттєва невідповідність вимозі до капіталу платоспроможності не була усунена протягом шести місяців із моменту її виявлення, цей факт повинен бути розкритий наприкінці зазначеного періоду з поясненням його походження та наслідків, включно з будь-якими вжитими відновлювальними заходами, а також із будь-якими подальшими запланованими відновлювальними заходами.

2. Страхові та перестрахові компанії можуть на добровільній основі розкривати будь-яку інформацію або пояснення стосовно їхньої платоспроможності та фінансового стану, розкриття яких не вимагається згідно зі статтями 51 і 53 та параграфом 1 цієї статті.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб страхові та перестрахові компанії мали належні системи та структури для виконання вимог, встановлених у статтях 51 і 53 та статті 54(1), а також задокументовану політику для постійного забезпечення належності будь-якої інформації, розкритої згідно зі статтями 51, 53 і 54.

2. Звіт про платоспроможність і фінансовий стан підлягає затвердженню адміністративним, управлінським або наглядовим органом страхової або перестрахової компанії та публікується тільки після такого затвердження.

Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a для подальшого визначення інформації, яка підлягає розкриттю, і кінцевих строків щорічного розкриття інформації згідно із секцією 3.

З метою забезпечення однакових умов застосування цієї секції EIOPA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів щодо процедур, форматів і шаблонів.

EIOPA повинен надати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 30 червня 2015 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у другому параграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб будь-яка фізична або юридична особа чи такі особи, що діють спільно (далі - запропонований набувач), які ухвалили рішення набути, прямо чи опосередковано, істотну участь у страховій або перестраховій компанії або збільшити, прямо чи опосередковано, таку істотну участь у страховій або перестраховій компанії, у результаті чого частка належних їм прав голосу або капіталу досягне або перевищить 20%, 30% або 50% чи страхова або перестрахова компанія стане їх дочірньою компанією (далі - запропоноване набуття), спочатку повідомили в письмовій формі наглядові органи про страхову або перестрахову компанію, у якій вони мають намір набути або збільшити істотну участь, із зазначенням розміру відповідної частки участі та релевантної інформації, як вказано у статті 59(4). Держави-члени не зобов’язані застосовувати порогове значення в розмірі 30%, якщо, згідно зі статтею 9(3)(a) Директиви 2004/109/ЄС, вони застосовують порогове значення в одну третину.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб будь-яка фізична або юридична особа, яка ухвалила рішення відчужити, прямо або опосередковано, істотну участь у страховій або перестраховій компанії, спочатку повідомила про це в письмовій формі наглядові органи держави-члена розташування головного офісу із зазначенням розміру частки участі відповідної особи після запланованого відчуження. Така особа також повинна повідомити наглядові органи про рішення зменшити свою істотну участь так, що частка належних їй прав голосу або капіталу стане меншою за 20%, 30% або 50% чи страхова або перестрахова компанія перестане бути дочірньою компанією такої особи. Держави-члени не зобов’язані застосовувати порогове значення в розмірі 30%, якщо, згідно зі статтею 9(3)(a) Директиви 2004/109/ЄС, вони застосовують порогове значення в одну третину.

1. Наглядові органи повинні невідкладно, але в будь-якому разі не пізніше двох робочих днів із моменту отримання повідомлення, що вимагається згідно зі статтею 57(1), а також після можливого подальшого отримання інформації, зазначеної в параграфі 2, підтвердити запропонованому набувачу їх отримання в письмовій формі.

Наглядовим органам надається не більше 60 робочих днів із дати письмового підтвердження отримання повідомлення та всіх документів, які держава-член вимагає додавати до повідомлення на підставі переліку, зазначеного у статті 59(4), (далі - період оцінювання) для проведення оцінювання, передбаченого у статті 59(1) (далі - оцінювання).

Наглядові органи повинні повідомити запропонованому набувачу дату закінчення періоду оцінювання в момент підтвердження отримання.

2. Наглядові органи можуть протягом періоду оцінювання, за необхідності, але не пізніше, ніж на п’ятидесятий робочий день періоду оцінювання, запитувати будь-яку додаткову інформацію, необхідну для завершення оцінювання. Такий запит повинен бути поданий у письмові формі із зазначенням необхідної додаткової інформації.

Період оцінювання тимчасово зупиняють на період між датою подання наглядовими органами запиту на отримання інформації та отриманням відповіді на такий запит від запропонованого набувача. Строк такого тимчасового зупинення не повинен перевищувати 20 робочих днів. Усі подальші запити наглядових органів про доповнення або уточнення інформації подаються ними на їх розсуд, проте вони не повинні призводити до тимчасового зупинення періоду оцінювання.

3. Наглядові органи можуть продовжити строк тимчасового зупинення, зазначений у другому підпараграфі параграфа 2, до 30 робочих днів, якщо запропонований набувач:

(a) розташований або його діяльність регулюється за межами Співтовариства; або

(b) є фізичною або юридичною особою, яка не підлягає нагляду згідно із цією Директивою, Директивою Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень щодо інститутів колективного інвестування в переказні цінні папери (UCITS) (- 7), Директивою 2004/39/ЄС або Директивою 2006/48/ЄС.

4. Якщо наглядові органи після завершення оцінювання ухвалять рішення оскаржити запропоноване набуття, вони повинні, протягом двох робочих днів, але в межах періоду оцінювання, повідомити про це запропонованому набувачу в письмовій формі із зазначенням причин. Згідно з національним правом, відповідна інформація про причини ухвалення рішення може бути оприлюднена за запитом запропонованого набувача. Це не перешкоджає державі-члену надати наглядовому органу дозвіл на розкриття такої інформації за відсутності запиту з боку запропонованого набувача.

5. Якщо наглядові органи не подадуть письмове заперечення проти запропонованого набуття протягом періоду оцінювання, воно вважається схваленим.

6. Наглядові органи можуть встановити максимальний строк здійснення запропонованого набуття та продовжувати його у відповідних випадках.

7. Держави-члени не повинні встановлювати суворіші вимоги щодо повідомлення наглядових органів про пряме або непряме набуття прав голосу або капіталу, ніж вимоги, визначені в цій Директиві.

8. З метою забезпечення послідовної гармонізації стосовно цієї секції EIOPA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для встановлення вичерпного переліку інформації, зазначеної у статті 59(4), яку запропоновані набувачі повинні вказувати у своєму повідомленні, без обмеження статті 58(2).

Щоб забезпечити послідовну гармонізацію стосовно цієї секції та врахувати майбутні зміни, EIOPA, згідно зі статтею 301b, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення коригування критеріїв, визначених у статті 59(1).

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому та другому підпараграфах, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

9. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї Директиви EIOPA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів щодо процедур, форматів і шаблонів для процесу консультацій між відповідними наглядовими органами, як зазначено у статті 60.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

1. При оцінюванні повідомлення, передбаченого у статті 57(1), та інформації, зазначеної у статті 58(2), наглядові органи, з метою забезпечення надійного та розумного управління страховою або перестраховою компанією, у якій пропонується набуття, і беручи до уваги ймовірний вплив запропонованого набувача на страхову або перестрахову компанію, оцінюють придатність запропонованого набувача та фінансову стійкість запропонованого набуття згідно з такими критеріями:

(a) репутація запропонованого набувача;

(b) репутація та досвід будь-якої особи, що керуватиме діяльністю страхової або перестрахової компанії в результаті запропонованого набуття;

(c) фінансова стійкість запропонованого набувача, зокрема, з урахуванням виду діяльності, що ведеться та передбачається у страховій або перестраховій компанії, у якій пропонується набуття;

(d) здатність страхової або перестрахової компанії відповідати та підтримувати відповідність пруденційним вимогам згідно із цією Директивою та, якщо застосовно, згідно з іншими директивами, зокрема Директивою 2002/87/ЄС, у тому числі, придатність структури групи, частиною якої вона стане, для здійснення ефективного нагляду, ефективного обміну інформацією між наглядовими органами та визначення розподілу обов’язків між наглядовими органами;

(e) наявність обґрунтованих підстав вважати, що у зв’язку із запропонованим набуттям здійснюється або планується спроба відмивання грошей або фінансування тероризму у розумінні статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 року про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму (- 8) або що запропоноване набуття може підвищити ризик таких дій.

2. Наглядові органи можуть заперечувати проти запропонованого набуття, тільки якщо для цього існують обґрунтовані підстави з урахуванням критеріїв, визначених у параграфі 1, або якщо інформація, надана запропонованим набувачем, є неповною.

3. Держави-члени не повинні встановлювати будь-які попередні умови стосовно рівня участі, яку необхідно набути, або дозволяти їхнім наглядовим органам перевіряти запропоноване набуття з точки зору економічних потреб ринку.

4. Держави-члени повинні оприлюднити перелік із зазначенням інформації, яка є необхідною для оцінювання і яка повинна бути надана наглядовим органам на момент подання повідомлення, зазначеного у статті 57(1). Інформація, що вимагається, повинна бути пропорційною і адаптованою до характеристик запропонованого набувача та запропонованого набуття. Держави-члени не повинні вимагати інформацію, яка не є релевантною для пруденційного оцінювання.

5. Незважаючи на статтю 58(1), (2) і (3), якщо наглядовий орган повідомлено про дві або більше пропозицій щодо набуття або збільшення істотної участі в одній страховій або перестраховій компанії, він повинен розглянути кандидатури запропонованих набувачів на недискримінаційній основі.

1. Відповідні наглядові органи повинні співпрацювати один з одним на основі всебічних консультацій при проведенні оцінювання, якщо запропонований набувач є однією з таких осіб:

(a) кредитна установа, страхова або перестрахова компанія, інвестиційна фірма або управлінська компанія у розумінні пункту 2 статті 1 a Директиви 85/611/ЄЕС (далі - управлінська компанія UCITS), авторизована в іншій державі-члені або в секторі, іншому ніж той, у якому пропонується набуття;

(b) материнська компанія кредитної установи, страхової компанії або перестрахової компанії, інвестиційної фірми або управлінської компанії UCITS, авторизованої в іншій державі-члені або в секторі, іншому ніж той, у якому пропонується набуття; або

(c) фізична або юридична особа, яка контролює кредитну установу, страхову компанію або перестрахову компанію, інвестиційну фірму або управлінську компанію UCITS, авторизовану в іншій державі-члені або в секторі, іншому ніж той, у якому пропонується набуття.

2. Наглядові органи повинні без невиправданої затримки надавати один одному будь-яку інформацію, яка є істотною або релевантною для оцінювання. З цією метою наглядові органи повинні повідомляти один одному за запитом всю релевантну інформацію та повинні повідомляти з власної ініціативи всю істотну інформацію. У рішенні наглядового органу, що авторизував страхову або перестрахову компанію, у якій пропонується набуття, повинні зазначатися будь-які думки або зауваження, висловлені наглядовим органом, відповідальним за запропонованого набувача.

Як тільки їй стане про це відомо, страхова або перестрахова компанія повинна інформувати наглядовий орган держави-члена розташування головного офісу про будь-яке набуття або відчуження часток участі в її капіталі, яке призводить до того, що частки участі стають більшими або меншими за будь-яке з порогових значень, зазначених у статті 57 та статті 58(1)-(7).

Принаймні один раз на рік страхова або перестрахова компанія також повинна повідомляти наглядовому органу держави-члена розташування головного офісу імена акціонерів і учасників, які мають істотну участь, і розмір відповідних часток участі, наприклад, згідно з інформацією, отриманою на річних загальних зборах акціонерів або учасників чи в результаті дотримання підзаконних нормативно-правових актів, що стосуються компаній, зареєстрованих на фондових біржах.

Держави-члени повинні вимагати, щоб у випадках, коли вплив осіб, зазначених у статті 57, може негативно позначитися на надійному та розумному управлінні страховою або перестраховою компанією, наглядовий орган держави-члена розташування головного офісу такої компанії, у якій планується набуття або збільшення істотної участі, вжив належних заходів для усунення такої ситуації. Такими заходами, наприклад, можуть бути судові заборони, санкції для директорів і керівників або тимчасове зупинення реалізації прав голосу, передбачених акціями/ частками, якими володіють відповідні акціонери або учасники.

Подібні заходи застосовуються до фізичних або юридичних осіб, які не виконують обов’язок щодо надання повідомлення, встановлений у статті 57.

У разі набуття частки участі, незважаючи на заперечення з боку наглядових органів, держави-члени повинні, незалежно від будь-яких інших санкцій, які можуть бути ухвалені, передбачити:

(1) тимчасове зупинення реалізації відповідних прав голосу; або

(2) визнання недійсними будь-яких відданих голосів або можливість їх анулювання.

Для цілей цієї секції враховуються права голосу, зазначені у статтях 9 та 10 Директиви 2004/109/ЄС, а також умови стосовно їх об’єднання, встановлені у статті 12(4) та (5) зазначеної Директиви .

Держави-члени не повинні враховувати права голосу або акції/ частки, якими інвестиційні фірми або кредитні установи можуть володіти в результаті надання послуг з андеррайтингу фінансових інструментів та/або розміщення фінансових інструментів на підставі твердого зобов’язання, передбаченого в пункті 6 секції A додатка I до Директиви 2004/39/ЄС , за умови, що такі права, з одного боку, не реалізують або іншим чином не використовують для втручання в управління емітентом і, з іншого боку, відчужують протягом одного року після набуття.

Держави-члени повинні передбачити, щоб усі особи, що працюють або працювали на наглядові органи, а також аудитори та експерти, які діють від імені таких органів, були зобов’язані зберігати професійну таємницю.

Без обмеження випадків, які підпадають під дію кримінального права, жодна конфіденційна інформація, отримана такими особами під час виконання своїх службових обов’язків, не повинна бути розкрита будь-якій особі чи органу, крім як в узагальненій або агрегованій формі, що гарантує неможливість ідентифікації окремих страхових і перестрахових компаній.

Однак у випадках, коли страхова або перестрахова компанія була оголошена банкрутом або перебуває на стадії примусової ліквідації, конфіденційну інформацію, яка не стосується третіх осіб, залучених до спроб врятувати таку компанію, можна розкривати в цивільних чи комерційних провадженнях.

Стаття 64 не перешкоджає обміну інформацією між наглядовими органами різних держав-членів. Така інформація підпадає під дію встановленого у статті 64 обов’язку щодо збереження професійної таємниці.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб наглядові органи співпрацювали з EIOPA для цілей цієї Директиви згідно з Регламентом (ЄС) № 1094/2010.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб наглядові органи невідкладно надавали EIOPA всю інформацію, необхідну для виконання його обов’язків, згідно з Регламентом (ЄС) № 1094/2010.

Держави-члени можуть укладати угоди про співпрацю, у яких передбачений обмін інформацією з наглядовими органами третіх країн або з органами чи організаціями третіх країн, як означено у статті 68(1) і (2), тільки якщо на інформацію, яка підлягає розкриттю, поширюються гарантії збереження професійної таємниці, які є принаймні еквівалентними гарантіям, зазначеним у цій секції. Відповідний обмін інформацією повинен бути призначений для виконання наглядових завдань таких органів або організацій.

Якщо інформація, яка повинна бути розкрита третій країні державою-членом, походить з іншої держави-члена, вона не може бути розкрита без явної згоди наглядового органу такої держави-члена і, у відповідних випадках, повинна розкриватися виключно для цілей, для яких такий орган надав свою згоду.

Наглядові органи, які отримують конфіденційну інформацію згідно зі статтею 64 або 65, можуть використовувати її тільки в ході виконання своїх обов’язків і для таких цілей:

(1) для перевірки дотримання умов, які регулюють започаткування діяльності зі страхування або перестрахування, і сприяння моніторингу здійснення такої діяльності, особливо моніторингу технічних резервів, вимоги до капіталу платоспроможності, мінімальної вимоги до капіталу та системи управління;

(2) для застосування санкцій;

(3) у ході оскарження рішень наглядових органів в адміністративному порядку;

(4) у судових провадженнях згідно із цією Директивою.

Статті 64 та 67 не обмежують повноваження з проведення розслідувань, надані Європейському Парламенту згідно зі статтею 226 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС).

1. Статті 64 та 67 не перешкоджають здійсненню будь-якої із зазначених нижче дій:

(a) обмін інформацією між кількома наглядовими органами однієї держави-члена при виконанні ними наглядових функцій;

(b) обмін інформацією при виконанні наглядових функцій між наглядовими органами та будь-якими зазначеними нижче суб’єктами, які розташовані в одній державі-члені:

(i) органи, відповідальні за нагляд за кредитними установами та іншими фінансовими організаціями, і органи, відповідальні за нагляд за фінансовими ринками;

(ii) органи, які беруть участь у ліквідації та банкрутстві страхових або перестрахових компаній та в інших подібних процедурах;

(iii) особи, відповідальні за проведення обов’язкових аудитів звітності страхових компаній, перестрахових компаній та інших фінансових установ;

(iv) органи, відповідальні за нагляд за зобов’язаними суб’єктами, визначеними в пунктах (1) і (2) статті 2(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 (- 9), у розрізі відповідності зазначеній Директиві;

(c) розкриття органам, які здійснюють управління процедурами примусової ліквідації або гарантійними фондами, інформації, необхідної для виконання їхніх обов’язків.

Обміни інформацією, зазначені в пунктах (b) і (c), також можуть відбуватися між різними державами-членами.

Інформація, яку отримують такі органи, організації та особи, підпадає під дію встановленого у статті 64 обов’язку щодо збереження професійної таємниці.

2. Статті 64-67 не перешкоджають державам-членам дозволяти обмін інформацією між наглядовими органами та будь-якими зазначеними нижче суб’єктами:

(a) органи, відповідальні за нагляд за органами, які беруть участь у ліквідації та банкрутстві страхових і перестрахових компаній та в інших подібних процедурах;

(b) органи, відповідальні за нагляд за особами, які відповідають за проведення обов’язкових аудитів звітності страхових компаній, перестрахових компаній, кредитних установ, інвестиційних фірм та інших фінансових установ;

(c) незалежні актуарії страхових або перестрахових компаній, що здійснюють законний нагляд за такими компаніями, і органи, відповідальні за нагляд за такими актуаріями.

Держави-члени, які застосовують перший підпараграф, повинні вимагати дотримання принаймні таких умов:

(a) інформація повинна бути призначена для здійснення нагляду або законного нагляду, зазначеного в першому підпараграфі;