Директива 98/78/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Щодо додаткового нагляду за страховими компаніями в страховій групі"

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ та РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, статтю 57(2) Договору,

Беручи до уваги пропозицію від Комісії1,

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального Комітету2,

Діючи у відповідності до порядку, встановленого в статті 189b цього Договору3,

1 OJ C 341, 19.12.1995, p. 16, і OJ C 108, p. 48.

2 OJ C 174, 17.6.1996, p. 16.

3 Висновок Європейського Парламенту від 23 жовтня 1997 року (OJ C 339, 10.11.1997, p. 136), Спільна позиція Ради від 30 березня 1998 року (OJ C 204, 30.6.1998, p. 1), Рішення Європейського Парламенту від 16 вересня 1998 року (OJ C 313, 12.10.1998) і Рішення Ради від 13 жовтня 1998 року.

(1) Враховуючи, що перша Директива Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування, іншого, ніж страхування життя4, а також перша Директива Ради 79/267/ЄЕС від 5 березня 1979 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування життя5, що вимагають від страхових компаній наявності маржі платоспроможності;

4 OJ L 228, 16.8.1973, p. 3. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЄС (OJ L 168, 18.7.1995, p. 7).

5 OJ L 63, 13.3.1979, p. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЄС.

(2) Враховуючи, що, згідно Директиви Ради 92/49/ЄЕС від 18 червня 1992 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування, іншого, ніж страхування життя, та про внесення змін до Директив 73/239/ЄЕС і 88/357/ЄЕС6 і Директиви Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя та про внесення змін до директив 79/267/ЄЕС і 90/267/ЄЕС7, умовою започаткування і ведення діяльності у сфері страхування є отримання єдиної ліцензії, виданої органами держави-члена, на території якої зареєстровано головний офіс страхової компанії (держава-член походження); враховуючи, що така ліцензія надає компанії можливість вести свою діяльність на території всього Співтовариства користуючись як правом на здійснення підприємницької діяльності, так і свободою надання послуг; враховуючи, що компетентні органи держав-членів походження є відповідальними за здійснення моніторингу фінансового стану страхових компаній, включаючи їх платоспроможність;

6 OJ L 228, 11.8.1992, p. 1. Директива зі змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЄС.

7 OJ L 360, 9.12.1992, p. 1. Директива зі змінами і доповненнями, внесеними Директивою 95/26/ЄС.

(3) Враховуючи, що завдяки заходам щодо додаткового нагляду за страховими компаніями у страховій групі компетентні органи, що здійснюють нагляд за страховою компанією, матимуть можливість сформувати більш обгрунтовані судження щодо її фінансового стану; враховуючи, що такий додатковий нагляд має враховувати певні компанії, які на даний час не підлягають нагляду згідно Директив Співтовариства; враховуючи, що ця Директива ніяким чином не передбачає, що держави-члени зобов'язані здійснювати нагляд за цими компаніями, взятими окремо;

(4) Враховуючи, що страхові компанії на спільному страховому ринку виступають прямими конкурентами одна для одної, і правила щодо вимог до капіталу, мають бути однаковими; враховуючи, що у цьому випадку, критерії, застосовувані для визначення додаткового нагляду, не мають залишатись виключно на розсуд держав-членів; враховуючи, що прийняття загальних базових правил найкраще слугуватиме інтересам Співтовариства, попереджаючи викривлення конкуренції; враховуючи, що важливо усунути певні розбіжності в законодавствах держав-членів, що стосується пруденційних правил, яких мають дотримуватись страхові компанії, які входять до страхової групи;

(5) Враховуючи, що затверджений підхід полягає в здійсненні такої гармонізації як суттєвої, необхідної і достатньої для досягнення взаємного визнання систем пруденційного нагляду у цій сфері; враховуючи, що метою цієї Директиви є, зокрема, захист інтересів застрахованих осіб;

(6) Враховуючи, що певні положення цієї Директиви визначають мінімальні стандарти; враховуючи, що держава-член походження може висувати суворіші вимоги до страхових компаній, які отримали ліцензію від її власних компетентних органів;

(7) Враховуючи, що ця Директива передбачає додатковий нагляд за будь-якою страховою компанією, що є особою, яка приймає участь, як мінімум у одній страховій компанії, компанії, що здійснює перестрахування, або страховій компанії держави, що не є членом ЄС, а також, згідно інших правил, додатковий нагляд за будь-якою страховою компанією, материнська компанія якої є страховою холдинговою компанією, компанією, що здійснює перестрахування, страховою компанією держави, що не є членом ЄС або страховою холдинговою компанією зі змішаною діяльністю; враховуючи, що нагляд компетентних органів за окремими страховими компаніями залишається істотним принципом страхового нагляду;

(8) Враховуючи необхідність обчислення скоригованого стану платоспроможності страхових компаній, які входять до страхової групи; враховуючи, що компетентними органами в Співтоваристві застосовуються різні методи, спрямовані на врахування впливу належності до страхової групи на фінансовий стан страхової компанії; враховуючи, що ця Директива передбачає три методи здійснення такого обчислення; враховуючи, що прийнято принцип еквівалентності методів по суті;

(9) Враховуючи, що на платоспроможність пов'язаної дочірньої страхової компанії страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, або страхової компанії держави, що не є членом ЄС, можуть впливати фінансові ресурси групи, до якої вона входить, а також розподіл фінансових ресурсів у межах цієї групи; враховуючи, що компетентні органи повинні бути забезпечені засобами для здійснення додаткового нагляду та вжиття необхідних заходів на стадії, коли платоспроможність страхової компанії є чи може бути під ризиком;

(10) Враховуючи, що компетентні органи повинні мати доступ до всієї інформації, необхідної для здійснення додаткового нагляду; враховуючи необхідність налагодження співпраці між органами, відповідальними за нагляд за страховими компаніями, так само як і між цими органами та органами, відповідальними за здійснення нагляду у інших фінансових секторах;

(11) Враховуючи, що операції всередині групи можуть вплинути на фінансовий стан страхової компанії; враховуючи, що компетентні органи мають бути спроможними здійснювати загальний нагляд за певними типами таких операцій всередині групи і вживати необхідних заходів на стадії, коли платоспроможність страхової компанії є чи може бути під ризиком,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Для цілей цієї Директиви:

(a) страхова компанія означає компанію, яка отримала ліцензію у відповідності до статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС або статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС;

(b) страхова компанія держави, що не є членом ЄС означає компанію, яка потребувала б ліцензії у відповідності до статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС або статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС, якби її головний офіс знаходився на території Співтовариства;

(c) компанія, що здійснює перестрахування, означає компанію, іншу, ніж страхова компанія, та страхова компанія держави, що не є членом ЄС, основною діяльністю якої є взяття на себе ризиків, переданих страховою компанією, страховою компанією держави, що не є членом ЄС, чи іншою компанією, що здійснює перестрахування;

(d) материнська компанія - материнська компанія у значенні статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС8, а також будь-яка компанія, яка, за визначенням компетентних органів, ефективно здійснює домінуючий вплив на іншу компанію;

8 Сьома Директива Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року, що грунтується на статті 54(3)(g) Договору про консолідовані звіти (OJ L 193, 18.7.1983, p. 1) Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Актом про приєднання від 1994 року;

(e) дочірня компанія - дочірня компанія у значенні статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, а також будь-яка компанія на яку, за визначенням компетентних органів, материнська компанія ефективно здійснює домінуючий вплив. Усі дочірні компанії дочірніх компаній вважаються дочірніми компаніями материнської компанії, що керує такими компаніями;

(f) участь - участь у значенні статті 17, перше речення, Директиви 78/660/ЄЕС9, або володіння, пряме чи опосередковане, 20% чи більше прав голосу чи капіталу компанії;

9 Четверта Директива Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року, що грунтується на статті 54(3)(g) Договору про річну звітність певних типів компаній (OJ L 222, 14.8.1978, p. 11) Директива останніми змінами і доповненнями, внесеними Актом про приєднання від 1994 року.

(g) особа, що приймає участь - материнська компанія або інша особа, яка здійснює участь;

(h) пов'язана особа - дочірня компанія чи інша особа, в якій здійснюють участь;

(i) страхова холдингова компанія - материнська компанія, головна діяльність якої полягає у придбаванні та володінні участю у дочірній компанії, у випадках, коли ці дочірні компанії є винятково, чи головним чином, страховими компаніями, компаніями, що здійснюють перестрахування чи страховими компаніями держави, що не є членом, причому принаймні одна з таких дочірніх компаній має бути страховою компанією;

(j) холдингова компанія зі змішаною діяльністю - материнська компанія, інша ніж страхова компанія, страхова компанія держави, що не є членом, компанія, що здійснює перестрахування чи страхова холдингова компанія, що включає як мінімум одну страхову компанію серед його дочірніх компаній;

(k) компетентні органи - національні органи влади, уповноважені законом чи іншим нормативно-правовим актом на здійснення нагляду за страховими компаніями.

1. На додаток до положень Директив 73/239/ЄЕС та 79/267/ЄЕС, що встановлюють правила нагляду за страховими компаніями, держави-члени передбачають, що нагляд за будь-якою страховою компанією, що є особою, яка приймає участь принаймні у одній страховій компанії, компанії, що здійснює перестрахування або страховій компанії держави, що не є членом, доповнюється у спосіб, передбачений Статтею 5(2), 6, 8 і 9.

2. Кожна страхова компанія, материнською компанією якої є холдингова страхова компанія, компанія, що здійснює перестрахування чи страхова компанія держави, що не є членом, підлягає додатковому нагляду у спосіб, передбачений Статтею 5(2), 6, 8 і 10.

3. Кожна страхова компанія, материнською компанією якої є холдингова компанія зі змішаною діяльністю, підлягає додатковому нагляду у спосіб, передбачений Статтею 5(2), 6 і 8.

1. Здійснення додаткового нагляду у відповідності до Статті 2 ніяким чином не означає, що вимагається, щоб компетентні органи відігравали наглядову роль по відношенню до страхової компанії держави, що не є членом, холдингової страхової компанії чи холдингової компанії зі змішаною діяльністю або компанії, що здійснює перестрахування, що розглядаються індивідуально.

2. Додатковий нагляд враховує:

- пов'язаних осіб страхової компанії,

- осіб, що приймають участь у страховій компанії,

- пов'язаних осіб осіб, що приймають участь у страховій компанії, про які йдеться в Статтях 5, 6, 8, 9 і 10.

3. Держави-члени можуть вирішити не враховувати у додатковому нагляді, про який йдеться в Статті 2, компанії, головні офіси яких знаходяться на території держави, що не є членом, у випадках, коли існують правові перешкоди для передачі необхідної інформації, не порушуючи положення Додатка I, пункту 2.5, а також Додатка II, пункту 4.

Крім того, компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду, можуть у випадках, що перераховані нижче, вирішувати для кожного конкретного випадку не брати компанію до уваги при здійсненні додаткового нагляду, про який йдеться в Статті 2:

- якщо компанія, яка повинна бути включена, не представляє інтересу для цілей додаткового нагляду за страховими компаніями,

- якщо включення фінансового стану компанії було б неналежним чи оманливим для цілей додаткового нагляду за страховими компаніями.

1. Додатковий нагляд здійснюється компетентними органами держави-члена, в якій страхова компанія отримала ліцензію згідно Статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС або Статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС.

2. У випадках, коли страхові компанії, що отримали ліцензію у двох чи більше державах-членах, мають материнську компанію у вигляді тієї самої холдингової страхової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, страхової компанії держави, що не є членом, або страхової холдингової компанії зі змішаною діяльністю, компетентні органи відповідних держав-членів можуть досягти згоди щодо того, котра з них є відповідальною за здійснення додаткового нагляду.

3. У випадках, коли держава-член має більше одного компетентного органу для пруденційного контролю за страховими компаніями і компаніями, що здійснюють перестрахування, така держава-член вживає необхідних заходів щодо організації співробітництва між цими органами.

1. Держави-члени визначають, що компетентні органи вимагають, щоб кожна страхова компанія, що підлягає додатковому нагляду, мала однакові внутрішні механізми контролю щодо створення будь-яких даних, а також інформації, що стосується мети такого додаткового нагляду.

2. Держави-члени вживають належних заходів для забезпечення того, щоб у межах їх юрисдикції не існувало правових перешкод, що заважають компаніям, що підлягають додатковому нагляду, та їх пов'язаним особам і особам, що приймають участь, обмінюватися між собою будь-якою інформацією, що є істотною для цілей такого додаткового нагляду.

1. Держави-члени забезпечують, щоб їх компетентні органи, відповідальні за здійснення додаткового нагляду, мали доступ до будь-якої інформації, яка може бути істотною для цілей нагляду за страховою компанією, що підлягає додатковому нагляду. Компетентні органи можуть звертатися безпосередньо до відповідних компаній, про які йдеться в Статті 3(2), для отримання необхідної інформації, тільки якщо така інформація вимагалась від страхової компанії і не була надана ним.

2. Держави-члени передбачають, що їх компетентні органи можуть здійснювати у межах їх територій як самі, так і через посередництво осіб, яких вони призначають для цієї мети, підтвердження на місці інформації, про яку йдеться в пункті 1, у:

- страховій компанії, яка підлягає додатковому нагляду,

- дочірніх компаніях цієї страхової компанії,

- материнських компаніях цієї страхової компанії,

- дочірніх компаніях материнської компанії цієї страхової компанії.

3. У випадках, коли при застосуванні цієї Статті, компетентні органи однієї держави-члена у деяких випадках бажають перевірити важливу інформацію, що стосується компанії, розташованої на території іншої держави-члена, яка є пов'язаною страховою компанією, дочірньою компанією, материнською компанією чи дочірньою компанією материнської компанії страхової компанії, що підлягає додатковому нагляду, вони повинні звернутися з запитом до компетентних органів такої іншої держави-члена, про проведення перевірки на місці. Органи, що отримують такі запити, повинні діяти у межах своєї юрисдикції, здійснюючи підтвердження самостійно, дозволяючи органам, що подали запит, здійснити її або дозволити аудитору чи експерту здійснити її.

1. У випадках, коли страхові компанії, що здійснюють підприємницьку діяльність у різних державах-членах прямо чи опосередковано пов'язані чи мають спільну компанію, яка приймає участь, - компетентні органи кожної держави-члена доводять до відома одне одного за запитом, всю істотну інформацію, що може дозволити чи сприяти здійсненню нагляду згідно до цієї Директиви, і за власною ініціативою доводять до відома інформацію, яку вони вважають істотною для інших компетентних органів.

2. У випадках, коли страхова компанія і або будь-яка кредитна установа, як визначено Директивою 77/780/ЄЕС10, або інвестиційна фірма, як визначено Директивою 93/22/ЄЕС11, чи вони обидві, є прямо чи опосередковано пов'язаними чи мають спільну компанію, яка приймає участь, - компетентні органи і органи, що мають державні обов'язки щодо здійснення нагляду за цими чи іншими компаніями тісно співпрацюють. Без шкоди до своїх відповідних обов'язків, ці органи забезпечують один одного будь-якою інформацією, яка, вірогідно, може полегшити їх завдання, зокрема у рамках цієї Директиви.

10 Перша Директива Ради 77/780/ЄЕС від 12 грудня 1977 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності кредитних установ (OJ L 322, 17.12.1977, p. 30). Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 96/13/ЄС (OJ L 66, 16.3.1996, p. 15).

11 Директива Ради 93/22/ЄЕС від 10 травня 1993 року про надання послуг у сфері охорони (OJ L 141, 11.6.1993, p. 27). Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 97/9/ЄС (OJ L 84, 26.3.1997, p. 22).

3. Інформація, отримана відповідно до цієї Директиви і, зокрема, будь-який обмін інформацією між компетентними органами, який передбачається цією Директивою, потрапляють у сферу дії положень щодо захисту професійної таємниці, як визначено Статтею 16 Директиви 92/49/ЄЕС і Статтею 15 Директиви 92/96/ЄЕС.

1. Держави-члени передбачають, що компетентні органи здійснюють загальний нагляд за операціями між:

(a) страховою компанією та:

(i) пов'язаною особою страхової компанії;

(ii) особою, що приймає участь у страховій компанії;

(iii) пов'язаною особою особи, що приймає участь у страховій компанії;

(b) страховою компанією та фізичною особою, яка має участь у:

(i) страховій компанії чи у будь-якій її пов'язаній особі;

(ii) особі, що приймає участь у страховій компанії;

(iii) пов'язаній особі особи, що приймає участь у страховій компанії.

Ці операції зокрема стосуються:

- займу,

- гарантій та позабалансових операцій,

- елементів, що стосуються маржі платоспроможності,

- інвестицій,

- операцій перестрахування,

- угод розподілу витрат.

2. З цією метою держави-члени вимагають принаймні річної звітності страхових компаній компетентним органам щодо істотних операцій, як передбачається в пункті 1.

Якщо на основі цієї інформації виявляється, що платоспроможність страхової компанії є чи може бути під ризиком, компетентні органи на рівні страхової компанії вживають відповідних заходів.

1. У випадку, про який йдеться в Статті 2(1), держави-члени вимагають, щоб обчислення скоригованої платоспроможності здійснювалося відповідно Додатка I.

2. Будь-яка пов'язана особа, особа, що приймає участь, або пов'язана особа особи, що приймає участь, включається до розрахунку, про який ідеться в пункті 1.

3. Якщо розрахунок, про який ідеться в пункті 1, показує, що скоригована платоспроможність є негативною, компетентні органи вживають необхідних заходів на рівні відповідної страхової компанії.

1. У випадку, про який ідеться в Статті 2(2), держави-члени вимагають застосування методу додаткового нагляду у відповідності до Додатка II.

2. У випадку, про який ідеться в Статті 2(2), розрахунок включає усі пов'язані особи страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, або страхової компанії держави, що не є членом, у спосіб, що передбачений в Додатку II.

3. Якщо на основі даного розрахунку компетентні органи роблять висновок, що платоспроможність дочірньої страхової компанії страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування чи страхової компанії держави, що не є членом, є чи може бути під ризиком, вони вживають належних заходів на рівні такої страхової компанії.

1. Держави-члени не пізніше 5 червня 2000 року приймають закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні для приведення у відповідність з цією Директивою. Вони негайно інформують про це Комісію.

2. Держави-члени забезпечують, що положення, про які йдеться в пункті 1, спочатку застосовуються до нагляду за звітами за фінансові роки, що починаються з 1 січня 2001 року чи протягом такого календарного року.

3. Коли держава приймає заходи, про які йдеться в пункті 1, вони містять посилання на цю Директиву або супроводжуються такими посиланнями у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого посилання визначаються державами-членами.

4. Держави-члени доводять до відома Комісії основні положення національного законодавства, які вони приймають у сфері, що охоплюється цією Директивою.

5. Не пізніше 1 січня 2006 року Комісія подає Комітету з питань Страхування звіт про застосування цієї Директиви і, якщо необхідно, про потребу подальшої гармонізації.

Ця Директива набирає чинності в день її опублікування в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств.

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Люксембурзі 27 жовтня 1998 року.

A. Держави-члени забезпечують, що обчислення скоригованої платоспроможності страхових компаній, про яке йдеться в Статті 2(1), здійснюється згідно з одним із методів, описаних у пункті 3. Держава-член може, проте, передбачити, що компетентні органи надають дозвіл чи зобов'язують до застосування методу, передбаченого пунктом 3, іншого ніж той, що обрала держава-член.

B. Пропорційність

Обчислення скоригованої платоспроможності страхових компаній бере до уваги пропорційну долю, яку має особа, що приймає участь, у її пов'язаних особах.

Термін "Пропорційна доля" означає, у випадках використання методу 1 або методу 2, що описані в пункті 3, співвідношення підписного капіталу, яким володіють прямо чи опосередковано компанія, що приймає участь, чи, у випадку використання методу 3, що описаний у пункті 3, відсоткові відношення, що застосовуються для здійснення консолідованих звітів.

Проте, незалежно від того, який метод використовується, у випадках, коли пов'язана особа є дочірньою компанією і має дефіцит платоспроможності, загальний дефіцит платоспроможності дочірньої компанії повинен бути врахованим.

Проте, у випадках, коли, на думку компетентних органів, відповідальність материнської компанії, що володіє часткою капіталу, чітко і недвозначно обмежується такою часткою капіталу, такі компетентні органи можуть надати дозвіл на врахування дефіциту платоспроможності дочірньої компанії на основі пропорціональності.

C. Усунення подвійного використання елементів маржі платоспроможності

C.1. Загальні трактування елементів маржі платоспроможності

Незалежно від методу, що використовується для розрахунку скоригованої платоспроможності страхової компанії, подвійне використання елементів, що стосуються маржі платоспроможності до різних страхових компаній, що береться до уваги при такому розрахунку, повинно бути виключене.

Для цієї мети, при обчисленні скоригованої платоспроможності страхової компанії і у випадках, коли не можуть бути застосовані методи, описані у пункті 3, виключаються такі суми:

- вартість будь-якого активу даної страхової компанії, що представляє фінансування елементів, придатних для маржі платоспроможності однієї із пов'язаних осіб,

- вартість будь-якого активу пов'язаної страхової компанії такої страхової компанії, що представляє фінансування елементів, що стосуються маржі платоспроможності такої страхової компанії,

- вартість будь-якого активу пов'язаної страхової компанії такої страхової компанії, що представляє фінансування елементів, що стосуються маржі платоспроможності будь-якої іншої пов'язаної страхової компанії даної страхової компанії.

C.2. Трактування певних елементів

Без шкоди для положень розділу C.1:

- резерви прибутку та майбутні прибутки, що виникають у пов'язаної компанії страхової компанії зі страхування життя, для якої обчислюється скоригована платоспроможність, а також

- будь-який підписний, але не сплачений капітал пов'язаної страхової компанії страхової компанії, для якої обчислюється скоригована платоспроможність, може бути включений до розрахунку лише якщо він підходить для покриття вимоги до маржі платоспроможності такої пов'язаної компанії. Проте, будь-який підписний, але не сплачений капітал, що представляє потенційне зобов'язання зі сторони пов'язаної страхової компанії, також виключаються з розрахунку.

Будь-який підписний, але не сплачений капітал страхової компанії, що приймає участь, що представляє потенційне зобов'язання зі сторони пов'язаної страхової компанії, також виключаються з розрахунку.

Будь-який підписний, але не сплачений капітал пов'язаної страхової компанії, що представляє потенційне зобов'язання зі сторони іншої страхової компанії тієї самої страхової компанії, що здійснює участь, виключається з розрахунку.

C.3. Якщо компетентні органи вважають, що певні елементи, що стосуються маржі платоспроможності пов'язаної страхової компанії, інші ніж ті, про які йдеться в розділі C.2, не можуть бути ефективно зроблені доступними для покриття вимог до маржі платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, для якого обчислюється скоригована платоспроможність, ці елементи можуть бути включені в розрахунок лише в тому разі, якщо вони придатні для покриття вимог щодо маржі платоспроможності пов'язаної компанії.

C.4. Сума елементів, про які йдеться в розділах C.2 і C.3, не може перевищувати вимог до маржі платоспроможності пов'язаної страхової компанії.

D. Виключення створення капіталу у межах групи

Коли оцінюється скоригована платоспроможність, не береться до уваги жоден елемент, що стосується маржі платоспроможності, що виникає з взаємного фінансування між страховою компанією та:

- пов'язаною особою,

- особою, що приймає участь,

- іншою пов'язаною особою будь-якої особи, що приймає участь.

Більш того, не береться до уваги жоден елемент, що стосується маржі платоспроможності пов'язаної страхової компанії страхової компанії, для якої розраховується скоригована платоспроможність, коли відповідний елемент виникає із взаємного фінансування з будь-якою іншою пов'язаною компанією страхової компанії.

Зокрема, взаємне фінансування існує, коли страхова компанія або будь-яка з її пов'язаних осіб, володіють акціями чи надають позики іншій особі, яка, прямо чи опосередковано, володіє елементом, що стосується маржі платоспроможності першої компанії.

E. Компетентні органи забезпечують, що скоригована платоспроможність розраховується з такою частотою, як встановлено Директивами 73/239/ЄЕС і 79/267/ЄЕС для розрахунку маржі платоспроможності страхових компаній. Вартість активів і пасивів оцінюється згідно із відповідними положеннями Директив 73/239/ЄЕС, 79/267/ЄЕС та 91/674/ЄЕС12.

12 Директива Ради 91/674/ЄЕС від 19 грудня 1991 року щодо річних звітів та консолідованих звітів страхових компаній (OJ L 374, 31.12.1991, p. 7)

2.1. Пов'язані страхові компанії

Обчислення скоригованої платоспроможності здійснюється у відповідності з загальними принципами і методами, встановленими в цьому Додатку.

У випадку всіх методів, де страхова компанія має більше однієї пов'язаної страхової компанії, обчислення скоригованої платоспроможності здійснюється у поєднанні з кожною із цих пов'язаних страхових компаній.

У випадку послідовної участі (наприклад, у випадках, коли страхова компанія приймає участь у іншій страховій компанії, яка також приймає участь у страховій компанії), обчислення скоригованої платоспроможності здійснюється на рівні кожної страхової компанії, що приймає участь, яка має хоча б одну пов'язану страхову компанію.

Держави-члени можуть відмовитися від обчислення скоригованої платоспроможності страхової компанії:

- якщо компанія є пов'язаною компанією іншої страхової компанії, яка отримала ліцензію у тій самій державі-члені, і ця пов'язана компанія враховується при розрахунку скоригованої платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, або

- якщо страхова компанія є пов'язаною компанією страхової холдингової компанії чи компанії, що здійснює перестрахування, головний офіс якої знаходиться на території тієї держави-члена, де також знаходиться головний офіс страхової компанії, - холдингова страхова компанія чи компанія, що здійснює перестрахування і пов'язана страхова компанія враховуються при здійсненні розрахунку.

Держави-члени також можуть відмовитися від обчислення скоригованої платоспроможності страхової компанії, якщо вона є пов'язаною компанією іншої страхової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страхової холдингової компанії, головний офіс якої знаходиться на території іншої держави-члена, і якщо компетентні органи відповідних держав-членів погодилися на покладення здійснення додаткового нагляду на компетентні органи останньої держави-члена.

В кожному випадку, право відмови може бути надано лише якщо компетентні органи задоволені тим, що елементи, що стосуються маржі платоспроможності страхових компаній і включені у розрахунок, рівно розподілені між даними компаніями.

Держави-члени можуть передбачити, що у випадках, коли головний офіс пов'язаної страхової компанії знаходиться на території держави-члена, іншої, ніж головний офіс страхової компанії, для якої здійснюється обчислення маржі платоспроможності, обчислення враховує стан платоспроможності щодо пов'язаної компанії, визначений компетентними органами даної держави-члена.

2.2. Пов'язані компанії, що здійснюють перестрахування

При розрахунку скоригованої платоспроможності страхової компанії, яка приймає участь у компанії, що здійснює перестрахування, ця пов'язана компанія приймається до уваги, виключно для потреб розрахунку, за аналогією з пов'язаною страховою компанією, застосовуючи загальні принципи і методи, описані у цьому Додатку.

Для цієї мети, умовна вимога щодо платоспроможності встановлюється стосовно кожної пов'язаної компанії, що здійснює перестрахування, на основі тих самих правил, що встановлені Статтею 16(2) - (5) Директиви 73/239/ЄЕС або ж Статтею 19 Директиви 79/267/ЄЕС. Проте, у випадку значних труднощів у застосуванні цих правил, компетентні органи можуть дозволити обчислення умовних вимог до платоспроможності щодо страхування життя, на основі першого результату, встановленого Статтею 16(3) Директиви 73/239/ЄЕС. Ті самі елементи, що передбачені Статтею 16(1) Директиви 73/239/ЄЕС, Статтею 18 Директиви 79/267/ЄЕС визнаються такими, що стосуються умовної маржі платоспроможності. Вартість активів і пасивів оцінюється у відповідності до тих самих правил, що встановлені у таких Директивах та у Директиві 91/674/ЄЕС.

2.3. Проміжні страхові холдингові компанії

При обчисленні скоригованої платоспроможності страхової компанії, яка має участь у страховій компанії, пов'язаній компанії, що здійснює перестрахування, або ж страховій компанії держави, що не є членом, через страхову холдингову компанію, враховується стан проміжної страхової холдингової компанії. Виключно для мети обчислення, що здійснюється у відповідності з загальними принципами і методами, що описані у даному Додатку, ця страхова холдингова компанія вважається такою, якби вона була страховою компанією, що є об'єктом вимоги щодо нульової платоспроможності і підлягає тим самим умовам, що встановлені в Статті 16(1) Директиви 73/239/ЄЕС, або Статті 18 Директиви 79/267/ЄЕС стосовно елементів, що стосуються маржі платоспроможності.

2.4. Пов'язані страхові компанії чи компанії, що здійснюють перестрахування, головний офіс яких знаходиться на території держав, що не є членами

A. Пов'язані страхові компанії держав, що не є членами

При обчисленні скоригованої платоспроможності страхового компанії, яка приймає участь у страховій компанії держави, що не є членом, остання розглядається виключно для цілей обчислювання, за аналогією із пов'язаною страховою компанією, застосовуючи загальні принципи і методи, описані цьому Додатку.

Проте у випадках, коли держава, що не є членом, у якій знаходиться головний офіс такої компанії, підпорядковує його вимозі про отримання ліцензії та накладає на нього вимогу щодо платоспроможності принаймні співвідносні з встановленими Директивами 73/239/ЄЕС чи 79/267/ЄЕС, враховуючи елементи покриття такої вимоги, держави-члени можуть передбачити, що обчислення враховує, стосовно такої компанії, вимоги до платоспроможності і елементи, що стосуються задоволення такої вимоги, як встановлено державою, яка не є членом.

B. Пов'язані страхові компанії держав, що не є членами

Незважаючи на розділ 2.2, при обчисленні скоригованої платоспроможності страхової компанії, яка приймає участь у компанії, що здійснює перестрахування, головний офіс якої знаходиться на території держави, що не є членом, і підлягає тим самим умовам, як встановлено в пункті A вище, держави-члени можуть передбачити, що розрахунок враховує, стосовно останньої компанії, вимогу щодо власних фондів і елементів, що стосуються задоволення такої вимоги, як встановлено відповідною державою, що не є членом. У випадках, коли таким положенням підпорядковуються тільки страхові компанії такої держави, що не є членом, умовна вимога щодо власних фондів стосовно пов'язаної компанії, що здійснює перестрахування і елементів, що стосуються задоволення умовної вимоги, можуть бути обчисленими так, ніби відповідна компанія є пов'язаною страховою компанією такої держави, що не є членом.

2.5. Недоступність необхідної інформації

У випадках, коли інформація, необхідна для обчислення скоригованої платоспроможності страхової компанії, стосовно пов'язаної компанії, головний офіс якої знаходиться на території держави-члена чи держави, що не є членом, недоступна для компетентних органів, з будь-якої причини, балансова вартість цієї компанії у страховій компанії, що приймає участь, віднімається від елементів, що стосуються скоригованої маржі платоспроможності. У цьому випадку, нереалізовані прибутки, пов'язані з такою участю, не допускаються як елемент, що стосується скоригованої маржі платоспроможності.

Метод 1: Метод віднімання та накопичення

Стан скоригованої платоспроможності страхової компанії, що приймає участь є різницею між:

(i) сумою:

(a) елементів, що стосуються маржі платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, і

(b) пропорційної частки страхової компанії, що приймає участь, в елементах, що стосуються маржі платоспроможності страхової компанії, що приймає участь,

і

(ii) сумою:

(a) балансової вартості пов'язаної страхової компанії в страховій компанії, що приймає участь, і

(b) вимоги щодо платоспроможності у страховій компанії, що приймає участь, і

(c) пропорційної частки вимоги щодо платоспроможності пов'язаної страхової компанії. Де доля участі у пов'язаній страховій компанії складається, цілковито чи частково, з опосередкованої власності, тоді пункт (ii)(a) включає вартість такої опосередкованої власності, беручи до уваги відповідні послідовні інтереси; і пункти (i)(b) та (ii)(c) включають відповідні пропорційні частки елементів, що стосуються вимог щодо платоспроможності у страховій компанії, що приймає участь.

Метод 2: Метод віднімання вимоги

Скоригована платоспроможність страхової компанії, що приймає участь, є різницею між:

(i) сумою елементів, що стосуються маржі платоспроможності страхової компанії, що приймає участь,

і

(ii) сумою:

(a) вимог щодо платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, і

(b) пропорційної частки вимог щодо платоспроможності пов'язаної страхової компанії.

При оцінці вартості елементів, придатних для маржі платоспроможності долі участі у значенні цієї Директиви оцінюються за методом справедливості, у відповідності до альтернативи, що встановлена в Статті 59(2)(b) Директиви 78/660/ЄЕС.

Метод 3: Метод звітності на основі консолідації

Обчислення скоригованої платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, здійснюється на основі консолідованих звітів. Скоригована платоспроможність страхової компанії, що приймає участь, є різницею між:

елементами, що стосуються маржі платоспроможності, що обчислюється на основі консолідованих даних, і

(a) суми вимог до платоспроможності страхової компанії, що приймає участь, і пропорційних часток вимог щодо платоспроможності пов'язаних страхових компаній, що грунтуються на процентних відношеннях, що використовуються для здійснення консолідованих звітів,

(b) чи вимоги щодо платоспроможності, обчисленої на основі консолідованих даних.

Положення Директив 73/239/ЄЕС, 79/267/ЄЕС та 91/674/ЄЕС застосовуються до обчислення елементів, що стосуються маржі платоспроможності та вимоги щодо платоспроможності на основі консолідованих даних.

1. У випадку, якщо дві чи більше страхових компаній, про які йдеться в Статті 2(2), є дочірніми компаніями страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страхової компанії держави, що не є членом, і здійснюють підприємницьку діяльність на територіях різних держав-членів, компетентні органи забезпечують, що метод, описаний у цьому Додатку, застосовується послідовно. Компетентні органи здійснюють додатковий нагляд з такою частотою, як встановлено Директивами 73/239/ЄЕС і 79/267/ЄЕС щодо обчислення маржі платоспроможності страхових компаній.

2. Держави-члени можуть відмовитися від обчислення, передбаченого цим Додатком, стосовно страхової компанії:

- якщо ця страхова компанія є пов'язаною компанією іншої страхової компанії, і якщо вона враховується при обчисленні, передбаченому цим Додатком, що здійснюється для такої іншої компанії,

- якщо така страхова компанія і одна чи більше інших страхових компаній, що отримали ліцензію на території одної держави-члена, мають за материнську компанію одну й ту ж страхову холдингову компанію, компанію, що здійснює перестрахування, чи страхову компанію держави, що не є членом, і страхова компанія враховується при обчисленні, передбаченому у цьому Додатку, що здійснюється для одної із таких інших компаній,

- якщо ця страхова компанія і одна чи більше інших страхових компаній, отримали ліцензію на території різних держав-членів, мають за материнську компанію одну й ту ж страхову холдингову компанію, компанію, що здійснює перестрахування, чи страхову компанію держави, що не є членом, і договір, що надає право на здійснення додаткового нагляду, що охоплюється цим Додатком, наглядовим органам іншої держави-члена, було укладено у відповідності до Статті 4(2).

У випадку послідовної участі (наприклад: страхова холдингова компанія або компанія, що здійснює перестрахування, належить іншій страховій холдинговій компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страховій компанії держави, що не є членом), держави-члени можуть застосовувати розрахунки, передбачені в цьому Додатку лише на рівні остаточної материнської компанії страхової компанії, що є страховою холдинговою компанією, компанією, що здійснює перестрахування, чи страховою компанією держави, що не є членом.

3. Компетентні органи забезпечують, що розрахунки, аналогічні тим, що описані у Додатку I, здійснюються на рівні страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страхової компанії держави, що не є членом.

Аналогія полягає у застосуванні загальних принципів і методів, що описані у Додатку I на рівні страхової холдингової компанії, компанії, що здійснює перестрахування, чи страхової компанії держави, що не є членом.

Виключно для мети цього розрахунку, материнська компанія вважається такою, якби вона була страховою компанією, що підпорядковується:

- вимозі щодо нульової платоспроможності у випадку, коли вона є страховою холдинговою компанією,

- умовній вимозі щодо платоспроможності, як передбачено у розділі 2.2 Додатка I, у випадках, коли вона є компанією, що здійснює перестрахування, або що передбачена у розділі 2.4(B) Додатка I у випадку, якщо вона є компанією, що здійснює перестрахування, головний офіс якої знаходиться на території держави, що не є членом,

- вимозі щодо платоспроможності, що визначена згідно з принципами розділу 2.4(A) Додатка I у випадках, коли вона є страховою компанією держави, що не є членом,

і підлягає таким самим умовам, як встановлено в Статті 16(1) Директиви 73/239/ЄЕС чи в Статті 18 Директиви 79/267/ЄЕС стосовно елементів, що стосуються маржі платоспроможності.

4. Недоступність необхідної інформації

У випадках, коли інформація, необхідна для обчислення, що передбачене в цьому Додатку, що стосується пов'язаної компанії, головний офіс якої знаходиться на території держави-члена чи держави, що не є членом, є недоступною компетентним органам з будь-якої причини, балансова вартість такої компанії у компанії, що приймає участь віднімається від елементів, що стосуються розрахунку, передбаченого в цьому Додатку. У цьому випадку нереалізовані прибутки, що пов'язані з такою участю, не допускаються як елементи, що стосуються розрахунку.

Official Journal L 330, 05.12.1998, p. 0001-0012.

Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України.