Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 від 18 липня 2018 року про фінансові правила, що застосовуються до загального бюджету Союзу (Фінансовий Регламент), про внесення змін до регламентів (ЄС) № 1296/2013, (ЄС) № 1301/2013, (ЄС) № 1303/2013, (ЄС) № 1304/2013, (ЄС) № 1309/2013, (ЄС) № 1316/2013, (ЄС) № 223/2014, (ЄС) № 283/2014 та Рішення № 541/2014/ЄС та про скасування Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012

1. Кожна установа Союзу створює комітет із контролю внутрішнього аудиту, якому доручається забезпечити незалежність внутрішнього аудитора, контролювати якість роботи в сфері внутрішнього аудиту та гарантувати, що рекомендації внутрішнього та зовнішнього аудиту належним чином враховуються та виконуються її службами.

2. Склад комітету з контролю внутрішнього аудиту повинен визначатися кожною установою Союзу з урахуванням його організаційної самостійності та важливості рекомендацій незалежних експертів.

За винятком статті 138, покликання в цьому розділі на юридичні зобов’язання тлумачаться як покликання на юридичні зобов’язання, рамкові угоди та рамкові угоди про фінансове партнерство.

1. Внески Союзу в рамках прямого, спільного та непрямого управління сприяють досягненню цілей політики Союзу та зазначених результатів і можуть мати будь-яку з таких форм:

(a) фінансування, не пов’язане з витратами на відповідні операції, на основі:

(i) виконання умов, викладених у галузевих правилах чи рішеннях Комісії; або

(ii) досягнення результатів, що оцінюються відносно попередньо визначених цільових етапів або відповідно до показників результативності;

(b) відшкодування фактично понесених прийнятних витрат;

(c) питомі витрати, що охоплюють усі або певні окремі категорії прийнятних витрат, що чітко визначені заздалегідь із зазначенням суми на одиницю;

(d) єдині суми, що охоплюють загалом усі або певні окремі категорії прийнятних витрат, що чітко визначені заздалегідь;

(e) фінансування за фіксованою ставкою, що охоплює окремі категорії прийнятних витрат, що чітко визначені заздалегідь, шляхом застосування відсоткової ставки;

(f) поєднання форм, зазначених у пунктах (a)-(e).

Внески Союзу згідно з пунктом (a) першого підпараграфа цього параграфа встановлюються, в рамках прямого та непрямого управління, відповідно до статті 181, галузевих правил або рішення Комісії та, в рамках спільного управління, відповідно до галузевих правил. Внески Союзу згідно з пунктами (c), (d) та (e) першого підпараграфа цього параграфа встановлюються, в рамках прямого та непрямого управління, відповідно до статті 181 або галузевих правил та, в рамках спільного управління, відповідно до галузевих правил.

2. При визначенні відповідної форми внеску якомога більше враховуються інтереси потенційних одержувачів та методи бухгалтерського обліку.

3. Відповідальний розпорядник повідомляє про фінансування, не пов’язане з витратами, згідно з пунктами (a) та (f) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті у річному звіті про діяльність, зазначеному в статті 74(9).

Комісія може повністю або частково використовувати результати оцінювань, проведених самостійно або іншими суб’єктами, в тому числі донорами, якщо такі оцінювання були проведені стосовно дотримання умов, еквівалентних умовам, що передбачені в цьому Регламенті для застосовного методу виконання. З цією метою Комісія сприяє визнанню прийнятих на міжнародному рівні стандартів або найкращих міжнародних практик.

Без обмеження наявних можливостей для проведення додаткових аудитів, за умови що аудит проведений незалежним аудитором згідно з прийнятими на міжнародному рівні стандартами аудиту, які забезпечують обґрунтовану впевненість, щодо фінансової звітності та звітів, де йдеться про використання внеску Союзу, такий аудит становить основу для загальної впевненості, як додатково визначено, у відповідних випадках, у галузевих правилах, за умови що існують достатні докази незалежності та компетентності аудитора. Із цією метою звіт незалежного аудитора та відповідна аудиторська документація надаються на вимогу Європейському Парламенту, Комісії, Рахунковій Палаті та ревізійним органам держав-членів.

Щоб уникати подання більше ніж одного запиту до осіб та суб’єктів, які отримують кошти Союзу, про надання тієї самої інформації, повинна використовуватися, наскільки можливо, інформація, що вже наявна в установах Союзу, органах управління або інших органах та суб’єктах, що виконують бюджет.

1. Будь-яка особа чи суб’єкт, що отримує кошти Союзу, повинен повною мірою співпрацювати в сфері захисту фінансових інтересів Союзу та, як умова отримання коштів, надавати необхідні права та доступ, що вимагаються для того, щоб відповідальний розпорядник, EPPO - щодо тих держав-членів, що беруть участь у посиленій співпраці відповідно до Регламенту (ЄС) 2017/1939, OLAF, Рахункова Палата та, у відповідних випадках, відповідні національні органи могли в повному обсязі здійснювати свої відповідні повноваження. Стосовно OLAF такі права включають право проводити розслідування, в тому числі перевірки на місцях та інспекції, відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 883/2013 (- 43).

2. Будь-яка особа чи суб’єкт, що отримує кошти Союзу в рамках прямого та непрямого управління, погоджується в письмовій формі надати необхідні права, зазначені в параграфі 1, та забезпечує, щоб будь-які треті особи, що беруть участь у використанні коштів Союзу, надали еквівалентні права.

1. Комісія може укладати рамкові угоди про фінансове партнерство для довгострокової співпраці з особами та суб’єктами, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), або з бенефіціарами. Без обмеження пункту (c) параграфа 4 цієї статті, рамкові угоди про фінансове партнерство переглядаються принаймні один раз протягом строку дії кожних багаторічних фінансових рамок. Відповідно до таких угод можуть бути підписані угоди про внесок або угоди про надання гранту.

2. Метою рамкової угоди про фінансове партнерство є сприяння досягненню політичних цілей Союзу шляхом стабілізації договірних умов співпраці. Рамкова угода про фінансове партнерство визначає форми фінансової співпраці та включає обов’язок визначити в певних угодах, підписаних відповідно до рамкової угоди про фінансове партнерство, механізми контролю за досягненням конкретних цілей. На основі результатів оцінювання ex ante в таких угодах також зазначається, чи може Комісія покладатися на системи та процедури осіб або суб’єктів, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62 (1), або бенефіціарів, включаючи процедури аудиту.

3. Для оптимізації витрат та вигод від аудитів та сприяння координації можуть укладатися угоди про аудит або перевірку з особами та суб’єктами, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), або з бенефіціарами. Такі угоди не обмежують статті 127 та 129.

4. У випадку рамкового фінансового партнерства, що реалізується шляхом окремих грантів:

(a) у рамковій угоді про фінансове партнерство зазначається, на додаток до передбаченого в параграфі 2, таке:

(i) характер передбачених заходів або робочої програми;

(ii) процедура надання окремих грантів відповідно до принципів та процедурних правил, викладених у розділі VIII;

(b) рамкова угода про фінансове партнерство та окрема угода про надання гранту у цілому повинні відповідати вимогам статті 201;

(c) тривалість рамкового фінансового партнерства не повинна перевищувати чотирьох років, за винятком належним чином обґрунтованих випадків, що прямо зазначені в річному звіті про діяльність, згаданому в статті 74(9);

(d) рамкове фінансове партнерство здійснюється відповідно до принципів прозорості та однакового ставлення до заявників;

(e) рамкове фінансове партнерство розглядається як грант стосовно планування, оприлюднення ex ante та присудження;

(f) окремі гранти, засновані на рамковому фінансовому партнерстві, підлягають процедурам оприлюднення ex post, що встановлені статтею 38.

5. Рамкова угода про фінансове партнерство, що виконується шляхом окремих грантів, може передбачати використання систем та процедур бенефіціара згідно з параграфом 2 цієї статті, якщо такі системи та процедури були оцінені відповідно до статті 154(2), (3) та (4). У такому разі пункт (d) статті 196(1) не застосовується. Якщо процедури бенефіціара щодо надання фінансування третім особам, зазначені в пункті (d) першого підпараграфа статті 154(4), були позитивно оцінені Комісією, статті 204 та 205 не застосовуються.

6. У випадку рамкової угоди про фінансове партнерство, здійснюваної шляхом окремих грантів, перевірка фінансової та операційної спроможності, зазначена в статті 198, повинна проводитися до підписання рамкової угоди про фінансове партнерство. Комісія може покладатися на рівноцінну перевірку фінансової та операційної спроможності, що її проводять інші донори.

7. Стосовно рамкового фінансового партнерства, що реалізується шляхом угод про внесок, рамкова угода про фінансове партнерство та угода про внесок у цілому повинні відповідати статті 129 та статті 155(6).

1. Якщо процедура присудження проводилася з правопорушеннями чи була пов’язана з шахрайством, відповідальний розпорядник зупиняє процедуру та може вжити будь-яких необхідних заходів, включаючи скасування процедури. Відповідальний розпорядник негайно інформує OLAF про підозри в шахрайстві.

2. Якщо після присудження виявилося, що процедура присудження проводилася з правопорушеннями чи була пов’язана з шахрайством, відповідальний розпорядник може:

(a) відмовитись від прийняття юридичного зобов’язання або скасувати присудження призу;

(b) зупинити платежі;

(c) зупинити виконання юридичного зобов’язання;

(d) у відповідних випадках, припинити юридичне зобов’язання повністю або частково щодо одного чи більше одержувачів.

3. Відповідальний розпорядник може зупинити платежі або виконання юридичного зобов’язання, якщо:

(a) виявилося, що при виконанні юридичного зобов’язання вчинено правопорушення, шахрайство або порушення зобов’язань;

(b) необхідно перевірити, чи дійсно були вчинені правопорушення, шахрайство чи порушення зобов’язань, щодо яких існують припущення;

(c) правопорушення, шахрайство або порушення зобов’язань ставлять під сумнів надійність або ефективність систем внутрішнього контролю особи чи суб’єкта, що використовує кошти Союзу відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 62(1), або законність основних транзакцій.

Якщо правопорушення, шахрайство або порушення зобов’язань, щодо яких існують припущення, зазначені в пункті (b) першого підпараграфа, не підтвердяться, виконання або платежі повинні бути відновлені якомога швидше.

Відповідальний розпорядник може припинити юридичне зобов’язання повністю або частково щодо одного чи більше одержувачів у випадках, зазначених у пунктах (а) та (с) першого підпараграфа.

4. На додаток до заходів, зазначених у параграфах 2 або 3, відповідальний розпорядник може зменшити розмір гранту, призу, внеску за угодою про внесок або ціну, що підлягає сплаті за договором, пропорційно серйозності правопорушень, шахрайства або порушення зобов’язань, у тому числі коли відповідна діяльність не була виконана чи була виконана погано, частково або із запізненням.

У разі фінансування, зазначеного в пункті (a) першого підпараграфа статті 125(1), відповідальний розпорядник може зменшити внесок пропорційно, якщо результати були досягнуті погано, частково або із запізненням чи умови не були виконані.

5. Пункти (b), (c) та (d) параграфа 2 і параграф 3 не застосовуються до заявників у конкурсі на призи.

1. Одержувачі повинні зберігати облікові та підтвердні документи, включаючи статистичну та іншу документацію стосовно фінансування, а також документи в електронному форматі протягом п’яти років після сплати залишку або, якщо така сплата не здійснюється, після проведення транзакції. Цей строк становить три роки, якщо сума фінансування не перевищує 60000 євро.

2. Документи, що стосуються аудитів, скарг, судових процесів, розгляду претензій за юридичними зобов’язаннями або розслідувань OLAF, зберігаються, поки такі аудити, скарги, судові процеси, розгляд позовів чи розслідування не будуть закриті. Щодо документів, що стосуються розслідувань OLAF, обов’язок їх зберігання діє з моменту, коли одержувача повідомлено про ці розслідування.

3. Документи повинні зберігатися в оригіналі, або у формі засвідчених копій оригіналів, або на загальноприйнятих носіях даних, включаючи електронні версії оригіналів або документи, що існують лише в електронній формі. Якщо існують електронні версії, оригінали не вимагаються, коли такі документи відповідають чинним правовим вимогам, щоб вважатися рівноцінними оригіналам та придатними для використання для аудиторських цілей.

1. До вжиття будь-якого заходу, що негативно впливає на права учасника або одержувача, відповідальний розпорядник забезпечує, щоб такий учасник або одержувач отримав можливість подати зауваження.

2. Якщо захід розпорядника негативно впливає на права учасника або одержувача, то акт, що встановлює такий захід, повинен зазначати доступні засоби адміністративного та/або судового захисту для його оскарження.

1. Знижки за відсотковими ставками та субсидії на гарантійні збори надаються відповідно до розділу X, якщо вони поєднуються в рамках одного заходу з фінансовими інструментами.

2. Якщо знижки за відсотковими ставками та субсидії на гарантійні збори не поєднуються в рамках одного заходу з фінансовими інструментами, вони можуть надаватися відповідно до розділу VI або VIII.

1. Для захисту фінансових інтересів Союзу Комісія створює систему завчасного виявляння та виключання і забезпечує її функціонування.

Метою такої системи є сприяння:

(a) завчасному виявлянню осіб чи суб’єктів, зазначених у параграфі 2, що становлять ризик для фінансових інтересів Союзу;

(b) виключанню осіб чи суб’єктів, зазначених у параграфі 2, що перебувають в одній із зазначених у статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення;

(c) накладанню фінансової санкції на одержувача згідно зі статтею 138.

2. Система завчасного виявляння та виключання застосовується до:

(a) учасників та одержувачів;

(b) суб’єктів, на чиї можливості конкурсант або учасник тендеру має намір покладатися, або до субпідрядників підрядника;

(c) будь-якої особи чи суб’єкта, що отримує кошти Союзу, якщо бюджет виконується відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1) та статті 154(4), на основі інформації, повідомленої згідно зі статтею 155(6);

(d) будь-якої особи чи суб’єкта, що отримує кошти Союзу в рамках фінансових інструментів, що виконуються у винятковому порядку відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 62(1);

(e) учасників або одержувачів, щодо яких суб’єкти, що виконують бюджет згідно зі статтею 63, надали інформацію, передану державами-членами відповідно до галузевих правил, згідно з пунктом (d) статті 142(2);

(f) спонсорів, зазначених у статті 26.

3. Рішення зареєструвати інформацію щодо завчасного виявлення ризиків, зазначених у пункті (а) другого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, виключити осіб чи суб’єктів, зазначених у параграфі 2, та/або накласти фінансову санкцію на одержувача ухвалює відповідальний розпорядник. Інформація стосовно таких рішень реєструється в базі даних, зазначеній у статті 142(1). Якщо такі рішення ухвалюються на підставі статті 136(4), то зареєстрована в базі даних інформація включає інформацію про осіб, зазначених у вказаному параграфі.

4. Рішення виключити осіб чи суб’єктів, зазначених у параграфі 2 цієї статті, або накласти фінансові санкції на одержувача ґрунтується на остаточному судовому рішенні або, що стосується зазначених у статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення, на остаточному адміністративному рішенні, а в зазначених у статті 136(2) ситуаціях - на попередній правовій оцінці колегії, згаданої в статті 143, для забезпечення централізованого оцінювання таких ситуацій. У випадках, зазначених у статті 141(1), відповідальний розпорядник відстороняє учасника від відповідної процедури присудження.

Без обмеження статті 136(5), відповідальний розпорядник може ухвалити рішення виключити учасника або одержувача та/або накласти фінансову санкцію на одержувача та рішення оприлюднити відповідну інформацію на основі попередньої правової оцінки згідно зі статтею 136(2) лише після отримання рекомендації колегії, зазначеної в статті 143.

1. Відповідальний розпорядник виключає особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), з участі в процедурах присудження, що регулюються цим Регламентом, або з відбору для використання коштів Союзу, якщо ця особа чи суб’єкт перебуває в одній чи більше таких ситуацій, що дають підстави для виключення:

(a) особа чи суб’єкт є банкрутом, підлягає процедурам неплатоспроможності або ліквідації, його активами управляє ліквідатор або суд, він уклав компромісну угоду з кредиторами, його господарська діяльність зупинена, або він перебуває в аналогічній ситуації, що випливає з подібної процедури, передбаченої правом Союзу або національним правом;

(b) остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням установлено, що особа чи суб’єкт порушує свої зобов’язання щодо сплати податків або внесків на соціальне забезпечення відповідно до застосовного права;

(c) остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням установлено, що особа чи суб’єкт винен у вчиненні серйозного професійного правопорушення внаслідок порушення ним застосовного права або етичних стандартів професії, до якої ця особа чи суб’єкт належить, або внаслідок скоєння будь-якого протиправного діяння, що впливає на його професійний авторитет, якщо ознакою такого діяння є протиправний умисел або груба необережність, включаючи, зокрема, будь-що з такого:

(i) викривлення в шахрайських цілях або через необережність інформації, необхідної для перевірки відсутності підстав для виключення або перевірки відповідності критеріям прийнятності чи критеріям відбору або при виконанні юридичного зобов’язання;

(ii) укладення угоди з іншими особами чи суб’єктами з метою викривлення конкуренції;

(iii) порушення прав інтелектуальної власності;

(iv) спроба вплинути на ухвалення рішення відповідальним розпорядником під час процедури присудження;

(v) спроба отримати конфіденційну інформацію, що може надати їй неправомірні переваги в процедурі присудження;

(d) остаточним судовим рішенням установлено, що особа чи суб’єкт винен у будь-чому з такого:

(i) шахрайство в розумінні статті 3 Директиви (ЄС) 2017/1371 Європейського Парламенту і Ради (- 44) та статті 1 Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських Співтовариств, розробленої відповідно до Акта Ради від 26 липня 1995 року (- 45);

(ii) корупція відповідно до означення, наведеного в статті 4(2) Директиви (ЄС) 2017/1371, або активна корупція в розумінні статті 3 Конвенції про боротьбу з корупцією посадових осіб Європейських співтовариств або посадових осіб держав-членів Європейського Союзу, розробленої відповідно до Акта Ради від 26 травня 1997 року (- 46), або діяння, зазначене в статті 2(1) Рамкового рішення Ради 2003/568/ЮВС (- 47), або корупція відповідно до означень, наведених в інших актах застосовного права;

(iii) діяння, пов’язане з кримінальною організацією, відповідно до статті 2 Рамкового рішення Ради 2008/841/ЮВС (- 48);

(iv) відмивання грошей або фінансування тероризму в розумінні статті 1(3), (4) та (5) Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 (- 49);

(v) терористична діяльність або злочини, пов’язані з терористичною діяльністю, згідно з означеннями, наведеними в статтях 1 та 3 Рамкового рішення Ради 2002/475/ЮВС (- 50) відповідно, або підбурювання до вчинення таких злочинів, сприяння їх учиненню, підмовляння до їх учинення або спроба їх учинення відповідно до статті 4 зазначеного Рішення;

(vi) дитяча праця або інші злочини в сфері торгівлі людьми, зазначені в статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/36/ЄС (- 51);

(e) особа чи суб’єкт в істотному відношенні не дотримався основних зобов’язань при виконанні фінансованого з бюджету юридичного зобов’язання, що:

(i) призвело до дострокового припинення юридичного зобов’язання;

(ii) призвело до нарахування неустойки чи інших договірних санкцій; або

(iii) було виявлене розпорядником, OLAF або Рахунковою Палатою за результатами перевірок, аудитів або розслідувань;

(f) остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням установлено, що особа чи суб’єкт учинив правопорушення згідно зі статтею 1(2) Регламенту Ради (ЄС, Євратом) № 2988/95 (- 52);

(g) остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням установлено, що особа чи суб’єкт створив суб’єкта в іншій юрисдикції для ухиляння від виконання податкових, соціальних чи будь-яких інших юридичних зобов’язань у юрисдикції, де розташований його зареєстрований офіс, центральна адміністрація чи основне місце діяльності;

(h) остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням установлено, що було створено суб’єкта для цілей, зазначених у пункті (g).

2. У разі відсутності остаточного судового рішення або, у відповідних випадках, остаточного адміністративного рішення у випадках, зазначених у пунктах (c), (d), (f), (g) та (h) параграфа 1 цієї статті, або у випадку, зазначеному в пункті (e) параграфа 1 цієї статті, відповідальний розпорядник виключає особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), на підставі попередньої правової оцінки діяння, вказаного в зазначених пунктах, беручи до уваги встановлені факти або інші висновки, що містяться в рекомендації колегії, згаданої в статті 143.

Попередня правова оцінка, згадана в першому підпараграфі цього параграфа, не визначає наперед оцінку діяння відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), компетентними органами держав-членів відповідно до національного законодавства. Відповідальний розпорядник невідкладно переглядає своє рішення виключити особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), та/або накласти фінансову санкцію на одержувача після повідомлення про остаточне судове рішення чи остаточне адміністративне рішення. Якщо остаточне судове рішення чи остаточне адміністративне рішення не визначає строку виключення, відповідальний розпорядник визначає такий строк на підставі встановлених фактів та висновків і з урахуванням рекомендації колегії, згаданої в статті 143.

Якщо згідно з таким остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням особа чи суб’єкт, зазначений у статті 135 (2), не винен у вчиненні діяння, що є предметом попередньої правової оцінки, на підставі якої таку особу чи суб’єкта було виключено, відповідальний розпорядник невідкладно скасовує виключення та/або відшкодовує, у відповідних випадках, будь-яку накладену фінансову санкцію.

Зазначені в першому підпараграфі факти й висновки включають, зокрема:

(a) факти, встановлені за результатами аудитів або розслідувань, проведених EPPO щодо тих держав-членів, що беруть участь у посиленій співпраці відповідно до Регламенту (ЄС) 2017/1939, Рахунковою Палатою, OLAF або внутрішнім аудитором, чи будь-якої іншої перевірки, аудиту або контролю, проведеного під відповідальністю розпорядника;

(b) неостаточні адміністративні рішення, що можуть включати дисциплінарні заходи, що їх уживає компетентний наглядовий орган, відповідальний за перевірку застосування стандартів професійної етики;

(c) факти, зазначені в рішеннях осіб та суб’єктів, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 62(1);

(d) інформація, передана згідно з пунктом(d) статті 142(2) суб’єктами, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 62(1);

(e) рішення Комісії стосовно порушення конкурентного права Союзу або рішення національного компетентного органу стосовно порушення конкурентного права Союзу або національного конкурентного права.

3. Будь-яке рішення відповідального розпорядника, ухвалене відповідно до статей 135-142, або, у відповідних випадках, будь-яка рекомендація колегії, згаданої в статті 143, ухвалюється з дотриманням принципу пропорційності, зокрема з урахуванням:

(a) серйозності ситуації, включаючи вплив на фінансові інтереси та імідж Союзу;

(b) часу, що минув після відповідного діяння;

(c) тривалості діяння та його повторення;

(d) того, чи діяння було умисним, або ступеня необережності;

(e) щодо зазначених у пункті (b) параграфа 1 випадках, того, чи йдеться про обмежену суму;

(f) будь-яких інших пом’якшувальних обставин, наприклад:

(i) ступеня співпраці відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), з відповідним компетентним органом, та внеску такої особи чи суб’єкта в розслідування, що визнаний відповідальним розпорядником; або

(ii) надання інформації про ситуацію, що дає підстави для виключення, у формі заяви, згаданої в статті 137(1).

4. Відповідальний розпорядник виключає особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), якщо:

(a) фізична або юридична особа, що є членом адміністративного органу, органу управління або наглядового органу особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), або що має повноваження представництва, ухвалення рішень чи контролю щодо такої особи чи суб’єкта, перебуває в одній чи більше ситуацій, зазначених у пунктах (c)-(h) параграфа 1 цієї статті;

(b) фізична або юридична особа, що приймає на себе необмежену відповідальність за борги особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), перебуває в одній чи більше ситуацій, зазначених у пункті (a) або (b) параграфа 1 цієї статті;

(c) фізична особа, що має важливе значення для присудження або для виконання юридичного зобов’язання, перебуває в одній чи більше ситуацій, зазначених у пунктах (c)-(h) параграфа 1.

5. У випадках, зазначених у параграфі 2 цієї статті, відповідальний розпорядник може тимчасово виключити особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), без попередньої рекомендації колегії, згаданої в статті 143, якщо їх участь у процедурі присудження або їх відбір для використання коштів Союзу становитиме серйозну та неминучу загрозу для фінансових інтересів Союзу. У таких випадках відповідальний розпорядник повинен негайно передати цю справу на розгляд колегії, згаданої в статті 143, та ухвалити остаточне рішення не пізніше 14 днів після отримання рекомендації колегії.

6. Відповідальний розпорядник, беручи до уваги, у відповідних випадках, рекомендацію колегії, згаданої в статті 143, не виключає особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), з участі в процедурі присудження або з відбору для використання коштів Союзу, якщо:

(a) ця особа чи суб’єкт ужив достатніх відновлювальних заходів, зазначених у параграфі 7 цієї статті, щоб засвідчити свою надійність. Цей пункт не застосовується у випадку, зазначеному в пункті (d) параграфа 1 цієї статті;

(b) необхідно забезпечити безперервність надання послуг протягом обмеженого строку і до вжиття відновлювальних заходів, зазначених у параграфі 7 цієї статті;

(c) таке виключення було б непропорційним із огляду на критерії, зазначені в параграфі 3 цієї статті.

Крім того, пункт (а) параграфа 1 цієї статті не застосовується у випадку придбання товарів на особливо вигідних умовах у постачальника, що остаточно припиняє свою господарську діяльність, або в ліквідаторів у рамках процедури неплатоспроможності, компромісної угоди з кредиторами або подібної процедури згідно із законодавством Союзу чи національним законодавством.

У випадках невиключення, зазначених у першому та другому підпараграфах цього параграфа, відповідальний розпорядник вказує причини невиключення особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), та інформує про ці причини колегію, згадану в статті 143.

7. Відновлювальні заходи, зазначені в пункті (а) першого підпараграфа параграфа 6, включають, зокрема:

(a) заходи щодо встановлення причин виникнення ситуацій, що дають підстави для виключення, та конкретні технічні, організаційні та кадрові заходи у відповідній сфері діяльності особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), які підходять для виправлення діяння та запобігання його повторенню в подальшому;

(b) підтвердження того, що особа чи суб’єкт, зазначений у статті 135(2), вжив заходів для відшкодування шкоди, завданої фінансовим інтересам Союзу основними фактами, що утворюють ситуацію, що дає підстави для виключення;

(c) підтвердження того, що особа чи суб’єкт, зазначений у статті 135(2), сплатив будь-який штраф, накладений компетентним органом, або будь-які податки чи внески на соціальне страхування, зазначені в пункті (b) параграфа 1 цієї статті, або забезпечив їх сплату.

8. Відповідальний розпорядник, беручи до уваги, у відповідних випадках, змінену рекомендацію колегії, згаданої в статті 143, невідкладно переглядає ex officio своє рішення виключити особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), або на вимогу цієї особи чи суб’єкта, якщо останній ужив відновлювальних заходів, достатніх для засвідчення своєї надійності, або надав нові відомості, що підтверджують, що зазначена в параграфі 1 цієї статті ситуація, що дає підстави для виключення, більше не існує.

9. У випадку, зазначеному в пункті (b) статті 135(2), відповідальний розпорядник вимагає, щоб конкурсант або учасник тендеру замінив суб’єкта або субпідрядника, на чиї ресурси він має намір покладатися, що перебуває в зазначеній у параграфі 1 цієї статті ситуації, що дає підстави виключення.

1. Учасник повинен заявити, чи перебуває він в одній із ситуацій, зазначених у статтях 136(1) і 141(1), та, у відповідних випадках, чи вжив він будь-яких відновлювальних заходів, зазначених у пункті (а) першого підпараграфа статті 136(6).

Учасник також повинен заявити, чи вказані нижче особи або суб’єкти перебувають в одній із зазначених у пунктах (c)-(h) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення:

(a) фізичні або юридичні особи, що є членами адміністративного органу, органу управління або наглядового органу учасника або що мають повноваження представництва, ухвалення рішень чи контролю щодо такого учасника;

(b) бенефіціарні власники учасника, що вони означені в пункті (6) статті 3 Директиви (ЄС) 2015/849.

Учасник або одержувач повинен невідкладно повідомити відповідального розпорядника про будь-які зміни в заявлених ситуаціях.

У відповідних випадках, конкурсант або учасник тендеру надає ті самі заяви, що зазначені в першому та другому підпараграфах, підписані субпідрядником або будь-яким іншим суб’єктом, на чиї ресурси він має намір покладатися, залежно від обставин.

Відповідальний розпорядник не вимагає надання заяв, зазначених у першому та другому підпараграфах, коли такі заяви вже були надані для цілей іншої процедури присудження, за умови що ситуація не змінилася і що час, що минув із дати надання заяв, не перевищує одного року.

Відповідальний розпорядник може відмовитись від вимог, передбачених першим та другим підпараграфами щодо договорів із дуже малою вартістю, вартість яких не перевищує суми, зазначеної в пункті 14.4 додатка I.

2. На вимогу відповідального розпорядника, та коли це необхідно для забезпечення належного проведення процедури, учасник, субпідрядник або суб’єкт, на чиї ресурси конкурсант або учасник тендеру має намір покладатися, надає:

(a) відповідне підтвердження того, що він не перебуває в одній із зазначених у статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення;

(b) інформацію про фізичних або юридичних осіб, що є членами адміністративного органу, органу управління або наглядового органу учасника або що мають повноваження представництва, ухвалення рішень чи контролю щодо такого учасника, включаючи осіб та суб’єктів, що входять до структури власності та контролю, та бенефіціарних власників, а також відповідне підтвердження того, що жодна з цих осіб не перебуває в одній із зазначених у пунктах (c)-(f) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення.

(c) відповідне підтвердження того, що фізичні або юридичні особи, що приймають на себе необмежену відповідальність за борги такого учасника, не перебувають у зазначеній у пункті (a) або (b) статті 136(1) ситуації, що дає підстави для виключення.

3. У відповідних випадках та згідно з національним законодавством відповідальний розпорядник може прийняти як належне підтвердження того, що зазначений у параграфі 2 учасник або суб’єкт не перебуває в одній із зазначених у пунктах (a), (c), (d), (f), (g) та (h) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення, нещодавній витяг із судового протоколу або, якщо такого немає, з рівноцінного документа, нещодавно виданого судовим або адміністративним органом у його країні осідку, що ці вимоги виконано.

Відповідальний розпорядник може прийняти як належне підтвердження того, що зазначений у параграфі 2 учасник або суб’єкт не перебуває в одній із зазначених у пунктах (a) та (b) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення, нещодавнє свідоцтво, видане компетентним органом країни осідку. Якщо свідоцтва такого роду не видаються в країні осідку, учасник може подати заяву під присягою, зроблену в судовому органі або в присутності нотаріуса, або, за відсутності такої заяви, офіційну заяву, зроблену в адміністративному органі або кваліфікованому професійному органі в його країні осідку.

4. Відповідальний розпорядник відмовляється від права вимагати від учасника або суб’єкта, зазначеного в параграфі 2, надання документального підтвердження, зазначеного в параграфах 2 та 3:

(a) якщо він може безкоштовно отримати доступ до такого підтвердження у національній базі даних;

(b) якщо таке підтвердження вже було надано для цілей іншої процедури, та за умови що будь-які надані документи залишаються дійсними і що час, що минув із дати видачі документів, не перевищує одного року;

(c) якщо він визнає, що існує практична неможливість надання такого підтвердження.

5. Параграфи 1-4 цієї статті не застосовуються до осіб та суб’єктів, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 62(1), або до органів Союзу, зазначених у статтях 70 та 71.

Стосовно фінансових інструментів та за відсутності правил та процедур, повністю еквівалентних правилам та процедурам, зазначеним у пункті (d) першого підпараграфа статті 154(4), кінцеві одержувачі та посередники надають особі чи суб’єкту, що використовує кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), підписану заяву, що підтверджує, що вони не перебувають в одній із ситуацій, зазначених у пунктах (a)-(d), (g) та (h) статті 136(1) або пунктах (b) та (c) першого підпараграфа статті 141(1), або в ситуації, що визнана еквівалентною таким ситуаціям за результатами оцінювання, проведеного відповідно до статті 154(4).

Якщо, у виняткових випадках, фінансові інструменти виконуються згідно з пунктом (а) першого підпараграфа статті 62(1), кінцеві одержувачі надають фінансовим посередникам підписану заяву, що підтверджує, що вони не перебувають в одній із ситуацій, зазначених у пунктах (a)-(d), (g) та (h) статті 136(1) або пунктах (b) та (c) першого підпараграфа статті 141(1).

1. Для забезпечення стримувального впливу відповідальний розпорядник може, беручи до уваги, у відповідних випадках, рекомендацію колегії, згаданої в статті 143, накладати фінансову санкцію на одержувача, що прийняв юридичне зобов’язання та що перебуває в зазначеній у пункті (c), (d), (e) або (f) статті 136(1) ситуації, що дає підстави для виключення.

Стосовно зазначених у пунктах (c)-(f) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення, фінансова санкція може бути накладена як альтернатива рішенню про виключення одержувача, якщо таке виключення було б непропорційним з урахуванням критеріїв, зазначених у статті 136(3).

Стосовно зазначених у пунктах (c), (d) та (e) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення, фінансова санкція може бути накладена на додаток до виключення, якщо це необхідно для захисту фінансових інтересів Союзу, враховуючи систематичність діяння, вчинюваного одержувачем для незаконного отримання коштів Союзу.

Незважаючи на перший, другий та третій підпараграфи цього параграфа, фінансова санкція не накладається на одержувача, який відповідно до статті 137 заявив, що він перебуває в ситуації, що дає підстави для виключення.

2. Сума фінансової санкції не повинна перевищувати 10% загальної вартості юридичного зобов’язання. У разі підписання угоди про надання гранту з рядом бенефіціарів фінансова санкція не повинна перевищувати 10% суми гранту, на одержання якої відповідний бенефіціар має право згідно з угодою про надання гранту.

1. Тривалість виключення не повинна перевищувати будь-якого з таких строків:

(a) тривалість, якщо така є, встановлена остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням держави-члена;

(b) за відсутності остаточного судового рішення або остаточного адміністративного рішення:

(i) п’ять років - у випадках, зазначених у пункті (d) статті 136(1);

(ii) три роки - у випадках, зазначених у пунктах (с) та (e)-(h) статті 136(1).

Особа чи суб’єкт, зазначений у статті 135(2), підлягає виключенню, якщо він перебуває в одній із зазначених у пунктах (a)-(b) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення.

2. Строк позовної давності щодо виключення та/або накладення фінансових санкцій на особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), становить п’ять років та починається з:

(a) дати вчинення діяння, що становить підставу для виключення, або, в разі тривалих чи повторюваних дій, із дати припинення діяння, у випадках, зазначених у пунктах (b)-(e) та (g) і (h) статті 136(1);

(b) дати остаточного судового рішення, ухваленого в національній юрисдикції, або остаточного адміністративного рішення у випадках, зазначених у пунктах (b), (c), (d), (g) та (h) статті 136(1).

Строк позовної давності переривається актом національного органу, Комісії, OLAF, EPPO стосовно тих держав-членів, що беруть участь у посиленій співпраці відповідно до Регламенту (ЄС) 2017/1939, колегії, згаданої в статті 143 цього Регламенту, або будь-якого суб’єкта, що бере участь у виконанні бюджету, якщо про такий акт повідомлено особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2) цього Регламенту, і він стосується розслідувань або судового процесу. У наступний після переривання день починається перебіг нового строку позовної давності.

Для цілей пункту (f) статті 136(1) цього Регламенту застосовується передбачений у статті 3 Регламенту (ЄС, Євратом) № 2988/95 строк позовної давності щодо виключення особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2) цього Регламенту, та/або щодо накладення фінансових санкцій на одержувача.

Якщо діяння відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2) цього Регламенту, підпадає під декілька підстав, викладених у статті 136(1) цього Регламенту, застосовується строк позовної давності, що передбачений для найсерйознішої з таких підстав.

1. Для того щоб, за необхідності, посилити стримувальний вплив виключення та/або фінансової санкції, Комісія за рішенням відповідального розпорядника публікує на своєму вебсайті таку інформацію стосовно виключення та, у відповідних випадках, фінансової санкції у випадках, зазначених у пунктах (c)-(h) статті 136(1):

(a) ім’я/назва відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2);

(b) ситуація, що дає підстави для виключення;

(c) тривалість виключення та/або сума фінансової санкції.

Якщо рішення про виключення та/або накладення фінансової санкції ухвалено на підставі попередньої правової оцінки згідно зі статтею 136(2), в оприлюднюваній інформації зазначається про відсутність остаточного судового рішення або, у відповідних випадках, остаточного адміністративного рішення. У таких випадках інформація про будь-які скарги, їхній статус і результати їх розгляду, а також будь-яке переглянуте рішення відповідального розпорядника оприлюднюються невідкладно. У разі накладення фінансової санкції в оприлюднюваній інформації також зазначається, чи сплачено суму такої санкції.

Рішення про опублікування інформації ухвалює відповідальний розпорядник після винесення відповідного остаточного судового рішення, або, у відповідних випадках, остаточного адміністративного рішення, чи після надання рекомендації колегією, згаданою в статті 143, залежно від обставин. Це рішення набирає чинності через три місяці після повідомлення про нього відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2).

Опублікована інформація видаляється негайно після припинення виключення. У випадку фінансової санкції опублікована інформація видаляється через шість місяців після сплати суми такої санкції.

Стосовно персональних даних, відповідальний розпорядник згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001 інформує відповідну особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2) цього Регламенту, про його права, передбачені чинними правилами захисту даних, і про процедури здійснення цих прав.

2. Інформація, зазначена в параграфі 1 цієї статті, не підлягає опублікуванню за будь-якої з таких обставин:

(a) у разі необхідності збереження конфіденційності розслідування або національного судового провадження;

(b) якщо опублікування може завдати непропорційної шкоди відповідній особі чи суб’єкту, зазначеному в статті 135(2), або іншим чином буде непропорційним згідно з критеріями пропорційності, встановленими в статті 136(3), та з урахуванням суми фінансової санкції;

(c) стосовно фізичної особи, якщо опублікування персональних даних не є виправданим унаслідок виняткових обставин, що включають, між іншим, серйозність діяння або його вплив на фінансові інтереси Союзу. У таких випадках при ухваленні рішення про опублікування інформації повинне враховуватися право на приватність та інші права, передбачені Регламентом (ЄС) № 45/2001.

1. Відповідальний розпорядник відстороняє від процедури присудження учасника, що:

(a) перебуває в ситуації, що дає підстави для виключення, визначеній згідно зі статтею 136;

(b) викривив інформацію, що вимагається як умова участі в процедурі, або не надав такої інформації;

(c) раніше брав участь у підготовці документів, що використовувались у процедурі присудження, якщо це призводить до порушення принципу однакового ставлення, включаючи викривлення конкуренції, що не може бути виправлене інакше.

Відповідальний розпорядник повідомляє іншим учасникам процедури присудження відповідну інформацію, що була предметом обміну в зв’язку з участю учасника в підготовці процедури присудження, що про неї зазначено в пункті (c) першого підпараграфа, чи в результаті такої участі. До будь-якого такого відсторонення учаснику надається можливість довести, що його участь у підготовці процедури присудження не порушує принцип однакового ставлення.

2. Стаття 133(1) застосовується, якщо тільки відсторонення не було обґрунтоване відповідно до пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті рішенням щодо виключення, ухваленим стосовно учасника, після перевірки його зауважень.

1. Інформація, що обмін нею проводиться в рамках системи завчасного виявляння та виключання, зазначеної в статті 135, повинна бути централізована в базі даних, створеній Комісією (далі - "база даних"), та управління нею здійснюється з дотриманням права на приватність та інших прав, передбачених Регламентом (ЄС) № 45/2001.

Інформація про випадки завчасного виявлення, виключення та/або накладення фінансових санкцій вноситься до бази даних відповідальним розпорядником після повідомлення відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2). Таке повідомлення може бути відстрочене за виняткових обставин у разі наявності вагомих законних підстав для збереження конфіденційності розслідування або національного судового провадження до того, поки не зникнуть такі законні підстави для збереження конфіденційності.

Відповідно до Регламенту (ЄС) № 45/2001 Комісія на вимогу інформує зазначену в статті 135(2) особу чи суб’єкта, що підпадає під сферу застосування системи завчасного виявляння та виключання, про дані, що зберігаються в базі даних стосовно цієї особи чи суб’єкта.

Інформація, що міститься в базі даних, оновлюється, у відповідних випадках, після виправлення, видалення або будь-якої зміни даних. Вона підлягає опублікуванню тільки відповідно до статті 140.

2. Функціонування системи завчасного виявляння та виключання здійснюється на основі фактів та висновків, зазначених у четвертому підпараграфі статті 136(2), та на основі передавання Комісії інформації, зокрема з боку:

(a) EPPO - стосовно тих держав-членів, що беруть участь у посиленій співпраці відповідно до Регламенту (ЄС) 2017/1939, або OLAF - відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 883/2013, якщо розслідування, що завершене або триває, показує, що може бути доцільно вжити запобіжних заходів для захисту фінансових інтересів Союзу, з дотриманням процесуальних та фундаментальних прав, і для захисту викривачів;

(b) розпорядника Комісії, європейського офісу, створеного Комісією, або виконавчого агентства;

(c) установи Союзу, європейського офісу, агентства, відмінного від зазначених у пункті (b) цього параграфа, або органу чи особи, якій доручено вжиття заходів СЗБП;

(d) суб’єктів, що виконують бюджет згідно зі статтею 63, у випадках виявленого шахрайства та/або правопорушення та протягом відповідних наступних заходів, коли надання інформації вимагається галузевими правилами;

(e) осіб та суб’єктів, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 62(1), у випадках виявленого шахрайства та/або правопорушення та протягом відповідних наступних заходів.

3. За винятком випадків, коли інформація повинна надаватися відповідно до галузевих правил, інформація, що підлягає наданню згідно з параграфом 2 цієї статті, включає:

(a) ідентифікаційні дані відповідного суб’єкта чи особи;

(b) короткий виклад виявлених ризиків або відповідних фактів;

(c) інформацію, що може допомогти розпоряднику в проведенні перевірки, зазначеної в параграфі 4 цієї статті, або ухвалити рішення про виключення, зазначене в статті 136(1) або (2), або рішення накласти фінансову санкцію згідно зі статтею 138;

(d) у відповідних випадках, інформацію про будь-які спеціальні заходи, необхідні для забезпечення конфіденційності наданої інформації, включаючи заходи щодо збереження доказів для захисту слідства або національного судового провадження.

4. Комісія невідкладно надає інформацію, зазначену в параграфі 3, своїм розпорядникам та розпорядникам її виконавчих агентств, усім іншим установам Союзу, органам Союзу, європейським офісам та агентствам через базу даних, зазначену в параграфі 1, аби вони могли провести необхідну перевірку стосовно поточних процедур присудження та чинних юридичних зобов’язань.

При проведенні такої перевірки відповідальний розпорядник здійснює свої повноваження згідно зі статтею 74 і не виходити за межі того, що передбачено умовами процедури присудження та юридичними зобов’язаннями.

Строк зберігання інформації стосовно завчасного виявлення, наданої відповідно до параграфа 3 цієї статті, не повинен перевищувати одного року. Якщо протягом цього строку відповідальний розпорядник вимагає від колегії надати рекомендацію в справі щодо виключення або фінансових санкцій, строк зберігання може бути продовжений до тих пір, поки відповідальний розпорядник не ухвалить рішення.

5. Усім особам та суб’єктам, що беруть участь у виконанні бюджету відповідно до статті 62, Комісія надає доступ до інформації про рішення про виключення згідно зі статтею 136, щоб вони могли перевірити наявність виключення в системі з метою врахування цієї інформації, у відповідних випадках та під власну відповідальність, при укладанні договорів при виконанні бюджету.

6. У щорічному звіті Комісії перед Європейським Парламентом і Радою відповідно до статті 325(5) ДФЄС Комісія надає загальну інформацію про рішення, ухвалені розпорядниками за статтями 135-142 цього Регламенту. Цей звіт також повинен містити додаткову інформацію про будь-які рішення, ухвалювані розпорядниками відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 136(6) цього Регламенту і статті 140(2) цього Регламенту, та про будь-які рішення розпорядників відхилитися від рекомендації колегії згідно з третім підпараграфом статті 143(6) цього Регламенту.