Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/1896 від 13 листопада 2019 року про Європейську прикордонну і берегову охорону та скасування Регламенту (ЄС) № 1052/2013 та Регламенту (ЄС) № 2016/1624

(f) встановлювати пріоритетний режим для служб об’єднання даних EUROSUR.

3. Агенція фінансує або співфінансує діяльність, зазначену у параграфі 2, зі свого бюджету згідно з фінансовими правилами, що застосовуються до Агенції.

4. Якщо Агенція має значні додаткові фінансові потреби у зв’язку із ситуацією на зовнішніх кордонах, вона повинна невідкладно повідомити про це Європейський Парламент, Раду та Комісію.

1. Держава-член може звернутися із запитом до Агенції про ініціювання спільних операцій для вирішення майбутніх викликів, у тому числі нелегальної імміграції, поточних або майбутніх загроз на своїх зовнішніх кордонах або транскордонної злочинності, або про надання посиленої технічної та оперативної допомоги у виконанні своїх зобов’язань щодо прикордонного контролю за зовнішнім кордоном. У рамках такого запиту держава-член може також вказати профілі оперативного персоналу, необхідного для проведення спільної операції, у тому числі персоналу, який має виконавчі повноваження, якщо застосовно.

2. За запитом держави-члена, яка зіткнулася із ситуацією зі специфічними і непропорційно складними викликами, зокрема прибуття до пунктів на зовнішніх кордонах великої кількості громадян третьої країни, які намагаються в’їхати на територію цієї держави-члена без дозволу, Агенція може організувати швидке прикордонне втручання на обмежений період часу на території цієї держави-члена здійснення заходів.

3. Виконавчий директор повинен оцінити, затвердити та координувати пропозиції, внесені державами-членами щодо спільних операцій або швидких прикордонних втручань. Спільним операціям та швидким прикордонним втручанням повинен передувати ретельний, надійний та сучасний аналіз ризиків, що дає змогу Агенції визначити порядок пріоритетності запропонованих спільних операцій та швидких прикордонних втручань, враховуючи рівні впливу, присвоєних ділянкам зовнішнього кордону згідно зі статтею 34, і наявність ресурсів.

4. Цілі спільної операції або швидкого прикордонного втручання можуть бути досягнуті в рамках багатоцільової операції. Такі операції можуть включати функції берегової охорони та запобігання транскордонній злочинності, зосереджуючись на боротьбі з незаконним ввезенням мігрантів або торгівлею людьми, а також регулювання міграції, зосереджуючись на ідентифікації, реєстрації, збиранні інформації та поверненні.

1. Під час підготовки спільної операції, виконавчий директор у співпраці з державою-членом здійснення заходів повинен скласти перелік необхідного технічного обладнання, персоналу та профілі персоналу, у тому числі персоналу, який має виконавчі повноваження, якщо застосовано, який затверджується згідно із статтею 82(2). Цей перелік складається з урахуванням наявних ресурсів держави-члена здійснення заходів і запиту держави-члена здійснення заходів зі статтею 37. На основі цих елементів Агенція повинна визначити обсяг технічного та оперативного підкріплення, а також заходи з нарощування спроможності, які повинні бути включені в оперативний план.

2. Виконавчий директор повинен підготувати оперативний план спільних операцій на зовнішніх кордонах. Виконавчий директор та держава-член здійснення заходів, у тісних і своєчасних консультаціях з державами-членами, що беруть участь, погоджують оперативний план, у якому детально визначені організаційні та процедурні аспекти спільної операції.

3. Оперативний план є обов’язковим для Агенції, держави-члена здійснення заходів та держав-членів, що беруть участь. Він повинен охоплювати всі аспекти, які вважаються необхідними для проведення спільної операції, зокрема:

(a) опис ситуації з алгоритмом дій і цілями розгортання, включно з оперативною метою;

(b) орієнтовна тривалість спільної операції для досягнення цілей;

(c) географічний район, у якому буде проводитися спільна операція;

(d) опис завдань, у тому числі тих, що вимагають виконавчих повноважень, обов’язків, у тому числі щодо дотримання фундаментальних прав та вимог захисту даних, а також спеціальні інструкції для команд, у тому числі щодо дозволів на користування базами даних і дозволеної службової зброї, боєприпасів та обладнання у державі-члені здійснення заходів;

(e) склад команд, а також розгортання іншого відповідного персоналу;

(f) положення про командування та контроль, у тому числі імена та звання прикордонників держави-члена здійснення заходів, відповідальних за співпрацю із членами команд і Агенцією, зокрема імена та звання прикордонників, які здійснюють командування протягом періоду розгортання, і позиції членів команд у структурі командування;

(g) технічне обладнання, яке буде розгорнуте під час спільної операції, у тому числі конкретні вимоги, такі як умови використання, запитуваний персонал, транспорт та інша логістика, а також фінансові положення;

(h) детальні положення про невідкладне звітування Агенцією про інциденти перед правлінням та відповідними національними органами;

(i) схема звітності та оцінювання, що містить бенчмарки для звіту про результати оцінювання, у тому числі щодо захисту фундаментальних прав, і кінцеву дату подання остаточного звіту про результати оцінювання;

(j) у випадку морських операцій, конкретна інформацію щодо відповідної юрисдикції та застосовного права у географічному районі проведення спільної операції, у тому числі покликання на норми національного, міжнародного права та права Союзу щодо перехоплення, порятунку на морі та висадки; у зв’язку з цим оперативний план повинен складатися згідно із Регламентом (ЄС) № 656/2014;

(k) умови співпраці з третіми країнами, іншими органами, офісами й агентствами Союзу або міжнародними організаціями;

(l) загальні інструкції щодо забезпечення захисту фундаментальних прав у ході оперативної діяльності Агенції;

(m) процедури, згідно з якими особи, які потребують міжнародного захисту, жертви торгівлі людьми, неповнолітні без супроводу та особи, що перебувають в уразливому становищі, направляються до компетентних національних органів для отримання відповідної допомоги;

(n) процедури, що встановлюють механізм приймання та передавання до Агенції скарг на будь-яку особу, що бере участь в оперативній діяльності Агенції, у тому числі на прикордонників або інший відповідний персонал держави-члена здійснення заходів і членів команд, за порушення фундаментальних права у контексті їх участі в оперативній діяльності Агенції;

(o) логістичні заходи, у тому числі інформація про умови праці та екологічну ситуацію в районах, де має відбуватися спільна операція.

4. Будь-які зміни або адаптації оперативного плану вимагають погодження виконавчого директора та держави-члена здійснення заходів після консультацій з державами-членами, які беруть участь. Агенція повинна невідкладно надіслати копію зміненого або адаптованого оперативного плану державам-членам, що беруть участь.

5. Ця стаття застосовується mutatis mutandis до всіх операцій Агенції.

1. Запит держави-члена про ініціювання швидкого прикордонного втручання повинен містити опис ситуації, можливих цілей та передбачених потреб, а також профілів необхідного персоналу, у тому числі персоналу, який має виконавчі повноваження, якщо застосовно. За необхідності виконавчий директор може негайно направити експертів Агенції для оцінювання ситуації на зовнішніх кордонах відповідної держави-члена.

2. Виконавчий директор повинен невідкладно повідомити правління про запит держави-члена про ініціювання швидкого прикордонного втручання.

3. У ході ухвалення рішення щодо запиту держави-члена виконавчий директор повинен враховувати результати аналізу ризиків Агенції та аналітичний рівень європейської ситуаційної картини, а також результати оцінювання вразливості, зазначеного у статті 32, і будь-яку іншу відповідну інформацію, надану відповідною державою-членом або іншою державою-членом.

4. Виконавчий директор повинен невідкладно оцінити можливість перенаправлення наявних членів команд у складі постійного корпусу, зокрема штатного персоналу та персоналу, прикомандированого до Агенції державами-членами, що присутній в інших оперативних зонах. Виконавчий директор також повинен оцінити додаткову потребу в направленні оперативного персоналу згідно зі статтею 57 та, після вичерпання персоналу з необхідними профілями, в активації резерву швидкого реагування згідно зі статтею 58.

5. Виконавчий директор повинен ухвалити рішення щодо запиту про ініціювання швидкого прикордонного втручання на кордоні протягом двох робочих днів з дати отримання запиту. Виконавчий директор повинен одночасно письмово повідомити відповідну державу-член та правління про ухвалене рішення. Рішення повинне містити обґрунтування його ухвалення.

6. Ухвалюючи рішення, зазначене у параграфі 5 цієї статті, виконавчий директор повинен повідомити держави-члени про можливість подання запиту на додатковий оперативний персонал згідно зі статтею 57 та, якщо застосовно, статтею 58, зазначивши можливу кількість та профілі персоналу, який повинен бути наданий кожною державою-членом.

7. Якщо виконавчий директор вирішить ініціювати швидке прикордонне втручання, він або вона повинна розгорнути наявні команди управління кордонами із числа працівників постійного корпусу та обладнання з резерву технічного обладнання згідно зі статтею 64 і, за необхідності, він або вона ухвалює рішення про негайне підкріплення у вигляді однієї або кількох команд управління кордонами згідно зі статтею 57.

8. Виконавчий директор разом із державою-членом здійснення заходів повинні розробити та погодити оперативний план, як зазначено у статті 38(2), у терміновому порядку, але в будь-якому разі не пізніше трьох робочих днів з дати прийняття рішення.

9. Після погодження оперативного плану та його надання державам-членам виконавчий директор повинен негайно розгорнути наявний оперативний персонал шляхом перенаправлення з інших оперативних зон або інших завдань.

10. Одночасно з розгортанням, зазначеним у параграфі 9, та у разі необхідності забезпечити негайне підкріплення у вигляді команд управління кордонами, перенаправлених з інших зон або завдань, виконавчий директор повинен направити запит до кожної держави-члена, вказавши кількість та профілі додаткового персоналу, який має бути додатково направлений з їхніх національних переліків персоналу для короткострокового розгортання, як зазначено у статті 57.

11. Якщо виникла ситуація, коли команд управління кордонами, зазначених у параграфі 7, та персоналу, зазначеного у параграфі 10 цієї статті, недостатньо, виконавчий директор може активувати резерв швидкого реагування, направивши запит до кожної держави-члена із зазначенням кількості та профілів додаткового персоналу для розгортання, як передбачено у статті 58.

12. Інформація, зазначена у параграфах 10 та 11, повинна надаватися в письмовій формі національним контактним пунктам із зазначенням дати розгортання персоналу з кожної категорії. Копія оперативного плану також надається національним контактним пунктам.

13. Держави-члени повинні забезпечити, щоб кількість та профілі персоналу були негайно повідомлені Агенції для гарантування повного розгортання згідно зі статтею 57 та, якщо застосовно, статтею 58.

14. Розгортання перших команд управління кордонами, що перенаправляються з інших зон та інших службових завдань, повинно бути здійснене не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дати узгодження оперативного плану між виконавчим директором та державою-членом здійснення заходів. Додаткове розгортання команд управління кордонами повинне бути здійснене, за необхідності, не пізніше ніж через 12 робочих днів з дати узгодження оперативного плану.

15. У випадках, коли має відбутися швидке прикордонне втручання, виконавчий директор за погодженням з правлінням повинен негайно визначити порядок пріоритетності поточних і планових спільних операцій Агенції на інших зовнішніх кордонах з метою забезпечення можливого перенаправлення ресурсів на ділянки зовнішніх кордонів, які найбільше потребують посиленого розгортання.

1. Якщо держава-член стикається з непропорційно складними міграційними викликами в зоні припливу мігрантів на її зовнішніх кордонах, що характеризуються великими змішаними міграційними потоками в межах її території, така держава-член може направити запит щодо технічного та оперативного підкріплення у вигляді команд підтримки регулювання міграції, що складаються з експертів відповідних органів, офісів та агентств Союзу, які діють згідно зі своїми повноваженнями.

Така держава-член повинна направити до Комісії запит щодо підкріплення та оцінку своїх потреб. На основі такої оцінки потреб Комісія передає запит, залежно від випадку, Агенції, EASO, Європолу та іншим відповідним органам, офісам і агентствам Союзу.

2. Відповідні органи, офіси і агентства Союзу повинні розглянути, згідно з їхніми відповідними повноваженнями, запит держави-члена щодо підкріплення та оцінку її потреб з метою визначення комплексного пакета підкріплення, що складається з різних заходів, координованих відповідними органами, офісами й агентствами, і підлягає погодженню з відповідною державою-членом. Комісія повинна координувати цей процес.

3. Комісія у співпраці з державою-членом здійснення заходів та відповідними органами, офісами й агентствами Союзу, згідно із їхніми відповідними повноваженнями, повинна встановити умови співпраці в зоні припливу мігрантів та несе відповідальність за координацію діяльності команд підтримки регулювання міграції.

4. Технічне та оперативне підкріплення, що надається з повним дотриманням фундаментальних прав постійним корпусом у рамках команд підтримки регулювання міграції, може включати в себе надання:

(a) допомоги, з повним дотриманням фундаментальних прав, у проведенні догляду громадян третіх країн, які прибувають на зовнішні кордони, у тому числі ідентифікації, реєстрації та опитувань цих громадян третьої країни та, за запитом держави-члена, зняття відбитків пальців громадян третьої країни та надання інформації щодо мети цих процедур;

(b) первинної інформації особам, які потребують міжнародного захисту, та направлення таких осіб до компетентних національних органів відповідної держави-члена або до експертів, направлених EASO;

(c) технічної та оперативної допомоги у сфері повернення згідно зі статтею 48, включно з підготовкою та організацією операцій повернення;

(d) необхідне технічне обладнання.

5. До складу команд підтримки регулювання міграції, за необхідності, повинен входити персонал, який має експертні знання в галузі захисту прав дітей, торгівлі людьми, захисту від ґендерного переслідування або захисту фундаментальних прав.

1. На основі результатів оцінювання вразливості або коли рівень критичного впливу присвоєно одній або кільком ділянкам зовнішнього кордону, враховуючи відповідні елементи у планах дій держав-членів у разі надзвичайних ситуацій, аналіз ризиків Агенції й аналітичний рівень європейської ситуаційної картини, виконавчий директор повинен рекомендувати відповідній державі-члену звернутися із запитом до Агенції щодо ініціювання, проведення або коригування спільних операцій, швидких прикордонних втручань або будь-яких інших відповідних заходів Агенції, як визначено у статті 36.

2. Відповідна держава-член повинна відповісти на рекомендацію виконавчого директора, зазначену в параграфі 1, протягом шести робочих днів. У разі негативної відповіді на рекомендацію держава-член також повинна надати обґрунтування такої відповіді. Виконавчий директор повинен невідкладно повідомити правління та Комісію про рекомендовані дії та обґрунтування негативної відповіді з метою оцінювання необхідності здійснення невідкладних дій згідно зі статтею 42.

1. Якщо контроль за зовнішніми кордонами стає настільки неефективним, що ризикує поставити під загрозу функціонування Шенгенської зони, оскільки:

(a) держава-член не здійснює необхідних заходів згідно з рішенням правління, зазначеним у статті 32(10); або

(b) держава-член, що стикається з особливими та непропорційно складними викликами на зовнішніх кордонах, не вимагає достатньої підтримки від Агенції згідно зі статтями 37, 39 чи 40 або не здійснює необхідних кроків для виконання дій, передбачених цими статтями або статтею 41;

Рада, на підставі пропозиції Комісії, може невідкладно ухвалити рішення у вигляді імплементаційного акта для визначення заходів щодо пом’якшення таких ризиків, які повинні бути здійснені Агенцією, вимагаючи від відповідної держави-члена співпрацювати з Агенцією у ході здійснення цих заходів. Комісія повинна провести консультації з Агенцією перед поданням своєї пропозиції.

2. У разі виникнення ситуації, що потребує невідкладних дій, Європейський Парламент повинен бути негайно повідомлений про таку ситуацію, а також про всі подальші заходи та рішення, прийняті у відповідь на неї.

3. Для пом’якшення ризику виникнення небезпеки для Шенгенської зони у рішенні Ради, зазначеному в параграфі 1, необхідно передбачити один або кілька таких заходів, що здійснюються Агенцією:

(a) організувати та координувати швидкі прикордонні втручання та розгорнути постійний корпус, у тому числі, команди з резерву швидкого реагування;

(b) розгорнути постійний корпус у рамках команд підтримки регулювання міграції, зокрема в зоні припливу мігрантів;

(c) координувати діяльність однієї або кількох держав-членів та третіх країн на зовнішніх кордонах, у тому числі спільні операції з третіми країнами;

(d) розгортати технічне обладнання;

(e) організувати втручання щодо повернення.

4. Виконавчий директор повинен протягом двох робочих днів з дня ухвалення рішення Ради, зазначеного у параграфі 1:

(a) визначити дії, які необхідно здійснити для практичної реалізації заходів, визначених у цьому рішенні, у тому числі технічне обладнання, кількість та профілі оперативного персоналу, необхідні для досягнення цілей цього рішення;

(b) розробити проект оперативного плану та надати його відповідним державам-членам.

5. Виконавчий директор та відповідна держава-член повинні погодити оперативний план, зазначений у пункті (b) параграфа 4, протягом трьох робочих днів з дати його подання.

6. Агенція повинна невідкладно, але в будь-якому рані протягом п’яти робочих днів після складання оперативного плану, направити необхідний оперативний персонал з числа працівників постійного корпусу для практичної реалізації заходів, визначених у рішенні Ради, зазначеному в параграфі 1. Додаткові групи повинні бути розгорнуті, за необхідності, на другому етапі, у будь-якому випадку протягом 12 робочих днів після складання оперативного плану.

7. Агенція та держави-члени повинні невідкладно, у будь-якому випадку протягом 10 робочих днів з моменту складання оперативного плану, направити необхідне технічне обладнання та компетентний персонал до місця розгортання для практичної реалізації заходів, визначених у рішенні Ради, зазначеному в параграфі 1.

Додаткове технічне обладнання, за необхідності, повинне бути розгорнуте на другому етапі згідно зі статтею 64.

8. Відповідна держава-член повинна виконати рішення Ради, зазначене в параграфі 1. З цією метою вона повинна невідкладно почати співпрацю з Агенцією та вжити необхідних заходів для сприяння виконанню цього рішення та практичній реалізації заходів, визначених у цьому рішенні та в оперативному плані, погодженому з виконавчим директором, зокрема, шляхом виконання зобов’язань, передбачених статтями 43, 82 та 83.

9. Згідно зі статтею 57 та, якщо доцільно, статтею 39, держави-члени повинні надати оперативний персонал, визначений виконавчим директором згідно з параграфом 4 цієї статті.

10. Комісія здійснює контроль за виконанням заходів, визначених у рішенні Ради, зазначеному в параграфі 1, і дій, які Агенція здійснює з цією метою. Якщо відповідна держава-член протягом 30 днів не виконує рішення Ради, зазначене в параграфі 1 цієї статті, і не співпрацює з Агенцією згідно з параграфом 8 цієї статті, Комісія може розпочати процедуру, передбачену статтею 29 Регламенту (ЄС) № 2016/399.

1. Під час розгортання команд управління кордонами, команд повернення та команд підтримки регулювання міграції держава-член здійснення заходів або, у разі співпраці з третьою країною згідно з угоди про статус, відповідна третя країна повинна видавати командам інструкції згідно з оперативним планом.

2. Агенція може передавати через свого координатора державі-члену здійснення заходів свої думки щодо інструкцій, наданих командам. У цьому випадку держава-член ведення діяльності повинна враховувати такі думки та дотримуватися їх, наскільки це можливо.

3. У випадках, коли інструкції, що видаються командам, не відповідають оперативному плану, координатор повинен невідкладно звітувати перед виконавчим директором, який може, за необхідності, вжити заходів згідно зі статтею 46(3).

4. Члени команд повинні, під час виконання своїх завдань і здійснення своїх повноважень, забезпечити повне дотримання фундаментальних прав, у тому числі права на доступ до процедур надання притулку та повагу до людської гідності, і приділяти особливу увагу вразливим особам. Будь-які заходи, вжиті під час виконання своїх завдань та при здійсненні своїх повноважень, повинні бути пропорційними цілям, які переслідуються такими заходами. Виконуючи свої завдання та здійснюючи свої повноваження, вони не повинні дискримінувати осіб за будь-якими ознаками, такими як стать, раса, колір шкіри, етнічне чи соціальне походження, генетичні особливості, мова, релігія чи віра, політичні чи будь-які інші переконання, належність до національної меншини, майновий стан, народження, інвалідність, вік чи сексуальна орієнтація відповідно до статті 21 Хартії.

5. До членів команд, які не є штатним персоналом, повинні застосовуватися дисциплінарні заходи їхньої рідної держави-члена. Рідна держава-член повинна застосовувати відповідні дисциплінарні чи інші заходи згідно зі своїм національним правом до порушень фундаментальних прав або зобов’язань з міжнародного захисту під час будь-якої оперативної діяльності Агенції.

6. До штатного персоналу, направленого як члени команд, застосовуються дисциплінарні заходи, передбачені Положенням про персонал та Умовами працевлаштування, а також заходи дисциплінарного характеру, передбачені механізмом нагляду, зазначеним у пункті (a) статті 55(5).

1. Агенція повинна забезпечити оперативну реалізацію всіх організаційних аспектів спільних операцій, пілотних проектів або швидких прикордонних втручань, у тому числі наявність штатного персоналу.

2. Без обмеження статті 60, виконавчий директор призначає одного або кількох експертів із числа штатного персоналу, які повинні бути залучені як координатори до кожної спільної операції або швидкого прикордонного втручання. Виконавчий директор повинен повідомити державу-члена здійснення заходів про таке призначення.

3. Координатор діє від імені Агенції в усіх аспектах розгортання команд. Роль координатора полягає у сприянні співпраці та координації між державами-членами здійснення заходів та державами-членами, що беруть участь. Щонайменше один спостерігач за дотриманням фундаментальних прав повинен допомагати координатору та консультувати його. Зокрема, координатор повинен:

(a) бути сполучною ланкою між Агенцією, державою-членом здійснення заходів та членами команд, надаючи допомогу від імені Агенції з усіх питань, що стосуються умов направлення до команд;

(b) контролювати правильність виконання оперативного плану, у тому числі, у співпраці зі спостерігачами за дотриманням фундаментальних прав, щодо захисту фундаментальних прав, і звітувати про це виконавчому директору;

(c) діяти від імені Агенції у всіх аспектах розгортання команд та звітувати Агенції про всі такі аспекти;

(d) звітувати перед виконавчим директором, коли інструкції, що видаються командам державами-членами здійснення заходів, не відповідають оперативному плану, зокрема, у розрізі фундаментальних прав, і, у відповідних випадках, пропонувати виконавчому директору розглянути можливість ухвалення рішення згідно із статтею 46.

4. У контексті спільних операцій або швидких прикордонних втручань виконавчий директор може уповноважувати координатора допомагати у вирішенні будь-яких розбіжностей щодо виконання оперативного плану та розгортання команд.

1. Агенція повинна повністю покрити такі витрати, понесені державами-членами у зв’язку з наданням персоналу для направлення зі складу постійного корпусу як членів команд до держав-членів та третіх країн на короткий термін згідно зі статтею 57 або до держав-членів через резерв швидкого реагування згідно зі статтею 58:

(a) витрати на поїздки з рідної держави-члена до держави-члена здійснення заходів, з держави-члена здійснення заходів до рідної держави-члена, у межах держави-члена здійснення заходів для цілей направлення або перенаправлення у межах цієї держави-члена здійснення заходів або до іншої держави-члена здійснення заходів, а також для цілей направлення або перенаправлення у межах або до іншої третьої країни;

(b) витрати, пов’язані з вакцинацією;

(c) витрати, пов’язані зі спеціальними страховими потребами;

(d) витрати, пов’язані з охороною здоров’я, у тому числі, психологічною допомогою;

(e) добові, у тому числі витрати на проживання.

2. На підставі пропозиції виконавчого директора, Правління повинне ухвалити детальні правила відшкодування витрат, понесених персоналом, направленим на короткий термін згідно зі статтями 57 та 58, та оновлювати їх у разі необхідності. Для забезпечення дотримання чинної правової рамки виконавчий директор повинен внести пропозицію після отримання позитивного висновку Комісії. Детальні правила повинні ґрунтуватися, наскільки це можливо, на спрощених формах витрат згідно з пунктами (c), (d) та (e) статті 125(1) Регламенту (ЄС, Євратом) № 2018/1046. У разі необхідності Правління повинне забезпечити відповідність правилам, що застосовуються до витрат на відрядження штатного персоналу.

1. Виконавчий директор повинен припинити будь-яку діяльність Агенції, якщо умови для здійснення цієї діяльності більше не виконуються. Виконавчий директор повинен повідомити відповідну державу-члена перед припиненням діяльності.

2. Держави-члени, що беруть участь в оперативній діяльності Агенції, можуть звернутися із запитом до виконавчого директора про припинення такої оперативної діяльності. Виконавчий директор повинен повідомити правління про такий запит.

3. Виконавчий директор може, після інформування відповідної держави-члена, відкликати, тимчасово зупинити або припинити фінансування діяльності, якщо держава-член здійснення заходів не дотримується оперативного плану.

4. Після консультацій із працівником з питань фундаментальних прав та інформування відповідної держави-члена виконавчий директор повинен відкликати фінансування будь-якої діяльності Агенції або тимчасово зупинити чи припинити будь-яку діяльність Агенції повністю або частково, якщо він або вона вважає, що існують серйозні порушення фундаментальних прав або зобов’язань з міжнародного захисту, пов’язані з відповідною діяльністю, або існує ймовірність їх продовження.

5. Виконавчий директор повинен, після консультацій із працівником з питань фундаментальних прав, ухвалити рішення не розпочинати жодну діяльність Агенції, якщо він або вона вважає, що на початку діяльності вже існують серйозні підстави для її тимчасового зупинення або припинення, оскільки ця діяльність може призвести до серйозних порушень фундаментальних прав або зобов’язань з міжнародного захисту. Виконавчий директор повинен повідомити відповідну державу-члена про це рішення.

6. Рішення, зазначені у параграфах 4 і 5, повинні базуватися на належно обґрунтованих підставах. Ухвалюючи такі рішення, виконавчий директор повинен враховувати відповідну інформацію, таку як кількість та зміст зареєстрованих скарг, які не були вирішені національним компетентним органом, повідомлення про серйозні інциденти та звіти координаторів, відповідних міжнародних організацій та установ, органів, офісів та агентств Союзу у сферах, що регулюються цим Регламентом. Виконавчий директор повинен повідомити правління про такі рішення та надати йому обґрунтування таких рішень.

7. Якщо виконавчий директор вирішить тимчасово зупинити або припинити розгортання Агенцією команд підтримки регулювання міграції, він або вона повинен повідомити про це рішення інші відповідні органи, офіси та агентства, що діють у зоні припливу мігрантів.

Виконавчий директор оцінює результати усієї оперативної діяльності Агенції. Він або вона надсилає правлінню детальні звіти про результати оцінювання протягом 60 днів після закінчення цієї діяльності, разом із зауваженнями працівника з питань фундаментальних прав. Виконавчий директор повинен здійснити комплексний аналіз цих результатів з метою підвищення якості, узгодженості та дієвості майбутніх дій, і включити цей аналіз у річний звіт про діяльність Агенції. Виконавчий директор повинен забезпечити, щоб Агенція враховувала аналіз цих результатів у майбутній оперативній діяльності.

1. Не вдаючись до аналізу суті рішень щодо повернення, які залишаються одноосібною відповідальністю держав-членів, і дотримуючись фундаментальних прав, загальних принципів права Союзу та міжнародного права, у тому числі міжнародного захисту, принципу заборони примусового видворення чи примусового повернення та прав дітей, що стосується повернення, Агенція повинна:

(a) надавати технічну та оперативну допомогу державам-членам у сфері повернення, у тому числі у таких сферах:

(i) збір інформації, необхідної для видачі рішень про повернення, ідентифікації громадян третьої країни, що підлягають процедурам повернення, та інших заходів держав-членів, пов’язаних із поверненням, а також заходів перед поверненням, заходів, пов’язаних з поверненням, а також заходів після прибуття та після повернення для забезпечення інтегрованої системи управління поверненням між компетентними органами держав-членів за участю відповідних органів третіх країн та інших відповідних стейкхолдерів;

(ii) отримання проїзних документів, у тому числі в рамках консульської співпраці, без розкриття інформації про те, чи була подана заява про надання міжнародного захисту, або будь-якої іншої інформації, яка не потрібна для повернення;

(iii) організація та координація операцій повернення та надання допомоги при добровільному поверненні у співпраці з державами-членами;

(iv) сприяння добровільному поверненню з держав-членів, надаючи допомогу поворотцям на етапі перед поверненням, етапі, пов’язаному із поверненням, та етапах після прибуття та після повернення з урахуванням потреб вразливих осіб;

(b) надавати технічну та оперативну допомогу державам-членам, які стикаються з викликами, пов’язаними з їхніми системами повернення;

(c) розробляти, у консультації з працівником з питань фундаментальних прав, необов’язкову референтну модель для національних IT-систем управління справами про повернення, яка описує структуру таких систем, а також надавати технічну та оперативну допомогу державам-членам у розробці таких систем, сумісних з цією моделлю;

(d) адмініструвати та розвивати інтегровану платформу управління поверненням та інфраструктуру зв’язку, яка дає змогу зв’язувати системи управління поверненням держав-членів з платформою для обміну даними та інформацією, у тому числі автоматизованої передачі статистичних даних, а також надавати технічну та оперативну допомогу державам-членам у підключенні до інфраструктури зв’язку;

(e) організовувати, підтримувати та координувати заходи, що уможливлюють обмін інформацією, а також виявлення та зведення найкращих практик у питаннях повернення між державами-членами;

(f) фінансувати або співфінансувати з власного бюджету, згідно із фінансовими правилами, що застосовуються до Агенції, операції, втручання та заходи, зазначені у цій главі, включно з відшкодуванням витрат, понесених на необхідну адаптацію національних IT-систем управління справами про повернення для забезпечення безпечного зв’язку з інтегрованою платформою управління поверненням.

2. Технічна та оперативна допомога, зазначена у пункті (b) параграфа 1, повинна включати заходи, що допомагають державам-членам здійснювати процедури повернення із залученням компетентних національних органів шляхом надання, зокрема:

(a) послуг з усного перекладу;

(b) практичну інформацію, у тому числі аналіз такої інформації, та рекомендації Агенції щодо повернення до третіх країн, необхідні для імплементації цього Регламенту, у співпраці, у відповідних випадках, з іншими органами, офісами та агентствами Союзу, зокрема EASO;

(c) консультацій щодо впровадження та управління процедурами повернення відповідно до Директиви 2008/115/ЄС;

(d) консультацій та допомоги у здійсненні заходів, вжитих державами-членами відповідно до Директиви 2008/115/ЄС та міжнародного права, які необхідні для забезпечення доступності поворотців для цілей повернення та для запобігання переховуванню поворотців, а також консультацій та допомоги щодо альтернатив затриманню;

(e) обладнання, ресурсів та експертні знань для виконання рішень про повернення та ідентифікації громадян третьої країни.

3. Агенція має на меті розбудовувати синергію та з’єднувати мережі та програми, що фінансуються Союзом у сфері повернення, у тісній співпраці з Комісією та за підтримки відповідних стейкхолдерів, у тому числі Європейської міграційної мережі.

1. Агенція повинна адмініструвати та далі розвивати, згідно з пунктом (d) статті 48(1), інтегровану платформу управління поверненням для опрацювання інформації, у тому числі персональних даних, що передаються через системи управління поверненням держав-членів, що необхідна Агенції для надання технічної та оперативної допомоги. Персональні дані повинні включати лише біографічні дані або переліки пасажирів. Персональні дані повинні передаватися тільки у разі, якщо вони необхідні для надання Агенцією допомоги в координації або організації операцій повернення до третіх країн, незалежно від типу транспортного засобу. Такі персональні дані повинні бути передані на платформу лише після ухвалення рішення розпочати операції повернення та видалені, як тільки операція припиняється.

Біографічні дані повинні передаватися на платформу тільки у разі, якщо члени команд не можуть отримати доступ до них згідно зі статтею 17(3) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1860 (- 39).

Агенція може також використовувати платформу з метою безпечної передачі біографічних або біометричних даних, у тому числі всіх типів документів, які можуть вважатися доказом або очевидним доказом громадянства для громадян третьої країни, щодо яких є рішення про повернення, якщо передача таких персональних даних необхідна Агенції, щоб за запитом держави-члена надати допомогу в підтвердженні особи та громадянства громадян третьої країни в окремих випадках. Такі дані не повинні зберігатися на платформі і повинні бути видалені негайно після підтвердження отримання.

2. Агенція повинна розробляти, розгортати й адмініструвати інформаційні системи та програми, що дозволяють здійснювати обмін інформацією для цілей повернення в рамках Європейської прикордонної і берегової охорони та для цілей обміну персональними даними.

3. Персональні дані необхідно опрацьовувати згідно зі статтями 86, 87, 88 та 91, залежно від випадку.

1. Не вдаючись до аналізу суті рішень щодо повернення, які залишаються одноосібною відповідальністю держав-членів, Агенція повинна надавати державам-членам технічну та оперативну допомогу і забезпечувати координацію або організацію операцій повернення, у тому числі орендуючи повітряні судна для таких операцій та організовуючи повернення регулярними рейсами або іншими видами транспорту.

Агенція може з власної ініціативи та за згодою відповідної держави-члена координувати або організовувати операції повернення.

2. Держави-члени повинні надавати оперативні дані про повернення, необхідні для оцінювання Агенцією потреб у поверненні, використовуючи платформу, зазначену у статті 49(1), і повідомляти Агенцію про орієнтовні результати планування кількості поворотців та третіх країн повернення у рамках відповідних національних операцій повернення, а також про їх потреби в допомозі або координації з боку Агенції. Агенція повинна розробити та підтримувати послідовний оперативний план для надання державам-членам, що подають запит, необхідної оперативної допомоги та підкріплення, у тому числі у формі технічного обладнання. Агенція може, з власної ініціативи та за згодою відповідної держави-члена або за запитом держави-члена, включити в поточний оперативний план дати та місця проведення операцій повернення, які вона вважає необхідними на основі оцінювання потреб. Правління повинне ухвалити рішення за пропозицією виконавчого директора про алгоритм виконання поточного оперативного плану. Відповідна держава-член повинна підтвердити Агенції, що щодо всіх поворотців, охоплених операцією повернення, організованою чи координованою Агенцією, є рішення про повернення, яке підлягає виконанню.

Якщо направляються члени команд, вони повинні направити запит до Шенгенською інформаційної системи до повернення будь-якого поворотця, щоб перевірити, чи не було рішення про повернення тимчасово зупинене або його виконання відкладено.

Постійний оперативний план повинен містити елементи, необхідні для здійснення операції повернення, у тому числі елементи, що стосуються дотримання фундаментальних прав, та, між іншим, повинен містити посилання на відповідні кодекси поведінки та процедури моніторингу, звітності та механізм подання скарг.

3. Агенція може надавати технічну та оперативну допомогу державам-членам, а також може, з власної ініціативи та за згодою відповідної держави-члена або за запитом держав-членів, що беруть участь, забезпечувати координацію або організацію операцій повернення, для яких третьою країною повернення транспортні засоби та персонал супроводу при поверненні (далі - "колективні операції повернення"). Держави-члени, що беруть участь, і Агенція повинні забезпечити дотримання фундаментальних прав, принципу заборони примусового видворення чи примусового повернення, пропорційного використання примусових заходів та поваги до гідності поворотця протягом усієї операції повернення. Щонайменше один представник держави-члена та один спостерігач за примусового поверненням з резерву, створеного згідно зі статтею 51, або із системи моніторингу держави-члена, що бере участь, повинні бути присутні протягом усієї операції повернення до прибуття до третьої країни повернення.

4. Виконавчий директор повинен невідкладно скласти план повернення для колективних операції повернення. Виконавчий директор та будь-яка держава-член, що бере участь, повинні погодити оперативний план, у якому детально визначені організаційні та процедурні аспекти колективної операції повернення, враховуючи наслідки для фундаментальних прав та ризики, пов’язані з такими операціями. Будь-яка зміна або адаптація цього плану вимагає погодження сторін, зазначених у параграфі 3 та в цьому параграфі.

Оперативний план для колективних операцій повернення є обов’язковим для Агенції та будь-якої держави-члена, що бере участь. Він повинен охоплювати всі необхідні кроки для здійснення колективних операції повернення.

5. Кожна операція повернення, організована або координована Агенцією, підлягає моніторингу згідно зі статтею 8(6) Директиви 2008/115/ЄС. Моніторинг операцій примусового поверненням здійснюється спостерігачем за примусовим поверненням на основі об’єктивних та прозорих критеріїв і охоплює всю операцію повернення від етапу перед від’їздом до передачі поворотців у третій країні повернення. Спостерігач за примусовим поверненням повинен подати звіт про кожну операцію примусового повернення виконавчому директору, спостерігачу за дотриманням фундаментальних прав та компетентним національним органам усіх держав-членів, що беруть участь у відповідній операції. За необхідності виконавчий директор та компетентні національні органи забезпечують відповідні подальші дії.

6. Якщо Агенція має занепокоєння стосовно дотримання фундаментальних прав на будь-якому етапі операції повернення, вона повинна повідомити про них державам-членам, що беруть участь, та Комісії.

7. Виконавчий директор повинен оцінити результати операцій повернення та кожні шість місяців надсилати детальний звіт про результати оцінювання Європейському Парламенту, Раді, Комісії та правлінню, що охоплює всі операції повернення, проведені за попередні шість місяців, разом із зауваженнями працівника з питань фундаментальних прав. Виконавчий директор повинен провести комплексний порівняльний аналіз цих результатів з метою підвищення якості, узгодженості та дієвості майбутніх операцій повернення. Виконавчий директор повинен включити цей аналіз у річний звіт про діяльність Агенції.

8. Агенція повинна фінансувати або співфінансувати операції повернення зі свого бюджету згідно з фінансовими правилами, що застосовуються до Агенції, надаючи пріоритет операціям, які проводяться більш ніж однією державою-членом або в зонах припливу мігрантів.

1. Агенція, після належного врахування висновку працівника з питань фундаментальних прав, повинна створити резерв спостерігачів за примусовим поверненням з числа працівників компетентних органів держав-членів, які здійснюють діяльність з моніторингу примусового повернення згідно зі статтею 8(6) Директиви 2008/115/ЄС та які пройшли підготовку згідно зі статтею 62 цього Регламенту.

2. Правління, на основі пропозиції виконавчого директора, повинне визначити профіль і кількість спостерігачів за примусовим поверненням, які повинні бути доступними для такого резерву. Та сама процедура застосовується щодо будь-яких подальших змін профілю та загальної кількості спостерігачів за примусовим поверненням.

Держави-члени несуть відповідальність за внесок у резерв шляхом призначення спостерігачів за примусовим поверненням, що відповідають визначеному профілю, без обмеження незалежності таких спостерігачів за національним правом, якщо це передбачено національним правом. Агенція також повинна зробити внесок до резерву спостерігачів за дотриманням фундаментальних прав, як зазначено у статті 110. До резерву повинні бути включені спостерігачі за примусовим поверненням, які мають експертні знання в галузі захисту дітей.

3. Внесок держав-членів до резерву спостерігачів за примусовим поверненням для операцій повернення та втручань в наступному році повинен плануватися на основі щорічних двосторонніх переговорів та угод між Агенцією та державами-членами. Згідно із цими угодами, держави-члени повинні забезпечити доступність спостерігачів за примусовим поверненням для направлення за запитом Агенції, якщо вони не стикаються з винятковою ситуацією, яка суттєво впливає на виконання національних завдань. Такий запит повинен бути зроблений щонайменше за 21 робочий день до передбаченого направлення або за п’ять робочих днів у разі швидкого втручання, пов’язаного з поверненням.

4. За запитом держав-членів, що беруть участь, Агенція повинна надати спостерігачів за примусовим поверненням, які від їх імені здійснюють моніторинг правильності виконання операцій повернення та втручань, пов’язаних із поверненням, протягом усього періоду їх здійснення. Агенція повинна забезпечити доступність спостерігачів за примусовим поверненням, що мають особливі експертні знання у галузі захисту дітей, для будь-якої операції повернення, що стосується дітей.

5. Спостерігачі за примусовим поверненням підлягають дисциплінарним заходам своєї рідної держави-члена в ході операції повернення або втручання, пов’язаного з поверненням. До штатного персоналу, направленого в якості спостерігачів за примусовим поверненням, застосовуються дисциплінарні заходи, передбачені Положенням про персонал та Умовами працевлаштування.

1. Агенція може розгортати команди повернення з власної ініціативи та за згодою відповідної держави-члена або за запитом такої держави-члена. Агенція може розгортати такі команди повернення під час втручань, пов’язаних із поверненням, у рамках команд підтримки регулювання міграції або, за необхідності, для надання додаткової технічної та оперативної допомоги у сфері повернення. За необхідності, до команд повернення повинні входити офіцери, які мають особливі експертні знання у галузі захисту дітей.

2. Статті 40(2)-(5) та статті 43, 44 та 45 застосовуються mutatis mutandis до команд повернення.

1. Якщо держава-член стикається з труднощами при виконанні зобов’язання з повернення поворотців, Агенція повинна надавати відповідну технічну та оперативну допомогу у формі втручання, пов’язаного з поверненням, з власної ініціативи та за згодою відповідної держави-члена або за запитом цієї держави-члена. Таке втручання може полягати в розгортанні команд повернення у державі-члені здійснення заходів для надання допомоги у здійсненні процедур повернення та організації операцій повернення з держави-члена здійснення заходів.

Стаття 50 також застосовується до операцій повернення, організованих або координованих Агенцією у рамках втручання, пов’язаного з поверненням.

2. Якщо держава-член стикається з особливими та непропорційно складними викликами при виконанні свого зобов’язання з повернення поворотців, Агенція повинна надати відповідну технічну та оперативну допомогу у формі швидкого втручання, пов’язаного з поверненням, з власної ініціативи та за згодою відповідної держави-члена або за запитом цієї держави-члена. Швидке втручання, пов’язане з поверненням може полягати в швидкому розгортанні команд повернення у державі-члені здійснення заходів, що надають допомогу у здійсненні процедур повернення та організації операцій повернення з держави-члена здійснення заходів.

3. У контексті втручання, пов’язаного з поверненням, виконавчий директор повинен невідкладно розробити оперативний план за погодженням із державою-членом здійснення заходів і державами-членами, що беруть участь. Положення статті 38 застосовуються mutatis mutandis.

4. Виконавчий директор повинен ухвалити рішення щодо оперативного плану якомога швидше, а у випадку, зазначеному у параграфі 2, - протягом п’яти робочих днів. Рішення повинне бути негайно повідомлене в письмовій формі відповідним державам-членам та правлінню.

5. Агенція повинна фінансувати або співфінансувати втручання, пов’язані з поверненням, зі свого бюджету згідно із фінансовими правилами, що застосовуються до Агенції.

1. Постійний корпус Європейської прикордонної і берегової охорони зі спроможністю, визначеною в додатку I, є частиною Агенції. Постійний корпус складається з таких чотирьох категорій оперативного персоналу згідно з річною схемою доступності, визначеною в додатку I:

(a) категорія 1: штатний персонал, направлений у якості членів команд в оперативні зони згідно зі статтею 55, а також персонал, відповідальний за функціонування центрального підрозділу ETIAS;

(b) категорія 2: персонал, прикомандирований державами-членами до Агенції на довгий строк як частина постійного корпусу згідно зі статтею 56;

(c) категорія 3: персонал держав-членів, який готовий до надання Агенції для короткострокового розгортання як частини постійного корпусу згідно зі статтею 57; та

(d) категорія 4: резерв швидкого реагування, що складається з персоналу держав-членів, який готовий до розгортання згідно із статтею 58 для цілей швидкого прикордонного втручання згідно зі статтею 39.

2. Агенція повинна направити членів постійного корпусу як членів команд управління кордонами, команд підтримки регулювання міграції та команд повернення у спільних операціях, швидких прикордонних втручаннях, втручаннях, пов’язаних з поверненням, або будь-яких інших відповідних оперативних заходах у державах-членах або в третіх країнах. Така діяльність може здійснюватися лише з дозволу відповідної держави-члена або третьої країни. Фактична кількість персоналу, що направляється з постійного корпусу, залежить від оперативних потреб.

Розгортання постійного корпусу повинне доповнювати зусилля, що здійснюються державами-членами.

3. Надаючи підтримку державам-членам, члени постійного корпусу, направлені як члени команд, повинні мати змогу виконувати завдання прикордонного контролю або повернення, а також завдання, що вимагають виконавчих повноважень, передбачених відповідним національним правом, або, у випадку штатного персоналу, завдання, що вимагають виконавчих повноважень, визначених у статті 55(7).

Члени постійного корпусу повинні відповідати вимогам щодо спеціальної підготовки та професіоналізму, як передбачено у третьому підпараграфі статті 16(1) Регламенту (ЄС) № 2016/399 чи в інших відповідних інструментах.

4. На основі пропозиції виконавчого директора, враховуючи аналіз ризиків Агенції, результати оцінювання вразливості та багаторічний цикл стратегічної політики для європейського інтегрованого управління кордонами, а також з огляду на кількість і профілі персоналу, доступного Агенції у вигляді штатного персоналу та поточних прикомандирувань до 31 березня кожного року правління повинне ухвалити рішення щодо:

(a) визначення профілів і вимог до оперативного персоналу;

(b) кількості персоналу за конкретним профілем категорій 1, 2 та 3 для формування команд в наступному році з урахуванням очікуваних оперативних потреб на наступний рік;

(c) уточнення додаткових внесків, визначених у додатку II та додатку III, шляхом встановлення конкретної кількості та профілів персоналу в кожній державі-члені, які будуть відкомандировані до Агенції згідно зі статтею 56 та призначені згідно зі статтею 57 в наступному році;

(d) уточнення додаткових внесків, визначених у додатку IV, шляхом встановлення конкретної кількості та профілів персоналу для кожної держави-члена в рамках резерву швидкого реагування, який надаватиметься в наступному році в разі швидкого прикордонного втручання згідно зі статтями 39 та 58; і

(e) визначення орієнтовного багаторічного планування профілів на наступні роки для сприяння довгостроковому плануванню внесків держав-членів і добору штатного персоналу.

5. Персонал для обслуговування технічного обладнання, який надається згідно зі статтею 64, враховується як частина внесків для короткострокового розгортання, що надаються державами-членами згідно зі статтею 57 на наступний рік. З метою підготовки відповідного рішення правління, зазначеного у параграфі 4 цієї статті, відповідна держава-член повинна повідомити Агенцію про свій намір направити технічне обладнання з відповідним обслуговуючим персоналом до кінця січня кожного року.

6. Для цілей статті 73 Агенція повинна розробити та забезпечити структури командування та управління для ефективного розгортання постійного корпусу на території третіх країн.