Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/1896 від 13 листопада 2019 року про Європейську прикордонну і берегову охорону та скасування Регламенту (ЄС) № 1052/2013 та Регламенту (ЄС) № 2016/1624

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 77(2)(b) та (d), а також статтю 79(2)(c),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (- 2),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (- 3),

Оскільки:

(1) Метою політики Союзу у сфері управління зовнішніми кордонами є розроблення та впровадження європейського інтегрованого управління кордонами на національному рівні та на рівні Союзу, що є необхідною умовою для вільного руху осіб у межах Союзу та фундаментальною складовою простору свободи, безпеки та правосуддя. Європейське інтегроване управління кордонами має важливе значення для кращого регулювання міграції. Метою є ефективне управління перетином зовнішніх кордонів і вирішення міграційних викликів та потенційних майбутніх загроз на цих кордонах, тим самим сприяючи боротьбі з серйозними злочинами з транскордонним виміром і забезпеченню високого рівня внутрішньої безпеки в межах Союзу. Водночас необхідно діяти з повним дотриманням фундаментальних прав і таким чином, щоб гарантувати вільний рух осіб у межах Союзу.

(2) Європейська агенція з питань управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав-членів Європейського Союзу була створена на підставі Регламенту Ради (ЄС) № 2007/2004 (- 4). Розпочавши виконувати свої обов’язки 1 травня 2005 року, вона довела свою успішність у наданні допомоги державам-членам у реалізації оперативних аспектів управління зовнішніми кордонами шляхом спільних операцій, швидких прикордонних втручань, аналізу ризиків, обміну інформацією, відносин з третіми країнами та повернення поворотців.

(3) Європейську агенцію з питань управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав-членів Європейського Союзу було перейменовано на Європейську агенцію прикордонної та берегової охорони (далі - "Агенція"), широко відому як Frontex, а її завдання були розширені із забезпеченням повної безперервності всієї діяльності та процедур. Агенція повинна мати такі основні функції: розробляти технічну та оперативну стратегію як частину імплементації багаторічного циклу стратегічної політики для європейського інтегрованого управління кордонами; контролювати ефективне функціонування прикордонного контролю на зовнішніх кордонах; проводити аналіз ризиків та оцінювання вразливості; надавати посилену технічну та оперативну допомогу державам-членам та третім країнам шляхом спільних операцій та швидких прикордонних втручань; забезпечувати практичне виконання заходів у ситуаціях, що вимагають термінових дій на зовнішніх кордонах; надавати технічну та оперативну допомогу для підтримки пошуково-рятувальних операцій особам, що зазнали лиха на морі; а також організовувати, координувати та проводити операції повернення та втручання, пов’язані з поверненням.

(4) З початку міграційної кризи у 2015 році Комісія започаткувала важливі ініціативи та запропонувала ряд заходів з метою посилення захисту зовнішніх кордонів та відновлення нормального функціонування Шенгенської зони. Пропозиція щодо значного розширення повноважень Європейської агенції з питань управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах була представлена у грудні 2015 року і швидко погоджена у 2016 році. Отриманий у результаті регламент - Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/1624 (- 5) - набув чинності 6 жовтня 2016 року.

(5) Однак рамка Союзу у сфері прикордонного контролю на зовнішніх кордонах, повернення, боротьби з транскордонною злочинністю та надання притулку все ще потребує подальшого вдосконалення. З цією метою та для подальшої підтримки поточних та майбутніх запланованих оперативних зусиль Європейська прикордонна і берегова охорона повинна бути реформована шляхом розширення повноважень Агенції та, зокрема, забезпечення їй необхідної спроможності у формі постійного корпусу європейської прикордонної і берегової охорони (далі - "постійний корпус"). Постійний корпус повинен поступово, але швидко досягти стратегічного цільового показника спроможності в розмірі 10000 працівників оперативного персоналу, як визначено у додатку I, з виконавчими повноваженнями, у відповідних випадках, щоб надавати ефективну підтримку державам-членам на місцях у їхніх зусиллях щодо захисту зовнішніх кордонів, боротьби з транскордонною злочинністю та сприянні ефективному та сталому поверненню незаконних мігрантів. Така спроможність - 10000 працівників оперативного персоналу - є максимальною наявною спроможністю, необхідною для ефективного задоволення наявних і майбутніх оперативних потреб для операцій на кордоні та операцій повернення в Союзі та третіх країнах, включно зі спроможністю швидкого реагування для врегулювання майбутніх криз.

(6) Комісія повинна провести огляд загальної кількості та складу постійного корпусу, у тому числі розміру відповідних індивідуальних внесків держав-членів, а також огляд підготовки, експертних знань і професіоналізму постійного корпусу. До березня 2024 року Комісія повинна, за необхідності, подати відповідні пропозиції щодо внесення змін до додатків I, II, III та IV Якщо Комісія не подає пропозицію, вона повинна пояснити причину.

(7) Імплементація цього Регламенту, зокрема створення постійного корпусу, навіть після його огляду Комісією, повинне бути предметом багаторічної фінансової рамки.

(8) У своїх висновках від 28 червня 2018 року Європейська Рада закликала до подальшого посилення допоміжної ролі Агенції, у тому числі шляхом співпраці з третіми країнами, збільшення ресурсів та розширення повноважень, з метою забезпечення ефективного прикордонного контролю на зовнішніх кордонах та ефективного повернення нелегальних мігрантів.

(9) Необхідно ефективно контролювати перетин зовнішніх кордонів, вирішувати міграційні виклики та потенційні майбутні загрози на зовнішніх кордонах, забезпечувати високий рівень внутрішньої безпеки в межах Союзу, забезпечувати функціонування Шенгенської зони та поважати всеосяжний принцип солідарності. Ці заходи та цілі повинні супроводжуватися активним регулюванням міграції, а також необхідні заходи в третіх країнах. З цією метою необхідно консолідувати європейську прикордонну і берегову охорону та продовжити розширення повноважень Агенції.

(10) При імплементації європейського інтегрованого управління кордонами слід забезпечити узгодженість з іншими політичними цілями.

(11) Європейське інтегроване управління кордонами, засноване на чотирирівневій моделі контролю доступу, включає заходи в третіх країнах, такі як загальна візова політика, заходи із сусідніми третіми країнами, заходи прикордонного контролю на зовнішніх кордонах, аналіз ризиків і заходи в межах Шенгенської зони та повернення.

(12) Європейське інтегроване управління кордонами повинне здійснюватися як спільна відповідальність Агенції та національних органів, відповідальними за управління кордонами, у тому числі працівників берегової охорони тією мірою, якою вони здійснюють операції з нагляду за морським кордоном та будь-які інші завдання прикордонного контролю, а також національними органами, відповідальними за повернення. Хоча держави-члени зберігають за собою основну відповідальність за управління своїми зовнішніми кордонами у своїх інтересах та в інтересах усіх держав-членів і несуть відповідальність за рішення щодо повернення, Агенція повинна підтримувати застосування заходів Союзу, пов’язаних з управління зовнішніми кордонами та виконанням рішень щодо повернення шляхом підкріплення, оцінювання та координування дій держав-членів, що реалізують такі заходи. Діяльність Агенції повинна доповнювати зусилля держав-членів.

(13) Для забезпечення дієвої імплементації європейського інтегрованого управління кордонами та підвищення ефективності політики повернення Союзу слід створити Європейську прикордонну і берегову охорону. Вона повинна бути забезпечена необхідними фінансовими та людськими ресурсами й обладнанням. Європейська прикордонна і берегова охорона повинна включати Агенцію та національні органи, відповідальні за управління кордонами, у тому числі берегову охорону тією мірою, якою вони виконують завдання прикордонного контролю, а також національних органів, відповідальних за повернення. Таким чином, вона буде покладатися на спільне використання інформації, спроможностей і систем на національному рівні та на реагування Агенції на рівні Союзу.

(14) Європейське інтегроване управління кордонами не змінює відповідних компетенцій Комісії та держав-членів у митній сфері, зокрема щодо контролю, управління ризиками та обміну інформацією.

(15) Розроблення політики та законодавства у сфері контролю за зовнішніми кордонами та повернення, у тому числі розроблення багаторічного циклу стратегічної політики для європейського інтегрованого управління кордонами, залишається відповідальністю установ Союзу. Необхідно гарантувати тісну координацію між Агенцією та цими установами.

(16) Дієва реалізація європейського інтегрованого управління кордонами Європейською прикордонною і береговою охороною повинна забезпечуватися за допомогою багаторічного циклу стратегічної політики. Багаторічний цикл повинен встановлювати інтегрований, уніфікований та постійний процес надання стратегічних настанов усім відповідним суб’єктам на рівні Союзу та на національному рівні в галузі управління кордонами та повернення, щоб ці суб’єкти мали змогу реалізувати європейське інтегроване управління кордонами в узгоджений спосіб. Багаторічний цикл також повинен регулювати всі відповідні взаємодії між Європейською прикордонною і береговою охороною, Комісією та іншими установами, органами, офісами та агентствами Союзу, а також співпрацю з іншими відповідними партнерами, у тому числі з третіми країнами та третіми особами, у відповідних випадках.

(17) Європейське інтегроване управління кордонами вимагає інтегрованого планування між державами-членами та Агенцією для спільних операцій та операцій з повернення, щоб реагувати на виклики на зовнішніх кордонах, планування дій у разі надзвичайних ситуацій та координації довгострокового нарощування спроможності, як з точки зору добору персоналу і його підготовки, так і з точки зору придбання та розроблення обладнання.

(18) Агенції необхідно розробити технічні стандарти обміну інформацією, як передбачено цим Регламентом. Крім того, для ефективної імплементації Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/399 (- 6), необхідно розробити спільні мінімальні стандарти нагляду за зовнішніми кордонами. З цією метою Агенція повинна мати здатність сприяти розробленню спільних мінімальних стандартів у рамках відповідних компетенцій держав-членів та Комісії. Ці спільні мінімальні стандарти повинні бути розроблені з урахуванням типу кордонів, рівнів впливу, які Агенція присвоює кожній ділянці зовнішнього кордону, та інших факторів, таких як географічні особливості. При розробленні цих спільних мінімальних стандартів необхідно враховувати можливі обмеження, що випливають із національного права.

(19) Технічні стандарти для інформаційних систем та програм повинні узгоджуватися зі стандартами, що використовуються Агентством Європейського Союзу з оперативного управління великомасштабними IT-системами у сферах свободи, безпеки та правосуддя (eu-LISA) для інших IT-систем у просторі свободи, безпеки та правосуддя.

(20) Імплементація цього Регламенту не впливає на розподіл компетенції між Союзом та державами-членами, а також на зобов’язання держав-членів відповідно до Конвенції ООН з морського права, Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі, Міжнародної Конвенція про пошук і рятування на морі, Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та Протоколу проти незаконного ввезення мігрантів сушею, морем і повітрям, Конвенції від 1951 року про статус біженців та Протоколу від 1967 року до неї, Європейської конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод, Конвенції ООН про статус апатридів та інших відповідних міжнародних інструментів.

(21) Імплементація цього Регламенту не впливає на Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 656/2014 (- 7). Морські операції повинні проводитися таким чином, щоб забезпечувати безпеку перехоплених або врятованих осіб, безпеку підрозділів, які беруть участь у відповідній морській операції, та безпеку третіх осіб за будь-яких обставин.

(22) Агенція повинна виконувати свої завдання згідно з принципом субсидіарності та без обмеження відповідальності держав-членів щодо підтримання правопорядку та захисту внутрішньої безпеки.

(23) Агенція повинна виконувати свої завдання без обмеження компетенції держав-членів у сфері оборони.

(24) Розширені завдання та компетенція Агенції повинні поєднуватися з посиленням захисту фундаментальних прав та розширенням підзвітності та юридичної відповідальності, зокрема, щодо здійснення виконавчих повноважень штатним персоналом.

(25) Агенція покладається на співпрацю держав-членів, щоб мати змогу ефективно виконувати свої завдання. У цьому аспекті важливо, щоб Агенція та держави-члени діяли добросовісно та своєчасно обмінювалися точною інформацією. Жодна держава-член не може бути зобов’язана надавати інформацію, розкриття якої, на її думку, суперечитиме суттєвим інтересам її безпеки.

(26) Держави-члени також повинні, у власних інтересах та в інтересах інших держав-членів, надавати релевантні дані, необхідні для діяльності, що здійснюється Агенцією, у тому числі для цілей ситуаційної обізнаності, аналізу ризиків, оцінювання вразливості та інтегрованого планування. Крім того, вони повинні гарантувати, що такі дані є достовірними й актуальними, а також отриманими та внесеними законним чином. Якщо такі дані включають персональні дані, повинно бути забезпечено застосування права Союзу у сфері захисту персональних даних у повному обсязі.

(27) Комунікаційна мережа, створена згідно із цим Регламентом, повинна ґрунтуватися на комунікаційній мережі EUROSUR, розробленій в рамках Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1052/2013 (- 8), і замінює її. Комунікаційна мережа, створена згідно з цим Регламентом, повинна використовуватися для всіх видів безпечного обміну інформацією в межах Європейської прикордонної і берегової охорони. Рівень акредитації комунікаційної мережі необхідно підвищити до ступеня секретності "CONFIDENTIEL UE/EU CONFIDENTIAL" для підвищення інформаційної безпеки між державами-членами та з Агенцією.

(28) Система EUROSUR необхідна для того, щоб Європейська прикордонна і берегова охорона мала змогу забезпечити основу для обміну інформацією та оперативної співпраці між національними органами держав-членів і Агенцією. EUROSUR забезпечує національні органи влади та Агенцію інфраструктурою та інструментами, необхідними для поліпшення ситуаційної обізнаності та підвищення спроможності реагувати на зовнішніх кордонах з метою виявлення, запобігання та боротьби з незаконною імміграцією та транскордонною злочинністю, сприяючи тим самим збереженню життя мігрантів та забезпеченню їхнього захисту.

(29) Держави-члени повинні створити національні координаційні центри для покращення обміну інформацією та співпраці між державами-членами та Агенцією у сфері нагляду за кордонами та здійснення перевірок на кордоні. Для належного функціонування EUROSUR важливо, щоб усі національні органи, відповідальні за нагляд за зовнішніми кордонами згідно з національним правом, співпрацювали через національні координаційні центри.

(30) Роль національного координаційного центру, що полягає у координації та обміні інформацією між усіма органами влади, відповідальними за контроль за зовнішніми кордонами на національному рівні, не обмежує компетенцію в галузі планування та здійснення прикордонного контролю, що встановлена на національному рівні.

(31) Цей Регламент не повинен перешкоджати державам-членам також покладати на національні координаційні центри відповідальність за координацію обміну інформацією та співпрацю щодо інших складових європейського інтегрованого управління кордонами.

(32) Для забезпечення належного функціонування європейського інтегрованого управління кордонами, потрібно забезпечити якість інформації та своєчасність обміну такою інформацією, якою обмінюються держави-члени та Агенція. Враховуючи успіх EUROSUR, ця якість повинна забезпечуватися шляхом стандартизації, автоматизації обміну інформацією через мережі та системи, забезпечення інформаційної безпеки та контролю якості переданих даних та інформації.

(33) Агенція повинна надавати необхідну допомогу для розвитку та функціонування EUROSUR, включно із взаємодійністю систем, зокрема шляхом створення, підтримки та координації EUROSUR.

(34) EUROSUR повинна надавати вичерпну ситуаційну картину не лише на зовнішніх кордонах, а й у межах Шенгенської зони та в прикордонній зоні. Вона повинна охоплювати нагляд за морськими та повітряними кордонами та перевірки на кордоні. Забезпечення ситуаційної обізнаності в межах Шенгенської зони не повинне призводити до оперативних дій Агенції на внутрішніх кордонах держав-членів.

(35) Нагляд за повітряними кордонами повинен бути елементом управління кордонами, оскільки як комерційні, так і приватні авіарейси, а також дистанційно пілотовані авіаційні системи використовуються для незаконної діяльності, пов’язаної з імміграцією та транскордонною злочинністю. Метою нагляду за повітряними кордонами є виявлення та моніторинг таких підозрілих авіарейсів, які перетинають або мають намір перетнути зовнішні кордони, а також проведення відповідного аналіз ризиків, щоб компетентні органи Союзу та держав-членів мали спроможність реагувати. З цією метою слід сприяти міжвідомчій співпраці на рівні Союзу між Агенцією, Менеджером Європейської мережі організації повітряного руху (EATMN) і Агентством з безпеки польотів Європейського Союзу (EASA). За необхідності, держави-члени повинні мати змогу отримувати інформацію про підозрілі зовнішні авіарейси та реагувати відповідно. Агенція повинна здійснювати моніторинг та підтримку дослідницької та інноваційній діяльності у цій галузі.

(36) Звітування про випадки, пов’язані з несанкціонованими вторинними переміщеннями, у EUROSUR, сприятиме моніторингу Агенцією міграційних потоків до та в межах Союзу з метою аналізу ризиків та ситуаційної обізнаності. В імплементаційному акті, що встановлює деталі рівнів інформації ситуаційних картин та правила створення спеціальних ситуаційних картин, необхідно додатково визначити тип звітування для найкращого досягнення цієї мети.

(37) Служби об’єднання даних EUROSUR, що забезпечуються Агенцією, повинні ґрунтуватися на спільному використанні засобів нагляду та міжвідомчій співпраці на рівні Союзу, включно зі службами безпеки в рамках програми "Copernicus". Служби об’єднання даних EUROSUR повинні надавати державам-членам і Агенції інформаційні послуги з доданою вартістю, пов’язані з європейським інтегрованим управлінням кордонами. Служби об’єднання даних EUROSUR слід розширити для підтримки перевірок на кордоні, нагляду за повітряними кордонами та моніторингу міграційних потоків.

(38) Практика використання малих і непридатних до плавання суден призвела до значного зростання кількості мігрантів, які тонуть на південних морських зовнішніх кордонах. EUROSUR повинні значною мірою покращити оперативні та технічні можливості Агенції та держав-членів щодо виявлення таких малих суден і покращити спроможність реагувати держав-членів, щоб тим самим сприяти зниженню втрат людських життів серед мігрантів на зовнішніх кордонах, у тому числі в рамках пошуково-рятувальних операцій.

(39) У цьому Регламенті визнається, що міграційні шляхи також використовуються особами, які потребують міжнародного захисту.

(40) Агенції необхідно підготувати загальний та спеціальний аналіз ризиків на основі спільної моделі інтегрованого аналізу ризиків, яка застосовуватиметься як самою Агенцією, так і державами-членами. Агенція повинна, також на основі інформації, що надається державами-членами, надавати адекватну інформацію, що охоплює всі аспекти, які стосуються європейського інтегрованого управління кордонами, зокрема прикордонного контролю, повернення, явища несанкціонованого вторинного переміщення громадян третьої країни у межах Союзу в розрізі тенденцій, масштабу та маршрутів, запобігання транскордонній злочинності, а також сприяння несанкціонованому перетину кордону, торгівлі людьми, тероризму та загрозам гібридного характеру, а також ситуацій у відповідних третіх країнах, щоб мати змогу вживати відповідних заходів для усунення виявлених загроз та ризиків з метою вдосконалення інтегрованого управління зовнішніми кордонами.

(41) У своїй діяльності на зовнішніх кордонах Агенція повинна сприяти запобіганню та виявленню транскордонної злочинності, як-от незаконному ввезенню мігрантів, торгівлі людьми та тероризму, якщо існує необхідність вжиття заходів та коли вона отримала відповідну інформацію у процесі своєї діяльності. Агенція повинна координувати свою діяльність з Європолом - агентством, відповідальним за підтримку та підкріплення дій держав-членів та їх співпрацю у запобіганні та боротьбі із серйозними злочинами, що зачіпають дві або більше держав-членів. Транскордонний вимір характеризується злочинами, які безпосередньо пов’язані з несанкціонованим перетином зовнішніх кордонів, у тому числі з торгівлею людьми або незаконним ввезенням мігрантів. Згідно з Директивою Ради 2002/90/ЄС (- 9), держави-члени можуть вирішити не вводити санкції у випадках, коли метою такої поведінки є надання гуманітарної допомоги мігрантам.

(42) У контексті спільної відповідальності роль Агенції повинна полягати в регулярному моніторингу управління зовнішніми кордонами, у тому числі дотримання фундаментальних прав у діяльності Агенції щодо управління кордонами та щодо повернення. Агенція повинна забезпечити належний та ефективний моніторинг не лише за допомогою ситуаційної обізнаності та аналізу ризиків, але також за допомогою присутності в державах-членах експертів із власного персоналу. Таким чином, Агенція повинна мати змогу направляти зв’язкових офіцерів до держав-членів на певний період, протягом якого зв’язковий офіцер звітує перед виконавчим директором. Звіти зв’язкових офіцерів повинні бути включені в оцінку вразливості.

(43) Агенція повинна проводити оцінювання вразливості на основі об’єктивних критеріїв оцінювання спроможності та готовності держав-членів протистояти викликам на своїх зовнішніх кордонах та робити внесок у склад постійного корпусу та до резерву технічного обладнання. Оцінювання вразливості повинне включати оцінювання обладнання, інфраструктури, персоналу, бюджету та фінансових ресурсів держав-членів, а також їхніх планів дій у разі надзвичайних ситуацій для реагування на можливі кризи на зовнішніх кордонах. Держави-члени повинні вжити заходів для усунення будь-яких недоліків, виявлених у цій оцінці. Виконавчий директор повинен визначити заходи, яких слід вжити, та рекомендувати їх відповідній державі-члену. Виконавчий директор також повинен встановити граничний термін, протягом якого цих заходів слід вживати, і ретельно контролювати їх своєчасне виконання. Якщо необхідні заходи не будуть вжиті у встановлений термін, питання направляється на розгляд правління для подальшого ухвалення рішення.

(44) Якщо Агенції не надається точна та своєчасна інформація, необхідна для проведення оцінювання вразливості, вона повинна мати змогу врахувати цей факт під час проведення оцінювання вразливості, якщо тільки не надані належним чином обґрунтовані підстави затримки даних.

(45) Оцінювання вразливості та Шенгенський механізм оцінювання, встановлені Регламентом Ради (ЄС) № 1053/2013 (- 10), є двома додатковими механізмами, які гарантують контроль якості Союзу щодо належного функціонування Шенгенської зони та забезпечують постійну готовність відповідати на будь-які виклики на зовнішніх кордонах як на рівні Союзу, так і на національному рівні. Хоча Шенгенський механізм оцінювання є основним методом оцінювання імплементації та дотримання законодавства Союзу в державах-членах, необхідно забезпечити якомога більшу синергію між оцінюванням вразливості та Шенгенським механізмом оцінювання, щоб створити вдосконалену ситуаційну картину функціонування Шенгенської зони, уникаючи, наскільки можливо, дублювання зусиль з боку держав-членів, і забезпечити краще узгоджене використання відповідних фінансових інструментів Союзу для підтримки управління зовнішніми кордонами. З цією метою Агенції та Комісії необхідно регулярно обмінюватися інформацією про результати, отримані від обох механізмів.

(46) З огляду на те, що держави-члени визначають ділянки кордону, яким Агенція присвоює рівні впливу, і що спроможності реагувати держав-членів та Агенції повинні бути пов’язані з цими рівнями впливу, четвертий рівень впливу - критичний рівень впливу - повинен тимчасово присвоюватися ділянці кордону, де Шенгенська зона перебуває під ризиком та де Агенція повинна втручатися.

(47) Якщо ділянці морського кордону присвоюється високий або критичний рівень впливу через підвищення рівня незаконної імміграції, відповідні держави-члени повинні врахувати це підвищення при плануванні та проведенні пошуково-рятувальних операцій, оскільки така ситуація може призвести до збільшення кількості запитів про допомогу особами, що зазнали лиха на морі.

(48) Агенції необхідно організувати відповідну технічну та оперативну допомогу державам-членам для посилення їх спроможності виконувати свої зобов’язання щодо прикордонного контролю на зовнішніх кордонах та реагування на виклики на зовнішніх кордонах внаслідок збільшення кількості прибулих незаконних мігрантів або транскордонної злочинності. Така допомога повинна надаватися без обмеження компетенції відповідних національних органів розпочинати кримінальне розслідування. У цьому плані Агенція повинна, з власної ініціативи та за згодою відповідної держави-члена або за запитом відповідної держави-члена, організовувати та координувати спільні операції для однієї або кількох держав-членів, розгортати команди управління кордонами, команди підтримки регулювання міграції та команди повернення (далі разом - "команди") зі складу постійного корпусу та забезпечувати надання необхідного технічного обладнання.

(49) У разі виникнення конкретних та непропорційно складних викликів на зовнішніх кордонах Агенції необхідно, з власної ініціативи та за згодою відповідної держави-члена або за запитом відповідної держави-члена, організувати та координувати швидкі прикордонні втручання та розгорнути обидві команди зі складу постійного корпусу, а також технічне обладнання, у тому числі з резерву обладнання швидкого реагування. Резерв обладнання швидкого реагування повинен містити обмежену кількість одиниць обладнання, необхідного для можливих швидких прикордонних втручань. Швидке прикордонне втручання повинне забезпечувати підкріплення на обмежений період часу в ситуаціях, які потребують негайного реагування і в яких таке втручання може забезпечити дієве реагування. Для забезпечення дієвості такого втручання держави-члени повинні забезпечити, щоб працівники, яких вони відкомандировують до Агенції, працівники, відкомандировані до Агенції для короткострокового направлення, та працівники, направлені до резерву швидкого реагування, були доступними для формування відповідних команд, а також забезпечити необхідне технічне обладнання. Якщо персонал, направлений з технічного обладнання держави-члена, походить із цієї держави-члена, його слід розглядати як частину внеску держави-члена до постійного корпусу. Агенція та відповідна держава-член повинні узгодити оперативний план.

(50) Якщо держава-член стикається з особливими та непропорційно складними міграційними викликами на окремих ділянках її зовнішніх кордонів, що характеризуються великим припливом змішаних міграційних потоків, держави-члени повинні мати змогу покладатися на посилене технічне та оперативне підкріплення. Таке підкріплення необхідно забезпечувати командами підтримки регулювання міграції у зонах припливу мігрантів. Ці команди повинні складатися з оперативного персоналу, який буде направлений зі складу постійного корпусу, і експертів Європейського офісу підтримки з питань притулку (EASO), Європолу та, у відповідних випадках, експертів з Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав, інших органів, офісів та агентств Союзу та держав-членів. Комісія повинна забезпечити необхідну координацію оцінок потреб, поданих державами-членами. Агенція повинна допомагати Комісії у координації діяльності між різними установами на місцях. Комісія, у співпраці з державою-членом здійснення заходів та відповідними установами Союзу, повинна встановити умови співпраці у зонах припливу мігрантів. Комісія повинна забезпечити співпрацю відповідних агентств у межах їх відповідних повноважень та відповідати за координацію діяльності команд підтримки регулювання міграції.

(51) Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-які органи, які, ймовірно, можуть отримати заяви про міжнародний захист, такі як поліція, прикордонники, органи імміграції та персонал установ тимчасового утримання, мали відповідну інформацію. Вони також повинні забезпечити, щоб працівники таких органів пройшли необхідний рівень підготовки, який відповідає їх завданням та відповідальності, для надання вказівок заявникам щодо того, де і як вони можуть подати заяви про міжнародний захист, і вказівок щодо того, як направляти осіб, які перебувають в уразливому становищі, до відповідних механізмів направлення.

(52) У своїх висновках від 28 червня 2018 року Європейська Рада підтвердила важливість дотримання комплексного підходу до міграції та зауважила, що міграція є викликом не лише для однієї держави-члена, але й для Європи в цілому. У цьому контексті вона підкреслила важливість надання Союзом повної підтримки для забезпечення упорядкованого управління міграційними потоками.

(53) Агенція та EASO повинні тісно співпрацювати для ефективного реагування на міграційні виклики, що характеризуються припливом великих змішаних міграційних потоків, зокрема, на зовнішніх кордонах. Зокрема, Агенція та EASO повинні координувати свою діяльність та підтримувати держави-члени для сприяння процедурам, що стосуються міжнародного захисту, та процедурам повернення громадян третьої країни, заяви про міжнародний захист яких відхилено. Агенція та EASO повинні також співпрацювати в рамках інших спільних оперативних заходів, таких як спільний аналіз ризиків, збір статистичних даних, підготовка та підтримка держав-членів у плануванні дій у разі надзвичайних ситуацій.

(54) Національні органи, що виконують функції берегової охорони, відповідають за широкий спектр завдань, які можуть включати безпеку на морі, безпеку, пошук і порятунок, прикордонний контроль, контроль риболовлі, митний контроль, загальну правоохоронну діяльність та охорону довкілля. У зв’язку з цим Агенції, Європейському агентству з контролю рибальства (EFCA) та Європейському агентству морської безпеки (EMSA) необхідно посилити співпрацю як між собою, так і з національними органами влади, що виконують функції берегової охорони, щоб поліпшити морську ситуаційну обізнаність та підтримати узгоджені та економічно ефективні дії. Синергія між різними суб’єктами морського середовища повинна відповідати стратегіям європейського інтегрованого управління кордонами та морської безпеки.

(55) У зонах припливу мігрантів держави-члени повинні співпрацювати з відповідними установами Союзу, які повинні діяти в межах своїх відповідних мандатів і повноважень і які координуються Комісією. Комісія, у співпраці з відповідними установами Союзу, повинна забезпечити, щоб дії в зонах припливу мігрантів здійснювались відповідно з дотриманням законодавства Союзу та фундаментальних прав.

(56) Якщо це виправдано результатами оцінювання вразливості або аналізу ризиків або коли одній або кільком ділянкам кордону тимчасово присвоюється критичний рівень впливу, виконавчий директор Агенції повинен рекомендувати відповідній державі-члену ініціювати та проводити спільні операції або швидкі прикордонні втручання.

(57) Якщо прикордонний контроль за зовнішніми кордонами стає неефективним настільки, що функціонування Шенгенської зони може знаходитися під загрозою або через те, що держава-член не вживає необхідних заходів відповідно до оцінювання вразливості, або те, що держава-член, яка стикається з особливими та непропорційно складними викликами на зовнішніх кордонах, не вимагає достатньої підтримки від Агенції або не реалізує таку підтримку, на рівні Союзу повинна бути уніфікована, швидка та ефективна реакція. З метою пом’якшення цих ризиків та забезпечення кращої координації на рівні Союзу Комісія повинна запропонувати Раді рішення, яке визначає заходи, що їх має вжити Агенція, і вимагає від відповідної держави-члена співпраці з Агенцією у здійсненні цих заходів. Раді необхідно надати виконавчі повноваження щодо ухвалення такого рішення через потенційно політично чутливий характер заходів, що підлягають ухваленню, які, ймовірно, стосуватимуться національних виконавчих та правозастосовних повноважень. Потім Агенції потрібно визначити заходи, яких необхідно вжити для реалізації на практиці заходів, зазначених у рішенні Ради. Агенція повинна скласти оперативний план із відповідною державою-членом. Агенція та відповідна держава-член повинні узгодити оперативний план. Відповідна держава-член повинна сприяти виконанню рішення Ради та оперативного плану, виконуючи, між іншим, свої зобов’язання, передбачені цим Регламентом. Якщо відповідна держава-член не виконує це рішення Ради протягом 30 днів і не співпрацює з Агенцією у здійсненні заходів, що містяться в такому рішенні, Комісія повинна мати змогу ініціювати спеціальну процедуру, передбачену статтею 29 Регламенту (ЄС) № 2016/399, для врегулювання виняткових обставин, що загрожують загальному функціонуванню території без прикордонного контролю на внутрішньому кордоні.

(58) Постійний корпус повинен складатися із чотирьох категорій оперативного персоналу, а саме штатного персоналу, персоналу, відкомандированого державами-членами до Агенції на довгий строк, персоналу, що надається державами-членами для короткострокового направлення, і персоналу, що входить до резерву швидкого реагування для швидких прикордонних втручань. Оперативний персонал повинен складатися з прикордонників, персоналу супроводу при поверненні, спеціалістів із повернення та іншого відповідного персоналу. Розгортання постійного корпусу повинне відбуватися у рамках команд. Фактична кількість оперативного персоналу, що направляється з постійного корпусу, залежить від оперативних потреб.

(59) Працівники оперативного персоналу, направлені як члени команд, повинен мати усі необхідні повноваження для здійснення прикордонного контролю та завдань з повернення, у тому числі завдань, що вимагають виконавчих повноважень, визначених у відповідному національному праві або в цьому Регламенті. Якщо штатний персонал здійснює виконавчі повноваження, Агенція повинна нести відповідальність за будь-яку заподіяну шкоду.

(60) Держави-члени повинні робить внесок у склад постійного корпусу згідно з додатком II для довгострокових прикомандирувань та додатком III для короткострокових направлень. Індивідуальні внески держав-членів повинні визначатися на основі коефіцієнта розподілу, погодженого під час переговорів у 2016 році щодо Регламенту (ЄС) № 2016/1624 для цілей резерву швидкого реагування та визначеного в додатку I до цього Регламенту. Такий коефіцієнт розподілу повинен коригуватися пропорційно розміру постійного корпусу. Такі внески також повинні пропорційно встановлюватися для країн, асоційованих із Шенгенською конвенцією.

(61) Виконавчий директор повинен застосовувати принципи однакового ставлення та пропорційності при виборі кількості та профілів персоналу, які повинні бути зазначені у рішенні правління, зокрема, щодо національних спроможностей держав-членів.

(62) Точні терміни короткострокових направлень з постійного корпусу та надання технічного обладнання, що співфінансується в рамках конкретних дій Фонду внутрішньої безпеки або будь-якого іншого спеціального фінансування Союзу, повинні узгоджуватися між кожною державою-членом і Агенцією шляхом щорічних двосторонніх переговорів, враховуючи спроможність і пропорційність. Вимагаючи національні внески до постійного корпусу, виконавчий директор повинен застосовувати, як загальне правило, принципи пропорційності та однакового ставлення до держав-членів з метою запобігання ситуаціям, які могли б суттєво вплинути на виконання національних завдань в одній державі-члені через вимагання надання річних внесків цієї держави-члена протягом одного конкретного чотиримісячного періоду. Такі домовленості повинні включати можливість виконання державами-членами своїх зобов’язань щодо періодів направлень шляхом застосування безперервних періодів. У разі короткострокового направлення з постійного корпусу держави-члени також повинні мати змогу виконувати свої зобов’язання щодо короткострокового направлення кумулятивно, направляючи більше персоналу на коротші періоди або направляючи окремих працівників більш ніж на чотири місяців згідно з планом, погодженим в рамках щорічних двосторонніх переговорів.

(63) Без обмеження своєчасного виконання оперативного плану щодо морських операцій, Агенція повинна на якомога ранішій стадії надавати державам-членам, що беруть участь, конкретну інформацію про відповідну юрисдикцію та застосовне право, зокрема, про повноваження, якими наділені капітани суден та повітряних суден, умови застосування сили та введення обмежувальних заходів або заходів, пов’язаних із позбавленням волі.

(64) Довгостроковий розвиток людських ресурсів для забезпечення внесків держав-членів до постійного корпусу повинен підтримуватися системою фінансової підтримки. З цією метою доцільно дозволити Агенції використовувати присудження грантів державам-членам без конкурсу пропозицій щодо фінансування, не пов’язаного з витратами, у разі виконання умов, визначених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 2018/1046 (- 11). Фінансова підтримка повинна давати змогу державам-членам набрати та готувати додатковий персонал, щоб забезпечити їм необхідну гнучкість для надання обов’язкових внесків до постійного корпусу. Система фінансової підтримки повинна враховувати час, необхідний для добору та підготовки, і тому вона повинна ґрунтуватися на правилі N + 2. Спеціальна система фінансування повинна знаходити правильний баланс між ризиками порушень та шахрайства і витратами на контроль. Цей Регламент встановлює істотні умови надання фінансової підтримки, а саме добір та підготовку відповідної кількості прикордонників або інших спеціалістів, що відповідає кількості офіцерів, прикомандированих до Агенції на довгий строк або для ефективного направлення офіцерів під час оперативної діяльності Агенції протягом послідовного або непослідовного періоду тривалістю щонайменше чотири місяці, або пропорційно для направлення протягом послідовного або непослідовного періоду тривалістю менше чотирьох місяців. З огляду на відсутність релевантних і порівнянних даних про фактичні витрати в державах-членах, розробка схеми фінансування, заснованої на витратах, була б надмірно складною і не задовольнила б потребу у простій, швидкій, ефективній та дієвій схемі фінансування. З метою встановлення суми такого фінансування для різних держав-членів доцільно використовувати як референтну суму річну зарплату працівника, який працює за контрактом функціональної групи III, ступеня 8, кроку 1 в установах ЄС, обчислену з використанням поправочного коефіцієнта, що застосовується у відповідній державі-члені, згідно з принципом розсудливого управління фінансами та однакового ставлення. Під час впровадження такої фінансової підтримки Агенція та держави-члени повинні забезпечити дотримання принципів співфінансування та відсутності подвійного фінансування.

(65) З метою пом’якшення можливого впливу на національні служби, пов’язані з добором штатного персоналу для постійного корпусу, відповідним службам держав-членів повинна надаватися підтримка для покриття інвестицій у підготовку нового персоналу, що замінює таких працівників, які від’їжджають.

(66) З огляду на розгортання постійного корпусу на території третіх країн Агенція повинна розвинути спроможність власних структур управління та контролю, а також розробити процедуру, яка гарантує, що члени команд можуть бути притягнуті до цивільної та кримінальної відповідальності.

(67) Для забезпечення ефективного розгортання постійного корпусу з 1 січня 2021 року слід якнайшвидше ухвалити та впровадити певні рішення та імплементаційні інструменти. Таким чином, Агенція, разом із державами-членами та Комісією, повинна брати участь у підготовці таких імплементаційних інструментів та рішень для їх ухвалення правлінням. Такий підготовчий процес повинен охоплювати відповідний добір Агенцією та державами-членами, як зазначено у цьому Регламенті.

(68) Для забезпечення безперервності підтримки оперативної діяльності, організованої Агенцією, усі розгортання, у тому числі в рамках резерву швидкого реагування, які повинні бути здійснені до 31 грудня 2020 року, повинні плануватися та здійснюватися згідно з Регламентом (ЄС) № 2016/1624 та щорічними двосторонніми переговорами, проведеними у 2019 році. З цією метою відповідні положення цього Регламенту повинні бути скасовані лише з 1 січня 2021 року.

(69) Персонал Агенції повинен складатися з персоналу, який виконує завдання, покладені на Агенцію, у штаб-квартирі Агенції або у складі постійного корпусу. Працівники штатного персоналу у складі постійного корпусу насамперед повинні направлятися як члени команд. Лише обмежену і чітко визначену кількість штатного персоналу можна набрати для виконання допоміжних функцій при створенні постійного корпусу, зокрема, у штаб-квартирі.

(70) Для усунення стійких прогалин у добровільному об’єднанні технічного обладнання з боку держав-членів, зокрема, що стосується великомасштабних активів, Агенція повинна мати власне необхідне обладнання, яке розгортатимуть під час спільних операцій або швидких прикордонних втручань чи будь-якої іншої оперативної діяльності. Державами-члени повні дозволити використання таких активів як обладнання для цілей державної служби. Хоча Агенція може законно купувати або орендувати власне технічне обладнання з 2011 року, цій можливості суттєво заважала відсутність бюджетних ресурсів.

(71) Відповідно, щоб відповідати рівню амбіцій, що лежать в основі створення постійного корпусу, Комісія передбачила значний пакет у рамках багаторічної фінансової бази на 2021-2027 роки, щоб дати змогу Агенції придбавати, підтримувати та експлуатувати необхідні повітряні, морські та наземні активи відповідно до його операційних потреб. Хоча придбання необхідних активів може зайняти багато часу, особливо для великих активів, у довгостроковій перспективі основна частина обладнання, що використовується для оперативних розгортань, повинна стати власним обладнанням Агенції, а додаткові внески держав-членів повинні використовуватися лише за виняткових обставин. Обладнання Агенції повинен переважно експлуатувати технічний персонал Агенції, що входить до складу постійного корпусу. Щоб забезпечити ефективне використання пропонованих фінансових ресурсів, придбання необхідних активів повинне ґрунтуватися на багаторічній стратегії, яка повинна бути якнайшвидше ухвалена правлінням. Необхідно забезпечити стійкість Агенції за допомогою майбутніх багаторічних фінансових рамок, а також підтримку всебічного європейського інтегрованого управління кордонами.

(72) У ході імплементації цього Регламенту Агенція та держави-члени повинні якнайкраще використовувати наявні спроможності у вигляді людських ресурсів, а також технічного обладнання, як на рівні Союзу, так і на національному рівні.

(73) Довгостроковий розвиток нових спроможностей в рамках Європейської прикордонної і берегової охорони повинен координуватися між державами-членами й Агенцією відповідно до багаторічного циклу стратегічної політики для європейського інтегрованого управління кордонами, враховуючи тривалість певних процесів. Він включає добір та підготовку нових прикордонників, які протягом своєї кар’єри можуть служити як у державах-членах, так і в складі постійного корпусу, придбання, технічне обслуговування та утилізацію обладнання з пошуком можливостей забезпечення взаємодійності та економії на масштабах, розроблення нового обладнання та супутніх технологій, у тому числі шляхом досліджень.

(74) Для оптимізації довгострокових інвестицій з метою кращого захисту зовнішніх кордонів плани нарощування спроможності держав-членів та багаторічне планування ресурсів Агенції повинні бути поєднані у дорожній карті нарощування спроможності.

(75) Беручи до уваги розширений мандат Агенції, створення постійного корпусу та розширення його присутності на місцях на зовнішніх кордонах і участі у сфері повернення, Агенція повинна мати змогу створювати місцеві офіси, розташовані поблизу місць проведення її значних оперативних дій протягом строку їх здійснення, щоб забезпечувати взаємозв’язок між Агенцією та державою-членом здійснення заходів, здійснювати координацію, виконувати логістичні та допоміжні завдання та сприяти співпраці між Агенцією і державою-членом здійснення заходів.

(76) З огляду на те, що міжвідомча співпраця є частиною європейського інтегрованого управління кордонами, Агенції необхідно тісно співпрацювати з усіма відповідними органами, установами, офісами та агентствами Союзу, зокрема з Європолом та EASO. Така співпраця повинна здійснюватися на рівні штаб-квартири, в оперативних зонах і, за необхідності, на рівні місцевих офісів.

(77) Агенція та держави-члени, зокрема їхні академії підготовки, повинні тісно співпрацювати у сфері підготовки постійного корпусу, забезпечуючи при цьому гармонізацію програм підготовки та просування спільних цінностей, закріплених у Договорах. Агенція повинна мати змогу, після отримання схвалення Правління, створити центр підготовки Агенції для подальшого сприяння включенню спільної європейської культури в надавану підготовку.

(78) Агенції потрібно надалі розробляти спільні основні програми підготовки та належні інструменти підготовки у сфері управління кордонами та повернення, у тому числі спеціальної підготовки у сфері захисту осіб, які перебувають в уразливому становищі, у тому числі дітей. Вона також повинна пропонувати додаткові навчальні курси та семінари, що стосуються завдань інтегрованого управління кордонами, у тому числі для працівників компетентних національних органів. Агенція повинна забезпечувати для працівників постійного корпусу спеціалізовану підготовку, що відповідає їх завданням та повноваженням. Вона повинна включати підготовку у галузі відповідного права Союзу, міжнародного права та фундаментальних прав. Агенції потрібно дозволити організовувати заходи підготовки у співпраці з державами-членами та третіми країнами на їхніх територіях.

(79) Повернення громадян третьої країни, які не виконують або більше не виконують умови в’їзду, перебування чи проживання в державах-членах, згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2008/115/ЄС (- 12), є важливою складовою всебічних зусиль щодо боротьби з незаконною імміграцією та важливим питанням, що становить значний суспільний інтерес.

(80) Агенції необхідно вдосконалити свою систему допомоги державам-членам у поверненні громадян третьої країни, відповідно до політики повернення Союзу та Директиви 2008/115/ЄС. Зокрема, Агенції необхідно координувати та організовувати операції повернення з однієї або декількох держав-членів, а також організовувати та проводити втручання, пов’язані з поверненням, з метою посилення систем повернення держав-членів, які потребують посиленої технічної та оперативної допомоги у виконанні своїх зобов’язань з повернення громадян третьої країни згідно з цією Директивою.

(81) Агенція повинна, з повним дотриманням фундаментальних прав та без обмеження відповідальності держав-членів за ухвалення рішень про повернення, надавати технічну та оперативну допомогу державам-членам у процесі повернення, включно з ідентифікацією громадян третьої країни та іншими заходами перед поверненням і заходами держав-членів, пов’язаними з поверненням. Крім того, Агенція, у співпраці з органами відповідних третіх країн, повинна допомагати державам-членам в отриманні проїзних документів для повернення.

(82) За погодженням з відповідною державою-членом Агенція повинна дозволити Європейському комітету з питань запобігання катуванням та нелюдському чи принизливому поводженню чи покаранню Ради Європи здійснювати візити до місць проведення операцій повернення в рамках механізму моніторингу, встановленого державами-членами Ради Європи відповідно до Європейської конвенції про запобігання катуванням та нелюдському чи принизливому поводженню чи покаранню.

(83) Допомога державам-членам у проведенні процедур повернення повинна включати надання практичної інформації про треті країни повернення, що має значення для імплементації цього Регламенту, наприклад надання контактних даних або іншої логістичної інформації, необхідної для безперешкодного та гідного проведення операцій повернення. Допомога також повинна включати функціонування та технічне обслуговування платформи для обміну даними та інформацією, необхідною Агенції для надання технічної та оперативної допомоги згідно із цим Регламентом. Для цієї платформи слід створити комунікаційну інфраструктуру, що уможливлює автоматичну передачу статистичних даних системами управління поверненням держав-членів.

(84) Можливе існування домовленості між державою-членом і третьою країною не звільняє Агенцію та держави-члени від їхніх зобов’язань або відповідальності згідно із законодавством Союзу чи міжнародним правом, зокрема щодо дотримання принципу заборони примусового видворення чи примусового повернення та заборони катувань та нелюдського чи принизливого поводження.

(85) Держави-члени повинні мати змогу співпрацювати на операційному рівні з іншими державами-членами або третіми країнами на зовнішніх кордонах, у тому числі щодо військових операцій з правоохоронною метою, якщо така співпраця сумісна з діяльністю Агенції.

(86) Агенції необхідно вдосконалити обмін інформацією та співпрацю з іншими органами, офісами та агентствами Союзу, такими як Європол, EASO, EMSA, Супутниковий центр Європейського Союзу, EASA та Менеджер мережі EATMN, з метою оптимального використання інформації, спроможностей і систем, які вже існують на європейському рівні, таких як програма Союзу для спостереження та моніторингу Землі "Copernicus".

(87) Співпраця з третіми країнами є важливим елементом європейського інтегрованого управління кордонами. Вона повинна сприяти просуванню європейських стандартів управління кордонами, поверненню, обміну інформацією та аналізу ризиків, а також сприяти здійсненню процесу повернення, з метою підвищення його ефективності та підтримки третіх країн у сфері управління кордонами та міграції, у тому числі шляхом розгортання постійного корпусу, якщо така підтримка потрібна для захисту зовнішніх кордонів та ефективного управління міграційною політикою Союзу.

(88) Якщо Комісія рекомендує Раді уповноважити її вести переговори щодо укладання угоди про статус із третьою країною, Комісія повинна оцінити ситуацію з фундаментальними правами у сферах, охоплених угодою про статус, у такій третій країні та повідомити про це Європейський Парламент.

(89) Співпраця з третіми країнами повинна здійснюватися в рамках зовнішньої діяльності Союзу та з дотриманням принципів та завдань, встановлених у статті 21 Договору про Європейський Союз (ДЄС). Комісія повинна забезпечити узгодженість між європейським інтегрованим управлінням кордонами та іншою політикою Союзу у сфері зовнішніх діяльності Союзу і, зокрема, спільною безпековою та оборонною політикою. Комісії повинен допомагати Високий представник Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки. Така співпраця повинна охоплювати, зокрема, діяльність Агенції, що здійснюється на території третіх країн або за участі посадових осіб третіх країн у таких сферах, як аналіз ризиків, планування та проведення операцій, підготовка, обмін інформацією та співпраця.

(90) Для забезпечення того, щоб інформація, яка міститься в EUROSUR, була якомога повнішою та актуальнішою, зокрема, щодо ситуації у третіх країнах, Агенції необхідно співпрацювати з органами третіх країн або в рамках двосторонніх та багатосторонніх угод між державами-членами та третіми країнами, включно з регіональними мережами, або на основі робочих угод, укладених між Агенцією та відповідними органами третіх країн. З цією метою Європейська служба зовнішніх справ, представництва та офіси Союзу повинні надавати всю інформацію, яка може бути релевантною для EUROSUR.

(91) Цей Регламент містить положення про співпрацю з третіми країнами, оскільки добре структурований та регулярний обмін інформацією та співпраця з такими країнами, у тому числі, між іншим, із сусідніми третіми країнами, є ключовими факторами для досягнення цілей європейського інтегрованого управління кордонами. Важливо, щоб будь-який обмін інформацією та будь-яка співпраця між державами-членами та третіми країнами здійснювалися з повним дотриманням фундаментальних прав.

(92) Допомога третім країнам повинна доповнювати підтримку Агенції держав-членів у застосуванні заходів Союзу, що стосуються впровадження європейського інтегрованого управління кордонами.

(93) Двосторонні та багатосторонні угоди, укладені державами-членами з третіми країнами у сферах, що стосуються європейського інтегрованого управління кордонами, можуть містити чутливу інформацію з точки зору безпеки. Якщо така інформація повідомляється Комісії, вона повинна опрацьовувати таку інформацію згідно із застосовними правилами безпеки.

(94) Для створення всеохоплюючої ситуаційної картини та аналізу ризиків у прикордонній зоні, Агенції та національним координаційним центрам необхідно збирати інформацію та координувати роботу зі зв’язковими офіцерами з питань імміграції, які направляються до третіх країнах державами-членами, Комісією, Агенцією чи іншими органами, офісами та агентствами Союзу.

(95) Онлайнова система фальшивих і автентичних документів (FADO) була створена Спільними діями Ради 98/700/ЮВС (- 13) в рамках Генерального секретаріату Ради, що дає змогу органам держав-членів мати у своєму розпорядженні інформацію про будь-які виявлені нові способи підробок та про нові автентичні документи, що перебувають в обігу;