Нотифікація набуває чинності після надіслання електронного листа про нотифікацію із системи NANDO Комісії та іншим державам-членам і його опублікування на веб-сайті NANDO. Відповідний орган може відтоді провадити діяльність нотифікованого органу. Відповідно до законодавства, узгодженого з Рішенням № 768/2008/ЄС, нотифікацію публікують після завершення періоду, передбаченого для подання заперечень іншими державами-членами або Комісією - двох тижнів, якщо використовується акредитація, та двох місяців, якщо акредитація не використовується, - та лише за відсутності будь-яких таких заперечень.
Комісію та інші держави-члени необхідно повідомити у подібний спосіб про будь-які подальші відповідні зміни у нотифікації, такі як зміни у сфері застосування або строку дії нотифікації чи зміни у відомостях про сам орган.
5.3.3. ПУБЛІКАЦІЯ КОМІСІЄЮ - ВЕБ-САЙТ NANDO
Для інформаційних цілей Комісія розміщує переліки нотифікованих органів (та інших категорій органів з оцінювання відповідності, таких як інспекторати користувачів та визнані організації третьої сторони) для загального доступу на веб-сайті NANDO на своєму сервері Europa. Переліки оновлюються, коли публікуються нотифікації, а веб-сайт оновлюється щодня для актуалізації інформації.
З першою нотифікацією нотифікованому органу присвоюється ідентифікаційний номер в системі NANDO. Система автоматично генерує цей номер на момент підтвердження нотифікації у базі даних NANDO. Юридична особа може мати лише один ідентифікаційний номер нотифікованого органу, незалежно від кількості гармонізаційних актів Союзу, щодо яких її нотифіковано. Присвоєння номера - це суто адміністративна дія, спрямована на забезпечення упорядкованого управління переліками нотифікованих органів, яка жодним чином не надає прав та не зобов'язує Комісію. Система нумерації в NANDO є послідовною, і номери не використовуються повторно, якщо нотифікований орган вилучається з переліку. У разі призупинення або відкликання нотифікації, відомості про нотифікацію залишаються в базі даних і переміщуються до розділу веб-сайту Withdrawn/Expired Notifications/NBs ("Нотифікації/нотифіковані органи, які відкликано/втратили чинність") (-246).
Держави члени також повідомляють про зміни (розширення або звуження) у сфері дії нотифікації, зміни строку дії нотифікації або скасування нотифікації шляхом надіслання електронного листа, і такі зміни публікують на веб-сайті NANDO. Пошук на веб-сайті може здійснюватися за гармонізаційним актом законодавства Союзу, за країною, за номером нотифікованого органу або шляхом використання ключових слів.
5.3.4. МОНІТОРИНГ КОМПЕТЕНТНОСТІ НОТИФІКОВАНИХ ОРГАНІВ. ПРИЗУПИНЕННЯ. ВІДКЛИКАННЯ. АПЕЛЯЦІЯ
Суттєвим є забезпечення того, щоб нотифіковані органи залишалися компетентними з плином часу і щоб цей факт був прозорим для інших держав-членів та Комісії. Законодавство на рівні ЄС чітко вимагає від національних компетентних органів проводити регулярний моніторинг та оцінювання безперевної підтримки компетентності органів, яких вони нотифікували і яких внесено до NANDO. Веб-сайт NANDO повинен бути прозорим у межах цих поточних процесів, які підтримують систему нотифікації.
Усі нотифікації нотифікованих органів, незалежно від того, чи є вони акредитованими, чи ні, які вносять до бази даних NANDO, необхідно оновлювати не рідше ніж через п'ять років з дати першої нотифікації або останнього оновлення, і таке оновлення повинно містити інформацію про постійний моніторинг компетентності нотифікованого органу. Такі оновлення повинні охоплювати відповідні нові дані про акредитацію або, якщо нотифікація не супроводжується акредитацією, інформацію про необхідний моніторинг органу нотифікуючим органом, зокрема звіт про процес оцінювання, тобто розгляд документів, оцінювання на місці, опис систематичного нагляду, у тому числі відвідування об'єктів та підтвердження технічної компетентності органу для здійснення оцінювання. Якщо нотифікацію не було оновлено після завершення п'ятирічного періоду, Комісія вважатиме, що є підстави поставити під сумнів безперервність компетентності нотифікованого органу (-247), і вимагатиме від нотифікуючої держави-члена надати усю інформацію щодо підтримки компетентності відповідного органу.
__________
(-246) Детальнішу інформацію про відкликання нотифікації та денотифікацію див. у пункті 5.3.4.
(-247) Згідно зі статтею R26 Рішення 768/2008/ЄС.
Комісія та держави-члени зобов'язані діяти, коли виникають сумніви в компетентності нотифікованого органу на момент нотифікації або після неї. Якщо Комісія вважатиме, з власної ініціативи або на підставі скарги, що нотифікований орган не відповідає вимогам або не виконує свої обов'язки, вона інформуватиме національний нотифікуючий орган і подаватиме запит на відповідні документальні докази щодо підстав для нотифікації і підтримки компетентності органу. Якщо держава-член не надасть таку інформацію, Комісія може звернути на це увагу інших держав-членів для обговорення або відповідно до статті 258 Договору про функціонування ЄС ініціювати процедуру проти нотифікуючої держави-члена.
Якщо нотифікуючий орган встановив або отримав інформацію про те, що нотифікований орган більше не відповідає вимогам, передбаченим у відповідному законодавстві, або що він не виконує своїх обов'язків, нотифікуючий орган зобов'язаний, залежно від серйозності порушення, призупинити або відкликати нотифікацію після негайного встановлення зв'язку з відповідним нотифікованим органом. Нотифікуючий орган повинен негайно проінформувати про це Комісію та інші держави-члени. Держава-член зобов'язана також опублікувати цю інформацію і проінформувати Комісію та інші держави-члени з дотриманням процедури, подібної до процедури нотифікації. Відповідний орган повинен мати можливість подати апеляцію на таке рішення. Те, чи денотифікацію буде відкладено через цю апеляцію, залежить від національного законодавства.
Відкликання нотифікації відбувається тоді, коли нотифікований орган припиняє виконувати вимоги або свої обов'язки. Це може бути зроблено за поданням нотифікуючої держави-члена, якщо вона отримала докази недотримання нотифікованим органом її вимог під час періодичного нагляду (що здійснюється органом з акредитації або нотифікуючим органом) або скарги щодо компетентності або поведінки нотифікованого органу. Це також може бути і результатом дії Комісії, якщо вона має підстави сумніватись у тому, що нотифікований орган дотримується або продовжує дотримуватися вимог щодо своєї нотифікації. У такому разі Комісія інформує відповідно нотифікуючу державу-члена і звертається до неї із запитом вжити необхідних коригувальних заходів, у тому числі здійснити денотифікацію за необхідності. Нотифікуючий орган зобов'язаний вжити належних заходів. Іншою причиною відкликання нотифікації може бути запит самого нотифікованого органу, наприклад, через планові зміни в політиці, організації або власності органу. Відкликання нотифікації також може бути кінцевим результатом процедури розгляду порушень.
Відкликання є обов'язком нотифікуючої держави-члена. Лише національний орган має право відкликати нотифікацію. Комісія може вилучити нотифікований орган з переліку NANDO лише тоді, коли у кінці процедури розгляду порушень, передбаченої у статті 258 Договору про функціонування ЄС , Суд визнає державу-члена як таку, що порушила певний гармонізаційний акт Союзу і тому визнає нотифікацію недійсною. В усіх таких випадках Комісія забезпечуватиме, щоб з будь-якою вразливою інформацією, отриманою під час розслідування, поводилися як з конфіденційною.
Без обмеження секторальних особливостей, призупинення або відкликання нотифікації не впливає на чинність сертифікатів, виданих нотифікованим органом до такого моменту, допоки не буде доведено необхідність відкликання цих сертифікатів. З метою забезпечення безперебійності роботи у разі призупинення чи відкликання нотифікації або припинення нотифікованим органом діяльності нотифікуюча держава-член зобов'язана забезпечити опрацювання файлів такого органу іншим нотифікованим органом або надання їх відповідальним нотифікуючим органам та органам ринкового нагляду у відповідь на їхній запит.
6. АКРЕДИТАЦІЯ
У Регламенті (ЄС) № 765/2008 визначено законодавчі рамки щодо акредитації на національному рівні та рівні ЄС і встановлено загальну політику з власними правилами, процедурами та інфраструктурою. Посилення ролі акредитації як засобу уґрунтування компетентності органів з оцінювання відповідності та, відповідно достовірності і прийняття сертифікатів й інших атестатів, необхідних для забезпечення вільного руху товарів, є предметом уваги з боку Комісії з кінця 1970-х років. У 1990-х роках існувала тенденція до перетворення акредитації на комерційну та конкурентну діяльність, таким чином знижуючи довіру до неї як до останнього рівня контролю. Однак нові законодавчі рамки підтвердили, що в ЄС акредитація є некомерційною та неконкурентною публічною діяльністю, підзвітною як національним, так і європейським органам.
Введена таким чином посилена система акредитації ЄС відповідає стандартам, правилам і практикам міжнародних організацій у цій сфері. Метою Регламенту (ЄС) № 765/2008 є забезпечення того, щоб акредитація слугувала суспільним інтересам. Європейську кооперацію з акредитації (EA) - європейську організацію національних органів з акредитації - визнано Регламентом та настановами, підписаними з державами-членами (у тому числі ЄАВТ) та Комісією 1 квітня 2009 року, і ця організація отримує переваги від привілейованих відносин з Комісією, підписавши рамкову угоду про партнерство. У цих межах основна роль EA полягає в сприянні гармонізації послуг з європейської акредитації для забезпечення взаємного визнання та прийняття сертифікатів про акредитацію на території всього Союзу, а також в управлінні системою ретельного взаємного оцінювання, за допомогою якої контролюється компетентність національних органів з акредитації та рівнозначність їхніх послуг.
У сфері акредитації Регламентом (ЄС) № 765/2008 встановлено єдину європейську систему, яка охоплює як регульовану сферу, у межах якої проведення акредитації вимагає законодавство, так і нерегульовану сферу. В останньому випадку, якщо орган добровільно висловлює бажання пройти акредитацію, то він може звернутись лише до органів з акредитації, які здійснюють свою діяльність відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008, уникаючи таким чином конкуруючих систем, незважаючи на те, на основі яких принципів вони працюють.
6.1. ЧОМУ АКРЕДИТАЦІЯ?
Акредитація забезпечує останній рівень публічного контролю в ланцюзі якості, який лежить в основі вільного руху товарів в Союзі.
З Регламентом (ЄС) № 765/2008 уперше запроваджено правові рамки для акредитації. Акредитація органів з оцінювання відповідності раніше використовувалась як у регульованій, так і в нерегульованій сферах, але не регламентувалася правовими рамками на європейському рівні.
Ідея регулювання акредитації на європейському рівні є двоякою. З одного боку, всеосяжні європейські рамки для акредитації забезпечують останній рівень публічного контролю в європейському ланцюзі оцінювання відповідності і тому є важливим елементом у забезпеченні відповідності продуктів; з іншого боку, вони сприяють вільному рухові продуктів та послуг у межах ЄС шляхом зміцнення довіри до їх безпечності та дотримання інших аспектів охорони суспільних інтересів.
До набуття регламентом чинності брак спільних правил щодо акредитації в усіх державах-членах означав, що акредитацію використовували в надзвичайно різний спосіб, унаслідок чого різні національні органи та оператори ринку не обов'язково визнавали сертифікати про акредитацію, що призводило до багаторазових акредитацій, а відтак до збільшення витрат для бізнесу та органів з оцінювання відповідності без забезпечення описаних вище переваг.
Запровадження правових рамок для акредитації, таким чином, зменшило адміністративний тягар на єдиному ринку і посилило публічний контроль за акредитацією, щоб вона могла слугувати істотним інструментом для функціонування внутрішнього ринку.
Рамки для акредитації, встановлені у регламенті, чітко застосовуються як до регульованої, так і до добровільної сфер. Це так тому, що відмінність між цими двома сферами може стати розмитою, оскільки в обох сферах функціонують органи з оцінювання відповідності і використовуються продукти. Розмежування призвело б, таким чином, до зайвого навантаження на органи публічної влади та учасників ринку, спричинивши невідповідності між добровільною та регульованою сферами.
6.2. ЩО ТАКЕ АКРЕДИТАЦІЯ?
Акредитація - це засвідчення національним органом з акредитації на основі гармонізованих стандартів технічної компетентності органу з оцінювання відповідності щодо провадження конкретної діяльності з оцінювання відповідності.
Акредитація - це засвідчення національним органом з акредитації дотримання органом з оцінювання відповідності вимог, встановлених гармонізованими стандартами, та, у відповідних випадках, будь-яких інших додаткових вимог, у тому числі визначених у відповідних секторальних схемах, для провадження конкретної діяльності з оцінювання відповідності.
Широкий асортимент продуктів підлягає оцінюванню відповідності третьою стороною. До нього входять нерегульовані продукти, а також продукти, які регулюються на національному рівні або на рівні ЄС. Для продуктів, які регулюються на рівні ЄС, тобто в гармонізованій сфері, це зазвичай означає, що призначені на національному рівні органи з оцінювання відповідності - нотифіковані органи - проводять випробування продукту та видають атестат відповідності до того, як продукт може бути введено в обіг.
Точніше, для здійснення акредитації повинен бути орган з оцінювання відповідності (незалежно від його правосуб'єктності), який здійснює акредитацію та провадить певну діяльність з оцінювання відповідності.
Акредитація - це заснована на використанні стандартів діяльність із забезпечення та засвідчення технічної компетентності органів з оцінювання відповідності виконувати свої обов'язки згідно з відповідними регламентами та стандартами. У межах акредитації оцінюють компетентність органів з оцінювання відповідності виконувати свої обов'язки у конкретних сферах, оскільки акредитація завжди пов'язана з конкретною сферою діяльності органу з оцінювання відповідності. Діючи у суспільних інтересах, у межах акредитації оцінюють технічну компетентність, надійність та доброчесність органів з оцінювання відповідності. Це здійснюється шляхом застосування процесу прозорого та неупередженого оцінювання за міжнародно визнаними стандартами та іншими вимогами. Регламент (ЄС) № 765/2008 зобов'язує національні органи з акредитації верифікувати те, що оцінювання відповідності здійснюється належним чином та до уваги взято розмір і структуру підприємств, ступінь складності залученої технології виробництва продуктів, а також властивості виробничого процесу.
Основою для акредитації є міжнародні стандарти щодо органів з оцінювання відповідності, які гармонізовано в межах Нових законодавчих рамок і покликання на які опубліковано в Офіційному віснику Європейського Союзу. Акредитація є засвідченням національним органом з акредитації дотримання органом з оцінювання відповідності вимог, встановлених гармонізованими стандартами, та, у відповідних випадках, будь-яких інших додаткових вимог, у тому числі тих, що викладено у відповідних секторальних схемах. Відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008 лише національним органам з акредитації дозволено здійснювати акредитацію органів з оцінювання відповідності.
Метою використання за основу гармонізованих стандартів, які ґрунтуються на відповідних міжнародних стандартах, є створення необхідного рівня прозорості та впевненості в компетентності органів з оцінювання відповідності та забезпечення сумісності європейської системи акредитації, передбаченої у Регламенті (ЄС) № 765/2008, з міжнародною системою акредитації, сприяючи таким чином міжнародній торгівлі.
З огляду на значущу роль, яку відведено Регламентом національним органам з акредитації у системі оцінювання відповідності, органи з акредитації повинні ретельно дотримуватися правил Регламенту під час оцінювання компетентності органів з оцінювання відповідності. Законодавець вирішив чітко обмежити сферу діяльності, яку може провадити орган з акредитації, ретельно контролюючи виконання його повноважень, безпосередньо покликаючись на гармонізовані стандарти. Це також означає і те, що національні органи не можуть, таким чином, вимагати від своїх органів з акредитації надання послуг з оцінювання поза процесом повної акредитації та використання стандартів оцінювання, які не є гармонізованими, і повинні активно запобігати наданню ними таких послуг та використанню зазначених стандартів.
6.3. ПРЕДМЕТ АКРЕДИТАЦІЇ
Акредитацію завжди прагнуть здобути і надають для визначеної сфери, тобто для визначеного обсягу діяльності з оцінювання відповідності.
Акредитація - це метод оцінювання та засвідчення компетентності органів з оцінювання відповідності згідно зі стандартами. У межах політики Союзу акредитацію використовують як інструмент, призначений для створення умов для взаємної довіри, оскільки в її основі лежать консенсусні стандарти. Взаємної довіри можливо досягти лише шляхом використання за основу критеріїв, які можливо об'єктивно верифікувати, таким чином забезпечуючи прозорість та зіставність оцінювання відповідності. Відповідні стандарти щодо органів з оцінювання відповідності (-248) розроблено з метою підтримки впровадження процедур оцінювання відповідності, передбачених у гармонізаційному законодавстві Союзу (-249). Ці стандарти охоплюють загальні вимоги до компетентності органів, що здійснюють оцінювання відповідності зазначеним вимогам, незалежно від того, чи вони містяться в регламентах, стандартах або в інших технічних специфікаціях, чи такі специфікації стосуються функціональних характеристик або властивостей конкретного продукту. Це поняття підтримує роль акредитації як інструменту сприяння вільному рухові продуктів у межах внутрішнього ринку та було застосовано в стандартах серії ISO/IEC 17000 на міжнародному рівні.
__________
(-248) Раніше стандарти серії EN 45000, які було переглянуто та замінено на стандарти серії EN ISO/IEC 17000.
(-249) Набір процедур оцінювання відповідності для застосування у гармонізаційному законодавстві Союзу вперше викладено у Рішенні Ради 93/465/ЄЕС (так званому "Рішенні щодо модулів").
Як зазначено у відповідних положеннях щодо сфери їх застосування, у стандартах встановлено критерії для органів незалежно від залученого сектору. Проте акредитація завжди здобувається та надається для визначеної сфери, тобто для конкретної діяльності з оцінювання відповідності та, у відповідних випадках, видів випробувань, які проводяться, та використовуваних методів (напр., "Орган X є компетентним у проведенні інспектувань як орган типу А у сфері категорій обладнання, що працює під тиском, відповідно до Директиви 97/23/ЄС"), і ніколи не обмежується лише дотриманням загальних стандартів серії 17000. Таким чином, акредитація на основі дотримання стандартів серії 17000 завжди передбачає необхідність доповнення та подальшого уточнення цих загальних критеріїв у всіх технічних специфікаціях, пов'язаних з конкретною технічною сферою, акредитації якої прагне орган з оцінювання відповідності-заявник. Отже, акредитація передбачає верифікацію компетентності щодо поточного стану науково-технічного розвитку та охоплює оцінювання на основі стандартів щодо органів з оцінювання відповідності та всіх відповідних регламентів, стандартів та інших специфікацій, пов'язаних з продуктами та/або технологіями.
6.4. АКРЕДИТАЦІЯ ВІДПОВІДНО ДО РЕГЛАМЕНТУ (ЄС) № 765/2008
- Кожна держава-член може призначити один єдиний національний орган з акредитації. - Акредитація повинна здійснюватися як діяльність публічного органу. - Обов'язки та завдання національного органу з акредитації необхідно чітко відокремлювати від обов'язків та завдань інших органів. - Акредитацію необхідно здійснювати без мети отримання прибутку. - У межах ЄС органам з акредитації не дозволено конкурувати з іншими органами з акредитації. - У межах ЄС органи з акредитації повинні провадити свою діяльність лише на території власної держави-члена.
6.4.1. НАЦІОНАЛЬНІ ОРГАНИ З АКРЕДИТАЦІЇ
У регламенті передбачено, що кожна держава-член може призначити один єдиний національний орган з акредитації. Лише національним органам з акредитації дозволено здійснювати акредитацію органів з оцінювання відповідності. Жодні інші органи не можуть заявляти про надання таких послуг незалежно від того, чи такі органи надають їх відповідно до гармонізованих чи негармонізованих стандартів. Це положення є головним для здійснення акредитації в ЄС та для рамок щодо акредитації, встановлених у Регламенті . Держави-члени не зобов'язані створювати власний національний орган з акредитації, якщо вони вважатимуть це економічно невигідним або не вважатимуть доцільним пропонувати акредитацію для всіх видів діяльності. Це означає, що у будь-який період часу на території однієї держави-члена може функціонувати не більше ніж один орган з акредитації для певного виду діяльності. Тому, з метою забезпечення прозорості держави-члени зобов'язані інформувати Комісію та інші держави-члени, до якого національного органу з акредитації іншої держави-члена вони звертаються.
Перелік національних органів з акредитації доступний онлайн (-250). Національні органи з акредитації повинні довести до загального відома види діяльності, акредитацію щодо яких вони здійснюють.
Регламент не містить вимог до організаційно-правової форми національного органу з акредитації. Це означає, що національний орган з акредитації може функціонувати у межах міністерства, як державна агенція або приватна компанія. Однак у Регламенті абсолютно чітко зазначено, що акредитацію необхідно здійснювати як діяльність публічного органу і для цього держава-член повинна офіційно визнати її.
Крім того, обов'язки та завдання національного органу з акредитації й обов'язки та завдання інших національних органів необхідно чітко розмежовувати. Метою цього положення є зміцнення незалежності національного органу з акредитації, а також посилення неупередженості та об'єктивності його діяльності. Якщо національний орган з акредитації є частиною більшої публічної структури, наприклад, міністерства, іншим структурним підрозділам не дозволено впливати на ухвалення рішень щодо акредитації. Процес акредитації необхідно відокремлювати від інших функцій. Надзвичайно важливо уникати конфлікту інтересів національного органу з акредитації. Це також стосується й певних завдань, виконання яких може взяти на себе національний орган з акредитації. Оскільки у Рішенні № 768/2008/ЄС передбачено, що національний орган з акредитації може функціонувати як нотифікуючий орган (-251), необхідно чітко задокументувати делегування повноважень і забезпечити умови щодо неупередженості, а саме розподіл завдань у межах органу з акредитації.
Якщо завдання з нотифікації буде передано національному органу з акредитації, обов'язки органу, передбачені у Регламенті , однаково підлягатимуть виконанню. Це означає, що його завданням залишається оцінювання технічної компетентності органів з оцінювання відповідності за повним процесом акредитації, а у разі встановлення технічної компетентності органу з оцінювання відповідності має бути видане сертифікат про акредитацію. Національний орган з акредитації не може проводити будь-яке інше оцінювання, яке не відповідає цим вимогам або відповідає менш жорстким вимогам, що не дозволяє видавати сертифікат про акредитацію.
Іншими словами, якщо завдання з нотифікації буде передано національному органу з акредитації, то можливою буде лише нотифікація акредитованих органів з оцінювання відповідності. Нотифікація органів з оцінювання відповідності, компетентність яких не було оцінено відповідно до критеріїв повної акредитації, не буде можливою у разі ухвалення рішення про таке передання. Це також означає, що національний орган з акредитації не застосовуватиме жодних дискреційних повноважень під час нотифікації органу - видача відповідного сертифіката про акредитацію матиме наслідком автоматичну нотифікацію (-252).
__________
(-250) Веб-сайт NANDO: http://ec.europa.eu/growth/tools-databases/nando/, а також веб-сайт EA: http://www.european-accreditation.org/
(-251) Стаття R14(2) додатка I до Рішення № 768/2008/ЄС
(-252) Більша частина гармонізаційного законодавства Союзу, узгодженого з Рішенням № 768/2008/ЄС, містить положення про те, що нотифікуючий орган може передавати завдання з нотифікації за певних умов. У такому разі він може довірити здійснення нотифікації акредитованих органів з оцінювання відповідності національному органу з акредитації, однак нотифікуючий орган повинен нотифікувати неакредитовані органи з оцінювання відповідності (якщо він вирішить здійснювати нотифікації, що не супроводжується акредитацією). Така система вимагатиме злагодженої внутрішньої координації у межах держави-члена.
Крім того, під час здійснення акредитації національний орган з акредитації повинен виконувати низку умов щодо представництва стейкхолдерів, свого внутрішнього управління та внутрішнього контролю. Рішення про оцінку повинна ухвалювати особа, відмінна від тієї, що здійснювала оцінювання органу з оцінювання відповідності. Орган з акредитації повинен мати у своєму розпорядженні достатню кількість компетентного персоналу, щоб забезпечити виконання своїх завдань. Необхідно мати процедури для підтвердження виконання персоналом належним чином і компетентно своїх завдання. Крім того, необхідно мати у наявності належні засоби для забезпечення конфіденційності інформації, отриманої від органів з оцінювання відповідності, а орган з акредитації зобов'язаний не покладати зайвого тягаря на своїх клієнтів. Органи з акредитації також повинні мати механізм розгляду скарг.
Крім того, у регламенті зазначено, що національний орган з акредитації повинен мати достатні ресурси для виконання своїх завдань; це охоплює, з одного боку, наявність достатньої кількості компетентного персоналу, а також виконання спеціальних завдань, таких як діяльність з європейської та міжнародної співпраці у сфері акредитації та діяльність, яка є необхідною для підтримки публічної політики та не перебуває на самофінансуванні. У зв'язку з цим належна участь в EA, її комітетах та процесах взаємного оцінювання має першочергове значення. Держави-члени повинні сприяти участі своїх національних органів з акредитації у цих видах діяльності.
У цьому контексті національні органи з акредитації також зобов'язані публікувати свої щорічні звіти, які пройшли аудит. Мета цього положення виходить за межі підтвердження раціонального управління фінансами для цілей взаємного оцінювання. Національні органи з акредитації зобов'язані, таким чином, чітко продемонструвати, що вони дотримуються керівних принципів некомерційності та достатності ресурсів для забезпечення своєї компетентності в усіх видах діяльності. Враховуючи загальну ціль Регламенту щодо встановлення акредитації як останнього рівня контролю в системі оцінювання відповідності, у тих випадках, коли орган з акредитації є частиною більшої структури, цю вимогу необхідно, таким чином, розуміти як інструмент підтвердження дотримання цих принципів, а не створення зайвого бюрократичного тягаря для держав-членів. Таким чином, органи з акредитації, що знаходяться в структурних підрозділах міністерств, повинні бути в змозі надати щонайменше свої загальні бюджетні та фінансові дані, що охоплюють загальні ресурси та їхні глобальні й операційні витрати, разом з будь-якими фінансовими політиками, що застосовуються до них, щоб мати змогу продемонструвати, що у них є достатні ресурси для належного виконання своїх завдань, дотримуючись, разом з цим, принципу некомерційності.
Держави-члени несуть відповідальність за забезпечення постійного виконання їхніми національними органами з акредитації вимог, передбачених у регламенті, та за вжиття коригувальних заходів у разі недотримання таких вимог. З цієї причини вони повинні максимально враховувати результати взаємного оцінювання, організованого в межах європейської інфраструктури акредитації.
6.4.2. НЕКОНКУРЕНТНІСТЬ ТА НЕКОМЕРЦІЙНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ З АКРЕДИТАЦІЇ
В основі мети регламенту щодо створення узгоджених рамок для акредитації, які визначають акредитацію як останній рівень контролю, лежать принципи некомерційності та неконкурентності.
З цієї причини, хоча акредитація повинна бути самооплатним видом діяльності, її необхідно здійснювати без мети отримання прибутку. Це означає, що національні органи з акредитації не мають на меті максимізацію доходів чи розподілення прибутку. Вони можуть надавати свої послуги на платній основі або отримувати дохід, але будь-який надлишковий дохід необхідно інвестувати у подальший розвиток діяльності з акредитації, якщо така входить до загальних завдань органів з акредитації. Основною метою акредитації залишається не отримання будь-яких доходів, а виконання завдання для суспільних інтересів.
Регулярний надлишковий дохід може сигналізувати про те, що існує можливість зниження тарифів на акредитацію та заохочення менших органів з оцінювання відповідності до проходження акредитації. Беручи до уваги те, що Регламент наголошує на характері акредитації як діяльності без мети отримання прибутку, у 14 преамбули чітко зазначено, що акредитація не повинна приносити жодних доходів своїм власникам або учасникам. Однак у разі виникнення будь-яких доходів ситуацію можна виправити шляхом зниження тарифів або дохід можна використати для подальшого розвитку акредитації, щоб уникнути будь-якого конфлікту з принципом відсутності мети отримання прибутку, передбаченим у Регламенті. У розумних межах можна очікувати, що будь-який надлишковий дохід, отриманий органом з акредитації, також може бути використано для сприяння залученню органу з акредитації до акредитаційної діяльності у європейській, міжнародній або публічній сферах.
Незалежно від організаційно-правової форми національного органу з акредитації, не можна допускати регулярної передачі надлишкового доходу власникам або членам національного органу з акредитації, незважаючи на те, чи вони є публічними, чи приватними особами. Використання акредитації як ще однієї форми отримання державою доходу у результаті викличе серйозні сумніви щодо реалізації нею цілей Регламенту щодо характеру акредитації як такої, що здійснюється без мети отримання прибутку.
За тією самою логікою акредитацію необхідно визначити як діяльність, чітко відмежовану від будь-якої діяльності з оцінювання відповідності. Національному органу з акредитації, відтак, не дозволено пропонувати будь-які види діяльності чи послуги, провадити будь-які види діяльності або надавати послуги, які пропонує, провадить або надає орган з оцінювання відповідності. Він також не може надавати консультаційні послуги, мати у власності акції чи будь-яким іншим чином мати фінансовий інтерес в органі з оцінювання відповідності або конкурувати з органами з оцінювання відповідності, щоб уникнути будь-якого конфлікту інтересів.
Крім того, для захисту принципу некомерційності у Регламенті також передбачено, що органам з акредитації не дозволено конкурувати з іншими органами з акредитації. У межах ЄС вони повинні діяти лише на території власної держави-члена. Лише у виняткових випадках, визначених у статті 7.1 Регламенту (ЄС) № 765/2008, передбачено здійснення транскордонної акредитації. Якщо такі умови не виконано, органи з оцінювання відповідності повинні проходити акредитацію у національних органах з акредитації держави-члена, у якій їх засновано. Це застосовується до будь-якої діяльності з оцінювання відповідності, яку провадять в Європі, та стосується продуктів або послуг, які підлягають введенню в обіг (-253).
__________
(-253) Див. пункт 6.6 про транскордонну акредитацію.
6.5. ЄВРОПЕЙСЬКА ІНФРАСТРУКТУРА АКРЕДИТАЦІЇ
- Європейська кооперація з акредитації (EA) - це організація європейських національних органів з акредитації.
- EA має ключове значення для імплементації Регламенту (ЄС) № 765/2008, а одним з її найважливіших завдань є організація системи взаємного оцінювання національних органів з акредитації.
- Завдання EA можуть також охоплювати розроблення або визнання секторальних схем.
Регламент передбачає визнання європейської інфраструктури акредитації. Станом на сьогодні це Європейська кооперація з акредитації (EA), регіональна організація європейських національних органів з акредитації. EA має ключове значення для імплементації Регламенту і завдяки системі взаємного оцінювання є органом, який ретельно контролює практичне функціонування акредитації в Європі. Комісія та EA уклали рамкову угоду про партнерство, на підставі якої EA виконує свої завдання. Одним з основних завдань EA є здійснення взаємного оцінювання національних органів з акредитації відповідно до міжнародних стандартів і практики, а також вона сприяє ширшому розвиткові, підтримці та впровадженню акредитації в ЄС.
6.5.1. СЕКТОРАЛЬНІ СХЕМИ АКРЕДИТАЦІЇ
На запит Комісії до завдань EA може входити розроблення секторальних схем акредитації або прийняття наявних схем. Секторальна схема - це схема, створена на основі відповідного стандарту для конкретного продукту, процесу, послуги тощо, на додаткових вимогах, які є характерними для відповідного сектору та/або конкретного законодавства. Акредитацію можна використовувати для оцінювання компетентності органів з оцінювання відповідності для здійснення оцінювання, беручи до уваги такі схеми.
EA може сприяти розробленню секторальних схем та їхніх відповідних критеріїв оцінювання, а також процедур взаємного оцінювання. EA також може визнати вже наявні схеми, які встановлюють свої критерії оцінювання та процедури взаємного оцінювання.
У випадку секторальних схем, які пов'язані із законодавством ЄС, Комісія повинна забезпечити відповідність запропонованої схеми необхідним вимогам відповідного законодавства щодо суспільного інтересу, передбаченого у цьому конкретному законодавстві.
6.5.2. ВЗАЄМНЕ ОЦІНЮВАННЯ
Одним з найважливіших завдань EA є організація системи взаємного оцінювання національних органів з акредитації, яка є наріжним каменем європейської системи акредитації.
Системи, процедури та структури національних органів з акредитації проходять взаємне оцінювання щонайменше один раз на чотири роки. Мета системи взаємного оцінювання полягає у забезпеченні узгодженості та рівноцінності акредитаційних практик на території всієї Європи, щоб ширше коло установ, у тому числі національні органи публічної влади (-254), взаємно визнавало послуги, надані тими органами, що успішно пройшли взаємне оцінювання, і, таким чином, приймало сертифікати про акредитацію та атестати, видані органами з оцінювання відповідності, акредитованими ними. EA надає відповідну систему навчання для забезпечення узгодженості діяльності з взаємного оцінювання та її результатів на території всієї Європи. Успішне проходження взаємного оцінювання дозволяє національному органу з акредитації підписати Багатосторонню угоду EA або зберігати свій статус її сторони. Згідно з Багатосторонньою угодою EA усі її сторони зобов'язані визнавати рівноцінність систем акредитації один одного, а також однакову надійність атестатів, виданих акредитованими ними органами з оцінювання відповідності.
Система взаємного оцінювання функціонує на декількох рівнях. Найперше національні органи з акредитації повинні дотримуватися вимог гармонізованого стандарту EN ISO/IEC 17011 "Оцінювання відповідності. Загальні вимоги до органів з акредитації, що акредитують органи з оцінювання відповідності" та вимог Регламенту, які не містить міжнародний стандарт щодо органів з акредитації, а саме принципів єдиного національного органу з акредитації як орган, що здійснює діяльність публічного органу, некомерційності та неконкурентності.
Органи з акредитації повинні також продемонструвати, що вони здатні та компетентні здійснювати акредитацію в різних сферах оцінювання відповідності, які вони обслуговують. Сфери діяльності визначено у низці гармонізованих стандартів (таких як EN ISO/IEC 17025 для випробувальних і калібрувальних лабораторій, EN ISO/IEC 17020 для органів з інспектування або EN ISO/IEC 17065 для органів із сертифікації продуктів, послуг та процесів). Крім того, експерти, що здійснюють взаємне оцінювання, мають переконатися, що орган з акредитації враховує під час здійснення своїх оцінювань будь-які інші вимоги, що стосуються конкретної діяльності з оцінювання відповідності, яку провадитимуть акредитовані ними органи. Це можуть бути конкретні вимоги, які містять схеми оцінювання відповідності, у тому числі європейські та національні схеми.
6.5.3. ПРЕЗУМПЦІЯ ВІДПОВІДНОСТІ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ З АКРЕДИТАЦІЇ
Якщо національний орган з акредитації може продемонструвати, як результат процесу взаємного оцінювання, що він відповідає вимогам відповідного гармонізованого стандарту (-255), припускається, що він відповідає вимогам до національних органів з акредитації, зазначеним у статті 8 Регламенту.
__________
(-254) Стаття 11(2) Регламенту (ЄС) № 765/2008.
(-255) ISO/IEC 17011.
Важливішим є те - і це особливо важливо для регуляторної сфери, - що якщо національний орган з акредитації успішно пройшов взаємне оцінювання конкретних видів діяльності з оцінювання відповідності, національні органи зобов'язані приймати сертифікати про акредитацію, видані цим органом, а також будь-які атестати (наприклад, протоколи випробувань чи звіти про інспектування, сертифікати), видані органами з оцінювання відповідності, акредитованими цим органом з акредитації.
6.5.4. РОЛЬ EA У ПІДТРИМЦІ ТА ГАРМОНІЗАЦІЇ АКРЕДИТАЦІЙНОЇ ПРАКТИКИ НА ТЕРИТОРІЇ ВСІЄЇ ЄВРОПИ
Беручи до уваги роль EA як організації, що відповідає за взаємне оцінювання національних органів з акредитації, існує необхідність у виробленні узгодженого та рівноцінного підходу до акредитації, що потім гарантуватиме взаємне визнання та прийняття атестатів оцінки відповідності. Це означає, що EA повинна сприяти розробленню спільного підходу до акредитаційної практики та до гармонізованих стандартів, а також вимог, які можуть бути передбачені у будь-яких секторальних схемах. Таким чином, із залученням усіх відповідних сторін, таких як стейкхолдери та національні органи, EA повинна розробляти прозорі настанови, яких повинні дотримуватися її члени під час здійснення акредитації.
6.6. ТРАНСКОРДОННА АКРЕДИТАЦІЯ
Можливість органу з оцінювання відповідності подати запит на здійснення акредитації національним органом з акредитації в іншій державі-члені допускається лише в обмежених випадках.
Відповідно до статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008 від органів з оцінювання відповідності, незалежно від того, чи є вони третьою стороною, чи внутрішнім органом, вимагають у разі подання запиту на акредитацію подати його до органу з акредитації держави-члена, в якій вони засновані. З цього загального правила є винятки: можливість органу з оцінювання відповідності подати запит на здійснення акредитації національним органом з акредитації іншої держави-члена обмежено випадками, коли
- відсутній національний орган з акредитації у власній державі-члені, а також відсутній інший національний орган з акредитації, до якого можна було б звернутись (стаття 7(1)(а)),
- національний орган з акредитації не пропонує послуги з акредитації, на отримання яких подано запит (стаття 7(1)(b)),
- національний орган з акредитації не отримав позитивного результату взаємного оцінювання щодо діяльності з оцінювання відповідності, на акредитацію якої подано запит, тобто національний орган з акредитації не є стороною Багатосторонньої угоди EA щодо акредитації відповідної діяльності з оцінювання відповідності (стаття 7(1)(с)).
Положення щодо транскордонної акредитації, викладене у статті 7, вважається дуже жорстким і надмірно обтяжливим для транснаціональних органів з оцінювання відповідності, головний офіс яких засновано в одній державі-члені, а місцеві суб'єкти/підрозділи - в інших державах-членах, та які працюють під наглядом головного офісу і в межах тієї самої системи якості та управління, оскільки передбачає дороговартісне дублювання оцінювань. Існують побоювання щодо втрати конкурентних переваг порівняно з організаціями з третіх країн. У разі жорсткого правового тлумачення статті 7 транснаціональні органи з оцінювання відповідності, через свою структуру, не зможуть скористатися перевагою отримання одного сертифіката про акредитацію, достатнього для всієї території ЄС, хоча уникнення багаторазових акредитацій є однією з цілей Регламенту.
Необхідно уникати дублювання зайвих оцінювань і тягаря на транснаціональні органи з оцінювання відповідності, забезпечуючи належний контроль місцевих підрозділів органів з оцінювання відповідності. Необхідно забезпечити обмін інформацією та дієву співпрацю між національними органами з акредитації щодо здійснення оцінювання, повторного оцінювання та нагляду за місцевими підрозділами транснаціональних органів з оцінювання відповідності за потреби. На підставі взаємного визнання всіх оцінювань, здійснених членами EA необхідно ретельно уникати будь-якого дублювання оцінювань організаційних аспектів або вимог.
За необхідності та на обґрунтований запит місцевий національний орган з акредитації повинен надавати національним органам іншої держави-члена відповідну інформацію щодо здійснення акредитації відповідно до національних законодавчих вимог такої іншої держави-члена та/або вимог, передбачених у відповідних національних секторальних схемах. Необхідно інформувати про це національні органи держав-членів, у яких засновано місцевий національний орган з акредитації.
Органи з оцінювання відповідності з місцевими підрозділами (незалежно від їхньої правосуб'єктності), за умови, що останні діють в межах такої самої глобальної системи якості та управління і що головний офіс має засоби істотного впливу на їхню діяльність та її контролю, можуть вважатися лише однією організацією щодо здійснюваної діяльності з оцінювання відповідності. Такому органу з оцінювання відповідності, відтак, дозволено подавати запит на здійснення акредитації національним органом з акредитації головного офісу, сфера діяльності якого може також охоплювати діяльність, яку провадять місцеві підрозділи, у тому числі ті, що знаходяться в іншій державі-члені.
Однак Регламентом дозволено здійснювати таку багатопідроздільну акредитацію, лише якщо акредитований орган з оцінювання відповідності несе остаточну відповідальність за діяльність, яку провадять місцеві підрозділи у межах сфери багатопідроздільної акредитації. Сертифікат про акредитацію, виданий національним органом з акредитації країни, у якій засновано головний офіс, містить назву однієї юридичної особи - головного офісу, - і саме ця юридична особа є акредитованою і відповідає за акредитовану діяльність органу з оцінювання відповідності, у тому числі будь-яку діяльність, яку провадить місцевий підрозділ та яка є частиною сфери акредитації. Якщо ці місцеві підрозділи здійснюють ключові види діяльності (як зазначено в EN ISO/IEC 17011), то у сертифікаті про акредитацію (в його додатках) необхідно чітко зазначати адресу офісів цих підрозділів.
Місцевий підрозділ має право пропонувати безпосередньо місцевому ринку атестати відповідності на підставі багатопідроздільної акредитації, але лише від імені акредитованого органу з оцінювання відповідності. Ці супроводжувані акредитацією сертифікати та протоколи видаються, таким чином, на підставі акредитації головного офісу, з найменуванням та адресою головного офісу без логотипу місцевого підрозділу. Однак це не перешкоджає зазначенню у сертифікаті оцінки відповідності або протоколі контактних даних місцевого підрозділу, який видав відповідний сертифікат або протокол.
Багатопідроздільна акредитація призначена лише для компаній у межах однієї організації і за умови, що головний офіс несе відповідальність за проваджувану місцевими підрозділами діяльність та видані місцевими підрозділами сертифікати та звіти/протоколи. Про відповідальність повинні свідчити договірні або рівноцінні правовідносини між головним офісом та місцевими підрозділами і внутрішні регламенти, у яких детально описано ці відносини у контексті управління та зобов'язань.
Рішення щодо багатопідроздільної акредитації може застосовуватися до всіх видів місцевих суб'єктів (дочірніх підприємств, філій, агентств, представництв тощо) незалежно від їхньої правосуб'єктності та є, в принципі, дійсним для всіх видів органів з оцінювання відповідності, у тому числі лабораторій, органів з інспектування та органів із сертифікації, допоки вони провадять чітко визначену й відповідну діяльність для цілей акредитації.
Рішення щодо багатопідроздільної акредитації не застосовується, якщо зазначені вище умови не виконано, тобто орган з оцінювання відповідності не може вважатися однією організацією у сфері оцінювання відповідності, а головний офіс не несе остаточну відповідальність за діяльність місцевих підрозділів. У такому разі місцеві підрозділи, які є окремими юридичними особами, повинні подати заяву на проведення їх акредитації до місцевого національного органу з акредитації. Унаслідок цього можна вважати, що місцевий суб'єкт надає послуги з оцінювання відповідності цілком незалежно від головного офісу.
У разі багатопідроздільної акредитації перше оцінювання та повторні оцінювання необхідно здійснювати за тісної співпраці між відповідним місцевим національним органом з акредитації та національним органом з акредитації головного офісу, який ухвалює рішення щодо акредитації, а нагляд повинен здійснюватися за співпраці з місцевим національним органом з акредитації або безпосердньо місцевим національним органом з акредитації. Транснаціональний орган з оцінювання відповідності повинен повноцінно співпрацювати із залученими національними органами з акредитації. Місцеві суб'єкти не можуть відхилити участь місцевого національного органу з акредитації у процесі оцінювання, повторних оцінювань та нагляду. Гармонізовані правила співпраці між національними органами з акредитації існують у формі транскордонної політики EA. Управління багатопідроздільною акредитацією необхідно здійснювати відповідно до транскордонної політики EA для забезпечення залучення місцевого національного органу з акредитації.
Багатопідроздільна акредитація не замінює субпідряд, який залишається цілком можливим рішенням, якщо орган з оцінювання відповідності може висловити бажання передати на субпідряд частину своєї діяльності юридичним особам, які знаходяться та провадять свою діяльність у тій самій або в іншій державі-членові, але не належать до тієї самої організації, тобто не є частиною транснаціонального органу з оцінювання відповідності. У такому разі на субпідрядника не поширюється акредитація органу з оцінювання відповідності. Акредитований орган з оцінювання відповідності може передати іншій юридичній особі-субпідряднику на виконання особливі частини своєї діяльності з оцінювання відповідності згідно із застосовним стандартом щодо органу з оцінювання відповідності, на основі якого його акредитовано, лише в межах, дозволених у цьому стандарті. Орган з оцінювання відповідності повинен бути в змозі продемонструвати національному органу з акредитації, що передана субпідряднику діяльність провадиться компетентно та надійно відповідно до вимог, застосовних до зазначеної діяльності. Супроводжуваний акредитацією атестат оцінки відповідності необхідно видавати винятково від імені та під відповідальність акредитованого органу з оцінювання відповідності, тобто юридичної особи, яка пройшла акредитацію. Договірні відносини з клієнтом залишаються за акредитованим органом з оцінювання відповідності.
6.7. АКРЕДИТАЦІЯ В МІЖНАРОДНОМУ КОНТЕКСТІ
На міжнародному рівні співпраця між органами з акредитації здійснюється в межах Міжнародного форуму з акредитації (IAF) та в межах Міжнародної кооперації з акредитації лабораторій (ILAC).
6.7.1. СПІВПРАЦЯ МІЖ ОРГАНАМИ З АКРЕДИТАЦІЇ
Акредитація як неупереджений спосіб оцінювання та офіційного підтвердження технічної компетентності, неупередженості та професійної доброчесності органів з оцінювання відповідності є дієвим інструментом інфраструктури якості, який використовується в усьому світі.
На міжнародному рівні співпраця між органами з акредитації здійснюється в межах двох організацій, а саме в межах Міжнародного форуму з акредитації (IAF) між органами з акредитації, які акредитують органи із сертифікації (продуктів та систем управління), і в межах Міжнародної кооперації з акредитації лабораторій (ILAC) між органами з акредитації, які акредитують лабораторії та органи з інспектування. Обидві організації передбачають укладення багатосторонніх угод про взаємне визнання між органами з акредитації, які є їхніми членами. IAF веде багатосторонню угоду про визнання (MLA), а ILAC веде угоду про взаємне визнання (MRA). Кінцева мета цих багатосторонніх угод про взаємне визнання компетентності на технічному рівні між органами з акредитації - дозволити введення продуктів та послуг, які супроводжуються акредитованими атестатами відповідності, на іноземні ринки без необхідності проведення повторних випробувань чи повторної сертифікації в країні-імпортері. Таким чином, ціль таких угод про визнання між органами з акредитації - сприяти кращому прийняттю результатів оцінювання відповідності.
На регіональному рівні станом на сьогодні (-256) створено такі організації зі співпраці між органами з акредитації:
__________
(-256) Див. оновлену інформацію на www.ilac.org та www.iaf.nu, на яких доступні переліки поточних регіональних членів ILAC та IAF.
- у Європі: Європейська кооперація з акредитації (EA)
- в Америці: Міжамериканська кооперація з акредитації (IAAC)
- в Азійсько-Тихоокеанському регіоні: Азійсько-Тихоокеанська кооперація з акредитації лабораторій (APLAC) та Тихоокеанська кооперація з акредитації (PAC)
- в Африці: Акредитація Співтовариства розвитку Півдня Африки (SADCA)
- в Африці: Африканська кооперація з акредитації (AFRAC)
- на Близькому Сході: Арабська кооперація з акредитації (ARAC)
Окрім SADCA, AFRAC та ARAC, які зараз розробляють власні регіональні угоди про взаємне визнання, у зазначених вище організацій зі співпраці вже діють угоди в межах свого регіону, які використовуються в рамках домовленостей ILAC/IAF. Шляхом надання спеціального визнання IAF приймає угоди про взаємне визнання, укладені в межах EA, IAAC і PAC: органи з акредитації, які є членами IAF та сторонами багатосторонньої угоди EA (MLA EA) або багатосторонньої угоди про визнання PAC (MLA PAC), автоматично приєднуються до багатосторонньої угоди IAF. ILAC приймає угоди про взаємне визнання та базові процедури з оцінювання EA, APLAC та IAAC. Органи з акредитації, які не приєдналися до будь-якої визнаної організації регіональної співпраці, можуть звернутись безпосередньо до ILAC та/або IAF для здійснення оцінювання та визнання.
Вимоги, які встановлено у Регламенті щодо органів з акредитації, відповідають прийнятим у світі вимогам, викладеним у відповідних міжнародних стандартах, хоча деякі з них можуть видаватися жорсткішими. Зокрема:
- Акредитацію здійснює один єдиний національний орган з акредитації, призначений його державою-членом (стаття 4.1) орган акредитації
- Акредитація здійснюється як діяльність публічного органу (стаття 4.5)
- Національні органи з акредитації діють без комерційних цілей (стаття 8.1) та без мети отримання прибутку (стаття 4.7)
- Національні органи з акредитації не конкурують з органами з оцінювання відповідності або між собою (стаття 6.1 і стаття 6.2)
- Транскордонна акредитація - стаття 7 (у межах ЄС та ЄЕП)
6.7.2. ВПЛИВ НА ТОРГОВЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ МІЖ ЄС І ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ
Остаточне рішення про прийняття атестатів оцінки відповідності ухвалюють органи публічної влади у регуляторній сфері та, з економічної точки зору, промислові користувачі й споживачі. Добровільні багатосторонні угоди про взаємне визнання між органами з акредитації на технічному рівні підтримують, продовжують розвивати та удосконалюють міжурядові торговельні угоди.