9. Якщо відповідно до параграфа 4 було заявлено відмову від розділу звіту для учасників, зазначеного в параграфі 3, а розділ для працівників, згаданий у параграфі 5, не вимагається відповідно до параграфа 8, то звіт не вимагається.
10. Параграфи 1-9 цієї статті не обмежують відповідні інформаційні та консультаційні права і процедури, передбачені на національному рівні, після транспозиції директив 2002/14/ЄС та 2009/38/ЄС.
Звіт незалежного експерта
1. Держави-члени забезпечують вивчення незалежним експертом проекту умов транскордонного поділу та складення ним звіту для учасників. Такий звіт надається учасникам не менше ніж за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h. Залежно від законодавства держави-члена експертом може бути фізична або юридична особа.
2. Згаданий у параграфі 1 звіт повинен у будь-якому разі включати думку експерта щодо відповідності грошової компенсації та пропорції обміну акцій. Оцінюючи грошову компенсацію, експерт повинен враховувати будь-яку ринкову ціну акцій поділюваної компанії до оголошення пропозиції про поділ або вартості компанії без урахування впливу запропонованого поділу, визначеного відповідно до загальноприйнятих методів оцінювання. У звіті принаймні:
(a) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої грошової компенсації;
(b) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої пропорції обміну акцій;
(c) зазначається, чи метод або методи є прийнятними для оцінювання грошової компенсації та пропорції обміну акцій, вказується вартість, отримана внаслідок застосування таких методів, і висловлюється думка про відносну важливість таких методів при розраховуванні визначеної вартості; та
(d) описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.
Експерт має право отримати від поділюваної компанії всю інформацію, необхідну для виконання обов’язків експерта.
3. Ані вивчення проекту умов транскордонного поділу незалежним експертом, ані звіт незалежного експерта не вимагається, якщо всі учасники поділюваної компанії погодились на це.
Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії цієї статті.
Розкриття
1. Держави-члени забезпечують розкриття компанією та оприлюднення в реєстрі держави-члена поділюваної компанії щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h. таких документів:
(a) проект умов транскордонного поділу; та
(b) повідомлення, що інформує учасників, кредиторів та представників працівників поділюваної компанії, або, якщо таких представників немає, самих працівників про те, що вони можуть надати компанії не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати проведення загальних зборів коментарі до проекту умов транскордонного поділу.
Держави-члени можуть вимагати розкриття звіту незалежного експерта і його оприлюднення в реєстрі.
Держави-члени повинні забезпечити можливість для компанії виключати конфіденційну інформацію зі звіту незалежного експерта, що підлягає розкриттю.
Документи, розкриті відповідно до цього параграфа, також повинні бути доступними через систему взаємозв’язку реєстрів.
2. Держави-члени можуть звільнити поділювану компанію від зобов’язання розкриття, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h, і закінчується не раніше завершення таких зборів, ця компанія на своєму вебсайті надає громадськості безкоштовний доступ до документів, згаданих у параграфі 1 цієї статті.
Однак держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів і що пропорційні досягненню таких цілей.
3. Якщо поділювана компанія надає доступ до проекту умов транскордонного поділу відповідно до параграфа 2 цієї статті, вона подає до реєстру щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h, таку інформацію:
(a) організаційно-правова форма та назва поділюваної компанії і розташування її зареєстрованого офісу, а також організаційно-правова форма та назва, запропоновані для новоствореної компанії чи компаній, що виникають у результаті транскордонного поділу, і запропоноване розташування їхніх зареєстрованих офісів;
(b) реєстр, що до нього подаються документи згідно зі статтею 14 стосовно поділюваної компанії, та її реєстраційний номер у цьому реєстрі;
(c) інформація про заходи, вжиті для реалізації прав кредиторів, працівників та учасників; та
(d) дані про вебсайт, що на ньому доступні онлайн та безкоштовно проект умов транскордонного поділу, зазначене в параграфі 1 повідомлення, звіт незалежного експерта та повна інформація про зазначені в пункті (c) цього параграфа заходи.
Реєстр повинен зробити загальнодоступною інформацію, згадану в пунктах (a)-(d) першого підпараграфа.
4. Держави-члени забезпечують, щоб вимоги, зазначені в параграфах 1 та 3, могли бути виконані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому компетентному органі відповідної держави-члена, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.
5. Держави-члени можуть вимагати на додаток до розкриття відповідно до параграфів 1, 2 та 3 цієї статті, щоб проект умов транскордонного поділу або інформація, зазначена в параграфі 3 цієї статті, була опублікована в їхньому офіційному національному виданні або через центральну електронну платформу відповідно до статті 16(3). У цьому випадку держави-члени забезпечують, щоб реєстр передав відповідну інформацію національному офіційному виданню або центральній електронній платформі.
6. Держави-члени забезпечують безкоштовну доступність для громадськості документації, зазначеної в параграфі 1, або інформації, зазначеної в параграфі 3, через систему взаємозв’язку реєстрів.
Держави-члени також забезпечують, щоб будь-які платежі, що їх стягують реєстри з компанії за розкриття, передбачене в параграфах 1 та 3, та, у відповідних випадках, за опублікування згідно з параграфом 5, не перевищували собівартість надання таких послуг.
Затвердження загальними зборами
1. Після розгляду звітів, зазначених у статтях 160e та 160f, у відповідних випадках, думок працівників, поданих відповідно до статті 160e, та коментарів, поданих відповідно до статті 160g, загальні збори поділюваної компанії повинні ухвалити рішення про те, чи затверджувати проект умов транскордонного поділу та чи ухвалювати установчий документ і, якщо він викладений в окремому документі, статут.
2. Загальні збори поділюваної компанії можуть залишати за собою право обумовити здійснення транскордонного поділу прямим схваленням ними заходів, передбачених у статті 160l.
3. Держави-члени забезпечують, щоб для затвердження проекту умов транскордонного поділу та будь-яких змін до такого проекту вимагалася більшість не менше двох третин, але не більше 90% голосів, що надаються акціями або підписним капіталом, представленим на загальних зборах. У будь-якому випадку гранична частка голосів не повинна перевищувати граничну частку, встановлену національним законодавством для затвердження транскордонних злиттів.
4. Якщо будь-який пункт проекту умов транскордонного поділу або будь-яка поправка до установчого документа поділюваної компанії призводить до збільшення економічних зобов’язань учасника перед компанією або третіми особами, держави-члени можуть вимагати, за таких конкретних обставин, щоб такий пункт або поправка до установчого документа поділюваної компанії була затверджена відповідним учасником, за умови що такий учасник не може здійснювати права, передбачені у статті 160i.
5. Держави-члени забезпечують, щоб рішення загальних зборів про затвердження транскордонного поділу не могло бути оскаржене виключно на таких підставах:
(a) пропорція обміну акцій, згадана в пункті (b) статті 160d, була встановлена в невідповідному розмірі;
(b) грошова компенсація, згадана в пункті (p) статті 160d, була встановлена в невідповідному розмірі; або
(c) інформація, надана стосовно пропорції обміну акцій, зазначеної в пункт (a), або грошової компенсації, зазначеної в пункті (b), не відповідала вимогам законодавства.
Захист учасників
1. Держави-члени забезпечують, щоб принаймні учасники поділюваної компанії, що проголосували проти затвердження проекту умов транскордонного поділу, мали право відчужити свої акції за адекватну грошову компенсацію на умовах, що викладені в параграфах 2-6, за умови що внаслідок транскордонного поділу вони придбають акції компаній-одержувачів, що регулюватимуться законодавством держави-члена, відмінної від держави-члена поділюваної компанії.
Держави-члени можуть також передбачити наявність в інших учасників поділюваної компанії права, зазначеного в першому підпараграфі.
Держави-члени можуть вимагати, щоб пряме заперечення проти проекту умов транскордонного поділу, намір учасників здійснити своє право відчуження своїх акцій або і таке заперечення, і такий намір були належним чином задокументовані не пізніше проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h. Держави-члени можуть дозволяти, щоб запис заперечення проти проекту умов транскордонного поділу вважався належною документацією голосу "проти".
2. Держави-члени встановлюють строк, протягом якого учасники, зазначені в параграфі 1, повинні заявити поділюваній компанії про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій. Цей строк не повинен перевищувати одного місяця після проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h. Держави-члени забезпечують, щоб поділювана компанія надавала електронну адресу для отримання такої заяви в електронній формі.
3. Держави-члени також встановлюють строк, протягом якого повинна бути виплачена грошова компенсація, визначена в проекті умов транскордонного поділу. Цей строк не повинен закінчуватися пізніше двох місяців після набуття чинності транскордонним поділом відповідно до статті 160q.
4. Держави-члени забезпечують, щоб будь-які учасники, що заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій, але вважають, що запропонована поділюваною компанією грошова компенсація не була встановлена у відповідному розмірі, мали право вимагати сплати додаткової грошової компенсації в компетентному органі, наділеному відповідними повноваженнями національним законодавством. Держави-члени встановлюють строк для пред’явлення вимоги про сплату додаткової грошової компенсації.
Держави-члени можуть передбачати, щоб остаточне рішення про надання додаткової грошової компенсації було дійсним для всіх учасників поділюваної компанії, що заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій відповідно до параграфа 2.
5. Держави-члени забезпечують, щоб зазначені в параграфах 1-4 права регулювалися законодавством держави-члена поділюваної компанії, і щоб така держава-член мала виключну компетенцію вирішувати будь-які спори, пов’язані з такими правами.
6. Держави-члени забезпечують, щоб учасники поділюваної компанії, які не мали права відчуження своїх акцій або не скористалися таким правом, але вважають, що пропорція обміну акцій, зазначена у проекті транскордонного поділу, є невідповідною, могли оспорити таку пропорцію і вимагати грошової виплати. Відповідний спір розглядає компетентний орган, уповноважений законодавством держави-члена, що ним регулюється поділювана компанія, протягом строку, встановленого таким національним законодавством, і таке провадження не перешкоджає реєстрації транскордонного поділу. Рішення є зобов’язальним для компаній-одержувачів, а в разі часткового поділу - також і для поділюваної компанії.
7. Держави-члени можуть також передбачити, що відповідна компанія-одержувач, а в разі часткового поділу - також і поділювана компанія, може надавати акції або іншу компенсацію замість грошової виплати.
Захист кредиторів
1. Держави-члени повинні забезпечити належну систему захисту інтересів кредиторів, чиї вимоги були заявлені до розкриття проекту умов транскордонного поділу, і при цьому строк сплати за такими вимогами не настав на момент такого розкриття.
Держави-члени забезпечують, щоб кредитори, незадоволені гарантіями, запропонованими у проекті умов транскордонного поділу згідно з пунктом (q) статті 160d, могли звертатися протягом трьох місяців після розкриття проекту умов транскордонного поділу, згаданого у статті 160g, до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання належних гарантій, за умови що такі кредитори можуть довести, що транскордонний поділ ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що вони не отримали належних гарантій від компанії.
Держави-члени забезпечують, щоб гарантії були обумовлені набранням чинності транскордонним поділом відповідно до статті 160q.
2. Якщо кредитор поділюваної компанії не отримує задоволення своїх вимог від компанії, на яку покладено відповідальність, то інші компанії-одержувачі, а в разі часткового поділу або поділу шляхом відокремлення - поділювана компанія, несуть солідарну відповідальність разом із компанією, на яку покладено відповідальність за таким зобов’язанням. Однак максимальна сума солідарної відповідальності будь-якої компанії, що бере участь у поділі, обмежується вартістю чистих активів на дату набуття чинності поділом, що їх розподілено такій компанії.
3. Держави-члени можуть вимагати, щоб адміністративний орган або орган управління поділюваної компанії надав декларацію, що містить достовірну інформацію про її поточний фінансовий стан на дату не більше ніж за один місяць до розкриття такої декларації. У декларації зазначається, що на підставі інформації, наявної в адміністративного органу чи органу управління поділюваної компанії на дату складення цієї декларації, та після належного з’ясування обставин такому адміністративному органу чи органу управління невідомо про будь-яку причину, з якої будь-яка компанія-одержувач, а в разі часткового поділу - поділювана компанія, після набуття чинності поділом не змогла б виконувати зобов’язання, розподілені їй за проектом умов транскордонного поділу, у встановлений для їх виконання строк. Декларація підлягає розкриттю разом із проектом умов транскордонного поділу відповідно до статті 160g.
4. Параграфи 1, 2 і 3 не обмежують застосування права держави-члена поділюваної компанії щодо задоволення або забезпечення майнових чи не майнових зобов’язань перед органами публічної влади.
Інформаційні та консультаційні права працівників
1. Держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників у зв’язку з транскордонним поділом і здійснення таких прав згідно з положеннями Директиви 2002/14/ЄС і Директиви 2001/23/ЄС, коли транскордонний поділ вважається переміщенням підприємства в розумінні Директиви 2001/23/ЄС, та, що стосується підприємств або груп підприємств, що провадять діяльність у масштабах усієї Спільноти, згідно з Директивою 2009/38/ЄС. Держави-члени можуть вирішити, що інформаційні та консультаційні права працівників поширюються на працівників компаній, відмінних від тих, що зазначені у статті 3(1) Директиви 2002/14/ЄС.
2. Незважаючи на статтю 160e(7) та пункт (b) статті 160g(1), держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників, принаймні до ухвалення рішення щодо проекту умов транскордонного поділу або звіту, згаданого у статті 160e, залежно від того, котре з цих рішень буде ухвалено раніше, таким чином, щоб працівникам надавалась обґрунтована відповідь до проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h.
3. Без обмеження будь-яких чинних положень або практик, що є сприятливішими для працівників, держави-члени визначають практичні умови здійснення інформаційних та консультаційних прав відповідно до статті 4 Директиви 2002/14/ЄС.
Участь працівників
1. Без обмеження параграфа 2, на кожну компанію-одержувача поширюється дія чинних правил щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені, де розташований її зареєстрований офіс.
2. Однак чинні правила щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені, де розташований зареєстрований офіс компанії, що виникає в результаті транскордонного поділу, не застосовуються, якщо протягом шести місяців до розкриття проекту умов транскордонного поділу середня кількість працівників поділюваної компанії становить чотири п’ятих відповідної граничної кількості, встановленої законодавством держави-члена поділюваної компанії, що є передумовою для участі працівників у значенні пункту (k) статті 2 Директиви 2001/86/ЄС, або якщо національне законодавство, застосовне до кожної з компаній-одержувачів, не:
(a) передбачає щонайменше того самого рівня участі працівників, що існував у поділюваній компанії до її транскордонного поділу та визначається на основі частки представників працівників серед членів адміністративного або наглядового органу чи їхніх комітетів або серед членів управлінської групи, що охоплює одиниці прибутку компанії, з урахуванням представництва працівників; або
(b) передбачає для працівників установ компаній-одержувачів, розташованих в інших державах-членах, такої самої можливості здійснення прав на участь, що її мають ті працівники, що зайняті в державі-члені, де розташований зареєстрований офіс компанії-одержувача.
3. У випадках, зазначених у параграфі 2 цієї статті, участь працівників у компаніях, що виникають у результаті транскордонного поділу, та їхня участь у визначенні таких прав регулюються державами-членами, mutatis mutandis та з урахуванням параграфів 4-7 цієї статті, відповідно до принципів та процедур, встановлених у статті 12(2) та (4) Регламенту (ЄС) № 2157/2001 і в таких положеннях Директиви 2001/86/ЄС:
(a) стаття 3(1), пункти (a)(i) та (b) статті 3(2), стаття 3(3), перші два речення статті 3(4) і стаття 3(5) та (7);
(b) стаття 4(1), пункти (a), (g) та (h) статті 4(2) і стаття 4(3) та (4);
(c) стаття 5;
(d) стаття 6;
(e) стаття 7(1), за виключенням другого абзацу пункту (b);
(f) статті 8, 10, 11 і 12; та
(g) пункт (a) частини 3 додатка.
4. Регулюючи принципи та процедури, зазначені в параграфі 3, держави-члени:
(a) надають спеціальному переговорному органу право ухвалювати рішення більшістю дві третини його членів, що представляють принаймні дві третини працівників, не починати переговори або припиняти вже розпочаті переговори та покладатися на правила участі, що чинні в державах-членах кожної з компаній-одержувачів;
(b) можуть, у разі застосування після попередніх переговорів стандартних правил участі та попри такі правила, ухвалювати рішення про обмеження частки представників працівників в адміністративному органі компаній-одержувачів. Утім, якщо в поділюваній компанії частка представників працівників становила принаймні одну третину адміністративного чи наглядового органу, таке обмеження ніколи не може призводити до зменшення частки представників працівників в адміністративному органі до рівня, нижчого за одну третину;
(c) повинні забезпечити, щоб правила участі працівників, що застосовувались раніше проведення транскордонного поділу, продовжували застосовуватись до дати застосування будь-яких погоджених у подальшому правил або, за відсутності погоджених правил, до застосування стандартних правил відповідно до пункту (a) частини 3 додатка до Директиви 2001/86/ЄС.
5. Поширення прав участі на працівників компаній-одержувачів, зайнятих в інших державах-членах, що згадані в пункті (b) параграфа 2, не тягне за собою будь-якого зобов’язання держав-членів, що вирішили це зробити, враховувати цих працівників при розраховуванні граничної кількості працівників, що обумовлює виникнення прав участі відповідно до національного законодавства.
6. Якщо будь-яка з компаній-одержувачів повинна керуватися системою участі працівників, відповідно до правил, зазначених у параграфі 2, така компанія повинна обрати організаційно- правову форму, що дає можливість здійснювати права участі.
7. Якщо компанія-одержувач працює в рамках системи участі працівників, така компанія повинна вживати заходів для забезпечення захисту прав участі працівників у разі будь-якого подальшого перетворення, злиття чи поділу, транскордонного або внутрішнього, протягом чотирьох років після набуття чинності транскордонним поділом, застосовуючи mutatis mutandis правила, викладені в параграфах 1-6.
8. Компанія невідкладно повідомляє своїх працівників або їхніх представників про результати переговорів щодо участі працівників.
Свідоцтво про попереднє схвалення поділу
1. Держави-члени призначають суд, нотаріуса або інший орган чи органи, що компетентні контролювати законність транскордонних поділів стосовно тих частин процедури, що регулюються законодавством держави-члена поділюваної компанії, та видавати свідоцтво про попереднє схвалення поділу, що підтверджує дотримання всіх відповідних умов та належне виконання всіх процедур та формальностей у такій державі-члені (далі - "компетентний орган").
Таке виконання процедур та формальностей може включати задоволення або забезпечення майнових чи немайнових зобов’язань перед органами публічної влади або дотримання спеціальних галузевих вимог, у тому числі забезпечення зобов’язань, що виникають у зв’язку з процедурою, що триває.
2. Держави-члени забезпечують, щоб разом із заявою поділюваної компанії про видачу свідоцтва про попереднє схвалення поділу подавалося таке:
(a) проект умов транскордонного поділу;
(b) звіт і доданий висновок, якщо такий є, що згадані у статті 160e, а також звіт, згаданий у статті 160f, якщо вони є в наявності;
(c) будь-які коментарі, подані відповідно до статті 160g(1); та
(d) інформація про затвердження загальними зборами, що зазначені у статті 160h.
3. Держави-члени можуть вимагати, щоб разом із заявою поділюваної компанії про видачу свідоцтва про попереднє схвалення поділу подавалася додаткова інформація, зокрема така:
(a) кількість працівників на момент складення проекту умов транскордонного поділу;
(b) існування дочірніх підприємств та їхнє відповідне географічне розташування;
(c) інформація щодо виконання поділюваною компанією зобов’язань перед органами публічної влади.
Для цілей цього параграфа компетентні органи можуть вимагати надання такої інформації від інших відповідних органів, якщо її не надала поділювана компанія.
4. Держави-члени забезпечують, щоб зазначена в параграфах 2 та 3 заява, у тому числі подання будь-якої інформації та документів, могли бути подані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому компетентному органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.
5. Стосовно дотримання правил щодо участі працівників, передбачених статтею 160l, компетентний орган держави-члена поділюваної компанії перевіряє, щоб проект умов транскордонного поділу включав інформацію про процедури, за якими визначаються відповідні заходи, та про можливі варіанти таких заходів.
6. У рамках контролю, зазначеного в параграфі 1, компетентний орган перевіряє таке:
(a) усі документи та інформацію, що надані компетентному органу відповідно до параграфів 2 та 3;
(b) зазначення поділюваною компанією того, що процедура, згадана у статті 160l(3) та (4), розпочалася, у відповідних випадках.
7. Держави-члени забезпечують, щоб контроль, зазначений у параграфі 1, здійснювався протягом трьох місяців із дати отримання документів та інформації щодо затвердження транскордонного поділу загальними зборами поділюваної компанії. Такий контроль призводить до одного з таких результатів:
(a) якщо встановлено, що транскордонний поділ відповідає всім відповідним умовам і що всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган видає свідоцтво про попереднє схвалення поділу;
(b) якщо встановлено, що транскордонний поділ не відповідає всім відповідним умовам або що не всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган не видає свідоцтво про попереднє схвалення поділу та повідомляє компанію про причини свого рішення; у цьому випадку компетентний орган може надати компанії можливість виконати відповідні умови або виконати процедури та формальності протягом відповідного строку.
8. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган не видавав свідоцтво про попереднє схвалення поділу, якщо буде встановлено відповідно до національного законодавства, що транскордонний поділ переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі.
9. Якщо під час контролю, згаданого в параграфі 1, компетентний орган має серйозні сумніви, що свідчать про те, що транскордонний поділ переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі, він повинен брати до уваги відповідні факти й обставини, наприклад, у відповідних випадках та за умови розгляду їх усіх у сукупності, характерні фактори, що стали відомі компетентному органу під час контролю, згаданого в параграфі 1, у тому числі внаслідок консультацій із відповідними органами. Оцінювання для цілей цього параграфа проводиться в кожному окремому випадку в порядку, що регулюється національним законодавством.
10. Якщо для цілей оцінювання згідно з параграфами 8 та 9 необхідно врахувати додаткову інформацію або провести додаткове розслідування, то передбачений у параграфі 7 тримісячний строк може бути продовжений не більше ніж на три місяці.
11. Якщо через складність транскордонної процедури неможливо провести оцінювання в передбачені в параграфах 7 та 10 строки, держави-члени забезпечують, щоб заявник був повідомлений про причини будь-якої затримки до закінчення таких строків.
12. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган міг консультуватися з іншими відповідними органами, що компетентні в різних сферах, пов’язаних із транскордонним поділом, у тому числі з органами держави-члена компаній-одержувачів, та отримувати від цих органів та від поділюваної компанії інформацію та документи, необхідні для контролю законності транскордонного поділу, у рамках процедури, встановленої національним законодавством. Для цілей оцінювання компетентний орган може звертатися до незалежного експерта.
Передача свідоцтва про попереднє схвалення поділу
1. Держави-члени забезпечують надання свідоцтва про попереднє схвалення поділу органам, згаданим у статті 160o(1), через систему взаємозв’язку реєстрів.
Держави-члени також забезпечують доступність свідоцтва про попереднє схвалення поділу через систему взаємозв’язку реєстрів.
2. Доступ до свідоцтва про попереднє схвалення поділу повинен бути безкоштовним для органів, згаданих у статті 160o(1), і для реєстрів.
Контроль законності транскордонного поділу
1. Держави-члени призначають суд, нотаріуса або інший орган, компетентний контролювати законність транскордонного поділу щодо тієї частини процедури, що стосується здійснення транскордонного поділу, що регулюється законодавством держав-членів компаній-одержувачів, та схвалювати транскордонний поділ.
Такий орган або органи, зокрема, забезпечують, щоб компанії-одержувачі дотримувалися положень національного законодавства про заснування та реєстрацію компаній та, у відповідних випадках, щоб умови участі працівників були визначені відповідно до статті 160l.
2. Для цілей параграфа 1 цієї статті поділювана компанія подає кожному органу, згаданому в параграфі 1 цієї статті, проект умов транскордонного поділу, затверджений загальними зборами, зазначеними у статті 160h.
3. Кожна держава-член забезпечує, щоб будь-яка заява поділюваної компанії для цілей параграфа 1, включаючи подання будь-якої інформації та документів, могла бути подана повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в зазначеному в параграфі 1 органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.
4. Орган, зазначений у параграфі 1, затверджує транскордонний поділ, як тільки він встановить, що всі відповідні умови та формальності були належним чином виконані в державах-членах компаній-одержувачів.
5. Свідоцтво про попереднє схвалення поділу приймається зазначеним у параграфі 1 органом як остаточне підтвердження належного виконання відповідних процедур та формальностей до поділу в державі-члені поділюваної компанії, без якого транскордонний поділ не може бути схвалений.
Реєстрація
1. Законодавство держав-членів поділюваної компанії та компаній-одержувачів повинне визначати щодо їхніх відповідних територій, згідно зі статтею 16, порядок розкриття в їхніх реєстрах інформації про завершення транскордонного поділу.
2. Держави-члени повинні забезпечити внесення до своїх реєстрів щонайменше такої інформації:
(a) у реєстрі держав-членів компаній-одержувачів - про те, що реєстрація компанії-одержувача є результатом транскордонного поділу;
(b) у реєстрі держав-членів компаній-одержувачів - дати реєстрації компаній-одержувачів;
(c) у реєстрі держави-члена поділюваної компанії в разі повного поділу - про те, що виключення поділюваної компанії з реєстру є результатом транскордонного поділу;
(d) у реєстрі держави-члена поділюваної компанії в разі повного поділу - дата виключення поділюваної компанії з реєстру;
(e) у реєстрах держави-члена поділюваної компанії та держав-членів компаній-одержувачів відповідно - реєстраційний номер, назва та організаційно-правова форма поділюваної компанії та компаній-одержувачів.
Реєстри надають загальний доступ до інформації, зазначеної в першому підпараграфі, через систему взаємозв’язку реєстрів.
3. Держави-члени забезпечують, щоб реєстри в державах-членах компаній-одержувачів повідомили реєстр у державі-члені поділюваної компанії через систему взаємозв’язку реєстрів про те, що компанії-одержувачі були зареєстровані. Держави-члени також забезпечують, у разі повного поділу, негайне виключення поділюваної компанії з реєстру після отримання таких повідомлень.
4. Держави-члени забезпечують, щоб реєстр у державі-члені поділюваної компанії повідомив реєстри в державах-членах компаній-одержувачів через систему взаємозв’язку реєстрів про те, що транскордонний поділ набув чинності.
Дата набуття чинності транскордонним поділом
Законодавство держави-члена поділюваної компанії повинне визначати дату набуття чинності транскордонним поділом. Ця дата повинна наставати після здійснення контролю, зазначеного у статтях 160m та 160o та після отримання реєстрами всіх повідомлень, згаданих у статті 160p(3).
Наслідки транскордонного поділу
1. Починаючи з дати, зазначеної у статті 160q, повний транскордонний поділ має такі наслідки:
(a) всі активи та зобов’язання поділюваної компанії, включаючи всі договори, кредити, права та обов’язки, переходять до компаній-одержувачів згідно з розподілом, зазначеним у проекті умов транскордонного поділу;
(b) учасники поділюваної компанії стають учасниками компаній-одержувачів згідно з розподілом акцій, зазначеним у проекті умов транскордонного поділу, якщо тільки вони не відчужили свої акції згідно зі статтею 160i(1);
(c) права та обов’язки поділюваної компанії, що виникають на підставі трудових договорів або трудових відносин та існують на дату набуття чинності транскордонним поділом, переходять до компаній-одержувачів;
(d) поділювана компанія припиняє існування.
2 Починаючи з дати, зазначеної у статті 160q, частковий транскордонний поділ має такі наслідки:
(a) в поділюваної компанії згідно з розподілом, зазначеним у проекті умов транскордонного поділу;
(b) принаймні деякі учасники поділюваної компанії стають учасниками компанії-одержувача або компаній-одержувачів, і принаймні деякі учасники залишаються в поділюваній компанії або стають учасниками одночасно компанії-одержувача або компаній-одержувачів та поділюваної компанії, згідно з розподілом акцій, зазначеним у проекті умов транскордонного поділу, якщо тільки такі учасники не відчужили свої акції згідно зі статтею 160i(1);
(c) права та обов’язки поділюваної компанії, що виникають на підставі трудових договорів або трудових відносин та існують на дату набуття чинності транскордонним поділом, що розподілені компанії-одержувачу або компаніям-одержувачам згідно з проектом умов транскордонного поділу, переходять до відповідної компанії-одержувача або компаній-одержувачів.
3. Починаючи з дати, зазначеної у статті 160q, транскордонний поділ шляхом відокремлення має такі наслідки:
(a) частина активів та зобов’язань поділюваної компанії, включаючи договори, кредити, права та обов’язки, переходять до компанії-одержувача або компаній-одержувачів, у той час як інша частина залишається в поділюваної компанії згідно з розподілом, зазначеним у проекті умов транскордонного поділу;
(b) акції компанії-одержувача або компаній-одержувачів передаються поділюваній компанії;
(c) права та обов’язки поділюваної компанії, що виникають на підставі трудових договорів або трудових відносин та існують на дату набуття чинності транскордонним поділом, що розподілені компанії-одержувачу або компаніям-одержувачам згідно з проектом умов транскордонного поділу, переходять до відповідної компанії-одержувача або компаній-одержувачів.
4. Без обмеження статті 160j(2), держави-члени забезпечують, щоб у разі якщо актив чи зобов’язання поділюваної компанії прямо не розподілені за проектом умов транскордонного поділу відповідно до пункту (l) статті 160d і якщо тлумачення таких умов не дає можливості ухвалити рішення про його розподіл, то актив, плата за нього або зобов’язання розподіляється всім компаніям-одержувачам або, в разі часткового поділу чи поділу шляхом відокремлення, всім компаніям-одержувачам та поділюваній компанії пропорційно до частки чистих активів, що розподілені кожній із цих компаній згідно з проектом умов транскордонного поділу.
5. Якщо у випадку транскордонного поділу законодавство держав-членів вимагає виконання спеціальних формальностей до набуття чинності відносно третіх осіб передачею певних активів, прав та обов’язків поділюваною компанією, такі формальності виконує поділювана компанія або компанії-одержувачі, у відповідних випадках.
6. Держави-члени забезпечують неможливість обміну акцій компанії-одержувача на акції поділюваної компанії, що належать самій компанії або особі, що діє від власного імені, але в інтересах компанії.
Спрощені формальності
Якщо транскордонний поділ здійснюється як поділ шляхом відокремлення, пункти (b), (c), (f), (i), (o) та (p) статті 160d і статті 160e, 160f та 160i не застосовуються.
Незалежні експерти
1. Держави-члени встановлюють правила, що регулюють принаймні цивільну відповідальність незалежного експерта, відповідального за складення звіту, зазначеного у статті 160f.
2. Держави-члени повинні встановити правила для забезпечення того, щоб:
(a) експерт або юридична особа, від імені якої працює експерт, була незалежною від компанії, що подає заяву на видачу свідоцтва про попереднє схвалення поділу, і не мала конфлікту інтересів із нею; та
(b) висновок експерта був неупередженим та об’єктивним і надавався з метою надання допомоги компетентному органу відповідно до вимог щодо незалежності та неупередженості, передбачених законодавством та професійними стандартами, що їхня дія поширюється на експерта.
Дійсність
Транскордонний поділ, що набув чинності згідно з процедурами транспонування цієї Директиви, не може бути визнаний недійсним.
Перший параграф не впливає на повноваження держав-членів, у тому числі у сфері кримінального права, запобігання та боротьби з фінансуванням тероризму, права соціального забезпечення, оподаткування та правозастосування, вживати заходів та накладати штрафи відповідно до національного законодавства після дати набуття чинності транскордонним поділом.
РОЗДІЛ III
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Захист даних
Опрацювання будь-яких персональних даних, що здійснюється в рамках цієї Директиви, регулюється Директивою (ЄС) 2016/679 .
Звіт, регулярний діалог з питань системи взаємозв’язку реєстрів та перевірка
1. Комісія не пізніше 8 червня 2022 року публікує звіт про функціонування системи взаємозв’язку реєстрів, зокрема щодо технічних та фінансових аспектів її роботи.
2. Такий звіт за потреби супроводжується пропозиціями щодо внесення змін до положень цієї Директиви стосовно системи взаємозв’язку реєстрів.
3. Комісія та представники держав-членів регулярно зустрічаються для обговорення питань, регульованих цією Директивою, стосовно системи взаємозв’язку реєстрів у будь-якому відповідному місці.
4. До 30 червня 2016 року Комісія повинна перевірити функціонування тих положень, що стосуються вимог щодо звітності та документації у випадках злиття та поділу та що були змінені або додані Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/109/ЄС (- 12), і зокрема їхнього впливу на зменшення адміністративного тягаря для компаній з огляду на досвід, набутий при їх застосуванні, та повинна подати звіт до Європейського Парламенту і Ради, за потреби разом із пропозиціями щодо внесення змін до таких положень.
Внесення змін до додатків
Держави-члени невідкладно інформують Комісію про будь-які зміни до передбачених їхнім національним законодавством видів компаній з обмеженою відповідальністю, що вплинули б на зміст додатків I, II та IIA.
Якщо держава-член інформує Комісію згідно з першим параграфом цієї статті, Комісія має повноваження вносити зміни до списку видів компаній, що містяться в додатках I, II та IIA, відповідно до інформації, зазначеної в першому параграфі цієї статті, шляхом ухвалення делегованих актів згідно зі статтею 163.
Здійснення делегованих повноважень
1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії з урахуванням умов, що встановлені в цій статті.
2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 25(3) і статті 162a, надається Комісії на невизначений строк починаючи з 31 липня 2019 року.
3. Делегування повноваження, зазначеного у статті 25(3) і статті 162a, може бути скасоване в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про скасування припиняє делегування повноваження, зазначеного в такому рішенні. Таке рішення набуває чинності наступного дня після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в ньому. Воно не впливає на дійсність будь-яких делегованих актів, що вже набули чинності.
4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року.
5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона нотифікує його одночасно Європейському Парламенту і Раді.
6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 25(3) або статті 162a, набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом трьох місяців після нотифікації такого акта Європейському Парламенту і Раді або якщо до закінчення цього строку Європейський Парламент і Рада повідомили Комісію про те, що вони не заперечуватимуть. Такий строк продовжується на три місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.
Процедура комітету
1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.
Повідомлення
Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного законодавства, ухвалюваного ними у сферах, що є предметом регулювання цієї Директиви.
Скасування
Директиви 82/891/ЄЕС, 89/666/ЄЕС , 2005/56/ЄС, 2009/101/ЄС, 2011/35/ЄС та 2012/30/ЄС, зі змінами, внесеними директивами, зазначеними в частині A додатка III, скасовуються, без обмеження зобов’язань держав-членів щодо кінцевих строків транспозиції до національного права і дат застосування директив, зазначених у частині B додатка III.
Покликання на скасовані директиви необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної в додатку IV.
Набуття чинності
Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
ДОДАТОК I
ВИДИ КОМПАНІЙ, ЩО ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 2(1) ТА (2), СТАТТІ 44(1) ТА (2), СТАТТІ 45(2), СТАТТІ 87(1) ТА (2) І СТАТТІ 135(1)
( Див. текст )
ДОДАТОК II
ВИДИ КОМПАНІЙ, ЩО ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТЯХ 7(1), 13, 29(1), 36(1), 67(1), ПУНКТАХ (1) ТА (2) СТАТТІ 86B, ПУНКТІ (A) СТАТТІ 119(1) ТА ПУНКТІ (1) СТАТТІ 160B
( Див. текст )
ДОДАТОК IIA
ВИДИ КОМПАНІЙ, ЩО ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТЯХ 13, 13F, 13G, 13H ТА 162A
( Див. текст )
ДОДАТОК III
ЧАСТИНА A
СКАСОВАНІ ДИРЕКТИВИ ЗІ СПИСКОМ НАСТУПНИХ ЗМІН ДО НИХ (ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 166)
| Директива Ради 82/891/ЄЕС (OB L 378, 31.12.1982, с. 47). | |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2007/63/ЄС (OB L 300, 17.11.2007, с. 47). | Стаття 3 |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/109/ЄС (OB L 259, 02.10.2009, с. 14). | Стаття 3 |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС (OB L 173, 12.06.2014, с. 190). | Стаття 116 |
| Директива Ради 89/666/ЄЕС (OB L 395, 30.12.1989, с. 36). | |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/17/ЄС (OB L 156, 16.06.2012, с. 1). | Стаття 1 |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2005/56/ЄС (OB L 310, 25.11.2005, с. 1). | |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/109/ЄС (OB L 259, 02.10.2009, с. 14). | Стаття 4 |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/17/ЄС (OB L 156, 16.06.2012, с. 1). | Стаття 2 |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС (OB L 173, 12.06.2014, с. 190). | Стаття 120 |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/101/ЄС (OB L 258, 01.10.2009, с. 11). | |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/17/ЄС (OB L 156, 16.06.2012, с. 1). | Стаття 3 |
| Директива Ради 2013/24/ЄС (OB L 158, 10.06.2013, с. 365). | Стаття 1 та пункт 1 частини A додатка |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2011/35/ЄС (OB L110, 29.04.2011, с. 1). | |
| Директива Ради 2013/24/ЄС (OB L 158, 10.06.2013, с. 365). | Стаття 1 та пункт 4 частини A додатка |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС (OB L 173, 12.06.2014, с. 190). | Стаття 122 |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/30/ЄС (OB L 315, 14.11.2012, с. 74). | |
| Директива Ради 2013/24/ЄС (OB L 158, 10.06.2013, с. 190). | Стаття 1 та пункт 4 частини A додатка |
| Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС (OB L 173, 12.06.2014, с. 190). | Стаття 123 |
ЧАСТИНА B
ТЕРМІНИ ТРАНСПОЗИЦІЇ В НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО І ДАТИ ЗАСТОСУВАННЯ (ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 166)
| Директива | Термін транспозиції | Дата застосування |
| 82/891/ЄЕС | 1 січня 1986 року | - |
| 89/666/ЄЕС | 1 січня 1992 року | 1 січня 1993 року (- 1) |
| 2005/56/ЄС | 15 грудня 2007 року | - |
| 2007/63/ЄС | 31 грудня 2008 року | - |
| 2009/109/ЄС | 30 липня 2011 року | - |
| 2012/17/ЄС | 7 липня 2014 року (- 2) | - |
| 2013/24/ЄС | 1 липня 2013 року | - |
| 2014/59/ЄС | 31 грудня 2014 року | 1 січня 2015 року (- 3) |
| (-1) Відповідно до статті 16(2) Директиви 89/666/ЄС держави-члени зобов’язані встановити, що положення, зазначені в параграфі 1, застосовуються з 1 січня 1993 року, а стосовно бухгалтерських документів вони застосовуються вперше до річної звітності за фінансовий рік, що починається 1 січня 1993 року або протягом 1993 року. (-2) Відповідно до статті 5(2) Директиви 2012/17/ЄС держави-члени повинні не пізніше 8 червня 2017 року ухвалити, опублікувати і застосувати положення, що необхідні для дотримання: - статті 1(3) та (4) і статті 5а Директиви 89/666/ЄЕС , - статті 13 Директиви 2005/56/ЄС, - статті 3(1), другий підпараграф, статті 3b, статті 3c, статті 3d і статті 4a(3)-(5) Директиви 2009/101/ЄС . (-3) Згідно з третім підпараграфом статті 130(1) Директиви 2014/59/ЄС держави-члени повинні застосовувати положення, ухвалені для дотримання секції 5 глави IV розділу IV вказаної Директиви, не пізніше ніж із 1 січня 2016 року. | ||
ДОДАТОК IV
КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ
__________
(-1) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 від 23 липня 2014 року про електронну ідентифікацію і довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку та про скасування Директиви 1999/93/ЄС (OB L 257, 28.08.2014, с. 73).
(-2) Директива Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року про річну звітність і консолідовану звітність банків та інших фінансових установ (OB L 372, 31.12.1986, с. 1).
(-3) Директива Ради 91/674/ЄЕС від 19 грудня 1991 року про річну звітність і консолідовану звітність суб’єктів господарювання у сфері страхування (OB L 374, 31.12.1991, с. 7).
(-4) Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/34/ЄС від 26 червня 2013 року про річну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність і пов’язані звіти певних видів підприємств, про внесення змін до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/43/ЄС і про скасування Директив Ради 78/660/ЄЕС і 83/349/ЄЕС (OB L 182, 29.06.2013, с. 19).
(-5) Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2015/884 від 8 червня 2015 року про встановлення технічних специфікацій та процедур, необхідних для системи взаємозв’язку реєстрів, встановленої Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/101/ЄС (OB L 144, 10.06.2015, с. 1).
(-6) Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/43/ЄС від 17 травня 2006 року про обов’язковий аудит річної та консолідованої звітності, внесення змін до директив Ради 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС і скасування Директиви Ради 84/253/ЄЕС (OB L 157, 09.06.2006, с. 87).
(-7) Директива Ради 89/117/ЄЕС від 13 лютого 1989 року про зобов’язання створених у державі-члені філій кредитних установ та фінансових установ, що їхні головні офіси розташовані за межами такої держави-члена, щодо публікації річних бухгалтерських документів (OB L 44, 16.02.1989, с. 40).
(-8) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2014/65/ЄС від 15 травня 2014 року про ринки фінансових інструментів та про внесення змін до Директиви 2002/92/ЄС та Директиви 2011/61/ЄС (OB L 173, 12.06.2014, с. 349).
(-9) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС від 15 травня 2014 року про рамки для відновлення та санації кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Директиви Ради 82/891/ЄЕС та Директив 2001/24/ЄС, 2002/47/ЄС , 2004/25/ЄС, 2005/56/ЄС, 2007/36/ЄС, 2011/35/ЄС, 2012/30/ЄС та 2013/36/ЄС і регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 та (ЄС) № 648/2012 (OB L 173, 12.06.2014, с. 190).
(-10) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1023 від 20 червня 2019 року про запобіжні заходи з реструктуризації, про погашення боргу та дискваліфікацію і про заходи з підвищення ефективності процедур щодо реструктуризації, неплатоспроможності та погашення боргу та про внесення змін до Директиви (ЄС) 2017/1132 (Директива про реструктуризацію та неплатоспроможність) (OB L 172, 26.06.2019, с. 18).
(-11) Друга Директива Ради 77/91/ЄЕС від 13 грудня 1976 року про узгодження гарантій, що їх для захисту інтересів учасників і третіх осіб вимагають держави-члени від компаній у розумінні другого параграфа статті 58 Договору стосовно заснування публічних акціонерних компаній та збереження та змінювання їхнього капіталу, для забезпечення рівнозначності таких гарантій (OB L 26, 31.01.1977, с. 1).
(-12) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/109/ЄС від 16 вересня 2009 року про внесення змін до Директив Ради 77/91/ЄЕС, 78/855/ЄЕС та 82/891/ЄЕС і Директиви 2005/56/ЄС щодо вимог до звітності і документації у випадках злиття та поділу (OB L 259, 02.10.2009, с. 14).
( Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua )