Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1132 від 14 червня 2017 року щодо деяких аспектів корпоративного права (кодифікація)

1. Без обмеження параграфа 2, на компанію, що виникає в результаті транскордонного злиття, поширюється дія чинних правил щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені, де розташований її зареєстрований офіс.

2. Однак чинні правила щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені, де розташований зареєстрований офіс компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, не застосовуються, якщо протягом шести місяців до розкриття спільного проекту умов транскордонного злиття середня кількість працівників принаймні однієї з компаній, що беруть участь у злитті, становить чотири п’ятих відповідної граничної кількості, встановленої законодавством держави-члена, чия юрисдикція поширюється на компанію, що бере участь у злитті, що є передумовою для участі працівників у значенні пункту (k) статті 2 Директиви 2001/86/ЄС, або якщо національне законодавство, застосовне до компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, не:

(a) передбачає щонайменше того самого рівня участі працівників, що існував у відповідних компаніях, що беруть участь у злитті, та визначається на основі частки представників працівників серед членів адміністративного або наглядового органу чи їхніх комітетів або серед членів управлінської групи, що охоплює одиниці прибутку компанії, з урахуванням представництва працівників; або

(b) передбачає для працівників установ компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, розташованих в інших державах-членах, такої самої можливості здійснення прав на участь, що її мають ті працівники, що зайняті в державі-члені, де розташований зареєстрований офіс компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття.

3. У випадках, зазначених у параграфі 2, участь працівників у компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, та їхня участь у визначенні таких прав регулюються державами-членами, mutatis mutandis та з урахуванням параграфів 4-7, відповідно до принципів та процедур, встановлених у статті 12(2), (3) та (4) Регламенту (ЄС) № 2157/2001 і в таких положеннях Директиви 2001/86/ЄС:

(a) стаття 3(1), (2) та (3), перший абзац першого підпараграфа статті 3(4), другий підпараграф статті 3(4) і стаття 3(5) та (7);

(b) стаття 4(1), стаття 4(2)(a), (g) та (h) і стаття 4(3);

(c) стаття 5;

(d) стаття 6;

(e) стаття 7(1), пункт (b) першого підпараграфа статті 7(2), другий підпараграф статті 7(2) і стаття 7(3). Однак для цілей цієї глави відсотки, встановлені пунктом (b) першого підпараграфа статті 7(2) Директиви 2001/86/ЄС для застосування стандартних правил, що містяться в частині 3 додатка до зазначеної Директиви, підвищуються з 25 до 33 1/3%;

(f) статті 8, 10 та 12;

(g) стаття 13(4);

(h) пункт (b) частини 3 додатка.

4. Регулюючи принципи та процедури, зазначені в параграфі 3, держави-члени:

(a) надають відповідним органам компаній, що беруть участь у злитті, якщо принаймні одна з компаній, що беруть участь у злитті, працює в рамках системи участі працівників у розумінні пункту (k) статті 2 Директиви 2001/86/ЄС, право вирішувати без будь-яких попередніх переговорів про безпосереднє підпорядкування стандартним правилам участі, зазначеним у пункті (b) частини 3 додатка до вказаної Директиви, що викладені в законодавстві держави-члена, де розташований зареєстрований офіс компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, і дотримуватися таких правил із дати реєстрації;

(b) надають спеціальному переговорному органу право ухвалювати рішення більшістю дві третини його членів, що представляють принаймні дві третини працівників, включаючи голоси учасників, що представляють працівників принаймні у двох різних державах-членах, не починати переговори або припиняти вже розпочаті переговори та покладатися на правила участі, що чинні в державі-члені, де буде розташований зареєстрований офіс компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття;

(c) можуть, у разі застосування після попередніх переговорів стандартних правил участі та попри такі правила, ухвалювати рішення про обмеження частки представників працівників в адміністративному органі компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття. Утім, якщо в одній із компаній, що беруть участь у злитті, частка представників працівників становила принаймні одну третину адміністративного чи наглядового органу, таке обмеження ніколи не може призводити до зменшення частки представників працівників в адміністративному органі до рівня, нижчого за одну третину.

5. Поширення прав участі на працівників компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, зайнятих в інших державах-членах, що згадані в пункті (b) параграфа 2, не тягне за собою будь-якого зобов’язання держав-членів, що вирішили це зробити, враховувати цих працівників при розраховуванні граничної кількості працівників, що обумовлює виникнення прав участі відповідно до національного законодавства.

6. Якщо принаймні одна з компаній, що беруть участь у злитті, працює в рамках системи участі працівників, а компанія, що виникає в результаті транскордонного злиття, повинна керуватися такою системою, відповідно до правил, зазначених у параграфі 2, така компанія повинна обрати організаційно-правову форму, що дає можливість здійснювати права участі.

7. Якщо компанія, що виникає в результаті транскордонного злиття, працює в рамках системи участі працівників, така компанія повинна вживати заходів для забезпечення захисту прав участі працівників у разі будь-якого подальшого перетворення, злиття чи поділу, транскордонного або внутрішнього, протягом чотирьох років після набуття чинності транскордонним злиттям, застосовуючи mutatis mutandis правила, викладені в параграфах 1-6.

8. Компанія повідомляє своїм працівникам або їхнім представникам, чи вона вирішила застосовувати стандартні правила участі, зазначені в пункті (h) параграфа 3, або чи вона вступає в переговори в рамках спеціального переговорного органу. В останньому випадку компанія невідкладно повідомляє своїх працівників або їхніх представників про результати переговорів.

1. Держави-члени встановлюють правила, що регулюють принаймні цивільну відповідальність незалежного експерта, відповідального за складення звіту, зазначеного у статті 125.

2. Держави-члени повинні встановити правила для забезпечення того, щоб:

(a) експерт або юридична особа, від імені якої працює експерт, була незалежною від компанії, що подає заяву на видачу свідоцтва про попереднє схвалення злиття, і не мала конфлікту інтересів з нею; та

(b) висновок експерта був неупередженим та об’єктивним і надавався з метою надання допомоги компетентному органу відповідно до вимог щодо незалежності та неупередженості, передбачених законодавством та професійними стандартами, що їхня дія поширюється на експерта.

Транскордонне злиття, що набуло чинності згідно зі статтею 129, не може бути визнане недійсним.

Перший параграф не впливає на повноваження держав-членів, у тому числі у сфері кримінального права, запобігання та боротьби з фінансуванням тероризму, права соціального забезпечення, оподаткування та правозастосування, вживати заходів та накладати штрафи відповідно до національного законодавства після дати набуття чинності транскордонним злиттям.

1. Якщо держави-члени дозволяють, щоб зазначені в додатку I види компаній, що передбачені їхнім законодавством, здійснювали операції з поділу шляхом придбання, що його означено у статті 136, вони повинні поширити на такі операції дію секції 2 цієї глави.

2. Якщо держави-члени дозволяють, щоб зазначені в параграфі 1 види компаній здійснювали операції з поділу шляхом заснування нових компаній, як означено у статті 155, вони повинні поширити на такі операції дію секції 3 цієї глави.

3. Якщо держави-члени дозволяють, щоб зазначені в параграфі 1 види компаній здійснювали операції, у яких поділ шляхом придбання, що його означено у статті 136(1), поєднується з поділом шляхом заснування однієї чи більше нових компаній, що його означено у статті 155(1), вони повинні поширити на такі операції дію секції 2 цієї глави та дію статті 156.

4. Застосовується стаття 87(2), (3) та (4).

1. Для цілей цієї глави "поділ шляхом придбання" означає операцію, у результаті якої компанія після свого припинення без процедури ліквідації передає більш ніж одній компанії всі свої активи та зобов’язання в обмін на розподіл акціонерам поділюваної компанії акцій компаній, що отримують внески в результаті поділу (далі - "компанії-одержувачі"), та, можливо, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості розподілених акцій або, якщо вони не мають номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості.

2. Застосовується стаття 89(2).

3. Оскільки ця глава містить покликання на положення глави I розділу II, термін "компанії, що беруть участь у злитті" означає "компанії, що беруть участь у поділі", термін "придбавана компанія" означає "поділювана компанія", термін "компанія, що придбаває" означає "кожну з компаній-одержувачів", а термін "проект умов злиття" означає "проект умов поділу".

1. Адміністративні органи або органи управління компаній, що беруть участь у поділі, складають проект умов поділу в письмовій формі.

2. У проекті умов поділу зазначається принаймні таке:

(a) вид, назва та зареєстрований офіс кожної з компаній, що беруть участь у поділі;

(b) пропорція обміну акцій та сума будь-якої грошової виплати;

(c) умови стосовно розподілу акцій компаній-одержувачів;

(d) дата, з якої володіння такими акціями дає право власникам на участь у прибутках, та будь-які особливі умови, що впливають на це право;

(e) дата, з якої операції поділюваної компанії повинні розглядатися для цілей бухгалтерського обліку як операції однієї з компаній-одержувачів;

(f) права, надані компаніями-одержувачами власникам акцій, що передбачають спеціальні права, та власникам відмінних від акцій цінних паперів, або запропоновані щодо них заходи;

(g) будь-яка особлива перевага, надана експертам, зазначеним у статті 142(1), та членам адміністративних, керівних, наглядових чи контрольних органів компаній, що беруть участь у поділі;

(h) точний опис та розподіл активів та пасивів, що підлягають передачі кожній із компаній-одержувачів;

(i) розподіл акціонерам поділюваної компанії акцій компаній-одержувачів та критерій, що на ньому ґрунтується такий розподіл.

3. Якщо актив не розподілений за проектом умов поділу і якщо тлумачення таких умов не дає можливості ухвалити рішення про його розподіл, актив або плата за нього розподіляється всім компаніям-одержувачам пропорційно до частки чистих активів, що розподілені кожній із цих компаній згідно з проектом умов поділу.

Якщо зобов’язання не розподілене за проектом умов поділу і якщо тлумачення таких умов не дає можливості ухвалити рішення про його розподіл, кожна з компаній-одержувачів несе солідарну відповідальність за нього. Держави-члени можуть передбачити, що така солідарна відповідальність обмежується чистими активами, розподіленими кожній компанії.

Проект умов поділу публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена згідно зі статтею 16 для кожної з компаній, що беруть участь у поділі, принаймні за один місяць до дати проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення щодо нього.

Будь-яка з компаній, що беруть участь у поділі, звільняється від зобов’язання опублікування, зазначеного у статті 16, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов поділу, і закінчується не раніше завершення таких зборів, вона на своєму вебсайті надає громадськості безкоштовний доступ до проекту умов поділу. Держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів, і можуть встановлювати такі вимоги чи обмеження, тільки якщо вони пропорційні досягненню таких цілей.

Як відступ від другого параграфа, держави-члени можуть вимагати, щоб опублікування було здійснене через центральну електронну платформу, зазначену у статті 16(5). Як альтернатива держави-члени можуть вимагати, щоб таке опублікування було здійснене на будь-якому іншому вебсайті, визначеному ними для цієї мети. Якщо держави-члени скористаються однією з цих можливостей, вони забезпечують, щоб із компаній не стягувалася окрема плата за таке опублікування.

Якщо використовується вебсайт, що не є центральною електронною платформою, то посилання, що надає доступ до такого вебсайту, публікується на центральній електронній платформі щонайменше за один місяць до дати, на яку призначено загальні збори. Ця посилання повинне включати дату опублікування проекту умов поділу на вебсайті та бути доступним для громадськості безкоштовно. З компаній не повинна стягуватися окрема плата за таке опублікування.

Викладена у третьому та четвертому параграфах заборона, що виключає стягнення з компаній окремої плати за опублікування, не впливає на здатність держав-членів перекладати на компанії витрати, пов’язані з центральною електронною платформою.

Держави-члени можуть вимагати, щоб компанії зберігали інформацію протягом певного строку після загальних зборів на своєму вебсайті або, у відповідних випадках, на центральній електронній платформі або іншому вебсайті, визначеному відповідною державою-членом. Держави-члени можуть визначити наслідки тимчасового порушення доступу до вебсайту або до центральної електронної платформи, спричиненого технічними або іншими чинниками.

1, Поділ потребує принаймні затвердження загальними зборами кожної компанії, що бере участь у поділі. Стаття 93 застосовується стосовно більшості, необхідної для ухвалення таких рішень, їхнього предмета і необхідності проведення окремого голосування.

2, Якщо акції компаній-одержувачів розподіляються акціонерам поділюваної компанії не пропорційно до їхніх прав у капіталі такої компанії, держави-члени можуть передбачити, щоб міноритарні акціонери такої компанії могли скористатися правом на продаж своїх акцій. У такому разі вони мають право отримати плату, що відповідає вартості їхніх акцій. У випадку спору стосовно такої плати розмір плати може бути визначений судом.

Законодавство держави-члена не повинне обов’язково передбачати вимогу затвердження поділу загальними зборами компанії-одержувача, якщо виконано такі умови:

(a) передбачене у статті 138 опублікування здійснено, стосовно кожної компанії-одержувача, щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів поділюваної компанії, що повинні ухвалити рішення про проект умов поділу;

(b) щонайменше за один місяць до дати, зазначеної в пункті (a), усі акціонери кожної компанії-одержувача мають право ознайомитись із зазначеними у статті 143(1) документами в зареєстрованому офісі такої компанії;

(c) один чи більше акціонерів будь-якої компанії-одержувача, що володіють мінімальною часткою в підписному капіталі, мають право вимагати скликання загальних зборів такої компанії-одержувача для ухвалення рішення щодо затвердження поділу. Така мінімальна частка не може бути встановлена в розмірі більше 5%. Однак держави-члени можуть передбачити виключення з цього розрахунку акцій, що не мають права голосу.

Для цілей пункту (b) першого параграфа застосовується стаття 143(2), (3) та (4).

1. Адміністративні органи або органи управління кожної з компаній, що беруть участь у поділі, складають докладний письмовий звіт, що пояснює проект умов поділу та містить виклад юридичних та економічних підстав для них, зокрема зазначає пропорцію обміну акцій та критерій розподілу акцій.

2. У звіті також описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

У відповідних випадках у ньому зазначається про підготовку звіту про плату в негрошовій формі, згадану у статті 70(2), для компаній-одержувачів, а також про реєстр, куди такий звіт повинен бути поданий.

3. Адміністративні органи або органи управління поділюваної компанії повинні інформувати загальні збори такої компанії, а також адміністративні органи або органи управління компаній-одержувачів, щоб вони могли повідомити свої відповідні загальні збори про будь-яку істотну зміну в активах та зобов’язаннях у період між датою підготовки проекту умов поділу і датою проведення загальних зборів поділюваної компанії, що повинні ухвалити рішення щодо проекту умов поділу.

1. Один чи більше експертів, що діють від імені кожної з компаній, що беруть участь у поділі, але незалежно від них та що призначаються або затверджуються судовим або адміністративним органом, вивчають проект умов поділу та складають письмовий звіт для акціонерів. Однак законодавство держави-члена може передбачати призначення одного чи більше незалежних експертів для всіх компаній, що беруть участь у поділі, якщо таке призначення проводить судовий чи адміністративний орган на спільну вимогу цих компаній. Залежно від законодавства кожної держави-члена такими експертами можуть бути фізичні або юридичні особи, компанії або фірми.

2. Застосовується стаття 96(2) та (3).

1. Усі акціонери мають право на ознайомлення принаймні із зазначеними нижче документами в зареєстрованому офісі щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов поділу:

(a) проект умов поділу;

(b) річна фінансова звітність та річні звіти компаній, що беруть участь у поділі, за попередні три фінансові роки;

(c) у відповідних випадках, бухгалтерський звіт, складений на дату не раніше першого дня третього місяця, що передує даті складення проекту умов поділу, якщо остання річна фінансова звітність стосується фінансового року, що закінчився більш ніж за шість місяців до такої дати;

(d) у відповідних випадках, зазначені у статті 141(1) звіти адміністративних органів або органів управління компаній, що беруть участь у поділі;

(e) у відповідних випадках, звіти, зазначені у статті 142.

Для цілей пункту (c) першого підпараграфа бухгалтерський звіт не вимагається, якщо компанія опублікує піврічний фінансовий звіт відповідно до статті 5 Директиви 2004/109/ЄС та надасть доступ до нього акціонерам згідно з цим параграфом.

2. Бухгалтерський звіт, передбачений пунктом (c) параграфа 1, складається із застосуванням тих самих методів та згідно з тією самою структурою, що й останній річний баланс.

Однак законодавство держави-члена може передбачати, що:

(a) проводити інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей не обов’язково;

(b) наведені в останньому балансі оцінки повинні бути змінені тільки для того, щоб відповідати записам у бухгалтерських книгах; утім, урахуванню підлягає таке:

(i) проміжна амортизація та резерви,

(ii) істотні зміни фактичної вартості, не відображені в книгах.

3. Кожен акціонер має право отримати на вимогу та безкоштовно копії всіх або, якщо він так бажатиме, деяких документів, зазначених у параграфі 1.

Якщо акціонер дав згоду на використання компанією електронних засобів передачі інформації, такі копії можуть бути надані електронною поштою.

4. Компанія звільняється від зобов’язання надати доступ до зазначених у параграфі 1 документів у своєму зареєстрованому офісі, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов поділу, і закінчується не раніше завершення таких зборів, вона надає доступ до них на своєму вебсайті. Держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів, і можуть встановлювати такі вимоги чи обмеження, тільки якщо вони пропорційні досягненню таких цілей.

Параграф 3 не застосовується, якщо вебсайт дає акціонерам можливість протягом усього періоду, вказаного в першому підпараграфі цього параграфа, завантажувати і друкувати документи, зазначені в параграфі 1. Однак у такому випадку держави-члени можуть передбачити, що компанія повинна надавати доступ до таких документів у своєму зареєстрованому офісі для ознайомлення з ними акціонерів.

Держави-члени можуть вимагати, щоб компанії зберігали інформацію на своєму вебсайті протягом певного строку після загальних зборів. Держави-члени можуть визначити наслідки тимчасового порушення доступу до вебсайту, спричиненого технічними або іншими чинниками.

1. Ані експертиза проекту умов поділу, ані передбачений у статті 142(1) експертний звіт не вимагається, якщо всі акціонери та власники інших цінних паперів, що надають право голосу, кожної з компаній, що беруть участь у поділі, погодилися на це.

2. Держави-члени можуть дозволити незастосування статті 141 і пунктів (c) та (d) статті 143(1), якщо всі акціонери та власники інших цінних паперів, що надають право голосу, кожної з компаній, що беруть участь у поділі, погодилися на це.

Захист прав працівників кожної з компаній, що беруть участь у поділі, регулюється відповідно до Директиви 2001/23/ЄС.

1. Законодавство держав-членів повинне передбачати належну систему захисту інтересів кредиторів компаній, що беруть участь у поділі, чиї вимоги були заявлені до опублікування проекту умов поділу, і при цьому строк сплати за такими вимогами ще не настав на момент такого опублікування.

2. Для цілей параграфа 1 законодавство держав-членів повинне принаймні передбачати, що такі кредитори мають право отримати належні гарантії, якщо фінансовий стан поділюваної компанії та фінансовий стан компанії, що їй буде передано зобов’язання згідно з проектом умов поділу, робить такий захист необхідним та якщо такі кредитори ще не мають таких гарантій.

Держави-члени встановлюють умови захисту, передбаченого в параграфі 1 та в першому підпараграфі цього параграфа. У будь-якому випадку держави-члени забезпечують, щоб кредитори мали право звертатися до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання відповідних гарантій, за умови що вони можуть довести, що поділ ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що від компанії не отримано належних гарантій.

3. Якщо кредитор компанії, що їй було передано зобов’язання відповідно до проекту умов поділу, не отримав задоволення своїх вимог, компанії-одержувачі несуть солідарну відповідальність за це зобов’язання. Держави-члени можуть обмежити цю відповідальність чистими активами, розподіленими кожній із таких компаній, окрім компанії, що їй було передано зобов’язання. Але вони не зобов’язані застосовувати цей параграф, якщо операція з поділу підлягає нагляду з боку судового органу згідно зі статтею 157 і кількісна більшість кредиторів, що представляє три чверті у вартісному вираженні, або будь-який клас кредиторів поділюваної компанії погодився відмовитись від такої солідарної відповідальності на зборах, проведених відповідно до пункту (c) статті 157(1).

4. Застосовується стаття 99(3).

5. Без обмеження правил, що регулюють колективне здійснення їхніх прав, параграфи 1-4 поширюються на позикодавців компаній, що беруть участь у поділі, за винятком випадків, коли поділ був схвалений зборами позикодавців, якщо такі збори передбачені національним законодавством, або позикодавцями індивідуально.

6. Держави-члени можуть передбачити солідарну відповідальність компаній-одержувачів за зобов’язаннями поділюваної компанії. У такому разі вони не повинні обов’язково застосовувати параграфи 1-5.

7. Якщо держава-член поєднує систему захисту кредиторів, зазначену в параграфах 1-5, із солідарною відповідальністю компаній-одержувачів, зазначеною в параграфі 6, вона може обмежити таку солідарну відповідальність чистими активами, що розподілені кожній із таких компаній.

Власникам відмінних від акцій цінних паперів, що надають спеціальні права, повинні бути надані права в компаніях-одержувачах, у яких вони можуть скористатися такими цінними паперами згідно з проектом умов поділу, щонайменше еквівалентні тим правам, якими вони володіли в поділюваній компанії, за винятком випадків, коли зміна таких прав була затверджена зборами власників таких цінних паперів, якщо такі збори передбачені національним законодавством, або власниками таких цінних паперів індивідуально, чи за винятком випадків, коли власники мають право на викуп їхніх цінних паперів.

Якщо законодавство держави-члена не передбачає судового чи адміністративного превентивного нагляду за законністю поділу або якщо такий нагляд не поширюється на всі правові акти, необхідні для поділу, то застосовується стаття 102.

Законодавство держав-членів повинне визначати дату набуття чинності поділом.

1. Поділ підлягає опублікуванню в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16, стосовно кожної з компаній, що беруть участь у поділі.

2. Будь-яка компанія-одержувач може самостійно виконати пов’язані з опублікуванням формальності стосовно поділюваної компанії.

1. Поділ має такі наслідки ipso jure та одночасно:

(a) передача як між поділюваною компанією та компаніями-одержувачами, так і, стосовно третіх осіб, кожній із компаній-одержувачів усіх активів та зобов’язань поділюваної компанії; така передача набуває чинності з моменту поділу активів та зобов’язань згідно з розподілом, передбаченим у проекті умов поділу або у статті 137(3);

(b) акціонери поділюваної компанії стають акціонерами однієї чи більше компаній-одержувачів відповідно до розподілу, передбаченого у проекті умов поділу;

(c) поділювана компанія припиняє існування.

2. Не проводиться обмін акцій компанії-одержувача на акції поділюваної компанії, що належать:

(a) самій компанії-одержувачу або особі, що діє від власного імені, але в інтересах компанії-одержувача; або

(b) самій поділюваній компанії або особі, що діє від власного імені, але в інтересах поділюваної компанії.

3. Викладене вище не впливає на законодавство держав-членів, що вимагає виконання спеціальних формальностей для того, щоб передача поділюваною компанією певних активів, прав та обов’язків була дійсною щодо третіх осіб. Компанія-одержувач або компанії-одержувачі, що їм передаються такі активи, права чи обов’язки відповідно до проекту умов поділу або статті 137(3), можуть самостійно виконувати такі формальності, однак законодавство держав-членів може дозволяти поділюваній компанії продовжувати виконувати такі формальності протягом обмеженого строку, що, крім виняткових випадків, не може перевищувати шести місяців після дати набуття чинності поділом.

Законодавство держав-членів повинне принаймні встановлювати правила, що регулюють цивільну відповідальність членів адміністративних органів або органів управління поділюваної компанії перед акціонерами цієї компанії за правопорушення, вчинені членами таких органів при підготуванні до поділу та здійсненні поділу, а також цивільну відповідальність експертів, що складають для цієї компанії передбачений статтею 142 звіт, за правопорушення, вчинені такими експертами при виконанні їхніх обов’язків.

1. Законодавство держав-членів може передбачати правила щодо нікчемності поділу тільки згідно з такими умовами:

(a) нікчемність оголошується судовим рішенням;

(b) поділ, що набув чинності згідно зі статтею 149, визнається нікчемним, тільки якщо судовий чи адміністративний превентивний нагляд за його законністю не здійснювався, або якщо його не було оформлено та засвідчено в належній правовій формі, або якщо буде доведено, що рішення загальних зборів є нікчемним або оспорюваним відповідно до національного законодавства;

(c) процедура визнання нікчемності не починається більш ніж через шість місяців після дати набуття чинності поділом щодо особи, що заявляє про нікчемність, або якщо ситуація була виправлена;

(d) якщо можливо виправити дефект, що може призвести до нікчемності поділу, компетентний суд повинен надати компаніям, що беруть участь у поділі, строк для виправлення ситуації;

(e) судове рішення про оголошення поділу нікчемним публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16;

(f) якщо законодавство держави-члена дозволяє третій особі оскаржувати таке судове рішення, зазначена особа може зробити це тільки протягом шести місяців після опублікування судового рішення в порядку, встановленому главою III розділу I;

(g) судове рішення про оголошення поділу нікчемним саме собою не впливає на дійсність зобов’язань перед компаніями-одержувачами або стосовно них, що виникли до опублікування цього судового рішення та після зазначеної у статті 149 дати;

(h) кожна з компаній-одержувачів несе відповідальність за своїми зобов’язаннями, що виникли після дати набуття чинності поділом і до дати опублікування рішення про визнання нікчемності поділу. Поділювана компанія також несе відповідальність за такими зобов’язаннями; держави-члени можуть передбачити обмеження цієї відповідальності часткою чистих активів, переданою компанії-одержувачу, для якої виникли такі зобов’язання.

2. Як відступ від пункту (a) параграфа 1 цієї статті, законодавство держави-члена може також передбачати визнання нікчемності поділу за рішенням адміністративного органу, якщо таке рішення може бути оскаржене до суду. Пункт (b) та пункти (d)-(h) параграфа 1 цієї статті застосовуються за аналогією до адміністративного органу. Така процедура визнання нікчемності не може бути розпочата більш ніж через шість місяців після дати, зазначеної у статті 149.

3. Зазначене вище не впливає на законодавство держав-членів про нікчемність поділу, оголошену після здійснення будь-якого нагляду за законністю.

Без обмеження статті 140, держави-члени не вимагають затвердження поділу загальними зборами поділюваної компанії, якщо компанії-одержувачі разом володіють усіма акціями поділюваної компанії та всіма іншими цінними паперами, що надають право голосу на загальних зборах поділюваної компанії, та якщо виконано такі умови:

(a) кожна з компаній, що беруть участь в операції, здійснює опублікування, передбачене у статті 138, щонайменше за один місяць до набуття чинності операцією;

(b) щонайменше за один місяць до набуття чинності операцією всі акціонери компаній, що беруть участь в операції, мають право ознайомитись із зазначеними у статті 143(1) документами в зареєстрованому офісі своєї компанії;

(c) у разі нескликання загальних зборів поділюваної компанії, що необхідні для затвердження поділу, інформація, передбачена у статті 141(3), включає будь-яку істотну зміну в активах та зобов’язаннях після дати складення проекту умов поділу.

Для цілей пункту (b) першого параграфа застосовуються стаття 143(2), (3) та (4) і стаття 144.

1. Для цілей цієї глави "поділ шляхом заснування нових компаній" означає операцію, у результаті якої компанія після свого припинення без процедури ліквідації передає більш ніж одній новоствореній компанії всі свої активи та зобов’язання в обмін на розподіл акціонерам поділюваної компанії акцій компаній-одержувачів, та, можливо, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості розподілених акцій або, якщо вони не мають номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості.

2. Застосовується стаття 90(2).

1. Статті 137, 138, 139 і 141, стаття 142(1) та (2) і статті 143-153 застосовуються, без обмеження статей 11 і 12, до поділу шляхом заснування нових компаній. Для цих цілей термін "компанії, що беруть участь у поділі" позначає поділювану компанію, а термін "компанії-одержувачі" позначає кожну з нових компаній.

2. На додаток до інформації, зазначеної у статті 137(2), у проекті умов поділу зазначаються форма, назва та зареєстрований офіс кожної з нових компаній.

3. Проект умов поділу та, якщо вони викладені в окремому документі, установчий договір або проект установчого договору і статут або проект статуту кожної з нових компаній затверджуються на загальних зборах поділюваної компанії.

4. Якщо акції кожної з нових компаній розподіляються акціонерам поділюваної компанії пропорційно до їхніх прав у капіталі такої компанії, держави-члени не встановлюють вимоги, передбачені у статтях 141 та 142 і в пунктах (c), (d) та (e) статті 143(1).

1. Держави-члени можуть застосовувати параграф 2, якщо операції з поділу здійснюються під наглядом судового органу, що має повноваження:

(a) скликати загальні збори акціонерів поділюваної компанії для ухвалення рішення про поділ;

(b) забезпечувати своєчасне отримання або можливість своєчасного отримання акціонерами кожної з компаній, що беруть участь у поділі, принаймні документів, зазначених у статті 143, для ознайомлення з ними до дати проведення загальних зборів їхньої компанії, що скликані для ухвалення рішення про поділ. Якщо держава-член скористається можливістю, передбаченою у статті 140, строк повинен бути достатнім для того, щоб акціонери компаній-одержувачів могли здійснити права, надані їм зазначеною статтею;

(c) скликати будь-які збори кредиторів кожної з компаній, що беруть участь у поділі, для ухвалення рішення про поділ;

(d) забезпечувати своєчасне отримання або можливість своєчасного отримання кредиторами кожної з компаній, що беруть участь у поділі, принаймні проекту умов поділу для ознайомлення з ним до дати, зазначеної в пункті (b);

(e) схвалювати проект умов поділу.

2. Якщо судовий орган встановить, що умови, зазначені в пунктах (b) та (d) параграфа 1, були виконані і що акціонерам або кредиторам не буде завдано шкоди, він може звільнити компанії, що беруть участь у поділі, від застосування:

(a) статті 138, за умови що належна система захисту інтересів кредиторів, зазначена в статті 146(1), поширюється на всі вимоги незалежно від їхньої дати;

(b) умов, зазначених у пунктах (a) та (b) статті 140, якщо держава-член використовує можливість, передбачену у статті 140;

(c) статті 143 в частині строку і порядку, встановлених для ознайомлення із зазначеними в ній документами.

Якщо у випадку однієї з операцій, зазначених у статті 135, законодавство держави-члена дозволяє здійснення грошового платежу в розмірі більше 10%, застосовуються секції 2, 3 та 4 цієї глави.

Якщо законодавство держави-члена дозволяє одну з операцій, зазначених у статті 135, без того, щоб при цьому поділювана компанія припиняла своє існування, то застосовуються секції 2, 3 та 4 цієї глави, за винятком пункту (c) статті 151(1).

Держави-члени не зобов’язані застосовувати статті 146 та 147 щодо власників облігацій, що можуть бути конвертовані, та інших цінних паперів, що можуть бути конвертовані в акції, якщо на момент набуття чинності положеннями, зазначеними у статті 26(1) або (2) Директиви 82/891/ЄЕС, становище таких власників у разі поділу раніше визначалося умовами випуску.

1. Дія цієї глави поширюється на транскордонний поділ компаній з обмеженою відповідальністю, що засновані відповідно до законодавства держави-члена та мають зареєстрований офіс, головний офіс або основне місце діяльності в Союзі, за умови що принаймні дві з компаній з обмеженою відповідальністю, що беруть участь у поділі, регулюються законодавством інших держав-членів (далі - "транскордонний поділ").

2. Незважаючи на пункт 4 статті 160b, ця глава також застосовується до транскордонного поділу, якщо законодавство принаймні однієї із відповідних держав-членів дозволяє здійснити грошову виплату, зазначену в пунктах (a) та (b) пункту 4 статті 160b, в розмірі більше 10% номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, 10% облікової номінальної вартості цінних паперів або акцій, що представляють капітал компаній-одержувачів.

2. Дія цієї глави не поширюється на транскордонний поділ, що в ньому бере участь компанія, предметом діяльності якої є колективне інвестування капіталу, що надається громадськістю, яка діє згідно з принципом диверсифікації ризиків і підрозділи якої на вимогу власників прямо чи опосередковано викуплені з активів цієї компанії. Заходи, вжиті такою компанією для забезпечення того, щоб біржова вартість її підрозділів суттєво не відрізнялася від чистої вартості її активів, вважаються рівнозначними такому викупу.

4. Держави-члени забезпечують, щоб дія цієї глави не поширювалася на компанії, щодо яких існують будь-які з таких обставин:

(a) компанія перебуває у стані ліквідації та почала розподіляти активи своїм учасникам;

(b) до компанії застосовуються інструменти, повноваження та механізми врегулювання, передбачені розділом IV Директиви 2014/59/ЄС.

5. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю главу до компаній, щодо яких:

(a) розпочато провадження у справі про банкрутство або вживаються запобіжні заходи з реструктуризації;

(b) розпочато процедуру ліквідації, відмінну від процедури, зазначеної в пункті (a) параграфа 4; або

(c) вживаються заходи із запобігання кризовому стану, що їх означено в пункті (101) статті 2(1) Директиви 2014/59/ЄС.

Для цілей цієї глави:

(1) "компанія" означає компанію з обмеженою відповідальністю зазначеного в додатку II виду;

(2) "поділювана компанія" означає компанію, що у процесі транскордонного поділу передає всі свої активи та зобов’язання двом чи більше компаніям у разі повного поділу або передає частину своїх активів та зобов’язань одній чи більше компаній у разі часткового поділу або поділу шляхом відокремлення;

(3) "компанія-одержувач" означає нову компанію, створену у процесі транскордонного поділу;

(4) "поділ" означає операцію, внаслідок якої:

(a) поділювана компанія після її припинення без процедури ліквідації передає всі свої активи та зобов’язання двом чи більше компаніям-одержувачам в обмін на випуск учасникам поділюваної компанії цінних паперів або акцій компаній-одержувачів та, у відповідних випадках, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості або, в разі відсутності номінальної вартості, грошову виплату в розмірі не більше 10% облікової номінальної вартості таких цінних паперів або акцій (далі - "повний поділ");

(b) поділювана компанія передає частину своїх активів та зобов’язань одній чи більше компаніям-одержувачам в обмін на випуск учасникам поділюваної компанії цінних паперів або акцій компаній-одержувачів, поділюваної компанії або як компаній-одержувачів, так і поділюваної компанії та, у відповідних випадках, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості або, в разі відсутності номінальної вартості, грошову виплату в розмірі не більше 10% облікової номінальної вартості таких цінних паперів або акцій (далі - "частковий поділ"); або

(c) поділювана компанія передає частину своїх активів та зобов’язань одній чи більше компаніям-одержувачам в обмін на випуск поділюваній компанії цінних паперів або акцій компаній-одержувачів (далі - "поділ шляхом відокремлення").

Відповідно до права Союзу, законодавство держави-члена поділюваної компанії регулює ті частини процедур та формальностей, що повинні бути дотримані у зв’язку з транскордонним поділом, щоб отримати свідоцтво про попереднє схвалення поділу, а законодавство держав-членів компаній-одержувачів регулює ті частини процедур та формальностей, що повинні бути дотримані після отримання свідоцтва про попереднє схвалення поділу.

Адміністративний орган або орган управління поділюваної компанії розробляє проект умов транскордонного поділу. Проект умов транскордонного поділу повинен включати принаймні такі дані:

(a) організаційно-правова форма та назва поділюваної компанії і розташування її зареєстрованого офісу, а також організаційно-правова форма та назва, запропоновані для нової компанії чи компаній, що виникають у результаті транскордонного поділу, і запропоноване розташування їхніх зареєстрованих офісів;

(b) пропорція обміну цінних паперів або акцій, що представляють капітал компаній, та сума будь-якої грошової виплати, у відповідних випадках;

(c) умови розподілу цінних паперів або акцій, що представляють капітал компаній-одержувачів або поділюваної компанії;

(d) запропонований приблизний графік проведення транскордонного поділу;

(e) можливий вплив транскордонного поділу на зайнятість;

(f) дата, з якої володіння цінними паперами або акціями, що представляють капітал компаній, дасть право власникам на частку в прибутках, та будь-які особливі умови, що впливають на це право;

(g) дата або дати, з яких операції поділюваної компанії будуть розглядатися для цілей бухгалтерського обліку як операції компаній-одержувачів;

(h) будь-які особливі переваги, надані членам адміністративних, керівних, наглядових чи контрольних органів поділюваної компанії;

(i) права, надані компаніями-одержувачами учасникам поділюваної компанії, що користуються спеціальними правами, або власникам відмінних від акцій цінних паперів, що представляють капітал поділеної компанії, або запропоновані щодо них заходи;

(j) установчі документи компаній-одержувачів, у відповідних випадках, та, якщо він викладений в окремому документі, статут, а також будь-які зміни до установчого документа поділюваної компанії у випадку часткового поділу або поділу шляхом відокремлення;

(k) у відповідних випадках, інформація про процедури, за якими визначається порядок залучення працівників до визначення їхніх прав на участь у компаніях-одержувачах відповідно до статті 160l;

(l) точний опис активів та зобов’язань поділюваної компанії та заява про те, як ці активи та зобов’язання повинні бути розподілені між компаніями-одержувачами або залишатись у поділюваної компанії в разі часткового поділу або поділу шляхом відокремлення, включаючи положення про облік активів чи зобов’язань, що не були прямо розподілені у проекті умов транскордонного поділу, наприклад, активів чи зобов’язань, що невідомі на дату складення проекту умов транскордонного поділу;

(m) інформація про оцінку активів та зобов’язань, що повинні бути розподілені кожній компанії, що бере участь у транскордонному поділі;

(n) дата складення фінансової звітності поділюваної компанії, що використовується для визначення умов транскордонного поділу;

(o) у відповідних випадках, розподіл учасникам поділюваної компанії акцій та цінних паперів компаній-одержувачів, поділюваної компанії або як компаній-одержувачів, так і поділюваної компанії та критерій, що на ньому ґрунтується такий розподіл;

(p) детальна інформація про запропоновану грошову компенсацію для учасників відповідно до статті 160i;

(q) будь-які запропоновані кредиторам засоби захисту, такі як гарантії або застави.

1. Адміністративний орган або орган управління поділюваної компанії складає звіт для учасників та працівників, що роз’яснює та обґрунтовує юридичні та економічні аспекти транскордонного поділу, а також роз’яснює наслідки транскордонного поділу для працівників.

Зокрема, у ньому повинні пояснюватись наслідки транскордонного поділу для майбутньої діяльності компаній.

2. Звіт також повинен включати розділ для учасників та розділ для працівників.

Компанія може вирішити скласти один звіт, що містить ці два розділи, або скласти окремі звіти для учасників та працівників відповідно, що містять відповідний розділ.

3. У розділі звіту для учасників пояснюється, зокрема, таке:

(a) грошова компенсація та метод, що використовується для визначення грошової компенсації;

(b) пропорція обміну акцій та метод або методи, що використовуються для визначення пропорції обміну акцій, у відповідних випадках;

(c) наслідки транскордонного поділу для учасників;

(d) права та засоби правового захисту, передбачені для учасників згідно зі статтею 160i.

4. Розділ звіту для учасників не вимагається, якщо всі учасники компанії погодилися відмовитися від цієї вимоги. Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії положень цієї статті.

5. У розділі звіту для працівників пояснюється, зокрема, таке:

(a) наслідки транскордонного поділу для трудових відносин, а також, у відповідних випадках, будь-які заходи для охорони цих відносин;

(b) будь-які значні зміни в чинних умовах зайнятості або в розташуванні місць ведення господарської діяльності компанії;

(c)як чинники, зазначені в пунктах (a) та (b), впливають на будь-які дочірні підприємства компанії.

6. Звіт або звіти надаються в будь-якому випадку в електронній формі, а в разі наявності проекту умов транскордонного поділу - разом із ним, учасникам та представникам працівників поділюваної компанії або, якщо таких представників немає, самим працівникам не менше ніж за шість тижнів до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h.

7. Якщо адміністративний або управлінський орган поділюваної компанії своєчасно отримує висновок щодо інформації, зазначеної в параграфах 1 та 5, від представників працівників або, якщо таких представників немає, від самих працівників, як це передбачено національним законодавством, учасники повинні бути повідомлені про це, а такий висновок додається до звіту.

8. Розділ звіту для працівників не вимагається, якщо в поділюваній компанії та на її дочірніх підприємствах, якщо такі є, немає інших працівників, крім тих, що входять до складу адміністративного органу чи органу управління.