Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1132 від 14 червня 2017 року щодо деяких аспектів корпоративного права (кодифікація)

1. Статті 91, 92, 93 і 95-108 застосовуються, без обмеження статей 11 і 12, до злиття шляхом заснування нової компанії. Для цієї мети "компанії, що беруть у злитті" та "придбавана компанія" означають компанії, що припинять своє існування, а "компанія, що придбаває", означає нову компанію.

Стаття 91(2)(a) також застосовується до нової компанії.

2. Проект умов злиття та, якщо вони викладені в окремому документі, установчий договір або проект установчого договору і статут або проект статуту нової компанії затверджуються на загальних зборах кожної з компаній, що припинять існувати.

Держави-члени повинні передбачити стосовно компаній, що на них поширюється дія їхнього законодавства, операцію, внаслідок якої одна чи більше компаній припиняються без процедури ліквідації та передають усі свої активи та зобов’язання іншій компанії, що є власником усіх їхніх акцій та інших цінних паперів, що надають право голосу на загальних зборах. Такі операції регулюються положеннями секції 2 цієї глави. Однак держави-члени не повинні встановлювати вимоги, викладені в пунктах (b), (c) та (d) статті 91(2), статтях 95 і 96, пунктах (d) та (e) статті 97(1), пункті (b) статті 105(1) і статтях 106 та 107.

Держави-члени не застосовують статтю 93 до операцій, зазначених у статті 110, якщо виконано такі умови:

(a) опублікування, передбачене в статті 92, проведено стосовно кожної компанії, що бере участь в операції, щонайменше за один місяць до набуття чинності операцією;

(b) щонайменше за один місяць до набуття чинності операцією всі акціонери компанії, що придбаває, мають право ознайомитись із зазначеними в пунктах (a), (b) та (c) статті 97(1) документами в зареєстрованому офісі компанії;

(c) застосовується пункт (c) першого параграфа статті 94.

Для цілей пункту (b) першого параграфа цієї статті застосовується стаття 97(2), (3) та (4).

Держави-члени можуть застосовувати статті 110 та 111 до операцій, унаслідок яких одна чи більше компаній припиняються без процедури ліквідації та передають усі свої активи та зобов’язання іншій компанії, якщо всі зазначені у статті 110 акції та інші цінні папери придбаваної компанії або компаній належать компанії, що придбаває, та/або особам, що володіють такими акціями та цінними паперами від свого імені, але в інтересах такої компанії.

Якщо злиття шляхом придбання здійснюється компанією, що володіє 90% чи більше, але не всіма акціями та іншими цінними паперами, що надають право голосу на загальних зборах придбаваної компанії або компаній, держави-члени не вимагають схвалення злиття загальними зборами компанії, що придбаває, якщо виконано такі умови:

(a) передбачене у статті 92 опублікування здійснено, стосовно компанії, що придбаває, щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів придбаваної компанії чи компаній, що повинні ухвалити рішення про проект умов злиття;

(b) щонайменше за один місяць до дати, зазначеної в пункті (a), всі акціонери компанії, що придбаває, мають право ознайомитись із зазначеними в пунктах (a) та (b) і, у відповідних випадках, пунктах (c), (d) та (e) статті 97(1) документами в зареєстрованому офісі компанії;

(c) застосовується пункт (c) першого параграфа статті 94.

Для цілей пункту (b) першого параграфа цієї статті застосовується стаття 97(2), (3) та (4).

Держави-члени не встановлюють вимоги, передбачені у статтях 95, 96 та 97, стосовно злиття в розумінні статті 113, якщо виконано такі умови:

(a) міноритарні акціонери придбаваної компанії мають право на придбання їхніх акцій компанією, що придбаває;

(b) якщо вони користуються цим правом, вони мають право отримати плату, що відповідає вартості їхніх акцій;

(c) у випадку спору стосовно такої плати розмір плати може бути визначений судом або адміністративним органом, визначеним державою-членом для цієї мети.

Держава-член не зобов’язана застосовувати перший параграф, якщо законодавство цієї держави-члена дає право компанії, що придбаває, без попередньої публічної пропозиції про поглинання вимагати від усіх власників решти цінних паперів придбаваної компанії або компаній продати їй такі цінні папери до злиття за справедливою ціною.

Держави-члени можуть застосовувати статті 113 та 114 до операцій, унаслідок яких одна чи більше компаній припиняються без процедури ліквідації та передають усі свої активи та зобов’язання іншій компанії, якщо 90% чи більше, але не всі зазначені у статті 113 акції та інші цінні папери придбаваної компанії або компаній належать такій компанії, що придбаває, та/або особам, що володіють такими акціями та цінними паперами від свого імені, але в інтересах такої компанії.

Якщо у випадку однієї з операцій, зазначених у статті 88, законодавство держави-члена дозволяє здійснення грошового платежу в розмірі більше 10%, застосовуються секції 2 та 3 цієї глави і статті 113, 114 та 115.

Якщо законодавство держави-члена дозволяє одну з операцій, зазначених у статтях 88, 110 та 116, без того, щоб при цьому всі придбавані компанії припиняли своє існування, то секція 2, за винятком пункту (c) статті 105(1), і секція 3 або 4 цієї глави застосовуються у відповідних випадках.

Дія цієї глави поширюється на злиття компаній з обмеженою відповідальністю, що засновані відповідно до законодавства держави-члена та мають зареєстрований офіс, головний офіс або основне місце діяльності в Союзі, за умови що принаймні дві з них регулюються законодавством інших держав-членів (далі - "транскордонні злиття").

Для цілей цієї глави:

(1) "компанія з обмеженою відповідальністю" (далі - "компанія") означає:

(a) компанію зазначеного в додатку II виду; або

(b) компанію, що має акціонерний капітал та правосуб’єктність, володіє окремими активами, самих яких достатньо для покриття її боргів, і що на неї відповідно до національного законодавства, що регулює її, поширюються умови стосовно таких гарантій, як ті, що передбачені секцією 2 глави II розділу I та секцією 1 глави III розділу I щодо захисту інтересів учасників та інших осіб;

(2) "злиття" означає операцію, внаслідок якої:

(a) одна чи більше компаній після їх припинення без процедури ліквідації передають усі свої активи та зобов’язання іншій компанії, що існує, тобто компанії, що придбаває, в обмін на випуск їхнім учасникам цінних паперів або акцій, що представляють капітал такої іншої компанії, та, у відповідних випадках, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості або, в разі відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості таких цінних паперів або акцій; або

(b) дві чи більше компаній після їх припинення без процедури ліквідації передають усі свої активи та зобов’язання заснованій ними компанії, тобто новій компанії, в обмін на випуск їхнім учасникам цінних паперів або акцій, що представляють капітал такої нової компанії, та, у відповідних випадках, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості або, в разі відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості таких цінних паперів або акцій; або

(c) компанія після її припинення без процедури ліквідації передає всі свої активи та зобов’язання компанії, що володіє всіма цінними паперами або акціями, що представляють її капітал; або

(d) одна чи більше компаній після їх припинення без процедури ліквідації передають усі свої активи та зобов’язання іншій компанії, що існує, тобто компанії, що придбаває, без випуску будь-яких нових акцій компанією, що придбаває, за умови що одна особа прямо чи опосередковано володіє всіма акціями компаній, що беруть участь у злитті, або учасники компаній, що зливаються, володіють однаковими частками цінних паперів та акцій у всіх компаніях, що беруть участь у злитті.

1. Незважаючи на статтю 119(2), ця глава також застосовується до транскордонних злиттів, якщо законодавство принаймні однієї з відповідних держав-членів дозволяє здійснити грошову виплату, зазначену у статті 119(2)(a) та (b), у розмірі більше 10% номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості цінних паперів або акцій, що представляють капітал компанії в результаті транскордонного злиття.

2. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю главу до транскордонних злиттів, у яких бере участь кооперативне товариство, навіть якщо останнє підпадало б під визначення компанії з обмеженою відповідальністю, наведене у статті 119(1).

3. Дія цієї глави не поширюється на транскордонні злиття, в яких бере участь компанія, предметом діяльності якої є колективне інвестування капіталу, що надається громадськістю, яка діє згідно з принципом диверсифікації ризиків і підрозділи якої на вимогу власників прямо чи опосередковано викуплені з активів цієї компанії. Заходи, вжиті такою компанією для забезпечення того, щоб біржова вартість її підрозділів суттєво не відрізнялася від чистої вартості її активів, вважаються рівнозначними такому викупу.

4. Держави-члени забезпечують, щоб дія цієї глави не поширювалася на компанії, щодо яких існують будь-які з таких обставин:

(a) компанія перебуває у стані ліквідації та почала розподіляти активи своїм учасникам;

(b) до компанії застосовуються інструменти, повноваження та механізми врегулювання, передбачені розділом IV Директиви 2014/59/ЄС.

5. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю главу до компаній, щодо яких:

(a) розпочато провадження у справі про банкрутство або вживаються запобіжні заходи з реструктуризації;

(b) розпочато процедуру ліквідації, відмінну від процедури, зазначеної в пункті (a) параграфа 4, або

(c) вживаються заходи із запобігання кризовому стану, що їх означено в пункті (101) статті 2(1) Директиви 2014/59/ЄС.

1. Якщо в цій главі не передбачено інше,

(b) компанія, що бере участь у транскордонному злитті, повинна дотримуватися положень та формальностей національного законодавства, яким вона регулюється. Законодавство держави-члена, що дозволяє її національним органам заперечувати проти певного внутрішнього злиття в цілях охорони суспільного інтересу, також застосовується до транскордонного злиття, якщо принаймні одна з компаній, що беруть участь у злитті, регулюється законодавством цієї держави-члена. Це положення не застосовується, якщо застосовується стаття 21 Регламенту (ЄС) № 139/2004.

2. Положення та формальності, зазначені в пункті (b) параграфа 1 цієї статті, зокрема, включають положення та формальності стосовно процесу вироблення й ухвалення рішень щодо злиття і стосовно захисту прав працівників, відмінних від прав, що регулюються статтею 133.

Орган управління або адміністративний орган компаній, що беруть участь у злитті, складає спільний проект умов транскордонного злиття. Спільний проект умов транскордонного злиття повинен включати принаймні такі дані:

(a) стосовно кожної з компаній, що беруть участь у злитті, її організаційно-правова форма та назва і розташування її зареєстрованого офісу, а також організаційно-правова форма та назва, запропоновані для компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, і запропоноване розташування її зареєстрованого офісу;

(b) пропорція обміну цінних паперів або акцій, що представляють капітал компанії, та сума будь-якої грошової виплати, у відповідних випадках;

(c) умови розподілу цінних паперів або акцій, що представляють капітал компанії, що виникає внаслідок транскордонного злиття;

(d) можливий вплив транскордонного злиття на зайнятість;

(e) дата, з якої володіння такими цінними паперами або акціями, що представляють капітал компанії, дасть право власникам на частку в прибутках, та будь-які особливі умови, що впливають на це право;

(f) дата, з якої операції компаній, що беруть участь у злитті, будуть розглядатися для цілей бухгалтерського обліку як операції компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття;

(g) права, надані компанією, що виникає в результаті транскордонного злиття, учасникам, що користуються спеціальними правами, або власникам відмінних від акцій цінних паперів, що представляють капітал компанії, або запропоновані щодо них заходи;

(h) будь-які особливі переваги, надані членам адміністративних, керівних, наглядових чи контрольних органів компаній, що беруть участь у злитті;

(i) установчий документ компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, у відповідних випадках, та, якщо він викладений в окремому документі, статут;

(j) у відповідних випадках, інформація про процедури, за якими визначається порядок залучення працівників до визначення їхніх прав на участь у компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, відповідно до статті 133;

(k) інформація про оцінку активів та зобов’язань, що передаються компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття;

(l) дати складення фінансової звітності компаній, що беруть участь у злитті, що використовуються для визначення умов транскордонного злиття;

(m) детальна інформація про запропоновану грошову компенсацію для учасників відповідно до статті 126a;

(n) будь-які запропоновані кредиторам засоби захисту, такі як гарантії або застави.

1. Держави-члени забезпечують розкриття компанією та оприлюднення в реєстрі держави-члена кожної з компаній, що беруть участь у злитті, щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 126, таких документів:

(a) спільний проект умов транскордонного злиття; та

(b) повідомлення, що інформує учасників, кредиторів та представників працівників компанії, що бере участь у злитті, або, якщо таких представників немає, самих працівників про те, що вони можуть надати своїй відповідній компанії не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати проведення загальних зборів коментарі до спільного проекту умов транскордонного злиття.

Держави-члени можуть вимагати розкриття звіту незалежного експерта і його оприлюднення в реєстрі.

Держави-члени повинні забезпечити можливість для компанії виключати конфіденційну інформацію зі звіту незалежного експерта, що підлягає розкриттю.

Документи, розкриті відповідно до цього параграфа, також повинні бути доступними через систему взаємозв’язку реєстрів.

2. Держави-члени можуть звільнити компанії, що беруть участь у злитті, від зобов’язання розкриття, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, зазначених у статті 126, і закінчується не раніше завершення таких зборів, ці компанії на своєму вебсайті надають громадськості безкоштовний доступ до документів, згаданих у параграфі 1 цієї статті.

Однак держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів і що пропорційні досягненню таких цілей.

3. Якщо компанії, що беруть участь у злитті, надають доступ до спільного проекту умов транскордонного злиття відповідно до параграфа 2 цієї статті, вони подають до свого відповідного реєстру щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 126, таку інформацію:

(a) стосовно кожної з компаній, що беруть участь у злитті, її організаційно-правова форма та назва і розташування її зареєстрованого офісу, а також організаційно-правова форма та назва, запропоновані для будь-якої новоствореної компанії, і запропоноване розташування її зареєстрованого офісу;

(b) реєстр, що до нього подаються документи згідно зі статтею 14 стосовно кожної з компаній, що беруть участь у злитті, та реєстраційний номер відповідної компанії в цьому реєстрі;

(c) стосовно кожної з компаній, що беруть участь у злитті, інформація про заходи, вжиті для реалізації прав кредиторів, працівників та учасників; та

(d) дані про вебсайт, що на ньому доступні онлайн та безкоштовно спільний проект умов транскордонного злиття, зазначене в параграфі 1 повідомлення, звіт незалежного експерта та повна інформація про зазначені в пункті (c) цього параграфа заходи.

Реєстр держави-члена кожної з компаній, що беруть участь у злитті, повинен зробити загальнодоступною інформацію, згадану в пунктах (a)-(d) першого підпараграфа.

4. Держави-члени забезпечують, щоб вимоги, зазначені в параграфах 1 та 3, могли бути виконані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому компетентному органі держав-членів компаній, що беруть участь у злитті, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

5. Якщо не вимагається затвердження злиття загальними зборами компанії, що придбаває, відповідно до статті 126(3), то розкриття, зазначене в параграфах 1, 2 та 3 цієї статті, проводиться принаймні за один місяць до дати загальних зборів іншої компанії або компаній, що беруть участь у злитті.

6. Держави-члени можуть вимагати на додаток до розкриття відповідно до параграфів 1, 2 та 3 цієї статті, щоб спільний проект умов транскордонного злиття або інформація, зазначена в параграфі 3 цієї статті, була опублікована в їхньому офіційному національному виданні або через центральну електронну платформу відповідно до статті 16(3). У цьому випадку держави-члени забезпечують, щоб реєстр передав відповідну інформацію національному офіційному виданню або центральній електронній платформі.

7. Держави-члени забезпечують безкоштовну доступність для громадськості документації, зазначеної в параграфі 1, або інформації, зазначеної в параграфі 3, через систему взаємозв’язку реєстрів.

Держави-члени також забезпечують, щоб будь-які платежі, що їх стягують реєстри з компанії за розкриття, передбачене в параграфах 1 та 3, та, у відповідних випадках, за опублікування згідно з параграфом 6, не перевищували собівартість надання таких послуг.

1. Адміністративний орган або орган управління кожної з компаній, що беруть участь у злитті, складає звіт для учасників та працівників, що роз’яснює та обґрунтовує юридичні та економічні аспекти транскордонного злиття, а також роз’яснює наслідки транскордонного злиття для працівників.

Зокрема, в ньому повинні пояснюватись наслідки транскордонного злиття для майбутньої діяльності компанії.

2. Звіт також повинен включати розділ для учасників та розділ для працівників.

Компанія може вирішити скласти один звіт, що містить ці два розділи, або скласти окремі звіти для учасників та працівників відповідно, що містять відповідний розділ.

3. У розділі звіту для учасників пояснюється, зокрема, таке:

(a) грошова компенсація та метод, що використовується для визначення грошової компенсації;

(b) пропорція обміну акцій та метод або методи, що використовуються для визначення пропорції обміну акцій, у відповідних випадках;

(c) наслідки транскордонного злиття для учасників;

(d) права та засоби правового захисту, передбачені для учасників згідно зі статтею 126а.

4. Розділ звіту для учасників не вимагається, якщо всі учасники компанії погодилися відмовитися від цієї вимоги. Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії положень цієї статті.

5. У розділі звіту для працівників пояснюється, зокрема, таке:

(a) наслідки транскордонного злиття для трудових відносин, а також, у відповідних випадках, будь-які заходи для охорони цих відносин;

(b) будь-які значні зміни в чинних умовах зайнятості або в розташуванні місць ведення господарської діяльності компанії;

(c) як чинники, зазначені в пунктах (a) та (b), впливають на будь-які дочірні підприємства компанії.

6. Звіт або звіти надаються в будь-якому випадку в електронній формі, а в разі наявності спільного проекту умов транскордонного злиття - разом із ним, учасникам та представникам працівників кожної з компаній, що беруть участь у злитті, або, якщо таких представників немає, самим працівникам не менше ніж за шість тижнів до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 126.

Однак якщо не вимагається затвердження злиття загальними зборами компанії, що придбаває, відповідно до статті 126(3), то звіт надається принаймні за шість тижнів до дати загальних зборів іншої компанії або компаній, що беруть участь у злитті.

7. Якщо адміністративний або управлінський орган компанії, що бере участь у злитті, своєчасно отримує висновок щодо інформації, зазначеної в параграфах 1 та 5, від представників працівників або, якщо таких представників немає, від самих працівників, як це передбачено національним законодавством, учасники повинні бути повідомлені про це, а такий висновок додається до звіту.

8. Розділ звіту для працівників не вимагається, якщо в компанії, що бере участь у злитті, та на її дочірніх підприємствах, якщо такі є, немає інших працівників, крім тих, що входять до складу адміністративного органу чи органу управління.

9. Якщо відповідно до параграфа 4 було заявлено відмову від розділу звіту для учасників, зазначеного в параграфі 3, а розділ для працівників, згаданий у параграфі 5, не вимагається відповідно до параграфа 8, то звіт не вимагається.

10. Параграфи 1-9 цієї статті не обмежують відповідні інформаційні та консультаційні права і процедури, передбачені на національному рівні, після транспозиції директив 2002/14/ЄС та 2009/38/ЄС.

1. Для кожної компанії, що бере участь у злитті, складається звіт незалежного експерта, що призначений для учасників та надається не менш ніж за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 126. Залежно від законодавства кожної держави-члена такими експертами можуть бути фізичні або юридичні особи.

Однак якщо не вимагається затвердження злиття загальними зборами компанії, що придбаває, відповідно до статті 126(3), то звіт надається принаймні за один місяць до дати загальних зборів іншої компанії або компаній, що беруть участь у злитті.

2. Як альтернатива експертам, що діють в інтересах кожної з компаній, що беруть участь у злитті, один чи більше незалежних експертів, призначених для цієї мети на спільну вимогу компаній судовим або адміністративним органом у державі-члені однієї з компаній, що беруть участь у злитті, або компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, або затверджених таким органом, можуть провести експертизу спільного проекту умов транскордонного злиття та скласти єдиний письмовий звіт для всіх учасників.

3. Згаданий у параграфі 1 звіт повинен у будь-якому разі включати думку експерта щодо відповідності грошової компенсації та пропорції обміну акцій. Оцінюючи грошову компенсацію, експерт повинен враховувати будь-яку ринкову ціну акцій компаній, що беруть участь у злитті, до оголошення пропозиції про злиття або вартості компаній без урахування впливу запропонованого злиття, визначеного відповідно до загальноприйнятих методів оцінювання. У звіті принаймні:

(a) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої грошової компенсації;

(b) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої пропорції обміну акцій;

(c) зазначається, чи застосовуваний метод або методи є прийнятними для оцінювання грошової компенсації та пропорції обміну акцій, вказується вартість, отримана внаслідок застосування таких методів, і висловлюється думка про відносну важливість таких методів при розраховуванні визначеної вартості, а в разі використання різних методів у компаніях, що беруть участь у злитті, також зазначається виправданість використання різних методів; та

(d) описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

Експерт має право отримати від компаній, що беруть участь у злитті, усю інформацію, необхідну для виконання обов’язків експерта.

4. Ані вивчення спільного проекту умов транскордонного злиття незалежними експертами, ані експертний звіт не вимагається, якщо всі учасники кожної з компаній, що беруть участь у транскордонному злитті, погодились на це.

Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії цієї статті.

1. Після розгляду звітів, зазначених у статтях 124 та 125, у відповідних випадках, думок працівників, поданих відповідно до статті 124, та коментарів, поданих відповідно до статті 123, загальні збори кожної з компаній, що беруть участь у злитті, повинні ухвалити рішення про те, чи затверджувати спільний проект умов транскордонного злиття та чи ухвалювати установчий документ і, якщо він викладений в окремому документі, статут.

2. Загальні збори кожної з компаній, що беруть участь у злитті, можуть залишати за собою право обумовити здійснення транскордонного злиття прямим схваленням ними заходів, визначених щодо участі працівників у компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття.

3. Законодавство держави-члена не повинне обов’язково передбачати вимогу затвердження злиття загальними зборами компанії, що придбаває, якщо виконано умови, передбачені у статті 94.

4. Держави-члени забезпечують, щоб рішення загальних зборів про затвердження транскордонного злиття не могло бути оскаржене виключно на таких підставах:

(a) пропорція обміну акцій, згадана в пункті (b) статті 122, була встановлена в невідповідному розмірі;

(b) грошова компенсація, згадана в пункті (m) статті 122, була встановлена в невідповідному розмірі; або

(c) інформація, надана стосовно пропорції обміну акцій, зазначеної в пункт (a), або грошової компенсації, зазначеної в пункті (b), не відповідала вимогам законодавства.

1. Держави-члени забезпечують, щоб принаймні учасники компаній, що беруть участь у злитті, що проголосували проти затвердження спільного проекту умов транскордонного злиття, мали право відчужити свої акції за адекватну грошову компенсацію на умовах, що викладені в параграфах 2-6, за умови що внаслідок злиття вони придбають акції компанії, що виникає в результаті злиття, яка регулюватиметься законодавством держави-члена, відмінної від держави-члена їхньої відповідної компанії, що бере участь у злитті.

Держави-члени можуть також передбачити наявність в інших учасників компаній, що беруть участь у злитті, права, зазначеного в першому підпараграфі.

Держави-члени можуть вимагати, щоб пряме заперечення проти спільного проекту умов транскордонного злиття, намір учасників здійснити своє право відчуження своїх акцій або і таке заперечення, і такий намір були належним чином задокументовані не пізніше проведення загальних зборів, зазначених у статті 126. Держави-члени можуть дозволяти, щоб запис заперечення проти спільного проекту умов транскордонного злиття вважався належною документацією голосу "проти".

2. Держави-члени встановлюють строк, протягом якого учасники, зазначені в параграфі 1, повинні заявити відповідній компанії, що бере участь у злитті, про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій. Цей строк не повинен перевищувати одного місяця після проведення загальних зборів, зазначених у статті 126. Держави-члени забезпечують, щоб компанії, що беруть участь у злитті, надавали електронну адресу для отримання такої заяви в електронній формі.

3. Держави-члени також встановлюють строк, протягом якого повинна бути виплачена грошова компенсація, визначена у спільному проекті умов транскордонного злиття. Цей строк не повинен закінчуватися пізніше двох місяців після набуття чинності транскордонним злиттям відповідно до статті 129.

4. Держави-члени забезпечують, щоб будь-які учасники, що заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій, але вважають, що запропонована відповідною компанією, що бере участь у злитті, грошова компенсація не була встановлена у відповідному розмірі, мали право вимагати сплати додаткової грошової компенсації в компетентному органі, наділеному відповідними повноваженнями національним законодавством. Держави-члени встановлюють строк для пред’явлення вимоги про сплату додаткової грошової компенсації.

Держави-члени можуть передбачати, щоб остаточне рішення про надання додаткової грошової компенсації було дійсним для всіх учасників відповідної компанії, що бере участь у злитті, які заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій відповідно до параграфа 2.

5. Держави-члени забезпечують, щоб зазначені в параграфах 1-4 права регулювалися законодавством держави-члена, яким регулюється компанія, що бере участь у злитті, і щоб така держава-член мала виключну компетенцію вирішувати будь-які спори, пов’язані з такими правами.

6. Держави-члени забезпечують, щоб учасники компаній, що беруть участь у злитті, які не мали права відчуження своїх акцій або не скористалися таким правом, але вважають, що пропорція обміну акцій, зазначена у спільному проекті транскордонного злиття, є невідповідною, могли оспорити таку пропорцію і вимагати грошової виплати. Відповідний спір розглядає компетентний орган, уповноважений законодавством держави-члена, що ним регулюється відповідна компанія, що бере участь у злитті, протягом строку, встановленого таким національним законодавством, і таке провадження не перешкоджає реєстрації транскордонного злиття. Ухвалене рішення має зобов’язальну силу для компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття.

Держави-члени можуть також передбачити, що пропорція обміну акцій, встановлена в такому рішенні, дійсна для будь-яких учасників відповідної компанії, що бере участь у злитті, які не мали права відчуження своїх акцій або не скористалися таким правом.

7. Держави-члени можуть також передбачити, що компанія, що виникає в результаті транскордонного злиття, може надавати акції або іншу компенсацію замість грошової виплати.

1. Держави-члени повинні забезпечити належну систему захисту інтересів кредиторів, чиї вимоги були заявлені до розкриття спільного проекту умов транскордонного злиття, і при цьому строк сплати за такими вимогами не настав на момент такого розкриття.

Держави-члени забезпечують, щоб кредитори, незадоволені гарантіями, запропонованими у спільному проекті умов транскордонного злиття згідно з пунктом (n) статті 122, могли звертатися протягом трьох місяців після розкриття спільного проекту умов транскордонного злиття, про яке йдеться в статті 123, до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання належних гарантій, за умови що такі кредитори можуть довести, що транскордонне злиття ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що вони не отримали належних гарантій від компаній, що беруть участь у злитті.

Держави-члени забезпечують, щоб гарантії були обумовлені набранням чинності транскордонним злиттям відповідно до статті 129.

2. Держави-члени можуть вимагати, щоб адміністративний орган або орган управління кожної з компаній, що беруть участь у злитті, надав декларацію, що містить достовірну інформацію про її поточний фінансовий стан на дату не більше ніж за один місяць до розкриття такої декларації. У декларації зазначається, що на підставі інформації, наявної в адміністративного органу чи органу управління компаній, що беруть участь у злитті, на дату складення цієї декларації, та після належного з’ясування обставин такому адміністративному органу чи органу управління невідомо про будь-яку причину, з якої компанія, що виникає в результаті злиття, не змогла б виконувати свої зобов’язання у встановлений для їх виконання строк. Декларація підлягає розкриттю разом зі спільним проектом умов транскордонного злиття відповідно до статті 123.

3. Параграфи 1 і 2 не обмежують застосування права держав-членів компаній, що беруть участь у злитті, щодо задоволення або забезпечення майнових або немайнових зобов’язань перед органами публічної влади.

1. Держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників у зв’язку з транскордонним злиттям і здійснення таких прав згідно з положеннями Директиви 2002/14/ЄС і Директиви 2001/23/ЄС, коли транскордонне злиття вважається переміщенням підприємства в розумінні Директиви 2001/23/ЄС, та, що стосується підприємств або груп підприємств, що провадять діяльність у масштабах усієї Спільноти, згідно з Директивою 2009/38/ЄС. Держави-члени можуть вирішити, що інформаційні та консультаційні права працівників поширюються на працівників компаній, відмінних від тих, що зазначені у статті 3(1) Директиви 2002/14/ЄС.

2. Незважаючи на пункт (b) статті 123(1) і статтю 124(7), держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників, принаймні до ухвалення рішення щодо спільного проекту умов транскордонного злиття або звіту, згаданого у статті 124, залежно від того, котре з цих рішень буде ухвалено раніше, таким чином, щоб працівникам надавалась обґрунтована відповідь до проведення загальних зборів, зазначених у статті 126.

3. Без обмеження будь-яких чинних положень або практик, що є сприятливішими для працівників, держави-члени визначають практичні умови здійснення інформаційних та консультаційних прав відповідно до статті 4 Директиви 2002/14/ЄС.

1. Держави-члени призначають суд, нотаріуса або інший орган чи органи, що компетентні контролювати законність транскордонних злиттів стосовно тих частин процедури, що регулюються законодавством держави-члена компанії, що бере участь у злитті, та видавати свідоцтво про попереднє схвалення злиття, що підтверджує дотримання всіх відповідних умов та належне виконання всіх процедур та формальностей у державі-члені компанії, що бере участь у злитті (далі - "компетентний орган").

Таке виконання процедур та формальностей може включати задоволення або забезпечення майнових чи немайнових зобов’язань перед органами публічної влади або дотримання спеціальних галузевих вимог, у тому числі забезпечення зобов’язань, що виникають у зв’язку з процедурою, що триває.

2. Держави-члени забезпечують, щоб разом із заявою компанії, що бере участь у злитті, про видачу свідоцтва про попереднє схвалення злиття подавалося таке:

(a) спільний проект умов транскордонного злиття;

(b) звіт і доданий висновок, якщо такий є, що згадані у статті 124, а також звіт, згаданий у статті 125, якщо вони є в наявності;

(c) будь-які коментарі, подані відповідно до статті 123(1); та

(d) інформація про затвердження загальними зборами, що зазначені у статті 126.

3. Держави-члени можуть вимагати, щоб разом із заявою компанії, що бере участь у злитті, про видачу свідоцтва про попереднє схвалення злиття подавалася додаткова інформація, зокрема така:

(a) кількість працівників на момент складення спільного проекту умов транскордонного злиття;

(b) існування дочірніх підприємств та їхнє відповідне географічне розташування;

(c) інформація щодо виконання компанією, що бере участь у злитті, зобов’язань перед органами публічної влади.

Для цілей цього параграфа компетентні органи можуть вимагати надання такої інформації від інших відповідних органів, якщо її не надала компанія, що бере участь у злитті.

4. Держави-члени забезпечують, щоб зазначена в параграфах 2 та 3 заява, у тому числі подання будь-якої інформації та документів, могли бути подані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особист о з’являтися в будь-якому компетентному органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

5. Стосовно дотримання правил щодо участі працівників, передбачених статтею 133, компетентний орган держави-члена компанії, що бере участь у злитті, перевіряє, щоб спільний проект умов транскордонного злиття включав інформацію про процедури, за якими визначаються відповідні заходи, та про можливі варіанти таких заходів.

6. У рамках контролю, зазначеного в параграфі 1, компетентний орган перевіряє таке:

(a) усі документи та інформацію, що надані компетентному органу відповідно до параграфів 2 та 3;

(b) зазначення компаніями, що беруть участь у злитті, того, що процедура, згадана у статті 133(3) та (4), розпочалася, у відповідних випадках.

7. Держави-члени забезпечують, щоб контроль, зазначений у параграфі 1, здійснювався протягом трьох місяців із дати отримання документів та інформації щодо затвердження транскордонного злиття загальними зборами компанії, що бере участь у злитті. Такий контроль призводить до одного з таких результатів:

(a) якщо встановлено, що транскордонне злиття відповідає всім відповідним умовам і що всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган видає свідоцтво про попереднє схвалення злиття;

(b) якщо встановлено, що транскордонне злиття не відповідає всім відповідним умовам або що не всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган не видає свідоцтво про попереднє схвалення злиття та повідомляє компанію про причини свого рішення; у цьому випадку компетентний орган може надати компанії можливість виконати відповідні умови або виконати процедури та формальності протягом відповідного строку.

8. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган не видавав свідоцтво про попереднє схвалення злиття, якщо буде встановлено відповідно до національного законодавства, що транскордонне злиття переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі.

9. Якщо під час контролю, згаданого в параграфі 1, компетентний орган має серйозні сумніви, що свідчать про те, що транскордонне злиття переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі, він повинен брати до уваги відповідні факти й обставини, наприклад, у відповідних випадках та за умови розгляду їх усіх у сукупності, характерні фактори, що стали відомі компетентному органу під час контролю, згаданого в параграфі 1, у тому числі внаслідок консультацій із відповідними органами. Оцінювання для цілей цього параграфа проводиться в кожному окремому випадку в порядку, що регулюється національним законодавством.

10. Якщо для цілей оцінювання згідно з параграфами 8 та 9 необхідно врахувати додаткову інформацію або провести додаткове розслідування, то передбачений у параграфі 7 тримісячний строк може бути продовжений не більше ніж на три місяці.

11. Якщо через складність транскордонної процедури неможливо провести оцінювання в передбачені в параграфах 7 та 10 строки, держави-члени забезпечують, щоб заявник був повідомлений про причини будь-якої затримки до закінчення таких строків.

12. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган міг консультуватися з іншими відповідними органами, що компетентні в різних сферах, пов’язаних із транскордонним злиттям, у тому числі з органами держави-члена компанії, що виникає в результаті злиття, та отримувати від цих органів та від компанії, що бере участь у злитті, інформацію та документи, необхідні для контролю законності транскордонного злиття, у рамках процедури, встановленої національним законодавством. Для цілей оцінювання компетентний орган може звертатися до незалежного експерта.

1. Держави-члени забезпечують надання свідоцтва про попереднє схвалення злиття органам, згаданим у статті 128(1), через систему взаємозв’язку реєстрів.

Держави-члени також забезпечують доступність свідоцтва про попереднє схвалення злиття через систему взаємозв’язку реєстрів.

2. Доступ до свідоцтва про попереднє схвалення злиття повинен бути безкоштовним для органів, згаданих у статті 128(1), і для реєстрів.

1. Кожна держава-член призначає суд, нотаріуса або інший орган, компетентний контролювати законність транскордонного злиття щодо тієї частини процедури, що стосується здійснення транскордонного злиття та, у відповідних випадках, заснування нової компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, якщо компанія, створена внаслідок транскордонного злиття, регулюється її національним законодавством. Такий орган, зокрема, забезпечує, щоб компанії, що беруть участь у злитті, затвердили однаковий спільний проект умов транскордонного злиття та, у відповідних випадках, щоб умови участі працівників були визначені відповідно до статті 133.

2. Для цілей параграфа 1 цієї статті кожна компанія, що бере участь у злитті, подає органу, згаданому в параграфі 1 цієї статті, спільний проект умов транскордонного злиття, затверджений загальними зборами, зазначеними у статті 126, або, якщо затвердження загальними зборами не вимагається згідно зі статтею 132(3), спільний проект умов транскордонного злиття, затверджений кожною компанією, що бере участь у злитті, відповідно до національного законодавства.

3. Кожна держава-член забезпечує, щоб будь-яка заява будь-якої з компаній, що беруть участь у злитті, для цілей параграфа 1, включаючи подання будь-якої інформації та документів, могла бути подана повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в зазначеному в параграфі 1 органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

4. Орган, зазначений у параграфі 1, затверджує транскордонне злиття, як тільки він встановить, що всі відповідні умови були виконані.

5. Свідоцтво про попереднє схвалення злиття приймається зазначеним у параграфі 1 органом як остаточне підтвердження належного виконання відповідних процедур та формальностей до злиття в його відповідній державі-члені, без якого транскордонне злиття не може бути схвалене.

Законодавство держави-члена, що під її юрисдикцію підпадає компанія, що виникає в результаті транскордонного злиття, повинне визначати дату набуття чинності транскордонним злиттям. Ця дата повинна наставати після здійснення контролю, зазначеного у статті 128.

1. Законодавство держав-членів компаній, що беруть участь у злитті, та компанії, що виникає в результаті злиття, повинне визначати щодо їхніх відповідних територій, згідно зі статтею 16, порядок розкриття в їхніх реєстрах інформації про завершення транскордонного злиття.

2. Держави-члени повинні забезпечити внесення до своїх реєстрів щонайменше такої інформації:

(a) у реєстрі держави-члена компанії, що виникає внаслідок злиття - про те, що реєстрація компанії, що виникає внаслідок злиття, є результатом транскордонного злиття;

(b) у реєстрі держави-члена компанії, що виникає внаслідок злиття - дата реєстрації компанії, що виникає внаслідок злиття;

(c) у реєстрі держави-члена кожної компанії, що бере участь у злитті - про те, що виключення компанії, що бере участь у злитті, з реєстру є результатом транскордонного злиття;

(d) у реєстрі держави-члена кожної компанії, що бере участь у злитті - дата виключення компанії, що бере участь у злитті, з реєстру;

(e) у реєстрах держав-членів кожної компанії, що бере участь у злитті, та держави-члена компанії, що виникає внаслідок злиття, відповідно - реєстраційний номер, назва та організаційно-правова форма кожної компанії, що бере участь у злитті, та компанії, що виникає внаслідок злиття.

Реєстри надають загальний доступ до інформації, зазначеної в першому підпараграфі, через систему взаємозв’язку реєстрів.

3. Держави-члени забезпечують, щоб реєстр у державі-члені компанії, що виникає внаслідок транскордонного злиття, повідомив реєстр у державі-члені кожної з компаній, що беруть участь у злитті, через систему взаємозв’язку реєстрів про те, що транскордонне злиття набуло чинності. Держави-члени також забезпечують негайне виключення компанії, що бере участь у злитті, з реєстру після отримання такого повідомлення.

1. Починаючи з дати, зазначеної у статті 129, транскордонне злиття, проведене згідно з підпунктами (a), (c) та (d) пункту (2) статті 119, має такі наслідки:

(a) усі активи та зобов’язання придбаваної компанії, включаючи всі договори, кредити, права та обов’язки, переходять до компанії, що придбаває;

(b) учасники придбаваної компанії стають учасниками компанії, що придбаває, якщо тільки вони не відчужили свої акції згідно зі статтею 126a(1);

(c) придбавана компанія припиняє існування.

2. Починаючи з дати, зазначеної у статті 129, транскордонне злиття, проведене згідно з підпунктом (b) пункту (2) статті 119, має такі наслідки:

(a) усі активи та зобов’язання компаній, що беруть участь у злитті, включаючи всі договори, кредити, права та обов’язки, переходять до нової компанії;

(b) учасники компаній, що беруть участь у злитті, стають учасниками нової компанії, якщо тільки вони не відчужили свої акції згідно зі статтею 126a(1);

(c) компанії, що беруть участь у злитті, припиняють існування.

3. Якщо у випадку транскордонного злиття компаній, що на них поширюється дія цієї глави, законодавство держав-членів вимагає виконання спеціальних формальностей до набуття чинності відносно третіх осіб передачею певних активів, прав та обов’язків компаніями, що беруть участь у злитті, такі формальності виконує компанія, що виникає в результаті транскордонного злиття.

4. Права та обов’язки компаній, що беруть участь у злитті, які виникають на підставі трудових договорів або трудових відносин та існують на дату набуття чинності транскордонним злиттям, переходять унаслідок набуття чинності таким транскордонним злиттям до компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, у дату набуття чинності транскордонним злиттям.

5. Не проводиться обмін акцій компанії, що придбаває, на акції придбаваної компанії, що належать:

(a) самій компанії, що придбаває, або особі, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, що придбаває;

(b) самій придбаваній компанії або особі, що діє від власного імені, але в інтересах придбаваної компанії.

1. Якщо транскордонне злиття шляхом придбання здійснюється компанією, що володіє всіма акціями та іншими цінними паперами, що надають право голосу на загальних зборах придбаваної компанії або компаній, чи особою, що прямо чи опосередковано володіє всіма акціями компанії, що придбаває, та придбаваної компанії або компаній, і компанія, що придбаває, не здійснює розподілу будь-яких акцій у процесі злиття:

- пункти (b), (c), (e) та (m) статті 122, стаття 125 і пункт (b) статті 131(1) не застосовуються;

- стаття 124 і стаття 126(1) не поширюються на придбавану компанію або компанії.

2. Якщо транскордонне злиття шляхом придбання здійснюється компанією, що володіє 90% чи більше, але не всіма акціями та іншими цінними паперами, що надають право голосу на загальних зборах придбаваної компанії або компаній, звіти незалежного експерта чи експертів і необхідні для здійснення контролю документи вимагаються, тільки якщо таку вимогу передбачає національне законодавство, що регулює компанію, що придбаває, чи придбавану компанію або компанії, відповідно до глави I розділу II.

3. Якщо законодавство держав-членів усіх компаній, що беруть участь у злитті, передбачає звільнення від вимоги щодо затвердження загальними зборами відповідно до статті 126(3) та параграфа 1 цієї статті, спільний проект умов транскордонного злиття або інформація, згадана у статті 123(1)-(3), відповідно, та звіти, згадані у статтях 124 та 125, повинні бути надані щонайменше за один місяць до ухвалення компанією рішення про злиття відповідно до національного законодавства.