Директива Ради від 19 грудня 1991 року про річну звітність і консолідовану звітність страхових підприємств (91/674/ЄЕС)

Примітка: Ця консолідована версія містить покликання на європейську розрахункову одиницю та/або екю, які з 01 січня 1999 року необхідно розуміти як покликання на євро - Регламент Ради (ЄЕС) № 3308/80 (ОВ L 345, 20.12.1980, с. 1) та Регламент Ради (ЄС) № 1103/97 (ОВ L 162, 19.06.1997, с. 1).

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства, зокрема його статтю 54,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (-1),

У співпраці з Європейським Парламентом (-2),

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (-3),

Оскільки стаття 54 (3) (g) Договору вимагає узгодження необхідного обсягу гарантій, що їх для захисту інтересів учасників та інших осіб вимагають держави-члени від компаній і фірм у розумінні другого параграфа статті 58 Договору, для забезпечення еквівалентності таких гарантій по всьому Співтовариству;

Оскільки Директива Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року, що ґрунтується на статті 54 (3) (g) Договору про річну звітність певних типів компаній (-4), з останніми змінами, внесеними Директивою 90/605/ЄЕС (-5), не обов'язково повинна застосовуватися до страхових компаній, далі - "страхові компанії", до подальшого узгодження; оскільки, з огляду на важливе значення страхових компаній у Співтоваристві, таке узгодження не може надалі затримуватися після імплементації Директиви 78/660/ЄЕС;

Оскільки Директива Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року, що ґрунтується на статті 54 (3) (g) Договору про консолідовану звітність (-6), з останніми змінами, внесеними Директивою 90/605/ЄЕС, передбачає відступи для страхових компаній лише до закінчення кінцевого строку, встановленого для застосування цієї Директиви; оскільки ця Директива, таким чином, повинна також включати спеціальні положення для страхових компаній стосовно консолідованої звітності;

Оскільки таке узгодження також терміново вимагається через те, що страхові компанії ведуть свою діяльність між країнами; оскільки для кредиторів, боржників, учасників, власників полісів та їх консультантів, а також для громадськості, покращена порівнянність річної звітності та консолідованої звітності таких компаній є надзвичайно важливою;

Оскільки у державах-членах страхові компанії різних організаційно-правових форм конкурують одна з одною; оскільки компанії, що ведуть діяльність із прямого страхування, зазвичай ведуть діяльність із перестрахування, а також, і, таким чином, конкурують зі спеціалізованими перестраховими компаніями; оскільки, таким чином, доцільно не обмежувати узгодження організаційно-правовими формами, що охоплюються Директивою 78/660/ЄЕС, проте обрати сферу застосування, що відповідає сфері застосування Директиви Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності з прямого страхування, крім страхування життя (-7), з останніми змінами, внесеними Директивою 90/618/ЄЕС (-8), та сфері застосування Директиви Ради 79/267/ЄЕС від 05 березня 1979 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності з прямого страхування життя (-9), з останніми змінами, внесеними Директивою 90/619/ЄЕС (-10), проте що також включає певні компанії, яких виключено зі сфери застосування зазначених директив, а також компанії та фірми, які є перестраховими компаніями;

Оскільки, незважаючи на те, що, з урахуванням специфіки страхових компаній, видається доцільним запропонувати окрему Директиву про річну звітність та консолідовану звітність таких компаній, це не обов'язково вимагає встановлення низки стандартів, що відрізняються від стандартів Директиви 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС; оскільки такі окремі стандарти не були б ні належними, ні відповідними принципам, що лежать в основі узгодження корпоративного права, зважаючи на те, що з урахуванням важливого положення, яке вони займають в економіці Співтовариства, страхові компанії не можуть бути виключені з рамок правил, розроблених для компаній загалом; оскільки, з цієї причини, були враховані лише конкретні характеристики страхових компаній, та в цій Директиві розглядаються лише відступи від правил, викладених у Директивах 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС;

Оскільки існують суттєві відмінності у структурі та змісті балансів страхових компаній у різних державах-членах; оскільки, таким чином, у цій Директиві необхідно визначити однакову структуру та однакові позначення позицій балансів для всіх страхових компаній Співтовариства;

Оскільки, якщо потрібно забезпечити порівнянність річної звітності та консолідованої звітності, необхідно вирішити низку основних питань стосовно розкриття певних операцій у балансі;

Оскільки, в інтересах кращої порівнянності, також необхідно точно визначити зміст різних позицій балансу;

Оскільки може бути доцільним провести розмежування між зобов’язаннями страховика та перестраховика за допомогою зазначення в активах частки технічних резервів перестраховика в якості активу;

Оскільки також необхідно визначити структуру звіту про прибутки та збитки, та визначити певні позиції у ньому;

Оскільки, з урахуванням специфічного характеру галузі страхування, може бути доцільним врахувати нереалізовані прибутки та збитки у звіті про прибутки та збитки;

Оскільки порівнянність цифр у балансі та звіті про прибутки та збитки також головним чином залежить від значень, при яких активи і зобов’язання відображено в балансі; оскільки для належного розуміння фінансового стану страхової компанії необхідно розкрити поточну вартість інвестицій, а також їх вартість на підставі принципу ціни купівлі або собівартості; проте оскільки обов’язкове розкриття поточної вартості інвестицій, принаймні у примітках до звітності, передбачено виключно для цілей порівнянності і прозорості та не направлено на створення змін у податковому режимі страхових компаній;

Оскільки при обчисленні резервів на страхування життя можна використовувати актуарні методи, які зазвичай застосовуються на ринку або прийняті органами страхового нагляду; оскільки такі методи можуть бути імплементовані будь-яким актуарієм або експертом відповідно до умов, які можуть бути встановлені у національному праві, та з належним урахуванням актуарных принципів, визнаних в рамках поточного і майбутнього узгодження основоположних правил пруденційного та фінансового моніторингу діяльності з прямого страхування життя;

Оскільки, при розрахувані резерву на непогашені вимоги, з одного боку, будь-яку неявну знижку або вирахування необхідно заборонити, та, з іншого боку, необхідно визначити точні умови застосування неявної знижки або вирахування, для цілей розсудливості та прозорості;

Оскільки, з огляду на специфіку страхових компаній, необхідні певні зміни стосовно приміток до річної звітності та до консолідованої звітності;

Оскільки, відповідно до наміру охопити всі страхові компанії, які підпадають під сферу застосування Директиви 73/239/ЄЕС та Директиви 79/267/ЄЕС, а також певних інших, відступи, такі як відступи для малих і середніх страхових компаній у Директиві 78/660/ЄЕС, не передбачені, проте певні малі взаємні асоціації, які виключено зі сфери застосування директив 73/239/ЄЕС та 79/267/ЄЕС, не повинні охоплюватися;

Оскільки з тих самих причин сфера застосування дозволила державам-членам відповідно до Директиви 83/349/ЄЕС звільняти материнські компанії груп від обов’язкової консолідації, якщо такі компанії, що підлягають консолідації, разом не перевищують певного розміру, та не поширювалася на страхові компанії;

Оскільки, з огляду на її специфіку, необхідні спеціальні положення для асоціації андеррайтерів, що відома як Lloyd's:

Оскільки положення цієї Директиви також застосовуються до консолідованої звітності, складеної материнською компанією, яка є фінансовою холдинговою компанією, якщо її дочірні компанії або виключно, або головним чином є страховими компаніями;

Оскільки розгляд проблем, що виникають у зв’язку з цією Директивою, зокрема, стосовно її застосування, вимагає співпраці представників держав-членів та Комісії у контактному комітеті; оскільки, для уникнення збільшення кількості таких комітетів бажано, щоб така співпраця відбувалася у комітеті, передбаченому у статті 52 Директиви 78/660/ЄЕС; однак при цьому такий комітет при розгляді проблем стосовно страхових компаній повинен складатися з відповідних представників;

Оскільки, з огляду на складність питання, страховим компаніям, що охоплюються цією Директивою, необхідно надати відповідний строк для імплементації її положень; оскільки такий строк необхідно продовжити, щоб надати змогу внесення необхідних коригувань стосовно, з одного боку, асоціації андеррайтерів, що відома як Lloyd's, та, з іншого боку, таких компаній, які покажуть свої інвестиції за початковою вартістю після того, як ця Директива стане застосовною;

Оскільки необхідно передбачити умову про перегляд певних положень цієї Директиви після п'яти років її застосування, з урахуванням цілей більшої прозорості та гармонізації.

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

__________

(-1) ОВ № С 131, 18.04.1987, с. 1.

(-2) OВ № С 96, 17.04.1989, с. 93; та OB № С 326, 16.12.1991.

(-3) ОВ № С 319, 30.11.1987, с. 13.

(-4) OB № L 222, 14.08.1978, с. 11.

(-5) OB № L 317, 16.11.1990, с. 60.

(-6) OB № L 193, 18.07.1983, с. 1.

(-7) OB № L 228, 16.08.1973, с. 3.

(-8) OB № L 330, 29.11.1990, с. 44.

(-9) OB № L 63, 13.03.1979, с. 1.

(-10) OB № L 330, 29.11.1990, с. 50.

1. Статті 2, 3, 4(1), (3)-(6), статті 6, 7, 13, 14, 15(3) та (4), статті 16-21, 29-35, 37-41, 42, 42a-42f, 43(1), пункти 1-7b і 9-14, 45(1), 46(1) і (2), 46а, 48-50, 50а, 50b, 50с, 51(1), 51а, 56-59, 60а, 61 і 61а Директиви 78/660/ЄЕС застосовуються до компаній, зазначених у статті 2 цієї Директиви, крім випадків, коли ця Директива передбачає інше. Статті 46, 47, 48, 51 та 53 цієї Директиви не застосовуються стосовно активів і зобов'язань, які оцінюються відповідно до секції 7а Директиви 78/660/ЄЕС.

2. У разі покликання у Директивах 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС на статті 9, 10 і 10а (баланс) або на статті 22-26 (звіт про прибутки та збитки) Директиви 78/660/ЄЕС, такі покликання вважаються покликаннями на статтю 6 (баланс) або статтю 34 (звіт про прибутки та збитки) цієї Директиви, у відповідних випадках.

3. Покликання у Директивах 78/660/ЄЕС і 83/349/ЄЕС на статті 31-42 Директиви 78/660/ЄЕС вважаються покликаннями на такі статті, з урахуванням статей 45-62 цієї Директиви.

4. Якщо зазначені вище положення Директиви 78/660/ЄЕС стосуються позицій балансу, щодо яких ця Директива не визначає жодного еквівалента, вони вважаються покликаннями на позиції у статті 6 цієї Директиви, в якій перелічено відповідні позиції активів і зобов'язань.

1. Заходи з узгодження, передбачені цією Директивою, застосовуються до компаній і фірм у розумінні другого параграфа статті 58 Договору, якими є:

(a) компанії у розумінні статті 1 Директиви 73/239/ЄЕС, за винятком таких взаємних асоціацій, які виключено із сфери застосування зазначеної Директиви в силу статті 3 зазначеної Директиви, проте включаючи такі організації, вказані у статті 4 (а), (b), (с) і (е) зазначеної Директиви, крім випадків, якщо їх діяльність повністю або головним чином не полягає у здійсненні діяльності зі страхування;

(b) компанії у розумінні статті 1 Директиви 79/267/ЄЕС, за винятком тих органів та взаємних асоціацій, зазначених у статтях 2 (2) і (3) та 3 зазначеної Директиви; або

(c) компанії, що ведуть діяльність з перестрахування.

У цій Директиві такі компанії іменуються страховими компаніями.

2. Кошти пенсійного фонду групи у розумінні статті 1 (2) (с) та (d) Директиви 79/267/ЄЕС, якими розпоряджається страхова компанія від свого імені, проте за дорученням третіх осіб, повинні бути відображені в балансі, якщо компанія отримує правовий титул на відповідні активи. Загальна сума таких активів і зобов'язань повинна відображатися окремо або у примітках до звітності, з розбивкою на різні позиції активів і зобов'язань. Проте держави-члени можуть надати дозвіл на розкриття інформації про такі кошти в якості позабалансових позицій, за умови що існуватимуть спеціальні правила, за якими такі кошти можуть бути виключені з активів, доступних для розподілу, у разі ліквідації страхової компанії (або подібних процедур).

Активи, придбані від імені та за дорученням третіх осіб, не повинні бути відображені у балансі.

Ті положення цієї Директиви, що стосуються страхування життя, застосовуються mutatis mutandis до страхових компаній, які гарантують лише страхування здоров'я та які ведуть таку діяльність виключно або головним чином відповідно до технічних принципів страхування життя.

Держави-члени можуть застосовувати перший параграф до страхування здоров'я, гарантованого спільними компаніями, відповідно до технічних принципів страхування життя, якщо така діяльність носить значний характер.

1. Ця Директива застосовується до асоціації андеррайтерів, що відома як Lloyd's. Для цілей цієї Директиви, як Lloyd's, так і синдикати Lloyd's вважаються страховими компаніями.

2. Як відступ від статті 65(1), Lloyd's складає зведену звітність замість консолідованої звітності, що вимагається Директивою 83/349/ЄЕС. Зведена звітність складається шляхом кумуляції усієї звітності синдикатів.

Поєднання позицій згідно з умовами, встановленими у статті 4 (3) (а) або (b) Директиви 78/660/ЄЕС, обмежується у випадку страхових компаній,

- стосовно балансу, до позицій, яким передують арабські цифри, окрім позицій щодо технічних резервів, та

- стосовно звіту про прибутки та збитки, до позицій, яким передує одна або декілька малих літер, окрім позицій І (1) та (4) і II (1), (5) та (6).

Таке поєднання має бути авторизовано лише згідно з правилами, встановленими державами-членами.

Держави-члени повинні встановити таку структуру балансів:

А. Неоплачений підписний капітал

з відображенням окремо затребуваного капіталу (крім випадків, коли національне право вимагає включення затребуваного капіталу до зобов’язань, у разі чого капітал, що затребуваний, але ще не оплачений, повинен бути включений в якості активу або в А, або в Е (IV)).

B. Нематеріальні активи

як описано в позиціях В і С (І) статті 9 Директиви 78/660/ЄЕС, з відображенням окремо:

- витрат на заснування, як визначено національним правом, або у тій мірі, в якій національне право дозволяє їх відображення в якості активу (крім випадків, коли національне право вимагає розкриття інформації про них у примітках до звітності),

- гудвілу, у випадку, якщо його було придбано за винагороду (крім випадків, коли національне право вимагає розкриття інформації про нього у примітках до звітності).

C. Інвестиції

I. Земельні ділянки та будівлі:

з відображенням окремо земельних ділянок та будівель, зайнятих страховою компанією для її власної діяльності (крім випадків, коли національне право вимагає розкриття інформації про них у примітках до звітності).

II. Інвестиції в афілійовані компанії та частки участі:

1. Акції в афілійованих компаніях.

2. Боргові цінні папери, випущені афілійованими компаніями, та кредити афілійованим компаніям.

3. Частки участі.

4. Боргові цінні папери, випущені компаніями, та кредити компаніям, з якими страхова компанія пов’язана часткою участі.

III. Інші фінансові інвестиції:

1. Акції та інші цінні папери зі змінним доходом і паї у пайових фондах.

2. Боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом.

3. Участь в інвестиційних пулах.

4. Кредити, гарантовані іпотекою.

5. Інші кредити.

6. Депозити в кредитних установах.

7. Інше.

IV. Депозити в компаніях-цедентах.

D. Інвестиції на користь власників полісів страхування життя, які несуть інвестиційний ризик

Е. Дебіторська заборгованість

(Суми, що підлягають сплаті від:

- афілійованих компаній, та

- компаній, з якими страхова компанія пов’язана частками участі відображаються окремо, в якості підпозицій позицій І, II та III).

І. Дебіторська заборгованість, що виникає з операцій прямого страхування

1. власники полісів;

2. посередники.

II. Дебіторська заборгованість, що виникає з операцій перестрахування.

III. Інша дебіторська заборгованість.

IV. Підписний капітал, затребуваний, але не оплачений

(крім випадків, коли національне право вимагає, щоб затребуваний, але не оплачений капітал було відображено в якості активу в А).

F. Інші активи

I. Матеріальні активи та запаси, перелічені у С (II) і D (І) у статті 9 Директиви 78/660/ЄЕС, окрім земельних ділянок та будівель, об'єктів незавершеного будівництва і внесків, сплачених за земельні ділянки та будівлі.

II. Готівкові кошти в банку та у касі.

III. Власні акції (із зазначенням їх номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, їх облікової номінальної вартості) у мірі, в якій національне право дозволяє їх відображення у балансі.

IV. Інше.

G. Попередні платежі та накопичений дохід

I. Нараховані відсотки та орендна плата.

II. Відстрочені витрати на придбання (з розмежуванням тих, що виникають у діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя, та діяльності зі страхування життя).

III. Інші попередні платежі та накопичений дохід.

Н. Збиток за фінансовий рік

(крім випадків, коли національне право вимагає його відображення в якості зобов'язання в А (VI)).

Е. Інші резерви

1. Резерви на пенсії та подібні зобов'язання.

2. Резерви на сплату податків.

3. Інші резерви.

F. Внески, отримані від перестраховиків

G. Кредиторська заборгованість

(Суми, що підлягають сплаті:

- афілійованих компаній, та

- компаніям, з якими страхова компанія пов'язана часткою участі відображаються окремо, в якості підпозицій.)

I. Кредиторська заборгованість, що виникає з операцій прямого страхування.

II. Кредиторська заборгованість, що виникає з операцій перестрахування.

III. Облігаційні кредити, з відображенням конвертованих кредитів окремо.

IV. Суми, що підлягають сплаті кредитним установам.

V. Інша кредиторська заборгованість, у тому числі податки та соціальне забезпечення.

H. Нарахування та відстрочені доходи

I. Прибуток за фінансовий рік

(крім випадків, коли національне право вимагає його відображення в якості зобов’язання в А (VI)).

Статтю 14 Директиви 78/660/ЄЕС не застосовують до зобов’язань, пов’язаних зі страховою діяльністю.

Стаття 15(3) Директиви 78/660/ЄЕС застосовується лише до активів позицій В та С (І) і (II), як визначено у статті 6 цієї Директиви. Будь-які переміщення у цих позиціях повинні відображатися на підставі балансової вартості на початку фінансового року.

Активи: позиція С (III) (2)

Боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом

1. Ця позиція охоплює оборотні боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом, випущені кредитними установами, іншими компаніями або публічними організаціями, якщо вони не охоплюються позицією С (II) (2) або (4).

2. Цінні папери під відсотки, ставка яких змінюється відповідно до специфічних факторів, наприклад, відсоткова ставка на міжбанківському ринку або на євроринку, також повинні вважатися борговими цінними паперами та іншими цінними паперами з фіксованим доходом.

Активи: позиція С (III) (3)

Участь в інвестиційних пулах

Ця позиція охоплює акції, що знаходяться у власності компанії у спільних інвестиційних проектах, створених декількома компаніями або пенсійними фондами, управління якими було доручено одній із таких компаній або одному з таких пенсійних фондів.

Активи: позиції С (III) (4) та (5)

Кредити, гарантовані іпотекою, та інші кредити

Кредити власникам полісів, для яких поліс є основним забезпеченням, включають до позиції "Інші кредити", та їх сума відображається у примітках до звітності. Кредити, гарантовані іпотекою, відображають як такі, навіть якщо вони також забезпечуються страховими полісами. Якщо сума "Інших кредитів", не забезпечених полісами, є значною, у примітках до звітності необхідно надати належну розбивку.

Активи: позиція С (III) (6)

Депозити в кредитних установах

Ця позиція охоплює суми, зняття яких підлягає обмеженню у часі. Суми, депоновані без такого обмеження, відображають у позиції F (II), навіть якщо вони включають відсотки.

Активи: позиція С (III) (7)

Інше

Ця позиція охоплює такі інвестиції, які не охоплюються позиціями С (III) (1)-(6). Якщо сума таких інвестицій є значною, вони повинні бути відображені у примітках до звітності.

Активи: позиція С (IV)

Депозити в компаніях-цедентах

У балансі компанії, що приймає перестрахування, ця позиція повинна охоплювати суми, що підлягають сплаті від компаній-цедентів та що відповідають гарантіям, які депоновано у таких компаніях-цедентах або у третіх осіб, або які зберігаються такими компаніями.

Ці суми не можуть бути поєднані з іншими сумами, що підлягають сплаті від страховика-цедента перестраховику, або бути зараховані в рахунок сум, що підлягають сплаті від перестраховика страховику-цеденту.

Цінні папери, депоновані в компаніях-цедентах або у третіх осіб, що залишаються власністю компанії, яка приймає перестрахування, повинні бути зазначені у звітності останньої в якості інвестицій, у відповідній позиції.

Активи: позиція D

Інвестиції на користь власників полісів страхування життя, які несуть інвестиційний ризик.

Стосовно страхування життя, ця позиція повинна охоплювати, з одного боку, інвестиції, вартість яких використовується для визначення вартості або дохідності за полісами, що стосуються інвестиційного фонду, та, з іншого боку, інвестицій, що слугують в якості покриття зобов’язань, які визначаються на підставі індексу. Ця позиція повинна також охоплювати інвестиції, які зберігаються від імені членів тонтини та призначені для розподілу між ними.

Активи: позиція F (IV)

Інше

Ця позиція охоплює такі активи, які не охоплюються позиціями F (І), (II) та (III). Якщо такі активи є значними, вони повинні бути відображені у примітках до звітності.

Активи: позиція G (І)

Нараховані відсотки та орендна плата

Ця позиція повинна охоплювати такі позиції, що відображають відсотки та орендну плату, які було нараховано до дати надання балансу, але які ще не підлягають отриманню.

Активи: позиція G (II)

Відстрочені витрати на придбання

1. Витрати на придбання страхових полісів держава-членів відповідно до статті 18 Директиви 78/660/ЄЕС, якщо таке відстрочення не заборонено державами-членами.

2. Проте держави-члени можуть дозволити вирахування витрат на придбання з незароблених премій у діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя, та їх вирахування актуарним методом із резервів внесків зі страхування життя у діяльності зі страхування життя. У разі використання цього методу, суми, вирахувані з резервів, повинні бути зазначені у примітках до звітності.

Зобов’язання: позиція А (І)

Підписний капітал або еквівалентні кошти

Ця позиція охоплює всі суми, незалежно від їх фактичного призначення, які, відповідно до організаційно-правової форми страхової компанії, розглядаються згідно з національним правом відповідної держави-члена як власний капітал, на який підписані акціонери або інші особи.

Зобов’язання: позиція А (IV)

Резерви

Ця позиція повинна охоплювати всі типи резервів, перелічених у статті 9 Директиви 78/660/ЄЕС у позиції зобов’язань А (IV), як зазначено у ній. Держави-члени можуть також вимагати інших типів резервів, якщо це необхідно для страхових компаній, організаційно-правові форми яких не охоплюються Директивою 78/660/ЄЕС.

Резерви відображаються окремо, в якості підпозицій позиції зобов’язань А (IV), у балансах відповідних страхових компаній, окрім резерву переоцінки, що відображається в якості зобов’язання у позиції А (III).

Зобов’язання: позиція В

Субординовані зобов’язання

Якщо в договорі обумовлено, що, у разі ліквідації або банкрутства, зобов’язання, незалежно від того, чи вони представлені сертифікатами, повинні погашатися лише після виконання вимог усіх інших кредиторів, відповідні зобов’язання повинні відображатися у цій позиції.

Якщо держава-член дозволяє, щоб баланс компанії включав кошти, розподілення яких або власникам полісів, або акціонерам не було визначено до кінця фінансового року, такі суми повинні відображатися в якості зобов’язань у позиції Ва (Фонд для майбутніх асигнувань).

Зміни у цій позиції визначаються на підставі позиції II (12а) (Перекази до або з фонду для майбутніх асигнувань) у звіті про прибутки та збитки.

Зобов’язання: позиція С

Технічні резерви

Стаття 20 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до технічних резервів, відповідно до статей 24-30 цієї Директиви.

Зобов’язання: позиціїС (1) (b), (2) (b), (3) (b), (4) (b) і (6) (b) і D (b)

Перестрахові суми

1. Перестрахові суми повинні охоплювати фактичні або орієнтовні суми, які, згідно з договірними угодами щодо перестрахування, вираховуються з валових сум технічних резервів.

2. Стосовно резерву незароблених премій, перестрахові суми розраховуються відповідно до методів, зазначених у статті 57, або згідно з умовами перестрахового полісу.

3. Держави-члени можуть вимагати або дозволяти, щоб перестрахові суми відображалися в якості активів. У разі здійснення такого варіанту, такі суми необхідно відображати в якості активів у позиції Da (Частка перестраховиків у технічних резервах), з розбивкою таким чином:

1. Резерв незароблених премій

2. Резерв зі страхування життя

3. Непогашені вимоги

4. Резерви на бонуси та знижки (крім випадків, коли вони відображені у 2)

5. Інші технічні резерви

6. Технічні резерви на поліси страхування життя, якщо інвестиційний ризик несуть власники полісів. Незважаючи на статтю 5, ці позиції не поєднуються.

Зобов’язання: позиція С (1)

Резерв незароблених премій

Резерв незароблених премій повинен становити суму, яка представляє таку частину виписаних брутто-премій, що повинна бути віднесена на наступний фінансовий рік або на наступні фінансові роки. У випадку страхування життя, держави-члени можуть, до подальшої гармонізації, вимагати або дозволити, щоб резерв незароблених премій було включено у позицію С (2).

Якщо, відповідно до статті 26, позиція С (1) також включає суму резерву ризиків, які не минули, опис позиції повинен зазначатися як "Резерв незароблених премій та ризиків, які не минули". Якщо сума ризиків, які не минули, є значною, вона зазначається окремо або у балансі, або у примітках до звітності.

Зобов’язання: позиція С (6)

Інші технічні резерви

Ця позиція повинна охоплювати, між іншим, резерв ризиків, які не минули, тобто суму, виділену в доповнення до незароблених премій стосовно ризиків, які нестиме страхова компанія після закінчення фінансового року, щоб передбачити всі вимоги та витрати у зв’язку з чинними договорами страхування, понад відповідні незароблені премії та будь-які премії, що підлягають отриманню за такими договорами. Проте, якщо передбачено національним законодавством, резерв ризиків, які не минули, може бути додано до резерву незароблених премій, як визначено у статті 25, та включено до суми, зазначеної у позиції С (1).

Якщо сума ризиків, які не минули, є значною, вона зазначається окремо або у балансі, або у примітках до звітності.

Якщо варіант, передбачений у другому параграфі статті 3, не здійснюється, ця позиція повинна також включати резерви з розподіленням за строками оплати.

Зобов’язання: позиція С (2)

Резерв зі страхування життя

Резерв зі страхування життя повинен становити актуарно розраховану вартість зобов’язань страхової компанії, у тому числі бонуси, які вже оголошені, та після вирахування актуарної вартості майбутніх премій.

Зобов’язання: позиція С (3)

Непогашені вимоги

Резерв на непогашені вимоги повинен становити загальну розраховану кінцеву вартість для страхової компанії щодо врегулювання всіх вимог, що випливають з подій, які виникли до кінця фінансового року, незалежно від того, чи про них повідомлено, чи ні, за вирахуванням сум, вже сплачених стосовно таких вимог.

Зобов’язання: позиція С (4)

Резерв на бонуси та знижки

Резерв на бонуси та знижки повинен становити суми, призначені для власників полісів або бенефіціарів за договорами у вигляді бонусів і знижок, як визначено у статті 39, у випадку, якщо такі суми не було зараховано власникам полісів або бенефіціарам за договорами, або включено в позицію Ва (Фонд для майбутніх асигнувань), як передбачено у статті 22, перший параграф, або позицію С (2).

Зобов’язання: позиція С (5)

Стабілізаційний резерв

1. Стабілізаційний резерв повинен охоплювати будь-які суми, виділені відповідно до юридичних або адміністративних вимог для стабілізації коливань у коефіцієнтах збитковості в майбутніх роках або для передбачення особливих ризиків.

2. Якщо, за відсутності будь-яких таких законодавчих або адміністративних вимог, було створено резерви у розумінні статті 20 з тією самою метою, це повинно бути відображено у примітках до звітності.

Зобов’язання: позиція D

Технічні резерви на поліси страхування життя, якщо інвестиційний ризик несуть власники полісів.

Ця позиція повинна охоплювати технічні резерви, створені для покриття зобов’язань стосовно інвестицій у контексті полісів страхування життя, вартість або дохідність яких визначається на підставі інвестицій, щодо яких власник полісу несе ризик, або на підставі індексу.

Будь-які додаткові технічні резерви, створені для покриття ризиків смерті, операційних витрат або інших ризиків (таких як виплати, що підлягають сплаті в дату погашення, або гарантовані викупні суми), відображаються у позиції С (2).

Позиція D повинна також охоплювати технічні резерви, що представляють зобов'язання організатора тонтини стосовно її членів.

Зобов'язання: позиція F

Внески, отримані від перестраховиків

У балансі компанії, що передає ризик в перестрахування, ця позиція повинна охоплювати суми, депоновані іншими страховими компаніями згідно з договорами перестрахування або утримані з них. Такі суми не можуть бути об'єднані з іншими сумами, що підлягають сплаті іншим відповідним компаніям або від них.

Якщо компанія, що передає ризик в перестрахування, отримала в якості внеску цінні папери, які були передані у її власність, ця позиція повинна охоплювати суму, що підлягає сплаті від компанії-цедента у вигляді внеску.

1. Держави-члени повинні встановити структуру, наведену у статті 34, для звітів про прибутки та збитки.

2. Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя, використовується для таких класів прямого страхування, які підпадають під дію Директиви 73/239/ЄЕС, та для відповідних класів діяльності з перестрахування.

3. Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя використовується для таких класів прямого страхування, які підпадають під дію Директиви 79/267/ЄЕС, та для відповідних класів діяльності з перестрахування.

4. Держави-члени можуть вимагати або дозволити компаніям, діяльність яких повністю полягає у перестрахуванні, використовувати для всієї їхньої діяльності технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя. Це також застосовується до компаній, що забезпечують пряме страхування з видів страхування, інших ніж страхування життя, а також перестрахування.