Про затвердження Річної національної програми на 2010 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору

З метою дальшої реалізації нового етапу співробітництва між Україною та Організацією Північноатлантичного договору відповідно до рішень, прийнятих під час засідань Комісії Україна - НАТО 4 квітня 2008 року у м. Бухаресті та 3 грудня 2008 року у м. Брюсселі, створення належних умов для ефективного виконання пріоритетних завдань у сфері євроатлантичної інтеграції України та підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору

1. Затвердити Річну національну програму на 2010 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору (далі - Річна національна програма), що додається.

2. Кабінету Міністрів України:

розробити та затвердити у двомісячний строк план заходів з виконання Річної національної програми;

подати до 1 лютого 2011 року проект Річної національної програми на 2011 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору та в подальшому подавати проекти річних національних програм на наступні роки до 1 лютого планового року.

3. Центральним органам виконавчої влади, іншим державним органам, відповідальним за виконання завдань Річної національної програми, подавати щокварталу до 5 числа місяця, наступного за звітним періодом, Кабінету Міністрів України та Національному центру з питань євроатлантичної інтеграції України звіти про стан реалізації плану заходів з виконання Річної національної програми для дальшого інформування Президента України.

4. Державному комітету телебачення та радіомовлення України за участю Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Міністерства закордонних справ України, інших державних органів, відповідальних за виконання завдань Річної національної програми, забезпечити регулярне інформування громадськості про хід та результати виконання Річної національної програми.

5. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 7 серпня 2009 року N 600 "Про затвердження Річної національної програми на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору".

6. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Україна високо цінує рішення, прийняте на Бухарестському саміті Організації Північноатлантичного договору (2-4 квітня 2008 року) та проведеному в його рамках засіданні Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні, про майбутнє членство України в НАТО, а також рішення про запровадження річних національних програм з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, прийняте Північноатлантичною Радою НАТО та Комісією Україна - НАТО на рівні міністрів закордонних справ (2-3 грудня 2008 року), і прагне їх послідовної імплементації.

З метою забезпечення практичної реалізації зазначених рішень Указом Президента України від 7 серпня 2009 року N 600 затверджено першу річну національну програму - Річну національну програму на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року N 1135-р затверджено план заходів щодо виконання зазначеної Програми.

Крім того, 21 серпня 2009 року підписано Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Організацією Північно-Атлантичного договору та Україною, підписаної 9 липня 1997 року, за якою Комісія Україна - НАТО відіграватиме ключову роль у поглибленні постійного політичного діалогу і співробітництва між Україною та НАТО на всіх необхідних рівнях, а також у підтримці реформ в Україні.

Річна національна програма на 2010 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору (далі - Річна національна програма) передбачає продовження виконання завдань, розпочатих у 2009 році, а також активізацію проведення внутрішньодержавних реформ для досягнення Україною стандартів, необхідних для вступу в НАТО. Стратегічний курс євроатлантичної інтеграції України, спрямований на набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, залишається незмінним.

Реалізація пріоритетних завдань, визначених Річною національною програмою, у поточному році забезпечуватиметься шляхом розроблення та виконання відповідного плану заходів державними органами.

Україна розраховує на продовження взаємовигідного співробітництва з НАТО та отримання консультативно-дорадчої, іншої допомоги з боку Альянсу і держав - членів Альянсу щодо досягнення цілей та виконання пріоритетних завдань, передбачених Річною національною програмою.

1.1. Внутрішня політика

1.1.1. Демократичні реформи

Україна продовжуватиме проводити політику щодо зміцнення демократії, забезпечення верховенства права, прав і свобод людини, дотримання принципу здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, принципів незалежності суддів, поваги до прав національних меншин, недопущення дискримінації особи за політичними, релігійними, етнічними або іншими ознаками.

1.1.1.1. Проведення вільних і чесних виборів

Одним з основних пріоритетів України на шляху до зміцнення демократії є створення дієвої та прозорої виборчої системи. Президентські вибори 2004 року, парламентські вибори 2006 та 2007 років стали важливим показником прагнень українського суспільства до чесних і прозорих виборів. Під час проведення зазначених виборів до України було запрошено як спостерігачів понад 20 тисяч представників від різних держав та міжнародних організацій, які засвідчили чесність і прозорість проведених виборів.

Україна й надалі вдосконалюватиме свою виборчу систему з урахуванням рекомендацій Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська Комісія) та Місії ОБСЄ/БДІПЛ.

Середньострокові цілі:

продовжити роботу з удосконалення законодавства про вибори в Україні;

здійснити заходи щодо підвищення ефективності функціонування виборчої системи України та створення сприятливих умов для проведення парламентських і президентських виборів відповідно до міжнародних стандартів;

удосконалити законодавство з питань участі громадян у формуванні та реалізації державної політики.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити відповідно до Конституції та законів України реалізацію громадянами України виборчих прав;

забезпечити участь офіційних спостерігачів, у тому числі від іноземних держав, міжнародних організацій, у спостереженні за організацією і проведенням виборів в Україні;

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроектів з питань виборів і референдумів.

1.1.1.2. Зміцнення демократичних інститутів

Зміцнення демократії в Україні неможливе без удосконалення системи функціонування державних органів. Для цього необхідно усунути правові суперечності, забезпечити на законодавчому рівні чітке розмежування повноважень органів державної влади та прозорість їх діяльності, визначити відповідальність цих органів, провести судову реформу та реформу місцевого самоврядування.

Значні зусилля спрямовуватимуться на підвищення рівня довіри суспільства до інституцій сектору безпеки і оборони України шляхом посилення демократичного цивільного контролю за функціонуванням зазначеного сектору.

Середньострокові цілі:

продовжити здійснення заходів, спрямованих на створення збалансованої системи функціонування державних органів та чітке розмежування їх повноважень;

продовжити роботу з удосконалення засад здійснення місцевого самоврядування з урахуванням стандартів, визначених Європейською хартією місцевого самоврядування;

сприяти утвердженню партнерських відносин між державою та громадянином.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Адміністративно-процедурного кодексу України;

забезпечити підготовку та супроводження у Верховній Раді України законопроекту про організацію, повноваження і порядок діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

1.1.1.3. Захист прав і свобод людини

За Конституцією України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

На сьогодні Україна приєдналася до більшості найважливіших міжнародних договорів у сфері захисту прав і свобод людини, зокрема до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, Конвенції про права дитини та факультативних протоколів до неї, Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок та інших міжнародних договорів.

У 1997 році Україна взяла на себе зобов'язання щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини. У 2006 році прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Міністерством юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснюється представництво України в Європейському суді з прав людини.

Україна докладає зусиль до поліпшення умов тримання засуджених в установах виконання покарань та осіб, узятих під варту.

Середньострокові цілі:

продовжити впровадження міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини, зокрема, шляхом проведення навчань із працівниками правоохоронних органів та суддями;

удосконалити порядок виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини;

реформувати Державну кримінально-виконавчу службу України шляхом створення нових моделей установ відбування покарань та умов для діяльності служби пробації, які відповідатимуть європейським вимогам і стандартам та гарантуватимуть право засуджених осіб на захист людської гідності, належні умови тримання, реалізацію інших прав і свобод;

продовжувати роботу із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню з особами, які тримаються в установах виконання покарань, поступового наближення умов тримання осіб, узятих під варту, та осіб, які відбувають покарання, до європейських норм;

удосконалити систему професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників кримінально-виконавчої служби;

створити систему безоплатного надання правової допомоги населенню.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити належні умови для виправлення засуджених, здобуття ними освіти і набуття професії, їх соціальної адаптації в суспільстві, розвитку матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, створення правових засад діяльності служби пробації;

визначити на законодавчому рівні механізм реалізації права на безоплатну правову допомогу для вразливих верств населення;

розробити та затвердити план реформування Державної кримінально-виконавчої служби України;

забезпечити вирішення в установленому порядку питань щодо захисту прав засуджених осіб в установах виконання покарань, зокрема зняття обмежень на одержання засудженими посилок (передач) і бандеролей.

1.1.1.4. Захист прав національних меншин

Українська держава гарантує громадянам України незалежно від їх етнічного походження, раси, релігійних переконань, мови або інших ознак рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права.

Гарантії прав і свобод національних меншин закріплені в Конституції України, Законі України "Про національні меншини в Україні", Декларації прав національностей України, інших нормативно-правових актах, а також Рамковій конвенції Ради Європи про захист національних меншин, ратифікованій Законом України від 9 грудня 1997 року N 703/97-ВР, Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, ратифікованій Законом України від 15 травня 2003 року N 802-IV, які є частиною національного законодавства України. Україна дотримується зобов'язань щодо захисту прав національних меншин, узятих відповідно до конвенцій і декларацій ООН, документів ОБСЄ та Ради Європи.

Держава надає підтримку громадським організаціям національних меншин під час проведення культурно-мистецьких і мовно-просвітницьких заходів.

У Державному бюджеті України на 2009 рік для розвитку культури національних меншин, фінансової підтримки газет, що видаються мовами національних меншин, та здійснення заходів з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин передбачені видатки у сумі 1563,8 тис. гривень.

Україна реалізує своє суверенне право зміцнювати позиції української мови як державної в усіх сферах публічного життя, враховуючи при цьому зобов'язання України перед ОБСЄ, зобов'язання за Рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин.

Після розпаду Радянського Союзу саме Україна взяла на себе практично всі зобов'язання щодо виконання Угоди з питань, пов'язаних із відновленням прав депортованих осіб.

Україна забезпечує створення необхідних умов для повернення, облаштування, соціальної адаптації та інтеграції депортованих кримських татар, болгар, вірмен, греків, німців, а також створення соціальних стандартів, що є важливими напрямами національної політики та мають велике значення для збереження соціально-економічної стабільності, забезпечення національної безпеки та зміцнення міжнародного авторитету України.

У Державному бюджеті України на 2009 рік за бюджетною програмою "Розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України" (код 5321040) передбачено видатки у сумі 53305,6 тис. гривень.

Середньострокова ціль - продовжити роботу з удосконалення нормативно-правової бази у сфері забезпечення захисту прав національних меншин з метою приведення її у відповідність із положеннями міжнародних договорів у цій сфері.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроекту про Концепцію державної етнонаціональної політики України;

розробити законопроект про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (нова редакція).

1.1.1.5. Свобода слова

Неухильне дотримання принципів свободи слова та відкритості діяльності органів державної влади, забезпечення безперешкодного доступу громадян до інформації, недопущення будь-яких проявів політичної цензури та перешкоджання професійній діяльності журналістів є пріоритетними напрямами інформаційної політики України, що реалізується у постійному конструктивному діалозі з громадськістю.

В Україні створено належні умови для діяльності вільних і незалежних засобів масової інформації, для досягнення європейських стандартів свободи слова та інформації, утвердження відкритого, прозорого, конкурентного інформаційного простору. Держава докладає максимальних зусиль для забезпечення незворотності позитивних суспільних зрушень.

Забезпечується постійне вдосконалення українського законодавства з питань захисту та безперешкодної реалізації прав людини на свободу слова, вільний доступ до інформації, прозорість відносин власності стосовно засобів масової інформації, а також посилення відповідальності за порушення законодавства про діяльність засобів масової інформації.

Державна інформаційна політика спрямована на розв'язання таких проблем, як порушення професійних прав журналістів, втручання в редакційну політику з боку власників засобів масової інформації, адміністративний тиск працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування на журналістів; відсутність достатніх правових, організаційних підстав та фінансово-матеріальних ресурсів для створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України та роздержавлення друкованих засобів масової інформації.

Середньострокові цілі:

удосконалити нормативно-правову базу з метою підвищення рівня доступу громадян до інформації, забезпечення захисту гарантованих державою прав на свободу думки і слова, зокрема прав журналістів на вільне висловлювання поглядів і переконань, та широкого залучення до цього процесу українських громадських організацій;

створити систему Суспільного телебачення і радіомовлення України;

внести до законодавства зміни щодо забезпечення прозорості відносин власності стосовно засобів масової інформації.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити законопроект про внесення змін до Закону України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України" (нова редакція);

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроектів про доступ до публічної інформації та про захист професійної діяльності журналістів;

внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про реформування системи державних і комунальних друкованих засобів масової інформації та забезпечити його супроводження у парламенті.

1.1.1.6. Сприяння розвитку громадянського суспільства

Для підвищення рівня розвитку громадянського суспільства і його демократичних інститутів в Україні необхідно розробити та впровадити дієвий механізм залучення громадськості до системи управління державою, в тому числі здійснення демократичного цивільного контролю за сектором безпеки і оборони України.

Україна й надалі максимально залучатиме громадські організації до проведення реформ щодо розвитку громадянського суспільства, підвищення прозорості прийняття рішень державними органами та посилення громадського контролю за їх виконанням.

У 2007 році в Україні розпочато реалізацію Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року N 1035-р.

З метою вдосконалення механізму громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, підвищення рівня довіри населення до влади запроваджено громадські консультації, слухання, а також громадську експертизу діяльності органів виконавчої влади.

Успішним прикладом розвитку громадянського суспільства є створення та функціонування Мережі партнерства Україна - НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи високого рівня (СРГ ВР) (далі - Мережа партнерства Україна - НАТО).

Основні досягнення діяльності Мережі партнерства Україна - НАТО були представлені на Конференції в рамках Мережі партнерства Україна - НАТО: "Включення громадянського суспільства до реформування сектору безпеки: здійснені проекти та рекомендації на майбутнє", яка відбулася 30 жовтня 2009 року в м. Кракові (Республіка Польща).

Середньострокові цілі:

удосконалити нормативно-правову базу з питань підтримки діяльності громадських організацій;

залучати громадян до процесу державного управління та прийняття відповідних рішень;

продовжити залучення громадських організацій до процесу проведення внутрішньодержавних реформ;

удосконалити нормативно-правову базу з питань забезпечення відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити умови для залучення громадських організацій до проведення незалежної оцінки результатів реалізації національної політики у сфері розвитку громадянського суспільства в рамках Мережі партнерства Україна - НАТО;

посилити взаємодію між експертами з питань безпеки та суспільством для формування свідомої громадянської позиції щодо державної політики євроатлантичної інтеграції України;

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроекту про громадські організації;

сприяти активізації взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади з громадськими радами при цих органах для спільної реалізації заходів щодо євроатлантичної інтеграції;

забезпечити із залученням громадських організацій дальшу реалізацію інформаційної політики з питань євроатлантичної інтеграції для представників військових формувань, правоохоронних та інших заінтересованих державних органів України;

сприяти участі на постійній основі представників громадських організацій та незалежних експертів у процесі підготовки і моніторингу виконання державними органами України законодавчих та нормативно-правових актів (програм);

залучати громадські організації та незалежні аналітичні центри до вдосконалення порядку підготовки проектів річних національних програм і незалежного моніторингу їх виконання.

1.1.2. Забезпечення верховенства права

1.1.2.1. Боротьба з корупцією

Україна продовжуватиме здійснювати заходи щодо боротьби з корупцією, яка є однією з найнебезпечніших загроз правам людини, правопорядку, демократії та соціальній справедливості.

Здобуття довіри громадськості та відданості суспільним інтересам є серед основних завдань держави. Україна повинна зосередити увагу на проведенні системних реформ з метою зменшення проявів корупції, забезпечення прозорості процесу прийняття рішень, а також на здійсненні альтернативних заходів впливу з боку громадян та суб'єктів підприємницької діяльності на процес прийняття управлінських рішень.

У 2009 році прийнято законодавчі акти з питань запобігання та протидії корупції, встановлено відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень, кримінальну відповідальність за вчинення корупційних діянь. Зазначені акти відповідають положенням Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованої Законом України від 16 березня 2005 року N 2476-IV, Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 року N 251-V, та Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 року N 252-V.

В Україні створено інститут Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, на якого покладається виконання завдань з підготовки пропозицій щодо формування та забезпечення реалізації державної антикорупційної політики.

Зазначена політика ґрунтуватиметься на міжнародних стандартах протидії корупції, що містяться у конвенціях ООН та Ради Європи, і враховуватиме рекомендації, підготовлені в рамках участі України у Групі держав Ради Європи проти корупції (GRECO), а також рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), зокрема План дій по боротьбі з корупцією, прийнятий 10 вересня 2003 року в м. Стамбулі (Турецька Республіка).

Україна бере участь у розвитку Ініціативи НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" щодо побудови системи прозорості та довіри в безпекових і оборонних інституціях.

Середньострокові цілі:

виконувати рекомендації Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO);

продовжити дальше вдосконалення нормативно-правової бази з питань запобігання та протидії корупції;

забезпечити формування негативного ставлення суспільства до корупції шляхом підвищення рівня обізнаності громадян із цим явищем через засоби масової інформації та вжиття відповідних заходів;

установити чіткі та прозорі правила фінансування політичних партій, створити належні умови для здійснення відповідного громадського контролю;

забезпечити здійснення заходів щодо боротьби з корупцією в рамках реалізації Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року N 105, та Концепції подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності", схваленої Указом Президента України від 11 вересня 2006 року N 742;

упроваджувати в установах сектору безпеки принципи та практику реалізації Ініціативи НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" щодо розбудови системи прозорості та довіри в безпекових і оборонних інституціях.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити належний правовий та організаційний механізм реалізації положень прийнятих у 2009 році Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень", "Про засади запобігання та протидії корупції", спрямованих на реалізацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією;

забезпечити участь заінтересованих державних органів у реалізації в Україні міжнародних проектів технічної допомоги з антикорупційної тематики (зокрема, "Розвиток спеціалізованих служб по боротьбі з корупцією в Україні" (ОЕСР, Американська асоціація юристів));

розробити пропозиції щодо забезпечення прозорості фінансування іноземними резидентами програм в Україні, які стосуються реформування сектору безпеки, зокрема програм міжнародної технічної допомоги;

використовувати можливості Ініціативи НАТО в рамках Програми НАТО "Партнерство заради миру" щодо розбудови системи прозорості та довіри у безпекових та оборонних інституціях для підвищення рівня підготовки фахівців, які займаються питаннями боротьби з корупцією.

1.1.2.2. Судова реформа та незалежність суддів

Реформування системи судочинства і кримінальної юстиції є одним із основних напрямів національної внутрішньої політики, реалізація якого потребує злагоджених, чітких, комплексних дій усіх правових інститутів та приведення їх у відповідність із міжнародними стандартами.

Середньострокові цілі:

продовжити реформування судової системи та посилення реалізації гарантій незалежності діяльності суддів;

забезпечити дальшу реалізацію Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року N 311, яка передбачає комплексне реформування кримінального, кримінально-процесуального законодавства та системи органів юстиції і правоохоронних органів відповідно до міжнародних стандартів;

сприяти вдосконаленню альтернативних (позасудових) способів урегулювання спорів, у тому числі інституту третейських судів та процедури медіації.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

внести до актів законодавства зміни щодо вдосконалення системи судів, порядку призначення суддів на адміністративні посади, процедури формування корпусу професійних суддів, механізму притягнення суддів до відповідальності;

продовжити роботу з реформування інституту адвокатури та приведення законодавства у сфері провадження адвокатської діяльності у відповідність з європейськими стандартами;

сприяти впровадженню процедури медіації;

забезпечити підготовку та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Кримінального процесуального кодексу України.

1.1.2.3. Реформа державного управління

Одним з основних інструментів виконання функцій та завдань держави є державне управління. Україна здійснює на постійній основі заходи з удосконалення системи державного управління, зокрема, шляхом запровадження європейських стандартів державної служби, підвищення престижу державної служби, розмежування політичних посад та посад державних службовців, підвищення якості державних послуг тощо.

Середньострокова ціль - сприяти впровадженню суспільно орієнтованого та прозорого механізму державного управління, забезпеченню чесності, відповідальності та професіоналізму державних службовців шляхом реформування державної служби та створення належної правової бази у цій сфері відповідно до європейських стандартів.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

схвалити Концепцію реформування публічної адміністрації та розробити план першочергових заходів з її реалізації;

розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (нова редакція);

розробити проект Закону про адміністративні послуги.

1.1.2.4. Боротьба з відмиванням коштів

Україна й надалі проводитиме активну боротьбу з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму. З цією метою продовжуватиметься підготовка та виконання щорічних планів заходів із запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Середньострокові цілі:

здійснити заходи щодо набрання чинності для України Конвенцією Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму, її дальшого впровадження;

забезпечити виконання рекомендацій, наданих експертами Спеціального комітету експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів (MONEYVAL) за результатами III раунду оцінки України;

продовжити здійснення заходів із забезпечення неухильного виконання Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої Законом України від 12 вересня 2002 року N 149-IV.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити впровадження у національне законодавство міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

продовжити поглиблення співпраці з міжнародними організаціями, зокрема участь у засіданнях, семінарах, конференціях та інших заходах з питань боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму, які проводяться під егідою ООН, Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Ради Європи, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Егмонтської групи підрозділів фінансової розвідки;

продовжити в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань економічної безпеки обмін інформацією та досвідом щодо економічних та фінансових аспектів боротьби з тероризмом;

продовжити роботу з укладення двосторонніх міжнародних договорів України про співробітництво з питань боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму.

1.2. Економічні питання

Україна, як і більшість держав світу, зазнала значного негативного впливу світової фінансової кризи. Спад світової економіки, зменшення попиту та зниження цін на світовому ринку позначилися на розвитку національної економіки. Основними проблемами, з якими зіткнулась Україна, були обвал фондового та валютного ринків, погіршення стану справ у банківській системі, падіння попиту на основні товари українського експорту на світовому ринку.

У цих умовах дії Кабінету Міністрів України не сприяли забезпеченню макроекономічної стабільності в державі, призвели до посилення негативного впливу світової фінансової кризи. Зволікання з проведенням системних реформ, запровадження практики ручного управління економікою, перехресного субсидування галузей призвело до значних збитків, зокрема, в енергетиці, нафтогазовому комплексі та залізничній галузі. Фінансування дефіциту державного бюджету відбувалося за рахунок запозичень міжнародних фінансових організацій та внутрішніх запозичень переважно за підтримки Національного банку України.

Як наслідок, падіння валового внутрішнього продукту становило у першому кварталі 2009 року 20,3 відсотка, у другому кварталі - 17,8 відсотка, у третьому кварталі - 15,9 відсотка, обсяг промислового виробництва за рік скоротився на 21,9 відсотка, експорт товарів за десять місяців 2009 року зменшився на 48,7 відсотка. Рівень зареєстрованого безробіття на кінець грудня становив 1,9 відсотка. Чистий приріст зовнішніх інвестицій до України за дев'ять місяців скоротився у 2,7 раза, а приплив іноземних запозичень за кредитами та облігаціями, який спостерігався у минулому році (10,2 млрд. доларів), змінився на їх відплив у поточному (-4,5 млрд. доларів). Перевищення видатків державного бюджету над його доходами за рік становило 17,04 млрд. гривень. Інфляція на споживчому ринку (грудень до грудня попереднього року) становить 12,3 відсотка.

Україна докладатиме зусиль для підвищення адаптованості національної економіки до нових викликів шляхом розвитку внутрішнього потенціалу, а також адекватного захисту національних інтересів від наявних та потенційних загроз.

Заходи щодо подолання кризи та відновлення економічного зростання здійснюватимуться в напрямі продовження економічних реформ, досягнення макроекономічної стабілізації, стимулювання інвестиційної діяльності, використання ринкових механізмів, підтримки реального сектору економіки.

Передбачається приділити увагу диверсифікації джерел та безпеці постачання енергоресурсів, модернізації енергетичної галузі, забезпеченню ефективного використання енергетичних ресурсів та альтернативних джерел енергії.

В умовах світової фінансової кризи основними завданнями залишаються мінімізація її негативних наслідків та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку у посткризовий період.

1.2.1. Досягнення макроекономічної стабільності

Основною умовою мінімізації негативних наслідків впливу світової фінансової кризи є здійснення збалансованої державної політики економічного і соціального розвитку.

Очікується, що темпи зростання реального валового внутрішнього продукту у 2010 році становитимуть 103,7 відсотка; індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) - 109,7 відсотка; середньомісячна заробітна плата працівників (номінальна, скорегована на індекс споживчих цін) - 103 відсотка; рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), - 8,1 відсотка; сальдо торговельного балансу, визначене за методологією платіжного балансу, - 1,8 млрд. доларів США.

Монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери у 2010 році, визначені відповідно до основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, передбачають темп зростання монетарної бази на рівні 9-13 відсотків.

В Україні продовжуватиметься розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки, поглиблення інституційних перетворень та структурних реформ, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Середньострокові цілі:

забезпечити темпи зростання реального валового внутрішнього продукту на рівні 106-106,5 відсотка;

утримати індекс споживчих цін у межах 107-108 відсотків (грудень до грудня попереднього року);

забезпечити зростання номінальної заробітної плати працівників (скорегованої на індекс споживчих цін) на рівні 106-107 відсотків;

знизити рівень безробіття, визначеного за методологією МОП, до 7,2-7,7 відсотка;

утримати баланс товарів і послуг (платіжний баланс) у межах "плюс"/"мінус" 1 відсоток валового внутрішнього продукту;

оптимізувати податкову систему шляхом зниження податкового навантаження, розширення бази оподаткування, скасування малоефективних податків і зборів;

повернути заощадження населення у банківську систему та відновити кредитування реального сектору економіки.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

знизити рівень інфляції;

зберегти стабільність національної валюти;

відновити довіру громадян до банківської системи.

1.2.2. Оптимізація ролі держави та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності

Здійснюватимуться заходи з удосконалення державного регулювання господарської діяльності, розв'язання проблем підприємництва, спрощення процедури реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та видачі їм документів дозвільного характеру, пошуку нових форм фінансової та матеріально-технічної підтримки, навчання та підвищення кваліфікації населення з орієнтацією його на провадження підприємницької діяльності.

Середньострокові цілі:

скасувати невиправдані адміністративні та регуляторні бар'єри на шляху розвитку малого і середнього бізнесу;

визначити на законодавчому рівні вичерпний перелік документів дозвільного характеру, необхідних для провадження господарської діяльності;

продовжити роботу щодо зменшення кількості видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

збільшити кількість новоутворюваних малих підприємств;

запровадити європейський підхід до здійснення контролю за безпекою продукції;

гармонізувати нормативно-правову базу у сфері захисту прав споживачів з європейською.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити сприятливі умови для започаткування підприємницької діяльності;

завершити впорядкування та спрощення процедури отримання документів дозвільного характеру;

розширити застосування декларативного принципу та підвищити рівень гнучкості державного регулювання;

активніше використовувати міжнародний досвід з питань технічного регулювання та ринкового нагляду;

забезпечувати на належному рівні захист прав споживачів.

1.2.3. Енергетична безпека

Україна продовжуватиме здійснення заходів щодо диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоресурсів, диверсифікації технологій енергозабезпечення, забезпечення безпеки та надійності функціонування атомної енергетики, реформування енергетичного сектору, підвищення енергоефективності та енергозбереження, збільшення обсягу використання альтернативних джерел енергії.

Відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року N 145-р, а також у рамках співробітництва з європейськими інституціями в енергетичній сфері здійснюватиметься дальша інтеграція об'єднаної енергетичної системи України до об'єднання європейських енергосистем ENTSO-E (континентальна Європа), вживатимуться відповідні заходи щодо набуття Україною членства в Енергетичному Співтоваристві.

Україна продовжуватиме реалізацію положень Спільної заяви від 23 березня 2009 року Уряду України, ЄБРР, ЄІБ, СБ та ЄК за результатами Спільної ЄС - Україна міжнародної конференції щодо модернізації газотранзитної системи України.

Середньострокові цілі:

забезпечити реформування та розвиток газо- та нафтотранспортної системи України відповідно до зобов'язань, узятих Україною в контексті євроінтеграційних процесів;

створити сприятливі умови для залучення інвестицій у розвиток енергетичної галузі України;

здійснити інтеграцію об'єднаної енергетичної системи України до об'єднання європейських енергосистем ENTSO-E (континентальна Європа);

здійснити практичні заходи з реалізації проекту розвитку Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору для транспортування каспійської нафти на європейський ринок територією України;

забезпечити активізацію участі України у формуванні спільної європейської енергетичної політики з метою рівноправного доступу до ринків, урегулювання спірних ситуацій на базі єдиних регуляторних правил;

забезпечити диверсифікацію джерел, постачальників, маршрутів та способів постачання енергетичних ресурсів, що імпортуються в Україну, включаючи заходи щодо диверсифікації поставок ядерного палива.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити проекти нормативно-правових актів з питань формування єдиного енергетичного балансу з метою створення належних умов для задоволення потреб економіки в енергетичних ресурсах;

продовжити роботу з інтеграції об'єднаної енергетичної системи України до об'єднання європейських енергосистем ENTSO-E (континентальна Європа);

розробити проект Концепції створення в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів на період до 2020 року;

сприяти прийняттю нормативно-правових актів, необхідних для набуття Україною повноправного членства в Енергетичному Співтоваристві, здійснити ресурсне та фінансове забезпечення визначених ними заходів;

забезпечити поширення прийнятного для України досвіду держав - членів НАТО щодо забезпечення енергетичної безпеки, зокрема, шляхом продовження співробітництва у рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань економічної безпеки;

розробити з урахуванням положень законодавства ЄС проект програми реформування і розвитку паливно-енергетичного комплексу України.

1.3. Зовнішня політика

Україна, виходячи зі своїх національних інтересів, проводить збалансовану зовнішню політику, що ґрунтується на принципах міжнародного права, зокрема принципах рівноправності та взаємовигідного співробітництва.

Україна продовжуватиме політичний діалог та розвиватиме практичне співробітництво з Альянсом, що сприятиме продовженню процесу внутрішньодержавних демократичних перетворень, зміцненню її позицій на міжнародній арені.

1.3.1. Співробітництво з НАТО у сфері підтримання безпеки євроатлантичного простору. Участь і підтримка миротворчих операцій і місій під егідою НАТО

Україна продовжуватиме робити свій внесок у справу підтримки миру і стабільності на євроатлантичному просторі та поза його межами, братиме активну участь в операціях та місіях під егідою НАТО в Ісламській Республіці Афганістан, Косово, Республіці Ірак.

Триватиме військово-морське співробітництво України та Альянсу в рамках антитерористичної операції НАТО в Середземному морі "Активні зусилля". Здійснюватимуться дальші кроки для практичної реалізації зобов'язань України щодо участі Збройних Сил України в Силах реагування НАТО.

Україна й надалі готова надавати підтримку миротворчим та гуманітарним місіям і операціям НАТО.

Середньострокові цілі:

проводити засідання Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів закордонних справ, міністрів оборони держав - членів НАТО та глав дипломатичних представництв держав - членів НАТО, а також у разі досягнення домовленості - на рівні глав держав і урядів;

розробити механізм скликання консультацій у форматі Комісії Україна - НАТО в разі виникнення прямої загрози суверенітету, незалежності, територіальній цілісності та непорушності кордонів України;

забезпечити дальшу ефективну участь українського миротворчого контингенту та миротворчого персоналу у миротворчих місіях і операціях НАТО;

забезпечити участь підрозділів Збройних Сил України у багатонаціональних навчаннях і заходах, що проводяться в рамках Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО;

здійснювати підготовку підрозділів спеціального призначення Служби безпеки України для участі в операціях НАТО у сфері боротьби з тероризмом.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

проводити експертні консультації Україна - НАТО на високому рівні та консультації спільних робочих груп з питань воєнної реформи, економічної безпеки, планування дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації цивільного характеру, науки і захисту довкілля та з питань оборонно-технічного співробітництва в рамках Комісії Україна - НАТО;

проводити з Політичним комітетом НАТО консультації з актуальних питань зовнішньої політики України, які є важливими для НАТО в контексті державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції;

залучати авіаційний транспортний потенціал до перевезення вантажів та особового складу збройних сил держав - членів і держав - партнерів Альянсу, які беруть участь у миротворчих місіях і операціях НАТО;

забезпечувати діяльність українського миротворчого контингенту у складі Українсько-польського батальйону Міжнародних сил безпеки в Косово;

розглянути можливість розширення участі миротворчого персоналу України в операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан;

надавати повітряний коридор для здійснення перельотів літаків військово-транспортної авіації збройних сил держав - членів НАТО через територію України в рамках участі в операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан;

забезпечити участь кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України у військово-морських операціях у Середземному морі в рамках операції Організації Північноатлантичного договору "Активні зусилля", а також діяльність первинного національного Контактного пункту операції Організації Північноатлантичного договору "Активні зусилля" та обмін інформацією про судна, що викликають підозру;

продовжити забезпечувати участь миротворчого персоналу України у складі Тренувальної місії НАТО в Республіці Ірак;

здійснювати планову підготовку підрозділів спеціального призначення Служби безпеки України для участі в операціях НАТО з метою досягнення цілей партнерства в рамках участі у процесі планування та оцінки сил в рамках Програми НАТО "Партнерство заради миру".

1.3.1.1. Забезпечення національного представництва в органах Північноатлантичного Альянсу

Місія України при НАТО відіграє важливу роль у забезпеченні ефективної взаємодії міністерств, інших державних органів України з відповідними органами НАТО. Особливого значення набуде роль Місії України при НАТО під час здійснення заходів щодо виконання річних національних програм.

На сьогодні Україна представлена у військових штабах Альянсу двома військовослужбовцями Збройних Сил України, які відряджені до Управління військового співробітництва стратегічних командувань НАТО.

Збройні Сили України представлені п'ятьма офіцерами на посадах штабних елементів військових штабів НАТО: один - у Міжнародному військовому штабі НАТО (м. Брюссель, Королівство Бельгія), два - у Стратегічному командуванні НАТО з операцій (м. Монс, Королівство Бельгія), один - у Стратегічному командуванні НАТО з трансформації (м. Норфолк, Сполучені Штати Америки), один - у штабі Об'єднаного командування збройних сил НАТО (м. Брюнссум, Королівство Нідерланди).

Україна на постійній основі представлена на засіданнях агенцій, комісій, комітетів, груп і підгруп НАТО, її представники залучаються до роботи в органах Альянсу на контрактній основі.

Середньострокові цілі:

продовжити за консультативною допомогою представників Альянсу оптимізацію структури представництв Міністерства оборони України та Збройних Сил України в робочих органах НАТО;

здійснювати підготовку фахівців для заміщення посад, у тому числі керівних, у складі Місії України при НАТО, штабних елементів військових штабів НАТО;

продовжити практику стажування представників Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України в органах НАТО.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити плани вивчення іноземних мов та професійної підготовки фахівців для заміщення посад у представництвах України в робочих органах та інституціях НАТО;

забезпечити участь офіцерів Збройних Сил України в конкурсі на заміщення вакантних посад штабних елементів військових штабів НАТО, проведення планових ротацій, формування резерву та вдосконалення системи оплати їх праці;

забезпечити направлення офіцерів зв'язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України до штабу морського компонента Об'єднаного командування Збройних Сил НАТО (м. Неаполь, Італійська Республіка) на період участі кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України у військово-морських операціях у Середземному морі в рамках операції "Активні зусилля".