Угода про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки

Уряд України та Уряд Турецької Республіки (далі "Сторони" або "Україна" та "Туреччина" відповідно до контексту)

ПРАГНУЧИ розвивати та зміцнювати дружні відносини, особливо у сферах економічного співробітництва та торгівлі з метою внесення вкладу у розвиток економічного співробітництва між Сторонами та збільшення обсягів взаємного торговельного обміну;

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свій намір брати активну участь у процесі економічної інтеграції в Європу та висловлюючи свою готовність здійснювати співробітництво з метою пошуку шляхів та засобів зміцнення цього процесу;

ВРАХОВУЮЧИ "Угоду про асоціацію між Республікою Туреччина та Європейським Економічним Співтовариством" та Угоду про асоціацію між Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ досвід, набутий у співпраці між Сторонами, а також між ними та основними торговими партнерами;

ЗАЯВЛЯЮЧИ свою готовність здійснювати діяльність з метою сприяння гармонійному розвитку їх торгівлі, а також розширення та диверсифікації їх взаємного співробітництва у сферах спільного інтересу, включаючи сфери, що не охоплюються цією Угодою, створюючи, таким чином, засади та сприятливе середовище на основі рівності, недискримінації та балансу прав та зобов’язань;

БАЖАЮЧИ підвищити рівень життя, сприяти економічному зростанню та стабільності, створити нові можливості для працевлаштування та покращити загальний добробут шляхом лібералізації та розширення взаємної торгівлі;

ПОСИЛАЮЧИСЬ на взаємний інтерес Сторін у постійному зміцненні багатосторонньої торгової системи та враховуючи, що положення та інструменти Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (далі "ГАТТ 1994") та Світової Організації Торгівлі (далі "СОТ") складають основу їх зовнішньоторговельної політики;

ВИРІШИЛИ закласти з цією метою положення, спрямовані на поступове усунення перешкод у торгівлі між Сторонами відповідно до положень цих документів, зокрема тих, що стосуються створення зон вільної торгівлі;

ВИЗНАЮЧИ важливість сприяння торгівлі у просуванні ефективних і прозорих процедур для зниження витрат і забезпечення передбачуваності для торгових спільнот Сторін;

ПІДКРЕСЛЮЮЧИ важливість прозорості в міжнародній торгівлі на благо всіх зацікавлених сторін;

ВИРІШИЛИ, відповідно до цих цілей укласти наступну Угоду (далі "ця Угода").

1. Сторони цим створюють зону вільної торгівлі згідно з цією Угодою та у відповідності до правил СОТ.

2. Цілями цієї Угоди є:

а) збільшення та посилення економічного співробітництва між Сторонами, а також підвищення рівня життя своїх народів;

b) поступове усунення перешкод та обмежень в торгівлі товарами та поступова лібералізація торгівлі послугами;

c) сприяння через розвиток взаємної торгівлі гармонійному розвитку економічних відносин між Сторонами;

d) сприяння усуненню бар’єрів в торгівлі, гармонійному розвитку та розширенню світової торгівлі;

e) сприяння двосторонній торгівлі та

f) забезпечення справедливих умов конкуренції у торгівлі між Сторонами.

1. Ця Угода жодним чином не обмежує зобов’язання Сторін, що випливають з їхньої участі в регіональних і субрегіональних об’єднаннях і організаціях, багатосторонніх угодах, а також у міжнародних організаціях.

2. Положення цієї Угоди не впливають на права і зобов’язання, що випливають з угод, укладених між Сторонами до або після набрання чинності цією Угодою.

1. Ця Угода не перешкоджає збереженню або створенню митних союзів, зон вільної торгівлі, домовленостей щодо прикордонної торгівлі та інших преференційних угод у тій мірі, у якій вони не призводять до зміни торговельних домовленостей, обумовлених цією Угодою.

2. Коли Сторона стає учасницею митного союзу або угоди про вільну торгівлю з третьою стороною, вона повинна, на запит іншої Сторони, провести консультації із Стороною, яка зробила запит.

Для цілей цієї Угоди, якщо далі не визначено інше, застосовуються визначення СОТ для цієї Угоди mutatis mutandis.

Угода означає Угоду про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки

митний орган або митні органи означає:

(a) для Туреччини - Міністерство торгівлі або його правонаступник;

(b) для України - Державна митна служба України або її правонаступник;

митна вартість означає вартість, визначену відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, що міститься в Додатку 1A до Угоди СОТ;

день означає календарний день, включаючи вихідні та святкові дні;

підприємство означає будь-яку юридичну особу, створену або організовану відповідно до чинного законодавства, з метою отримання прибутку чи не з метою отримання прибутку, у приватній чи державній власності чи під контролем, включаючи будь-яку корпорацію, траст, партнерство, одноосібне підприємство, спільне підприємство чи подібну організацію;

Гармонізована система (ГС) означає Гармонізовану систему опису та кодування товарів, включаючи її Основні правила інтерпретації, примітки до розділу та примітки до групи та її подальші поправки, прийняті та впроваджені Сторонами у відповідних тарифних законах;

захід включає закон, постанову, правило, процедуру, рішення, адміністративну дію, вимогу, практику або будь-яку іншу форму заходів Сторони;

походження має значення, наведене у Статті II.5;

особа, якщо контекст не вимагає іншого, включає фізичних та юридичних осіб;

територія означає:

a) щодо Туреччини: сухопутна територія, внутрішні води, територіальне море та повітряний простір над ними, а також морські території, на які Туреччина має суверенні права або юрисдикцію з метою дослідження, експлуатації та збереження природних ресурсів, живих або неживих, відповідно до міжнародного права.

b) щодо України: сухопутна територія, внутрішні та територіальні води та повітряний простір над ними, виняткова економічна зона та континентальний шельф за межами територіальних вод, щодо яких вона здійснює юрисдикцію, суверенні права відповідно до чинного національного та міжнародного права.

Ця Угода не застосовується до територій, які є невід'ємною частиною території України, але залишаються під іноземною окупацією до відновлення Україною повного та ефективного контролю над ними.

WCO означає Всесвітню митну організацію;

Угода СОТ означає Марракеську Угоду про заснування Світової організації торгівлі, укладену в м. Марракеш 15 квітня 1994 року.

Кожна із Сторін застосовує національний режим до товарів іншої Сторони відповідно до статті III ГАТТ -1994, включно з її примітками щодо тлумачення; з цією метою статтю III ГАТТ -1994 та її пояснювальні примітки включено до цієї Угоди та вони є невід’ємною її частиною, mutatis mutandis.

Сторони поступово суттєво лібералізують торгівлю товарами між ними протягом перехідного періоду, починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до цієї Угоди та до статті XXIV ГАТТ 1994 року.

1. Класифікація товарів в торгівлі між Сторонами має бути такою як визначено у відповідній товарній номенклатурі кожної із Сторін, розробленої відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі – Гармонізована система або ГС).

2. Сторони визначають митну вартість товарів, які є предметами торгівлі між сторонами, у відповідності з положеннями статті VII ГАТТ 1994 року та Угоди СОТ про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.

Мито включає будь-яке мито або збори еквівалентної дії, що стягуються у зв’язку з імпортом або експортом товарів, включаючи будь-який додатковий податок або додатковий збір, пов’язаний з таким імпортом або експортом, але не включає будь-які:

а) внутрішні податки або інші внутрішні збори, що стягуються відповідно до статті II.1;

b) антидемпінгові та компенсаційні мита, що застосовуються відповідно до статті III.5; і

c) платежі або інші збори, що стягуються відповідно до статті II.7.

1. З метою виконання цієї Угоди, Доповнення I та відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі – "Конвенція"), із можливістю внесення змін до неї, застосовуються та цим включені до Угоди та є її частиною, mutatis mutandis.

Усі посилання на "відповідну угоду" в Доповненні I та, за необхідності, у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції повинні тлумачитися так, щоб означати цю Угоду.

2. До застосування переглянутих правил ПЕМ Конвенції та незважаючи на статті 16(5) і 21(3) Додатку I до Конвенції, де кумуляція включає лише держави ЄАВТ, Фарерські острови, Європейський Союз, Туреччину, учасників Процесу стабілізації та асоціації, Республіку Молдова, Грузію та Україну, доказом походження може бути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або декларація про походження.

3. Як альтернативу положенням щодо видачі сертифікатів з перевезення товару, Сторони приймають електронні сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані в електронній формі. Митні органи Сторони-експортера та Сторони-імпортера мають домовитись про офіційні вимоги до електронної видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1.

Кожна Сторона-експортер інформує Спільний Комітет цієї Угоди про готовність видачі електронних сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та про всі технічні питання, пов'язані з таким впровадженням (видача, подання та перевірка електронного сертифіката).

За згодою митних органів Сторін, параграф 1 та 2 Додатку IIIa до Конвенції не застосовуються, якщо сертифікат з перевезення товару видається та підтверджується в електронному виглядI.

4. У разі виникнення суперечок, пов’язаних з процедурами перевірки статті 32 Доповнення I Конвенції, які не можуть бути вирішені між митними органами, що вимагають перевірки, та митними органами, відповідальних за проведення цієї перевірки, вони передаються до Спільного Комітету, передбаченого в статті IX.4 (Утворення Спільного Комітету) цієї Угоди.

У всіх випадках вирішення суперечок між імпортером та митними органами Сторони-імпортера здійснюється відповідно до законодавства цієї країни.

5. Якщо Україна або Туреччина письмово повідомить депозитарію про свій намір вийти з Конвенції відповідно до її статті 9, Україна та Туреччина негайно розпочинають переговори в рамках Спільного комітету щодо запровадження нових правил для визначення походження для цілей цієї Угоди.

6. До набрання чинності такими новими взаємно узгодженими правилами походження Сторони застосовують правила походження, що містяться в Доповненні І, а там де доцільно, у Доповненні II Конвенції, що передбачає використання двосторонньої кумуляції виключно між Сторонами.

Права та обов’язки Сторін щодо обмежень експорту та імпорту регулюються Статтею XI ГАТТ 1994 року, яка цим включена до цієї Угоди та є її невід’ємною частиною.

Кожна Сторона забезпечує, відповідно до статті VIII ГАТТ 1994 року та приміток до її тлумачення, що всі збори й платежі будь-якого характеру (крім мит, платежів еквівалентних внутрішнім податкам або іншим внутрішнім зборам, що застосовуються згідно з пунктом 2 статті III ГАТТ 1994 та антидемпінгових і компенсаційних мит), що накладаються на або у зв'язку з імпортом або експортом є обмежені за величиною, приблизною до вартості наданих послуг, і не є непрямим захистом вітчизняних товарів або оподаткуванням імпорту чи експорту у фіскальних цілях.

1. Для цілей моніторингу функціонування цієї Угоди та розрахунку коефіцієнтів використання преференцій і тарифних квот Сторони на запит Сторони обмінюються статистикою щодо імпорту, починаючи через рік після набрання чинності цією Угодою. Спільний комітет може переглянути процес і зміст цього обміну даними.

2. Обмін статистикою щодо імпорту охоплює дані, що стосуються останнього доступного року, включаючи вартість і, якщо це необхідно, обсяг на рівні тарифної лінії для імпорту товарів іншої Сторони, які користуються преференційним режимом мит за цією Угодою, та тих, які отримали непреференційний режим.

1. Для цілей цієї статті, "експортні субсидії" мають значення, визначене до цього терміну у статті 1 (е) Угоди СОТ про сільське господарство, включаючи будь-які поправки до цієї статті.

2. З моменту набрання чинності цією Угодою жодна із Сторін не буде підтримувати, запроваджувати чи повторно запроваджувати експортні субсидії чи інші заходи з еквівалентним ефектом щодо сільськогосподарських товарів, які спрямовуються на територію іншої Сторони.

Сторони забезпечують вільний транзит транспорту, що походить з території держави однієї Сторони і транспортується через територію держави іншої Сторони відповідно статті V ГАТТ 1994 року.

Права та зобов’язання Сторін щодо державних торгових підприємств регулюються статтею XVII ГАТТ 1994 року та Домовленістю про тлумачення статті XVII ГАТТ 1994 року, які цим включені до цієї Угоди та є її невід’ємною частиною.

1. Положення цієї Глави застосовуються до товарів, які підпадають під Глави 01-97 Гармонізованої системи, походженням з території Сторін.

2. Відповідно до графіків у Додатку I, виключені товари та товари, на які встановлено тарифні квоти, поза тарифними квотами не входять до сфери дії, визначеної в абзаці першому цієї статті. Туреччина зобов'язується не застосовувати додаткові мита для промислової та переробленої сільськогосподарської продукції, яка підпадає під дію Рішення № 1/95 Рішення Ради асоціації ЄС-Туреччина.

1. Якщо інше не передбачено цією Угодою, кожна Сторона зменшує або скасовує свої мита на товари іншої Сторони відповідно до її Графіку, включеного в Додаток I.

2. Базова ставка ввізного мита, щодо якого цією Угодою встановлюються наступні зниження, застосовується до товарів, що імпортуються між Сторонами, і повинна нараховуватися за ставкою мита режиму найбільшого сприяння (далі – "РНС"), яка застосовувалася станом на 1 січня 2012 року, що зазначено в Графіках у Додатку I.

3. Якщо в будь-який момент Сторона зменшує свої застосовувані ставки РНС, ставки мита на імпорт після дати набрання чинності цією Угодою, ця ставка мита буде застосовуватися, якщо та до тих пір, поки вона нижча за ставку мита на імпорт, розраховано відповідно до його Графіку Додатку I.

4. Знижені тарифи розраховані відповідно до пункту 1 цієї Статті, округлюються до першого десяткового знаку або у випадку специфічних мит до другого десяткового знаку відповідно до загальних арифметичних принципів.

5. Як зазначено в Додатку I, Сторони скасовують будь-які збори, що мають еквівалентний ефект до митних зборів у торгівлі між ними на імпорт товарів походженням з Туреччини або з України після набрання чинності цією Угодою.

Якщо інше не передбачено в Додатку II, кожна Сторона може застосовувати мита, податки або збори, що мають еквівалентний ефект, на експорт відповідно до своїх прав та зобов’язань у рамках СОТ.

1. Кожна Сторона впроваджує і адмініструє тарифні квоти, які містяться в Додатку I відповідно до статті XIII ГАТТ 1994, включаючи примітки щодо її тлумачення.

2. Якщо інше не передбачено цією Угодою, кожна Сторона забезпечує, щоб:

a) процедури адміністрування тарифних квот були прозорими, доступними для громадськості, застосовувались своєчасно, носили недискримінаційний характер, реагували на зміни ринкових умов і не були занадто адміністративно обтяжливими;

b) здійснювалося все можливе для адміністрування тарифної квоти у спосіб, що сприяє торгівлі і дозволяє Сторонам повністю використовувати її повною мірою;

c) будь-яка особа Сторін, яка виконує юридичні та адміністративні вимоги Сторін, мала право на використання тарифної квоти Сторін; і,

d) тарифні квоти адмініструються виключно її урядовими органами, і щоб їх адміністрування не делегувалося іншій особі.

3. У перший рік встановлені річні об’єми застосовуються з дати набрання чинності цією Угодою до 31 грудня року, в який ця Угода набирає чинності. Починаючи з другого року та кожний наступний рік встановлені річні об’єми застосовуються з 1 січня до 31 грудня календарного року.

4. Жодна Сторона не повинна встановлювати умови застосування або використання кількості, передбаченої за тарифною квотою, на реекспорт товарів або будь-яке спеціальне кінцеве використання.

5. З метою адміністрування тарифних квот Сторони включатимуть до розрахунку обсягу імпорту за тарифними квотами лише товари, що ввозяться до Сторін за митною процедурою, визначеною Спеціальним Додатком B до переглянутої Кіотської конвенції (імпорт для домашнього використання).

Сторони вживають необхідних заходів для того, щоб товари, що підлягають митному оформленню за іншими митними процедурами, визначеними переглянутою Кіотською конвенцією, не включалися в розрахунок використання тарифних квот згідно з цією Угодою, зокрема товари за митними процедурами, визначеними в Спеціальному Додатку F до переглянутої Кіотської конвенції (обробка).

6. Упродовж кожного року орган з адміністрування Сторін повинен вчасно і на постійній основі публікувати на спеціалізованому загальнодоступному інтернет-сайті адміністративні процедури, коефіцієнти використання та інші наявні залишки для кожної з тарифних квот, встановлених в рамках цієї Угоди.

1. Права та зобов’язання Сторін щодо санітарних та фітосанітарних заходів регулюються Угодою СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (далі – "Угода СФЗ").

2. Сторони обмінюються іменами і адресами контактних пунктів з санітарної та фітосанітарної експертизи з метою сприяння спілкуванню та обміну інформацією.

1. Права і зобов’язання Сторін щодо технічних регламентів, стандартів і оцінки відповідності регулюються Угодою СОТ про технічні бар’єри у торгівлі (далі – "Угода ТБТ").

2. З урахуванням пункту 1, Сторони домовляються проводити консультації, якщо Сторона вважає, що інша Сторона вжила заходи, які не відповідають Угоді ТБТ і які можуть створити або створили перешкоду для торгівлі, з метою пошуку відповідного рішення згідно з Угодою ТБТ.

3. Сторони зобов’язані співпрацювати та обмінюватися інформацією в рамках Спільного комітету в сфері технічних регламентів, стандартів, метрології, процедур оцінки відповідності та ринкового нагляду з метою усунення технічних бар'єрів у торгівлі з метою скасування технічних бар’єрів у торгівлі.

4. Кожна Сторона на запит іншої Сторони надає інформацію щодо кожного окремого випадку з питань технічних регламентів, стандартів, технічних питань або подібних заходів.

5. Кожна Сторона після набуття чинності цією Угодою призначає контактний пункт для виконання цієї статті та повідомляє іншу Сторону про контактні дані, включаючи інформацію щодо відповідних посадових осіб.

6. Одночасно з початком переговорів між Україною та ЄС щодо Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (ACAA) Сторони розпочинають переговори щодо Угоди про взаємне визнання (MRA) відповідно до сфери дії ЄС - Україна ACAA.

1. Якщо, у результаті зниження або скасування мита відповідно до цієї Угоди, будь-яка продукція, що походить з території однієї Сторони, імпортується на територію іншої Сторони у такій збільшеній кількості, в абсолютному вираженні чи відносно внутрішнього виробництва, і за таких умов, як виникнення або загроза виникненню серйозної шкоди для внутрішньої галузі виробництва подібної або безпосередньо конкуруючої продукції на території Сторони-імпортера, Сторона-імпортер може вжити двосторонні захисні заходи у мінімальній мірі, необхідній для усунення шкоди або запобігання шкоді з урахуванням положень пунктів з 2 до 11 цієї Статті.

2. Двосторонні захисні заходи вживаються лише за наявності чітких доказів того, що збільшені обсяги імпорту завдали або загрожують завдати серйозної шкоди, після проведення розслідування відповідно до процедур, визначених у статтях 3 і 4 Угоди СОТ про захисні заходи та у зв’язку з цим статті 3 та 4 Угоди СОТ про захисні заходи включено до цієї Угоди та є невід’ємною її частиною, mutatis mutantis.

3. Сторона, яка має намір вжити двосторонній захисний захід відповідно до цієї статті, повинна негайно, але в будь-якому випадку перш ніж вживати такий захід, повідомити про це іншу Сторону. У повідомленні має міститися вся відповідна інформація, яка включає докази серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди, спричиненої збільшеними обсягами імпорту, точний опис продукції, про яку йдеться, і запропонований захід, а також запропоновану дату запровадження, очікувану тривалість і графік поступового скасування заходу.

4. Якщо умови, викладені у пункті 1 цієї Статті, виконуються, Сторона-імпортер може вживати заходи, які полягають у підвищенні ставки мита до рівня, що не перевищує менше із значень:

а) ставки мита РНС, яка застосовується на момент запровадження заходу; і

b) базової ставки ввізного мита, зазначеної у Додатку I.

5. Двосторонні захисні заходи запроваджуються на період, що не перевищує двох років. За дуже виняткових обставин, після перегляду Спільним комітетом, заходи можуть вживатися на загальний максимальний період у три роки. Жодні двосторонні захисні заходи не застосовуються до імпорту продукції, до якої раніше застосовувався такий захід.

6. Будь-який тимчасовий двосторонній захисний захід повинен бути припинений не пізніше ніж через 200 днів. Період застосування будь-якого тимчасового двостороннього захисного заходу зараховується як частина тривалості двостороннього захисного заходу, зазначеного у пункті 5 цієї Статті та будь-якого його подовження. Будь-які підвищення тарифів мають бути негайно відшкодовані, якщо розслідування, описане в пункті 2 цієї статті, не дійшло висновку, що умови пункту 1 задоволені.

7. Протягом 30 днів з дати повідомлення Спільний Комітет розглядає інформацію, надану відповідно до пункту 3 цієї Статі, з метою вироблення взаємоприйнятного рішення з цього питання. За відсутності такого рішення, Сторона-імпортер може запровадити захід відповідно до пункту 4 цієї Статі задля вирішення проблеми, а за відсутності взаємоузгодженої компенсації Сторона, по відношенню до продукції якої вжито захід, може вжити компенсаційних заходів. При виборі двостороннього захисного заходу та компенсаційної дії пріоритет повинен надаватися заходу, який найменшим чином порушує функціонування цієї Угоди. Компенсаційні дії, як правило, полягають у призупиненні поступок, які за своєю суттю мають еквівалентні наслідки для торгівлі, або поступок, які є суттєво еквівалентними вартості додаткового мита, що очікується у результаті двостороннього захисного заходу. Сторона, яка застосовує компенсаційну дію, застосовує таку дію лише на мінімальний період, необхідний для досягнення суттєво еквівалентного впливу на торгівлю і, у будь-якому випадку, лише якщо застосовується двосторонній захисний захід відповідно до пункту 4 цієї Cтаті.

8. Після припинення двостороннього захисного заходу, ставка мита є ставкою, яка б діяла до заходу.

9. За критичних обставин, якщо затримка із впровадження двостороннього захисного заходу відповідно до цієї статті призведе до шкоди, яку буде важко виправити, Сторона може вжити тимчасовий двосторонній захисний захід відповідно до попереднього визначення, що є чіткі докази того, що збільшені обсяги імпорту призведе до виникнення або загрози виникнення серйозної шкоди для внутрішньої галузі. Сторона, яка має намір вжити такий захід, негайно надає повідомлення іншій Стороні. Упродовж 30 днів після дати повідомлення повинні бути розпочаті процедури, викладені у пунктах з 2 по 6 цієї Статті, включаючи компенсаційну дію. Будь-яка компенсація повинна ґрунтуватися на загальному періоді застосування тимчасового двостороннього захисного заходу і двостороннього захисного заходу.

10. Через п’ять років після дати набрання чинності цією Угодою Сторони розглядають на Спільному Комітеті питання, чи є необхідність зберігати можливість вживати двосторонні захисні заходи між ними. Якщо після першого розгляду Сторони вирішать зберегти таку можливість, з цього часу вони повинні кожні два роки проводити розгляд цього питання на Спільному Комітеті.

11. Документи, надані до органів розслідування, можуть бути викладені англійською мовою, крім офіційної мови Сторони розслідування.

1. Якщо продукція імпортується незалежно від її походження у такій збільшеній кількості, в абсолютному вираженні чи відносно вітчизняного виробництва, і за таких умов, що це завдає або загрожує завдати серйозну шкоду для внутрішньої галузі, яка виробляє подібну або безпосередньо конкуруючу продукцію, кожна Сторона має право застосувати захисні заходи до такої продукції відповідно до статті XIX ГАТТ 1994 року і Угоди СОТ про захисні заходи, таким чином статті XIX ГАТТ 1994 року і Угода СОТ про захисні заходи включено до цієї Угоди та є невід’ємною її частиною, mutatis mutandis.

2. На запит іншої Сторони та/або за умови, що вона має суттєвий інтерес, Сторона, яка має намір вжити захисні заходи, негайно надає спеціальне письмове повідомлення, що містить усю відповідну інформацію про порушення розслідування у зв’язку з впровадженням захисних заходів, попередні висновки та остаточні висновки розслідування.

3. Для цілей цієї статті вважається, що Сторона має суттєвий інтерес, якщо вона входить в п’ятірку найбільших постачальників імпортованих товарів протягом останнього трирічного періоду з точки зору абсолютного обсягу чи вартості.

4. Жодна із Сторін не застосовуватиме щодо одного і того ж товару одночасно:

a) двосторонні захисні заходи у відповідності із статтею III.3; і

b) заходи згідно із статтею ХIX ГАТТ 1994 та Угоди СОТ про захисні заходи.

5. Вирішення спорів відповідно до Розділу VIII цієї Угоди не застосовується до цієї статті.

1. Обидві Сторони погоджуються, що антидемпінгові та компенсаційні заходи повинні застосовуватися у повній відповідності зі статтею VI ГАТТ 1994, Угодою СОТ про застосування статті VI ГАТТ 1994 і Угодою СОТ про субсидії і компенсаційні заходи та повинні ґрунтуватися на справедливій і прозорій системі.

2. Туреччина підтверджує ринковий статус економіки України для цілей антидемпінгових розслідувань.

3. Одразу після впровадження тимчасових заходів і до того, як буде ухвалене остаточне рішення, Сторони забезпечують розкриття інформації про всі суттєві факти і міркування, які формують основу для рішення про застосування цих заходів достатньо детально. Розкриття інформації здійснюється у письмовій формі і повинне залишити заінтересованим сторонам необхідний час для надання коментарів. Після кінцевого розкриття заінтересованим сторонам надається щонайменше 10 днів для надання цих коментарів. Кожній заінтересованій стороні надається можливість висловити свої точки зору під час антидемпінгового розслідування.

4. У разі якщо Сторона вирішить запровадити антидемпінгове мито, розмір такого мита не повинен перевищувати демпінгову маржу та повинен бути нижче маржі, якщо таке нижче мито є достатнім для усунення шкоди для вітчизняної галузі.

5. Вирішення спорів відповідно до Розділу VIII цієї Угоди не застосовується до цієї статті.

1. Сторони визнають важливість інтелектуальної власності для сприяння економічному та соціальному розвитку, технологічним інноваціям, а також у сприянні передачі і розповсюдженню технологій для обопільної вигоди виробників і користувачів технологій.

2. Сторони підтверджують свої наявні права і обов'язки стосовно одна одної відповідно до Угоди СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі "Угода ТРІПС"), а також будь-яких інших багатосторонніх угод у сфері інтелектуальної власності сторонами яких є обидві Сторони.

3. Ніщо у Статті не перешкоджає Стороні вживати необхідних заходів для запобігання:

а) порушенню прав інтелектуальної власності з боку правовласників або використанню практики, яка необґрунтовано обмежує торгівлю чи несприятливо позначається на міжнародному трансфері технологій; та

б) антиконкурентній практиці, яка може виникнути в результаті зловживання правами інтелектуальної власності за умови, що такі заходи узгоджуються з цією Угодою.

4. Сторони надають правові засоби для заінтересованих сторін, щоб запобігти комерційному використанню назв країн іншої Сторони щодо товарів, у спосіб який ймовірно, вводить споживачів в оману щодо походження таких товарів.

5. Відповідно до пункту 1, Сторони погоджуються здійснювати співробітництво одна з одною. Таке співробітництво може включати в себе, зокрема:

а) повідомлення про контактні пункти;

b) обмін інформацією щодо систем інтелектуальної власності, спрямованих на сприяння ефективній реєстрації прав інтелектуальної власності;

c) інші заходи та ініціативи, які можуть бути спільно визначені між Сторонами.

Для сприяння взаємній торгівлі між Туреччиною та Україною, Сторони повинні:

a) спростити, наскільки це можливо, процедури торгівлі товарами згідно з їхніми відповідними зобов’язаними за Угодою СОТ про спрощення процедур торгівлі;

b) стимулювати багатостороннє співробітництво Сторін для того, щоб посилити їхню участь у розвитку і впровадженні міжнародних правил поведінки та рекомендацій щодо сприяння торгівлі; а також

c) здійснювати співробітництво у сфері сприяння торгівлі у рамках Спільного Комітету.

1. Сторони продовжують здійснювати співробітництво з митних питань в рамках " Угоди між Урядом Турецької Республіки та Урядом України щодо взаємної допомоги у митних питаннях", укладеної 27 листопада 1996 року.

2. Для цілей пункту 1 цієї статті та сприяння законній торгівлі та боротьби з транскордонною злочинністю,

а) Сторони за власною ініціативою або за запитом допомагатимуть одна одній у забезпеченні правильного застосування митного законодавства в межах своєї компетенції та відповідно до свого національного законодавства та правил;

b) допомога в митних питаннях повинна поширюватися на будь-який компетентний адміністративний орган Сторін. Це не повинно перешкоджати застосування правил, що регулюють взаємну допомогу у кримінальних справах.

1. Сторони, підтверджуючи свої відповідні права та зобов’язання у рамках СОТ, зокрема Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС), цим визначають необхідні домовленості з метою взаємної лібералізації торгівлі послугами.

2. Цей Розділ застосовується до заходів Сторін, що впливають на торгівлю послугами.

3. Цей Розділ не застосовується до:

а) послуг повітряного транспорту, заходів, що стосуються прав перевезення, яким би чином вони не були надані; або до заходів, що впливають на послуги, безпосередньо пов’язані з реалізацією прав перевезення, за винятком заходів, що стосуються:

(і) послуг з ремонту та сервісного обслуговування літаків;

(ii) продажу та збуту авіатранспортних послуг; та

(iii) послуг комп’ютерної системи резервування (CRS);

(iv) послуг з наземного обслуговування; та

(v) послуг з управління аеропорту.

b) внутрішньодержавних каботажних перевезень у послугах морського транспорту;

с) субсидій, що надаються Стороною або її державним підприємством, включаючи гранти, позики за підтримки уряду, гарантії та страхування. Сторони розглядають впровадження положень щодо субсидій, які стосуються торгівлі послугами у контексті перегляду цього Розділу з метою включення будь-яких положень, узгоджених відповідно до статті ХV ГАТС .

d) законів, нормативних актів або вимог, що регулюють придбання урядовими установами послуг, що закуповуються для урядових потреб та без мети комерційного перепродажу або з метою використання постачання послуг для комерційного продажу.

e) відповідних систем соціального захисту Сторін.

4. Цей Розділ не застосовується до послуг, що постачаються на виконання урядових повноважень на території кожної Сторони.

5. Відповідно до цього Розділу кожна Сторона зберігає право регулювати та впроваджувати нові регуляторні заходи для досягнення законних політичних цілей.

Там, де положення цього Розділу передбачають, що положення ГАТС включено до цієї Угоди та є частиною цього Розділу, значення термінів, які застосовуються в положеннях ҐАТС слід розуміти таким чином:

a) "Член" означає Сторона;

b) "Графік" означає Графік, зазначений у Статті IV.15 і той, що міститься в Додатку III та

c) "cпецифічне зобов’язання" означає специфічне зобов’язання у Графіку, зазначеному у статті IV.15.

Для цілей цього Розділу:

а) "торгівля послугами" визначається як постачання послуг наступними способами:

(і) з території однієї Сторони на територію іншої Сторони (спосіб 1);

(ii) на території Сторони споживачу послуги іншої Сторони (спосіб 2);

(iii) постачальником послуги однієї Сторони через комерційну присутність на території іншої Сторони (спосіб 3);

(iv) постачальником послуги однієї Сторони через присутність фізичних осіб на території іншої Сторони (спосіб 4).

b) термін "послуга" включає будь-яку послугу в будь-якій галузі за виключенням послуг, які постачаються на виконання урядових повноважень;

с) термін "послуга, яка постачається на виконання урядових повноважень" означає будь-яку послугу, яка постачається ні не на комерційній основі, ні на конкурсній основі з одним або більшою кількістю постачальників послуг;

d) термін "постачання послуги" включає виробництво, розподіл, маркетинг, продаж та доставку послуги;

е) термін "постачальник послуги" означає будь-яку особу, яка постачає послугу-1;

f) термін "споживач послуги" означає будь-яку особу, яка отримує послугу або користується нею;

g) термін "сектор" послуги означає,

(і) із посиланням на специфічне зобов’язання один або більше, або всі підсектори цієї послуги, які визначені у Графіку Сторони,

(ii) навпаки весь сектор послуг, включаючи всі його підсектори;

h) термін "послуга іншої Сторони" означає послугу, яка постачається

(і) із або на територію тієї іншої Сторони, або, у разі морського транспорту, судном, що зареєстровано за законами тієї іншої Сторони, або особою тієї іншої Сторони, яка постачає послуги через операції із судном та/ або його використання повністю або частково; або

(ii) у випадку постачання послуги через комерційну присутність або через присутність фізичних осіб постачальником послуг тієї іншої Сторони;

і) термін "комерційна присутність" означає будь-який тип підприємницької або професійної діяльності, у тому числі через:

(і) заснування, придбання або використання юридичної особи; або

(ii) створення чи використання філії або представництва на території Сторони з метою постачання послуги;

j) термін "особа" означає або фізичну, або юридичну особу Сторони;

k) термін "фізична особа Сторони" означає громадянина Туреччини або України згідно з їхніми відповідними законодавствами;

l) термін "юридична особа" означає будь-яке підприємство, яке має правовий статус, належним чином засноване або організоване в іншій спосіб, згідно із законами, як для отримання прибутку, так і з іншою метою, яке є приватною або державною власністю, в тому числі будь-яка корпорація, трест, товариство, спільне підприємство, одноосібна власність або асоціація;

m) термін "юридична особа іншої Сторони" означає таку юридичну особу, яка:

(і) або заснована чи іншим чином організована відповідно до законів іншої Сторін і здійснює значний обсяг ділових операцій на території цієї Сторони;

(ii) або у випадку, коли надання послуги здійснюється через комерційну присутність, що є власністю чи контролюється:

n) юридична особа є:

(i) "власністю" осіб Сторони, якщо більше 50 відсотків капіталу належить особам такої Сторони;

(ii) "контрольована" особами Сторони, якщо такі особи мають повноваження призначити більшість його директорів або іншим чином законно визначати напрямки його діяльності;

(iii) "афілійованою" з іншою особою, якщо вона контролює чи контролюється такою іншою особою або якщо вона й інша особа контролюються однією і тією ж особою;