Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів

У разі колізії між положенням Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та положенням іншої угоди, яку зазначено в додатку 1A до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (далі в угодах, які зазначено в додатку 1A, - Угода СОТ), перевага віддається положенню іншої угоди настільки, наскільки це стосується колізії.

Члени,

знову підтверджуючи, що для жодного члена не повинні створюватися перешкоди стосовно введення чи застосування заходів, необхідних для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин, за умови, що ці заходи не застосовуються в спосіб, який є засобом свавільної чи невиправданої дискримінації між членами, на території яких існують однакові умови, або який є прихованим обмеженням міжнародної торгівлі;

бажаючи поліпшити здоров'я людини, здоров'я тварин та фітосанітарну ситуацію на території всіх членів;

відзначаючи, що санітарні та фітосанітарні заходи часто застосовуються на підставі двосторонніх угод чи протоколів;

бажаючи створити багатосторонню основу правил та норм, що регулюють розробку, уведення та застосування санітарних та фітосанітарних заходів з метою мінімізації їхнього негативного впливу на торгівлю;

визнаючи важливий внесок, який стосовно цього можуть зробити міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації;

бажаючи сприяти використанню гармонізованих санітарних та фітосанітарних заходів між членами на підставі міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій, розроблених відповідними міжнародними організаціями, зокрема Комісією з Кодексу аліментаріус, Міжнародним епізоотичним бюро, а також відповідними міжнародними та регіональними організаціями, що діють у рамках Міжнародної конвенції із захисту рослин, не вимагаючи від членів змінювати їхній належний рівень захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин;

визнаючи, що країни-члени, які розвиваються, можуть натрапляти на труднощі під час виконання вимог санітарних та фітосанітарних заходів членів-імпортерів, і як наслідок під час доступу на ринки, а також під час розробки й застосування санітарних та фітосанітарних заходів на своїх територіях, і бажаючи допомогти їм в їхніх зусиллях у цій сфері;

бажаючи у зв'язку із цим виробити правила застосування положень ГАТТ 1994, які стосуються використання санітарних та фітосанітарних заходів, зокрема положень пункту "b" статті XX-1,

у цій Угоді домовляються про таке:

1. Ця Угода застосовується до всіх санітарних та фітосанітарних заходів, які можуть безпосередньо чи опосередковано впливати на міжнародну торгівлю. Такі заходи повинні розроблятися та застосовуватися відповідно до положень цієї Угоди.

2. Для цілей цієї Угоди застосовуються визначення термінів, наведені в додатку A.

3. Додатки є невід'ємною частиною цієї Угоди.

4. Ніщо в цій Угоді не впливає на права членів за Угодою про технічні бар'єри в торгівлі стосовно заходів, які не підпадають під дію цієї Угоди.

1. Члени мають право вживати санітарних і фітосанітарних заходів, необхідних для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин, за умови, що такі заходи не суперечать положенням цієї Угоди.

2. Члени повинні забезпечити, щоб будь-який санітарний чи фітосанітарний захід застосовувався лише в обсязі, необхідному для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин, ґрунтувався на наукових принципах і щоб його дія не продовжувалася без достатніх наукових обґрунтувань, за винятком випадків, передбачених у пункті 7 статті 5.

3. Члени повинні забезпечити, щоб їхні санітарні та фітосанітарні заходи не створювали свавільної або невиправданої дискримінації між членами, на території яких існують ідентичні чи подібні умови, зокрема між їхньою територією й територією інших членів. Санітарні та фітосанітарні заходи не повинні застосовуватися у спосіб, який є прихованим обмеженням міжнародної торгівлі.

4. Санітарні чи фітосанітарні заходи, які узгоджуються з відповідними положеннями цієї Угоди, повинні вважатися такими, що відповідають обов'язкам членів згідно з положеннями ГАТТ 1994, які стосуються використання санітарних чи фітосанітарних заходів, зокрема положень пункту "b" статті XX.

1. З метою гармонізації санітарних та фітосанітарних заходів на якомога ширшій основі члени повинні ґрунтувати свої санітарні чи фітосанітарні заходи на міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях у випадках, коли вони існують, і за винятком випадків, коли інше передбачено в цій Угоді, зокрема в пункті 3.

2. Санітарні чи фітосанітарні заходи, які відповідають міжнародним стандартам, інструкціям чи рекомендаціям, повинні вважатися необхідними для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин і такими, що не суперечать відповідним положенням цієї Угоди та ГАТТ 1994.

3. Члени можуть уводити чи підтримувати санітарні чи фітосанітарні заходи, які зумовлюють вищий рівень санітарного або фітосанітарного захисту порівняно з тим, що був би досягнутий за допомогою заходів, які ґрунтуються на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях, якщо існує наукове обґрунтування або в результаті застосування рівня санітарного чи фітосанітарного захисту, стосовно якого член визначить, що він є належним згідно з відповідними положеннями пунктів 1 - 8 статті 5-2. Незважаючи на зазначене вище, усі заходи, які зумовлюють рівень санітарного чи фітосанітарного захисту, відмінний від рівня, який був би досягнутий за допомогою заходів, що ґрунтуються на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях, не повинні суперечити будь-якому іншому положенню цієї Угоди.

4. У межах своїх можливостей члени повинні брати найповнішу участь у роботі відповідних міжнародних організацій та їхніх філіалів, зокрема Комісії з Кодексу аліментаріус, Міжнародного епізоотичного бюро, а також міжнародних та регіональних організацій, що діють у рамках Міжнародної конвенції із захисту рослин, з метою сприяння в рамках цих організацій розвиткові й періодичному переглядові стандартів, інструкцій та рекомендацій стосовно всіх аспектів санітарних і фітосанітарних заходів.

5. Комітет із санітарних і фітосанітарних заходів, передбачений у пунктах 1 й 4 статті 12 (далі в цій Угоді - Комітет) повинен розробити процедуру моніторингу процесу міжнародної гармонізації та координувати зусилля в цій сфері з відповідними міжнародними організаціями.

1. Члени повинні визнавати санітарні й фітосанітарні заходи інших членів еквівалентними, навіть якщо ці заходи відрізняються від їхніх заходів чи від заходів, які використовуються іншими членами, що торгують цим самим товаром, якщо член-експортер об'єктивно продемонструє члену-імпортеру, що його заходи досягають належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту, установленого членом-імпортером. Для цього члену-імпортеру на запит повинен надаватися належний доступ для проведення інспекцій, тестів й інших відповідних процедур.

2. На запит члени повинні проводити консультації для досягнення двосторонніх та багатосторонніх домовленостей про визнання еквівалентності конкретних санітарних і фітосанітарних заходів.

1. Члени повинні забезпечити, щоб їхні санітарні чи фітосанітарні заходи ґрунтувалися на відповідній обставинам оцінці ризиків для життя або здоров'я людини, тварин чи рослин, яка враховувала би техніку оцінки ризику, розроблену відповідними міжнародними організаціями.

2. Під час оцінки ризику члени повинні брати до уваги наявні наукові обґрунтування, відповідні процеси та способи виробництва, відповідні методи інспекції, вибіркового контролю й тестування, ступінь поширеності певних хвороб чи розповсюдженості шкідників, наявність зон, вільних від шкідників або хвороб, відповідні екологічні чи природоохоронні умови, а також карантинний або інший режим.

3. Під час оцінки ризику для життя або здоров'я тварин чи рослин та визначення заходу, який необхідно вжити для досягнення належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту від такого ризику, члени повинні враховувати як відповідні економічні фактори такі фактори: можливу шкоду стосовно втрати виробництва або продажу в результаті проникнення, укорінення чи розповсюдження шкідника або проникнення, укорінення чи поширення хвороби; вартість боротьби з ними або викоренення їх на території члена-імпортера, а також відносна ефективність витрат альтернативних підходів до обмеження ризиків.

4. Під час визначення належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту члени повинні враховувати завдання з мінімізації негативних наслідків для торгівлі.

5. Для досягнення послідовності під час застосування концепції належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту від ризиків для життя чи здоров'я людини або для життя чи здоров'я тварин чи рослин кожний член повинен уникати свавільного або невиправданого встановлення різних рівнів, які він уважає належними в різних ситуаціях, якщо такі різниці призводять до дискримінації або прихованого обмеження міжнародної торгівлі. Члени співробітничають у Комітеті відповідно до пунктів 1, 2 й 3 статті 12 для того, щоб розробити інструкції для сприяння практичному виконанню цього положення. Під час розробки цих інструкцій Комітет повинен брати до уваги всі відповідні фактори, зокрема винятковий характер ризиків для людського здоров'я, на які люди добровільно себе наражають.

6. Без обмеження пункту 2 статті 3 під час установлення або підтримання санітарних чи фітосанітарних заходів з метою досягнення належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту члени повинні забезпечити, щоб такі заходи не здійснювали на торгівлю впливу, обмежувальнішого, ніж це є необхідним для досягнення ними належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту, який ураховує технічні й економічні можливості-3.

7. У випадках, коли відповідне наукове обґрунтування є недостатнім, член може тимчасово затвердити санітарні чи фітосанітарні заходи на основі наявної відповідної інформації, зокрема інформації, отриманої від відповідних міжнародних організацій, а також інформації, отриманої під час застосування санітарних чи фітосанітарних заходів іншими членами. За таких обставин члени повинні намагатись отримати додаткову інформацію, необхідну для об'єктивнішої оцінки ризику, та переглядати санітарні чи фітосанітарні заходи відповідним чином у розумний строк.

8. Коли член має підстави вважати, що певний санітарний або фітосанітарний захід, який уведений або підтримується іншим членом, обмежує або має потенціал обмежити його експорт, і коли цей захід не ґрунтується на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях або якщо таких стандартів, інструкцій чи рекомендацій не існує, він може вимагати пояснення підстав застосування такого санітарного чи фітосанітарного заходу, а член, що підтримує цей захід, повинен надати таке пояснення.

1. Члени повинні забезпечити, щоб їхні санітарні чи фітосанітарні заходи були адаптовані до санітарних чи фітосанітарних особливостей району (він може бути всією країною, частиною країни чи всіма кількома країнами або їхніми частинами), з якого походить товар і для якого товар призначено. Під час оцінки санітарних чи фітосанітарних особливостей регіону члени повинні враховувати, inter alia, рівень присутності певних хвороб або шкідників, наявність програм викоренення їх або боротьби з ними, а також належні критерії чи інструкції, які можуть бути розроблені відповідними міжнародними організаціями.

2. Члени, зокрема, повинні визнати концепції зон, вільних від шкідників або хвороб, та зон з незначною присутністю шкідників або хвороб. Визначення таких зон ґрунтується на таких факторах, як географія, екосистеми, епідеміологічний нагляд та ефективність санітарного чи фітосанітарного контролю.

3. Члени-експортери, які стверджують, що зони в межах їхніх територій є зонами, вільними від шкідників або хвороб, або зонами з незначною присутністю шкідників або хвороб, повинні надати необхідні обґрунтування цього для того, щоб об'єктивно продемонструвати члену-імпортеру, що такі зони є і, вірогідно, залишатимуться зонами, вільними від шкідників чи хвороб, або зонами з незначною присутністю шкідників чи хвороб відповідно. Для цього на запит члену-імпортеру повинен надаватися належний доступ для проведення інспекцій, тестів й інших відповідних процедур.

Члени повинні повідомляти про зміни у своїх санітарних чи фітосанітарних заходах, а також надавати інформацію про свої санітарні чи фітосанітарні заходи відповідно до положень додатку B.

члени повинні дотримуватися положень додатку C під час здійснення процедур контролю, інспекції та ухвалення, зокрема національних систем ухвалення використання домішок або встановлення допустимих рівнів забруднювальних речовин у продуктах харчування, напоях чи кормах, а також іншим чином забезпечувати, щоб їхні процедури не суперечили положенням цієї Угоди.

1. Члени домовляються сприяти наданню технічної допомоги іншим членам, особливо країнам-членам, що розвиваються, або на двосторонній основі, або через відповідні міжнародні організації. Така допомога може надаватись, inter alia, у галузях технологій переробки, дослідження та створення інфраструктури, зокрема під час створення національних регуляторних органів, і може набувати форми консультацій, кредитів, дотацій та грантів, у тому числі для отримання технічної кваліфікації, підготовки кадрів та придбання устаткування, щоб дати змогу таким країнам пристосуватися до санітарних чи фітосанітарних заходів, які є необхідними для досягнення належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту на ринках їхнього експорту, та дотримуватися таких заходів.

2. У випадках, коли для виконання країною-членом, що розвивається, яка є експортером, санітарних або фітосанітарних вимог члена-імпортера, необхідні суттєві інвестиції, останній повинен розглянути можливість надання такої технічної допомоги, яка би дозволила країні-члену, що розвивається, зберегти й розширити свої можливості доступу до ринку для відповідного товару.

1. Під час підготовки й застосування санітарних або фітосанітарних заходів члени повинні враховувати особливі потреби країн-членів, що розвиваються, і, зокрема, найменш розвинених країн-членів.

2. У випадках, коли належний рівень санітарного чи фітосанітарного захисту допускає можливість поетапного введення нових санітарних чи фітосанітарних заходів, довші строки для дотримання повинні погоджуватися стосовно товарів, які становлять інтерес для країн-членів, що розвиваються, щоб підтримувати можливості для їхнього експорту.

3. З метою забезпечення здатності країн-членів, що розвиваються, дотримуватися положень цієї Угоди Комітет уповноважується надавати на запит таким країнам чітко визначені, обмежені в часі звільнення від цілковитого або часткового виконання зобов'язань за цією Угодою з урахуванням їхніх фінансових, торгових потреб та потреб розвитку.

4. Члени повинні заохочувати активну участь країн-членів, що розвиваються, у відповідних міжнародних організаціях і сприяти їй.

1. До консультацій і вирішення спорів за цією Угодою застосовуються положення статей XXII і XXIII ГАТТ 1994 в тому вигляді, у якому вони розроблені й застосовуються за Домовленістю про вирішення спорів, за винятком випадків, які окремо передбачено в цій Угоді.

2. У будь-якому спорі за цією Угодою, який стосується наукових або технічних питань, група експертів повинна звертатися за порадами до експертів, яких обирає ця група після консультацій зі сторонами спору. Для цього група експертів може, коли вважає за потрібне, створити консультативну групу технічних експертів або консультуватися з відповідними міжнародними організаціями на запит будь-якої сторони спору або за власною ініціативою.

3. Ніщо в цій Угоді не заподіює шкоди правам членів за іншими міжнародними угодами, у тому числі правам вдаватися до добрих послуг чи механізмів вирішення спорів інших міжнародних організацій або таких послуг або механізмів, передбачених будь-якою міжнародною угодою.

1. Цією статтею засновується Комітет із санітарних і фітосанітарних заходів для забезпечення постійного форуму для консультацій. Він здійснює функції, необхідні для виконання положень цієї Угоди та сприяння виконанню її завдань, зокрема стосовно гармонізації. Комітет приймає свої рішення шляхом досягнення консенсусу.

2. Комітет заохочує спеціальні консультації або переговори між членами з конкретних санітарних чи фітосанітарних питань і сприяє їм. Комітет заохочує використання міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендацій усіма членами й стосовно цього надає матеріальну підтримку для проведення технічних консультацій та досліджень з метою підвищення координації та інтеграції між міжнародними й національними системами та підходами для схвалення використання харчових домішок або для встановлення допустимих рівнів забруднювальних речовин у продуктах харчування, напоях чи кормах.

3. Комітет підтримує тісний зв'язок з відповідними міжнародними організаціями в галузі санітарного й фітосанітарного захисту, особливо з Комісією з Кодексу аліментаріус, Міжнародним епізоотичним бюро та Секретаріатом Міжнародної конвенції із захисту рослин, для забезпечення найліпшими науковими й технічними консультаціями для виконання цієї Угоди та для уникнення невиправданого дублювання зусиль.

4. Комітет розробляє процедуру нагляду за процесом міжнародної гармонізації та використання міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендацій. Із цією метою Комітет повинен спільно з відповідними міжнародними організаціями встановити перелік міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендацій, які стосуються санітарних чи фітосанітарних заходів, які Комітет уважає такими, що здійснюють найбільший вплив на торгівлю. Цей перелік повинен уключати зазначення членами тих міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендацій, які вони застосовують як умови імпорту або на підставі яких імпортовані товари, що відповідають цим стандартам, можуть мати доступ до їхніх ринків. У випадках, коли член не застосовує міжнародного стандарту, інструкції чи рекомендації як умови імпорту, цей член повинен надати зазначення причини цього й, зокрема, зазначити, чи вважає він, що стандарт не є достатньо жорстким для забезпечення належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту. Якщо член перегляне свою позицію після того, як він заявив про використання стандарту, інструкції чи рекомендації як умови імпорту, він повинен надати пояснення його зміни й таким чином поінформувати Секретаріат, а також відповідні міжнародні організації, якщо таке повідомлення й пояснення не надається відповідно до процедур додатку B.

5. Для уникнення невиправданого дублювання Комітет може в разі необхідності вирішити використовувати інформацію, яку отримано в результаті процедур, зокрема процедур повідомлення, які здійснюються у відповідних міжнародних організаціях.

6. Комітет може на основі ініціативи одного із членів належними каналами запропонувати відповідним міжнародним організаціям або їхнім філіалам вивчити окремі питання стосовно певного стандарту, інструкції чи рекомендації, у тому числі підстави для пояснень невикористання, що надаються відповідно до пункту 4.

7. Комітет переглядає дію та виконання цієї Угоди через три роки після дати набрання чинності Угодою СОТ, а також після цього в міру необхідності. У випадках, коли це необхідно, Комітет може подавати до Ради з питань торгівлі товарами пропозиції про внесення поправок до тексту цієї Угоди, беручи до уваги, inter alia, досвід, набутий у ході її виконання.

Члени несуть цілковиту відповідальність за цією Угодою за дотримання всіх зобов'язань, які викладено в ній. Члени виробляють і застосовують позитивні заходи та механізми, щоб забезпечити дотримання положень цієї Угоди не лише центральними урядовими, а й іншими органами. Члени вживають таких обґрунтованих заходів, які можуть бути доступними для них, щоб забезпечити виконання відповідних положень цієї Угоди неурядовими установами на їхній території, а також регіональними органами, у яких відповідні установи на їхній території є членами. Крім того, члени не повинні вживати заходів, які би безпосередньо чи опосередковано змушували або заохочували такі регіональні чи неурядові установи або місцеві урядові органи діяти в спосіб, який суперечить положенням цієї Угоди. Члени повинні забезпечити, що вони покладаються на послуги неурядових установ із застосування санітарних чи фітосанітарних заходів, тільки якщо ці установи дотримуються положень цієї Угоди.

Найменш розвинені країни-члени стосовно своїх санітарних чи фітосанітарних заходів, які здійснюють вплив на імпорт або імпортовані товари, можуть відстрочити застосування положень цієї Угоди на строк у п'ять років з дати набрання чинності Угодою. Інші країни-члени, що розвиваються, можуть відстрочити застосування положень цієї Угоди, за винятком пункту 8 статті 5 й статті 7, стосовно своїх існуючих санітарних чи фітосанітарних заходів, які здійснюють вплив на імпорт або імпортовані товари, на два роки з дати набрання чинності Угодою у випадках, коли такому застосуванню перешкоджає відсутність технічного досвіду, технічної інфраструктури чи ресурсів.

1. "Санітарний або фітосанітарний захід" - будь-який захід, що застосовується:

a) для захисту життя чи здоров'я тварин або рослин на території члена від ризиків, що виникають через проникнення, укорінення чи розповсюдження шкідників та проникнення, укорінення чи поширення хвороб, організмів, що є носіями хвороб, або хвороботворних організмів;

b) для захисту життя чи здоров'я тварин або рослин на території члена від ризиків, що виникають через домішки, забруднювальні речовини, токсини або хвороботворні організми, які містяться в продуктах харчування, напоях чи кормах;

c) для захисту життя чи здоров'я людини на території члена від ризиків, що виникають через хвороби, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або через проникнення, укорінення чи розповсюдження шкідників, або

d) для уникнення або обмеження іншої шкоди на території члена, що завдається через проникнення, укорінення чи розповсюдження шкідників.

Санітарні або фітосанітарні заходи включають усі відповідні закони, постанови, нормативні акти, вимоги та процедури, у тому числі, inter alia, критерії кінцевого продукту; процеси та способи виробництва; процедури тестування, інспекції, сертифікації та ухвалення; карантинні режими, у тому числі відповідні вимоги стосовно перевезення тварин чи рослин або стосовно матеріалів, необхідних для їхнього виживання під час перевезення; положення про відповідні статистичні методи, процедури вибіркового контролю та методів оцінки ризику, а також вимоги стосовно пакування та етикетування, які безпосередньо стосуються безпеки продуктів харчування.

2. "Гармонізація" - установлення, визнання та застосування спільних санітарних і фітосанітарних заходів різними членами.

3. "Міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації":

a) у разі забезпечення безпеки продуктів харчування - стандарти, інструкції та рекомендації, які встановлені Комісією з Кодексу аліментаріус і стосуються харчових домішок, залишків ветеринарних препаратів і пестицидів, забруднювальних речовин, методи аналізу та вибіркового контролю, а також правила та інструкції стосовно норм гігієни;

b) у разі охорони здоров'я тварин та запобігання зоонозам - стандарти, інструкції та рекомендації, які розроблено під егідою Міжнародного епізоотичного бюро;

c) у разі охорони здоров'я рослин - стандарти, інструкції та рекомендації, які розроблено під егідою Секретаріату Міжнародної конвенції із захисту рослин у співробітництві з регіональними організаціями, що діють у рамках Міжнародної конвенції із захисту рослин, а також

d) у разі питань, що не охоплюються діяльністю зазначених вище організацій, - відповідні стандарти, інструкції та рекомендації, які обнародувані іншими відповідними міжнародними організаціями, членство в яких є відкритим для всіх членів, визначеними Комітетом.

4. "Оцінка ризику" - оцінка вірогідності проникнення, укорінення чи розповсюдження шкідника або проникнення, укорінення чи поширення хвороби на території члена-імпортера відповідно до санітарних або фітосанітарних заходів, які могли би бути застосовані, а також пов'язаних із цим можливих біологічних й економічних наслідків; або оцінка можливості шкідливого впливу на здоров'я людини чи тварин, який виникає через наявність домішок, забруднювальних речовин, токсинів або хвороботворних організмів у продуктах харчування, напоях чи кормах.

5. "Належний рівень санітарного або фітосанітарного захисту" - рівень захисту, який уважає належним член, що встановлює санітарний або фітосанітарний захід для захисту життя або здоров'я людини, тварин чи рослин на своїй території.

Примітка. Багато членів інакше іменують це поняття як "допустимий рівень ризику".

6. "Зона, вільна від шкідників або хвороб" - зона, що є всією країною, частиною країни чи всіма кількома країнами або частинами кількох країн, визначених компетентними органами, у якій не зустрічається певний шкідник або хвороба.

Примітка. Зона, вільна від шкідників або хвороб, може оточувати зону (чи бути оточеною зоною) або прилягати до зони (або в межах частини країни, або в географічному районі, який уключає частини кількох країн або всі кілька країн), про яку відомо, що в ній зустрічається окремий шкідник або хвороба, але в якій здійснюються такі регіональні заходи боротьби з ними, як установлення захисних, буферних зон та зон нагляду, які обмежуватимуть розповсюдження таких шкідників чи поширення таких хвороб або винищуватимуть їх.

7. "Зона з незначною присутністю шкідників або хвороб" - зона, що є всією країною, частиною країни чи всіма країнами або частинами кількох країн, визначених компетентними органами, у якій певний шкідник або хвороба зустрічаються в незначній кількості й у якій здійснюються ефективні заходи з нагляду, контролю або винищення.

1. Члени забезпечують прийняття, негайне опублікування всіх санітарних і фітосанітарних нормативних актів у такий спосіб, який дає змогу заінтересованим членам ознайомитися з ними.

2. За винятком випадків надзвичайних обставин, члени забезпечують розумний інтервал між публікацією санітарного чи фітосанітарного нормативного акта й набранням ним чинності для того, щоб надати можливість виробникам у країнах членів-експортерів і, зокрема, у країнах-членах, що розвиваються, пристосувати свої товари та способи виробництва до вимог члена-імпортера.

3. Кожний член забезпечує існування одного центру обробки запитів, відповідального за надання відповідей на всі обґрунтовані запитання з боку заінтересованих членів, а також за надання відповідних документів стосовно:

a) будь-яких санітарних або фітосанітарних нормативних актів, які прийнято або пропонується прийняти на його території;

b) будь-яких процедур контролю та інспекції, режимів виробництва та карантину, процедур ухвалення допустимого рівня пестицидів та харчових домішок, які діють на його території;

c) процедур оцінки ризику, факторів, що беруться до уваги, а також визначення належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту;

d) членства або участі члена чи відповідних органів на його території в міжнародних та регіональних санітарних і фітосанітарних організаціях та системах, а також у двосторонніх та багатосторонніх угодах та домовленостях у рамках сфери застосування цієї Угоди, а також текстів таких угод і домовленостей.

4. У випадках, коли заінтересовані члени звертаються з проханням надати копії документів, члени забезпечують надання їх за тією самою ціною (якщо вона є), крім вартості доставки, що й ціна, за якою їх надають громадянам-5 відповідного члена.

5. Щоразу, коли міжнародний стандарт, інструкція чи рекомендація не існують або зміст запропонованого санітарного чи фітосанітарного нормативного акта значною мірою не збігається зі змістом міжнародного стандарту, інструкції або рекомендації, і якщо такий нормативний акт може здійснити значний вплив на торгівлю інших членів, члени:

a) опубліковують повідомлення на ранній стадії в такий спосіб, щоб заінтересовані члени мали змогу ознайомитися з пропозицією ввести певний нормативний акт;

b) повідомляють іншим членам через Секретаріат про товари, які охоплюватимуться цим нормативним актом, а також надають стислий опис мети й обґрунтування запропонованого нормативного акту. Такі повідомлення повинні здійснюватися на ранній стадії, коли ще можуть бути внесені поправки й ураховані зауваження;

c) надають іншим членам на їхнє прохання копії запропонованого нормативного акта, а також щоразу, коли це можливо, зазначають ті його частини, які по суті відхиляються від міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендацій;

d) без дискримінації надають іншим членам обґрунтований строк для того, щоб вони висловили свої зауваження в письмовій формі, на прохання обговорюють ці зауваження, а також беруть до уваги такі письмові зауваження та результати їхнього обговорення.

6. Проте у випадках, коли виникають термінові проблеми охорони здоров'я або є загроза виникнення їх для члена, цей член може не дотримуватися таких кроків, перелічених у пункті 5 цього додатку, які він уважає за необхідне не дотримуватися, за умови, що цей член:

a) негайно повідомить іншим членам через Секретаріат про відповідний нормативний акт і товари, які ним охоплюються, а також надасть стислий опис мети й обґрунтування нормативного акта, у тому числі характер термінової (-их) проблеми (проблем);

b) надасть іншим членам на їхнє прохання копії нормативного акта;

c) надасть іншим членам можливість висловити свої зауваження в письмовій формі, обговорить ці зауваження на прохання, а також візьме до уваги зауваження та результати обговорення.

7. Повідомлення до Секретаріату здійснюються англійською, французькою або іспанською мовами.

8. Розвинені країни-члени, якщо до них звертаються з проханням інші члени, надають копії документів або, коли обсяг таких документів занадто великий, стислі виклади документів, які охоплені певним повідомленням англійською, французькою або іспанською мовами.

9. Секретаріат повинен розповсюдити копії повідомлень усім членам та заінтересованим міжнародним організаціям, а також привернути увагу країн-членів, що розвиваються, до будь-яких повідомлень, що стосуються товарів, які становлять для них особливий інтерес.

10. Члени призначають єдиний центральний державний орган, який несе відповідальність за виконання на національному рівні положень стосовно процедур повідомлення відповідно до пунктів 5, 6, 7 та 8 цього додатку.

11. Ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися як таке, що вимагає:

a) надання подробиць чи копій проектів або публікації текстів мовами, іншими, ніж мова члена, за винятком випадку, викладеного в пункті 8 цього додатку, чи

b) розголошення членами конфіденційної інформації, яке би перешкодило застосуванню санітарного чи фітосанітарного законодавства або заподіяло би шкоди законним комерційним інтересам окремих підприємств.

1. Стосовно будь-якої процедури з перевірки та забезпечення виконання санітарних чи фітосанітарних заходів члени повинні забезпечити, щоб:

a) такі процедури проводилися й завершувалися без невиправданих затримок й у порядку, не менш сприятливому для імпортованих товарів, ніж для подібних національних товарів;

b) стандартний строк проведення кожної процедури публікувався або щоб очікуваний строк проведення процедури повідомлявся заявнику на його вимогу; під час отримання заявки компетентний орган оперативно вивчав повноту документації та інформував заявника у точний і цілковитий спосіб про всі недоліки; компетентний орган якомога швидше передавав результати процедури в точний і цілковитий спосіб заявнику для того, щоб у разі необхідності той міг внести корективи; навіть тоді, коли в заявці є недоліки, компетентний орган продовжував, наскільки це можливо, оцінку відповідності, якщо цього вимагає заявник, а також, щоб на запит заявника йому повідомляли про те, на якій стадії знаходиться процедура, і щоб будь-яку затримку в ній було пояснено;

c) вимоги стосовно надання інформації обмежувалися настільки, наскільки це є необхідним для належного проведення процедур контролю, інспекції та ухвалення, у тому числі для ухвалення використання домішок або для встановлення допустимих рівнів забруднювальних речовин у продуктах харчування, напоях чи кормах;

d) конфіденційність інформації про імпортовані товари, яка виникає або надається у зв'язку з процедурами контролю, інспекції або ухвалення, дотримувалася у спосіб, не менш сприятливий, ніж для національних товарів, і таким чином, щоб забезпечити захист законних комерційних інтересів;

e) будь-які вимоги стосовно контролю, інспекції або ухвалення окремих зразків товару обмежувалися настільки, наскільки це обґрунтовано й необхідно;

f) будь-яка плата, яка стягується за такі процедури для імпортованих товарів, була еквівалентною будь-якій платі, що стягується з подібних національних товарів або товарів, що походять з інших країн, і не перевищувала фактичну вартість надання цієї послуги;

g) під час вибору виробничих потужностей для проведення процедур і під час відбору зразків імпортованих товарів використовувалися такі самі критерії, як і для національних товарів, для того, щоб звести до мінімуму незручності для заявників, імпортерів, експортерів та їхніх агентів;

h) у випадках, коли технічні характеристики товару змінюються після проведення процедури контролю та інспекції у світлі застосовних нормативних актів, процедура для товару, до якого внесено зміни, обмежувалася лише тими діями, що є необхідними для отримання достатньої впевненості в тому, що товар і надалі відповідає належним нормативним актам, а також щоб

i) існувала процедура для перегляду скарг стосовно виконання таких процедур та для внесення коректив у випадках, коли скарга є обґрунтованою.

У випадках, коли член-імпортер використовує певну систему для ухвалення використання харчових домішок або встановлення допустимих рівнів забруднювальних речовин у продуктах харчування, напоях чи кормах, яка забороняє чи обмежує доступ товарів до його національних ринків на підставі відсутності такого ухвалення, цей член-імпортер повинен розглянути можливість використання відповідного міжнародного стандарту як основи для надання доступу доти, доки не буде зроблено остаточне визначення.

2. У випадках, коли санітарний або фітосанітарний захід передбачає контроль на стадії виробництва, член, на території якого здійснюється виробництво, повинен надавати необхідну допомогу для полегшення такого контролю й роботи контролюючих органів.

3. Ніщо в цій Угоді не перешкоджає членам проводити в розумних межах інспекції на своїй території.