Угода про захисні заходи

Члени,

пам'ятаючи загальну мету членів удосконалити й посилити міжнародну торговельну систему, що ґрунтується на ГАТТ 1994;

визнаючи необхідність зробити ясними й закріпити норми ГАТТ 1994, й особливо норми її статті XIX - "Надзвичайні заходи з імпорту окремих товарів" - з тим, щоб відновити багатосторонній контроль за захисними заходами й виключити заходи, що не підпадають під такий контроль;

визнаючи важливість структурних перебудов і необхідність підвищити, а не обмежити конкуренцію на міжнародних ринках, а також

визнаючи далі, що для цих цілей є необхідною всеосяжна угода, що застосовуватиметься до всіх членів і ґрунтуватиметься на основних принципах ГАТТ 1994,

у цій Угоді домовляються про таке:

Ця Угода встановлює правила застосування захисних заходів, під якими розуміються такі заходи, які передбачено в статті XIX ГАТТ 1994.

1. Член-1 може застосувати захисний захід до товару лише, якщо цей член визначив відповідно до наведених нижче положень, що такий товар імпортується на його територію в такій збільшеній кількості (в абсолютному або відносному вираженні до вітчизняного виробництва) і на таких умовах, що завдають або загрожують завдати серйозної шкоди вітчизняній промисловості, яка здійснює виробництво подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів.

2. Захисні заходи застосовуються до імпортованого товару незалежно від його джерела.

1. Член може застосовувати захисні заходи лише після проведення розслідування компетентними органами цього члена згідно з процедурами, що попередньо встановлені й оприлюднені відповідно до статті X ГАТТ 1994. Це розслідування включає обгрунтоване повідомлення всім заінтересованим сторонам, а також публічні слухання або інші відповідні засоби, у ході яких імпортери, експортери та інші заінтересовані сторони могли би надавати докази та свої погляди, у тому числі можливість відповідати на надання таких доказів і поглядів іншими сторонами й викладати свої погляди, inter alia, стосовно того, чи відповідало би застосування захисного заходу суспільним інтересам, чи ні. Компетентні органи повинні публікувати звіт, у якому наводяться отримані ними дані та обґрунтовані результати з усіх відповідних фактичних та правових питань.

2. Будь-яка інформація, що за своїм характером є конфіденційною або надається на конфіденційній основі, після доведення доцільності цього, розглядається як така компетентними органами. Така інформація не розголошується без дозволу сторони, що її надала. Від сторін, які надають конфіденційну інформацію, може вимагатися надання неконфіденційних стислих викладів такої інформації або, якщо такі сторони зазначать, що така інформація не може бути стисло викладена, - причину, за якою стислий виклад не може бути надано. Проте якщо компетентні органи виявлять, що прохання про конфіденційність не є виправданим, і якщо заінтересована сторона не бажає оприлюднювати інформацію або дозволяти її розголошення в узагальнюючій або стислій формі, ці органи можуть ігнорувати таку інформацію, якщо їм не буде надано підтвердження з відповідних джерел про те, що ця інформація є достовірною.

1. Для цілей цієї Угоди:

a) під "серйозною шкодою" розуміється значне загальне заподіяння шкоди положенню вітчизняної промисловості;

b) під "загрозою серйозної шкоди" розуміється серйозна шкода, що є явно неминучою відповідно до положень пункту 2. Визначення наявності загрози серйозної шкоди ґрунтується на фактах, а не просто на голослівних твердженнях, догадках або незначній імовірності, а також

c) під час визначення шкоди або її загрози під "вітчизняною промисловістю" розуміється вся сукупність виробників подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів, які здійснюють виробництво в межах території члена, або ті виробники, чий сукупний обсяг виробництва подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів становить основну частку загального вітчизняного виробництва цих товарів.

2. a) Під час розслідування для визначення того, чи завдало збільшення імпорту серйозної шкоди або загрожує завдати її вітчизняній промисловості відповідно до умов цієї Угоди, компетентні органи оцінюють усі відповідні фактори об'єктивного та кількісного характеру, що здійснюють вплив на ситуацію в цій промисловості, зокрема темпи та обсяги зростання імпорту відповідного товару в абсолютному й відносному вираженні, частку вітчизняного ринку, зайняту в результаті збільшення імпорту, змін обсягів продажу, виробництва, продуктивності праці, використання потужностей, прибутків та збитків, а також трудової зайнятості населення.

b) Рішення про визначення шкоди, зазначене в підпункті "a", не приймається, якщо це розслідування не покаже на підставі об'єктивних доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між збільшенням імпорту відповідного товару та серйозною шкодою або її загрозою. Коли фактори, інші, ніж збільшення імпорту, одночасно завдають шкоди вітчизняній промисловості, така шкода не приписується збільшенню імпорту.

c) Компетентні органи повинні оперативно публікувати відповідно до положень статті 3 докладний аналіз справи, що розслідується, а також докази стосовно відповідності вивчених факторів.

1. Член повинен застосовувати захисні заходи лише настільки, наскільки це є необхідним для запобігання серйозній шкоді або усунення її, а також для сприяння адаптації промисловості до умов конкуренції. Якщо використовується кількісне обмеження, такий захід не повинен зменшувати кількості імпортованих товарів нижче рівня останнього періоду, який визначається як середній показник імпорту за останні три репрезентативні роки, за які наявна статистика, якщо не буде надано чіткого виправдання того, що інший рівень є необхідним для запобігання серйозній шкоді або усунення її. Члени повинні вибирати заходи, що є найбільш придатними для досягнення цих цілей.

2. a) У випадках, коли серед країн-постачальників розподіляється квота, член, що застосовує обмеження, може досягти домовленості стосовно розподілу часток квоти з усіма іншими членами, які мають значний інтерес у постачанні відповідного товару. У випадках, коли цей метод не може бути застосований на розумній основі, заінтересований член повинен надати членам, що мають значний інтерес у постачанні цього товару, частки, які ґрунтуються на пропорціях від загальної кількості або вартості імпорту товару таких членів протягом попереднього репрезентативного періоду, причому належна увага повинна приділятися будь-яким особливим факторам, що могли вплинути або можуть впливати на торгівлю цим товаром.

b) член може відступати від положень у підпункті "a" за умови, що консультації відповідно до пункту 3 статті 12 проводяться під егідою Комітету із захисних заходів, передбаченого в пункті 1 статті 13, а також, що Комітету надано явні докази того, що i) імпорт з боку деяких членів збільшився в непропорційній кількості стосовно загального збільшення імпорту відповідного товару за репрезентативний період, ii) причини для відступу від положень у підпункті "a" є виправданими, а також iii) умови такого відступу є рівними для всіх постачальників відповідного товару. Термін дії будь-якого такого заходу не повинен перевищувати початкового періоду згідно з пунктом 1 статті 7. Зазначений вище відступ не дозволяється в разі загрози серйозної шкоди.

За критичних обставин, коли затримка завдала би збитків, які важко було би відшкодувати, член може вжити тимчасових захисних заходів відповідно до попереднього визначення того, що є чіткі докази, що збільшення імпорту завдало або загрожує завдати серйозної шкоди. Термін дії тимчасового заходу не повинен перевищувати 200 днів, протягом цього періоду повинні виконуватися відповідні вимоги статей 2 - 7 та 12. Такі заходи повинні застосовуватися у формі збільшення тарифів з тим, щоб їх можна було швидко відшкодувати в тому разі, якщо подальше розслідування, зазначене в пункті 2 статті 4, не покаже, що збільшення імпорту завдало або загрожувало завдати серйозної шкоди вітчизняній промисловості. Термін дії будь-якого такого тимчасового заходу зараховується як частина початкового періоду та будь-якого його продовження, зазначеного в пунктах 1, 2 й 3 статті 7.

1. Член застосовує захисні заходи лише протягом такого періоду часу, який може бути необхідним для запобігання серйозній шкоді або усунення її, а також для сприяння адаптації до умов конкуренції. Період не може перевищувати чотирьох років, якщо його не продовжено згідно з пунктом 2.

2. Період, загаданий у пункті 1, може бути продовжено за умови, що компетентні органи імпортуючого члена визначили відповідно до процедур, викладених у статтях 2, 3, 4 і 5, що захисний захід продовжує бути необхідним для запобігання серйозній шкоді або усунення її, і що існують докази того, що відбувається процес адаптації промисловості до умов конкуренції, а також за умови, що дотримуються відповідні положення статей 8 та 12.

3. Загальний термін застосування захисного заходу, зокрема термін застосування будь-якого тимчасового заходу, термін початкового застосування та будь-яке його продовження, не повинен перевищувати восьми років.

4. Для сприяння адаптації промисловості до умов конкуренції в ситуації, коли очікуваний термін дії захисного заходу, про який повідомлено відповідно до положень пункту 1 статті 12, перевищує один рік, член, що застосовує такий захід, повинен поступово лібералізувати його через регулярні інтервали протягом періоду застосування. Якщо термін дії такого заходу перевищує три роки, то член, що застосовує такий захід, повинен переглянути ситуацію не пізніше, ніж після закінчення половини терміну дії заходу, і, якщо це доречно, скасувати його або прискорити темп лібералізації. Захисний захід, термін дії якого продовжується відповідно до пункту 2, не повинен бути обмежувальнішим, ніж він був наприкінці початкового періоду, і повинен продовжити лібералізовуватись.

5. Жодних захисних заходів не може бути повторно застосовано до імпорту товару, що піддавався дії такого заходу, ужитого після дати набрання чинності Угодою СОТ, протягом періоду часу, який дорівнює періоду, протягом якого такий захід вже застосовувався раніше, за умови, що період незастосування становить принаймні два роки.

6. Незалежно від положень пункту 5 захисний захід тривалістю 180 днів або менше може знову застосовуватися до імпорту товару, якщо:

a) після дати введення захисного заходу до імпорту цього товару пройшов принаймні один рік і

b) такий захисний захід не застосовувався до цього самого товару більше, ніж двічі за п'ятирічний період, що безпосередньо передує даті введення такого захисного заходу.

1. Член, що пропонує застосування захисного заходу або прагне продовжити застосування захисного заходу, повинен докладати зусиль до підтримання рівня поступок та інших зобов'язань, в основному рівнозначного тому рівню, що існує відповідно до ГАТТ 1994 між ним та тими експортуючими членами, на яких би вплинув такий захід, відповідно до положень пункту 3 статті 12. Для досягнення цієї мети заінтересовані члени можуть погодитися стосовно адекватних засобів торгової компенсації за шкідливі наслідки введення цього заходу для їхньої торгівлі.

2. Якщо протягом 30 днів не буде досягнуто домовленості в ході консультацій згідно з пунктом 3 статті 12, то ті експортуючі члени, які підпадають під вплив такого заходу, можуть не пізніше, ніж через 90 днів після застосування заходу, призупинити застосування в основному рівноцінних поступок або інших зобов'язань згідно з ГАТТ 1994 стосовно торгівлі члена, що застосовує захисний захід, після закінчення 30 днів з дня отримання письмового повідомлення про таке призупинення Радою з торгівлі товарами, якщо Рада не заперечує проти такого призупинення.

3. Право на призупинення, зазначене в пункті 2, не здійснюється протягом перших трьох років дії захисного заходу за умови, що цей захід було вжито в результаті абсолютного збільшення імпорту й що він відповідає положенням цієї Угоди.

1. Захисні заходи не застосовуються проти товарів, що походять з країни-члена, що розвивається, доти, доки його частка імпорту відповідного товару в країні імпортуючого члена не перевищуватиме 3 відсотків, за умови, що країни-члени, що розвиваються, із часткою імпорту, менше, ніж 3 відсотки, разом матимуть не більше, ніж 9 відсотків загального імпорту відповідного товару.-2

2. Країна-член, що розвивається, має право продовжити термін застосування захисного заходу на термін, що не більше, ніж на два роки перевищує максимальний термін, передбачений у пункті 3 статті 7. Незалежно від положень пункту 5 статті 7, країна-член, що розвивається, має право застосувати захисний захід знову до імпорту товару, який підлягав такому заходу, ужитому після дати набрання чинності Угодою СОТ, після закінчення періоду часу, який дорівнює половині періоду, протягом якого такий захід вже застосовувався раніше, за умови, що період незастосування становить принаймні два роки.

Члени повинні припинити всі захисні заходи, що вживаються відповідно до статті XIX ГАТТ 1947, які існували на день набрання чинності Угодою СОТ, не пізніше, ніж через вісім років після дня, у який їх було вперше застосовано, або п'ять років після набрання чинності Угодою СОТ залежно від того, який із цих термінів закінчується пізніше.

1. a) Член не повинен вживати або вимагати будь-яких надзвичайних заходів стосовно імпорту окремих товарів, викладених у статті XIX ГАТТ 1994, якщо такі заходи не відповідають її положенням, що застосовується відповідно до цієї Угоди.

b) Крім того, член не повинен вимагати, уживати чи зберігати будь-яких добровільних обмежень експорту, домовленостей про впорядкування збуту товарів чи будь-яких інших подібних заходів стосовно імпорту або експорту.-3, 4 Вони включають заходи, що застосовуються одним членом, а також заходи відповідно до угод, домовленостей і взаєморозумінь, досягнутих між двома чи більше членами. Будь-який такий захід, що застосовується на день набрання чинності Угодою СОТ, повинен бути узгоджений із цією Угодою або припинений відповідно до пункту 2.

c) Ця Угода не застосовується до заходів, яких вимагає, уживає чи зберігає член відповідно до положень ГАТТ 1994 (за винятком статті XIX) та багатосторонніх торговельних угод у додатку 1A (за винятком цієї Угоди) або відповідно до протоколів та угод або домовленостей, укладених в рамках ГАТТ 1994.

2. Припинення заходів, зазначених у підпункті "b" пункту 1, повинно здійснюватися відповідно до розкладів, які надаються Комітетові із захисних заходів заінтересованими членами не пізніше, ніж через 180 днів після набрання чинності Угодою СОТ. Ці розклади передбачають припинення або узгодженість із цією Угодою всіх заходів, зазначених у пункті 1, протягом терміну, що не перевищує чотири роки після набрання чинності Угодою СОТ, при цьому кожний імпортуючий член може зберегти не більше одного конкретного заходу-5, термін дії якого повинен закінчитися не пізніше 31 грудня 1999 року. Будь-який такий виняток повинен взаємно погоджуватися між безпосередньо заінтересованими членами й про нього повинно повідомлятися Комітетові із захисних заходів для його розгляду та прийняття протягом 90 днів після набрання чинності Угодою СОТ. Додаток до цієї Угоди вказує захід, який було погоджено як такий, що підпадає під дію цього винятку.

3. Члени не повинні заохочувати або підтримувати прийняття чи збереження державними або приватними підприємствами неурядових заходів, рівнозначних тим, що передбачені в пункті 1.

1. Член повинен негайно повідомляти Комітетові із захисних заходів про:

a) початок процесу розслідування, що стосується серйозної шкоди або її загрози, та про його причини;

b) виявлення серйозної шкоди або її загрози, що спричинена збільшенням імпорту, а також

c) прийняття рішення стосовно застосування або продовження захисного заходу.

2. Під час здійснення повідомлень, зазначених у підпунктах "b" та "c" пункту 1, член, що пропонує застосування або продовження захисного заходу, повинен надати Комітетові із захисних заходів всю відповідну інформацію, яка включає докази серйозної шкоди або її загрози, що спричинена імпортом, точний опис товару, про який йдеться, а також опис запропонованого заходу, пропоновану дату введення, очікуваний термін дії та розклад його поступової лібералізації. У разі продовження заходу повинні також надаватися докази того, що у відповідній галузі промисловості відбувається адаптація до умов конкуренції. Рада з торгівлі товарами або Комітет із захисних заходів можуть вимагати від члена, що пропонує застосування або продовження захисного заходу, такої додаткової інформації, яку вони вважають необхідною.

3. Член, що пропонує застосування або продовження захисного заходу, повинен надати достатню можливість для проведення попередніх консультацій з тими членами, що мають суттєвий інтерес як експортери відповідного товару, з метою, inter alia, розгляду інформації, наданої відповідно до пункту 2, обміну поглядами стосовно цього заходу та досягнення розуміння стосовно шляхів досягнення мети, викладеної в пункті 1 статті 8.

4. Член повинен повідомити Комітетові із захисних заходів перед уведенням тимчасового захисного заходу, про який ідеться в статті 6. Після введення заходу повинні бути негайно ініційовані консультації.

5. Про результати консультацій, зазначених у цій статті, а також результати переглядів після закінчення половини терміну дії заходу, зазначених у пункті 4 статті 7, компенсацію в будь-якій формі, зазначену в пункті 1 статті 8, а також запропоновані призупинення поступок або інших зобов'язань, зазначених у пункті 2 статті 8, заінтересовані члени повинні негайно повідомляти Раді з торгівлі товарами.

6. Члени повинні оперативно повідомляти Комітетові із захисних заходів про свої нормативно-правові акти й адміністративні процедури, що стосуються захисних заходів, а також про будь-які внесені до них зміни.

7. Члени, що зберігають заходи, передбачені в статті 10 і пункті 1 статті 11, які існують на день набрання чинності Угодою СОТ, повинні повідомити Комітетові із захисних заходів про такі заходи не пізніше, ніж через 60 днів після набрання чинності Угодою СОТ.

8. Будь-який член може повідомити Комітетові із захисних заходів про всі нормативно-правові акти, адміністративні процедури та будь-які заходи або дії, про які йдеться в цій Угоді, про які не було повідомлено іншими членами, що відповідно до цієї Угоди повинні були зробити такі повідомлення.

9. Будь-який член може повідомити Комітетові із захисних заходів про будь-які неурядові заходи, зазначені в пункті 3 статті 11.

10. Усі повідомлення до Ради з торгівлі товарами, зазначені в цій Угоді, повинні зазвичай надсилатися через Комітет із захисних заходів.

11. Положення стосовно повідомлень у цій Угоді не вимагають від будь-якого члена розкриття конфіденційної інформації, яке би перешкоджало правозастосуванню або інакше суперечило державним інтересам чи впливало на законні комерційні інтереси окремих підприємств, державних чи приватних.

1. Цією Угодою засновується Комітет із захисних заходів, що підпорядковується Раді з торгівлі товарами, який є відкритим для участі будь-якого члена, який виявить бажання працювати в ньому. Комітет матиме такі функції:

a) здійснювати моніторинг загального виконання цієї Угоди, щорічно звітувати перед Радою з торгівлі товарами про це та вносити рекомендації стосовно її удосконалення;

b) виявляти на запит заінтересованого члена, чи дотримувалися процедурні вимоги цієї Угоди у зв'язку із застосуванням захисного заходу, чи ні, та звітувати про отримані результати перед Радою з торгівлі товарами;

c) надавати допомогу членам, якщо вони її запитують, під час консультацій відповідно до положень цієї Угоди;

d) вивчати заходи, охоплені статтею 10 й пунктом 1 статті 11, здійснювати моніторинг припинення таких заходів і, у необхідних випадках, звітувати перед Радою з торгівлі товарами;

e) розглядати на запит члена, що вводить захисні заходи, чи є пропозиції стосовно призупинення поступок або інших зобов'язань "в основному рівнозначними", і звітувати, у необхідних випадках, перед Радою з торгівлі товарами;

f) отримувати й розглядати всі повідомлення, передбачені в цій Угоді, і, у необхідних випадках, звітувати перед Радою з торгівлі товарами, а також

g) виконувати будь-які інші функції, пов'язані із цією Угодою, які може визначати Рада з торгівлі товарами.

2. Для сприяння Комітетові під час виконання його функцій нагляду Секретаріат повинен щорічно готувати доповідь за фактами стосовно функціонування цієї Угоди, яка ґрунтуватиметься на повідомленнях та іншій достовірній інформації, яка йому доступна.

До консультацій і вирішення спорів, що виникають в рамках дії цієї Угоди, застосовуються положення статей XXII й XXIII ГАТТ 1994 в тому вигляді, у якому вони розроблені й застосовуються за Домовленістю про вирішення спорів.