Про затвердження Порядку надання фінансової державної підтримки субєктам малого та середнього підприємництва

Уповноважений банк або уповноважений лізингодавець проводить аналіз приросту робочих місць суб’єкта підприємництва (зміни середньої чисельності працівників суб’єкта підприємництва) кожного календарного року протягом усього строку фінансового лізингу для суб’єкта підприємництва, на який йому надається державна підтримка, і у разі його зменшення/збільшення здійснює відповідне коригування щодо зменшення/збільшення компенсаційної винагороди.

Під час проведення аналізу приросту робочих місць суб’єкта підприємництва уповноважений банк або уповноважений лізингодавець зобов’язаний враховувати зміни середньої чисельності працівників за попередній звітний календарний рік в інших учасників групи пов’язаних контрагентів.

На підставі результатів проведеного аналізу уповноважений банк або уповноважений лізингодавець відповідно до умов договору фінансового лізингу переглядає розмір компенсаційної винагороди на наступний звітний календарний рік. Результати такого аналізу уповноважений банк або уповноважений лізингодавець надає Фонду в рамках річної звітності за формою, встановленою Фондом.

Умови застосування розміру компенсаційної винагороди за договором фінансового лізингу, укладеним із суб’єктом підприємництва не за пріоритетними напрямами, визначеними пунктом 9 цього Порядку, визначаються договором фінансового лізингу з урахуванням таких вимог:

для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва компенсаційна винагорода встановлюється на рівні 11 відсотків річних на дату укладення договору фінансового лізингу.

У разі виконання суб’єктом підприємництва умови щодо приросту нових робочих місць (збільшення середньої чисельності працівників суб’єкта підприємництва), зокрема створення не менше двох нових робочих місць протягом періоду, що завершується календарним роком, протягом якого діє договір фінансового лізингу, укладений із суб’єктом підприємництва, компенсаційна винагорода знижується до рівня 9 відсотків річних та застосовується з початку наступного календарного року. Надалі протягом строку фінансового лізингу за умови збереження суб’єктом підприємництва робочих місць на рівні звітного (попереднього) календарного року або створення нових робочих місць компенсаційна винагорода залишається на рівні 9 відсотків річних. У разі зменшення фактичної кількості робочих місць на останній день місяця звітного (попереднього) календарного року компенсаційна винагорода за договором фінансового лізингу, укладеним із суб’єктом підприємництва, на наступний календарний рік збільшується на 1 процентний пункт за кожного штатного працівника, який був скорочений/звільнений протягом звітного (попереднього) календарного року (збільшення винагороди не застосовується за умови, якщо після скорочення/звільнення працівника (працівників) суб’єктом підприємництва його середня чисельність працівників становить на рівні не менше зафіксованого уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем за результатами періоду, що завершився календарним роком, протягом якого діє договір фінансового лізингу, з урахуванням двох нових робочих місць, створених протягом зазначеного періоду), але в будь-якому разі розмір компенсаційної винагороди за договором фінансового лізингу, укладеним із суб’єктом підприємництва, не може бути більше 11 відсотків річних;

для суб’єктів середнього підприємництва компенсаційна винагорода встановлюється на рівні 11 відсотків річних на дату укладення договору фінансового лізингу;

для суб’єктів підприємництва, до яких застосовується компенсаційна винагорода 11 відсотків річних, протягом строку фінансового лізингу компенсаційна винагорода зменшується або збільшується за результатами щорічного перегляду уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем на 0,5 процентного пункту за кожне створене/скорочене суб’єктом підприємництва нове робоче місце (збільшення/зменшення фактичної кількості робочих місць суб’єктом підприємництва на дату останнього дня місяця звітного (попереднього) календарного року порівняно з датою укладення договору фінансового лізингу).

У будь-якому разі розмір компенсаційної винагороди за договором фінансового лізингу, укладеним із суб’єктом підприємництва не за пріоритетними напрямами, визначеними пунктом 9 цього Порядку, не може бути нижче 9 відсотків річних та не може бути вище 11 відсотків річних.

Суб’єкт підприємництва сплачує відповідний розмір компенсаційної винагороди за договором фінансового лізингу щомісяця.

У період воєнного стану та протягом 180 календарних днів після його припинення чи скасування умови для приросту нових та збереження робочих місць та вимоги щодо проведення аналізу та подання відповідної звітності суб’єктом підприємництва можуть не застосовуватися.

17. Для отримання державної підтримки відповідно до цього Порядку суб’єкт підприємництва повинен відповідати таким критеріям протягом усього періоду отримання державної підтримки:

1) суб’єкт підприємництва не може бути особою, учасником (акціонером, членом) або кінцевим бенефіціаром якої є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом, та/або особою, яка належить або належала до терористичних організацій, юридичною особою, в якій особа, яка належить або належала до терористичної організації, виступає учасником (акціонером, членом) або кінцевим бенефіціаром;

2) суб’єкт підприємництва зареєстрований на території України (крім тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації);

3) для новоствореного бізнесу (стартапу) суб’єкт підприємництва повинен мати бізнес-план щодо реалізації інвестиційного проекту, на впровадження якого суб’єкт підприємництва укладає договір фінансового лізингу з уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем;

4) суб’єкт підприємництва разом з учасниками групи пов’язаних з ним контрагентів за останніх три календарних роки не отримував державної допомоги, що перевищує суму, еквівалентну 200 тис. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком, що діяв на останній день фінансового року;

6) суб’єкт підприємництва не підпадає під обмеження щодо надання державної підтримки, визначені статтею 13 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні".

Обмеження суми державної підтримки, визначені підпунктом 4 цього пункту, не застосовуються до суб’єктів підприємництва, що провадять діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва та рибальства, та в період воєнного стану.

18. Відповідність суб’єктів підприємництва критеріям, установленим пунктом 17 цього Порядку, визначається уповноваженими банками та уповноваженими лізингодавцями.

Уповноважені банки та уповноважені лізингодавці здійснюють відбір, проведення оцінки кредитоспроможності та надання послуг фінансового лізингу суб’єктам підприємництва відповідно до власних правил, процедур та фінансових продуктів з урахуванням вимог, визначених цим Порядком.

Умови надання послуг фінансового лізингу суб’єкту підприємництва з урахуванням вимог цього Порядку визначаються у договорі фінансового лізингу, що укладається суб’єктом підприємництва з уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем.

19. Договір фінансового лізингу може передбачати обов’язок суб’єкта підприємництва сплатити одноразову комісію уповноваженому банку або уповноваженому лізингодавцю за надання послуг фінансового лізингу (адміністративний збір) у розмірі не більш як 1,5 відсотка суми фінансування за договором фінансового лізингу (сума фінансування визначається як вартість предмета фінансового лізингу за вирахуванням авансового платежу), що є частиною винагороди уповноваженого банку або уповноваженого лізингодавця.

Уповноважений банк або уповноважений лізингодавець має право включити до лізингових платежів інші витрати, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу (далі - комісії за додаткові послуги).

Комісії не підлягають компенсації за рахунок державної підтримки.

Граничний розмір комісій за додаткові послуги, який встановлюється у відсотках вартості предмета лізингу залежно від його типу, становить:

У разі надання послуг з фінансового лізингу суб’єктам господарювання державного або комунального сектору економіки через процедуру публічних тендерних закупівель розмір комісії за додаткові послуги може збільшуватися на суму витрат уповноваженого лізингодавця, що пов’язані з державною реєстрацією такого предмета фінансового лізингу та відрахуваннями до Пенсійного фонду України.

На період воєнного стану та протягом 90 календарних днів після його припинення чи скасування під час укладання нових договорів фінансового лізингу уповноважений банк або уповноважений лізингодавець має право збільшити розмір винагороди за договором фінансового лізингу із суб’єктом підприємництва, встановлений відповідно до пункту 14 цього Порядку, але не більш як до 25 відсотків річних. Разом з тим державна підтримка у вигляді компенсації винагороди на збільшену частину винагороди, що перевищує розміри базової винагороди, визначені відповідно до пункту 14 цього Порядку, не надається, а така збільшена частина винагороди сплачується суб’єктом підприємництва.

20. У договорі фінансового лізингу повинні бути зазначені розмір базової винагороди (у відсотках річних) відповідно до пункту 14 цього Порядку та розмір компенсаційної винагороди (у відсотках річних) згідно з пунктом 16 цього Порядку.

21. У договорі фінансового лізингу лізинговий платіж повинен бути розподілений на такі складові елементи:

вартість (ціна) предмета лізингу, яка повинна відповідати вартості (ціні), що зазначена в договорі купівлі-продажу (поставки) предмета лізингу;

сума компенсаційної винагороди, яка розраховується відповідно до пункту 16 цього Порядку та має бути сплачена суб’єктом підприємництва;

сума комісій, яка визначається відповідно до пункту 19 цього Порядку та повинна бути сплачена суб’єктом підприємництва.

22. Компенсація винагороди за договором фінансового лізингу, укладеним із суб’єктом підприємництва, здійснюється Фондом щомісяця. Сума компенсації винагороди, що підлягає сплаті за договором фінансового лізингу, укладеним із суб’єктом підприємництва, розраховується як різниця між сумою нарахованої протягом місяця винагороди із застосуванням базової винагороди, визначеної з урахуванням вимог пункту 14 цього Порядку, та сумою нарахованої винагороди протягом цього ж місяця із застосуванням компенсаційної винагороди, визначеної з урахуванням вимог пункту 16 цього Порядку.

23. Сплата Фондом компенсації винагороди за договорами фінансового лізингу, укладеними із суб’єктами підприємництва, здійснюється з використанням рахунків умовного зберігання (ескроу), відкритих Фондом.

Фонд з метою сплати суб’єктам підприємництва компенсації винагороди за договорами фінансового лізингу, укладеними уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем, відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу) в такому уповноваженому банку або обраному уповноваженим лізингодавцем банку, який є уповноваженим банком згідно з Порядком надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28 "Про надання фінансової державної підтримки" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 12, ст. 489; 2021 р., № 11, ст. 468), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2023 р. № 229 (далі - розрахункові банки).

Відкриття та обслуговування рахунка умовного зберігання (ескроу), відкритого Фондом, здійснюється розрахунковими банками на безоплатній основі.

Фонд перераховує кошти на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий у відповідному розрахунковому банку, в сумі, погодженій з Фондом, яка згідно з плановим (прогнозним) розрахунком уповноваженого банку або уповноваженого лізингодавця, для розрахунків з яким відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу) в такому розрахунковому банку, необхідна для сплати компенсації винагороди на користь відповідних суб’єктів підприємництва протягом піврічного строку дії договорів фінансового лізингу (далі - сума авансування). Перша сума авансування розраховується як прогнозна сума коштів, необхідних для сплати компенсації винагороди протягом піврічного періоду за договорами фінансового лізингу, які уповноважений банк або уповноважений лізингодавець планує укласти із суб’єктами підприємництва.

На період воєнного стану та протягом 180 календарних днів після його припинення чи скасування авансування рахунків умовного зберігання (ескроу) може не здійснюватися. У такому разі Фонд перераховує кошти на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий у відповідному уповноваженому банку, відповідно до нарахованої уповноваженим банком необхідної суми сплати компенсації винагороди протягом попереднього/попередніх місяця/місяців або в сумі самостійно сплаченої суб’єктом підприємництва компенсації винагороди за відповідний/відповідні місяць/місяці через відсутність коштів на рахунку умовного зберігання (ескроу).

За умови своєчасного та в повному обсязі виконання суб’єктом підприємництва зобов’язань за договором фінансового лізингу (крім прострочення в межах строку, зазначеного в пункті 29 цього Порядку) розрахунковий банк перераховує щомісяця кошти для компенсації винагороди з рахунка умовного зберігання (ескроу) Фонду для їх подальшого зарахування у рахунок часткового погашення нарахованої винагороди за договором фінансового лізингу, укладеним із суб’єктом підприємництва, відповідно до умов договору про співробітництво, укладеного між Фондом та уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем, договору фінансового лізингу, укладеного уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем із суб’єктом підприємництва, та договору рахунка умовного зберігання (ескроу), укладеного між Фондом і розрахунковим банком.

У період воєнного стану та протягом 180 календарних днів після його припинення чи скасування уповноважений банк або уповноважений лізингодавець має право виплачувати компенсацію винагороди з рахунка умовного зберігання (ескроу) Фонду в разі часткового погашення суб’єктом підприємництва нарахованої винагороди за договором фінансового лізингу, належної до сплати на відповідну дату. У такому разі компенсація винагороди виплачується у розмірі, що є пропорційним сумі часткового погашення нарахованої винагороди за договором фінансового лізингу.

Поповнення рахунка умовного зберігання (ескроу), відкритого Фондом у розрахунковому банку, здійснюється Фондом на підставі заявки уповноваженого банку або уповноваженого лізингодавця на таке поповнення рахунка умовного зберігання (ескроу), переліку суб’єктів підприємництва, складеного за формою, встановленою Фондом, яким сплачені компенсації винагороди. Заявка на поповнення рахунка умовного зберігання (ескроу) складається за формою, встановленою Фондом, та подається до Фонду в порядку, передбаченому договором про співробітництво, укладеним між Фондом та уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем.

У наданому уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем переліку суб’єктів підприємництва зазначається інформація про кількість створених (приріст) таким суб’єктом підприємництва робочих місць, на підставі чого розраховується розмір компенсаційної винагороди за договором фінансового лізингу, укладеним із суб’єктом підприємництва, на наступний період.

Фонд протягом 10 робочих днів з дня отримання заявки на поповнення рахунка умовного зберігання (ескроу) розглядає та погоджує її на підставі наданих уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем документів. Фонд перераховує необхідну суму поповнення на рахунок умовного зберігання (ескроу) Фонду, відкритий у відповідному розрахунковому банку, за умови попереднього отримання Фондом відповідних коштів з державного бюджету.

У разі коли сума авансування рахунка умовного зберігання (ескроу), відкритого Фондом у розрахунковому банку, за результатами звітного піврічного періоду використана уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем менш як на 30 відсотків, Фонд має право здійснювати поповнення відповідного рахунка умовного зберігання (ескроу) в такому розрахунковому банку на наступний піврічний період у меншому розмірі, ніж зазначено у заявці уповноваженого банку або уповноваженого лізингодавця, або вимагати негайного перерахування розрахунковим банком коштів державної підтримки (частини суми авансування), не наданих на користь суб’єктів підприємництва, на визначений Фондом рахунок, а розрахунковий банк зобов’язаний повернути кошти державної підтримки, не надані на користь суб’єктів підприємництва, на визначений Фондом рахунок.

24. Для отримання державної підтримки суб’єкт підприємництва подає уповноваженому банку або уповноваженому лізингодавцю у паперовій або електронній формі заявку на укладення договору фінансового лізингу, інформацію про групу пов’язаних з ним контрагентів та про отримання (неотримання) ним та членами групи пов’язаних з ним контрагентів будь-якої державної допомоги та/або підтримки за будь-який трирічний період за формою, встановленою Фондом, та інші документи/інформацію відповідно до внутрішніх процедур та правил уповноваженого банку або уповноваженого лізингодавця з урахуванням вимог до переліку інформації та форм документів, установлених Фондом.

25. Суб’єкт підприємництва набуває право на отримання компенсації винагороди у разі прийняття уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем рішення щодо укладення договору фінансового лізингу з таким суб’єктом підприємництва та надання Фонду інформації про такого суб’єкта підприємництва.

26. Протягом усього строку фінансового лізингу уповноважений банк або уповноважений лізингодавець, який уклав договір із суб’єктом підприємництва, проводить моніторинг цільового використання предмета фінансового лізингу та відповідності суб’єкта підприємництва критеріям прийнятності, визначеним пунктом 17 цього Порядку.

Моніторинг проводиться уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем відповідно до його внутрішніх процедур та правил з урахуванням вимог, установлених Фондом, але в будь-якому разі такий моніторинг повинен проводитися не рідше ніж один раз на квартал, а у період воєнного стану та протягом 180 календарних днів після його припинення чи скасування - не рідше ніж один раз на півроку, але незалежно від тривалості зазначеного періоду уповноважений банк або уповноважений лізингодавець повинен забезпечити подання річної звітності.

Фонд контролює регулярність проведення уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем зазначеного моніторингу. Фонд має право проводити в порядку, передбаченому Фондом, вибіркову перевірку суб’єктів підприємництва та укладених з ними договорів фінансового лізингу щодо відповідності критеріям та іншим умовам, визначеним цим Порядком.

27. Уповноважений банк або уповноважений лізингодавець повинен враховувати суму компенсації винагороди, що надається суб’єкту підприємництва, під час розрахунку показника обслуговування боргу за договором фінансового лізингу, укладеним із суб’єктом підприємництва.

28. Уповноважений банк або уповноважений лізингодавець у разі несвоєчасного перерахування Фондом на відповідний рахунок умовного зберігання (ескроу) суми авансування повинен забезпечити безперервність надання послуги з фінансового лізингу суб’єкту підприємництва із застосуванням компенсаційної винагороди.

Неможливість здійснення уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем перерахування коштів для компенсації винагороди за договором фінансового лізингу суб’єкту підприємництва у зв’язку з відсутністю на рахунку умовного зберігання (ескроу) Фонду в розрахунковому банку необхідної суми коштів протягом не більше дев’яти місяців підряд не повинна бути підставою для уповноваженого банку або уповноваженого лізингодавця визнати таку заборгованість суб’єкта підприємництва із сплати винагороди за договором фінансового лізингу простроченою.

29. Надання Фондом державної підтримки суб’єкту підприємництва шляхом часткової компенсації винагороди тимчасово припиняється у разі порушення суб’єктом підприємництва більш як на 15 календарних днів зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо своєчасної сплати лізингових платежів, у тому числі щодо своєчасної сплати суб’єктом підприємництва частини нарахованої винагороди за договором фінансового лізингу у розмірі компенсаційної винагороди. Сплата компенсації винагороди з урахуванням вимог абзацу сьомого пункту 23 цього Порядку відновлюється у разі погашення суб’єктом підприємництва заборгованості за договором фінансового лізингу або здійснення уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем та суб’єктом підприємництва реструктуризації простроченої ним заборгованості за договором фінансового лізингу. За період тимчасового припинення надання державної підтримки суб’єкту підприємництва шляхом сплати компенсації винагороди відповідна компенсація винагороди не сплачується та державна підтримка за такий період не надається.

У період воєнного стану в разі порушення суб’єктом підприємництва умов договору фінансового лізингу виплата компенсації винагороди зупиняється, але такий суб’єкт підприємництва не втрачає право на її отримання, яке може бути реалізовано відразу в момент погашення простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу. У такому разі компенсація винагороди виплачується за весь прострочений період з урахуванням вимог абзацу сьомого пункту 23 цього Порядку.

30. Відповідальність за недостовірність інформації, поданої до уповноваженого банку або уповноваженого лізингодавця для отримання державної підтримки, несе суб’єкт підприємництва.

31. Надання Фондом державної підтримки суб’єкту підприємництва припиняється з дати виявлення уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем та/або Фондом будь-якого з фактів:

сукупна сума отриманої суб’єктом підприємництва разом з учасниками групи пов’язаних з ним контрагентів державної допомоги та/або підтримки за будь-якими її напрямами протягом будь-якого трирічного періоду становить або перевищує суму, еквівалентну 200 тис. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком, що діяв на останній день фінансового року;

сукупна сума отриманої суб’єктом підприємництва разом з учасниками групи пов’язаних з ним контрагентів державної допомоги та/або підтримки за будь-якими її напрямами та за тимчасовими заходами, спрямованими на підтримку економіки в умовах поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, перевищує суму, еквівалентну 400 тис. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком, що діяв на останній день фінансового року;

суб’єкт підприємництва підпадає під обмеження щодо надання державної підтримки, визначені статтею 13 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні";

суб’єкт підприємництва зареєстрований на територіях, тимчасово окупованих Російською Федерацією, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації.

З дати виявлення та до моменту припинення факту, визначеного абзацом п’ятим цього пункту, суб’єкт підприємництва позбавляється права на отримання державної підтримки, яке може бути поновлене зразу після усунення порушення відповідності критерію, визначеному підпунктом 2 пункту 17 цього Порядку.

Обмеження суми державної підтримки, визначені абзацами другим та третім цього пункту, не застосовуються до суб’єктів підприємництва, що провадять діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва та рибальства та в період воєнного стану. У період воєнного стану та щодо суб’єктів підприємництва, що провадять діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва та рибальства, виявлення будь-якого з фактів, передбачених абзацами другим та третім цього пункту, не є підставою для припинення надання Фондом державної підтримки суб’єкту підприємництва.

32. Уповноважений банк або уповноважений лізингодавець несе відповідальність за недостовірність поданої Фонду інформації щодо відповідності суб’єкта підприємництва вимогам цього Порядку у разі, коли Фондом буде доведено, що уповноважений банк або уповноважений лізингодавець володів достовірною інформацією або не доклав належних зусиль для отримання достовірної інформації на момент її подання до Фонду.

33. У разі порушення уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем критеріїв, визначених у додатку, та/або застосування до нього заходів впливу з боку органів регулювання та нагляду, та/або невиконання уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем своїх зобов’язань за договором про співробітництво, укладеним між Фондом та уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем, Фонд має право:

зупинити співробітництво з уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем та виплату коштів державної підтримки через уповноважений банк або уповноваженого лізингодавця для нових договорів фінансового лізингу, укладених із суб’єктами підприємництва, до моменту усунення порушень;

вимагати негайного перерахування розрахунковим банком коштів державної підтримки (частини суми авансування), що не надані на користь суб’єктів підприємництва, на визначений Фондом рахунок, а розрахунковий банк зобов’язаний повернути кошти державної підтримки, не надані на користь суб’єктів підприємництва, на визначений Фондом рахунок.

У разі віднесення розрахункового банку, уповноваженого банку до категорії проблемних надання Фондом державної підтримки суб’єктам підприємництва зупиняється, а розрахунковий банк, уповноважений банк зобов’язані негайно повернути (перерахувати) кошти з рахунка умовного зберігання (ескроу) на визначений Фондом рахунок.

34. Суб’єкт підприємництва позбавляється права на отримання державної підтримки з дати виявлення уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем та/або Фондом будь-якого з таких фактів:

порушення суб’єктом підприємництва умов цього Порядку;

надання суб’єктом підприємництва недостовірної, неправдивої або недійсної інформації, що призвело до виплати коштів державної підтримки на користь суб’єкта підприємництва, який не мав права на отримання такої державної підтримки;

визнання уповноваженим органом з питань державної допомоги державної підтримки, наданої Фондом на користь суб’єкта підприємництва, державною допомогою, недопустимою для конкуренції;

належність суб’єкта підприємництва до суб’єктів, які визначені статтею 13 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні".

У разі виявлення будь-якого із наведених фактів суб’єкт підприємництва позбавляється права на отримання державної підтримки та зобов’язаний повернути Фонду таку незаконно отриману державну підтримку, а також зобов’язаний самостійно забезпечити сплату процентної ставки, визначеної договором фінансового лізингу.

35. У разі виявлення уповноваженим банком або лізінгодавцем та/або Фондом фактів або інформації про те, що суб’єкт підприємництва підпадає під обмеження щодо надання державної підтримки, визначені пунктом 8 частини першої статті 13 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", які мають тимчасовий характер, надання державної підтримки суб’єкту підприємництва зупиняється з дати виявлення таких фактів або інформації до підтвердження того, що суб’єкт підприємництва більше не підпадає під такі обмеження, та за умови відсутності підстав для позбавлення його права на отримання державної підтримки. Виплата компенсації винагороди за договорами фінансового лізингу суб’єкта підприємництва відновлюється з наступного календарного місяця за місяцем, у якому суб’єкт підприємництва перестав підпадати під встановлені обмеження.

36. Уповноважений банк та уповноважений лізингодавець зобов’язані повернути Фонду кошти державної підтримки, що була надана уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем на користь суб’єкта підприємництва з порушенням умов цього Порядку, зокрема подання уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем Фонду недостовірної або неперевіреної інформації, внаслідок чого суб’єкт підприємництва, що фактично не відповідав цільовій групі та критеріям, визначеним цим Порядком, згідно з інформацією, наявною в уповноваженого банку або уповноваженого лізингодавця станом на дату подання відповідної заявки, отримав державну підтримку.

37. Повернення коштів державної підтримки уповноваженим банком або уповноваженим лізингодавцем чи суб’єктом підприємництва внаслідок порушення вимог цього Порядку здійснюється відповідно до вимог Фонду та законодавства.

Дотримання регулятивних вимог (зокрема економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції), включаючи індивідуальні нормативи Національного банку, встановлені для конкретного банку. На період воєнного стану не є порушенням цього критерію недотримання регулятивних вимог у разі незастосування Національним банком заходів впливу за відповідне порушення у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій

Відсутність заборгованості із сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету

Незастосування протягом останніх 12 місяців до лізингодавця або власників істотної участі в лізингодавці, або до пов’язаних осіб лізингодавця, що є контролерами або керівниками лізингодавця, санкцій іноземними державами (крім держав, що здійснили або здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України") або міждержавними об’єднаннями, або міжнародними організаціями та/або незастосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції"

Наявність технології та процедури надання послуг фінансового лізингу суб’єктам підприємництва, прийнятність яких визначається Фондом розвитку підприємництва

Наявність організаційної структури з надання послуг з фінансового лізингу суб’єктам підприємництва

Наявність у продуктовій лінійці лізингодавця лізингових продуктів для суб’єктів підприємництва, інформація про які розміщена на веб-сайті лізингодавця

Наявність працюючого портфеля лізингових договорів із суб’єктами підприємництва в розмірі, визначеному Фондом розвитку підприємництва

Наявність стратегічного плану щодо фінансування суб’єктів підприємництва (стратегія бізнесу, цільові параметри, ліміти на фінансові експозиції тощо)

1. Цей Порядок визначає умови, критерії та механізм надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва за договорами факторингу.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

базова винагорода за договором факторингу (далі - базова винагорода) - плата за надане уповноваженим фактором факторингове фінансування. Базова винагорода може бути встановлена у вигляді процентної ставки або дисконтування відступленого права грошової вимоги, під яку надається факторингове фінансування;

дебітор або боржник - юридична особа або фізична особа - підприємець - резидент України, право вимоги грошових коштів до якої відступається суб’єктом підприємництва уповноваженому фактору на підставі договору факторингу та яка відповідає вимогам, встановленим уповноваженим фактором відповідно до його внутрішніх процедур та правил, - покупець поставленого суб’єктом підприємництва товару (виконаних робіт, наданих послуг);

договір внутрішнього факторингу - договір факторингу без регресу та/або з регресом, тобто з правом зворотної вимоги до суб’єкта підприємництва відшкодувати сплачену суму, сторони якого зареєстровані в Україні;

договір факторингу - договір, що укладається між суб’єктом підприємництва (клієнт) і уповноваженим фактором та передбачає фінансування під відступлене право грошової вимоги, відповідно до якої одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити уповноваженому факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника);

компенсація базової винагороди - сума коштів, що сплачується на користь суб’єкта підприємництва Фондом розвитку підприємництва з метою зниження його фактичних витрат на сплату базової винагороди, визначеної відповідно до пункту 12 цього Порядку, до рівня 13 відсотків річних (далі – компенсаційна винагорода);

максимальний ліміт фінансування за договором факторингу - максимальна можлива сума за договором факторингу, в межах якої уповноваженим фактором здійснюється факторингове фінансування суб’єкта підприємництва, під відступлення на його користь права грошових вимог за контрактами до всіх дебіторів. Таке факторингове фінансування є відновлюваним в межах максимального ліміту;

період очікування - період, що перевищує строк оплати за договорами, укладеними суб’єктами підприємництва з третіми особами (боржниками, дебіторами), у межах якого уповноважений фактор не звертається з регресом до суб’єкта підприємництва;

суб’єкт підприємництва, зокрема мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва, - резидент України, що здійснює постачання товарів дебітору на умовах відстрочення платежу (далі - суб’єкт підприємництва): фізична особа - підприємець, зареєстрована в установленому законом порядку; юридична особа, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) якої є фізичною особою - резидентом України; сільськогосподарський товаровиробник.

З метою визначення сегмента суб’єкта підприємництва розмір річного доходу від провадження ним господарської діяльності визначається в межах граничних розмірів, установлених Господарським кодексом України, за останні чотири звітні календарні квартали - для суб’єктів підприємництва, що подають квартальну звітність, або за останній звітний рік - для суб’єктів підприємництва, що подають річну звітність. Розрахунок зазначеного показника здійснюється на підставі даних офіційної фінансової звітності за звітний період, що передує даті отримання кредиту;

товар - будь-яка продукція, послуги, роботи українського походження, призначені для продажу (оплатної передачі), які виготовлені (виконані) українським виробником. Суб’єкт підприємництва підтверджує походження товару шляхом повідомлення уповноваженому фактору;

фактор - банк, що відповідає критеріям, визначеним у додатку до цього Порядку, та підписав з Фондом розвитку підприємництва договір про співробітництво (далі - уповноважений фактор);

факторингове фінансування - фінансування за договором факторингу під відступлене право грошової вимоги за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги), відповідно до якого уповноважений фактор зобов’язується передати на умовах договору факторингу грошові кошти в розпорядження суб’єкта підприємництва за плату, а суб’єкт підприємництва відступає уповноваженому фактору свої права грошової вимоги за контрактом;

факторингові операції - операції, які уповноважений фактор здійснює відповідно до банківської ліцензії для надання послуг факторингу.

Максимальний ліміт фінансування за договором факторингу, встановлений суб’єкту підприємництва (разом з учасниками групи пов’язаних з ним контрагентів), з урахуванням кредитування відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва та Порядку надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва за договорами фінансового лізингу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 12, ст. 489; 2023 р., № 33, ст. 1763), не може перевищувати 150 млн. гривень.

Поняття "група пов’язаних контрагентів" в цьому Порядку вживається у значенні, наведеному в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженій постановою Правління Національного банку від 28 серпня 2001 р. № 368.

3. Надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва за договорами факторингу (далі - державна підтримка) здійснюється Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд).

Для виконання вимог цього Порядку Фонд затверджує програму фінансової державної підтримки суб’єктів підприємництва за договорами факторингу, яка може містити додаткові умови для уповноважених факторів у визначених цим Порядком межах.

З 1 січня 2025 р. покриття витрат Фонду на супроводження та забезпечення надання державної підтримки суб’єктам підприємництва здійснюється у розмірі 0,5 відсотка суми державної підтримки, перерахованої уповноваженим фактором на рахунок суб’єкта підприємництва з рахунка умовного зберігання (ескроу) Фонду, відкритого в уповноваженому факторі, та виплачується Фонду уповноваженим фактором щокварталу за підсумками попереднього кварталу на умовах, визначених договором про співробітництво, який укладається між Фондом та уповноваженим фактором.

4. Державна підтримка надається з метою факторингового фінансування суб’єктів підприємництва. Для реалізації мети надання державної підтримки за договорами факторингу факторингове фінансування може бути надано уповноваженим фактором суб’єкту підприємництва в розмірі до 95 відсотків суми грошової вимоги згідно з наданими первинними документами, що посвідчують право грошової вимоги.

5. Строк, протягом якого суб’єкти підприємництва можуть звернутися за отриманням державної підтримки, становить три роки з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2023 р. № 1016.

6. Державна підтримка надається через уповноважених факторів, що відповідають критеріям, визначеним у додатку до цього Порядку, та підписали з Фондом договір про співробітництво за формою, затвердженою Фондом.

7. Державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у державному бюджеті, у вигляді часткової компенсації Фондом базової винагороди за договорами факторингу, укладеними уповноваженими факторами із суб’єктами підприємництва.

Надання передбаченої цим Порядком державної підтримки суб’єкту підприємництва може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок місцевих ресурсів (місцевих бюджетів). З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Фонд укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування, в яких визначаються основні умови впровадження зазначених спільних регіональних та місцевих програм.

8. Для отримання державної підтримки відповідно до цього Порядку суб’єкт підприємництва на момент укладення договору з уповноваженим фактором повинен відповідати таким критеріям:

1) суб’єкт підприємництва не є особою, учасником (акціонером, членом) або кінцевим бенефіціарним власником якої є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом, та/або особою, яка належить або належала до терористичних організацій, юридичною особою, в якій особа, яка належить або належала до терористичної організації, виступає учасником (акціонером, членом) або кінцевим бенефіціарним власником, до суб’єкта підприємництва, або до пов’язаних осіб суб’єкта підприємництва Україною, іноземними державами - членами Організації економічного співробітництва та розвитку чи ЄС не застосовано персональних санкцій;

2) суб’єкт підприємництва зареєстрований на території України (крім тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації);

3) суб’єкт підприємництва разом з учасниками групи пов’язаних з ним контрагентів за останні три календарних роки не отримував державної допомоги, що перевищує суму, еквівалентну 200 тис. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком, що діяв на останній день фінансового року;

4) суб’єкт підприємництва не підпадає під обмеження щодо надання державної підтримки, визначені статтею 13 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні";

5) наявність поточного рахунка, відкритого в уповноваженому факторі;

6) безготівкова форма розрахунків з дебіторами (боржниками);

7) щодо суб’єкта підприємництва не порушено провадження у справі про банкрутство.

Обмеження суми державної підтримки, визначене підпунктом 3 цього пункту, не застосовуються до суб’єктів підприємництва, що провадять діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва та рибальства, а також у період воєнного стану.

9. Відповідність суб’єкта підприємництва критеріям, установленим пунктом 8 цього Порядку, визначається уповноваженим фактором.

Уповноважений фактор здійснює відбір, оцінку кредитоспроможності, укладення та супроводження договору факторингу із суб’єктом підприємництва відповідно до власних правил, процедур та порядків з урахуванням вимог, визначених цим Порядком.

10. Умови проведення факторингового фінансування для суб’єкта підприємництва з урахуванням вимог цього Порядку визначаються у договорі факторингу, що укладається суб’єктом підприємництва з уповноваженим фактором.

11. У договорі факторингу повинні бути передбачені такі умови:

1) максимальний строк користування факторинговим фінансуванням - не більше 360 днів;

2) відстрочка платежу щодо сплати суб’єктом підприємництва на користь уповноваженого фактора визначених договором факторингу платежів не допускається;

3) може передбачати обов’язок суб’єкта підприємництва сплатити одноразову комісію уповноваженому фактору в розмірі не більш як 1,5 відсотка максимального ліміту фінансування за договором факторингу, що є частиною винагороди уповноваженого фактора.

Уповноважений фактор може встановлювати одноразову комісію за надання факторингового фінансування та надавати суб’єкту підприємництва послуги, пов’язані із грошовою вимогою, право якої він відступає за договором факторингу. Плата за ці послуги може сплачуватися суб’єктом підприємництва у вигляді інших комісій. Уповноважений фактор має право включити в договір факторингу інші комісії (але не виключно комісію за адміністрування дебіторської заборгованості, одноразову комісію, інші комісії уповноваженого фактора) (далі - комісії за додаткові послуги).

Комісії за додаткові послуги не підлягають компенсації за рахунок державної підтримки.

Граничний розмір комісій за додаткові послуги, який встановлюється у відсотках до суми наданого факторингового фінансування за договором факторингу, не диференціюється та становить не більш як 3 відсотки максимального ліміту фінансування за договором факторингу;

4) розмір винагороди уповноваженого фактора без урахування компенсації базової винагороди (у відсотках річних);

5) якщо договір факторингу передбачає сплату суб’єктом підприємництва) винагороди у вигляді процентів за використання факторингового фінансування, платіж повинен бути розподілений на такі складові елементи:

сума винагороди, яку сплачує суб’єкт підприємництва;

сума компенсації базової винагороди, яка надається Фондом;

сума комісій за додаткові послуги, яка визначається відповідно до підпункту 3 цього пункту та повинна бути сплачена суб’єктом підприємництва;

6) якщо договір факторингу передбачає винагороду за договором факторингу у вигляді дисконтування відступленого права грошової вимоги, різниця між номінальним розміром відступленої уповноваженому фактору грошової вимоги, та вартістю, яку за її відступлення уповноважений фактор сплачує суб’єкту підприємництва (далі - дисконт), повинна бути розподілена на такі елементи:

розмір дисконту, який застосовує уповноважений фактор до відступленого права грошової вимоги;

сума компенсації базової винагороди, яка надається Фондом;

сума комісій за додаткові послуги, яка визначається відповідно до підпункту 3 цього пункту та повинна бути сплачена суб’єктом підприємництва.

12. Базова винагорода, яку уповноважений фактор отримує у вигляді процентів за використання факторингового фінансування або дисконту відступленого права грошової вимоги, визначається за такою формулою:

для суб’єктів мікропідприємництва - не більше Індексу UIRD (три місяці) плюс тринадцять процентних пунктів;

для суб’єктів малого підприємництва - не більше Індексу UIRD (три місяці) плюс дванадцять процентних пунктів;

для суб’єктів середнього підприємництва - не більше Індексу UIRD (три місяці) плюс одинадцять процентних пунктів.

Критерії віднесення суб’єктів господарювання до мікропідприємництва, малого або середнього підприємництва визначаються Господарським кодексом України.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк три місяці. Перегляд уповноваженим фактором розміру базової винагороди за договором факторингу, укладеним із суб’єктом підприємництва, з урахуванням зміни зазначеного індексу здійснюється не рідше одного разу на рік. Порядок перегляду розміру базової винагороди за договором факторингу, укладеним із суб’єктом підприємництва, та дата, станом на яку він проводиться, визначаються у договорі факторингу, укладеному між суб’єктом підприємництва та уповноваженим фактором відповідно до його внутрішніх процедур і правил.