Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 р.
№ 1366.
Однак, слід зазначити, що положення про Державну інформаційну систему трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин на цей момент не затверджено.
Проблема 2.7.3. Електронна система охорони здоров'я є недостатньо інтегрованою з іншими базами даних, що створює можливості для зловживань під час реалізації окремих функцій (зокрема надання виплат унаслідок непрацездатності, проведення профілактичних та обов'язкових медичних оглядів, встановлення групи інвалідності)
За останні роки відбувся ряд системних зрушень та цифрових трансформацій у сфері охорони здоров'я України, які зменшують корупційні ризики у ній. Зокрема, функціонує електронна система охорони здоров'я - інформаційно-комунікаційна система, яка дає змогу автоматизувати роботу суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я, створювати, переглядати, обмінюватися медичною інформацією в електронній формі.
З огляду на необхідність забезпечення доступу пацієнта до управління власними медичними даними, а також якості, безпечності та доступності медичних послуг, а також зменшення кількості корупційних ризиків слід вдосконалити електронну систему охорони здоров'я.
Насамперед електронна система охорони здоров'я повинна бути інтегрована з іншими інформаційними системами та державними інформаційними ресурсами, оскільки в іншому випадку це призведе до консолідування неверифікованої інформації у реєстрі, а також до необхідності співпраці "у ручному режимі", що має ризики суб'єктивного втручання і помилок, а також до повільного обміну даними. Крім того, як встановила Рахункова палата, внаслідок неналежної інтеграції створено умови для оплати декларацій громадян, які насправді не мали можливості звернутися до лікаря, що надає первинну медичну допомогу (у зв'язку із засудженням, перебуванням за кордоном, призовом на строкову військову службу тощо).
Крім того, медичним працівникам та закладам охорони здоров'я доводиться використовувати неефективні інструменти, пов'язані із веденням великої кількості паперових форм медичної документації, зокрема медичних карток, та збиранням статистичної інформації. Це призводить не тільки до паралельного існування паперових та електронних форм, зокрема двох маршрутів для пацієнта - старого (паперового) та нового (електронного), що нерідко суперечать один одному, але і до збереження існування інших, крім електронної системи охорони здоров'я, джерел інформації про надані медичні послуги в Україні.
Окремо варто зупинитися на необхідності впровадження в електронній системі охорони здоров'я інструментів оцінки стану функціональності особи на основі Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я. Основною перевагою розробленої Всесвітньою організацією охорони здоров'я класифікації є концептуально новий підхід до оцінки здоров'я: дивитися на пацієнта не з точки зору діагнозу, а з точки зору потенціалу до відновлення та потреб (оперативних втручань, реабілітації тощо) для покращення його продуктивності.
Тривалий час однією із поширених корупційних практик у сфері охорони здоров'я є сплата неофіційних платежів працівнику медичного закладу (грошові кошти або подарунки) або надання йому послуг за оформлення медичних довідок. Так, Інтернет та дошки оголошень переповнені інформацією про можливість придбати такі довідки через посередників без проходження медичного огляду (фальсифікованих або дійсних, але необґрунтовано виданих).
Проблема корупції у процедурах медико-соціальної експертизи усвідомлена вже досить давно як важливе завдання у комплексі реформ системи охорони здоров'я. Так, чинний порядок дає змогу недоброчесним членам медико-соціальних експертних комісій суб'єктивно варіювати, яку групу інвалідності встановлювати і на який строк.
Процес оформлення листків непрацездатності супроводжується недоброчесними практиками та корупційними явищами (наприклад, "продаж" сторонніми особами підроблених документів або внесення лікарями недостовірних відомостей для імітації підстав визнання особи непрацездатною). Їх виникненню сприяє паперова форма листків непрацездатності, яку легше відтворити стороннім особам, а також яка не фіксує час їх оформлення.
Проблема 2.7.4. Недостатньо прозорі процедури добору кадрів у закладах охорони здоров'я знижують конкуренцію та створюють можливості для проявів корупції при призначенні на такі посади
Корупційні ризики у сфері охорони здоров'я пов'язані, зокрема, з поведінкою недоброчесних медичних працівників. Тому важливим напрямом антикорупційної політики у зазначеній сфері є унеможливлення допуску недоброчесних осіб до надання медичних послуг шляхом удосконалення процедур добору медичних працівників у закладах охорони здоров'я.
Інформація тільки про вакантні посади керівників комунальних закладів охорони здоров'я міститься у великій кількості різних джерел. Масштаб такої розосередженості ще більший з урахуванням загальної кількості всіх вакантних посад у державних та комунальних закладах охорони здоров'я. При цьому практикується розміщення інформації про вакансії органами управління закладів охорони здоров'я у розділах новин на своїх офіційних веб-сайтах, де інформація швидко переміщується вниз та не є помітною, або її оприлюднення здійснюється із запізненням. Така ситуація ускладнює здійснення ефективного контролю за процедурами добору медичного персоналу та зумовлює штучне обмеження конкуренції. Найбільш небезпечним наслідком констатованої проблеми є виникнення корупційних практик.
З 2018 року згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р.
№ 1094 Порядком проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров'я вперше представники громадськості можуть обирати керівника лікарні, адже вони становлять одну третину членів конкурсної комісії. Незважаючи на це, на практиці виникали труднощі із доступом представників незалежних громадських організацій до участі у доборі. Крім того, суди України неодноразово встановлювали факти подання кандидатами недостовірних відомостей для участі у конкурсі, що свідчить про необхідність вдосконалення процедури конкурсного добору.
Проблема 2.7.5. Доступ до закладів освіти та перебіг освітнього процесу містять корупційні ризики. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань нерідко відбувається із значним використанням корупційних практик та інших проявів недоброчесності
Тривалий час однією з ключових проблем недовіри до системи вищої освіти є явище корупції під час вступу до закладів вищої освіти, у подоланні якого досягнуто значного прогресу шляхом запровадження зовнішнього незалежного оцінювання. Про успіх застосування цього інструменту та його підтримку стейкхолдерами свідчать соціологічні опитування. Незважаючи на це, досі залишаються траєкторії вступу з високими корупційними ризиками (наприклад, за творчим конкурсом та внутрішнім вступним екзаменом). Такі правила прийому мають надзвичайно високий ризик необґрунтованої деформації оцінок.
Іншим корупційним чинником під час вступу до закладів вищої освіти є необґрунтоване надання пільг та преференцій. Наприклад, пільги для складання внутрішнього іспиту замість зовнішнього незалежного оцінювання використовувались недоброчесно особами, які за медичними показаннями насправді підлягали оцінюванню у загальному порядку.
Також варто нагадати, що уже понад 10 років умови прийому передбачають можливість подання заяв про участь у конкурсному відборі до закладів вищої освіти в електронній формі. Така практика є не тільки зручною для вступників, але і забезпечує належну прозорість, оперативність та уникнення зайвого контакту із членами приймальної (відбіркової) комісії. Однак до сьогодні для деяких категорій осіб можливе подання заявок лише у паперовій формі. Наприклад, за наявності розбіжностей в даних вступника в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, стать, громадянство тощо) і у відповідному документі про освіту, здобуту раніше, та у сертифікаті зовнішнього незалежного оцінювання чи у разі подання іноземного документа про освіту, здобуту в іноземному закладі освіти, особа вимушена йти до кожної приймальної (відбіркової) комісії, які теоретично можуть прийняти різні рішення щодо одного і того ж питання - допуску вступника до конкурсу.
Ще однією проблемою, яка характеризується високим рівнем корупційних ризиків у вищій освіті, є питання вступу іноземців та осіб без громадянства до вітчизняних закладів вищої освіти. Зокрема, система отримання запрошень на навчання для іноземців та осіб без громадянства не є достатньо прозорою. Так, кожен іноземець чи особа без громадянства повинен/повинна самостійно звернутися до закладу вищої освіти для отримання такого запрошення, що спричиняє можливість отримання посадовими особами закладів вищої освіти неправомірної вигоди чи задоволення свого приватного інтересу.
Процес здобуття вищої освіти та оцінювання результатів навчання також містить ряд корупційних ризиків. Можливість вимагати чи отримувати неправомірну вигоду за здачу заліків чи іспитів студентів під час сесій, а також за завищення результатів поточної успішності є комплексною та масштабною проблемою під час провадження освітньої діяльності закладів вищої освіти. Наслідком констатованої проблеми є підготовка некваліфікованих здобувачів вищої освіти, а основною причиною - непрозорий та неефективний процес управління освітнім процесом у закладах вищої освіти.
Корупційні ризики не менш притаманні підготовці та захисту кваліфікаційних, а також наукових робіт. При цьому правові засоби притягнення до відповідальності за академічну недоброчесність, зокрема академічний плагіат, не є досконалими. Так, законодавство України не містить процесуальних норм щодо порядку притягнення до юридичної відповідальності за прояви академічної доброчесності. Результатом цього стало скасування у судовому порядку не одного рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо можливого порушення академічної доброчесності у текстах дисертаційних досліджень.
Окремо слід наголосити на невизначеності строків давності притягнення до юридичної відповідальності за академічну недоброчесність. З одного боку, громадськість наполягає на тому, щоб в законодавстві прямо було закріплено відсутність (незастосування) строку давності для позбавлення наукового ступеня за академічний плагіат, фабрикацію, фальсифікацію, інші порушення академічної доброчесності. Щодо дисертацій, захист яких здійснився після набрання чинності зазначеним Законом (тобто з 6 вересня 2014 р.), жодних визначених строків давності немає. Це створює ситуацію, за якої такі дослідження можуть підлягати перевірці у будь-який строк, тоді як більш ранні - за жодних обставин.
Іншим фактором, що спричиняє корупційні ризики, є існування до сьогодні в окремих законах положень про можливість встановлення доплат чи надбавок за науковий ступінь чи вчене звання для осіб, функції яких не пов'язані безпосередньо із науковою чи дослідницькою діяльністю.
Проблема 2.7.6. У сфері освіти і науки наявні конфлікти інтересів під час формування та реалізації державної політики
Виникнення конфлікту функцій під час формування та реалізації державної політики у сфері освіти і науки насамперед зумовлено тим, що на той самий орган виконавчої влади покладаються повноваження, здійснення яких може суперечити одне одному.
Так, функції ліцензування освітньої діяльності у сфері вищої освіти, державного нагляду за додержанням відповідними ліцензіатами вимог ліцензійних умов (повноваження у сфері інспекційно-наглядової діяльності) покладені на орган, який одночасно здійснює повноваження щодо управління багатьма з них, а отже безумовно заінтересований в успішному їх ліцензуванні.
При цьому одним з принципів державної політики у сфері ліцензування є його застосування лише до такого виду господарської діяльності, провадження якого становить загрозу порушенню прав, законних інтересів громадян, життю чи здоров'ю людини, навколишньому природному середовищу та/або безпеці держави, і лише у разі недостатності інших засобів державного регулювання (пункт 4 частини першої
статті 3 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"), з чим не узгоджена процедура ліцензування у сфері вищої освіти.
Крім того, ряд законів містять окремі норми, які не є чітко визначеними (не містять конкретних повноважень центральних органів виконавчої влади), у зв'язку з чим виникають корупціогенні фактори.
У законодавстві у сфері освіти недостатньо чітко регламентовано також повноваження інших центральних органів виконавчої влади, місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування як органів управління у сфері освіти і як засновників державних і комунальних закладів освіти (наукових установ). Так, на рівні
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад визначаються за застарілою радянською концепцією як "управління закладами освіти". Це поняття не має визначеного змісту, тому часто тлумачиться ширше за вичерпний перелік повноважень у спеціалізованих законах, а отже призводить до конфлікту повноважень між різними органами управління у сфері освіти.
Крім того, положення інших законів також містять застарілі норми, які не узгоджуються за змістом з освітнім та бюджетним законодавством, а отже утворюють корупціогенні фактори.
Порядок розподілу публічних коштів на підготовку фахівців з вищою освітою та на наукові дослідження між закладами освіти і науковими установами також містить корупційні ризики через недостатню якість законодавчого регулювання, а отже потребує вдосконалення.
Проблема 2.7.7. Відсутній належний облік та прозорість у використанні коштів, передбачених у бюджетах усіх рівнів на соціальний захист для всіх категорій отримувачів соціальної допомоги
До проблем сфери соціального захисту належить неефективність механізму обліку коштів, спрямованих на соціальну підтримку, що призводить до наявності ряду корупційних ризиків, які в цілому полягають у можливості зловживань системою соціального захисту як з боку отримувачів соціальної підтримки, так і державних службовців, які можуть суб'єктивно розпоряджатися даними про отримувачів, спричиняючи необґрунтовані витрати бюджетних коштів. Така проблема спричинена неефективністю механізму соціальної підтримки та ускладненістю процесу надання послуг у соціальній сфері, а також несправедливим та дискримінаційним порядком розподілу бюджетних коштів фінансової підтримки громадських об'єднань осіб з інвалідністю.
Неефективність механізму соціальної підтримки та ускладненість процесу надання послуг у соціальній сфері зумовлені дублюванням інструментів соціальної підтримки, а також веденням реєстрів осіб, що потребують соціальної підтримки та отримують грошові виплати, без проведення звірки інформації, що міститься в інших згаданих реєстрах. До основних факторів, що зумовлюють ці причини, належать наявність законодавчих положень, які передбачають види соціальної допомоги, які значною мірою дублюють один одного, та відсутністю єдиного реєстру осіб, які отримують різні види соціальної допомоги. До того ж наявність корупційних ризиків у процесі надання послуг у соціальній сфері зумовлена відсутністю належного обліку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на соціальну підтримку для всіх категорій її отримувачів.
Несправедливий розподіл коштів фінансової підтримки серед громадських об'єднань осіб з інвалідністю зумовлений відсутністю чіткої законодавчої вимоги надання згаданої фінансової підтримки за рахунок бюджетних коштів виключно на конкурсних засадах, недостатнім рівнем прозорості існуючих конкурсних процедур та відсутністю визначеної на рівні закону заборони надання привілеїв для окремих громадських об'єднань осіб з інвалідністю під час здійснення державної фінансової підтримки.
До того ж одним із додаткових факторів недосконалості та неефективності існуючого механізму фінансової підтримки громадських об'єднань осіб з інвалідністю є невиконання вимог керівних документів щодо впровадження на державному рівні інституційної підтримки громадських об'єднань осіб з інвалідністю виключно на конкурсних засадах (на доповнення до проектної підтримки, яка здійснюється на цей час).
3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕВІДВОРОТНОСТІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КОРУПЦІЮ
3.1. Дисциплінарна відповідальність
Проблема 3.1.1. Порушення вимог антикорупційного законодавства на практиці не завжди розглядається як дисциплінарне правопорушення; значна частина суб'єктів, на яких поширюється дія
Закону України "Про запобігання корупції", уникає дисциплінарних стягнень
Інститут дисциплінарної відповідальності характеризується високим антикорупційним потенціалом, оскільки дає змогу не лише швидко та ефективно реагувати на факти порушень вимог антикорупційного законодавства, стимулюючи доброчесних осіб до належного виконання своїх обов'язків, а і усувати від виконання функцій держави або місцевого самоврядування осіб, які систематично порушують свої обов'язки, приймають упереджені рішення, використовують надані їм повноваження у власних інтересах, беруть участь у корупційних практиках.
Водночас в Україні цей потенціал практично не реалізований, адже порушення вимог антикорупційного законодавства на практиці не завжди розглядається як дисциплінарне правопорушення, що зумовлено як недосконалістю (зокрема суперечністю окремих його положень) законодавства, так і низькою правосвідомістю осіб, на яких законодавством покладено повноваження застосування заходів дисциплінарної відповідальності.
Ця обставина у поєднанні з низькою ефективністю адміністративної відповідальності за такі правопорушення призвела до того, що значна частина суб'єктів, на яких поширюється дія
Закону України "Про запобігання корупції", що порушують вимоги антикорупційного законодавства, не притягаються до жодного з видів юридичної відповідальності, продовжуючи і надалі перебувати на своїх посадах.
3.2. Адміністративна відповідальність
Проблема 3.2.1. Частина правил, заборон та обмежень, встановлених антикорупційним законодавством, не забезпечені заходами юридичної відповідальності.
Статті 172-4-
172-9,
212-15,
212-21 Кодексу України про адміністративні правопорушення мають ряд недоліків, які суттєво знижують їх забезпечувальний та превентивний потенціал, а також ефективність Національного агентства, Національної поліції, прокуратури та судів.
Частина правил, заборон та обмежень, установлених антикорупційним законодавством, на цей час не забезпечені заходами юридичної відповідальності, що призводить до низького рівня їх дотримання на практиці. Йдеться передусім про вимоги щодо передачі в управління третім особам підприємств та корпоративних прав, про заборони та обмеження, що покладаються на осіб, які припинили виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також про вимоги стосовно необхідності вжиття заходів до врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Проблема 3.2.2. Більшість осіб, винних у вчиненні правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також правопорушень у сфері фінансування політичних партій та подання ними фінансової звітності, уникають адміністративної відповідальності та/або стягнення, використовуючи системні недоліки існуючої процедури притягнення осіб до адміністративної відповідальності та недосконалість судової системи
Відсутність у судах централізованої системи електронного процесуального діловодства, а також Єдиного державного реєстру виконавчих документів призводить до існування значних корупційних ризиків, зумовлених використанням адміністративного впливу, а також у сфері обліку та контролю за виконанням постанов про притягнення до відповідальності осіб за вчинення адміністративних правопорушень та інших виконавчих документів.
3.3. Кримінальна відповідальність
Проблема 3.3.1. Окремі положення кримінального законодавства, які стосуються кримінальної відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення, суперечать міжнародним стандартам у зазначеній сфері, не узгоджені між собою та з положеннями кримінального процесуального законодавства і
Закону України "Про запобігання корупції". Як наслідок у значній частині випадків особи, що вчинили корупційні кримінальні правопорушення, звільняються від кримінальної відповідальності та/або покарання
Численні наукові, практичні та аналітичні дослідження і звіти, а також офіційна статистика досудового розслідування і судового розгляду кримінальних проваджень про корупційні та пов'язані з корупцією кримінальні правопорушення змушують констатувати існування проблеми, яка полягає у тому, що на сьогодні законодавство у зазначеній сфері є незбалансованим, містить термінологічні неузгодженості, колізії та прояви невиправданої конкуренції між нормами.
Зокрема, експерти із запобігання та протидії корупції ідентифікували наявність таких проблем:
перелік кримінальних правопорушень, наведений у примітці до
статті 45 Кримінального кодексу України, містить посилання на окремі кримінальні правопорушення, які не є корупційними, і навпаки - не передбачає посилань на кримінальні правопорушення, які містять ознаки корупції.
Наслідком цього в одних випадках є те, що за вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією кримінальних правопорушень для винних осіб не наставатимуть спеціальні правові наслідки - неможливість звільнення від кримінальної відповідальності, неможливість застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням, його пом'якшення тощо, а в інших випадках - навпаки за вчинення діянь, які не є корупційними, особи зазнаватимуть надмірних правових обмежень, що негативно впливає на невідворотність кримінальної відповідальності за корупцію в цілому;
формулювання складу корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень підлягає уточненню відповідно до змісту міжнародних конвенцій;
окремі положення, що стосуються наслідків вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією кримінальних правопорушень, є суперечливими та не підлягають однозначному тлумаченню;
відсутність актуальних узагальнень судової практики Верховним Судом та Вищим антикорупційним судом щодо корупційних та пов'язаних з корупцією кримінальних правопорушень як і загальнодоступних узагальнень слідчої практики.
Проблема 3.3.2. Низька оперативність та якість здійснення досудового розслідування корупційних та пов'язаних з корупцією кримінальних правопорушень (значна частка таких проваджень тривають роками) зумовлена надмірною складністю окремих процесуальних дій
Ряд процедур проведення слідчих (розшукових) дій є обтяжливою і може бути спрощена з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Певні вимоги щодо здійснення тимчасового доступу до речей і документів, обшуку можуть бути переглянуті без шкоди інтересам осіб. Одна із слідчих дій - моніторинг банківських рахунків - не може здійснюватися на практиці через недоліки правового регулювання.
Система електронного кримінального провадження ("іКейс") вже застосовується у Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, але поки її ще немає у Вищого антикорупційного суду. Ця система на сьогодні не інтегрована з Єдиним реєстром досудових розслідувань та Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, не застосовується в кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких здійснюють інші органи.
Для Національного антикорупційного бюро і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури дотепер не запроваджені достатні гарантії інституційної та операційної незалежності. Так, Національне антикорупційне бюро не може здійснювати самостійне зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а також Бюро стикається з перешкодами під час здійснення експертиз для цілей кримінальних проваджень. Національному антикорупційному бюро бракує персоналу, незважаючи на значне збільшення обсягу навантаження порівняно з обсягом на початку роботи органу. Повноваження керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури потребують оптимізації. Процедури добору керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури потребують усунення ризиків політизації процесу добору.
Ефективність діяльності Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури знижується через обмежені можливості для укладення угод про визнання винуватості у підслідних Національному антикорупційному бюро провадженнях, а також брак стимулів для підозрюваних та обвинувачених вдаватись до укладення угод. Залишається системною проблема безпідставного недотримання підслідності Національного антикорупційного бюро, зокрема у кримінальних провадженнях з високим суспільним резонансом.
Низька результативність узагальнених матеріалів, які Держфінмоніторинг надає Національному антикорупційному бюро, зумовлює необхідність проведення аналізу причини такого стану справ. Також поставало питання щодо необхідності здійснення обміну інформацією в електронній формі - дотепер порядок обміну даними передбачає можливість здійснення обміну даними також і в паперовій формі.
Проблема 3.3.3. Законодавство, яке регулює діяльність АРМА, містить значну кількість прогалин та корупційних ризиків. Низька результативність процесів передачі в управління АРМА активів для збереження їх економічної вартості, а також процесів запобігання та протидії легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом
Гарантії незалежності АРМА та інституційна спроможність органу потребують істотного посилення. Установлений порядок проведення конкурсного добору Голови АРМА не забезпечує належну безсторонність та відбір на основі заслуг, а процедура формування конкурсної комісії містить ризики визнання її такою, що суперечить
Конституції України. Перелік підстав для звільнення Голови АРМА є надто широким і не гарантує його незалежність від неналежних втручань у діяльність. Один із механізмів контролю за діяльністю органу - зовнішня незалежна оцінка ефективності діяльності - жодного разу не була проведена.
Попри певний прогрес в усуненні суперечностей, прогалин та неузгодженостей законодавства щодо управління активами, на які накладено арешт та які передані в управління АРМА, недоліки все ще залишаються та є істотними. Це породжує ризики зловживань під час здійснення процедур визначення управителя арештованим майном, а також контролю з боку АРМА щодо ефективності управління таким майном. Дотепер не введено в постійну (промислову) експлуатацію Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, що не дає впевненості у повноті наведеної у ньому інформації, захисті інформації тощо.
Співпраця та координація зусиль АРМА, Держфінмоніторингу, органів досудового розслідування та прокуратури не мають системного та оперативного характеру, що уповільнює виявлення, розшук та убезпечення активів, які можуть бути доказом або предметом конфіскації/спеціальної конфіскації від приховування. Крім того, законодавство не передбачає дієвих механізмів планування перед арештом активів, щодо яких постане питання про передачу їх АРМА, що знижує ефективність заходів з їх подальшого збереження.
Існує потенціал для посилення міжнародного співробітництва АРМА та обміну інформацією, зокрема у межах діяльності Європолу.
Попри досягнутий Україною значний прогрес у впровадженні рекомендацій FATF, що визнається у звітах оцінки MONEYVAL, залишаються рекомендації, які виконано частково.
Значною проблемою для національних компетентних органів є відсутність Єдиного реєстру рахунків фізичних/юридичних осіб та індивідуальних банківських сейфів відповідно до європейських стандартів та найкращих практик. Це ускладнює оперативне виявлення активів та проведення фінансових розслідувань. Розпочато цифровізацію процесів обміну інформацією з питань фінансового моніторингу, який слід продовжувати. Запобігання та протидія легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, матиме вищу ефективність завдяки системному запровадженню заходів, визначених за результатами національної оцінки ризиків.
Проблема 3.3.4. Загальна динаміка розгляду судами справ про корупційні та пов'язані із корупцією кримінальні правопорушення є низькою. Відсутня усталена практика розгляду кримінальних проваджень цієї категорії. Мають місце непоодинокі випадки зловживання учасниками судового процесу процесуальними правами
Забезпечення належної динаміки судового розгляду кримінальних проваджень щодо корупційних та пов'язаних із корупцією правопорушень є однією з рекомендацій у висновку Європейської Комісії на членство в Європейському Союзі. Однак це все ще залишається викликом: кількість нерозглянутих справ збільшується, а кількість справ, розглянутих судами, менша за кількість справ, що надходять на розгляд суду. Провадження закриваються через сплив строків давності.
На практиці через недоліки законодавчого регулювання виникають ситуації із зловживанням процесуальними правами учасниками кримінальних проваджень, систематичними неявками у судові засідання учасників проваджень, відсутністю у суду дієвих механізмів впливу на таких учасників проваджень. Перегляд положень
Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку виклику осіб, які перебувають за кордоном, вимоги проголошення повного тексту вироку, можливості проведення судових засідань за наявності принаймні одного захисника кожного підозрюваного, обвинуваченого також сприятимуть забезпеченню належної динаміки судового розгляду. У Вищому антикорупційному суді позитивний вплив на динаміку судового розгляду також може бути досягнутий завдяки перегляду вимог щодо колегіального розгляду усіх кримінальних проваджень у першій інстанції.
У 2021 році вже було звужено предметну підсудність Вищого антикорупційного суду через збільшення розміру предмета злочину або заподіяної ним шкоди, і необхідність подальших таких змін потребує аналізу. Якщо аналіз встановить таку необхідність, відповідні заходи будуть включені до Державної антикорупційної програми з реалізації Антикорупційної стратегії під час її перегляду.
Практика засвідчила, що в деяких випадках справи, віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, розглядалися іншими судами. З метою унеможливлення такої практики і досягнення цілей утворення спеціалізованого суду слід внести законодавчі зміни щодо юрисдикції Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в усіх справах, віднесених до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. Крім того, за Вищим антикорупційним судом слід закріпити повноваження із вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироків, постановлених цим судом.
Очікувані результати та заходи з виконання Програми
Очікувані стратегічні результати, яких передбачається досягти, визначені щодо кожної проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма.
За кожним з очікуваних стратегічних результатів у Програмі визначаються показники (індикатори) досягнення, за допомогою яких буде оцінюватися сумарний кількісно-якісний вплив заходів, здійснених державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами, відповідальними за виконання Програми (далі - відповідальні за виконання Програми), на стан і динаміку досягнення очікуваного стратегічного результату як складової розв'язання проблеми.
Опис проблем, очікувані стратегічні результати виконання Програми, а також показники (індикатори) їх досягнення наведено в додатку 1.
Заходи з виконання Програми, що спрямовані на досягнення очікуваних стратегічних результатів та розв'язання визначених у ній проблем, є обов'язковими для виконання.
Найменування та зміст заходів, показники (індикатори) та строки їх здійснення, відповідальні за виконання заходів, джерела та обсяги фінансових ресурсів, необхідних для їх виконання, наведені в додатку 2.
Координація виконання Програми
Координацію виконання Програми здійснює Національне агентство.
Координації дій органів державної влади щодо здійснення заходів, передбачених Програмою, сприяє координаційна робоча група з питань антикорупційної політики, співголовами якої за посадою є Голова Національного агентства та Міністр Кабінету Міністрів України.
Моніторинг виконання Програми
Моніторинг виконання Програми забезпечує Національне агентство шляхом систематичного збору, узагальнення та аналізу інформації щодо здійснення заходів, передбачених Програмою, зокрема з використанням засобів інформаційної системи моніторингу реалізації державної антикорупційної політики.
Відповідальні за виконання Програми щороку до 15 лютого та 15 липня подають Національному агентству інформацію про стан здійснення заходів, яка оприлюднюється Національним агентством.
Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції та відповідальні за виконання Програми у межах повноважень щороку до 15 лютого подають до Національного агентства статистичну інформацію про результати своєї роботи із зазначенням даних, визначених у частині другій
статті 18-3 Закону України "Про запобігання корупції".
Оцінка ефективності виконання Програми
Щорічну оцінку ефективності виконання Програми здійснює Національне агентство шляхом визначення сумарного кількісно-якісного впливу здійснених заходів на стан і динаміку досягнення кожного очікуваного стратегічного результату як складової розв'язання проблеми. Така оцінка проводиться на основі показників (індикаторів) досягнення очікуваних стратегічних результатів, наведених у додатку 1.
Оцінка загальної ефективності реалізації Антикорупційної стратегії та виконання Програми здійснюється, зокрема, за такими індикаторами:
стан здійснення заходів, передбачених Програмою;
підвищення позиції України в рейтингу Індексу сприйняття корупції;
збільшення частки населення, яке негативно ставиться до корупційних проявів;
зменшення частки населення, яке мало власний корупційний досвід;
збільшення кількості громадян, готових повідомляти про факти корупційних проявів, а також громадян, які заявили про факти корупції, що мали стосовно них місце, компетентним органам.
Звіт про стан виконання Програми із зазначенням здійснених заходів, заходів, що здійснюються, а також нездійснених заходів і відповідальних за нездійснення та причини нездійснення цих заходів відображається у національній доповіді щодо ефективності реалізації державної антикорупційної політики, підготовка якої проводиться Національним агентством у рік завершення реалізації Антикорупційної стратегії.
Національну доповідь щодо ефективності реалізації державної антикорупційної політики Національне агентство оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та подає Кабінетові Міністрів України, Верховній Раді України та Президентові України не пізніше 1 квітня 2025 року.
Строк виконання Програми
Виконання Програми обмежено строком реалізації Антикорупційної стратегії та розраховане на 2023 - 2025 роки.
Обсяги та джерела фінансування Програми
Фінансування Програми в частині здійснення Національним агентством заходів з виконання Програми, координації та моніторингу її виконання, оцінки ефективності виконання Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема тих, що передбачені за бюджетною програмою "Реалізація антикорупційних стратегій", а також інших джерел, не заборонених законом, зокрема коштів міжнародної технічної допомоги.
Фінансування Програми в частині здійснення заходів відповідальними за її виконання здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законом, зокрема коштів міжнародної технічної допомоги.
Перегляд та внесення змін до Програми
Національне агентство має право ініціювати перегляд Програми за результатами моніторингу та оцінки ефективності реалізації Антикорупційної стратегії та виконання Програми.
Внесення змін до Програми без проведення їх громадського обговорення та погодження з Національним агентством не допускається.
Додаток 1
до Програми
ОЧІКУВАНІ СТРАТЕГІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ
з виконання Державної антикорупційної програми на 2023 - 2025 роки
| Очікуваний стратегічний результат | Показник (індикатор) досягнення | Джерело даних / розпорядник інформації |
| 1. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ |
| 1.1. Формування та реалізація державної антикорупційної політики |
| Проблема 1.1.1. Державна антикорупційна політика не завжди ґрунтується на повних, об'єктивних та достовірних даних; зусилля різних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадськості недостатньо скоординовані |
| 1.1.1.1. Дослідження, спрямовані на встановлення загальних показників та причин корупції в Україні, а також вимірювання досвіду та сприйняття корупції населенням здійснюються на регулярній основі | 1) стандартне опитування щодо корупції в Україні за методикою, затвердженою наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство), здійснюється щороку | Національне агентство
офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 2) експертне опитування щодо оцінки рівня корупції в Україні здійснюється не рідше ніж один раз на два роки | Національне агентство
офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 1.1.1.2. Запроваджено єдину уніфіковану систему збору, узагальнення та візуалізації статистичної інформації, передбаченої частиною другою статті 18-3 Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон), про результати діяльності Національного агентства, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, АРМА, Національної поліції, органів прокуратури, судів та інших державних органів | 1) визначено порядок надання інформації, передбаченої статтею 18-3 Закону | Національне агентство |
| 2) щороку (до 15 лютого) до Національного агентства надходить 100 відсотків статистичної інформації, зазначеної у частині другій статті 18-3 Закону | Національне агентство |
| 3) щороку (до 15 квітня) Національне агентство розміщує результати узагальнення інформації, отриманої відповідно до статті 18-3 Закону, в межах окремого розділу інформаційної системи моніторингу реалізації державної антикорупційної політики (далі - інформаційна система моніторингу), зокрема з візуалізацією окремих статистичних показників | Національне агентство
офіційний веб-сайт Національного агентства
інформаційна система моніторингу |
| 1.1.1.3. Під час формування та реалізації державної політики Національне агентство, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України та інші державні органи використовують офіційну статистичну інформацію, результати оцінки корупційних ризиків та узагальнення найбільш поширених корупційних практик, а також ураховують результати соціологічних та інших досліджень | 1) набрав чинності закон, яким на Національне агентство покладено обов'язок забезпечити постійне ведення Єдиного загальнодержавного обліку "Стан протидії адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією" | офіційні друковані видання
офіційний веб-сайт Верховної Ради України |
| 2) забезпечено відкритий цілодобовий доступ до Єдиного загальнодержавного обліку "Стан протидії адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією" через інформаційну систему моніторингу | офіційний веб-сайт Національного агентства
інформаційна система моніторингу |
3) на офіційному веб-сайті Національного агентства створено:
а) окрему сторінку, на якій відображається ключова статистична інформація про стан протидії корупційним і пов'язаним з корупцією кримінальним правопорушенням;
б) окрему сторінку "Бібліотека основних соціологічних досліджень", на якій розміщено соціологічні дослідження, що проводилися в Україні за останні десять років і розкривали питання сприйняття, поширеності чи причини корупції, а також ефективності запобігання та протидії їй;
в) окрему сторінку "Бібліотека ґрунтовних аналітичних досліджень", на якій розміщено найбільш комплексні та ґрунтовні праці (монографії, дисертації, підручники, збірки праць тощо) останніх років у сфері запобігання та протидії корупції;
г) окрему сторінку "Наукова періодика", на якій розміщено наукові статті останніх років, опублікованих у наукових періодичних виданнях та присвячених проблемам запобігання та протидії корупції | офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 4) забезпечено щорічне проведення щонайменше одного дослідження, спрямованого на ідентифікацію найбільш поширених корупційних практик в одній із сфер, найбільш вражених корупцією | офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 5) ключова інформація у сфері запобігання та протидії корупції щороку надсилається Кабінету Міністрів України, Верховній Раді України, в тому числі комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією, Президенту України (в тому числі Національній раді з питань антикорупційної політики), а також іншим державним органам з метою надання їм можливості враховувати цю інформацію під час формування антикорупційної та галузевої політики | офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 1.1.1.4. Збір, аналіз та оприлюднення відомостей про стан реалізації антикорупційної політики здійснюються з використанням сучасних IT-інструментів | 1) інформаційна система моніторингу введена в експлуатацію та офіційно почала функціонувати | офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 2) інформаційна система моніторингу містить всі категорії інформації, зазначені у частині першій статті 18-4 Закону, та забезпечує відкритий цілодобовий доступ до цієї інформації | офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 1.1.1.5. На потреби формування та реалізації антикорупційної політики виділяються достатні фінансові ресурси та інші необхідні ресурси | 1) Національним агентством реалізується бюджетна програма 6331030 "Реалізація антикорупційних стратегій" | Національне агентство
Мінфін |
| 2) у 2024 і 2025 роках обсяг фінансування за бюджетною програмою 6331030 "Реалізація антикорупційних стратегій" становить 100 відсотків бюджетного запиту Національного агентства на відповідний рік | Національне агентство
Мінфін |
| 1.1.1.6. Координація реалізації антикорупційної політики є дієвою та ефективною, зокрема завдяки створенню ефективних механізмів взаємодії антикорупційних інституцій з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування | 1) визначено порядок координації реалізації Антикорупційної стратегії на 2021 - 2025 роки, затвердженої Законом України від 20 червня 2022 р. № 2322-IX (далі - Антикорупційна стратегія), та Державної антикорупційної програми на 2023 - 2025 роки (далі - Програма) | Національне агентство |
| 2) Національне агентство не рідше ніж один раз на квартал звертається з листами до виконавців Програми, які не виконали чи неналежним чином виконали покладені на них завдання | Національне агентство |
| 3) Національне агентство щокварталу інформує Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України та Президента України про стан реалізації Програми | Національне агентство
Кабінет Міністрів України
Верховна Рада України
Президент України |
| 1.1.1.7. Результати моніторингу та оцінки ефективності антикорупційної політики є повними, достовірними, об'єктивними та публічними | 1) визначено порядок моніторингу та оцінки реалізації Антикорупційної стратегії та Програми | Національне агентство
офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 2) на офіційному веб-сайті Національного агентства щокварталу (не пізніше ніж через 60 днів після завершення звітного кварталу) оприлюднюються результати моніторингу стану виконання передбачених Програмою завдань | Національне агентство
офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 3) на офіційному веб-сайті Національного агентства щороку оприлюднюються результати здійснення оцінки стану досягнення очікуваних стратегічних результатів, визначених Антикорупційною стратегією та Програмою | Національне агентство
офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 4) у рік завершення дії Антикорупційної стратегії (не пізніше 1 квітня 2025 р.) на офіційному веб-сайті Національного агентства оприлюднено Національну доповідь щодо ефективності реалізації державної антикорупційної політики у 2023 - 2025 роках, яка включає в себе всю інформацію, визначену частиною третьою статті 20 Закону | Національне агентство
офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 1.1.1.8. Антикорупційні програми та інші програмні документи антикорупційного характеру органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших публічних інституцій є дієвим механізмом подолання та упередження корупційних практик у публічному секторі; до їх розроблення і моніторингу виконання долучається громадськість | 1) набрав чинності закон щодо внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції", яким:
а) виключено;
б) у статті 19 Закону визначено вичерпний перелік суб'єктів, які зобов'язані приймати документи щодо управління корупційними ризиками в координації з Національним агентством;
в) повноваження Національного агентства проводити аналіз антикорупційних програм замінені на повноваження подавати обов'язкові для розгляду пропозиції до документів з управління корупційними ризиками;
г) визначені повноваження Національного агентства затверджувати методологію управління корупційними ризиками; проводити стратегічний аналіз корупційних ризиків у визначених ним сферах із наданням обов'язкових для врахування пропозицій за результатами його проведення; здійснювати моніторинг виконання планів управління корупційними ризиками суб'єктів, визначених у статті 19 Закону;
ґ) визначено роль керівника та завдання уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції з управління корупційними ризиками відповідно до методології, затвердженої Національним агентством;
д) скасовано вимогу щодо погодження Національним агентством антикорупційних програм суб'єктів, визначених у статті 19 Закону;
е) встановлено обов'язок суб'єктів, визначених у статті 19 Закону, затверджувати документи з управління корупційними ризиками з урахуванням пропозицій і зауважень, наданих Національним агентством, а також забезпечити обов'язкове виконання таких документів;
є) визначено завдання уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції проводити аналіз потенційних та наявних контрагентів відповідного органу на підставі ризик орієнтованого підходу та подавати пропозиції керівникові такого органу
ж) виключено | офіційні друковані видання
офіційний веб-сайт Верховної Ради України |
| 2) вимоги нормативно-правових актів Національного агентства оновлено з урахуванням Закону, зазначеного в підпункті 1 підпункту 1.1.1.8 | офіційний веб-сайт Національного агентства |
3) здійснюваний Національним агентством щорічний стратегічний аналіз корупційних ризиків є масштабним і результативним:
а) аналіз проведено у п'яти і більше сферах;
б) у документах щодо управління корупційними ризиками тих публічних інституцій, у діяльності яких виявлено корупційні ризики та яким надано індивідуальні пропозиції із розроблення і вжиття заходів для усунення, мінімізації корупційних ризиків, враховано результати стратегічного аналізу корупційних ризиків та передбачено 75 відсотків і більше запропонованих Національним агентством заходів з усунення, мінімізації корупційних ризиків | антикорупційний портал Національного агентства
офіційний веб-сайт Національного агентства |
| Проблема 1.1.2. Безсистемні зміни до законодавства у сфері запобігання та протидії корупції негативно впливають на ефективність правозастосування |
| 1.1.2.1. Якість законодавства про запобігання та протидію корупції забезпечується шляхом планування законотворчої роботи відповідно до засад антикорупційної політики та багаторівневої експертизи із залученням Національного агентства та громадськості (зокрема шляхом внесення змін до законодавства, що визначає процедури підготовки нормативно-правових актів) | 1) набрав чинності закон, яким:
а) визначено механізм координації, моніторингу та оцінки реалізації плану законопроектних робіт Верховної Ради України;
б) встановлено обов'язковість опублікування звіту Верховної Ради України про виконання плану законопроектних робіт за певний рік;
в) передбачено, що під час підготовки законопроекту до першого читання головний комітет Верховної Ради України повинен враховувати висновки антикорупційної експертизи Національного агентства у разі її проведення відповідно до закону | офіційні друковані видання
офіційний веб-сайт Верховної Ради України |
| 1.1.2.2. Недоліки правозастосування виявляються за результатами аналізу правозастосовної практики, який проводять Національне агентство або інші уповноважені на це інституції, та усуваються завдяки своєчасному внесенню необхідних змін до законодавства | набрав чинності закон, яким передбачено, що обов'язковою передумовою внесення законопроекту до Верховної Ради України є проведення правового моніторингу у сфері, що стосується предмета законопроекту, який, зокрема, здійснюється шляхом аналітичного узагальнення даних про практику застосування нормативно-правових актів, правозастосовної і судової практики про дію нормативно-правових актів | офіційні друковані видання
офіційний веб-сайт Верховної Ради України |
| Проблема 1.1.3. Положення нормативно-правових актів та їх проектів потребують подальшого удосконалення для усунення можливих корупціогенних факторів |
| 1.1.3.1. Прийнято закон, який визначає види та юридичну силу нормативно-правових актів, встановлює вимоги до процедури їх підготовки (зокрема громадського обговорення), прийняття та набрання чинності, містить правила нормопроектувальної техніки, тлумачення, обліку і систематизації, регулює порядок подолання прогалин і суперечностей | 1) набрав чинності закон, яким визначено:
а) види, юридичну силу нормативно-правових актів та їх ієрархію;
б) перелік і зміст етапів процедури розроблення проектів нормативно-правових актів;
в) обов'язковими щонайменше такі етапи розроблення законопроекту: розроблення концепції проекту, здійснення оцінки його впливу, аналіз ступеня відповідності законодавству Європейського Союзу, громадське обговорення та погодження із заінтересованими органами;
г) єдині вимоги щодо змісту, структури та нормопроектувальної техніки;
ґ) процедуру розгляду проектів та прийняття (видання) нормативно-правових актів;
д) порядок офіційного оприлюднення, набрання чинності та обліку нормативно-правових актів;
е) загальні правила щодо дії нормативно-правових актів у часі, просторі, за суб'єктами;
є) правила подолання колізій та прогалин, а також правила пріоритетності застосування різних колізійних правил | офіційні друковані видання
офіційний веб-сайт Верховної Ради України |
| 2) за результатами експертного опитування встановлено, що понад 75 відсотків фахівців у сфері правової політики оцінюють якість правового регулювання, запровадженого законом, зазначеним у підпункті 1 підпункту 1.1.3.1, як високу або дуже високу | результати експертного опитування, організованого Національним агентством |
3) набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України про внесення змін до Регламенту Кабінету Міністрів України щодо впровадження повноцінного циклу формування публічної політики, який визначає:
а) процедури, що забезпечують системне вивчення ситуації у кожній сфері суспільного життя та визначення в ній усіх ключових проблем;
б) обов'язок аналізу всіх визначених проблем у кожній такій сфері та закріплює принцип пріоритетності їх розв'язання;
в) обов'язок пошуку та аналізу різних варіантів розв'язання проблеми;
г) загальні засади щодо обрання найбільш оптимального варіанта розв'язання проблеми з огляду на результати проведеного аналізу кожного з потенційних варіантів;
ґ) обов'язок та потенційні форми координації виконання прийнятого рішення;
д) обов'язок та потенційні форми моніторингу стану виконання прийнятого рішення;
е) загальні засади здійснення оцінки результатів реалізації прийнятого рішення не лише як інструменту визначення його ефективності, а як інструменту з формування основи для нового циклу політики у відповідній сфері;
є) обов'язок підготовки науково обґрунтованих концепцій розвитку законодавства | офіційні друковані видання
офіційний веб-сайт Кабінету Міністрів України |
| 4) за результатами експертного опитування встановлено, що понад 75 відсотків фахівців у сфері правової політики оцінюють якість правового регулювання, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України, зазначеною в підпункті 3 підпункту 1.1.3.1, як високу або дуже високу | результати експертного опитування, організованого Національним агентством |
| 1.1.3.2. Системно проводиться обов'язкова антикорупційна експертиза проектів та чинних нормативно-правових актів уповноваженими на це суб'єктами; результати антикорупційної (зокрема громадської) експертизи підлягають оприлюдненню та обов'язковому розгляду | 1) набрав чинності закон, яким:
а) встановлено, що результати антикорупційної (зокрема громадської) експертизи підлягають оприлюдненню та обов'язковому розгляду;
б) покладено на Національне агентство обов'язок з проведення антикорупційної експертизи всіх актів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України;
в) покладено на Національне агентство обов'язок проведення антикорупційної експертизи чинних нормативно-правових актів | офіційні друковані видання
офіційний веб-сайт Верховної Ради України |
| 2) Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики забезпечує проведення антикорупційної експертизи 100 відсотків законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України | Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики |
| 3) Мін'юст (до передачі таких повноважень Національному агентству) та Національне агентство (після передачі відповідних повноважень) забезпечують моніторинг та/або проведення антикорупційної експертизи 100 відсотків законопроектів, поданих на розгляд Кабінету Міністрів України | Мін'юст
Національне агентство |
| 4) щонайменше 50 відсотків фахівців у сфері формування та реалізації антикорупційної політики оцінюють якість антикорупційної експертизи, що здійснюється Комітетом Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, як високу або дуже високу | результати експертного опитування, організованого Національним агентством |
| 5) щонайменше 50 відсотків фахівців у сфері формування та реалізації антикорупційної політики оцінюють якість антикорупційної експертизи, що здійснюється Національним агентством, як високу або дуже високу | результати експертного опитування, організованого Національним агентством |
| 6) щонайменше 50 відсотків фахівців у сфері формування та реалізації антикорупційної політики оцінюють якість антикорупційної експертизи, що здійснюється Мін'юстом, як високу або дуже високу | результати експертного опитування, організованого Національним агентством |
| 1.1.3.3. Усунуто колізії, прогалини та інші корупціогенні фактори, що зумовлюють неоднозначне тлумачення, порушення принципу правової визначеності та системні корупційні ризики у сфері запобігання корупції та пріоритетних сферах, визначених розділом 3 Антикорупційної стратегії | 1) впроваджено в практику діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади провадження систематичної, комплексної діяльності, спрямованої на спостереження, аналіз та оцінку ефективності застосування галузевого законодавства, що регулює суспільні відносини у сферах, визначених розділом 3 Антикорупційної стратегії, з метою виявлення проблем та недоліків, а отже, потреб у його подальшому вдосконаленні (правовий моніторинг), результати якої лягають в основу законотворчої діяльності | Мін'юст
інші центральні органи виконавчої влади |
| 2) при Національному агентстві утворено та ефективно функціонує сім або більше секторальних робочих груп з виявлення та усунення корупціогенних факторів у ключових сферах суспільного життя (передусім визначених розділом 3 Антикорупційної стратегії) | Національне агентство |
| 3) Національне агентство щороку починаючи з року, наступного за роком набрання чинності законом, згідно з яким на нього покладено обов'язок проведення антикорупційної експертизи чинних нормативно-правових актів, забезпечує проведення антикорупційної експертизи 30 або більше чинних нормативно-правових актів у сферах, визначених розділом 3 Антикорупційної стратегії | Національне агентство |
| Проблема 1.1.4. Інститут уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання корупції не повною мірою реалізує свій потенціал у зв'язку з недостатніми гарантіями автономності |
| 1.1.4.1. Інститут уповноважених з питань запобігання корупції функціонує як доброчесна, незалежна, лідерська мережа з урахуванням кращих світових і національних практик та отримує комплексну координаційну підтримку з боку Національного агентства | 1) набрав чинності закон, яким:
а) у Законі України "Про центральні органи виконавчої влади" визначена роль керівника центрального органу виконавчої влади як особи, відповідальної за формування та реалізацію відомчої антикорупційної політики, та виключено норму про наявність у міністра заступника з питань боротьби з корупцією;
б) виключено;
в) уніфіковано засади організації діяльності уповноважених осіб з питань запобігання та виявлення корупції державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, а також юридичних осіб приватного права;
г) включено керівників уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції обласних державних адміністрацій, обласних рад до переліку керівників уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції, на звільнення яких за ініціативою керівника органу, суб'єкта господарювання надає згоду Національне агентство;
ґ) розширено мету, з якою надається згода Національного агентства на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції;
д) визначено повноваження Національного агентства встановлювати рекомендаційні вимоги до мінімальної штатної чисельності уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції в органах місцевого самоврядування;
е) встановлено обов'язок виконання керівником державного органу вимог до мінімальної штатної чисельності уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції в державних органах;
є) встановлено обов'язок погоджувати з Національним агентством зміну структури та штату організації, зазначеної у частині першій статті 19 Закону, що призводить до реорганізації уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції, переміщення або звільнення його керівника або працівників, а також затверджувати таку структуру та штатний розпис, що передбачають утворення уповноваженого підрозділу (визначення уповноваженої особи) вперше;
ж) передбачено обов'язок керівника організації укласти з керівником уповноваженого підрозділу (уповноваженою особою) з питань запобігання та виявлення корупції декларацію незалежності за типовою формою, затвердженою Національним агентством, та забезпечити її дотримання, що дозволить конкретизувати гарантії незалежності такого уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) від впливу чи втручання у його роботу;
з) передбачено погодження призначення на посаду (визначення) та звільнення з посади керівників уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції територіальних органів державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, підприємств, установ, організацій, які належать до сфери управління державних органів, з керівниками уповноважених підрозділів (уповноваженими особами) з питань запобігання та виявлення корупції відповідних державних органів, а керівників уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції комунальних підприємств - з керівниками уповноважених підрозділів (уповноваженими особами) з питань запобігання та виявлення корупції відповідних органів місцевого самоврядування | офіційні друковані видання
офіційний веб-сайт Верховної Ради України |
2) розроблено та впроваджено систему навчання керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних адміністрацій, голів обласних рад, міських, селищних, сільських голів, керівників підприємств, установ, організацій, а саме:
а) онлайн-курс про роль керівника у розбудові доброчесного середовища організації для керівників всіх рівнів пройшли щонайменше 300 керівників;
б) загальну короткострокову програму підвищення кваліфікації державних службовців категорії "А" щодо ролі керівника у побудові доброчесного середовища організації пройшли щонайменше 100 керівників | НАДС
Національне агентство |
| 1.1.4.2. Уповноважені з питань запобігання корупції мають, поділяють і впроваджують зрозумілі та ефективні стандарти діяльності, які розроблені Національним агентством разом з іншими заінтересованими сторонами та базуються на обґрунтованих кваліфікаційних вимогах, якісному доборі на ці посади, ресурсній достатності та захищеності від втручання | 1) запроваджено разом з партнерськими закладами вищої освіти магістерські програми антикорупційного спрямування (зокрема міждисциплінарних) у межах діючих спеціальностей та галузей знань
2) розроблено систему спеціалізованих онлайн-курсів для професійного розвитку уповноважених осіб з питань запобігання та виявлення корупції за такими темами:
а) візування уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції проектів актів організації;
б) управління корупційними ризиками у діяльності організації;
в) здійснення повноважень у сфері захисту викривачів та розгляд повідомлень про порушення вимог антикорупційного законодавства;
г) запобігання конфлікту інтересів та порушенню інших антикорупційних обмежень;
ґ) проведення антикорупційної перевірки контрагентів;
д) інформування та забезпечення обізнаності з питань додержання антикорупційного законодавства | МОН
Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти
Національне агентство
Національне агентство |
| 3) оновлено Методологію з оцінки ефективності роботи уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, яка сфокусована на оцінці ефективності виконання пріоритетних напрямів їх діяльності. За підсумками річного оцінювання уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції за звітні роки середній показник ефективності їх роботи за пріоритетними напрямами діяльності становить не нижче 65 відсотків | Національне агентство |
| 1.1.4.3. Пріоритетом у діяльності уповноважених з питань запобігання корупції визначено запобігання поширенню корупційних практик, залучення громадськості до аналізу та усунення корупційних ризиків у нормативно-правових актах органів державної влади та органів місцевого самоврядування | 1) набрав чинності наказ Національного агентства про внесення змін до Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції щодо конкретизації випадків визначення уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції шляхом покладення на неї таких функцій | Національне агентство |
| 2) розроблено та запроваджено загальну короткострокову програму підвищення кваліфікації з управління корупційними ризиками, навчання за якою пройшли щонайменше 300 уповноважених осіб з питань запобігання та виявлення корупції | НАДС
Національне агентство |
| Проблема 1.1.5. У багатьох сферах суспільного життя застосування корупційних практик є зручнішим, оперативнішим, ефективнішим, а інколи і єдиним способом задоволення потреб фізичних та юридичних осіб порівняно із задоволенням таких потреб у законний спосіб |
1.1.5.1. У сферах освіти, науки, охорони здоров'я, адміністративних, соціальних та комунальних послуг, а також державного регулювання економіки на противагу існуючим корупційним практикам створено зручні законні способи задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, що передусім передбачають:
ідентифікацію найбільш поширених корупційних практик та причин їх існування;
удосконалення законних форм задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, за яких вони будуть упевнені, що гарантовано, швидко та комфортно отримають бажаний і законний результат; забезпечення належної нормативно-правової, організаційної і фінансової бази для скоординованих дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямованих на спрощення процедур надання адміністративних, соціальних, комунальних та інших послуг, а також захисту суб'єктів господарювання від недобросовісної поведінки цих органів;
приведення системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування у відповідність з адміністративно-територіальним устроєм;
впровадження електронних сервісів, підвищення прозорості та підзвітності процесів, які стосуються взаємодії держави з населенням і бізнесом | 1) щороку опубліковано звіти за результатами аналітичних досліджень щодо заміни корупційних практик у найбільш уражених корупцією сферах на зручні та законні форми задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у п'ятьох і більше сферах
2) удосконалено законні форми задоволення потреб фізичних та юридичних осіб з урахуванням рекомендацій, наданих у звітах, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1.5.1, та враховано більш як 75 відсотків рекомендацій
3) за результатами експертного опитування встановлено, що понад 75 відсотків фахівців у сфері формування та реалізації антикорупційної політики оцінюють якість заходів, запроваджених відповідно до підпункту 2 підпункту 1.1.5.1, як високу або дуже високу
4) набрав чинності закон, яким визначено:
а) основні засади адміністративно-територіального устрою України;
б) органи, до повноважень яких належать розгляд і вирішення питань адміністративно-територіального устрою;
в) порядок утворення, ліквідації, встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць;
г) порядок найменування та перейменування адміністративно-територіальних одиниць | антикорупційний портал Національного агентства
офіційний веб-сайт Національного агентства
антикорупційний портал Національного агентства
офіційний веб-сайт Національного агентства
результати експертного опитування, організованого Національним агентством
офіційні друковані видання
офіційний веб-сайт Верховної Ради України |
| 1.1.5.2. Громадяни утримуються від корупційних практик завдяки проведенню інформаційно-просвітницьких кампаній, спрямованих на підвищення обізнаності про наявність електронних сервісів, спрощення процедур тощо | 1) проведено пілотну інформаційно-просвітницьку кампанію, спрямовану на стимулювання громадян утримуватися від корупційних практик шляхом підвищення обізнаності про наявність альтернативних форм задоволення потреб фізичних та юридичних осіб | офіційний веб-сайт Національного агентства |
2) за результатами соціологічного опитування встановлено, що:
а) частка громадян, які достатньо обізнані про наявність сервісів, що слугують альтернативами корупційним практикам, щороку збільшується на 5 відсотків початкового рівня (встановленого за результатами соціологічного опитування, проведеного у 2023 році);
б) не менше 60 відсотків громадян негативно ставляться до корупційних проявів | результати стандартного опитування щодо корупції в Україні, організованого Національним агентством |
| 1.1.5.3. Представники бізнес-спільноти та Ради бізнес-омбудсмена є активними учасниками процесу мінімізації корупційних ризиків та запровадження ефективного регулювання, що сприяє розвитку економіки та залученню інвестицій | 1) між Національним агентством та Радою бізнес-омбудсмена здійснюється періодичний (не рідше ніж двічі на рік) обмін інформацією про найбільш поширені корупційні практики у взаємодії бізнесу з публічним сектором | Національне агентство
Рада бізнес-омбудсмена |
2) за результатами соціологічного опитування встановлено, що:
а) частка представників бізнесу, які достатньо обізнані про наявність сервісів, що слугують альтернативами корупційним практикам, щороку збільшується на 5 відсотків початкового рівня (встановленого за результатами соціологічного опитування, проведеного у 2023 році);
б) не менше 60 відсотків представників бізнесу негативно ставляться до корупційних проявів | результати стандартного опитування щодо корупції в Україні, організованого Національним агентством |
| 1.2. Формування негативного ставлення до корупції |
| Проблема 1.2.1. Корупційні практики на побутовому рівні є усталеною нормою поведінки і не сприймаються як порушення моральних чи правових норм. З боку населення відсутній стійкий запит (вимога) до публічних осіб щодо дотримання ними визначених правил етичної поведінки та доброчесності |
| 1.2.1.1. Загальний рівень толерування корупції в Україні знизився завдяки інтеграції антикорупційної тематики до змісту освіти всіх рівнів, що, зокрема, включає формування у суспільстві стійкого уявлення про корупцію як явище, що суттєво сповільнює соціально-економічний розвиток держави, про корупціонерів як осіб, які роблять публічну адміністрацію неефективною, а також усвідомлення того, що недоброчесні практики, навіть коли виглядають зручною можливістю вирішити свої питання у короткостроковій перспективі, завжди є невигідними для людини та суспільства у середньостроковій та довгостроковій перспективі | 1) антикорупційна тематика інтегрована до змісту загальної середньої освіти та змісту професійної (професійно-технічної) освіти:
а) документи, які визначають орієнтири та зміст навчальних програм для загальної середньої освіти, містять положення про антикорупційну тематику - державний стандарт профільної середньої освіти (громадянські та соціальні компетентності), державний стандарт професійної (професійно-технічної) освіти);
б) розроблено навчально-методичні матеріали, які будуть використовуватися для наскрізного формування нетерпимості до корупції та слідування доброчесним стратегіям поведінки;
в) розроблено програму курсу за вибором про запобігання корупції та суспільну доброчесність для учнів базової школи;
г) розроблено, погоджено та рекомендовано до використання закладами професійної (професійно-технічної) освіти навчальну програму та навчально-методичний комплекс про запобігання корупції та суспільну доброчесність | МОН
державна наукова установа "Інститут модернізації змісту освіти"
Національне агентство |
2) антикорупційна тематика інтегрована до змісту вищої освіти:
а) розроблено навчально-методичні матеріали з антикорупційної тематики (запобігання корупції, суспільна та академічна доброчесність) та визначено відповідну тематику як обов'язкову складову в навчальних планах та освітніх програмах першого курсу навчання за всіма галузями та спеціальностями у закладах вищої освіти;
б) закладами вищої освіти до навчальних планів та освітніх програм включено антикорупційну тематику як обов'язкову навчальну дисципліну/складову обов'язкових навчальних дисциплін | МОН
Державна служба якості освіти
заклади вищої освіти
Національне агентство |
| 3) за результатами опитування встановлено, що частка представників молоді (вікова група 18 - 29 років), яка негативно ставиться до корупційних проявів, становить не менше 50 відсотків | результати стандартного опитування щодо корупції в Україні, організованого Національним агентством |
| 1.2.1.2. Загальний рівень толерування корупції в Україні знизився завдяки створенню сприятливих умов для підвищення кваліфікації педагогічних працівників та осіб, які працюють з населенням, зокрема з питань академічної доброчесності та формування у здобувачів освіти ставлення нетерпимості до корупції в усіх її проявах | 1) антикорупційна тематика є частиною підвищення кваліфікації педагогічних працівників, що досягається шляхом розроблення та надання рекомендацій щодо регулярного проходження педагогічними працівниками курсів та програм підвищення кваліфікації, присвячених антикорупційній тематиці (запобігання корупції, суспільна та академічна доброчесність) | МОН
Державна служба якості освіти |
2) антикорупційна тематика є частиною обов'язкової освітньої програми для здобувачів освіти за всіма спеціальностями галузі знань 01 "Освіта":
а) розроблено та визначено як обов'язкову навчальну дисципліну "Доброчесність та антикорупція для педагогічних працівників" під час підготовки здобувачів освіти за всіма спеціальностями галузі знань 01 "Освіта";
б) навчальна дисципліна "Доброчесність та антикорупція для педагогічних працівників" включена до навчальних планів та освітніх програм під час підготовки здобувачів за всіма спеціальностями галузі знань 01 "Освіта" | МОН
Державна служба якості освіти |
3) заклади загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти та вищої освіти є середовищем, яке сприяє формуванню доброчесної молоді:
а) розроблено та запропоновано до застосування рекомендації щодо підвищення рівня прозорості та доброчесності у діяльності закладів загальної середньої освіти, які інтегровано в нормативні документи;
б) розроблено та запропоновано до застосування рекомендації щодо підвищення рівня прозорості та доброчесності у діяльності закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які інтегровано в нормативні документи;
в) розроблено та запропоновано до застосування рекомендації щодо підвищення рівня прозорості та доброчесності у діяльності закладів вищої освіти, які інтегровано в нормативні документи | Державна служба якості освіти |
| 1.2.1.3. Загальний рівень толерування корупції в Україні знизився завдяки донесенню до суспільства інформації про негативні наслідки вчинення корупційних і пов'язаних з корупцією правопорушень (для суспільства та держави, а також для осіб, які вчинили такі правопорушення), а також про важливість забезпечення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування | 1) на регулярній основі провадиться інформаційно-просвітницька діяльність щодо висвітлення важливості проактивної позиції громадян у взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування та моніторингу їх діяльності:
а) розроблено та розповсюджено інформаційно-просвітницькі матеріали, які висвітлюють наслідки корупції, роль громадян у запобіганні та протидії корупції та можливості забезпечення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
б) проведено інформаційно-просвітницьку кампанію, присвячену важливості забезпечення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування | Національне агентство |
| 2) за результатами опитування встановлено, що не менше 60 відсотків громадян негативно ставляться до корупційних проявів | результати стандартного опитування щодо корупції в Україні, організованого Національним агентством |
| 1.2.1.4. Загальний рівень толерування корупції в Україні знизився завдяки вжиттю комплексу заходів, спрямованих на формування у публічних службовців уявлення про себе як про осіб, що служать інтересам Українського народу, а також суспільної довіри до публічного службовця як ключової підстави для його перебування на посаді | 1) сформовано цілісну систему навчання з антикорупційної тематики (запобігання корупції, стандарти доброчесної та етичної поведінки) для публічних службовців:
а) розроблено тематичні курси, присвячені антикорупційному законодавству та стандартам доброчесної та етичної поведінки для різних груп публічних службовців (державні службовці, працівники органів місцевого самоврядування, судді, працівники правоохоронних органів, депутати);
б) тематичні тренінги та навчання проводяться на регулярній основі | навчальна платформа Національного агентства |
| 2) розроблення типової загальної професійної (сертифікатної) програми підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з антикорупційної тематики (запобігання корупції, стандарти доброчесної та етичної поведінки) | НАДС |
| 1.2.1.5. Загальний рівень толерування корупції в Україні знизився завдяки утвердженню в суспільстві культури верховенства права, атмосфери доброчесності та нетерпимості до корупції, у тому числі засобами соціальної реклами | 1) на регулярній основі провадиться інформаційно-просвітницька діяльність, яка поширює стратегії доброчесної поведінки та нетерпимість до корупції:
а) розроблено та розповсюджено інформаційно-просвітницькі матеріали, присвячені поширенню стратегій доброчесної поведінки, функціонуванню державних органів влади та місцевого самоврядування, ролі верховенства права у розбудові демократії;
б) проведено не менше двох інформаційно-просвітницьких кампаній, присвячених поширенню стратегій доброчесної поведінки та нетерпимості до корупції | дослідження/ опитування/ статистика |
| 2) за результатами опитування встановлено, що частка представників молоді (вікова група 18 - 29 років), яка негативно ставиться до корупційних проявів, становить не менше 50 відсотків | результати стандартного опитування щодо корупції в Україні, організованого Національним агентством |
| 1.2.1.6. Рівень обізнаності громадян, які усвідомлюють важливість стандартів доброчесної та етичної поведінки публічних службовців, підвищився завдяки активному та системному проведенню інформаційно-просвітницьких і навчально-методичних заходів, інтегрованих у формальну та неформальну освіту | 1) на регулярній основі провадиться інформаційно-просвітницька діяльність, яка спрямована на формування обізнаності громадян щодо стандартів доброчесної та етичної поведінки публічних службовців; розроблені та розповсюджені інформаційно-просвітницькі матеріали, які роз'яснюють систему функціонування публічної служби, гарантовані Конституцією та законами України права і свободи людини та громадянина | Національне агентство
НАДС |
2) на регулярній основі провадиться інформаційно-просвітницька діяльність, яка спрямована на формування розуміння громадянами ролі виборів у демократичному суспільстві, важливості участі у виборах:
а) розроблені та розповсюджені інформаційно-просвітницькі матеріали;
б) регулярно проводяться інформаційно-просвітницькі заходи;
в) під час виборчого процесу загальнодержавних виборів проведено інформаційно-просвітницьку кампанію; | Центральна виборча комісія
МКІП |
| 3) за результатами опитування встановлено, що частка представників молоді (вікова група 18 - 29 років), яка негативно ставиться до корупційних проявів, становить не менше ніж 50 відсотків | результати стандартного опитування щодо корупції в Україні, організованого Національним агентством |
| Проблема 1.2.2. Відсутність об'єктивного висвітлення ситуації із запобігання та протидії корупції в Україні призводить до викривленого сприйняття населенням причин корупції, її рівня, ефективності антикорупційних інституцій |
| 1.2.2.1. Стратегія комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції оновлена; здійснюється регулярна актуалізація її змісту з урахуванням аналізу ефективності проведених комунікаційних кампаній; забезпечено належну організаційну та фінансову основу для скоординованих дій з її виконання | 1) схвалено Стратегію комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції до 2025 року (далі - Стратегія комунікацій), якою визначено:
а) цілі комунікації, що розробляються з урахуванням принципів, передбачених Антикорупційною стратегією на 2021 - 2025 роки, та наявних статистичних даних;
б) єдине візуальне та інформаційне оформлення комунікації в межах антикорупційної діяльності держави та здійснення заходів передбачених Програмою;
в) єдині керівні принципи комунікації для імплементації єдиного візуального та інформаційного оформлення комунікації антикорупційної діяльності держави, що включатимуть перелік аналітичних даних, рекомендації, приклади успішних комунікацій, а також шляхи подолання невдалих комунікацій;
г) перелік програм та проектів, що мають бути виконані в межах Стратегії комунікації центральними органами виконавчої влади (за погодженням), зокрема відповідних медіа-проектів, трансляція яких передбачається в ефірі телебачення та радіомовлення;
д) джерела фінансування для реалізації Стратегії комунікацій | офіційний веб-сайт Кабінету Міністрів України |
| 2) у Національному агентстві утворено антикорупційний медіа-центр, який проводить моніторинг інформаційного поля щодо антикорупційної політики та формує рекомендації для державних органів для підвищення рівня інформування громадян про антикорупційну політику | офіційний веб-сайт Національного агентства |
| 3) Стратегія комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції реалізована щонайменше на 60 відсотків | офіційний веб-сайт Національного агентства |
4) за результатами опитування населення встановлено, що:
а) кількість громадян, які називають корупцію дуже серйозною проблемою для України, не перевищує 60 відсотків;
б) індекс сприйняття поширеності корупції зменшився з 4,39 у 2021 році до 3,9 у 2025 році (у 2023 - 4,2; у 2024 - 4,05) | результати стандартного опитування щодо корупції в Україні, організованого Національним агентством |