Про публічні електронні реєстри

У випадках, передбачених законодавством, інформація про об’єкт реєстру може вноситися до реєстру шляхом здійснення посилання на документ у паперовій формі.

2. У разі якщо створювачем є особа, яка у випадку, встановленому законодавством, створює інформацію про себе, особливості форми та способу такого створення і здійснення відповідних реєстраційних дій встановлюються нормативно-правовим актом, згідно з яким створено відповідний реєстр.

Створювач відповідає за створення та внесення інформації про об’єкт реєстру до відповідного реєстру, крім випадків, визначених законодавством, згідно з яким створено реєстр.

3. З моменту здійснення реєстраційних дій з використанням зазначеної у частині першій цієї статті інформації про відповідний об’єкт реєстру така інформація набуває статусу реєстрової інформації.

1. Законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідні реєстри, може передбачатися відтворення реєстрової інформації на паперових та інших матеріальних носіях.

2. Заповнення зазначених у частині першій цієї статті паперових та інших матеріальних носіїв (крім їх підписання) здійснюється виключно у спосіб автоматизованого виводу на них реєстрової інформації із хеш-структурою з відповідного реєстру автоматично за допомогою друку та/або інших технологій, що повністю виключають ручний та інші неавтоматизовані способи відтворення реєстрової інформації.

3. Будь-яке відтворення та/або перенесення реєстрової інформації на паперові та інші матеріальні носії з порушенням вимог частини другої цієї статті забороняється, а відповідна реєстрова інформація, що міститься на таких носіях, не може визнаватися офіційною.

Відображення реєстрової інформації, оформлене засобами реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом) можуть подаватися та застосовуватися у таких самих випадках, якщо законодавством передбачено подання та застосування такої реєстрової інформації, відтвореної на паперових або інших матеріальних носіях.

Реєстрова інформація, відтворена на паперових або інших матеріальних носіях, може подаватися та застосовуватися у формі відображення реєстрової інформації, оформленого засобами реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом) у таких самих випадках, якщо законодавством передбачено подання та застосування такої реєстрової інформації на паперових або інших матеріальних носіях.

4. У разі виявлення розбіжностей між реєстровою інформацією на паперових та інших матеріальних носіях і реєстровими даними відповідного реєстру пріоритет надається реєстровим даним відповідного реєстру, крім випадків:

1) доведення у встановленому законом порядку факту протиправної зміни реєстрових даних в електронній базі даних відповідного реєстру;

2) перенесення до реєстру оцифрованих даних, створених до набрання чинності цим Законом згідно із законодавством, що діяло на момент їх створення;

3) якщо така реєстрова інформація міститься у виданому правоволодільцю документі, заповненому у спосіб, визначений частиною другою цієї статті;

4) якщо така реєстрова інформація не відповідає даним, що містяться в документах, на підставі яких здійснена відповідна реєстраційна дія.

1. Виключно законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, окремо за кожним об’єктом реєстру визначається вичерпний набір реєстрових даних про об’єкти такого реєстру.

2. До набору реєстрових даних про об’єкти Реєстру реєстрів включається інформація про:

1) реєстри (у тому числі про їх програмно-апаратні засоби, включаючи засоби технічного і криптографічного захисту інформації, види їх реєстрових даних та сервісів, види аналітичних даних, які вони формують);

2) держателя реєстру;

3) вимоги до публічних реєстраторів;

4) вимоги до створювачів;

5) адміністратора реєстру;

6) технічного адміністратора реєстру;

7) постачальників;

8) отримувачів.

3. Зміст та обсяг інформації, зазначеної в частині другій цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.

1. Для забезпечення уніфікованої ідентифікації об’єктів реєстрів та інтероперабельності реєстрових даних при їх створенні та здійсненні відповідних реєстраційних дій обов’язковим є використання класифікаторів, довідників, технічних специфікацій тощо, перелік та порядок ведення яких у складі реєстрів визначаються порядком ведення такого реєстру.

2. Ведення зазначених у частині першій цієї статті класифікаторів, довідників, технічних специфікацій тощо у складі інших реєстрів, а також їх одночасне ведення чи модифікація у складі декількох реєстрів забороняються, а створена на основі таких даних відповідна інформація не може визнаватися офіційною.

1. Документами, що створюються під час ведення реєстрів, є визначені законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри, паспорти, свідоцтва, сертифікати, ліцензії та інші документи, що містять реєстрову інформацію та хеш-структуру і видаються публічними реєстраторами правоволодільцям для здійснення їх фізичної та/або юридичної ідентифікації чи засвідчення їх правових, майнових та інших спеціальних статусів, речей і прав на них та на інші об’єкти реєстрів.

2. Кожен правоволоділець має право отримати документи, що створюються під час ведення реєстрів, із всією наявною інформацією про себе, свої правові та майнові статуси, речі і права на них та інші об’єкти реєстрів у порядку, визначеному законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр.

3. У разі якщо документи, що створюються під час ведення реєстрів, містять інформацію з декількох реєстрів, видача таких документів здійснюється публічними реєстраторами відповідно до нормативно-правових актів, згідно з якими створено відповідні реєстри, мають право надавати відповідну реєстрову інформацію.

4. Документи, що створюються під час ведення реєстрів, за вибором правоволодільця видаються в електронній формі та/або на паперових чи інших неелектронних матеріальних носіях виключно у спосіб, що повністю виключає ручний та інші неавтоматизовані способи відтворення відповідної реєстрової інформації.

Документи, що створюються під час ведення реєстрів в електронній формі, повинні створюватися з урахуванням вимог, визначених законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги", містити реєстровий номер відповідного об’єкта реєстру, хеш-структуру і мають бути підписані публічним реєстратором шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

Документи, що створюються під час ведення реєстрів на паперових та інших матеріальних носіях, повинні створюватися з урахуванням вимог законодавства, містити реєстрові номери відповідних об’єктів реєстру, хеш-структуру, підпис публічного реєстратора, який здійснює їх видачу, або печатку відповідного суб’єкта ведення реєстру.

Документи, що створюються під час ведення реєстрів, які не відповідають вимогам абзаців першого - третього цієї частини, є недійсними.

5. У складі матеріальних форм документів, що створюються під час ведення реєстрів, крім типових форм бланків, можуть передбачатися інші форми таких документів, що мають однакову юридичну силу з типовими.

6. У випадках, встановлених нормативно-правовими актами, згідно з якими створено відповідні реєстри, видача документів, що створюються під час ведення реєстрів в електронній формі та/або на паперових та інших матеріальних носіях, здійснюється публічними реєстраторами з використанням відповідних бланків за формою, визначеною законодавством.

У разі якщо документи, що створюються під час ведення реєстрів, не можуть бути виготовлені на неелектронних матеріальних носіях безпосередньо публічними реєстраторами у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, згідно з якими створено відповідні реєстри, такі документи виготовляються публічним реєстратором в електронній формі та за письмовою згодою правоволодільця передаються для виготовлення зазначеній правоволодільцем особі. Інформація виготовленого в такій спосіб документа перевіряється публічним реєстратором на її автентичність, після чого цей публічний реєстратор здійснює видачу зазначеного документа із дотриманням вимог абзацу третього частини четвертої цієї статті.

1. Під час надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг не допускається встановлення вимог до подання інформації та/або документів, що її містять, якщо така інформація відповідно до цього Закону, закону або іншого акта законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри, визнана реєстровою інформацією, крім випадків підтвердження ідентифікації суб’єкта звернення.

У разі якщо будь-яка інформація, що має міститися в документі, який є результатом надання адміністративної послуги відповідно до цього Закону та вимог законодавства, визнана реєстровою інформацією, вона може вноситися до відповідного документа виключно із відповідного реєстру.

2. Суб’єкт надання адміністративної, соціальної та іншої публічної послуги та/або дозвільний орган отримує інформацію та/або документи на підставі зазначених суб’єктом звернення відомостей у заяві шляхом доступу до реєстрової інформації реєстрів відповідно до цього Закону та вимог законодавства.

3. У разі якщо реєстрова інформація, необхідна для надання адміністративної, соціальної та інших публічних послуг, документа дозвільного характеру, у відповідному реєстрі відсутня, надання такої послуги, документа дозвільного характеру здійснюється після внесення до відповідного реєстру такої інформації.

У такому випадку публічний реєстратор здійснює приймання документів, необхідних для внесення реєстрової інформації до відповідного реєстру, та забезпечує їх передачу до відповідного суб’єкта надання адміністративних послуг для внесення реєстрової інформації до реєстру без участі суб’єкта звернення.

1. Реєстр створюється, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, необхідним є факт реєстрації об’єкта (об’єктів) реєстру з метою захисту прав і законних інтересів громадян та їх об’єднань, юридичних осіб, територіальних громад, суспільства та держави, створення правових та інформаційних гарантій такого захисту з боку держави та органів місцевого самоврядування, з метою одноразового збору і багаторазового використання актуальної та достовірної інформації під час організаційного та інформаційного забезпечення надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження дозвільної діяльності, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання.

Не допускається створення реєстру, якщо реєстр буде містити ідентичні реєстрові дані про об’єкт реєстру, що вже створений.

Додатково у випадках, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, дозволяється оброблення в реєстрі певних реєстрових даних про об’єкти реєстру, що вже обробляються у створеному реєстрі.

2. Базовий реєстр створюється згідно із законом, в якому зазначаються:

1) повна та скорочена (за наявністю) назва реєстру;

2) призначення реєстру;

3) назва держателя реєстру;

4) назва та/або вимоги до адміністратора;

5) вимоги до публічних реєстраторів;

6) вимоги до створювачів;

7) об’єкт (об’єкти) реєстру, порядок його (їх) реєстрації та ідентифікації;

8) джерела інформації відповідного реєстру;

9) види реєстрових даних, метаданих та візуальних, підтверджуючих ці дані, образів (матеріалів фото- та відеофіксації, скан-копій тощо);

10) спосіб (процес) створення створювачем інформації про об’єкт реєстру, у тому числі з використанням прикладних програмних інтерфейсів реєстрів;

11) строки внесення до реєстру інформації про об’єкти реєстру;

12) види та матеріальні форми документів, що створюються під час ведення реєстру, та спосіб їх обліку у складі такого реєстру;

13) фінансові джерела створення програмно-технічних засобів реєстру та право власності на них;

14) вимоги до ведення та адміністрування реєстру;

15) вимоги до інтеграції з Системою електронної взаємодії;

16) вимоги до обробки та захисту персональних даних, інших реєстрових даних та інформації;

17) джерела фінансового забезпечення функціонування реєстру;

18) форми і порядок оприлюднення та отримання реєстрової інформації, права та обов’язки користувачів;

19) перелік послуг реєстру та розмір плати за їх надання;

20) вимоги до системи управління ризиками та інформування суб’єктів інформаційної взаємодії і правоволодільців про порушення цілісності реєстрової інформації, її несанкціонованої обробки;

21) порядок обов’язкового інформування правоволодільця про запити будь-яких осіб щодо інформації про нього та належні йому майно, майнові, правові та інші спеціальні статуси, а також про збирання, оброблення, внесення такої інформації до відповідних реєстрів, її зміну та видалення;

22) дата початку функціонування реєстру.

3. Реєстри, які не стосуються та не пов’язані з реалізацією прав і свобод особи, можуть створюватися на підставі акта законодавства із зазначенням відомостей, визначених частиною другою цієї статті.

4. Саморегулівні організації та інші суб’єкти, які здійснюють виконання делегованих їм повноважень, забезпечують створення, функціонування та ведення реєстру у випадках та в обсягах, визначених законом.

5. Інші питання функціонування та адміністрування реєстру, у тому числі вимоги до технічних або технологічних заходів, вимоги до забезпечення функціональної сумісності програмно-апаратних засобів інших реєстрів, якими передбачено електронну взаємодію, визначаються порядком ведення реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

6. Держатель реєстру забезпечує створення реєстру або замовляє його створення адміністратору чи технічному адміністратору, зокрема шляхом використання програмного забезпечення Платформи.

Створення реєстру забезпечується із застосуванням сертифікованих засобів технічного і криптографічного захисту інформації. Після отримання за результатами їх дослідної експлуатації позитивних висновків центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах кіберзахисту та захисту інформації, про технічну відповідність та функціональну сумісність реєстрів із програмно-апаратними засобами інших реєстрів, якими законом передбачено електронну інформаційну взаємодію, та про відповідність законодавству про захист інформації адміністратор або технічний адміністратор передає їх держателю, який підписує акт введення реєстру в експлуатацію та здійснює реєстрацію відповідного реєстру в Реєстрі реєстрів у порядку, визначеному статтею 41 цього Закону.

7. Реєстр вважається створеним з моменту, визначеного нормативно-правовим актом, згідно з яким створено реєстр. Створений реєстр підлягає реєстрації в Реєстрі реєстрів.

1. Реєстр перетворюється, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, доцільною є зміна організації ведення реєстру та/або статусу реєстру у системі реєстрів відповідно до частини першої статті 6 цього Закону та/або об’єкта (об’єктів) реєстру, що може супроводжуватися зміною його назви та/або призначення відповідного реєстру і кола суб’єктів, які здійснюють повноваження у сфері такого реєстру, та/або інших чинників, зазначених у частині другій статті 26 цього Закону.

Реєстр модифікується, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, виникає потреба в запровадженні нових технологій ведення реєстру, що може призвести або не призвести до зміни чинників, зазначених у частині другій статті 26 цього Закону.

Реєстр припиняється, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, втрачається публічний інтерес та публічне значення реєстрації об’єкта (об’єктів) існуючого реєстру.

2. Перетворення, модифікація та припинення реєстру здійснюються на підставі закону, згідно з яким створено відповідний реєстр. У таких випадках законом визначаються:

1) шлях (спосіб) та юридичні наслідки перетворення, модифікації та припинення реєстрів;

2) термін проведення та шляхи передачі реєстрової інформації, звернень, документів, програмно-апаратних засобів, включаючи засоби технічного і криптографічного захисту інформації;

3) права та обов’язки суб’єктів, які здійснюють повноваження у сфері відповідних реєстрів під час перетворення, модифікації та припинення реєстрів;

4) порядок інформування громадськості та правоволодільців про юридичні наслідки перетворення, модифікації та припинення реєстрів.

Передача реєстрових даних та реєстрової інформації до Національного архівного фонду здійснюється в разі припинення реєстру.

Порядок перетворення, модифікації та припинення реєстрів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Усі документи, створені під час ведення реєстру до його перетворення або припинення, зберігають чинність протягом строку, на який їх було видано, і не підлягають заміні.

4. Реєстр вважається фактично припиненим з дня реєстрації припинення реєстру в Реєстрі реєстрів.

5. Саморегулівна організація, яка є держателем реєстру, у разі прийняття рішення про її припинення шляхом ліквідації або припинення виконання делегованих їй повноважень, забезпечує передачу реєстрової інформації та/або реєстрових даних, у формах яких здійснювалися їх обробка та зберігання у відповідному реєстрі, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері, до якої належить відповідна саморегулівна організація.

1. Інформація про об’єкти вноситься до реєстрів за видами об’єктів, у спосіб та строк, визначені цим Законом та законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.

Інформація про об’єкти реєстрів вноситься до реєстрів публічними реєстраторами на підставі створених створювачами електронних документів або здійснюючи свої повноваження, передбачені цим Законом або законом, згідно з яким створено відповідний реєстр, а у випадку, зазначеному в абзаці другому частини першої статті 20 цього Закону, також відповідно до інших встановлених законами, згідно з якими створено відповідні реєстри, форм та способів створення реєстрової інформації.

2. Будь-яке внесення інформації до реєстрів, крім випадків, визначених нормативно-правовим актом, має супроводжуватися одночасним офіційним сповіщенням правоволодільця про виникнення, зміну або видалення реєстрової інформації про його особу, правові, майнові та інші спеціальні статуси, речі, права на них та інша інформація, що є об’єктом реєстрів, з видачею (або без такої) відповідного документа, що створюється під час ведення реєстру з дотриманням вимог статті 24 цього Закону. У випадках, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, такі дії можуть передбачати отримання прямої особистої згоди на них з боку правоволодільця.

3. У разі якщо інформація вноситься до реєстру за ініціативою правоволодільця, він має право на отримання в режимі реального часу інформації про хід та результати внесення такої інформації до відповідного реєстру, у тому числі з використанням призначених для цього інформаційно-комунікаційних систем (електронних сервісів).

1. Інформаційними джерелами, які є підставою для внесення інформації до реєстрів, є електронні документи та інші джерела відповідно до статті 20 цього Закону.

2. У разі якщо при створенні зазначених у частині першій цієї статті джерел створювачами та/або публічними реєстраторами використовуються створені іншими особами документи, ці документи мають відповідати таким вимогам:

документи мають бути посвідчені, скріплені відповідними підписами та/або печатками (а електронні документи - відповідно до вимог законодавства);

документи за своєю формою та змістом мають відповідати законодавству;

для документів у паперовій формі:

текст документів має бути написаний розбірливо;

документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення (крім випадків здійснення виправлення помилок у порядку, визначеному законодавством), орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

1. Електронний документ, що містить інформацію про об’єкти реєстру, створюється створювачами для внесення такої інформації до відповідних реєстрів і має відповідати вимогам законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Інтерфейсні засоби реєстрів мають забезпечувати створювачам можливість створення зазначених у абзаці першому цієї частини електронних документів, самостійної автоматизованої перевірки формату та логічності даних створених ними електронних документів щодо їх структури та технічних властивостей, а також щодо даних, уже внесених до відповідного реєстру на час здійснення такої перевірки, для здійснення відповідних реєстраційних дій (у тому числі щодо автоматичного формування та перевірки хеш-структур за відповідними реєстровими даними).

2. Зміст електронного документа складають:

1) вид реєстраційної дії щодо об’єкта реєстру, для здійснення якої створено електронний документ;

2) набори даних про об’єкт відповідного реєстру;

3) додаткові дані, матеріали (матеріали фото- та відеофіксації, скан-копії документів тощо);

4) дані про створювача, який створив відповідний електронний документ;

5) метадані про зазначені у цій частині дані.

3. Вимоги до структури і технічних характеристик електронних документів, що містять інформацію про об’єкти реєстру, визначаються у порядку ведення відповідного реєстру.

4. Законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено реєстр, може бути передбачено проведення публічним реєстратором перевірки створеного створювачем електронного документа перед здійсненням відповідних реєстраційних дій. При цьому не допускається подання створювачем документів, не визначених законом або у формі, не встановленій законодавством.

1. Перше внесення до реєстру інформації про об’єкт реєстру здійснюється шляхом реєстрації цього об’єкта у відповідному реєстрі.

Внесення до реєстру інформації про об’єкт реєстру без здійснення його реєстрації забороняється.

Обсяг інформації, необхідної для здійснення реєстрації об’єкта реєстру, визначається цим Законом, законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідний реєстр.

2. Реєстрація об’єкта реєстру здійснюється незалежно від місця розташування такого об’єкта (за принципом екстериторіальності), крім випадків, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр.

3. Реєстрація об’єкта реєстру здійснюється публічним реєстратором або у випадках, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, автоматично на підставі поданої, у тому числі з використанням прикладних програмних інтерфейсів реєстру, створювачем заяви.

У випадках, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено реєстр, заява про здійснення реєстрації об’єкта реєстру може також подаватися за вибором створювача у паперовій формі або з використанням інших матеріальних носіїв особисто, через представника або надсилатися поштовим відправленням.

У випадках, зазначених в абзаці першому частини другої статті 20 цього Закону, законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено реєстр, до подачі заяви про здійснення реєстрації об’єкта реєстру також може прирівнюватися здійснення створювачем певних конклюдентних дій. У такому випадку подання заяви про здійснення реєстрації об’єкта реєстру не вимагається.

4. До заяви, зазначеної у частині третій цієї статті, додається електронний документ, крім випадку, встановленого абзацом першим частини другої статті 20 цього Закону.

5. При здійсненні реєстрації об’єкта реєстру йому за допомогою програмних засобів відповідного реєстру автоматично присвоюється реєстровий номер, який залишається незмінним протягом усього часу існування такого об’єкта.

Порядок реєстрової нумерації об’єктів реєстрів та хеш-логування відповідних наборів даних про них визначається порядком ведення відповідного реєстру.

6. Строк, протягом якого державний публічний реєстратор здійснює державну реєстрацію об’єкта реєстру або надає відмову в її здійсненні, підстави для відмови у здійсненні такої реєстрації, а також підстави її скасування та припинення встановлюються законом, згідно з яким створено відповідний реєстр.

1. Внесення до реєстру інформації (змін до неї) про зареєстрований об’єкт реєстру здійснюється у порядку, встановленому для здійснення реєстрації такого об’єкта.

1. У межах, визначених законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр, реєстрові дані можуть використовуватися для формування звітності, аналітичних, статистичних та інших матеріалів, крім випадків, визначених законодавством.

2. Звітні, аналітичні, статистичні та інші матеріали, сформовані програмними засобами відповідного реєстру згідно з частиною першою цієї статті, є реєстровою інформацією відповідного реєстру.

1. Користування реєстровою інформацією здійснюється у порядку загального доступу, спеціального доступу та електронної інформаційної взаємодії між реєстрами.

Користувачі реалізують передбачені цим Законом права щодо отримання та використання реєстрової інформації особисто або за допомогою програмно-апаратних засобів, у тому числі з використанням електронних інтерфейсів реєстру.

Реєстрова інформація з обмеженим доступом може використовуватися та передаватися у системі органів та суб’єктів, які здійснюють повноваження у сфері публічних електронних реєстрів, з метою надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, опрацювання державної статистичної інформації, дозвільної діяльності, провадження іншої управлінської діяльності та державного регулювання, за умови обов’язкового інформування правоволодільця.

2. Держатель самостійно або за допомогою адміністратора реєстру забезпечує безоплатний, необмежений у часі та неавторизований доступ (загальний доступ) у формі забезпечення можливості самостійного перегляду, копіювання і збереження за допомогою загальнопоширених програмно-апаратних (у тому числі мобільних) засобів до реєстрової інформації, що не належить до інформації з обмеженим доступом, необмеженому колу осіб через офіційні інтернет-ресурси держателів та адміністраторів реєстрів та/або єдиний державний веб-портал відкритих даних, а також право їх подальшого вільного використання.

Реєстрові дані надаються у форматі, що дозволяє їх автоматизоване оброблення електронними засобами, а також у формі витягів, довідок, викопіювань, що можуть отримуватися зацікавленими особами за допомогою електронних інтерфейсів реєстрів та/або шляхом особистого або письмового (поштовим відправленням) звернення до публічного реєстратора.

3. Користуватися реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу мають право:

1) органи державної влади та органи місцевого самоврядування - у випадках, передбачених законодавством, за умови що така інформація не може бути отримана у порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами;

2) саморегулівні організації, банки, нотаріуси, юридичні особи публічного або приватного права, фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, ліцензіати, сертифіковані особи - для цілей та у випадках, встановлених законодавством;

3) фізичні та юридичні особи - щодо реєстрової інформації, яка може надаватися за плату (яка входить до складу плати за відповідні послуги реєстрів) необмеженому колу осіб;

4) міжнародні організації та їх об’єднання - у випадках та обсязі відповідно до міжнародних зобов’язань України;

5) правоволодільці - щодо реєстрової інформації про себе, власне майно, майнові та немайнові права, спеціальні статуси тощо.

Користування реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу здійснюється у формі надання доступу до інформації реєстрів у режимі читання, а також у формі витягів, довідок, інформаційних, статистичних та аналітичних звітів, доступу через прикладні програмні інтерфейси реєстрів, інформаційно-комунікаційну систему оператора та в інших, встановлених законом або іншими актами законодавства, згідно з якими створено реєстри, формах. Правоволодільці також мають право на отримання відповідної реєстрової інформації у формі документів, що створюються під час ведення реєстрів.

Користування реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу здійснюється зазначеними в цій частині особами за допомогою електронних інтерфейсів реєстрів, а також шляхом особистого або письмового (поштовим відправленням) звернення до публічного реєстратора або в інший спосіб відповідно до міжнародних зобов’язань України.

Користування реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу здійснюється на платній основі, крім випадків, визначених законом або іншими актами законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.

4. Користування реєстровою інформацією у порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами здійснюється суб’єктами такої взаємодії у порядку та обсягах, визначених цим Законом та законами, згідно з якими створено відповідні реєстри.

5. Реєстрова інформація, отримана в порядку загального та спеціального доступу, може вільно використовуватися, копіюватися, поширюватися (у межах цілей, для яких її надано), у тому числі у комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власних інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем, інформаційних продуктів її користувачами, крім інформації з обмеженим доступом.

Для отримання реєстрової інформації держателем у межах спеціального доступу додатково до засобів загального доступу може забезпечуватися створення (у тому числі на засадах державно-приватного партнерства) автоматизованих сервісів надання реєстрових даних, продуктів їх аналітичної обробки на договірній основі.

З метою здійснення дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг у реєстрі дозволяється оброблення реєстрової інформації інших реєстрів, отриманої у порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами або в інший спосіб.

6. Надання реєстрової інформації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних", а реєстрова інформація з обмеженим доступом надається в порядку і на умовах, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації" та іншими спеціальними законами.

7. З метою забезпечення цілісності, повноти, достовірності реєстрових даних у реєстрах можуть проводитися процедури звірки, верифікації, співставлення таких даних. Порядок проведення звірки, верифікації, співставлення реєстрових даних визначається Кабінетом Міністрів України.

8. З метою здійснення дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг у реєстрі дозволяється оброблення реєстрової інформації інших реєстрів.

1. Помилками у реєстрових даних, у тому числі тих, що містяться у документі, що створюється під час ведення реєстру, є:

1) технічна помилка (некоректне відображення символів, описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша подібна помилка);

2) помилка у визначенні змісту, характеристик та/або властивостей об’єкта реєстру, визначених частиною другою статті 18 та абзацом першим частини першої статті 20 цього Закону.

Технічна помилка може бути такою, що сталася:

1) при відображенні або відтворенні реєстрової інформації (у тому числі з електронного документа або з іншого джерела відповідно до абзацу першого частини першої статті 20 цього Закону);

2) при створенні електронного документа або іншого джерела відповідно до абзацу першого частини другої статті 20 цього Закону;

3) у документах або інших джерелах, реєстрова інформація з яких була перенесена (відтворена) до електронного документа або іншого джерела відповідно до абзацу першого частини другої статті 20 цього Закону;

4) при перенесенні реєстрової інформації про об’єкт (об’єкти) реєстру, створеної до набрання чинності цим Законом відповідно до абзацу четвертого частини другої розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Помилка у визначенні змісту, характеристик та/або властивостей об’єкта реєстру, визначених частиною другою статті 18 та абзацом першим частини першої статті 20 цього Закону, може бути такою, що сталася:

1) при визначенні створювачем характеристик та/або властивостей об’єкта реєстру із створенням електронного документа або іншого джерела відповідно до абзацу першого частини другої статті 20 цього Закону;

2) при визначенні особою, яка створила документи, реєстрова інформація з яких про характеристики та/або властивості об’єкта реєстру була перенесена створювачем до електронного документа або іншого джерела відповідно до абзацу першого частини другої статті 20 цього Закону;

3) при визначенні особою, яка створила документи, реєстрова інформація з яких про характеристики та/або властивості об’єкта реєстру була перенесена держателем реєстру або публічним реєстратором до реєстру відповідно до частини другої статті 8 цього Закону.

2. У разі виявлення правоволодільцем або іншою особою помилки у реєстрових даних та/або у реєстровій інформації, у тому числі такої, що міститься в документі, що створюється під час ведення реєстру, така особа повідомляє про це держателя або адміністратора реєстру в порядку, визначеному порядком ведення відповідного реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

3. Виправлення помилок у реєстровій інформації та/або у реєстрових даних, у тому числі тих, що містяться в документі, який створюється під час ведення реєстру, що виникли внаслідок наявності помилок у документах, на підставі яких була внесена (перенесена, відтворена) така інформація, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах або їх скасування, визнання нечинними чи припинення їх дії.

4. При виправленні помилок у реєстровій інформації та/або у реєстрових даних помилкова реєстрова інформація та/або реєстрові дані не знищується, а зберігається у відповідних реєстрах як архівна разом із протоколом, рішенням про виправлення помилки та відповідними посиланнями і документами, що обґрунтовують таке рішення.

5. Порядок, строки, фінансові умови виправлення помилок у реєстровій інформації та/або у реєстрових даних визначаються законами, згідно з якими створено відповідні реєстри.

1. Адміністрування реєстру здійснює держатель реєстру або визначений відповідно до закону або іншого акта законодавства, згідно з яким створено реєстр, адміністратор реєстру.

Адміністрування реєстру може здійснюватися технічним адміністратором на підставі укладених договорів.

Адмініструванням реєстру є:

1) визначення необхідних технічних засобів реєстру;

2) забезпечення працездатності технічних засобів реєстру відповідно до вимог порядку ведення реєстру;

3) забезпечення працездатності загальносистемного програмного забезпечення відповідно до вимог порядку ведення реєстру;

4) забезпечення працездатності реєстру відповідно до режиму функціонування, визначеного порядком ведення реєстру;

5) створення та/або встановлення оновлень програмного забезпечення реєстру;

6) забезпечення інтероперабельності реєстру;

7) забезпечення доступу до інтерфейсів реєстру користувачам відповідно до їхніх прав авторизації/аутентифікації;

8) забезпечення захисту інформації, програмного забезпечення та кіберзахисту реєстру;

9) профілактичні, регламентні роботи з обчислювальними ресурсами та програмним забезпеченням реєстру;

10) роботи з відновлення систем після кіберінцидентів та збоїв;

11) інші заходи, необхідні для забезпечення сталого функціонування та відновлення роботи реєстру.

2. Технічний адміністратор не має права в будь-який спосіб самостійно чи через будь-яких осіб створювати, вносити, змінювати (модифіковувати), відкривати, приховувати чи видаляти реєстрові дані, реєстрову інформацію, а також вчиняти будь-які інші дії, що впливають на їх зміст.

Технічний адміністратор не має права використовувати реєстрові дані, реєстрову інформацію, програмне забезпечення реєстру, його технічні та технологічні засоби для провадження діяльності, не передбаченої договором із держателем реєстру або адміністратором про технічне адміністрування відповідного реєстру, та несе відповідальність, встановлену законом.

3. Технічний адміністратор має право провадити господарську та іншу статутну діяльність з урахуванням обмежень, встановлених частиною другою цієї статті.

4. Вимоги до адміністрування реєстру визначаються порядком ведення реєстрів, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

1. Створення, модифікація, впровадження та супровід програмного забезпечення реєстру полягають у здійсненні держателем реєстру або адміністратором/технічним адміністратором заходів та/або дій з його розроблення, встановлення, налаштування, вдосконалення, тестування, дослідної експлуатації, виявлення та виправлення помилок, підтримання безперервного коректного функціонування з урахуванням вимог, визначених законодавством.

2. Програмне забезпечення реєстрів має відповідати принципам державної політики цифрового розвитку, принципам, визначеним статтею 3 цього Закону, та забезпечувати такі функціональні можливості:

1) створення особистих електронних кабінетів користувачів;

2) завантаження, заповнення та подання заяв та інших документів до реєстру;

3) захист реєстрової інформації та реєстрових даних відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації;

4) формування реєстрової інформації у вигляді вихідних документів в обсязі та видах, передбачених цим Законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр;

5) сумісність та електронна інформаційна взаємодія у режимі реального часу з національними електронними інформаційними ресурсами;

6) автоматизована фіксація всіх дій будь-яких користувачів (у тому числі з реєстровою інформацією та реєстровими даними);

7) електронна ідентифікація та автентифікація користувачів, у тому числі з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованого електронного підпису, печатки, а також інших засобів ідентифікації, які дають можливість однозначно встановлювати особу;

8) забезпечення авторизації з розмежуванням функцій та доступів до інформації залежно від ролі;

9) забезпечення механізмів архівування даних та постійного зберігання;

10) збереження, автоматичне резервування і відновлення реєстрових даних та реєстрової інформації;

11) інші функціональні можливості, необхідні для забезпечення актуальності запропонованих рішень.

3. Програмне забезпечення Платформи дає можливість створювати та вести реєстри із забезпеченням всіх вимог до програмного забезпечення реєстрів, визначених цим Законом.

1. Технічне і технологічне забезпечення реєстрів полягає у здійсненні держателем реєстру або адміністратором:

налаштування і технічної підтримки безперервного коректного функціонування апаратної та електронної комунікаційної складової реєстру (включаючи систему доступу користувачів до реєстрової інформації, у тому числі у порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами) відповідно до затвердженого порядку ведення реєстру, включаючи засоби технічного і криптографічного захисту інформації;

автоматизації технологічних процесів ведення реєстрів;

технічного навчання публічних реєстраторів, створювачів та осіб, які користуються реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу.

2. Дозволяється ведення публічних електронних реєстрів за допомогою хмарних ресурсів та/або центрів обробки даних, у тому числі розміщених за межами України, протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування. Порядок передачі, зберігання, функціонування та доступу до відповідних публічних електронних реєстрів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Забороняється ведення публічних електронних реєстрів за допомогою хмарних ресурсів та/або центрів обробки даних, розміщених на територіях України, на яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, територіях держав, визнаних Верховною Радою України державами-агресорами, територіях держав, щодо яких застосовані санкції відповідно до Закону України "Про санкції", та територіях держав, які входять до митних та воєнних союзів з такими державами.

1. Забезпечення захисту реєстрів полягає в здійсненні держателем реєстру або адміністратором:

створення, модернізації та забезпечення безперервного функціонування засобів технічного і криптографічного захисту реєстрових даних та інформації, у тому числі з використанням запроваджених підсистем захисту;

впровадження та забезпечення використання засобів технічного і криптографічного захисту інформації під час ведення реєстру;

застосування засобів та технологій резервного копіювання реєстрової інформації та фізичного збереження її носіїв;

застосування засобів автентифікації з метою підтвердження цілісності інформації, яка вноситься до реєстру, та реєстрової інформації, що передаються через Систему електронної взаємодії, а також ідентифікації публічних реєстраторів, створювачів та осіб, які користуються реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу;

здійснення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури.

2. Для забезпечення захисту реєстрової інформації під час її передачі через незахищене середовище (мережу Інтернет) використовуються засоби криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом (крім засобів захисту службової інформації та інформації, що становить державну таємницю), якщо інше не встановлено законом.

1. Реєстр реєстрів створюється згідно з цим Законом на базі Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів.

2. Реєстр реєстрів створюється з метою та за принципами, визначеними статтею 3 цього Закону, та функціонує на підставі Порядку ведення Реєстру реєстрів, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Держателем Реєстру реєстрів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності.

4. Публічним реєстратором Реєстру реєстрів є посадова особа або особа, яка перебуває у трудових відносинах з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, та здійснює внесення інформації до Реєстру реєстрів. Права та обов’язки публічних реєстраторів Реєстру реєстрів визначаються цим Законом та Порядком ведення Реєстру реєстрів.

5. Створювачами Реєстру реєстрів є держателі реєстрів.

6. Об’єктом Реєстру реєстрів є інформація про реєстри. Порядок реєстрації та ідентифікації реєстрів у Реєстрі реєстрів визначається статтею 41 цього Закону та Порядком ведення Реєстру реєстрів.

7. Єдиним джерелом реєстрових даних Реєстру реєстрів є електронний документ, створений створювачем відповідно до статті 30 цього Закону.

8. Види реєстрових даних та візуальних, підтверджуючих ці дані, образів (матеріалів фото- та відеофіксації, скан-копій тощо), спосіб (процес) створення створювачем інформації про об’єкт реєстру, строки внесення до реєстрів інформації про об’єкти реєстрів, види та матеріальні форми документів, що створюються під час ведення Реєстру реєстрів, та спосіб їх обліку в складі такого реєстру, вимоги до ведення та адміністрування Реєстру реєстрів, особливості захисту реєстрових даних Реєстру реєстрів визначаються Порядком ведення Реєстру реєстрів.

9. Створення та функціонування Реєстру реєстрів, його програмно-технічних засобів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів міжнародної технічної допомоги та інших не заборонених законом джерел. Усі послуги щодо інформації Реєстру реєстрів здійснюються безоплатно.

10. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті набори даних Реєстру реєстрів у формі відкритих даних.

11. Реєстр реєстрів може перетворюватися виключно шляхом злиття (об’єднання) або поділу.

12. Реєстр реєстрів не підлягає припиненню.

1. Інформація про реєстри вноситься до Реєстру реєстрів публічними реєстраторами Реєстру реєстрів виключно на підставі заяви та документів, поданих в електронній формі.

Заява та документи, подані в електронній формі, мають відповідати вимогам законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Реєстрація реєстрів у Реєстрі реєстрів забезпечується держателем реєстру не пізніше дати їх введення в дослідну та/або промислову експлуатацію.

2. Під час внесення до Реєстру реєстрів відповідна інформація на паперових та інших неелектронних матеріальних носіях не відтворюється.

3. Реєстрація реєстру в Реєстрі реєстрів здійснюється публічним реєстратором центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, відповідно до вимог Порядку ведення Реєстру реєстрів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Внесення до Реєстру реєстрів інформації (змін до неї) про зареєстрований реєстр (у тому числі щодо його ведення, адміністрування, перетворення, модифікації) здійснюється в порядку, встановленому для здійснення його реєстрації.

4. Реєстрація реєстру здійснюється протягом п’яти робочих днів з дня подання відповідної заяви.

Підставою для відмови у здійсненні такої реєстрації, а також підставою для скасування раніше здійсненої реєстрації може бути виключно невідповідність зазначеної у заяві інформації вимогам цього Закону та/або нормативно-правового акта, згідно з яким створено відповідний реєстр.

5. Обсяг інформації, необхідної для здійснення реєстрації реєстру в Реєстрі реєстрів, порядок реєстрації реєстрів та форма електронної заяви про таку реєстрацію визначаються Порядком ведення Реєстру реєстрів, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

1. Адміністратором Реєстру реєстрів є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, визначене Кабінетом Міністрів України.