Деякі питання Політики державної власності

Відповідно до пункту 17-4 частини другої статті 5 та статті 11-6 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Політику державної власності;

Політику винагороди керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

Політику винагороди членів наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

Державну дивідендну політику.

2. Установити, що:

1) до визначення за результатами дослідження рівня винагород керівників суб’єктів господарювання недержавної форми власності ліміту винагороди керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, відповідно до якого здійснюється розрахунок винагороди керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також розрахунок винагороди членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, але не пізніше 31 грудня 2025 р. визначення винагороди:

керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств" (Офіційний вісник України, 1999 р., № 21, ст. 957) з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2020 р. № 141 "Питання умов і розмірів оплати праці керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 22, ст. 803);

голів виконавчих органів акціонерних товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі, річний розмір чистого (консолідованого) прибутку яких за результатами фінансово-господарської діяльності, відображеними у консолідованій річній фінансовій звітності, підтвердженій незалежним суб’єктом аудиторської діяльності, перевищує 1,5 млрд. гривень, у яких відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" створено наглядові ради, більшість членів яких становлять незалежні члени наглядової ради, здійснюється наглядовою радою таких товариств відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств". На період дії правового режиму воєнного стану загальний річний розмір винагороди не може перевищувати загального розміру винагороди, виплаченої такій посадовій особі за останні 12 календарних місяців з урахуванням фактично відпрацьованого часу;

членів наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, здійснюється відповідно до Порядку визначення умов оплати послуг та компенсації витрат членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 р. № 668 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 73, ст. 2246).

Положення цього підпункту та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, зазначених у цьому підпункті, не поширюються на винагороду керівників банків, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі, яка визначається відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та вимог, установлених Національним банком;

2) перший щорічний агрегований звіт про ефективність управління державними підприємствами, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (крім банків), складається Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів за поданням суб’єктів управління об’єктами державної власності та подається Кабінетові Міністрів України до 1 липня 2026 р. за результатами фінансово-господарської діяльності державних підприємств/господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у 2025 році;

3) положення Державної дивідендної політики, затвердженої цією постановою, щодо визначення розміру частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету, застосовуються до результатів фінансово-господарської діяльності державних унітарних підприємств починаючи з I кварталу 2025 року.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

4. Міністерству економіки за поданням суб’єктів управління об’єктами державної власності до 31 грудня 2024 р. забезпечити здійснення розподілу (сортування) державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (крім банків), за категоріями, передбаченими Політикою державної власності, затвердженою цією постановою.

1. Ця Політика державної власності (далі - Політика власності) визначає обґрунтування та цілі залишення в державній власності державних унітарних підприємств та корпоративних прав держави у статутному капіталі господарських товариств, загальні принципи, засади управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та розроблена з метою:

1) забезпечення національних економічних інтересів і національної безпеки України, економічного зростання, сталого розвитку, соціального розвитку України, ефективного функціонування державного сектору економіки;

2) визначення способів та єдиної стратегії реалізації прав держави як власника щодо державних унітарних підприємств та корпоративних прав держави у статутному капіталі господарських товариств, оптимізації їх портфеля, зокрема шляхом визначення підходів до виявлення державних унітарних підприємств та корпоративних прав держави у статутному капіталі господарських товариств, які підлягають приватизації або ліквідації;

3) забезпечення сталого та професійного управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, підвищення їх вартості в довгостроковій перспективі;

4) систематизації правового регулювання у сфері управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, визначення напрямів для вдосконалення відповідного правового регулювання;

5) систематизації та покращення практик корпоративного управління в державних унітарних підприємствах та господарських товариствах, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, згідно з принципами та рекомендаціями з корпоративного врядування та управління підприємствами державної форми власності, схваленими Організацією економічного співробітництва та розвитку (далі - ОЕСР);

6) визначення особливостей управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави;

7) підвищення ефективності діяльності, прозорості та підзвітності державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, забезпечення кращого їх доступу до фінансування та ринків капіталу;

8) впровадження в державних унітарних підприємствах та господарських товариствах, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, стандартів відповідального ведення бізнесу, включаючи рекомендації для багатонаціональних підприємств щодо відповідального ведення бізнесу та щодо доброчесності та запобігання корупції на підприємствах державної форми власності, схвалених ОЕСР, а також Керівні принципи ООН з питань бізнесу та прав людини;

9) забезпечення балансу інтересів акціонерів (учасників) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також захисту прав інвесторів та кредиторів державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави;

10) забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та запобігання обмеженню конкуренції внаслідок реалізації державою своїх прав як власника чи внаслідок провадження державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, своєї діяльності.

2. Терміни, що вживаються у цій Політиці власності, мають таке значення:

1) вищий орган управління підприємства (товариства) - уповноважений орган управління державного унітарного підприємства, загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість";

2) голова виконавчого органу господарського товариства - голова колегіального виконавчого органу господарського товариства або особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу господарського товариства;

3) дочірнє підприємство - підприємство, господарське товариство, у статутному капіталі якого державному унітарному підприємству або господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, належить частка в розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу;

4) EBITDA - сума фінансового результату від операційної діяльності (прибуток / збиток) та амортизації;

5) загальні збори - загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави;

6) законодавство про державну допомогу - Закон України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання";

7) корпоративні права держави - корпоративні права (акції, частки) держави у статутному капіталі господарського товариства незалежно від їх розміру (кількості);

8) лист очікувань - лист очікувань власника, що містить коротко- та середньострокові фінансові, операційні і нефінансові цілі діяльності державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

9) підприємство - державне унітарне підприємство;

10) спеціальний обов’язок - обов’язок, який покладається на окремих суб’єктів господарювання на підставі та в порядку, що передбачені законодавством, з метою забезпечення загального економічного інтересу в певній галузі та/або інтересів громадян, суспільства і держави, включаючи задоволення потреб у доступі до найважливіших товарів, робіт, послуг, який не можуть забезпечити суб’єкти господарювання в умовах конкуренції;

11) суб’єкт управління - суб’єкт управління об’єктами державної власності, який здійснює функції з управління підприємством, корпоративними правами держави у статутному капіталі господарського товариства;

12) товариство з контрольною часткою держави - господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

13) товариство з корпоративними правами держави - господарське товариство, у статутному капіталі якого є корпоративні права (акції, частки) держави незалежно від їхнього розміру (кількості).

3. Ця Політика власності розроблена на основі Конституції України, Господарського кодексу України, Законів України "Про управління об’єктами державної власності", "Про акціонерні товариства", "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про приватизацію державного і комунального майна", а також інших законів України, які регулюють питання управління підприємствами та корпоративними правами держави.

4. Центральні органи виконавчої влади під час розроблення нових та перегляду чинних підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність підприємств і товариств з корпоративними правами держави, повинні керуватися положеннями цієї Політики власності.

5. У випадках, коли Законом України "Про управління об’єктами державної власності" передбачено, що окремі положення цієї Політики власності поширюються лише на товариства з контрольною часткою держави, відповідні положення цієї Політики власності не поширюються на господарські товариства, у статутному капіталі яких державі належать 50 або менше відсотків акцій (часток).

Рішення та дії (включаючи голосування на загальних зборах) підприємства, товариства з контрольною часткою держави щодо його дочірніх підприємств повинні прийматися (вчинятися) з урахуванням положень цієї Політики власності, які регулюють питання діяльності дочірніх підприємств.

Дія цієї Політики власності не поширюється на управління банками, що здійснюється відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

6. Ця Політика власності узагальнює засади, на основі яких реалізуються стратегічні документи щодо управління об’єктами державної власності, включаючи Національну економічну стратегію до 2030 року, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 22, ст. 1015), Стратегію підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 р. № 662 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 54, ст. 1756), Антикорупційну стратегію на 2021-2025 роки, затверджену Законом України від 20 червня 2022 р. № 2322-IX "Про засади державної антикорупційної політики на 2021-2025 роки", та Державну антикорупційну програму на 2023-2025 роки, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 р. № 220 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 31, ст. 1685).

7. Ця Політика власності затверджена на виконання Плану України, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035), з метою реалізації ініціативи ЄС "Ukraine Facility", запровадженої Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 р. № 2024/792.

8. Станом на 1 січня 2024 р. із загальної кількості 2995 суб’єктів господарювання державного сектору економіки (до загальної кількості не включено 157 суб’єктів господарювання, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя):

1) 30 відсотків (896 суб’єктів) провадять господарську діяльність, 57 відсотків (1713 суб’єктів) не провадять господарську діяльність і 13 відсотків (386 суб’єктів) не надають інформацію про свою господарську діяльність;

2) частка суб’єктів господарювання, які отримали прибуток, становить 17,6 відсотка загальної кількості суб’єктів господарювання та 59 відсотків кількості суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність;

3) рентабельність активів суб’єктів господарювання становить 1,1 відсотка;

4) за 2023 рік суб’єкти господарювання державного сектору економіки отримали 22,5 млрд. гривень прибутку, а за 2022 рік їх сукупний збиток становив 154 млрд. гривень. Протягом 2023 року кредиторська заборгованість суб’єктів господарювання державного сектору економіки зросла з 881,3 млрд. гривень до 1,013 трлн. гривень.

9. Ця Політика власності підлягає обов’язковому перегляду Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж через один рік після її затвердження. Далі ця Політика власності переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п’ять років. Під час перегляду цієї Політики власності оцінюються ефективність досягнення її цілей, виконання плану заходів з її реалізації, зміни в показниках, наведених у пункті 8 цієї Політики власності, а також враховуються результати такого оцінювання для внесення змін до цієї Політики власності.

10. Ця Політика власності може бути переглянута до настання строку її чергового перегляду у зв’язку з істотними змінами в економіці України, кількості підприємств і товариств із корпоративними правами держави або їх частки в економіці України, появи нових загроз національній безпеці України, а також змінами у законодавстві, які впливають на сферу застосування цієї Політики власності.

11. У період дії правового режиму воєнного стану ця Політика власності застосовується з урахуванням особливостей, визначених у розділі IX цієї Політики власності.

У разі перегляду цієї Політики власності її положення повинні відповідати принципам і рекомендаціям з корпоративного врядування та управління підприємствами державної форми власності, схваленим ОЕСР, чинними на момент відповідного перегляду, або передбачати заходи для поступового забезпечення такої відповідності.

12. Цілями участі держави у володінні та управлінні підприємствами, корпоративними правами держави є:

1) задоволення потреб населення у товарах, роботах, послугах у сферах, де суб’єкти господарювання, які не належать до державного сектору економіки, не можуть забезпечити повноцінне задоволення таких потреб, зокрема через недостатню рентабельність виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг;

2) реалізація цілей державної політики, які не пов’язані із забезпеченням надходжень до державного бюджету;

3) захист економічної конкуренції;

4) забезпечення сталого економічного розвитку з дотриманням принципів соціальної та екологічної відповідальності;

5) максимізація цінності підприємств і господарських товариств з корпоративними правами держави.

13. Обґрунтування залишення підприємств, корпоративних прав держави в державній власності передбачає аналіз потреби держави у володінні конкретними підприємствами, корпоративними правами держави, а також оцінку необхідності втручання держави у сфери суспільних відносин, що становлять суспільний інтерес.

14. Підставами залишення в державній власності підприємств, корпоративних прав держави є:

1) участь підприємств, товариств з корпоративними правами держави у виробництві товарів, виконанні робіт та наданні послуг у сферах, де суб’єкти господарювання приватного сектору економіки не можуть здійснювати це ефективно;

2) належність підприємства, товариства з корпоративними правами держави до суб’єктів природних монополій;

3) забезпечення національної безпеки та обороноздатності України шляхом володіння та управління підприємством, корпоративними правами держави;

4) виконання підприємством, товариством з корпоративними правами держави цілей державної політики, передбачених статтею 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", та іншими законами України, якими встановлена заборона на приватизацію об’єктів державної власності;

5) тимчасове, до припинення або скасування правового режиму воєнного стану, володіння державою корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, набутими у власність відповідно до Законів України "Про санкції", "Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", у разі, коли майно відповідного товариства з корпоративними правами держави становить матеріальну основу суверенітету України або таке товариство виробляє товари для забезпечення обороноздатності держави.

15. Частка державного сектору економіки у структурі економіки України підлягає зменшенню відповідно до цілей, передбачених Планом України, схваленим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035), з метою реалізації ініціативи ЄС "Ukraine Facility", запровадженої Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 р. № 2024/79.

16. Аналіз потреби залишення в державній власності підприємств, корпоративних прав держави у статутному капіталі господарських товариств включає такі етапи:

1) аналіз відповідності підприємства, товариства з корпоративними правами держави підставам залишення в державній власності, передбаченим пунктом 14 цієї Політики власності, з урахуванням діяльності відповідного суб’єкта господарювання, що відповідає підставам залишення в державній власності, та їх питомої ваги в його доходах (витратах), зокрема шляхом оцінки існування або можливості існування на певному ринку приватної пропозиції, яка б робила недоцільним пряме втручання держави, та оцінки достатності приватної пропозиції для задоволення попиту на такому ринку;

2) аналіз участі підприємства, товариства з корпоративними правами держави у володінні активами, необхідними для виконання державою своїх основних функцій;

3) аналіз розміру частки держави у статутному капіталі господарського товариства з огляду на цілі та ресурси держави та суспільні потреби, що мають задовольнятися, включаючи аналіз потреби у вирішальному впливі держави на діяльність господарського товариства, аналіз ризиків для діяльності господарського товариства у разі володіння державою 50 відсотками акцій (часток) в його статутному капіталі, а також аналіз потреби у збільшенні чи зменшенні розміру частки держави у його статутному капіталі;

4) аналіз можливості реорганізації та/або вжиття інших заходів щодо підприємства, товариства з корпоративними правами держави з метою відокремлення видів діяльності, які підпадають під причини залишення підприємства, корпоративних прав держави в державній власності, від інших видів діяльності;

5) аналіз участі підприємства, товариства з корпоративними правами держави у здійсненні заходів, узгоджених із цілями сталого розвитку України, планами соціально-економічного розвитку держави, європейським курсом та міжнародними зобов’язаннями України, що передбачають довготривале володіння держави активами, необхідними для їх здійснення;

6) аналіз фіскальних наслідків для державного бюджету від володіння та управління державою підприємствами, корпоративними правами держави, включаючи оцінку впливу на витрати, доходи державного бюджету, боргову обтяженість та умовні зобов’язання, з урахуванням можливості альтернативного використання коштів державного бюджету для задоволення суспільних потреб і захисту суспільних інтересів;

7) врахування досвіду країн - членів ЄС та країн - членів ОЕСР щодо володіння та управління схожими за видами та цілями діяльності підприємствами державної форми власності за наявності такого досвіду.

17. Аналіз доцільності володіння підприємством, корпоративними правами держави проводиться суб’єктом управління окремо щодо кожного підприємства, товариства з корпоративними правами держави.

18. У разі провадження підприємством, товариством з корпоративними правами держави кількох видів діяльності аналіз доцільності державної власності щодо підприємства, корпоративних прав держави проводиться окремо щодо кожного ринку, на якому відповідний суб’єкт господарювання провадить діяльність, а в разі надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, - окремо для кожної групи послуг. Провадження видів діяльності та/або надання послуг, щодо яких виявлена недоцільність державної власності, можуть бути припинені або відокремлені від підприємства, товариства з корпоративними правами держави шляхом їх реорганізації або вжиття інших заходів щодо них.

19. Доцільність потреби у володінні державою підприємством, корпоративними правами держави підлягає перегляду суб’єктом управління не менше одного разу на п’ять років або під час чергового перегляду цієї Політики власності.

Обґрунтування державної власності щодо підприємства, корпоративних прав держави оприлюднюється на офіційному веб-сайті суб’єкта управління та веб-сайті відповідного підприємства, товариства з корпоративними правами держави протягом трьох місяців після припинення чи скасування правового режиму воєнного стану.

20. Суб’єкти управління для вирішення питання щодо залишення в державній власності підприємств, корпоративних прав держави здійснюють їх розподіл (сортування) за категоріями, передбаченими пунктом 21 цієї Політики власності, виходячи з їх відповідності національним інтересам України та причинам і аналізу обґрунтування їх залишення в державній власності, передбаченим розділом II цієї Політики власності (далі - розподіл).

21. За результатами здійснення розподілу підприємства, корпоративні права держави повинні бути поділені на такі категорії:

1) підприємства, корпоративні права держави, які не підлягають приватизації (перелік таких об’єктів державної власності затверджується Верховною Радою України відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна");

2) підприємства, корпоративні права держави, необхідні для забезпечення обороноздатності держави, які залишаються в державній власності на період дії правового режиму воєнного стану, приватизація яких може бути проведена після його припинення або скасування;

3) підприємства, товариства з корпоративними правами держави, які повинні бути приватизовані чи ліквідовані або щодо яких застосовуються обидва таких способи;

4) підприємства, товариства з корпоративними правами держави, які підлягають реорганізації та/або щодо яких вживаються інші заходи з метою відокремлення видів діяльності, які підпадають під причини залишення підприємства, корпоративних прав держави в державній власності, від інших видів діяльності.

Зазначені у підпунктах 1 і 2 цього пункту підприємства, корпоративні права держави поділяються на:

підприємства, що не підлягають зміні організаційно-правової форми;

товариства з корпоративними правами держави,

підприємства, що підлягають перетворенню на акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

22. Загальну координацію здійснення розподілу забезпечує Мінекономіки.

23. За результатами здійснення розподілу підприємств, корпоративних прав держави на категорії, визначені підпунктами 1 - 4 пункту 21 цієї Політики власності, відповідні переліки за поданням Мінекономіки затверджуються рішенням Кабінету Міністрів України.

24. Розподіл здійснюється щодо всіх підприємств незалежно від обмежень, передбачених законом для їх приватизації або ліквідації, а також щодо всіх корпоративних прав держави незалежно від обмежень і вимог, передбачених законом для їх приватизації або щодо мінімальної частки держави у статутному капіталі господарського товариства.

25. Щодо підприємств, товариств із корпоративними правами держави, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, розподіл не здійснюється до припинення дії відповідних обставин і відновлення контролю держави над ними. Підприємства, товариства із корпоративними правами держави, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, за згодою суб’єкта управління мають бути передані до Фонду державного майна. Така передача здійснюється для забезпечення можливості отримання у судовому порядку компенсації від Російської Федерації після деокупації відповідних територій та консолідації таких об’єктів в одному органі управління.

26. Суб’єкти управління подають Мінекономіки інформацію про:

1) перелік підприємств, корпоративних прав держави, що перебувають в управлінні відповідного суб’єкта управління;

2) пропозиції щодо віднесення підприємств, корпоративних прав держави до категорії, передбаченої підпунктом 1 пункту 21 цієї Політики власності, з наданням інформації та обґрунтуванням залишення їх у державній власності згідно з розділом II цієї Політики власності, а також з визначенням потреби у здійсненні заходів реорганізації щодо відповідних суб’єктів господарювання;

3) пропозиції щодо віднесення підприємств, корпоративних прав держави до категорії, передбаченої підпунктом 2 пункту 21 цієї Політики власності. Щодо підприємств, корпоративних прав держави, приватизацію яких або майна яких в період дії правового режиму воєнного стану пропонується тимчасово не проводити, зазначається причина, з якої відповідне підприємство, корпоративні права держави не можуть бути передані для приватизації в період дії правового режиму воєнного стану.

Підприємства, товариства із корпоративними правами держави на запит суб’єкта управління повинні надавати інформацію, необхідну для підготовки пропозицій, передбачених цим пунктом.

27. Після отримання пропозицій та інформації, передбачених пунктом 26 цієї Політики власності, суб’єкти управління, підприємства, товариства з корпоративними правами держави повинні надавати Мінекономіки додаткову інформацію, необхідну для здійснення розподілу, шляхом заповнення надісланого Мінекономіки опитувальника в обсязі та у строк, визначені у ньому.

28. Після отримання пропозицій та інформації, що передбачені пунктом 26 та 27 цієї Політики власності, Мінекономіки розглядає їх з метою вирішення питання про прийняття чи відхилення поданих пропозицій.

29. Щодо кожного підприємства, товариства з корпоративними правами держави, включеного до пропозицій, поданих згідно з пунктом 26 цієї Політики власності, Мінекономіки передає відповідні пропозиції органам державної влади в такому порядку:

1) Мінфіну - з метою отримання інформації про доцільність та можливість збереження підприємства, корпоративних прав держави в державній власності за поточної економічної моделі суб’єкта господарювання, враховуючи вплив його діяльності на формування доходів і видатків державного бюджету, а також з метою отримання пропозицій щодо зміни економічної моделі відповідного суб’єкта господарювання (щодо підприємств, що є суб’єктами природних монополій на загальнодержавних ринках, підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень);

2) Фонду державного майна - з метою отримання інформації про обмеження для проведення приватизації чи ліквідації підприємства, товариства з корпоративними правами держави (корпоративних прав держави) разом з інформацією про майно, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні підприємства, товариства з корпоративними правами держави та може бути вилучене з метою його приватизації, або майно, що належить до складу статутного капіталу товариства з корпоративними правами держави (корпоративних прав держави);

3) органам державної влади, що здійснюють державне регулювання у сферах, в яких провадять діяльність відповідні підприємства, товариства з корпоративними правами держави, з метою отримання інформації про вплив рішень, прийняття яких можливе за результатами розподілу щодо підприємства, товариства з корпоративними правами держави (корпоративних прав держави), на функціонування та розвиток відповідного ринку в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективах, а також з метою отримання пропозицій щодо вжиття додаткових заходів для забезпечення функціонування та розвитку відповідного ринку;

4) Антимонопольному комітету - з метою отримання висновку про вплив рішень, прийняття яких можливе за результатами розподілу щодо підприємства, товариства з корпоративними правами держави (корпоративних прав держави), на економічну конкуренцію в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективах, а також з метою отримання пропозицій щодо вжиття додаткових заходів для захисту економічної конкуренції.

30. На основі пропозицій та з урахуванням інформації, отриманих Мінекономіки відповідно до пунктів 26 та 27 цієї Політики власності, та з урахуванням інформації, отриманої Мінекономіки відповідно до пункту 29 цієї Політики власності, Мінекономіки приймає рішення про віднесення кожного підприємства та корпоративних прав держави в кожному господарському товаристві до однієї з категорій, передбачених пунктом 21 цієї Політики власності, з урахуванням вимог розділу II цієї Політики власності.

31. Мінекономіки формує відповідні переліки за кожною з категорій (з визначенням у них заходів щодо реорганізації, а також групи підприємств, корпоративних прав держави, які можуть бути приватизовані після припинення або скасування правового режиму воєнного стану).

32. Якщо під час здійснення розподілу Мінекономіки отримало від органів державної влади заперечення або неповну та недостовірну інформацію до пропозицій щодо підприємств, товариств з корпоративними правами держави (корпоративних прав у їх статутному капіталі), наданих відповідно до пункту 29 цієї Політики власності, з метою прийняття рішення щодо відповідних підприємств, товариств з корпоративними правами держави Мінекономіки утворює робочу групу, до складу якої включаються представники Фонду державного майна, Антимонопольного комітету.

33. Єдині майнові комплекси підприємств, повноваження з управління корпоративними правами держави у товариствах з корпоративними правами держави, що підлягають приватизації або ліквідації, передаються в управління Фонду державного майна протягом 12 місяців після затвердження переліків, передбачених пунктом 23 цієї Політики власності.

Фонд державного майна формує, зокрема, такі переліки суб’єктів господарювання:

перелік суб’єктів господарювання, які відповідно до положень розділу IV цієї Політики власності планується приватизувати;

перелік суб’єктів господарювання, які відповідно до положень розділу IV цієї Політики власності планується ліквідувати.

Єдині майнові комплекси підприємств, повноваження з управління корпоративними правами держави у товариствах з корпоративними правами держави, які за результатами розподілу віднесені до категорії, передбаченої підпунктом 2 пункту 21 цієї Політики власності, та приватизація яких або майна яких в період дії правового режиму воєнного стану тимчасово не проводиться, передаються в управління Фонду державного майна протягом 12 місяців після припинення або скасування воєнного стану.

34. Приватизація державного майна (далі - приватизація) передбачає зменшення кількості підприємств, корпоративних прав держави, а також припинення права державної власності на нерухоме майно, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, товариств з корпоративними правами держави, а також права постійного користування земельними ділянками державної власності з урахуванням положень законодавства щодо державної допомоги та контролю за концентрацією.

35. Завершенням приватизації є продаж об’єкта приватизації (акцій (часток) у статутному капіталі господарських товариств, єдиних майнових комплексів підприємств) та перехід права власності на такий об’єкт покупцю.

Припинення державних підприємств, єдиний майновий комплекс яких реалізовано у процедурі приватизації, здійснюється відповідно до Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України".

36. Можлива часткова приватизація, що означає зменшення розміру корпоративних прав держави, до мінімально дозволеного після внесення змін до законодавства.

37. Для держави пріоритетною є повна приватизація. Часткова приватизація здійснюється після внесення змін до законодавства і лише тоді, коли підприємство, корпоративні права держави за законом можуть бути приватизовані лише частково або взагалі не можуть бути приватизовані. Під час часткової приватизації розмір частки корпоративних прав держави зменшується до мінімально дозволеного законодавством.

38. Приватизація має важливе значення для розширення української економіки в період дії правового режиму воєнного стану та для повоєнної відбудови держави та розвитку її економіки. Передача в приватну власність державного майна, яке не використовується, використовується недостатньо ефективно або управління яким здійснюється на неналежному рівні, має на меті:

1) забезпечити розвиток економічної конкуренції та дотримання принципу рівності суб’єктів господарювання різних форм власності;

2) максимізувати економічно ефективне використання майна шляхом передачі його для більш ефективного управління приватному сектору і таким чином збільшити економічні результати для держави;

3) зменшити витрати державного бюджету шляхом усунення потреби в утримуванні та субсидуванні діяльності підприємств, товариств із корпоративними правами держави;

4) забезпечити приватний сектор якомога більшою кількістю майна для розвитку його бізнесу;

5) максимізувати кількість майна, яке буде доступним для використання приватним сектором у межах повоєнної відбудови;

6) зменшити корупційні ризики в державному секторі економіки шляхом скорочення кількості державного майна та підприємств, товариств із корпоративними правами держави;

7) покращити роботу суб’єктів управління шляхом вивільнення ресурсів, які сьогодні спрямовуються на управління значною кількістю об’єктів державної власності, на виконання пріоритетних завдань.

39. Для усунення поточних перешкод на шляху приватизації основними стратегічними цілями є:

1) отримання повної та коректної інформації про об’єкти приватизації;

2) планування процесу приватизації;

3) вирішення питань, пов’язаних з особливостями організаційно-правових форм юридичних осіб, які перебувають під контролем держави;

4) спрощення та прискорення процедур приватизації;

5) удосконалення процесу купівлі-продажу об’єктів приватизації;

6) надання ресурсів та стимулів для приватизації суб’єктам управління та державним органам приватизації, підприємствам, товариствам з корпоративними правами держави.

40. Для визначення майна, яке перебуває у власності держави та може бути приватизоване, необхідно вжити таких заходів:

1) Фонду державного майна із залученням інших органів державної влади в межах їх повноважень:

провести аналіз інформації з реєстрів Мін’юсту та Фонду державного майна;

забезпечити усунення наявних помилок та дублювань в державних реєстрах;

актуалізувати Єдиний реєстр об’єктів державної власності та забезпечити його щоквартальне оновлення;

розробити зміни до законодавства, що передбачатимуть відповідальність за недотримання іншими органами державної влади, суб’єктами управління, підприємствами, товариствами з корпоративними правами вимог щодо регулярного подання достовірної інформації;

2) здійснити інвентаризацію майна понад 9 500 юридичних осіб державної форми власності з метою визначення того, чи належним чином воно утримується та чи на належному рівні здійснюється управління ним;

3) здійснити інвентаризацію нерухомого майна, що перебуває в управлінні міністерств та інших органів державної влади, підприємств, товариств з корпоративними правами держави, для визначення того, які активи є непрофільними та використовуються не в повному обсязі або недостатньо ефективно, на основі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

41. Для організації процесу приватизації необхідно вжити таких заходів:

1) розробити п’ятирічний план великої та малої приватизації всіх підприємств, господарських товариств з корпоративними правами держави, в якому визначити конкретні підприємства, корпоративні права держави, що повинні бути приватизовані через електронну торгову систему в межах кожного календарного року. План передбачатиме максимізацію надходжень шляхом першочергового виставлення на продаж найбільших за вартістю підприємств, корпоративних прав держави та враховуватиме реалістичні строки підготовки під час розроблення остаточного графіка. П’ятирічний план включатиме план передачі конкретних підприємств, корпоративних прав держави від суб’єктів управління до Фонду державного майна;

2) Фонду державного майна та іншим суб’єктам управління доручити наглядовим радам (за наявності) або виконавчим органам підприємств, господарських товариств із корпоративними правами держави розробити плани підготовки до приватизації підприємств, корпоративних прав держави відповідно до п’ятирічного плану. План для суб’єкта господарювання повинен включати питання щодо інвентаризації всього його нерухомого майна та план для реєстрації права власності з визначенням необхідних для цього ресурсів, приведення бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання у відповідність з національними вимогами та підготовки комплексного аналізу юридичних питань;

3) розробити дворічний план корпоратизації підприємств;

4) розробити трирічний план відчуження непрофільного нерухомого майна у користуванні (розпорядженні) органів державної влади, підприємств, товариств із корпоративними правами держави, щодо яких є обмеження на приватизацію з пріоритетом максимізації надходжень до державного бюджету та зменшення кількості об’єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності;

5) для товариств із корпоративними правами держави, які будуть частково залишатись у державній власності, розробити п’ятирічний план часткової приватизації із визначенням конкретних корпоративних прав держави, які повинні бути частково приватизовані в межах кожного календарного року. План передбачатиме передачу у приватну власність корпоративних прав держави у статутному капіталі відповідних господарських товариств у максимально можливому розмірі. Відчуження відповідних корпоративних прав держави здійснюватиметься на аукціоні через електронну торгову систему;

6) розробити трирічний план продажу на аукціоні всіх міноритарних пакетів акцій (часток) у господарських товариствах, які підлягають повній приватизації.

42. Для усунення проблем, притаманних організаційно-правовим формам підприємств, товариств із корпоративними правами держави, необхідно вжити таких заходів:

1) розробити зміни до законодавства, які передбачатимуть максимальне спрощення процедури корпоратизації. Майно, передане корпоратизованим суб’єктам господарювання, буде зареєстроване за ними на праві власності. Земельні ділянки переходять до таких суб’єктів господарювання на праві оренди. Ліцензії та документи дозвільного характеру використовуватимуться корпоратизованими суб’єктами господарювання відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності";

2) для господарських товариств, міноритарні пакети акцій (часток) у статутних капіталах яких належать державі та перебувають в управлінні Фонду державного майна та/або включені до переліків об’єктів, що підлягають приватизації, розробити зміни до законодавства щодо:

обов’язкової виплати дивідендів міноритарним акціонерам (учасникам) таких господарських товариств;

відповідальності мажоритарних акціонерів (учасників) за ненадання Фонду державного майна інформації, необхідної для здійснення приватизації;

зобов’язання Рахункової палати проводити регулярний аудит таких господарських товариств;

запровадження спрощених інформаційних вимог до аукціонів з продажу об’єктів приватизації, організованих Фондом державного майна, якщо Фонд державного майна не може отримати від мажоритарних акціонерів (учасників) необхідну інформацію для проведення аукціону;

3) розробити зміни до законодавства, які скасують мораторій на звернення стягнень за рішенням суду на майно державних підприємств, господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

43. Для спрощення та прискорення процесу приватизації необхідно вжити таких заходів:

1) розробити спрощену процедуру, яка з дотриманням вимог законодавства про державну допомогу та принципів, зазначених у пункті 48 цієї Політики власності, дасть змогу відчужувати майно, що перебуває в управлінні органів державної влади, підприємств, товариств із корпоративними правами держави, які не належать до сфери управління Фонду державного майна, на підставі переліків, поданих Мінекономіки до Кабінету Міністрів України для затвердження. Фондом державного майна оперативно приймаються відповідні управлінські рішення щодо такого майна відповідно до законодавства;

2) уповноважити державні органи приватизації та суб’єктів управління замовляти та оплачувати технічну будівельну документацію та подавати документи для реєстрації права власності від імені підприємств, товариств із корпоративними правами держави. Відповідні завдання дозволити виконувати з використанням підтримки міжнародних донорів;

3) розробити процедуру, яка дасть змогу Фонду державного майна готувати документи, необхідні для приватизації та ліквідації підприємств, товариств із корпоративними правами держави, що перебувають в його управлінні. Така процедура також дасть змогу Фонду державного майна брати на себе обов’язки з підготовки документів у разі, коли керівники та/або головні бухгалтери таких суб’єктів господарювання не виконують завдання, необхідні для проведення приватизації, у строки, визначені Кабінетом Міністрів України;

4) для сприяння приватизації та зменшення фінансового та управлінського навантаження на органи державної влади розробити зміни до законодавства щодо:

застосування спрощеної процедури приватизації після двох невдалих аукціонів з продажу підприємства, корпоративних прав держави;

розгляду Фондом державного майна питання стосовно застосування процедури ліквідації або відкриття провадження у справі про банкрутство щодо відповідного суб’єкта господарювання у разі, коли за результатами аукціонів з продажу об’єктів великої або малої приватизації продаж підприємства, корпоративних прав держави не здійснено.

Фонд державного майна матиме право ініціювати процедуру ліквідації або відкриття провадження у справі про банкрутство щодо суб’єкта господарювання в будь-який час.

44. Процес приватизації необхідно вдосконалити шляхом вжиття заходів для збільшення участі суб’єктів українського та іноземного приватного сектору, а також шляхом створення механізму приватизації підприємств, корпоративних прав держави, щодо яких наявні істотні проблеми, що перешкоджають їх приватизації. Приватизаційні аукціони повинні бути легкодоступними для українських та іноземних інвесторів. Політика чесних, прозорих аукціонів через платформу "Прозорро.Продажі" триватиме. Необхідно вжити запобіжних заходів для уникнення покладення необґрунтованих вимог на українських та іноземних інвесторів, які виявили бажання взяти участь у приватизації. Слід також підтримувати високий рівень публічної комунікації щодо приватизації та здійснювати заходи з маркетингу об’єктів приватизації.

Будуть вжиті заходи щодо захисту прав інвесторів шляхом удосконалення процедури оскарження рішень.

Проводитиметься аналіз можливих потенційних негативних наслідків концентрації та у разі потреби визначатимуться шляхи їх усунення.

45. З метою усунення перешкод для участі іноземних інвесторів у процесі приватизації необхідно:

1) скасувати вимоги, які зобов’язують потенційних іноземних інвесторів забезпечити свою фізичну присутність в Україні, у тому числі з метою отримання кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису в Україні. З цією метою будуть внесені відповідні зміни до законодавства, які регулюють процедуру отримання кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису;

2) змінити процедури приватизації таким чином, щоб дати змогу продовжити строки у процедурах щодо об’єктів великої приватизації у випадках, коли Фонд державного майна матиме підстави вважати, що для проведення комплексної та належної перевірки об’єкта приватизації іноземні інвестори потребують більш тривалого часу.

46. Для приведення у відповідність з міжнародними практиками процесу погодження операцій купівлі-продажу в межах приватизації необхідно розробити зміни до законодавства, які матимуть на меті привести законодавство України у відповідність з міжнародною практикою та запропонують обґрунтовані правила, що регулюватимуть отримання покупцями об’єктів приватизації дозволу Антимонопольного комітету на концентрацію.

Вартість активів та обсяги реалізації товарів, які прямо чи опосередковано пов’язані з Фондом державного майна та іншими органами управління та приватизації, зокрема на місцевому рівні, не будуть враховуватись під час визначення необхідності отримувати дозвіл Антимонопольного комітету.

47. Для збільшення кількості учасників аукціонів та покращення розуміння процесу приватизації з боку громадськості необхідно:

1) розробити стратегію комунікації для підвищення обізнаності як широкого кола громадськості, так і потенційних покупців щодо процесу приватизації та аукціонів з продажу об’єктів приватизації, яка підкреслить переваги, прозорість, доступність та доцільність відповідних процесів;