Деякі питання Політики державної власності

За відсутності умов, зазначених в абзаці першому цього пункту, розміри фіксованої та/або змінної частин винагороди керівника можуть бути збільшені лише для врахування фактичного індексу споживчих цін за умови дотримання ліміту винагороди керівника, передбаченого пунктом 15 цієї Політики винагороди керівників.

13. У разі збільшення наявних або встановлення нових цілей та/або показників діяльності, від яких залежить виплата змінної частини винагороди керівника, орган, уповноважений встановлювати розмір винагороди керівника згідно із законом, повинен прийняти одне з таких рішень:

1) переглянути змінну частину винагороди керівника в бік збільшення з урахуванням змінених показників або цілей діяльності;

2) не переглядати змінну частину винагороди керівника за умови письмового обґрунтування такого рішення.

14. Під час встановлення винагороди керівника відповідно до цієї Політики винагороди керівників до розміру винагороди включаються податок на доходи фізичних осіб і будь-які інші податки та збори, які підлягають утриманню у зв’язку з нарахуванням та виплатою винагороди керівника.

15. Сукупний річний розмір фіксованої та змінної частин винагороди керівника не може перевищувати ліміт винагороди керівника, визначений відповідно до пунктів 18-24 цієї Політики винагороди керівників на основі дослідження рівня винагород керівників суб’єктів господарювання недержавної форми власності (далі - дослідження рівня винагород).

16. Підприємство, товариство з контрольною часткою держави має право вимагати зменшення розміру винагороди керівника чи повернення виплаченої йому винагороди лише у випадках, прямо передбачених законом або контрактом з керівником, або за письмовою згодою керівника.

17. Додатково до підстав, передбачених законом, підставами для зменшення винагороди керівника чи повернення виплаченої йому винагороди є:

1) для зменшення винагороди - погіршення фінансового стану (недосягнення ключових показників ефективності, визначених у контракті з керівником) підприємства, товариства з контрольною часткою держави;

2) для повернення виплаченої винагороди - порушення керівником конкретних обов’язків, передбачених контрактом як підстава для такого повернення.

Порядок зменшення чи повернення винагороди та розмір, на який зменшується чи в якому повертається винагорода, визначаються в контракті з керівником.

18. Дослідження рівня винагород здійснюється щонайменше один раз на три роки до 31 січня першого із зазначених трьох років (далі - базовий рік) суб’єктом господарювання, у статутному капіталі якого відсутня державна частка та який має документально підтверджений досвід здійснення аналогічних досліджень, на замовлення Мінекономіки. Оплата за надання послуг з проведення дослідження рівня винагород може здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету або інших джерел, не заборонених законодавством.

19. Дослідження рівня винагород повинне:

1) включати інформацію щодо розмірів фіксованої та змінної частин винагороди керівників суб’єктів господарювання недержавної форми власності за галузями, в яких провадять діяльність підприємства, товариства з контрольною часткою держави;

2) включати такі сегменти:

за чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єкта господарювання (без урахування податку на додану вартість) - не менше трьох сегментів до 200 млн. євро за середньозваженим курсом валют Національного банку в найближчому повному році, що передує базовому року;

за галузями - не менше трьох сегментів;

3) відповідати таким вимогам щодо репрезентативності:

загальна кількість спостережень повинна становити не менше 100;

кожний окремий сегмент за галуззю або чистим доходом повинен містити щонайменше 20 спостережень;

за відсутності достатньої кількості спостережень за окремою галуззю кілька галузей із співставними рівнями винагороди можуть бути об’єднані в один сегмент або можуть враховуватися дані про рівні винагороди керівників суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у відповідних галузях у країнах - членах ЄС;

суб’єктами господарювання недержавної форми власності, які включаються до вибірки, повинні бути господарські товариства та підприємства, що діють на основі приватної форми власності та у статутному капіталі яких державі не належать акції (частки);

до вибірки не можуть включатися юридичні особи, в яких керівником є акціонер (учасник, кінцевий бенефіціарний власник), якому прямо чи опосередковано належить більше 10 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі товариства з контрольною часткою держави, або член сім’ї такої особи.

Суб’єкт, який здійснює дослідження рівня винагород, може визначати додаткові вимоги щодо репрезентативності дослідження рівня винагород, що не суперечать зазначеним вимогам.

20. За результатами проведеного дослідження рівня винагород суб’єкт, який здійснює дослідження рівня винагород, повинен визначити такі дані:

1) медіанні значення винагород керівників суб’єктів господарювання недержавної форми власності залежно від сегмента чистого доходу та такі, які визначаються у гривнях, євро та доларах США за середньозваженим курсом валют Національного банку в найближчому повному році, що передує базовому року. Медіанним значенням є значення, яке є у відповідному переліку упорядкованих за зростанням показників винагороди;

2) коефіцієнти коригування за сегментом чистого доходу суб’єкта господарювання та порядок їх застосування;

3) коефіцієнти коригування за галуззю, в якій суб’єкт господарювання провадить діяльність, та порядок їх застосування.

Мінекономіки оприлюднює дані, зазначені в цьому пункті, на своєму офіційному веб-сайті, а також на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

21. На кожному підприємстві, у товаристві з контрольною часткою держави орган, уповноважений встановлювати розмір винагороди керівника згідно із законом, затверджує ліміт винагороди керівника на кожен календарний рік, що охоплюється дослідженням рівня винагород (включаючи рік, в якому оприлюднені дані дослідження), у гривні згідно з принципами, передбаченими пунктом 3 цієї Політики винагороди керівників, в один із таких способів:

1) шляхом використання медіанного значення винагороди в євро або доларах США (якщо відповідне значення представлене в обох валютах, одна з валют обирається на розсуд органу, уповноваженого встановлювати розмір винагороди керівника згідно із законом) за даними дослідження рівня винагород та переведення цього значення у гривні за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком на дату розрахунку ліміту винагороди керівника;

2) шляхом використання медіанного значення винагороди у гривнях за даними дослідження рівня винагород та застосування до цього значення фактичного індексу споживчих цін в Україні за період від місяця, у якому визначене медіанне значення винагороди за даними дослідження рівня винагород, до місяця розрахунку ліміту винагороди керівника, визначеного згідно з офіційною державною статистичною інформацією.

До ліміту винагороди керівника на найближчий календарний рік, розрахованого в один із способів, зазначених у цьому пункті, додатково застосовується прогнозний індекс споживчих цін в Україні у розрахунку грудень до грудня попереднього року, затверджений у порядку, передбаченому законодавством.

22. Для розрахунку ліміту винагороди керівника використовується медіанне значення відповідного сегмента, скориговане за галуззю та плановим чистим доходом (без урахування податку на додану вартість) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства, товариства з контрольною часткою держави в календарному році, для якого розраховується ліміт винагороди керівника.

23. Якщо підприємство, товариство з контрольною часткою держави провадить діяльність одночасно в кількох галузях, що увійшли до різних сегментів дослідження рівня винагород, коефіцієнт коригування за галуззю має бути середньозваженим за чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідного підприємства, господарського товариства в цих галузях.

24. Для визначення ліміту винагороди керівника підприємства, товариства з контрольною часткою держави, яке є власником (акціонером, учасником) або яке від імені держави здійснює функції власника (акціонера, учасника) юридичних осіб, над якими воно здійснює контроль, показники відповідних юридичних осіб враховуються на консолідованій основі з показниками відповідного підприємства або товариства з контрольною часткою держави.

25. Орган, уповноважений встановлювати розмір винагороди керівника згідно із законом, може встановити вищий розмір вихідної допомоги для керівника в контракті з ним порівняно з мінімальним розміром, встановленим законом для відповідного випадку розірвання контракту, виключно за умови письмового обґрунтування вищого розміру вихідної допомоги в рішенні про встановлення розміру вихідної допомоги для керівника.

26. У разі встановлення вихідної допомоги для керівника у вищому розмірі порівняно з мінімальним розміром, встановленим законом для відповідного випадку розірвання контракту, розмір вихідної допомоги не повинен перевищувати шестимісячну середню фіксовану частину винагороди керівника.

27. Суми вихідної допомоги, на які має право керівник у разі розірвання контракту, не враховуються для визначення відповідності винагороди керівника ліміту винагороди керівника згідно з пунктом 15 цієї Політики винагороди керівників.

28. У період дії правового режиму воєнного стану в Україні виплата вихідної допомоги керівнику не здійснюється.

29. Вищий орган управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави щороку затверджує звіт про винагороду членів виконавчого органу, який повинен містити інформацію про розмір винагороди керівника у звітному році та описувати особливості застосування відповідним підприємством або товариством з контрольною часткою держави цієї Політики винагороди керівників під час визначення винагороди керівника у звітному році.

30. Звіт про винагороду членів виконавчого органу повинен містити обґрунтування для визначення розміру винагороди керівника.

31. У частині, не врегульованій цією Політикою винагороди керівників, звіт про винагороду членів виконавчого органу складається відповідно до вимог, встановлених НКЦПФР.

32. Під час перевірки фінансової звітності підприємства, товариства з контрольною часткою держави суб’єкт аудиторської діяльності повинен перевірити та подати звіт щодо дотримання відповідним підприємством або товариством з контрольною часткою держави цієї Політики винагороди керівників та внутрішніх документів відповідного підприємства або товариства з контрольною часткою держави, які прийняті на виконання цієї Політики винагороди керівників. Під час відбору та призначення суб’єкта аудиторської діяльності для перевірки фінансової звітності підприємство, товариство з контрольною часткою держави повинне включити завдання щодо подання такого звіту до обсягу завдань суб’єкта аудиторської діяльності.

33. Підприємство, товариство з контрольною часткою держави повинне оприлюднювати звіти про винагороду членів виконавчого органу та іншу передбачену законодавством інформацію щодо винагороди, інших виплат, отриманих членами виконавчого органу, на своєму веб-сайті, а також на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. Контракт з керівником повинен передбачати згоду керівника на оприлюднення відомостей про його винагороду в обсязі, передбаченому законодавством України, статутом та внутрішніми положеннями підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

1. Ця Політика винагороди членів наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (далі - Політика винагороди членів наглядових рад), визначає принципи та методологічні підходи до встановлення винагороди членам наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (далі - наглядова рада), з урахуванням результатів їх фінансово-господарської діяльності та є невід’ємною частиною Політики державної власності.

Дія цієї Політики винагороди членів наглядових рад не поширюється на управління банками, що здійснюється відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

2. Винагородою члена наглядової ради є виплата в грошовій формі за виконання членом наглядової ради покладених на нього обов’язків, розмір якої встановлюється згідно з цією Політикою винагороди членів наглядових рад та умовами цивільно-правового договору, укладеного між членом наглядової ради та державним унітарним підприємством (далі - підприємство), господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (далі - товариство з контрольною часткою держави).

3. У разі застосування підприємством, товариством з контрольною часткою держави однорівневої структури управління відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про акціонерні товариства", та утворення ради директорів винагорода невиконавчих членів ради директорів визначається відповідно до вимог цієї Політики винагороди членів наглядових рад.

4. Встановлення винагороди члена наглядової ради має відповідати таким принципам:

1) сприяти залученню до участі у наглядовій раді осіб з такими професійним досвідом і знаннями, застосування яких сприятиме досягненню цілей діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави;

2) заохочувати члена наглядової ради до прийняття рішень, які сприяють досягненню передусім довгострокових цілей діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави та його сталому розвитку, а не короткостроковій вигоді;

3) визначатися обґрунтовано та прозоро, а саме розмір винагороди та порядок її розрахунку повинні детально описуватися в цивільно-правовому договорі з членом наглядової ради, а також можуть додатково описуватися в положенні про наглядову раду та/або положенні про винагороду членів наглядової ради, а за його відсутності - у статуті підприємства, товариства з контрольною часткою держави;

4) відповідати обов’язкам, професійному досвіду, знанням та ефективності діяльності члена наглядової ради, а також складності управління підприємством, товариством з контрольною часткою держави з урахуванням його фінансових показників, результатів фінансово-господарської діяльності, галузевої належності та ризиків діяльності (принцип пропорційності та конкурентоспроможності);

5) не бути вищою, ніж потрібно для залучення члена наглядової ради із знаннями та професійним досвідом, які потрібні для управління та контролю за діяльністю відповідного підприємства, товариства з контрольною часткою держави (принцип помірності);

6) зберігати баланс між достатніми фінансовими стимулами для ефективної діяльності члена наглядової ради, з одного боку, та особливостями діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави, результатами його фінансово-господарської діяльності (принцип справедливості), з іншого боку.

5. Член наглядової ради має право на отримання виключно фіксованої винагороди, розмір якої визначається в цивільно-правовому договорі з членом наглядової ради відповідно до умов, затверджених вищим органом управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави та цією Політикою винагороди членів наглядових рад.

Член наглядової ради не має права на отримання будь-яких інших видів винагороди чи інших виплат від підприємства, товариства з контрольною часткою держави, крім компенсації витрат в обсязі, передбаченому цією Політикою винагороди членів наглядових рад. Відповідні умови щодо інших видів винагороди та інших виплат не можуть включатися до цивільно-правового договору з членом наглядової ради.

6. Вищий орган управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави не може приймати рішення про безоплатне виконання членами наглядової ради їх обов’язків, крім випадків, якщо це прямо передбачено законом або пунктом 12 цієї Політики винагороди членів наглядових рад або на це є письмова згода члена наглядової ради.

7. Право на отримання винагороди та компенсацію витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків, виникає у члена наглядової ради після укладення цивільно-правового договору між ним та підприємством, товариством з контрольною часткою держави.

8. Вищий орган управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави може, а у випадках, передбачених законом, зобов’язаний затвердити внутрішнє положення про винагороду членів наглядової ради відповідно до законодавства. У разі затвердження такого положення воно підлягає оприлюдненню на веб-сайті підприємства, товариства з контрольною часткою держави або на офіційному веб-сайті вищого органу управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

9. Вищий орган управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави встановлює розмір винагороди члена наглядової ради з урахуванням таких вимог:

1) розмір винагороди члена наглядової ради повинен відповідати рівню професійного досвіду, знань, ефективності діяльності, обов’язкам члена наглядової ради, а також особливостям та складності управління підприємством, товариством з контрольною часткою держави з урахуванням його фінансових показників, результатів фінансово-господарської діяльності, галузевої належності та ризиків діяльності. Оцінку зазначених обставин здійснює вищий орган управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави;

2) розмір щомісячної винагороди члена наглядової ради не може перевищувати 40 відсотків ліміту винагороди керівника відповідного підприємства або голови виконавчого органу відповідного товариства з контрольною часткою держави, визначеного відповідно до Політики винагороди керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Члени наглядової ради мають право на отримання таких щомісячних надбавок до винагороди:

у разі обіймання членом наглядової ради посади голови наглядової ради - до 20 відсотків розміру щомісячної винагороди відповідного члена наглядової ради, визначеної відповідно до цієї Політики винагороди членів наглядових рад;

у разі входження члена наглядової ради до складу комітетів наглядової ради - до 10 відсотків розміру щомісячної винагороди відповідного члена наглядової ради, визначеної відповідно до цієї Політики винагороди членів наглядових рад, незалежно від кількості комітетів, до складу яких входить відповідний член наглядової ради;

3) під час встановлення винагороди для члена наглядової ради відповідно до цієї Політики винагороди членів наглядових рад до розміру винагороди включаються податок на доходи фізичних осіб і будь-які інші податки та збори, які підлягають утриманню у зв’язку з нарахуванням та виплатою винагороди члена наглядової ради;

4) винагорода члена наглядової ради не може встановлюватися на рівні максимального (наближеного до максимального) розміру винагороди члена наглядової ради, передбаченого підпунктом 2 цього пункту, якщо такий розмір винагороди не є обґрунтованим відповідно до підпункту 1 цього пункту із зазначенням відповідного обґрунтування в рішенні вищого органу управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави;

5) для незалежних членів наглядової ради їх відповідність вимогам щодо незалежності не може бути підставою для збільшення розміру їх винагороди.

10. Розмір винагороди члена наглядової ради може бути збільшений лише за наявності щонайменше однієї з таких умов:

1) підвищення рівня професійного досвіду та знань члена наглядової ради за результатами оцінювання діяльності наглядової ради;

2) підвищення ефективності діяльності члена наглядової ради, що підтверджується результатами оцінювання діяльності наглядової ради;

3) збільшення переліку або обсягу обов’язків члена наглядової ради шляхом внесення змін до статуту чи внутрішніх положень підприємства, товариства з контрольною часткою держави або до цивільно-правового договору з членом наглядової ради;

4) збільшення наявних або встановлення нових цілей та/або показників діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави згідно з листом очікувань.

Оцінку наявності умов, передбачених цим пунктом, здійснює вищий орган управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

За відсутності умов, зазначених у цьому пункті, розмір винагороди члена наглядової ради може бути збільшений лише для врахування фактичного індексу споживчих цін за умови дотримання максимального розміру винагороди члена наглядової ради, передбаченого підпунктом 2 пункту 9 цієї Політики винагороди членів наглядових рад.

11. Збільшення ліміту винагороди керівника підприємства або голови виконавчого органу товариства з контрольною часткою держави не може бути самостійною підставою для збільшення винагороди члена наглядової ради відповідного підприємства або товариства з контрольною часткою держави.

12. Член наглядової ради, який представляє інтереси держави в наглядовій раді, який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначеною у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", не має права на отримання винагороди за свою діяльність від підприємства, товариства з контрольною часткою держави. На час виконання відповідних функцій такий член наглядової ради має право на встановлення збільшеного посадового окладу та/або збільшеної надбавки до посадового окладу в порядку, передбаченому законодавством, та на компенсацію підприємством, товариством з контрольною часткою держави витрат у зв’язку з виконанням обов’язків члена наглядової ради в обсязі, передбаченому цією Політикою винагороди членів наглядової ради.

Підприємство, товариство з контрольною часткою держави має право вимагати зменшення розміру винагороди члена наглядової ради чи повернення виплаченої йому винагороди лише у випадках, прямо передбачених законом або цивільно-правовим договором з членом наглядової ради, або за письмовою згодою члена наглядової ради.

13. Додатково до підстав, передбачених законом, підставами для зменшення винагороди члена наглядової ради чи повернення виплаченої йому винагороди можуть бути лише:

1) для зменшення винагороди - погіршення фінансового стану підприємства, товариства з контрольною часткою держави;

2) для повернення виплаченої винагороди - порушення членом наглядової ради конкретних обов’язків, передбачених цивільно-правовим договором як підстава для такого повернення.

Порядок зменшення чи повернення винагороди та розмір, на який зменшується чи в якому повертається винагорода, визначаються в цивільно-правовому договорі з членом наглядової ради.

14. Винагорода члена наглядової ради встановлюється в цивільно-правовому договорі з членом наглядової ради у твердій грошовій сумі в гривні або іноземній валюті (для члена наглядової ради - нерезидента). Сума винагороди, що підлягає сплаті в іноземній валюті, визначається за офіційним курсом гривні до такої валюти, встановленим Національним банком на дату виплати винагороди, та виплачується в гривні.

15. Винагорода виплачується члену наглядової ради щомісяця з дати укладення ним цивільно-правового договору.

16. У разі укладення членом наглядової ради цивільно-правового договору не в перший день календарного місяця сума винагороди за період з дати укладення цивільно-правового договору до кінця календарного місяця, в якому відбулося його укладення, розраховується пропорційно кількості календарних днів з дати укладення цивільно-правового договору (включно).

17. Винагорода за останній календарний місяць виконання обов’язків члена наглядової ради виплачується пропорційно кількості календарних днів, протягом яких член наглядової ради виконував свої обов’язки.

18. За підсумками виконання обов’язків за кожний календарний місяць член наглядової ради та підприємство, товариство з контрольною часткою держави протягом п’яти робочих днів після закінчення відповідного календарного місяця підписують акт приймання-передачі наданих послуг, який є підставою для виплати винагороди члену наглядової ради.

19. Виплата винагороди здійснюється протягом десяти робочих днів з дати підписання підприємством, товариством з контрольною часткою держави та членом наглядової ради акта приймання-передачі наданих послуг. Якщо підприємство, товариство з контрольною часткою держави не підписало акт приймання-передачі наданих послуг у встановлений строк, виплата винагороди здійснюється протягом десяти робочих днів після спливу строку для підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

20. Порядок та умови компенсації витрат члена наглядової ради встановлюються цивільно-правовим договором з членом наглядової ради з урахуванням вимог, передбачених цією Політикою винагороди членів наглядових рад та іншими нормативно-правовими актами.

21. Члену наглядової ради на підставі відповідних підтвердних документів (крім випадку, передбаченого пунктом 23 цієї Політики винагороди членів наглядових рад) за рахунок підприємства, товариства з контрольною часткою держави компенсуються:

1) витрати на проїзд від місця проживання/перебування до місця проведення засідання наглядової ради та/або її комітету або іншого місця призначення з робочих питань і назад, у тому числі проїзд до/від готелю чи іншого житлового приміщення;

2) витрати, пов’язані з наймом житлового приміщення, у тому числі витрати на проживання та харчування, за умови включення їх у вартість проживання у готелі чи іншому житловому приміщенні протягом часу, необхідного для участі у засіданнях наглядової ради та/або її комітетів, або протягом поїздки з інших робочих питань;

3) витрати, пов’язані з відправленням кореспонденції, витрати на фіксований та мобільний зв’язок, програмне забезпечення та інші технічні засоби електронної комунікації, пов’язані з виконанням обов’язків члена наглядової ради;

4) витрати на програми з орієнтації та навчання для членів наглядової ради, погоджені вищим органом управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави або передбачені його (їх) рішенням, прийнятим за результатами оцінювання діяльності наглядової ради;

5) інші витрати, пов’язані з виконанням членом наглядової ради своїх обов’язків, прямо передбачені цивільно-правовим договором з членом наглядової ради.

22. Компенсація витрат члена наглядової ради здійснюється щомісяця одночасно з виплатою винагороди на підставі акта приймання-передачі наданих послуг, передбаченого пунктом 18 цієї Політики винагороди членів наглядових рад, та за умови отримання підприємством, товариством з контрольною часткою держави документів, що підтверджують такі витрати. Інформація про витрати члена наглядової ради, які підлягають компенсації, включається до акта приймання-передачі наданих послуг.

23. Витрати, передбачені підпунктом 4 пункту 21 цієї Політики винагороди членів наглядових рад, можуть бути оплачені підприємством, товариством з контрольною часткою держави без попередньої оплати відповідних витрат членом наглядової ради та до виплати винагороди члена наглядової ради.

24. Суми, отримані членом наглядової ради в порядку компенсації витрат, після утримання податку на доходи фізичних осіб, будь-яких інших податків і зборів, які підлягають утриманню із суми компенсації витрат члена наглядової ради, не можуть бути меншими, ніж суми фактично понесених витрат згідно з наданими членом наглядової ради документами, що підтверджують такі витрати.

25. Суми компенсації витрат, які виплачені чи підлягають виплаті члену наглядової ради, не враховуються для визначення відповідності винагороди члена наглядової ради максимальному розміру винагороди члена наглядової ради, передбаченому підпунктом 2 пункту 9 цієї Політики винагороди членів наглядових рад.

26. Вищий орган управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави щороку затверджує звіт про винагороду членів наглядової ради, який повинен містити інформацію про їх винагороду у звітному році та описувати особливості застосування відповідним підприємством або товариством з контрольною часткою держави цієї Політики винагороди членів наглядових рад під час визначення винагороди членів наглядової ради у звітному році.

27. Звіт про винагороду членів наглядової ради повинен містити інформацію про загальну суму винагороди всіх членів наглядової ради та розмір винагороди кожного з них окремо, інформацію про витрати, що компенсуються членам наглядової ради, а також обґрунтування для визначення розміру винагороди кожного члена наглядової ради.

28. У частині, не врегульованій цією Політикою винагороди членів наглядових рад, звіт про винагороду членів наглядової ради складається відповідно до вимог, встановлених НКЦПФР.

29. Під час перевірки фінансової звітності підприємства, товариства з контрольною часткою держави суб’єкт аудиторської діяльності повинен перевірити та подати звіт щодо дотримання відповідним підприємством або товариством з контрольною часткою держави цієї Політики винагороди членів наглядових рад та внутрішніх документів відповідного підприємства або товариства з контрольною часткою держави, які прийняті на виконання цієї Політики винагороди членів наглядових рад. Під час відбору та призначення суб’єкта аудиторської діяльності для перевірки фінансової звітності підприємство, товариство з контрольною часткою держави повинне включити завдання щодо надання такого звіту до обсягу завдань суб’єкта аудиторської діяльності.

30. Підприємство, товариство з контрольною часткою держави повинне оприлюднювати звіти про винагороду членів наглядової ради та іншу передбачену законодавством інформацію щодо винагороди, інших виплат, отриманих членами наглядової ради, на своєму веб-сайті, а також на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. Цивільно-правовий договір з членом наглядової ради повинен передбачати згоду члена наглядової ради на оприлюднення відомостей про його винагороду в обсязі, передбаченому законодавством України, статутом та внутрішніми положеннями підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

1. Ця Державна дивідендна політика (далі - Дивідендна політика) є невід’ємною частиною Політики державної власності (далі - Політика власності) та визначає загальні принципи, порядок та методологічні підходи щодо питань визначення розмірів та виплати дивідендів господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (далі - товариства з контрольною часткою держави), та частини чистого прибутку державними унітарними підприємствами (далі - підприємства) до державного бюджету з урахуванням принципу забезпечення балансу між короткостроковими фіскальними цілями держави та довгостроковими цілями суб’єкта господарювання, а також порядок розстрочення платежу із сплати товариствами з контрольною часткою держави дивідендів до державного бюджету.

Дія цієї Дивідендної політики не поширюється на управління банками, що здійснюється відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

2. Ця Дивідендна політика спрямована на реалізацію державою права як акціонера (учасника) товариства з контрольною часткою держави на отримання дивідендів та прав власника щодо отримання частини чистого прибутку (доходу) підприємства за результатами їх фінансово-господарської діяльності.

ДПС здійснює моніторинг сплати дивідендів господарськими товариствами з контрольною часткою держави в розрізі суб’єктів управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі цих товариств, і щомісяця до 15 числа подає Мінфіну в розрізі областей і господарських організацій інформацію про обсяги надходження дивідендів станом на 1 число місяця, що настає за звітним періодом.

3. Реалізація та практичне застосування цієї Дивідендної політики здійснюються на підставі загальних принципів Політики власності, а також на основі таких принципів:

1) урахування оптимізації вартості, збереження та подальшого підвищення вартості активів підприємств, товариств з контрольною часткою держави, забезпечення економічних інтересів та виконання соціальної функції, покладеної на державу;

2) галузевих особливостей, видів господарської діяльності, встановленої на підставі Політики власності категоризації та отриманого прибутку підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави під час провадження ними господарської діяльності;

3) встановлення фінансових цілей держави, зафіксованих у листі очікувань, які є досяжними, вимірювальними та кількісно визначеними стосовно кожного індивідуально визначеного підприємства, товариства з контрольною часткою держави;

4) пропозицій наглядової ради підприємства, товариства з контрольною часткою держави (у разі її утворення), виконавчого органу, у яких надаються обґрунтування щодо можливості та планів суб’єкта господарювання щодо виконання зобов’язань із сплати дивідендів (відрахування частини чистого прибутку) на користь держави;

5) підтримки належного балансу між дивідендами (частиною чистого прибутку), що сплачуються (відраховується) на користь держави, та реінвестиціями підприємств, товариств з контрольною часткою держави;

6) встановленої мети покращення конкурентоспроможності підприємства, товариства з контрольною часткою держави на ключових ринках з присутністю держави, що стосується, зокрема, результатів господарської діяльності тих суб’єктів господарювання, які виконують комерційні або соціальні цілі (у тому числі зобов’язання з надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес), тих, які залежать від державного фінансування, та тих, які пропонуються до приватизації, реорганізації або ліквідації в період дії правового режиму воєнного стану або після його припинення чи скасування;

7) регулярного перегляду цієї Дивідендної політики, що має враховувати встановлену методику попередніх дивідендних політик та реалізуватися в межах встановлених періодів перегляду Політики власності;

8) урахування особливостей функціонування державного сектору економіки в період дії правового режиму воєнного стану та після його припинення чи скасування.

4. Наглядова рада підприємства, товариства з контрольною часткою держави (у разі її утворення), виконавчий орган формують пропозиції щодо визначення розміру дивідендів (частини чистого прибутку) підприємства, товариства з контрольною часткою держави, що сплачуються (відраховується) до державного бюджету, з урахуванням положень абзацу третього пункту 6 цієї Дивідендної політики та очікуваної і поточної прибутковості підприємства, товариства з контрольною часткою держави та рівня узгоджених майбутніх капітальних витрат.

5. Визначення обсягів виплат дивідендів товариства з контрольною часткою держави (частини чистого прибутку підприємства) на користь держави здійснюється на основі обґрунтованого аналізу фінансового стану такого суб’єкта господарювання, що визначається за такими критеріями:

1) безперервність діяльності. Пріоритетом суб’єкта господарювання є захист суспільних інтересів (ефективна реалізація стратегічних завдань держави, таких як обороноздатність, безпека постачань, підтримка інфраструктури, надання базових соціальних послуг, забезпечення публічного інтересу, виконання спеціальних економічних, соціальних чи інших спеціальних функцій в державі);

2) кредитоспроможність. Для підтримки можливості фінансування власних інвестицій суб’єкт господарювання повинен мати відповідну кредитоспроможність у конкурентному середовищі та забезпечувати довготривале зростання вартості активу;

3) інвестиційна спроможність. Фінансовий стан суб’єкта господарювання повинен забезпечувати потенційну спроможність для розвитку його господарської діяльності в довгостроковій перспективі на підставі прогнозованого прибутку.

6. Рівень очікуваних дивідендів (частини чистого прибутку) може визначатися на базі прибутку за поточний період, що відповідатиме розподілу певної частки від такого прибутку.

Під час щорічного погодження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2024 р. № 984 "Про затвердження Порядку щорічного погодження пропозицій щодо окремих фінансових показників, а також обсягів виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, які включатимуться до листа очікувань власника, а також до фінансових планів, стратегічних планів розвитку та інвестиційних планів на середньострокову перспективу суб’єктів господарювання державного сектору економіки" (Офіційний вісник України, 2024 р., № 82, ст. 4838) обсягів виплат на користь держави (дивідендів або частини чистого прибутку) Мінфін може пропонувати встановити такі обсяги виплат згідно з вищим нормативом відрахування, ніж це визначено абзацом третім цього пункту, з урахуванням необхідності дотримання балансу між обсягами виплат на користь держави та розвитком суб’єкта господарювання, а також принципів і критеріїв, визначених пунктами 3 і 5 цієї Дивідендної політики.

Вищий орган управління підприємства, товариства приймає рішення про виплату дивідендів (відрахування частини чистого прибутку) у розмірі не менше 75 відсотків чистого прибутку підприємства (товариства з контрольною часткою держави) за відповідний звітний період.

Спеціальними законами або рішеннями Кабінету Міністрів України може бути визначений інший розмір виплати дивідендів товариством з контрольною часткою держави (частини чистого прибутку підприємства) на користь держави, але не менше 30 відсотків.

7. Прибуток, отриманий дочірніми підприємствами, повинен враховуватися під час узгодження передбачуваного обсягу дивідендів (частини чистого прибутку) для підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

8. Виплата дивідендів товариством з контрольною часткою держави здійснюється щороку з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу.

Відрахування частини чистого прибутку (доходу) підприємством здійснюється за відповідний звітний період (квартал, півріччя, три квартали, рік).

9. Рішення про розстрочення платежів із сплати товариством з контрольною часткою держави дивідендів до державного бюджету приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Мінекономіки з урахуванням галузевих особливостей діяльності товариства з контрольною часткою держави. Розстрочення такого платежу може надаватися на частину суми дивідендів, що перевищує 30 відсотків частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

10. Рішення, зазначене у пункті 9 цієї Дивідендної політики, готує Мінекономіки разом із висновком Мінфіну на підставі пропозицій, наданих суб’єктом управління, які повинні включати:

1) фінансово-економічні розрахунки, обґрунтування та графік такої сплати;

2) інформацію про хід реалізації визначеного відповідно до системи управління державними інвестиціями державного інвестиційного проекту (спосіб та обсяг залучення товариства з контрольною часткою держави до проекту, його строки та вартість, потреба в інвестиціях, що використовуються та залишаються до використання щороку), річну (проміжну) фінансову звітність підприємства, товариства з контрольною часткою держави разом із звітами суб’єкта аудиторської діяльності щодо дотримання Політики винагороди керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, і Політики винагороди членів наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та аудиторським звітом;

3) інформацію щодо суми заборгованостей держави або органів місцевого самоврядування щодо покриття витрат на зобов’язання щодо надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, відповідним товариством з контрольною часткою держави за умови визначеного та коректного обліку таких послуг (за наявності).

11. Пропозиції, зазначені у пункті 10 цієї Дивідендної політики, подаються:

1) до 15 квітня року, що настає за звітним, суб’єктом управління товариства з контрольною часткою держави, визначеним в абзаці четвертому частини п’ятої статті 11 Закону України "Про управління об’єктами державної власності";

2) до 1 травня року, що настає за звітним, суб’єктом управління товариства з контрольною часткою держави, визначеним в абзаці п’ятому частини п’ятої статті 11 Закону України "Про управління об’єктами державної власності".

12. На підставі окремого рішення Кабінету Міністрів України підприємства, товариства з контрольною часткою держави сплачують дивіденди (відрахування частини чистого прибутку) за поточний рік авансом у сумі, яка не перевищує або дорівнює сумі дивідендів (частини чистого прибутку) за попередній рік, у строки, встановлені у такому рішенні.

13. У період дії правового режиму воєнного стану Кабінет Міністрів України за поданням відповідного суб’єкта управління може прийняти рішення про залишення в розпорядженні підприємства, товариства з контрольною часткою держави частину чистого прибутку, яка перевищує 30 відсотків чистого прибутку, для відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії, за умови, що відповідне підприємство, товариство є оператором об’єкта критичної інфраструктури або суб’єктом оборонно-промислового комплексу, або належить до сфери управління Міноборони.

Подання суб’єкта управління має містити детальне обґрунтування потреби та розрахунок ефекту впливу від спрямування частини прибутку за рахунок дивідендів (відрахувань частини чистого прибутку) на виконання підприємством, товариством з контрольною часткою держави завдань, пов’язаних з виконанням оборонних замовлень, забезпеченням потреб сил оборони або функціонуванням об’єктів критичної інфраструктури. Витрати на відновлення майна відповідного підприємства, товариства, що фінансуються за рахунок цих коштів, мають бути окремо передбачені у фінансовому та інвестиційному планах.

Реалізація державою цієї Дивідендної політики щодо товариств з контрольною часткою держави, які мають інших акціонерів (учасників), крім держави, повинна повною мірою відповідати принципу справедливого та рівного ставлення до всіх акціонерів (учасників), визначеного підпунктом 5 пункту 48 Політики власності.

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 702 "Про затвердження Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави" (Офіційний вісник України, 2007 р., № 37, ст. 1456).

2. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 702 та від 16 лютого 2011 р. № 106, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 р. № 416 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 45, ст. 1608 ).

3. Пункт 65 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 2019 р. № 916 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 90, ст. 3000).

4. Пункт 15 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 р. № 875 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 68, ст. 4269 ).