(f) передбачали відповідно до свого законодавства спрощені вимоги до документації на ввезення малоцінних товарів, за визначенням кожної Сторони.
2. Кожна Сторона затверджує нові або застосовує існуючі окремі митні процедури для прискореного випуску термінових вантажів. Такі процедури:
(a) якщо доцільно, передбачають, "Настанови з негайного випуску вантажів митницями" Всесвітньої митної організації (ВМО), із змінами;
(b) наскільки це можливо або коли доцільно, забезпечують подання та обробку інформації в електронному режимі заздалегідь, до фактичного прибуття термінових вантажів, для забезпечення їхнього випуску невідкладно після прибуття;
(e) наскільки це можливо забезпечувати випуск певних товарів з мінімумом документації;
(d) не містять обмежень щодо максимальної ваги; та
(e) передбачати, відповідно до законодавства Сторони, спрощені вимоги до документального оформлення при ввезенні малоцінних товарів, за визначенням цієї Сторони.
3. Кожна Сторона наскільки це можливо забезпечує, щоб її органи влади та установи, що беруть участь у здійсненні прикордонного та іншого контролю імпорту й експорту, співпрацювали між собою та координували свої дії для сприяння торгівлі шляхом, з-поміж іншого, уніфікації вимог до відомостей та документів, що стосуються імпорту та експорту товарів, та утворення "єдиного вікна" для одночасного оформлення документації на вантаж та його фізичної перевірки.
4. Кожна Сторона забезпечує наскільки це можливо узгодження її вимог до імпорту та експорту товарів з метою сприяння торгівлі, незалежно від того, чи ці вимоги застосовуються відповідною установою або митним органом від її імені.
Стаття 4.4: Митна оцінка
Для цілей митної оцінки у взаємній торгівлі між Сторонами застосовується Угода про митну оцінку.
Стаття 4.5: Збори та платежі
Кожна Сторона публікує або оприлюднює у будь-який інший спосіб, у тому числі за допомогою електронних засобів, інформацію про збори та платежі, встановлені її митним органом. Така інформація включає збори та платежі, що стягуються, конкретні підстави для їх стягнення, орган, відповідальний за їх стягнення, а також строки та спосіб оплати цих зборів та платежів. Сторона не встановлює нові або змінює вже встановлені збори та платежі до публікації або оприлюднення інформації про них у будь-який інший спосіб.
Стаття 4.6: Управління ризиками
1. Кожна Сторона формує свої процедури перевірок, випуску та верифікації після митного оформлення на принципах оцінки ризиків, аніж на вимогах всебічної перевірки кожної партії товарів, що ввозиться, на предмет дотримання вимог до імпорту.
2. Кожна Сторона приймає та застосовує свої вимоги та процедури щодо імпорту, експорту і транзиту товарів на основі принципів управління ризиками, що фокусуються на заходах із відповідності транзакцій, які заслуговують на увагу.
3. Положення пунктів 1 і 2 не заважають Стороні здійснювати контроль якості та аналіз дотримання вимог, що можуть вимагати проведення більш детальних перевірок.
Стаття 4.7: Автоматизація
1. Кожна Сторона використовує інформаційні технології, що прискорюють її національні процедури випуску товарів, з метою сприяння торгівлі, в тому числі торгівлі між Сторонами.
2. Кожна Сторона:
(a) докладає зусиль, щоб зробити доступними через електронні засоби бланки митних декларацій, які необхідно заповнювати при ввезенні або вивезенні товарів;
(b) дозволяє, відповідно до її законодавства, подання митних декларацій у електронному форматі, та
(c) за можливості забезпечує через свій митний орган обмін інформацією з її торговою спільнотою в електронній формі.
3. Кожна Сторона докладає зусиль для:
(a) створення або утримання повністю об’єднаної системи єдиного вікна для сприяння поданню в одній точці інформації, що згідно з вимогами митного та іншого законодавства має бути надана для переміщення товарів через кордон; та
(b) створення комплексу даних та процесів їх обробки відповідно до "Моделі даних" ВМО та відповідних рекомендацій і настанов ВМО.
4. Сторони прагнуть співпрацювати над розробкою функціонально сумісних електронних систем, враховуючи досвід роботи у ВМО, з метою сприяння торгівлі між Сторонами.
Стаття 4.8: Попередні рішення щодо тарифної класифікації
1. З урахуванням вимог Глави 3 (Правила визначення походження та процедури визначення походження), Сторона на письмовий запит імпортера на своїй території, експортера чи виробника на території іншої Сторони або їх відповідних представників видає письмове рішення до ввезення товару.
2. Сторона приймає ці рішення щодо тарифної класифікації або ставки мита, за винятком того, що стосується будь-яких форм додаткових податків чи зборів, які можуть застосовуватися після ввезення.
3. Для цілей пункту 1 прийняття попередніх рішень здійснюється у такий саме спосіб, як передбачено процедурами, зазначеними у Статті 3.30 (Попередні рішення щодо визначення походження).
Стаття 4.9: Перегляд та оскарження
1. Кожна Сторона забезпечує можливість невідкладного перегляду адміністративної дії або рішення посадової особи щодо імпорту товарів судовими, арбітражними або адміністративними органами або згідно з адміністративними процедурами.
2. Судовий орган чи посадова особа, що здійснює перегляд відповідно до пункту 1, мають бути незалежними від посадової особи чи служби, що видала рішення, та мають бути наділені компетенцією для збереження чинним, зміни чи скасування винесеного рішення відповідно до вимог законодавства відповідної Сторони.
3. Перед зверненням особи за відшкодуванням збитку на вищому офіційному або судовому рівні кожна Сторона забезпечує такій особі можливість оскарження рішення або подання його на перегляд на адміністративному рівні, тобто на рівні, незалежному від посадової особи або, у відповідних випадках, служби, якими здійснено дію або винесено рішення, щодо яких подається вимога про оскарження або перегляд.
4. Кожна Сторона надає особі, яка одержала попереднє рішення, винесене відповідно до Статті 4.8 (Попередні рішення щодо тарифної класифікації), в істотній мірі такі ж права на перегляд та оскарження попереднього рішення, винесеного митним органом такої Сторони, які надаються імпортерам на її території.
Стаття 4.10: Штрафні санкції
Кожна Сторона забезпечує, щоб передбачені її митним законодавством штрафні санкції за порушення митного законодавства та процедур були адекватними та носили недискримінаційний характер і в разі застосування не призводили до безпідставних затримок.
Стаття 4.11: Конфіденційність
1. Кожна Сторона у відповідності з її законодавством забезпечує:
(a) дотримання суворої конфіденційності щодо інформації, яку вона одержує згідно з цією Главою і яка є конфіденційною за своєю природою або надається на конфіденційній основі, та
(b) захист такої інформації від розголошення, яке може зашкодити конкурентній позиції особи, яка надала цю інформацію.
2. Якщо від Сторони, що отримала чи здобула інформацію, зазначену у пункті 1, її законодавством вимагається розкриття цієї інформації, ця Сторона повинна поінформувати про таку вимогу Сторону або особу, яка надала цю інформацію.
3. Кожна Сторона забезпечує, щоб конфіденційна інформація, одержана відповідно до цієї Глави, без дозволу Сторони або особи, що її надала, не використовувалася для будь-яких інших цілей ніж адміністрування та здійснення митних процедур.
4. Сторона може дозволити використання інформації, зібраної відповідно до цієї Глави, у адміністративному, судовому або квазі-судовому провадженні, порушеному через недотримання митного законодавства при виконанні цієї Глави. Сторона заздалегідь інформує Сторону або особу, що надала інформацію, про таке використання інформації.
Стаття 4.12: Співробітництво
1. Сторони продовжують співпрацювати на міжнародних форумах, таких як ВМО, для досягнення взаємно визнаних цілей, включаючи цілі, визначені у встановлених ВМО "Рамкових стандартах безпеки та сприяння світовій торгівлі".
2. Сторони розробляють програму технічної співпраці у митній сфері на взаємно погоджених умовах щодо обсягів, строків та витрат на спільні заходи.
3. Сторони здійснюють співробітництво:
(a) у забезпеченні виконання їх митного законодавства, на підставі яких вводиться в дію ця Угода;
(b) в тій мірі, в якій це є практично здійсненним, та з метою сприяння торговим потокам між ними, у таких митних питаннях як збирання та обмін статистичними даними стосовно імпорту та експорту товарів, гармонізація документації, що використовується в торгівлі, та стандартизація елементів даних;
(c) в тій мірі, в якій це є практично здійсненним, у гармонізації методик, використовуваних митними лабораторіями, та обміні інформацією й персоналом між митними лабораторіями;
(d) у розробці ефективних механізмів комунікації з торговими та діловими колами; та
(e) у таких інших питаннях, що можуть бути визначені Сторонами.
4. Якщо Сторона має обґрунтовані підстави підозрювати, що має місце правопорушення, пов’язане з шахрайською спробою одержання преференційного тарифного режиму згідно з цією Угодою, вона може вимагати надання їй іншою Стороною інформації, що стосується такого правопорушення, у тому числі:
(a) назви чи прізвища та адреси осіб та компаній, що мають відношення до розслідуваного правопорушення;
(b) інформації про перевезення, що має відношення до цього правопорушення;
(c) документів, що підтверджують митне оформлення, та звітної документації або подібних документів на товари або матеріали, ввезені на територію іншої Сторони;
(d) інформації про джерела походження таких матеріалів, у тому числі допоміжних матеріалів, використаних у виробництві товарів, вивезених з території іншої Сторони; та
(e) інформацію про виробничі можливості експортера або виробника, який ввіз товари на територію іншої Сторони.
5. У разі надання вимоги згідно з пунктом 4Сторона:
(a) оформлює таку вимогу письмово;
(b) зазначає підстави для підозри щодо шахрайських спроб отримання тарифних преференцій відповідно до цієї Угоди, та мету, з якою вимагається надання такої інформації; та
(c) визначає запитувану інформацію настільки детально, щоб інша Сторона могла знайти та надати таку інформацію.
6. Після отримання вимоги про надання інформації відповідно до пунктів 4 та 5, Сторона надає відповідну інформацію згідно з її законодавством.
7. Посадові особи Сторони можуть, за згоди іншої Сторони, зв’язатися з експортером, постачальником чи виробником товарів або відвідати його на території іншої Сторони з метою отримання інформації для проведення подальшого розслідування щодо підозри у шахрайській спробі отримання тарифних преференцій відповідно до положень цієї Угоди.
8. Кожна Сторона, якщо це можливо - з власної ініціативи, надавати іншій Стороні інформацію, що стосується шахрайських спроб отримання тарифних преференцій відповідно до положень цієї Угоди.
9. Жодне з положень цієї Глави не може тлумачитися як таке, що вимагає від Сторони надання або дозволу на доступ до інформації, розголошення якої перешкоджає дотриманню закону чи суперечить законодавству цієї Сторони про невтручання в особисте життя.
10. Якщо Сторона відмовляється від надання або затримує надання інформації, яку вимагає надати інша Сторона згідно з положеннями цієї Статті, ця Сторона надає інформацію щодо підстав для цього іншій Стороні.
Стаття 4.13: Програма подальших дій
1. З метою розроблення подальших дій щодо сприяння торгівлі згідно з цією Угодою Сторони, за доцільності, визначають та подають на розгляд Спільної комісії нові заходи, спрямовані на сприяння торгівлі між Сторонами.
2. Сторони постійно переглядають відповідні міжнародні ініціативи щодо сприяння торгівлі, у тому числі "Рекомендації із сприяння торгівлі", розроблені Конференцією ООН з питань торгівлі і розвитку та Європейською економічною комісією ООН, з метою визначення сфер, в яких подальші спільні дії сприяли б торгівлі між Сторонами та досягненню спільних багатосторонніх цілей.
ГЛАВА 5
ТОРГОВЕЛЬНІ ЗАХОДИ
Частина A - Визначення
Стаття 5.1: Визначення
Для цілей цієї Глави:
Угода про захисні заходи означає Угоду СОТ про захисні заходи, яка міститься у Додатку 1A до Угоди СОТ;
Антидемпінгова угода означає Угоду СОТ про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, яка міститься у Додатку 1A до Угоди СОТ; та
Угода СКЗ означає Угоду СОТ про субсидії та компенсаційні заходи, яка міститься у Додатку 1A до Угоди СОТ;
Частина B - Глобальні захисні, антидемпінгові та компенсаційні заходи
Стаття 5.2: Стаття XIX ГАТТ 1994 та Угода про захисні заходи
( Див. текст )( Див. текст )
Кожна Сторона зберігає свої права та обов'язки, визначені Статтею XIX ГАТТ та Угодою про захисні заходи, що виключно регулюють глобальні захисні заходи, у тому числі вирішення спорів з таких питань.
Стаття 5.3: Зв'язок з іншими угодами
1. Кожна Сторона застосовує антидемпінгові та компенсаційні заходи відповідно до Статті VI ГАТТ 1994, Антидемпінгової угоди та Угоди СКЗ.
2. Ця Частина не підпадає під дію Глави 28 (Вирішення спорів).
Стаття 5.4: Прозорість
1. Сторона забезпечує після запровадження тимчасових заходів та у будь-якому випадку до винесення остаточного рішення повне та переконливе розкриття всіх істотних фактів, на підставі розгляду яких буде прийматися рішення про застосування остаточних заходів. Це не завдає шкоди Статті 6.5 Антидемпінгової угоди та Статті 12.4 Угоди СКЗ.
2. За умови, що це не призведе до невиправданого затягування розслідування, кожній зацікавленій стороні в рамках антидемпінгового розслідування або розслідування щодо компенсаційних заходів-1 в повній мірі надається можливість забезпечити захист своїх інтересів.
__________
-1Для цілей цієї Статті "зацікавлені сторони" має значення, визначене у Статті 6.11 Антидемпінгової угоди та Статті 12.9 Угоди СКЗ.
ГЛАВА 6
САНІТАРНІ ТА ФІТОСАНІТАРНІ ЗАХОДИ
Стаття 6.1: Зв’язок з іншими Угодами
1. Сторони підтверджують свої права та зобов’язання за Угодою СОТ про застосування санітарних і фітосанітарних заходів.
2. Сторони застосовують процедури СОТ з вирішення спорів для врегулювання будь-яких офіційних спорів, що стосуються санітарних і фітосанітарних заходів.
Стаття 6.2: Обсяг та сфера застосування
Ця Глава застосовується до всіх санітарних та фітосанітарних заходів, які можуть безпосередньо або опосередковано впливати на торгівлю між Сторонами.
Стаття 6.3: Контактні пункти з питань санітарних та фітосанітарних заходів
1. Кожна Сторона визначає контактний пункт для сприяння зв'язку з питань санітарних та фітосанітарних заходів, пов’язаних з торгівлею, та інформує про це іншу Сторону.
2. Контактний пункт відповідає за обмін інформацією, що стосується запобігання та врегулювання питань, пов'язаних із санітарними та фітосанітарними заходами.
Стаття 6.4: Запобігання та врегулювання питань, пов'язаних із санітарними та фітосанітарними заходами
1. Сторони оперативно вирішують будь-які конкретні питання, пов'язані із санітарними та фітосанітарними заходами, що стосуються торгівлі. Сторони надають перевагу вирішенню питань, пов'язаних із санітарними та фітосанітарними заходами, шляхом проведення консультацій між відповідальними за ці питання посадовими особами.
2. Сторони застосовують всі можливості для запобігання та врегулювання питань, у тому числі за допомогою технічних засобів (через проведення телеконференції або відеоконференцій) та можливостей, які можуть з'являтися на міжнародних форумах.
3. На запит контактного пункту Сторони у найкоротший можливий термін проводять зустріч для вирішення будь-якого конкретного питання, пов'язаного з санітарними та фітосанітарними заходами, що стосуються торгівлі. Якщо Сторони не домовляться про інше, вони повинні провести зустріч упродовж 45 днів з дати отримання запиту за допомогою технічних засобів (через проведення телеконференцій або відеоконференцій) або у формі особистої зустрічі.
ГЛАВА 7
ТЕХНІЧНІ БАР’ЄРИ В ТОРГІВЛІ
Стаття 7.1: Визначення
Для цілей цієї Глави:
Угода ТБТ означає Угоду СОТ про технічні бар’єри в торгівлі; та
Комітет з ТБТ означає Комітет СОТ з питань технічних бар’єрів у торгівлі.
Стаття 7.2: Угода СОТ про технічні бар’єри в торгівлі
Угоду ТБТ, за винятком Статей 10, 11, 12, 13, 14.1, 14.4 та 15, включено в цю Главу та є її невід’ємною частиною, mutatis mutandis.
Стаття 7.3: Сфера застосування
1. Ця Глава застосовується до розроблення, затвердження та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності національних урядових органів, що можуть впливати на торгівлю товарами між Сторонами.
2. Ця Глава не застосовується до:
(a) специфікації закупівель, підготовленої урядовим органом для потреб виробництва чи споживання урядового органу; або
(b) санітарного чи фітосанітарного заходу за визначенням у Додатку A до Угоди СФЗ .
Стаття 7.4: Співробітництво
1. Сторони докладають зусиль для зміцнення співробітництва у сферах стандартів, технічних регламентів, акредитації, процедур оцінки відповідності та метрології з метою сприяння торгівлі між Сторонами.
2. Відповідно до пункту 1 Сторони докладають зусиль для визначення, підготовки та стимулювання двосторонніх ініціатив, які стосуються стандартів, технічних регламентів, акредитації, процедур з оцінки відповідності та метрології, що є прийнятними для певних питань або секторів. Такі ініціативи можуть включати:
(a) програми нормативно-правового або технічного співробітництва, спрямовані на досягнення ефективного та повного виконання зобов'язань, визначених у цій Статті та Угоді ТБТ;
(b) ініціативи з формування спільних поглядів з належної регуляторної практики, такої як прозорість та застосування еквівалентності та оцінки регуляторного впливу; та,
(c) застосування механізмів спрощення визнання результатів роботи з оцінки відповідності, проведеної на території іншої Сторони.
3. Сторона враховує обґрунтовані галузеві пропозиції, надані іншою Стороною, для подальшого співробітництва відповідно до цієї Глави.
Стаття 7.5: Міжнародні стандарти
1. Кожна Сторона використовує відповідні міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації як основу для своїх технічних регламентів та процедур оцінки відповідності згідно із Статтями 2.4 та 5.4 Угоди ТБТ .
2. Кожна Сторона визначає, чи існує міжнародний стандарт, інструкції або рекомендація у розумінні Статей 2 або 5 або Додатку 3 до Угоди ТБТ на підставі того, чи розроблений такий міжнародний стандарт, інструкція або рекомендація органом стандартизації, що дотримується принципів, визначених у Рішеннях та рекомендаціях, прийнятих Комітетом СОТ з технічних бар’єрів в торгівлі з 1 січня 1995 року, G/TBT/1/Rev.9, які можуть бути переглянуті, прийняті Комітетом з ТБТ.
Стаття 7.6: Оцінка відповідності
1. Сторони співпрацюють шляхом заохочення своїх органів оцінки відповідності, у тому числі органів акредитації, до участі в формуванні умов співробітництва, які сприяють взаємному визнанню результатів оцінки відповідності.
2. Кожна Сторона визнає органи оцінки відповідності, розташовані на території іншої Сторони, на умовах, не менш сприятливих, ніж застосовувані нею для визнання органів оцінки відповідності на власній території. Сторона не вимагає від органів оцінки відповідності, розташованих на території іншої сторони створення юридичної особи або фізичної присутності на своїй території чи укладення окремої угоди між Сторонами в якості попередньої умови визнання органів оцінки відповідності іншої Сторони.
3. Незважаючи на пункт 2, кожна Сторона розглядає запит на підготовку та запровадження взаємного визнання органів оцінки відповідності щодо радіо- та телекомунікаційного обладнання.
4. Якщо Сторона визнає орган акредитації, створений на території іншої Сторони, компетентним для акредитації органів оцінки відповідності як такий що має компетентність оцінювати відповідність технічним регламентам Сторони, ця Сторона подає заявку на визнання таких органів оцінки відповідності на умовах, не менш сприятливих за ті, що застосовуються для визнання її органів оцінки відповідності, розташованих на території цієї Сторони.
5. Кожна Сторона сприяє визнанню компетентним для акредитації органів оцінки відповідності орган акредитації, створений на території іншої Сторони, яка є учасником Угоди про взаємне визнання з Міжнародною асоціацією з акредитації лабораторій ILAC; є підписантом Багатосторонньої угоди Міжнародного форуму з акредитації IAF про визнання; або є учасником Міжнародної/двосторонньої угоди Європейської організації з акредитації та бере участь в акредитації в передбаченому нею обсязі.
6. Стосовно пункту 4 кожна Сторона визнає, що вона може застосовувати додаткові процедури для перевірки компетентності акредитованого органу оцінки відповідності, якщо:
(a) Сторона для визнання органів оцінки відповідності застосовує умови, що доповнюють міжнародні стандарти, в тому числі умови, які стосуються акредитації таких органів; та
(b) Сторона вимагає гарантій того, що орган оцінки відповідності має технічну можливість оцінити, чи товари відповідають вимогам певного стандарту чи технічного регламенту.
7. Кожна Сторона вживає необхідних заходів для забезпечення того, щоб органи акредитації, створені на її території, здійснювали акредитацію органів оцінки відповідності, створених на території іншої Сторони, на умовах, не менш сприятливих за ті, що застосовуються до органів оцінки відповідності, розташованих на її власній території. Сторона не вживає заходів, які обмежують або перешкоджають спроможності акредитувати органи оцінки відповідності, які створені на території іншої Сторони, органами акредитації, створеними на її території на умовах не менш сприятливих за ті, що застосовуються для акредитації органів оцінки відповідності на її власній території.
8. Кожна Сторона визнає результати оцінки відповідності, проведеної органами оцінки відповідності, розташованими на території іншої Сторони, які були визнані іншою Стороною, на умовах не менш сприятливих за ті, що застосовувалися при визнанні результатів оцінки відповідності, яка проводилася визнаними органами оцінки відповідності на території першої з вищезазначених Сторін.
9. Сторони обмінюватимуться інформацією щодо відповідних умов для визнання органів оцінки відповідності, у тому числі про застосовувані вимоги та процедури акредитації, яким має відповідати орган оцінки відповідності для подання заявки на визнання.
10. Якщо Сторона визнає орган оцінки відповідності на території іншої Сторони, вона негайно інформує іншу Сторону про те, що вона визнає такий орган оцінки відповідності, та про обсяг акредитації такого органу.
11. Ніщо у цій Угоді не заважає Стороні зберігати за собою повноваження, встановлені її національним законодавством, щодо застосування всіх дозволених заходів до товарів, які можуть поставити під загрозу здоров'я або безпеку осіб на її території або які іншим чином не відповідають її технічним регламентам.
12. Якщо Сторона не визнає результати оцінки відповідності, проведеної визнаними органами оцінки відповідності на території іншої Сторони, вона на вимогу іншої Сторони надає пояснення причин винесення нею такого рішення.
13. Ніщо у цій Главі не перешкоджає проведенню Стороною оцінки відповідності щодо певної продукції виключно державними органами, розташованими на її території, за умови виконання Сторонами своїх зобов’язань за Угодою ТБТ.
Стаття 7.7: Прозорість
1. Зобов’язання, визначені в цій Статті, доповнюють зобов'язання, визначені у Главі 15 (Прозорість, протидія корупції та відповідальна ділова поведінка). У разі невідповідності між цією Статтею та зобов’язаннями, визначеними в Главі 15, перевагу матиме ця Стаття.
2. Кожна Сторона забезпечує, щоб процедури прозорості з розробки технічних регламентів та процедур оцінки відповідності дозволяли участь заінтересованих осіб на відповідному початковому етапі, коли поправки можуть бути внесені та зауваження взяті до уваги, за винятком випадків, коли виникають чи можуть виникнути нагальні проблеми з безпеки, здоров’я, захисту навколишнього середовища або національної безпеки. Якщо процес консультацій з розробки технічних регламентів і процедур оцінки відповідності є відкритим для громадськості, Сторона дозволяє особам іншої Сторони брати в ньому участь на умовах, не менш сприятливих за ті, що забезпечуються її особам.
3. Кожна Сторона рекомендує, щоб органи стандартизації на її території дотримувалися пункту 2 при проведенні консультацій з розробки стандартів або процедури добровільної оцінки відповідності.
4. Кожна Сторона, після повідомлення нею Центрального реєстру нотифікацій при СОТ про запропоновані технічні регламенти та процедури оцінки відповідності, визначає період не менше ніж 60 днів для подання громадськістю та іншою Стороною своїх письмових зауважень, за винятком випадків, коли виникають чи можуть виникнути нагальні проблеми з безпеки, здоров’я, захисту навколишнього середовища або національної безпеки.
5. На момент подання Стороною повідомлення про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності до Центрального реєстру нотифікацій при СОТ згідно з Угодою ТБТ, Сторона включає в таке повідомлення електронне посилання на повний текст відповідного документу або копію такого документу.
6. Кожна Сторона на прохання іншої Сторони надає відповідь або стислий зміст своїх відповідей на отримані нею істотні зауваження.
7. Кожна Сторона на прохання іншої Сторони надає інформацію про цілі та обґрунтування щодо технічного регламенту або процедур оцінки відповідності, які Сторона прийняла або має намір прийняти.
8. Якщо Сторона не визнає технічний регламент іншої Сторони як еквівалентний власному регламенту, вона на запит іншої Сторони пояснює своє рішення. Сторони визнають, що для сприяння визначенню еквівалентності може виникнути необхідність формування спільних підходів, методів та процедур.
9. Сторони забезпечують публікацію всіх прийнятих ними технічних регламентів та процедур оцінки на загально доступних офіційних веб-сторінках з безплатним доступом.
10. Якщо Сторона затримує товар, що ввозиться з території іншої Сторони, в пункті ввезення через можливу невідповідність цього товару технічному регламенту, вона невідкладно інформує імпортера про причини затримання такого товару.
11. Будь-яка інформація, що надається на запит Сторони відповідно до цієї Глави, надається в друкованій або в електронній формі упродовж обґрунтованого строку. Сторона, яка отримала запит, докладає зусиль для надання відповіді іншій Стороні упродовж 60 днів.
Стаття 7.8: Контактні пункти
1. Контактними пунктами є:
(a) для Канади - Міністерство закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади або його правонаступник; та
(b) для України - Міністерство економіки України або його правонаступник.
2. Контактні пункти відповідають за надання інформації з питань, що виникають відповідно до цієї Глави. Ця інформація включає:
(a) питання імплементації та адміністрування цієї Глави;
(b) питання, пов’язані з розробленням, затвердженням та застосуванням стандартів, технічних регламентів або процедур оцінки відповідності відповідно до цієї Глави або Угоди ТБТ;
(c) обмін інформацією про стандарти, технічні регламенти або процедури оцінки відповідності;
(d) обмін інформацією відповідно до Статті 7.6.9 (Оцінка відповідності) та Статей з 7.7.6 по 7.7.8 та 7.7.11 (Прозорість); та
(e) питання співробітництва Сторін відповідно до Статті 7.4.
3. Контактний пункт відповідає за зв'язок з відповідними установами та особами на своїй території, якщо це необхідно для виконання ним своїх функцій. Контактні пункти можуть здійснювати такий зв'язок у формі обміну листами, через засоби електронного зв’язку, проведення відеоконференцій або за допомогою інших засобів, визначених Сторонами.
Додаток 7-A
Айсвайн (Icewine)
Сторона дозволяє маркувати вино як "Айсвайн" (англ. - Icewine, ice wine, ice-wine) або подібними комбінаціями цих термінів виключно за умови, що вино виготовлено з винограду, природно замороженого на лозі.
ГЛАВА 8
ЦИФРОВА ТОРГІВЛЯ
Стаття 8.1: Визначення
Для цілей цієї Глави:
алгоритм означає певну послідовність кроків, які виконуються для вирішення проблеми або отримання результату;
обчислювальний засіб означає комп’ютерний сервер або запам’ятовуючий пристрій для обробки або зберігання інформації для комерційного використання;
цифровий продукт означає комп’ютерну програму, текст, відео, зображення, звукозапис або інший продукт, закодований у цифровому вигляді, виготовлений для комерційного продажу чи розповсюдження та який може передаватися в електронному вигляді;
електронна адреса означає адресу, яка використовується у зв’язку з передачею електронного повідомлення на обліковий запис електронної пошти, обліковий запис миттєвих повідомлень, обліковий запис телефону або будь-який подібний обліковий запис;
електронна автентифікація означає процес або дію перевірки особи сторони електронного зв’язку чи транзакції та забезпечення цілісності електронного повідомлення;
електронне повідомлення означає повідомлення, надіслане будь-яким засобом телекомунікації, включаючи текстове, звукове, голосове або графічне повідомлення;
електронний підпис означає дані в електронній формі, які містяться в електронному документі чи повідомленні, додаються до нього або логічно пов’язані з ним, і які можуть використовуватися для ідентифікації підписанта відповідного електронного документа чи повідомлення та вказують на схвалення підписантом інформації, яка міститься в електронному документі та повідомленні;
комерційне електронне повідомлення означає електронне повідомлення у будь-якій формі, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт чи послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність;
підприємство означає юридичну особу, засновану або організовану відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи є вона прибутковою чи неприбутковою, а також від того, чи перебуває вона у приватній чи державній власності або перебуває під приватним чи державним контролем, включаючи корпорацію, траст, товариство, одноосібне підприємство, спільне підприємство, асоціацію чи подібну організацію, а також філію підприємства;
державні дані означає дані, якими володіє центральний уряд, доступ до яких не обмежено національним законодавством, та які Сторона розміщує у вільному доступі для ознайомлення і використання громадськістю;
метадані означають структуровану або описову інформацію про дані, таку як вміст, формат, джерело, права на таку інформацію, її достовірність, походження, частоту та періодичність оновлення, деталізацію, видавця або відповідальну особу, контакти, описує метод збору даних та контекст;
персональні дані означає будь-яку інформацію, що стосується фізичної особи, яка ідентифікована або може бути ідентифікована;
небажане комерційне електронне повідомлення означає електронне повідомлення, яке надсилається з комерційною чи маркетинговою метою на електронну адресу без згоди одержувача або незважаючи на явну відмову одержувача;
значна шкода включає тілесні ушкодження, приниження, шкоду репутації або стосункам, втрату роботи, ділових або професійних можливостей, фінансові втрати, крадіжку особистих даних, негативний вплив на кредитну історію, пошкодження чи втрату майна.
Стаття 8.2: Сфера застосування
1. Ця Глава застосовується до заходів, прийнятих або застосовуваних Стороною, та які впливають на торгівлю з використанням електронних засобів.
2. Ця Глава не застосовується до:
(a) державних закупівель; або
(b) інформації, яка зберігається або обробляється Стороною або від її імені, або заходів, пов’язаних з такою інформацією, включаючи заходи, пов’язані з її збиранням, за винятком Статей 8.7(6), 8.7(7), 8.7(8) та Статті 8.13;
3. Для більшої певності, захід, який впливає на постачання послуги, що надаються або виконуються в електронному вигляді, регулюється відповідними положеннями Глави 17 (Інвестиції), Глави 18 (Транскордонна торгівля послугами) і Глави 20 (Фінансові послуги).
4. Статті 8.10 та 8.11 не повинні застосовуватись до невідповідних аспектів заходів, прийнятих або виконуваних відповідно до Статті 17.18 (Невідповідні заходи), Статті 18.7 (Застереження) або Стаття 20.10 (Невідповідні заходи).
Стаття 8.3: Доступ до мережі Інтернет та його використання для цифрової торгівлі
1. Сторони визнають, що для споживачів на їх територіях важливо забезпечити переваги:
(a) доступу та використання сервісів і застосунків на вибір споживача, доступних в мережі Інтернет;
(b) підключення до мережі Інтернет пристроїв кінцевих користувачів на вибір споживача, за умови, що такі пристрої не завдають шкоди мережі; і
(c) доступу до інформації про методи керування мережею, які застосовуються в рамках надання споживачу доступу до мережі Інтернет.
Стаття 8.4: Електронні транзакції
1. За винятком обставин, передбачених її законодавством, Сторона не повинна заперечувати юридичну чинність транзакції, включаючи будь-який документ або контракт, пов’язаний з транзакцією, лише на підставі того, що вони мають електронну форму.
2. Кожна Сторона повинна прагнути уникати непотрібного регуляторного навантаження на електронні транзакції та сприяти участі зацікавлених осіб у розробці правової рамки щодо електронних транзакцій.
Стаття 8.5: Електронна автентифікація та електронні підписи
1. За винятком обставин, передбачених її законодавством, Сторона не повинна заперечувати юридичну чинність підпису лише на підставі того, що підпис здійснено в електронній формі.
2. Жодна із Сторін не повинна приймати або застосовувати заходи щодо електронної автентифікації та електронних підписів, які:
(a) забороняють сторонам електронної транзакції взаємно визначати відповідні методи автентифікації або застосовувати електронні підписи для певної транзакції; або
(b) перешкоджати сторонам електронної транзакції мати можливість довести перед судовими чи адміністративними органами, що їхня транзакція відповідає вимогам законодавства щодо автентифікації чи електронних підписів.
3. Незважаючи на пункт 2, Сторона може вимагати, щоб метод автентифікації чи електронний підпис для певної категорії транзакцій відповідав певним стандартам ефективності або був згенерованим сертифікований органом, акредитованим відповідно до її законодавства.
4. Кожна Сторона повинна заохочувати використання інтероперабельної електронної автентифікації.
Стаття 8.6: Захист споживачів онлайн
1. Сторони визнають важливість прийняття та застосування прозорих та ефективних заходів для захисту споживачів від шахрайства, оманливої, хибної комерційної діяльності, під час їх участі у цифровій торгівлі.
2. Кожна Сторона повинна приймати або застосовувати відповідні закони, які передбачають захист прав споживачів від шахрайства, оманливої або хибної комерційної діяльності, яка завдає або може завдати шкоди споживачам, залученим до комерційної діяльності в Інтернеті.
3. Сторони визнають важливість та суспільний інтерес щодо співпраці між їхніми відповідними національними органами захисту прав споживачів або іншими відповідними органами, включаючи обмін скаргами споживачів та іншою інформацією щодо правозастосування, якщо це доцільно, стосовно діяльності, пов’язаної з транскордонною цифровою торгівлею, з метою захисту споживачів та їх добробуту.
Стаття 8.7: Захист персональних даних
1. Сторони визнають економічні та соціальні переваги захисту персональних даних користувачів цифрової торгівлі та внесок, який це робить у підвищення довіри споживачів до цифрової торгівлі.
2. З цією метою кожна Сторона повинна приймати або застосовувати законодавчу рамку, яка забезпечує захист персональних даних користувачів при здійсненні цифрової торгівлі, та яка враховує принципи та рекомендації відповідних міжнародних органів. Серед таких принципів: обмеження збору даних; можливість вибору; якість даних; визначення мети; обмеження використання; гарантії безпеки; прозорість; індивідуальна участь; і відповідальність.
3. Кожна Сторона повинна прагнути приймати або застосовувати недискримінаційні практики захисту користувачів при здійсненні цифрової торгівлі від порушень положень про захист персональних даних в межах своєї юрисдикції.
4. Кожна Сторона повинна оприлюднювати інформацію про захист персональних даних, який вона забезпечує користувачам цифрової торгівлі, зокрема про те, як:
(a) фізична особа може отримати доступ до своїх персональних даних;
(b) фізична особа може скористатися засобом правового захисту; і
(c) підприємство може виконати вимоги законодавства.
5. Визнаючи, що Сторони можуть використовувати різні правові підходи до захисту персональних даних, кожна Сторона повинна заохочувати розробку механізмів для сприяння узгодженості різних правових режимів. Сторони повинні докладати необхідних зусиль для обміну інформацією про механізми, що застосовуються в їхніх юрисдикціях, і досліджувати шляхи розширення тих чи інших відповідних домовленостей для сприяння їх узгодженості.
6. Жодна зі Сторін не повинна використовувати персональні дані фізичних осіб, отримані від підприємства, що працює в межах її юрисдикції, у спосіб, який є цілеспрямованою дискримінацією за явно протиправними ознаками, такими як раса, колір шкіри, стать, сексуальна орієнтація, стать, мова, релігія, політичні або інші погляди, національне чи соціальне походження, майновий стан, стан здоров’я, народження чи інший статус, генетична приналежність, вік, етнічна приналежність чи інвалідність.
7. Кожна Сторона повинна прагнути забезпечити, щоб будь-які персональні дані, розкриті державному органу підприємством, були захищені від втрати або крадіжки, а також від несанкціонованого доступу, розкриття, копіювання, використання або зміни.
8. Кожна Сторона гарантує, що будь-які персональні дані, розкриті державному органу підприємством, не збираються, не створюються, до них не надається доступ, не розкриваються, не використовуються, не зберігаються та не змінюються державним органом у спосіб, який, як обґрунтовано можна очікувати, завдасть значної шкоди фізичній особі.-1
9. Сторони визнають, що їхня відповідна правова рамка забезпечує відповідний рівень захисту персональних даних, у тому числі персональної інформації, яка передається між їхніми юрисдикціями.
10. Якщо зміна існуючих заходів іншої Сторони не призведе до істотно нижчого стандарту захисту персональних даних, Сторона не повинна приймати або застосовувати заходи для захисту персональних даних, які застосовуються виключно до транскордонної передачі персональних даних, необхідних для ведення бізнесу між юрисдикціями Сторін у спосіб, який змінює умови конкуренції та завдає шкоди постачальникам послуг або підприємствам іншої Сторони.
__________
-1Для уникнення сумнівів, публічне оприлюднення персональних даних, яке, як можна обґрунтовано очікувати, завдасть значної шкоди, не є порушенням цього зобов’язання за умови, що воно не суперечить частині 6 цієї Статті та здійснюється для цілей законної правоохоронної діяльності, судочинства, дотримання нормативних вимог або забезпечення національної безпеки.
Стаття 8.8: Небажані комерційні електронні повідомлення
1. Кожна Сторона повинна приймати або застосовувати заходи, що передбачають обмеження небажаних комерційних електронних повідомлень.
2. Кожна Сторона повинна приймати або застосовувати заходи щодо небажаних комерційних електронних повідомлень, які:
(a) вимагають від постачальників небажаних комерційних електронних повідомлень сприяти наданню одержувачам можливості запобігати постійному отриманню таких повідомлень; або
(b) вимагають надання згоди одержувачів, як зазначено в заходах кожної із Сторін, на отримання комерційних електронних повідомлень.
3. Сторони повинні прагнути співпрацювати у випадках, що становлять взаємний інтерес в регулюванні питань, пов’язаних з небажаними комерційними електронними повідомленнями.
Стаття 8.9: Заборона мита на цифрові продукти, передані в електронному вигляді
1. Жодна зі Сторін не повинна встановлювати мита на цифровий продукт, який передається в електронному вигляді між особою однієї Сторони та особою іншої Сторони.
2. Для більшої певності, пункт 1 не перешкоджає Стороні встановлювати внутрішні податки, збори чи інші платежі на цифровий продукт, що передається в електронному вигляді, за умови, що такі податки, збори чи платежі стягуються у спосіб, що відповідає цій Угоді.
Стаття 8.10: Транскордонна передача інформації електронними засобами
1. Жодна із Сторін не повинна обмежувати транскордонну передачу інформації електронними засобами, включаючи персональні дані, якщо така діяльність спрямована на ведення господарської діяльності підприємства.
2. Ніщо в цій Статті не перешкоджає Стороні приймати або застосовувати заходи, несумісні з пунктом 1, якщо вони необхідні для досягнення законної мети державної політики, за умови, що ці заходи не застосовуються у спосіб, який міг би становити прояв довільної або невиправданої дискримінації або прихованого обмеження торгівлі.
3. Пункт 1 не застосовується до фінансової установи іншої сторони або транскордонного постачальника фінансових послуг іншої сторони, як це визначено в Главі 20 (Фінансові послуги).
Стаття 8.11: Розміщення обчислювальних засобів
1. Жодна із Сторін не повинна вимагати від підприємства використання або розміщення обчислювальних засобів на території цієї Сторони як умови для ведення бізнесу на цій території.
2. Ніщо в цій Статті не перешкоджає Стороні приймати або застосовувати заходи, несумісні з пунктом 1, якщо вони необхідні для досягнення законної мети державної політики, за умови, що ці заходи не застосовуються у спосіб, який міг би становити прояв довільної або невиправданої дискримінації або прихованого обмеження торгівлі.
3. Пункт 1 не застосовується до фінансової установи іншої Сторони або транскордонного постачальника фінансових послуг іншої Сторони, як це визначено в Главі 20 (Фінансові послуги).
Стаття 8.12: Вихідний код
1. Жодна із Сторін не повинна вимагати передачі або надання доступу до вихідного коду програмного забезпечення, що належить особі іншої Сторони, або до алгоритму, вираженого у цьому вихідному коді, як умову для імпорту, розповсюдження, продажу чи використання цього програмного забезпечення або продуктів, що містять таке програмне забезпечення, на її території.
2. Ця стаття не перешкоджає регуляторному органу чи судовому органу Сторони вимагати від особи іншої Сторони зберегти та надати доступ до вихідного коду програмного забезпечення або алгоритму, вираженого в такому вихідному коді, для конкретного розслідування, перевірки, оцінки виконавчих заходів або судового провадження-2 з урахуванням гарантій проти несанкціонованого розголошення.
__________
-2 Таке розголошення не повинно тлумачитися як негативний вплив на статус вихідного коду програмного забезпечення як комерційної таємниці, якщо такий статус заявлено власником комерційної таємниці.
Стаття 8.13: Відкриті державні дані
1. Сторони визнають користь оприлюднення даних, які зберігаються регіональними або місцевими органами влади, у цифровому вигляді, з метою забезпечення публічного доступу та використання відповідно до пунктів 2-4 цієї Статті.
2. Сторони визнають, що полегшення доступу громадськості до державних даних та їх використання сприяє економічному та соціальному розвитку, конкурентоспроможності та інновацій. З цією метою кожна Сторона повинна прагнути розширювати охоплення таких даних, наприклад, шляхом взаємодії та консультацій із зацікавленими сторонами.
3. У тій мірі, в якій Сторона вирішує зробити державні дані доступними в електронному вигляді для загального доступу та використання, кожна зі Сторін повинна прагнути, наскільки це практично можливо, забезпечувати оприлюднення таких даних, які серед іншого мають включати такі:
(a) забезпечення доступу у машиночитанному та відкритому форматі;
(b) забезпечення пошуку по таким даним;
(c) забезпечення своєчасного оновлення таких даних, за потреби; та
(d) забезпечення оприлюднення метаданих, які, наскільки це можливо, базуються на широко використовуваних форматах, та дозволяють користувачеві розуміти та використовувати дані.
Сторона також повинна прагнути забезпечувати загальний доступ до таких даних для користувача безкоштовно або за розумну плату.
4. У тій мірі, в якій Сторона приймає рішення зробити державні дані доступними в електронному вигляді для загального доступу та використання, вона повинна прагнути уникати нав’язування умов-3, які неправомірно перешкоджають або обмежують користувача таких даних у:
(a) відтворенні, розповсюдженні або повторній публікації даних;
(b) перегрупуванні даних; або
(c) використанні даних у комерційних і некомерційних цілях, у тому числі в процесі створення нового продукту чи послуги.
5. Сторони повинні прагнути співпрацювати в питаннях, які полегшують і розширюють доступ громадськості до державних даних та їх використання, включаючи обмін інформацією та досвідом щодо практик та політик, з метою заохочення розвитку цифрової торгівлі та створення бізнес-можливостей, особливо для малих та середніх підприємств (МСП).
__________
-3Для більшої впевненості, ніщо в цьому пункті не перешкоджає Стороні вимагати від користувача такими даними посилатись на першоджерела.
ГЛАВА 9
КОНКУРЕНТНА ПОЛІТИКА
Стаття 9.1: Цілі
1. Сторони визнають, що антиконкурентна ділова поведінка та транзакції можуть спотворювати належне функціонування ринків та нівелювати переваги лібералізації торгівлі.
2. Сторони прагнуть вжити відповідних заходів для заборони антиконкурентної ділової поведінки та транзакцій, а також задля впровадження політики сприяння конкуренції, Сторони прагнуть до співпраці з питань, що охоплюються цією Главою, з метою забезпечення та збереження переваг цієї Угоди.
