(a) голова володів знаннями або досвідом у галузі законодавства або процесуального права, що пов’язані з фінансовими послугами, такими як регулювання фінансових установ, і відповідав кваліфікаційним вимогам, викладеним у Статті 28.9 (Кваліфікаційні вимоги до членів комісії з вирішення спору); і
(b) кожен з інших членів комісії з вирішення спору:
(i) володів знаннями або досвідом у галузі законодавства або процесуального права, що пов’язані з фінансовими послугами, такими як регулювання фінансових установ, і відповідав кваліфікаційним вимогам, викладеним у підпунктах 1(b) - 1(f) Статті 28.9 (Кваліфікаційні вимоги до членів комісії з вирішення спору); і
(ii) відповідав кваліфікаційним вимогам, як зазначено у Статті 28.9(Кваліфікаційні вимоги до членів комісії з вирішення спору);.
3. Сторона може вимагати створення комісія з вирішення спору відповідно до Статті 20.24.(3) для розгляду питання про те, чи є Стаття 20.11 дійсним захистом проти позову і, якщо так, то в якій мірі, без необхідності запитувати консультації згідно зі Статтею 28.5 (Консультації). Комісія з вирішення спору повинна докладати зусиль, аби надати свій початковий звіт відповідно до Статті 28.11 (Звіти комісії з вирішення спору) протягом 120 днів після призначення останнього члена комісії з вирішення спору.
4. Якщо Сторона прагне призупинити надання вигод у секторі фінансових послуг, комісія з вирішення спору, яка збирається повторно для прийняття рішення стосовно запропонованого призупинення вигод відповідно до Статті 28.13 (Невиконання остаточного звіту, призупинення вигід), за необхідності повинна звернутися до експертів з фінансових послуг.
5. Стаття 28.13 (Невиконання остаточного звіту, призупинення вигід) не береться до уваги, якщо комісія з вирішення спору вирішує, що захід Сторони не відповідає цій Угоді, і цей захід впливає:
(a) лише на сектор, що не є сектором фінансових послуг; тоді Сторона, що подає скаргу, не може призупиняти надання вигід у секторі фінансових послуг; або
(b) на сектор фінансових послуг та інший сектор; тоді Сторона, що подає скаргу, не може призупиняти надання вигід у секторі фінансових послуг, що має вплив, який перевищує вплив заходу у секторі фінансових послуг Сторони, що подає скаргу.
Стаття 20.24: Інвестиційні спори, що виникають з фінансових послуг
1. Якщо спір відповідно до Розділу D Глави 17 (Інвестиції) передбачає захід, зазначений у Статті 20.2 (Сфера застосування), арбітри повинні обиратись відповідно до Статті 17.26 (Арбітри) зі змінами, як зазначено у цій Статті, таким чином, щоб:
(a) головуючий арбітр володів знаннями та досвідом у галузі законодавства або практиці, що пов’язані з фінансовими послугами, такими як регулювання фінансових установ, і відповідав кваліфікаційним вимогам, викладеним у Статті 17.26 (Арбітри); і
(b) кожен з інших арбітрів Суду:
(i) відповідав кваліфікаційним вимогам, як зазначено у Статті 17.26 (Арбітри); або
(ii) володів знаннями та досвідом у галузі законодавства або практиці, що пов’язані з фінансовими послугами, такими як регулювання фінансових установ, і відповідав кваліфікаційним вимогам згідно із пунктами 3 та 6 Статті 17.26 (Арбітри).
2. Якщо спір відповідно до Розділу E Глави 17 (інвестиції) передбачає захід, зазначений у Статті 20.2, арбітр повинен володіти знаннями та досвідом у галузі законодавства або практиці, що пов’язані з фінансовими послугами, такими як регулювання фінансових установ.
3. Якщо інвестор Сторони подає позов до арбітражного суду відповідно до Розділу D Глави 17 (Інвестиції), а відповідач заявляє про захист згідно зі статтею 20.11, відповідач повинен, не пізніше дати, призначеної судом для подання відповідачем його основного подання по суті, наприклад, контрмеморандуму, подати у письмовій формі до органів, відповідальних за фінансові послуги Сторони позивача, як зазначено в Додатку 20-B (Органи, відповідальні за фінансові послуги), запит на спільне визначення фінансовими органами Сторін питання про те, чи є Стаття 20.11 дійсним захистом позову і, якщо так, то в якій мірі. Відповідач повинен надати арбітражному суду, якщо він призначений, копію свого запиту. Арбітражний суд може приступити до розгляду позову лише згідно з умовами, зазначеними у пунктах 5, 6 та 7.
4. Стосовно спільного рішення фінансових органів Сторін, зазначених у пункті 3:
(a) фінансові органи Сторін повинні мати 60 днів з дати отримання запиту для обміну висновками;
(b) фінансові органи Сторін повинні мати 60 днів з дати обміну висновками, як зазначено у підпункті (a), для винесення спільного рішення.
(c) якщо спільне рішення прийняте відповідно до підпункту (b), фінансові органи будь-якої Сторони повинні передати своє рішення сторонам спору та арбітражного суду, якщо він призначений; і
(d) Якщо фінансові органи Сторін не прийняли спільного рішення відповідно до підпункту (b), будь-яка зі Сторін може протягом 130 днів з дня отримання запиту на спільне рішення вимагати створення комісії з вирішення спору згідно з Главою 28 (Вирішення спорів), щоб вирішити, чи є зазначений пункт дійсним захистом проти позову і в якій мірі. Арбітражна комісія повинна передати своє рішення сторонам спору та арбітражного суду, якщо він призначений.
5. Якщо у спільному рішенні, зазначеному в підпункті 4(b), або у рішенні арбітражної комісії, зазначеному в підпункті 4(d), встановлюється, що зазначений пункт є дійсним захистом щодо усіх частин позову, вважається, що інвестор відкликав свій позов і припинив провадження, без права подання повторного позову щодо того ж питання. Арбітражний суд, якщо він призначений, повинен зазначити про припинення провадження у наказі, після чого повноваження арбітражного суду припиняються.
6. Якщо у спільному рішенні, зазначеному в підпункті 4(b), або у рішенні арбітражної комісії, зазначеному в підпункті 4(d), встановлюється, що зазначений пункт є дійсним захистом лише стосовно частини позову, вважається, що інвестор відкликав частину свого позову і припинив провадження стосовно цієї частини, без права подання повторного позову щодо того ж питання. Арбітражний суд зазначає припинення провадження стосовно цієї частини позову у наказі та не продовжує провадження стосовно тієї частини позову, для якої заявлений пункт вважається дійсним захистом.
7. Якщо фінансові органи Сторін не приймають спільного рішення згідно з підпунктом 4(b) і не було подано жодного запиту про створення арбітражної комісії відповідно до підпункту 4(d), арбітражний суд може вирішити це питання за умови, що:
(a) крім до сторін спору, Сторона інвестора може подати заяви до арбітражного суду в усній або письмовій формі щодо питання про те, чи зазначений пункт є дійсним захистом проти позову і, якщо так, то в якій мірі, до того, як арбітражний суд вирішить це питання. Якщо вона не зробить такого подання, для цілей арбітражного суду передбачається, що Сторона інвестора займає позицію щодо застосування зазначеного пункту, яка не суперечить позиції Сторони-відповідача; і
(b) суд не повинен робити висновків щодо застосування зазначеного пункту, спираючись на той факт, що органи не прийняли спільного рішення, як описано в підпункті 4(b).
8. Для цілей цієї Статті визначення зазначених нижче термінів, викладених у Статті 17.1 (Визначення), включені з відповідними змінами: "позивач", "сторони спору", "сторона спору", "Сторона, що не є стороною спору" та "відповідач".
Додаток 20-A
Транскордонна торгівля
Україна
Страхування і послуги, пов'язані зі страхуванням:
1. Стаття 20.6 (Транскордонна торгівля) застосовується до транскордонного постачання або торгівлі фінансовими послугами транскордонного, як визначено в підпункті (a), яким наведено визначення "транскордонне постачання фінансових послуг"Статті 20.1 (Визначення), стосовно:
(a) страхування ризиків, що пов’язані з:
(i) морським судноплавством та комерційною авіацією, запуском космічних об’єктів (включаючи супутники) та фрахтом; при цьому, таке страхування покриває будь-що з наступного: вантажі в транзиті, транспортні засоби, що перевозять товари, а також відповідальність, що виникає з такої діяльності; та
(ii) міжнародних транзитних перевезень товарів;
(b) перестрахування та ретроцесії;
(c) допоміжних послуг страхування, як описано в підпункті (d) визначення "фінансові послуги" Статті 20.1 (Визначення); і
(d) страхового посередництва, яке здійснюється через залучення посередників, а саме страхових агентів та брокерів, як це зазначено в підпункті (c) визначення "фінансова послуга" Статті 20.1 (Визначення), щодо страхування ризиків, пов'язаних з послугами, переліченими у підпунктах (a) та (b) цього пункту.
Банківські та інші фінансові послуги (крім страхування)
2. Стаття 20.6 (Транскордонна торгівля) застосовується до транскордонного постачання або торгівлі фінансовими послугами транскордонного, як визначено в підпункті (a), яким наведено визначення "транскордонне постачання фінансових послуг"Статті 20.1 (Визначення), щодо:
(a) надання та передачі фінансової інформації, а також опрацювання фінансових даних, як зазначено в підпункті (o) визначення "фінансової послуги" Статті 20.1 (Визначення); та
(b) консалтингових та інших допоміжних фінансових послуг, а також послуги з видачі кредитних довідок та проведення аналізу, за винятком посередництва, що стосується банківських та інших фінансових послуг, як зазначено в підпункті (p) визначення "фінансових послуг" Статті 20.1 (Визначення).
(c) послуг електронних платежів для проведення операцій із платіжними картками, що підпадають під пункт (h) визначення "фінансових послуг" Статті 20.1 (Визначення), а також у підкатегорію 71593 Основної класифікації продуктів ООН, за версією 2.1, включно лише з:
(i) обробкою фінансових трансакцій, а саме перевірка фінансових балансів, авторизація трансакцій, інформування банків (або емітентів кредитних карток) про окремі трансакції та надання щоденних підсумків та інструкцій щодо чистої фінансової позиції відповідних установ для авторизованих операцій, а також
(ii) тими послугами, які надаються на основі B2B (від бізнесу до бізнесу) та використовують власні мережі для обробки платіжних операцій,
але не враховуючи переказ коштів на або з рахунків сторін операції-20.
Операції з управління портфелем.
3.Стаття 20.6 (Транскордонна торгівля) застосовується до транскордонного постачання або торгівлі фінансовими послугами транскордонного, як визначено в підпункті (a), яким наведено визначення "транскордонне постачання фінансових послуг" у Статті 20.1 (Визначення), стосовно наведених нижче послуг, якщо вони надаються схемі колективного інвестування, розташованій на території України:
(a) інвестиційні консультації, та
(b) операції з управління портфелем, за винятком:
(i) довірчих послуг, та
(ii) послуг зберігача та послуг з виконання, які не пов'язані з управлінням схемою колективного інвестування.
4. Для забезпечення цілей пункту 3, в Україні термін "схема колективного інвестування" означає інститути спільного інвестування, які функціонують відповідно до законодавства про інститути спільного інвестування.
Канада21
Страхування та послуги, пов'язані зі страхуванням
1. Стаття 20.6(Транскордонна торгівля) застосовується до транскордонного постачання або торгівлі фінансовими послугами, як визначено в підпункті (а), яким наведено визначення "транскордонне постачання фінансових послуг" згідно зі Статтею 20.1 (Визначення), стосовно:
(a) страхування ризиків, пов'язаних з:
(i) морським судноплавством та комерційною авіацією, запуском космічних об’єктів (включаючи супутники) та фрахтом; при цьому, таке страхування покриває будь-що з наступного: вантажі в транзиті, транспортні засоби, що перевозять товари, а також відповідальність, що виникає з такої діяльності; і
(ii) товарів у міжнародному транзиті;
(b) перестрахування та ретроцесію;
(c) допоміжних послуг страхування в розуміння визначення, наданого в підпункті (d) "фінансова послуга" згідно зі Статтею 20.1(Визначення); та
(d) страхове посередництво, яке здійснюється через залучення посередників, а саме страхових агентів та брокерів, як визначено у підпункті (c) "фінансової послуги" Статті 20.1 (Визначення), щодо страхування ризиків, пов'язаних з послугами, переліченими у підпунктах (a) та (b) цього пункту.
Банківські та інші фінансові послуги (крім страхування)
2. Стаття 20.6 (Транскордонна торгівля) застосовується до транскордонного постачання або торгівлі фінансовими послугами, як визначено в підпункті (a) "транскордонне постачання фінансових послуг" Статті 20.1 (Визначення), стосовно:
(a) надання та передачі фінансової інформації та обробки фінансових даних відповідно до підпункту (o) - визначення "фінансова послуга" - Статті 20.1 (Визначення); та
(b) консультаційних та інших допоміжних фінансових послуг, а також послуг з видачі кредитних довідок та проведення аналізу, за винятком посередництва, що стосується банківських та інших фінансових послуг, як зазначено в підпункті (p) - визначення "фінансова послуга" - Статті 20.1 (Визначення); та
(c) послуг електронних платежів для операцій з платіжними картками, що підпадають під дію підпункту (h) визначення "фінансові послуги" Статті 20.1 (Визначення) та в межах підкатегорії 71593 Класифікації основних продуктів - модельної класифікації OOH (СРС), Версія 2.1, включаючи лише:
(i) обробку фінансових операцій, таких як перевірка фінансового балансу, авторизація операцій, повідомлення банків (або емітентів кредитних карток) про окремі операції та надання щоденних підсумків та інструкцій щодо чистого фінансового стану відповідних установ для здійснення авторизованих операцій; та
(ii) тими послугами, які надаються на основі B2B (від бізнесу до бізнесу) та використовують власні мережі для обробки платіжних операцій,
але не враховуючи переказ коштів на рахунки і з рахунків операторів-22.
Послуги з управління портфелем
3. Стаття 20.6 (Транскордонна торгівля) застосовується до транскордонного постачання або торгівлі фінансовими послугами, як визначено в підпункті (a) визначення "транскордонного постачання фінансових послуг" Статті 20.1 (Визначення), стосовно наступних послуг, якщо вони надаються в рамках схеми колективних інвестицій в Канаді:
(a) інвестиційні консультації; та
(b) послуги з управління портфелем, за винятком:
(i) довірчих послуг, та
(ii) послуг зберігача та послуг з виконання, які не пов'язані з управлінням схемою колективного інвестування.
4. Для цілей пункту 3 схема колективного інвестування в Канаді означає "інвестиційний фонд"-23 в розуміння відповідного Закону про цінні папери.
Ніщо в цьому підпункті не перешкоджає Сторонам вживати або продовжувати вживати заходів для захисту персональних даних, особистого життя та конфіденційності індивідуальних записів і рахунків, за умови, що такі заходи не використовуються для уникнення зобов'язань або обов'язків, передбачених цим підпунктом. Для більшої визначеності, ніщо в цьому підпункті не перешкоджає Сторонам вживати або продовжувати вживати заходів, які регулюють стягнення плати, зокрема у формі міжбанківської комісії або комісії за зміну постачальника, або заходів, які встановлюють відповідну плату.
__________
-20Ніщо в цій Статті не обмежує право Сторони вживати або підгримувати заходи, спрямовані на захист персональних даних, недоторканності особистого життя та збереження конфіденційності особистих записів і рахунків, за умови, що такі заходи не використовуються для обходу цієї Статті. Для забезпечення прозорості, зазначимо, що ніщо в цьому підпункті не перешкоджає Стороні вживати або підгримувати заходи, які регулюють стягнення плати, зокрема у формі міжбанківської комісії або комісії за зміну постачальника, або заходів, які встановлюють відповідну плату.
-21Для більшої впевненості, відповідно до вимог Канади транскордонний постачальник фінансових послуг повинен мати місцевого агента та вести облікову документацію в Канаді.
-22Ніщо в цьому підпункті не перешкоджає Сторонам вживати або продовжувати вживати заходів для захисту персональних даних, особистого життя та конфіденційності індивідуальних записів і рахунків, за умови, що такі заходи не використовуються для уникнення зобов'язань або обов'язків, передбачених цим підпунктом. Для більшої визначеності, ніщо в цьому підпункті не перешкоджає Сторонам вживати або продовжувати вживати заходів, які регулюють стягнення плати, зокрема у формі міжбанківської комісії або комісії за зміну постачальника, або заходів, які встановлюють відповідну плату.
-23Згідно з законодавством Канади, фінансова установа, створена на території іншої Сторони, може надавати послуги зберігача схемі колективного інвестування, розташованій в Канаді, лише якщо відповідна фінансова установа має власний капітал, еквівалентний щонайменше 100 мільйонам доларів США.
Додаток 20-B
Органи, відповідальні за фінансові послуги
Органи, відповідальні за фінансові послуги
Органами кожної Сторони, відповідальними за фінансові послуги, є:
(a) для Канади - Міністерство фінансів Канади;
(b) для України - Національний банк України.
ГЛАВА 21
ТИМЧАСОВИЙ В’ЇЗД ДІЛОВИХ ОСІБ
Стаття 21.1: Визначення
Для цілей цієї Глави:
ділова особа означає фізичну особу, яка є громадянином Сторони або має право на постійне проживання у Стороні та здійснює інвестиційну діяльність, діяльність щодо торгівлі товарами, надання послуг.
тимчасовий в’їзд означає в’їзд ділової особи однієї Сторони на територію іншої Сторони без наміру залишитись на постійне проживання.
Стаття 21.2: Сфера застосування
1. Ця Глава повинна застосовуватися до заходів, що впливають на тимчасовий в’їзд ділових осіб однієї Сторони на територію іншої Сторони за категоріями, наведеними в Додатку 21-A.
2. Ця Глава не повинна застосовуватися до заходів стосовно фізичних осіб, які прагнуть отримати доступ до ринку праці іншої Сторони, а також не застосовується до заходів щодо громадянства, національності, права на постійне проживання або постійної зайнятості.
3. Ніщо в цій Угоді не повинно заважати Стороні регулювати умови в’їзду фізичних осіб іншої Сторони на її територію або їхнього тимчасового перебування на її території, включно з заходами, що необхідні для захисту недоторканності її кордонів та забезпечення впорядкованого переміщення фізичних осіб через них, за умови, що такі заходи не застосовуються у спосіб, який призводить до скасування або погіршення переваг, що надаються іншій Стороні відповідно до цієї Глави.
Стаття 21.3: Надання дозволу на тимчасовий в’їзд
1. Кожна Сторона повинна надавати дозвіл на тимчасовий в’їзд діловій особі іншої Сторони, яка має право на в’їзд згідно з її міграційним законодавством, включаючи заходи, що стосуються громадського здоров’я та безпеки, а також національної безпеки, відповідно до цієї Глави.
2. Сторона може відмовити в наданні дозволу на тимчасовий в’їзд або на працевлаштування відповідно до свого національного законодавства діловій особі іншої Сторони, якщо тимчасовий в’їзд такої ділової особи може негативно вплинути на:
(a) вирішення будь-якого трудового спору, який триває за призначеним місцем працевлаштування; або
(b) працевлаштування будь-якої фізичної особи, яка бере участь у такому спорі.
3. Якщо Сторона відмовляє в наданні дозволу на тимчасовий в’їзд або на працевлаштування відповідно до пункту 2, вона надає письмове повідомлення заявнику про причини відмови.
4. Сторона може вимагати від ділової особи, яка бажає здійснити тимчасовий в’їзд відповідно до цієї Глави, отримання в’їзної візи або висунути еквівалентну вимогу до в’їзду відповідно до її імміграційних заходів. Сам факт того, що Сторона вимагає від ділових осіб іншої Сторони отримання візи або висуває еквівалентну вимогу до в’їзду, не вважається анулюванням чи погіршенням переваг, що надаються іншій Стороні відповідно до цієї Глави.
5. Сам факт того, що Сторона надає дозвіл на тимчасовий в’їзд ділової особи іншої Сторони відповідно до цієї Глави, не звільняє таку ділову особу від виконання будь-яких застосовних ліцензійних або інших вимог, включно з дотриманням обов’язкових кодексів поведінки щодо ведення професійної діяльності чи іншого залучення до підприємницької діяльності.
Стаття 21.4: Процедура подання заявки
1. Після отримання повної заявки на отримання дозволу на працевлаштування кожна Сторона повинна якнайшвидше надати своє рішення заявнику. У випадку схвалення, у рішенні має бути вказаний термін перебування та інші умови.
2. На прохання заявника Сторона, яка отримала повну заявку на отримання дозволу на працевлаштування, повинна докладати зусиль з метою негайного надання інформації щодо статусу заявки.
3. Кожна Сторона повинна докласти зусилля для прийняття та обробки заявок в електронному форматі.
4. Кожна Сторона повинна обмежити свої відповідні збори за розгляд заяв на отримання дозволу на тимчасовий в’їзд ділової особи орієнтовною вартістю наданих послуг.
5. Ця Глава не обмежує прав ділової особи подати заяву на отримання дозволу на тимчасовий в’їзд за допомогою інших механізмів, передбачених національним законодавством Сторони, що стосуються в’їзду іноземців.
Стаття 21.5: Надання інформації
1. Відповідно до Статті 15.2 (Публікація), кожна Сторона повинна не пізніше ніж через шість місяців після дати набрання чинності цією Угодою:
(a) оприлюднити онлайн в електронному форматі пояснювальні матеріали щодо своїх заходів, що стосуються цієї Глави.
(b) встановити або підтримати належні механізми для надання відповідей на запити зацікавлених осіб щодо заходів, пов’язаних із тимчасовим в’їздом, які охоплюються цією Главою.
2. Якщо Сторона збирає та зберігає дані, що стосуються тимчасового в'їзду за категоріями ділових осіб відповідно до цієї Глави, Сторона повинна надати ці дані іншій Стороні на її запит відповідно до свого законодавства, що стосується конфіденційності та захисту даних.
Стаття 21.6: Контактні пункти
1. Сторони призначають такі Контактні особи:
(a) для Канади:
Директор
Відділ політики щодо тимчасових резидентів і програм
Відділення з соціальних питань та питань тимчасової міграції
Міністерство імміграції та громадянства Канади
(b) для України:
Директор
Департамент праці та зайнятості (або правонаступник)
Міністерство економіки України
Директор
Юридичний департамент (або правонаступник)
Державний центр зайнятості
2. Контактні особи повинні збиратись за потреби для обміну інформацією, як описано в Статті 21.5, і розгляду питань, що стосуються цієї Глави, наприклад з метою:
(a) впровадження та застосування положень цієї Глави;
(b) розробки та прийняття загальних критеріїв та тлумачень щодо впровадження цієї Глави; і
(c) розробки заходів щодо подальшого сприяння тимчасовому в’їзду ділових осіб на взаємній основі; і
(d) пропонування змін до цієї Глави; та
(e) розгляду будь-яких інших питань, що виникають відповідно до цієї Глави.
Стаття 21.7: Вирішення спорів
1. Сторона не може вдаватися до вирішення спору відповідно до з Глави 28 (Вирішення спорів) щодо відмови в наданні тимчасового в’їзду діловим особам відповідно до цієї Глави, тільки якщо:
(a) справа підпадає під певну категорію, щодо якої існує стала практика;
(b) ділова особа, якій було відмовлено у тимчасовому в’їзді, вичерпала відповідні засоби адміністративного захисту; та
(c) контактні пункти були не здатні вирішити проблему.
2. Засоби правового захисту, зазначені в підпункті (1) (b), повинні вважатись вичерпаними у випадку, якщо компетентний орган не виніс остаточне рішення у справі протягом одного року з моменту порушення адміністративного провадження, і не прийняв рішення, не пов’язане із затримкою, спричиненою діловою особою.
Стаття 21.8: Зв’язок з іншими главами
1. Ця Угода не повинна накладати на Сторону зобов’язань щодо її імміграційних заходів, за винятком випадків, спеціально передбачених у цій Главі або Главі 15 (Прозорість, протидія корупції та відповідальна ділова поведінка).
2. Ніщо в цій Главі не повинно тлумачитися як накладення обов’язків або зобов’язань щодо інших Глав цієї Угоди.
Стаття 21.9: Перегляд зобов’язань
1. Протягом 5 років після набрання чинності цією Угодою Сторони повинні розглянути можливість перегляду своїх відповідних зобов’язань згідно з Додатком 21-A до цієї Глави.
ДОДАТОК 21-A
ТИМЧАСОВИЙ В’ЇЗД ДІЛОВИХ ОСІБ
Визначення
внутрішньокорпоративний цесіонарій означає ділову особу, найняту підприємством, яка прагне надавати послуги цьому підприємству або його дочірньому чи пов’язаному підприємству в якості керівника, менеджера або спеціаліста;
керівник означає особу, яка в межах підприємства:
(a) головним чином керує підприємством, його департаментом або підрозділом;
(b) встановлює цілі та політику підприємства, департаменту або підрозділу підприємства; та
(c) має широкі повноваження у прийнятті рішень і отримує лише загальні вказівки від керівників вищого рівня, ради директорів або акціонерів підприємства.
менеджер означає особу в межах підприємства, яка:
(a) головним чином керує підприємством, його департаментом або підрозділом;
(b) наглядає та контролює роботу інших працівників, які здійснюють наглядову, професійну або керівну функцію;
(c) має повноваження наймати та звільняти працівників або приймати інші кадрові рішення (наприклад, просувати по службі або надавати дозвіл на відпустку); та
(d) здійснює дискреційні повноваження щодо поточної діяльності підприємства.
спеціаліст означає особу на підприємстві, яка володіє спеціальними знаннями про продукцію або послуги підприємства та їх застосування на міжнародних ринках, знаннями процесів і процедур підприємства, а також має високий рівень знань, отриманих завдяки значному та актуальному досвіду роботи з організацією;
професія означає: щодо Канади - професію, перераховану в Національному класифікаторі професій (НКП), а щодо України - професію, перераховану в Національному класифікаторі України "Класифікатор професій".-1
фахівець означає особу, яка прагне працювати за професіями, викладеними в Доповненні 21-2, і має:
(a) освіту, вищу за повну загальну середню, яка передбачає принаймні три роки навчання у визнаному або прийнятому Стороною, що надає дозвіл на в’їзд, навчальному закладі, а також відповідає будь-яким іншим вимогам для в’їзду та роботи за професією; та
(b) два роки оплачуваного досвіду роботи у відповідній сфері діяльності за контрактом.
При визначенні того, чи відповідає фахівець критеріям і кваліфікаційним вимогам, описаним у наведених вище визначеннях, Сторона може взяти до уваги, чи заробітна плата, що виплачується роботодавцем, є співставною з заробітною платою інших осіб подібного рівня кваліфікації.
___________
1Національний класифікатор України "Класифікатор професій" створено відповідно до методологічних засад ISCO-88 (ISCO 88: Міжнародна стандартна класифікація професій/Міжнародна організація праці, Женева.
Частина A: Відвідувачі у справах бізнесу
1. Кожна Сторона повинна надавати дозвіл на тимчасовий в’їзд на строк до 180 днів протягом 12-місячного періоду з можливістю продовження діловій особі, яка бажає зайнятися господарською діяльністю, зазначеною в Доповненні 21-1, не вимагаючи від такої ділової особи дозволу на працевлаштування, за умови, що така ділова особа в іншому дотримується імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду, і після пред’явлення доказів того, що запропонована господарська діяльність, зазначена в Доповненні 21-1, відповідає критеріям міжнародної, а ділова особа не прагне вийти на місцевий ринок праці.
2. Кожна Сторона повинна передбачити, що ділова особа може задовольнити вимоги пункту 1 і продемонструвати, що:
(a) основне джерело винагороди за запропоновану господарську діяльність знаходиться за межами території Сторони, яка надає дозвіл на тимчасовий в'їзд; і
(b) основне місце діяльності ділової особи та фактичне місце отримання прибутку, принаймні переважно, залишаються за межами території цієї Сторони.
3. Сторона, як правило, повинна прийняти усну заяву щодо основного місця діяльності та фактичного місця отримання прибутку. Якщо Сторона вимагає додаткових доказів, вона, як правило, розглядає лист від роботодавця, який підтверджує ці питання, як достатній доказ.
4. Сторона не повинна:
(a) вимагати попередніх процедур погодження, перевірки ринку праці чи інших процедур із подібним впливом як умову для тимчасового в’їзду згідно з пунктом 1; або
(b) накладати та підтримувати будь-які кількісні обмеження, пов’язані з тимчасовим в’їздом і видачею дозволу на роботу відповідно до пунктів 1 або 2.
Частина B: Інвестори
1. Кожна Сторона повинна надати дозвіл на тимчасовий в’їзд та, за запитом, на працевлаштування на період до одного року особі, яка прагне заснувати, розвинути або керувати інвестицією в рамках наглядової, виконавчої посади або посади, що вимагає володіння спеціальними навичками, за умови, що така особа в іншому дотримується імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду, а також що така особа або підприємство такої особи здійснило або перебуває в процесі здійснення значного капіталовкладення на території Сторони, яка надає дозвіл на тимчасовий в’їзд.
2. За умови, що подружжя ділової особи, допущеної відповідно до пункту 1 цієї Частини В, дотримується імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду, кожна Сторона повинна надати дозвіл на тимчасовий в’їзд і, за запитом, на працевлаштування цьому подружжю. Якщо потрібен дозвіл на працевлаштування, він може бути наданий або під час надання подружжю дозволу на тимчасовий в’їзд, або після того, як подружжя в’їде на територію цієї Сторони. Тривалість тимчасового в’їзду подружжя збігається з тривалістю тимчасово в’їзду ділової особи, яку подружжя супроводжує.
3. Сторона не повинна:
(a) вимагати здійснення скринінгу ринку праці або інших процедур із подібним впливом як умови для тимчасового в’їзду та видачі дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2; або
(b) накладати та підтримувати будь-які кількісні обмеження, пов’язані з тимчасовим в’їздом і видачею дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2.
Частина C: Внутрішньокорпоративні цесіонарії
1. Кожна Сторона повинна надати дозвіл на тимчасовий в’їзд і дозвіл на працевлаштування на період до трьох років з можливістю продовження, відрядженим в межах корпорації співробітникам, за умови, що такі особи дотримуються імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду. Сторона також може вимагати, щоб відряджений в межах корпорації співробітник безперервно працював на підприємстві протягом одного року упродовж трирічного періоду, що безпосередньо передує даті подання заяви про надання дозволу на тимчасовий в’їзд.
2. За умови, що подружжя особи, допущеної відповідно до пункту 1 цієї Частини C, дотримується імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду, кожна Сторона повинна надати цьому подружжю дозвіл на тимчасовий в’їзд і, за запитом, на працевлаштування. Якщо потрібен дозвіл на працевлаштування, він може бути наданий або під час надання подружжю дозволу на тимчасовий в’їзд, або після того, як подружжя в’їде на територію цієї Сторони. Тривалість тимчасового в’їзду подружжя збігається з тривалістю тимчасово в’їзду особи, яку подружжя супроводжує.
3. Сторона не повинна:
(a) вимагати здійснення скринінгу ринку праці або інших процедур із подібним впливом як умову для тимчасового в’їзду та видачі дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2; або
(b) накладати та підтримувати будь-які кількісні обмеження, пов’язані з тимчасовим в’їздом і видачею дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2.
Частина D: Фахівці
1. Кожна Сторона повинна надати дозвіл на тимчасовий в’їзд і дозвіл на працевлаштування на період до 1 року-2, з можливістю продовження, фахівцю, який дотримується імміграційних заходів, що застосовуються до тимчасового в’їзду, і після пред’явлення документів, які підтверджують, що цей фахівець прагне в’їхати на територію іншої Сторони для надання послуг, договір щодо яких був укладений до моменту в’їзду, в галузі, у якій фахівець має належну кваліфікацію.
2. За умови, що подружжя фахівця, допущеного відповідно до пункту 1 цієї Частини D, дотримується імміграційних заходів, застосованих до тимчасового в’їзду, кожна Сторона повинна надати цьому подружжю дозвіл на тимчасовий в’їзд і, за запитом, дозвіл на працевлаштування. Якщо потрібен дозвіл на працевлаштування, він може бути наданий або під час надання подружжю дозволу на тимчасовий в’їзд, або після того, як подружжя в’їде на територію цієї Сторони. Тривалість тимчасового в’їзду подружжя збігається з тривалістю тимчасово в’їзду фахівця, якого подружжя супроводжує.
3. Сторона не повинна:
(a) вимагати скринінгу ринку праці або інших процедур із подібним впливом як умову для тимчасового в’їзду та видачі дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2; або
(b) накладати та не підтримувати будь-які кількісні обмеження, пов’язані з тимчасовим в’їздом і видачею дозволу на працевлаштування відповідно до пунктів 1 або 2.
__________
-2Для усунення сумнівів, Сторона може видавати дозвіл на працевлаштування для фахівця на строк довше одного року.
ДОПОВНЕННЯ 21-1 Діяльність відвідувачів у справах бізнесу
Зустрічі та консультації
Особи, які відвідують зустрічі, семінари чи конференції; або беруть участь у консультаціях з бізнес-партнерами.
Дослідження та проектування
Технічні, наукові або статистичні дослідники, які проводять незалежні дослідження або дослідження для підприємства, розташованого на території іншої Сторони.
Зростання, виробництво та виготовлення
Персонал із управління закупівлями та виробництвом, який здійснює комерційні операції в інтересах підприємства, розташованого на території іншої Сторони.
Маркетинг
Дослідники або аналітики ринку, які проводять аналіз або дослідження або незалежно або для підприємства, розташованого на території іншої Сторони.
Персонал, що займається виставками та рекламою, або який відвідує події в сфері торгівлі.
Продажі
Торгові представники або агенти, які приймають замовлення або ведуть переговори про договори на товари чи послуги для підприємства, розташованого на території іншої Сторони, але не постачають товари чи не надають послуги.
Покупці, що здійснюють закупівлі для підприємства, розташованого на території іншої Сторони.
Дистрибуція
Транспортні оператори, що перевозять вантажі чи пасажирів на територію Сторони з території іншої Сторони або завантажують і перевозять вантажі чи пасажирів з території Сторони без розвантаження на цій території на територію іншої Сторони.
Митні брокери, що надають консультаційні послуги щодо спрощення імпорту або експорту товарів.
Обслуговування в рамках договору щодо післяпродажного або післяорендного обслуговування
Монтажники, персонал з ремонту або технічного обслуговування або керівники, які володіють спеціальними знаннями, необхідними для виконання договірних зобов’язань продавця, які надають послуги або навчають працівників надавати послуги згідно з гарантійним або іншим контрактом на обслуговування, пов’язаним із продажем чи орендою комерційного чи промислового обладнання чи машин, включаючи комп’ютерне програмне забезпечення, придбане або взяте в оренду у підприємства, розташованого за межами території Сторони, на територію якої запитується тимчасовий в’їзд, протягом терміну дії гарантії або угоди про обслуговування.
Загальні послуги
Особи, які займаються неоплачуваною господарською діяльністю, пов’язаною з професією, зазначеною в Доповненні 21-2.
Керівний або наглядовий персонал, який бере участь у комерційних операціях для підприємства, розташованого на території іншої Сторони.
Персонал фінансових служб, включаючи страховиків, банкірів або інвестиційних брокерів, який займається комерційними операціями для підприємства, розташованого на території іншої Сторони.
Туристичний персонал, включаючи екскурсійних та туристичних агентств, гідів чи туроператорів, які відвідують або беруть участь у з’їздах або проводять тур, який розпочався на території іншої Сторони.
Перекладачі, які надають послуги як працівники підприємства, розташованого на території іншої Сторони.
ДОПОВНЕННЯ 21-2 Фахівці
Ця Глава охоплює наступні професії:
усі професії, щодо зобов’язань Канади перед Україною, перелічені в NOC TEER 0 та NOC TEER 1, та щодо зобов’язань України перед Канадою - в Розділі 1 (підрозділах 12, 13, 14), Розділі 2 та Розділі 3 Національного класифікатора України "Класифікатор професій", за винятком:
усіх професій у сфері охорони здоров’я, освіти, соціальних послуг та суміжних професій;
усіх фахових професій, пов’язаних з культурними індустріями;
директорів програм та послуг у сфері дозвілля, спорту та фітнесу;
менеджерів в телекомунікаційних компаніях;
менеджерів у сфері поштової та кур’єрської діяльності;
суддів, адвокатів та нотаріусів, за винятком іноземних юридичних консультантів.
ГЛАВА 22
ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ
Стаття 22.1: Визначення
Для цілей цієї Глави:
орієнтований на витрати означає такий, що заснований на собівартості та може включати розумний прибуток, а також може передбачати застосування різних методологій розрахунку витрат для різних об’єктів або послуг;
кінцевий користувач означає кінцевого споживача або абонента телекомунікаційних послуг загального користування, включаючи постачальника послуг, крім постачальника телекомунікаційних послуг загального користування;
підприємство означає "підприємство", як це визначено в Статті 1.5 (Визначення термінів загального застосування) та філію підприємства;
основні об’єкти означає об’єкти телекомунікаційної мережі або послуг загального користування, які:
(a) надаються виключно або переважно одним або обмеженою кількістю постачальників; і
(b) з економічних чи технічних міркувань неможливо замінити для надання послуги;
взаємоз’єднання означає з'єднання між постачальниками телекомунікаційних мереж або послуг загального користування з метою забезпечення користувачів послуг одного постачальника можливістю підтримувати зв’язок з користувачами іншого постачальника та отримувати доступ до послуг, що надаються іншим постачальником;
орендовані канали означає телекомунікаційні об’єкти між двома або більше визначеними точками мережі, які відведені для спеціального використання або доступності для конкретних користувачів;
ліцензія означає будь-яку авторизацію, яку Сторона може вимагати від особи відповідно до своїх законів і нормативних актів, включаючи концесії, дозволи або реєстрації, для того, щоб така особа мала право здійснювати діяльність постачальника телекомунікаційної мережі або послуги;
основний постачальник означає постачальника, який має можливість істотно впливати на умови участі, зокрема ціну та пропозицію на відповідному ринку телекомунікаційних мереж загального користування або послуг у результаті:
(a) контролю над основними об’єктами; або
(b) використання свого становища на ринку;
елемент мережі означає об’єкт або обладнання, що використовується для надання телекомунікаційних послуг загального користування, включаючи характеристики, функції та можливості, що забезпечуються за допомогою такого об’єкта або обладнання;
недискримінаційний означає таке ставлення, що є не менш сприятливим, ніж те, що застосовується до будь-якого іншого користувача подібних телекомунікаційних мереж або послуг загального користування за подібних обставин;
перенесення номера означає можливість кінцевого користувача телекомунікаційних послуг загального користування зберігати однакові номери телефонів під час зміни постачальника телекомунікаційних послуг загального користування;
фізичне спільне розміщення означає фізичний доступ до місця для встановлення, обслуговування або ремонту обладнання в приміщеннях, які належать чи контролюються та використовуються основним постачальником для надання телекомунікаційних послуг загального користування;
телекомунікаційна мережа загального користування означає телекомунікаційну інфраструктуру, яка використовується для надання телекомунікаційних послуг загального користування між визначеними кінцевими точками мережі;
телекомунікаційна послуга загального користування означає телекомунікаційну послугу, яку Сторона прямо або фактично зобов’язує пропонувати споживачам, щодо передачі наданої споживачем інформації в реальному часі між двома або більше визначеними точками без будь-якого редакційного контролю над формою чи змістом інформації споживача. Така послуга може включати, серед іншого, телефонний зв’язок та передачу даних;
референтна пропозиція щодо взаємоз’єднання означає пропозицію щодо взаємоз’єднання, яка надається основним постачальником, подається до органу регулювання телекомунікацій, схвалюється або визначається ним, і яка є достатньо деталізованою щодо термінів, тарифів та умов взаємоз’єднання для того, щоб постачальник телекомунікаційних послуг загального користування, який бажає її прийняти, міг отримати на її основі взаємоз’єднання з основним постачальником, без необхідності брати участь у переговорах із відповідним основним постачальником;
телекомунікації означає передачу та отримання сигналів за допомогою електромагнітних засобів;
орган регулювання телекомунікацій означає будь-який орган або органи, відповідальні за регулювання телекомунікацій;
користувач означає кінцевого користувача або постачальника телекомунікаційних мереж або послуг загального користування; і
віртуальне спільне розміщення означає домовленість, згідно з якою постачальник, який надіслав запит щодо спільного розміщення, вказує обладнання, яке буде використовуватися в приміщеннях основного постачальника, але не отримує фізичного доступу до цих приміщень і дозволяє основному постачальнику встановлювати, обслуговувати та ремонтувати таке обладнання.
Стаття 22.2: Сфера застосування
1. Ця Глава застосовується до заходів Сторони, що впливають на торгівлю телекомунікаційними послугами загального користування, включаючи:
(a) захід, що приймається або застосовується Стороною щодо доступу та використання телекомунікаційних послуг загального користування;
(b) захід, що приймається або застосовується Стороною щодо зобов’язання постачальника телекомунікаційних послуг загального користування; і
(c) будь-який інший захід, що приймається або застосовується Стороною щодо телекомунікаційної послуги загального користування.
2. Ця Глава не повинна застосовуватись до заходів, що впливають на трансляцію радіо- чи телевізійних програм через кабельні мережі або ефірне мовлення, за винятком забезпечення постачальникам послуг кабельних мереж або ефірного мовлення можливості доступу до телекомунікаційних мереж і послуг загального користування та користування ними.
3. Ніщо у цій Главі не повинно тлумачитися як:
(a) вимога до Сторони надати дозвіл підприємству іншої Сторони на створення, будівництво, придбання, оренду, експлуатацію або постачання телекомунікаційної мережі чи послуг, крім попередніх зобов’язань Сторони згідно з Главою 18 (Транскордонна торгівля послугами); або
(b) вимога до Сторони створити, побудувати, придбати, орендувати, експлуатувати або надавати телекомунікаційну мережу чи послуги, які не надаються на загальній основі, або вимога до Сторони зобов’язати до цього підприємство під її юрисдикцією.
Стаття 22.3: Підходи до регулювання
1. Сторони визнають значення конкурентних ринків для забезпечення широкого вибору при постачанні телекомунікаційних послуг та підвищення добробуту споживачів, і що регулювання може не знадобитися за наявності ефективної конкуренції. Відповідно, Сторони визнають, що регуляторні потреби та підходи відрізняються в залежності від ринку, і що кожна Сторона може визначати, як імплементувати свої зобов’язання згідно з цією Главою.
2. У зв’язку з цим, Сторони визнають, що Сторона може:
(a) здійснювати пряме регулювання для запобігання проблеми, яка, на думку Сторони, може виникнути, або для вирішення проблеми, яка вже виникла на ринку;
(b) покладатися на роль ринкових сил, особливо щодо сегментів ринку,
які є чи ймовірно стануть конкурентними або мають низькі бар’єри для виходу, наприклад, послуги, що надаються постачальниками телекомунікаційних послуг, які не володіють об’єктами мережі; або
(c) використовувати будь-які інші відповідні засоби, які сприяють довгостроковим інтересам кінцевих користувачів.
Стаття 22.4: Доступ до та використання телекомунікаційних мереж або послуг загального користування
1. Кожна Сторона повинна забезпечити будь-якому підприємству іншої Сторони отримання доступу до та можливість використання телекомунікаційних мереж та послуг загального користування, включаючи орендовані канали зв’язку, які пропонуються на її території або через її кордон, на умовах, які є розумними, недискримінаційними відповідно до пунктів 2-6 цієї Статті.
2. З урахуванням пунктів 5, 6 та 7 цієї Статті, кожна Сторона повинна забезпечувати, щоб підприємства іншої Сторони мали право:
(a) купувати або орендувати та приєднувати термінальне чи інше обладнання, яке взаємодіє з телекомунікаційною мережею загального користування та яке необхідне для надання ними послуг;
(b) з’єднувати орендовані або власні канали з телекомунікаційними мережами та послугами загального користування або з орендованими чи власними каналами інших постачальників послуг;
(c) використовувати робочі протоколи на свій вибір; та
(d) здійснювати функції комутації, сигналізації, обробки та перетворення.
3. Кожна Сторона повинна забезпечувати, щоб підприємства іншої Сторони могли використовувати телекомунікаційні мережі та послуги загального користування для передачі інформації на її території або через її кордони, у тому числі для внутрішньо-корпоративних комунікацій таких постачальників послуг, а також для доступу до інформації, що міститься у базах даних або зберігається іншим чином у машиночитаній формі на території будь-якої зі Сторін.
4. Незважаючи на пункт 3, Сторона може вживати заходів, необхідних для забезпечення безпеки та конфіденційності повідомлень і захисту персональних даних кінцевих користувачів телекомунікаційних мереж або послуг загального користування, за умови, що такі заходи не застосовуються у спосіб, який би становив свавільну чи невиправдану дискримінацію або приховане обмеження торгівлі послугами.
5. Кожна Сторона повинна забезпечити відсутність будь-яких умов доступу до та користування телекомунікаційними мережами загального користування, крім випадків, необхідних для:
(a) збереження обов’язків постачальників телекомунікаційних мереж і послуг загального користування, зокрема щодо здатності надавати свої мережі або послуги загалом, або
(b) захисту технічної цілісності телекомунікаційних мереж або послуг загального користування.
6. Для більшої певності, Сторона може запроваджувати умови щодо доступу до та користування телекомунікаційними мережами загального користування та послугами відповідно до Статті 29.3 (Національна безпека).
7. За умови, що вони задовольняють критерії, викладені у пункті 5, умови доступу до та користування телекомунікаційними мережами і послугами загального користування можуть включати:
(a) вимогу щодо використання певних технічних інтерфейсів, у тому числі інтерфейс-протоколів, для підключення до телекомунікаційних мереж і послуг загального користування;
(b) вимог щодо сумісності телекомунікаційних мереж і послуг загального користування у разі необхідності;
