(c) забезпечити, щоб відповідний захід не призводив до дискримінації між чоловіками та жінками-1.
2. Сторони визнають, що здійснення законодавчо закріплених дискреційних повноважень, наданих міністру щодо прийняття рішення про надання дозволу в суспільних інтересах, не суперечить підпункту 1 (a) (ii), за умови, що вони здійснюються для досягнення законної мети, не застосовуються у довільний спосіб, та їхнє здійснення не суперечить цій Угоді.
3. Якщо Сторона розробляє нормативно-правові акти, що стосуються ліцензійних вимог, процедур ліцензування, кваліфікаційних вимог або кваліфікаційних процедур, Сторона докладає зусиль для проведення оцінки регуляторного впливу, як це передбачено в Главі 26 (Належна регуляторна практика). Оцінка регуляторного впливу повинна враховувати:
(a) зобов’язання Сторони за міжнародними торговельними угодами; та
(b) вплив запропонованого нормативно-правового акта на малі та середні підприємства.
__________
-1Диференційований підхід, який є обґрунтованим та об'єктивним і спрямованим на досягнення законної суспільної мети, а також прийняття тимчасових спеціальних заходів, спрямованих на прискорення досягнення рівності між чоловіками та жінками, не вважається дискримінацією для цілей цього положення.
Стаття 19.5: Адміністрування ліцензійних та кваліфікаційних вимог і процедур
1. Кожна Сторона забезпечує, що її заходи загального характеру в рамках цієї Глави застосовуватимуться в розумний, об'єктивний і неупереджений спосіб.
2. Кожна Сторона забезпечує, що процедури ліцензування та кваліфікаційні процедури, які застосовуються компетентним органом, і рішення компетентного органу в процесі надання дозволу, будуть неупередженими щодо всіх заявників. Компетентний орган повинен ухвалювати свої рішення незалежним чином і, зокрема, не повинен бути підзвітним будь-якій особі, яка надає послуги або здійснює будь-яку іншу економічну діяльність, для якої потрібен дозвіл.
3. Наскільки це практично можливо, кожна Сторона повинна уникати вимог до заявника звертатися більше, ніж до одного компетентного органу в рамках заявки на отримання дозволу. Задля більшої впевненості, Сторона може вимагати подання декількох заявок на отримання дозволу, якщо послуга або будь-яка інша економічна діяльність знаходиться в межах юрисдикції кількох компетентних органів.
4. Якщо Сторона вимагає отримання дозволу, компетентний орган Сторони повинен:
(a) наскільки це можливо, дозволити заявнику подати заявку в будь-який час-2;
(b) надати розумний період для подання заявки, у разі, якщо існують конкретні встановлені періоди для подання заявок;
(c) розпочати опрацювання заявки без невиправданої затримки;
(d) забезпечити опрацювання заявки, включаючи прийняття остаточного рішення, протягом розумного терміну з моменту подання повної заявки;
(e) на вимогу заявника надавати інформацію про стан розгляду його заявки без будь-якої невиправданої затримки;
(f) якщо для опрацювання заявки вимагаються іспити, запланувати такі іспити через певні проміжки часу та надати розумний термін заявникам для подання запиту на складання іспиту;
(g) якщо це можливо, приймати заявки, включаючи іспити, за допомогою електронних засобів із збереженням автентичності, що мають паперові подання, на всіх етапах процесу надання дозволу; та
(h) приймати завірені належним чином відповідно до національного законодавства Сторони копії замість оригіналів документів, окрім випадків коли оригінали документів потрібні для забезпечення чесності процедури надання дозволу.
5. Кожна Сторона забезпечує надання дозволу, як тільки компетентний орган визначить, що умови для отримання дозволу виконано, а після надання такого дозволу - набуття дозволом чинності без невиправданої затримки відповідно до умов, визначених в ньому-3.
6. Якщо заявка на отримання дозволу вважається неповною, компетентний орган Сторони протягом розумного терміну, наскільки це практично можливо:
(i) інформує заявника про те, що заявка є неповною;
(ii) на клопотання заявника визначає додаткову інформацію, необхідну для формування повної заявки, або іншим чином надає пояснення чому заявка вважається неповною; та
(iii) надає заявнику можливість-4 надати додаткову інформацію, необхідну для формування повної заявки.
7. Якщо компетентний орган Сторони відхиляє заявку на отримання дозволу, він інформує про це заявника в письмовій формі, в тому числі за допомогою електронних засобів, протягом розумного терміну з моменту подання заявки. На клопотання заявника компетентний орган Сторони також інформує заявника про причини відхилення заявки та строки для оскарження або перегляду рішення. Заявнику має бути дозволено повторно подати заявку протягом розумного терміну.
__________
-2У випадку професійних послуг кожна Сторона забезпечує наявність національних процедур для оцінки компетентності відповідних фахівців.
-3Компетентні органи не несуть відповідальності за затримки з причин, що знаходяться поза межами їх компетенції.
-4Така можливість не вимагає від компетентного органу продовжувати строки розгляду заявки.
Стаття 19.6: Платежі
1. Кожна Сторона забезпечує, що плата за видачу дозволу, яка стягується компетентним органом, є обґрунтованою, прозорою та не обмежує надання відповідних послуг або здійснення будь-якої іншої економічної діяльності. Зважаючи на витрати та адміністративні процедури, кожній Стороні рекомендується приймати оплату платежів за видачу дозволу за допомогою електронних засобів.
2. Плата за видачу дозволу не включає плату за користування природними ресурсами, роялті, аукціонні платежі, тендер або інші недискримінаційні способи надання концесій або здійснення обов'язкових внесків для надання універсальної послуги.
Стаття 19.7: Перегляд адміністративних рішень
Кожна Сторона повинна застосовувати або запроваджувати судові, арбітражні чи адміністративні суди або процедури, які забезпечують, на запит постачальника послуг Сторони, як визначено у Статті 18.1 (Транскордонна торгівля послугами - Визначення) або інвестора Сторони, як визначено в Статті 17.1 (Інвестиції - Визначення), невідкладний перегляд адміністративних рішень, що стосуються сфери дії цієї Глави, і, якщо це обґрунтовано - застосування відповідних засобів правового захисту. Якщо процедури перегляду не є незалежними від компетентного органу, який прийняв оскаржуване адміністративне рішення, кожна Сторона забезпечує застосування об’єктивних та неупереджених процедур перегляду такого рішення.
Стаття 19.8: Прозорість
1. Якщо Сторона вимагає авторизації, Сторона оперативно публікує-5, або іншим чином оприлюднює в письмовій формі інформацію, необхідну для дотримання вимог і процедур для отримання, збереження, зміни та поновлення такого дозволу. Така інформація включає, якщо існує:
(a) розмір плати за надання дозволу;
(b) контакти відповідних компетентних органів;
(c) процедури оскарження або перегляду рішень за заявками;
(d) процедури, які надають можливість здійснювати моніторинг або забезпечувати дотримання умов ліцензій або кваліфікаційних вимог;
(e) можливості залучення громадськості, наприклад, через слухання чи надання коментарів;
(f) орієнтовні строки розгляду заявки; та
(g) вимоги та процедури.
__________
-5Для цілей цієї Статті термін "опублікувати" означає включити в офіційне видання, таке як офіційний журнал, або розмістити на офіційному веб-сайті.
ГЛАВА 20
ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ
Стаття 20.1: Визначення
Для цілей цієї Глави:
транскордонний постачальник фінансових послуг Сторони означає особу Сторони, яка займається постачанням фінансової послуги на території цієї Сторони і яка має наміри постачати чи постачає фінансову послугу шляхом транскордонного постачання такої послуги.
транскордонна торгівля фінансовими послугами або транскордонне постачання фінансових послуг означає постачання фінансових послуг:
(a) з території однієї Сторони на територію іншої Сторони;
(b) на території однієї Сторони особі іншої Сторони, або
(c) підданим однієї Сторони на території іншої Сторони,
але не включає постачання фінансових послуг на території Сторони інвестицією на цій території;
фінансова установа означає фінансового посередника або іншу компанію, яка уповноважена здійснювати діяльність і підпадає під регулювання чи нагляд як фінансова установа відповідно до законодавства Сторони, на території якої вона розташована;
фінансова установа іншої Сторони означає фінансову установу, включно з філіями, розташованими на території Сторони, які контролює особа іншої Сторони;
фінансова послуга означає послугу фінансового характеру. Фінансові послуги включають всі страхові і пов’язані зі страхуванням послуги страхування і пов’язані зі страхуванням, всі банківські послуги та інші фінансових послуги (за винятком страхування), включаючи опосередковані чи допоміжні до послуг фінансового характеру. Фінансові послуги включають наступні види діяльності:
Страхування і пов’язані зі страхуванням послуги:
(a) пряме страхування (зокрема спільне страхування):
(i) життя; та
(ii) інших страхових випадків, ніж страхування життя;
(b) перестрахування і ретроцесія;
(c) страхове посередництво, як брокерські операції та агентські послуги, і
(d) допоміжні страхові послуги, як консультаційні послуги, актуарні послуги, оцінка ризику та виплати за страховими претензіями;
Банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхування)
(e) послуги з прийняття вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, від населення;
(f) послуги з кредитування всіх видів, у тому числі споживчий кредит, іпотеку, факторинг і фінансування комерційних трансакцій;
(g) фінансовий лізинг;
(h) всі платежі і послуги з переказу коштів, зокрема кредитні, розрахункові і дебетові картки, дорожні чеки і банківські тратти;
(i) надання гарантій та поручительств;
(j) укладання угод від власного імені або від імені клієнтів на біржі, поза нею або будь-яким іншим чином стосовно:
(i) інструментів грошового ринку (включаючи чеки, рахунки-фактури, депозитні сертифікати);
(ii) обміну валют;
(iii) деривативів, включаючи ф’ючерси і опціони;
(iv) курсових та відсоткових інструментів, зокрема таких як свопи та угоди щодо форвардної відсоткової ставки;
(v) переказних цінних паперів, та
(vi) інших оборотних інструментів та фінансових активів, зокрема дорогоцінних металів у зливках;
(k) участь у якості агента в емісії всіх типів цінних паперів, зокрема андерайтингу і розміщенні (як приватного, так і публічного) і надання послуг, пов’язаних з емісією;
(l) посередницькі послуги на грошовому ринку;
(m) управління активами, в тому числі управління грошовими коштами або портфелем цінних паперів; будь-які форми управління колективними інвестиціями; управління пенсійними фондами; послуги зберігача, депозитарія, а також трастові послуги.
(n) послуги з клірингу та фінансового управління майном, включаючи цінні папери, деривативи, та інші обігові інструменти;
(o) надання і передавання фінансової інформації, обробка фінансових даних і відповідне програмне забезпечення постачальниками інших фінансових послуг, і
(p) консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінансові послуги для всіх видів діяльності, зазначених у підпунктах від (e) до (o), зокрема послуги з видачі довідок про кредитоспроможність і аналізу кредиту, дослідження та поради з питань інвестицій та портфеля цінних паперів, поради з питань придбання та корпоративної реструктуризації і стратегії;
постачальник фінансових послуг Сторони означає особу Сторони, яка залучена до постачання фінансових послуг в межах території вказаної Сторони;
інвестиція означає "інвестицію" відповідно до визначення в Статті 17.1 (Визначення), за винятком понять "кредити" і "боргові інструменти", які зазначені в тій статті:
(a) кредит чи борговий інструмент, виданий фінансовою установою, - це інвестиція лише в тому випадку, якщо цей інструмент обліковується як регулятивний капітал Стороною, на території якої розташована ця фінансова установа, і
(b) кредит чи борговий інструмент у власності фінансової установи, крім кредиту або боргового інструменту, виданого фінансовою установою, зазначеною у підпункті (а), не є інвестицією;
Для більшої певності, кредит чи борговий інструмент у власності транскордонного постачальника фінансових послуг, крім кредиту або боргового інструмента, виданого фінансовою установою, є інвестицією для цілей Глави 17 (Інвестиції), якщо такий кредит або борговий інструмент відповідає критеріям для інвестицій, зазначеним у Статті 17.1 (Визначення);
інвестор Сторони означає Сторону або особу Сторони, яка має наміри зробити-1, робить або зробила інвестицію на території іншої Сторони; Для цілей цього визначення, "особа Сторони", що є підприємством Сторони, означає:
(a) підприємство, яке створене або організоване відповідно до законодавства тої Сторони, і яке веде суттєву діяльність на території тої Сторони. Встановлення того, чи підприємство веде суттєву підприємницьку діяльність на території Сторони, вимагає індивідуального підходу і обґрунтованого розгляду, або
(b) підприємство, яке створене або організоване відповідно до законодавства тої Сторони, і яке прямо чи опосередковано належить підданому тої Сторони або підприємству, зазначеного в підпункті (a), чи контролюється ними;
нова фінансова послуга означає фінансову послугу, яку не надають на території Сторони, а надають на території іншої Сторони, і яка включає будь-які нові форми надання фінансової послуги або продажу фінансового продукту, який не продається на території першої Сторони;
особа Сторони означає "особу Сторони" відповідно до визначення в Статті 1.5(Визначення термінів загального застосування) і, для більшої певності, не включає філії підприємств третьої сторони;
державна установа означає центральний банк або монетарний орган Сторони або фінансову установу, яка належить і контролюється цією Стороною, і
саморегулівна організація означає будь-який недержавний орган, включно з будь-якою біржею або ринками цінних паперів або ф’ючерсів, кліринговим агентством або іншою організацією чи асоціацією, яка виконує регуляторні чи наглядові повноваження над постачальниками фінансових послуг або фінансовими установами за мандатом чи на правах, делегованих національним чи субнаціональним органом влади.
__________
-1 Для більшої певності, Сторони розуміють, що інвестор ''має наміри здійснити" інвестицію, коли такий інвестор вжив певних заходів з метою інвестування, зокрема шляхом спрямування ресурсів або капіталу з метою створення бізнесу або подання заявки на отримання дозволів чи ліцензій.
Стаття 20.2: Сфера застосування
1. Ця Глава застосовується до заходів, які приймає або зберігає Сторона щодо:
(a) фінансових установ іншої Сторони;
(b) інвесторів іншої Сторони і інвестиції тих інвесторів у фінансових установах на території цієї Сторони, і
(c) транскордонної торгівлі фінансовими послугами.
2. Глава 17 (Інвестиції) і Глава 18 (Транскордонна торгівля послугами) застосовується до заходів, описаних в пункті 1 лише тою мірою, якою ті Глави включені в цю Главу. Зокрема:
(a) Стаття 17.4(Право здійснювати регулювання), Стаття 17.5 (Неухилення від дотримання законодавства), Стаття 17.8(Режим на випадок збройного конфлікту, громадянського протистояння чи природного лиха), Стаття 17.9 (Мінімальний стандарт поводження), Стаття 17.10 (Експропріація), Стаття 17.11 (Переказ коштів), Стаття 17.16(Відмова у перевагах), Стаття 17.17 (Особливі формальності і вимоги до інформації), Стаття 17.19 (Винятки), і Стаття 18.9 (Відмова у вигодах) включені в цей документ і є невід’ємною частиною цієї Глави.
(b) Частини D і E Глави 17 (Інвестиції) включені в цей документ і є невід’ємною частиною цієї Глави-2 виключно для вирішення претензій стосовно порушення Стороною Статті 17.8 (Режим на випадок збройного конфлікту, громадянського протистояння або природного лиха), Статті 17.10 (Експропріація), Статті 17.11 (Переказ коштів), включені в цю Главу у підпункті (а).-3
(c) Стаття 18.10 (Платежі та перекази) включена і є невід’ємною частиною цієї Глави з урахуванням вимоги щодо транскордонної торгівлі фінансовими послугами застосовуються зобов’язання відповідно до Статті 20.6.
3. Ця Глава не застосовується до заходів, які приймає або зберігає Сторона щодо:
(a) видів діяльності чи послуг, які є складовими державної пенсійної програми або державної системи соціальних виплат, або
(b) видів діяльності чи послуг, які здійснюють за рахунок або під гарантію, або з використанням фінансових ресурсів Сторони, включаючи її державні установи,
крім умови, що ця Глава застосовується в тому обсязі, в якому Сторона надає дозвіл на виконання будь-яких видів діяльності або послуг, зазначених у підпунктах (a) чи (b), своїм фінансовим установам на конкурентних умовах з державною установою або фінансовою установою.
4. Ця Глава не застосовується до державних закупівель фінансових послуг.
5. Ця Глава не застосовується до субсидій чи грантів щодо транскордонного надання фінансових послуг, включаючи фінансовані урядом кредити, гарантії і страхування.
__________
-2Для більшої певності, Розділ D Глави 17 (Інвестиції) не застосовується до транскордонної торгівлі фінансовими послугами.
-3 Для більшої певності, якщо інвестор Сторони звертається до арбітражного суду відповідно до Розділу D Глави 17 (Інвестиції): (1) як зазначено у Статті 17.28 (Чинне законодавство та тлумачення) Розділу D (Вирішення спорів), інвестор зобов’язаний надати всі матеріали позовної заяви відповідно до загальних принципів міжнародного права, застосовного до міжнародного арбітражу; (2) відповідно до Статті 17.29 (Попередні заперечення), трибунал розглядає і вирішує попереднє питання щодо оскарження відповідачем того факту, що заявлена позовна вимога є позовною вимогою, яка має бути задоволена на користь інвестора відповідно до цієї Угоди, включно із рішенням проте, що суд не має юрисдикції розглядати справу, або що позов є явно безпідставним з юридичної точки зору; і (3) відповідно до Статті 17.36 (Остаточне рішення), суд приймає рішення щодо витрат на арбітраж.
Стаття 20.3: Національний режим
1. Кожна Сторона повинна надавати інвесторам іншої Сторони не менш сприятливий режим, ніж той, який вона надає за подібних обставин своїм власним інвесторам стосовно створення, придбання, розширення, управління, поведінки, діяльності і продажу чи іншого розпорядження фінансовими установами та інвестиціями у фінансові установи на своїй території.
2. Кожна Сторона повинна надавати фінансовим установам іншої Сторони і інвестиціям інвесторів іншої Сторони у фінансових установах не менш сприятливий режим, ніж той, який вона надає за подібних обставин своїм власним фінансовим установам та інвестиціям своїх інвесторів у фінансових установах стосовно створення, придбання, розширення, управління, поведінки, діяльності і продажу чи іншого розпорядження фінансовими установами та інвестиціями.
3. Режим, який надається Стороною згідно з пунктами 1 і 2, означає, по відношенню до уряду, відмінного від національного уряду, режим, який за подібних обставин надається цим урядом фінансовим установам цієї Сторони, інвесторам цієї Сторони та інвестиціям цих інвесторів у фінансових установах цієї Сторони, частиною якої він є.
4. Для цілей зобов’язань з надання національного режиму в Статті 20.6, Сторона надає транскордонним постачальникам фінансових послуг іншої Сторони не менш сприятливий режим, ніж той, який вона надає за подібних обставин своїм постачальникам фінансових послуг стосовно надання відповідної послуги.
5. Чи режим надається за подібних обставин залежить від сукупності обставин, включно з тим, чи відповідний режим проводить розрізнення між інвесторами у фінансових установах, інвестиціями у фінансових установах, фінансовими установами, фінансовими послугами або постачальниками фінансових послуг на підставі обґрунтованих цілей державної політики.
6. Пункти 1 і 2 забороняють дискримінацію за національною ознакою. Відмінність у режимах, наданих інвестору іншої Сторони у фінансовій установі, або його інвестиціям у фінансовій установі, або фінансовій установі іншої Сторони і своєму інвестору у фінансовій установі, або його інвестиціям у фінансову установу, або своїм фінансовим установам, сама по собі не є дискримінацією за національною ознакою.
Стаття 20.4: Режим найбільшого сприяння
1. Кожна Сторона повинна надавати:
(a) інвесторам іншої Сторони не менш сприятливий режим, ніж той, що вона надає за подібних обставин інвесторам країни, яка не є Стороною;
(b) фінансовим установам іншої Сторони не менш сприятливий режим, ніж той, що вона надає за подібних обставин фінансовим установам країни, яка не є Стороною;
(c) інвестиціям інвесторів іншої Сторони у фінансових установах не менш сприятливий режим, ніж той, що вона надає за подібних обставин інвестиціям інвесторів країни, яка не є Стороною, у фінансових установах; та
(d) транскордонним постачальникам фінансових послуг іншої Сторони та фінансовим послугам, які вони надають, не менш сприятливий режим, ніж той, що вона надає за подібних обставин транскордонним постачальникам фінансових послуг країни, яка не є Стороною, та фінансовим послугам, які вони надають.
2. Режим, який надається Стороною згідно з пунктом 1 означає, по відношенню до уряду, відмінного від центрального уряду, режим, який за подібних обставин надається цим урядом фінансовим установам країни, що не є Стороною, інвесторам країни, що не є Стороною, та інвестиціям цих інвесторів у фінансових установах країни, що не є Стороною, або фінансовим послугам чи транскордонним постачальникам фінансових послуг, країни, що не є Стороною.
3. "Режим", про який йдеться в пунктах 1 та 2, не включає процедури вирішення інвестиційних спорів між інвесторами і державами, передбачені в інших міжнародних інвестиційних договорах та інших торговельних угодах.
4. Істотні зобов’язання в інших міжнародних інвестиційних договорах та інших торговельних угодах самі по собі не є "режимом" і тому не можуть спричинити порушення цієї Статті, за відсутності заходів, що були прийняті або збережені Стороною відповідно до таких зобов’язань.
5. Чи режим надається за подібних обставин залежить від сукупності обставин, включно з тим, чи відповідний режим проводить розрізнення між інвесторами у фінансових установах, інвестиціями у фінансових установах, фінансовими установами, фінансовими послугами або постачальниками фінансових послуг на підставі обґрунтованих цілей державної політики.
6. Пункт 1 забороняє дискримінацію за національною ознакою. Відмінність у режимах, наданих інвестору іншої Сторони у фінансовій установі, або його інвестиціям у фінансову установу, або фінансовій установі іншої Сторони і своєму інвестору у фінансовій установі, або його інвестиціям у фінансову установу, або своїм фінансовим установам, сама по собі не є дискримінацією за національною ознакою.
Стаття 20.5: Доступ на ринок для фінансових установ
1. Сторона не повинна приймати та зберігати стосовно фінансових установ іншої Сторони або інвесторів іншої Сторони, що прагнуть створити такі установи, або в рамках регіону, або на всій території, заходи, які:
(a) накладають обмеження на:
(i) кількість фінансових установ, незалежно від того, чи це у формі кількісної квоти, монополії, ексклюзивних постачальників послуг або вимог перевірки економічних потреб;
(ii) загальну вартість операцій з надання фінансових послуг чи активів у формі кількісної квоти або вимог перевірки економічних потреб;
(iii) загальну кількість операцій з надання фінансових послуг чи загальну кількість наданих фінансових послуг, виражених у показниках, що встановлюють цифрові одиниці у формі квот або вимоги підтвердження економічної необхідності-4;
(iv) загальну кількість фізичних осіб, які можуть бути зайняті у певному секторі фінансових послуг, або кількість фізичних осіб, яких може найняти фінансова установа і які необхідні і мають безпосереднє відношення до надання певної фінансової послуги у формі кількісних квот або вимоги підтвердження економічної необхідності; або
(b) обмежують або вимагають конкретних типів юридичних осіб або спільних підприємств, через які фінансова установа може надавати послугу.
__________
-4Підпункт (a)(iii) не охоплює заходів страхового покриття Сторони, що обмежують ресурси надання фінансових послуг.
Стаття 20.6: Транскордонна торгівля
1. Кожна Сторона повинна дозволяти згідно з умовами, що відповідають національному режиму, транскордонним постачальникам фінансових послуг іншої Сторони надавати фінансові послуги, визначені у Додатку 20-A (Транскордонна торгівля).
2. Кожна Сторона повинна дозволяти особам, які перебувають на її території, та її громадянам, де б вони не перебували, купувати фінансові послуги у транскордонних постачальників фінансових послуг іншої Сторони, розташованих на території Сторони, що не є Стороною, яка надає дозвіл. Це зобов’язання не вимагає від Сторони дозволяти таким постачальникам вести господарську діяльність або пропонувати свої послуги на її території. Сторона може визначити поняття "ведення господарської діяльності" та "пропозиція послуг" для цілей цього зобов’язання за умови, що такі визначення не суперечать пункту 1.
3. Без шкоди іншим засобам пруденційного регулювання транскордонної торгівлі фінансовими послугами, Сторона може вимагати реєстрації або авторизації транскордонного постачальника фінансових послуг іншої Сторони та фінансових інструментів.
Стаття 20.7: Нові фінансові послуги-5
Кожна Сторона повинна дозволяти фінансовій установі іншої Сторони надавати нову фінансову послугу, яку Сторона дозволила б за подібних обставин надавати своїм фінансовим установам без прийняття закону або змінення існуючого законодавства-6. Незалежно від змісту Статті 20.5(1)(b), Сторона може визначити інституційну та юридичну форму, в якій нова фінансова послуга може надаватися, і може вимагати авторизації для надання такої послуги. Якщо Сторона вимагає від фінансової установи авторизації для надання нової фінансової послуги, така Сторона вирішує в межах розумного проміжку часу питання такої авторизації і може відмовити у авторизації лише з пруденційних міркувань.
__________
-5Сторони розуміють, що ніщо в цій Статті не перешкоджає фінансовій установі Сторони звернутися до іншої Сторони із запитом за клопотати про дозвіл на надання фінансової послуги, яка не надається на території будь-якої із Сторін. Такий запит підпадає під дію законодавства Сторони, до якої робиться запит, і, для більшої певності, не підпадає під дію цієї Статті
-6Для більшої певності, Сторона може прийняти новий нормативно-правовий акт або інший відповідний захід, який дозволятиме надання нової фінансової послуги.
Стаття 20.8: Режим клієнтської інформації
Ця Глава не вимагає від Сторони розкривати інформацію, пов’язану з фінансовими справами і рахунками фізичних осіб, які є клієнтами фінансових установ або транскордонних постачальників фінансових послуг.
Стаття 20.9: Вище керівництво та Ради директорів
1. Сторона не повинна вимагати від фінансових установ іншої Сторони залучати фізичних осіб будь-якого конкретного громадянства до складу старшого керівництва або іншого важливого персоналу.
2. Сторона не повинна вимагати, щоб проста більшість ради директорів фінансової установи іншої Сторони складалася із громадян Сторони, осіб, що постійно проживають на території Сторони, або сукупності перших і других.
3. Сторона може вимагати від фінансових установ, що працюють на її території, або підпадають під її юрисдикцію, призначати жінок на посади у вищому керівництві або у раді директорів.
Стаття 20.10: Невідповідні заходи
1. Статті 20.3, 20.6 та 20.9 не повинні застосовуватись до:
(a) будь-яких існуючих невідповідних заходів, які зберігаються Стороною на:
(i) рівні центрального уряду, як визначено такою Стороною в Розділі A свого Графіку до Додатку III;
(ii) рівні регіонального уряду, як визначено такою Стороною в Розділі A свого Графіку до Додатку III; або
(iii) на рівні інших урядів, ніж центральний та регіональний;
(b) продовження або швидкого поновлення будь-якого невідповідного заходу, зазначеного у підпункті (a); або
(c) поправки до будь-якого невідповідного заходу, зазначеного у підпункті (a) тією мірою, якою поправка не зменшує відповідність оригінального заходу:
(i) безпосередньо перед внесенням поправки, Статті 20.3, Статті 20.4, Статті 20.5 або Статті 20.9; або
(ii) на дату набуття чинності Угоди для Сторони, що застосовує невідповідний захід, Статті 20.6(Транскордонна торгівля).
2. Статті 20.3 - 20.6 і Стаття 20.9 не повинні застосовуватись до будь-якого заходу, який Сторона приймає або зберігає щодо секторів, підсекторів чи видів діяльності, визначених такою Стороною у Розділі B свого Графіку до Додатку III.
3. Невідповідний захід, визначений у Графіку Сторони до Додатку I або II як такий, що не підпадає під дію Статті 17.6 (Національний режим), Статті 17.7(Режим найбільшого сприяння), Статті 17.13 (Вище керівництво та Ради директорів), Статті 18.3 (Національний режим) або Статті 18.4(Режим найбільшого сприяння), повинен розглядатись як невідповідний захід, що не підпадає під дію Статті 20.3, Статті 20.4або Статті 20.9, в залежності від ситуації, у тій мірі, в якій такий захід, сектор, підсектор чи діяльність, зазначені в них, визначені цією Главою.
4.Стаття 20.3 не повинна застосовуватись до будь-якого заходу, який підпадає під винятки або виключення із зобов’язань, які накладені статтею 3 Угоди ТРІПС, якщо винятки або виключення пов’язані з питаннями, що не включеними до Глави 12 (Інтелектуальна власність).
5.Стаття 20.4 не повинна застосовуватись до будь-якого заходу, який підпадає під дію Статті 5 Угоди ТРІПС, або є виключенням з або відхиленням від зобов'язань, які накладені: статтею 4Угоди ТРІПС.
Стаття 20.11: Винятки
1. Незважаючи на положення цієї Глави та Угоди, окрім Глави 2 (Національний режим і доступ до ринку), Глави 3 (Правила та процедури визначення походження), Глави 4 (Сприяння торгівлі), Глави 5 (Торговельні заходи), Глави 6 (Санітарні та фітосанітарні заходи), Глави 7 (Технічні бар’єри в торгівлі), Стороні не забороняється приймати або зберігати пруденційні вимоги-7,8, в тому числі захист інвесторів, вкладників, власників полісів або осіб, стосовно яких фінансова установа чи транскордонний постачальник фінансових послуг має фідуціарний обов’язок, або для забезпечення цілісності та стабільності фінансової системи. Якщо ці заходи суперечать положенням цієї Угоди, до яких застосовується такий виняток, вони не використовуються як засоби ухилення від виконання Стороною зобов’язань або обов’язків за цими положеннями.
__________
-7Сторони розуміють, що термін "пруденційні вимоги" включає підтримку безпеки, стійкості, цілісності або фінансової відповідальності окремих фінансових установ або транскордонних постачальників фінансових послуг, а також безпеки та фінансової і операційної цілісності платіжних та клірингових систем.
-8Для більшої певності, якщо визначено, що захід, який оскаржується відповідно до Розділу D Глави 17 (Інвестиції), приймався або зберігався Стороною з пруденційних міркувань згідно з процедурами Статті 20.24, суд встановлює, що захід не суперечить обов’язкам Сторони Угоди і, відповідно, не присуджує відшкодування збитків.
2. Жодне положення цієї Глави, Глави 17 (Інвестиції), Глави 18 (Транскордонна торгівля послугами), Глави 19 (Розробка та адміністрування заходів), Глави 22 (Телекомунікації), включаючи зокрема Статтю 22.22 (Зв’язок з іншими главами) або Глави 8 (Цифрова торгівля), не застосовується до недискримінаційних заходів загального застосування, які вживаються будь-якою державною установою з метою реалізації монетарної і пов’язаних кредитної або валютної політик. Цей пункт не впливає на обов’язки Сторони за Статтею 17.12 (Вимоги до результатів діяльності) стосовно заходів, передбачених Главою 17 (Інвестиції), за Статтею 17.11 (Переказ коштів) або Статтею 18.10 (Платежі та перекази).
3. Незважаючи на Статтю 17.11 (Переказ коштів) та Статтю 18.10(Платежі та перекази), які включено в цю Главу, Сторона може припинити або обмежити перекази фінансовою установою або транскордонним постачальником фінансових послуг афілійованій особі або особі, пов’язаній із такою установою або постачальником, або на користь таких осіб, шляхом рівноправного, недискримінаційного та добросовісного застосування заходів із підтримки безпеки, стійкості, цілісності або фінансової відповідальності окремих фінансових установ або транскордонних постачальників фінансових послуг. Цей пункт не порушує будь-яке інше положення цієї Угоди, яке дозволяє Стороні обмежувати перекази.
4. Для більшої певності, жодне з положень цієї Глави не буде трактуватися як таке, що може завадити Стороні вживати чи реалізовувати заходи, необхідні для забезпечення відповідності законам або нормативно-правовим актам, які не суперечать цій Главі, зокрема таким, що стосуються запобігання шахрайським практикам, або подолання наслідків невиконання зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг, за умови, що такі заходи не застосовуються у спосіб, який би вважався засобом довільної або невиправданої дискримінації між Сторонами чи між Сторонами і країнами, що не є Сторонами, де переважають подібні умови, або прихованим обмеженням інвестицій у фінансові установи або транскордонної торгівлі фінансовими послугами, як передбачено цією Главою.
Стаття 20.12: Визнання
1. Сторона може визнавати пруденційні заходи іншої Сторони або країни, що не є Стороною, у застосуванні заходів, передбачених цією Главою. Таке визнання може:
(a) бути надане автономно;
(b) бути досягнуте шляхом гармонізації чи інших заходів; або
(c) ґрунтуватися на угоді або домовленості із іншою Стороною або країною, що не є Стороною.
2. Сторона, яка визнає пруденційні заходи згідно з пунктом 1, повинна забезпечити іншій Стороні належну можливість продемонструвати, що існують обставини, які передбачають чи могли б передбачати аналогічне регулювання, нагляд, застосування регулювання, та, за необхідності, процедури обміну інформацією між відповідними сторонами.
3. Якщо Сторона визнає пруденційні заходи згідно з підпунктом 1(c) і обставини, визначені пунктом 2, існують, така Сторона надає адекватну можливість іншій Стороні провести переговори про приєднання до такої угоди чи домовленості або провести переговори щодо подібної угоди або домовленості.
4. Для більшої певності, жодне з положень Статті 20.4 не вимагає від Сторони визнання пруденційних заходів будь-якої іншої Сторони.
Стаття 20.13: Прозорість
1. Глава 19 (Розробка та адміністрування заходів), Глава 26(Належна регуляторна практика), та пункти 2, 3, 4Статті 15.2 (Публікація) не застосовуються до заходу, передбаченого цією Главою.
2. Сторони визнають, що прозорі нормативні акти та політики, які регламентують діяльність фінансових установ та транскордонних постачальників фінансових послуг, відіграють важливу роль і сприяють їхній здатності отримувати доступ до ринків одна одної і працювати на них. Кожна Сторона зобов’язується підтримувати регуляторну прозорість фінансових послуг.
3. Кожна Сторона повинна забезпечити реалізацію усіх заходів загального застосування, на які поширюється ця Глава, в обґрунтований, об’єктивний та неупереджений спосіб.
4. Кожна Сторона повинна, наскільки це можливо з практичної точки зору:
(a) заздалегідь публікувати будь-який нормативний акт, який вона пропонує прийняти, та його мету; а також
(b) надавати зацікавленим особам чи іншим Сторонам належну можливість надати коментарі щодо запропонованого нормативного акту.
5. На момент ухвалення остаточної версії нормативного акту Сторонам, наскільки це можливо з практичної точки зору, слід надавати письмові відповіді на суттєві коментарі від зацікавлених осіб стосовно запропонованого нормативного акту-9.
6. Наскільки це можливо з практичної точки зору, кожній Стороні слід передбачити розумні строки між публікацією остаточної версії нормативного акту загального застосування та датою набуття ним чинності.
7. Кожна сторона повинна забезпечити оперативну публікацію правил загального застосування, які прийняла чи зберегла саморегулівна організація іншої Сторони, або надання доступу до них у спосіб, який дозволить зацікавленим особам з ними ознайомитися.
8. Кожна Сторона повинна зберігати або запроваджувати належні механізми реагування на запити зацікавлених осіб стосовно заходів загального застосування, передбачених цією Главою.
__________
-9Для більшої впевненості Сторони можуть колективно відповісти на ці коментарі на офіційному урядовому веб-сайті.
Стаття 20.14 Опрацювання заявок
1. Якщо Сторона вимагає авторизації для надання фінансових послуг, вона повинна забезпечити, щоб її фінансові регуляторні органи:
(a) наскільки це можливо з практичної точки зору, дозволяли заявнику подавати заявку у будь-який час упродовж року-10;
(b) встановлювали розумні строки подання заявки, якщо визначені строки такого подання існують;
(c) надавали постачальникам послуг та особам, що прагнуть надавати послуги, інформацію, необхідну для дотримання вимог та процедур отримання, збереження, зміни та поновлення такої авторизації;
(d) наскільки це можливо з практичної точки зору, повідомляли орієнтовний час опрацювання заявки;
(e) надавали на запит заявника та без невиправданої затримки інформацію про статус заявки;
(f) наскільки це можливо з практичної точки зору та без невиправданої затримки, приймали рішення щодо повноти заявки та її готовності для подальшого опрацювання згідно з законодавством Сторони;
(g) прагнули приймати заявки в електронному форматі;
(h) приймали замість оригіналів документів копії, завірені відповідно до національного законодавства та нормативних актів Сторони, якщо фінансовий регуляторний орган не вимагає оригінали документів з метою захисту цілісності процесу авторизації;
(i) якщо заявка вважається готовою до опрацювання згідно з законодавством Сторони-11 в розумні строки після подання заявки, забезпечували, щоб:
(i) опрацювання заявки було завершено; та
(ii) заявнику було повідомлено про рішення щодо заявки, наскільки це можливо здійснити у письмовій формі-12;
(j) якщо заявка вважається не готовою до опрацювання згідно з законодавством Сторони, в розумні строки, наскільки це можливо з практичної точки зору:
(i) заявник був повідомлений про те, що заявка не готова до опрацювання,
(ii) на запит заявника було визначено додаткову інформацію, необхідну для підготовки заявки до опрацювання, із поясненням, чому заявка вважається не готовою до опрацювання, а також
(iii) заявнику надавалася можливість-13 подати додаткову інформацію, необхідну для підготовки заявки до опрацювання;
однак, якщо нічого із вищезазначеного неможливо здійснити з практичної точки зору, і заявка відхиляється через неготовність до опрацювання, забезпечили, щоб заявник був поінформований у розумні строки; та
(k) якщо заявка відхиляється, наскільки це можливо з практичної точки зору, або за їхньою власною ініціативою, або на запит заявника, інформували заявника про причини відмови та, якщо застосовуються, процедури повторного подання заявки; не слід перешкоджати заявнику в повторному поданні заявки-14 виключно на підставі відхилення попередньої заявки.
(l) після надання авторизації, забезпечити невідкладне набуття ним чинності відповідно до чинних умов-15.
2. Кожна Сторона повинна забезпечити, що її фінансові регуляторні органи в частині стягнення плати за авторизацію-16 надають заявнику перелік тарифів або інформації про розрахунок розміру плати, і не використовують тарифи як засіб ухилення Стороною від обов’язків або зобов’язань, передбачених цією Главою.
3. Якщо Сторона приймає або зберігає заходи щодо вимог та процедур авторизації для надання фінансових послуг, вона повинна забезпечити, щоб:
(a) фінансовий регуляторний орган приймав та виконував свої рішення незалежно від будь-яких постачальників послуг, для яких потрібна авторизація-17.
(b) такі заходи ґрунтувались на об’єктивних та прозорих критеріях-18;
(с) процедури були неупередженими, а також, щоб процедури давали заявнику можливість продемонструвати відповідність вимогам, якщо такі вимоги існують;
(d) процедури самі по собі необґрунтовано не перешкоджали виконанню вимог; та
(е) такі заходи не дискримінували фізичних осіб за ознакою статі-19.
__________
-10Від фінансових регуляторних органів не вимагається починати розгляд заявок у позаробочий час чи у неробочі дні.
-11Фінансові регуляторні органи можуть вимагати подання усієї інформації у певному форматі, для того, аби вона вважалася "готовою до опрацювання".
-12"Письмова форма" може включати електронний формат.
-13Для більшої певності, забезпечення такої можливості не вимагає продовження строків компетентними органами.
-14Фінансові регуляторні органи можуть вимагати перегляду змісту такої заявки.
-15Фінансові регуляторні органи не несуть відповідальності за затримку через причини поза межами їхньої компетенції.
-16Плата за авторизацію не включає плату за користування природними ресурсами, проведення аукціонів, тендерів та інші недискримінаційні засоби надання пільгових умов, або обов'язкові внески за надання універсальних послуг.
-17Це положення не встановлює певну адміністративну рамку; воно стосується процесу прийняття і адміністрування рішень.
-18 Такі критерії можуть включати, серед іншого, компетентність та здатність надавати послугу, зокрема у такий спосіб, який відповідає регуляторним вимогам Сторони. Фінансові регуляторні органи можуть оцінювати вагу кожного окремого критерію.
-19Для більшої ясності, законна диференціація та ухвалення спеціальних заходів, спрямованих на пришвидшення досягнення фактичної ґендерної рівності, не вважається дискримінацією для цілей цього положення.
Стаття 20.15: Саморегулівні організації
Якщо Сторона для надання фінансової послуги на своїй території або на свою територію з-поза її меж вимагає членства, участі або приєднання до саморегулівної організації від фінансової установи або транскордонного постачальника фінансових послуг іншої Сторони, вона повинна забезпечити виконання саморегулівною організацією зобов’язань, передбачених цією Главою.
Стаття 20.16: Платіжні та клірингові системи
Згідно з положеннями та умовами, що забезпечують національний режим, кожна Сторона повинна надавати фінансовим установам іншої Сторони, заснованим на її території, доступ до платіжних і клірингових систем, що знаходяться в управлінні державних установ, а також до офіційних механізмів фінансування та рефінансування, доступних під час здійснення звичайної діяльності. Ця Стаття не призначена для надання доступу до кредитів кредитора останньої інстанції Сторони.
Стаття 20.17: Прискорений доступ до страхових послуг
Сторони визнають важливість підтримки та розвитку регулятивних процедур для прискорення надання страхових послуг ліцензованими постачальниками. Ці процедури можуть включати: надання дозволу на впровадження продуктів, якщо ці продукти не відхилено в розумні строки; відсутність вимоги схвалення продукту або авторизації страхових ліній для страхування, крім страхування, що продається фізичним особам, та обов’язкового страхування; або ненакладення обмеження на кількість або частоту впровадження продуктів. Якщо Сторона зберігає регулятивні процедури схвалення продуктів, ця Сторона повинна докладати зусиль для збереження або вдосконалення цих процедур.
Стаття 20.18: Виконання функцій бек-офісу
1. Сторони визнають, що виконання функцій бек-офісу фінансової установи на її території головним офісом або афілійованою особою фінансової установи, або непов’язаним постачальником послуг, як на її території, так і за її межами, важливе для ефективного управління та ефективної роботи цієї фінансової установи. Хоча Сторона може вимагати від фінансових установ забезпечення відповідності будь-яким вимогам національного законодавства, що застосовуються до цих функцій, вони визнають важливість уникнення встановлення довільних вимог щодо виконання цих функцій.
2. Для більшої певності, ніщо в пункті 1 не перешкоджає Стороні вимагати від фінансової установи на її території збереження певних функцій.
Стаття 20.19: Транскордонні електронні платежі
Сторони прагнуть підтримувати розвиток ефективних, безпечних і захищених транскордонних електронних платежів, сприяючи розробці та прийняттю міжнародно визнаних стандартів, підтримуючи операційну сумісність та взаємозв’язок платіжних інфраструктур, а також заохочуючи корисні інновації та конкуренцію в платіжній екосистемі.
Стаття 20.20: Передача інформації
Сторона не повинна перешкоджати фінансовій установі або транскордонному постачальнику фінансових послуг Сторони передавати інформацію, зокрема персональну інформацію, на територію Сторони та з неї за допомогою електронних або інших засобів, якщо ця діяльність спрямована на ведення бізнесу в межах дії ліцензії, авторизації або реєстрації такої фінансової установи або транскордонного постачальника фінансових послуг іншої сторони. Ніщо в цій Статті не обмежує право Сторони приймати або зберігати заходи, спрямовані на захист персональних даних, приватності та конфіденційності особистих записів і рахунків, за умови, що такі заходи не використовуються для обходу цієї Статті.
Стаття 20.21: Комітет з фінансових послуг
1. Цим Сторони створюють Комітет з фінансових послуг. Головним представником кожної Сторони є посадова особа органу Сторони, відповідального за фінансові послуги, що зазначений у Додатку 20-B (Органи, відповідальні за фінансові послуги).
2. Комітет з фінансових послуг повинен:
(a) здійснювати контроль за виконанням цієї Глави та її подальшим доопрацюванням;
(b) розглядати питання щодо фінансових послуг, передані йому на розгляд Стороною; і
(c) брати участь у процедурах вирішення спорів відповідно до Статті 20.24.
3. Комітет з фінансових послуг повинен збиратись, коли Сторони вирішують оцінити виконання цієї Угоди стосовно фінансових послуг. Комітет з фінансових послуг повинен інформувати Комісію про результати будь-яких зборів.
4. Комітет з фінансових послуг повинен докладати зусиль для заохочення жінок до участі у виконанні функцій Комітету, наприклад, намагаючись встановити ґендерний баланс серед своїх членів.
Стаття 20.22: Консультації
1. Сторона може вимагати в письмовій формі проведення консультацій з іншою Стороною з будь-якого питання, що виникає за цією Угодою та впливає на фінансові послуги. Інша Сторона повинна прихильно ставитись до запиту на проведення консультацій. Сторони, які проводять консультації, повинні повідомляти про результати своїх консультацій Комітету з фінансових послуг.
2. Консультації, згідно з цією статтею, включатимуть посадових осіб органів, зазначених у Додатку 20-B (Органи в сфері фінансових послуг).
3. Для більшої певності, ніщо в цій Статті не повинне тлумачитися як вимога до Сторони відступити від свого законодавства щодо обміну інформацією між фінансовими регуляторами або вимоги договорів чи домовленості між фінансовими органами Сторін, або вимоги від регуляторного органу вчинити будь-які дії, які можуть бути втручанням в конкретні регулятивні, наглядові, адміністративні чи правозастосовчі питання.
Стаття 20.23: Вирішення спорів
1. Глава 28 (Вирішення спорів) повинна застосовуватись зі змінами, внесеними цією статтею, до вирішення спорів, що виникають відповідно до цієї Глави.
2. Для спорів, що виникають відповідно до цієї Глави, або спору, у якому Сторона посилається на Статтю 20.11, під час відбору членів комісії для створення комісії з вирішення спору згідно зі Статтею 28.7 (Створення комісії з вирішення спору), кожна Сторона спору повинна обрати членів комісії з вирішення спору таким чином, щоб:
