• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про медіа

Верховна Рада України  | Закон від 13.12.2022 № 2849-IX
10) статтю 57 Виборчого кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., №№ 7-9, ст. 48) доповнити частиною дев’ятнадцятою такого змісту:
"19. Суб’єкти у сфері медіа не несуть відповідальності за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до договору із замовником, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті";
11) у текстах законів України:
"Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682 із наступними змінами);
"Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303 із наступними змінами);
"Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами);
"Про військовий обов’язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами);
"Про ветеринарну медицину" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5-6, ст. 53 із наступними змінами);
"Про національні меншини в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 529 із наступними змінами);
"Про державну статистику" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 43, ст. 362 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
12) у Законі України "Про інформацію" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 32, ст. 313 із наступними змінами):
частину другу статті 22 виключити;
у частині першій статті 24 слова "засобу масової інформації" замінити словами "суб’єкта у сфері медіа";
у частині четвертій слова "засобу масової інформації" замінити словами "суб’єкта у сфері медіа";
частину сьому викласти в такій редакції:
"7. Права та обов’язки журналіста, працівника суб’єкта у сфері медіа, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних суб’єктів у сфері медіа, які працюють в Україні";
статтю 26 викласти в такій редакції:
"Стаття 26. Акредитація журналістів
1. З метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами професійної діяльності суб’єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію.
Усі дії, пов’язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через медіа. Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови у допуску журналіста на відкриті заходи, що проводить суб’єкт владних повноважень.
2. Акредитація журналіста здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання суб’єкта у сфері медіа.
У заяві, поданій журналістом, зазначаються його прізвище, ім’я та по батькові, адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти (за наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують її професійну належність.
У поданні суб’єкта у сфері медіа зазначаються його повне найменування, вид медіа, його ідентифікатор у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа, адреса, адреса електронної пошти (за наявності), номер засобу зв’язку, прізвище, ім’я та по батькові журналіста, стосовно якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що посвідчують особу.
В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених цією частиною.
Суб’єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитації.
3. Порядок акредитації, визначений суб’єктом владних повноважень, підлягає оприлюдненню.
4. Суб’єкти владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів, зобов’язані сприяти провадженню ними професійної діяльності; завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів; надавати їм інформацію, призначену для медіа; а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв’ю, отримання коментарів посадових осіб.
5. У разі якщо захід проводиться відповідно до міжнародних або інших спеціальних протоколів, можуть встановлюватися особливі умови допуску журналістів. Такі особливі умови оприлюднюються на офіційному веб-сайті відповідного суб’єкта владних повноважень до проведення заходу.
6. Журналіст зобов’язаний дотримуватися встановлених суб’єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб.
7. Суб’єкти владних повноважень, що акредитували журналіста, приймають рішення про припинення акредитації у разі:
подання ним відповідної заяви;
неодноразового грубого порушення ним обов’язків, визначених цією статтею;
звернення суб’єкта у сфері медіа, за поданням якого здійснена акредитація.
8. У рішенні про припинення акредитації зазначаються посадова особа чи службова особа (суб’єкт владних повноважень), яка прийняла відповідне рішення, дата прийняття рішення, підстава для прийняття рішення та порядок його оскарження. Письмове повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається суб’єкту у сфері медіа або журналісту впродовж п’яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
9. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржено до суду в установленому порядку.
10. Передбачений цією статтею порядок акредитації журналістів поширюється також на інших працівників суб’єктів у сфері медіа, які професійно збирають, одержують, створюють, редагують, поширюють і займаються підготовкою інформації для медіа";
в абзаці другому частини другої слова "у тому самому засобі масової інформації" замінити словами "у тому самому медіа";
частину четверту викласти в такій редакції:
"4. Додаткові підстави звільнення від відповідальності медіа та журналістів встановлюються Законом України "Про медіа" та іншими законами України";
у тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
13) у текстах законів України:
"Про охорону праці" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 2, ст. 10 із наступними змінами);
"Про основи містобудування" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 52, ст. 683 із наступними змінами);
"Про дорожній рух" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 31, ст. 338 із наступними змінами);
"Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 358 із наступними змінами);
"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 16, ст. 255 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
14) у Законі України "Про Антимонопольний комітет України" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 50, ст. 472 із наступними змінами):
пункт 11 частини першої статті 7 викласти в такій редакції:
"11) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку (у сфері медіа - за методиками, погодженими з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення), а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання на відповідному ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження)";
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
15) у Законі України "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214 із наступними змінами):
частину третю статті 13 виключити;
частину першу статті 21 доповнити пунктом 12 такого змісту:
"12) відтворення засобами малювання, фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або публічний показ творів архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, скульптури, що постійно розташовані у громадських (доступних для широкої публіки) місцях, відкритих для вільного відвідування, за умови, що відтворене зображення використовуватиметься з інформаційною метою і не буде окремо використовуватися в комерційних цілях";
у тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
16) у текстах законів України:
"Про фізичну культуру і спорт" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 7, ст. 50 із наступними змінами);
"Про державну таємницю" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 49, ст. 93 із наступними змінами);
"Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 6, ст. 35 із наступними змінами);
"Про наукову і науково-технічну експертизу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 9, ст. 56 із наступними змінами);
"Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 12, ст. 81 із наступними змінами);
"Про комітети Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 17, ст. 146 із наступними змінами);
"Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50 із наступними змінами);
"Про звернення громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 47, ст. 256 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
17) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):
пункт 8 частини першої статті 26 викласти в такій редакції:
"8) заснування місцевих публічних аудіовізуальних медіа у порядку, визначеному Законом України "Про медіа";
пункт 7 частини першої статті 43 викласти в такій редакції:
"7) заснування місцевих публічних аудіовізуальних медіа у порядку, визначеному Законом України "Про медіа";
у тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
18) у Законі України "Про видавничу справу" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 32, ст. 206 із наступними змінами):
у статті 4 слова "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" замінити словами " Про забезпечення функціонування української мови як державної";
у частині третій статті 27 слова "засобах масової інформації" замінити словом "медіа";
19) у Законі України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 50, ст. 302 із наступними змінами):
назву викласти в такій редакції:
"Закон України
Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста ";
у частині першій статті 1:
в абзаці другому слова "засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа";
абзаци третій - п’ятий, сьомий і дев’ятий виключити;
абзаци десятий і одинадцятий викласти в такій редакції:
"журналіст - творчий працівник суб’єкта у сфері медіа, який професійно збирає, одержує, створює, редагує, поширює і забезпечує підготовку інформації для медіа. Статус журналіста підтверджується документом, виданим суб’єктом у сфері медіа, професійною чи творчою спілкою журналістів. Документ, що підтверджує статус журналіста, має містити найменування та вид медіа, його ідентифікатор у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа або найменування професійної чи творчої спілки, фото, прізвище, ім’я та по батькові журналіста, номер документа, дату видачі і строк його дії, підпис особи, яка видала документ;
медіа рекламного характеру - медіа, в якому реклама перевищує 40 відсотків обсягу одного номера друкованого медіа або 15 відсотків загального обсягу мовлення телеканалу або радіоканалу";
в абзаці дванадцятому слова "засіб масової інформації" замінити словом "медіа";
абзац тринадцятий викласти в такій редакції:
"собівартість виготовлення одного примірника передплатного друкованого медіа - будь-які прямі матеріальні і загальновиробничі витрати, пов’язані із створенням друкованого медіа, без урахування колірності друку та витрат на оформлення передплати, доставку передплатникам чи будь-яких інших витрат розповсюджувача";
статті 2 і 3 викласти в такій редакції:
"Стаття 2. Сфера дії Закону
Визначені цим Законом норми державної підтримки застосовуються до всіх суб’єктів у сфері медіа, які діють відповідно до Конституції України, незалежно від форми власності, крім медіа, зазначених у частині третій цієї статті.
Не застосовуються норми державної підтримки суб’єктів у сфері медіа, які:
поширюють медіа рекламного характеру;
поширюють медіа еротичного характеру;
засновані в Україні міжнародними організаціями або за участю юридичних чи фізичних осіб інших держав, осіб без громадянства;
поширюють медіа, в яких понад 50 відсотків загального обсягу випуску становлять матеріали іноземних медіа.
Норми соціального захисту відповідно до цього Закону застосовуються до журналістів і в межах, визначених його окремими статтями, прирівняних до них інших творчих працівників зазначених суб’єктів у сфері медіа.
Забезпечення реалізації норм цього Закону, зокрема визначення порядку регулювання та надання державної підтримки суб’єктам у сфері медіа, запровадження із зазначеною метою відповідних тарифів, створення сприятливих умов розвитку, запровадження методики і порядку регулювання заробітної плати, охорони праці і соціального захисту журналістів, здійснення інших заходів, покладається на Кабінет Міністрів України.
Стаття 3. Підстави та умови надання державної адресної підтримки суб’єктам у сфері медіа
Державна адресна підтримка надається виключно суб’єктам у сфері медіа, які поширюють медіа для дітей та юнацтва, для осіб з інвалідністю, спеціалізовані наукові друковані медіа, що видаються науковими установами та закладами вищої освіти, медіа, які цілеспрямовано сприяють розвитку мов та культур національних меншин і корінних народів України, а також друковані медіа літературно-художнього напряму.
Державна підтримка суб’єкта у сфері медіа припиняється у разі встановлення судом порушень відповідним суб’єктом вимог Конституції України, фактів зловживання свободою діяльності медіа, що заподіює матеріальну і моральну шкоду юридичним і фізичним особам. Відновлення державної підтримки можливе лише після виконання судового рішення у повному обсязі та не раніше ніж через рік після її припинення";
назву викласти в такій редакції:
"Стаття 4. Організація фінансово-економічної та іншої державної підтримки суб’єктів у сфері медіа";
у частині першій слова "засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа";
у частині третій:
абзац другий виключити;
абзац третій викласти в такій редакції:
"фінансової допомоги суб’єктам у сфері медіа, визначеним статтею 3 цього Закону";
у частині першій слова "періодичних видань друкованих засобів масової інформації" замінити словами "друкованих медіа";
у частині другій слова "редакцій (юридичних осіб) засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа";
частини третю - шосту виключити;
частину першу виключити;
у частині третій слова "телерадіоорганізації, редакції періодичних видань, заснованих" замінити словами "суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа, суб’єкти у сфері друкованих медіа, засновані";
статті 7 і 8 виключити;
частину першу виключити;
частину другу викласти в такій редакції:
"Тариф на оформлення передплати та доставку передплатникам друкованих медіа має становити не більше 40 відсотків собівартості виготовлення одного примірника передплатного друкованого медіа";
у частині третій слова "періодичних друкованих видань" замінити словами "друкованих медіа";
частину четверту виключити;
розділ III виключити;
розділ IV доповнити статтею 11-1 такого змісту:
"Стаття 11-1. Права та обов’язки журналіста
1. Журналіст має право:
1) під час виконання професійних обов’язків здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, крім випадків, передбачених законом;
2) безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством;
3) не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дає можливість встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов’язано до цього рішенням суду відповідно до закону;
4) після пред’явлення документа, що підтверджує статус журналіста, має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом;
5) поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім’ям (псевдонімом);
6) відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням;
7) на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюється лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством.
2. Журналіст зобов’язаний:
1) подавати для поширення достовірну інформацію та дотримуватися вимог Кодексу етики українського журналіста;
2) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;
3) відмовлятися від доручення редактора (керівника медіа) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення закону;
4) представлятися та у разі особистої присутності пред’являти документ, що підтверджує його професійну належність;
5) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.
3. Права та обов’язки журналіста, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних медіа, які працюють в Україні";
частину другу виключити;
у частині третій слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словами "суб’єкт у сфері медіа" у відповідному відмінку і числі;
у частині третій слова "за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації" замінити словами "за рахунок коштів суб’єктів у сфері медіа";
у частині четвертій слова "власниками (засновниками, співзасновниками) засобу масової інформації" замінити словами "суб’єктами у сфері медіа";
частину четверту виключити;
частини п’яту і шосту викласти в такій редакції:
"Заробітна плата керівника суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа не може бути нижчою від заробітної плати заступника керівника державного органу, який є засновником (співзасновником) цього суб’єкта. У разі якщо засновником (співзасновником) суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа є орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, заробітна плата керівника такого суб’єкта не може бути нижчою від заробітної плати заступника керівника секретаріату (апарату) відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. У разі відсутності посади заступника керівника секретаріату (апарату) відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування заробітна плата керівника суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа не може бути нижчою від заробітної плати керівника секретаріату (апарату) державного органу, який є засновником (співзасновником) такого суб’єкта.
Прирівняння розміру заробітної плати журналіста державного або комунального суб’єкта у сфері медіа до середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації та посадового рівня державного органу чи органу місцевого самоврядування, який є засновником (співзасновником) такого суб’єкта, здійснюється за методикою та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України";
у частині першій слова "Редакції (юридичні особи) засобів масової інформації" замінити словами "Суб’єкти у сфері медіа";
частину другу викласти в такій редакції:
"До журналістів для цілей цієї статті, статей 12 і 13 цього Закону прирівнюються кіно- і телеоператори, режисери та інші працівники суб’єктів у сфері медіа, якщо вони за необхідності входять до складу відряджених творчих груп";
у частині третій слова "засоби масової інформації" замінити словами "суб’єкти у сфері медіа";
частину четверту викласти в такій редакції:
"Суб’єкти у сфері медіа зобов’язані забезпечувати відряджених журналістів належними документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення особи представника медіа";
у частині сьомій слова "засоби масової інформації" замінити словами "суб’єкти у сфері медіа";
у частині першій статті 16 слова "засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа";
у статті 17 слова "засіб масової інформації" в усіх відмінках замінити словами "суб’єкт у сфері медіа" у відповідному відмінку;
у частині другій слова "засобів масової інформації" замінити словами "суб’єктів у сфері медіа";
частину четверту викласти в такій редакції:
"Суб’єктом у сфері медіа у разі смерті журналіста його сім’ї надаються матеріальна допомога та допомога в організації похорону. Витрати на похорон журналіста, який загинув при виконанні службових обов’язків, ритуальні послуги, спорудження надгробка здійснюються у повному обсязі за рахунок коштів суб’єкта у сфері медіа";
статті 19 і 20 виключити;
назву статті 21 викласти в такій редакції:
"Стаття 21. Відповідальність за порушення законодавства про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста";
у тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
20) у текстах законів України:
"Про професійних творчих працівників та творчі спілки" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 52, ст. 312 із наступними змінами);
"Про торгово-промислові палати в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 13, ст. 52 із наступними змінами);
"Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 41-42, ст. 2024 із наступними змінами);
"Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 20, ст. 99 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
21) у Законі України "Про кінематографію" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 22, ст. 114 із наступними змінами):
у частині першій статті 3:
абзац десятий викласти в такій редакції:
"демонстрування (публічний показ, публічна демонстрація та публічне сповіщення (доведення до загального відома) фільму - професійна кінематографічна діяльність, що полягає в показі фільму глядачам у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах), на відеоустановках, а також аудіовізуальними медіа, в тому числі нелінійними";
абзац двадцять перший виключити;
абзаци двадцять третій, двадцять п’ятий та тридцять шостий викласти в такій редакції:
"підприємницька діяльність у кінематографії - діяльність, пов’язана з виробництвом, розповсюдженням та демонструванням фільмів з метою одержання прибутку";
"продюсерська система - система у сфері кінематографії, яка в умовах кіноринку забезпечує взаємодію і функціонування всіх суб’єктів кінематографії з метою виробництва, розповсюдження та демонстрування фільмів";
"учасник фільму - для цілей статті 15 цього Закону учасником фільму є фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім’ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується у фільмі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер";
доповнити частиною другою такого змісту:
"Терміни "суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа", "нелінійні медіа" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про медіа", термін "пропаганда російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України" - у значенні, наведеному в Законі України "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну";
в абзаці сьомому частини першої статті 5 слова "(публічному показі)" виключити;
абзац п’ятий частини першої статті 7 викласти в такій редакції:
"демонстрування (публічного показу, публічної демонстрації та публічного сповіщення (доведення до загального відома) фільмів - кінотеатри, кіноустановки, відеоустановки, аудіовізуальні медіа, в тому числі нелінійні (незалежно від способу та технології демонстрування фільмів)";
у частині першій статті 9-2:
пункт 11 виключити;
пункти 13 і 14 викласти в такій редакції:
"13) розроблення пропозицій щодо умов прокату, тиражування, розповсюдження і демонстрування фільмів з індексами, що мають обмеження глядацької аудиторії (крім розповсюдження і демонстрування фільмів суб’єктами у сфері медіа);
14) здійснення контролю за дотриманням суб’єктами кінематографії (крім суб’єктів у сфері медіа) квоти демонстрування національних фільмів під час використання національного екранного часу, умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених у Державному реєстрі фільмів";
частину другу статті 14 доповнити словами "а щодо суб’єктів у сфері медіа - також Законом України "Про медіа";
статті 15, 15-1, 15-2 викласти в такій редакції:
"Стаття 15. Умови розповсюдження і демонстрування фільму
Виробники, дистриб’ютори (прокатники) фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів, архіви кіно-, фото-, фонодокументів мають право на розповсюдження, а кінотеатри, кіноустановки, відеоустановки, медіа мають право на демонстрування національних та іноземних фільмів на будь яких видах носіїв зображення, за умови внесення фільму до Державного реєстру фільмів. Під час внесення фільму до Державного реєстру фільмів для кожного фільму встановлюється індекс глядацької аудиторії, залежно від якого визначаються умови розповсюдження і демонстрування фільму суб’єктами кінематографії (крім суб’єктів у сфері медіа). Умови розповсюдження і демонстрування суб’єктами у сфері медіа фільмів, внесених до Державного реєстру фільмів, визначаються Законом України "Про медіа".
Положення про Державний реєстр фільмів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Держателем та технічним адміністратором Державного реєстру фільмів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, який забезпечує:
1) створення, функціонування та ведення Державного реєстру фільмів;
2) збереження та захист Державного реєстру фільмів та реєстрової інформації;
3) безоплатний цілодобовий доступ до Державного реєстру фільмів на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії;
4) оприлюднення реєстрової інформації у вигляді відкритих даних.
Фільм вноситься до Державного реєстру фільмів за заявою особи, якій належать або яка має намір отримати право на розповсюдження або демонстрування фільму на території України.
Фільм вноситься до Державного реєстру фільмів протягом п’яти робочих днів з дня подання заяви та інших документів і матеріалів, визначених Кабінетом Міністрів України.
Строк розгляду заяви про внесення фільму до Державного реєстру фільмів може бути продовжений на п’ятнадцять робочих днів у разі виникнення розбіжностей щодо індексу фільму та перегляду фільму експертною комісією з питань розповсюдження і демонстрування фільмів.
У разі якщо фільм вже внесено до Державного реєстру фільмів за заявою іншої особи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, залишає заяву про внесення фільму до Державного реєстру фільмів без розгляду.
Особа, якій належать або яка має намір отримати право на розповсюдження або демонстрування на території України фільму, який вже внесено до Державного реєстру фільмів, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, із заявою про перегляд умов розповсюдження або демонстрування фільму у порядку, передбаченому Положенням про Державний реєстр фільмів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, ухвалює рішення про відмову у внесенні фільму до Державного реєстру фільмів за наявності принаймні однієї з таких підстав:
заява чи інші документи, подані заявником, не відповідають вимогам Положення про Державний реєстр фільмів та цього Закону;
у фільмі наявні заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, розв’язування або ведення агресивної війни або воєнного конфлікту, порушення територіальної цілісності України, ліквідації незалежності України чи інформації, яка їх виправдовує чи пропагує, інформації, що принижує або зневажає державну мову, висловлювань, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи їх груп за національною, расовою чи релігійною ознакою, пропаганди або закликів до тероризму та терористичних актів чи інформації, що їх виправдовує чи схвалює, матеріалів, що заохочують сексуальну експлуатацію та насильство над дітьми, демонструють статеві відносини дітей, використовують образ дітей (візуальний запис образу дітей) у видовищних заходах сексуального чи еротичного характеру, пропаганда вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, що підтверджується висновком експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів;
одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку;
наявні обставини, передбачені частинами першою - четвертою статті 15-1 цього Закону.
Фільм може бути виключено з Державного реєстру фільмів рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, у разі:
виявлення в поданих заявником документах недостовірних відомостей;
виявлення обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, після внесення фільму до Державного реєстру фільмів, у тому числі внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, про відмову у внесенні фільму до Державного реєстру фільмів та про виключення фільму з Державного реєстру фільмів може бути оскаржене до суду.
Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає, оприлюднює та оновлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури і мистецтв на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Стаття 15-1. Розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію органів держави-агресора, радянських органів державної безпеки
В Україні забороняється розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України, містять пропаганду російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, а також фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора.
Передбачена частиною першою цієї статті заборона розповсюдження і демонстрування фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, поширюється на будь-які фільми, вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року.
Фільм вважається таким, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їх окремих дій, що створює позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує чи визнає правомірною окупацію території України, містить пропаганду російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, якщо в ньому наявна принаймні одна з таких ознак:
серед позитивних героїв фільму є співробітники (у тому числі колишні або позаштатні) органів держави-агресора (держави-терориста), радянських органів безпеки;
сюжет фільму безпосередньо або опосередковано пов’язаний з діяльністю органів держави-агресора (держави-терориста), радянських органів безпеки і ця діяльність представлена у фільмі як позитивна;
у сюжеті фільму безпосередньо або опосередковано заперечується або ставиться під сумнів територіальна цілісність України, виправдовуються або подаються в позитивному світлі окупація території України, акти агресії з боку інших держав, розв’язування війни, пропагуються винятковість, зверхність або неповноцінність осіб за ознаками їхніх релігійних переконань, належності до певної нації або раси, статі, майнового стану, соціального походження;
фільм містить інформацію, заборонену до поширення Законом України "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну".
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом прийняття рішення про віднесення фільмів до заборонених до розповсюдження і демонстрування на території України виключно на підставі ознак, визначених цією статтею.
Фільми, передбачені частиною першою цієї статті, не вносяться до Державного реєстру фільмів.
Розповсюдження та/або демонстрування фільмів, зазначених у частині першій цієї статті, тягне за собою застосування до суб’єктів господарювання, що здійснюють таке розповсюдження та/або демонстрування (крім суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа), адміністративно-господарських санкцій у вигляді накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження або демонстрування, вчинений вперше, та у розмірі п’ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження або демонстрування.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом прийняття рішення про віднесення фільмів до заборонених до розповсюдження і демонстрування на території України виключно на підставі ознак, визначених цією статтею.
Стаття 15-2. Використання національного екранного часу
З метою сприяння виробництву фільмів в Україні, а також доступу глядачів до перегляду творів національної кінематографічної спадщини демонстратори фільмів, які не є суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа, зобов’язані щонайменше 30 відсотків загального щомісячного часу демонстрації фільмів здійснювати демонстрацію національних фільмів, інших фільмів, вироблених суб’єктами кінематографії України, і творів національної кінематографічної спадщини";
у частині восьмій статті 17 слова "та телебачення" виключити;
22) у текстах законів України:
"Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 23, ст. 121 із наступними змінами);
"Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 29, ст. 191 із наступними змінами);
"Про Раду національної безпеки і оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 35, ст. 237 із наступними змінами);
"Про відходи" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 36-37, ст. 242 із наступними змінами);
"Про гідрометеорологічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 16, ст. 95 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
23) у Статуті гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженому Законом України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 22-23, ст. 196 із наступними змінами):
в абзаці шостому статті 12 слова "засобами масової інформації" замінити словом "медіа";
абзац четвертий пункту 8 додатка 18 викласти в такій редакції:
"у разі загибелі та поховання в один день трьох та більше військовослужбовців, які загинули під час виконання завдань за призначенням, в Україні оголошується День національної жалоби";
24) у текстах законів України:
"Про обов’язковий примірник документів" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 22-23, ст. 199 із наступними змінами);
"Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238 із наступними змінами);
"Про архітектурну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 31, ст. 246 із наступними змінами);
"Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 45, ст. 397 із наступними змінами);
"Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 11, ст. 75 із наступними змінами);
"Про гуманітарну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 451 із наступними змінами);
"Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 17, ст. 122 із наступними змінами);
"Про психіатричну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 19, ст. 143 із наступними змінами);
"Про бджільництво" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 21, ст. 157 із наступними змінами);
"Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст. 171 із наступними змінами);
"Про правовий режим надзвичайного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 176 із наступними змінами);
"Про захист населення від інфекційних хвороб" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 29, ст. 228 із наступними змінами)
слова "засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінити словом "медіа";
25) у Законі України "Про природні монополії" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 30, ст. 238 із наступними змінами):
абзац другий частини першої статті 4 після слів "може здійснюватися" доповнити словами "Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення";
частину першу статті 5 доповнити абзацом шістнадцятим такого змісту: