Стаття 54-1. Особливості поводження з вантажами з живими тваринами, що ввозяться на митну територію України, які не відповідають законодавству
1. Поводження з вантажами з живими тваринами, що ввозяться на митну територію України, які не відповідають законодавству, здійснюється відповідно до вимог частин першої, восьмої, десятої, дванадцятої - чотирнадцятої статті 54 цього Закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
2. Якщо інше не передбачено цим Законом, державний ветеринарний інспектор проводить затримання вантажів із живими тваринами, які не відповідають законодавству, та після консультацій з оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, приймає рішення про:
1) ізолювання вантажу з живими тваринами або поміщення тварин на карантин (карантинування тварин);
2) заборону ввезення вантажу з живими тваринами на митну територію України з подальшим його поверненням (вивезенням) до країни-експортера (іншої країни) або знищенням тварин з урахуванням вимог частини шостої цієї статті;
3) особливе поводження з вантажем, що може включати лікування, санітарну обробку та/або знезараження живих тварин чи зміну їх призначеного використання.
3. Рішення про ізолювання вантажу з живими тваринами або поміщення тварин на карантин (карантинування тварин) приймається, якщо за результатами фізичної перевірки виявлено погіршення стану здоров’я тварин та/або очікуються результати лабораторних досліджень (випробувань) зразків, відібраних від зазначених тварин. Одночасно з таким рішенням може бути прийнято рішення про особливе поводження з вантажем із живими тваринами або про зміну їх призначеного використання.
4. У разі затримання вантажу з живими тваринами та його ізолювання чи поміщення тварин на карантин (карантинування тварин) державний ветеринарний інспектор зобов’язаний:
1) негайно повідомити оператора ринку або особу, відповідальну за вантаж, про прийняте ним рішення. У зазначеному повідомленні, зокрема, зазначаються:
підстави затримання вантажу з живими тваринами та його ізолювання чи поміщення тварин на карантин (карантинування тварин);
вимоги, які зобов’язаний виконати оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, з метою випуску зазначеного вантажу у вільний обіг, терміни виконання таких вимог, а також рішення, що буде прийнято щодо вантажу в разі невиконання цих вимог;
порядок оскарження рішення щодо затримання вантажу з живими тваринами та його ізолювання чи поміщення тварин на карантин (карантинування тварин);
інші відомості, що можуть бути визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю;
2) повідомити митний орган про прийняття рішення про затримання вантажу з живими тваринами та його ізолювання чи розміщення на карантин (карантинування тварин) та внести відповідну інформацію до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу;
3) дозволити випуск вантажу з живими тваринами у вільний обіг у разі своєчасного виконання оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, усіх вимог, зазначених у повідомленні, направленому (наданому) оператору ринку або особі, відповідальній за вантаж, відповідно до пункту 1 цієї частини;
4) заборонити ввезення вантажу з живими тваринами на митну територію України у разі невиконання чи несвоєчасного виконання оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, усіх вимог, зазначених у повідомленні, направленому (наданому) оператору ринку або особі, відповідальній за вантаж, відповідно до пункту 1 цієї частини.
5. Рішення про заборону ввезення вантажу з живими тваринами на митну територію України приймається, якщо за результатами державного контролю щодо зазначеного вантажу встановлено таку невідповідність:
1) відсутність міжнародного ветеринарного сертифіката;
2) невідповідність міжнародного ветеринарного сертифіката вимогам законодавства;
3) невідповідність вантажу з живими тваринами інформації, яка міститься в міжнародному ветеринарному сертифікаті та інших документах, що вимагаються згідно із законом;
4) тварини походять з території країни (зони або компартмента), не внесеної до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів та живих тварин на митну територію України (щодо відповідних видів живих тварин);
5) тварини належать до видів, ввезення яких в Україну заборонено;
6) щодо тварин зафіксовано наявність інфекційних захворювань, у тому числі за результатами лабораторних досліджень;
7) тварини є непридатними до транспортування;
8) тварини є неідентифікованими та/або ідентифікація тварин не відповідає вимогам законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;
9) умови транспортування тварин не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути приведені у відповідність із законодавством оператором ринку під час їх виявлення.
6. У разі заборони ввезення вантажу з живими тваринами на митну територію України державний ветеринарний інспектор приймає рішення про повернення (вивезення) вантажу до країни-експортера (іншої країни) або про знищення тварин.
Рішення про знищення тварин приймається у разі неможливості повернення (вивезення) вантажу з живими тваринами до країни-експортера (іншої країни) та неможливості застосування до такого вантажу особливого поводження чи зміни призначеного використання тварин, а також у разі невиконання оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, рішення про повернення (вивезення) вантажу до країни-експортера (іншої країни). Знищення тварин здійснюється гуманними методами з дотриманням вимог Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження".
У випадках, передбачених пунктами 2 і 3 (крім випадків наявності істотних невідповідностей, що не можуть бути усунуті протягом строку, передбаченого частиною сьомою цієї статті) та пунктами 6-9 частини п’ятої цієї статті, при прийнятті рішення про заборону ввезення вантажу з живими тваринами на митну територію України одночасно приймається рішення про особливе поводження з вантажем із живими тваринами або про зміну їх призначеного використання для приведення вантажу у відповідність із законодавством України або вимогами країни-експортера (іншої країни). Після приведення вантажу з живими тваринами у відповідність із вимогами законодавства України такий вантаж допускається до ввезення на митну територію України. У разі підтвердження за результатами лабораторних досліджень (випробувань), проведених під час особливого поводження з вантажем із живими тваринами, наявності у тварин хвороби, що підлягає повідомленню, такі тварини підлягають знищенню гуманними методами. Особливе поводження не може бути застосовано до вантажу з живими тваринами у разі, якщо тварини інфіковані хворобою, що підлягає повідомленню, або наявне документальне підтвердження ризику того, що тварини інфіковані такою хворобою чи можуть її переносити.
7. Рішення, зазначені в частині шостій цієї статті, виконуються протягом 10 днів з дня їх прийняття. Протягом цього строку вантажі з живими тваринами, ввезення яких на територію України заборонено, перебувають на призначеному прикордонному інспекційному посту або в безпосередній близькості від нього під наглядом компетентного органу.
8. У разі заборони ввезення вантажу з живими тваринами на митну територію України державний ветеринарний інспектор:
1) заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення, підписує його та засвідчує печаткою;
2) підписує та засвідчує печаткою копію загального ветеринарного документа на ввезення та повертає його оригінал оператору ринку або особі, відповідальній за вантаж;
3) проставляє на оригіналах міжнародного ветеринарного сертифіката та інших документів, що супроводжують вантаж із живими тваринами, штамп "Заборонено" та повертає оригінали зазначених документів оператору ринку або особі, відповідальній за вантаж;
4) надає митному органу інформацію про заборону ввезення на митну територію України вантажу з живими тваринами шляхом надсилання копій загального ветеринарного документа на ввезення, міжнародного ветеринарного сертифіката та інших документів, що супроводжують вантаж, або шляхом внесення відповідної інформації до електронної інформаційної системи компетентного органу;
5) забезпечує облік вантажів із живими тваринами, щодо яких здійснено державний контроль на кордоні, відповідно до вимог частини дев’ятої статті 42 цього Закону.
9. Компетентний орган забезпечує зберігання на призначеному прикордонному інспекційному посту копій міжнародного ветеринарного сертифіката, загального ветеринарного документа на ввезення та інших документів, якими супроводжувався вантаж із живими тваринами, ввезення якого було заборонено, протягом щонайменше трьох років.
10. Рішення про особливе поводження з вантажем із живими тваринами або про зміну призначеного використання таких тварин приймається, якщо за результатами фізичної перевірки виявлено погіршення стану здоров’я тварин та/або для приведення їх у відповідність з вимогами законодавства України чи законодавства країни-експортера (іншої країни).
( Закон доповнено статтею 54-1 згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
Стаття 54-2. Ізолювання вантажу з живими тваринами та карантинування тварин, що ввозяться на митну територію України
1. Залежно від характеру невідповідності (небезпечного фактора), встановленої за результатами державного контролю вантажу з живими тваринами, що ввозиться на митну територію України, ізолювання такого вантажу або поміщення тварин на карантин (карантинування тварин) проводиться на:
1) призначеному прикордонному інспекційному посту або в безпосередній близькості від нього;
2) карантинній станції.
2. Перелік карантинних станцій затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю.
3. Карантинні станції, внесені до переліку, зазначеного у частині другій цієї статті, повинні:
1) відповідати вимогам пунктів 6-8, 11, 14-16 частини другої статті 46 цього Закону;
2) перебувати під постійним контролем та відповідальністю державного ветеринарного інспектора;
3) розташовуватися на достатній відстані від потужностей, на яких утримуються тварини;
4) бути забезпеченими системою нагляду за тваринами;
5) відповідати іншим вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю.
4. Перелік карантинних станцій, зазначений у частині другій цієї статті, може змінюватися шляхом:
1) внесення до нього нових карантинних станцій, відповідність яких вимогам частини третьої цієї статті підтверджена за результатами перевірки, здійсненої компетентним органом;
2) виключення з нього карантинних станцій у разі встановлення їх невідповідності вимогам частини третьої цієї статті за результатами перевірки, здійсненої компетентним органом.
5. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті перелік карантинних станцій із зазначенням їх номерів згідно з переліком, передбаченим частиною другою цієї статті, та оновлює таку інформацію не пізніше трьох робочих днів у разі її зміни.
6. Тварини, що ввозяться на митну територію України (крім тварин, призначених для міжнародних змагань, циркових та інших тварин, призначених для виставок, розважальних та освітніх цілей, а також домашніх тварин, що ввозяться в режимі некомерційного переміщення), підлягають профілактичному карантину з метою перевірки стану їхнього здоров’я. Порядок проведення профілактичного карантину тварин, що ввозяться на територію України, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю, та повинен, зокрема, визначати тривалість і місце проведення профілактичного карантину, перелік хвороб, на наявність яких досліджуються тварини, методи діагностичних досліджень (випробувань).
7. Після ввезення на митну територію України та проходження державного контролю на кордоні тварини, призначені для міжнародних змагань, циркові тварини та інші тварини, призначені для виставок, розважальних та освітніх цілей, а також домашні тварини, ввезені в режимі некомерційного переміщення, перебувають під контролем компетентного органу та утримуються у спосіб, що забезпечує уникнення прямого та непрямого контакту з іншими тваринами.
( Закон доповнено статтею 54-2 згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
Стаття 55. Вимоги до міжнародного сертифіката, яким супроводжується вантаж із продуктами або живими тваринами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України
( Назва статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
1. Міжнародний сертифікат (кожен його аркуш), яким супроводжується вантаж із продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, має бути підписаний та засвідчений печаткою компетентного органу країни-експортера або країни походження. Міжнародний ветеринарний сертифікат (кожен його аркуш), яким супроводжується вантаж із живими тваринами, що ввозиться на митну територію України, повинен бути підписаний та засвідчений печаткою компетентного органу країни-експортера. Компетентний орган може уповноважити капітана або іншого офіцера рибопереробного судна на підписання міжнародного сертифіката.
( Частина перша статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
2. Міжнародний сертифікат має бути складений (заповнений) англійською мовою або іншою мовою, узгодженою компетентними органами України та країни-експортера (країни походження), а також українською мовою, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) продукту, якщо ці відомості зазначено англійською мовою.
3. Міжнародний сертифікат має складатися одним із таких способів:
1) на одному аркуші паперу;
2) на двох або більше сторінках, що є частиною єдиного та неподільного документа;
3) на двох або більше сторінках, нумерація яких відображає їх належність до певної послідовності (наприклад, сторінка 2 із 4 сторінок).
4. Міжнародний сертифікат повинен мати унікальний ідентифікаційний номер. Якщо сертифікат складається з двох або більше сторінок, які не є частиною єдиного та неподільного документа, унікальний ідентифікаційний номер зазначається на кожній з цих сторінок.
5. Міжнародний сертифікат має бути виданий не пізніше моменту перетину відповідним вантажем з продуктами державного кордону країни-експортера.
Міжнародний ветеринарний сертифікат на вантаж із живими тваринами повинен бути виданий не більш як за 24 години до завантаження тварин на транспортний засіб для відправлення на митну територію України.
( Частину п'яту статті 55 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
6. Форми міжнародних сертифікатів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю, або узгоджуються компетентним органом України з відповідним органом країни-експортера (країни походження).
Стаття 56. Державний контроль вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України
1. Компетентний орган забезпечує здійснення регулярних заходів державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Зазначені заходи здійснюються на основі ризик-орієнтованого підходу відповідно до щорічного плану державного контролю або позапланово у випадках, визначених законодавством про державний контроль. Система заходів державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження має охоплювати всі аспекти законодавства про харчові продукти та законодавства про корми.
( Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
2. Державний контроль вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження може здійснюватися у будь-якому пункті пропуску на державному кордоні України або в зоні митного контролю на митній території України, якщо інше не передбачено цим Законом.
3. Заходи державного контролю, зазначені у частині першій цієї статті, включають документальну перевірку, перевірку відповідності та фізичну перевірку, що здійснюються з періодичністю, затвердженою компетентним органом.
4. Компетентний орган затверджує періодичність проведення документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень (випробувань) вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження з урахуванням:
1) ризиків, пов’язаних з різними видами харчових продуктів та кормів;
2) ризиків, що враховують історію ввезення (пересилання) відповідних вантажів в Україну, у тому числі інформацію про кількість виявлених вантажів, які не відповідають законодавству про харчові продукти та законодавству про корми, у розрізі країн і потужностей, з яких походять такі вантажі, та операторів ринку, які їх ввозять (пересилають);
( Пункт 2 частини четвертої статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
3) заходів контролю, що здійснюються оператором ринку, який ввозить (пересилає) харчові продукти та/або корми на митну територію України;
4) гарантій, наданих компетентним органом країни-експортера (країни походження).
5. Вимоги цієї статті не поширюються на випадки ввезення (пересилання) з використанням Форми 302, передбаченої Митним кодексом України, харчових продуктів нетваринного походження (вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження) підрозділів збройних сил держав - членів Європейського Союзу, держав - членів Організації Північноатлантичного договору та інших держав, які у встановленому законом порядку допущені на територію України, підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Національної поліції України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, направлених згідно із законом до інших держав.
( Статтю 56 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3345-IX від 23.08.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4323-IX від 25.03.2025 )
Стаття 57. Основні принципи здійснення посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України
1. Компетентний орган забезпечує здійснення у призначених пунктах пропуску на державному кордоні України посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, що входять до переліку, затвердженого відповідно до частини другої цієї статті.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю, затверджує перелік харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження (із зазначенням їх коду згідно з УКТ ЗЕД, назви та, за потреби, інших характеристик), вантажі з якими при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю. Перелік оновлюється регулярно, але не рідше ніж двічі на рік. Під час розроблення та оновлення переліку враховуються, зокрема, ризики та інші фактори, зазначені у частині четвертій статті 56 цього Закону, відповідна інформація, отримана від інших країн, а також результати наукових досліджень.
( Частина друга статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2530-VIII від 06.09.2018 )
3. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які підлягають посиленому державному контролю, дозволяється лише через призначені пункти пропуску. Оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, повинна надати повідомлення про вид вантажу, очікувану дату і час надходження вантажу на відповідний призначений пункт пропуску щонайменше за один робочий день до надходження такого вантажу. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які підлягають посиленому державному контролю, повинні супроводжуватися загальним документом на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) вмісту вантажу, зазначення яких українською мовою не є обов’язковим.
4. Державний інспектор під час посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження здійснює такі дії:
1) проводить документальну перевірку не пізніше двох робочих годин з моменту надходження вантажу на призначений пункт пропуску;
( Пункт 1 частини четвертої статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2530-VIII від 06.09.2018 )
2) проводить перевірку відповідності та фізичну перевірку із затвердженою згідно із законодавством періодичністю у спосіб, що не дозволяє передбачити, який вантаж буде піддано цим перевіркам. Лабораторні дослідження (випробування) у межах фізичних перевірок проводяться за наявності підстав, визначених у статті 45 цього Закону.
5. Після завершення перевірок, зазначених у частині четвертій цієї статті, державний інспектор:
1) заповнює відповідну частину загального документа на ввезення, підписує його та засвідчує печаткою;
2) створює та зберігає підписану і засвідчену печаткою копію цього документа та повертає його оригінал оператору ринку або особі, відповідальній за вантаж;
3) надає митному органу інформацію, необхідну для здійснення митних формальностей з використанням єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" відповідно до Митного кодексу України.
( Пункт 3 частини п'ятої статті 57 в редакції Закону № 2530-VIII від 06.09.2018 )( Частина п'ята статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020 )
6. Взаємодія компетентного органу з митними органами, іншими державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, та іншими заінтересованими особами під час проведення державного контролю харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження, що ввозяться на митну територію України, здійснюється з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.
( Абзац перший частини шостої статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3345-IX від 23.08.2023 )
Відомості про результати здійснення державного контролю вносяться державним ветеринарним інспектором до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронного документа, на який накладено електронний підпис відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", протягом строків, встановлених статтею 319 Митного кодексу України.
( Абзац другий частини шостої статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022 )( Частина шоста статті 57 в редакції Закону № 2530-VIII від 06.09.2018; із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020 )
7. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, можуть бути випущені у вільний обіг, за умови що результати документальної перевірки, а також перевірки відповідності та фізичної перевірки (якщо вони необхідні згідно із законодавством) підтверджують їх відповідність законодавству про харчові продукти та законодавству про корми. Вантаж повинен супроводжуватися оригіналом загального документа на ввезення до вказаного в ньому місця призначення на території України, крім випадку, визначеного у частині восьмій цієї статті.
( Частина сьома статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
8. Якщо за результатами документальної перевірки та перевірки відповідності вантажу з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження порушень законодавства не виявлено, державний інспектор може дозволити його подальше переміщення, не очікуючи надходження результатів фізичної перевірки. У такому разі державний інспектор призначеного пункту пропуску інформує державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, про відправлення вантажу. Державний інспектор призначеного пункту пропуску вживає заходів, щоб до моменту надходження результатів фізичної перевірки вантаж не міг бути підданий жодним діям, не схваленим державним інспектором. У такому разі державний інспектор засвідчує копію загального документа на ввезення, яка має супроводжувати вантаж до місця його призначення на території України, та вносить відомості про результати здійснення державного контролю, які є підставою для випуску у відповідний митний режим, до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронного документа, на який накладено електронний підпис відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", протягом строків, встановлених статтею 319 Митного кодексу України.
( Частина восьма статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2530-VIII від 06.09.2018, № 2801-IX від 01.12.2022 )
9. Вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження не може бути розділено до моменту завершення всіх заходів посиленого державного контролю та заповнення державним інспектором загального документа на ввезення. Кожна частина розділеного вантажу має супроводжуватися засвідченою державним інспектором копією загального документа на ввезення до вказаного у ньому місця призначення.
( Частина дев'ята статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2530-VIII від 06.09.2018 )
10. Якщо вантаж, який підлягає посиленому державному контролю, містить швидкопсувні харчові продукти нетваринного походження або корми нетваринного походження, є негабаритним або вимагає додаткових заходів для його розвантаження, пакування, іншого поводження, особа, відповідальна за вантаж, повинна забезпечити наявність:
1) людських ресурсів та засобів логістики, достатніх для розвантажування, пакування чи іншого поводження з вантажем з метою здійснення заходів державного контролю;
2) належного обладнання, відповідного транспорту та/або пакувальних форм, якщо відбір зразків із цього вантажу не може бути здійснено за допомогою звичайного обладнання (засобів).
11. Усі витрати, пов’язані з проведенням посиленого державного контролю, несуть оператори ринку або особи, відповідальні за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.
12. Поводження з вантажами, які не відповідають законодавству, здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону.
13. Вимоги цієї статті не поширюються на випадки ввезення (пересилання) з використанням Форми 302, передбаченої Митним кодексом України, харчових продуктів нетваринного походження (вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження) підрозділів збройних сил держав - членів Європейського Союзу, держав - членів Організації Північноатлантичного договору та інших держав, які у встановленому законом порядку допущені на територію України, підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Національної поліції України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, направлених згідно із законом до інших держав.
( Статтю 57 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом № 3345-IX від 23.08.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4323-IX від 25.03.2025 )
Стаття 58. Вимоги до призначених пунктів пропуску на державному кордоні України
1. Призначені пункти пропуску на державному кордоні України, зазначені у частині першій статті 57 цього Закону, повинні відповідати таким вимогам:
1) наявність достатньої кількості кваліфікованого персоналу для здійснення відповідних перевірок вантажів;
2) наявність достатньої кількості приміщень для здійснення необхідних перевірок;
3) наявність детальних інструкцій щодо відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю;
4) наявність потужностей для зберігання вантажів (вантажів у контейнерах) у належних умовах під час їх затримання та/або очікування результатів досліджень (випробувань), а також наявність достатньої кількості приміщень для зберігання, у тому числі в охолодженому (замороженому) стані;
5) наявність обладнання для розвантаження та відбору зразків;
6) забезпечення можливості розвантаження та відбору зразків у захищеному місці (за необхідності);
7) забезпечення своєчасної доставки відібраних зразків до уповноваженої лабораторії.
Стаття 59. Державний контроль країни-експортера
1. Компетентний орган здійснює державний контроль у країнах, які планують ввозити (пересилати) живих тварин, продукти, харчові продукти нетваринного походження або корми нетваринного походження на митну територію України, з метою перевірки на основі інформації, визначеної частинами другою та третьою цієї статті, відповідності (еквівалентності) системи державного контролю країни-експортера законодавству України.
( Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
2. Державний контроль країни-експортера передбачає оцінку:
1) законодавства у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, яке діє на території країни-експортера;
2) організаційної структури компетентного органу країни-експортера, його неупередженості, незалежності та компетенції, у тому числі його повноважень, необхідних для ефективного забезпечення дотримання законодавства на території країни-експортера, прозорості процедур прийняття ним рішень, а також системи нагляду за його діяльністю;
( Пункт 2 частини другої статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
3) рівня підготовки (кваліфікації) персоналу компетентного органу країни-експортера у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, зокрема щодо здійснення державного контролю, а також його неупередженості та незалежності від будь-якого тиску при прийнятті рішень;
( Пункт 3 частини другої статті 59 в редакції Закону № 1206-IX від 04.02.2021 )
4) ресурсів компетентного органу країни-експортера, у тому числі засобів діагностики;
5) наявності та використання документованих систем та процедур державного контролю, зокрема процедур, стандартів і методик щодо:
управління діяльністю системи компетентного органу, включаючи діяльність з видачі міжнародних ветеринарних сертифікатів;
запобігання спалахам хвороб тварин та рослин, а також боротьби з ними;
епізоотичних обстежень, зонування, компартменталізації території країни згідно з ветеринарно-санітарним статусом;
інспектування та відбору зразків;
досліджень (випробувань) для діагностики хвороб тварин та рослин;
розроблення, виробництва, реєстрації та контролю біологічних продуктів, що використовуються для діагностики хвороб тварин та виробництва ветеринарних лікарських засобів;
обробки, спрямованої на знищення патогенних агентів у продуктах тваринного та рослинного походження;
забезпечення мінімального рівня кваліфікації спеціалістів лабораторій та посадових осіб, уповноважених проводити заходи державного контролю щодо тварин та видавати міжнародні сертифікати;
використання міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій при здійсненні заходів державного контролю здоров’я тварин, зокрема спалахів хвороб тварин, та видачі міжнародних сертифікатів;
проведення досліджень хвороб тварин;
( Пункт 5 частини другої статті 59 в редакції Закону № 1206-IX від 04.02.2021 )
6) ситуації, пов’язаної із здоров’ям тварин, зоонозами та здоров’ям рослин, а також процедур повідомлення відповідних міжнародних організацій про спалахи хвороб тварин і рослин;
7) обсягу та порядку здійснення країною-експортером державного контролю тварин, рослин і продуктів з них, що ввозяться (пересилаються) на її територію;
8) гарантій, наданих країною-експортером щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного контролю законодавству України про харчові продукти, корми, здоров’я тварин та благополуччя тварин;
( Пункт 8 частини другої статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4718-IX від 16.12.2025 )
9) результатів заходів державного контролю вантажів з живими тваринами, рослинами, продуктами, харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України з країни-експортера, зокрема кількість та характер виявлених невідповідностей;
( Частину другу статті 59 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
10) членства країни-експортера у відповідних міжнародних організаціях та виконання нею вимог щодо звітності перед такими організаціями з питань застосування ветеринарно-санітарних та фітосанітарних заходів;
( Частину другу статті 59 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
11) наявності державної системи ідентифікації та реєстрації тварин;
( Частину другу статті 59 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
12) інших критеріїв, рекомендованих відповідними міжнародними організаціями.
( Частину другу статті 59 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
3. Для забезпечення ефективності заходів державного контролю у країні-експортері компетентний орган має право до початку здійснення таких заходів вимагати від країни-експортера надання достовірної та актуальної інформації щодо загальної організації та управління системою державного контролю, яка охоплює:
1) законодавство у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, що діє на території цієї країни;
2) інформацію про процедури контролю, виробництва та карантинної обробки, допустимого рівня пестицидів та процедури реєстрації харчових/кормових добавок;
3) процедури оцінки ризику, фактори, що беруться до уваги при визначенні належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту;
4) результати заходів державного контролю, що здійснюються компетентним органом країни-експортера щодо живих тварин, рослин, продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження, які планується експортувати до України;
( Пункт 4 частини третьої статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
5) істотні зміни у структурі та функціонуванні системи державного контролю країни-експортера, що сталися після попереднього отримання відповідної інформації.
4. Періодичність державного контролю країни-експортера компетентним органом України визначається на основі:
1) оцінки ризиків, пов’язаних із живими тваринами, харчовими продуктами та кормами, які планується ввозити (пересилати) на митну територію України;
( Пункт 1 частини четвертої статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
2) положень законодавства країни-експортера;
3) обсягів і характеру імпорту з країни-експортера;
4) результатів заходів державного контролю, здійснених компетентним органом України в країні-експортері;
5) результатів заходів державного контролю під час імпорту з країни-експортера та інших заходів державного контролю вантажів, що походять (надходять) з країни-експортера;
6) інформації, отриманої від міжнародних організацій (Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, МЕБ) або з інших джерел;
7) інформації про появу хвороб або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини внаслідок імпорту відповідних видів живих тварин та продуктів з країни-експортера;
( Пункт 7 частини четвертої статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
8) необхідності перевірки або реагування на надзвичайні обставини в окремих країнах-експортерах.
5. Порядок здійснення державного контролю в країнах-експортерах затверджується Кабінетом Міністрів України і має передбачати процедури здійснення заходів державного контролю у країнах-експортерах, з якими укладено угоди про еквівалентність, а також в інших країнах-експортерах.
Стаття 60. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу та живих тварин
( Назва статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
1. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу та живих тварин встановлюються на основі оцінки ризику, якою підтверджується наявність відповідної загрози для здоров’я людини та/або тварини, та можуть включати:
1) затвердження переліку країн-експортерів, з яких дозволяється ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів з окремими видами харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу та живих тварин;
2) затвердження спеціальних форм міжнародних сертифікатів, якими повинні супроводжуватися вантажі з окремими видами харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу та живих тварин;
3) особливі умови імпорту вантажів з окремими видами харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу та живих тварин.
( Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
2. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу та живих тварин встановлюються з урахуванням інформації, наданої компетентним органом країни-експортера відповідно до частини третьої статті 59 цього Закону, та результатів державного контролю, здійсненого компетентним органом України у відповідній країні-експортері.
( Частина друга статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
3. Країна-експортер (її окрема територія) вноситься до переліку, зазначеного у пункті 1 частини першої цієї статті, у разі надання компетентним органом країни-експортера належних гарантій щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного контролю законодавству України.
4. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу та живих тварин можуть бути встановлені для одного виду/категорії харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу та живих тварин або для групи харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу та живих тварин. Зазначені умови можуть запроваджуватися щодо країни, її окремої території (зони або компартмента) або групи країн.
( Частина четверта статті 60 в редакції Закону № 1206-IX від 04.02.2021 )
5. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, репродуктивного матеріалу та живих тварин встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
( Частина п'ята статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-IX від 04.02.2021 )
Стаття 61. Реєстр країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів та живих тварин на митну територію України
1. Продукти та живі тварини можуть ввозитися на митну територію України, якщо вони походять з країни або її окремої території (зони або компартмента), яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів та живих тварин на митну територію України. Зазначена вимога не поширюється на живих тварин, які:
1) призначені для наукових або діагностичних цілей, цирків, проведення розважальних чи освітніх заходів, виставок, показів, шоу для закритих потужностей;
2) переміщуються в режимі транзиту;
3) призначені для тимчасового випасання на територіях у безпосередній близькості від державного кордону України;
4) становлять незначний ризик для ветеринарно-санітарного статусу України та перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю.
2. Країна-експортер вноситься до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів та живих тварин на митну територію України, якщо з нею укладено угоду про еквівалентність або якщо результати державного контролю, проведеного компетентним органом відповідно до статті 59 цього Закону, підтверджують відповідність (еквівалентність) системи державного контролю країни-експортера законодавству України. Якщо результати зазначеного державного контролю підтверджують, що система державного контролю країни-експортера відповідає законодавству України лише на окремій її території (зоні або компартменті), до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів та живих тварин на митну територію України, вноситься відповідна окрема територія (зона або компартмент) іноземної держави.
3. Продукти та живі тварини можуть ввозитися (пересилатися) на митну територію України, лише якщо вони походять з потужностей, внесених до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів та живих тварин на митну територію України. Зазначена вимога не поширюється на живих тварин, що походять з потужностей, на які відповідно до законодавства України не вимагається затвердження, а також живих тварин, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.
4. Потужність, розташована в країні-експортері, вноситься до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів та живих тварин на митну територію України, за умови дотримання хоча б одного з таких критеріїв:
1) результати державного контролю такої потужності, проведеного компетентним органом України у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю, підтверджують її відповідність законодавству України;
2) країною-експортером надано письмові гарантії щодо забезпечення регулярного та ефективного контролю такої потужності з метою забезпечення відповідності законодавству України продуктів та живих тварин, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;
3) така потужність внесена до реєстру затверджених потужностей, що ведеться країною-експортером, і її автоматичне внесення до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів та живих тварин на митну територію України, передбачено рішенням компетентного органу про визнання еквівалентності системи державного контролю зазначеної країни-експортера (окремої частини такої системи) відповідно до частини першої статті 62 цього Закону, або на потужності, з якої походять живі тварини, вживаються альтернативні заходи для зниження ризику, що є еквівалентними вимогам законодавства України про здоров’я тварин та благополуччя тварин.
5. Ввезення (пересилання) оператором ринку на митну територію України продуктів та живих тварин, вироблених (вирощених або таких, що утримувалися) на потужностях, що не забезпечують безпечності таких продуктів та здоров’я тварин на рівні, встановленому законодавством України, забороняється.
6. Реєстр країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів та живих тварин на митну територію України, ведеться, регулярно оновлюється та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті та єдиному державному веб-порталі відкритих даних у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю.
( Частина шоста статті 61 в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 )
7. Вимоги цієї статті не поширюються на випадки ввезення (пересилання) з використанням Форми 302, передбаченої Митним кодексом України, харчових продуктів тваринного походження (вантажів з харчовими продуктами тваринного походження) підрозділів збройних сил держав - членів Європейського Союзу, держав - членів Організації Північноатлантичного договору та інших держав, які відповідно до закону допущені на територію України, підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Національної поліції України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, направлених згідно із законом до інших держав.
( Стаття 61 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3345-IX від 23.08.2023; в редакції Закону № 1206-IX від 04.02.2021 з урахуванням змін, внесених Законами № 3345-IX від 23.08.2023, № 4323-IX від 25.03.2025 )
Стаття 62. Еквівалентність систем державного контролю
1. У разі належного виконання угоди про еквівалентність та/або отримання задовільних результатів державного контролю країни-експортера, проведеного відповідно до статті 59 цього Закону, компетентний орган має право прийняти рішення про визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера (окремої частини такої системи) та системи державного контролю України.
2. У рішенні, визначеному в частині першій цієї статті, зазначаються умови імпорту з відповідної країни-експортера або її окремої території (зони або компартмента). Такі умови можуть передбачати застосування загальних заходів державного контролю або спеціальних заходів, передбачених частиною першою статті 60 цього Закону.
3. Рішення, зазначене в частині першій цієї статті, невідкладно скасовується у разі невиконання будь-якої з передбачених ним умов визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера.
4. Порядок визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного контролю.
Розділ VIII
ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
Стаття 63. Принципи фінансування державного контролю
1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, передбачених цим Законом.
2. Вартість державного контролю, що фінансується за рахунок операторів ринку, не може перевищувати розміру витрат на:
оплату праці працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль, а також пов’язаних з ними витрат на сплату податків та інших платежів, які є обов’язковими згідно із законом;
