Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Закон від 28.02.1991 №796-XII

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Закон від 28.02.1991 №796-XII
Увага! Не остання редакція від 01.07.1992. Внесення змін (закон від 01.07.1992 N 2532-XII /2532-12/)
Реквізити

Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

Тип Закон

Дата 28.02.1991

Номер 796-XII

Статус Діє

Редакції
09.08.2019 внесення змін (закон від 06.06.2019 N 2745-VІІІ /2745-19/) 25.04.2019 визнання неконституційними окремих положень (рішення від 25.04.2019 N 1-р(II)/2019 /va01p710-19/) 01.05.2019 внесення змін (закон від 09.11.2017 N 2189-VIII /2189-19/) 10.06.2018 внесення змін (закон від 09.11.2017 N 2189-VIII /2189-19/) 17.07.2018 визнання неконституційними окремих положень /v006p710-18/ 20.01.2018 внесення змін (закон від 19.12.2017 N 2249-VIII /2249-19/) 01.01.2018 внесення змін (закон від 03.10.2017 N 2148-VIII /2148-19/) 01.01.2018 внесення змін (закон від 13.04.2017 N 2015-VIII /2015-19/) 11.10.2017 внесення змін (закон від 03.10.2017 N 2148-VIII /2148-19/) 28.06.2017 внесення змін (закон від 06.06.2017 N 2082-VIII /2082-19/) 07.05.2017 внесення змін (закон від 17.01.2017 N 1812-VIII /1812-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 06.12.2016 N 1774-VIII /1774-19/) 22.05.2016 внесення змін (закон від 21.04.2016 N 1339-VIII /1339-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 04.02.2016 N 987-VIII /987-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 24.12.2015 N 911-VIII /911-19/) 01.04.2015 внесення змін (закон від 02.03.2015 N 213-VIII /213-19/) 01.01.2015 внесення змін (закон від 28.12.2014 N 76-VIII /76-19/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5062-VI /5062-17/) 18.11.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5459-VI /5459-17/) 19.06.2011 внесення змін (закон від 23.12.2010 N 2857-VI /2857-17/) 01.10.2011 внесення змін (закон від 08.07.2011 N 3668-VI /3668-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 02.12.2010 N 2756-VI /2756-17/) 31.12.2009 внесення змін (закон від 15.12.2009 N 1760-VI /1760-17/) 01.04.1991 вводиться в дію (постановление від 28.02.1991 N 797-XII /797-12/) 07.05.2009 внесення змін (закон від 16.04.2009 N 1276-VI /1276-17/) 22.05.2008 визнання неконституційними окремих положень (решение від 22.05.2008 N 10-рп/2008 /v010p710-08/) 06.05.2008 внесення змін (закон від 10.04.2008 N 259-VI /259-17/) 01.01.2008 внесення змін (закон від 28.12.2007 N 107-VI /107-17/) 09.07.2007 внесення змін (решение від 09.07.2007 N 6-рп/2007 /v0a6p710-07/) 01.01.2007 внесення змін (закон від 19.12.2006 N 489-V /489-16/) 01.01.2007 внесення змін (закон від 05.10.2006 N 231-V /231-16/) 31.10.2006 внесення змін (закон від 05.10.2006 N 231-V /231-16/) 03.03.2006 внесення змін (закон від 09.02.2006 N 3421-IV /3421-15/) 01.01.2006 внесення змін (закон від 20.12.2005 N 3235-IV /3235-15/) 01.01.2006 внесення змін (закон від 31.05.2005 N 2603-IV /2603-15/) 01.01.2006 внесення змін (закон від 12.01.2005 N 2321-IV /2321-15/) 13.12.2005 внесення змін (закон від 17.11.2005 N 3108-IV /3108-15/) 31.03.2005 внесення змін (закон від 03.03.2005 N 2454-IV /2454-15/) 08.07.2004 внесення змін (закон від 15.06.2004 N 1767-IV /1767-15/) 11.02.2003 внесення змін (закон від 16.01.2003 N 429-IV /429-15/) 18.03.2002 внесення змін (закон від 07.02.2002 N 3054-III /3054-14/) 01.08.2001 внесення змін (закон від 11.07.2001 N 2638-III /2638-14/) 19.05.2001 внесення змін (закон від 26.04.2001 N 2399-III /2399-14/) 07.12.2000 внесення змін (закон від 07.12.2000 N 2120-III /2120-14/) 25.10.2000 тлумачення (решение від 25.10.2000 N 12-рп/2000 /v012p710-00/) 17.02.2000 внесення змін (закон від 17.02.2000 N 1458-III /1458-14/) 25.03.1999 внесення змін (закон від 25.03.1999 N 563-XIV /563-14/) 31.12.1998 внесення змін (закон від 31.12.1998 N 378-XIV /378-14/) 30.12.1997 внесення змін (закон від 30.12.1997 N 796/97-ВР /796/97-ВР/) 27.06.1997 внесення змін (закон від 27.06.1997 N 404/97-ВР /404/97-ВР/) 27.12.1996 внесення змін (закон від 11.12.1996 N 581/96-ВР /581/96-ВР/) 20.06.1996 внесення змін (закон від 06.06.1996 N 230/96-ВР /230/96-ВР/) 22.03.1996 внесення змін (закон від 22.03.1996 N 96/96-ВР /96/96-ВР/) 01.01.1996 внесення змін (закон від 22.12.1995 N 498/95-ВР /498/95-ВР/) 21.04.1995 внесення змін (закон від 06.04.1995 N 126/95-ВР /126/95-ВР/) 29.06.1993 внесення змін (закон від 29.06.1993 N 3328-XII /3328-12/) 17.06.1993 внесення змін (закон від 17.06.1993 N 3285-XII /3285-12/) 04.06.1993 внесення змін (закон від 05.05.1993 N 3180-XII /3180-12/) 21.05.1993 внесення змін (декрет від 30.04.1993 N 43-93 /43-93/) 03.04.1993 внесення змін (декрет від 26.03.1993 N 29-93 /29-93/) 06.01.1993 внесення змін (декрет від 26.12.1992 N 12-92 /12-92/) 01.07.1992 внесення змін (закон від 01.07.1992 N 2532-XII /2532-12/) 19.12.1991 внесення змін (закон від 19.12.1991 N 2001-XII /2001-12/) 28.02.1991 прийняття
Документ підготовлено в системі iplex
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 16, ст.200 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 797-XII від 28.02.91, ВВР, 1991, N 16, ст.201 ) ( В редакції Закону N 2001-XII від 19.12.91, ВВР, 1992, N 13, ст.178 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-XII від 01.07.92, ВВР, 1992, N 37, ст.543 )
Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Мета та основні завдання Закону
Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вирішення проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Стаття 2. Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій
Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, міри перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих і соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
Такими зонами є:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
( Частина друга статті 2 в редакції Закону N 2532-12 від01.07.92 )
Додаткові критерії забрудненості грунту радіонуклідами можуть встановлюватись Національною комісією радіаційного захисту населення України.
Критерії, за якими провадиться розмежування категорій зон, встановлюються Національною комісією по радіаційному захисту населення України.
( Частина четверта статті 2 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
Межі цих зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної комісії радіаційного захисту населення України, Академії наук України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Міністерства сільського господарства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по гідрометеорології за поданням обласних Рад народних депутатів.
Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених до цих зон, друкуються в центральній та місцевій пресі для загального відома і зберігаються у центральних та місцевих органах влади.
Стаття 3. Умови проживання і трудової діяльності населення без обмежень за радіаційним фактором
Умовою проживання і трудової діяльності населення без обмежень за радіаційним фактором є одержання додаткової за рахунок забруднення території радіоактивними ізотопами дози, яка не перевищує рівня опромінення 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік.
В'їзд у зони відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення для постійного проживання забороняється. Проживання населення у цих зонах дозволяється лише до завершення відселення. Порядок в'їзду для постійного проживання в зону гарантованого добровільного відселення визначається спеціальним рішенням Кабінету Міністрів України.
Направлення молодих спеціалістів віком до 35 років після закінчення вищих навчальних закладів, професійних навчально-виховних закладів для роботи в зонах відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення без їх згоди забороняється.
Стаття 4. Підстави для відселення та право на самостійне переселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення
Підставами для відселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Етапи відселення визначаються Концепцією.
Населення, яке проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, підлягає обов'язковому відселенню.
Кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про дальше проживання на цій території чи відселення.
Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення.
Право на самостійне переселення (до створення умов для відселення) мають громадяни, які проживають у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, а також сім'ї, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у складі яких є вагітні жінки або діти до 18 років, за умови, що вони за медичними показниками, які визначаються Міністерством охорони здоров'я України, проживати в цій зоні не можуть, або у разі перевищення індивідуальної ефективної еквівалентної дози опромінення людини понад 70 мЗв (7 бер) за життя.
( Частина п'ята статті 4 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
Громадяни, які відселяються або самостійно переселяються, користуються компенсаціями, передбаченими цим Законом.
Відселення та самостійне переселення дозволяється лише у місцевості, які не віднесені до категорій зон радіоактивно забруднених територій (стаття 2), за винятком переселення до близьких родичів.
Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Умови реевакуації населення
Реевакуація населення провадиться виключно у добровільному порядку після зниження радіоактивного забруднення території до рівня, який передбачає безпечні умови проживання без обмежень відповідно до частини першої статті 3 цього Закону. Рішення про реевакуацію населення приймається Кабінетом Міністрів України за висновками Національної комісії радіаційного захисту населення України.
Стаття 6. Якість продуктів харчування
Продукти харчування, в яких вміст радіонуклідів не перевищує встановлених норм, визнаються чистими і придатними для реалізації та споживання.
Виробництво продукції сільського господарства, радіоактивна забрудненість якої перевищує встановлені норми, забороняється.
Норми вмісту радіонуклідів у продуктах харчування, сільськогосподарській продукції встановлюються Національною комісією радіаційного захисту населення України.
Продукція, вироблена в зонах безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоекологічного контролю, повинна мати сертифікат, що вказує місце її виробництва, вміст радіонуклідів, відповідального виробника цієї продукції і контролера, який перевіряє її на вміст радіонуклідів.
Продукція, забруднена радіонуклідами понад встановлені норми, що надійшла у виробництво або для реалізації в торговельну мережу, підлягає вилученню, захороненню чи утилізації у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку з відшкодуванням пов'язаних з цим витрат власниками забрудненої продукції.
Стаття 7. Заборона виробництва, переробки і реалізації радіоактивно забрудненої продукції
Виробництво, переробка і реалізація радіоактивно забрудненої продукції, включаючи введення її як додаток до чистої сировини, за винятком продукції науково-виробничого, дослідного характеру, забороняється.
Стаття 8. Інформація про рівні радіоактивного забруднення
Кабінет Міністрів України забезпечує громадянам України надання повної, своєчасної та достовірної інформації про рівні забруднення радіоактивними речовинами місцевостей, на яких вони проживають або працюють, про ступінь забрудненості радіонуклідами продуктів харчування та майна, про усі вимоги та умови додержання режиму радіаційної безпеки.
Органи громадського контролю можуть перевіряти достовірність зазначеної інформації.
Р о з д і л II
СТАТУС ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
Стаття 9. Визначення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стаття 10. Визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
---------------
* Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
( Стаття 10 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
Стаття 11. Визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження та відселені із зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років на території зони безумовного (обов'язкового) відселення, за умови, що їх було направлено в цю зону за розпорядженнями міністерств, відомств, виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать діти, у яких доза опромінення щитовидної залози перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони здоров'я України.
( Стаття 11 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
Стаття 12. Встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я та наслідками Чорнобильської катастрофи
Причинний зв'язок між погіршенням стану здоров'я, захворюванням, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо уповноваженою на те медичною установою (не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби національної безпеки України) не підтверджено відсутність такого зв'язку.
( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-12 від01.07.92 )
Стаття 13. Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи
Держава зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану громадянам за:
1) пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
2) втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою;
3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
На державу покладаються також зобов'язання щодо своєчасного медичного обстеження і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Стаття 14. Визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій
Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10 і 11), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження;
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки - не менше 14 календарних днів у 1986 році,
а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:
- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
- постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
( Частина перша статті 14 в редакції Закону N 2532-12 від01.07.92)
Крім встановлених цією статтею категорій осіб, право на пільги, передбачені цим Законом, мають особи, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років на території зони безумовного (обов'язкового) відселення, за умови, що їх було направлено в цю зону за розпорядженнями міністерств, відомств, виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів.
( Частина друга статті 14 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
Громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Громадяни, які захворіли на променеву хворобу або захворювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених у частині третій цієї статті.
Стаття 15. Підстави для визначення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.
Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.
( Стаття 15 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
Р о з д і л III
ЄДИНА СИСТЕМА РЕЄСТРАЦІЇ ТА МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
Стаття 16. Організація єдиного державного обліку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
З метою найбільш ефективного вирішення завдань медико-соціального забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, створюється Державний реєстр України (єдина інформаційна система), до складу якого входять соціологічні, дозиметричні і медичні підреєстри.
Головними завданнями Державного реєстру України є здійснення контролю за станом здоров'я, вивчення найближчих та віддалених медичних наслідків у осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Міністерства та інші центральні органи Державного управління, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, органи державної адміністрації, громадські організації передають у Державний реєстр України повну і вичерпну інформацію щодо осіб, визначених статтями 10, 11, 27 цього Закону, для включення в банк даних необхідних відомостей про календарні строки їх роботи, період проживання на радіоактивно забруднених територіях, про місце роботи, про дози опромінення.
Реєстраційний номер у Державному реєстрі України повідомляється громадянам, а також лікувальним закладам за місцем їх проживання або роботи.
Громадянам гарантується збереження лікарської таємниці щодо відомостей, які знаходяться в Державному реєстрі України.
Працівники Державного реєстру України несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за розголошення відомостей щодо осіб, внесених до Державного реєстру України.
Положення про організацію і функціонування Державного реєстру України розробляється Міністерством охорони здоров'я України та затверджується Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 16 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
Стаття 17. Організація медичного обстеження і оздоровлення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство соціального забезпечення України, Міністерство народної освіти України, Міністерство вищої освіти України, державні, громадські організації, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів організують щорічне медичне обстеження (диспансеризацію), санаторно-курортне лікування всіх осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, запроваджують систему радіаційно-екологічного, медико-генетичного, медико-демографічного моніторингу на території України. Цими органами у регіонах найбільшого зосередження осіб, які постраждали, створюються спеціалізовані центри, в тому числі дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації потерпілих осіб.
Медикаменти та медичне устаткування, які надходять цільовим постачанням на території радіоактивного забруднення, не оподатковуються і звільняються від сплати мита.
Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язані проходити обов'язкове обстеження в медичних закладах.
Громадяни, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, переогляд у медико-соціальній експертній комісії проходять один раз у п'ять років. При досягненні віку жінками 44 років, а чоловіками - 49 років група інвалідності встановлюється безстроково.
Громадянам, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня і внаслідок цього стали інвалідами I або II групи, інвалідність встановлюється безстроково незалежно від віку.
За бажанням інвалідів їх переогляд проводиться в будь-який час.
Стаття 18. Норми харчування у спеціалізованих лікувальних, лікувально-санаторних і курортних закладах
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Кабінетом Міністрів України за рекомендаціями Міністерства охорони здоров'я України встановлюються додаткові норми раціонального харчування у спеціалізованих лікувальних, лікувально-санаторних і курортних закладах.
Р о з д і л IV
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ГРОМАДЯН, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ. ЗАГАЛЬНІ КОМПЕНСАЦІЇ ТА ПІЛЬГИ
Стаття 19. Надання компенсацій та пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Компенсації та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи дітей, відповідно до встановлених категорій.
Конкретизація компенсацій і пільг зумовлена економічною ситуацією в Україні.
Стаття 20. Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1
Особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі компенсації та пільги:
1) безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;
2) безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них, що визначається Міністерством охорони здоров'я України);
( Пункт 2 частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-12 від 01.07.92 )
3) першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках;
4) позачергове безплатне щорічне надання органами соціального забезпечення санаторно-курортних путівок або одержання за бажанням громадян грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні, що визначається Кабінетом Міністрів України, для самостійного санаторно-курортного лікування;
5) користування при виході на пенсію та зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи;
6) щорічне медичне обслуговування, диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих стаціонарах;
7) переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.
У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.
При переведенні у зв'язку із станом здоров'я на нижчеоплачувану роботу зазначеним працівникам виплачується різниця між попереднім заробітком і заробітком на новій роботі до встановлення інвалідності або одужання, але не більше одного року;
( Пункт 7 частини першої статті 20 в редакції Закону N 2532-12 від01.07.92 )
8) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від безперервного стажу роботи;
9) виплата працюючим інвалідам допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців у календарному році;
10) позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви.
Крім загальних підстав, передбачених законодавством України, такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються особи, які забезпечені жилою площею нижче рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті або які проживають у комунальних квартирах.
Особам, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, надається додаткова жила площа у вигляді окремої кімнати.
Сім'я, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на додаткову жилу площу, порядок надання і розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України;
11) оплата займаної ними та членами їх сім'ї жилої площі (в межах норми, передбаченої статтею 47 Житлового кодексу України) в розмірі 50 процентів квартирної плати, обчисленої за ставками, встановленими для робітників і службовців, а також оплата в розмірі 50 процентів встановленої плати за користування комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) і телефоном.
( Абзац перший пункту 11 частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-12 від 01.07.92 )
Пільги щодо квартирної плати надаються громадянам, які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду, а щодо оплати комунальних послуг також і тим, хто проживає у будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів та в будинках, що належать громадянам на праві особистої власності.
Особам, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення, відшкодовується 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню;
12) передача безплатно в особисту власність займаних ними та їх сім'ями жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду незалежно від того, чи є вказана особа наймачем чи членом сім'ї наймача. Вказана пільга може бути використана один раз;
13) позачергове безплатне забезпечення автомобілем ЗАЗ-968 (при наявності відповідних медичних показань або інвалідності I, II групи, а також відсутності в особистому користуванні автомобіля). За бажанням інваліда йому може бути позачергово продано автомобіль іншої марки з оплатою різниці у вартості, якщо протягом семи років перед зверненням він не купував новий автомобіль;
14) забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України;
15) безплатне користування всіма видами міського і приміського транспорту (крім таксі) на території України;
( Пункт 15 частини першої статті 20 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
16) одержання лікарняного листка на весь період лікування в санаторіях і спеціалізованих лікувальних закладах з урахуванням часу проїзду туди й назад, з виплатою допомоги по державному соціальному страхуванню незалежно від того, ким і за чий рахунок видано путівку;
17) позачергове обов'язкове забезпечення їх дітей місцями у дошкільних закладах незалежно від відомчої підпорядкованості;
18) звільнення від сплати податків і мита всіх видів;
19) безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків;
( Пункт 19 частини першої статті 20 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
20) позачергове відведення місцевими Радами народних депутатів земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач;
21) одержання безпроцентної позики на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво з розрахунку 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї з погашенням 50 процентів позики за рахунок державного бюджету, а також безпроцентної позики для будівництва садових будинків та благоустрою садових ділянок, будівництва індивідуальних гаражів, незалежно від того, кому з членів сім'ї відведено земельну ділянку чи хто з них є членом кооперативу. Вказані пільги можуть бути використані один раз;
22) використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік;
23) першочерговий протягом року вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів для тих, хто потребує поліпшення житлових умов, до кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічного обслуговування, до садівницьких товариств, а також право на придбання садових будинків або матеріалів для їх будівництва, для індивідуальної забудови за умови відведення земельних ділянок;
24) першочергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях зв'язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
25) першочергове придбання промислових товарів підвищеного попиту, в тому числі легкового автомобіля, мотоцикла, моторного човна, телевізора, холодильника, меблів, пральної машини, пилососа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
26) вступ поза конкурсом у вищі навчальні заклади, професійні навчально-виховні заклади, а також на курси для професійного навчання з обов'язковим наданням гуртожитку на час навчання для тих, хто не має житла, і гарантованою виплатою стипендії, підвищеної на 100 процентів, незалежно від місця навчання на території України. Особи, які закінчили середні навчальні заклади з відзнакою (відмінними оцінками), приймаються без екзаменів у вищі навчальні заклади за результатами співбесіди. Вказані особи навчаються за рахунок держави;
( Пункт 26 частини першої статті 20 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
27) позачергове влаштування в заклади соціального забезпечення, а також на обслуговування службами соціального забезпечення вдома, якщо хворий не має близьких родичів, які проживають з ним.
У разі неможливості організації такого обслуговування закладами соціального забезпечення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за хворим;
28) позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення;
29) надання безпроцентної позики для організації підприємницької діяльності, селянського (фермерського) господарства. Вказана пільга може бути використана один раз;
30) погашення несплаченої частини безпроцентної позики на господарське обзаведення в розмірі до 5 тисяч карбованців на сім'ю, яку одержали евакуйовані з 30-кілометрової зони, за рахунок держави;
31) оплата лікарняних листків по тимчасовій непрацездатності особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нараховується за їх бажанням з середнього фактичного заробітку, який вони одержували під час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, без обмеження двома тарифними ставками або посадовими окладами.
У такому ж порядку оплата лікарняних листків провадиться і особам, тимчасова непрацездатність яких настала внаслідок загального захворювання;
32) відшкодування збитків, завданих в результаті захворювання або каліцтва, що виникли у зв'язку з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і призвели до стійкої втрати працездатності (без встановлення інвалідності), визначається в порядку, передбаченому законодавством для випадків відшкодування таких збитків, завданих робітникам і службовцям при виконанні ними своїх трудових обов'язків.
Компенсації і пільги, передбачені пунктами 1, 2, 5, 7, 8, 11, 12, 17, 20, 23, 27 і 30 цієї статті поширюються на сім'ї померлих громадян, віднесених до категорії 1, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Стаття 21. Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 2
Особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі компенсації та пільги:
1) пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31, 32 статті 20;
( Пункт 1 частини першої статті 21 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
2) першочергове щорічне безплатне забезпечення за місцем роботи санаторно-курортними путівками чи путівками на відпочинок або компенсація за їх бажанням середньої вартості путівки в Україні для самостійного санаторно-курортного лікування чи відпочинку;
3) позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Крім загальних підстав, передбачених законодавством України, такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються особи, які забезпечені жилою площею нижче рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті або які проживають у комунальних квартирах.
Сім'я, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на додаткову жилу площу, порядок надання і розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України;
4) 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом;
( Пункт 4 частини першої статті 21 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
5) першочергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення;
6) забезпечення продуктами харчування за фізіологічними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 25 процентів вартості продуктів харчування за фізіологічними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, за винятком дітей, які знаходяться на повному державному забезпеченні;
( Пункт 6 частини першої статті 21 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
7) одержання безпроцентної позики на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво із розрахунку 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї з погашенням 25 процентів позики за рахунок державного бюджету, а також безпроцентної позики для будівництва садових будинків та благоустрою садових ділянок, будівництва індивідуальних гаражів незалежно від того, кому з членів сім'ї відведено земельну ділянку, чи хто з них є членом кооперативу. Вказані пільги можуть бути використані один раз;
8) збереження протягом року середньої заробітної плати за працівниками, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986-1987 років та виведені за медичними показниками із зони відчуження (пункт 1 статті 2) і переведені на нижчеоплачувану роботу або направлені на навчання інших професій (спеціальностей);
9) безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі) на території України для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 2.
( Пункт 9 частини першої статті 21 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
Компенсації і пільги, передбачені пунктами 1, 2, 5, 7, 8, 11, 12, 17, 20, 23, 27, 30 статті 20, поширюються на сім'ї померлих громадян, віднесених до категорії 2, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Стаття 22. Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 3
Особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14), надаються такі компенсації та пільги:
1) пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 8, 17, 20, 27 статті 20, а також пунктом 7 статті 20 для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 3;
( Пункт 1 статті 22 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
2) пільгове щорічне забезпечення за місцем роботи санаторно-курортними путівками чи путівками на відпочинок або компенсація за їх бажанням 70 процентів середньої вартості путівки в Україні для самостійного санаторно-курортного лікування чи відпочинку;
3) щорічне отримання відпустки строком до 14 робочих днів без збереження заробітної плати одному з батьків, які мають неповнолітніх дітей і проживають на територіях зон радіоактивного забруднення;
4) першочерговий вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів (у м. Києві та курортних місцевостях - за наявністю прописки) для тих, хто потребує поліпшення житлових умов;
5) одержання безпроцентної позики на індивідуальне житлове будівництво незалежно від того, кому з членів сім'ї відведено земельну ділянку. Вказана пільга може бути використана один раз;
6) зарахування поза конкурсом при одержанні позитивних оцінок на вступних екзаменах у навчальні заклади осіб, які проживають на території радіоактивного забруднення та прожили на цих територіях не менше двох років і направлені на навчання згідно з планом цільової підготовки або договорами з підприємствами. Вказані особи навчаються за рахунок держави.
Студентам, які проживали до вступу в навчальні заклади на територіях радіоактивного забруднення не менше двох років, гарантується надання гуртожитку, якщо вони не мають житла, а також виплата стипендії, підвищеної на 100 процентів, незалежно від місця навчання на території України;
( Пункт 6 статті 22 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
7) забезпечення продуктами харчування відповідно до фізіологічних норм, а також забезпечення продуктами харчування, які мають радіопротекторні властивості, тих, хто проживає на територіях радіоактивного забруднення;
8) пріоритетне забезпечення промисловими товарами тривалого користування, перелік і порядок продажу яких визначається Кабінетом Міністрів України;
9) взяття на квартирний облік громадян, які проживають у комунальних квартирах, незалежно від розміру жилої площі;
10) передача в особисту власність жилих будинків та жилих приміщень державного і громадського житлового фонду, в які відселені або самостійно переселилися громадяни, відповідно до статті 4 цього Закону, незалежно від розміру займаної площі;
11) передача громадянам, які відпрацювали на території зони гарантованого добровільного відселення не менш як три роки, безплатно в особисту власність житла, яке вони займають у цій зоні;
12) надання пільгової позики для організації підприємницької діяльності, селянського (фермерського) господарства. Розмір пільгових процентних ставок по наданих позиках встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вказана пільга може бути використана один раз;
13) особам, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - надання пільг, передбачених пунктом 18 статті 20, а також першочергове безплатне забезпечення за місцем роботи санаторно-курортними путівками чи путівками на відпочинок або компенсація за їх бажанням середньої вартості путівки в Україні для самостійного санаторно-курортного лікування чи відпочинку;
( Пункт 13 статті 22 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
14) відшкодування 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню, особам, які проживають до відселення у будинках, що не мають центрального опалення.
Компенсації і пільги, передбачені пунктами 1, 2, 5, 7, 8, 17, 20, 27 статті 20, поширюються на сім'ї померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
( Статтю 22 доповнено частиною другою згідно із Законом N 2532-12 від 01.07.92 )
Стаття 23. Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4
Особам, віднесеним до категорії 4 (пункт 4 статті 14), надаються такі компенсації та пільги:
1) пільги, передбачені пунктами 1, 3, 5, 6, 8 статті 20 і пунктами 3, 5, 6, 7, 8, 9, 12 статті 22;
( Пункт 1 частини першої статті 23 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
2) першочергове зубопротезування із знижкою вартості на 50 процентів (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них, що визначається Міністерством охорони здоров'я України);
( Пункт 2 частини першої статті 23 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
3) пільгове щорічне забезпечення за основним місцем роботи санаторно-курортними путівками чи путівками на відпочинок, або компенсація за їх бажанням 50 процентів середньої вартості путівки в Україні для самостійного санаторно-курортного лікування чи відпочинку;
4) передача громадянам, які відпрацювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менш як п'ять років, безплатно в особисту власність житла, яке вони займають у цій зоні;
5) відшкодування 50 процентів вартості палива, придбаного в межах встановлених норм, особам, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Особи, які постійно проживають та постійно працюють або постійно проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від сплати податків і мита всіх видів, а особи, які постійно працюють, але не проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від сплати прибуткового податку, - за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.
( Частина друга статті 23 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
Всі пільги, передбачені цією статтею, надаються громадянам на час постійного проживання або постійної роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Стаття 24. Компенсації та пільги громадянам, які тимчасово працювали на території зони безумовного (обов'язкового) відселення у 1986 році
Громадянам, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років на території зони безумовного (обов'язкового) відселення, за умови, що їх було направлено в цю зону за розпорядженнями міністерств, відомств, виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів, надаються компенсації та пільги, передбачені пунктами 1, 6, 8, 20, 27, 29 статті 20 і пункту 3 статті 23.
( Стаття 24 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 )
Стаття 25. Проходження військової служби особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Особи призовного віку, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не направляються для проходження військової служби на території з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення, а також у військові частини з ядерними установками або іншими джерелами іонізуючого опромінення, надвисокими частотами і компонентами ракетного пального.
Військовослужбовцям строкової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, надаються обов'язкові щорічні відпустки тривалістю не менш як 30 діб без урахування часу проїзду.
Військовослужбовці строкової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проходять обов'язкове щорічне медичне обстеження.
Стаття 26. Винагорода за вислугу років працівникам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4
Працівники, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, мають право на щорічну одноразову винагороду за вислугу років незалежно від місця роботи або служби. Розмір винагороди визначається залежно від загального стажу роботи:
------------------------------------------------------------
За умови загального | Розмір річної винагороди з розрахунку
стажу роботи | місячної тарифної ставки, посадового
| окладу, окладу грошового утримання,
| які склалися на кінець року
------------------------------------------------------------
від 1 до 3 років 0,8
від 3 до 5 років 1,0
від 5 до 10 років 1,2
від 10 до 15 років 1,5
понад 15 років 2,0
Винагорода за вислугу років виплачується за повний відпрацьований календарний рік, а якщо працівник відпрацював менше календарного року - пропорційно відпрацьованому часу.