Незареєстровані лікарські засоби або зареєстровані лікарські засоби за показаннями, не зазначеними в інструкції для медичного застосування чи короткій характеристиці лікарського засобу, в межах програм розширеного доступу пацієнтів до незареєстрованих лікарських засобів або програм доступу суб’єктів дослідження (пацієнтів) до досліджуваного лікарського засобу після завершення клінічного дослідження можуть використовуватися в інтересах лікування особи виключно після отримання її письмової згоди. Стосовно особи віком до 14 років (малолітньої особи) зазначені лікарські засоби можуть використовуватися за наявності письмової згоди її батьків (одного з батьків) або інших законних представників (законного представника), а стосовно особи віком від 14 до 18 років - за її письмовою згодою та письмовою згодою її батьків (одного з батьків) або інших законних представників (законного представника), стосовно особи, цивільна дієздатність якої обмежена, - за її письмовою згодою та письмовою згодою її піклувальників (піклувальника), стосовно особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - за письмовою згодою її законного представника. При отриманні згоди на застосування таких лікарських засобів особі та/або її законному представнику має надаватися повна інформація про цілі, методи, побічні ефекти, можливий ризик та очікувані результати від застосування цих лікарських засобів, наявність чи відсутність альтернативних варіантів лікування.
( Закон доповнено статтею 44-1 згідно із Законом № 2054-IX від 15.02.2022 )
Стаття 45. Медико-біологічні експерименти на людях
Застосування медико-біологічних експериментів на людях допускається із суспільно корисною метою за умови їх наукової обгрунтованості, переваги можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків для здоров'я або життя, гласності застосування експерименту, повної інформованості і вільної згоди повнолітньої дієздатної фізичної особи, яка підлягає експерименту, щодо вимог його застосування, а також за умови збереження в необхідних випадках лікарської таємниці. Забороняється проведення науково-дослідного експерименту на хворих, ув'язнених або військовополонених, а також терапевтичного експерименту на людях, захворювання яких не має безпосереднього зв'язку з метою досліду.
( Частина перша статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )
Порядок проведення медико-біологічних експериментів регулюється законодавчими актами України.
Стаття 46. Донорство крові та її компонентів
Здавання крові, її компонентів для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.
Донорство крові, її компонентів здійснюється відповідно до закону.
Донорам надаються пільги, передбачені законодавством України.
( Стаття 46 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007 )
Стаття 47. Трансплантація анатомічних матеріалів людині
Застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині здійснюється у визначеному законом порядку.
( Стаття 47 в редакції Закону № 2427-VIII від 17.05.2018 )
Стаття 48. Штучне запліднення та імплантація ембріона
Застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.
( Частина перша статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )
Розкриття анонімності донора може бути здійснено в порядку, передбаченому законодавством.
Стаття 49. Застосування методів стерилізації
Застосування методів стерилізації може здійснюватися за бажанням повнолітнього пацієнта в закладах охорони здоров'я за медичними показаннями, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
( Частина перша статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )( Частину другу статті 49 виключено на підставі Закону № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Стаття 50. Добровільне штучне переривання вагітності
Операція штучного переривання вагітності (аборт) може бути проведена за бажанням жінки у закладах охорони здоров'я при вагітності строком не більше 12 тижнів.
У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти двох тижнів.
( Частина друга статті 50 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007 )
Перелік обставин, що дозволяють переривання вагітності після дванадцяти тижнів вагітності, встановлюється законодавством.
( Статтю 50 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )
Стаття 51. Зміна (корекція) статевої належності
На прохання пацієнта відповідно до медико-біологічних і соціально-психологічних показань, які встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, йому може бути проведено шляхом медичного втручання в закладах охорони здоров'я зміну (корекцію) його статевої належності.
Особі, якій було здійснено зміну статевої належності, видається медичне свідоцтво, на підставі якого надалі вирішується питання про відповідні зміни в її правовому статусі.
Стаття 52. Визначення незворотної смерті людини та припинення активних заходів щодо підтримання життя пацієнта
Медичні працівники зобов’язані надавати медичну допомогу у повному обсязі пацієнту, який знаходиться в невідкладному стані. Активні заходи щодо підтримання життя пацієнта припиняються у разі, якщо стан людини визначається як незворотна смерть.
Моментом незворотної смерті людини є момент смерті її головного мозку або її біологічна смерть.
Смерть мозку визначається при повному і незворотному припиненні всіх його функцій, що реєструється при працюючому серці і штучній вентиляції легень. Констатація смерті мозку людини здійснюється консиліумом лікарів у закладі охорони здоров’я, в якому знаходиться пацієнт, на підставі діагностичних критеріїв смерті мозку людини. За фактом констатації смерті мозку людини консиліум лікарів складає акт, який підписується всіма членами консиліуму та долучається до медичної документації пацієнта. До складу консиліуму лікарів не можуть бути включені лікарі, які беруть участь у вилученні анатомічних матеріалів та їх трансплантації.
( Частина третя статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законами № 418-IX від 20.12.2019, № 1967-IX від 16.12.2021 )
Біологічна смерть людини встановлюється медичним працівником на підставі діагностичних критеріїв біологічної смерті людини (незворотне припинення кровообігу та дихальних функцій, поява ранніх та/або пізніх трупних змін) з внесенням відповідних відомостей до медичної документації пацієнта.
У разі встановлення біологічної смерті людини констатація смерті мозку людини не проводиться.
Порядок припинення активних заходів щодо підтримання життя пацієнта, порядок констатації та діагностичні критерії смерті мозку людини, положення про консиліум лікарів, форма акта про констатацію смерті мозку людини, діагностичні критерії біологічної смерті людини затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Медичним працівникам забороняється здійснення евтаназії - навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань.
( Стаття 52 в редакції Закону № 2427-VIII від 17.05.2018 )
Стаття 53. Спеціальні заходи профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань
З метою охорони здоров'я населення органи і заклади охорони здоров'я зобов'язані здійснювати спеціальні заходи профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань (туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепра, хронічний алкоголізм, наркоманія), а також карантинних захворювань.
Порядок здійснення госпіталізації та лікування таких хворих, у тому числі і у примусовому порядку, встановлюється законодавчими актами України.
Стаття 53-1. Профілактика та лікування рідкісних (орфанних) захворювань
Держава забезпечує заходи з профілактики рідкісних (орфанних) захворювань та організацію надання громадянам, які страждають на такі захворювання, відповідної медичної допомоги. З цією метою центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я:
визначає та затверджує перелік рідкісних (орфанних) захворювань та забезпечує офіційну публікацію цього переліку;
( Абзац третій частини першої статті 53-1 виключено на підставі Закону № 2347-IX від 01.07.2022 )
визначає заходи, необхідні для забезпечення профілактики рідкісних (орфанних) захворювань, та встановлює порядок надання медичної допомоги громадянам, які страждають на ці захворювання.
Обробка медичної інформації щодо громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, здійснюється в електронній системі охорони здоров’я.
( Статтю 53-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2347-IX від 01.07.2022 )
Громадяни, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, безперебійно та безоплатно забезпечуються необхідними для лікування цих захворювань лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання відповідно до їх переліку та обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Розділ V доповнено статтею 53-1 згідно із Законом № 1213-VII від 15.04.2014 )
Розділ VI
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, МЕДИЧНИМИ ВИРОБАМИ ТА ДОПОМІЖНИМИ ЗАСОБАМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ
( Назва розділу VI в редакції Закону № 3911-IX від 21.08.2024 )
Стаття 54. Порядок забезпечення лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами
Громадяни забезпечуються лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами через заклади охорони здоров'я, які мають право на це відповідно до закону.
( Частина перша статті 54 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3611-VI від 07.07.2011 )
Порядок забезпечення громадян безплатно або на пільгових умовах лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами визначається законодавством України.
Перелік лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, затверджується Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 54 доповнено новою частиною згідно із Законом № 531-IX від 17.03.2020 )
Заклади охорони здоров'я, які мають право на це відповідно до закону, можуть відпускати лише такі лікарські засоби та імунобіологічні препарати, які дозволені для застосування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, і несуть відповідальність за забезпечення належного режиму їх зберігання та реалізації, а також за підтримання обов'язкового асортименту лікарських засобів та імунобіологічних препаратів, в тому числі необхідного запасу на випадок епідемічних захворювань, стихійного лиха та катастроф.
( Частина статті 54 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3611-VI від 07.07.2011 )
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я регулярно інформує працівників сфери охорони здоров'я і населення про лікарські засоби та імунобіологічні препарати, дозволені до застосування.
Стаття 55. Виробництво лікарських засобів та імунобіологічних препаратів
Виробництво нових лікарських засобів та імунобіологічних препаратів для медичних цілей допускається з дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я після встановлення їх лікувальної або профілактичної ефективності.
( Частина перша статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012 )
Якість лікарських засобів та імунобіологічних препаратів повинна відповідати вимогам Державної Фармакопеї України і технічним умовам, затвердженим у встановленому порядку.
Контроль за якістю лікарських засобів та імунобіологічних препаратів, що виготовляються підприємствами України, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів.
( Частина третя статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012 )
Стаття 56. Призначення та забезпечення медичними виробами та допоміжними засобами реабілітації
Призначення медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації пацієнтам здійснюється у порядку призначення медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Категорії осіб, які підлягають безплатному або пільговому забезпеченню зазначеними виробами, а також умови і порядок забезпечення ними встановлюються законодавством України.
( Стаття 56 в редакції Закону № 3911-IX від 21.08.2024 )
Розділ VII
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я МАТЕРІ ТА ДИТИНИ
Стаття 57. Заохочення материнства. Гарантії охорони здоров'я матері та дитини
Материнство в Україні охороняється і заохочується державою.
Охорона здоров'я матері та дитини забезпечується організацією широкої мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв та будинків відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих закладів; наданням жінці відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами з виплатою допомоги по соціальному страхуванню та встановленням перерв у роботі для годування дитини; виплатою у встановленому порядку допомоги у зв'язку з народженням дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною; забороною застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах, переведенням вагітних жінок на легку роботу із збереженням середнього заробітку; поліпшенням і оздоровленням умов праці та побуту; усуненням негативних екологічних факторів; державною і громадською допомогою сім'ї та іншими заходами у порядку, встановленому законодавством України.
З метою охорони здоров'я жінки їй надається право самій вирішувати питання про материнство.
Стаття 58. Забезпечення медичною допомогою вагітних жінок і новонароджених
Заклади охорони здоров'я забезпечують кожній жінці кваліфікований медичний нагляд за перебігом вагітності, стаціонарну медичну допомогу при пологах і медичну допомогу матері та новонародженій дитині.
Стаття 59. Піклування про зміцнення та охорону здоров'я дітей і підлітків
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я своїх дітей, їх фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя. У разі порушення цього обов'язку, якщо воно завдає істотної шкоди здоров'ю дитини, винні у встановленому порядку можуть бути позбавлені батьківських прав.
З метою виховання здорового молодого покоління з гармонійним розвитком фізичних і духовних сил держава забезпечує розвиток широкої мережі дитячих садків, шкіл-інтернатів, оздоровниць, таборів відпочинку та інших дитячих закладів.
Дітям, які перебувають на вихованні в дитячих закладах і навчаються в школах, забезпечуються необхідні умови для збереження і зміцнення здоров'я та гігієнічного виховання. Умови навчально-трудового навантаження, а також вимоги щодо режиму проведення занять визначаються за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 60. Забезпечення дітей і підлітків медичною допомогою
Медична допомога дітям надається закладами охорони здоров'я та лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці. До державних дитячих санаторіїв путівки дітям надаються безплатно.
( Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3611-VI від 07.07.2011 )
Діти і підлітки перебувають під диспансерним наглядом.
Стаття 61. Дитяче харчування
Держава забезпечує дітей віком до трьох років дитячим харчуванням, що відповідає вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, відповідно до Закону України "Про охорону дитинства".
( Стаття 61 в редакції Закону № 2978-12 від 03.02.93; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 1822-IX від 21.10.2021 )
Стаття 62. Контроль за охороною здоров’я дітей у закладах освіти
( Назва статті 62 в редакції Закону № 4246-IX від 12.02.2025 )
Контроль за охороною здоров’я дітей та проведенням оздоровчих заходів у закладах освіти усіх типів, організаційно-правових форм та форм власності здійснюють органи та заклади охорони здоров’я разом із засновниками закладів освіти або уповноваженими ними органами (особами).
Громадський контроль здійснюють громадські об’єднання відповідно до закону.
( Текст статті 62 в редакції Законів № 3611-VI від 07.07.2011, № 3788-IX від 06.06.2024 )
Стаття 63. Державна допомога громадянам у здійсненні догляду за дітьми з дефектами фізичного або психічного розвитку
Діти з дефектами фізичного або психічного розвитку, які потребують медико-соціальної допомоги і спеціального догляду, за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, можуть утримуватися в будинках дитини, дитячих будинках та інших спеціалізованих дитячих закладах за державний рахунок.
Сім'ям або особам та закладам, на утриманні яких перебувають такі діти, надається медико-соціальна допомога у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 64. Пільги, що надаються матерям в разі хвороби дітей
При неможливості госпіталізації або відсутності показань до стаціонарного лікування дитини мати або інший член сім’ї, який доглядає дитину, може звільнятися від роботи з виплатою допомоги з фондів соціального страхування у встановленому порядку. При стаціонарному лікуванні дітей віком до шести років, а також тяжкохворих дітей старшого віку, які потребують за висновком лікарів материнського догляду, матері або іншим членам сім’ї надається можливість перебувати з дитиною в закладі охорони здоров’я із забезпеченням безплатного харчування і умов для проживання та виплатою допомоги по соціальному страхуванню у встановленому порядку.
( Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3611-VI від 07.07.2011; текст статті 64 в редакції Закону № 2347-IX від 01.07.2022 )
Стаття 65. Контроль за трудовим і виробничим навчанням та умовами праці підлітків
Виробниче навчання підлітків дозволяється відповідно до законодавства за тими професіями, які відповідають їх віку, фізичному і розумовому розвитку та стану здоров'я. Трудове та виробниче навчання здійснюється під систематичним медичним контролем.
Контроль за умовами праці підлітків, а також проведенням спеціальних заходів, спрямованих на запобігання захворюванням підлітків, здійснюють органи і заклади охорони здоров'я разом з власниками підприємств, установ, організацій, а також органами управління освітою, громадськими організаціями.
( Частина друга статті 65 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3611-VI від 07.07.2011 )
Стаття 66. Обов'язкові медичні огляди працюючих підлітків
Медичний огляд підлітків є обов'язковим для вирішення питання про прийняття їх на роботу. Медичні огляди працюючих підлітків повинні проводитись регулярно, але не рідше одного разу на рік.
Розділ VIII
МЕДИКО-САНІТАРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ВІДПОЧИНКУ
Стаття 67. Медико-санітарне забезпечення санаторно-курортної діяльності
Санаторно-курортні заклади здійснюють свою діяльність у порядку, передбаченому законодавством про курорти. З метою забезпечення надання в них належної медичної допомоги відкриття санаторно-курортного закладу, встановлення його спеціалізації (медичного профілю) та медичних показань і протипоказань для санаторно-курортного лікування здійснюється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
( Частина перша статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012 )
Потреба у санаторно-курортному лікуванні визначається лікарем за станом здоров’я особи і оформляється медичними документами відповідно до встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, зразка.
( Частина друга статті 67 в редакції Закону № 2347-IX від 01.07.2022 )
Органи охорони здоров'я зобов'язані надавати санаторно-курортним закладам науково-методичну і консультативну допомогу.
Державний контроль за наданням медичної допомоги в санаторно-курортних закладах здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, який має право у встановленому законодавчими актами порядку зупиняти діяльність цих закладів через порушення законодавства про охорону здоров'я або законних прав та інтересів громадян.
( Частина четверта статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5460-VI від 16.10.2012, № 2573-IX від 06.09.2022 )
Стаття 68. Медико-санітарне забезпечення відпочинку
Власники та керівники будинків відпочинку, пансіонатів, туристських баз, інших підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з організацією відпочинку населення, зобов'язані створити здорові і безпечні умови для відпочинку, фізкультурно-оздоровчих занять, додержувати законодавства про охорону здоров'я і санітарно-гігієнічних норм, забезпечити можливість надання особам, які відпочивають, необхідної медичної допомоги.
( Частина перша статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом № 200/94-ВР від 13.10.94 )
Державний контроль за медико-санітарним забезпеченням відпочинку населення здійснюють органи охорони здоров'я.
Розділ IX
МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА
Стаття 69. Медична експертиза з тимчасової непрацездатності
Медична експертиза з тимчасової непрацездатності осіб проводиться лікарем у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності, а також лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.
Порядок проведення медичної експертизи з тимчасової непрацездатності визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Під час проведення медичної експертизи з тимчасової непрацездатності встановлюються факт і тривалість тимчасової непрацездатності, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність, який формується в електронній системі охорони здоров’я (або листком непрацездатності, виданим у паперовій формі).
Медичний висновок про тимчасову непрацездатність формується у зв’язку з захворюванням або травмою, вагітністю та пологами, отриманням реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я, протезуванням, здійсненням тимчасового догляду за хворим членом сім’ї, хворою дитиною, карантином, санаторно-курортним лікуванням, необхідністю тимчасового переведення працівника у зв’язку з хворобою на іншу роботу, відповідно до порядку формування, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
( Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3611-VI від 07.07.2011, № 1590-VII від 04.07.2014, № 2581-VIII від 02.10.2018, № 1053-IX від 03.12.2020, № 2573-IX від 06.09.2022, № 3911-IX від 21.08.2024; в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024 )
Стаття 69-1. Комплексна оцінка обмежень повсякденного функціонування та оцінювання повсякденного функціонування
Комплексна оцінка обмежень повсякденного функціонування проводиться з метою визначення обмежень, що перешкоджають або унеможливлюють виконання особою повсякденної діяльності у спосіб та в об’ємі нарівні з іншими людьми і призводять до обмеження повсякденного функціонування.
Комплексна оцінка обмежень повсякденного функціонування може включати в себе оцінювання у сфері охорони здоров’я, соціальній, освітній cферах, сфері зайнятості, сфері фізичної культури та спорту та інших сферах повсякденного функціонування за потреби особи.
Оцінювання у сфері охорони здоров’я проводиться шляхом оцінювання повсякденного функціонування.
Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії направлення на оцінювання повсякденного функціонування затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов’язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Повторне та позачергове оцінювання повсякденного функціонування проводяться у порядку, визначеному цією статтею.
Оцінювання повсякденного функціонування проводиться з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму людини, що призвело до стійкого обмеження повсякденного функціонування, визначення необхідних компенсаторів обмежень повсякденного функціонування, та необхідності оцінки потреб в інших сферах повсякденного функціонування.
Оцінювання повсякденного функціонування проводиться особі, яка має стани та/або захворювання, що відповідають критеріям направлення на таке оцінювання.
Направлення на оцінювання повсякденного функціонування за згодою особи може здійснювати лікуючий лікар з надання первинної медичної допомоги, лікуючий лікар закладу охорони здоров’я, що забезпечує надання спеціалізованої медичної допомоги, або голова військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії, у тому числі в електронній формі за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування після початку її функціонування.
Лікуючий лікар, голова військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії несе відповідальність за внесення завідомо неправдивої інформації до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування під час формування направлення на оцінювання повсякденного функціонування.
( Частина статті 69-1 вводиться в дію з 1 липня 2025 року )
Критерії оцінювання повсякденного функціонування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Оцінювання повсякденного функціонування включає такі етапи:
1) виявлення необхідності проведення оцінювання повсякденного функціонування відповідно до критеріїв направлення на оцінювання повсякденного функціонування;
2) направлення на додаткове обстеження функціональності структур та функцій організму (за потреби);
3) прийняття рішень за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування;
4) визначення компенсаторів обмежень повсякденного функціонування;
5) встановлення інвалідності та розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю;
6) встановлення необхідності проведення комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування в інших сферах;
7) визначення необхідності проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування для моніторингу ефективності застосованих компенсаторів обмежень повсякденного функціонування.
Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов’язкових умов:
стійкі порушення функцій організму;
обмеження повсякденного функціонування;
необхідність вжиття заходів соціального захисту.
Критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов’язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування (далі - експертна команда), прийняте за результатами проведення такого оцінювання повсякденного функціонування, підписується в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування після початку її функціонування.
У разі встановлення інвалідності рекомендації, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, розробляються з урахуванням вимог до складання індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю відповідно до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".
Оцінювання повсякденного функціонування або його окремі етапи можуть проводитися: за участі особи (очно), без особистої присутності особи (заочно), з використанням методів і засобів телемедицини або за місцем перебування/лікування особи відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Оцінювання повсякденного функціонування проводиться експертними командами, що формуються в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров’я.
За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров’я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування проводиться також у визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, закладах охорони здоров’я державної власності та визначених розпорядженням голови (начальника) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, закладах охорони здоров’я комунальної власності.
Максимальні строки проведення оцінювання повсякденного функціонування та прийняття рішення по справі визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отримані направлення та документи, що додані до нього, перевіряються на предмет повноти наданої інформації адміністраторами закладів охорони здоров’я, які є уповноваженими особами закладу охорони здоров’я, в якому проводиться оцінювання повсякденного функціонування.
Адміністратор закладу охорони здоров’я, який є уповноваженою особою закладу охорони здоров’я, в якому проводиться оцінювання повсякденного функціонування, отримує направлення з доданими до нього документами, приймає їх до розгляду в експертній команді або повертає на доопрацювання в разі наявності відповідних підстав, визначених у Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Розгляд справи під час оцінювання повсякденного функціонування здійснюється в порядку черговості відповідно до електронної черги, що формується автоматично програмними засобами електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування після початку її функціонування.
Оцінювання повсякденного функціонування проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування, власником якої та володільцем інформації, що міститься в електронній системі, є держава в особі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Електронна система щодо оцінювання повсякденного функціонування забезпечує:
формування направлень в електронній формі на проведення оцінювання повсякденного функціонування та прикріплення до них документів, необхідних для проведення оцінювання повсякденного функціонування;
формування в автоматичному порядку електронної черги розгляду справ експертними командами;
формування персонального складу експертної команди для розгляду справи;
знеособлення даних осіб, справи яких розглядаються експертною командою без особистої присутності особи (заочно);
( Абзац п'ятий частини статті 69-1 вводиться в дію з 1 серпня 2025 року )
створення, внесення, перегляд інформації та документів в електронній системі, внесення змін до них користувачами відповідно до їх прав доступу;
формування аналітичної та статистичної інформації;
моніторинг наявних даних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування;
електронну інформаційну взаємодію з іншими державними електронними інформаційними ресурсами;
інші функції, визначені Порядком функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
До складу електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування входить Реєстр осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування.
Склад експертних команд формується з числа лікарів, включених до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування індивідуально для кожного випадку, з дотриманням принципу випадковості (після появи технічної можливості в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування), з числа лікарів, які мають необхідні для проведення цього оцінювання лікарські спеціальності.
Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров’я, в якому організовано проведення оцінювання повсякденного функціонування, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.
До переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, можуть бути включені лікарі, які:
1) відповідають встановленим вимогам до компетентностей, обов’язків та професійних кваліфікацій працівників сфери охорони здоров’я за відповідними професіями;
2) здійснюють медичну практику протягом не менше одного року.
Особа не може бути призначена адміністратором закладу охорони здоров’я або включена до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, за наявності хоча б однієї з таких умов:
1) якщо вона обіймала раніше посаду голови медико-соціальної експертної комісії;
2) якщо відомості про неї внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;
3) якщо вона має судимість за вчинення будь-якого умисного кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи);
4) якщо вона позбавлена права проводити оцінювання повсякденного функціонування з підстав, визначених Кабінетом Міністрів України, і строк дії такої заборони не минув.
Інформація про перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, що функціонують на базі закладу охорони здоров’я, оприлюднюється на веб-сайті такого закладу.
Інформація про лікарів, зареєстрованих в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування, оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Порядок, підстави та строки позбавлення лікарів права бути включеними до складу експертних команд визначаються Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Основними функціями експертних команд є:
1) направлення на додаткове обстеження функціональності структур та функцій організму (за потреби);
2) формування результату оцінювання повсякденного функціонування на підставі відомостей про стан здоров’я особи, зокрема тих, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, та інших медичних документів, електронні копії яких завантажені лікарем, який направив на оцінювання повсякденного функціонування, до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування;
3) визначення компенсаторів обмежень повсякденного функціонування;
4) планування та проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування;
5) визначення необхідності проведення подальшої комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування з використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я та передача таких відомостей і результатів оцінювання повсякденного функціонування до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери;
( Пункт 5 частини статті 69-1 вводиться в дію з 1 липня 2025 року )
6) встановлення групи (підгрупи) інвалідності, фіксування причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують;
7) встановлення причинного зв’язку смерті з професійним захворюванням;
8) встановлення ступеня втрати професійної працездатності;
9) внесення до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування відомостей про результати проведеного оцінювання повсякденного функціонування;
10) інші функції щодо оцінювання повсякденного функціонування, що визначені положенням про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування.
Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Під час проведення експертною командою розгляду справи за участю особи (очно) з використанням методів і засобів телемедицини або за місцем перебування/лікування особи, що здійснюється за заявою особи, стосовно якої проводиться оцінювання, поданою в електронній (у разі технічної можливості) або паперовій формі, можуть бути присутні також:
лікар, який направив особу на проведення оцінювання повсякденного функціонування, зокрема з використанням методів і засобів телемедицини;
уповноважений представник особи (зокрема адвокат, законний представник, представник за довіреністю, залучений лікар, фахівець з реабілітації у сфері охорони здоров’я, соціальний працівник, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб).
До заяви додається копія документа, що підтверджує повноваження уповноваженого представника (у разі його залучення).
Під час проведення експертною командою розгляду справи за участю особи (очно) або за місцем її перебування/лікування особа, стосовно якої проводиться оцінювання, або її уповноважений представник мають право самостійно здійснювати відео-, аудіофіксацію з використанням технічних засобів. Запис може бути долучений до матеріалів, що подаються під час оскарження прийнятого рішення.
Особа та лікар, який направив її на оцінювання повсякденного функціонування, інформуються про етапи проходження оцінювання та його результати.
Результати оцінювання повсякденного функціонування, що містять обґрунтування прийнятого рішення, надаються особі особисто або надсилаються на її електронну пошту, або, за відсутності електронної пошти, - протягом п’яти календарних днів з моменту прийняття рішення засобами поштового зв’язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи у формі витягу із рішення та, у разі встановлення інвалідності, рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.
Рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (їх уповноваженими представниками), у порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею, та/або в судовому порядку. Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Права та обов’язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до його сфери управління та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Особа (її уповноважений представник) подає в порядку адміністративного оскарження скаргу на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії:
у паперовій формі - до Центру оцінювання функціонального стану особи;
через електронну систему щодо оцінювання повсякденного функціонування шляхом звернення до лікаря, який направив на таке оцінювання.
У разі подання скарги через електронну систему щодо оцінювання повсякденного функціонування лікар, який направив на таке оцінювання, накладає на скаргу свій кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, особі (її уповноваженому представнику).
Розгляд скарг на рішення експертних команд та медико-соціальних експертних комісій здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Відповідачем у спорах щодо оскарження у судовому порядку рішень експертних команд є заклад охорони здоров’я, на базі якого створена експертна команда, рішення якої оскаржується.
Перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи:
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду;
за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування.
Моніторинг проведення оцінювання повсякденного функціонування здійснюється з використанням знеособлених даних про розгляд справ та прийняття експертними командами рішень, внесених до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Порядок оскарження та перевірки обґрунтованості рішень експертних команд або медико-соціальних експертних комісій визначається Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
За результатами адміністративного оскарження або перевірки обґрунтованості рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про підтвердження або скасування рішення, що оскаржується чи обґрунтованість якого перевіряється, або приймає нове рішення з таких самих питань, з яких було прийнято рішення, що оскаржується чи обґрунтованість якого перевіряється.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, забезпечує координацію процесу оприлюднення інформації, що міститься в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування в знеособленому форматі, щодо:
результатів оскарження рішень, прийнятих за результатами оцінювання повсякденного функціонування або проведення медико-соціальної експертизи;
результатів перевірок обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання повсякденного функціонування або проведення медико-соціальної експертизи;
рішень про позбавлення лікарів членства в експертних командах, із зазначенням підстав для їх прийняття;
( Щодо набрання чинності абзацу четвертого частини статті 69-1 див. абзац дев'ятий пункту 1 розділу II Закону № 4170-IX від 19.12.2024 )
іншої інформації з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування, оприлюднення якої не заборонено законодавством.
У разі встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності експертна команда повідомляє територіальний орган Пенсійного фонду України (до появи технічної можливості передачі з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування відомостей до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Члени експертних команд та адміністратори закладів охорони здоров’я за прийняття неправомірних рішень, вчинення дій/бездіяльності, у тому числі за незаконне розголошення інформації про особу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відомості про результати оцінювання повсякденного функціонування вносяться до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування та передаються до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". Знеособлена інформація про результати оцінювання повсякденного функціонування оприлюднюється у відкритих машиночитаних форматах на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.
( Закон доповнено статтею 69-1 згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024 )
Стаття 70. Військово-лікарська експертиза
Військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.