Угода про всеосяжне економічне партнерство між Урядом України та Урядом Обєднаних Арабських Еміратів

З метою сприяння торгівлі та підвищення рівня дотримання вимог і управління ризиками між ними, Сторони повинні докладати зусиль для укладення УВВ АЕО між їхніми митними органами.

Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб її органи та установи, відповідальні за здійснення контролю на кордоні та застосування процедур щодо імпорту, експорту і транзиту товарів, співпрацювали між собою та координували свою діяльність відповідно до цієї Глави.

1. Кожна Сторона повинна запровадити або підтримувати процедури, що дозволяють прискорений випуск товарів, які ввозяться через вантажні комплекси аеропортів, із застосуванням належного митного контролю та відбору. Такі процедури повинні:

(a) забезпечувати надання та оброблення інформації, необхідної для випуску термінових відправлень, до прибуття відправлення;

(b) дозволяти подання єдиної заявки, в якій зазначатиметься інформація про всі товари, що містяться в термінових відправленнях, зокрема декларацію, та, якщо можливо, подання такої заявки електронними засобами-1;

(c) наскільки це можливо, забезпечувати випуск певних товарів з мінімальною кількістю документів;

(d) за звичайних обставин, забезпечувати випуск термінових відправлень якнайшвидше після прибуття, за умови, що всі документи, необхідні для їхнього випуску, попередньо були надані;

(e) застосовуватися до вантажів будь-якої ваги або вартості, щодо яких Сторона може вимагати виконання формальних процедур ввезення як умови для їх випуску, включаючи декларування, супровідну документацію та сплату митних зборів, виходячи з ваги або вартості товару; та

(f) передбачити, що за звичайних обставин мито не нараховуватиметься на термінові відправлення, вартість яких дорівнює або є нижчою від фіксованої суми, встановленої законодавством Сторони.-2

1. Кожна Сторона повинна забезпечити будь-якій особі, якій вона видає рішення з митної справи, можливість:

(a) принаймні одного рівня адміністративного перегляду рішень її митного органу незалежно від того, ким було прийнято рішення, яке підлягає перегляду - відповідальною посадовою особою чи установою-3; та

(b) судового перегляду рішень, прийнятих на останньому рівні адміністративної процедури.

2. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб її процедури оскарження та перегляду здійснювалися у недискримінаційний спосіб та в межах встановлених строків.

3. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб орган, який здійснює перегляд або оскарження відповідно до пункту 1, повідомляв особу в письмовій формі про ухвалу або рішення щодо перегляду або оскарження, а також про причини такої ухвали або рішення.

1. З метою подальшого посилення митного співробітництва шляхом обміну інформацією та найкращими практиками між митними органами Сторін для забезпечення та сприяння законній торгівлі, митні органи Сторін будуть намагатися укласти та підписати УВМД.

2. Сторони, відповідно до митного законодавства та з метою виконання положень цієї Угоди, докладатимуть зусиль, щоб:

(a) співпрацювати та допомагати одна одній в рамках запобігання та розслідування порушень митного законодавства;

(b) на запит, надавати одна одній інформацію для використання при виконанні митного законодавства; та

(c) співпрацювати з питань досліджень, розробки та застосування нових митних процедур, навчання та обміну персоналом, обміну найкращими практиками, та з інших питань, щодо яких наявний взаємний інтерес.

3. Допомога за цією Главою надається відповідно до національного законодавства Сторони, яка надає відповідний запит.

4. Сторони повинні обмінятись даними про офіційні контактні пункти з метою сприяння ефективному застосуванню цієї Глави.

1. Ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися як вимога до Сторони надавати або дозволяти доступ до конфіденційної інформації, розкриття якої перешкоджатиме правозастосуванню чи іншим чином суперечитиме суспільним інтересам, або яке завдаватиме шкоди законним комерційним інтересам конкретних підприємств, державних чи приватних. Будь-яка інформація, отримана за цією Угодою, вважається конфіденційною.

2. Кожна Сторона повинна підтримувати, відповідно до її національного законодавства, конфіденційність інформації, отриманої відповідно до цієї Глави, і повинна захищати таку інформацію від розголошення, яке може завдати шкоди конкурентному становищу осіб, які надають інформацію.

1. Кожна Сторона повинна, згідно з її відповідним національним законодавством, надати дозвіл на тимчасове безмитне ввезення наступних товарів, імпортованих з іншої Сторони, незалежно від їх походження:

(a) професійного чи наукового обладнання, включаючи запчастини, обладнання для преси або телебачення, програмне забезпечення на фізичних носіях, обладнання для радіомовлення та кінематографії, необхідне для здійснення підприємницької діяльності, торгівлі, чи професії особи, що відповідає вимогам тимчасового ввезення згідно з законодавством Сторони-імпортера;

(b) товари, призначені для показу, демонстрації або використання у театрах, виставках, ярмарках, або інших подібних заходах, включаючи їх складові частини, допоміжні пристрої та аксесуари;

(c) комерційні зразки та рекламні фільми і записи;

(d) товари спортивного призначення;

(e) контейнери та піддони, які використовуються для транспортування обладнання або для заправки; та

(f) товари, ввезені для завершення обробки.

2. Кожна Сторона повинна, на запит імпортера та з причин, які її митний орган вважає допустимими, подовжити термін тимчасового ввезення понад початково встановлений період.

3. Жодна зі Сторін не може встановлювати умови для тимчасового ввезення товару, зазначеного в пункті 1, крім вимог, які забезпечують, що товар:

(a) не буде проданий чи зданий в оренду на її території;

(b) супроводжується грошовим забезпеченням у сумі, яка не перевищує розміру імпортних мит та інших зборів, які в іншому випадку застосовувалися б до ввезення або остаточного імпорту, та підлягали б звільненню при експорті товару;

(c) може бути ідентифікований під час експорту;

(d) буде вивезений у строки, передбачені дія тимчасового ввезення відповідно до її національного законодавства в залежності від цілей тимчасового ввезення;

(e) не ввозиться у кількості більшій, ніж це необхідно для використання за призначенням; або

(f) іншим чином ввозиться на територію Сторони-імпортера відповідно до її законодавства.

4. Якщо будь-яка з вимог, застосовних Стороною відповідно до пункту 3, не виконується, Сторона може застосовувати мито або іншій збір, якими був би обкладений товар за звичайних умов разом із іншими зборами або митами, передбаченими її законодавством.

5. Кожна Сторона через свій митний орган повинна встановити або застосовувати процедури, які передбачають оперативне митне оформлення товарів, ввезених відповідно до цієї Статті. Наскільки це можливо, такі процедури повинні передбачати, що, якщо відповідні товари супроводжуються громадянином або резидентом іншої Сторони, який використовує режим тимчасового ввезення, митне оформлення товарів повинно бути здійснено одночасно з в’їздом такого громадянина або резидента.

6. Кожна Сторона повинна дозволяти вивезення товару, тимчасово ввезеного відповідно до цієї Статті, через пункт митного контролю інший, ніж той, через який товар був ввезений відповідно до її митних процедур.

7. Кожна Сторона повинна забезпечити, що імпортер товару, ввезеного відповідно до цієї Статті, не повинен нести відповідальності за неможливість вивезення товару за умови надання задовільного підтвердження Стороні-імпортеру того, що товар було знищено протягом встановленого терміну для тимчасового ввезення або протягом належним чином подовженого строку. Сторона може обумовити звільнення від відповідальності за цим пунктом, вимогою до імпортера щодо отримання попереднього погодження митним органом Сторони-імпортера на знищення товару в порядку цієї Статті.

1. Жодна зі Сторін не повинна застосовувати митні збори на товар, незалежно від його походження, повторно ввезений на її територію відповідно до її законів та процедур після того, як він був тимчасово вивезений з її території на територію іншої Сторони для ремонту або відновлення, незалежно від того, чи можуть такий ремонт або відновлення бути виконані на території Сторони, з якої товар було вивезено; однак, на додану вартість такого товару, отриману в результаті ремонту або відновлення, виконаних на території іншої Сторони, можуть накладатися додаткові податки або митні збори.

2. Жодна зі Сторін не повинна застосовувати митні збори на товар, незалежно від його походження, який тимчасово ввезений з території іншої Сторони для ремонту або відновлення.

3. Для цілей цієї Статті, "ремонт" або "відновлення" не включають операцію або процес, який:

(a) руйнує основні характеристики товару або створює новий чи комерційно інший товар;

(b) перетворює незавершений товар у завершений товар; або

(c) призводить до зміни класифікації товару на рівні шестизначного коду Гармонізованої системи (ГС).

Кожна Сторона згідно з її відповідним національним законодавством повинна забезпечити безмитне ввезення комерційних зразків незначної вартості та друкованих рекламних матеріалів, ввезених з території іншої Сторони, незалежно від їх походження. При цьому відповідна Сторона може вимагати, щоб:

(a) такі зразки були ввезені виключно для виконання замовлень товарів чи послуг, які надаються з території іншої Сторони або держави, яка не є Стороною; або

(b) такі рекламні матеріали ввозяться у пакетах, кожен з яких містить не більше однієї копії такого матеріалу, при цьому, ні матеріали, ні пакети не є складовою частиною більшої партії.

1. Визначення, наведені в Додатку А до Угоди про СФЗ, включені до цієї Глави та є її частиною, mutatis mutandis.

2. Крім того, для цілей цієї Глави:

Компетентний орган означає урядовий орган кожної Сторони, відповідальний за заходи та питання, зазначені в цій Главі;

Контактний пункт означає урядовий орган кожної Сторони, який відповідає за імплементацію та координацію цієї Глави; та

надзвичайний захід означає санітарний або фітосанітарний захід, який застосовується Стороною-імпортером до товару Сторони-експортера у разі нагальної проблеми захисту життя або здоров’я людей, тварин чи рослин, яка настає або може настати на території Сторони-імпортера.

Цілями цієї Глави є:

(a) захист життя та здоров’я людей, тварин і рослин разом із сприянням торгівлі;

(b) посилення співробітництва, комунікації та прозорості між Сторонами; та

(c) забезпечення наукового обґрунтування санітарних та фітосанітарних заходів Сторін, та перешкоджання створенню невиправданих бар’єрів у торгівлі.

Сторони підтверджують свої права та обов’язки відповідно до Угоди про СФЗ.

Ця Глава повинна застосовуватись до всіх санітарних та фітосанітарних заходів Сторони, які можуть прямо чи опосередковано вплинути на здійснення торгівлі між Сторонами.

1. Після набрання чинності цією Угодою кожна Сторона повинна визначити Контактний пункт або Контактні пункти для сприяння комунікації з питань, охоплених цією Главою, і оперативно повідомити про це іншу Сторону не пізніше ніж через 30 днів після набрання чинності цією Угодою.

2. Кожна Сторона повинна постійно оновлювати інформацію про Контактні пункти та Компетентні органи та негайно інформувати іншу Сторону про будь-які зміни.

1. Сторони визнають, що принцип еквівалентності, передбачений Статтею 4 Угоди про СФЗ, є взаємовигідним як для країни-експортера, так і для країни-імпортера.

2. Сторони повинні дотримуватись процедур визначення еквівалентності санітарних та фітосанітарних заходів і стандартів, розроблених Комітетом СОТ з СФЗ та відповідними міжнародними органами стандартизації згідно з Додатком A до Угоди про СФЗ, mutatis mutandis.

3. Той факт, що експортований продукт відповідає санітарним та фітосанітарним заходам або стандартам, які були прийняті як еквівалентні санітарним та фітосанітарним заходам і стандартам Сторони-імпортера, не скасовує вимоги щодо такого продукту відповідати будь-яким іншим застосовним, обов’язковим вимогам Сторони-імпортера.

1. Сторони визнають значимість прозорості у прийнятті та застосуванні санітарних та фітосанітарних заходів, а також важливість обміну інформацією про такі заходи на постійній основі.

2. При виконанні цієї Глави, кожна Сторона повинна враховувати відповідні рішення Комітету СОТ з СФЗ, а також міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації.

3. Кожна Сторона погоджується повідомляти про запропоновані санітарні та фітосанітарні заходи, які можуть впливати на торгівлю іншої Сторони, у тому числі заходи, що відповідають міжнародним стандартам, інструкціям та рекомендаціям, використовуючи систему надання повідомлень СОТ у сфері СФЗ в якості засобу.

4. Сторони повинні обмінюватись інформацією про запропоновані або прийняті санітарні та фітосанітарні заходи, які впливають або можуть вплинути на торгівлю між ними та стосуються системи регулювання СФЗ кожної Сторони. Якщо Сторона бажає надати письмові коментарі щодо запропонованого санітарного та фітосанітарного заходу іншою Стороною, Сторона повинна надати ці коментарі своєчасно.

5. Сторона, яка пропонує прийняти санітарний або фітосанітарний захід, повинна обговорити з іншою Стороною за запитом і, якщо це доречно і можливо, будь-які наукові або торговельні занепокоєння, які інша Сторона може висловити щодо запропонованого заходу та наявних альтернативних, менш обмежувальних для торгівлі підходів для досягнення мети заходу.

6. Кожна Сторона повинна повідомити іншу Сторону про затверджені санітарні або фітосанітарні заходи через систему надання повідомлень СОТ у сфері СФЗ та через їхні відповідні Контактні пункти. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб у тексті або повідомленні про затверджений санітарний або фітосанітарний захід зазначалися дата набрання ним чинності та правова основа для цього заходу. Кожна Сторона повинна публікувати, переважно за допомогою електронних засобів, повідомлення про затверджені санітарні або фітосанітарні заходи.

7. Сторона-експортер повинна своєчасно та належним чином повідомити Сторону-імпортера через Контактні пункти, створені відповідно до Статті 5.5, якщо їй відомо про:

(a) значну або термінову ситуацію санітарного або фітосанітарного ризику на її території, яка може вплинути на поточну торгівлю між Сторонами; або

(b) значні зміни в політиці або практиці управління безпечністю харчових продуктів, боротьби зі шкідниками або хворобами, контролю або ліквідації, які можуть вплинути на поточну торгівлю між Сторонами.

8. Сторона повинна надати іншій Стороні на її запит інформацію про всі санітарні або фітосанітарні заходи, пов’язані з імпортом товару на територію цієї Сторони.

9. Кожна Сторона надає інформацію, на запит іншої Сторони, про результати імпортних перевірок у разі не допущених або невідповідних вантажів, включаючи наукове обґрунтування таких відмов.

1. Якщо Сторона вживає надзвичайний захід, необхідний для захисту життя або здоров’я людей, тварин чи рослин, така Сторона повинна негайно повідомити іншу Сторону про такий захід через відповідний Контактний пункт та Компетентний орган, зазначений у Статті 5.5. Сторона, яка вживає надзвичайний захід, повинна брати до уваги будь-яку інформацію, надану іншою Стороною у відповідь на повідомлення, і, на запит іншої Сторони, протягом 14 днів з моменту отримання повідомлення повинна провести консультації між Компетентними органами.

2. Сторона-імпортер повинна своєчасно розглянути інформацію, надану Стороною-експортером, при прийнятті рішень щодо вантажів, які на момент прийняття надзвичайного заходу перевозяться між Сторонами.

3. Якщо Сторона застосовує надзвичайний захід, вона повинна переглянути наукове обґрунтування цього заходу протягом шести місяців і повідомити про результати такого перегляду іншій Стороні на її запит. Якщо Сторона зберігає надзвичайний захід після перегляду, внаслідок збереження актуальності причини його прийняття, така Сторона повинна періодично переглядати цей захід.

1. Сторони повинні докладати зусиль для оперативного вирішення будь-якого конкретного питання у торгівлі, пов’язаного з СФЗ, і зобов’язуються проводити необхідні обговорення на технічному рівні з метою вирішення будь-якого такого питання.

2. У будь-який час Сторона може порушити конкретне питання щодо СФЗ перед іншою Стороною через Компетентні органи, а також може запросити додаткову інформацію, пов’язану з цим питанням. Інша Сторона повинна своєчасно надати відповідь.

3. Якщо питання не вирішується за допомогою обміну інформацією відповідно до пункту 2 чи Статті 5.7, на запит будь-якої Сторони через її Контактний пункт, Сторони повинні своєчасно зустрітися для обговорення конкретного питання щодо СФЗ з метою уникнення перебоїв у торгівлі або досягнення взаємоприйнятного рішення. Сторони повинні проводити зустрічі особисто або з використанням наявних технічних засобів. Якщо необхідно здійснити візит. Сторона, яка запитує зустріч, повинна для обговорення конкретного питання щодо СФЗ відвідати територію іншої Сторони, якщо не погоджено інше.

1. Сторони повинні співпрацювати з метою сприяння реалізації цієї Глави.

2. Сторони повинні вивчати можливості для подальшого співробітництва, взаємодії та обміну інформацією одна з одною з санітарних та фітосанітарних питань, що становлять взаємний інтерес, та пов’язані з імплементацією Угоди про СФЗ відповідно до цієї Глави. Такі можливості можуть включати ініціативи зі сприяння торгівлі та технічну допомогу.

Цілями цієї Глави є сприяння торгівлі, в тому числі шляхом забезпечення того, щоб стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності та їх застосування не створювали зайвих перешкод для торгівлі, а також шляхом підвищення прозорості та сприяння розширенню співробітництва у сфері регулювання та поширення належної регуляторної практики.

Сторони підтверджують свої існуючі права та зобов’язання відносно одна одної згідно з Угодою про ТБТ, і з цією метою наступні положення Угоди про ТБТ включені до цієї Угоди та є її частиною, mutatis mutandis:

(a) Стаття 2;

(b) Стаття 4.1;

(c) Стаття 5;

(d) Статті 6.1 та 6.3; та

(e) Додаток 3, за винятком пункту A.

1. Ця Глава повинна застосовуватись до підготовки, прийняття та застосування технічних регламентів, стандартів та процедур оцінки відповідності, що можуть впливати на торгівлю товарами між Сторонами.

2. Не зважаючи на положення пункту 1, ця Глава не застосовується до:

(a) специфікації закупівлі, підготовленої урядовим органом для потреб виробництва чи споживання урядового органу; або

(b) санітарного чи фітосанітарного заходу, як визначено у Главі 5 (Санітарні та фітосанітарні заходи) цієї Угоди.

1. Сторони повинні:

(a) визначати, чи існує міжнародний стандарт, інструкція або рекомендація у розумінні Статей 2 і 5 та Додатка 3 до Угоди про ТБТ, застосовуючи Рішення Комітету щодо принципів розроблення міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій стосовно Статей 2, 5 та Додатку 3 до Угоди, прийнятого-1 Комітетом СОТ з питань технічних бар’єрів у торгівлі ("Комітет ТБТ");

(b) використовувати відповідні міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації, як передбачено в Статтях 2.4 та 5.4 Угоди про ТБТ як основу для своїх технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;

(c) заохочувати національні органи стандартизації до співробітництва з відповідними органами стандартизації іншої Сторони у сферах, що становлять взаємний інтерес у контексті міжнародної діяльності зі стандартизації.

1. Сторони повинні використовувати міжнародні стандарти як основу для розроблення своїх технічних регламентів, окрім випадків, коли такі міжнародні стандарти є неефективними або невідповідними для досягнення законних цілей. Сторона, на запит іншої Сторони, повинна пояснити причину не використання міжнародних стандартів як основи для розроблення своїх технічних регламентів.

2. Відповідно до запиту іншої Сторони, зацікавленої у розробленні аналогічного технічного регламенту, та з метою мінімізації дублювання витрат Сторона, наскільки це практично можливо, повинна надати Стороні, що запитує, будь-яку інформацію, технічні дослідження, оцінку ризиків чи іншу наявну відповідну документацію, на яку ця Сторона посилалася при розробленні технічного регламенту, за винятком конфіденційної інформації.

1. Сторони визнають можливість застосування широкого переліку механізмів для сприяння визнанню та прийняття результатів проведеної оцінки відповідності іншої Сторони. Такі механізми будуть визначені за взаємною згодою Сторін. З цією метою, Сторони повинні, inter alia:

(a) обмінюватись інформацією про технічні регламенти, що застосовуються Сторонами, та передбачені ними процедури оцінки відповідності; та

(b) розглядати можливість ініціювання переговорів щодо укладення угод про визнання та прийняття на їхніх територіях результатів оцінки відповідності, проведених органами, розташованими на території іншої Сторони, якщо це відповідає інтересам Сторін.

2. Сторони повинні сумлінно розглядати запити іншої Сторони щодо проведення переговорів стосовно укладення угод про взаємне визнання та прийняття результатів оцінки відповідності, проведеної на території іншої Сторони, за необхідності.

3. З метою посилення впевненості у стабільній надійності кожного з результатів оцінки відповідності, до укладення угоди, зазначеної в пункті 2, Сторони можуть проводити консультації та обмінюватися інформацією з таких питань, як технічна компетентність залучених органів з оцінки відповідності.

1. На запит іншої Сторони, Сторона надає, за можливості англійською мовою, короткий опис технічного регламенту або процедури оцінки відповідності, які можуть впливати на торгівлю товарами між Сторонами.

2. Кожна Сторона повинна належним чином розглянути коментарі, отримані від іншої Сторони, якщо запропонований технічний регламент виноситься на обговорення громадськості, та на запит іншої Сторони надати письмову відповідь на коментарі, надані іншою Стороною.

3. Кожна Сторона повинна забезпечити загальний доступ до усіх прийнятих технічних регламентів та процедур оцінки відповідності.

1. Будь-яка інформація чи пояснення, які Сторона надає на запит іншої Сторони відповідно до цієї Глави, повинна надаватись в друкованому або в електронному вигляді протягом розумного строку. Сторона повинна докласти зусиль для надання відповіді на такий запит упродовж 60 днів.

2. Контактні пункти повинні нести відповідальність за сприяння обміну інформацією між Сторонами щодо будь-якого питання, яке регулюється цією Главою. На запит іншої Сторони, Контактний пункт повинен визначити орган чи уповноваженого представника, відповідального за конкретне питання, та надати допомогу (якщо необхідно) з метою полегшення взаємодії зі Стороною, яка надсилає запит.

1. Сторони повинні зміцнювати співробітництво у сферах стандартизації, технічних регламентів, процедур оцінки відповідності з метою поглиблення взаємного розуміння їх відповідних систем та полегшення доступу до їх відповідних ринків.

2. На додаток до пункту 1, Сторони повинні прагнути визначати, розробляти та просувати двосторонні ініціативи щодо співробітництва стосовно стандартів, технічних регламентів, процедур оцінки відповідності, які є прийнятними для окремих питань або секторів, беручи до уваги, inter alia, досвід Сторін у регіональних двосторонніх та багатосторонніх домовленостях чи угодах.

3. Такі ініціативи можуть включати:

(a) співробітництво з регуляторних питань, таких як прозорість, просування і впровадження належних регуляторних практик, гармонізацію згідно з міжнародними стандартами, використання акредитації для визначення органів оцінки відповідності, а також використання еквівалентності та оцінки регуляторного впливу;

(b) технічну допомогу та співробітництво відповідно до цієї Глави за взаємною домовленістю між Сторонами; та

(c) встановлення ефективної взаємодії між відповідними регуляторними органами та між відповідними національними органами стандартизації.

4. Підкомітет з технічних бар’єрів у торгівлі може визначити пріоритетні сектори для співробітництва.

1. Для цілей цієї Глави Контактними пунктами є:

(a) для України - Міністерство економіки України, або його правонаступник; та

(b) для ОАЕ - Міністерство промисловості та передових технологій та Міністерство економіки ОАЕ, або його правонаступник.

1. Сторони цим засновують Підкомітет з технічних бар’єрів у торгівлі (далі - "Підкомітет з ТБТ"), до складу якого входять представники кожної зі Сторін. Підкомітет з ТБТ може зустрічатися особисто, у форматі телеконференції, відеоконференції або будь-яким іншим способом, узгодженим Сторонами.

2. Функції Підкомітету з ТБТ повинні включати:

(a) моніторинг і перегляд імплементації та адміністрування цієї Глави;

(b) забезпечення оперативного вжиття відповідних заходів для вирішення будь-яких питань, які Сторона може порушити, пов’язаних з розробленням, прийняттям або застосуванням стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;

(c) на запит іншої Сторони, оперативне сприяння технічним обговоренням з будь-якого питання, що виникає у зв’язку з цією Главою, які не обмежують права та обов’язки Сторін;

(d) вжиття будь-яких інших заходів, які, на думку Сторін сприятимуть торгівлі товарами між ними; та

(f) створення робочих груп для виконання конкретних завдань, передбачених цією Главою.

3. Підкомітет з ТБТ проводить засідання за взаємною згодою Сторін.

Для цілей застосування положень цієї Глави, компетентними органами розслідування с:

(a) для України, Міністерство економіки України або його правонаступник; та

(b) для Об’єднаних Арабських Еміратів, Міністерство економіки ОАЕ або його правонаступник.

1. Якщо в результаті зменшення або скасування мита відповідно до цієї Угоди будь-який товар, що походить з однієї Сторони, імпортується на територію іншої Сторони в такій збільшеній кількості в абсолютному або відносному вираженні до вітчизняного виробництва і на таких умовах, що завдають або загрожують завдати серйозної шкоди вітчизняній промисловості, яка здійснює виробництво подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на території Сторони-імпортера, остання може вжити двосторонніх захисних заходів в обсязі, необхідному для усунення або запобігання шкоді, за умови дотримання положень пунктів 2-7 та Статті 7.3.

2. Двосторонні захисні заходи застосовуються лише за наявності чітких доказів того, що збільшення імпорту завдало або загрожує завдати серйозної шкоди вітчизняній промисловості, яка здійснює виробництво подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів, на підставі розслідування відповідно до процедур, викладених у Статтях 3 та 4.2 (c) Угоди про захисні заходи, з цією метою положення Статей 3 та 4.2 (c) Угоди про захисні заходи включаються до цієї Угоди та є її частиною, mutatis mutandis.

3. Сторона, яка має намір застосувати двосторонній захисний захід згідно з цією Статтею, повинна негайно, і в будь-якому випадку до застосування заходу, повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі або за допомогою електронного зв’язку.

4. При проведенні розслідування згідно з пунктом 2, відповідна Сторона повинна дотримуватись вимог Статті 4.2 (a) та (b) Угоди про захисні заходи, і з цією метою Стаття 4.2 (a) та (b) Угоди про захисні заходи включається до цієї Угоди та є її частиною, mutatis mutandis.

5. Сторона повинна негайно повідомити іншу Сторону в письмовій формі про:

(a) початок процесу розслідування, зазначеного в пункті 2;

(b) виявлення серйозної шкоди або її загрози, що спричинена збільшенням імпорту товару, який походить з іншої Сторони, в результаті зменшення або скасування мита на товар відповідно до цієї Угоди;

(c) застосування двостороннього захисного заходу.

6. Якщо Сторона, чий товар є предметом двостороннього захисного розслідування згідно з цією Статтею, протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення, зазначеного в пункті 5 (b), звертається із запитом щодо проведення консультацій, Сторона, що проводить таке розслідування, повинна вступити в консультації з метою пошуку належного та взаємоприйнятного рішення. Якщо Сторони не можуть дійти взаємоприйнятного рішення протягом 30 днів з дати надання повідомлення. Сторона може застосувати відповідні попередні або остаточні заходи.

7. Якщо виконуються умови, викладені в пункті 1, Сторона-імпортер може в обсязі, необхідному для запобігання або усунення серйозної шкоди або її загрози:

(a) призупинити подальше зменшення розміру будь-якої ставки мита на товар, передбачене цією Угодою; або

(b) збільшити розмір ставки мита на товар до рівня, що не перевищуватиме меншу з таких ставок:

(i) ставку мита, що застосовується в режимі найбільшого сприяння ("РНС") та діє на момент застосування заходу; або

(ii) базову ставку мита, передбачену у Додатку 2A (Тарифний графік України) та Додатку 2B (Тарифний графік ОАЕ) відповідно.

1. Двосторонні захисні заходи не повинні застосовуватись в перший рік після набрання чинності цією Угодою.

2. Двосторонній захисний захід повинен застосовуватися лише протягом періоду, який може бути необхідним для запобігання або усунення серйозної шкоди, а також для сприяння процесу адаптації промисловості до умов конкуренції, і він застосовується на період, що не перевищує двох років.

3. Цей період може бути продовжено додатково на один рік, якщо компетентний орган Сторони-імпортера встановить, відповідно до процедур, викладених у Статті 7.2, що захисний захід продовжує бути необхідним для запобігання або усунення серйозної шкоди та для сприяння процесу адаптації промисловості до умов конкуренції, і що існують докази того, що відбувається процес адаптації промисловості до умов конкуренції, при цьому, загальний період застосування захисного заходу, включаючи початковий період та будь-яке його продовження, не повинен перевищувати трьох років. Сторона, що продовжує застосовувати відповідний захід понад два роки, повинна поступово лібералізувати його через річні інтервали протягом періоду застосування заходу.

4. Жодна Сторона не повинна застосовувати двосторонній захисний захід більше, ніж один раз до одного і того ж товару.

5. Після припинення застосування двостороннього захисного заходу, ставка мита повинна бути встановлена на рівні, який був би чинним у разі, якби такий захід не був застосований.

6. Механізм двосторонніх захисних заходів припиняє свою дію через п’ять років з дати скасування або зменшення ставок мит, передбачених тарифними графіками Сторін, що містяться у Додатку 2A (Тарифний графік України) та Додатку 2B (Тарифний графік ОАЕ), якщо Спільний комітет не прийме рішення зберегти можливість застосування двосторонніх захисних заходів між Сторонами протягом періоду, який буде визначений рішенням Спільного комітету.

7. Документи, які подаються компетентним органом розслідування однієї Сторони до компетентного органу розслідування іншої Сторони, можуть бути викладені англійською мовою.

1. За критичних обставин, якщо затримка із введенням двостороннього захисного заходу відповідно до Статті 7.2 завдала би шкоди, яку важко було би усунути, Сторона може вжити попередній двосторонній захисний захід відповідно до попереднього висновку про наявність чітких доказів того, що збільшення імпорту завдало або загрожує завдати серйозної шкоди вітчизняній промисловості.

2. Сторона, яка має намір застосувати попередній двосторонній захисний захід, повинна негайно повідомити про це іншу Сторону. Таке повідомлення повинно містити всю необхідну інформацію, включаючи попередні докази наявності серйозної шкоди або її загрози, спричиненої збільшення імпорту, точний опис відповідного товару та запропонованого заходу, а також пропоновану дату початку застосування та очікувану тривалість такого заходу.

3. Будь-який попередній двосторонній захисний захід має бути припинений не пізніше ніж через 200 днів. Період застосування будь-якого такого попереднього двостороннього захисного заходу зараховується як частина строку дії двостороннього захисного заходу, зазначеного в Статті 7.3.2, включно з будь-яким його продовженням. Будь-які підвищення тарифів повинні бути негайно відшкодовані, якщо розслідування, описане в Статті 7.2.2, не призведе до висновку, що умови Статті 7.2.1 було дотримано.

1. Не пізніше ніж через 30 днів після застосування двостороннього захисного заходу Сторона повинна надати можливість іншій Стороні провести з нею консультації щодо належної компенсації стосовно лібералізації торгівлі у формі поступок, які мають рівнозначний вплив на торгівлю або є рівноцінними очікуваній вартості додаткових мит внаслідок застосування двостороннього захисного заходу. Сторона, що застосовує захід, надає таку компенсацію за взаємним погодженням Сторін.

2. Якщо Сторони не можуть домовитися про компенсацію протягом 30 днів з дати початку консультацій, Сторона, з якої походить товар, до якого застосовується захід, може призупинити надання поступок щодо товару, який походить зі Сторони, яка його застосовує, та які мають вплив на торгівлю по суті рівнозначний двосторонньому захисному заходу. Сторона, яка користується правом призупинення, може призупинити застосування поступок лише на мінімальний період, необхідний для досягнення по суті рівнозначного ефекту.

3. Сторона, до товару якої застосовується двосторонній захисний захід, повинна письмово повідомити Сторону, яка застосовує двосторонній захисний захід, принаймні за 30 днів до дати призупинення поступок відповідно до пункту 2.

4. Право на призупинення, зазначене в пункті 2, не застосовується протягом перших 24 місяців дії двостороннього захисного заходу, за умови, що двосторонній захисний захід відповідає положенням цієї Глави та його було застосовано в результаті збільшення імпорту в абсолютному вираженні.

5. Зобов’язання Сторони, яка застосовує захід, надати компенсацію згідно з пунктом 1, та право іншої Сторони призупинити поступки згідно з пунктом 2, припиняються на дату припинення дії двостороннього захисного заходу.

1. Кожна Сторона зберігає свої права та обов’язки відповідно до Статті XIX ГАТТ 1994 та Угоди про захисні заходи.

2. Жодна Сторона не може одночасно застосовувати щодо одного і того ж товару:

(a) двосторонній захисний захід; та

(b) захід відповідно до Статті XIX ГАТТ 1994 та Угоди про захисні заходи.

3. На запит іншої Сторони та/або за умови, що вона має суттєвий інтерес, Сторона, яка має намір застосувати захисний захід, повинна негайно надати письмове повідомлення з усією відповідною інформацією щодо початку захисного розслідування, включаючи попередні та остаточні висновки, а також надати іншій Стороні можливість для проведення консультацій.

4. Для цілей цієї Статті, вважається, що Сторона має суттєвий інтерес у разі, якщо вона входить у п’ятірку найбільших за обсягами постачальників імпортованої продукції (в абсолютному вираженні) протягом останнього річного періоду, який передує порушенню розслідування.

5. Сторона, яка застосовує захисний захід, виключає іншу Сторону допоки її частка в імпорті відповідного товару в Стороні-імпортері не перевищує трьох відсотків від загального імпорту відповідного товару.

6. Жодна Сторона не може вдаватися до процедур вирішення спорів, передбачених Главою 15 (Вирішення спорів), стосовно цієї Статті.

1. За винятком випадків, передбачених цією Статтею, кожна Сторона зберігає свої права та обов’язки відповідно до Статті VI ГАТТ 1994, Антидемпінгової угоди та Угоди про субсидії та компенсаційні заходи.

2. Сторони погоджуються, що антидемпінгові та компенсаційні заходи повинні застосовуватися у повній відповідності зі Статтею VI ГАТТ 1994, Антидемпінговою угодою та Угодою про субсидії та компенсаційні заходи і повинні ґрунтуватися на справедливій та прозорій системі. З цією метою, якомога швидше як тільки це стане практично можливим після будь-якого вжиття попередніх заходів і до прийняття остаточного рішення, Сторони повинні забезпечувати повне та змістовне розкриття інформації щодо всіх істотних фактів і висновків, які формують основу для рішення про застосування остаточних заходів без шкоди Статті 6.5 Антидемпінгової угоди або Статті 12.4 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи. Розкриття інформації повинно бути здійснене в письмовій формі і дозволяти заінтересованим сторонам надавати коментарі щонайменше протягом 10 днів.

3. Заінтересованим сторонам повинно надаватись право висловлювати свої міркування під час антидемпінгових та антисубсидиційних розслідувань відповідно до положень національного законодавства кожної Сторони.

4. До вжиття остаточних заходів, Сторона-експортер протягом 10 днів з моменту отримання документу про розкриття інформації, як визначено у пункті 2, може вимагати проведення консультацій з метою пошуку прийнятного для Сторін рішення. Якщо Сторони не можуть досягти взаємоприйнятного рішення протягом 25 днів з дати направлення документу про розкриття інформації, Сторона-імпортер може застосувати відповідні остаточні заходи.

5. Якщо Сторона приймає рішення про застосування попереднього чи остаточного антидемпінгового або компенсаційного мита, розмір ставки такого мита не повинен перевищувати маржу демпінгу або загальну суму нелегітимної субсидії, але він повинен бути меншим за маржу, якщо такий менший розмір ставки мита відповідає внутрішньому законодавству Сторони і є достатнім для усунення шкоди, яка завдається вітчизняній промисловості.

6. Сторона, чиї товари є предметом антидемпінгових або компенсаційних заходів, що вживаються іншою Стороною, має право вимагати проведення консультацій з метою обговорення впливу цих заходів на двосторонню торгівлю.

7. Жодна Сторона не може вдаватися до процедур вирішення спорів, передбачених Главою 15 (Вирішення спорів), стосовно цієї Статті.

Сторони намагатимуться заохочувати співробітництво у сфері застосування інструментів торговельного захисту між відповідними органами, до сфер відповідальності яких належать питання застосування інструментів торговельного захисту.

Сторони посилаються на існування та підтверджують Угоду між Урядом України та Урядом Об’єднаних Арабських Еміратів про сприяння та захист інвестицій, вчинену у м. Абу-Дабі 22 січня 2003 року (’’Двостороння інвестиційна угода між Україною та ОАЕ"), а також будь-які подальші зміни до неї.

Сторони підтверджують своє бажання сприяти створенню привабливого інвестиційного клімату та розширювати інвестиції та транскордонну торгівлю товарами та послугами. Відповідно до Статті 2 (’’Сприяння та захист інвестицій") Двосторонньої інвестиційної угоди між Україною та ОАЕ, Сторони повинні вживати належних заходів для заохочення та сприяння обміну товарами та послугами та забезпечення сприятливих умов інвестування для довгострокового економічного розвитку та диверсифікації торгівлі між двома країнами.

Сторони повинні створити Раду з інвестицій Україна - ОАЕ (далі - ’’Рада"), яка складатиметься з представників обох Сторін. З боку Об’єднаних Арабських Еміратів Раду очолить Міністерство фінансів Об’єднаних Арабських Еміратів, а з боку України - Міністерство економіки України. Рада може створювати робочі групи, якщо Сторони вважають за необхідне.

1. Цілі Ради полягають у наступному:

(a) сприяти та зміцнювати економічне співробітництво між Сторонами;

(b) здійснювати моніторинг торговельних та інвестиційних відносин, визначати можливості для розширення інвестицій, а також визначати інвестиційні питання, які можуть бути доречними для обговорення на відповідному форумі;

(c) проводити консультації з конкретних інвестиційних питань, що становлять інтерес для Сторін;

(d) працювати в напрямку збільшення інвестиційних потоків за інвестиційними проектами;

(e) виявляти та працювати над усуненням факторів, які перешкоджають інвестиційним потокам за інвестиційними проектами; та

(f) вивчати думки приватного сектору, де це доцільно, з питань, пов’язаних з роботою Ради.

2. Для подальшого роз’яснення, Рада не повинна виконувати роль механізму "вирішення інвестиційних спорів між інвестором Договірної Сторони та іншою Договірною Стороною", як це встановлено Двосторонньою інвестиційною угодою між Україною та ОАЕ.

Рада повинна збиратись у такий час і в місці за погодженням Сторін, при цьому, Сторони повинні намагатись проводити зустрічі щонайменше раз на рік. Сторона може передати конкретні інвестиційні питання на розгляд Ради, надіславши письмовий запит іншій Стороні, який міститиме опис відповідного питання. Рада повинна розглянути питання негайно після отримання запиту, якщо тільки Сторона, яка подає запит, не погодиться відкласти обговорення цього питання. Кожна Сторона повинна докласти зусиль та надати Раді можливість обговорити питання, перш ніж вживати заходів, які можуть негативно вплинути на торговельні чи інвестиційні інтереси іншої Сторони.

Глaва 15 (Вирішення спорів) не повинна застосовуватись до будь-якого питання або спору, що випливає з цієї Глави.

Для цілей цієї Глави:

(a) послуга, що постачається при виконанні функцій державної влади означає будь-яку послугу, яка постачається не на комерційній основі та поза умовами конкуренції з одним або декількома постачальниками послуг;

(b) ремонт та технічне обслуговування літаків означає діяльність щодо повітряного судна або його частини, для чого їх вилучають з експлуатації, крім так званого лінійного технічного обслуговування;

(c) послуги з експлуатації та управління аеропортом означає постачання послуг з експлуатації повітряного терміналу, злітної смуги та іншої інфраструктури аеропорту на платній чи договірній основі. Послуги з експлуатації аеропорту не включають аеронавігаційні послуги;

(d) комерційна присутність означає будь-який тип підприємницької або професійної діяльності, яка здійснюється через:

(i) заснування, придбання або утримання юридичної особи; або

(ii) створення або утримання відділення або представництва,

на території Сторони з метою постачання послуги;

(e) послуги комп’ютерної системи резервування означає послуги, що надаються комп’ютеризованими системами, які містять інформацію про розклад авіаперевізників, наявність квитків, тарифи та правила продажу квитків, за якими можна здійснювати резервування або видачу квитків;

(f) послуги з наземного обслуговування означає постачання в аеропорту, на платній чи договірній основі, таких послуг: представництво авіакомпаній, управління та нагляд за авіакомпаніями; забезпечення обслуговування пасажирів; забезпечення обслуговування багажу; наземні послуги; бортове харчування (крім приготування їжі); забезпечення повітряного обслуговування вантажу та пошти; заправлення повітряних суден; обслуговування та прибирання повітряних суден; наземний транспорт; та виконання польотів, адміністрування екіпажів та планування польотів. Послуги з наземного обслуговування не включають самообслуговування; безпеку; лінійне технічне обслуговування; ремонт та сервісне обслуговування повітряних суден; управління або експлуатацію основної централізованої інфраструктури аеропорту, такої як протиожеледні засоби, системи розподілу палива, системи обробки багажу та стаціонарні системи внутрішнього аеропортного транспортування;