митний орган означає:
(a) для України, Державна митна служба України; та
(b) для ОАЕ, Федеральний орган з питань ідентифікації, громадянства, митниці та безпеки портів;
ціна франко-завод означає ціну, сплачену за товар на умовах франко-завод виробнику Сторони за місцем останньої обробки або переробки, за умови, що ціна включає вартість усіх використаних матеріалів, за винятком будь-яких внутрішніх податків, які сплачуються або можуть бути сплачені під час експорту отриманого товару;
взаємозамінний матеріал або взаємозамінний товар означає матеріал або товар одного виду або однакової комерційної якості, з однаковими технічними та фізичними характеристиками, та які неможливо відрізнити один від одного;
загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку стосуються визнаного консенсусу або значної авторитетної підтримки на території Сторони щодо реєстрації доходів, витрат, вартості, активів і зобов’язань, розкриття інформації та підготовки фінансових звітів. Такі стандарти можуть включати загальні вказівки, а також детальні стандарти, практики та процедури;
товар означає товар, визначення якого міститься у Статті 1.1 (Загальні визначення);
виготовлення означає будь-який вид обробки або переробки, у тому числі збирання або спеціальні операції;
матеріал означає будь-який інгредієнт, сировину, компонент або частину тощо, що використовуються у виробництві товарів;
товар, що не походить з території Сторони означає товар, який не відповідає правилам визначення походження, встановленим цією Главою;
матеріал, що не походить з території Сторони (NOM) означає будь-які матеріали, країною походження яких є країна, відмінна від Сторін (ввезені, що не походять з території Сторони), будь-які матеріали, походження яких неможливо визначити (невизначене походження), або матеріали, які не відповідають правилам визначення походження згідно з цією Главою;
товари/матеріал, що походять з території Сторони означають товари або матеріал, які відповідають правилам визначення походження, встановленим цією Главою;
особа Сторони означає "особу", визначення якої міститься у Статті 1.1 (Загальні визначення);
продукт означає продукт, який отримано шляхом вирощування, розведення, видобування корисних копалин, збирання, рибальства, аквакультури, ловлі, полювання, видобутку або виробництва, навіть якщо він призначений для подальшого використання в іншій виробничій операції;
виробництво означає вирощування, розведення, видобуток корисних копалин, збір врожаю, рибальство, аквакультуру, відлов, полювання, виготовлення, обробку, збирання або розбирання товару;
територія[ії] означає "територія", визначення якої міститься у Статті 1.1 (Загальні визначення);
вартість матеріалів, що не походять з території Сторони означає митну вартість використаних матеріалів, що не походять з території Сторони, на момент їх ввезення, або, якщо вона невідома та не може бути встановлена, першу документально підтверджену ціну, сплачену за матеріали на території Сторони.
Стаття 3.2: Товари, що походять з території Сторони
З метою імплементації цієї Угоди товари вважаються такими, що походять з території Сторони, якщо:
(a) товари повністю отримані там відповідно до Статті 3.3; або
(b) товари, які не були повністю отримані там, за умови, що товар був підданий достатній обробці або переробці відповідно до Статті 3.4: або
(c) товари, виготовлені на території Сторони, виключно з матеріалів, які відповідають тим, що походять з території Сторони, відповідно до цієї Угоди;
а також товари, які задовольняють всім іншим вимогам цієї Глави.
Стаття 3.3: Повністю отримані товари
Для цілей цієї Угоди наступні товари вважаються такими, що повністю отримані на території Сторони:
(a) рослини та товари рослинного походження, вирощені або зібрані там;
(b) живі тварини, народжені та вирощені там;
(c) продукти, одержані від живих тварин, там;
(d) корисні копалини та природні ресурси, видобуті або взяті з ґрунту, надр, вод, морського дна або під морським дном цієї Сторони;
(e) продукт мисливського, рибальського промислу, ловлі, збирання, відлову, здійснюваних на території Сторони, або аквакультури, отриманої на території Сторони;
(f) продукт морського рибальства та інші морські продукти, видобуті поза межами територіальних вод Сторін судном та/або вироблені чи отримані судном-переробником, зареєстрованим, приписаним, включеним до реєстру чи ліцензованим Стороною, та яке має право ходити під її прапором;
(g) продукт, крім продуктів морського рибальства та інших морських продуктів, добутий або видобутий з морського чи океанського дна, надр континентального шельфу або виключної економічної зони будь-якої зі Сторін, за умови, що Сторона або особа Сторони має право на розробку такої зони - дна моря, океану або надр - відповідно до міжнародного права;
(h) вироби, що були використані, зібрані на території Сторони, які більше не можуть виконувати своє первісне призначення, не можуть бути відновлені чи відремонтовані, та які придатні лише для утилізації або відновлення деталей чи сировини;
(i) відходи або брухт, отримані в результаті утилізації, споживання або виробничих операцій, що проводяться на території Сторони, придатні лише для відновлення сировини;
(j) продукт, виготовлений або отриманий на території Сторони виключно з продуктів, зазначених в підпунктах (a) - (i) цієї Статті, або з їх похідних на будь-якому етапі виготовлення.
Стаття 3.4: Достатня обробка чи виробництво
1. Для цілей Статті 3.2 (b), товар вважається таким, що підданий достатній переробці, та розглядається таким, що походить з території Сторони, якщо задовольняється будь-яка з наступних вимог:
(a) зміна тарифної позиції (СТН), що означає, що всі матеріали, які не походять з території Сторони, і які використовуються у виробництві товару, зазнали змін у тарифній класифікації на рівні чотирьох знаків; або
(b) сукупна вартість усіх використаних матеріалів, що не походять з території Сторони (Max-NOM), не перевищує 65% ціни на умовах франко-завод кінцевого товару.
2. Незважаючи на пункт 1, якщо товар включений до Переліку специфічних правил визначення походження товарів (PSR) у Додатку 3A (Специфічні правила визначення походження товарів), такий товар повинен задовольняти конкретному правилу, викладеному в ньому.
Стаття 3.5: Проміжні товари
Для матеріалу, що не походить з території Сторони та який піддається достатній переробці на території Сторони, як це передбачено Статтею 3.4, отриманий товар вважається таким, що походить з території Сторони, і не береться до уваги як матеріал, що не походить з території Сторони, якщо такий товар використовується у подальшому виготовленні іншого товару.
Стаття 3.6: Кумуляція
1. Товар, що походить з території Сторони, та який використовується в якості матеріалу під час обробки або виробництва готового товару на території іншої Сторони, повинен вважатися матеріалом, що походить з території Сторони, де було здійснено обробку або виготовлення готового товару.
2. Спільний комітет може домовитись про перегляд цієї Статті з метою забезпечення інших форм кумуляції для цілей визначення товарів як таких, що походять з території Сторони за цією Угодою.
Стаття 3.7: Толерантність
1. Незважаючи на Статтю 3.4, товар вважатиметься таким, що зазнав змін у тарифній класифікації, якщо вартість усіх матеріалів, що не походять з території Сторони, які використовуються у виробництві товару та які не зазнають відповідних змін у тарифній класифікації, не перевищує 15% ціни товару на умовах франко-завод.
2. Пункт 1 не застосовується, якщо вартість матеріалів, що не походять з території Сторони, використаних під час виробництва товару, перевищує будь-який відсоток максимальної вартості матеріалів, що не походять з території Сторони, як зазначено у вимогах, викладених у цій Главі.
3. Пункт 1 не застосовується до товарів груп 50-63 Гармонізованої системи (Правило 9 приміток Додатку 3A (Специфічні правила визначення походження товарів)).
Стаття 3.8: Недостатні операції
1. Незалежно від того, чи задовольняються вимоги Статті 3.4, товар не вважається таким, що походить з території Сторони, якщо наступні операції виконуються самостійно або в поєднанні на території цієї Сторони:
(a) операції спрямовані на забезпечення збереження товарів у належному стані під час транспортування та зберігання, включно із сушінням, заморожуванням, вентиляцією, охолодженням тощо;
(b) просіювання, сортування, промивання, нарізання уздовж і поперек, згинання, намотування або розмотування, заточування, просте подрібнення, розрізання на частини;
(c) очищення, включаючи видалення окису, мастила, фарби або іншого покриття;
(d) прості операції з фарбування та полірування;
(e) випробовування та калібрування;
(f) поміщення в пляшки, консервні банки, колби, мішки, ящики, коробки, фіксація на листах картону або дошках, а також інші прості операції з пакування;
(g) просте змішування товарів незважаючи на те, чи різного вони виду;
(h) просте складання частин продукту для створення цілого товару або розбирання продукту на частини;
(i) операції щодо зміни пакування, розпакування або перепакування, а також розділення та збирання партій товару;
(j) нанесення або друкування марок, етикеток, логотипів та інших подібних розпізнавальних знаків на товарах або їх упаковці;
(k) лущення, часткове або повне відбілювання, полірування та глазурування зернових та рису; та
(l) просте розведення водою або іншою речовиною, яка істотно не змінює характеристики товару;
(m) забій тварин; та
(n) операції з фарбування цукру або формування цукрових грудочок;
Стаття 3.9: Нейтральні елементи
З метою визначення походження товару, наступні матеріали, що використовуються у виробництві товару, повинні розглядатись як такі, що походять з території Сторони, незалежно від їхнього походження:
(a) енергія та паливо;
(b) промислове устаткування та обладнання;
(c) машини, інструменти; та
(d) інші товари, що не входять і не призначені для входження до складу кінцевого продукту.
Стаття 3.10: Комплектуючі, запасні частини, інструменти
1. Комплектуючі, запасні частини, інструменти та інструкції або інші інформаційні матеріали, що постачаються разом із товаром і є частиною стандартних комплектуючих, запасних частин, інструментів та інструкцій або інших інформаційних матеріалів, повинні розглядатися як частина товару, і не повинні братися до уваги при визначенні того, чи всі матеріали, які не походять з території Сторони, але використовуються у виробництві товарів, що походять з території Сторони, зазнають відповідних змін у тарифній класифікації за умови, що:
(a) комплектуючі, запасні частини, інструменти та інструкції або інші інформаційні матеріали класифікуються разом з товаром та не виставляються в рахунку окремо від товару; та
(b) кількість і вартість комплектуючих, запасних частин, інструментів, інструкцій або інших інформаційних матеріалів, представлених разом з товаром, є стандартними для відповідного товару.
Стаття 3.11: Одиниця класифікації
Для застосування положень цієї Глави одиницею класифікації повинен бути окремий товар, який становить базову одиницю при визначенні класифікації відповідно до номенклатури Гармонізованої системи. З наведеного випливає, що:
(a) якщо товар, що складається з групи або комплекту виробів, класифікується в одній товарній позиції, він цілком становить єдину класифікаційну одиницю;
(b) якщо партія складається з декількох ідентичних товарів, класифікованих за однією товарною позицією, кожен товар повинен враховуватись окремо при застосуванні положень цієї Глави.
Стаття 3.12: Пакувальні матеріали і тара
1. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб пакувальні матеріали і тара, в які запаковано товар для роздрібного продажу у разі їх класифікації разом із товаром відповідно до Правила 5 Загальних правил інтерпретації Гармонізованої системи не бралися до уваги при визначенні того, чи всі матеріали, що не походять з території Сторони, та які використовуються у виробництві товару, зазнають змін у тарифній класифікації як визначено у Статті 3.4.
2. Пакувальні матеріали і тара, в які товар запакований для транспортування, не беруться до уваги при визначенні походження відповідного продукту.
Стаття 3.13: Взаємозамінні товари та матеріали
1. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб визначення походження взаємозамінних товарів або матеріалів з території Сторони, здійснювалося шляхом фізичного відокремлення кожного товару або матеріалу, або, у разі неможливості відокремлення, шляхом використання будь-якого методу управління запасами, зокрема застосування середнього значення, LIFO (останній прийшов - першим вийшов) або FIFO (перший прийшов - першим вийшов), визнаного в загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку Сторони, на території якої здійснюється виробництво, або іншого методу, прийнятого Стороною, на території якої здійснюється виробництво.
2. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб метод управління запасами, обраний згідно з пунктом 1 щодо конкретних взаємозамінних товарів або матеріалів, застосовувався до таких взаємозамінних товарів або матеріалів протягом фінансового року Сторони, яка обрала відповідний метод управління запасами.
Стаття 3.14: Набори товарів
Набори, як визначено в Загальному правилі 3 Гармонізованої системи (ГС), повинні вважатися такими, що походять з території Сторони, якщо всі товари, що входять до складу набору, походять з території Сторони. Проте, якщо набір складається з товарів, що походять та не походять з території Сторони, набір в цілому повинен вважатися таким, що походить з території Сторони, за умови, що вартість товарів, що не походять з території Сторони, не перевищує 20% ціни набору на умовах франко-завод.
Частина B: Територіальність і транзит
Стаття 3.15: Принцип територіальності
1. Умови для отримання статусу походження, викладені в Статті 3.2, повинні виконуватися безперервно на території однієї або обох Сторін.
2. Якщо товари, що походять з території Сторони, експортовані з території Сторони до країни, що не є Стороною, та повертаються до Сторони-експортера, вони повинні вважатися такими, що не походять з території Сторони, якщо тільки митним органам не буде доведено, що:
(a) товари, що повертаються, є тими самими, що були експортовані; та
(b) вони не піддавалися жодним операціям, окрім тих, що необхідні для збереження їх у належному стані під час перебування в цій країні, що не є Стороною, або під час експорту.
Стаття 3.16: Переробка поза межами митної території Сторони
1. Незважаючи на положення Статті 3.15, на набуття статусу походження товару, викладеного у Статті 3.2, не впливає виконана поза межами території Сторони обробка або переробка матеріалів, експортованих з території Сторони та згодом реімпортованих на територію цієї Сторони, за умови, що:
(a) зазначені матеріали повністю отримані на території будь-якої Сторони або перед експортом піддавалися обробці або переробці поза межами операцій, зазначених в Статті 3.8; та
(b) митним органам переконливо доводиться, що:
(i) реімпортовані товари були отримані шляхом обробки або переробки експортованих матеріалів;
(ii) сукупна додана вартість, отримана поза межами митної території Сторони внаслідок застосування положень цієї Статті, не перевищує 15% ціни на умовах франко-завод кінцевого товару, щодо якого заявлено, що він походить з території Сторони;
(c) умови, викладені в Статті 3.7 не повинні застосовуватися до зазначеного матеріалу, як вказано в пункті (а) при визначенні походження кінцевого товару.
2. Для цілей застосування положень пункту 1, "сукупна додана вартість" враховує всі витрати, що виникають за межами територій Сторін, в тому числі вартість доданих до складу товару матеріалів. Однак, якщо відповідно до Статті 3.4 застосовується правило, що встановлює граничну вартість всіх матеріалів, які не походять з території Сторони, включених до складу товару на території Сторони-експортера, то сукупна вартість матеріалів, які не походять з території Сторони, включених до складу товарів на території відповідної Сторони, взята разом із сукупною доданою вартістю, отриманою поза межами території цієї Сторони, не повинна перевищувати розміру, встановленого в Статті 3.4.
3. Будь-яка обробка або переробка, яка підпадає під дію цієї Статті та виконана поза територією Сторони-експортера, повинна здійснюватися за угодою про переробку поза митною територією або подібними угодами.
Стаття 3.17: Транзит та перевантаження
1. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб товар, який походить з території Сторони, зберігав свій статус походження, якщо такий товар було транспортовано безпосередньо до Сторони-імпортера без перевезення територією країни, що не є Стороною.
2. Незважаючи на пункт 1, кожна Сторона повинна забезпечити збереження статусу походження товару, якщо він транспортується або зберігається на тимчасовому складі в одній або більше транзитних країн, які не є Сторонами, за умови, що цей товар:
(a) залишається під митним контролем на території країни, що не є Стороною; та
(b) не піддавався жодним операціям, крім розвантаження, перевантаження, перепакування, виокремлення від партії, маркування або інших операцій, необхідних для підтримання належного стану товару.
3. Імпортер на запит митного органу Сторони-імпортера повинен надати відповідні докази виконання умов, викладених у пункті 2, шляхом надання:
(a) єдиного або комбінованого транспортного документа, який поширюється на маршрут проходження зі Сторони-експортера через країну транзиту; або
(b) сертифіката про відсутність маніпуляцій (a non-manipulation certificate), виданого митними органами країни транзиту; або
(c) за їх відсутності, будь-які підтверджуючі документи.
Стаття 3.18: Виставки
1. Товари, відправлені Стороною-експортером для виставки у країну, яка не є Стороною, та які продані під час або після виставки, для ввезення на територію Сторони, повинні підпадати під преференційний режим, передбачений цією Угодою, за умови, що такі товари відповідають вимогам щодо правил походження, передбаченим цією Угодою, та якщо перед відповідними компетентними органами Сторони-імпортера буде доведено, що:
(a) експортер відправив відповідні товари з території Сторони-експортера в країну, де проходить виставка, і експонував їх там;
(b) експортер продав товари або передав їх вантажоодержувачу у Стороні-імпортері; та
(c) товари були відправлені під час виставки або безпосередньо після неї Стороні-імпортеру у тому стані, у якому вони були відправлені на виставку.
2. З метою реалізації положень пункту 1, підтвердження походження повинно бути подане відповідними компетентними органами Сторони-імпортера. У підтвердженні повинні бути зазначені назва та адреса виставки. Може вимагатися сертифікат, виданий відповідним компетентним органом Сторони, на території якої проходила виставка, разом із підтверджуючими документами про походження, зазначеними у Статті 3.21.
3. Пункт 1 повинен застосовуватись до будь-якої торговельної, сільськогосподарської або ремісничої виставки, ярмарки або подібної публічної демонстрації або показу в торговельних або офісних приміщеннях з метою продажу іноземних товарів, під час яких відповідні товари залишаються під митним контролем.
Стаття 3.19: Вільні економічні зони або вільні зони
1. Обидві Сторони повинні забезпечувати, щоб товари, що походять з території Сторін, торгівля якими здійснюється на підставі документів про походження, та які в процесі транспортування використовують вільну зону, розташовану на їх території, не замінювалися іншими товарами і не піддавалися обробці, відмінній від звичайних операцій, спрямованих на запобігання погіршення стану товарів.
2. Товари, вироблені або виготовлені у вільній зоні, розташованій на території Сторони, при експорті до іншої Сторони слід вважати товарами, що походять з території першої Сторони, за умови, що обробка або переробка таких товарів відповідає положенням цієї Глави та підтверджується документом, який підтверджує їх походження.
Стаття 3.20: Виставлення інвойсів третіми особами
1. Митний орган Сторони-імпортера не повинен відхиляти сертифікат про походження, передбачений Статтею 3.21, лише з тієї причини, що інвойс був виданий не експортером або виробником товару, за умови, що товар відповідає вимогам цієї Глави.
2. Експортер товарів може вказати "інвойс, виставлений третьою особою" (third party invoicing), а така інформація, як назва та країна реєстрації компанії, яка виставляє інвойс, мають відображатися у відповідному полі, як описано в Додатку 3B (Сертифікат про походження) та Додатку 3C (Зразок Сертифіката з перевезення товару EUR. 1 та заяви на отримання Сертифіката з перевезення товару EUR. 1).
Частина C: Докази походження
Стаття 3.21: Підтвердження походження
1. Товари, що походять з території Сторони, під час ввезення до іншої Сторони, користуються перевагами преференційного режиму в рамках цієї Угоди на підставі підтвердження походження.
2. Будь-що з наведеного нижче вважається підтвердженням походження:
(a) паперовий сертифікат про походження у друкованому або електронному вигляді, виданий компетентним органом відповідно до Статті 3.22;
(b) електронний сертифікат походження (Е-Сертифікат), виданий компетентним органом та обмін яким здійснюється за допомогою спільно розробленої електронної системи на підставі положень Статті 3.23;
(c) декларація про походження, оформлена уповноваженим (схваленим) експортером відповідно до Статті 3.24.
3. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб документи для підтвердження походження складалися англійською мовою та залишалися дійсними протягом 12 місяців з дати їх видачі.
Стаття 3.22: Сертифікат про походження у паперовій формі
1. Сертифікат про походження у паперовій формі повинен:
(a) в ОАЕ - видаватися на стандартному білому папері формату А4 за формою, наведеною у Додатку 3B (Сертифікат про походження), та в Україні - видаватися за формою, зазначеною у Додатку 3C (Зразок Сертифіката з перевезення товару EUR. 1 та заяви на отримання Сертифіката з перевезення товару EUR. 1);
(b) складатися з оригіналу та двох копій. Оригінал надсилається експортером імпортеру для подання до митного органу Сторони-імпортера. Перша копія сертифіката про походження зберігається компетентним органом Сторони-експортера. Друга копія сертифіката про походження зберігається у експортера;
(c) стосуватися одного або декількох товарів у одній партії; та
(d) бути у друкованому форматі.
2. Сертифікат про походження у паперовій формі повинен містити підпис посадової особи, печатку компетентного органу та унікальний серійний номер, який присвоюється окремо кожним місцем або офісом видачі.
3. Механізм автентифікації, такий як QR-код або захищений вебсайт, повинен бути включений до сертифіката про походження у паперовій формі як підтвердження оригінальності сертифіката.
4. Сертифікат про походження у паперовій формі повинен бути виданий компетентним органом та переданий експортеру одразу після здійснення або забезпечення фактичного вивезення товару.
Стаття 3.23: Е-Сертифікат та обмін електронними даними про походження
1. На повідомлення однієї Сторони про її готовність до запровадження Статті 3.21 (b), усі технічні питання щодо такого впровадження (видача, передача, подання та перевірка Е-Сертифіката) повинні узгоджуватись та виконуватись компетентними органами обох Сторін.
2. Механізм автентифікації електронного сертифіката про походження, такий як QR-код або захищений вебсайт, повинен бути включений до сертифіката в якості підтвердження оригінальності сертифіката.
Стаття 3.24: Декларація про походження
1. Для цілей Статті 3.21.2. (c) Сторони повинні протягом 12 місяців з дати набрання чинності цією Угодою імплементувати положення, що дозволяють кожному компетентному органу визнавати декларацію про походження, оформлену уповноваженим (схваленим) експортером.
2. Митний орган або компетентний орган Сторони-експортера можуть дозволити будь-якому експортеру (надалі іменованого як "уповноважений (схвалений) експортер"), який експортує товари відповідно до цієї Угоди, оформляти декларації про походження за зразком, наведеним у Додатку 3D (Декларація про походження відповідно до Статті 3.24), незалежно від вартості таких товарів, згідно з вимогами відповідного законодавства Сторони-експортера.
3. Експортер, який звертається за отриманням такого дозволу, повинен надати митному органу або компетентному органу гарантії, необхідні для перевірки статусу походження товару, а також виконання інших вимог цієї Глави.
4. Митний орган або компетентний орган Сторони-експортера можуть надати статус уповноваженого (схваленого) експортера на підставі виконання умов, які Сторони вважають доцільними.
5. Митний орган або компетентний орган Сторони-експортера повинні надати уповноваженому (схваленому) експортеру номер митної авторизації, який зазначається у декларації про походження.
6. Митний орган або компетентний орган Сторони-експортера повинні обмінюватись інформацією щодо структури номерів митної авторизації уповноважених (схвалених) експортерів або оприлюднювати перелік уповноважених (схвалених) експортерів, який періодично оновлюватиметься (за потреби).
7. Декларація про походження, текст якої наведено в Додатку 3D (Декларація про походження відповідно до Статті 3.24), повинна бути оформлена уповноваженим (схваленим) експортером шляхом набору тексту, проставленням штампу або друкуванням декларації на інвойсі, повідомленні про доставку або іншому комерційному документі, який містить достатній для ідентифікації опис відповідних товарів. Декларація може бути також заповнена від руки. Якщо декларація заповнена від руки, вона повинна бути написана чорнилами, які не змиваються, розбірливими друкованими літерами.
8. Уповноважений (схвалений) експортер, який оформлює декларацію про походження, повинен бути готовий у будь-який час подати на вимогу митних органів Сторони-експортера всі необхідні документи, що підтверджують статус походження відповідних товарів, а також виконання інших вимог цієї Глави.
Стаття 3.25: Заява на отримання сертифіката про походження
1. Сертифікат про походження у паперовій формі або Е-Сертифікат повинен бути виданий компетентним органом Сторони-експортера на підставі електронної заяви або заяви в паперовій формі, складеної експортером, або за дорученням експортера його уповноваженим представником відповідно до національного законодавства Сторони-експортера.
2. Експортер, який подає заяву на видачу сертифіката про походження, повинен бути готовий у будь-який час надати на вимогу компетентного органу Сторони-експортера всі необхідні документи, що підтверджують статус походження відповідних товарів, а також виконання інших вимог цієї Глави.
3. Сертифікат видається, якщо товари, що підлягають вивезенню, можуть розглядатись як такі, що походять з території Сторони-експортера відповідно до Статті 3.2.
Стаття 3.26: Розгляд заяви на отримання сертифіката про походження
З метою видачі сертифіката про походження в паперовій формі або Е-Сертифіката компетентний орган повинен, в межах своєї компетенції та можливостей, провести належну перевірку відповідно до законодавства Сторони-експортера.
Стаття 3.27: Імпортування частинами
Якщо на запит імпортера, за умови виконання вимог, встановлених митними органами Сторони-імпортера, розібрані чи незібрані товари (в розумінні Основного правила 2 (а) інтерпретації Гармонізованої системи (ГС), що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або товарних позицій 7308 та 9406 ГС) ввозяться частинами, то імпортер повинен подати митним органам єдине підтвердження походження таких товарів під час ввезення першої партії.
Стаття 3.28: Сертифікат про походження, виданий ретроспективно
1. Незважаючи на Статтю 3.22.4, за виняткових умов сертифікат про походження у паперовій формі та Е-Сертифікат може бути виданий після вивезення товарів, походження яких він підтверджує, якщо:
(a) сертифікат не було видано під час експорту через допущення помилок, ненавмисних похибок або внаслідок особливих обставин; або
(b) компетентним органам було доведено, що сертифікат був виданий, але не прийнятий під час ввезення з технічних причин; або
c) сертифікат, виданий під час вивезення, було повернуто експортером до компетентних органів через допущення помилок, ненавмисних похибок або внаслідок особливих обставин.
2. У виняткових випадках, коли сертифікат не було видано до або під час експорту через допущення ненавмисних помилок, похибок або з інших поважних причин, сертифікат може бути виданий ретроспективно, про що робиться примітка "ISSUED RETROSPECTIVELY" у відповідному полі, як зазначено в Додатку 3B (Сертифікат про походження) або Додатку 3C (Зразок Сертифіката з перевезення товару EUR. 1 та заяви на отримання Сертифіката з перевезення товару EUR. 1).
3. Положення цієї Статті застосовуються до товарів, які відповідають положенням цієї Угоди та які на дату набрання нею чинності перебувають у транзиті або знаходяться на території Сторін на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Застосування цієї Статті передбачає подання до митного органу Сторони-імпортера протягом шести місяців із дати набрання чинності цією Угодою, сертифіката про походження, виданого ретроспективно компетентним органом Сторони-експортера разом із документами, які підтверджують, що товари транспортувалися безпосередньо відповідно до положень Статті 3.17.
Стаття 3.29: Втрата сертифіката про походження у паперовій формі
1. У разі викрадення, втрати чи знищення сертифіката про походження виробник, експортер, або його уповноважений представник може звернутися до компетентного органу, що його видав, із клопотанням про отримання засвідченої копії або дублікату оригіналу сертифіката про походження, складеного на основі експортних документів, наявних у компетентного органу.
2. Засвідчена копія або дублікат сертифіката про походження повинна бути завірена підписом посадової особи і печаткою, містити запис англійською мовою "CERTIFIED TRUE COPY" або "DUPLICATE", дату видачі оригіналу сертифіката про походження у відповідних полях, як зазначено у Додатку 3B (Сертифікат про походження) або Додатку 3C (Зразок Сертифіката з перевезення товару EUR. 1 та заяви на отримання Сертифіката з перевезення товару EUR. 1). Термін дії засвідченої копії або дублікату сертифіката про походження повинен бути такий самий, як і термін сертифіката про походження.
Стаття 3.30: Надання підтвердження походження
Для цілей застосування преференційного режиму, імпортер або його уповноважений представник повинен надати митному органу Сторони-імпортера під час подання імпортної декларації підтвердження походження відповідно до законодавства Сторони-імпортера.
Стаття 3.31: Розбіжності та формальні помилки
1. Виявлення незначних розбіжностей між відомостями, зазначеними у підтвердженні походження, та відомостями, зазначеними у документах, поданих митному органу Сторони-імпортера з метою виконання формальностей для ввезення товару, не тягне за собою недійсність документу про підтвердження походження за умови, що він фактично відповідає поставленому товару.
2. Очевидні формальні помилки, такі як друкарські помилки, у документі, що підтверджує походження, не мають призводити до відмови у прийнятті цього документу, якщо такі помилки не викликають сумнівів щодо правильності відомостей, викладених у відповідному документі.
Частина D: Адміністративне співробітництво й перевірка походження
Стаття 3.32: Повідомлення
Компетентні органи Сторін до набрання чинності Угодою повинні надавати один одному наступне:
(a) зразки печаток компетентних органів, які видають сертифікати про походження у паперовому вигляді;
(b) вебадреси, що використовуються для автентифікації за допомогою QR- коду або вебсайту;
(c) адреси митних органів, відповідальних за перевірку сертифікатів та декларацій про походження.
Стаття 3.33: Відмова у наданні преференційного режиму
1. Якщо інше не передбачено цією Главою, митний орган Сторони-імпортера може відмовити у митному оформленні із застосуванням преференційного режиму або стягнути несплачені мита відповідно до положень національного законодавства, якщо не виконано вимоги Статті 3.17.
2. Якщо митний орган Сторони-імпортера відмовляє у митному оформленні із застосуванням преференційного режиму, такий орган повинен надати імпортеру рішення у письмовій або електронній формі із зазначенням причини ухвалення такого рішення.
3. Після отримання інформації про причини відмови у наданні преференційного режиму, імпортер може протягом періоду, передбаченого митним законодавством Сторони-імпортера, подати апеляцію або скаргу на таке рішення до відповідного органу, визначеного згідно з митним законодавством Сторони-імпортера.
Стаття 3.34: Верифікація
1. Митний орган або компетентний орган Сторони-імпортера може після митного оформлення вимагати проведення вибіркової перевірки або ж у разі, якщо він має обґрунтовані сумніви щодо автентичності документа або достовірності заявленої інформації щодо походження відповідних товарів або окремих їх частин.
2. Для цілей пункту 1 митний орган або компетентний орган Сторони імпортера може здійснювати перевірку шляхом надсилання письмового запиту про надання додаткової інформації митним органом або компетентним органом Сторони-експортера.
3. Такий запит повинен супроводжуватися копією документа, що підтверджує походження та має вказувати причини, а також будь-яку додаткову інформацію, які свідчать про те, що відомості, вказані у документі про походження, можуть бути неточними; за винятком випадків, коли перевірка після митного оформлення здійснюється на вибірковій основі.
4. Митний орган Сторони-імпортера може призупинити застосування преференційного режиму на період очікування результату перевірки. Проте митний орган може здійснити випуск товарів імпортеру з урахуванням будь-яких адміністративних заходів, які вважатимуться необхідними, за умови, що на них не поширюється заборона чи обмеження на імпорт, а також відсутня підозра у шахрайстві.
5. Відповідно до пункту 2, митний орган або компетентний орган Сторони-імпортера, на запит якого була здійснена перевірка, повинен бути якнайшвидше поінформований про її результати, але не пізніше, ніж через дев’ять місяців з дати запиту.
6. У разі, якщо відповідь Сторони-експортера не було отримано протягом дев’яти місяців з дати запиту або митний орган або компетентний орган Сторони-імпортера не отримав достатньої інформації для встановлення походження товару з території Сторони, або експортер чи виробник товару не виконав жодної із вимог цієї Статті стосовно отримання преференційного режиму, митний орган або компетентний орган Сторони-імпортера відмовляє в наданні пільгового режиму щодо товару, стосовно якого видано зазначений документ про походження, та який підлягав би перевірці та стягненню несплачених зборів.
Стаття 3.35: Вимоги до ведення записів
1. Для цілей верифікації відповідно до Статті 3.34, кожна Сторона повинна вимагати від:
(a) виробника або експортера зберігати сертифікат походження та усі супровідні документи, необхідні для підтвердження того, що відповідний товар, походить з території Сторони щонайменше протягом 36 місяців з дати видачі або протягом більш тривалого періоду відповідно до положень національного законодавства;
(b) імпортера зберігати усі документи, які підтверджують, що товар, якому надано преференційний режим, походить з території Сторони, щонайменше протягом 36 місяців з дати видачі або протягом більш тривалого періоду відповідно до положень національного законодавства; та
(c) компетентного органу або митного органу, який видав документ про підтвердження походження, зберігати усі супровідні документи щодо заяви про надання підтвердження про походження, щонайменше протягом 36 місяців з дати видачі підтвердження походження або протягом більш тривалого періоду відповідно до положень національного законодавства.
2. Записи, зазначені в пункті 1, можуть зберігатися на будь-якому носії, який дозволяє їх оперативне отримання, включаючи, але не обмежуючись, цифрову, електронну, оптичну, магнітну або письмову форму.
Стаття 3.36: Конфіденційність
Уся інформація, пов’язана із застосуванням цієї Глави, надана Сторонами одна одній, повинна вважатися конфіденційною. Така інформація не повинна розголошуватися органами Сторін без прямого дозволу особи чи органу, який її надає.
Стаття 3.37: Вирішення спорів
1. Спори між Сторонами, що виникають у зв’язку з процедурами верифікації відповідно до Статті 3.34, та які не можуть бути вирішені між компетентними органами Сторін, або які порушують питання тлумачення цієї Глави, повинні бути подані на розгляд Спільного комітету.
2. В усіх випадках вирішення спорів між імпортером та компетентними органами Сторони-імпортера повинно здійснюватися відповідно до законодавства Сторони-імпортера.
Частина E: Консультації та внесення змін
Стаття 3.38: Консультації та внесення змін
Сторони повинні проводити консультації та співпрацювати за потреби через Підкомітет з питань торгівлі товарами та правил визначення походження з метою:
(a) ефективного та однакового застосування цієї Глави; та
(b) обговорення необхідних змін до цієї Глави з урахуванням розвитку технологій, виробничих процесів та інших пов’язаних питань.
ГЛАВА 4
МИТНІ ПРОЦЕДУРИ ТА СПРИЯННЯ ТОРГІВЛІ
Стаття 4.1: Визначення
Для цілей цієї Глави:
митне законодавство означає положення, впроваджені законами та нормативно-правовими актами щодо імпорту, експорту, транзиту товарів або будь-яких інших митних процедур, незалежно від того, чи стосуються вони мита, податків або будь-яких інших зборів, що стягуються митним органом, або заходів щодо заборони, обмеження або контролю, який здійснюється митним органом;
митні процедури означають заходи, що застосовуються митним органом Сторони до товарів і транспортних засобів, які підпадають під дію її митного законодавства та нормативно-правових актів;
Угода про взаємну митну допомогу (УВМД) означає угоду, яка сприяє поглибленню митного співробітництва та обміну інформацією між Сторонами для забезпечення та спрощення законної торгівлі;
Авторизований економічний оператор(и) (АЕО) означає економічного оператора, який бере участь у міжнародному переміщені товарів, і який визнаний митним органом Сторони як такий, що відповідає стандартам безпеки ланцюга постачання Всесвітньої митної організації (ВМО) або еквівалентним стандартам; та
Угода про взаємне визнання (УВВ) означає домовленість між Сторонами, згідно з якою вони взаємно визнають сертифікати АЕО, видані належним чином одним із митних органів.
Стаття 4.2: Сфера застосування
Ця Глава застосовується згідно з відповідними національними законами, правилами та нормативно-правовими актами Сторін, які регулюють митні процедури, необхідні для оформлення товарів, що є предметом торгівлі між Сторонами.
Стаття 4.3: Загальні положення
1.Сторони погоджуються, що їхнє митне законодавство та процедури повинні бути прозорими, недискримінаційними, послідовними та уникати непотрібних процедурних перешкод у торгівлі.
2. Митні процедури Сторін повинні відповідати, наскільки це можливо, стандартам та рекомендованим практикам Всесвітньої митної організації ("ВМО").
3. Митний орган кожної Сторони повинен періодично переглядати свої митні процедури з метою їх подальшого спрощення та розвитку для сприяння двосторонній торгівлі.
Стаття 4.4: Оприлюднення та доступ до інформації
1. Кожна Сторона повинна забезпечити невідкладне оприлюднення своїх законів, нормативно-правових актів, інструкцій, процедур та адміністративних рішень, що регулюють митні питання, або в мережі Інтернет, або в друкованому виданні. Така інформація та публікації повинні бути доступні, наскільки це можливо, англійською мовою.
2. Кожна Сторона повинна визначити, створити та підтримувати один або декілька інформаційних пунктів, які розглядатимуть запити зацікавлених осіб, що стосуються митних питань, і повинна докладати зусиль для оприлюднення за допомогою електронних засобів інформації про процедури подання таких запитів.
3. Ніщо в цій Статті або в будь-якій частині цієї Угоди не вимагає від будь-якої Сторони оприлюднення правозастосовчих процедур та внутрішніх інструкцій, у тому числі тих, що стосуються проведення аналізу ризиків та методології таргетингу.
4. Кожна Сторона повинна, наскільки це практично можливо та у спосіб, що відповідає її національному законодавству та правовій системі, забезпечити, щоб нові або змінені закони та нормативно-правові акти загальної дії, пов’язані з переміщенням, випуском та митним оформленням товарів, включаючи транзит, публікувалися або інформація про них оприлюднювалася іншим чином якомога раніше до набрання ними чинності, з тим, щоб зацікавлені сторони мали можливість ознайомитися з новими або зміненими законами та нормативно-правовими актами. Така інформація та публікації повинні бути доступні, наскільки це можливо, англійською мовою.
Стаття 4.5: Управління ризиками
Сторони повинні застосовувати підхід до управління ризиками у своїй митній діяльності на основі виявленого ризику щодо товарів, з метою полегшення митного оформлення вантажів з низьким рівнем ризику, зосереджуючи свою інспекційну діяльність на товарах з високим ступенем ризику.
Стаття 4.6: Безпаперові комунікації
1. З метою сприяння двосторонньому обміну даними про міжнародну торгівлю та прискорення процедур випуску товарів для спрощення торгівлі, Сторони повинні докладати зусиль для створення електронного середовища, яке підтримує ділові операції між їхніми відповідними митними органами та суб’єктами господарювання, які здійснюють торгівлю.
2. Сторони повинні обмінюватись поглядами та інформацією щодо впровадження та поширення безпаперових комунікацій між їхніми відповідними митними органами та суб’єктами господарювання.
3. Відповідні митні органи Сторін при впровадженні ініціатив, які передбачають використання безпаперових комунікацій, повинні брати до уваги методології, узгоджені в рамках ВМО.
Стаття 4.7: Попередні рішення
1. Відповідно до своїх зобов’язань за Угодою СОТ про спрощення процедур торгівлі (УСПТ), кожна Сторона на запит заявника повинна забезпечити видачу попереднього рішення імпортеру товару на її території або експортеру чи виробнику товару на території іншої Сторони до ввезення товару на свою територію.
2. Для цілей пункту 1 кожна Сторона повинна видавати попереднє рішення, в якому зазначатиметься, чи відповідає товар критеріям товару, що походить з країни походження, або його тарифній класифікації. Крім того, кожна Сторона може видавати попередні рішення, які охоплюють додаткові торговельні питання згідно з умовами УСПТ. Кожна Сторона повинна видавати своє рішення щодо походження або класифікації товару в межах розумного періоду часу і в конкретні строки з дати отримання повної заявки про видачу попереднього рішення.
3. Сторона-імпортер повинна застосовувати попереднє рішення, винесене нею відповідно до пункту 1, на дату його видачі або на більш пізню дату зазначену в рішенні, а також забезпечити його чинність протягом розумного строку та відповідно до застосовних національних процедур до моменту зміни або скасування такого попереднього рішення.
4. Попереднє рішення, видане Стороною, є обов’язковим лише для особи, якій воно видане.
5. Сторона може відмовити у винесенні попереднього рішення, якщо факти та обставини, які є підставою для винесення попереднього рішення, є предметом аудиту після митного очищення або адміністративного, судового чи квазісудового розгляду чи оскарження. Сторона, яка відмовляється видати попереднє рішення, невідкладно повідомляє про це в письмовій формі особу, яка звернулася із запитом про винесення попереднього рішення, із зазначенням відповідних фактів, обставин та підстав для свого рішення.
6. Сторона-імпортер може змінити або скасувати попереднє рішення:
(a) якщо рішення ґрунтувалося на фактичній помилці;
(b) якщо відбулася зміна істотних фактів або обставин, на яких ґрунтувалося рішення;
(c) для приведення у відповідність зі змінами до положень цієї Глави; або
(d) внаслідок судового рішення або зміни у її національному законодавстві.
7. Кожна Сторона повинна надіслати заявнику письмове повідомлення з поясненням рішення про підстави скасування або зміну попереднього рішення, виданого заявнику.
8. Кожна Сторона забезпечує, що будь-яка зміна або відкликання попереднього рішення набиратиме чинності на дату внесення зміни або скасування такого рішення або на іншу дату, яка зазначена у рішенні, та не застосовуватиметься до товару, ввезеного до цієї дати, крім випадків, коли особа, якій було надане попереднє рішення, не діяла згідно з умовами та положеннями такого рішення.
9. Незважаючи на пункт 4, Сторона, що видає попереднє рішення, повинна відкласти дату набрання чинності змінами або скасування рішення на розумний строк та відповідно до застосовних національних процедур кожної Сторони, якщо особа, якій видано попереднє рішення, демонструє, що вона діяла добросовісно відповідно до такого рішення на шкоду собі.
Стаття 4.8: Штрафні санкції
1. Кожна Сторона повинна підтримувати заходи, що передбачають застосування кримінальних, цивільних або адміністративних санкцій, як окремо, так і разом, за порушення митного законодавства, правил або процедурних вимог Сторони.
2. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб санкції за порушення митного законодавства, правил або процедурних вимог накладалися тільки на особу (осіб), відповідальну (відповідальних) за порушення відповідного законодавства.
3. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб санкції, які накладаються її митним органом, ґрунтувалися на фактах та обставинах справи і відповідали ступеню та тяжкості порушення.
4. Кожна Сторона повинна забезпечити вжиття заходів для уникнення конфлікту інтересів при нарахуванні та стягненні штрафів і зборів. Жодна частина винагороди державної посадової особи не повинна виражатися в формі фіксованого платежу або відсотку від будь-яких нарахованих чи стягнутих штрафів або зборів.
5. Кожна Сторона повинна забезпечити, щоб, у разі накладення її митним органом санкцій за порушення митного законодавства, правил або процедурних вимог, особі (особам), на яку (яких) накладено санкції, у рішенні про застосування санкцій зазначалися характер порушення та норми закону, правил або процедури, застосованих для визначення суми штрафу.
Стаття 4.9: Випуск товарів
1. З метою сприяння торгівлі кожна Сторона повинна запровадити або підтримувати спрощені митні процедури для ефективного випуску товарів.
2. Відповідно до пункту 1, кожна Сторона повинна запровадити або підтримувати процедури, які:
(a) передбачають негайний випуск товарів після отримання митної декларації та виконання всіх застосовних вимог і процедур;
(b) передбачають електронне подання та обробку документації та даних, включаючи декларації, до прибуття товарів з метою прискорення випуску товарів з-під митного контролю після прибуття;
(c) дозволяють випуск товарів у пункті прибуття без необхідності тимчасового переміщення на склади або інші об’єкти; та
(d) вимагають, щоб імпортер був поінформований, якщо Сторона невідкладно не здійснює випуск товарів, в тому числі, з причин, визначених її законодавством, і який орган контролю на кордоні, якщо це не митний орган, затримує випуск товарів.
3. Ніщо в цій Статті не вимагає від Сторони випуску товару, якщо її вимоги щодо випуску не були виконані, і не перешкоджає Стороні ліквідувати гарантійний депозит відповідно до свого законодавства.
4. Кожна Сторона може дозволити, наскільки це практично можливо та відповідає її митному законодавству, щоб товари, призначені для імпорту, перемішувалися в межах її території під митним контролем від пункту в’їзду на територію Сторони до іншої митниці на її території, звідки товари призначені для випуску, за умови дотримання відповідних вимог законодавства.
