Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями

3) вимог щодо визнання/припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення;

5) інформації з Кредитного реєстру про нижчий (гірший) від визначеного банком клас боржника:

якщо клас боржника 5 - банк визначає клас цього боржника не вище 5.

80. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - фізичної особи виходячи зі скоригованого класу боржника згідно з таблицею 2 додатка 9 до цього Положення.

81. Банк під час визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - фізичної особи в межах установленого діапазону відповідно до вимог пунктів 29 - 31 розділу II цього Положення та згідно з методикою банку щодо визначення значення PD ураховує також інші події та обставини, що можуть спричинити припинення виконання боржником своїх зобов'язань.

Банк у внутрішньобанківському положенні визначає такі події та обставини, а також порядок урахування їх впливу в межах установленого цим Положенням діапазону значень PD для боржника - фізичної особи.

82. Банк з метою визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту банку-боржника здійснює оцінку його фінансового стану на підставі даних фінансової і статистичної звітності банку-боржника та з урахуванням інформації щодо:

1-1) дотримання банком-боржником (резидентом) пруденційних нормативів протягом останніх 12 місяців поспіль;

2) аналізу якості активів і пасивів;

3) стану ліквідності;

4) аналізу прибутків і збитків;

5) виконання банком-боржником зобов'язань у минулому;

6) наданих та отриманих міжбанківських кредитів;

7) щорічного аудиторського звіту;

8) іншої інформації, що може свідчити про наявність ризиків несвоєчасного виконання зобов'язань.

83. Банк здійснює оцінку фінансового стану банку-боржника щомісяця протягом дії договору про надання кредиту на підставі аналізу абсолютних і відносних показників поточної фінансової і статистичної звітності (горизонтальний аналіз) у динаміці, структури активів і пасивів шляхом визначення питомої ваги за окремими статтями в підсумкових даних (вертикальний аналіз) у динаміці щонайменше за останні 12 місяців поспіль, що передують даті оцінки кредитного ризику за кредитом.

84. Оптимальні значення абсолютних показників, характеристики відносних показників, порядок їх урахування під час оцінки кредитного ризику банку-боржника, а також спосіб (принцип) їх вбудовування до власної системи класифікації кредитних операцій визначаються банком у внутрішньобанківських положеннях.

85. Банк визначає клас банку-боржника на підставі результатів оцінки його фінансового стану відповідно до наведених характеристик, уключаючи фактор своєчасності сплати боргу:

1) клас 1 - фінансовий стан високий: діяльність за результатом останніх 12 місяців поспіль, що передують даті оцінки кредитного ризику, прибуткова; пруденційних нормативів, установлених Національним банком, дотримується; динаміка абсолютних і відносних показників фінансової звітності є стабільно позитивною; звіт суб'єкта аудиторської діяльності містить немодифіковану думку; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує трьох днів; банк-боржник (нерезидент) має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "A-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard & Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "A3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

2) клас 2 - фінансовий стан добрий: діяльність за результатом останніх 12 місяців поспіль, що передують даті оцінки кредитного ризику, прибуткова; пруденційних нормативів, установлених Національним банком, дотримується; динаміка абсолютних і відносних показників фінансової звітності є переважно позитивною; звіт суб'єкта аудиторської діяльності містить немодифіковану думку/модифіковану думку із застереженнями; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує семи днів; банк-боржник (нерезидент) має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard & Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "ВааЗ" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

3) клас 3 - фінансовий стан задовільний: діяльність за результатом останніх 12 місяців поспіль, що передують даті оцінки кредитного ризику, має нестабільну динаміку, проте позитивний фінансовий результат є переважаючим; пруденційних нормативів, установлених Національним банком, переважно дотримується, проте наявні випадки порушень (не більше двох порушень); динаміка абсолютних і відносних показників фінансової звітності є різноспрямованою; звіт суб'єкта аудиторської діяльності містить модифіковану думку із застереженнями; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує 15 днів; банк-боржник (нерезидент) має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "В-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard & Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "ВЗ" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

4) клас 4 - фінансовий стан незадовільний: діяльність за результатом останніх 12 місяців поспіль, що передують даті оцінки кредитного ризику, збиткова; наявні випадки порушень пруденційних нормативів, установлених Національним банком (три і більше порушень); абсолютні та відносні показники фінансової звітності мають негативну динаміку; звіт суб'єкта аудиторської діяльності містить модифіковану думку із застереженнями; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує 30 днів; наявні випадки невиконання в строк розрахункових документів з вини банку; банк-боржник (нерезидент) має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "С" за класифікацією рейтингового агентства "Standard & Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Са" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service", або боржник (нерезидент) не має кредитного рейтингу за міжнародною шкалою;

5) клас 5 - фінансовий стан критичний: діяльність за результатом останніх 12 місяців поспіль, що передують даті оцінки кредитного ризику, збиткова; пруденційні нормативи, встановлені Національним банком, порушуються (три і більше порушень); абсолютні та відносні показники фінансової звітності мають стабільно негативну динаміку; звіт суб'єкта аудиторської діяльності містить негативну думку/відмову від висловлення думки або його немає (крім банку зі строком діяльності менше ніж один рік); кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить більше З0 днів; наявні розрахункові документи не виконані в строк з вини банку; банк-боржник (нерезидент) має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою рівня "D" за класифікацією рейтингового агентства "Standard & Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівня "С" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service", або боржник (нерезидент) не має кредитного рейтингу за міжнародною шкалою.

86. Банк у разі наявності в банку-боржника характеристик, що відповідають різним класам, має віднести такого боржника до нижчого класу.

87. Банк визначає клас банку-боржника, що є нерезидентом, за класом, нижчим із двох: визначеним згідно з пунктами 82-86 розділу VI цього Положення та визначеним на підставі кредитного рейтингу за міжнародною шкалою країни місцезнаходження боржника, згідно з таблицею додатка 8 до цього Положення.

88. Банк коригує визначений на підставі оцінки фінансового стану клас банку-боржника з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у тому числі:

1) належності банку-боржника до групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів - згідно з вимогами пунктів 61 - 64 розділу IV цього Положення;

2) ознак, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення;

3) вимог щодо визнання, припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення.

89. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту банку-боржника виходячи зі скоригованого класу:

боржника, що є резидентом, - згідно з таблицею 3 додатка 9 до цього Положення;

боржника, що є нерезидентом, - згідно з таблицею 4 додатка 9 до цього Положення.

90. Банк під час визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту банку-боржника в межах установленого діапазону відповідно до вимог пунктів 29 - 31 розділу II цього Положення та згідно з методикою банку щодо визначення значень PD ураховує також інші події та обставини, що можуть спричинити припинення виконання боржником своїх зобов'язань.

Такі події та обставини, а також порядок урахування їх впливу в межах передбаченого цим Положенням для банку-боржника діапазону банк визначає у внутрішньобанківському положенні.

91. Банк з метою визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - бюджетної установи здійснює оцінку його фінансового стану на підставі даних фінансової і бюджетної звітності боржника - бюджетної установи та з урахуванням інформації щодо:

1) стану виконання бюджету боржника - бюджетної установи (далі - бюджет) з урахуванням вимог бюджетного законодавства;

2) обсягу, структури та динаміки загального боргового навантаження бюджету;

3) передбачених у бюджеті витрат на обслуговування та/або погашення наявних зобов'язань;

4) іншої інформації, що може свідчити про наявність ризиків несвоєчасного виконання зобов'язань.

92. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - бюджетної установи не рідше ніж один раз на три місяці на підставі аналізу абсолютних та відносних показників поточної фінансової і бюджетної звітності в динаміці щонайменше за останні 12 місяців поспіль, що передують даті оцінки кредитного ризику за кредитом.

93. Оптимальні значення абсолютних показників, характеристики відносних показників, порядок їх врахування під час оцінки кредитного ризику боржника - бюджетної установи, а також спосіб (принцип) їх вбудовування до власної системи класифікації кредитних операцій визначаються банком у внутрішньобанківських положеннях.

94. Банк визначає клас боржника - бюджетної установи на підставі оцінки його фінансового стану та іншої інформації, визначеної в пункті 91 розділу VII цього Положення, відповідно до наведених нижче характеристик, а також з урахуванням фактору своєчасності сплати боргу:

1) клас 1 - фінансовий стан високий: абсолютні та відносні показники фінансової і бюджетної звітності є позитивними, їх динаміка впродовж попереднього та поточного звітних років є позитивно стабільною; фінансові можливості свідчать про спроможність своєчасного виконання зобов'язань відповідно до умов договору; фактичне виконання дохідної частини бюджету впродовж попереднього та поточного звітних років становить не менше ніж 90 відсотків від планового; передбачені в бюджеті витрати на обслуговування та погашення наявних зобов'язань забезпечують покриття витрат на виконання зобов'язань за кредитом, а також інших зобов'язань; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує семи днів; немає іншої інформації, що свідчить про ризики несвоєчасного виконання зобов'язань.

Очікується, що і надалі фінансова діяльність здійснюватиметься на високому рівні;

2) клас 2 - фінансовий стан добрий: характеристики віднесення боржника - бюджетної установи до цього класу близькі за характеристиками до класу 1, проте ймовірність підтримки окремих із них на високому рівні впродовж наступних не менше ніж трьох місяців є низькою; фактичне виконання дохідної частини бюджету впродовж попереднього та поточного звітних років становить не менше ніж 80 відсотків від планового; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить від 8 до 30 днів;

3) клас 3 - фінансовий стан задовільний: абсолютні та відносні показники фінансової і бюджетної звітності погіршуються, їх динаміка впродовж попереднього та поточного звітних років є різноспрямованою; фінансові можливості свідчать про наявні труднощі зі своєчасним виконанням зобов'язань відповідно до умов договору; фактичне виконання дохідної частини бюджету впродовж попереднього та поточного звітних років становить не менше ніж 70 відсотків від планового; передбачені в бюджеті витрати на обслуговування та погашення наявних зобов'язань не забезпечують повного покриття витрат на виконання зобов'язань за кредитом, а також інших зобов'язань; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить від 31 до 60 днів; наявна інша інформація, що свідчить про ризики несвоєчасного виконання зобов'язань;

4) клас 4 - фінансовий стан незадовільний: окремі абсолютні та відносні показники поточної фінансової і бюджетної звітності є незадовільними, їх динаміка впродовж попереднього та поточного звітних років має тенденцію до погіршення; фінансові можливості свідчать про високу ймовірність несвоєчасного та/або не в повній сумі виконання зобов'язань відповідно до умов договору; фактичне виконання дохідної частини бюджету впродовж попереднього та поточного звітних років становить не менше ніж 60 відсотків від планового; передбачені в бюджеті витрати на обслуговування та погашення наявних зобов'язань не покривають витрати на виконання зобов'язань за кредитом, а також інших зобов'язань; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить від 61 до 90 днів; наявна інша інформація про ризики несвоєчасного виконання зобов'язань;

5) клас 5 - фінансовий стан критичний: абсолютні та відносні показники поточної фінансової і бюджетної звітності є стабільно незадовільними, їх динаміка впродовж попереднього та поточного років не має позитивних тенденцій; фінансові можливості свідчать про високу ймовірність невиконання зобов'язань відповідно до умов договору; фактичне виконання дохідної частини бюджету впродовж попереднього та поточного років становить менше ніж 60 відсотків від планового; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить більше 90 днів.

95. Банк у разі наявності в боржника - бюджетної установи характеристик, що відповідають різним класам, має віднести такого боржника до нижчого класу.

96. Банк коригує визначений на підставі оцінки фінансового стану клас боржника - бюджетної установи, застосовуючи коригуючі фактори, визначені в пункті 22 розділу II цього Положення, а саме щодо:

1) ознак, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення;

2) вимог щодо визнання, припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення;

4) інформації з Кредитного реєстру про нижчий (гірший) від визначеного банком клас боржника:

якщо клас боржника 5 - банк понижує визначений ним клас цього боржника на два класи.

97. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - бюджетної установи виходячи зі скоригованого класу боржника згідно з таблицею 5 додатка 9 до цього Положення.

98. Банк під час визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - бюджетної установи в межах установленого діапазону відповідно до вимог пунктів 29 - 31 розділу II цього Положення та згідно з методикою банку щодо визначення значення PD ураховує також події та обставини, що можуть спричинити припинення виконання боржником своїх зобов'язань.

Банк у внутрішньобанківському положенні визначає такі події та обставини, а також порядок урахування їх впливу в межах установленого цим Положенням діапазону значень PD для боржника - бюджетної установи.

99. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за кредитами, що придбані в іншому банку або небанківській фінансовій установі (далі - придбані кредити), залежно від умов їх первісного визнання банком.

100. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за придбаними кредитами, за якими під час первісного визнання банк на підставі судження визначив, що погашення боргу здійснюватиметься виключно шляхом реалізації забезпечення, за формулою:

де CRпридб - розмір кредитного ризику за придбаним кредитом;

PDпридб - коефіцієнт імовірності дефолту боржника за придбаним кредитом. Банк визначає значення коефіцієнта PD, що дорівнює "1,0", і не застосовує встановлені цим Положенням процедури щодо визначення ймовірності дефолту боржника;

EADпридб - експозиція під ризиком за придбаним кредитом на дату оцінки;

CVi - вартість i -го виду забезпечення, що береться до розрахунку кредитного ризику (у разі наявності кількох видів забезпечення за одним придбаним кредитом), обчислена згідно з вимогами пункту 120 розділу Х цього Положення, починаючи з дати визнання кредиту непрацюючим та незалежно від того, яким банком кредит визнано непрацюючим. Якщо забезпечення немає або не відповідає переліку, критеріям та принципам прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення, то до розрахунку береться значення CV, що дорівнює 0;

ki - коефіцієнт ліквідності i -го виду забезпечення, що визначається банком згідно з додатком 6 до цього Положення.

101. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за придбаними кредитами, за якими під час первісного визнання банк на підставі судження визначив, що погашення боргу здійснюватиметься виключно за рахунок внесків боржника або як за рахунок внесків боржника, так і за рахунок реалізації забезпечення, аналогічно до розрахунку кредитного ризику за кредитами, що надані банком.

102. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за наданими фінансовими зобов'язаннями на індивідуальній основі або за спрощеним підходом. Банк здійснює оцінку кредитного ризику за наданими фінансовими зобов'язаннями, які обліковуються за позабалансовими рахунками таких груп:

1) надані гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти;

2) зобов'язання з кредитування, що надані банкам;

3) зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам;

4) валюта та банківські метали до отримання;

5) валюта та банківські метали до отримання за контрактами, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки, розрахунки за якими здійснюються на нетто-основі (без поставки базового активу);

6) цінні папери до отримання за операціями андерайтингу;

7) активи до отримання за контрактами, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки, розрахунки за якими здійснюються на нетто-основі (без поставки базового активу);

8) активи до отримання.

103. Банк визначає клас 1 боржника/контрагента та значення коефіцієнта PD, що дорівнює "0", за:

1) зобов'язаннями з кредитування, що надані клієнтам (крім банків), які є відкличними і безризиковими, тобто умовами договору, за якими визначено безумовне право банку без попереднього повідомлення боржника в односторонньому порядку відмовитися від подальшого виконання взятих на себе зобов'язань, уключаючи обставини щодо погіршення фінансового стану боржника та/або несвоєчасного виконання ним договірних зобов'язань перед банком;

2) зобов'язаннями Національного банку за договорами, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки, розрахунки за якими здійснюються на нетто-основі (без поставки базового активу).

104. Банк бере до розрахунку розміру кредитного ризику за наданим фінансовим зобов'язанням, що є безвідкличним, експозицію під ризиком (EAD), визначену згідно з вимогами пункту 32 розділу II цього Положення, застосовуючи значення CCF залежно від терміну дії, виду та характеристик фінансового зобов'язання згідно з таблицею додатка 5 до цього Положення.

105. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника за наданим фінансовим зобов'язанням, що є безвідкличним, залежно від виду боржника (боржник - юридична особа, боржник - фізична особа, банк-боржник, боржник - бюджетна установа, боржник - юридична особа за спеціалізованим кредитом) згідно з вимогами розділів IV - VII (відповідно) та розділу XI- 1 цього Положення.

106. Банк відносить до класу 1 боржника за наданим фінансовим зобов'язанням, що є безвідкличним, до часу його виконання, якщо на нього не поширюються:

1) ознаки, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення;

2) вимоги щодо визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення;

4) інформація з Кредитного реєстру про клас боржника 10 (для боржників - юридичних осіб, крім боржників - юридичних осіб за спеціалізованим кредитом)/5 (для інших боржників, крім банків).

107. Банк під час розрахунку розміру кредитного ризику приймає вартість застави, яка є прийнятним забезпеченням за умови її належності до переліку забезпечення, визначеного в додатку 6 до цього Положення, та одночасного дотримання таких принципів:

1) принцип безперешкодного стягнення. Передбачає, що предмет застави/забезпечення на підставі права довірчої власності:

наданий банку на строк не менший, ніж строк дії кредитного договору;

оформлений у заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності відповідно до вимог законодавства України;

має вищий пріоритет обтяження на користь банку у відповідному реєстрі згідно з вимогами законодавства України на строк не менше ніж строк дії кредитного договору;

не має обмежень щодо звернення банком стягнення на заставне майно/забезпечення на підставі права довірчої власності та подальшої його реалізації в разі невиконання боржником зобов'язань за договором. Обмеженнями є: наявність законодавчих обмежень щодо прийняття в заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності або звернення стягнення на предмет застави/забезпечення на підставі права довірчої власності, або реалізації предмета застави/забезпечення на підставі права довірчої власності (за винятком обмежень, передбачених Законами України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", "Про фінансову реструктуризацію" та "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у частині застави/забезпечення на підставі права довірчої власності, що розташована на території районів та міст обласного значення, не включених до переліку, затвердженого Указом Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 "Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях"); наявність судового рішення, яке позбавляє банка-кредитора права на звернення стягнення на предмет застави/забезпечення на підставі права довірчої власності, яке набрало законної сили та не було оскаржено банком-кредитором у встановленому законодавством України порядку; втрата банком-кредитором права на звернення стягнення на предмет застави/забезпечення на підставі права довірчої власності внаслідок несвоєчасного подання кредиторських вимог або відмови від прийняття застави/забезпечення на підставі права довірчої власності у власність під час виконавчого провадження тощо; інші обмеження, визначені банком;

не може бути відчуженим заставодавцем без попереднього погодження з банком відповідно до вимог законодавства України;

не наражається на специфічні ризики втрати [наприклад, майно, що не має активного ринку збуту; майно з короткими строками експлуатації/зберігання (до трьох місяців); майно, на яке поширюються законодавчо визначені особливості його правового регулювання, зумовлені специфічною природою такого майна, тощо];

у формі нерухомого майна [включаючи неподільний об'єкт незавершеного будівництва, подільний об'єкт незавершеного будівництва (далі - об'єкт незавершеного будівництва), майбутні об'єкти нерухомості], цілісного майнового комплексу, устаткування - за умови, що вони розташовані на території України;

у формі транспортних засобів - за умови, що вони зареєстровані на території України;

2) принцип справедливої оцінки. Передбачає здійснення банком оцінки застави/забезпечення на підставі права довірчої власності за вартістю, яка не перевищує ринкової (справедливої) вартості та забезпечує можливість її продажу сторонньому покупцеві. Тобто, є ринок, на якому застава/забезпечення на підставі права довірчої власності може бути реалізована в разі звернення на неї стягнення або застава/забезпечення на підставі права довірчої власності може бути спрямована безпосередньо на погашення зобов'язань боржника.

Переоцінка вартості застави/забезпечення на підставі права довірчої власності має здійснюватися банком на регулярній основі, зокрема, нерухомого майна (включаючи об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості), об'єктів у формі цілісного майнового комплексу, земельних ділянок, транспортних засобів, устаткування - не рідше одного разу на дванадцять місяців; товарів в обороті або в переробці та біологічних активів - не рідше одного разу на місяць; іншого майна - не рідше одного разу на шість місяців.

Якщо від дати останньої оцінки/перегляду вартості предмета застави/забезпечення на підставі права довірчої власності відбулися суттєві зміни в умовах його функціонування, фізичному стані та/або стані ринку подібного майна (пошкодження, знищення, знецінення, завершення реконструкції, уведення в експлуатацію тощо) та/або зміна цільового призначення (використання), то банк має забезпечити проведення переоцінки такого майна незалежно від установленої вище періодичності.

Банк з метою розрахунку розміру кредитного ризику використовує ринкову (справедливу) вартість забезпечення у вигляді:

цінного папера - визначену з урахуванням вимог розділів XV та XVI цього Положення;

нерухомого майна (включаючи об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості), об'єктів у формі цілісного майнового комплексу, земельних ділянок, транспортних засобів, устаткування, майнових прав (крім майнових прав на грошові кошти), товарів в обороті або в переробці, біологічних активів - визначену суб'єктом оціночної діяльності або оцінювачем майна - працівником банку, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, які не є пов'язаними з банком особами (афілійованими, спорідненими, асоційованими), відповідно до законодавства України (без урахування податку на додану вартість).

Банк має право використовувати ринкову (справедливу) вартість визначених видів забезпечення з метою розрахунку розміру кредитного ризику, якщо суб'єкт оціночної діяльності, який її визначив, відповідає одночасно таким критеріям:

банк отримав інформацію про суб'єкта оціночної діяльності та оцінювачів, що виконують оцінку в його складі, розміщену на веб-сайті Фонду державного майна України (адреса сайта - http://www.spfu.gov.ua/), про:

уключення суб'єкта оціночної діяльності до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності;

наявність у суб'єкта оціночної діяльності чинного сертифіката за напрямами оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність з оцінки визначених видів забезпечення;

досвід практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності на ринку України з оцінки майна не менше ніж п'ять років, з яких не менше ніж три роки за напрямами оцінки майна визначених видів забезпечення;

досвід практичної діяльності оцінювачів, які виконують оцінку в складі суб'єкта оціночної діяльності, не менше ніж два роки, з яких не менше ніж один рік за напрямами оцінки майна визначених видів забезпечення;

відсутність упродовж трьох останніх років, що передують даті, на яку здійснюється оцінка кредитного ризику, інформації про суб'єкта оціночної діяльності та оцінювачів, які виконують оцінку в його складі, щодо порушень нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні; фактів порушень обмежень щодо проведення оцінки майна, установлених законодавством України; рецензій на звіт про оцінку майна, що класифікується за такою ознакою: звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний;

банк за запитом отримав інформацію від Національного банку про те, що в Національному банку упродовж останніх трьох років, що передують даті її надання, немає інформації про рецензію на звіт про оцінку майна, що класифікується за такою ознакою: звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Така інформація актуалізується банком не рідше одного разу на шість місяців;

нерухомого майна (включаючи об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості), земельних ділянок, транспортних засобів, устаткування, що визначена в договорі купівлі-продажу, - у разі їх придбання не раніше ніж за три місяці до дати укладення договору застави/забезпечення на підставі права довірчої власності. Таку вартість банк може використовувати до дати її перегляду відповідно до встановленої в цьому пункті періодичності;

3) принцип збереження. Передбачає наявність договору страхування предмета застави/забезпечення на підставі права довірчої власності від втрати/пошкодження, вигодонабувачем за яким є банк. Дія цього принципу поширюється на види застави/забезпечення на підставі права довірчої власності, визначені в рядках 13-15, 18, 20-22, 24, 27, 28, 32, 33 таблиці додатка 6 до цього Положення.

Банк має розробити внутрішньобанківську процедуру страхування предмета застави/забезпечення на підставі права довірчої власності, що, зокрема, повинна містити:

критерії та порядок відбору страхових компаній;

мінімальні вимоги до договорів страхування, зокрема мінімальний перелік ризиків, від яких повинен бути застрахований кожний із видів забезпечення;

4) принцип наявності. Передбачає здійснення банком/аутсорсером перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності, на регулярній основі. Документами, що засвідчують факт контролю, є: договір обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки за кредитом, наданим боржнику - фізичній особі, - для майна, визначеного в рядках 13, 18 таблиці додатка 6 до цього Положення/акт, засвідчений працівником банку/аутсорсером, - для майна, визначеного в рядках 13, 15, 16, 18, 19, 23 таблиці додатка 6 до цього Положення/судження банку, що відповідає вимогам пункту 116-2 розділу X цього Положення, - для майна, визначеного в рядках 32, 33 таблиці додатка 6 до цього Положення/акт, засвідчений працівником банку/аутсорсером та заставодавцем/уповноваженою особою, яка на законних підставах володіє (користується) майном, отриманим банком у заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності/керівником юридичної особи, яка забезпечує охорону (зберігання) майна, отриманого банком у заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності, - для іншого майна, визначеного в додатку 6 до цього Положення, або договір страхування майна, умовами якого встановлено, що банк-заставодержатель виконує функції страхового посередника між страховою компанією та заставодавцем, і підписання якого сторонами договору засвідчує проведення банком перевірки наявності та стану заставленого майна/забезпечення на підставі права довірчої власності. Період від дати останньої перевірки до дати визначення розміру кредитного ризику не може перевищувати: для нерухомого майна (крім об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості), об'єктів у формі цілісного майнового комплексу, земельних ділянок, транспортних засобів та устаткування - дванадцять місяців; для товарів в обороті або в переробці та біологічних активів - не більше одного місяця; для іншого майна - шість місяців; для об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості - чотири місяці.

Банк/аутсорсер у разі отримання відомостей про ризик втрати/зміни цільового призначення (використання) майна здійснює позачергову перевірку наявності та стану такого забезпечення.

Договір обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки за кредитом, наданим боржнику - фізичній особі, є документом, що засвідчує факт контролю за умови, що:

договір відповідає вимогам Порядку і правилам обов'язкового страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2011 року № 358 (зі змінами);

вигодонабувачем за таким договором є банк;

кількість календарних днів прострочення погашення боргу за кредитом, наданим боржнику - фізичній особі, забезпеченим предметом іпотеки, не перевищує 90 календарних днів;

5) принцип належного захисту банком своїх інтересів як кредитора. Передбачає, що банком ужито адекватних заходів зі стягнення та/або реалізації предметів застави/забезпечення на підставі права довірчої власності шляхом використання його прав, що забезпечують дотримання принципу безперешкодного стягнення майна відповідно до підпункту 1 пункту 107 розділу X цього Положення. Дія цього принципу поширюється на предмети, що є заставою/забезпеченням на підставі права довірчої власності за непрацюючими активами.

108. Банк має право передати проведення перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності, на аутсорсинг за умови:

1) прийняття рішення уповноваженим органом банку щодо передавання проведення перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності, на аутсорсинг та обґрунтування необхідності прийняття такого рішення;

2) визначення структурного підрозділу/відповідальних осіб, який/які здійснюватиме/здійснюватимуть контроль за реалізацією аутсорсером проведення перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності;

3) визначення у внутрішньобанківських нормативних документах вимог цього Положення щодо параметрів якості аутсорсингу, порядку проведення верифікації аутсорсера, порядку здійснення контролю за належним виконанням послуг аутсорсером;

4) визначення у внутрішньобанківських нормативних документах вимог цього Положення щодо порядку дій банку в разі порушення аутсорсером умов договору або відмови банку від аутсорсингу, виконання якого забезпечить безперервність процесу перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності, банком самостійно;

5) забезпечення належного контролю за якістю виконання перевірок наявності та стану майна, отриманого в заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності, переданих на аутсорсинг;

6) забезпечення моніторингу та контролю за ризиками, пов'язаними з передаванням проведення перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності, на аутсорсинг.

109. Банк під час визначення кредитного ризику за кредитними операціями використовує вартість прийнятного забезпечення з урахуванням коефіцієнтів ліквідності відповідно до додатка 6 до цього Положення.

110. Банки - учасники консорціуму з метою розрахунку розміру кредитного ризику розподіляють вартість забезпечення, наданого заставодавцями/довірчими засновниками, згідно з умовами договору про консорціумне кредитування між банками - учасниками консорціуму пропорційно до частки їх участі в консорціумному кредитуванні.

111. Банк - учасник консорціуму з метою розрахунку розміру кредитного ризику використовує забезпечення за умови наявності документів, що підтверджують:

1) обтяження забезпечення на користь одного з банків - учасників консорціуму у відповідному реєстрі згідно з вимогами законодавства України;

2) право банку - учасника консорціуму на частину коштів від реалізації такого забезпечення, що відповідає частці його участі в консорціумному кредитуванні, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань.

112. Банк під час розрахунку розміру кредитного ризику приймає вартість забезпечення у вигляді грошового покриття, що розміщене в банку-кредиторі, у розмірі незнижувального залишку, установленого умовами договору та підтвердженого фактичним рівнем залишку коштів на рахунку.

113. Банк із метою розрахунку розміру кредитного ризику використовує вартість застави/забезпечення на підставі права довірчої власності у вигляді товарів в обороті або в переробці за одночасного дотримання таких умов:

1) є заставою/забезпеченням на підставі права довірчої власності за кредитом, загальний строк дії кредитного договору за яким, у тому числі з урахуванням унесених до нього змін, не перевищує 12 місяців;

2) договір про надання кредиту та/або договір застави/договір про встановлення довірчої власності визначають: докладний опис предмета застави/забезпечення на підставі права довірчої власності; періодичність здійснення переоцінки застави/забезпечення на підставі права довірчої власності з дотриманням термінів, передбачених у цьому розділі; право банку/аутсорсера на постійній основі здійснювати одноосібно контроль за наявністю/належною схоронністю/вибуттям/заміною товарів на інші;

3) право власності заставодавця на товари підтверджене документально;

4) наявність товарів, що передаються в заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності, підтверджується даними фінансової звітності заставодавця/довірчого засновника, що подається до банку;

5) товари, що передаються в заставу/забезпечення на підставі права довірчої власності, зберігаються в приміщеннях/на складах/у резервуарах, що забезпечують їх належну схоронність та якість, ураховують строки та умови збереження (підтримання оптимальних: вологості, температурного режиму, циркуляції повітря тощо);

6) банк/аутсорсер здійснює належний контроль за наявністю/належною схоронністю/вибуттям/заміною товарів на інші. Такий контроль передбачає, що вибуття/заміна товарів на інші не можуть бути здійснені без згоди банку/аутсорсера; уключає відстеження запасів товарів, їх динаміки, суттєвих змін видів і характеристик товарів (кількісних та якісних, які впливають на їх ринкову вартість), що надходять замість тих, що вибувають.