Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання

- вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони).

- седативні засоби (3% натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної).

- адаптогени (гліцисед).

- ферментні препарати (при виявленні ферментативної недостатності підшлункової залози):

- препарати панкреатину (креон, мезим-форте).

- комбіновані препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти (панзинорм форте, фестал, ензистал).

При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. При наявності нестійкого стільця застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.

- стимулятори функції кори надниркових залоз (на вибір) (амонію гліциризинат, метиламідетилімідазолдикарбонат, гліцирам).

- імуномодулюючі препарати (тактивін, лікопід, циклоферон, амиксин).

Показання до застосування: виявлені зміни при імунологічному дослідженні крові і наявність клінічних ознак вторинного імунодефіцитного стану: часті ГРВІ, вірусні і грибкові інфекції, рецидивуюча піодермія, наявність осередків хронічної інфекції, резистентних до адекватної терапії.

Тестування препаратів in vitro із застосуванням хемілюмінесцентного методу дозволяє проводити індивідуальний підбір імунотропних препаратів.

- вітаміни і полівітаміни (групи B, A, E, C)

- сорбенти (ентеросгель, активоване вугілля, силікс).

- фізіотерапія (низькоінтенсивне лазерне опромінення гелій-неоновим лазером, місцево, селективна фототерапія, ПУВА-терапія з прийомом фотосенсибілізаторів усередину.

Для нормалізації функціонального стану ЦНС застосовують електросонтерапію на апаратах "Електросон" різних модифікацій - "ЕС-2", "ЕС-3", "ЕС-4" (при відсутності гострозапальних проявів на обличчі) за очнично-сосцевидною методикою.

Зовнішнє лікування:

При гострій стадії екземи - фукорцин, піоктанін, примочування з 2% розчином борної кислоти, 0,25% розчину срібла нітрату, ванночки з 0,01-0,1% розчином калію перманганату.

При виразних проявах (гостра та підгостра стадії) - топічні кортикостероїди на гідрофільних основах, що містять мометазону фуроат, бетаметазону валерат, цетилпіридинію хлорид.

Після припинення мокнуття, вираженій сухості шкіри - препарати на зволожуючій основі, що містять флуоцинолону ацетонід, цетилпіридинію хлорид.

При ускладненні інфекцією (грибкової, бактеріальної, грибково-бактеріальної) - комбіновані кортикостероїдні лікарські засоби, що містять триамцинолону ацетонід, мірамістин, бетаметазону валерат, гараміцин, бетаметазону дипропіонат, клотримазол, гентаміцин; при менш виражених клінічних проявах - комбіновані препарати на синтетичних гідрофільних основах, що мають високу антимікробну активність і містять мірамістин, стрептоцид, нітазол, офлоксацин, новокаїн, кетоконазол.

При хронічних проявах захворювання (виразна інфільтрація та ліхеніфікація) - препарати на гідрофобних основах, що містять преднізолон, сечовину, бетаметазону валерат, саліцилову кислоту.

При ураженні шкіри обличчя - креми, що містять мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизону-17-бутират. При необхідності борно-цинко-нафталанова паста, 2-5% дьогтярно-нафталанова мазь, або 3-5% мазь дьоготь + сірка.

Зазначені засоби можливо використовувати за допомогою фонофорезу чи під оклюзійну пов'язку.

Тривалість лікування

Від 20 до 30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія.

Критерії якості лікування

Поліпшення загального стану хворого, зменшення шкірних змін, зникнення суб'єктивних відчуттів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо).

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом). Уражені ділянки шкіри потребують постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі, що при необхідності містять кортикостероїди, кератолітичні засоби, вітаміни групи A і E. При варикозній екземі - оперативне видалення розширених вен, користування еластичними бинтами, раціональне лікування трофічних виразок.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Гіпоалергенна дієта з виключенням екстрактивних блюд, рафінованих вуглеводів, жирного, копченого, смаженого, гострого, а також індивідуально-відомих продуктів, що виявляють сенсибілізуючу дію в конкретного хворого.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана робота з виробничими алергенами, подразнюючими та забруднюючими шкіру речовинами, робота в умовах підвищеної вологості, запиленості, контакту з проникним випромінюванням, а також робота з великим психоемоційним навантаженням. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо); психологічна реабілітація. Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (цемент, пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною. Курортотерапія показана при хронічних випадках у фазі ремісії.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: B37 - КАНДИДОЗ

B37.2 - Кандидоз шкіри і нігтів

B37.8 - Кандидоз слизової оболонки порожнини рота

Ознаки та критерії діагностики

Кандидоз - грибкове захворювання шкіри, слизових оболонок нігтів, зумовлене грибами роду Candida. Характеризується появою на шкірі тулуба, кінцівок і великих складок еритематозно-сквамозних округлої форми плям, покритих бурими корками.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Форми мікозів, ускладнені алергічним компонентом, вторинною інфекцією з гнійними проявами, поширені форми дерматофітій, при тотальному уражені нігтів, при вираженій супутній патології внутрішніх органів, судин та ін., за епідеміологічними показаннями хворі підлягають лікуванню в умовах стаціонару. Більшість хворих мікозами лікуються в амбулаторних умовах.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки;

глюкоза крові;

мікроскопічне та культуральне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри та слизових оболонок.

Лікувальна програма:

- Дієта N 9.

Лікування кандидозу шкіри, слизових оболонок порожнини рота і нігтів комплексне, що включає патогенетичні і мікотичні засоби як для системного, так і для зовнішньої терапії. За наявності супутньої ендокринної патології та імунологічних порушеннях необхідно проводити коригуючу терапію залежно від виявленої патології.

Системна антифунгальна терапія застосовується перш за все при розповсюдженому кандидозі, кандидозі нігтів і включає в себе застосування таких протикандидозних засобів, як флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, ністатин.

Неспецифічна терапія включає перш за все імунну терапію, вітамінотерапію, антигістамінну та десенсибілізуючу терапію, а також дієту з обмеженням вуглеводів.

Зовнішнє лікування.

При кандидозі шкіри призначають за наявності гострозапальних проявів комбіновані мазі, що містять триамцинолону ацетонід та мірамістин, або примочування з розчинами борної кислоти, таніну, нітрату срібла, соди; змазування розчинами анілінових барвників, 5-10% натрієм гідрокарбонатом; протигрибкові мазі, що містять мірамістин, кетоконазол, ністатин, леворин.

При ураженні слизових оболонок порожнини рота застосовується аплікації, полоскання розчинами соди, бури на гліцерині, 1% розчин цитралі, змазування аніліновими барвниками.

Тривалість лікування

При ураженні слизової оболонки порожнини рота, кандидозі шкіри у стаціонарі та амбулаторно - 3-4 тижні, при ураженні нігтьових пластин - у стаціонарі 3-4 тижні, амбулаторно - до 4 місяців.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі використання системних антимікотиків можливі ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема гепато-біліарної системи. При виявленні побічних ефектів від препаратів потрібні огляд, опитування хворого, проведення біохімічних та клінічних досліджень крові, сечі, реєстрація побічних реакцій. Відміна препарату, призначення дезінтоксикаційної терапії, гепатопротекторів до нормалізації біохімічних показників.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню та антимікотичну терапію. Посилення терапії супутньої патології. Контроль глюкози крові, імунологічні дослідження крові. Спостереження ендокринолога, гінеколога. У випадках масивної і тривалої антибіотикотерапії, терапії кортикостероїдами і цитостатиками одночасне призначення протигрибкових препаратів, що містять флуконазол, кетоконазол, ністатин, ітраконазол.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 5 використовуються у стаціонарних умовах та при використанні системних антимікотиків амбулаторно. У подальшому обмежується вживання рафінованих вуглеводів та жирів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана праця, що пов'язана з контактом з вуглеводами (кондитерська і молочна промисловість). Режим відпочинку без обмежень. Реабілітація включає санітарно-гігієнічні заходи, що включають обов'язкова наявність власних речей індивідуальної гігієни, санітарно-просвітницька робота. Загальногігієнічні заходи, що включають санітарно-просвітницьку роботу, гігієнічний догляд за шкірою, наявність індивідуальних засобів гігієни. З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості - А.

Модель пацієнта. Код МКХ-10:

L50 - КРОПИВ'ЯНКА

L50.0 - алергічна кропив'янка

L50.1 - ідіопатична кропив'янка

L50.2 - кропив'янка, що зумовлена дією низької або підвищеної температури

L50.3 - дерматографічна кропив'янка

L50.4 - вібраційна кропив'янка

L50.5 - холінергічна кропив'янка

L50.6 - контактна кропив'янка

L50.9 - кропив'янка неуточнена

L78.3 - ангіоневратичний набряк Квінке (набряк Квінке)

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Кропив'янка - поліетіологічне захворювання, що характеризується раптовими висипами пухирів з швидкою динамікою на різних ділянках шкіри й рідше на слизових оболонках, поява яких супроводжується значним свербежем. Захворювання може мати гострий та хронічний перебіг у вигляді гострих нападів тривалістю в декілька годин, днів, або нападів тривалістю в декілька годин, днів, або нападів тривалістю в декілька тижнів, місяців і навіть років. Гострий обмежений набряк (набряк Квінке) - це набряк глибоких шарів шкіри, гігантська кропив'янка на обличчі, в ділянці губ, язика, гортані, а також статевих органів. Згідно з сучасними уявленнями, пухирі у разі кропив'янки та набряку Квінке виникають при дії на організм різноманітних екзогенних та ендогенних чинників. Причиною кропив'янки та набряку Квінке можуть бути несприйняття організмом або підвищена чутливість до деяких харчових продуктів, медикаментів внутрішнього вживання, до холоду, тепла, сонячних променів, а також механічні подразнення шкіри, інфекційна алергія, глистяна інвазія, порушення функції нирок, органів травлення, печінки, вогнища прихованого хроніосепсису (тонзиліт, аднексит). Тому за етіологічними ознаками серед найбільш поширених варіантів кропив'янки виділяють вищевказані її різновиди.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога.

Лікувально-профілактична допомога здійсюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма.

Обов'язкові лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові;

загальний аналіз сечі;

IgE загальний та IgE специфічний;

бактеріологічне дослідження кишкової флори (дисбактеріоз);

кал на гельмінти (аскарідоз, стронгілоідоз та інші);

Рекомендовані лабораторні дослідження:

RW, ВІЧ;

біохімічний аналіз крові, включаючи виявлення глюкози крові, білірубіну, холестерину, креатинину;

ревматологічні проби (виявлення антитіл до ДНК, кріопреципітинів, СРБ):

бактеріологічне дослідження вмісту з слизових оболонок ротоглотки та інших вогнищ хронічної інфекції;

Алергологічні дослідження:

алергологічний анамнез;

підразнення шкіри шпателем для виявлення виду дермографізму;

скаріфікаційні шкірні тести з пилковими та побутовими алергенами;

внутрішкірні тести з бактеріальними алергенами;

тести: холодовий, тепловий, з жгутом, світлове опромінення шкіри (поза періоду загострення);

у хворих з підозрою на харчову та медикаментозну алергію - специфічні імунологічні тести з медикаментами та виявлення специфічного імуноглобуліну E до харчових і медикаментозних алергенів.

Рекомендовані консультації фахівців:

терапевт;

алерголог;

гастроентеролог;

стоматолог;

отоларінголог;

гінеколог.

Інструментальні дослідження:

рентгенографія органів грудної клітки;

ультразвукове дослідження печінки, нирок, підшлункової залози, селезінки (при хронічній, рецидивній кропив'янці);

дослідження секреторної функції шлунково-кишкового тракту (фіброгастроскопія);

дуоденальне зондування.

Лікувальна програма:

- антигістамінні засоби (пропонується чергування курсів по 10 днів) (дімедрол, супрастін, піпольфен, феністил, діазолін, фенкарол, лоратадин, дезлоратадін, лорано, лоризан, ебастин, фексофенадин, цетиризин, цетрин, хлоропірамін, тавегіл, клемастин, кестін, мебгідролин, кетотифен, кларітин, акривастин, алергин, телфаст, еріус, алерон);

- гіпосенсибілізуючі засоби (10% кальцію хлорид, 10% кальцію глюконат, 30% натрію тіосульфат);

- дезінтоксикаційні засоби (при недостатньої ефективності попередніх заходів) (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат, декстран із середньою молекулярною масою 30000-40000);

- ентеросорбенти (діосмектит, лігнін гідролізний, мікрокристалічна целюлоза, поліфепан, сорбогель, ентеросгель, мультісорб);

- ферментні препарати за показаннями.

- симптоматична терапія відповідно виявленої патології.

- гіпоалергічна дієта.

- у важких випадках глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (на вибір) (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон, тріамцинолон).

Показання до госпіталізації: рецидив гострої кропив'янки з набряком Квінке, відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивуючої кропив'янки.

Тривалість лікування

10-14 днів у стаціонарі.

Очікувані результати лікування

Припинення появи висипань і сверблячки (ремісія захворювання), або повне усунення симптомів захворювання. Результат лікування хронічної кропив'янки - суттєве подовження періодів ремісії, усунення небезпечних епізодів хвороби, відновлення працездатності та покращення якості життя.

Критерії якості лікування

Відсутність рецидивів в період диспансерного спостереження (у дерматолога і за показниками - у гастроентеролога і алерголога).

Можливі побічні дії та ускладнення

Набряк горлянки, анафілактичний шок на лікарські засоби

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Диспансерізація проводиться 2 рази на рік.

Рецидив гострої кропив'янки з набряком Квінке, відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивуючої кропив'янки.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дотримання гіпоалергічної дієти. При супутьому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні дієти N 2, 3, 5, при супутньому захворювані нирок - дієта N 7, при супутньому цукровому діабеті - дієта N 9.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Реабілітація направлена на попередження сенсібілізації до алергенів, їх елімінацію та лікування захворювань, на фоні яких вона розвинулась, санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції.

Ступінь наукової доказовості - Б.

Модель пацієнта. Код МКХ-10: B35.0 Мікроспорія

Ознаки та критерії діагностики

Мікроспорія - грибкове захворювання шкіри, волосся, рідше нігтів, зумовлене грибами роду Microsporum. Характеризується наявністю поодиноких слабкозапальних осередків з чіткими контурами. Волосся в осередках тьмяні, обламані на одному рівні - 2-3 мм від рівня шкіри.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (1 раз на 10 днів при використанні препаратів системної дії);

мікроскопічне дослідження на гриби гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Інструментальні дослідження:

огляд осередків ураження під люмінесцентною лампою Вуда.

Лікувальна програма:

- Дієта N 15. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

Системна терапія:

- системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).

Зовнішнє лікування.

Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7-10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2-3 тижнів уранці 2-5% спиртовим розчином йоду, увечері 3% маззю саліцилової кислоти, 10% сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Інфільтративно-нагнійна форма мікроспорії

Характеризується осередками ураження, що значно піднімаються над рівнем шкіри через різковиразну інфільтрацію і пустулізацію. Розріджене волосся склеяне гнійними корками, при знятті корок оголюються устя волосяних фолікулів, з яких як із сот виділяється гній.

- Дієта N 15. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

Системна терапія:

- системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).

Зовнішнє лікування.

Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7-10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2-3 тижнів уранці 2-5% спиртовим розчином йоду, увечері 3% маззю саліцилової кислоти, 10% сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Антисептики і протизапальні речовини:

- примочування - гіпертонічний розчин, дезинфікуючі розчини: розчин перманганату калію 1:5000.

- іхтіол, 2-5% саліцилова мазь.

- протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Тривалість лікування

4-12 тижнів.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативні результати мікроскопічного дослідження (3 аналізи з п'ятиденним інтервалом при ураженні волосяної частини голови і триденним інтервалом при ураженні гладкої шкіри).

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливі токсико-алергічні реакції, ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Пацієнти повинні підлягати диспансеризації, яка передбачає обов'язкову реєстрацію з повідомленням ф. N 089/о "Повідомлення про хворого з вперше встановленим діагнозом активного туберкульозу, трихофітії, мікроспорії, фавусу, корости, трахоми". Продовжити нанесення антимікотичних засобів на уражені ділянки шкіри протягом двох тижнів після негативації триразових мікологічних досліджень.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У разі використання системної терапії гіпоалергенна дієта з виключенням жирного, смаженого, копченого, гострого та екстрактивних блюд.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. При мікроспорії у дитячих закладах установлюється карантин на 4 тижні. Дитину допускають до дитячого колективу після триразового негативного результату дослідження на гриби після завершення лікування. Після завершення лікування пацієнт повинен перебувати під диспансерним наглядом протягом 3 місяців, якщо осередки мікроспорії локалізувалися на волосяній частині голови і при ураженні волосся в осередках ураження на гладкій шкірі і 1 місяць при ураженні гладкої шкіри без ураження пушкового волосся. Обов'язково проводиться санітарно-епідеміологічні заходи із залученням ветеринарних служб. Шкірно-венерологічні диспансери здійснюють періодичні огляди дітей і обслуговуючого персоналу в дитячих закладах.

Ступінь наукової доказовості - А, Б.

Мікози - узагальнений термін, що позначає грибкові захворювання шкіри, нігтів, волосся, зумовлені грибами родів Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton, Candida і плісневими грибами.

Клінічні форми мікозів

Коди МКХ-10:

B35 - Дерматофітії

B35.0 - Дерматофітія бороди і волосяної частини голови

B35.1 - Дерматофітія нігтів

B35.2 - Дерматофітія кистей

B35.3 - Дерматофітія стоп

B35.4 - Дерматофітія тулуба

B35.6 - Дерматофітія пахова

B36.0 - Різнокольоровий пітиріаз

B37 - Кандидоз

B37.2 - Кандидоз шкіри і нігтів

B37.8 - Кандидоз слизової оболонки порожнини рота

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Модель пацієнта Код МКХ-10: B35 - Дерматофітії

Визначення

Дерматофітії - це грибкові ураження шкіри, спричинені дерматофітами роду Trichophyton, Epidermophyton, Microsporum.

7.1.1.1. Модель пацієнта. Код МКХ-10: B35.0 Дерматофітія бороди і волосяної частини голови (трихофітія волосяної частини голови і бороди)

Ознаки та критерії діагностики

Трихофітія - грибкове захворювання шкіри, волосся, рідше нігтів, зумовлене грибами роду Trichophyton. Характеризується осередками ураження неправильної форми і нечіткими межами без тенденції до злиття з гіперемією та незначним набряком. У межах осередку ураження волосся змінює свій колір, розріджується, обламується на рівні 2-3 мм над поверхнею шкіри.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (1 раз на 10 днів при використанні препаратів системної дії);

мікроскопічне дослідження на гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Лікувальна програма:

- Дієта N 15. При інфільтративно-нагнійних формах - дієта N 9. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

Системна терапія:

- системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).

Зовнішнє лікування.

Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7-10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2-3 тижнів уранці 2-5% спиртовим розчином йоду, увечері 3% маззю саліцилової кислоти, 10% сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Інфільтративно-нагнійна форма трихофітії

Характеризується наявністю запальних, чітко обмежених напівшароподібних вузлів синюшно-червоного кольору, бугриста поверхня яких покрита численними фолікулітами, ерозіями. Вельми характерною ознакою є різко розширені устя волосяних фолікулів, заповнених гноєм.

Системна терапія:

- Дієта N 9. При вживанні системних препаратів - дієта N 5.

- системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).

Зовнішнє лікування.

Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7-10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2-3 тижнів уранці 2-5% спиртовим розчином йоду, увечері 3% маззю саліцилової кислоти, 10% сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Антисептики і протизапальні речовини:

- примочування - гіпертонічний розчин, дезинфікуючі розчини: розчин перманганату калію 1:5000.

- іхтіол, 2-5% саліцилова мазь протягом 7 днів.

- протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Тривалість лікування

У середньому 30 днів як при амбулаторному, так і стаціонарному лікуванні.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, відсутність люмінесцентного світіння, негативні результати мікроскопічного дослідження (3 аналізи з п'ятиденним інтервалом при ураженні волосяної частини голови і триденним інтервалом при ураженні гладкої шкіри).

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених зовнішніх засобів. У разі використання системних антимікотиків можливе ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Після завершення лікування пацієнт повинен перебувати під диспансерним наглядом протягом 3 місяців, якщо осередки трихофітії локалізувалися на волосяній частині голови і при ураженні волосся в осередках ураження на гладкій шкірі і 1 місяць при ураженні гладкої шкіри без ураження пушкового волосся. Продовжити нанесення антимікотичних засобів на уражені ділянки шкіри протягом двох тижнів після негативації триразових мікологічних досліджень.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Гіпоалергенна дієта з виключенням жирного, смаженого, копченого, гострого та екстрактивних блюд.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Важливим заходом профілактики є своєчасне виявлення, ізоляція і лікування захворілих на цей мікоз. Диспансерний метод передбачає обов'язкову реєстрацію з повідомленням ф. N 089/о "Повідомлення про хворого з вперше встановленим діагнозом активного туберкульозу, трихофітії, мікроспорії, фавусу, корости, трахоми". Усі речі, що належать хворому, підлягають дезинфекції. У квартирі проводиться дезинфекція за допомогою 5% розчину хлораміну. Необхідно здійснювати ветеринарний контроль за тваринами. Важливо в кожному конкретному випадку виявити не тільки джерело зараження, але й за допомогою відповідних служб здійснити дератизаційні та дезинфекційні протиепідемічні заходи. При зоонозній трихофітії особливу увагу треба приділити великій рогатій худобі (телята, корови), бо саме вони часто служать джерелом інфекції. Обов'язкова наявність індивідуальних засобів особистої гігієни.

Ступінь наукової доказовості - А, Б.

Код МКХ-10: L94.0 - ОБМЕЖЕНА СКЛЕРОДЕРМІЯ

Ознаки та критерії діагностики

Обмежена склеродермія - хронічне захворювання з ураженням сполучної тканини і перевагою фіброзно-склеротичних, запальних і судинних порушень, переважно в шкірі і підшкірній клітковині.

За клінічними проявами поділяють на локалізовану склеродермію (бляшкова, ідіопатична атрофія шкіри, бузкова поверхнева, плямиста, глибока, генералізована), лінійну склеродермію, склеродактилію.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Поява декількох свіжих бляшок на шкірі, патологія в клінічних та біохімічних аналізах крові є показанням до госпіталізації. Диспансерний нагляд в поліклініці.

Діагностична програма:

Обов'язкові лабораторні дослідження:

загальний аналіз крові;

загальний аналіз сечі;

біохімічний аналіз крові;

серологічне дослідження (одноразово);

кров на антитіла до ДНК реактивні та денатуровані;

кров на антитіла до органонеспецифічних і органоспецифічних антигенів;

флюорографічне дослідження;

кал на яйця глистів.

Консультації суміжних спеціалістів:

терапевт;

ревматолог.

Рекомендовані лабораторні дослідження:

гістологічне дослідження шкіри (у сумнівних випадках).

Рекомендовані інструментальні дослідження:

ЕКГ;

УЗД органів черевної порожнини і нирок;

рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.

Рекомендовані консультації фахівців:

офтальмолог (при ФХТ і лікуванні амінохіноліновими препаратами обов'язково);

ендокринолог;

гастроентеролог;

кардіолог;

гінеколог;

отоларинголог

невропатолог.

Лікувальна програма:

- Дієта N 5, 15.

Лікування повинне бути комплексним, з урахуванням можливих етіологічних і патогенетичних факторів, а також супутніх захворювань. Залежно від стадії і форми захворювання у лікувальний комплекс включають засоби, що мають протизапальну й антифіброзну дію, поліпшують мікроциркуляцію крові і метаболічні процеси в шкірі.

- антибіотики (бензилпеніцилін);

- пеніциламін - призначають при тяжких формах обмеженої склеродермії;

- кортикостероїди (преднізолон);

- гіалуронідаза.

- антималярійні препарати (похідні хлорохіну) (гідроксихлорохін, хлорохін).

- комплексони (унітіол, димеракоптопропансульфонат натрію).

- препарати, що покращують периферичний кровообіг (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін, дротаверин, ніфедипін).

- антиоксиданти (вітамін E, C).

- трифосфаденін

Фізіотерапія:

- фотохіміотерапія (загальна або локальна, залежно від поширеності і тяжкості шкірного процесу) із зовнішнім або пероральним застосуванням фотосенсибілізаторів. Повторний курс ФХТ проводять залежно від перебігу захворювання і кількості процедур, отриманих хворим на першому курсі лікування.

- електрофорез або фонофорез гіалуронідази, гідрокортизонової мазі.

- ультразвукова терапія.

- низькоінтенсивна лазерна терапія гелій-неоновим або інфрачервоним лазером.

Зовнішнє лікування:

- аплікації диметилсульфоксиду.

- гепарин-натрієва, солкосерилова, актовегінова, індометацинова мазі, гель троксерутину, гель індовазин.

- бальнеотерапія (сірководневі або радонові (рапні) ванни).

Санаторно-курортне лікування можливе поза активною фазою захворювання або в період мінімальних ознак активності.

Тривалість лікування

20-30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення.

Критерії якості лікування

Припинення прогресування захворювання, розв'язання або зменшення запальних і фіброзно-склеротичних змін, усунення негативних суб'єктивних відчуттів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка-Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). У разі використання препаратів амінохінолінового ряду можливі ускладнення з боку органів зору (набряк роговиці, відкладення в ній препарату, незворотні зміни сітківки (звуження артерій, набряк і атрофія жовтої плями, плямиста дегенерація, скотома), порушення кровотворення.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців. Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (терапевтом, офтальмологом, ревматологом). Шкіра потребує постійного догляду, що включає креми або мазі, які при необхідності містять судинозміцнюючі, розсмоктуючі та пом'якшуючі засоби.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У період лікування - дієта N 5, 15. У період ремісії - без обмежень.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана робота на відкритому повітрі у холодну пору року та у неопалювальних приміщеннях. Необхідна медична і соціальна реабілітація хворих (напрямок на МСЕК, працевлаштування тощо). Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження, інсоляція тощо). При водних процедурах слід застосовувати нейтральні або кислі мила.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: L42 - ПІТИРІАЗ РОЖЕВИЙ (ЖІБЕРА)

Ознаки та критерії діагностики

Пітиріаз рожевий - еритематозно-сквамозний дерматоз, що виявляється дисемінованими висипаннями у вигляді рожевих плям після початкової появи великої "материнської бляшки".

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Генералізована, везикульозна, геморагічна форми захворювання підлягають госпіталізації. Інші клінічні форми рожевого лишаю Жибера лікуються в умовах поліклініки.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (загальний білірубін, загальний білок, глюкоза);

серологічне дослідження (РВ, РМП).

Інструментальні дослідження

флюорографічне дослідження;

гістологічне дослідження біоптатів шкіри (за необхідності).

Консультації суміжних спеціалістів (за показанням)

отоларинголог;

гінеколог;

терапевт.

Лікувальна програма:

1. Усунення спалахів хронічної інфекції.

2. Корекція виявленої супутньої патології.

Дієтотерапія

- обмеження вуглеводів, виключення копчених і екстрактивних продуктів, спецій.

З метою скорочення терміну перебігу хвороби у рясних висипань необхідно провести антибіотикотерапію.

- гіпосенсибілізуючі засоби (тіосульфат натрію, кальцію глюконат, кальцію хлорид, магнію сульфат).

- антигістамінні засоби (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін).

Зовнішнє лікування.

При проявах екзематизації призначають глюкокортикоїдні креми (мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, крем бетаметазону валерат).

Тривалість лікування

У середньому 5-6 тижнів. У разі подразнювальної місцевої терапії при розвитку екзематизації хвороба може затягувати від 12 тижнів до 2-3 місяців.

Очікувані результати лікування

Клінічне одужання.

Критерії якості лікування

Відсутність нових елементів, розв'язання висипань.

Можливі побічні дії та ускладнення

У разі використання агресивних неадекватних методів зовнішньої терапії можлива дисемінація шкірного висипу, що ускладнюється свербежем.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування посилюють системну та зовнішню терапію. Посилення терапії супутньої патології.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Обмеження вуглеводів, виключення копчених і екстрактивних продуктів, спецій.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці без обмежень. Не рекомендується перебування на протязі та робота, що супроводжується підвищеною пітливістю. Обмежують прийом водних процедур, зокрема купання з використанням мочалок, виключають ношення білизни із синтетичних і вовняних тканин.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: L28 - ПРУРИГО

Ознаки та критерії діагностики

Пруриго - хронічний дерматоз, що характеризується папульозними, папуловезикульозними, вузлуватими висипаннями, що супроводжуються сильним свербежем.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Хворі з тяжким, завзятим перебігом дерматозу, з відсутністю ефекту від амбулаторного лікування підлягають госпіталізації не менше 2 разів на рік.

Діагностична програма:

Обов'язкові лабораторні дослідження:

загальний аналіз крові - однократно (при виявленні будь-яких змін дослідження повторюють);

загальний аналіз сечі;

біохімічний аналіз крові, включаючи ACT, АЛТ, загальний білірубін;

глюкоза крові

серологічне дослідження (РМП, РВ);

флюорографічне дослідження;

кал на яйця глистів.

Рекомендовані лабораторні дослідження:

імунологічні дослідження крові;

аналіз калу на дисбактеріоз;

копрологічне дослідження.

Інструментальні дослідження:

УЗД органів черевної порожнини (однократно).

Консультації суміжних спеціалістів:

- терапевт;

- гастроентеролог;

- психоневролог;

- ендокринолог.

Лікувальна програма:

- Дієта N 5, 9.

Після встановлення конкретної причини пруригінозного ураження (онкологічні захворювання, цукровий діабет, захворювання нервової системи, дисфункції травного тракту, паразитарні захворювання, токсикоз вагітних тощо) проводять лікування основного захворювання.

- гіпосенсибілізуючі засоби (30% натрію тіосульфат, 10% кальцію глюконат, 25% магнію сульфат).

- дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реополіглюкін, реосорбілакт, полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, ізотонічний 0,9% розчин натрію хлориду).

- антигістамінні засоби (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин).

За вибором препарати I, II та III покоління протягом 2-5 тижнів (для препаратів I покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2-3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.

При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.

- ферментні препарати (при виявленні ферментативної недостатності підшлункової залози):

- препарати панкреатину (креон, мезим-форте). - комбіновані препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти (панзинорм форте, фестал, ензистал).

При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. При наявності нестійкого стільця застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.

- еубіотики (призначають за умови виявлення порушень мікробіоценозу кишечнику) (біфідобактерії біфідум + кишкова паличка, або лактобактерії ацидофільні, або біфідобактерії біфідум, або ешерихія колі та ін. відповідно виявленим змінам).