- спефічна гіпосенсибілізація (гістоглобулін).
- транквілізатори (гідазепам, адаптол, діазепам, оксазепам, нітразепам).
- вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони).
- седативні засоби (3% натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної).
- вітаміни і полівітаміни (групи B, A, E, C, PP).
- сорбенти (ентеросгель, активоване вугілля, сорбогель, силікс, атоксил).
- адаптогени (гліцисед).
- фізіотерапія (селективна фототерапія, ПУВА-терапія (у важких випадках, коли спостерігається розповсюджена свербляча висипка, ліхеніфікація), фонофорез, ультразвук).
При тяжкому перебігу, торпідності до терапії, у разі відсутності протипоказань до використання у комплексній терапії застосовують глюкокортикостероїди.
Зовнішнє лікування:
- анілінові барвники (піоктанін, фукорцин, синька).
При виразних проявах захворювання - комбіновані креми чи мазі, що містять кортикостероїди відповідної сили дії бетаметазону валерат, триамцинолону ацетонід, бетаметазону дипропіонат, преднізолон, клобетазолу пропіонат та допоміжні речовини. У подальшому перехід на пасти, креми і мазі, що містять 1-2-3% дьогтю, або 5% нафталану.
При вузлуватому свербці Гайда застосовують:
- обколювання вузлуватих елементів глюкокортикоїдними препаратами;
- руйнування вузлів методами електро-, кріо-, лазеротерапії;
- оклюзійні пов'язки зі фторвмісними кортикостероїдними мазями.
Тривалість лікування
20-30 днів.
Очікувані результати лікування
Клінічна ремісія або покращення.
Критерії якості лікування
Розсмоктування елементів, зменшення свербежу, відсутність нових елементів.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикостероїдних препаратів можливі ускладнення, що їм притаманні.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом). Шкіра потребує постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі та при необхідності містять вітаміни групи A і E.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Під час лікування - дієта N 5, 9. У період клінічного одужання або покращення рекомендується використання дієти згідно з виявленою супутньою патологією.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Протипоказана робота, що пов'язана з психоемоційним перевантаженням, запиленістю, перегріванням і переохолодженням. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо). Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (цемент, пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною. Курортотерапія показана у фазі ремісії.
Ступінь наукової доказовості - А.
| Директор Департаменту розвитку медичної допомоги | М.П.Жданова |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на псоріаз
Код МКХ-10: L40-L40.8 ПСОРІАЗ
Ознаки та критерії діагностики
Псоріаз - еритематозно-сквамозний дерматоз мультифакторіальної природи з домінуючим значенням у розвитку генетичних факторів, що характеризується гіперпроліферацією епідермальних клітин, порушенням кератинізації, запальною реакцією в дермі, змінами в різних органах та системах.
За перебігом розподіляється на тяжкий, середній та легкий.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.
Діагностична програма
Базується на виявленні мономорфної висипки, що складається з папул не гострозапального характеру, червоного кольору з чіткими контурами, сріблястих лусочок по поверхні. Характерно визначення псоріатичної триади: феномен стеаринової плями, термінальної плівки, точкової кровотечі, які виникають при зішкрябуванні папул.
Лабораторні дослідження:
клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);
аналіз сечі (2 рази);
біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, креатинін, коагулограма) (за необхідності дослідження повторюють);
серологічне дослідження (РМП, РВ);
флюорографічне дослідження.
Консультації спеціалістів:
терапевт, окуліст (при плануванні фотохіміотерапії), ендокринолог, отоларинголог, стоматолог.
Додаткові дослідження і консультації спеціалістів проводять за показаннями.
Лікувальна програма
Тяжкий перебіг (розповсюджений псоріаз у прогресуючій стадії, еритродермія, ексудативна форма, пустульозний псоріаз Цумбуша, долонно-підошовний псоріаз)
- дієта N 15
- седативні засоби (таблетки валеріани, 3% розчин натрію броміду, настоянка пустирнику, півонії).
- антистресорні адаптогени (гліцисед).
- за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол).
- дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).
- вегетотропні (25% сірчанокисла магнезія)
- гіпосенсибілізуючі засоби (натрію тіосульфат, кальцію глюконат, магнію сульфат).
- антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадин, фенкарол, фексофенадин).
- при виразному свербежі шкірі, наявності скарг невротичного характеру, порушеннях сну рекомендують антигістамінні препарати, що мають седативні властивості (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін). При виразному нічному свербежі показано використання ін'єкційних форм зазначених препаратів.
- засоби, що поліпшують периферичний кровообіг (нікотинова кислота, ксантинолу нікотинат, пентоксифілін).
- гепатопротектори (ессенціальні фосфоліпіди, ліпоєва кислота, силібін, глутаргін, тіотриазолін).
- вітаміни (A, E, групи B, C).
- цитостатики (не бажано призначати до 16 років) (метотрексат).
- імуносупресанти (циклоспорин, ацитретин).
- в особливо тяжких випадках - селективні імуносупресуючі препарати, що є рекомбінантними моноклональними антитілами подібні до людських, які виробляються генно-інженерними методами (інфліксимаб та ефалізумаб).
Не можна одночасно призначати циклоспорин, метотрексат і ацитретин.
- фізіотерапевтичні заходи (фотохіміотерапія (ПУВА-терапія), реПУВА-терапія (ПУВА-терапія у поєднанні з ретиноїдом ацитретином); при неможливості проведення ПУВА використовують УФО; електросон).
Зовнішнє лікування
Уражену шкіру змазують кортикостероїдними індиферентними кремами, у деяких випадках у комбінації з кератолітиками.
Для миття голови використовують шампунь із дьогтем, шампунь з піритіон цинком, шампунь з кетоконазолом.
Середній і легкий перебіг (обмежений псоріаз, помірно розповсюджений псоріаз, стаціонарна та регресуюча стадія)
- дієта N 15
- седативні засоби (таблетки валеріани, 3% розчин натрію броміду, настоянка пустирнику, півонії).
- антистресорні адаптогени (гліцисед).
- за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол).
- дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).
- вегетотропні (25% сірчанокисла магнезія)
- гіпосенсибілізуючі засоби (натрію тіосульфат, кальцію глюконат, магнію сульфат).
- антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадин, фенкарол, фексофенадин).
- при виразному свербежі шкірі, наявності скарг невротичного характеру, порушеннях сну рекомендують антигістамінні препарати, що мають седативні властивості (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін по 0,01 г 2 рази на день). При виразному нічному свербежі показано використання ін'єкційних форм зазначених препаратів.
- засоби, що поліпшують периферичний кровообіг (нікотинова кислота, ксантинолу нікотинат, пентоксифілін).
- гепатопротектори (ессенціальні фосфоліпіди, ліпоєва кислота, силібін, глутаргін, тіотриазолін).
- вітаміни (A, E, групи B, C).
- неспецифічна стимулююча терапія (алое, метилурацил, автогемотерапія, пірогенал).
- імуномодулятори (циклоферон, тимоген, тактивін).
- фізіотерапевтичні заходи (фотохіміотерапія (ПУВА-терапія), реПУВА-терапія (ПУВА-терапія у поєднанні з ретиноїдом ацитретином); при неможливості проведення ПУВА використовують УФО; електросон, фонофорез з кремом, що містить кератолітичний засіб сечовину 10%, на псоріатичні бляшки з виразною інфільтрацією, фонофорез з маззю, що містить кортикостероїди сильної дії в комбінації з кератолітичними засобами, при наявності запальних явищ та виразного лущення псоріатичних бляшок, ультразвук паравертебрально).
Зовнішнє лікування.
Проводять розсмоктуючу терапію: мазі з нафталаном 5-10% або дьогтем 5-10%, при торпідному перебігу під оклюзійну пов'язку, або медичний солідол або лінімент нафталанської нафти або кальципотриол (синтетичний аналог найбільш активного метаболіту природного вітаміну D) - мазь втирають в осередки ураження або цинк піритіон аерозоль або крем.
При торпідному перебігу, а також при застарілих псоріатичних бляшках використовують топічні стероїди із саліциловою кислотою у вигляді мазей для аплікацій або оклюзійних пов'язок на обмежені ділянки шкіри; або мазь на основі протизапальних фітопрепаратів.
На осередки ураження волосяної частини голови використовують креми та лосьйони з кортикостероїдами та кератолітичними засобами.
Для миття голови використовують шампунь із дьогтем, шампунь з піритіон цинком, шампунь з кетоконазолом.
Тривалість лікування
При тяжкому перебігу становить від 30 до 45 днів, а при середньому та легкому - від 20 до 30 днів.
Очікувані результати лікування
При тяжкому перебігу - стабілізація шкірного процесу, а при легкому та середньому - покращення або одужання.
Критерії якості лікування
При тяжкому перебігу: припинення формування елементів висипу; припинення загострення (зменшення інфільтрації висипу, повне або часткове зменшення лущення, припинення свербежу); відсутність або значне зменшення суб'єктивних проявів захворювання. При легкому та середньому перебігу: розсмоктування інфільтративних елементів висипу, зменшення або відсутність гіперемії, лущення бляшок; відсутність суб'єктивних проявів захворювання.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка-Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). При використанні цитостатичних препаратів можливі токсико-алергічні реакції, пригнічення кровотворення, ураження гепато-біліарної і сечовивідної системи.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Хворі підлягають диспансерному нагляду районним дерматологом 1 раз на 6 місяців, обстеження суміжними спеціалістами за показаннями. Уражені ділянки шкіри за необхідності змазувати індиферентними кремами або кремами, що містять кератолітичні засоби, а саме сечовину 10%.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Гіпоалергенна дієта з виключенням жирного, смаженого, копченого, гострого, екстрактивних блюд, алкоголю.
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Усунення хронічних осередків інфекції, уникання гіперінсоляції, стресів, переохолодження. За 1-2 тижні до відповідних сезонів періоду очікуваних загострень захворювання призначення адаптогенів, а саме: екстракту елеутерококу чи екстракту левзеї, або екстракту лимоннику в комплексі з дибазолом внутрішньо.
Умовні скорочення
АлТ - аланінамінотрансфераза
АсТ - аспартатамінотрансфераза
РВ - реакція Вассермана
РМП - реакція мікропреципітації
УФО - ультрафіолетове опромінення
Ступінь наукової доказовості - А.
| Директор Департаменту розвитку медичної допомоги | М.П.Жданова |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на сечостатевий мікоплазмоз
Код МКХ-10: A63 Інші хвороби, що передаються статевим шляхом, не класифіковані в інших рубриках
Загальна частина
Мікоплазмова інфекція сечостатевого тракту
Збудники - Mycoplasma genitalium, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum
Інфекція нижнього відділу сечостатевого тракту, спричинена мікоплазмами
Мікоплазмовий:
Цервіцит
Цистит
Уретрит
Вульвовагініт
Мікоплазмові інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів
Мікоплазмові:
Епідидиміт
Запальні захворювання органів малого тазу в жінок
Орхіт
Мікоплазмоз:
Неускладнений
Ускладнений
Діагностична програма
Клінічна діагностика
Ознаки і симптоми обумовлені головним чином цервіцитом і уретритом, а також ускладненнями.
Жінки
Урогенітальна інфекція приблизно в 30% випадків перебігає з наступними симптомами:
Слизисто-гнійний цервіцит
Гнійні виділення з піхви
Біль у нижній частині живота
Посткоітальна чи міжменструальна кровотеча
Дизурія
Ознаки запального захворювання органів малого таза, хронічний біль в органах малого тазу
Чоловіки
Приблизно в 75% випадків урогенітальна інфекція перебігає з наступними симптомами
Виділення з уретри
Дизурія
Ознаки епідидиміту чи простатиту
Лабораторна діагностика
Культуральне дослідження
Чутливість при використанні зразків із шийки матки й уретри варіює в межах 40-85%.
Недоліки: вимагає наявності досвідченого персоналу, підходить лише для невеликої кількості інвазивних зразків (із шийки матки й уретри)
Імуноферментний аналіз (ІФА)
Чутливість складає 20-85%, залежить від виду аналізу.
Переваги: можливість тестування великої кількості зразків швидкість, автоматизація, низька вартість.
Недоліки: специфічність висока тільки при підтвердженні позитивних результатів, підходить тільки для інвазивних зразків (із шийки матки, з уретри)
Метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК)
Чутливість складає 70-95%
Переваги: висока специфічність (97-99%), можливість тестування великої кількості зразків, можливість використання як інвазивних (із шийки матки, з уретри), так і неінвазивних (сеча, проби матеріалу з вульви і піхви) зразків.
Недоліки: висока вартість у лабораторіях необхідна особлива старанність для запобігання контамінації, інгібітори можуть створити проблему, особливо для зразків сечі.
Взяття зразків
Жінки
Для тестів без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується інвазивне взяття матеріалу (із шийки матки, з уретри) для методів, заснованих на ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий як інвазивним, так і неінвазивним способом (перша порція сечі і зразки виділень, узяті тампоном у входу в піхву, чи з уретри) з використанням МАНК.
Чоловіки
Для методів дослідження без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий тампоном з уретри, а для методів, заснованих на МАНК, використовується матеріал, взятий як інвазивним способом, так і неінвазивним (перша порція сечі).
Показання для проведення тестування
Симптоми, що є результатом інфекцій нижніх статевих шляхів, викликаних патогенними мікоплазмами.
Ускладнення, що можуть бути викликані патогенними мікоплазмами (запальні захворювання органів малого таза, хронічна біль в області малого таза, трубна безплідність, епідидиміт, орхіт, кон'юнктивіт у дорослих).
Виявлення контактів/оповіщення партнерів.
Скринінг жінок молодше 25 років.
Скринінг осіб, що мають нових чи кілька статевих партнерів і не використовують чи використовують нерегулярно засоби бар'єрної контрацепції.
Скринінг вагітних жінок.
Виключення інфекції перед медичним втручанням (переривання вагітності, штучне запліднення, уведення внутрішньоматкових контрацептивів).
Лікувальна програма
Показання для призначення лікування
Підтвердження генітальної інфекції, що викликані патогенними мікоплазмами.
Інфекція, викликана патогенними мікоплазмами, у статевого партнера.
Лікування дорослих
Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Групи антибактеріальних препаратів:
Тетрацикліни (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат)
Макроліди (еритроміцин, мідекаміцин)
Фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин)
Лікування вагітних жінок
Макроліди (еритроміцин)
Медична допомога в випадку неускладненої мікоплазмової інфекції нижнього відділу сечостатевого тракту надається в амбулаторних умовах. Тривалість лікування - 10 діб.
Медична допомога в випадку ускладненої мікоплазмової інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів надається в стаціонарних умовах. Тривалість лікування - 14 діб.
Загальні положення
Лікування інфікованих пацієнтів попереджує серйозні наслідки, що можуть виникнути в результаті інфекції мікоплазмозом і передачі її статевим партнерам, а під час вагітності - немовлям.
Лікування повинне бути ефективним (частота лікування > 95%), і пацієнти більш легко витримують призначений режим лікування.
Особливі зауваження
Рекомендується утримуватися від статевих зносин протягом 7-10 днів після завершення одноразової терапії чи до завершення 7-денного курсу лікування, а також доти, поки всі статеві партнери пацієнта не пройдуть відповідний курс лікування.
Особливі моменти для ВІЛ-інфікованих пацієнтів
Обличчя з ВІЛ-інфекцією і мікоплазмовою інфекцією повинні одержувати таке ж лікування, що і пацієнти без ВІЛ- інфекції.
Ведення партнерів
Пацієнтів варто проінформувати про те, що їхні статеві партнери повинні бути обстежені, протестовані та проліковані.
Необхідно обстежувати статевих партнерів, що мали контакт із даним пацієнтом протягом 60 днів з моменту появи симптомів захворювання чи постановки діагнозу; вони повинні пройти тестування і лікування.
Партнерів, що мали ризик зараження, варто повідомити про це, запросити для обстеження і запропонувати лікування за епідеміологічними показниками, навіть якщо тести на наявність хламідійної інфекції виявилися негативними.
Пацієнтам та їх партнерам варто порекомендувати утримуватися від статевих контактів, доки вони не завершать відповідний курс лікування (протягом 7-10 днів після одноразового прийому препарату чи до завершення 7-денного курсу).
Очікувані результати лікування - бактеріологічне та клінічне одужання.
Критерії якості лікування
Бактеріологічне та клінічне одужання.
Можливі побічні дії та ускладнення
При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ.
При вживанні тетрациклінів можливі нудота, блювання, анорексія, глосит, езофагіт, алергійні реакції, фотосенсибілізація, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, розвиток кишкового дисбактеріозу.
При вживанні фторхінолонів можливі нудота, біль у животі, головна біль, фотосенсибілізація, кристалурія.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги - спостереження.
Наступне спостереження - тимчасові інтервали проведення тестів на виліковність: бактеріологічні дослідження, ІФА, МАНК: через 3-4 тижні після закінчення лікування.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 15
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.
Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.
| Директор Департаменту розвитку медичної допомоги | М.П.Жданова |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на сечостатевий трихомоніаз
Код МКХ-10:
A59.0 Урогенітальний трихомоніаз
Білі (вагінальні)
Простатити (N51) викликані Trichomonas vaginalis
A59.8 Трихомоніаз інших локалізацій
A59.9 Трихомоніаз не уточнений
Загальна частина
В організмі людини паразитують три види трихомонад: Trichomonas tenax, що виявляється в порожнині рота, Trichomonas hominis - у шлунково-кишковому тракті, Trichomonas vaginalis - у сечостатевому тракті. Патогенною є тільки Trichomonas vaginalis.
У жінок місцем мешкання Trichomonas vaginalis є піхва, у чоловіків - предміхурова залоза і сім'яні пухирці. Сечостатевий канал може уражатися у хворих обох статей. У більшості чоловіків трихомоніаз перебігає бізсимптомно.
Діагностична програма
Клінічна діагностика
Інкубаційний період в середньому рівний 10 дням, але іноді коливається від 2-3 днів до 1 місяця.
Формою трихомоніазу у чоловіків є уретріт.
Турбують сверблячка, печінні в сечовипускному каналі, слабо виражені дизуричні розлади. Відмічається гіперемія губок уретри. Виділення з уретри частіше мізерні, водянисті, слизисто-гнійні або слизисті.
У чоловіків з трихомонадним уретритом може розвинутися баланіт і баланопостіт. Хворі предявляють скарги на сверблячку голівки статевого члена, помірні болі в області крайньої плоті, виділення з препуціального мішка із запахом прілого сіна. При огляді відмічається гіперемія шкіри голівки статевого члена і крайньої плоті, набряк, мацерація епідермісу з утворенням ерозії, саден, виразок.
При трихомонадному парауретриту при огляді виявляється дрібна червона крапка, при натисканні на неї вдається отримати гнійну краплю.
При трихомонадному епідидиміту з'являються болі по ходу сім'яного канатика і придатка яєчка, підвищення температури. При пальпації придаток різко болісний.
Гострий простатит характеризується болями, що іррадиюють в стегно і поперек, прискореними позивами на сечовипускання, простаторею, наявність каламутної сечі. Нерідко ослабляється ерекція.
Трихомонадний везикуліт. Розрізняють 3 форми везикулітів: суб'єктивно асимптомну, гостру і хронічну. У хворих відмічається підвищення температури, загальна слабкість, біль в області промежини і прямої кишки, прискорене сечовипускання, термінальна гематурія, підвищення статевої збудливості. При хронічній формі виникають статеві розлади, азоспермія.
Трихомоніаз у жінок є багато осередковим захворюванням. Трихомонадний кольпіт протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі пред'являють скарги на білі, сверблячку в області статевих органів і дизуричні явища. Білі часто мають неприємний запах і роз'їдаючий характер, рясні, рідкі, часто пінисті. При огляді у таких хворих відмічається гіперемія шкіри зовнішніх статевих органів, промежини, набряклість, розпушення слизової оболонки піхви, іноді численні дрібні поверхневі виразки. Залежно від клінічних проявів трихомонадний кольпіт може бути простим макульозним, гранульозним, виразковим або змішаним.
Трихомонадний вульвіт виникає первинно у дівчаток і як наслідок трихомонадного вагініту у жінок. Протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі скаржаться на сверблячку, печіння в області входу в піхву з подальшим приєднанням білій. При об'єктивному огляді спостерігається дифузна гіперемія зовнішніх статевих органів, їх припухлість, кровоточивість, зустрічаються ерозії і виразки, виділення слизово-гнійні.
Для трихомонадного вестибуліту характерна виражена дифузна гіперемія, виразки, набряк слизової в області переддвер'я піхви, підвищена кровоточивість і слизисто-гнійні виділення. Хворі скаржаться на сверблячку і печіння в області входу в піхву.
Трихомонадний бартолініт виявляється поразкою вивідної протоки залози, а іноді і всієї залози. При об'єктивному обстеженні відмічається гіперемія гирла протоки. При розповсюдженні інфекційного процесу на всю залозу вона стає болісною, набряклою, щільною і промацується у вигляді невеликого пухлинного утворення в задній третині великих статевих губ. Іноді виникає хибний абсцес.
Трихомонадний цервіцит і ендоцервіцит протікають по типу хронічного, рідше - підгострого процесу. При цьому значно виражена набряклість слизової оболонки, гіперемія, розпушеність і дрібноочагові укриті виразками ділянки слизової шийки матки. Виділення слизисто-молочні, слизисто-гнійні, іноді - пінисті. Зустрічаються також ерозії шийки матки і поліпи.
При проникненні вагінальних трихомонад в матку виникає трихомонадний ендометрит, що характеризується збільшенням білій з домішкою крові, болями внизу живота, розладом менструального циклу.
Трихомонадний сальпінгіт характеризується появою болів внизу живота, більш різко виражених з одного боку. Пальпаторно відмічається болісність труб і їх потовщення. Нерідко виникає спайний процес в трубах, що приводить до безплідності.
Трихомонадний уретрит характеризується появою болів, відчуттям печіння при сечовипусканні і частими позивами до сечовипускання. В уретрі містяться виділення білого або жовтого кольору. При огляді відмічається гіперемія і набряк зовнішнього отвору уретри.
Парауретрит трихомонадної етіології важко діагностуються і не відрізняються від парауретритів іншої етіології. Частіше за все характерний асимптомний перебіг. Можливо утворення мікроабсцесів.
Трихомонадні цистити виникають повторно. Характеризуються частими, іноді імперативними позивами на сечовипускання, тенетами. Хворі скаржаться на болі в кінці сечовипускання, іноді підвищення температури тіла.
Діагноз встановлюється на даних анамнезу, клініки, виявленні Trichomonas vaginalis за допомогою одного з методів:
Бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження
Серологічні методи досліждення
Молекулярні методи діагностики, зокрема метода ланцюгової реакції з полімеразою (ЛРП)
Лікувальна програма
Загальні принципи.
Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Точний діагноз важливий для вибору відповідної специфічної терапії, а у випадку вагінального трихомоніазу - безпосередньо для лікування сексуальних партнерів. Оскільки піхвова трихомонада - це мікроорганізм, що передається статевим шляхом, необхідний скринінг на наявність супутніх інфекцій. Варто порекомендувати утримуватись від статевих контактів, доки лікування усіх партнерів не буде завершено.
Показання для призначення терапії:
Позитивний тест на трихомоніаз незалежно від симптомів
Епідеміологічне лікування сексуальних партнерів
Препаратами вибору являється імідазольна група: метронідазол, тінідазол, орнідазол.
З інтравагінальних засобів використовують: гінальгін, клотрімазол, хлорхінальдін, тінідазол, метронідазол, натаміцин, полівідона йодид.
Вагітним лікування проводять переважно місцево, застосовуючи вагінальні свічки з клотримазолом протягом 14 днів.
Перед призначенням медикаментозного лікування вивчення анамнезу на предмет переносності лікарських засобів.
При виявленні у виділенні з урогенітального тракту фагоцитованих бактерій призначають одночасно антибіотики широкого спектру дії.
З метою поліпшення проникнення препарату в зону запалення пацієнтам призначається фізіотерапія (лазеротерапія, магнітотерапія, СМВ-терапія, фонофорез з гідрокортизоном).
У разі розвитку вторинного генітального кандидозу і дисбактеріозу в лікувальний комплекс включають протигрибкові препарати і еубіотики.
Одночасно лікування призначається статевим партнерам, у яких немає клінічних ознак інфекції.
Профілактика
Консультування пацієнтів, надання їм інформації і психологічна підтримка є найважливішими умовами ефективного лікування.
При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування.
Тривалість лікування:
Лікування неускладненого урогенітального трихомоніазу амбулаторно - 5-10 діб.
Лікування ускладненого урогенітального трихомоніазу проводиться в умовах стаціонару тривалістю до 14 діб.
Очікувані результати лікування: клінікобіологічне одужання.
Критерії якості лікування
Скорочення кількості рецидивів захворювання, клініко-біологічне одужання.
Можливі побічні дії та ускладнення
При вживанні метронідазолу можливо розвиток побічної дії: нудота, блювання, неприємне відчуття в епігастральній ділянці, діарея, відчуття печіння язика, металевий присмак у роті, кандидоз слизової оболонки порожнини рота і кишечника, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення координації, депресія; у разі застосування високих доз - периферійна нейропатія, що проявляється міалгією, парестезіями; лейкопенія, алергійні реакції (шкірна висипка, гарячка).
При вживанні орнідазолу можливі запаморочення, головний біль і діспепсичні розлади; інколи - симптоми сенсорної або змішаної периферійної нейропатії, у рідкісних випадках - порушення збоку ЦНС (тремор, ригідність, порушення координації рухів, судоми, сплутанність свідомості).
При вживанні тинідазолу можливі нудота, блювання, анорексія, діарея, металевий присмак у роті, наліт на язику, шкірна висипка, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, транзиторна лейкопенія, головний біль, підвищена стомлюваність, запаморочення, атаксія, периферійна нейропатія (парестезії, порушення чутливості), забарвлення сечі в темний колір, у рідкісних випадках - судоми.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування. При необхідності проводять додаткову терапію.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 15
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.
Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.
| Директор Департаменту розвитку медичної допомоги | М.П.Жданова |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на сечостатевий хламідіоз
Код МКХ-10: A56.0 Інфекція нижнього відділу сечостатевого тракту, спричинена хламідіями
Хламідійний:
Цервіцит
Цистит
Уретрит
Вульвовагініт
Код МКХ-10: A56.1 Хламідійні інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів
Хламідійні:
Епідидиміт
Запальні захворювання органів малого тазу в жінок
Орхіт
Код МКХ-10: A56.2 Хламідійна інфекція сечостатевого тракту, не уточнена
Код МКХ-10: A56.3 Хламідійна інфекція заднього проходу та прямої кишки
Хламідіоз:
Неускладнений
Ускладнений
Персистуючий чи носійство хламідій, коли у хворих відсутні клінічні ознаки захворювання, але виявляються збудники хвороби.
Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Діагностична програма.
Клінічна діагностика
Ознаки і симптоми обумовлені головним чином цервіцитом і уретритом, а також ускладненнями.
Жінки
Урогенітальна інфекція приблизно в 30% випадків перебігає з наступними симптомами:
Слизисто-гнійний цервіцит
Гнійні виділення з піхви
Біль у нижній частині живота
Посткоітальна чи міжменструальна кровотеча
Дизурія
Ознаки запального захворювання органів малого таза, хронічний біль в органах малого тазу
Чоловіки
Приблизно в 75% випадків урогенітальная інфекція перебігає з наступними симптомами
Виділення з уретри
Дизурія
Ознаки епідидиміту чи простатиту
Симптоми, характерні як для чоловіків, так і для жінок:
Аноректальні виділення і дискомфорт
Кон'юнктивіт
Артралгія
Лабораторна діагностика:
Культура кліток
Чутливість при використанні зразків із шийки матки й уретри варіює в межах 40-85%.
Переваги: висока специфічність, має істотне значення для судово-медичної експертизи.
Недоліки: вимагає наявності досвідченого персоналу, підходить лише для невеликої кількості інвазивних зразків (із шийки матки й уретри)
Пряма імунофлуоресценція (ПІФ)
Чутливість складає 50-90%, залежить від досвідченості персоналу і кількості елементарних тіл у зразку.
Переваги: підходить як для інвазивних так і для неінвазивних зразків (наприклад, сечі).
Недоліки: не підходить для дослідження великої кількості зразків, займає багато часу.
Імуноферментний аналіз (ІФА)
Чутливість складає 20-85%, залежить від виду аналізу.
Переваги: можливість тестування великої кількості зразків швидкість, автоматизація, низька вартість.
Недоліки: специфічність висока тільки при підтвердженні позитивних результатів, підходить тільки для інвазивних зразків (із шийки матки, з уретри)
Метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК)
Чутливість складає 70-95%
Переваги: висока специфічність (97-99%), можливість тестування великої кількості зразків, можливість використання як інвазивних (із шийки матки, з уретри), так і неінвазивних (сеча, проби матеріалу з вульви і піхви) зразків.
Недоліки: висока вартість у лабораторіях необхідна особлива старанність для запобігання контамінації, інгібітори можуть створити проблему, особливо для зразків сечі.
Взяття зразків
Жінки
Для тестів без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується інвазивне взяття матеріалу (із шийки матки, з уретри) для методів, заснованих на ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий як інвазивним, так і неінвазивним способом (перша порція сечі і зразки виділень, узяті тампоном у входу в піхву, чи з уретри) з використанням МАНК.
Чоловіки
Для методів дослідження без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий тампоном з уретри, а для методів, заснованих на МАНК, використовується матеріал, взятий як інвазивним способом, так і неінвазивним (перша порція сечі).
Показання для проведення тестування
Симптоми, що є результатом інфекції нижніх статевих шляхів, викликаної C. trachomatis.
Кон'юнктивіт, викликаний C. trachomatis.
Ускладнення, що можуть бути викликані C. trachomatis (запальні захворювання органів малого таза, придбаний статевим шляхом реактивний артрит, хронічна біль в області малого таза, трубна безплідність, епідидиміт, орхіт, кон'юнктивіт у дорослих).
Виявлення контактів/оповіщення партнерів.
Скринінг жінок молодше 25 років.
Скринінг осіб, що мають нових чи кілька статевих партнерів і не використовують чи використовують нерегулярно засоби бар'єрної контрацепції.
Скринінг вагітних жінок.
Виключення інфекції перед медичним втручанням (переривання вагітності, штучне запліднення, уведення внутрішньоматкових контрацептивів).
Лікувальна програма
Показання для призначення лікування
Підтвердження очної чи генітальної інфекції, викликаної C. trachomatis.
Інфекція, викликана C. trachomatis, у статевого партнера.
Якщо немає можливості провести лабораторні тести на C. trachomatis у пацієнта з підтвердженою інфекцією Neisseria gonorrhoeae.
Якщо немає можливості провести лабораторні тести на C. trachomatis у пацієнта з клінічними ознаками хламідійної інфекції.
Групи антибактеріальних препаратів:
Тетрацикліни (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат)
Макроліди (азитроміцин, кларитроміцин, джозаміцин)
Фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин)
Лікування вагітних жінок
Макроліди (еритроміцин)
Медична допомога в випадку неускладненої хламідійної інфекції нижнього відділу сечостатевого тракту надається в амбулаторних умовах.
Тривалість лікування - 10 діб.
Медична допомога в випадку ускладненої хламідійної інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів надається в стаціонарних умовах . Тривалість лікування - 14-20 діб.
Очікувані результати лікування - бактеріологічне та клінічне одужання.
Критерії якості лікування
Бактеріологічне та клінічне одужання.
Можливі побічні дії та ускладнення
При вживанні макролідів (азитроміцину, кларитроміцину, джозаміцину) - можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ; тетрациклінів (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат) - нудота, блювання, анорексія, глосит, езофагіт, алергійні реакції, фотосенсибілізація, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, розвиток кишкового дисбактеріозу; фторхінолонів (офлоксацину, ципрофлоксацину) - нудота, біль у животі, головна біль, фотосенсибілізація, кристалурія.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Рекомендується утримуватися від статевих зносин протягом 7-10 днів після завершення одноразової терапії чи до завершення 7-денного курсу лікування, а також доти, поки всі статеві партнери пацієнта не пройдуть відповідний курс лікування.
Особливі моменти для ВІЛ-інфікованих пацієнтів
Обличчя з ВІЛ-інфекцією і хламідійною інфекцією повинні одержувати таке ж лікування, що і пацієнти без ВІЛ-інфекції.
Пацієнтів варто проінформувати про те, що їхні статеві партнери повинні бути обстежені, протестовані та проліковані.
Необхідно обстежувати статевих партнерів, що мали контакт із даним пацієнтом протягом 60 днів з моменту появи симптомів захворювання чи постановки діагнозу; вони повинні пройти тестування і лікування.
Партнерів, що мали ризик зараження, варто повідомити про це, запросити для обстеження і запропонувати лікування за епідеміологічними показниками, навіть якщо тести на наявність хламідійної інфекції виявилися негативними.
Пацієнтам та їх партнерам варто порекомендувати утримуватися від статевих контактів, доки вони не завершать відповідний курс лікування (протягом 7-10 днів після одноразового прийому препарату чи до завершення 7-денного курсу).
Наступне спостереження
Тимчасові інтервали проведення тестів на вилікованість: методика культури кліток, ПІФ, ІФА, МАНК: через 3-4 тижні після закінчення лікування.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Дієта N 15
Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації
Особливих вимог до режиму праці та відпочинку,реабілітації немає.
Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.
| Директор Департаменту розвитку медичної допомоги | М.П.Жданова |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312
ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на синдроми Стівенса-Джонсона та Лайєла
Код МКХ: L51.1, L51.2 - синдроми Стівенса-Джонсона та Лайєла
Ознаки та критерії діагностики захворювання.
Синдроми Лайела та Стівенса-Джонсона - важкі варіанти багатоформної ексудативної еритеми або прояв побічної дії на медикаментозні препарати, що протікають з порушенням загального стану і великою поразкою шкіри, слизових оболонок переважно в області природних отворів.
Умови, у яких повинна надаватись медична допомога.
Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.
Профіль відділення - дерматологічний.
Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.
Діагностична програма.
Лабораторні дослідження:
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- IgE загальний та IgE специфічний;
- у хворих з підозрою на медикаментозну алергію - специфічні імунологічні тести з медикаментами;
- біохімічний аналіз крові, включаючи цукор крові, білірубін, креатінін;
- АЛТ, АСТ;
- гістологічне дослідження біоптата шкіри (при необхідності);
Консультації суміжних спеціалістів:
терапевт; стоматолог; отоларинголог; уролог, гінеколог; окуліст; алерголог.
Лікувальна програма:
- виявлення і скасування причинного фактора, що викликав захворювання;
- глюкокортикоїдні препарати (за вибором) (преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон);
- дезінтоксікаційна терапія (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат, ізотонічний розчин натрію хлориду);
- десенсибілізуюча терапія (розчин натрію тіосульфату 30%, розчин кальцію глюконату 10%, розчин магнію сульфату 25%);
- антигістамінна терапія (фексофенадин, лоратадин, ебастин, алергін, кларитін, перітол, фенкарол, тавегіл, супрастин, піпольфен, телфаст, еріус, лоризан, лорано, алерон);
- антибіотики при ускладненні інфекцією (на вибір) (цефалексин, еритроміцин, азитроміцин, доксициклін, ципрофлоксацин, моксифлоксацин, левофлоксацин).
Хворі з цими синдромами підлягають обов'язковій госпіталізації.
Тривалість лікування
20-25 днів у стаціонарі.
Очікувані результати лікування
Нормалізація температури тіла, поліпшення загального стану, зникнення елементів висипки на шкірі і слизових оболонках порожнини рота і геніталій.
Критерії якості лікування
Повне одужання, відсутність рецидивів.
Можливі побічні дії та ускладнення