Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання

- білясуглобний остеопороз;

- звуження суглобних щілин;

- остеофіти;

- кістозні просвітлення кісткової тканини;

- ерозії кісток.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, сечова кислота, сечовина, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, лужна фосфатаза, кісткова фракція лужної фосфатази, рівень кальцію та фосфору в сироватці крові, креатинін, коагулограма, сіалові кислоти, глікопротеїни, глікозаміноглікани, хондроїтинсульфати) (за необхідності дослідження повторюють);

біохімічне дослідження добової сечі (кальцій, фосфор, оксипролін, креатинін);

серологічне дослідження (РМП, РВ);

флюорографічне дослідження;

аналіз крові на ревмофактор та С-реактивний білок.

Інструментальні методи дослідження:

Обов'язкові:

рентгенографія кісток кистей, стоп, кісток тазу та інших відділів кістяка (за показанням).

Рекомендовані:

томографія;

денситометрія;

ультразвукове дослідження.

Консультації спеціалістів:

терапевт, ревматолог, окуліст (при плануванні фотохіміотерапії), ендокринолог, отоларинголог, стоматолог.

Додаткові дослідження і консультації спеціалістів проводять за показаннями.

Лікувальна програма:

Лікування шкірних проявів псоріазу (див. розділ псоріаз).

Системна терапія.

- нестероїдні протизапальні засоби (індометацин, піроксикам, диклофенак, напроксен, німесин плюс, сульфасалазин). Препарати використовуються тривало для симптоматичного лікування болів у суглобах та лихоманки.

- цитостатики (не бажано призначати до 16 років) (метотрексат).

- імуносупресанти (циклоспорин).

- в особливо тяжких випадках - селективні імуносупресуючі препарати, що є рекомбінантними моноклональними антитілами подібні до людських, які виробляються генно-інженерними методами (інфліксимаб та ефалізумаб).

Не призначати одночасно циклоспорин та метотрексат.

- глюкокортикоїди (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон)

Лікування проводять під рентгенологічним контролем з визначенням динаміки вмісту кальцію і фосфору у крові та сечі.

- коректори метаболізму хрящової тканини (алфлутоп, мукосат, мукартрин, румалон, глюкозоаміноглікани, хондроїтинсульфат).

Зовнішнє лікування:

Препарати нестероїдної протизапальної дії:

- що містять диклофенак;

- що містять індометацин;

- що містять ібупрофен.

Хондропротектори для зовнішнього використання:

- мазі та креми, що містять хондроїтинсульфати та глікозоаміноглікани.

Фізіотерапія:

- низькоінтенсивне лазерне опромінення;

- фонофорез гідрокортизону, засобів для зовнішнього використання, що містять хондроїтинсульфат та глікозоаміноглікани;

- аплікації озокериту;

- діадинамічні токи;

- електрофорез з літієм та новокаїном;

- УФО;

- ПУВА-терапія.

Тривалість лікування

Становить від 30 до 45 днів. Рекомендується проводити курсове лікування 2-3 рази на рік.

Очікувані результати лікування

При тяжкому перебігу - стабілізація шкірного процесу, зменшення больового синдрому в суглобах, набряклості, зниження температури тіла над суглобами, збільшення рухливості в уражених суглобах. При легкому та середньому - покращення або одужання як шкірних, так і суглобних проявів.

Критерії якості лікування

Зменшення больового синдрому та інших ознак запалення, збільшення обсягу рухів в уражених суглобах, покращення клінічної картини крові та біохімічних показників.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка-Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). При використанні цитостатичних препаратів можливі токсико-алергічні реакції, пригнічення кровотворення, ураження гепато-біліарної і сечовивідної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

У разі наявності больового синдрому продовження прийому нестероїдних протизапальних засобів та хондропротекторів. При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 3-6 місяців. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гінекологом тощо за показаннями; дотримання рекомендацій стаціонару; усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гіперінсоляція, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження). За 1-2 тижні до відповідних сезонів періоду очікуваних загострень захворювання призначення адаптогенів, а саме: екстракту елеутерококу чи екстракту левзеї, або екстракту лимоннику по 15-20 краплин 3 рази на день за 20 хвилин до їжі в комплексі з дибазолом внутрішньо по 0,02 г 3 рази на день протягом 2-3 тижнів. Уражені ділянки шкіри за необхідності змазувати індиферентними кремами або кремами, що містять кератолітичні засоби, а саме сечовину 10%.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15 з виключенням екстрактивних блюд, кісткових і м'ясних наварів, томатів, щавлю, шпинату, смаженого та копченого, алкогольних напоїв.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

При диспансеризації хворих на артропатичний псоріаз передбачається планове призначення хондропротекторів і засобів із запобігання прогресування остеопорозу, а також проведення санаторно-курортного лікування в період клінічної ремісії або при першій стадії активності та тяжкості патологічного ураження суглобів (Куяльник, Немиров, Слов'янськ, сірководневі, йодобромні та радонові ванни, грязелікування). Психологічна реабілітація.

Умовні скорочення

АлТ - аланінамінотрансфераза

АсТ - аспартатамінотрансфераза

РВ - реакція Вассермана

РМП - реакція мікропреципітації

УФО - ультрафіолетове опромінення

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: L20 - АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ

Ознаки та критерії діагностики

Атопічний дерматит - алергічне захворювання зі спадковою схильністю, що супроводжується свербежем і виявляється папульозними, еритематозно-сквамозними елементами, інфільтрацією і лихеніфікацією.

За клініко-морфологічними даними виділяють еритематозно-сквамозну, везикуло-крустозну, еритематозно-сквамозну з ліхеніфікацією, ліхеноїдну та пруригоподібну форми атопічного дерматиту.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Відсутність ефекту від амбулаторного лікування; тяжкий перебіг дерматозу, що супроводжується свербежем, лімфоденопатією, неврастенічним синдромом, підлягає лікуванню в стаціонарі. Диспансерний нагляд в поліклініці. При помірній виявленості шкірного процесу змінах в імунологічних та клінічних аналізах крові лікування в поліклініці.

Діагностична програма:

Обов'язкові лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові;

загальний аналіз сечі.

Рекомендовані лабораторні дослідження:

алергологічні тести;

біохімічний аналіз крові (загальний білірубін, цукор крові, АЛТ, ACT, креатинін);

бактеріологічне дослідження кишкової флори (дисбактеріоз);

імунологічний аналіз крові.

Рекомендовані консультації фахівців

алерголог;

психоневролог;

терапевт (за показниками).

Лікувальна програма:

- Дієта N 5, 9.

Лікування атопічного дерматиту проводять строго індивідуально з урахуванням вікового періоду, клінічних проявів, ступеня активності і тяжкості перебігу шкірного процесу. Терапія повинна бути спрямована на усунення запального процесу, а також на подовження ремісій і попередження рецидивів захворювання.

Проведення елімінаційних заходів у побуті: виключення контакту з домашніми тваринами; щоденне вологе прибирання житлових приміщень; обмеження надлишкової кількості м'яких меблів і килимів; використання синтетичного матеріалу як наповнювача подушок; усунення надлишкової вологості в житлових приміщеннях і осередків цвілі на стінах; виключення контакту шкірних покривів з вовняними, хутряними, синтетичними тканинами; відмовлення від використання синтетичних миючих засобів та ін.

Дотримання гіпоалергенної дієти: виключення облігатних харчових алергенів, екстрактивних речовин, гостроподразнюючих блюд, алкоголю, обмеження повареної солі, вуглеводів.

Елімінаційні дієти найбільш ефективні для виявлення продуктів, що провокують виникнення алергійного процесу. У разі неможливості виявлення таких призначають дієту з виключенням продуктів, що мають сенсибілізуючі властивості і викликають, за анамнестичними даними, розвиток хвороби або її загострення. Рекомендують виключити з раціону цитрусові, горіхи, рибу і рибні продукти, птахів, шоколад, каву, копчені вироби, оцет, гірчицю, майонез та інші спеції, хрін, редиску, редьку, томати, баклажани, гриби, яйця, молоко, полуницю, диню, ананас, здобне тісто, мед.

- дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реополіглюкін, реосорбілакт, полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, ізотонічний розчин 0,9%).

- гіпосенсибілізуючі засоби (30% натрію тіосульфат, 25% магнію сульфат, 10% кальцію глюконат).

Препарати кальцію застосовують при наявності ексудативних проявів, в інших випадках їхнє призначення обмежують унаслідок симпатотонічного ефекту.

- антигістамінні засоби (рекомендують чергувати курси по 10 днів) (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин).

За вибором препарати I, II та III покоління протягом 2-5 тижнів (для препаратів I покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2-3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.

При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.

- стабілізатори мембран тучних клітин (кетотифен).

- психотропні препарати при порушеннях сну, наявності невротичних розладів протягом 1-4 тижнів до нормалізації психоемоційного стану.

- препарати, що мають седативну дію (3% натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної).

- вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони).

- адаптогени (гліцисед, екстракт елеутерокока, левзеї, лимонника, сума алкалоїдів беладони).

- транквілізатори (гідазепам, адаптол, діазепам, оксазепам, нітразепам.

- ферментні препарати при порушеннях ферментативної функції підшлункової залози.

Тривалість курсового лікування зазначеними препаратами складає в середньому 2-3 тижні.

- препарати панкреатину, креон, мезим-форте

- препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти.

- препарати, що містять панкреатин, геміцелюлозу й екстракт жовчі.

При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. При наявності нестійкого стільця застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.

- еубіотики призначають при виявленні порушень мікробіоценозу кишечнику. Замісну терапію проводять біопрепаратами, що є живими представниками нормальної мікрофлори кишечнику (біфідобактерії біфідум + кишкова паличка, лактобактерії ацидофільні, біфідобактерії біфідум, ешерихія колі та ін.).

- стимулятори функції кори надниркових залоз (амонію гліциризинат, метиламід етилімідазолдикарбонат, гліцирам).

- імуномодулюючі препарати на вибір (тактивін, лікопід, циклоферон, аміксин).

Показання до застосування: виявлені зміни при імунологічному дослідженні крові і наявність клінічних ознак вторинного імунодефіцитного стану: часті ГРВІ, вірусні і грибкові інфекції, рецидивуюча піодермія, наявність осередків хронічної інфекції, резистентних до адекватної терапії.

Тестування препаратів in vitro із застосуванням хемілюмінесцентного методу дозволяє проводити індивідуальний підбір імунотропних препаратів.

- вітаміни (A, E, групи B - за показанням).

- сорбенти (ентеросгель).

Фізіотерапія:

- селективна фототерапія;

- ПУВА-терапія (у тяжких випадках з вираженою інфільтрацією і розповсюдженою ліхеніфікацією);

- для нормалізації функціонального стану ЦНС застосовують: електросонтерапію на апаратах "Електросон" різних модифікацій - "ЕС-2", "ЕС-3", "ЕС-4" (при відсутності гострозапальних проявів на обличчі) за очнично-сосцевидною методикою.

- транскраніальну електроанальгезію за лобово-потиличною методикою на апаратах ЛЕНАР і Бі-ЛЕНАР, Трансаір-2, МДМ-101 щодня або через день.

Не рекомендують одночасне проведення двох фізіотерапевтичних процедур загального впливу.

Зовнішнє лікування:

- анілінові барвники (піоктанін, фукорцин);

- пімекролімус 1% крем - селективний інгібітор синтезу і вивільнення медіаторів запалення.

При виразних проявах (гостра та підгостра стадії) - топічні кортикостероїди на гідрофільних основах, що містять мометазону фуроат, бетаметазону валерат, цетилпіридинію хлорид.

При ураженні шкіри обличчя - креми, що містять нефторовані кортикостероїди мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизону-17-бутират.

Після припинення мокнуття, вираженій сухості шкіри - препарати на зволожуючій основі, що містять флуоцинолону ацетонід, цетилпіридинію хлорид.

При ускладненні інфекцією (грибкової, бактеріальної, грибково-бактеріальної) - комбіновані кортикостероїдні лікарські засоби, що містять триамцинолону ацетонід, мірамістин, бетаметазону валерат, гараміцин, бетаметазону дипропіонат, клотримазол, гентаміцин; при менш виражених клінічних проявах - комбіновані препарати на синтетичних гідрофільних основах, що мають високу антимікробну активність і містять мірамістин, стрептоцид, нітазол, офлоксацин, новокаїн, кетоконазол.

При хронічних проявах захворювання (виразна інфільтрація та ліхеніфікація) - препарати на гідрофобних основах, що містять преднізолон, сечовину, бетаметазону валерат, саліцилову кислоту.

Правильний щодобовий догляд за шкірою (очищення і зволоження), призначають ванни (t = 35-36 град.С) з розчинами крохмалю або житніх висівок, жирними оліями фабричного виготовлення, а для маленьких дітей "ванни Клеопатри" (1 склянку молока емульгують зі столовою ложкою олії і виливають у ванну); душ (t = 35-36 град.С) із засобами, що мають м'яку миючу основу (pH = 5,5) і не містять лугу, у наступні 3 хвилини дермато-косметологічні засоби на жирових основах з вітамінами A і E - тривало.

У випадках тяжкого перебігу захворювання, при резистентності до інших видів терапії

- імуносупресивні засоби (циклоспорин, глюкокортикостероїдні препарати).

Тривалість лікування

Визначається тяжкістю захворювання і становить від 25 до 35 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення.

Критерії якості лікування

Досягнення клінічного видужання або поліпшення стану - зникнення або зменшення інтенсивності свербежу, нормалізація сну, поліпшення загального стану, сплощення елементів, зменшення і/або зникнення інфільтрації і ліхеніфікації.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом). Уражені ділянки шкіри потребують постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі, що при необхідності містять кератолітичні засоби, вітаміни групи A і E, пімекролімус.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У період лікування - дієта N 5, 9. У період ремісії - дієта N 15 з виключенням екстрактивних блюд і рафінованих вуглеводів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана праця з промисловими алергенами, подразнюючими шкіру речовинами, у запилених приміщеннях, в умовах високих та низьких температур, підвищеної вологості, психоемоційного перевантаження. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо); психологічна реабілітація. Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (цемент, пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною. Курортотерапія - морський чи гірський клімат залежно від індивідуальної реакції на ці чинники у стадії ремісії.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: L51 - Багатоформна ексудативна еритема

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Багатоформна ексудативна еритема - гостре захворювання, для якого характерні поліморфні висипки на шкірі і слизових оболонках, циклічність перебігу і схильність до рецидивів, переважно навесні і восени.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога.

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма.

Лабораторні дослідження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- IgE загальний та IgE специфічний;

- у хворих з підозрою на медикаментозну алергію - специфічні імунологічні тести з медикаментами.

Консультації суміжних спеціалістів:

- оториноларинголог;

- стоматолог;

- гінеколог;

- уролог;

- алерголог.

Лікувальна програма:

- при виявленні вогнищ локальної інфекції обов'язкове їх лікування;

- дезинтоксикаційна терапія (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат);

- десенсибілізуюча терапія (розчин натрію тіосульфату 30%, розчин кальцію глюконата 10%, розчин магнію сульфату 25%);

- глюкокортикоїдні препарати (при важкій формі - преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон, бетаметазон);

Зовнішня терапія: розкриття великих пухирів з наступною обробкою аніліновими барвниками (фукорцином або метилтіонінію хлоридом тощо).

Хворі підлягають стаціонарному лікуванню в гострій стадії захворювання або при загостренні захворювання.

Тривалість лікування.

15-20 днів у стаціонарі.

Очікувані результати лікування.

Повне одужання, ремісія захворювання - нормалізація загального стану, зникнення елементів висипки.

Критерії якості лікування.

Відсутність рецидивів.

Можливі побічні дії та ускладнення.

Алергічні реакції на лікарські засоби, розвиток анафілактичного шоку.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги.

Проводиться диспансерізація 2 рази на рік.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень.

Дотримання дієти N 15, при виявленні сенсибілізації до медикаментів - гіпоалергічна дієта.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації.

Реабілітація направлена на санацію вогнищ фокальної інфекції, виключення контакту з алергенами.

Ступінь наукової доказовості - Б.

Код МКХ-10: A.63.0 Бородавки (венеричні) анальної ділянки та статевих органів (ГК-гостроконечні кондиломи)

Загальна частина

Кондиломи являють собою доброякісні аногенітальні бородавки, викликані вірусом папіломи людини (ВПЛ), причому генотипи 6 і 11 вірусу виявляються більш ніж у 90% випадків. Пацієнти з видимими бородавками можуть бути одночасно інфіковані ВПЛ високого ступеня онкогенного ризику типів 16 і 18, що є джерелом субклінічних уражень, що асоціюються з внутрішньоепітеліальною неоплазією (ВЕН) і аногенітальним раком.

Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма

Клінічна діагностика

Кондиломи з'являються на ділянках, травмованих під час статевого контакту і можуть бути поодинокими, однак звичайно виявляють від 5 до 15 і більш вогнищ діаметром від 1 до 10 мм. Елементи можуть зливатися у великі бляшки.

Існують три основних типи кондилом:

Гострі бородавки

Переважно локалізуються на епітелії слизових, включаючи слизову препуциальній порожнині, зовнішнього отвору сечівника, малих статевих губ, входу в піхву, шийці матки, ануса й анального каналу, але можуть також спостерігатися й у паховій області, промежині й анальній області. Ці пальцеобразні випинання мають сильно васкуляризовані ділянки, що дають типовий крапково-плямистий і/чи петлеподібний малюнок за винятком тих випадків, коли судини сховані через виражену кератинізацію.

Бородавки у вигляді папул

Найчастіше локалізовані на кератинізованому епітелії (зовнішній листок крайньої плоті, тіло статевого члену, мошонка, латеральна ділянка вульви, лобок, промежина і періанальна область). Характерними для таких бородавок є гіперкератоз і пігментація.

Ураження у вигляді плям виявляються на слизових у виді незначної зміни кольору (сірувато-білі, рожево-червоні чи червоно-коричневі плями).

Проба з оцтовою кислотою

Після обробки 5%-ним розчином оцтової кислоти поразки, викликані ВПЛ, на кілька хвилин стають сірувато-білими.

Гістологічне дослідження

Біопсія рекомендується для диференціальної діагностики при атипових проявах і у всіх випадках, коли доброякісна природа папульозних чи плямистих уражень викликає сумнів.

Лікувальна програма

Недоліком сучасних терапевтичних методик є те, що ні однієї з них не вдається цілком вилікувати бородавки, зберегти тривалу ремісію й усунути вірус. Частота рецидивів, включаючи появу нових вогнищ складає 20-30%.

Терапія ВПЛ зводиться до симптоматичного лікування і спрямована на вилучення дільниць зміненого епітелію. Застосовують таки методи:

електрокоагуляцію, рідкий азот, лазер;

хімічні речовини: азотну, трьохлороцетну та інші органічні кислоти,

цитотоксичні препарати: подофілін, подофілотоксин

імунотерапія - як специфічна (вакцини), так і неспецифічна (інтерферони). Часто застосовують комбіноване лікування.

Тривалість лікування:

амбулаторно та в стаціонарі - 1-10 діб.

Очікувані результати лікування:

клінічне одужання.

Критерії якості лікування

Скорочення кількості рецидивів захворювання, клінічне одужання.

Можливі побічні дії та ускладнення

Частота рецидивів, включаючи появу нових вогнищ, часто складає 20-30%. Крім того, усі наявні способи лікування викликають місцеві реакції на шкірі, включаючи свербіж, печіння, ерозії і біль. Побічні ефекти звичайно виникають лише під час першого курсу лікування. Рідким, але серйозним ускладненням після лікування множинних бородавок крайньої плоті є затруднення натягування крайньої плоті на голівку статевого члена через болючі ерозії і набряк. Необхідно пацієнтам звертатися до лікаря, якщо таке ускладнення виникне. Лікування складається з щоденного промивання крайньої плоті фізіологічним розчином і нанесення під неї кортикостероїдного крему до поліпшення стану. Шкірні реакції на подофілотоксин звичайно розвиваються на третій день лікування. У більшості випадків вони спонтанно дозволяються протягом декількох днів після відміни препаратів.

Для нейтралізації трьохлороцетної кислоти при надлишковому нанесенні чи випадковому попаданні на здорову шкіру необхідно використовувати бікарбонат натрію.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування. При необхідності проводять додаткову терапію.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.

Код МКХ-10: B36.0 - ВИСІВКОПОДІБНИЙ ЛИШАЙ

Ознаки та критерії діагностики

Різнокольоровий пітиріаз - поверхневе захворювання шкіри, зумовлене дріжджоподібними грибами Malassezia furfur (Pityrosporum orbiculare). Характеризується появою на шкірі шиї, груді плям від рожево-коричневого до буруватого відтінку, що висівкоподібно лущаться зі схильністю до злиття.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (у разі використання системних антимікотиків 1 раз на 10 днів);

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри гриби (при необхідності).

Інструментальні дослідження:

люмінесцентне дослідження (золотисто-жовте світіння осередків ураження при опроміненні люмінесцентною лампою);

Лікувальна програма:

- Дієта N 15. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

Системна терапія.

Рекомендується проводити при хронічних рецидивуючих розповсюджених формах захворювання:

- системні антимікотики (флюконазол, кетоконазол, ітраконазол, тербінафін).

Зовнішнє лікування:

- обробка осередків ураження (25% крем бензилбензоату, 3-5% сірчана або дігтярна мазі, 5% саліциловий спирт, 5% саліцилова мазь, спрей тербінафін 1-2 рази протягом 7-10 днів або антифунгальними мазями, що містять клотримазол, міконазол, кетоконазол, біфоназол.

Тривалість лікування

У стаціонарі або амбулаторно - 3-4 тижні.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі використання системних антимікотиків можливі ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 5 використовуються у стаціонарних умовах та при використанні системних антимікотиків амбулаторно. У подальшому обмежується вживання рафінованих вуглеводів та жирів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

У період лікування протипоказано перебування на пляжах, у басейнах та лазнях, а також праця, що пов'язана із забрудненням шкіри і потребує щоденного відвідування душу. Режим відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- гігієнічний догляд за шкірою;

- кип'ятіння білизни, рушників з наступним прасуванням;

- наявність власного рушника;

- не рекомендується носити чужу білизну.

- лікування вегето-судинних розладів та підвищеної пітливості;

- використання мила із сіркою і шампунів з кетоконазолом, водно-сольові чи водно-оцтові обтирання, застосування спиртового розчину, що містить саліцилову кислоту.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: L80 - ВІТИЛІГО

Ознаки та критерії діагностики

Вітиліго - хронічне захворювання, що виявляється депігментованими плямистими висипами на шкірі з чіткими контурами, облямованими зонами гіперпігментації різної вираженості.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Для уточнення діагнозу, при великій розповсюдженості патологічного процесу, при проведенні селективної фототерапії хворих госпіталізують в стаціонар. Інші хворі лікуються в умовах поліклініки.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

Обов'язкові:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі.

Рекомендовані:

- біохімічний аналіз крові (загальний білок, лужна фосфатаза, білірубін, холестерин, трансамінази, глюкоза);

- діастаза сечі;

- бактеріологічне дослідження кишкової флори.

Інструментальні дослідження:

УЗД органів черевної порожнини (за показаннями).

Консультації суміжних спеціалістів:

- психоневролог;

- гастроентеролог;

- отоларинголог.

Лікувальна програма:

Визначення осередків хронічної інфекції та супутньої патології. При можливості їх лікування.

- Дієта N 15.

- седативні та вегетотропні препарати (натрію бромід, настоянка або таблетки валеріани, настоянка півонії).

- транквілізатори (при порушеннях сну, наявності невротичних розладів) (гідазепам, адаптол).

- вітамінні препарати та засоби, що покращують тканинний обмін (ліпоєва кислота, метіонін, фолієва кислота, ретинолу ацетат, сульфат міді, окис цинку, комплексні вітамінні препарати з поєднанням мікроелементів).

- ферментні препарати (препарати, що покращують травлення (за показаннями)).

- фізіотерапія (електрофорез з міддю, селективна фототерапія, низькоінтенсивна лазерна терапія, ПУВА-терапія).

Зовнішнє лікування

Використовується маскуюча декоративна косметика.

Тривалість лікування

30-45 днів.

Очікувані результати лікування

Поява осередків репігментації, повне відновлення пігментації.

Критерії якості лікування

Припинення розповсюдженості патологічного процесу, зменшення осередків депігментованих плям.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Систематичні повторні курси терапії.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Без обмежень.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Не рекомендується підвищена інсоляція. Успіхові у лікуванні вітиліго може сприяти виявлення та лікування супутньої патології внутрішніх органів. Психологічна реабілітація.

Ступінь наукової доказовості - Б.

Код МКХ-10: L52 - ВУЗЛУВАТА ЕРИТЕМА

Ознаки та критерії діагностики

Глибокий алергічний васкуліт, що проявляється болючими щільними гострозапальними вузлами величиною 1-3 см, що розташовуються переважно на гомілках, регресують без нагноєння та рубцювання, зі зміною кольору шкіри від червоного до буро-жовтого.

Виділяють гостру та хронічну форми вузлуватої еритеми.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. З метою уточнення діагнозу, при розповсюдженому процесі та виражених гострозапальних проявах захворювання лікування проводиться у стаціонарі.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- біохімічний аналіз крові (загальний білок, глюкоза, загальний білірубін, холестерин, сечовина);

- гістологічне дослідження біоптату шкіри (для уточнення діагнозу);

- рентгенографія органів грудної клітини.

Консультації суміжних спеціалістів:

- терапевт;

- ревматолог;

- отоларинголог;

- гінеколог.

Лікувальна програма:

Визначення осередків хронічної інфекції та супутньої патології. При можливості провести їх санацію.

- Дієта N 5.

- антибіотики (препарати пеніцилінового ряду - бензилпеніцилін, амоксицилін; препарати цефалоспоринового ряду - цефазолін, цефотокситин, цефтриаксон).

- нестероїдні протизапальні засоби (парацетамол, індометацин, піроксикам, диклофенак, напроксен, німесулід).

- глюкокортикоїдні засоби для системного використання (при високій активності патологічного процесу) (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон).

- засоби, що покращують периферичний кровообіг (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін).

Зовнішня терапія.

Змазування осередків ураження мазями та гелями, що містять нестероїдні протизапальні засоби, і примочування 10% іхтіолу.

Фізіотерапія:

- еритемні дози ультрафіолетового опромінення;

- фонофорез на осередки ураження з використанням кортикостероїдних та нестероїдних протизапальних засобів зовнішньої дії.

Тривалість лікування

27-35 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічне одужання або покращення.

Критерії якості лікування

Припинення виникнення нових осередків, зменшення або відсутність гострозапальних проявів дерматозу, покращення клінічного та біохімічного аналізу крові.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка-Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо).

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Прийом нестероїдних протизапальних препаратів при вираженому больовому синдромі в осередках ураження. Проведення загальнозміцнюючої терапії з метою профілактики гострих респіраторно-вірусних захворювань. Використання зовнішніх засобів, що містять нестероїдні протизапальні речовини.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Виключення з раціону гострих, пряних, екстрактивних блюд (дієта N 5).

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Праця у теплому приміщенні, не пов'язана з тривалою ходою і стоянням. Санація осередків хронічної інфекції. Обов'язкове обстеження на туберкульоз. Лікування супутніх хвороб. Уникнення вживання ліків, що провокують хворобу, переохолодження.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: L70 - ВУЛЬГАРНІ ВУГРІ

Ознаки та критерії діагностики

Вульгарні вугрі - це хронічне рецидивуюче захворювання волосяних фолікулів і сальних залоз.

У розвитку вугрів мають значення 4 чинники:

1. Ретенційний фолікулярний гіперкератоз.

2. Надмірне утворення секрету сальних залоз зі зміною хімічного складу шкірного сала.

3. Вплив Propionbacterium acnes.

4. Розвиток запальної реакції.

Залежно від локалізації та розповсюдженості процесу, взаємодії згаданих чинників на шкірі формуються комедони, папули, пустули, кісти.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Тяжкі форми акне: нодолокистозна, конглобатна, некротична, acne fulminans підлягають стаціонарному лікуванню.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові;

клінічний сечі;

біохімічний аналіз крові (загальний білірубін, тригліцериди, АсТ, АлТ, холестерин, лужна фосфатаза, креатинін, глюкоза);

флюорографічне дослідження;

зішкряб на Demodex;

серологічне дослідження (КСР).

Рекомендовані лабораторні дослідження:

дослідження гормонального стану в жінок при клінічних ознаках гіперандрогенемії;

виділення і ідентифікація мікробної флори шкіри з визначенням чутливості до антибіотиків;

бактеріологічне дослідження кишкової флори.

Рекомендовані інструментальні дослідження (за показанням):

УЗД органів малого тазу;

УЗД печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів при змінах у біохімічному аналізі крові.

Рекомендовані консультації суміжних спеціалістів (за показанням):

ендокринолог;

гінеколог;

гастроентеролог;

психоневролог.

Лікувальна програма:

- Дієта печінково-діабетичного типу (стіл N 5, 9 за Певзнером).

Легка форма акне. Клінічні прояви: незапальні акне-елементи, одиничні (до 5) папулопустули.

Системні препарати призначають при комедональній формі акне 3-4 ступеня тяжкості (кількість комедонів більше 25).

- ретиноїди (ізотретіонін).

Зовнішня терапія

- протизапальні засоби (азелаїнова кислота (20% крем)), фузидова кислота + гідрокортизон при папульозній формі акне, фузидова кислота + бетаметазон, цинку гіалуронат при папульозній формі акне.

- антибактеріальні препарати (бензоїлпероксид, еритроміцин-цинковий комплекс, фузидова кислота, левоміцетин-гель на осередки ураження до клінічного розв'язання запальних елементів.

- засоби, що нормалізують процеси кератинізації (адапален виказує комедонолітичну та відлущуючу дію, використовується на всю уражену поверхню до досягнення клінічного ефекту, третиноїн, альфа-гідроксильні кислоти (70% гліколієва кислота)) мають виражену комедонолітичну дію, прискорюють розв'язання папуло-пустульозних акне елементів, усувають післязапальні гіперпігментації. Ці кислоти використовують для проведення поверхневого пілінгу.

Акне середнього ступеня тяжкості. Клінічні ознаки: комедони, численні папуло-пустульозні елементи, поодинокі (до 5) інфільтративні акне елементи.

- ретиноїди (ізотретіонін).

- антибактеріальні препарати широкого спектра дії

Призначають при численних (більше 20), дисемінованих папуло-пустульозних акне елементів.

Після курсу антибіотикотерапії рекомендують бактеріологічне дослідження кишкової флори з призначенням при необхідності коригуючої терапії (бактеріофаги, еубіотики, ферменти та ін.).

- антиандрогенні препарати (ципротерону ацетат + етинілестрадіол, дієногест + етинілестрадіол, дроспіринон + етинілестрадіол).

Призначают тільки жінкам при клінічних ознаках гіперандрогенемії після консультації ендокринолога та гінеколога.

Зовнішня терапія

- антибактеріальні препарати (еритроміцин-цинковий комплекс, кліндаміцин, метронідазол, левоміцетин гель).

Тривалість використання - до повного клінічного розв'язання запальних акне елементів. Більш тривале використання одного антибіотику призводить до розвитку резистентності мікрофлори.

Препарати з протизапальною дією та засоби, що нормалізують процеси кератинізації, використовують комплексно або замість зовнішніх антибактеріальних препаратів.

Тяжка форма акне. Клінічні прояви: інфільтративні, кистозні акне елементи, папуло-пустульозна форма акне зі схильністю до рубцеутворення.

Системна терапія:

- ретиноїди (ізотретіноїн). Перед призначенням препарату та протягом усього лікування обов'язковий щомісячний контроль біохімічних показників крові (білірубін, АсТ, АлТ, тригліцериди, холестерин). Жінок репродуктивного віку попереджують про тератогенну дію ізотретіоніну протягом усього часу прийому і 1 місяць після закінчення лікування.