Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 і (ЄС) № 1234/2007

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено:

(a) річні тарифні квоти, за необхідності поетапно розподілені протягом року, та метод адміністрування, який необхідно використовувати;

(b) процедури застосування конкретних положень, установлених в угоді або акті, у яких ухвалюють режим імпорту або експорту, зокрема щодо:

(i) гарантій, що охоплюють характер, джерело та місце походження продукту;

(ii) визнання документа, який використовують для верифікації гарантій, зазначених у пункті (i);

(iii) пред’явлення документа, виданого країною-експортером;

(iv) використання і місця призначення продуктів;

(c) строк дії ліцензій або дозволів;

(d) порядок внесення та розмір забезпечення;

(e) використання ліцензій та, у відповідних випадках, спеціальних заходів, пов’язаних, зокрема, з умовами подання заявок на імпорт та надання дозволів у межах тарифної квоти;

(f) процедури та технічні критерії застосування статті 185;

(g) необхідні заходи, пов’язані зі змістом, формою, виданням та використанням документа, зазначеного в статті 186(2). Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Комісія оприлюднить шляхом належної публікації в Інтернеті результати розподілу тарифних квот для нотифікованих заявок, враховуючи доступні тарифні квоти та нотифіковані заявки.

2. У публікації, зазначеній в параграфі 1, за доцільності, також необхідно надати посилання на необхідність відхилити заявки, тимчасово зупинити подання заявок та розподілити невикористану кількість.

3. Держави-члени можуть видавати ліцензії та імпорт та ліценції та експорт для кількостей, для яких були подані заявки в межах тарифних квот на імпорт та тарифних квот на експорт, до яких застосовуються відповідні коефіцієнти розподілу, після того, як вони були оприлюднені Комісією відповідно до параграфа 1.

1. Зазначені нижче продукти можна імпортувати до Союзу, лише якщо виконано такі умови:

(a) сире конопляне прядиво, зазначене під кодом KH 5302 10 00, що відповідає умовам, установленим у статті 32(6) і статті 35(3) Регламенту (ЄС) № 1307/2013 ;

(b) насіння сортів конопель, зазначене під кодом KH ex 1207 99 20, для сівби разом із доказами того, що рівень тетрагідроканабінолу у такому сорті не перевищує рівня, встановленого відповідно до статті 32(6) і статті 35(3) Регламенту (ЄС) № 1307/2013 ;

(c) насіння коноплі, відмінне від насіння для сівби, зазначене під кодом KH 1207 99 91, яке імпортують тільки уповноважені державою-членом імпортери для забезпечення того, щоб таке насіння не було призначено для сівби.

2. Цю статтю застосовують без обмеження більш обмежувальних правил, які ухвалили держави-члени відповідно до ДФЄС , та обов’язків, передбачених в Угоді СОТ про сільське господарство .

1. Імпорт продуктів сектора хмелю з третіх країн може здійснюватися, лише якщо їхні стандарти якості щонайменше рівнозначні стандартам, ухваленим для подібних продуктів, які зібрано у Союзі або які виробляють з таких продуктів.

2. Продукти вважають такими, що відповідають стандартам, зазначеним у параграфі 1, якщо їх супроводжують атестаційним документом, який видали органи країни походження та який визнають рівнозначним сертифікату, зазначеному у статті 77.

Для порошкоподібних шишок хмелю, порошкоподібних шишок хмелю з підвищеним вмістом люпуліну, екстракту хмелю та різних продуктів з хмелю сертифікат може вважатися рівнозначним сертифікату лише у тому випадку, якщо вміст альфа-кислот у таких продуктах не менший за вміст хмелю, з якого їх виготовлено.

3. Щоб мінімізувати адміністративний тягар, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, у яких установлено умови, за яких не застосовують обов’язки, пов’язані із підтвердженням рівнозначності та маркованням паковання.

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї статті, у тому числі правила визнання підтвердження рівнозначності та перевіряння імпорту хмелю. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Відповідно до міжнародних зобов’язань Союзу відступи від положень пункту 5 секції B або секції C частини II додатка VIII для імпортованих товарів можна ухвалити відповідно до статті 43(2) ДФЄС .

У разі відступу від положень пункту 5 секції B частини II додатка VIII імпортери повинні надати призначеним митним органам забезпечення для зазначених продуктів на момент введення у вільний обіг. Забезпечення повертають після представлення імпортером митним органам держави-члена, у якій здійснюють введення у вільний обіг, доказів що:

(a) продукти не скористалися відступами; або

(b) якщо вони скористалися відступами, продукти не перероблено на вино, або, якщо їх перероблено на вино, отримані продукти марковано у відповідний спосіб.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено правила для забезпечення однакового застосування цієї статті, у тому числі щодо розміру забезпечення та відповідного марковання. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. кінця 2016-2017 маркетингового року рафінувальникам з повною зайнятістю відкриють виняткову потужність імпорту в обсязі 2500000 т на маркетинговий рік, вираженому в білому цукрі.

2. Єдиний завод з перероблення цукрових буряків, що працював у Португалії в 2005 році, вважають рафінувальником з повною зайнятістю.

3. Ліцензії на імпорт цукру для рафінування видають лише рафінувальникам з повною зайнятістю за умови, що відповідні обсяги не перевищують обсягів, зазначених у параграфі 1. Ліцензії можна передавати лише між рафінувальниками з повною зайнятістю, а строк їх дії закінчується у кінці маркетингового року, на який їх видано.

Цей параграф застосовують до перших трьох місяців кожного маркетингового року.

4. Беручи до уваги необхідність забезпечити рафінування цукру для рафінування, імпортованого відповідно до цієї статті, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, у яких установлено:

(a) використання умов застосування механізмів імпорту, зазначених в параграфі 1;

(b) умови та вимоги до відповідності, які оператор повинен виконати для подання заявки на отримання ліцензії на імпорт, у тому числі надання забезпечення;

(c) правила введення адміністративних санкцій.

5. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено необхідні правила щодо супровідних документів, що їх необхідно надати у зв’язку з вимогами та обов’язками, застосовними до імпортерів, зокрема до рафінувальників з повною зайнятістю. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Щоб гарантувати постачення, необхідне для виробництва продуктів, зазначених у статті 140(2), Комісія може до кінця 2016-2017 маркетингового року ухвалити імплементаційні акти, які повністю або частково тимчасово зупиняють дію ввізних мит на певні обсяги таких продуктів:

(a) цукор, зазначений під кодом KH 1701;

(b) ізоглюкоза, зазначена під кодами KH 1702 30 10, 1702 40 10, 1702 60 10 та 1702 90 30 .

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Комісія вживає запобіжних заходів проти імпорту в Союз відповідно до параграфа 3 цієї статті згідно з Регламентами Ради (ЄС) № 260/2009 (- 25) та (ЄC) № 625/2009 (- 26).

2. Якщо інше не передбачено в будь-якому іншому акті Європейського Парламенту і Ради чи іншому акті Ради, Комісія ухвалює запобіжні заходи проти імпорту в Союз, передбачені в міжнародних угодах, укладених відповідно до ДФЄС , відповідно до параграфа 3 цієї статті.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, зазначені в параграфах 1 і 2 цієї статті, на запит держави-члена або за власної ініціативи. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Якщо Комісія отримує запит від держави-члена, вона повинна за допомогою імплементаційних актів ухвалити рішення з цього питання протягом п’яти робочих днів з дня отримання запиту. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 229(3).

Ухвалені інструменти передають державам-членам, і такі інструменти набувають чинності негайно.

4. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, за якими скасовують запобіжні заходи Союзу, ухвалені відповідно до параграфа 3 цієї статті, або вносять зміни до них. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 229(3).

Якщо потрясіння ринку Союзу відбулося або може відбутися через застосування механізмів перероблення або перероблення на митній території, Комісія може на запит держави-члена або за власної ініціативи ухвалити імплементаційні акти, які повністю або частково тимчасово зупиняють використання механізмів перероблення або перероблення на митній території для продуктів з секторів зернових культур, рису, цукру, оливкової олії і столових оливок, фруктів і овочів, перероблених фруктів і овочів, вина, яловичини і телятини, молока і молочних продуктів, свинини, баранини і козлятини, яєць, м’яса свійської птиці та етилового спирту сільськогосподарського походження. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Якщо Комісія отримує запит від держави-члена, вона повинна за допомогою імплементаційних актів ухвалити рішення з цього питання протягом п’яти робочих днів з дня отримання запиту. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 229(3).

Ухвалені інструменти передають державам-членам, і такі інструменти набувають чинності негайно.

1. Тією мірою, якою це необхідно для уможливлення експорту на основі котирувань чи цін на світових ринках, коли умови на внутрішньому ринку відповідають умовам, описаним у статті 219(1) або статті 221 та в межах лімітів, що випливають з міжнародних угод, укладених відповідно до ДФЄС , різницю між такими котируваннями або цінами та цінами в Союзі можна покрити за допомогою експортних відшкодувань за:

(a) продукти, які експортують без подальшого перероблення, з таких секторів:

(i) зернові культури;

(ii) рис;

(iii) цукор для продуктів, зазначених у пунктах (b)-(d) та (g) частини III додатка I;

(iv) яловичина та телятина;

(v) молоко та молочні продукти;

(vi) свинина;

(vii) яйця;

(viii) м’ясо свійської птиці;

(b) продукти, які зазначено в пунктах (i)-(iii), (v) та (vii) пункті (a) цього параграфа та які експортуватимуть у вигляді перероблених товарів відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 1216/2009 (- 27) та у вигляді продуктів, які містять цукор та які зазначено у пункті (b) частини X додатка I до цього Регламенту.

2. Експортні відшкодування за продукти, які експортують у вигляді перероблених товарів, не повинні перевищувати експортні відшкодування, застосовні до таких самих продуктів, які експортують без подальшого перероблення.

3. Без обмеження застосування статті 219(1) і статті 221, розмір відшкодування, доступний за продукти, зазначені в параграфі 1 цієї статті, становить 0 євро.

Метод розподілу обсягів, які можна експортувати з експортним відшкодуванням, є одним з таких методів:

(a) метод, який найкраще відповідає характеру продукту та ситуації на відповідному ринку та дозволяє максимально ефективно використовувати наявні ресурси, беручи до уваги ефективність і структуру експорту Союзу та його вплив на рівновагу ринку, не створюючи дискримінації серед відповідних операторів та, зокрема, серед великих і малих операторів;

(b) є найменш обтяжливим для операторів з адміністративної точки зору, беручи до уваги адміністративні вимоги.

1. Однакові експортні відшкодування застосовують до однакових продуктів на всій території Союзу. Вони можуть відрізнятися залежно від місця призначення, особливо якщо це необхідно через ситуацію на світовому ринку, конкретні вимоги певних ринків або обов’язки за міжнародними угодами, укладеними відповідно до ДФЄС .

2. Рада вживає заходів щодо встановлення відшкодувань згідно зі статтею 43(3) ДФЄС .

1. Відшкодування за зазначені в пункті (a) статті 196(1) продукти, які експортують без подальшого перероблення, надають після подання заявки та пред’явлення ліцензії на експорт.

2. Відшкодування, застосовне до продуктів, зазначених у пункті (a) статті 196(1), означає відшкодування, застосовне на дату подання заявки на отримання ліцензії, або відшкодування, надане за результатами відповідної тендерної процедури, а у випадку диференційованого відшкодування - відшкодування застосовне того самого дня:

(a) до місця призначення, зазначеного у ліцензії; або

(b) до фактичного місця призначення, якщо воно відрізняється від місця призначення, зазначеного в ліцензії; у такому разі застосовна сума не повинна перевищувати суму, застосовну до місця призначення, зазначеного в ліцензії.

3. Відшкодування надають після надання доказів того, що:

(a) продукти покинули митну територію Союзу відповідно до процедури експорту, зазначеної у статті 161 Митного кодексу ;

(b) у випадку диференційованого відшкодування продукти імпортовано у місце призначення, зазначене в ліцензії, або в інше місце призначення, для якого встановлено відшкодування, без обмеження пункту (b) параграфа 2.

Щодо продуктів із сектора яловичини та телятини, надання та виплата відшкодувань за експорт живих тварин залежить від відповідності вимогам до добробуту тварин, установленим у законодавстві Союзу, та, зокрема, вимогам до охорони тварин під час перевезення.

Зобов’язання щодо обсягів, що випливають з міжнародних угод, укладених відповідно до ДФЄС , необхідно виконувати на підставі ліцензій на експорт, виданих на референтні періоди, що застосовуються до відповідних продуктів.

Щодо виконання обов’язків за Угодою СОТ про сільське господарство , закінчення референтного періоду не повинно впливати на дійсність ліцензій на експорт.

1. Щоб забезпечити належне функціонування системи експортних відшкодувань, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, у яких установлено вимогу внести забезпечення, що гарантує виконання обов’язків операторів.

2. Щоб мінімізувати адміністративний тягар для операторів та органів, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, у яких установлено граничні значення, нижче за які видання або надання ліцензії на експорт може не вимагатися, у таких актах зазначають місця призначення або операції, щодо яких може бути обґрунтовано звільнення від обов’язку надавати ліцензію на експорт, та на підставі яких в обґрунтованих випадках дозволяють видачу ліцензій на експорт ex-post.

3. Щоб урегулювати конкретні ситуації, які виправдовують повну або часткову наявність права на отримання експортних відшкодувань, і допомогти операторам подолати період між поданням заявки та остаточною виплатою експортного відшкодування, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо правил про:

(a) іншу дату відшкодування;

(b) попередню виплату експортних відшкодувань, у тому числі умов внесення та повернення забезпечення;

(c) додаткові докази за наявності сумнівів щодо справжнього місця призначення продуктів та можливості реімпорту на митну територію Союзу;

(d) місця призначення, які розглядають як місця, у які експортують із Союзу, та включення місць призначення в межі митної території Союзу, прийнятної для експортних відшкодувань.

4. Щоб забезпечити рівнозначний доступ експортерів продуктів, зазначених у додатку I до Договорів, та продуктів, отриманих після їх перероблення, до експортних відшкодувань, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про застосування статті 199(1) і (2) до продуктів, зазначених у пункті (b) статті 196(1).

5. Щоб забезпечити експорт продуктів, що користуються експортними відшкодуваннями, з митної території Союзу, запобігти їх поверненню на зазначену територію і мінімізувати адміністративний тягар для операторів під час збирання та подання доказів того, що продукти, на які поширюється відшкодування, досягли країни призначення у випадку диференційованих відшкодувань, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо правил про:

(a) терміни, до яких необхідно завершити вихід із митної території Союзу, у тому числі строк тимчасового повторного в’їзду;

(b) переброблення, якого продукти, на які поширюється експортні відшкодування, можуть зазнати протягом такого строку;

(c) докази того, що продукти досягли свого місця призначення, щоб мати право на отримання диференційованих відшкодувань;

(d) порогові суми відшкодувань та умови, за яких експортерів можуть звільнити від надання таких доказів;

(e) умови для підтвердження доказів, наданих незалежними третіми особами, про те, що продукти досягли місця призначення, якщо застосовують диференційовані відшкодування.

6. Щоб заохотити експортерів поважати умови добробуту тварин та надати компетентним органам можливість верифікувати правильність видатків на експортні відшкодування, якщо вони залежать від дотримання вимог до добробуту тварин, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про дотримання вимог до добробуту тварин за межами митної території Союзу, у тому числі використання незалежних третіх осіб.

7. Щоб урахувати конкретні характеристики різних секторів, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, у яких установлено конкретні вимоги та умови для операторів та продуктів, що мають право на отримання експортних відшкодувань, і коефіцієнти для розрахунку експортних відшкодувань, беручи до уваги процес витримування певних спиртних напоїв, отриманих із зернових культур.

Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї глави, зокрема щодо:

(a) повторного розподілення обсягів експорту, які не було розподілено або використано;

(b) методу перерахунку виплат експортних відшкодувань, якщо код продукту або місце призначення, зазначені у ліцензії, не відповідають фактичному продукту або місцю призначення;

(c) продуктів, зазначених у пункті (b) статті 196(1);

(d) порядок внесення та розмір забезпечення;

(e) застосування інструментів, ухвалених згідно зі статтею 202(4).

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких:

(a) установлено відповідні заходи для запобігання зловживанню гнучкістю, що передбачено у статті 199(2), зокрема щодо процедури подання заявок;

(b) установлено заходи, необхідні для дотримання зобов’язань щодо обсягів, зазначених у статті 201, у тому числі припинення або обмеження видачі ліцензій на експорт, якщо такі зобов’язання перевищені або можуть бути перевищені;

(c) визначено коефіцієнти, що застосовують до експортних відшкодувань відповідно до правил, ухвалених згідно зі статтею 202(7). Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).

Якщо потрясіння ринку Союзу відбулося або може відбутися через застосування механізмів перероблення за межами митної території, Комісія може на запит держави-члена або за власної ініціативи ухвалити імплементаційні акти, які повністю або частково тимчасово зупиняють використання механізмів перероблення товарів за межами митної території для продуктів з секторів зернових культур, рису, фруктів і овочів, перероблених фруктів і овочів, вина, яловичини і телятини, свинини, баранини і козлятини та м’яса свійської птиці. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Якщо Комісія отримує запит від держави-члена, вона повинна за допомогою імплементаційних актів ухвалити рішення з цього питання протягом п’яти робочих днів з дня отримання запиту. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 229(3).

Ухвалені інструменти передають державам-членам, і такі інструменти набувають чинності негайно.

Якщо інше не передбачено у цьому Регламенті, відповідно до статті 42 ДФЄС статті 101-106 ДФЄС та їхні імплементаційні положення застосовують відповідно до статей 207-210 цього Регламенту до всіх зазначених у статті 101(1) і статті 102 ДФЄС угод, рішень та практик, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарських продуктів або торгівлею ними.

Щоб забезпечити функціонування внутрішнього ринку та однакове застосування правил конкуренції Союзу, Комісія та органи з питань конкуренції держав-членів повинні застосовувати правила конкуренції Союзу у тісній співпраці.

Крім того, Комісія повинна, за доцільності, опублікувати настанови, щоб допомогти національним органам з питань конкуренції та підприємствам.

Визначення відповідного ринку є інструментом установлення та визначення меж конкуренції між підприємствами та повинно ґрунтуватися на двох кумулятивних елементах:

(a) відповідний продуктовий ринок: для цілей цієї глави "продуктовий ринок" означає ринок, що охоплює всі продукти, які споживач вважає взаємозамінними або замінними на основі характеристики продуктів, їх цін та цільового призначення;

(b) відповідний географічний ринок: для цілей цієї глави "географічний ринок" означає ринок, що охоплює територію, на якій відповідні підприємства залучено до постачання відповідних продуктів, на якій умови конкуренції достатньо однорідні і яку можна відрізнити від сусідніх територій, зокрема через те, що умови конкуренції на таких територіях істотно відрізняються.

Для цілей цієї глави "домінантне становище" означає становище економічної могутності підприємства, що надає йому можливість запобігати підтриманню дієвої конкуренції на відповідному ринку, надаючи силу поводитися значною мірою незалежно від своїх конкурентів, клієнтів та, в кінці-кінців, від споживачів.

1. Статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до зазначених у статті 206 цього Регламенту угод, рішень та практик, необхідних для досягнення цілей, викладених у статті 39 ДФЄС.

Статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до угод, рішень та узгоджених практик фермерів, асоціацій фермерів, асоціацій таких асоціацій або організацій виробників, визнаних згідно зі статтею 152 або статтею 161 цього Регламенту, або асоціацій організацій виробників, визнаних згідно зі статтею 156 цього Регламенту, які стосуються виробництва або продажу сільськогосподарських продуктів або використання спільних приміщень й устаткування для зберігання, оброблення або перероблення сільськогосподарських продуктів, якщо досягнення цілей, визначених у статті 39 ДФЄС не знаходиться під загрозою.

Цей параграф не застосовують до угод, рішень та узгоджених практик, які передбачають обов’язок застосовувати однакові ціни або за якими виключають конкуренцію.

2. Угоди, рішення та узгоджені практики, що відповідають умовам, зазначеним у параграфі 1 цієї статті, не повинні заборонятися; ухвалення жодного попереднього рішення з такою метою не вимагається.

Однак, фермери, асоціації фермерів, асоціації таких асоціацій або організації виробників, визнані згідно зі статтею 152 або статтею 161 цього Регламенту, або асоціації організацій виробників, визнані згідно зі статтею 156 цього Регламенту, можуть подати запит на надання висновку Комісії щодо сумісності таких угод, рішень та узгоджених практик з цілями статті 39 ДФЄС .

Комісія невідкладно опрацьовує запити на надання висновку та надсилає заявникам свій висновок протягом чотирьох місяців з моменту отримання повного запиту. Комісія може за власною ініціативою або на запит держави-члена змінювати зміст висновку, зокрема, якщо заявник надав неточну інформацію або здійснив зловживання висновком.

У будь-яких національних провадженнях щодо застосування статті 101 ДФЄС або у будь-яких таких провадженнях Союзу тягар доведення порушення статті 101(1) ДФЄС покладають на сторону чи орган, що заявляє про порушення. На сторону, яка користується виключеннями, передбаченими в параграфі 1 цієї статті, покладають обов’язок довести, що умови зазначеного параграфа виконано.

1. Статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до угод, рішень та узгоджених практик міжгалузевих організацій, визнаних згідно зі статтею 157 цього Регламенту з метою провадження діяльності, зазначеної у пункті (c) статті 157(1), для сектора молока та молочних продуктів у пункті (c) статті 157(3) цього Регламенту, для сектора оливкової олії та столових оливок та сектора тютюну в статті 162 цього Регламенту.

2. Параграф 1 застосовують за умови, що:

(a) про угоди, рішення та узгоджені практики, зазначені в такому параграфі, повідомили Комісію; і

(b) протягом двох місяців з моменту отримання всіх необхідних даних Комісія не виявила, що такі угоди, рішення та узгоджені практики суперечать правилам Союзу.

Якщо Комісія вважає, що угоди, рішення або узгоджені практики, зазначені в параграфі 1, суперечать правилам Союзу, вона повинна викласти свої висновки без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).

3. Угоди, рішення та узгоджені практики, зазначені в параграфі 1, не можуть набути чинності до закінчення двомісячного періоду, зазначеного в пункті (b) першого підпараграфа параграфа 2.

4. Угоди, рішення та узгоджені практики у будь-якому разі оголошують такими, що суперечать правилам Союзу, якщо вони:

(a) можуть призвести до розділення ринків Союзу в будь-якій формі;

(b) можуть негативно вплинути на належну діяльність ринкової організації;

(c) можуть викликати спотворення конкуренції, які не є необхідними для досягнення цілей спільної аграрної політики, що їх переслідує міжгалузева організація;

(d) тягнуть за собою встановлення цін або встановлення квот;

(e) можуть викликати дискримінацію або усунути конкуренцію у зв’язку з істотною часткою відповідних продуктів.

5. Якщо після закінчення двомісячного періоду, зазначеного в пункті (b) першого підпараграфа параграфа 2, Комісія виявляє, що умови застосування параграфа 1 не виконано, вона повинна, без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3), ухвалити рішення, у якому заявляє, що статтю 101(1) ДФЄС застосовують до відповідних угоди, рішення або узгодженої практики.

Рішення Комісії не застосовують до дати повідомлення про нього відповідній міжгалузевій організації, якщо така міжгалузева організація не надала неправильну інформацію або не зловживала виключенням, передбаченим у параграфі 1.

6. У разі наявності багаторічних угод повідомлення за перший рік діє на наступні роки дії угоди. Однак, у такому разі Комісія може за власної ініціативи або на запит іншої держави-члена видати висновок про суперечність у будь-який час.

7. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для однакового застосування цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Статті 107-109 ДФЄС застосовують до виробництва сільськогосподарських продуктів та торгівлі ними.

2. Як відступ від параграфа 1, статті 107-109 ДФЄС не застосовують до платежів держав-членів, які здійснюють згідно з будь-чим з такого:

(a) заходи, передбачені у цьому Регламенті, які частково або повністю фінансує Союз;

(b) статті 213-218 цього Регламенту.

Як відступ від статті 44(3), держави-члени можуть надавати національні платежі відповідно до правил Союзу щодо державної допомоги для заходів, зазначених у статтях 45, 49 та 50.

Максимальну ставку допомоги, як установлено у відповідних правилах Союзу щодо державної допомоги, застосовують до глобального публічного фінансування, включаючи як кошти Союзу, так і національні кошти.

За умови надання Комісією дозволу, ухваленого без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) чи (3), Фінляндія та Швеція можуть здійснювати національні платежі для розведення та реалізації північних оленів та похідних від них продуктів (коди KH ex 02 08 та ex 02 10) за умови, що вони не призведуть до будь-якого збільшення традиційних рівнів виробництва.

Фінляндія може здійснювати національні платежі у сумі до 350 євро/га на один маркетинговий рік для виробників цукрових буряків.

За умови надання Комісією дозволу, протягом 2014-2020 років Фінляндія може надалі надавати національну допомогу, яку вона надавала у 2013 році, виробникам на основі статті 141 Акту про вступ від 1994 року за умови, що:

(a) розмір допомоги у вигляді компенсації доходу зменшуватиметься протягом усього періоду і в 2020 році не перевищуватиме 30 % від суми, наданої в 2013 році; і

(b) до будь-якого використання цієї можливості повною мірою використано програми підтримки в межах спільної аграрної політики для відповідних секторів.

Комісія повинна ухвалювати дозволи без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3) цього Регламенту.

Держави-члени можуть надавати національні платежі на охорону пасік, що зазнали шкоди через структурні або природні умови або опинилися в межах програм економічного розвитку, за винятком тих, що виділяють на виробництво або торгівлю.

1. Держави-члени можуть здійснювати національні платежі виробникам вина для добровільної або обов’язкової дистиляції вина у виправданих випадках кризи.

Такі платежі повинні бути пропорційні та повинні дозволяти врегулювати таку кризу.

Загальна сума платежів, доступних в державі-члені протягом будь-якого певного року для таких платежів, не повинна перевищувати 15 % від коштів, глобально доступних для цієї держави-члена на такий рік, як установлено в додатку VI.

2. Держави-члени, які бажають скористатися національними платежами, зазначеними в параграфі 1, повинні подати належним чином обґрунтоване повідомлення Комісії. Комісія повинна ухвалити рішення про те, чи захід схвалено і чи платежі може бути здійснено, без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).

3. Спирт, отриманий в результаті дистиляції, зазначеної у параграфі 1, необхідно використовувати лише для промислових або енергетичних цілей так, щоб уникнути будь-якого спотворення конкуренції.

4. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Держави-члени можуть здійснювати національні платежі за постачання дітям у навчальних закладах груп прийнятних продуктів, зазначених у статті 23, за супутні освітні заходи, пов’язані з такими продуктами, та за пов’язані витрати, зазначені в пункті (c) статті 23(1).

Держави-члени можуть фінансувати такі платежі за рахунок збору з відповідного сектора або за допомогою будь-якого іншого внеску приватного сектора.

1. Держави-члени можуть здійснювати національні платежі, максимальний розмір яких становить 120,75 євро/га на рік, фермерам, які виробляють такі продукти:

(а) мигдаль, зазначений під кодами KH 0802 11 та 0802 12;

(b) фундук або ліщина, зазначений під кодами KH 0802 21 та 0802 22;

(с) волоський горіх, зазначений під кодами KH 0802 31 00 та 0802 32 00;

(d) фісташки, зазначені під кодами KH 0802 51 00 та 0802 52 00;

(e) боби ріжкового дерева, зазначені під кодом KH 1212 92 00.

2. Національні платежі, зазначені у параграфі 1, можуть здійснюватися лише на максимальну площу:

3. Держави-члени можуть установити, що надання національних платежів, зазначених у параграфі 1, залежить від того, чи є фермери членами організації виробників, визнаної згідно зі статтею 152.

1. Щоб ефективно та дієво реагувати на загрози потрясіння на ринку, спричинені значним зростанням або падінням цін на внутрішньому чи зовнішньому ринках, або на інші події й обставини, що спричиняють серйозні потрясіння на ринку або загрожують їх спричиненню, якщо така ситуація або її вплив на ринок імовірно продовжуватимуться або погіршуватимуться, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, щоб вжити заходів, необхідних для врегулювання ситуації на ринку, дотримуючись будь-яких обов’язків, що випливають з міжнародних договорів, укладених відповідно до ДФЄС , за умови, що інші заходи, доступні за цим Регламентом, виявилися недостатніми.

У разі виникнення загрози потрясіння на ринку, зазначеної в першому підпараграфі цього параграфа, якщо це вимагає належним чином підтверджена нагальна необхідність, до делегованих актів, ухвалених відповідно до першого підпараграфа цього параграфа, застосовують процедуру, передбачену в статті 228.

Такі імперативні підстави для нагальності можуть охоплювати необхідність вжити негайних заходів для того, щоб урегулювати потрясіння на ринку або запобігти їм, якщо загроза потрясіння на ринку виникає так швидко або несподівано, що негайні заходи необхідні для ефективного і дієвого врегулювання ситуації, або якщо захід може запобігти матеріалізації загрози такого потрясіння на ринку, продовження його дії або перетворення у серйозніше чи триваліше потрясіння, або якщо затримка вжиття негайних заходів загрожуватиме спричиненням або поглибленням потрясіння або призведе до збільшення масштабу заходів, що пізніше будуть необхідними для усунення загрози чи потрясіння або можуть негативно вплинути на виробництво чи кон’юнктуру ринку.

За допомогою таких заходів можна, у масштабі і протягом часу, необхідних для усунення потрясіння на ринку або загрози виникнення такого потрясіння, розширити або змінити сферу застосування, тривалість застосування або інші аспекти інших заходів, передбачених за цим Регламентом, або передбачити експортні відшкодування, або повністю чи частково тимчасово зупинити дію ввізних мит, у тому числі для певних обсягів або на певні періоди, за необхідності.

2. Заходи, зазначені в параграфі 1, не застосовують до продуктів, викладених у секції 2 частини XXIV додатка I.

Проте Комісія може за допомогою делегованих актів, ухвалених згідно з терміновою процедурою, зазначеною у статті 228, ухвалити рішення про те, що заходи, зазначені в параграфі 1, необхідно застосовувати до одного або кількох продуктів, вказаних у секції 2 частини XXIV додатка I.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено процедурні правила та технічні критерії, необхідні для застосування заходів, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, вживаючи виняткових заходів для підтримки ринку, який зазнав негативного впливу, щоб урахувати:

(a) обмеження торгівлі всередині Союзу та з третіми країнами, які можуть виникнути внаслідок застосування заходів для боротьби з поширенням хвороб тварин; і

(b) серйозні потрясіння на ринку, безпосередньо пов’язані з втратою довіри споживачів через ризики для здоров’я людей, тварин або рослин та ризики захворювань.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

2. Заходи, передбачені в параграфі 1, застосовують до будь-якого з таких секторів:

(a) яловичина та телятина;

(b) молоко та молочні продукти;

(c) свинина;

(d) баранина та козлятина;

(e) яйця;

(f) м’ясо свійської птиці.

Заходи, передбачені в пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1 та пов’язані з втратою споживачем довіри через ризики для здоров’я людей або рослин, застосовують також до всіх інших сільськогосподарських продуктів, крім тих, які вказано в секції 2 частини XXIV додатка I.

Комісію уповноважено ухвалювати згідно з терміновою процедурою, зазначеною у статті 228, делеговані акти, у яких розширюють список продуктів, викладених у перших двох підпараграфах цього параграфа.

3. Заходи, передбачені в параграфі 1, вживають на запит відповідної держави-члена.

4. Заходи, передбачені в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, можна застосовувати, тільки якщо відповідна держава-член швидко вжила заходів з охорони здоров’я та ветеринарних заходів для викорінення хвороби, і тільки тією мірою та протягом такого строку, які вкрай необхідні для підтримки відповідного ринку.

5. Союз здійснює часткове фінансування передбачених у параграфі 1 заходів, що дорівнює 50 % витрат, які держави-члени понесли для вжиття таких заходів.

Однак щодо секторів яловичини і телятини, молока та молочних продуктів, свинини і баранини та козлятини Союз здійснює часткове фінансування, що дорівнює 60 % таких витрат у разі боротьби з ящуром.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб участь виробників у витратах, які понесли держави-члени, не призвели до спотворення конкуренції між виробниками в різних державах-членах.

1. Комісія ухвалює імплементаційні акти, вживаючи необхідних та обґрунтованих надзвичайних заходів для вирішення конкретних проблем. Такі заходи можуть відступати від положень цього Регламенту лише тією мірою, яка є вкрай необхідною, а також на строк, який є вкрай необхідним. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

2. Для вирішення конкретних проблем та у разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності, пов’язаної із ситуаціями, які можуть привести до різкого погіршення виробництва і кон’юнктури ринку, що було б важко врегулювати, якби ухвалення заходів затрималося, Комісія повинна негайно ухвалити застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної у статті 229(3).

3. Комісія повинна ухвалювати заходи згідно з параграфом 1 або 2, лише якщо неможливо вжити необхідних надзвичайних заходів відповідно до статті 219 або 220.

4. Інструменти, ухвалені згідно з параграфом 1 або 2, залишаються чинними протягом строку, що не перевищує дванадцять місяців. Якщо після закінчення цього строку конкретні проблеми, які призвели до ухвалення таких заходів, не вирішено, Комісія може, для остаточного вирішення проблеми, ухвалити делеговані акти відповідно до статті 227 щодо зазначеного питання або надати відповідні законодавчі пропозиції.

5. Комісія повинна проінформувати Європейський Парламент і Раду про будь-які інструменти, ухвалені згідно з параграфом 1 або 2, протягом двох робочих днів після їх ухвалення.

1. Протягом періодів серйозного порушення рівноваги на ринках Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про те, що статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до угод та рішень фермерів, асоціацій фермерів або асоціацій таких асоціацій або визнаних організацій виробників, асоціацій визнаних виробників та визнаних міжгалузевих організацій у будь-якому з секторів, зазначених у статті 1(2) цього Регламенту, за умови, що такі угоди та рішення не заважають належному функціонуванню внутрішнього ринку, безпосередньо спрямовані на стабілізацію відповідного сектора та підпадають під одну чи кілька таких категорій:

(a) вилучення з обігу або вільне розповсюдження їхніх продуктів;

(b) перетворення та перероблення;

(c) зберігання приватними операторами;

(d) спільні заходи з просування;

(e) домовленості про вимоги до якості;

(f) спільне придбання засобів виробництва, необхідних для боротьби з поширенням шкідників та хвороб тварин і рослин у Союзі, або засобів виробництва, необхідних для подолання наслідків стихійних лих у Союзі;