Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики" від 23 жовтня 2000 року

- для ґрунтових вод такі програми охоплюють моніторинг хімічного і кількісного стану,

- для земель, що охороняються, вищезазначені програми доповнюються тими технічними умовами, що містяться у законодавстві Співтовариства, за якими було встановлено охорону окремих земель.

2. Ці програми стають дійсними не пізніше, ніж через шість років після дати набрання чинності цією Директивою, якщо у відповідному законодавстві не зазначено інше. Такий моніторинг здійснюється відповідно до вимог Додатку V.

3. Мають бути встановлені технічні умови і стандартизовані методи аналізу і моніторингу стану води. Такі заходи, призначені для внесення несуттєвих змін до цієї Директиви, доповнюючи її, повинні ухвалюватися відповідно до регламентованої процедури контролю, зазначеної у частині 3 статті 21.

1. Держави-члени враховують принцип повернення коштів, витрачених на водопостачання, включаючи витрати, пов'язані з довкіллям і ресурсами, беручи до уваги економічний аналіз, проведений згідно Додатку III, відповідно, зокрема, до принципу "забруднювач платить".

Держави-члени до 2010 року забезпечать

- щоб політика у галузі калькуляції цін на воду надавала адекватні стимули для користувачів витрачати водні ресурси ефективно і тим самим сприяла досягненню цілей цієї Директиви;

- адекватний внесок різних способів вжитку води, що розподіляється, щонайменше, між промисловістю, домашнім господарством та сільським господарством, у повернення коштів, витрачених на водопостачання, що базується на економічному аналізі, який ведеться згідно Додатку III і бере до уваги принцип "забруднювач платить".

Держави-члени можуть таким чином брати до уваги соціальні, пов'язані з довкіллям та економічні наслідки повернення, а також географічні і кліматичні умови враженого регіону чи регіонів.

2. Держави-члени доповідають у планах розпоряджання басейном ріки про заплановані кроки щодо виконання пункту 1, що сприятиме досягненню цілей цієї Директиви стосовно довкілля, а також про внесок різних видів використання, зроблений у повернення коштів на водопостачання.

3. Ніщо у цій статті не перешкоджає фінансуванню окремих профілактичних або ремонтних заходів з метою досягнення цілей цієї Директиви.

4. Держави-члени не вважаються порушниками цієї Директиви, якщо вони вирішать, відповідно до усталеної практики, не застосовувати положення, другого речення частини 1, і, у зв'язку з цим, відповідні положення частини 2 щодо даної діяльності, пов'язаної з водокористуванням, якщо це не ставить під загрозу завдання цієї Директиви та досягнення її цілей. Держави-члени сповіщають у планах розпоряджання басейном ріки про підстави неповного застосування другого речення частини 1.

1. Держави-члени забезпечують, щоб усі зазначені у пункті 2 викиди у поверхневі води контролювалися відповідно до комбінованого підходу, вказаний у цій статті.

2. Держави-члени забезпечують встановлення і/або здійснення:

(а) засобів контролю виділень, що базуються на найкращих доступних методах, або

(b) відповідних граничних значень викидів, або

(с) у випадку дифузних впливів: засобів контролю, що вимагають, якщо це є доречним, найкращих методів стосовно довкілля,

встановлених:

- Директивою Ради 96/61/ЄС від 24 вересня 1996 року щодо об'єднаних методів усунення забруднення і його контролю(1),

- Директивою Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 року щодо міської переробки спожитої води(2),

- Директивою Ради 91/676/ЄЕС від 12 грудня 1991 року щодо охорони вод від забруднення, викликаного нітратами від сільськогосподарських джерел(3),

(1) OB L 257, 10.10.1996, C. 26.

(2) OB L 135, 30.5.1991, C. 40. Директиви зі змінами, внесеними Директивою Комісії 98/15/ЄС (OB L 67, 7.3.1998, C. 29).

(3) OB L 375, 31.12.1991, C. 1.

- Директивами, прийнятими на підставі статті 16 цієї Директиви,

- Директивами, переліченими у Додатку IX,

- будь-яким іншим відповідним законодавством Співтовариства

не пізніше, ніж через 12 років після дати набрання чинності цією Директивою, якщо у відповідному законодавстві не зазначено інше.

3. Там, де цілі щодо якості або стандарт якості, встановлені чи згідно цієї Директиви, у Директивах, перелічених у Додатку IX, чи відповідно до будь-якого іншого законодавства Співтовариства вимагають більш суворих умов, ніж ті, які б випливали із застосування пункту 2, відповідно встановлюються більш суворі засоби контролю за викидами.

1. Кожна держава-член забезпечує встановлення для кожного регіону басейну ріки або для частини регіону міжнародного басейну ріки в межах її території програми заходів, з урахуванням результатів аналізів, необхідних за статтею 5, щоб досягти цілей, встановлених за статтею 4. Такі програми заходів можуть робити посилання на заходи, що випливають із законодавства, прийнятого на національному рівні і такого, що стосується всієї території держави-члена. Де це є доречним, держава-член може затвердити заходи, застосовні до всіх районів басейну ріки і/або ділянок міжнародних районів басейну ріки, що припадають на її територію.

2. Кожна програма заходів включає "основні" заходи, визначені у пункті 3 і, де необхідно, "додаткові" заходи.

3. "Основні заходи" визначаються мінімальними вимогами, які слід задовольнити, і включають:

(а) заходи, необхідні для виконання законодавства Співтовариства щодо охорони води, включаючи заходи, необхідні за законодавством, зазначеним у статті 10 і у частині А Додатку VI;

(b) заходи, що вважаються доречними для цілей статті 9;

(с) заходи сприяння ефективному і сталому водокористуванню з метою усунути перешкоди для досягнення цілей, визначених у статті 4;

(d) заходи, спрямовані на виконання вимог статті 7, включаючи заходи для збереження якості води з метою зменшити рівень очисної обробки, необхідної для вироблення питної води;

(е) заходи контролю відведення прісної поверхневої води і ґрунтової води, а також загачування прісної поверхневої води, включаючи реєстр або реєстри відведень води і вимогу попередньої згоди на відведення і загачування. Ці заходи контролю періодично переглядаються і, якщо потрібно, коригуються. Держави-члени можуть звільняти від цих заходів контролю ті відведення або загачування, які не мають істотного впливу на стан води;

(f) заходи контролю, включаючи вимогу попереднього дозволу на штучне відновлення чи збільшення масивів ґрунтової води. Використовувана вода може братися з будь-якої поверхневої чи ґрунтової води, за умовою, що використання джерела не ставить під загрозу досягнення цілей стосовно довкілля, встановлених для джерела або відновленого чи збільшеного масиву ґрунтової води. Ці заходи періодично переглядаються і, якщо необхідно, коригуються;

(g) для точкових джерел викидів, схильних до спричинення забруднення: вимога попереднього врегулювання, такого, як заборона потрапляння забруднювачів у воду, або попереднього отримання дозволу чи реєстрації, що базується на загальних обов'язкових правилах, які започатковують заходи контролю виділення стосовно відповідних забруднювачів, включаючи заходи контролю згідно статті 10 і 16. Ці заходи контролю періодично переглядаються і, якщо необхідно, коригуються;

(h) для дифузних джерел, схильних до того, щоб викликати забруднювання: заходи усунення або контролю потрапляння забруднювачів. Засоби контролю можуть набувати форми вимоги попереднього регулювання, такого, як заборона внесення забруднювачів у воду, попереднього отримання дозволу чи реєстрації, що базуються на загальних обов'язкових правилах, якщо подібна вимога не зазначена іншим чином у законодавстві Співтовариства. Ці засоби контролю періодично переглядаються і, якщо необхідно, коригуються;

(і) для будь-яких інших значних негативних впливів на стан води, визначених згідно статті 5 і Додатком II, зокрема, заходи з метою забезпечити, щоб гідроморфологічні умови масивів води сприяли досягненню потрібного екологічного стану або доброго екологічного потенціалу для масивів води, що позначені як штучні чи сильно змінені. Заходи контролю з цією метою можуть набрати вигляду вимоги попереднього отримання дозволу або реєстрації, що базуються на загальних обов'язкових правилах, якщо така вимога не висувається так чи інакше законодавством Співтовариства. Такі заходи контролю періодично переглядаються і, якщо необхідно, коригуються;

(j) заборона прямих викидів забруднювачів у ґрунтову воду відповідно до таких положень:

Держави-члени можуть дозволити повернення у той самий водоносний шар води, використаної для геотермальних цілей.

Вони можуть також давати дозвіл, зазначаючи умови для:

- уприскування води, що містить речовини, які є наслідком операцій дослідження і видобутку вуглеводнів або гірських робіт, і уприскування води з технічних міркувань у геологічні формації, з яких було видобуто вуглеводні або інші речовини, чи у геологічні формації, які з природних причин є постійно непридатними для інших цілей. Такі уприскування не містять речовин, інших, ніж ті, що виникають внаслідок вищезгаданих операцій,

- повернення відкачаної ґрунтової води з шахт і кар'єрів або використаної у розробці чи здійсненні цивільного будівництва,

- уприскування природного газу чи зрідженого нафтового газу (LPG) з метою зберігання у геологічні формації, які з природних причин є постійно непридатними для інших цілей,

- уприскування природного газу чи зрідженого нафтового газу (LPG) з метою зберігання у інші геологічні формації, де є дуже велика потреба у безпеці газопостачання і де уприскування робиться, щоб усунути усяку нинішню або майбутню небезпеку погіршення якості будь-якої ґрунтової води, до якої робиться уприскування,

- будівельні (включаючи цивільні) роботи і подібна діяльність на ґрунті чи у ньому, яка призводить до контакту з ґрунтовою водою. Для цих цілей держави-члени можуть визначити, що таку діяльність слід розглядати як дозволену за умови, що вона ведеться відповідно до загальних обов'язкових правил, розроблених державою-членом стосовно такої діяльності,

- викиди малих кількостей речовин для наукових цілей з метою зняття характеристик, охорони чи поліпшення стану масивів води, обмежені до кількості, лише конче потрібної для відповідних цілей

за умови, що такі викиди не створюють загрози для досягнення цілей, пов'язаних з довкіллям, встановлених для цього масиву ґрунтової води;

(k) відповідно до заходів, здійснених на підставі статті 16, заходи з метою усунути забруднення поверхневих вод речовинами, зазначеними у переліку речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, затвердженому на підставі статті 16 (2), і поступово зменшити забруднення іншими речовинами, які можуть, у противному разі, перешкодити державам-членам досягти цілей щодо масивів поверхневих вод, як викладено у статті 4;

(l) будь-які заходи, потрібні для того, щоб усунути відчутні витоки забруднювачів з технічних установок, а також усунути і/або зменшити вилив випадкових забруднень, наприклад, внаслідок повеней, в тому числі через системи виявлення або сповіщення про такі події, включаючи, у випадку аварій, які фактично не можна було передбачити, всі належні заходи зменшення ризику для водних екосистем.

4. "Додаткові" заходи є тими заходами, що розроблялися і здійснювалися на додачу до основних заходів з метою досягти цілей, встановлених на підставі статті 4. Частина В Додатку VI містить невиключний перелік таких заходів.

Держави-члени можуть також ухвалити дальші додаткові заходи з метою забезпечити додаткову охорону чи покращення стану вод, яких стосується ця Директива, в тому числі шляхом виконання відповідних міжнародних угод, зазначених у статті 1.

5. Якщо дані моніторингу або інші дані вказують, що цілі, встановлені за статтею 4 для масиву води, є, очевидно, недосяжними, держави-члени забезпечують, щоб:

- причини можливих аварій досліджувалися,

- відповідні дозволи і уповноваження перевірялися і переглядалися, коли це є доречним,

- програми моніторингу переглядалися і уточнювалися, якщо це буде необхідним, і

- встановлювалися додаткові заходи, що можуть бути необхідними з метою досягнення тих цілей, включаючи, коли це є доцільним, започаткування більш суворих стандартів якості довкілля відповідно до методик, викладених у Додатку V.

Там, де ті причини є результатом обставин природного походження або force majeure, які є виключними і такими, що фактично не могли бути передбачені, зокрема, найсильніші повені і тривалі посухи, держава-член може визначити, що додаткові заходи не є здійсненими, відповідно до статті 4 (6).

6. Здійснюючи заходи згідно пункту 3, держави-члени роблять усі належні кроки для того, щоб забруднення морських вод не зростало. Без шкоди для законодавства, що існує, застосування заходів, ужитих згідно пункту 3, не може жодним чином призводити, прямим чи непрямим чином, до збільшення забруднення поверхневих вод. Ця вимога не застосовується, якщо це призвело б до збільшення забруднення довкілля у цілому.

7. Програми заходів започатковуються не пізніше, ніж через дев'ять років після дати набуття чинності цією Директивою, і всі заходи робляться дієвими не пізніше, ніж через 12 років після цієї дати.

8. Програми заходів переглядаються і, якщо потрібно, коригуються не пізніше, ніж через 15 років після дати набрання чинності цією Директивою і кожні шість років потому. Кожний новий або переглянутий захід, започаткований згідно оновленої програми, робиться дієвим протягом трьох років від його започаткування.

1. Коли держава-член визначає проблему, яка впливає на розпоряджання її водою, але не може бути вирішеною державою-членом, вона може доповісти про цю проблему Комісії і будь-якій іншій зацікавленій державі-члену і надати рекомендації для її вирішення.

2. Комісія повинна надати відповідь на кожну доповідь або рекомендації від держав-членів в межах шести місяців.

1. Держави-члени забезпечують, щоб план розпоряджання басейном ріки складався для кожного району басейну ріки, що знаходиться цілком в межах їх територій.

2. Якщо міжнародний район басейну ріки цілком знаходиться у межах Співтовариства, держави-члени забезпечують координацію з метою складання Єдиного плану розпоряджання міжнародним басейном ріки. Якщо такий план розпоряджання міжнародним басейном ріки не розробляється, держави-члени складають плани розпоряджання басейном ріки, що охоплюють хоча б ті частини району міжнародного басейну ріки, які знаходяться у межах їх територій, щоб досягти цілей цієї Директиви.

3. Якщо район міжнародного басейну ріки виходить за межі Співтовариства, держави-члени намагаються виробити Єдиний план розпоряджання басейном ріки і, де це не є можливим, план має охоплювати хоча б ту частину району міжнародного басейну ріки, що знаходиться у межах території зацікавленої держави-члена.

4. План управління басейном ріки включає інформацію, детально викладену у Додатку VII.

5. Плани розпоряджання басейном ріки можуть доповнюватися розробкою більш детальних програм і планами розпоряджання для суббасейну, ділянки, вирішуваної проблеми чи типу води для того, щоб упоратися з особливими аспектами розпоряджання водою. Здійснення цих заходів не позбавляє держави-члени жодних з їх зобов'язань відповідно до решти положень цієї Директиви.

6. Плани розпоряджання басейном ріки публікуються не пізніше, ніж через дев'ять років після дати набрання чинності цією Директивою.

7. Плани розпоряджання басейном ріки переглядаються і коригуються не пізніше, ніж через 15 років після дати набрання чинності цією Директивою і кожні шість років потому.

1. Держави-члени заохочують активне залучення всіх зацікавлених сторін до виконання цієї Директиви, зокрема у складання, перегляд і коригування планів розпоряджання басейном ріки. Держави-члени забезпечують, щоб для кожного району басейну ріки ними публікувалися і робилися доступними для широкого загалу, включаючи користувачів, з метою отримання коментарів:

(а) розклад і програма робіт для складання плану, включаючи документ про те, які консультації слід провести, щонайменше за три роки до початку періоду, до якого відноситься план;

(b) проміжний огляд важливих питань розпоряджання водою, виявлених у басейні ріки, щонайменше за два роки до початку періоду, до якого відноситься план;

(c) примірники плану розпоряджання басейном ріки, щонайменше за один рік до початку періоду, до якого відноситься план.

За запитом надається доступ до фонових документів та інформації, що використовується для розвитку проекту плану розпоряджання басейном ріки.

2. Держави-члени надають не менше, ніж шість місяців на письмові коментарі щодо тих документів з метою сприяння активному залученню до співробітництва, включаючи консультації.

3. Пункти 1 і 2 застосовуються так само оновлених планів управління басейном ріки.

1. Держави-члени надсилають примірники планів розпоряджання басейном ріки і всі наступні їх варіанти Комісії і кожній іншій зацікавленій державі-члену в межах трьох місяців від моменту їх публікації:

(а) для районів басейну ріки, що цілком потрапляють в межі території держави-члена: всі плани розпоряджання басейном ріки, що охоплюють цю національну територію і публікуються на підставі статті 13;

(b) для міжнародних регіонів басейну ріки: принаймні частину планів розпоряджання басейном ріки, що охоплюють територію держави-члена.

2. Держави-члени подають звідні доповіді про:

- аналіз, необхідний відповідно до статті 5, і

- програми моніторингу, розроблені відповідно до статті 8,

що здійснюються у цілях першого плану розпоряджання басейном ріки, у межах трьох місяців після їх завершення.

3. Держави-члени протягом трьох років після публікації кожного плану розпоряджання басейном ріки або його вдосконаленого варіанту за статтею 13, надають попередній звіт, в якому подається опис прогресу у здійсненні запланованої програми заходів.

1. Європейський Парламент і Рада затверджують спеціальні заходи проти забруднення води окремими забруднювачами або групами забруднювачів, що являють значний ризик для водного середовища або через нього - для інших об'єктів довкілля, включаючи подібні ризики для вод, використовуваних для відведення питної води. Стосовно таких забруднювачів, заходи слід спрямовувати на поступове зменшення і, для небезпечних речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, як зазначено у статті 2 (30), на припинення (принаймні, поступове) стоків, викидів і витоків. Такі заходи затверджують, виходячи з пропозицій, поданих Комісією відповідно до процедур, зазначених у Договорі.

2. Комісія подає пропозицію, що містить перелік речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, які були відібрані серед тих речовин, що являють собою значний ризик для водного середовища або через нього - для інших об'єктів довкілля. Речовин розподіляються за їх дією на основі ризику для водного середовища або через нього - для інших об'єктів довкілля, який визначають згідно з:

(а) оцінкою ризику, здійснюваною відповідно до Регламенту Ради (ЄЕС) N 793/93(1), Директиви Ради 91/414/ЄЕС(2) і Директиви 98/8/ЄС Європейського Парламенту і Ради(3), або

(1) OB L 84, 5.4.1993, C. 1.

(2) OB L 230, 19.8.1991, C. 1. Директиви з останніми змінами, внесеними Директивою 98/47/ЄС (OB L 191, 7.7.1998, C. 50).

(3) OB L 123, 24.4.1998, C. 1.

(b) цільовою оцінкою на основі ризику (відповідно до методології Регламенту (ЄЕС) N 793/93, що зосереджується лише на водній екотоксичності і на токсичності для людини через водне середовище.

Коли це є необхідним для того, щоб дотриматися часового розкладу, поданого у пункті 4, речовини розподіляються за їх дією на основі ризику для водного середовища або через нього - для інших об'єктів довкілля, який визначається за спрощеною методикою оцінки ризику, яка базується на характеристиці ризику і на наукових принципах з урахуванням, зокрема:

- даних про дійсну небезпеку відповідної речовини і, зокрема, її водну екотоксичність і токсичність для людей через водні відкриті шляхи, і

- даних моніторингу широкого розповсюдження зараження довкілля, і

- інших засвідчених факторах, які можуть вказувати на можливість широкого розповсюдження зараження довкілля, таких, як об'єм виробництва чи використання певних речовин, а також способи їх використання.

3. Пропозиція Комісії також визначає, які з небезпечних речовин є тими, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів. Таким чином, Комісія бере до уваги відбір речовин, що мають відношення до справи, визначений відповідним законодавством Співтовариства щодо небезпечних речовин або відповідними міжнародними угодами.

4. Комісія переглядає затверджений перелік речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, не пізніше, ніж через чотири роки після дати набрання чинності цією Директивою, і не рідше, ніж кожні чотири роки потому, і виступає з пропозиціями, коли це є доцільним.

5. Готуючи свої пропозиції, Комісія бере до уваги рекомендації від Наукового комітету з питань токсичності, екотоксичності та довкілля, держав-членів, Європейського Парламенту, Європейської Агенції з охорони довкілля, дослідницьких програм Співтовариства, міжнародних організацій, учасником яких є Співтовариство, європейських бізнесових організацій, включаючи ті, що представляють малі і середні підприємства, європейських організацій з охорони довкілля, а також іншу інформацію, що стосується справи, яка потрапляє до їх уваги.

6. Для речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, Комісія подає пропозиції про засоби контролю:

- послідовного зменшення викидів, виділень та витоків речовин і, зокрема,

- припинення (хоча б поступове) викидів, виділень і витоків речовин, як зазначено у відповідності до пункту 3, включаючи належний часовий розклад заходів у цьому напрямку. Строк дії розкладу не перевищує 20 років після дати прийняття цих пропозицій Європейським Парламентом і Радою відповідно до положень цієї статті.

Таким чином вона визначає належний рентабельний і пропорційний рівень і поєднання засобів контролю продукту і процесу і для точкових, і для дифузних джерел і бере до уваги однорідні граничні значення виділення для засобів контролю процесів у межах Співтовариства. Де це є доречним, дії на рівні Співтовариства для контролю процесу можуть бути започатковані за принципом розподілу на сектори. Якщо засоби контролю продукту включають перегляд відповідних дозволів, виданих за Директивою 91/414/ЄЕС і Директивою 98/8/ЄС, такі перегляди робляться згідно положень цих Директив. Кожна пропозиція стосовно контролю визначає порядок їх перегляду, коригування і оцінки їх ефективності.

7. Комісія подає пропозиції щодо стандартів якості, застосовних до концентрацій речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, у поверхневій воді, осадах або біоті.

8. Комісія надає пропозиції, згідно пунктів 6 і 7, і щонайменше для засобів контролю виділення для точкових джерел і стандартів якості довкілля в межах двох років від включення відповідної речовини у перелік речовин, боротьба із забрудненнями якими вимагає першочергових заходів. Щодо речовин, включених до першого переліку таких речовин, то за відсутністю угоди на рівні Співтовариства, через шість років після дати набрання чинності цією Директивою, держави-члени встановлюють стандарти якості довкілля для цих речовин стосовно всіх поверхневих вод, уражених викидами цих речовин, і засобів контролю головних джерел таких викидів, що базуються, inter alia, на розгляді всіх технічних варіантів зменшення викидів. Для речовин, послідовно включених до переліку тих, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, за відсутності угоди на рівні Співтовариства, держави-члени діють аналогічними чином через п'ять років після дати включення до переліку.

9. Комісія може розробляти стратегії боротьби із забрудненнями води будь-якими іншими забруднювачами або групами забруднювачів, включаючи будь-яке забруднення, яке відбувається внаслідок аварій чи катастроф.

10. Розробляючи свої пропозиції відповідно до пунктів 6 і 7, Комісія також переглядає всі Директиви, перелічені у Додатку IX. Вона пропонує, до строку, вказаного у пункті 8, зробити перегляд засобів контролю, зазначених у Додатку IX для всіх тих речовин, які включені до переліку речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, і пропонують належні заходи, включаючи можливе анулювання засобів контролю, зазначених у Додатку IX, для всіх інших речовин.

Всі засоби контролю у Додатку IX, для яких пропонується зробити перегляд, анулюються до дати набрання чинності цими переглядами.

11. Перелік речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, що перебувають серед речовин, згаданих у пунктах 2 і 3, запропонованих Комісією, після його затвердження Європейським Парламентом і Радою, стає Додатком X до цієї Директиви. Його перегляд, згаданий у пункті 4, повинен здійснюватися відповідно до тієї самої процедури.

1. Європейський Парламент і Рада затверджують особливі заходи для усунення і контролю забруднення ґрунтової води. Такі заходи націлені на досягнення доброго хімічного стану ґрунтової води відповідно до статті 4 (1) (b) і схвалюються, виходячи з пропозиції, поданої протягом двох років після набрання чинності цією Директивою, Комісією відповідно до процедур, зазначених у Договорі.

2. Пропонуючи заходи, Комісія бере до уваги аналіз, проведений відповідно до статті 5 і Додатку II. Такі заходи пропонуються раніше, якщо дані є наявними і вони включають:

(а) критерії для оцінювання доброго хімічного стану ґрунтової води, відповідно до Додатку II.2.2 і Додатку V 2.3.2.і 2.4.5;

(b) критерії для виявлення значних і сталих висхідних тенденцій і для визначення стартових точок для повернення тенденцій у зворотний напрямок, що мають використовуватися відповідно до Додатку V 2.4.4.

3. Заходи, що випливають із застосування пункту 1, включаються у програми заходів, необхідних згідно статті 11.

4. За відсутності критеріїв, затверджених згідно пункту 2 на рівні Співтовариства, держави-члени встановлюють належні критерії не пізніше, ніж через 5 років після дати набрання чинності цією Директивою.

5. За відсутності критеріїв, ухвалених згідно пункту 4 на національному рівні, надання тенденції зворотного напряму має своєю відправною точкою максимум у 75% рівня стандартів якості, встановленого у існуючому законодавстві Співтовариства щодо ґрунтової води.

1. Комісія публікує звіт про виконання цієї Директиви не пізніше, ніж через 12 років після дати набрання чинності цією Директивою, і кожні шість років потому, і надає її до Європейського Парламенту і Ради.

2. Звіт має містити:

(а) огляд прогресу у виконанні Директиви;

(b) огляд стану поверхневої води і ґрунтової води на території Співтовариства, проведений у співпраці з Європейським Агентством з питань довкілля;

(с) огляд планів розпоряджання басейном ріки, поданих згідно статті 15, включаючи пропозиції для покращення майбутніх планів;

(d) зведення відповідей на кожний зі звітів чи рекомендацій на адресу Комісії, зроблених державами-членами згідно статті 12;

(е) зведення будь-яких пропозицій, контрольних заходів і стратегій, розроблених згідно статті 16;

(f) зведення відповідей на коментарі, зроблені Європейським Парламентом і Радою щодо попередніх звітів про виконання.

3. Комісія також публікує звіт про прогрес у виконанні, що базується на зведених звітах, які держави-члени подають згідно статті 15 (2), і подає його до Європейського Парламенту і держав-членів, не пізніше, ніж через два роки після передбачених статтями 5 і 8 дат.

4. Комісія, в межах трьох років після публікації кожного звіту згідно пункту 1, публікує проміжний звіт, що описує поступ у виконанні на основі проміжних звітів держав-членів, як вказано у статті 15 (3). Його надають Європейському Парламенту і Раді.

5. Комісія скликає, коли це є доречним, відповідно до циклу звітності, конференцію представників зацікавлених сторін стосовно водної політики Співтовариства (від кожної з держав-членів) з метою отримати коментарі щодо доповідей Комісії про виконання і обмінятися досвідом.

Серед учасників мають бути представники компетентних органів влади, Європейського Парламенту, неурядових організацій, соціальних і економічних партнерів, об'єднань споживачів, академіки та інші експерти.

1. Раз на рік Комісія з метою інформування подає до Комітету, зазначеному у статті 21, індикативний план заходів, що мають вплив на водне законодавство, яке вона має намір запропонувати у близькому майбутньому, включаючи будь-які контрольні заходи і стратегії (розроблені згідно статті 16), що випливають з пропозицій. Комісія робить першу таку презентацію не пізніше, ніж через два роки після дати набрання чинності цією Директивою.

2. Комісія перегляне цю Директиву не пізніше, ніж через 19 років після дати набрання нею чинності, і запропонує будь-які необхідні зміни.

1. Додатки I, III і розділ 1.3.6 Додатку V можуть бути адаптовані до наукового і технічного прогресу відповідно до процедур, зазначених у статті 21, з урахуванням періодів для перегляду і коригування планів розпоряджання басейном ріки, як зазначено у статті 13. Такі заходи, призначені для внесення несуттєвих змін до цієї Директиви, повинні ухвалюватися відповідно до регламентованої процедури контролю, зазначеної у частині 3 статті 21.

У випадку необхідності Комісія може ухвалити настанови щодо застосування Додатків II і V відповідно до регламентованої процедури контролю, зазначеної у частині 2 статті 21.

2. З метою передачі і обробки даних, включаючи статистичні і картографічні дані, можуть бути ухвалені технічні формати для цілей частини 1 цієї статті та відповідно до регламентованої процедури контролю, зазначеної у частині 2 статті 21.

1. Комісії допомагає комітет (далі йменуватиметься "Комітет").

2. Там, де на цю частину робиться посилання, застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС, з урахуванням положень його статті 8.

Термін, передбачений статтею 5 (6) Рішення 1999/468/ЄС періоду становить три місяці.

3. У випадках, коли робиться посилання на цю частину, мають застосовуватися частини з 1 по 4 статті 5а та стаття 7 Рішення 1999/468/ЄС, із дотриманням положень його статті 8.

1. Такі норми анулюються, і анулювання починає діяти через сім років після дати набрання чинності цією Директивою:

- Директива 75/440/ЄЕС від 16 червня 1975 року щодо потрібної якості поверхневої води, призначеної для відведення питної води у державах-членах(1),

- Рішення Ради 77/795/ЄЕС від 12 грудня 1977 року, що встановлює загальну процедуру обміну інформацією щодо якості поверхневої прісної води у Співтоваристві(2),

- Директива Ради 79/869/ЄЕС від 9 жовтня 1979 року щодо методів вимірювання і частот відбору проб і аналізу поверхневої води, призначеної для відведення питної води у державах-членах(3),

(1) OB L 194, 25.7.1975, C. 26. Директиви з останніми змінами, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС.

(2) OB L 334, 24.12.1977, C. 29. Рішення з останніми змінами, внесеними Актом про приєднання 1994 року.

(3) OB L 271, 29.10.1979, C. 44. Директиви з останніми змінами, внесеними Актом про приєднання 1994 року.

2. Такі акти анулюються через 13 років після дати набрання чинності цією Директивою:

- Директива Ради 78/659/ЄЕС від 18 липня 1978 року стосовно якості питної води, що потребує охорони чи покращення з метою сприяти розведенню риби(4),

- Директива Ради 79/923/ЄЕС від 30 жовтня 1979 року стосовно якості води, необхідної для розведення молюсків(5),

(4) OB L 222, 14.8.1978, C. 1. Директиви з останніми змінами, внесеними Актом про приєднання 1994 року.

(5) OB L 281, 10.11.1979, C. 47. Директиви зі змінами, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС.

- Директива Ради 80/68/ЄЕС від 17 грудня 1979 року стосовно охорони ґрунтових вод від забруднення, що спричинюється деякими небезпечними речовинами,

- Директива 76/464/ЄЕС, за винятком статті 6, яка анулюється з моменту набрання чинності цією Директивою.

3. Такі перехідні постанови застосовуються замість Директиви 76/464/ЄЕС:

(а) перелік речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, ухвалених відповідно до статті 16 цієї Директиви, заміняє перелік речовин, зазначених як такі у повідомленні Комісії Раді від 22 червня 1982 року;

(b) для цілей статті 7 Директиви 76/464/ЄЕС, держави-члени можуть застосовувати принципи розпізнавання проблем, викликаних забрудненнями, і речовин, що їх викликають, встановлення стандартів якості і ухвалення заходів, зазначених у цій Директиві.

4. Цілі, пов'язані з довкіллям, зазначені у статті 4, і стандарти якості довкілля, встановлені у Додатку IX і відповідно до статті 16 (7), а державами-членами - відповідно до Додатку V для речовин, не зазначених у переліку речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, і відповідно до статті 16 (8) стосовно речовин, боротьба із забрудненням якими має першочергове значення, для яких стандарти Співтовариства не були встановлені, розглядаються як стандарти якості довкілля для цілей пункту 7 статті 2 і статті 10 Директиви 96/61/ЄС.

5. Якщо речовина, зазначена у переліку речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, ухваленому згідно статті 16, не була включеною до Додатку VIII до цієї Директиви або Додатку III до Директиви 96/61/ЄС, її виключають.

6. Для масивів поверхневої води цілі, пов'язані з довкіллям і встановлені відповідно до першого плану розпоряджання басейном ріки, що його вимагає ця Директива, щонайменше, повинні запроваджувати стандарти якості, принаймні такі ж суворі, як ті, що вимагаються для виконання Директиви 76/464/ЄЕС.

Держави-члени визначають стягнення, що застосовуються до порушників норм державного права, ухвалених відповідно до цієї Директиви. Встановлені таким чином стягнення є ефективними, пропорційними і переконливими.

1. Держави-члени повинні увести в дію закони, підзаконні акти та адміністративні положення, необхідні для того, щоб задовольнити вимоги цієї Директиви не пізніше, ніж 22 грудня 2003 року. Вони одразу ж інформують про це Комісію.

Коли держави-члени ухвалюють ці заходи, вони містять посилання на цю Директиву або вони супроводжуються таким посиланням у разі їх офіційного оприлюднення. Методи здійснення такого посилання зазначаються державами-членами.

2. Держави-члени надають Комісії тексти головних положень національного законодавства, яке вони ухвалюють у галузі, яку впорядковує ця Директива. Комісія інформує про це інші держави-члени.

Ця Директива набирає чинності у день її опублікування в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Як вимагає стаття 3 (8), держави-члени повинні надати інформацію щодо всіх компетентних органів влади в межах кожного з її районів басейну ріки, а також частини будь-якого міжнародного району басейну ріки, що знаходиться в межах їх території, а саме:

(i) Назва і адреса компетентних властей - офіційна назва і адреси органів влади, що визначаються згідно статті 3 (2).

(ii) Географічна характеристика району басейну ріки - назви головних річок в межах району басейну ріки разом з точним описом кордонів району басейну ріки. Ця інформація має бути, наскільки це є можливим, доступною для введення у географічну інформаційну систему (GIS) і/або географічну інформаційну систему Комісії (GISCO).

(iii) Юридичний статус компетентних властей - опис юридичного статусу компетентних органів влади і, де це є доречним, зведення чи копія її статуту, договору про заснування або еквівалентного юридичного документа.

(iv) Сфери відповідальності - опис сфер юридичної і адміністративної відповідальності кожної компетентної влади та її ролі в межах кожного району басейну ріки.

(v) Членство - там, де компетентна влада діє як координуючий орган для інших компетентних органів влади, потрібен перелік цих органів разом зі зведенням інституційних відносин, встановлених з метою забезпечення координації.

(vi) Міжнародні відносини - там, де район басейну ріки охоплює територію більш ніж однієї держави-члена чи включає територію держав, що не є державами-членами, потрібне зведення інституційних відносин, встановлених з метою забезпечення координації.

1.1. Визначення характеристик типів масивів поверхневої води

Держави-члени визначають місцезнаходження і кордони масивів поверхневої води і дають початкову характеристику всіх таких масивів згідно такої методології (див. нижче). Держави-члени можуть розподіляти масиви поверхневої води по групах для цілей цього початкового визначення характеристик.

(i) Масиви поверхневої води в межах районів басейну ріки визначаються або як такі, що знаходяться в межах однієї з таких категорій поверхневої води - рік, озер, перехідних вод або прибережних вод, - або як штучні водні масиви чи сильно модифіковані масиви поверхневої води.

(ii) Для кожної категорії поверхневої води відповідні масиви поверхневої води в межах району басейну ріки розрізняються за типами. Це такі типи, що визначаються з використанням чи "системи А", чи "системи В", визначених у розділі 1.2.

(iii) Якщо використовується система А, масиви поверхневої води в межах району басейну ріки спершу розрізняються за відповідними екорегіонами відповідно до географічних зон, визначених у розділі 1.2 і зображених на відповідній карті у Додатку XI. Потім масиви води в межах кожного екорегіону розрізняються за типами масивів поверхневої води відповідно до дескрипторів, зазначених у таблицях для системи А.

(iv) Якщо використовується система В, держави-члени повинні досягти, принаймні, того самого ступеня розрізняння, який міг би бути досягнутий з використанням системи А. Відповідно, масиви поверхневої води в межах району басейну ріки розподіляються по типах з використанням значень для обов'язкових дескрипторів і таких дескрипторів за вибором або комбінацій дескрипторів, що є потрібними для того, щоб забезпечити надійне відтворення відповідних типових біологічних умов.

(v) Для штучних і сильно модифікованих масивів поверхневої води розрізняння слід робити відповідно до дескрипторів для визначення того, яка з категорій поверхневої води є найбільш подібною до сильно модифікованих або штучних масивів води, про які йде мова.

(vi) Держави-члени подають до Комісії карту або карти (у форматі GIS) географічного розташування типів, що відповідають ступеню розрізняння, який є потрібним відповідно до системи А.

1.2.2. Озера