Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики" від 23 жовтня 2000 року

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 175(1),

Беручи до уваги пропозицію Комісії (- 1),

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (- 2),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (- 3),

Діючи згідно з процедурою, встановленою у статті 251 Договору (- 4), на підставі спільного тексту, затвердженого Погоджувальним комітетом 18 липня 2000 року.

Оскільки:

(1) Вода не подібна до будь-якого іншого комерційного продукту, і радше становить собою спадщину, яку необхідно охороняти, захищати й із якою необхідно поводитися відповідним чином.

(2) Висновки Міністерського семінару щодо водної політики Співтовариства, який відбувся у Франкфурті 1988 року, наголосили на потребі створення законодавства Співтовариства, яке охоплювало б питання екологічної якості. У своїй резолюції від 28 червня 1988 року (- 5) Рада звернулася до Комісії з проханням подання пропозицій для покращення екологічної якості поверхневих вод Співтовариства.

(3) Декларація Міністерського семінару з підземних вод, який відбувся у Гаазі 1991 року, визнала потребу вжити заходів задля уникнення погіршення якості та зменшення кількості прісної води у довгостроковій перспективі та закликала до створення програми заходів, які необхідно було впроваджувати до 2000 року, для сталого управління та захисту прісноводних ресурсів. У своїх резолюціях від 25 лютого 1992 року (- 6) та від 20 лютого 1995 року (- 7), Рада здійснила запит на створення програми заходів щодо підземних вод та перегляду Директиви Ради 80/68/ЄЕС від 17 грудня 1979 року про захист підземних вод від забруднення, спричиненого деякими небезпечними речовинами (- 8), як частини загальної політики захисту прісної води.

(4) На води Співтовариства чиниться дедалі більший тиск через безперервне зростання попиту на достатні кількості води доброї якості для всіх цілей. 10 листопада 1995 року Європейське агентство з охорони довкілля у своєму звіті "Довкілля в Європейському Союзі - 1995" презентувало оновлений звіт про стан довкілля, який підтверджував потребу вжиття заходів для захисту вод Співтовариства як стосовно якості, так і стосовно кількості.

(5) 18 грудня 1995 року Рада ухвалила висновки, які, між іншим, містили вимоги щодо створення нової рамкової директиви про встановлення базових принципів політики щодо водної сталості в Європейському Союзі, а також закликали Комісію подати відповідну пропозицію.

(6) 21 лютого 1996 року Комісія ухвалила повідомлення для Європейського Парламенту та Ради стосовно водної політики Європейського Співтовариства, у якому були визначені принципи водної політики Співтовариства.

(7) 09 вересня 1996 року Комісія презентувала пропозицію рішення Європейського Парламенту і Ради щодо програми заходів із інтегрованого захисту та управління підземними водами (- 9). У зазначеній пропозиції Комісія наголосила на потребі встановлення процедур регулювання забору прісної води та моніторингу якості та кількості прісної води.

(8) 29 травня 1995 року Комісія ухвалила повідомлення для Європейського Парламенту та Ради стосовно розумного використання та збереження водно-болотяних угідь, у якому було визнано важливу функцію, яку відіграють такі угіддя для захисту водних ресурсів.

(9) Необхідно розробити інтегровану водну політику Співтовариства.

(10) 25 червня 1996 року Рада, 19 вересня 1996 року Комітет регіонів, 26 вересня 1996 року Економічно-соціальний комітет та 23 жовтня 1996 року Європейський Парламент звернулися до Комісії із запитом щодо пропозиції директиви Ради, яка встановлювала б рамку для європейської водної політики.

(11) Як визначено у статті 174 Договору, політика Співтовариства щодо довкілля повинна сприяти досягненню цілей збереження, захисту та покращення якості довкілля шляхом розсудливого та раціонального використання природних ресурсів, та має спиратися на принцип перестороги та принципи, що передбачають вжиття превентивних заходів, пріоритетне усунення шкоди довкіллю у джерелі її виникнення та матеріальну відповідальність забруднювача (принцип "забруднювач платить").

(12) Згідно зі статтею 174 Договору під час підготовки політики щодо довкілля Співтовариство повинне враховувати наявні наукові та технічні дані, екологічні умови у різних регіонах Співтовариства, економічний та соціальний розвиток Співтовариства як одне ціле, а також збалансований розвиток його регіонів та потенційні витрати й вигоди, пов’язані із вжиттям заходів або утриманням від їх вжиття.

(13) У Співтоваристві існують різні умови й потреби, які вимагають різних окремих рішень. Таку різноманітність необхідно враховувати у процесі планування та вжиття заходів із забезпечення захисту та сталого використання вод у рамках річкових басейнів. Рішення необхідно ухвалювати якомога ближче до місць впливу на воду або її використання. Необхідно надавати пріоритет заходам у сфері відповідальності держав-членів шляхом створення програм заходів, адаптованих до регіональних та місцевих умов.

(14) Успіх цієї Директиви залежить від тісної співпраці та узгоджених дій на рівні Співтовариства, держав-членів та на місцевому рівні, а також у сферах надання інформації, проведення консультацій та залучення громадськості, зокрема користувачів.

(15) Водопостачання є послугою загального інтересу, як визначено в повідомленні Комісії стосовно послуг загального інтересу в Європі (- 10).

(16) Необхідна подальша інтеграція захисту та сталого управління водами в інші сфери політики Співтовариства, як-от у політики в сфері енергетики, транспорту, сільського господарства, рибного промислу, туризму та регіональну політики. Ця Директива повинна забезпечити основу для продовження діалогу та для розвитку стратегій подальшої інтеграції сфер політики. Також ця Директива може зробити важливий внесок до інших сфер співпраці між державами-членами, між іншим, у рамках Європейської перспективи просторового розвитку (ESDP).

(17) Дієва та узгоджена водна політика повинна враховувати вразливість водних екосистем, розташованих поблизу узбережжя та річкових гирл, або у затоках та відносно закритих морях, оскільки на рівновагу таких систем значною мірою впливає якість внутрішніх вод, які у них впадають. Захист стану вод у межах річкових басейнів дасть змогу отримати економічні вигоди шляхом сприяння захисту популяцій риби, включно з популяціями риби у прибережних зонах.

(18) Для водної політики Співтовариства необхідна прозора, дієва та узгоджена законодавча рамка. Співтовариство повинне забезпечити спільні принципи та загальну рамку для вжиття заходів. Ця Директива повинна стати такою рамкою, а також координувати, інтегрувати, та, в довгостроковій перспективі, надалі розвивати загальні принципи і структури для захисту вод та сталого водокористування у Співтоваристві відповідно до принципів субсидіарності.

(19) Метою цієї Директиви є збереження та покращення стану водного середовища у Співтоваристві. Передусім досягнення цієї мети пов’язане із якістю відповідних вод. Додатковим елементом забезпечення доброї якості води є контроль кількості, а отже, необхідно також запровадити інструменти щодо кількості, які сприятимуть досягненню мети забезпечення доброї якості.

(20) Кількісний стан підземного водного об’єкта може мати вплив на екологічну якість поверхневих вод та наземних екосистем, пов’язаних із таким підземним водним об’єктом.

(21) Співтовариство та держави-члени є сторонами різних міжнародних угод, що містять важливі зобов’язання стосовно захисту морських вод від забруднення, зокрема Конвенції про захист морського середовища району Балтійського моря, підписаної в Гельсінкі 09 квітня 1992 року та затвердженої Рішенням Ради 94/157/ЄС (- 11), Конвенції про захист морського середовища північно-східного узбережжя Атлантичного океану, підписаної в Парижі 22 вересня 1992 року та затвердженої Рішенням Ради 98/249/ЄС (- 12), а також Конвенції про захист Середземного моря від забруднення, підписаної в Барселоні 16 лютого 1976 року та затвердженої Рішенням Ради 77/585/ЄС (- 13), та її Протоколу про захист Середземного моря від забруднення із наземних джерел, підписаного в Афінах 17 травня 1980 року та затвердженого Рішенням Ради 83/101/ЄЕС (- 14). Ця Директива покликана сприяти наданню Співтовариству та державам-членам змоги виконувати зазначені зобов’язання.

(22) Ця Директива покликана сприяти поступовому зменшенню обсягів викидів небезпечних речовин у воду.

(23) Для координації зусиль держав-членів щодо покращення захисту вод Співтовариства як кількісно, так і якісно, для сприяння сталому водокористуванню та контролю над транскордонними водними проблемами, для захисту водних екосистем та наземних екосистем і водно-болотних угідь, які безпосередньо залежать від них, а також для гарантування безпеки потенційного користування водами Співтовариства та його розвитку необхідні спільні принципи.

(24) Добра якість води сприятиме забезпеченню запасу питної води для населення.

(25) Необхідно запровадити спільні терміни та означення для якісного та, якщо доцільно для цілей охорони довкілля, для кількісного стану води. Необхідно визначити екологічні цілі для забезпечення досягнення "доброго" стану поверхневих вод та підземних вод в усьому Співтоваристві та запобігання погіршенню стану вод на рівні Співтовариства.

(26) Держави-члени повинні прагнути досягнення щонайменше "доброго" стану вод шляхом визначення та імплементації необхідних інструментів у межах інтегрованих програм заходів із урахуванням чинних вимог Співтовариства. Там, де "добрий" стан вод вже існує, такий стан необхідно підтримувати. У випадку підземних вод, окрім виконання вимог щодо "доброго" стану, необхідно також виявляти та зупиняти будь-які значні та тривалі тенденції зростання концентрації будь-яких забрудників.

(27) Найголовнішою метою цієї Директиви є цілковите усунення пріоритетних небезпечних речовин та сприяння досягненню їх концентрацій в морському середовищі, близьких до значень фонових концентрацій для речовин природного походження.

(28) Поверхневі води та підземні води в принципі є відновлюваними природними ресурсами; зокрема для забезпечення "доброго" стану підземних вод необхідні превентивні заходи та стабільне довгострокове планування захисних заходів через природну затримку в їх формуванні та відновленні. Таку часову затримку для покращення необхідно враховувати у графіках при запровадженні інструментів для досягнення "доброго" стану підземних вод та зміни будь-яких значних та тривалих тенденцій зростання концентрації будь-яких забрудників у підземних водах на зворотні.

(29) При докладанні зусиль для досягнення цілей, визначених у цій Директиві, а також при розробці програми заходів для цієї мети, держави-члени можуть поділяти імплементацію програми на етапи для розподілу імплементаційних витрат.

(30) Для забезпечення повної та послідовної імплементації цієї Директиви будь-яке продовження строків потрібно здійснювати на підставі відповідних, очевидних та прозорих критеріїв та воно має бути обґрунтоване державами-членами у планах управління річковими басейнами.

(31) У випадках, коли діяльність людини впливає на водний об’єкт таким чином або якщо природний стан такого об’єкта є таким, що досягнення "доброго" стану може бути нездійсненним або невиправдано витратним, на підставі відповідних, очевидних та прозорих критеріїв можуть бути визначені менш суворі екологічні цілі; при цьому необхідно вживати усіх можливих заходів для запобігання будь-якому подальшому погіршенню стану вод.

(32) Можуть існувати підстави для винятків із вимоги щодо запобігання подальшому погіршенню стану або щодо досягнення "доброго" стану за певних умов, наприклад, якщо неспроможність виконати такі вимоги є результатом непередбачуваних або виняткових обставин, зокрема паводків та посух, або, з причин переважного суспільного інтересу, нових модифікацій фізичних характеристик поверхневого водного об’єкта або змін рівня підземних водних об’єктів, за умови що було вжито усіх можливих заходів для пом’якшення негативного впливу на стан відповідного водного об’єкта.

(33) Необхідно досягати мети "доброго" стану вод для кожного річкового басейну з метою координації заходів щодо поверхневих вод та підземних вод, які належать до однієї екологічної, гідрологічної та гідрогеологічної системи.

(34) Для цілей охорони довкілля необхідно ще більше інтегрувати якісний та кількісний аспекти як поверхневих вод, так і підземних вод, беручи до уваги природні умови потоку в межах гідрологічного циклу.

(35) У межах річкового басейну, водокористування в якому може мати транскордонні наслідки, вимоги щодо досягнення екологічних цілей, встановлених відповідно до цієї Директиви, та зокрема всі програми заходів повинні бути скоординовані в усьому районі такого річкового басейну. Для річкових басейнів, що виходять за межі кордонів Співтовариства, держави-члени повинні докладати зусиль для забезпечення належної координації із відповідними державами, що не є державами-членами. Ця Директива повинна сприяти імплементації зобов’язань Співтовариства відповідно до положень міжнародних конвенцій про захист вод та управління ними, зокрема Конвенції ООН про захист транскордонних водотоків і міжнародних озер та користування ними, затвердженої Рішенням Ради 95/308/ЄС (- 15), та будь-яких подальших угод на її застосування.

(36) Необхідно здійснювати аналіз характеристик річкового басейну та впливу на них діяльності людини, а також економічний аналіз водокористування. Держави-члени повинні здійснювати моніторинг змін стану вод на систематичній та порівнянній основі в усьому Співтоваристві. Така інформація необхідна для забезпечення надійної основи для держав-членів щодо розробки програм заходів, спрямованих на досягнення цілей, встановлених відповідно до цієї Директиви.

(37) Держави-члени повинні визначати води, які використовують для забору питної води, та забезпечувати відповідність до Директиви Ради 80/778/ЄЕС від 15 липня 1980 року стосовно якості води, призначеної для споживання людиною (- 16).

(38) Використання державами-членами економічних інструментів може бути доцільним як частина програми заходів. Принцип відшкодування витрат на водні послуги, включно з екологічними та ресурсними витратами, пов’язаними зі шкодою або негативним впливом на водне середовище, повинен враховуватися відповідно до принципу "забруднювач платить". Для цієї мети буде необхідний економічний аналіз водних послуг, що спирається на довгострокові прогнози попиту та пропозиції на воду в районі річкового басейну.

(39) Існує потреба у запобіганні інцидентам випадкового забруднення води або зменшенні впливу таких інцидентів. До програми заходів мають бути включені заходи, спрямовані на досягнення цієї мети.

(40) Стосовно запобігання та контролю забруднення, водна політика Співтовариства повинна спиратися на комбінований підхід із застосуванням контролю забруднення у джерелі його виникнення шляхом встановлення значень гранично допустимих викидів та стандартів якості довкілля.

(41) Стосовно кількості води необхідно встановити загальні принципи контролю забору та збирання у водоймищах для забезпечення екологічної сталості водних систем, на які впливає такий забір та збирання.

(42) Необхідно встановити спільні стандарти якості довкілля та значення гранично допустимих викидів для деяких груп або сімей забрудників як мінімальні вимоги у законодавстві Співтовариства. Необхідно забезпечити ухвалення таких стандартів на рівні Співтовариства.

(43) Забруднення, спричинене скидом, викидами або витоком пріоритетних небезпечних речовин, повинно бути усунено або поетапно припинено. Європейський Парламент і Рада повинні, за пропозицією Комісії, узгодити речовини, які повинні вважатися для заходів як пріоритетні, а також конкретні заходи, яких необхідно вживати для протидії забруднення води такими речовинами із урахуванням усіх важливих напрямів та з визначенням економічно ефективного та пропорційного рівня і поєднання засобів контролю.

(44) При визначенні небезпечних речовин необхідно брати до уваги принцип перестороги, який ґрунтується, зокрема, на визначенні будь-яких потенційно негативних наслідків відповідного продукту, а також на наукові оцінки ризику.

(45) Держави-члени повинні ухвалювати інструменти для усунення забруднення поверхневих вод пріоритетними речовинам та поступового зменшення забруднення іншими речовинами, які, в іншому випадку, перешкоджатимуть державам-членам у досягненні цілей, встановлених для поверхневих водних об’єктів.

(46) Для забезпечення залучення громадськості, зокрема користувачів вод, до створення та оновлення планів управління річковими басейнами, необхідно забезпечувати надання необхідної інформації щодо запланованих інструментів та повідомляти про прогрес у їх імплементації з метою залучення громадськості до ухвалення остаточних рішень стосовно необхідних інструментів.

(47) Ця Директива повинна забезпечувати механізми для подолання перешкод у покращенні стану вод, коли на такі перешкоди не поширюється дія водного законодавства Співтовариства, задля розробки відповідних стратегій Співтовариства щодо їх подолання.

(48) Комісія повинна щороку презентувати оновлений план для будь-яких ініціатив, які вона має намір запропонувати у водному секторі.

(49) Необхідно встановити технічні специфікації для забезпечення узгодженого підходу у Співтоваристві як частину цієї Директиви. Значним прогресом є встановлення критеріїв оцінювання стану вод. Адаптація деяких технічних елементів до технічного розвитку та стандартизація методів моніторингу, відбору проб та аналізу повинна ухвалюватися відповідно до процедури комітету. Для сприяння детальному розумінню та послідовному застосуванню критеріїв характеризації районів річкових басейнів та оцінювання стану вод, Комісія може ухвалювати настанови щодо застосування таких критеріїв.

(50) Інструменти, необхідні для імплементації цієї Директиви, необхідно ухвалювати згідно з Рішенням Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур для здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (- 17).

(51) Імплементація цієї Директиви повинна досягти рівня захисту вод, щонайменше еквівалентного до рівня захисту, забезпечуваного у деяких раніших актах, які повинні бути скасовані після повної імплементації відповідних положень цієї Директиви.

(52) Положення цієї Директиви мають перевагу над рамкою контролю забруднення небезпечними речовинами, встановленою відповідно до Директиви 76/464/ЄЕС (- 18). Таким чином, зазначена Директива повинна бути скасована після повної імплементації відповідних положень цієї Директиви.

(53) Необхідно забезпечити повну імплементацію та введення в дію чинного екологічного законодавства щодо захисту вод. Необхідно забезпечити належне застосування положень про імплементацію цієї Директиви в усьому Співтоваристві шляхом передбачення відповідних санкцій у законодавстві держав-членів. Такі санкції повинні мати дієвий, пропорційний та стримувальний характер,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Мета цієї Директиви полягає у запровадженні рамки для захисту внутрішніх поверхневих вод, перехідних вод, прибережних вод та підземних вод, яка:

(a) запобігає подальшому погіршенню та захищає й покращує стан водних екосистем, а також наземних екосистем та водно-болотних угідь, які безпосередньо залежать від таких водних екосистем, у зв’язку з їх водними потребами;

(b) сприяє сталому водокористуванню, що ґрунтується на довгостроковому захисті доступних водних ресурсів;

(c) має на меті вдосконалений захист і покращення водного середовища, між іншим, за допомогою конкретних заходів для поступового зменшення обсягів скидів, викидів та витоків пріоритетних речовин та усунення або поетапного припинення скидів, викидів та витоків пріоритетних небезпечних речовин;

(d) забезпечує поступове зменшення обсягів забруднення підземних вод та запобігає їх подальшому забрудненню, та

(e) сприяє пом’якшенню наслідків паводків та посух

і таким чином сприяє:

- забезпеченню достатнього запасу поверхневих вод та підземних вод доброї якості, необхідного для сталого, збалансованого та справедливого водокористування.

- істотному зменшенню обсягу забруднення підземних вод,

- захисту територіальних та морських вод, та

- досягненню цілей відповідних міжнародних угод, включно з тими угодами, метою яких є запобігання забрудненню морського середовища та його усунення за допомогою заходів Співтовариства відповідно до статті 16(3), спрямованих на усунення або поетапне припинення скидів, викидів та витоків пріоритетних небезпечних речовин із остаточною метою досягнення їх концентрацій у морському середовищі, наближених до значень фонових концентрацій речовин природного походження, та концентрацій, наближених до нульових, для штучних синтетичних речовин.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

1. "поверхневі води" означають внутрішні води, окрім підземних вод, перехідні води та прибережні води, окрім випадків, що стосуються хімічного стану, у яких до поверхневих вод також належать територіальні води.

2. "підземні води" означають усі води, які розташовані під поверхнею землі в зоні насичення та в безпосередньому контакті з ґрунтом або підґрунтом.

3. "внутрішні води" означають усі безстічні або проточні води на поверхні землі, а також всі підземні води із боку суходолу від базової лінії, від якої вимірюють ширину територіальних вод.

4. "річка" означає внутрішній водний об’єкт, що переважно протікає поверхнею землі, але також може частково протікати під землею.

5. "озеро" означає безстічний внутрішній поверхневий водний об’єкт.

6. "перехідні води" означають поверхневі водні об’єкти у межах гирлових ділянок річок, які є частково солоними внаслідок близькості до прибережних вод, але на які мають істотний вплив потоки прісної води.

7. "прибережні води" означають поверхневі води з боку суходолу від лінії, кожна точка якої розташована на відстані однієї морської милі з боку моря від найближчої точки базової лінії, що від неї вимірюють ширину територіальних вод, та яка, у відповідних випадках, розширюється до зовнішньої межі перехідних вод.

8. "штучний водний об’єкт" означає поверхневий водний об’єкт, створений внаслідок діяльності людини.

9. "істотно змінений водний об’єкт" означає поверхневий водний об’єкт, характер якого був істотно змінений внаслідок фізичних змін, спричинених людською діяльністю, як визначено державами-членами відповідно до положень додатка II.

10. "поверхневий водний об’єкт" означає окремий та значущий елемент поверхневих вод, як-от озеро, водосховище, струмок, річку або канал, частину струмка, річки або каналу, елемент перехідних вод або ділянку прибережних вод.

11. "водоносний горизонт" означає підземний шар або шари гірської породи або інші геологічні шари з достатньою поруватістю та проникністю, що уможливлюють значний стік підземних вод або забір підземних вод у значних кількостях.

12. "підземний водний об’єкт" означає окремий об’єм підземних вод у межах водоносного горизонту або водоносних горизонтів.

13. "річковий басейн" означає територію суходолу, із якої всі стічні потоки спрямовуються в море через послідовність струмків, річок та, можливо, озер крізь єдине гирло, естуарій або дельту.

14. "суббасейн" означає територію суходолу, всі стічні потоки з якої спрямовуються через низку струмків, річок та, можливо, озер до певної точки водотоку (зазвичай до озера або місця влиття в іншу річку).

15. "район річкового басейну" означає територію суходолу та моря, що складається з одного або кількох сусідніх річкових басейнів, а також пов’язаних із ними підземних вод та прибережних вод, яка визначена статтею 3(1) як основна одиниця для управління річковими басейнами.

16. "компетентний орган" означає орган або органи, визначені відповідно до статті 3(2) або 3(3).

17. "стан поверхневих вод" означає загальне вираження стану поверхневого водного об’єкта, яке визначає гірший із його екологічного та хімічного станів.

18. ""добрий" стан поверхневих вод" означає стан, якого досягає поверхневий водний об’єкт за умови, якщо його екологічний та хімічний стан мають щонайменше позначення "добрий".

19. "стан підземних вод" означає загальне вираження стану підземного водного об’єкта, яке визначає гірший із його кількісного та хімічного станів.

20. ""добрий" стан підземних вод" означає стан, якого досягає підземний водний об’єкт за умови, якщо його кількісний стан та хімічний стан мають щонайменше позначення "добрий".

21. "екологічний стан" означає вираження якості структури та функціонування водних екосистем, пов’язаних із поверхневими водами, яке класифікують відповідно до додатка V.

22. ""добрий" екологічний стан" означає стан поверхневого водного об’єкта, якому надано таку класифікацію відповідно до додатка V.

23. ""добрий" екологічний потенціал" означає стан істотно зміненого водного об’єкта або штучного водного об’єкта, якому надано таку класифікацію згідно з відповідними положеннями додатка V.

24. ""добрий" хімічний стан поверхневих вод" означає хімічний стан, стосовно якого діють вимоги щодо відповідності екологічним цілям для поверхневих вод, встановлені в статті 4(1)(a), тобто хімічний стан, якого досягає поверхневий водний об’єкт, концентрація забрудників у якому не перевищує стандартів якості довкілля, встановлених у додатку IX, згідно зі статтею 16(7), а також згідно з іншим відповідним законодавством Співтовариства, яке встановлює стандарти якості довкілля на рівні Співтовариства.

25. ""добрий" хімічний стан підземних вод" означає хімічний стан підземного водного об’єкта, який відповідає усім умовам, встановленим у таблиці 2.3.2 додатка V.

26. "кількісний стан" означає вираження ступеня, до якого на підземний водний об’єкт впливає прямий та непрямий забір.

27. "наявний ресурс підземних вод" означає довгостроковий річний середній коефіцієнт загального поповнення підземного водного об’єкта без урахування довгострокової річної витрати потоку, необхідного для досягнення цілей екологічної якості у пов’язаних із ним поверхневих водах, зазначених у статті 4, з метою уникнення будь-якого значного погіршення екологічного стану таких вод, а також уникнення будь-якої істотної шкоди пов’язаним наземним екосистемам.

28. ""добрий" кількісний стан" означає стан, визначений у таблиці 2.1.2 додатка V.

29. "небезпечні речовини" означають речовини або групи речовин, які є токсичними, стійкими та мають схильність до біоакумуляції, а також інші речовини або групи речовин, які становлять загрозу.

30. "пріоритетні речовини" означають речовини, визначені відповідно до статті 16(2) та перелічені в додатку X. До таких речовин належать "пріоритетні небезпечні речовини", що означають речовини, визначені відповідно до статті 16(3) та (6), щодо яких необхідно вживати заходів згідно зі статтею 16(1) та (8).

31. "забрудник" означає будь-яку речовину, здатну спричиняти забруднення, зокрема з переліку, поданого в додатку VIII.

32. "прямий скид у підземні води" означає скид забрудників у підземні води без просочування через ґрунт або підґрунт.

33. "забруднення" означає пряме чи непряме внесення внаслідок людської діяльності речовин або тепла в повітря, води чи ґрунт, яке може бути шкідливим для здоров’я людини або для якості водних екосистем або наземних екосистем, що безпосередньо залежать від водних екосистем, яке призводить до завдання шкоди матеріальному майну, або яке може шкодити або заважати об’єктам інфраструктури та іншому законному користуванню довкіллям.

34. "екологічні цілі" означають цілі, визначені у статті 4.

35. "стандарти якості довкілля" означають концентрацію окремого забрудника або групи забрудників у водах, осаді або біоті, яка не повинна бути перевищена з метою захисту здоров’я людини та довкілля.

36. "комбінований підхід" означає контроль скидів та викидів у поверхневі води відповідно до підходу, визначеного у статті 10.

37. "вода, призначена до споживання людиною" має таке саме значення, як у Директиві 80/778/ЄЕС, зі змінами, внесеними Директивою 98/83/ЄС.

38. "водні послуги" означають усі послуги, які надають для домогосподарств, державних установ або господарювання будь-якого виду:

(a) забір води з поверхневих або підземних водних об’єктів, її накопичення, зберігання, оброблення та розподілення,

(b) інфраструктуру збирання й оброблення стічних вод із їх подальшим скидом у поверхневі води.

39. "водокористування" означає водні послуги, а також будь-яку іншу діяльність, визначену відповідно до статті 5 та додатка II, що має значний вплив на стан води.

Це поняття застосовують для цілей статті 1 та економічного аналізу, здійснюваного відповідно до статей 5 та додатка III, пункт (b).

40. "значення гранично допустимих викидів" означає масу, виражену через деякі конкретні параметри, концентрацію та/або рівень викидів, що їх не можна перевищувати протягом одного або декількох періодів часу. Значення гранично допустимих викидів можуть також встановлювати для деяких груп, сімейств або категорій речовин, зокрема для речовин, визначених відповідно до статті 16.

Значення гранично допустимих викидів для речовин звичайно застосовуються у точці, в якій викиди виходять з об’єкта, без урахування подальшого розбавлення при визначенні таких значень. Щодо опосередкованих скидів у води, вплив установки очищення стічних вод може бути врахований під час визначення значень гранично допустимих викидів обумовленого об’єкта, за умови що при цьому забезпечується еквівалентний рівень захисту довкілля в цілому і це не призводить до вищих рівнів забруднення довкілля.

41. "засоби контролю викидів" означають засоби контролю, що передбачають вимоги щодо спеціального обмеження викидів, наприклад, значення гранично допустимих викидів або інші обмеження або умови, які визначають ефект, характер або інші характеристики викиду чи робочих умов, які впливають на викиди. Використання терміну "засіб контролю викидів" у цій Директиві стосовно положень будь-якої іншої директиви не повинні сприйматися як переосмислення таких положень у будь-якому сенсі.

1. Держави-члени повинні визначити індивідуальні річкові басейни, розташовані у межах їхніх національних територій, та, для цілей цієї Директиви, відносити їх до індивідуальних районів річкових басейнів. У відповідних випадках малі річкові басейни можуть бути поєднані з більшими річковими басейнами або з сусідніми малими басейнами для утворення індивідуальних районів річкових басейнів. Якщо підземні води не повністю належать до окремого річкового басейну, такі підземні води необхідно визначати та відносити до найближчого або найбільш відповідного району річкового басейну. Прибережні води необхідно визначити та призначити до найближчого або найбільш відповідного району річкового басейну або кількох таких районів.

2. Держави-члени повинні забезпечувати належні адміністративні механізми, включно з визначенням відповідного компетентного органу, для застосування правил цієї Директиви у межах кожного району річкового басейну, розташованого у межах їхніх територій.

3. Держави-члени повинні забезпечити віднесення річкових басейнів, що охоплюють територію більш ніж однієї держави-члена, до міжнародних районів річкових басейнів. На вимогу залучених держав-членів Комісія повинна сприяти віднесенню річкових басейнів до таких міжнародних районів річкових басейнів.

Кожна держава-член повинна забезпечувати належні адміністративні механізми, включно з визначенням відповідного компетентного органу, для застосування правил цієї Директиви у межах частини будь-якого міжнародного району річкового басейну, розташованого на її території.

4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб вимоги цієї Директиви стосовно досягнення екологічних цілей, встановлених відповідно до статті 4, та особливо всі програми заходів були скоординовані для всього району річкового басейну. Стосовно міжнародних районів річкових басейнів відповідні держави-члени повинні спільно забезпечувати таку координацію та можуть із цією метою використовувати існуючі структури, передбачені міжнародними угодами. На запит залучених держав-членів, Комісія повинна вживати заходів для сприяння запровадженню програм заходів.

5. Якщо район річкового басейну виходить за межі території Співтовариства, відповідна держава-член або відповідні держави-члени повинні докладати зусиль для встановлення належної координації із відповідними державами, що не є державами-членами, з метою досягнення цілей цієї Директиви в усьому районі річкового басейну. Держави-члени повинні забезпечувати застосування правил цієї Директиви у межах їхніх територій.

6. Держави-члени можуть визначити існуючу національну або міжнародну організацію як компетентний орган для цілей цієї Директиви.

7. Держави-члени повинні визначити компетентний орган до дати, зазначеної у статті 24.

8. Держави-члени повинні надати Комісії перелік своїх компетентних органів та компетентних органів усіх міжнародних організацій, до яких вони належать, не пізніше ніж через шість місяців після дати, зазначеної у статті 24. Стосовно кожного компетентного органу необхідно надати інформацію, визначену в додатку I.

9. Держави-члени повинні інформувати Комісію про будь-які зміни в інформації, наданій відповідно до параграфа 8, упродовж 3 місяців після набуття такими змінами чинності.

1. З метою забезпечення виконання програм заходів, зазначених у планах управління річковими басейнами:

(a) для поверхневих вод

(i) держави-члени повинні імплементувати необхідні інструменти для запобігання погіршення стану всіх поверхневих водних об’єктів, за умови застосування параграфів 6 та 7 та без обмеження параграфа 8;

(ii) держави-члени повинні захищати, вдосконалювати та відновлювати усі поверхневі водні об’єкти, за умови застосування підпараграфа (iii) для штучних водних об’єктів та істотно змінених водних об’єктів, з метою досягнення "доброго" стану поверхневих вод не пізніше ніж за 15 років після дати набуття чинності цією Директивою, відповідно до положень, встановлених у додатку V, за умови застосування продовжень строків, визначених відповідно до параграфа 4, та за умови застосування параграфів 5, 6 та 7, без обмеження параграфа 8;

(iii) держави-члени повинні захищати та вдосконалювати усі штучні водні об’єкти та істотно змінені водні об’єкти з метою досягнення "доброго" екологічного потенціалу та "доброго" хімічного стану поверхневих вод не пізніше ніж через 15 років після дати набуття чинності цією Директивою, відповідно до положень, встановлених у додатку V, за умови застосування продовжень строків, визначених відповідно до параграфа 4, та за умови застосування параграфів 5, 6 та 7, без обмеження параграфа 8;

(iv) держави-члени повинні імплементувати необхідні заходи відповідно до статті 16(1) та (8) з метою поступового зниження рівня забруднення пріоритетними речовинами та усунення або поетапного припинення викидів, скидів та витоків пріоритетних небезпечних речовин

без обмеження відповідних міжнародних угод, зазначених у статті 1, для відповідних сторін;

(b) для підземних вод

(i) держави-члени повинні імплементувати заходи, необхідні для запобігання потраплянню забрудників до підземних вод або обмеження такого потрапляння, а також для запобігання погіршення стану всіх водних об’єктів, за умови застосування параграфів 6 та 7, без обмеження параграфа 8 цієї статті та за умови застосування статті 11(3)(j);

(ii) держави-члени повинні захищати, вдосконалювати та відновлювати усі підземні водні об’єкти та забезпечувати баланс між забором і поповненням підземних вод із метою досягнення "доброго" стану підземних вод не пізніше ніж через 15 років після дати набуття чинності цією Директивою, відповідно до положень, встановлених у додатку V, за умови застосування продовжень строків, визначених відповідно до параграфа 4, та за умови застосування параграфів 5, 6 та 7, без обмеження параграфа 8 цієї статті та за умови застосування статті 11(3)(j);

(iii) держави-члени повинні імплементувати інструменти, необхідні для зупинення будь-яких значних та тривалих тенденцій зростання концентрації будь-яких забрудників, спричинених впливом діяльності людини, для поступового зменшення рівня забруднення підземних вод.

Інструменти для досягнення зміни таких тенденцій на зворотні необхідно імплементувати відповідно до параграфів2, 4 та 5 статті 17 із урахуванням застосовних стандартів, визначених відповідним законодавством Співтовариства, за умови застосування параграфів 6 та 7 та без обмеження параграфа 8;

(c) для захищених зон

держави-члени повинні досягнути відповідності будь-яким стандартам та цілям не пізніше ніж через 15 років після дати набуття чинності цією Директивою, якщо інше не зазначено в законодавстві Співтовариства, відповідно до якого були створені окремі захищені зони.

Щодо Майотти як найбільш віддаленого регіону в розумінні статті 349 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі - "Майотта"), строк, зазначений в пунктах (a)(ii), (a)(iii), (b)(ii) та (c), становить 22 грудня 2021 року.

2. У випадках, коли певного водного об’єкта стосується більш ніж одна ціль відповідно до параграфа 1, застосовується більш сувора з них.

3. Держави-члени можуть визначити поверхневий водний об’єкт як штучний або істотно змінений, якщо:

(a) зміни гідроморфологічних характеристик такого об’єкта, необхідні для досягнення "доброго" екологічного стану, матимуть значний негативний вплив на:

(i) ширше середовище;

(ii) судноплавство, включно з портовою інфраструктурою, або рекреацію;

(iii) діяльність, для цілей якої зберігають воду, наприклад, постачання питної води, виробництво електроенергії або зрошування;

(iv) регулювання стоку, захист від паводків, дренажні роботи; або

(v) іншу еквівалентно важливу сталу діяльність людини із розвитку;

(b) корисних цілей, для яких слугують штучні або змінені характеристики водного об’єкта, обґрунтовано неможливо досягти іншими способами, які є значно кращими з екологічної точки зору, з причин технічної здійсненності або непропорційності витрат.

Таке визначення та його причини необхідно окремо зазначати в планах управління річковими басейнами, вимоги до яких надано у статті 13, та переглядати кожні шість років.

4. Строки, встановлені в параграфі 1, можуть продовжуватися для поетапного досягнення цілей щодо водних об’єктів, якщо стан відповідного водного об’єкта не погіршується за умови виконання усіх таких умов:

(a) держави-члени визначають, що всі необхідні покращення стану водних об’єктів обґрунтовано не можуть бути досягнуті у межах строків, визначених у зазначеному параграфі через щонайменше одну з таких причин:

(i) необхідного масштабу покращень можливо досягти лише етапами, які перевищують такі строки, з причин технічної здійсненності;

(ii) завершення покращень у межах строків буде непропорційно дорогим;

(iii) природні умови унеможливлюють вчасне покращення стану водного об’єкта.

(b) продовження терміну та причини для такого продовження спеціально встановлюються та пояснюються у плані управління річковим басейном, вимоги до якого надано у статті 13.

(c) продовження термінів повинні обмежуватися щонайбільше двома подальшими оновленнями плану управління річковим басейном, окрім випадків, коли природні умови унеможливлюють досягнення цілей у межах такого періоду.

(d) підсумкові дані стосовно заходів, вимоги до яких встановлено у статті 11, та які вважаються необхідними для поступового досягнення водними об’єктами необхідного стану до продовженого строку, причини будь-яких значних затримок у введенні в дію таких заходів, а також графік їх очікуваної імплементації визначаються у плані управління річковим басейном. Перегляд імплементації таких заходів та підсумкові дані щодо будь-яких додаткових заходів повинні бути включені до оновлень плану управління річковим басейном.

5. Держави-члени можуть ставити за мету досягнення менш суворих екологічних цілей, аніж цілі, вимоги до яких встановлені у параграфі 1 для конкретних водних об’єктів, якщо на них таким чином впливає діяльність людини, як визначено відповідно до статті 5(1), або якщо їхній природний стан такий, що досягнення таких цілей буде нездійсненним або непропорційно витратним, та за умови виконання таких умов:

(a) екологічні та соціально-економічні потреби, які задовольняє така людська діяльність, не можуть бути задоволені іншими способами, які є значно кращими з екологічної точки зору та не передбачають непропорційних витрат;

(b) держави-члени забезпечують,

- для поверхневих вод, досягнення якомога кращого екологічного та хімічного стану, з урахуванням впливів, яких обґрунтовано неможливо було б уникнути через природу діяльності людини або забруднення,

- для підземних вод, якомога менші зміни "доброго" стану підземних вод, з урахуванням впливів, яких обґрунтовано неможливо було б уникнути через природу діяльності людини або забруднення;

(c) стан відповідного водного об’єкта надалі не погіршується;

(d) встановлення менш суворих екологічних цілей та причини такого встановлення окремо зазначаються у плані управління річковим басейном, вимоги щодо якого визначені в статті 13, а перегляд таких цілей відбувається кожні 6 місяців.

6. Тимчасове погіршення стану водних об’єктів не є порушенням вимог цієї Директиви, якщо таке погіршення спричинене обставинами природного походження або форс-мажорними обставинами, які є винятковими або які неможливо було передбачити, зокрема надзвичайно сильними паводками та тривалими посухами, або якщо таке погіршення є результатом обставин, спричинених випадками, які обґрунтовано неможливо було передбачити, у разі виконання усіх таких умов:

(a) було вжито усіх можливих заходів для запобігання подальшому погіршенню стану та для уникнення загроз досягненню цілей цієї Директиви в інших водних об’єктах, на які не впливають такі обставини;

(b) умови, за яких може бути оголошено про обставини, які є винятковими або які неможливо було передбачити, включно з ухваленням відповідних показників, зазначають у плані управління річковим басейном;

(c) заходи, яких необхідно вживати за таких виняткових обставин, включаються до програми заходів та не ставитимуть під загрозу відновлення якості водного об’єкта після припинення таких обставин;

(d) наслідки обставин, які є винятковими або які обґрунтовано неможливо було передбачити, переглядають щорічно та, відповідно до причин, визначених у параграфі 4(a), вживають усіх можливих заходів із метою відновлення водного об’єкта до набуття ним стану, який існував до впливу таких умов, якомога швидше, наскільки це обґрунтовано можливо, та

(e) підсумкові дані щодо наслідків зазначених обставин та таких заходів, які були вжиті або які повинні бути вжиті відповідно до параграфів (a) та (d), включають до нового оновлення плану управління річковим басейном.

7. Вважається, що держави-члени не порушують цю Директиву, коли:

- нездатність досягти "доброго" стану підземних вод, "доброго" екологічного стану або, у відповідних випадках, "доброго" екологічного потенціалу чи запобігти погіршенню стану поверхневого водного об’єкта або підземного водного об’єкта спричинена новими змінами фізичних характеристик поверхневого водного об’єкта або змінами рівня підземних водних об’єктів, або

- нездатність запобігти погіршенню "відмінного" стану поверхневого водного об’єкта до "доброго" стану спричинена новою сталою діяльністю людини із розвитку

та у разі виконання таких умов:

(a) було вжито всіх можливих заходів для пом’якшення негативного впливу на стан водного об’єкта;

(b) причини для таких модифікацій або змін спеціально встановлюються та пояснюються у плані управління річковим басейном, вимоги до якого надано у статті 13, а цілі переглядають кожні 6 років;

(c) причини для таких модифікацій або змін становлять переважний суспільний інтерес та/або переваги досягнення цілей, визначених у параграфі 1, для довкілля та суспільства є менш істотними, ніж переваги таких нових модифікацій або змін для здоров’я людини, підтримання безпеки людини або сталого розвитку, та

(d) корисних цілей, для яких слугують такі модифікації або зміни водного об’єкта, неможливо досягти іншими способами, які є значно кращими з екологічної точки зору, з причин технічної здійсненності або непропорційності витрат.

8. При застосуванні параграфів 3, 4, 5, 6 та 7, держави-члени повинні забезпечувати, щоб таке застосування не виключало на постійній основі та не становило загрози для досягнення цілей цієї Директиви в інших водних об’єктах у межах того самого району річкового басейну, та щоб таке застосування було узгодженим із імплементацією іншого екологічного законодавства Співтовариства.

9. Повинно бути вжито заходів для забезпечення застосування нових положень, включно із застосуванням параграфів 3, 4, 5, 6 та 7, що гарантують щонайменше такий самий рівень захисту, як і чинне законодавство Співтовариства.

1. Кожна держава-член повинна забезпечувати здійснення для кожного річкового басейну або для частини міжнародного району річкового басейну, розташованої на її території:

- аналізу його/її характеристик,

- огляду впливу діяльності людини на стан поверхневих вод та на підземні води, та

- економічного аналізу водокористування

відповідно до технічних специфікацій, визначених у додатках II та III, а також їх завершення не пізніше ніж через 4 роки після дати набуття чинності цією Директивою.

2. Аналіз та огляди, зазначені у параграфі 1, необхідно переглядати та, за необхідності, оновлювати не пізніше ніж через 13 років після дати набуття чинності цією Директивою та через кожні 6 років після того.

1. Держави-члени повинні забезпечити створення реєстру або реєстрів усіх зон, розташованих у межах кожного району річкового басейну, які були визначені як такі, що потребують спеціального захисту відповідно до спеціального законодавства Співтовариства, з метою захисту їхніх поверхневих вод та підземних вод або для збереження оселищ та видів, які безпосередньо залежать від води. Вони повинні забезпечити завершення створення такого реєстру не пізніше ніж через 4 роки після дати набуття чинності цією Директивою.

2. Такий реєстр або такі реєстри повинні включати усі водні об’єкти, визначені відповідно до статті 7(1), а також усі захищені зони, на які поширюється додаток IV.

3. Для кожного району річкового басейну реєстр або реєстри захищених зон необхідно регулярно переглядати та оновлювати.

1. У межах кожного району річкового басейну держави-члени повинні визначити:

- усі водні об’єкти, які використовують для забору води, призначеної для споживання людиною, що в середньому забезпечують понад 10 м-3 на день або якими користується понад 50 осіб, та

- водні об’єкти, призначені для такого використання у майбутньому.

Держави-члени повинні здійснювати згідно з додатком V моніторинг водних об’єктів, які, відповідно до додатка V, в середньому забезпечують понад 100 м-3 на добу.

2. Для кожного водного об’єкта, визначеного відповідно до параграфа 1, держави-члени повинні забезпечувати, окрім досягнення цілей, зазначених у статті 4, згідно з вимогами цієї Директиви для поверхневих водних об’єктів, зокрема стандартами якості, встановленими на рівні Співтовариства згідно зі статтею 16, застосування режиму оброблення води та, відповідно до законодавства Співтовариства, відповідність обробленої води вимогам Директиви 80/778/ЄЕС зі змінами, внесеними Директивою 98/83/ЄС.