Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість

1. Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року були зобов'язані підвищити свою стандартну ставку, яка була чинною станом на 1 січня 1991 року, більш ніж на 2 %, можуть застосовувати знижену ставку, нижчу за мінімальну, встановлену в статті 99, до постачання товарів і надання послуг, що належать до категорій, встановлених у додатку III.

Держави-члени, зазначені в першому підпараграфі, також можуть застосовувати таку ставку до дитячого одягу, дитячого взуття та житлового будівництва.

2. Держави-члени не можуть на підставі параграфа 1 впроваджувати звільнення від оподаткування, що передбачають віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року застосовували знижену ставку до дитячого одягу, дитячого взуття або житлового будівництва, можуть і надалі застосовувати таку ставку до постачання таких товарів або надання таких послуг.

2. Австрія може застосовувати одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до надання нерухомості в оренду для використання як житла, якщо така ставка не нижча за 10 %.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року застосовували знижену ставку до постачання товарів або надання послуг, інших ніж ті, що зазначені в додатку III, можуть застосовувати знижену ставку або одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до постачання цих товарів або надання цих послуг, якщо така ставка не нижча за 12 %.

Перший параграф не застосовують до постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, визначених в пунктах (1)-(4) статті 311(1), які оподатковують ПДВ згідно з маржинальною схемою, передбаченою у статтях 312-325, або положеннями для продажу з публічних торгів.

Для цілей застосування статті 118 Австрія може застосовувати знижену ставку до вин, виготовлених виробниками-фермерами у сільськогосподарських угіддях, за умови, що така ставка не нижча за 12 %.

У департаментах Лесбос, Хіос, Самос, Додеканес та Кіклади, а також на островах Тасос, Північні Споради, Самотракія та Скірос Греція може застосовувати ставки, до 30 % нижчі за відповідні ставки, які застосовують в материковій Греції.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року вважали роботу за контрактом постачанням товарів, можуть застосовувати до виконання робіт за контрактом ставку, застосовну до товарів, отриманих після виконання робіт за договором.

Для цілей застосування першого параграфа, "виконання робіт за договором" означає передання підрядником своєму замовникові рухомого майна, виготовленого або змонтованого підрядником із матеріалів чи предметів, довірених йому замовником із такою метою, незалежно від того, чи надав підрядник будь-яку частину використаних матеріалів.

Держави-члени можуть застосовувати знижену ставку до постачання живих рослин та інших продуктів квітникарства, включно з цибулинами, коренями тощо, зрізаних квітів та декоративного листя, а також деревини на дрова.

Чеська Республіка може до 31 грудня 2010 року продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 5 %, до постачання будівельних робіт у сфері житлового будівництва, яке не надають в рамках соціальної політики, за винятком будівельних матеріалів.

1. Кіпр може, до 31 грудня 2010 року, продовжувати надавати звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, стосовно постачання фармацевтичних і харчових продуктів, призначених для споживання людиною, за винятком морозива, фруктового льоду, замороженого йогурту, льоду з води й подібних продуктів, а також солоних харчових продуктів (картопляних чіпсів/паличок, виробів з листкового тіста і подібних продуктів, упакованих для споживання людиною, що не потребують подальшого приготування).

1. Польща може до 31 грудня 2010 року надавати звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, стосовно постачання деяких книжок та фахових періодичних видань.

3. Польща може до 31 грудня 2010 року продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 3 %, до постачання харчових продуктів, зазначених у пункті (1) додатка III.

4. Польща може до 31 грудня 2010 року продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 7 %, до надання послуг, які не надають в рамках соціальної політики, в сфері будівництва, реконструкції та перебудови житла, за винятком будівельних матеріалів, а також до постачання, до першого заселення, житлових будинків або частин житлових будинків, як зазначено у статті 12(1)(а).

2. Словенія може, до 31 грудня 2010 року, продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 5 %, до надання послуг будівництва, реконструкції та обслуговування житла, які не надають в рамках соціальної політики, за винятком будівельних матеріалів.

Звільнення від оподаткування, передбачені у главах 2-9, застосовують без обмеження інших положень Співтовариства та відповідно до умов, які держави-члени повинні встановлювати для цілей забезпечення правильного й прямого застосування таких звільнень та запобігання будь-яким можливим ухиленням, уникненням чи зловживанням.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) надання публічними поштовими службами послуг, інших ніж послуги пасажирських перевезень та телекомунікаційні послуги, а також постачання суміжних із ними товарів;

(b) лікарняний і медичний догляд та тісно пов'язані з ним види діяльності, здійснювані органами, що регулюються публічним правом, або, за соціальних умов, порівнюваних із тими, які є застосовними до органів, що регулюються публічним правом - лікарнями, медичними або діагностичними центрами та іншими належним чином визнаними закладами подібного характеру;

(c) надання медичної допомоги під час здійснення професійної медичної та парамедичної діяльності, як визначено у відповідній державі-члені;

(d) постачання людських органів, крові та молока;

(e) надання послуг зубних техніків в рамках їх професійної діяльності, а також постачання зубних протезів стоматологами та зубними техніками;

(f) надання послуг незалежними групами осіб, що провадять діяльність, звільнену від ПДВ, або діяльність, стосовно якої вони не є оподатковуваними особами, для надання їхнім членам послуг, безпосередньо необхідних для проведення такої діяльності, якщо такі групи вимагають від своїх членів лише відшкодування їхньої частки спільних витрат, та за умови, що таке звільнення від оподаткування навряд чи призведе до спотворення конкуренції;

(g) надання послуг та постачання товарів, тісно пов'язаних із соціальним забезпеченням та соціальним захистом, включно з тими, які надають будинки для людей похилого віку, органи, що регулюються публічним правом або інші органи, визнані відповідною державою-членом такими, що працюють в інтересах соціального добробуту;

(h) надання послуг та постачання товарів, тісно пов'язаних із захистом дітей та молоді органами, що регулюються публічним правом, або іншими організаціями, визнаними відповідною державою-членом такими, що працюють в інтересах соціального добробуту;

(i) надання освітніх послуг для дітей або молоді, освітніх послуг у школах або університетах, професійного навчання або професійної перепідготовки, включаючи надання послуг і постачання товарів, тісно з ними пов'язаних, органами, що регулюються публічним правом, метою яких є надання таких послуг, або іншими організаціями, визнаними відповідною державою-членом такими, що мають подібні цілі;

(j) приватна навчальна діяльність учителів, що охоплює програму шкільної або вищої освіти;

(k) постачання персоналу релігійними або філософськими установами для цілей видів діяльності, зазначених у пунктах (b), (g), (h) та (i), а також для цілей духовного добробуту;

(l) надання послуг та постачання тісно пов'язаних з ними товарів неприбутковими організаціями для цілей політичного, профспілкового, релігійного, патріотичного, філософського, філантропічного або громадянського характеру їхнім членам у їх спільних інтересах в обмін на передплату, встановлену відповідно до їх правил, за умови, що таке звільнення від оподаткування навряд чи призведе до спотворення конкуренції;

(m) надання деяких послуг, тісно пов'язаних зі спортом або фізичним вихованням, неприбутковими організаціями особам, що беруть участь у спортивній діяльності чи у фізичному вихованні;

(n) надання деяких культурних послуг та товарів, тісно пов'язаних із ними, органами, що регулюються публічним правом, або іншими органами у сфері культури, визнаними відповідною державою-членом;

(o) надання послуг і постачання товарів організаціями, діяльність яких звільнена від оподаткування згідно з пунктами (b), (g), (h), (i), (l), (m) та (n), у зв'язку із організацією заходів із залучення коштів лише для власних потреб, за умови, що таке звільнення навряд чи призведе до спотворення конкуренції;

(p) надання відповідним чином уповноваженими органами послуг з перевезення хворим або травмованим особам за допомогою спеціально призначених для цієї мети транспортних засобів;

(q) види діяльності, інші ніж комерційного характеру, здійснювані суспільними органами радіомовлення та телевізійного мовлення.

2. Для цілей пункту (o) параграфа 1 держави-члени можуть впроваджувати будь-які необхідні обмеження, зокрема стосовно кількості заходів або суми надходжень, що дають право на звільнення від оподаткування.

Держави-члени можуть передбачити, щоб надання кожного зі звільнень від оподаткування, передбачених пунктами (b), (g), (h), (i), (l), (m) та (n) статті 132(1) органам, іншим ніж органи, що регулюються публічним правом, в кожному конкретному випадку підпадало під одну або більше з таких умов:

(a) відповідні органи не повинні мати на меті систематичне отримання прибутку, а будь-які надлишки, що виникають, не повинні підлягати розподілу, а повинні призначатися для продовження надання послуг чи покращення їх надання;

(b) управління такими органами та їх адміністрування повинне здійснюватися на по суті добровільних засадах особами, що не мають прямого або опосередкованого інтересу ані самі, ані через посередників, в результатах відповідної діяльності;

(c) такі органи повинні встановлювати ціни, затверджені органами публічної влади, або ціни, що не перевищують таких затверджених цін, або, стосовно послуг, що не підлягають затвердженню - ціни, нижчі від тих, що встановлені за подібні послуги комерційними підприємствами, що є платниками ПДВ;

(d) звільнення від оподаткування не повинні призводити до спотворення конкуренції на шкоду комерційним підприємствам, що є платниками ПДВ.

Держави-члени, що, згідно з додатком E до Директиви 77/388/ЄЕС, станом на 1 січня 1989 року, справляли ПДВ з операцій, зазначених у статті 132(1)(m) та (n), можуть також застосовувати умови, передбачені у пункті (d) першого параграфа цієї статті, в разі надання звільнення для такого постачання товарів або надання послуг органами, що регулюються публічним правом.

Постачання товарів або надання послуг не підлягає звільненню від оподаткування, як передбачено у пунктах (b), (g), (h), (i), (l), (m) та (n) статті 132(1) в таких випадках:

(a) якщо таке постачання чи надання не є суттєвим для здійснення операцій, що підлягають звільненню від оподаткування;

(b) якщо основною метою постачання є отримання додаткового доходу для відповідного органу шляхом здійснення операцій, що створюють конкуренцію операціям комерційних підприємств, що є платниками ПДВ.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) операції страхування та перестрахування, включаючи пов'язані з ними послуги, які надають страхові брокери та страхові агенти;

(b) надання кредиту і проведення переговорів щодо надання кредиту, а також управління кредитом особою, що його надає;

(c) проведення переговорів щодо кредитних гарантій або будь-які угоди щодо кредитних гарантій чи будь-якої іншої поруки та управління ними особою, що надає кредит;

(d) операції, включаючи проведення переговорів, пов'язані з депозитними та поточними рахунками, платежами, переказами, боргами, чеками та іншими обіговими інструментами, але за винятком стягнення боргів;

(e) операції, включаючи проведення переговорів, пов'язані з валютою, банкнотами і монетами, які використовують як законний платіжний засіб, окрім предметів колекціонування, тобто золотих, срібних та інших металевих монет і банкнот, які зазвичай не використовують як законний платіжний засіб, або нумізматичних монет;

(f) операції, включаючи проведення переговорів, але не управління акціями, частками в компаніях або асоціаціях, борговими та іншими цінними паперами чи їх відповідальне зберігання, але за виключенням правоустановчих документів на товари, а також прав або цінних паперів, зазначених статті 15(2);

(g) управління спеціальними інвестиційними фондами, визначеними державами-членами;

(h) постачання за номінальною вартістю поштових марок, дійсних для використання в поштового обігу на відповідній території, фіскальних марок та інших подібних марок;

(i) парі, лотереї та інші форми грального бізнесу, на умовах і з урахуванням обмежень, встановлених кожною державою-членом;

(j) постачання будівлі або її частин, а також землі, на якій вона розташована, інше ніж постачання, зазначене у пункті (a) статті 12(1);

(k) постачання незабудованої землі, інше ніж постачання землі під забудову, як зазначено в пункті (b) статті 12(1);

(l) надання нерухомого майна в лізинг або в оренду.

2. Звільнення від оподаткування, передбачене в пункті (l) параграфа 1, не охоплює:

(a) надання послуг розміщення, як визначено у законодавстві держав-членів, у готельному секторі або в секторах із подібною функцією, включаючи надання послуг розміщення на базах відпочинку чи в місцях, облаштованих під кемпінги;

(b) надання в оренду приміщень і майданчиків для паркування транспортних засобів;

(c) надання в оренду стаціонарного обладнання та машин;

(d) найм сейфів.

Держави-члени можуть застосовувати додаткові винятки з обсягу звільнення від оподаткування, зазначеного в пункті (l) параграфа 1.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання товарів, які використовують лише для цілей діяльності, звільненої від оподаткування згідно зі статтями 132, 135, 371, 375, 376 та 377, статтею 378(2), статтею 379(2) та статтями 380-390с, якщо такі товари не дають підстав для віднесення на зменшення податкового зобов'язання;

(b) постачання товарів, на момент придбання або застосування яких ПДВ не підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтею 176.

1. Держави-члени можуть надавати оподатковуваним особам право обирати спосіб оподаткування стосовно таких операцій:

(a) фінансових операцій, зазначених у пунктах (b)-(g) статті 135(1);

(b) постачання будівлі або її частин, а також земельної ділянки, на якій вона розташована, інше ніж постачання, зазначене у пункті (a) статті 12(1);

(c) постачання незабудованої землі, інше ніж постачання землі під забудову, зазначене в пункті (b) статті 12(1);

(d) надання нерухомого майна в лізинг або в оренду.

2. Держави-члени повинні встановлювати детальні правила, що регулюють реалізацію можливості вибору, передбаченої в параграфі 1.

Держави-члени можуть обмежувати обсяг такої можливості вибору.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування постачання товарів, відправлених чи перевезених до місця призначення за межами їхньої території, але в межах Співтовариства, продавцем або особою, що здійснює придбання товарів, чи за їх дорученням, для іншої оподатковуваної особи або неоподатковуваної юридичної особи, що діє як така, в державі-члені, іншій ніж та, в якій розпочалося відправлення або перевезення товарів.

2. Додатково до постачання товарів, зазначеного у параграфі 1, держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання нових транспортних засобів, відправлених чи перевезених покупцеві до місця призначення за межами їхньої відповідної території, але в межах Співтовариства, продавцем або покупцем, чи за їх дорученням, для оподатковуваних осіб або неоподатковуваних юридичних осіб, придбання якими товарів у межах Співтовариства не оподатковують ПДВ згідно зі статтею 3(1), або для будь-якої іншої неоподатковуваної особи;

(b) постачання підакцизних продуктів, які відправляють чи перевозять до місця призначення за межами їхньої відповідної території, але в межах Співтовариства покупцеві продавцем або покупцем чи за їх дорученням для оподатковуваних осіб або неоподатковуваних юридичних осіб, чиї придбання у межах Співтовариства товарів, інших ніж підакцизні продукти, не оподатковують ПДВ згідно зі статтею 3(1), якщо такі продукти було відправлено або перевезено відповідно до статті 7(4) та (5) або статті 16 Директиви 92/12/ЄЕС ;

(c) постачання товарів, яке полягає в переданні до іншої держави-члена, і яке отримало б право на звільнення від оподаткування згідно з параграфом 1 та пунктами (a) і (b), якби здійснювалося за дорученням іншої оподатковуваної особи.

1. Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(1), не застосовують до постачання товарів, яке здійснюють оподатковувані особи, що підпадають під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292.

Так само це звільнення не застосовують до постачання товарів оподатковуваним особам або неоподатковуваним юридичним особам, чиї придбання товарів у межах Співтовариства не підлягають оподаткуванню ПДВ згідно зі статтею 3(1).

2. Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(2)(b), не застосовують до постачання підакцизних продуктів оподатковуваним особам, що підпадають під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292.

3. Звільнення від оподаткування, передбачене в статті 138(1) та (2)(b) і (с), не застосовують до постачання товарів, які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з маржинальною схемою, передбаченою у статтях 312-325 або за спеціальними положеннями для продажу з публічних торгів.

Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(1) та (2)(с), не застосовують до постачання вживаних транспортних засобів, визначених у статті 327(3), які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з перехідними положеннями для вживаних транспортних засобів.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) придбання у межах Співтовариства товарів, постачання яких оподатковуваними особами за будь-яких обставин було б звільнене від оподаткування на їхній відповідній території;

(b) придбання у межах Співтовариства товарів, ввіз яких за будь-яких обставин був би звільнений від оподаткування згідно з пунктами (a), (b) і (c), а також пунктами (e)-(l) статті 143(1);

(c) придбання товарів у межах Співтовариства, за якого, згідно зі статтями 170 та 171, особа, що здійснює придбання товарів, за будь-яких обставин мала б право на повне відшкодування ПДВ згідно зі статтею 2(1)(b).

Кожна держава-член повинна вжити спеціальних заходів для забезпечення того, щоб зобов'язання з ПДВ не нараховували в разі придбання товарів у межах Співтовариства на їхній території, здійснене відповідно до статті 40, у разі виконання таких умов:

(a) придбання товарів здійснює оподатковувана особа, що не має осідку у відповідній державі-члені, але ідентифікована для цілей ПДВ в іншій державі-члені;

(b) придбання товарів здійснює для цілей подальшого постачання цих товарів у відповідній державі-члені оподатковувана особа, зазначена у пункті (a);

(c) товари, придбані в такий спосіб оподатковуваною особою, зазначеною у пункті (a), безпосередньо відправляють чи перевозять з держави-члена, іншої ніж та, в якій вона ідентифікована для цілей ПДВ, особі, якій вона повинна здійснити подальше постачання;

(d) особа, якій повинне бути здійснене подальше постачання, є іншою оподатковуваною особою або неоподатковуваною юридичною особою, ідентифікованою для цілей ПДВ у відповідній державі-члені;

(e) особу, зазначену в пункті (d), було призначено, згідно зі статтею 197, особою, відповідальною за сплату ПДВ, що підлягає сплаті за постачання, здійснене оподатковуваною особою, що не має осідку в державі-члені, в якій податок підлягає сплаті.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування надання послуг з перевезення товарів у межах Співтовариства на острови, що становлять автономні регіони Азорських островів та острова Мадейра, та з цих островів, а також надання послуг з перевезення товарів між цими островами.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) остаточний ввіз товарів, постачання яких оподатковуваною особою за будь-яких обставин було б звільнене від оподаткування на їхній відповідній території;

(b) остаточний ввіз товарів, що регулюється Директивами Ради 69/169/ЄЕС (- 5), 83/181/ЄЕС (- 6) та 2006/79/ЄС (- 7);

(c) остаточний ввіз товарів, що перебувають у вільному обігу, з третьої території, що становить частину митної території Співтовариства, які підпадали б під звільнення від оподаткування згідно з пунктом (b), якби їх ввезли в розумінні першого параграфа статті 30;

(d) ввіз товарів, які відправляють або перевозять з третьої території або третьої країни до держави-члена, іншої ніж та, в якій закінчується відправлення або перевезення товарів, якщо постачання таких товарів імпортером, призначеним або визнаним відповідальним за сплату ПДВ згідно зі статтею 201, звільняється від ПДВ згідно зі статтею 138;

(e) зворотній ввіз товарів особою, що їх вивезла, у стані, в якому вони були вивезені, якщо такі товари звільнено від митних зборів;

(f) ввіз товарів, звільнених від митних зборів згідно з дипломатичними та консульськими домовленостями;

(fa) ввіз товарів Європейським Співтовариством, Європейським Співтовариством з атомної енергії, Європейським центральним банком або Європейським інвестиційним банком чи органами, створеними Співтовариствами, до яких застосовують Протокол від 8 квітня 1965 року про привілеї та імунітети Європейських Співтовариств, в межах та згідно з умовами цього Протоколу та угод про його імплементацію або угод про штаб-квартири, якщо це не призводить до спотворення конкуренції;

(g) ввіз товарів міжнародними організаціями, іншими ніж зазначені у пункті (fa), визнаними як такі органами публічної влади держави-члена, що приймає, або членами таких організацій, у межах та згідно з умовами, встановленими міжнародними конвенціями про створення таких організацій або угодами стосовно їхніх штаб-квартир;

(h) ввіз товарів до держав-членів, що є сторонами Північноатлантичного Договору , збройними силами інших держав, що є сторонами цього Договору, для використання такими збройними силами чи цивільним персоналом, який їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів або їдалень, якщо такі збройні сили беруть участь у спільних оборонних діях;

(i) ввіз товарів збройними силами Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, що базуються на острові Кіпр згідно з Угодою про утворення Республіки Кіпр від 16 серпня 1960 року, призначених для використання такими збройними силами чи цивільним персоналом, який їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів чи їдалень;

(j) ввіз улову до портів морськими риболовними підприємствами без оброблення або після оброблення задля консервування, для цілей реалізації, але перед постачанням;

(k) ввіз золота центральними банками;

(l) ввіз газу через систему постачання природного газу або будь-яку мережу, з'єднану з такою системою або відведену від судна, що перевозить газ до системи постачання природного газу або будь-яку трубопровідну мережу, ввіз електроенергії або теплової чи охолоджувальної енергії через опалювальні або охолоджувальні мережі;

2. Звільнення від оподаткування, передбачене в параграфі 1(d), застосовують у випадках, коли після ввозу товарів відбувається постачання товарів, звільнених від оподаткування згідно зі статтею 138(1) та (2)(с), лише якщо на момент ввозу імпортер надав компетентним органам держави-члена ввозу принаймні таку інформацію:

(a) свій ідентифікаційний номер платника ПДВ, виданий у державі-члені ввозу, або ідентифікаційний номер платника ПДВ його податкового представника, зобов'язаного сплачувати ПДВ, виданий у державі-члені ввозу;

(b) ідентифікаційний номер платника ПДВ покупця, якому постачають товари відповідно до статті 138(1), виданий в іншій державі-члені, або його власний ідентифікаційний номер платника ПДВ, виданий у державі-члені, в якій закінчується відправлення або перевезення товарів, якщо товари підлягають переданню відповідно до статті 138(2)(с);

(c) докази того, що ввезені товари призначено для перевезення або відправлення з держави-члена ввозу до іншої держави-члена.

Однак, держави-члени можуть передбачити, щоб докази, зазначені в пункті (с), потрібно було пред'являти компетентним органам лише на їх вимогу.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування надання послуг, пов'язаних зі ввозом товарів, якщо вартість таких послуг включають до бази оподаткування відповідно до статті 86(1)(b).

1. Комісія повинна, за доцільності, якнайшвидше надати Раді пропозиції, розроблені для розмежування обсягу звільнень від оподаткування, передбачених у статтях 143 і 144, та встановити детальні правила їх імплементації.

2. До набуття чинності правилами, зазначеними у параграфі 1, держави-члени можуть дотримуватись своїх чинних національних положень.

Держави-члени можуть адаптувати свої національні положення для мінімізації спотворень конкуренції та, зокрема, запобігання неоподаткуванню або подвійному оподаткуванню в межах Співтовариства.

Держави-члени можуть використовувати будь-які адміністративні процедури, які вони вважають найдоцільнішими для забезпечення звільнення від оподаткування.

3. Держави-члени повинні нотифікувати Комісії, що відповідно повинна інформувати інші держави-члени, положення чинного національного законодавства, якщо вони ще не були нотифіковані, а також положення, які вони ухвалюють згідно з параграфом 2.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання товарів, які відправляють або перевозять до місця призначення за межами Співтовариства продавцем або за його дорученням;

(b) постачання товарів, які відправляють або перевозять до місця призначення за межами Співтовариства замовником або за дорученням замовника, що не має осідку на їхній відповідній території, за винятком товарів, які перевозить сам замовник для обладнання, заправлення і забезпечення провізією прогулянкових суден та приватних повітряних суден або будь-яких інших транспортних засобів для приватних цілей;

(c) постачання товарів уповноваженим органам, які вивозять їх зі Співтовариства в рамках їх гуманітарної, благодійної або навчальної діяльності за межами Співтовариства;

(d) надання послуг, що полягають у виконанні робіт з рухомим майном, придбаним або ввезеним для виконання таких робіт у межах Співтовариства, та які відправляє або перевозить зі Співтовариства постачальник, замовник, якщо він не має осідку на їхній відповідній території, або за дорученням будь-кого із них;

(e) надання послуг, включаючи операції з перевезення та допоміжні операції, але за винятком надання послуг, звільнених від оподаткування відповідно до статей 132 та 135, якщо вони безпосередньо пов'язані з вивозом або ввозом товарів, охоплених статтею 61 та статтею 157(1)(a).

2. Звільнення від оподаткування, передбачене в пункті (c) параграфа 1, може бути надане шляхом відшкодування ПДВ.

1. Якщо постачання товарів, зазначене в пункті (b) статті 146(1), стосується товарів, які перевозять в особистому багажі подорожні, звільнення від оподаткування застосовують лише в разі дотримання таких умов:

(a) подорожній не має осідку в межах Співтовариства;

(b) товари перевозять зі Співтовариства до кінця третього місяця, наступного за тим, в якому відбулося постачання;

(c) загальна вартість постачання із урахуванням ПДВ перевищує 175 євро або еквівалент у національній валюті, який встановлюють щорічно шляхом застосування курсу конвертації станом на перший робочий день жовтня, що є дійсним з 1 січня наступного року.

Однак, держави-члени можуть звільняти від оподаткування постачання, загальна вартість якого є меншою, ніж сума, визначена в пункті (с) першого підпараграфа.

2. Для цілей параграфа 1 "подорожній, що не має осідку в межах Співтовариства" означає подорожнього, чиє місце, де він постійно проживає чи зазвичай перебуває, не розташоване в межах Співтовариства. У такому випадку "постійно проживає чи зазвичай перебуває" означає місце, записане як таке у паспорті, посвідченні особи чи іншому документі, визнаному документом, що посвідчує особу, державою-членом, на території якої відбувається постачання.

Підтвердження вивозу подають за допомогою рахунку-фактури або іншого документа замість нього, з відміткою митниці на виїзді зі Співтовариства.

Кожна держава-член повинна надсилати Комісії зразки печаток, які вона використовує для виконання відміток, зазначеного у другому підпараграфі. Комісія повинна пересилати цю інформацію податковим органам інших держав-членів.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання товарів для заправлення і забезпечення провізією суден, які використовують для судноплавства у відкритому морі та перевозять пасажирів за винагороду, або використовують для цілей комерційної, промислової чи риболовної діяльності, або для рятування чи допомоги на морі, або для прибережного рибальства, за винятком провізії у випадку морських суден, які використовують для прибережного рибальства;

(b) постачання товарів для заправлення і забезпечення провізією бойових кораблів, що підпадають під код 8906 10 00 комбінованої номенклатури (CN), що залишають свою територію і прямують до портів або якірних стоянок за межами відповідної держави-члена;

(c) постачання, модифікацію, ремонт, технічне обслуговування, фрахтування та винаймання суден, зазначених у пункті (а), а також постачання, винаймання, ремонт та технічне обслуговування обладнання, включаючи рибальське обладнання, вбудоване або використовуване на таких суднах;

(d) надання послуг, інших ніж зазначені у пункті (с), для задоволення безпосередніх потреб морських суден, зазначених у пункті (а), або їх вантажів;

(e) постачання товарів для заправлення і забезпечення провізією повітряних суден, які використовують авіакомпанії, що працюють за винагороду переважно на міжнародних маршрутах;

(f) постачання, модифікацію, ремонт, технічне обслуговування, фрахтування та винаймання повітряних суден, зазначених у пункті (е), а також постачання, винаймання, ремонт та технічне обслуговування обладнання, вбудованого або використовуваного на них;

(g) надання послуг, інших ніж зазначені у пункті (f), для задоволення безпосередніх потреб повітряних суден, зазначених у пункті (е), або їх вантажів.

Португалія може вважати морські та повітряні перевезення між островами, що становлять автономні регіони Азорських островів та Мадейри, а також між цими регіонами та материковою частиною, міжнародними перевезеннями.

1. Комісія повинна, за доцільності, якнайшвидше надати Раді пропозиції, розроблені для розмежування обсягу звільнень від оподаткування, передбачених у статті 148, та встановити детальні правила їх імплементації.

2. До набуття чинності положень, зазначених у параграфі 1, держави-члени можуть обмежувати обсяг звільнень від оподаткування, передбачених в пунктах (а) та (b) статті 148.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання товарів або надання послуг згідно з дипломатичними та консульськими домовленостями;

(аа) постачання товарів або надання послуг Європейському Співтовариству, Європейському Співтовариству з атомної енергії, Європейському центральному банку або Європейському інвестиційному банку чи органам, створеним Співтовариствами, до яких застосовують Протокол від 8 квітня 1965 року про привілеї та імунітети Європейських Співтовариств , в межах та згідно з умовами згаданого Протоколу та угод про його імплементацію або угод про штаб-квартири, якщо це не призводить до спотворення конкуренції;

(b) постачання товарів або надання послуг міжнародним організаціям, іншим ніж зазначені в пункті (аа), визнаним як такі органами публічної влади держав-членів, що приймають, а також членам таких організацій, у межах та згідно з умовами, передбаченими міжнародними конвенціями про створення таких організацій або угодами про штаб-квартири;

(h) постачання товарів або надання послуг в межах держави-члена, що є стороною Північноатлантичного Договору , призначених або для збройних сил інших держав, які є сторонами Договору, для використання цими збройними силами чи цивільним персоналом, що їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів чи їдалень, коли такі сили беруть участь у спільних оборонних діях;

(h) постачання товарів або надання послуг іншій державі-члену, призначених для збройних сил будь-якої держави, що є стороною Північноатлантичного Договору , іншої ніж держава-член кінцевого призначення, для використання цими силами чи цивільним персоналом, що їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів чи їдалень, коли такі сили беруть участь у спільних оборонних діях;

(i) постачання товарів або надання послуг збройним силам Великобританії, що базуються на острові Кіпр згідно з Угодою про утворення Республіки Кіпр від 16 серпня 1960 року, призначених для використання такими збройними силами чи цивільним персоналом, який їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів чи їдалень;

До ухвалення спільних правил оподаткування звільнення від оподаткування, передбачені в першому підпараграфі, повинні підлягати обмеженням, встановленим державою-членом, що приймає.

2. У випадках, коли товари не відправляють або не перевозять з держави-члена, в якій відбувається постачання, та у випадку послуг, звільнення від оподаткування може бути надане шляхом відшкодування ПДВ.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування постачання золота до центральних банків.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування надання послуг посередниками, які діють від імені та за дорученням іншої особи, якщо вони беруть участь у операціях, зазначених у главах 6, 7 та 8, або операціях, які здійснюють за межами Співтовариства.

Звільнення від оподаткування, зазначене в першому параграфі, не застосовують до туристичних агентів, що від імені та за дорученням подорожніх надають послуги, які виконують в інших державах-членах.

Для цілей цієї секції "склади, інші ніж митні склади" у випадку підакцизних товарів означає місця, визначені як податкові склади згідно зі статтею 4(b) Директиви 92/12/ЄЕС , а у випадку непідакцизних товарів - місця, визначені як такі державами-членами.

Без обмеження інших податкових положень Співтовариства, держави-члени можуть, після консультації з Комітетом із ПДВ, вжити спеціальних заходів, розроблених для звільнення від оподаткування усіх або деяких операцій, зазначених у цій секції, за умови, що такі заходи не спрямовані на кінцеве використання або споживання, а сума ПДВ, що підлягає сплаті після припинення режимів чи ситуацій, зазначених у цій секції, відповідає сумі податку, яка підлягала б сплаті, якби кожна з таких операцій оподатковувалася на своїй території.

1. Держави-члени можуть звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання товарів, призначених для пред'явлення до митного огляду та, де це застосовно, поміщення на тимчасове зберігання;

(b) постачання товарів, призначених для поміщення у вільну зону або у вільний склад;

(c) постачання товарів, призначених для поміщення під режим митного складу або режим переробки на митній території;

(d) постачання товарів, призначених для допущення в територіальні води для їх встановлення на бурових або добувних платформах для цілей будівництва, ремонту, технічного обслуговування, перебудови або оснащення таких платформ або для цілей з'єднання таких бурових або добувних платформ з материком;

(e) постачання товарів, призначених для допущення в територіальні води для цілей заправлення і забезпечення провізією бурових або добувних платформ.

2. Місцями, зазначеними в параграфі 1, повинні бути місця, визначені як такі чинними митними положеннями Співтовариства.

1. Держави-члени можуть звільняти від оподаткування такі операції:

(a) ввіз товарів, призначених для поміщення під режим складу, інший ніж режим митного складу.

(b) постачання товарів, призначених для поміщення в межах території відповідної держави під режим складу, інший ніж режим митного складу.

2. Держави-члени можуть не передбачати режим складу, інший ніж режим митного складу, для непідакцизних товарів, якщо такі товари призначають для постачання на стадії роздрібного продажу.

1. Як відступ від статті 157(2), держави-члени можуть передбачати режими складу, інші ніж режим митного складу, у таких випадках:

(a) якщо товари призначено для магазинів безмитної торгівлі для цілей постачання товарів, що підлягають перевезенню в особистому багажі подорожніх, що здійснюють перельоти або морські подорожі до третьої території або третьої країни, якщо таке постачання звільнено від оподаткування відповідно до пункту (b) статті 146(1);

(b) якщо товари призначено для оподатковуваних осіб для цілей здійснення постачання подорожнім на борту повітряного судна або морського судна під час перельоту або морської подорожі у випадку, коли місце прибуття розташоване за межами Співтовариства;

(c) якщо товари призначено для оподатковуваних осіб для цілей здійснення постачання, звільненого від сплати ПДВ згідно зі статтею 151.

2. Якщо держави-члени використовують можливість звільнення від оподаткування, передбачену в пункті (а) параграфа 1, вони повинні вжити необхідних заходів для забезпечення правильного та прямого застосування цього звільнення та запобігання будь-яким ухилянням, уникненням або зловживанням.

3. Для цілей пункту (а) параграфа 1 "магазин безмитної торгівлі" означає будь-який заклад, розташований в аеропорту або порту, що відповідає умовам, встановленим компетентними органами публічної влади.

Держави-члени можуть звільняти від оподаткування надання послуг, пов'язаних з постачанням товарів, зазначених у статті 156, статті 157(1)(b) або статті 158.

1. Держави-члени можуть звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання товарів чи надання послуг, здійснюване у місцях, зазначених у статті 156(1), якщо одна з ситуацій, визначених у цій статті, все ще дійсна на їхній території;

(b) постачання товарів чи надання послуг, здійснюване у місцях, зазначених у статті 157(1)(b) або статті 158, якщо одна з ситуацій, визначених у статті 157(1)(b) або 158(1), все ще дійсна на їхній території.

2. Якщо держави-члени використовують можливість, передбачену в пункті (а) параграфа 1 щодо операцій, здійснюваних на митних складах, вони повинні вжити необхідних заходів для забезпечення можливості застосування режимів складів, інших ніж режим митного складу, згідно з якими пункт (b) параграфа 1 може бути застосований до тих самих операцій, коли вони стосуються товарів, перелічених у додатку V, і їх здійснюють на складах, інших ніж митні склади.

Держави-члени можуть звільняти від оподаткування такі товари та пов'язані з ними послуги:

(a) постачання товарів, зазначених в першому параграфі статті 30, поки вони залишаються під режимом тимчасового ввезення із повним звільненням від ввізного мита, або режимом зовнішнього транзиту;

(b) постачання товарів, зазначених у другому параграфі статті 30, поки вони залишаються під режимом транзиту в межах Співтовариства, зазначеним у статті 276.

У разі використання державами-членами можливості, передбаченої в цій секції, вони повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб придбання товарів в межах Співтовариства, призначених для поміщення під один із режимів або одну із ситуацій, зазначених у статті 156, статті 157(1)(b) або статті 158, охоплювалося тими самими положеннями, що і постачання товарів, яке здійснюють на їхній території за тих самих умов.

Якщо завершується перебування товарів під режимами чи ситуаціями, зазначеними в цій секції, що призводить до ввозу для цілей статті 61, держава-член ввозу повинна вживати необхідних заходів для запобігання подвійному оподаткуванню.

1. Держави-члени можуть, після консультації з Комітетом із ПДВ, звільняти від оподаткування наведені нижче операції, здійснювані оподатковуваною особою або призначені для неї, в межах суми, що дорівнює вартості вивозу, здійсненого такою оподатковуваною особою протягом попередніх 12 місяців:

(a) придбання товарів у межах Співтовариства оподатковуваною особою, а також ввіз та постачання товарів оподатковуваній особі для їх вивозу зі Співтовариства у незмінному стані або після оброблення;

(b) надання послуг, пов'язаних із експортною господарською діяльністю оподатковуваної особи.

2. Якщо держави-члени використовують можливість звільнення від оподаткування згідно з параграфом 1, вони повинні, після консультацій із Комітетом з ПДВ, застосовувати таке звільнення також до операцій, пов'язаних із постачаннями, які здійснює оподатковувана особа відповідно до умов, визначених у статті 138, в межах суми, що дорівнює вартості постачань, здійснених такою особою відповідно до тих самих умов протягом попередніх 12 місяців.

Держави-члени можуть установлювати спільну максимальну суму для операцій, які вони звільняють від оподаткування відповідно до статті 164.

Комісія повинна, за доцільності, якнайшвидше надати Раді пропозиції щодо спільних заходів із застосування ПДВ до операцій, зазначених у секціях 1 і 2.

Право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає у момент виникнення податкового зобов'язання з податку, що може бути віднесений на зменшення податкового зобов'язання.

Держави-члени можуть передбачити в рамках необов'язкової схеми, щоб застосування права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання оподатковуваної особи, виникнення податкового зобов'язання з ПДВ якої відбувається лише згідно зі статтею 66(b), відкладалося, поки ПДВ на товари, які їй постачають, чи послуги, які їй надають, не буде сплачено її постачальнику/надавачу.

Держави-члени, що застосовують необов'язкову схему, зазначену в першому параграфі, повинні встановити порогове значення для оподатковуваних осіб, які використовують схему на своїй території, на основі річного обігу оподатковуваної особи, розрахованого відповідно до статті 288. Таке порогове значення не може перевищувати 500000 євро або їх еквівалент у національній валюті. Держави-члени можуть збільшити таке порогове значення до 2000000 євро або їх еквіваленту в національній валюті після консультації з Комітетом із ПДВ. Однак, проведення такої консультації з Комітетом із ПДВ є необов'язковим для держав-членів, які застосовували порогове значення, що перевищує 500000 євро або їх еквівалент у національній валюті станом на 31 грудня 2012 року.

Держави-члени повинні повідомляти Комітет із ПДВ про національні законодавчі інструменти, ухвалені відповідно до першого параграфа.

Якщо товари та послуги використовують для цілей оподатковуваних операцій оподатковуваної особи, оподатковувана особа повинна мати право у державі-члені, в якій вона здійснює такі операції, відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, який вона зобов'язана сплатити, таке:

(a) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений в цій державі-члені стосовно постачання товарів або надання послуг, яке здійснено або буде здійснено іншою оподатковуваною особою;

(b) ПДВ, що підлягає сплаті стосовно операцій, які вважають постачанням товарів або наданням послуг відповідно до статті 18(а) та статті 27;