Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість

Відповідні держави-члени повинні встановлювати детальні правила, що регулюють використання можливості вибору, зазначеної в першому підпараграфі, що в будь-якому разі повинна охоплювати період тривалістю щонайменше два календарних роки.

Статті 33 та 34 не застосовують до постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено в пунктах (1)-(4) статті 311(1), а також до постачання вживаних транспортних засобів, як визначено у статті 327(3), що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з відповідними спеціальними положеннями.

Якщо товари, відправлені або перевезені постачальником, замовником або третьою особою, встановлюють або монтують з випробувальним пробігом або запуском чи без нього, постачальником або за його дорученням, то місцем постачання вважають місце, в якому товари було встановлено або змонтовано.

Якщо встановлення або монтаж здійснюють в державі-члені, іншій ніж держава-член постачальника, то держава-член, на чиїй території здійснюють встановлення або монтаж, повинна вживати необхідних заходів для уникнення подвійного оподаткування у такій державі-члені.

1. Якщо постачання товарів здійснюють на борт морських суден, повітряних суден або на потяги на ділянці пасажирського перевезення, що його здійснюють в межах Співтовариства, місцем постачання вважають пункт відправлення пасажирського перевезення.

2. Для цілей параграфа 1 "ділянка пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства" означає ділянку, на якій здійснюють таке перевезення без зупинок за межами Співтовариства, між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського перевезення.

"Пункт відправлення пасажирського перевезення" означає перший за графіком пункт посадки пасажирів у межах Співтовариства, де це застосовно, після зупинки за межами Співтовариства.

"Пункт прибуття пасажирського перевезення" означає останній за графіком пункт висадки у межах Співтовариства пасажирів, що здійснили посадку в Співтоваристві, де це застосовно, перед зупинкою за межами Співтовариства.

У випадку поїздки в обидва кінці зворотну частину маршруту вважають окремою операцією з перевезення.

3. Комісія повинна за першої нагоди надати Раді звіт, в супроводі, за необхідності, відповідних пропозицій, про місце оподаткування постачання товарів, призначених для споживання на борту, та надання послуг, включно з ресторанними послугами, пасажирам на борту морських суден, повітряних суден або в потягах.

Перед ухваленням пропозицій, зазначених у першому підпараграфі, держави-члени можуть звільнити або продовжувати звільняти від оподаткування постачання товарів для споживання на борту, з правом на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, операції з постачання товарів для споживання на борту, для яких місце оподаткування визначається згідно з параграфом 1.

1. У випадку постачання газу через систему постачання природного газу, розташовану на території Співтовариства, або через будь-яку мережу, з'єднану з такою системою, постачання електроенергії або постачання теплової енергії чи енергії для охолоджування через опалювальні або охолоджувальні мережі оподатковуваному дилеру місцем постачання вважають місце, де оподатковуваний дилер веде господарську діяльність або де він має фіксований осідок, до якого здійснюють постачання товарів, або, за відсутності такого місця ведення господарської діяльності чи фіксованого осідку, - місце, де він постійно проживає чи зазвичай перебуває.

2. Для цілей параграфа 1 "оподатковуваний дилер" означає оподатковувану особу, чиїм основним видом діяльності у зв'язку із закупівлею газу, електроенергії, теплової енергії або енергії для охолоджування є перепродаж цих продуктів і чиє власне споживання цих продуктів є незначним.

У випадку постачання газу через систему постачання природного газу, розташовану на території Співтовариства або через будь-яку мережу, з'єднану з такою системою, постачання електроенергії або постачання теплової енергії чи енергії для охолоджування через опалювальні або охолоджувальні мережі, якщо таке постачання не охоплене в статті 38, місцем постачання вважають місце фактичного використання та споживання товарів замовником.

Якщо замовник фактично не споживає газ, електроенергію, теплову енергію або енергію для охолоджування повністю або частково, ці неспожиті товари вважають такими, що їх використано і спожито в місці, де замовник веде господарську діяльність або має фіксований осідок, до якого постачають товари. За відсутності такого місця ведення господарської діяльності або фіксованого осідку вважають, що замовник використав і спожив товари у місці, де він постійно проживає чи зазвичай перебуває.

Місцем придбання товарів у межах Співтовариства вважають місце, в якому завершується відправлення або перевезення товарів особі, що їх придбаває.

Без обмеження статті 40, місцем придбання товарів у межах Співтовариства, зазначеним в статті 2(1)(b)(i), вважають місце на території держави-члена, що видала ідентифікаційний номер платника ПДВ, під яким особа, що придбаває товари, здійснила таке придбання, за винятком випадків, коли особа, що придбаває товари, доводить, що ПДВ було справлено з такого придбання відповідно до статті 40.

Якщо ПДВ справляють із придбання згідно з першим параграфом, а потім справляють, згідно зі статтею 40, до придбання в державі-члені, в якій завершується відправлення або перевезення товарів, то базу оподаткування відповідним зменшують в тій державі-члені, що видала ідентифікаційний номер платника ПДВ, під яким особа, що придбала товари, здійснила таке придбання.

Перший параграф статті 41 не застосовують, а ПДВ вважають справленим з придбання товарів у межах Співтовариства відповідно до статті 40 у разі виконання таких умов:

(a) особа, що здійснює придбання товарів, довела, що вона здійснила придбання в межах Співтовариства для цілей подальшого постачання в межах території держави-члена, визначеної згідно зі статтею 40, у зв'язку з чим особу, якій постачають, було визначено як особу, відповідальну за сплату ПДВ згідно зі статтею 197;

(b) особа, що здійснює придбання товарів, виконала обов'язки, встановлені у статті 65, стосовно подання зведеного звіту.

Для цілей застосування правил щодо місця надання послуг:

1. оподатковувану особу, яка також провадить види діяльності або операції, що їх не вважають оподатковуваним постачанням товарів або наданням послуг відповідно до статті 2(1), вважають оподатковуваною особою стосовно усіх наданих їй послуг;

2. неоподатковувану юридичну особу, яку ідентифікують для цілей ПДВ, вважають оподатковуваною особою.

Місцем надання послуг оподатковуваній особі, що діє як така, є місце, у якому така особа веде господарську діяльність. Однак, якщо такі послуги надають фіксованому осідку оподатковуваної особи, розташованому в місці, іншому ніж місце ведення нею господарської діяльності, місцем надання таких послуг є місце, де розташований такий фіксований осідок. За відсутності такого місця осідку або фіксованого осідку місцем надання послуг вважають місце, де оподатковувана особа, що отримує ці послуги, постійного проживає чи зазвичай перебуває.

Місцем надання послуг оподатковуваній особі є місце, у якому надавач веде господарську діяльність. Однак, якщо такі послуги надаються з фіксованого осідку надавача, що розташований в місці, іншому ніж його місце ведення господарської діяльності, місцем надання таких послуг є такий фіксований осідок. За відсутності такого місця осідку або фіксованого осідку місцем надання послуг вважають місце, де надавач постійно проживає чи зазвичай перебуває.

Місцем надання послуг неоподатковуваній особі посередником, що діє від імені та за дорученням іншої особи, є місце, у якому здійснюється основна операція відповідно до цієї Директиви.

Місцем надання послуг, пов'язаних з нерухомим майном, включаючи послуги експертів та агентів з нерухомості, послуг розміщення в готельному секторі або в секторах з подібними функціями, таких як табори відпочинку або зони відпочинку, облаштованих для використання як кемпінги, надання прав на користування нерухомим майном та послугами для підготовки та координування будівельних робіт на кшталт послуг архітекторів та фірм, що здійснюють нагляд на місцях, є місце розташування нерухомого майна.

Місцем надання послуг із пасажирських перевезень є місце, в якому відбувається перевезення, пропорційно до подоланої відстані.

Місцем надання послуг із перевезення товарів, інших ніж перевезення товарів в межах Співтовариства, неоподатковуваним особам є місце, в якому відбувається перевезення, пропорційно до подоланої відстані.

Місцем надання послуг із перевезення товарів у межах Співтовариства неоподатковуваним особам, є місце відправлення.

"Перевезення товарів у межах Співтовариства" означає будь-яке перевезення товарів у випадку, коли місце відправлення та місце прибуття розташоване на територіях двох різних держав-членів.

"Місце відправлення" означає місце, в якому фактично розпочинається перевезення товарів, незалежно від відстаней, подоланих для досягнення місця, в якому перебувають товари, а "місце прибуття" означає місце, в якому перевезення товарів фактично завершується.

Державам-членам не потрібно справляти ПДВ з тієї частини перевезення товарів у межах Співтовариства з неоподатковуваних осіб, яка відбувається у водах, що не є частиною території Співтовариства.

Місцем надання послуг, пов'язаних із допуском до культурних, мистецьких, спортивних, наукових, освітніх, розважальних та подібних заходів, таких як ярмарки та виставки, а також допоміжних послуг, пов'язаних з допуском, що їх надають оподатковуваній особі, є місце, де такі заходи фактично відбуваються.

1. Місцем надання послуг та допоміжних послуг, пов'язаних із культурними, мистецькими, спортивними, науковими, освітніми, розважальними або подібними видами діяльності на кшталт ярмарок та виставок, включно з наданням послуг організаторів таких видів діяльності, що їх постачають неоподатковуваній особі, є місце, де фактично виконують такі види діяльності.

2. Місцем надання наведених нижче послуг неоподатковуваній особі є місце, де такі послуги виконують фізично:

(a) допоміжні види діяльності, пов'язані з транспортними послугами на кшталт навантаження та розвантаження, оброблення вантажу та подібні види діяльності;

(b) оцінювання рухомого матеріального майна та пов'язані з ним роботи.

Місцем надання ресторанних та кейтерингових послуг, інших ніж ті, що їх фізично виконують на борту морських суден, повітряних суден або в потягах у сфері пасажирських перевезень, здійснюваних у межах Співтовариства, є місце, де такі послуги виконують фізично.

1. Місцем короткострокового винаймання транспортного засобу є місце, де транспортний засіб фактично передають у розпорядження замовника.

2. Місцем винаймання, іншого ніж короткострокове винаймання, транспортного засобу неоподатковуваною особою є місце, де замовник має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває.

Однак місцем винаймання, іншого ніж короткострокове винаймання, прогулянкового судна неоподатковуваною особою є місце, де прогулянкове судно фактично передають у розпорядження замовника, якщо цю послугу фактично надає надавач з місця ведення ним господарської діяльності або фіксованого осідку, розташованого у такому місці.

3. Для цілей параграфів 1 і 2 "короткострокове" означає безперервне володіння або використання транспортного засобу протягом періоду тривалістю не більше тридцяти днів, а у випадку суден - не більше 90 днів.

1. Місцем надання ресторанних та кейтерингових послуг, що їх фізично виконують на борту морських суден, повітряних суден або в потягах на ділянці пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства, є пункт відправлення пасажирського перевезення.

2. Для цілей параграфа 1 "ділянка пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства" означає ділянку, на якій здійснюють таке перевезення без зупинок за межами Співтовариства, між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського перевезення.

"Пункт відправлення пасажирського перевезення" означає перший за графіком пункт посадки пасажирів у межах Співтовариства, де це застосовно, після зупинки за межами Співтовариства.

"Пункт прибуття пасажирського перевезення" означає останній за графіком пункт висадки у межах Співтовариства пасажирів, що здійснили посадку в Співтоваристві, де це застосовно, перед зупинкою за межами Співтовариства.

У випадку поїздки в обидва кінці зворотну частину маршруту вважають окремою операцією з перевезення.

Місцем надання наведених нижче послуг неоподатковуваній особі є місце, де ця особа веде господарську діяльність, постійно проживає чи зазвичай перебуває:

(a) телекомунікаційні послуги;

(b) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

(c) послуги, які постачають в електронній формі, зокрема послуги, зазначені в додатку II.

Якщо надавач послуги і замовник спілкуються за допомогою електронної пошти, це саме по собі не означає, що надана послуга є послугою, яку надають в електронній формі.

Місцем надання наведених нижче послуг неоподатковуваній особі, що має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває за межами Співтовариства, є місце, де ця особа має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває:

(a) передання та відступлення авторських прав, патентів, ліцензій, знаків для товарів і послуг та подібних прав;

(b) рекламні послуги;

(c) послуги консультантів, інженерів, консалтингових фірм, юристів, бухгалтерів, та інші подібні послуги, а також опрацювання даних та надання інформації;

(d) зобов'язання повного або часткового утримання від здійснення господарської діяльності або користування правом, зазначеним в цій статті;

(e) банківські, фінансові та страхові операції, включно з перестрахуванням, за винятком найму сейфів;

(f) постачання персоналу;

(g) надання в оренду рухомого матеріального майна, за винятком всіх видів транспортних засобів;

(h) надання доступу до системи постачання природного газу, розташованої на території Співтовариства або до будь-якої мережі, з'єднаної з такою системою, до системи електропостачання або до опалювальних чи охолоджувальних мереж, або передання чи розподілення через ці системи або мережі, а також надання інших послуг, безпосередньо пов'язаних з ними.

Стосовно послуг, місце надання яких визначено у статтях 44, 45, 56, 58 та 59, для уникнення подвійного оподаткування, неоподаткування або спотворення конкуренції, держави-члени можуть:

(a) вважати місце надання будь-яких або всіх таких послуг, якщо воно розташоване на їхній території, таким, що розташоване за межами Співтовариства, якщо фактичне користування цими послугами та їх споживання відбувається за межами Співтовариства;

(b) вважати місце надання будь-яких або всіх таких послуг, якщо воно розташоване за межами Співтовариства, таким, що розташоване на їхній території, якщо фактичне користування цими послугами та їх споживання відбувається на їхній території.

Місцем ввозу товарів є держава-член, на чиїй території товари перебувають після прибуття до Співтовариства.

Як відступ від статті 60, якщо після прибуття до Співтовариства товари, які не випущено у вільний обіг, поміщають під один із режимів чи ситуацій, зазначених у статті 156, або під режим тимчасового ввезення з повним звільненням від ввізного мита, або під режим зовнішнього транзиту, то місцем ввозу таких товарів є держава-член, на території якої завершується перебування товарів під такими режимами чи ситуаціями.

Подібним чином, якщо після прибуття до Співтовариства товари, що перебувають у вільному обігу, поміщають під один із режимів чи ситуацій, зазначених у статтях 276 та 277, то місцем ввозу є держава-член, на території якої завершується перебування товарів під такими режимами чи ситуаціями.

Для цілей цієї Директиви:

(1) "факт виникнення податкового зобов'язання" означає подію, в силу якої виконуються юридичні умови, необхідні для виникнення податкового зобов'язання з ПДВ;

(2) "податкове зобов'язання з ПДВ" виникає тоді, коли податковий орган на законних підставах отримує право у певний момент вимагати сплати податку від особи, яка зобов'язана його сплачувати, хоча строк сплати може бути відкладено.

Факт виникнення податкового зобов'язання має місце, а податкове зобов'язання з ПДВ виникає тоді, коли відбувається постачання товарів або надання послуг.

1. Якщо постачання товарів, інше ніж оренда товарів на певний строк чи продаж товарів у розстрочку, як зазначено в пункті (b) статті 14(2), або надання послуг продовжують відображатися у виписках з рахунку чи генерують подальші платежі, вони вважаються такими, що закінчуються після завершення періодів, яких стосуються такі виписки з рахунку або платежі.

2. Безперервне постачання протягом періоду більше одного календарного місяця товарів, які відправляють або транспортують до держави-члена, іншої ніж та, в якій розпочинають відправлення чи перевезення таких товарів, і постачання яких не оподатковують ПДВ або передання яких до іншої держави-члена оподатковуваною особою для цілей її господарської діяльності не оподатковують ПДВ відповідно до умов, встановлених у статті 138, вважають завершеним після закінчення кожного календарного місяця до часу завершення постачання.

Надання послуг, за які замовник сплачує ПДВ згідно зі статтею 196, які безперервно надають протягом періоду тривалістю довше одного року і які не передбачають виписок з рахунку або платежів протягом цього періоду, вважають завершеним після закінчення кожного календарного року до закінчення строку надання послуг.

Держави-члени можуть передбачати, щоб в окремих випадках, інших ніж зазначені у першому та другому підпараграфах, безперервне постачання товарів або надання послуг протягом певного періоду вважалося завершеним щонайменше з інтервалом в один рік.

Якщо платіж повинен бути здійснений на рахунок перед постачанням товарів або наданням послуг, податкове зобов'язання з ПДВ виникає після надходження платежу та на отриману суму.

Як відступ від статей 63, 64 та 65, держави-члени можуть передбачати, щоб податкове зобов'язання з ПДВ виникало за певних операцій чи щодо певних категорій оподатковуваних осіб з настанням одного з таких моментів:

(a) не пізніше моменту виставлення рахунку-фактури;

(b) не пізніше моменту отримання платежу;

(c) якщо рахунок-фактуру не виставлено або виставлено із запізненням, у межах визначеного часу не пізніше закінчення строку виставлення рахунків-фактур, встановленого державами-членами відповідно до другого параграфа статті 222, або, якщо такий строк не встановлено державою-членом - у межах визначеного періоду з дати факту виникнення податкового зобов'язання.

Однак відступ, передбачений у першому параграфі, не застосовують до надання послуг, щодо яких ПДВ сплачує замовник згідно зі статтею 196, а також до постачань або передання товарів, зазначених у статті 67.

Якщо згідно з умовами, встановленими у статті 138, постачання товарів, відправлених або перевезених до держави-члена, іншої ніж та, в якій починається відправлення чи перевезення товарів, не оподатковують ПДВ або передання товарів до іншої держави-члена оподатковуваною особою для цілей її господарської діяльності не оподатковують ПДВ, то податкове зобов'язання з ПДВ виникає після виставлення рахунку-фактури або після закінчення граничного строку, зазначеного в першому параграфі статті 222, якщо до цього часу рахунок-фактуру не було виставлено.

Статтю 64(1), третій підпараграф статті 64(2) та статтю 65 не застосовують щодо постачань та передання товарів, зазначених у першому параграфі.

Факт виникнення податкового зобов'язання має місце тоді, коли здійснюють придбання товарів у межах Співтовариства.

Придбання товарів у межах Співтовариства вважають здійсненим, якщо постачання подібних товарів вважають виконаним в межах території відповідної держави-члена.

У випадку придбання товарів у межах Співтовариства, податкове зобов'язання з ПДВ виникає після виставлення рахунку-фактури або після закінчення граничного строку, зазначеного в першому параграфі статті 222, якщо до цього часу рахунок-фактуру не було виставлено.

Факт виникнення податкового зобов'язання має місце, а податкове зобов'язання з ПДВ виникає в момент ввозу товарів.

1. Якщо після прибуття до Співтовариства товари поміщають під один з режимів чи одну із ситуацій, зазначених у статтях 156, 276 та 277, або під режим тимчасового ввезення, що передбачає повне звільнення від ввізного мита, або під режим зовнішнього транзиту, факт виникнення податкового зобов'язання має місце, а податкове зобов'язання з ПДВ виникає лише тоді, коли завершується перебування товарів під такими режимами чи ситуаціями.

Однак, якщо ввезені товари оподатковують митними зборами, сільськогосподарськими зборами або рівнозначними обов'язковими платежами, встановленими згідно зі спільною політикою, факт виникнення податкового зобов'язання має місце, а податкове зобов'язання з ПДВ виникає тоді, коли має місце факт виникнення податкового зобов'язання стосовно таких зборів і виникає зобов'язання з їх сплати.

2. Якщо ввезені товари не підпадають під жоден зі зборів, зазначених у другому підпараграфі параграфа 1, держави-члени застосовують чинні положення, що регулюють митні збори, стосовно факту виникнення податкового зобов'язання та моменту виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

Для цілей цієї Директиви "ринкова вартість" означає повну суму, яку повинен був би сплатити замовник для отримання відповідних товарів або послуг у відповідний час на тому самому етапі реалізації, на якому відбувається постачання товарів або надання послуг, за умов добросовісної конкуренції (на умовах "витягнутої руки"), незалежному постачальникові в межах території держави-члена, в якій постачання підлягає оподаткуванню.

Якщо неможливо визначити порівнюване постачання товарів, то "ринкова вартість" означає:

(1) стосовно товарів - суму, не меншу за ціну купівлі товарів або подібних товарів, або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначену на момент постачання;

(2) стосовно послуг - суму, не меншу за повну вартість витрат на надання послуги, що виникли в оподатковуваної особи.

Стосовно постачання товарів або надання послуг, інших ніж зазначені у статтях 74-77, база оподаткування повинна включати усе, що становить винагороду, яку постачальник отримав чи повинен отримати в обмін на постачання/надання від замовника або третьої сторони, включаючи субсидії, безпосередньо пов'язані з ціною постачання.

Якщо оподатковувана особа використовує товари, що становлять частину її господарських засобів, або розпоряджається ними, або якщо товари утримує оподатковувана особа або її правонаступники, у випадку припинення нею ведення оподатковуваної економічної діяльності, зазначеної у статтях 16 та 18, базою оподаткування повинна бути ціна купівлі товарів чи подібних товарів, або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначена на момент використання, розпорядження або утримання.

Стосовно надання послуг, зазначених у статті 26, якщо товари, що становлять частину господарських засобів, використовують для приватних цілей, або послуги надають безоплатно, базою оподаткування повинна бути повна вартість витрат, що виникли у оподатковуваної особи у зв'язку з наданням таких послуг.

Стосовно постачання товарів, яке полягає у їх переданні до іншої держави-члена, базою оподаткування повинна бути ціна купівлі товарів або подібних товарів, або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначена на момент передання.

Стосовно надання оподатковуваною особою послуги для цілей її господарської діяльності, як зазначено у статті 27, базою оподаткування повинна бути ринкова вартість наданої послуги.

База оподаткування включає такі елементи:

(a) податки, мита, збори та обов'язкові платежі, за винятком самого ПДВ;

(b) додаткові витрати на кшталт витрат на сплату комісії, пакування, перевезення та страхування, за які постачальник виставляє замовникові рахунок.

Для цілей пункту (b) першого параграфа держави-члени можуть вважати витрати, передбачені в окремій угоді, додатковими витратами.

База оподаткування не включає такі елементи:

(a) зниження ціни у вигляді знижки за дострокову оплату;

(b) знижки та часткові повернення коштів, надані замовникові та отримані ним в під час постачання;

(c) суми, отримані оподатковуваною особою від замовника, на кшталт повернення витрат, виниклих від імені та за дорученням замовника, та внесені до бухгалтерського обліку на проміжний рахунок.

Оподатковувана особа повинна надавати підтвердження фактичної суми витрат, зазначених у пункті (c) першого параграфа, і не може відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, що міг бути нарахований.

1. Для запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування держави-члени можуть у будь-якому із зазначених нижче випадків вживати заходів для забезпечення того, щоб базою оподаткування стосовно постачання товарів або надання послуг із залученням родинних або інших близьких особистих зв'язків, відносин управління, власності, членства, фінансових або юридичних зв'язків, визначених державою-членом, була ринкова вартість:

(а) якщо винагорода нижча за ринкову ціну, а отримувач постачання не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтями 167-171 тастаттями 173-177;

(б) якщо винагорода нижча за ринкову ціну, постачальник не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177, а постачання підлягає звільненню від оподаткування згідно зі статтями 132, 135, 136, 371, 375, 376, 377, 378(2), 379(2)або статтями 380-390c;

(с) якщо винагорода вища за ринкову ціну, а постачальник не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177.

Для цілей першого підпараграфа до юридичних зв'язків можуть належати відносини між працедавцем та найманим працівником або членами родини працівника, або іншими тісно пов'язаними особами.

2. Якщо держави-члени використовують можливість, передбачену в параграфі 1, вони можуть обмежувати категорії постачальників або отримувачів, до яких застосовують ці заходи.

3. Держави-члени повинні повідомляти Комітет із ПДВ про національні законодавчі інструменти, ухвалені згідно з параграфом 1, якщо такі інструменти відрізняються від інструментів, дозволених Радою до 13 серпня 2006 року згідно зі статтею 27 (1)-(4) Директиви 77/388/ЄЕС, що продовжують діяти згідно з параграфом 1 цієї статті.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року не використали можливість застосування зниженої ставки згідно зі статтею 98, можуть, у випадку використання можливості згідно зі статтею 89, передбачити, щоб стосовно постачання витворів мистецтва, як зазначено у статті 103(2), база оподаткування дорівнювала частині суми, визначеної відповідно до статей 73, 74, 76, 78 та 79.

Частину, зазначену в першому параграфі, визначають у такий спосіб, щоб ПДВ, що підлягає сплаті, дорівнював принаймні 5 % суми, визначеної відповідно до статей 73, 74, 76, 78 та 79.

Держави-члени можуть передбачити, щоб для постачання товарів і надання послуг база оподаткування включала вартість звільненого від оподаткування інвестиційного золота у розумінні статті 346, яке було надане замовником для використання як основи для оброблення і яке внаслідок цього втрачає статус інвестиційного золота, звільненого від ПДВ, під час постачання таких товарів і надання таких послуг. Як вартість повинна використовуватися ринкова вартість інвестиційного золота на момент постачання таких товарів або надання таких послуг.

Стосовно придбання товарів у межах Співтовариства базу оподаткування визначають на основі тих самих елементів, які використовують відповідно до глави 2 задля визначення бази оподаткування для постачання тих самих товарів у межах території відповідної держави-члена. У випадку операцій, що їх вважають придбанням у межах Співтовариства товарів, зазначених у статтях 21 і 22, базою оподаткування повинна бути ціна купівлі товарів або подібних товарів, або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначена на момент постачання.

1. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб забезпечити включення до бази оподаткування акцизного збору, який сплатила або повинна сплатити особа, що здійснює придбання у межах Співтовариства підакцизного продукту, відповідно до пункту (a) першого параграфа статті 78.

2. Якщо після здійснення придбання товарів у межах Співтовариства особа, що придбала товари, отримує відшкодування акцизного збору, сплаченого в державі-члені, в якій почалося відправлення чи перевезення товарів, база оподаткування повинна бути відповідним чином зменшена в державі-члені, на території якої було здійснено придбання.

Стосовно ввозу товарів базою оподаткування повинна бути митна вартість, визначена відповідно до чинних положень Співтовариства.

1. База оподаткування повинна включати такі елементи, якщо їх ще не включено:

(a) податки, мита, збори та інші обов'язкові платежі, які сплачують за межами держави-члена ввозу, а також ті, які сплачують з причини ввозу, окрім ПДВ, що підлягає утриманню;

(b) додаткові витрати на кшталт витрат на сплату комісії, пакування, перевезення та страхування, понесені до прибуття до першого місця призначення на території держави-члена ввозу, а також витрати, обумовлені перевезенням до іншого місця призначення в межах Співтовариства, якщо таке інше місце відоме на момент настання факту виникнення податкового зобов'язання.

2. Для цілей пункту (b) параграфа 1 "перше місце призначення" означає місце, зазначене у вантажній накладній чи в будь-якому іншому документі, за яким здійснюють ввіз товарів додержави-члена ввозу. Якщо таке місце не зазначено, то першим місцем призначення вважають місце першого передання вантажу в державі-члені ввозу.

База оподаткування не включає такі елементи:

(a) зниження ціни у вигляді знижки за дострокову оплату;

(b) знижки та часткові повернення коштів, надані замовникові та отримані ним під час ввозу.

Якщо товари, тимчасово вивезені зі Співтовариства, зворотно ввозять після ремонту, оброблення, адаптації, модернізації чи перероблення за межами Співтовариства, держави-члени повинні вживати заходів для забезпечення дії щодо таких товарів того самого режиму оподаткування ПДВ, який застосовували б щодо них у разі здійснення ремонту, оброблення, адаптації, модернізації чи перероблення на їхній території.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року не використали можливість застосування зниженої ставки згідно зі статтею 98, можуть передбачити, щоб база оподаткування стосовно ввозу витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено в пунктах (2), (3) і (4) статті 311(1), дорівнювала частині суми, визначеної відповідно до статей 85, 86 та 87.

Частину, зазначену в першому параграфі, визначають у такий спосіб, щоб ПДВ, що підлягає сплаті під час ввозу, дорівнював принаймні 5 % суми, визначеної відповідно до статей 85, 86 та 87.

1. У випадку скасування, відмови або повної чи часткової несплати, або в разі зниження ціни після здійснення постачання, база оподаткування повинна бути відповідним чином зменшена згідно з умовами, які повинні визначати держави-члени.

2. У випадку повної або часткової несплати держави-члени можуть відступати від параграфа 1.

1. Якщо елементи, які використовують для визначення бази оподаткування ввозу, виражені у валюті, іншій ніж валюта держави-члена, в якій відбувається визначення вартості, курс обміну валют визначають згідно з положеннями Співтовариства щодо розрахування митної вартості.

2. Якщо елементи, які використовують для визначення бази оподаткування операції, іншої ніж операція із ввозу товарів, виражена у валюті, іншій ніж валюта держави-члена, в якій відбувається визначення вартості, застосовним курсом обміну валют повинен бути останній курс продажу, зареєстрований на момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ на найрепрезентативнішому валютному ринку чи ринках відповідних держав-членів, або курс, визначений із покликанням на такий ринок чи такі ринки відповідно до правил, встановлених у цій державі-члені.

Держави-члени повинні натомість прийняти використання останнього курсу обміну, опублікованого Європейським центральним банком в момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ. Конвертацію валют, інших ніж євро, слід здійснювати з використанням курсу обміну євро для кожної валюти. Держави-члени можуть вимагати, щоб оподатковувана особа повідомляла їх про використання цієї можливості.

Однак, держави-члени можуть використовувати для деяких операцій, зазначених у першому підпараграфі, або для деяких категорій оподатковуваних осіб курс обміну, визначений згідно з чинними положеннями Співтовариства щодо розрахування вартості для митних цілей.

Стосовно витрат на пакувальний матеріал, що підлягає поверненню, держава-член може вжити один із таких заходів:

(a) виключити його з розрахування бази оподаткування та вжити необхідних заходів для забезпечення коригування цієї суми в разі неповернення пакувального матеріалу;

(b) включити його до розрахування бази оподаткування та вжити необхідних заходів для забезпечення коригування цієї суми в разі фактичного повернення пакувального матеріалу.

До операцій, що підлягають оподаткуванню, застосовують ставку, чинну на момент факту виникнення податкового зобов'язання.

Однак, у зазначених нижче ситуаціях застосовують ставку, чинну на момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ:

(a) у випадках, зазначених у статтях 65 та 66;

(b) у випадку придбання товарів у межах Співтовариства;

(c) у випадках, пов'язаних зі ввозом товарів, зазначених у другому підпараграфі статті 71(1) та статті 71(2).

1. Ставкою, застосовною до придбання товарів у межах Співтовариства повинна бути ставка, яку застосовують до постачання подібних товарів у межах території відповідної держави-члена.

2. З урахуванням можливості застосування згідно зі статтею 103(1) зниженої ставки на ввіз витворів мистецтва, предметів колекціонування чи антикваріату, ставкою, застосовною до ввозу товарів повинна бути ставка, яку застосовують до постачання подібних товарів у межах території держави-члена.

У разі зміни ставок, держави-члени можуть, у випадках, зазначених у статтях 65 та 66, вносити корективи для врахування ставки, застосовної на момент постачання товарів або надання послуг.

Держави-члени можуть також ухвалювати всі необхідні перехідні інструменти.

Держави-члени застосовують стандартну ставку ПДВ, яку кожна держава-член повинна встановлювати як відсоток від бази оподаткування, і яка повинна бути однаковою як для постачання товарів, так і для надання послуг.

З 1 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року стандартна ставка не може бути нижчою за 15 %.

1. Держави-члени можуть застосовувати одну або дві знижені ставки.

2. Знижені ставки застосовують лише до постачання товарів або надання послуг, що належать до категорій, встановлених у додатку III.

Знижені ставки не застосовують до послуг, які надають в електронній формі.

3. Під час застосування до категорій товарів знижених ставок, передбачених у параграфі 1, держави-члени можуть використовувати Комбіновану номенклатуру для того, щоб точно визначити охоплення відповідної категорії.

1. Знижені ставки слід встановлювати як відсоток від бази оподаткування, який не може бути нижчим за 5 %.

2. Кожну знижену ставку встановлюють таким чином, щоб сума ПДВ, отримана внаслідок її застосування, давала можливість нормального віднесення на зменшення податкового зобов'язання в повному обсязі суми ПДВ, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177.

На підставі звіту Комісії Рада, починаючи з 1994 року, повинна переглядати сферу застосування знижених ставок раз на два роки.

Відповідно до статті 93 Договору Рада може ухвалювати рішення про внесення змін до списку товарів і послуг, встановленого у додатку III.

До 30 червня 2007 року Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді загальний звіт з оцінкою впливу застосування знижених ставок до послуг, які надають на місцевому ринку, включно з ресторанними послугами, зокрема з точки зору створення робочих місць, економічного зростання та належного функціонування внутрішнього ринку на основі дослідження, проведеного незалежним економічним експертним центром.

Після консультації з Комітетом із ПДВ, кожна держава-член може застосовувати знижену ставку до постачання природного газу, електроенергії або централізованого опалення.

1. Держави-члени можуть передбачити, щоб знижену ставку або одну зі знижених ставок, які вони застосовують відповідно до статей 98 та 99, також застосовували до ввозу витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено у пунктах (2), (3) та(4) статті 311(1).

2. Якщо Держави-члени використовують можливість, передбачену в параграфі 1, вони також можуть застосовувати знижену ставку до таких операцій:

(a) постачання витворів мистецтва особою, що їх створила або її правонаступниками;

(b) постачання витворів мистецтва на нерегулярній основі оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер, якщо витвори мистецтва було ввезено власне оподатковуваною особою або якщо їх постачання оподатковуваній особі здійснила особа, що їх створила або її правонаступники, або якщо вони надали їй право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ у повному обсязі.

Австрія може застосовувати в громадах Юнґгольц та Міттельберґ (Малий Вальзерталь) другу стандартну ставку, що є нижчою за відповідну ставку, яку застосовують на решті території Австрії, але не меншою за 15 %.

Кіпр може застосовувати одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до постачання зрідженого нафтового газу в циліндрах.

1. Португалія може застосовувати одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до зборів за проїзд через мости в районі Лісабона.

2. У випадку операцій, які здійснюють в автономних регіонах Азорських островів та острова Мадейра, а також прямого ввозу до зазначених регіонів, Португалія може застосовувати ставки, нижчі за ті, які застосовують на материковій території.

До впровадження остаточних заходів, зазначених у статті 402, застосовують положення, викладені у цій главі.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року надавали звільнення від оподаткування з правом на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, або застосовували знижені ставки, нижчі за мінімальну ставку, встановлену в статті 99, можуть і надалі надавати такі звільнення чи застосовувати такі знижені ставки.

Звільнення від оподаткування та знижені ставки, зазначені у першому параграфі, повинні відповідати законодавству Співтовариства та повинні бути ухвалені з чітко визначених соціальних причин та на користь кінцевого споживача.

З урахуванням умов, викладених у другому параграфі статті 110, звільнення від оподаткування, що передбачають віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, можуть застосовувати надалі у таких випадках:

(a) Фінляндія - стосовно постачання газет і періодичних видань, які продають за передплатою, а також друку публікацій, які поширюють серед членів корпорацій для суспільного блага;

(b) Швеція - стосовно постачання газет, включаючи радіогазети та касетні газети, для осіб з вадами зору, фармацевтичних продуктів, які постачають до лікарень або продають за рецептом, а також виробництва періодичних видань або надання інших пов'язаних послуг для неприбуткових організацій.

(c) Мальта - стосовно постачання харчових продуктів для споживання людиною та фармацевтичних препаратів.

Якщо в Ірландії положення статті 110 призведуть до спотворення конкуренції у сфері постачання енергоносіїв для цілей опалення та освітлення, Ірландія може, на спеціальний запит, отримати дозвіл Комісії на застосування зниженої ставки до такого постачання відповідно до статей 98 та 99.

У випадку, зазначеному в першому параграфі, Ірландія повинна подати Комісії запит разом із усією необхідною інформацією. Якщо Комісія не ухвалила рішення протягом трьох місяців з дати отримання запиту, вважають, що Ірландія отримала дозвіл на застосування запропонованих знижених ставок.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року, згідно із законодавством Співтовариства, надавали звільнення від оподаткування, що передбачали віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, або застосовували знижені ставки, нижчі за мінімальну ставку, встановлену в статті 99, стосовно товарів і послуг, інших ніж визначені в додатку III, можуть застосовувати знижену ставку або одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до постачання таких товарів або надання таких послуг.