Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та зокрема його Статтю 93,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги Висновок Європейського Парламенту,

Беручи до уваги Висновок Європейського економічно-соціального Комітету,

Оскільки:

(1) Директива Ради 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року про гармонізацію законодавства Держав-членів про податки з обороту - Спільна система податку на додану вартість: єдина база оподаткування(1) кілька разів зазнавала суттєвих доповнень. Через внесення нових поправок до вищезгаданої Директиви її бажано викласти в новій редакції з міркувань ясності та раціоналізації.

(1) OB L 145, 13.6.1977, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2006/98/ЄС (OB L 221, від 12.8.2006 року, С. 9).

(2) Викладений у новій редакції текст має містити всі ті положення Директиви Ради 67/227/ЄЕС від 11 квітня 1967 року про гармонізацію законодавства Держав-членів про податки з обороту(2), котрі досі зберігають чинність. Отже, зазначена Директива вважається такою, що втратила чинність.

(2) OB 71, 14.4.1967, С. 1301) Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 69/463/ЄЕС (OB L 320, від 20.12.1969 року, С. 34).

(3) Для забезпечення ясного та зрозумілого викладення положень у відповідності з принципом кращого регулювання доцільно переглянути структуру й формулювання Директиви, хоча це, в принципі, не призведе до суттєвих змін у наявному законодавстві. Невелика кількість змістовних поправок, водночас, є необхідною з огляду на викладення в новій редакції, й тому вони все одно підлягають внесенню. При внесенні подібних поправок у складі положень щодо перенесення в законодавство й набрання чинності подається вичерпний перелік таких поправок.

(4) Досягнення мети утворення внутрішнього ринку передбачає застосування в Державах-членах такого законодавства щодо податків з обороту, що не викривлює умов конкуренції й не заважає вільному рухові товарів і послуг. З огляду на це необхідно досягти такої гармонізації законодавства про податки з обороту шляхом впровадження системи податку на додану вартість (ПДВ), що усуне, наскільки це є можливим, фактори, котрі можуть призвести до викривлення умов конкуренції чи то на національному рівні, чи то на рівні Співтовариства.

(5) Система ПДВ забезпечує підвищену простоту та нейтральність тоді, коли податок стягується в якнайзагальніший спосіб, і застосовується до всіх етапів виробництва та збуту, а також поставки послуг. Отже, впровадження спільної системи, що також стосуватиметься роздрібної торгівлі, є в інтересах внутрішнього ринку та Держав-членів.

(6) Заходи мають здійснюватися поетапно, оскільки гармонізація податків з обороту призводить у Державах-членах до змін у структурі оподаткування й суттєвих наслідків у бюджетній, економічній та соціальній царині.

(7) Спільна система ПДВ має, навіть якщо ставки та звільнення не будуть повністю гармонізовані, забезпечити нейтральність по відношенню до конкуренції в тому сенсі, що на території кожної Держави-члена на подібні товари й послуги покладається однаковий податковий тягар незалежно від довжини ланцюжка виробництва та збуту.

(8) Згідно з Рішенням Ради 2000/597/ЄС, Євратом від 29 вересня 2000 року про систему власних ресурсів Європейських Співтовариств(3), бюджет Європейських Співтовариств має фінансуватися, без обмеження інших доходів, повністю за рахунок власних ресурсів Співтовариств. До цих ресурсів мають належати й ті, що формуються за рахунок ПДВ й надходять шляхом застосування єдиної ставки податку до баз оподаткування, визначених у єдиний спосіб та згідно з правилами Співтовариства.

(3) OB L 253, від 7.10.2000, С. 42.

(9) Життєво важливо передбачити перехідний період для забезпечення можливості поступової адаптації національного законодавства у відповідних сферах.

(10) Протягом зазначеного перехідного періоду операції в межах Співтовариства, що проводяться платниками податку, які не є звільненими платниками податку, оподатковуються в Державі-члені призначення за ставками й на умовах, установлених зазначеною Державою-членом.

(11) Крім того, доцільно, щоб, упродовж такого перехідного періоду, операції з придбання в межах Співтовариства на певну суму, які здійснюються звільненими від оподаткування особами або юридичними особами, що не є платниками податку, певні операції дистанційного продажу в межах Співтовариства та поставка нових транспортних засобів фізичним особам чи звільненим від оподаткування особам, або особам, що не є платниками податку, також оподатковувалися в Державі-члені призначення за ставками й на умовах, установлених такою Державою-членом, у тій мірі, в якій такі операції, за відсутності спеціальних положень, можуть призвести до суттєвого викривлення конкуренції між Державами-членами.

(12) З міркувань свого географічного, економічного та соціального становища певні території підлягають виключенню з обсягу застосування цієї Директиви.

(13) Для посилення недискримінаційної природи податку термін "платник податку" визначається в такий спосіб, щоб Держави-члени могли використовувати його до осіб, котрі час від часу проводять певні операції.

(14) Термін "операція, що підлягає оподаткуванню" може призводити до труднощів, зокрема, в тому, що стосується операцій, котрі вважаються такими, що підлягають оподаткуванню. Отже, ці поняття мають бути роз'яснені.

(15) Маючи на меті заохочення торгівлі в межах Співтовариства роботами на рухомому матеріальному майні, доцільно впровадити податкові положення, які стосуються таких операцій, якщо вони виконуються для замовника, ідентифікованого в цілях ПДВ в іншій Державі-члені, ніж та, в якій операція виконується фізично.

(16) Транспортна операція в межах території Держави-члена вважається транспортуванням товарів у межах Співтовариства, якщо вона безпосередньо пов'язана з транспортною операцією, яка здійснюється між Державами-членами, для того, щоб спростити не лише принципи й положення щодо оподаткування подібних внутрішніх транспортних послуг, але й правила, які стосуються допоміжних послуг і послуг посередників, котрі беруть участь у постачанні різноманітних послуг.

(17) Визначення місця, в якому здійснюються операції, що підлягають оподаткуванню, може призвести до суперечок про юрисдикцію між Державами-членами, зокрема, з приводу поставки товарів для монтажу чи поставки послуг. Хоча місцем, у якому здійснюється поставка послуг, у принципі має вважатися місце здійснення постачальником підприємницької діяльності, воно має бути визначене як таке, що знаходиться в Державі-члені замовника, зокрема, у випадку операцій із поставки певних послуг між платниками податку, якщо вартість послуг включається до ціни товарів.

(18) Необхідно роз'яснити визначення місця оподаткування певних операцій, що проводяться на борту кораблів, повітряних суден або потягів під час перевезення пасажирів у межах Співтовариства.

(19) Електроенергія та газ у цілях ПДВ вважаються товарами. При цьому, водночас, особливо важко визначити місце поставки. У цілях уникнення подвійного оподаткування чи неоподаткування, й формування справжнього внутрішнього ринку, вільного від бар'єрів, пов'язаних із режимом ПДВ, місцем поставки газу через газорозподільну систему або поставки електроенергії до досягнення цими товарами останнього етапу споживання вважається, таким чином, місце реєстрації замовника як суб'єкта підприємницької діяльності. Поставка електроенергії та газу на останньому етапі, тобто від торгівців та збутових підприємств кінцевому споживачеві, оподатковується за місцем фактичного використання та споживання товарів замовником.

(20) У випадку надання в оренду рухомого матеріального майна, застосування загального правила, за яким поставка послуг оподатковується в тій Державі-члені, в якій постачальник здійснює підприємницьку діяльність, може призвести до суттєвого викривлення конкуренції, якщо орендодавець і орендар зареєстровані в різних Державах-членах, а ставки оподаткування в цих Державах відрізняються одна від одної. Отже, необхідно визначити, що місцем поставки послуги є місце реєстрації замовника як суб'єкта підприємницької діяльності чи фіксоване місце здійснення підприємницької діяльності, для якого здійснюється поставка послуг, або, за їхньої відсутності, місце постійного або звичайного проживання.

(21) Водночас, у разі надання в оренду транспортних засобів, є доцільним, з міркувань контролю, суворо дотримуватися загального правила, а отже вважати місцем поставки місце реєстрації замовника як суб'єкта підприємницької діяльності.

(22) Усі телекомунікаційні послуги, що споживаються в межах Співтовариства, підлягають оподаткуванню для запобігання викривленню конкуренції в зазначеній царині. З цією метою телекомунікаційні послуги, що постачаються платникам податку, зареєстрованим у Співтоваристві, чи замовникам, зареєстрованим у третіх країнах, мають, у принципі, оподатковуватися за місцем реєстрації споживача зазначених послуг. Для забезпечення однакового оподаткування телекомунікаційних послуг, що постачаються платниками податку, зареєстрованими на третіх територіях чи у третіх країнах, особам, що не є платниками податку, зареєстрованим у Співтоваристві, та фактично використовуються й споживаються у Співтоваристві, Держави-члени мають, водночас, встановити, що місце поставки знаходиться в межах Співтовариства.

(23) Зокрема, для запобігання викривленню конкуренції, послуги радіомовлення та телевізійного мовлення, й послуги, що постачаються в електронній формі, з третіх територій або третіх країн особам, зареєстрованим у Співтоваристві, або з території Співтовариства замовникам, розташованим на третіх територіях або в третіх країнах, мають оподатковуватися за місцем реєстрації замовника.

(24) Поняття "факту виникнення податкового зобов'язання" та "податкового зобов'язання з ПДВ" мають бути гармонізовані, якщо впровадження спільної системи ПДВ та внесення будь-яких подальших поправок до неї мають одночасно набирати чинності в усіх Державах-членах.

(25) База оподаткування має бути гармонізована так, щоб застосування ПДВ до операцій, що підлягають оподаткуванню, призводило до порівнюваних результатів у всіх Державах-членах.

(26) У цілях запобігання втраті податкових надходжень через використання пов'язаних осіб для отримання податкових пільг, Держави-члени повинні мати можливість, за конкретних обмежених обставин, здійснювати втручання в тому, що стосується визначення бази оподаткування поставки товарів або послуг, і придбання товарів у межах Співтовариства.

(27) У цілях боротьби з ухиленням від оподаткування та уникненням оподаткування Держави-члени повинні мати можливість включати до бази оподаткування операції з обробки інвестиційного золота, наданого замовником, вартість такого інвестиційного золота, якщо в силу такої обробки золото втрачає свій статус інвестиційного золота. У разі вжиття таких заходів Державам-членам надається певна свобода дій.

(28) У цілях уникнення викривлень, скасування фінансового контролю на кордонах передбачає не лише єдину базу оподаткування, але й достатнє узгодження між Державами-членами числа ставок та рівнів ставок.

(29) Стандартна ставка ПДВ, що є чинною в різних Державах-членах, у поєднанні з механізмом перехідної системи забезпечує належне функціонування зазначеної системи. Для запобігання виникненню структурної неврівноваженості у Співтоваристві та викривленню конкуренції в деяких царинах діяльності внаслідок застосування Державами-членами різних стандартних ставок ПДВ, встановлюється мінімальна стандартна ставка в розмірі 15% з можливістю перегляду.

(30) Для збереження нейтральності ПДВ ставки, встановлені Державами-членами, мають забезпечити можливість, як правило, віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, справленого на попередньому етапі.

(31) Протягом перехідного періоду мають бути можливими певні відступи в тому, що стосується числа й рівня ставок.

(32) Для забезпечення кращого розуміння впливу зниження ставок. Комісії слід підготувати звіт про оцінку впливу зниження ставок на послуги, що постачаються на місцевому ринку, зокрема, з точки зору утворення робочих місць, економічного зростання, й належного функціонування внутрішнього ринку.

(33) Для розв'язання проблеми безробіття ті Держави-члени, що бажають це зробити, повинні мати змогу проводити експерименти з застосування та впливу зниження ставки ПДВ, яка застосовується до трудомістких послуг, на утворення робочих місць. Також імовірно, що таке зниження зменшить стимули для відповідних суб'єктів підприємницької діяльності розпочинати роботу або залишатися на чорному ринку.

(34) Водночас, подібне зниження ставки ПДВ може поставити під загрозу безперебійну роботу внутрішнього ринку та податкову нейтральність. Отже, необхідно передбачити положення щодо впровадження порядку надання дозволів на фіксований термін, що є достатньо тривалим, для забезпечення можливості оцінки впливу зменшення ставок, які застосовуються до послуг, які постачаються на місцевому ринку. Для забезпечення можливості перевірки й обмеження такого заходу, його обсяг має бути детально визначений.

(35) Спільний перелік звільнень має бути складений для того, щоб забезпечити збирання власних ресурсів Співтовариств у єдиному порядку в усіх Державах-членах.

(36) На користь як осіб, що мають сплачувати ПДВ, так і компетентних адміністративних органів, методи застосування ПДВ до певних поставок та придбання підакцизної продукції в межах Співтовариства повинні бути узгоджені з порядками й зобов'язаннями, які стосуються обов'язку декларувати продукцію в разі її поставки в іншу Державу-члена й встановлені Директивою Ради 92/12/ЄЕС від 25 лютого 1992 про загальні заходи щодо підакцизних продуктів та про зберігання, перевезення та моніторинг таких продуктів(4).

(4) OB L 76, від 23.3.1992, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2004/106/ЄС (OB L 359, 4.12.2004 року, С. 30).

(37) Поставка газу за допомогою газорозподільних систем, а також електроенергії оподатковуються за місцем замовника. Отже, для уникнення подвійного оподаткування імпорт таких продуктів звільняється від ПДВ.

(38) У тому, що стосується операцій, що підлягають оподаткуванню, на внутрішньому ринку, які пов'язані з торгівлею товарами в межах Співтовариства, котра здійснюється протягом перехідного періоду платниками податку, не зареєстрованими на території Держави-члена, в котрій відбувається придбання товарів у межах Співтовариства, включаючи ланцюжкові операції, необхідно передбачити заходи зі спрощення, які забезпечують застосування однакового режиму в усіх Державах-членах. З цією метою положення щодо системи оподаткування та осіб, зобов'язаних сплачувати ПДВ, нарахований у зв'язку з такими операціями, підлягають гармонізації. Водночас, в принципі слід вилучити з-під дії таких заходів товари, призначені для поставки на роздрібному етапі.

(39) Правила, що регулюють віднесення на зменшення податкового зобов'язання, підлягають гармонізації тією мірою, якою вони впливають на суми, що фактично стягуються. Частка, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, має розраховуватися в подібний спосіб у всіх Державах-членах.

(40) Схеми, що передбачають коригування сум, що відносяться на зменшення податкового зобов'язання, для засобів виробництва протягом строку служби активу, з урахуванням його фактичного використання, мають також застосовуватися до певних послуг, що мають характер засобів виробництва.

(41) Доцільно визначати осіб, що відповідають за сплату ПДВ, зокрема, у випадку послуг, що постачаються особою, не зареєстрованою в тій Державі-члени, в якій ПДВ підлягає сплаті.

(42) Держави-члени повинні мати змогу, в конкретно визначених випадках, визначити отримувача товарів або послуг, що постачаються, як особу, що відповідає за сплату ПДВ. Це має допомогти Державам-членам у спрощенні правил та протидії уникненню оподаткування й ухиленню від оподаткування у визначених галузях та за операціями певних типів.

(43) Держави-члени повинні мати повну свободу у визначенні особи, що відповідає за сплату ПДВ на імпорт.

(44) Держави-члени повинні мати змогу встановлювати, що інша сторона, ніж особа, яка відповідає за сплату ПДВ, несе солідарну та окрему відповідальність за його сплату.

(45) Обов'язки платників податку мають бути максимально гармонізовані для забезпечення вжиття необхідних захисних заходів для стягнення ПДВ в однаковий спосіб у всіх Державах-членах.

(46) Використання електронних рахунків має дозволяти податковим органам здійснювати свою діяльність із моніторингу. У зв'язку з цим доцільно, аби забезпечити належне функціонування внутрішнього ринку, скласти гармонізований на рівні Співтовариства перелік обов'язкових реквізитів рахунків, і визначити низку спільних заходів, які регулюють використання електронних рахунків та електронне зберігання рахунків, а також самофактурування й аутсорсинг діяльності з виставлення рахунків.

(47) Відповідно до встановлених ними умов Держави-члени мають дозволяти подання певних відомостей та декларацій електронними засобами, й можуть вимагати використання електронних засобів.

(48) Необхідне прагнення до зменшення адміністративних і статистичних формальностей, які мають виконуватися суб'єктами підприємницької діяльності, а зокрема малими й середніми підприємствами, мають узгоджуватися з впровадженням ефективних контрольних заходів та необхідністю забезпечення якості статистичних інструментів Співтовариства як з економічних, так і з податкових міркувань.

(49) Держави-члени повинні мати змогу й надалі застосовувати встановлені ними спеціальні схеми для малих підприємств відповідно до спільних положень і з метою більшої гармонізації.

(50) Держави-члени можуть вільно застосовувати спеціальну схему, котра передбачає фіксовані ставки знижки з вхідного ПДВ фермерів, не охоплених звичайною схемою. Мають бути встановлені основні принципи такої спеціальної схеми й має бути запроваджений спільний метод для розрахунку вартості, доданої такими фермерами, в цілях збирання власних ресурсів.

(51) Доцільно впровадити на рівні Співтовариства систему оподаткування вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, маючи на меті запобігання подвійному оподаткуванню та викривленню конкуренції між платниками податку.

(52) Застосування звичайних правил ПДВ до золота значно перешкоджає його використанню в цілях здійснення фінансових інвестицій, а отже й виправдовує застосування спеціальної схеми оподаткування, що має на меті також зміцнення міжнародної конкурентоспроможності ринку золота Співтовариства.

(53) Поставка золота в інвестиційних цілях є внутрішньо подібною до інших фінансових інвестицій, що звільнені від ПДВ. Отже, звільнення видається найбільш доцільним режимом оподаткування поставок інвестиційного золота.

(54) Визначення інвестиційного золота має охоплювати золоті монети, чия вартість віддзеркалює, головним чином, ціну золота, яке вони містять. Для забезпечення прозорості та юридичної визначеності щороку має складатися перелік монет, до яких застосовується схема для інвестиційного золота, щоб забезпечити впевненість операторів, які торгують такими монетами. Такий перелік не повинен перешкоджати звільненню від оподаткування монет, що не включені до переліку, але відповідають критеріям, викладеним у цій Директиві.

(55) Для запобігання ухиленню від оподаткування з одночасним полегшенням фінансового тягаря для поставок золота зі ступенем чистоти, вищим від певного рівня, є цілком виправданим надання Державам-членам дозволу на визначення замовника як особи, що відповідає за сплату ПДВ.

(56) Для забезпечення дотримання фіскальних вимог операторами, які надають послуги, що постачаються в електронній формі, котрі ані зареєстровані в цілях ПДВ, ані повинні бути ідентифіковані в цілях ПДВ у Співтоваристві, має бути встановлена спеціальна схема. За цією схемою має бути передбачена можливість надання будь-якому операторові, що постачає такі послуги в електронній формі особам, що не є платниками податку, у межах Співтовариства, якщо він не ідентифікований у цілях ПДВ в межах Співтовариства в інший спосіб, можливості отримання ідентифікації в одній Державі-члені.

(57) Положення щодо радіомовлення та телевізійного мовлення, й певних послуг, що постачаються в електронній формі, бажано впровадити лише на тимчасових засадах та незабаром переглянути їх у світлі накопиченого досвіду.

(58) Необхідно забезпечувати однакове застосування положень цієї Директиви, для його має бути утворений консультативний комітет з податку на додану вартість, щоб уможливити тісну співпрацю між Державами-членами та Комісією.

(59) Держави-члени повинні мати змогу, за певних обмежень та з урахуванням певних умов, впроваджувати чи надалі застосовувати спеціальні заходи, що відхиляються від цієї Директиви, щоб спростити справляння податку або запобігти певним формам ухилення від оподаткування чи уникнення оподаткування.

(60) Для того, щоб Держава-член, яка подала запит на таке відхилення, не мала сумнівів з приводу того, яких заходів Комісія планує вжити у відповідь, мають бути встановлені строки, протягом яких Комісія має подати Раді або пропозицію щодо надання відповідного дозволу, або повідомлення з викладенням своїх заперечень.

(61) Необхідно забезпечити однакове застосування системи ПДВ. Заходи із впровадження є достатніми для досягнення цієї мети.

(62) Зазначені заходи мають, зокрема, розв'язати проблему подвійного оподаткування транскордонних операцій, що може виникнути внаслідок розбіжностей між Державами-членами у впровадженні правил, які регулюють місце виконання операцій, що підлягають оподаткуванню.

(63) Хоча обсяг заходів із впровадження буде обмеженим, ці заходи можуть справити вплив на бюджет, який може виявитися суттєвим для однієї чи кількох Держав-членів. Відповідно, Рада обгрунтовано залишає за собою право на реалізацію впроваджувальних повноважень.

(64) З огляду на їхній обмежений обсяг заходи із впровадження мають бути ухвалені Радою шляхом одностайного схвалення пропозиції, поданої Комісією.

(65) Оскільки, з цих причин, цілі цієї Директиви не можуть бути в достатній мірі досягнуті Державами-членами, а отже вони можуть бути краще досягнуті на рівні Співтовариства, то Співтовариство може запроваджувати заходи згідно з принципом субсидіарності, викладеним у Статті 5 Договору. Згідно з принципом пропорційності, викладеним у зазначеній Статті, ця Директива не виходить за межі того, що є необхідним для досягнення зазначених цілей.

(66) Обов'язок перенесення цієї Директиви в національне законодавство має бути обмежений тими положеннями, котрі впроваджують значні зміни в порівнянні з попередніми Директивами. Обов'язок перенесення в національне законодавство положень, що залишаються незмінними, виникає за попередніми Директивами.

(67) Ця Директива не впливає на обов'язки Держав-членів у тому, що стосується строків впровадження в національне законодавство Директив за переліком, поданим у Частині B Додатку IX,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Ця Директива утворює спільну систему податку на додану вартість (ПДВ).

2. Принцип спільної системи ПДВ передбачає застосування до товарів та послуг загального податку на споживання, точно пропорційного ціні товарів і послуг, незалежно від числа операцій у рамках процесу виробництва та збуту до моменту нарахування податку.

За кожною операцією нараховується ПДВ, розрахований відповідно до ціни товарів або послуг за ставкою, встановленою для таких товарів або послуг, після віднесення на зменшення податкового зобов'язання суми ПДВ, що безпосередньо припадає на різні складові собівартості.

Спільна система ПДВ застосовується до етапу роздрібної торгівлі включно.

1. ПДВ оподатковуються такі операції:

(a) поставка товарів за винагороду в межах території Держави-члена платником податку, що діє як такий;

(b) придбання усередині Співтовариства товарів за винагороду в межах території Держави-члена:

(i) платником податку, що діє як такий, або юридичною особою, що не є платником податку, якщо продавець є платником податку, що діє як такий і не має права на звільнення як мале підприємство згідно з положеннями Статей 282-292, й не підпадає під дію Статей 33 або 36;

(ii) у випадку нових транспортних засобів, платником податку чи юридичною особою, що не є платником податку, інші придбання яких не оподатковуються ПДВ згідно з частиною 1 Статті 3, або будь-якою іншою особою, що не є платником податку;

(iii) у випадку підакцизної продукції, якщо акцизний збір при придбанні в межах Співтовариства стягується згідно з Директивою 92/12/ЄЕС, у межах території Держави-члена, платником податку або юридичною особою, що не є платником податку, інші придбання яких не оподатковуються ПДВ згідно частиною 1 Статті 3;

(c) поставка послуг за винагороду в межах території Держави-члена платником податку, що діє як такий;

(d) імпорт товарів.

2. (a) У цілях підпункту (ii) частини 1(b) цієї статті, "транспортним засобом" вважається зазначене нижче, якщо воно передбачене для перевезення осіб чи товарів:

(i) механічні наземні транспортні засоби з двигунами об'ємом більше 48 кубічних сантиметрів чи потужністю більше 7,2 кіловат;

(ii) судна більше 7,5 метрів завдовжки, окрім суден, що використовуються для морського судноплавства й перевезення пасажирів за винагороду, а також суден, які використовуються для комерційної, промислової або риболовної діяльності, чи для спасіння або надання допомоги на морі, або для риболовлі у внутрішніх водах;

(iii) літальні апарати зі злітною масою більше 1550 кілограмів, за винятком літальних апаратів, що використовуються авіакомпаніями, котрі працюють за винагороду, головним чином, на міжнародних маршрутах.

(b) Зазначені нижче транспортні засоби вважаються "новими" в таких випадках:

(i) механічні транспортні засоби, поставка яких відбувається протягом шести місяців від дати першого введення в експлуатацію, або якщо транспортний засіб проїхав не більше 6000 кілометрів;

(ii) судна, поставка яких відбувається протягом трьох місяців від дати першого введення в експлуатацію, або якщо судно пройшло не більше 100 годин;

(iii) літальні апарати, поставка яких відбувається протягом трьох місяців від дати першого введення в експлуатацію, або якщо літальний апарат налітав не більше 40 годин.

(c) Держави-члени визначають умови, на яких факти, передбачені підпунктом (b), можуть вважатися підтвердженими.

3. "Підакцизні продукти" - енергоносії, алкоголь та алкогольні напої, й тютюнові вироби, визначені чинним законодавством Співтовариства, окрім газу, що постачається через газорозподільні системи, або електроенергії.

1. На відступ від Статті 2(1)(b)(i), зазначені нижче операції не підлягають оподаткуванню ПДВ:

(a) придбання товарів у межах Співтовариства платником податку чи юридичною особою, що не є платником податку, якщо поставка таких товарів у межах території Держави-члена придбання підлягає звільненню від оподаткування згідно зі Статтями 148 та 151;

(b) придбання товарів у межах Співтовариства, окрім операцій, зазначених у підпункті (a) та Статті 4, та товарів інших, ніж нові транспортні засоби або підакцизні продукти, платником податку для власної сільськогосподарської, лісогосподарської або рибогосподарської діяльності згідно зі спільною схемою з фіксованою ставкою для фермерів, або платником податку, котрий здійснює лише поставку товарів або послуг, за якими ПДВ не підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, або юридичною особою, що не є платником податку.

2. Підпункт (b) частини 1 застосовується лише в разі дотримання таких умов:

(a) за поточний календарний рік сукупна вартість придбання товарів у межах Співтовариства не перевищує порогу, що визначається Державами-членами, але не може бути нижчим від 10 000 євро чи еквівалентної суми в національній валюті;

(b) протягом попереднього календарного року сукупна вартість придбання товарів у межах Співтовариства не перевищувала порогу, передбаченого підпунктом (a). Поріг, що береться як базовий, складається з сукупної вартості придбання товарів, передбачених у підпункті (b) частини 1 у межах Співтовариства без урахування ПДВ, що підлягає сплаті або сплачується в тій Державі-члені, в якій розпочалося відвантаження або перевезення товарів.

3. Держави-члени надають платникам податку та юридичним особам, що не є платниками податку, передбаченим пунктом (b) частини 1, право на використання загальної схеми, передбаченої Статтею 2(1)(b)(i). Держави-члени визначають докладні правила використання можливості, передбаченої в першому пункті, котрі в будь-якому разі мають охоплювати період тривалістю в два календарних роки.

Окрім операцій, зазначених у Статті 3, зазначені нижче операції не підлягають оподаткуванню ПДВ:

(a) придбання в межах Співтовариства вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, що визначені в підпунктах (1)-(4) Статті 311(1), якщо продавець є платником податку-перепродавцем, що діє як такий, а ПДВ був стягнутий із товарів у тій Державі-члені, в якій розпочалося їхнє відвантаження чи перевезення, згідно з маржинальною схемою, передбаченою Статтями 312-325;

(b) придбання в межах Співтовариства вживаних транспортних засобів, що визначені у Статті 327(3), якщо продавець є платником податку-перепродавцем, що діє як такий, а ПДВ був стягнутий із транспортних засобів у тій Державі-члені, в якій розпочалося їхнє відвантаження чи перевезення, згідно з перехідними положеннями для вживаних транспортних засобів;

(c) придбання в межах Співтовариства вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, що визначені в підпунктах (1)-(4) Статті 311(1), якщо продавець є організатором продажу з публічних торгів, що діє як такий, а ПДВ був стягнутий із товарів у тій Державі-члені, в якій розпочалося їхнє відвантаження чи перевезення, згідно зі спеціальними положеннями для продажу з публічних торгів.

У цілях застосування цієї Директиви застосовуються такі визначення:

(1) "Співтовариство" та "територія Співтовариства" - території Держав-членів, визначені в підпункті (2);

(2) "Держава-член" та "територія Держави-члена" - територія кожної Держави-члена Співтовариства, якої стосується Договір про заснування Європейського Співтовариства, згідно зі Статтею 299 зазначеного Договору, за винятком усіх територій, зазначених у Статті 6 цієї Директиви;

(3) "треті території" - території, зазначені у Статті 6;

(4) "третя країна" - будь-яка Держава або територія, до якої не застосовується Договір.

1. Ця Директива не застосовується до зазначених нижче територій, котрі входять до складу митної території Співтовариства:

(a) Святого Афону;

(b) Канарських островів;

(c) заморських департаментів Франції;

(d) Аландських островів;

(e) Нормандських островів.

2. Ця Директива не застосовується до зазначених нижче територій, котрій не входять до складу митної території Співтовариства:

(a) острову Гельголанд;

(b) території Бюзінген;

(c) Сеути;

(d) Мелільї;

(e) Лівіньо;

(f) Кампіоне д'Італія;

(g) італійські води озера Лугано.

1. З огляду на конвенції й договори, укладені відповідно з Францією, Сполученим Королівством та Кіпром, Князівство Монако, острів Мен та Суверенні території баз Сполученого Королівства Акротірі та Декелія не вважаються третіми країнами в цілях застосування цієї Директиви.

2. Держави-члени вживають необхідних заходів до забезпечення того, щоб усі операції, котрі ініціюються у Князівстві Монако чи призначені для нього, вважалися операціями, котрі ініціюються у Франції чи призначені для неї, щоб операції, котрі ініціюються на острові Мен або призначені для нього, вважалися операціями, котрі ініціюються у Сполученому Королівстві або призначені для нього, та щоб операції, котрі ініціюються на Суверенних територіях баз Сполученого Королівства Акротірі та Декелія чи призначені для них, вважалися операціями, котрі ініціюються на Кіпрі або для нього.

Якщо Комісія вважатиме положення, викладені у Статтях 6 і 7 більше невиправданими, зокрема, з точки зору справедливої конкуренції або власних ресурсів, вона подасть відповідні пропозиції Раді.

1. "Платник податку" - це будь-яка особа, котра самостійно веде в будь-якому місці будь-яку підприємницьку діяльність, якими б не були мета чи результати такої діяльності.

Будь-яка діяльність виробників, торгівців або осіб, що постачають послуги, включаючи гірничу та сільськогосподарську діяльність, а також професійну діяльність, вважається "підприємницькою діяльністю". Експлуатація матеріального або нематеріального майна в цілях отримання від неї доходу на постійній основі, зокрема, вважається підприємницькою діяльністю.

2. Додатково до осіб, зазначених у частині 1, будь-яка особа, котра на нерегулярній основі постачає новий транспортний засіб, котрий відвантажується або перевозиться замовникові продавцем або замовником, або від імені продавця чи замовника до місця призначення за межами території Держави-члена, але в межах території Співтовариства, вважається платником податку.

Положення Статті 9(1) про те, що підприємницька діяльність проводиться "самостійно", звільняє найманих працівників та інших осіб від ПДВ настільки, наскільки вони пов'язані з наймачем трудовою угодою або будь-якими іншими юридичними зв'язками, котрі пов'язують працедавця й працівника в тому, що стосується умов роботи, оплати праці та відповідальності працедавця.

Після консультацій із консультативним комітетом з питань податку на додану вартість (надалі "Комітетом з ПДВ") кожна Держава-член може вважати єдиним платником податку будь-яких осіб, що мають постійне місце здійснення підприємницької діяльності на території такої Держави-члена, котрі, незважаючи на юридичну самостійність, тісно пов'язані одна з одною фінансовими, економічними та організаційними зв'язками.

Держава-член, яка використовує можливість, передбачену в першій частині статті, може вживати будь-яких заходів, необхідних для запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування шляхом використання цього положення.

1. Держави-члени можуть вважати платником податку будь-кого, хто на нерегулярних засадах проводить операцію, пов'язану з діяльністю, передбаченою другим пунктом Статті 9(1), та, зокрема, одну з таких операцій:

(a) поставка, до першого заселення, будівлі чи частин будівлі, та землі, на якій знаходиться будівля;

(b) поставка земель забудови.

2. У цілях частини 1(a), "будівлею" є будь-яка споруда, прикріплена до ґрунту чи в ньому.

Держави-члени можуть установлювати докладні правила застосування критерію, передбаченого в частині 1(a), до перебудов будівель, та можуть визначати, що означає вислів "земля, на якій знаходиться будівля".

Держави-члени можуть застосовувати критерії інші, ніж критерій першого заселення, на кшталт періоду між датою завершення будівництва й датою першої поставки, або періоду між датою першого заселення й датою подальшої поставки, за умови того, що ці періоди не перевищуватимуть відповідно п'ять років та два роки.

3. У цілях частини 1(b) "землями забудови" вважаються будь-які необлаштовані чи облаштовані земельні ділянки, визначені як така Державами-членами.

1. Держави, регіональні та місцеві органи влади, й інші органи, які регулюються публічним правом, не вважаються платниками податку в тому, що стосується діяльності чи операцій, які проводяться ними як державними органами, навіть якщо вони справляють збори, комісії, внески або платежі у зв'язку з такою діяльністю чи такими операціями.

Водночас, коли вони проводять таку діяльність або такі операції, вони вважаються платниками податку в тому, що стосується цієї діяльності або цих операцій, якщо поводження з ними як із особами, що не є платниками податку, призвело б до суттєвих викривлень конкуренції. У будь-якому разі, органи, що регулюються публічним правом, вважаються платниками податку у зв'язку з діяльністю, зазначеною в Додатку I, якщо така діяльність не здійснюється в настільки малому обсязі, що нею можна знехтувати.

2. Держави-члени можуть вважати діяльність, звільнену від податку за Статтями 132, 135, 136, 371, 374-377, а також Статтею 378(2), Статтею 379(2), або Статтями 380-390, що її ведуть органи публічного права, діяльністю, що ведеться ними як державними органами.

1. "Поставка товарів" означає передання права на розпорядження рухомим майном як власник.

2. Окрім операції, передбаченої в частині 1, поставкою товарів вважається кожна з зазначених нижче операцій:

(a) передання права власності на майно за винагороду на підставі наказу державного органу або від його імені, або на виконання закону;

(b) фактичне передання товарів відповідно до угоди про оренду товарів на певний строк, або про продаж товарів із відстроченням, який передбачає за нормального розвитку подій передання права власності не пізніше виплати останнього внеску;

(c) передання товарів відповідно до угоди, за якою сплачується комісія за продаж чи купівлю.

3. Держави-члени можуть вважати передання певних будівельних об'єктів поставкою товару.

1. Електроенергія, газ, теплова енергія, охолоджування вважаються матеріальним майном.

2. Держави-члени можуть вважати матеріальним майном;

(a) певні майнові права в нерухомому майні;

(b) речові права, що надають їхньому власникові право користування нерухомим майном;

(c) частки власності або паї, еквівалентні часткам власності, що надають їхньому власникові юридичне або фактичне право власності на нерухоме майно чи його частку, або право володіння ним чи його часткою.

Застосування платником податку товарів, що входять до складу його ділових активів, у приватних цілях або в приватних цілях його працівників, або їхнє безоплатне передання або, загалом, їхнє використання в інших цілях, ніж цілі підприємницької діяльності, вважається поставкою товарів за винагороду, якщо ПДВ на такі товари або їхні складові повністю або частково підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов'язання.

Водночас, використання товарів для потреб ведення підприємницької діяльності як взірців або подарунків невеликої вартості не вважається поставкою товарів за винагороду.

1. Передання платником податку товарів, що входять до складу його ділових активів, в іншу Державу-члена вважається поставкою товарів за винагороду.

"Передання в іншу Державу-члена" означає пересилання або перевезення рухомого матеріального майна платником податку або за його дорученням у цілях його підприємницької діяльності до місця призначення за межами території тієї Держави-члена, в якій розташоване майно, але в межах Співтовариства.

2. Пересилання або перевезення товарів у цілях будь-яких зазначених нижче операцій не вважається переданням в іншу Державу-члена:

(a) поставка товарів платником податку в межах території Держави-члена, в якій завершується пересилання або перевезення, згідно з умовами, викладеними у Статті 33;

(b) поставка товарів для встановлення або монтажу, або від імені постачальника платником податку в межах території Держави-члена, в якій завершується пересилання або перевезення, згідно з умовами, викладеними у Статті 36;

(c) поставка товарів платником податку на борту судна, літального апарату чи потяга впродовж операції з перевезення пасажирів, згідно з умовами, викладеними у Статті 37;

(d) поставка газу через газорозподільну систему або електроенергії згідно з умовами, викладеними у Статтях 38 і 39;

(e) поставка товарів платником податку в межах території Держави-члена згідно з умовами, викладеними у Статтях 138, 146, 147, 148, 151 або 152;

(f) поставка послуги, наданої для платника податку, котра складається з обробки відповідних товарів, які фізично переміщуються в межах території Держави-члена, в котрій завершується пересилання або перевезення товарів, якщо товари, після їхньої обробки, повертаються зазначеному платникові податку в тій Державі-члені, звідки вони були первісне переслані або перевезені;

(g) тимчасове користування товарами в межах території Держави-члена, в якій завершується пересилання або перевезення товарів, у цілях поставки послуг платником податку, що має постійне місце здійснення підприємницької діяльності в тій Державі-члені, в якій розпочалося пересилання або перевезення товарів;

(h) тимчасове користування товарами протягом строку, що не перевищує двадцяти чотирьох місяців, у межах території іншої Держави-члена, в якій імпорт таких самих товарів із третьої країни в цілях тимчасового користування регулювався б положеннями про тимчасове ввезення з повним звільненням від імпортного мита.

3. Якщо одна з умов, які регулюють прийнятність згідно з частиною 2, більше не виконується, то товари вважаються такими, що були передані в іншу Державу-члена. У таких випадках вважається, що передання відбулося в момент припинення виконання такої умови.

Держави-члени можуть вважати кожну з зазначених нижче операцій поставкою товарів за винагороду:

(a) застосування платником податку в цілях своєї підприємницької діяльності товарів, виготовлених, збудованих, добутих, оброблених, закуплених чи імпортованих у рамках такої діяльності, якщо ПДВ на такі товари не підлягав би віднесенню на зменшення податкового зобов'язання в повному обсязі, якби вони були придбані в іншого платника податку;

(b) використання товарів платником податку в цілях проведення діяльності, що не підлягає оподаткуванню, якщо ПДВ на такі товари підлягає повному або частковому віднесенню на зменшення податкового зобов'язання після їхнього придбання чи після їхнього використання згідно з підпунктом (a);

(c) за винятком випадків, передбачених Статтею 19, утримання товарів платником податку чи його правонаступниками після припинення ним здійснення підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню, якщо ПДВ на такі товари підлягає повному або частковому віднесенню на зменшення податкового зобов'язання після їхнього придбання чи після їхнього використання згідно з підпунктом (a).

У разі передання сукупності активів або їхньої частки чи то за винагороду, чи то як внесок у статутний фонд підприємства, Держави-члени можуть вважати, що поставка товарів не відбулася, а особа, якій були передані товари, є правонаступником того, хто передає товар. Держави-члени можуть, якщо отримувач не підлягає оподаткуванню в повному обсязі, вживати заходів, необхідних, щоб уникнути викривлення конкуренції. Вони можуть також вживати будь-яких заходів, необхідних для запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування шляхом використання цієї Статті.

"Придбання товарів у межах Співтовариства" - це придбання права розпоряджатися як власник рухомим матеріальним майном, що пересилається або перевозиться особі, яка придбаває товари, продавцем або від його імені, або особою, що придбаває товари, в іншій Державі-члені, ніж та, в котрій розпочалося пересилання або перевезення товарів.

Якщо товари придбані юридичною особою, що не є платником податку, пересилаються або перевозяться з третьої території або третьої країни та імпортуються такою юридичною особою, що не є платником податку, в Державу-члена іншу, ніж Держава-член, у якій завершується пересилання або перевезення товарів, то такі товари вважаються такими, що були переслані або перевезені з Держави-члена, до якої їх було імпортовано. Така держава-член відшкодовує імпортерові, визначеному або визнаному за Статтею 201 як платник ПДВ, той ПДВ, що був сплачений у зв'язку з імпортом товарів, якщо імпортер доведе, що ПДВ був стягнутий з придбаних ним товарів у тій Державі-члені, в якій завершується пересилання або перевезення товарів.

Застосування платником податку в цілях власної підприємницької діяльності товарів, пересланих або перевезених таким платником податку чи від його імені з іншої Держави-члена, в якій зазначені товари були виготовлені, добуті, оброблені, закуплені або придбані відповідно до визначення Статті 2(1)(b), або в яку вони були імпортовані таким платником податку в цілях власної підприємницької діяльності, вважається придбанням товарів у межах Співтовариства за винагороду.

Застосування збройними силами Держави, що є стороною Північноатлантичного договору, у власних цілях або для користування цивільним персоналом, що їх супроводжує, товарів, котрі не були придбані ними відповідно до загальних правил оподаткування, чинних на внутрішньому ринку Держави-члена, вважається придбанням товарів у межах Співтовариства за винагороду, якщо імпорт цих товарів не надає права на звільнення, передбаченого підпунктом (h) Статті 143.

Держави-члени вживають необхідних заходів до забезпечення того, що операція, котра вважалася б поставкою товарів, якби вона здійснювалась на їхній території платником податку, що діє як такий, розцінювалася як придбання товарів у межах Співтовариства.

1. "Поставка послуг" - будь-яка операція, що не є поставкою товарів.

2. "Телекомунікаційні послуги" - це послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою провідних, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливості такого передавання, поширення або приймання, включаючи надання доступу до глобальних інформаційних мереж.

Поставка послуг може складатися, зокрема, з однієї з таких операцій:

(a) передання нематеріального майна, незалежно від того, чи воно регулюється правовстановчим документом;

(b) зобов'язання утриматися від дії або змиритися з дією чи ситуацією;

(c) надання послуг на замовлення державного органу або від його імені, чи на виконання закону.

1. Кожна з зазначених нижче операцій вважається поставкою послуг за винагороду:

(a) використання платником податку товарів, що входять до складу його ділових активів, у приватних цілях або в приватних цілях його працівників, або, загалом, їхнє використання в інших цілях, ніж цілі підприємницької діяльності, якщо ПДВ на такі товари повністю або частково підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов'язання;

(b) поставка послуг, здійснена безоплатно платником податку для власного приватного користування або приватного користування його працівниками, або, загалом, в інших цілях, ніж цілі підприємницької діяльності.

2. Держави-члени можуть відступити від частини 1, якщо такий відступ не призведе до викривлення конкуренції.

Для запобігання викривленню конкуренції та після консультацій із Комітетом з ПДВ Держави-члени можуть вважати поставкою послуг за винагороду поставку платником податку послуги в цілях власної підприємницької діяльності, якщо ПДВ за таку послугу не підлягав би віднесенню на зменшення податкового зобов'язання в повному обсязі, якби її постачав інший платник податку.

Якщо платник податку, котрий діє від власного імені, але за дорученням іншої особи, бере участь у постачанні послуг, то вважається, що він отримав і надав ці послуги сам.

аналогічно застосовується до поставок послуг.

"Імпорт товарів" - це ввезення у Співтовариство товарів, котрі не перебувають у вільному обігу згідно з визначенням Статті 24 Договору.

Окрім операції, передбаченої в першій частині, ввезення у Співтовариство товарів, котрі перебувають у вільному обігу, й надходять із третьої території, котра входить до складу митної території Співтовариства, вважається імпортом товарів.

Якщо товари не пересилаються або не перевозяться, то місцем поставки вважається місце, в якому перебувають товари під час здійснення поставки.