Цивільний кодекс Української РСР

С т а т т я 58. Недійсність мнимої і удаваної угод

Недійсною є угода, укладена лише про людське око, без намірустворити юридичні наслідки (мнима угода).

Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удаванаугода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, якусторони дійсно мали на увазі.

С т а т т я 59. Момент, з якого угода вважається недійсною

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту їїукладення.

Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бутиприпинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною іприпиняється на майбутнє.

С т а т т я 60. Наслідки недійсності частини угоди

Недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності іншихїї частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена ібез включення недійсної її частини.

С т а т т я 61. Угоди, укладені під умовою

Угода визнається укладеною під відкладальною умовою, якщосторони поставили виникнення прав і обов'язків у залежність відобставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться.

Угода визнається укладеною під скасувальною умовою, якщосторони поставили припинення прав і обов'язків у залежність відобставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться.

Якщо настанню умови недобросовісно перешкодила сторона, якійнастання умови невигідне, то вважається, що умова настала.

Якщо настанню умови недобросовісно сприяла сторона, якійнастання умови вигідне, то вважається, що умова не настала.

Глава 4.

ПРЕДСТАВНИЦТВО І ДОВІРЕНІСТЬ

С т а т т я 62. Представництво

Угода, укладена однією особою (представником) від іменідругої особи (яку представляють) в силу повноваження, щогрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті,безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права іобов'язки особи, яку представляють.

Повноваження можуть також випливати з обстановки, в якій дієпредставник (продавець в роздрібній торгівлі, касир тощо).

Представник не може укладати угоди від імені особи, яку вінпредставляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другоїособи, представником якої він одночасно є.

Не допускається укладення через представника угоди, яка засвоїм характером може бути укладена лише особисто, а так самоінших угод, зазначених у законі.

С т а т т я 63. Наслідки укладення угоди особою, не

уповноваженою на це або з перевищенням

повноважень

Угода, укладена від імені другої особи особою, неуповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень,створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи,яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цієюособою.

Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робитьугоду дійсною з моменту її укладення.

С т а т т я 64. Довіреність

Довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видаєтьсяоднією особою іншій особі для представництва перед третімиособами.

Довіреність юридичній особі може бути видана тільки наукладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) абозагальному положенню про організації даного виду.

С т а т т я 65. Форма довіреності

Довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальноїформи, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних таінших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена,за винятком випадків, передбачених у цьому Кодексі, та іншихвипадків, коли спеціальними правилами допущена інша формадовіреності.

До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, якіперебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та іншихвійськово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їхзаступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарямицих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальнихзакладів;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокаціївійськових частин, з'єднань, установ і військово-навчальнихзакладів, де немає державних нотаріальних контор, приватнихнотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальнідії, також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей ічленів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами(начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

3) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавленняволі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів,пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагородиавторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, грошей зощадних кас, а також на одержання кореспонденції, в тому числігрошової і посилкової, може бути посвідчена організацією, в якійдовіритель працює або навчається, житлово-екслуатаційноюорганізацією за місцем його проживання, а також адміністрацієюстаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому вінперебуває на лікуванні.(із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75)

С т а т т я 66. Довіреності державних, кооперативних та

інших громадських організацій

Довіреність від імені державної організації видається запідписом її керівника з прикладенням печатки цієї організації.

Довіреність від імені кооперативної або іншої громадськоїорганізації видається за підписом осіб, уповноважених на це їїстатутом, з прикладенням печатки цієї організації.

Довіреність від імені державної, кооперативної або іншоїгромадської організації на одержання чи видачу грошей та іншихмайнових цінностей повинна бути підписана також головним (старшим)бухгалтером цієї організації.

Порядок видачі і форма довіреностей на вчинення операцій убанку і довіреностей на укладення угод у галузі зовнішньоїторгівлі визначаються спеціальними правилами.

С т а т т я 67. Строк довіреності

Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщострок у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягомодного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусомдовіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і немістить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до їїскасування особою, яка видала довіреність.

Довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, недійсна.(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75)

С т а т т я 68. Передоручення

Особа, якій видана довіреність, повинна особисто вчинити тідії, на які вона уповноважена. Вона може передоручити їх вчиненняіншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примушена доцього обставинами для охорони інтересів особи, яка видаладовіреність.

Довіреність, за якою повноваження передаються іншій особі,повинна бути нотаріально посвідчена.

Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не можеперевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якоївона видана.

Особа, яка передала повноваження іншій особі, повиннасповістити про це того, хто видав довіреність, і подати йомунеобхідні відомості про особу, якій передані повноваження.Невиконання цього обов'язку покладає на особу, що передалаповноваження, відповідальність за дії особи, якій вона передалаповноваження, як за свої власні.

С т а т т я 69. Припинення довіреності

Чинність довіреності припиняється внаслідок : 1) закінченнястроку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка їївидала; 3) відмови особи, якій видана довіреність; 4) припиненняюридичної особи, від імені якої видана довіреність; 5) припиненняюридичної особи, на ім'я якої видана довіреність; 6) смертігромадянина, який видав довіреність, визнання громадянинанедієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; 7)смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянинанедієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

Особа, яка видала довіреність, може в усякий час скасуватидовіреність або передоручення, а особа, якій довіреність видана, -відмовитися від неї. Угода про відмову від цього права недійсна.

З припиненням довіреності втрачає силу передоручення.

С т а т т я 70. Наслідки припинення довіреності

Особа, яка видала довіреність, зобов'язана сповістити про їїскасування (пункт другий статті 69 цього Кодексу) особу, якійдовіреність видана, а також відомих їй третіх осіб, дляпредставництва перед якими видана довіреність. Такий же обов'язокпокладається на правонаступників особи, що видала довіреність, а увідповідних випадках - на опікуна або піклувальника.

Права і обов'язки, що виникли внаслідок дій особи, якійвидана довіреність до того, як ця особа дізналася або повинна буладізнатися про її припинення, зберігають силу для того, хто видавдовіреність, і його правонаступників щодо третіх осіб. Це правилоне застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати,що дія довіреності припинилась.

При припиненні довіреності особа, якій вона видана, або їїправонаступники повинні негайно повернути довіреність.

Глава 5

ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

Стаття 71. Загальний строк позовної давності

Загальний строк для захисту права за позовом особи, правоякої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

С т а т т я 72. Скорочені строки позовної давності

Скорочені строки позовної давності встановлюютьсязаконодавством Союзу РСР для окремих видів вимог, що випливають звідносин, регулювання яких віднесено до відання Союзу РСР, і цимКодексом - для інших вимог.

Скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють,зокрема, за позовами:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про недоліки проданих речей (стаття 237 цього Кодексу);

3) що випливають з поставки продукції неналежної якості(стаття 249 цього Кодексу);

4) про явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду(пункт третій частини першої статті 343 цього Кодексу);

5) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутовогозамовлення (частина третя статті 350 цього Кодексу).

До позовів про приховані недоліки в роботі, виконаній задоговором підряду, застосовується скорочений строк давності в одинрік (пункт другий частини першої статті 343 цього Кодексу), крімдоговорів підряду на збудування будинків і споруд, однією з сторіняких є громадянин (пункт перший частини першої статті 343 цьогоКодексу).

До позовів, що випливають з перевозки вантажів, пасажирів ібагажу, застосовуються скорочені строки давності, зазначені встатті 366 цього Кодексу, а до позовів, що випливають з відносинорганів зв'язку з клієнтурою, скорочені строки давності, зазначенів Статуті зв'язку Союзу РСР.(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 73. Недійсність угод про зміну строків позовної

давності

Зміна строків позовної давності і порядку їх обчисленняугодою сторін не допускається.

С т а т т я 74. Розгляд позову незалежно від закінчення

строку позовної давності

Вимога про захист порушеного права приймається до розглядусудом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінченнястроку позовної давності.

С т а т т я 75. Обов'язковість застосування позовної

давності

Позовна давність застосовується судом, арбітражем аботретейським судом незалежно від заяви сторін.

С т а т т я 76. Початок перебігу строку позовної давності

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникненняправа на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналасяабо повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки зцього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігустроків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСРі статтями 78 і 79 цього Кодексу.

С т а т т я 77. Позовна давність при зміні осіб у

зобов'язанні

Зміна осіб у зобов'язанні не тягне за собою зміни строкупозовної давності.

С т а т т я 78. Зупинення перебігу строків позовної

давності

Перебіг строку позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна іневідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) в силу встановленої законодавством Союзу РСР абоУкраїнської РСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій);

3) якщо позивач або відповідач перебувають у складі ЗбройнихСил СРСР, переведених на воєнний стан.

Перебіг строку позовної давності зупиняється, якщо зазначенів цій статті обставини виникли або продовжували існувати в останнішість місяців строку давності, а якщо цей строк менший шестимісяців - протягом строку давності.

З дня припинення обставини, що була підставою для зупиненнястроку давності, перебіг строку давності продовжується. При цьомучастина строку, що залишилася, продовжується до шести місяців, аякщо строк позовної давності був меншим шести місяців - до строкупозовної давності.

За позовами про відшкодування шкоди, зв'язаної з ушкодженнямздоров'я або заподіянням смерті, перебіг строку давностізупиняється, крім загальних підстав, зазначених у цій статті,також зверненням потерпілого або осіб, перелічених у частинідругій статті 456 цього Кодексу, до відповідного органу з заявоюпро призначення пенсії або допомоги - до їх призначення абовідмови в їх призначенні.

С т а т т я 79. Перерив перебігу строків позовної давності

Перебіг строку позовної давності переривається пред'явленнямпозову в установленому порядку.

По спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни,перебіг строку позовної давності переривається також вчиненнямзобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу.

Після перериву перебіг строку позовної давності починаєтьсяспочатку; час, що минув до перериву, до нового строку незараховується.

Пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериваєперебігу строку позовної давності.

С т а т т я 80. Наслідки закінчення строку позовної давності

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову єпідставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважноюпричину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягаєзахистові.

С т а т т я 81. Зупинення, перерив і поновлення скорочених

строків давності

Правила про зупинення і перерив (статті 78 і 79 цьогоКодексу), а також про поновлення строків позовної давності(частина друга статті 80 цього Кодексу) поширюються також наскорочені строки давності, якщо законом не встановлене інше.

С т а т т я 82. Виконання зобов'язання боржником після

закінчення строку позовної давності

В разі виконання зобов'язання боржником після закінченнястроку позовної давності він не вправі вимагати поверненнявиконаного, хоч би в момент виконання він і не знав про закінченнястроку давності.

Правила цієї статті не поширюються на відносини міждержавними організаціями і їх відносини з кооперативними (крімколгоспів) та іншими громадськими організаціями.

С т а т т я 83. Вимоги, на які позовна давність не

поширюється

Позовна давність не поширюється:

на вимоги, що випливають з порушення особистих немайновихправ, крім випадків, передбачених законом;

на вимоги державних організацій про повернення державногомайна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних таінших громадських організацій або громадян;

на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державнітрудові ощадні каси і в Державний банк СРСР;

у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і наінші вимоги.

С т а т т я 84. Застосування позовної давності до позовів по додаткових вимогах

З закінченням строку позовної давності по головній вимозівважається, що строк позовної давності минув і по додатковійвимозі (неустойка, поручительство тощо).

С т а т т я 85. Порядок обчислення строків

Порядок обчислення строків позовної давності та іншихстроків, встановлених цим Кодексом, визначається статтями 86 і 87Цивільного процесуального кодексу Української РСР.

Р о з д і л II

ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Глава 6

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

С т а т т я 86. Право власності

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносинищодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності в Україні охороняється законом.

Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна,колективна, державна.

Усі форми власності є рівноправними.

Відносини власності регулюються Законом України "Провласність" ( 697-12 ), цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

С т а т т я 87. ( Стаття 87 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Соціалістична власність

Соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна)власність; колгоспно-кооперативна власність; власністьпрофспілкових та інших громадських організацій.

Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови дляїї примноження.

Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність зметою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

С т а т т я 87-1.

Оперативне управління майном

Майно, закріплене за державними, міжколгоспними,державно-колгоспними та іншими державно-кооперативнимиорганізаціями, перебуває в оперативному управлінні цихорганізацій, які здійснюють у межах, встановлених законом,відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначеннямайна, права володіння, користування і розпорядження майном.

С т а т т я 88. ( Стаття 88 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Особиста власність

Основу особистої власності громадян становлять трудовідоходи.

Особиста власність громадян і право її спадкоємстваохороняються державою.

Майно, що є в особистій власності громадян, не повиннослужити для одержання нетрудових доходів, використовуватись нашкоду інтересам суспільства.

Г л а в а 7

ДЕРЖАВНА ВЛАСНІСТЬ

С т а т т я 89. ( Стаття 89 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Державна власність - основна форма

соціалістичної власності

Державна власність - спільне надбання всього радянськогонароду, основна форма соціалістичної власності.

Держава є єдиним власником всього державного майна.

С т а т т я 90. ( Стаття 90 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Об'єкти права державної власності

Земля, її надра, води і ліси є у виключній власності державиі надаються тільки в користування. Державі належать основні засобивиробництва в промисловості, будівництві і сільськомугосподарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майноорганізованих державою торговельних, комунальних та іншихпідприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно,необхідне для здійснення завдань держави.

С т а т т я 91. ( Стаття 91 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Порядок розпорядження державним майном,

що належить до основних засобів

Порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншогомайна, що належить до основних засобів державних організацій,іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншимкооперативним та іншим громадським організаціям, визначаєтьсязаконодавством Союзу РСР і Української РСР.

Будівлі і споруди передаються від однієї державноїорганізації іншій безоплатно.

Зазначене в цій статті державне майно не підлягає відчуженнюгромадянам, крім окремих видів майна, продаж якого громадянамдопускається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

С т а т т я 92. ( Стаття 92 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Правомочність державних організацій по

розпорядженню оборотними засобами і

продукцією

Державні організації розпоряджаються сировиною, паливом,матеріалами, напівфабрикатами, готовою продукцією, грошовими таіншими оборотними засобами відповідно до цільових призначень цихзасобів і згідно з затвердженим планом.

С т а т т я 93. ( Стаття 93 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Порядок звернення стягнення на державне

майно

Будівлі, споруди, устаткування та інше майно, що належить доосновних засобів державних організацій, не можуть бути предметомзастави і на них не можу бути звернене стягнення по претензіяхкредиторів.

Стягнення може бути звернене на інше майно, за винятками,встановленими Цивільним процесуальним кодексом Української РСР( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ), а щодо коштів - законодавствомСоюзу РСР.

Порядок звернення стягнення за претензіями кредитних установпро повернення виданих ними позичок визначається законодавствомСоюзу РСР.

Г л а в а 8

КОЛГОСПНО-КООПЕРАТИВНА ВЛАСНІСТЬ

С т а т т я 94. ( Стаття 94 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Зміст права власності колгоспів, інших

кооперативних організацій, їх об'єднань

Колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднанняволодіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їмна праві власності, відповідно до їх статутів.

Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, іншихкооперативних організацій, їх об'єднань, належить виключно самимвласникам.

Вищестоящі кооперативні організації не вправі розпоряджатисямайном нижчестоящих кооперативних організацій.

Централізовані фонди кооперативних систем створюються ізнаходяться в розпорядженні центрів кооперативних систем івикористовуються в порядку, встановленому статутами кооперативнихсистем.

Кредитори кооперативних організацій не можуть звертатистягнення на централізовані фонди кооперативних систем.

С т а т т я 95. ( Стаття 95 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Об'єкти права власності колгоспів та інших

кооперативних організацій, їх об'єднань

Власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їхоб'єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне для їхздійснення статутних завдань.

С т а т т я 96. ( Стаття 96 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Порядок звернення стягнення на майно

колгоспів, інших кооперативних організацій,

їх об'єднань

На належні колгоспам, іншим кооперативним організаціям, їхоб'єднанням будівлі, споруди, трактори, комбайни, інші машини,транспортні засоби та інше майно, що належить до їх основнихзасобів, а також на насіннєві та фуражні фонди не може бутизвернено стягнення по претензіях кредиторів.

Стягнення може бути звернено на інше майно за винятками,встановленими Цивільним процесуальним кодексом Української РСР( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ), а щодо коштів - законодавствомСоюзу РСР.

Порядок звернення стягнення по претензіях кредитних установпро повернення виданих ними позичок визначається законодавствомСоюзу РСР.

Г л а в а 9

ВЛАСНІСТЬ ПРОФСПІЛКОВИХ

ТА ІНШИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

С т а т т я 97. ( Стаття 97 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Зміст права власності профспілкових та

інших громадських організацій

Профспілкові та інші громадські організації володіють,користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на правівласності, відповідно до їх статутів (положень).

Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових таінших громадських організацій, належить виключно профспілковим таіншим громадським організаціям.

С т а т т я 98. ( Стаття 98 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Об'єкти права власності профспілкових та

інших громадських організацій

Власністю профспілкових та інших громадських організацій ємайно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

С т а т т я 99. ( Стаття 99 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Порядок звернення стягнення на майно,

належне профспілковим та іншим громадським

організаціям

На належні профспілковим та іншим громадським організаціямбудівлі, споруди, устаткування та інше майно, що відноситься доосновних засобів підприємств, санаторіїв, будинків відпочинку,палаців культури, клубів, стадіонів і піонерських таборів, а такожна культурно-освітні фонди не може бути звернене стягнення попретензіях кредиторів.

Стягнення може бути звернене на інше майно, за винятками,встановлюваними законодавством Української РСР, а щодо коштів -законодавством Союзу РСР.

Порядок звернення стягнення по претензіях кредитних установпро повернення виданих ними позичок визначається законодавствомСоюзу РСР.

Г л а в а 10

ОСОБИСТА ВЛАСНІСТЬ

С т а т т я 100. ( Стаття 100 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Об'єкти права особистої власності громадян

В особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку,особистого споживання, комфорту і підсобного домашньогогосподарства, жилий будинок і трудові заощадження.

С т а т т я 101. ( Стаття 101 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Право особистої власності на жилий будинок

В особистій власності громадянина може бути один жилийбудинок (або частина його).

У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітейможе бути тільки один жилий будинок (або частина його), щоналежить на праві особистої власності одному з них або є в їхспільній власності.

Право власності одного або кількох громадян з числазазначених в частині другій цієї статті на частину будинку непозбавляє права інших з цих громадян мати у власності другучастину (частини) цього ж будинку. Проте в багатоквартирномубудинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовниківподружжя, що проживає спільно, їх неповнолітні діти можуть матилише одну квартиру.

С т а т т я 102. ( Стаття 102 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Розмір жилого будинку, що може бути

в особистій власності громадянина

Граничний розмір жилого будинку або його частини (частин), щоналежать зазначеним у статті 101 цього Кодексу громадянам, неповинен перевищувати вісімдесяти квадратних метрів жилої площі.

Громадянин, який має велику сім'ю або право на додатковужилу площу, з дозволу виконавчого комітету районної, міської,районної в місті Ради народних депутатів вправі збудувати абопридбати будинок (частину будинку), жила площа якого перевищуєрозмір, зазначений у частині першій цієї статті, але не перевищуєрозміру, визначеного для даної сім'ї за нормою жилої площі,встановленою Житловим кодексом Української РСР ( 5464-10 ), а увідповідних випадках - також розміру належної додаткової жилоїплощі.

С т а т т я 103. ( Стаття 103 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Припинення права особистої власності на

жилий будинок понад встановлену норму

Якщо в особистій власності громадянина або у подружжя, якепроживає спільно, та його неповнолітніх дітей стане з підстав, щодопускаються законом, більше одного жилого будинку, власник вправіна свій вибір залишити у своїй власності будь-який з цих будинків.Інший будинок (будинки) повинен бути власником протягом одногороку проданий, подарований або відчужений іншим способом.

Річний строк для добровільного відчуження власником будинку(будинків) обчислюється з дня виникнення права власності на іншийбудинок (будинки).

Якщо власник протягом одного року не скористується своїмправом на відчуження будинку в будь-якій формі, цей будинок зарішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в містіРади народних депутатів підлягає примусовому продажу в порядку,встановленому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ) для виконання судових рішень.Виручені від продажу суми після відшкодування витрат, пов'язаних зздійсненням примусового продажу, передаються колишньому власниковібудинку.

В разі, коли продаж будинку в примусовому порядку невідбудеться через відсутність покупців, будинок за рішеннямвиконавчого комітету районної, міської, районної в місті Радинародних депутатів безоплатно переходить у власність держави.

Правила цієї статті застосовуються відповідно і у випадках,коли в особистій власності громадянина або у подружжя, якепроживає спільно, і їх неповнолітніх дітей виявиться з підстав, щодопускаються законом:

1) крім одного будинку, частина (частини) іншого будинку;

2) частина (частини) одного будинку, що перевищує розміри,зазначені в статті 102 цього Кодексу;

3) частини різних будинків;

4) більше однієї квартири в багатоквартирному будинкужитлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

С т а т т я 104. ( Стаття 104 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Наслідки набуття права особистої власності

на жилий будинок при наявності жилого

приміщення в будинку державного чи

громадського житлового фонду або в

будинку житлово-будівельного чи житлового

кооперативу

Якщо у наймача жилого приміщення в будинку державного чигромадського житлового фонду (крім наймача службового приміщення),члена житлово-будівельного чи житлового кооперативу або в другогоз подружжя, що проживає разом з ним, чи їх неповнолітніх дітейвиявиться на підставах, що допускаються законом, на правіособистої власності жилий будинок (частина будинку) в тому жнаселеному пункті, то власник будинку (частини будинку) вправі засвоїм вибором залишити за собою будинок (частину будинку) або жилеприміщення в будинку державного чи громадського житлового фондуабо в будинку житлово-будівельного чи житлового кооперативу. Востанньому випадку власник повинен провести протягом одного року здня виникнення права власності на будинок (частину будинку) йоговідчуження. Невиконання цієї вимоги тягне за собою наслідки,передбачені частинами третьою і четвертою статті 103 цьогоКодексу.

Встановити, що передбачені статтею 104 Цивільного кодексуУкраїнської РСР правила про наслідки набуття праваособистої власності на жилий будинок (частину будинку) принаявності жилого приміщення в будинку державного чи громадськогожитлового фонду застосовуються також щодо будинків (частинбудинків), право власності на які набуто до введення в дію цьогоУказу. Передбачений у статті 104 Цивільного кодексу УкраїнськоїРСР річний строк у цих випадках обчислюється з дня введення цьогоУказу в дію.

С т а т т я 105. Наслідки самовільного будівництва жилого

будинку, господарських і побутових будівель

та споруд

Громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснивабо здійснює його перебудову чи прибудову без встановленогодозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотнимивідхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основнихбудівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинкомчи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної вмісті Ради народних депутатів такий будинок або частина йогоможуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фондумісцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчогокомітету районної, міської, районної в місті Ради народнихдепутатів знесені громадянином, який провадив самовільнебудівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку,який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проектуабо з грубим порушенням основних будівельних норм і правил,провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, увідповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.

Господарські і побутові будівлі та споруди, зведенігромадянином без встановленого дозволу або належно затвердженогопроекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубимпорушенням основних будівельних норм і правил, за рішеннямвиконавчого комітету районної, міської, районної в місті Радинародних депутатів зносяться громадянином, який провадивсамовільне будівництво, або за його рахунок.

Одержані при знесенні жилого будинку або частини його,господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріализалишаються у власності громадянина, який провадив самовільнебудівництво.

С т а т т я 105-1. Наслідки порушення правил будівництва

літніх садових будиночків

Літні садові будиночки, будівництво яких здійснюється безналежно погодженого проекту або з відхиленнями від норм,передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, чинним напочаток будівництва, за рішенням виконавчого комітету районної,міської, районної в місті Ради народних депутатів, на територіїякої знаходиться садівницьке (виноградарське) товариство,приводяться у відповідність з зазначеними нормами або зносятьсягромадянами, що здійснюють таке будівництво, чи за їх рахунок.(Кодекс доповнений статтею згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85)

С т а т т я 106. ( Стаття 106 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Вилучення будинку, дачі або іншого майна,

що використовується для одержання нетрудових

доходів

Якщо жилий будинок, дача або інше майно, що є в особистійвласності громадянина, або належна громадянинові частина будинку(дачі) систематично використовується власником для одержаннянетрудових доходів, відповідно цей будинок або частина будинку,дача чи інше майно підлягає безоплатному вилученню в судовомупорядку за позовом виконавчого комітету місцевої Ради народнихдепутатів. Вилучений за рішенням суду будинок (дача) чи частинабудинку (дачі) зараховується до фонду місцевої Ради народнихдепутатів.

Правила цієї статті не поширюються на жилі будинки і дачі, вяких приміщення здаються в найом з додержанням умов, передбаченихчинним законодавством.

С т а т т я 107. Позбавлення права користування жилим

будинком

Вилучаючи будинок чи його частину з підстав, зазначених устатті 105 цього Кодексу, суд може позбавити громадянина, якийздійснював самовільне будівництво, а також осіб, які проживаютьспільно з ним, права користування жилою площею в будинку чичастині будинку, що вилучається.

У разі відсутності у виселюваних іншого жилого приміщення,придатного для проживання, їм надається жиле приміщення відповіднодо вимог частини другої статті 114 Житлового кодексу УкраїнськоїРСР тією організацією, якій передано будинок .

С т а т т я 108. ( Стаття 108 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Гранична кількість худоби, що може бути

в особистій власності громадянина

Гранична кількість худоби, що може бути в особистій власностігромадянина, встановлюється законодавством Української РСР.

С т а т т я 109. ( Стаття 109 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Особиста власність члена колгоспного двору

Особисті трудові доходи і заощадження члена колгоспногодвору, а також майно, придбане ним на особисті кошти або одержанев порядку спадкоємства чи дарування, є особистою власністю окремихчленів колгоспного двору, якщо ці доходи, заощадження і майно непередані ними у власність колгоспного двору.

В особистій власності громадянина, який є членом колгоспногодвору, не може бути майно, яке відповідно до статуту колгоспу моженалежати тільки колгоспному двору.

С т а т т я 110. Майно громадян, на яке не може бути

звернено стягнення

Перелік майна громадян, на яке не може бути зверненостягнення по претензіях кредиторів, установлюється Цивільнимпроцесуальним кодексом Української РСР.

С т а т т я 111. ( Стаття 111 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Власність громадян, які займаються

індивідуальною трудовою діяльністю

До власності громадян, які займаються індивідуальною трудовоюдіяльністю, що грунтується виключно на особистій праці громадян ічленів їх сімей, застосовуються правила цього Кодексу про особистувласність та інших актів законодавства, що регулюють зазначенудіяльність.