Цивільний кодекс Української РСР

За авторським ліцензійним договором автор або йогоправонаступник надає організації право використати твір, в томучислі шляхом перекладу на іншу мову або переробки, в обумовленихдоговором межах і на визначений ним строк, а організаціязобов'язується сплатити винагороду за надання цього права або завикористання твору у формі, передбаченій договором, якщо інше невстановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР або сторонине домовились про інше.

С т а т т я 501. ( Стаття 501 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Види авторських договорів про передачу

твору для використання

До авторських договорів про передачу твору для використанняналежать:

договір про видання або перевидання твору в оригіналі(видавничий договір);

договір про депонування рукопису;

договір про публічне виконання неопублікованого твору(постановочний договір); причому постановочний договір, щопередбачає виплату одноразової винагороди, може бути укладенийавтором на один і той же твір лише з однією організацією;

договір про використання неопублікованого твору в кінофільмічи телевізійному фільмі (сценарний договір), в радіо- чителевізійній передачі;

договір про створення твору образотворчого мистецтва з метоюпублічного виставлення (договір художнього замовлення);

договір про використання у промисловості неопублікованоготвору декоративно-прикладного мистецтва;

а також інші договори про передачу творів літератури, наукичи мистецтва для використання будь-яким іншим способом.

С т а т т я 502. ( Стаття 502 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Форма авторського договору

Авторський договір повинен бути укладений у письмовій формі(стаття 46 цього Кодексу).

Письмова форма не є обов'язковою для договорів проопублікування творів у періодичних виданнях і енциклопедичнихсловниках.

С т а т т я 503. ( Стаття 503 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Типові авторські договори

Типові авторські договори затверджуються Радою МіністрівУкраїнської РСР або за її дорученням відповідними відомствами ітворчими спілками, крім випадків, коли законодавство Союзу РСРвідносить затвердження цих договорів до відання Союзу РСР.

Авторський договір може містити умови, що не передбаченітиповим договором. Умови укладеного з автором договору, щопогіршують його становище, порівнюючи з становищем, установленим взаконі або в типовому договорі, недійсні і змінюються умовами,встановленими законом або типовим договором.

С т а т т я 504. ( Стаття 504 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Розмір винагороди авторові за авторським

договором

Розмір винагороди, що сплачується за авторським договором,установлюється за угодою сторін у межах затверджених ставок при їхнаявності (стаття 475 цього Кодексу).

С т а т т я 505. ( Стаття 505 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Передача і схвалення твору

За авторським договором про передачу твору для використанняавтор зобов'язаний виконати замовлений йому твір відповідно доумов договору і передати його організації у встановлений договоромстрок та в обумовленому порядку.

Організація повинна не пізніше строку, встановленого типовимдоговором, письмово повідомити автора або про схваленняпереданого їй за авторським договором твору, або про йоговідхилення за підставами, передбаченими договором, або про потребувнести до твору поправки з точним зазначенням суті виправлень, щовимагаються в межах умов договору. Якщо письмове повідомлення ненаправлено авторові в установлений типовим договором строк, твірвважається схваленим організацією.

С т а т т я 506. ( Стаття 506 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Обмеження використання третіми особами

твору, на який укладено договір

Якщо автором укладено договір про передачу твору длявикористання, він не вправі без письмової згоди другої сторонипередавати іншим особам зазначений у договорі твір або частинуйого для використання тим же способом, що обумовлений договором,крім випадків, передбачених типовими договорами. Строк такогообмеження встановлюється типовими договорами, але не можеперевищувати трьох років з дня схвалення твору організацією. Втипових договорах можуть передбачатися випадки, коли автор невправі передавати твір для використання також іншими, ніжобумовлено договором, способами.

С т а т т я 507. ( Стаття 507 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Обов'язок організації використати твір

За авторським договором про передачу твору для використанняорганізація зобов'язана здійснити або почати використання творуобумовленим за договором способом у встановлений тим же договоромстрок, який не може перевищувати двох років з дня схвалення неютвору. Цей обов'язок не поширюється на організацію, що уклаласценарний договір чи договір художнього замовлення.

Типовими договорами можуть бути передбачені більш короткі,ніж зазначені в цій статті, граничні строки з врахуванням обсягутвору і характеру його використання.

С т а т т я 508. ( Стаття 508 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Відповідальність автора за порушення

договору

Автор зобов'язаний повернути авторську винагороду, одержануза договором про передачу твору для використання, якщо договіррозірваний організацією внаслідок того, що автор з своєї вини непередав їй твір у встановлений договором строк; виконав замовленуроботу не відповідно до умов договору чи несумлінно; відмовивсявід внесення виправлень, запропонованих йому в порядку і в межах,установлених договором; порушив обов'язок особисто виконати роботуабо порушив правила статті 506 цього Кодексу.

Якщо організація відхилила твір на підставах, передбаченихдоговором (стаття 505 цього Кодексу), і не довела по судунесумлінності автора у виконанні замовленої роботи, одержана задоговором винагорода зберігається за автором в цілому або вчастині, що визначається типовими договорами. Ця частина не можебути менша двадцяти п'яти процентів суми договору.

С т а т т я 509. ( Стаття 509 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Відповідальність організації за порушення

договору

Якщо організація не здійснить або не почне використаннясхваленого нею твору в строк, установлений договором про передачутвору для використання (стаття 507 цього Кодексу), воназобов'язана за вимогою автора сплатити йому обумовлену винагородуповністю. В цьому разі автор вправі також відмовитися від договоруі вимагати повернення переданих за договором примірників твору.Організація звільняється від обов'язку сплатити авторові частинувинагороди, яку він мав би одержати після початку використаннятвору, якщо доведе, що не могла використати твір з обставин,залежних від автора.

С т а т т я 510. ( Стаття 510 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Перехід права власності на твір

образотворчого мистецтва, створений за

замовленням

Твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням,переходить у власність замовника, якщо інше не передбаченодоговором. Автор зберігає авторське право на цей твір.

Власник твору має право вміщувати його на публічних виставкахбез виплати авторові додаткової винагороди.

С т а т т я 511. ( Стаття 511 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Охорона інтересів громадянина, зображеного

в творі образотворчого мистецтва

Опублікування, відтворення і розповсюдження творуобразотворчого мистецтва, в якому зображено іншу особу,допускається лише за згодою того, кого зображено, а після йогосмерті за згодою його дітей та пережилої дружини. Такої згоди непотрібно, якщо це робиться в державних чи громадських інтересахабо зображена особа позувала авторові за плату.

С т а т т я 512. ( Стаття 512 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Порядок використання виконаних за

замовленнями архітектурних, інженерних та

інших технічних планів

Виконані за замовленнями організацій архітектурні, інженерніта інші технічні плани, креслення і рисунки, можуть бутивикористані замовниками для своїх потреб, передані ними длявикористання іншим особам або відтворені в пресі без виплатиавторам додаткової винагороди.

С т а т т я 513. ( Стаття 513 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Авторський ліцензійний договір про надання

права використати твір шляхом перекладу на

іншу мову або переробки

Умови авторського ліцензійного договору про надання прававикористати твір шляхом перекладу на іншу мову або шляхомпереробки на твір іншого виду (зокрема розповідного твору надраматичний або в сценарій чи навпаки) визначаються сторонами прийого укладенні, якщо інше не передбачено законодавством Союзу РСРі Української РСР.

Р О З Д І Л V.

ПРАВО НА ВІДКРИТТЯ

С т а т т я 514. Права автора відкриття

Автор відкриття має право вимагати визнання його авторства іпріоритету у відкритті, посвідчуваних дипломом, який видається увипадках і в порядку, передбачених Положенням про відкриття,винаходи і раціоналізаторські пропозиції, затверджуваним РадоюМіністрів СРСР.

Автор відкриття має право на винагороду, виплачувану йому приодержанні диплома, а також на пільги, передбачені Положенням провідкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

С т а т т я 515. Перехід права автора відкриття за

спадкоємством

Право одержати диплом померлого автора відкриття, а такожвинагороду за відкриття переходить за спадкоємством увстановленому законом порядку.

С т а т т я 516. Спори про авторство на відкриття

Спори про авторство (співавторство) на відкриттярозв'язуються судом.

Р О З Д І Л VI.

ПРАВО НА ВИНАХІД, КОРИСНУ МОДЕЛЬ, ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК,

ЗНАК ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ, РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКУ ПРОПОЗИЦІЮ

(Назва розділу в редакції Указу N 278-11 від 20.05.85,

Закону N 75/95-ВР від 28.02.95 )

Стаття 517. Законодавство України про охорону прав на

винахід, корисну модель, промисловий зразок,

знак для товарів і послуг

Майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, щовиникають у зв'язку із створенням і використанням винаходу,корисної моделі, промислового зразку, знаку для товарів і послуг,регулюються законами України "Про охорону прав на винаходи ікорисні моделі" ( 3687-12 ), "Про охорону прав на промисловізразки" ( 3688-12 ), "Про охорону прав на знаки для товарів іпослуг" ( 3689-12 ), цим Кодексом та іншими актами законодавстваУкраїни.

С т а т т я 518. ( Статтю 518 виключено на підставі Закону

N 75/95-ВР від 28.02.95 ) Використання винаходу, на який видано

авторське свідоцтво

У тих випадках, коли на винахід видано авторське свідоцтво,виключне право держави на цей винахід діє протягом п'ятнадцятироків з дня подачі заявки. Держава бере на себе турботу прореалізацію винаходу з урахуванням доцільності його впровадження.

Кооперативні та інші громадські організації можуть наоднакових підставах з державними організаціями використовувативинаходи, що стосуються кола їх діяльності. Використаннязазначених винаходів іншими організаціями та особами в ціляхпромислу протягом п'ятнадцяти років з дня подачі заявкидопускається тільки з дозволу уповноваженого на те державногооргану.

Винахідник, якому видано авторське свідоцтво, в разівикористання його винаходу, має право на винагороду залежно відекономії або іншого позитивного ефекту, одержуваного в результатівикористання винаходу, а також право на пільги відповідно доПоложення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 519. ( Статтю 519 виключено на підставі Закону

N 75/95-ВР від 28.02.95 ) Права власника патенту на винахід

Патент видається строком на п'ятнадцять років, рахуючи з дняподачі заявки. З того ж дня охороняються права заявника. Ніхто неможе без згоди особи, якій належить патент (патентовласника),використати винахід. Патентовласник може видати дозвіл (ліцензію)на використання його винаходу або повністю переуступити патент.Дію патенту може бути припинено достроково у випадках і в порядку,які визначаються Радою Міністрів СРСР.

Організація, яка до подачі заявки на винахід незалежно відвинахідника застосувала в межах СРСР даний винахід або зробила всінеобхідні для цього приготування, зберігає право на дальшебезоплатне використання даного винаходу. Спори в цьому питаннірозв'язуються в судовому порядку.

В тих випадках, коли винахід має особливо важливе значеннядля держави, але з патентовласником не буде досягнуто угоди проуступку патенту або про видачу ліцензії, за рішенням РадиМіністрів СРСР патент може бути примусово викуплений державою абовідповідній організації може бути дано дозвіл на використаннявинаходу, з встановленням винагороди патентовласникові.

(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

Стаття 520. Права автора раціоналізаторської пропозиції

Авторові прийнятої до впровадження раціоналізаторськоїпропозиції видається свідоцтво, яке засвідчує його авторство. Вінмає право на винагороду, а також на пільги відповідно дозаконодавства України.

С т а т т я 520-1. ( Статтю 520-1 виключено на підставі

Закону N 75/95-ВР від 28.02.95 )

Право на промисловий зразок

Автор промислового зразка може на свій вибір вимагати абовизнання свого авторства з передачею державі виключного права напромисловий зразок, або визнання свого авторства з закріпленням заним виключного права на промисловий зразок. У першому випадку напромисловий зразок видається свідоцтво, у другому - патент.Свідоцтва і патенти видаються на умовах і в порядку, щопередбачаються Положенням про промислові зразки, якезатверджується Радою Міністрів СРСР.

У тих випадках, коли на промисловий зразок видано свідоцтво,виключне право держави на цей зразок діє протягом десяти років здати пріоритету зразка.

Виключне право на промисловий зразок, яке грунтується напатенті, діє протягом п'яти років з дати пріоритету цього зразка.Зазначений строк за клопотанням власника патенту може бутипродовжено, але не більш як на п'ять років.

Автор промислового зразка, якому видано свідоцтво, у разівикористання цього зразка має право на винагороду, а також правона пільги відповідно до Положення про промислові зразки.

Патентування за кордоном промислових зразків, створених умежах СРСР, і промислових зразків, створених за кордономрадянськими громадянами, а також будь-яка передача радянськихпромислових зразків за кордон допускаються лише в порядку,встановленому Радою Міністрів СРСР.(Кодекс доповнений статтею згідно з Указом N 278-11 від 20.05.85)

Стаття 521. Участь автора раціоналізаторської пропозиції у

її впровадженні

Автор раціоналізаторської пропозиції бере участь у здійсненніробіт, пов'язаних з її впровадженням, у порядку, передбаченомузаконодавством України.

Стаття 522. Перехід права автора раціоналізаторської

пропозиції за спадкоємством

Право одержати свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію івинагороду за раціоналізаторську пропозицію переходить заспадкоємством у встановленому законом порядку.

Стаття 523. Спори про авторство, першість на раціоналізаторську пропозицію і виплату

винагороди

Спори про авторство (співавторство), про першість нараціоналізаторську пропозицію, факт її використання, розмір,порядок обчислення і строки виплати винагороди розглядаютьсясудом.

Р О З Д І Л VII.

СПАДКОВЕ ПРАВО

С т а т т я 524. Підстави спадкоємства

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно незмінено заповітом.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, абожоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємціпозбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правомспадкоємства переходить до держави.

С т а т т я 525. Час відкриття спадщини

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця,а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21цього Кодексу.

С т а т т я 526. Місце відкриття спадщини

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місцепроживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо вононевідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

С т а т т я 527. Особи, що можуть бути спадкоємцями

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на моментсмерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його життіі народженні після його смерті.

С т а т т я 528. Усунення від спадщини

Не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні зазаповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця абокого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя.

Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки післядітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і небули поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а такожбатьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконанняпокладених на них в силу закону обов'язків по утриманнюспадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

Правила цієї статті застосовуються також і до права назаповідальний відказ (стаття 538 цього Кодексу).

С т а т т я 529. Перша черга спадкоємців за законом

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, врівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки(усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої чергиналежить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщона час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто бувби спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яканалежала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

С т а т т я 530. Друга черга спадкоємців за законом

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйняттіними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги незакликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: братиі сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з бокубатька, так і з боку матері (друга черга).

С т а т т я 531. Спадкоємство утриманцями

До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи,що перебували на утриманні померлого не менше одного року до йогосмерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівніз спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

С т а т т я 532. Спадкоємство усиновленими і усиновителями

Усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смертіусиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя таїх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїхбатьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а такожбратів і сестер.

Усиновителі та їх родичі при спадкоємстві після смертіусиновленого або його нащадків прирівнюються до батьків і іншихкровних родичів усиновленого. Батьки усиновленого, його іншікровні родичі по висхідній лінії і його брати та сестри неодержують спадщини за законом після смерті усиновленого або йогонащадків.

С т а т т я 533. Спадкоємство предметів домашньої

обстановки та вжитку

Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходятьдо спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем,незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали зспадкодавцем до його смерті не менше одного року.

С т а т т я 534. Спадкоємство за заповітом

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майноабо частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньоїобстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять,так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а такождержаві або окремим державним, кооперативним та іншим громадськиморганізаціям.

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємстваодного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

С т а т т я 535. Право на обов'язкову частку в спадщині

Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числіусиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) іутриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту,не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них приспадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначеннірозміру обов'язкової частки враховується і вартість спадковогомайна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки івжитку.

С т а т т я 536. Підпризначення спадкоємця

Заповідач може на випадок, коли зазначений у заповітіспадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її,зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця).

С т а т т я 537. Спадкоємство частини майна, що залишилась

незаповіданою

Частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляєтьсяміж спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядкустатей 529-533 цього Кодексу.

До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом,яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо взаповіті не передбачено інше.

С т а т т я 538. Заповідальний відказ

Заповідач вправі покласти на спадкоємця за заповітомвиконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) накористь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), якінабувають права вимагати його виконання. Відказоодержувачамиможуть бути особи як ті, що входять, так і ті, що не входять дочисла спадкоємців за законом.

Спадкоємець, на якого покладено заповідачем виконаннязаповідального відказу, зобов'язаний виконати його лише в межахдійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього.

В разі смерті спадкоємця, на якого було покладено виконаннязаповідального відказу, або в разі неприйняття ним спадщинизобов'язання виконання заповідального відказу переходить на іншихспадкоємців, які одержали його частку.

С т а т т я 539. Покладення на спадкоємця обов'язку надання

права довічного користування

Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходитьжилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічнекористування цим будинком або певною його частиною.

Це зобов'язання заноситься нотаріусом у свідоцтво про правоспадкоємства. В разі наступного переходу права власності набудинок або на відповідну частину будинку право довічногокористування зберігає силу.

С т а т т я 540. Покладення на спадкоємця виконання дій для

загальнокорисної мети

Заповідач може покласти на спадкоємця виконання яких-небудьдій, спрямованих на здійснення будь-якої загальнокорисної мети.

С т а т т я 541. Нотаріальна форма заповіту

Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі ззазначенням місця і часу його укладення, підписаний особистозаповідачем і нотаріально посвідчений.

С т а т т я 542. Заповіти, прирівнювані до нотаріально

посвідчених

До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються:

1) заповіти громадян, які перебувають на лікуванні влікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах,санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів,посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичнійчастиині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальнихзакладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарямизазначених будинків для престарілих та інвалідів;

2) заповіти громадян, які перебувають під час плавання наморських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають підпрапором України, посвідчені капітанами цих суден;

3) заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних,арктичних та інших подібних їм експедиціях, посвідченіначальниками цих експедицій;

4) заповіти військовослужбовців та інших осіб, якіперебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та іншихвійськово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їхзаступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарямицих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальнихзакладів;

5) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокаціївійськових частин, з'єднань, установ і військово-навчальнихзакладів, де немає державних нотаріальних контор, приватнихнотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальнідії, також заповіти робітників і службовців, членів їх сімей ічленів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами(начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

6) заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі,посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75)

С т а т т я 543. Підписання заповіту іншою особою

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або збудь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, зайого дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса абопосадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані донотаріально посвідчених (стаття 542 цього Кодексу), заповіт можепідписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, зяких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт неможе підписувати особа, на користь якої його зроблено.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75;Законом N 287/94-ВР від 14.12.94 )

С т а т т я 544. Скасування та зміна заповіту

Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасуватизроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.

Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповітповністю або в частині, в якій він йому суперечить.

Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про цезаяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а внаселених пунктах, де немає нотаріусів, - посадовій особівиконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народнихдепутатів, яка вчиняє нотаріальні дії. (Із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75; ЗакономN 287/94-ВР від 14.12.94 )

С т а т т я 545. Наслідки недійсності заповіту

Недійсність окремих частин заповіту не тягне за собоюнедійсності його в цілому.

Якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який зацим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкуватина загальних підставах.

С т а т т я 546. Виконання заповіту

Виконання заповіту покладається на призначених у ньомуспадкоємців.

Заповідач може доручити виконання заповіту особі, зазначенійу заповіті, яка не є спадкоємцем (виконавцеві заповіту). В цьомуразі вимагається згода виконавця, виконана в написі на самомузаповіті або в окремій заяві, доданій до заповіту.

С т а т т я 547. Повноваження виконавця заповіту

Виконавець заповіту має право вчиняти всі дії, необхідні длявиконання заповіту.

Виконавець заповіту не одержує винагороди за свої дії повиконанню заповіту, але має право на відшкодування за рахунокспадщини необхідних витрат, понесених ним по охороні спадковогомайна і по управлінню цим майном.

Після виконання заповіту виконавець заповіту зобов'язанийпредставити спадкоємцям за їх вимогою звіт.

С т а т т я 548. Прийняття спадщини

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.Не допускається прийняття спадщини під умовою або ззастереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моментувідкриття спадщини.

С т а т т я 549. Дії, що свідчать про прийняття спадщини

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володінняспадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцемвідкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягомшести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадкунеприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про своюзгоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився дляприйняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців,він продовжується до трьох місяців.

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 2135-08 від 15.10.73)

С т а т т я 550. Продовження строку на прийняття спадщини

Строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цьогоКодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причинипропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята післязакінчення зазначеного строку і без звернення до суду принаявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийнялиспадщину.

У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншимиспадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустивзазначений строк, передається лише те з належного йому майна, якезбереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації рештиналежного йому майна.

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75)

С т а т т я 551. Перехід права на прийняття спадщини

Якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом абоза заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши їїприйняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право наприйняття належної йому частки спадщини переходить до йогоспадкоємців (спадкова трансмісія).

Це право померлого спадкоємця може бути здійснене йогоспадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишивсядля прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, щозалишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьохмісяців.

С т а т т я 552. Право того, хто прийняв спадщину до явки

інших спадкоємців

Спадкоємець, який вступив у володіння і управління спадковиммайном до з'явлення інших спадкоємців, не вправі розпоряджатисяспадковим майном (продавати, заставляти та ін.), поки не минешість місяців з дня відкриття спадщини або поки не буде одержаноним свідоцтво про право на спадщину.

До закінчення зазначеного строку або до одержання свідоцтвапро право на спадщину спадкоємець вправі робити за рахунокспадкового майна лише такі витрати:

1) на покриття витрат по догляду за спадкодавцем під час йогохвороби, а також на його похорони;

2) на утримання осіб, які перебували на утриманніспадкодавця;

3) на задоволення претензій, що випливають з законодавствапро працю, та інших претензій, прирівнених до них;

4) по охороні спадкового майна і по управлінню ним.

С т а т т я 553. Відмова від спадщини

Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитисьвід спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Прицьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користького-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства зазаконом або за заповітом, а також на користь держави або окремихдержавних, кооперативних або інших громадських організацій.Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець,який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини(стаття 549 цього Кодексу).

С т а т т я 554. Прирощення спадкових часток

В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або зазаповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців зазаконом і розподіляється між ними в рівних частках.

Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним нимспадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, якийвідпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом ірозподіляється між ними в рівних частках.

Правила цієї статті не застосовуються до випадків, колиспадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця,держави чи державної, кооперативної або іншої громадськоїорганізації (стаття 553 цього Кодексу) або коли замістьспадкоємця, який відпав, призначено іншого спадкоємця(підпризначення спадкоємця - стаття 536 цього Кодексу).

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 555. Перехід спадщини до держави

Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідавдержаві;

2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні зазаповітом;

3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини;

4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті528 і 534 цього Кодексу);

5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини накористь держави, до держави переходить частка спадкового майна,належна цьому спадкоємцеві.

Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тількичастина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави.

У випадках, передбачених цією статтею, авторське право, щовходить до складу спадщини, або право на частку в авторськійвинагороді, що належало спадкоємцеві, який відмовився,припиняється.

С т а т т я 556. Відповідальність спадкоємця по боргах

спадкодавця і витратах третіх осіб

Спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає по боргахспадкодавця в межах дійсної вартості успадкованого ним майна. Натаких саме підставах відповідає держава, до якої надійшло майно, упорядку статей 534, 553, 555 цього Кодексу.

При наявності кількох спадкоємців вони відповідають по боргахспадкодавця пропорціонально до одержаних ними спадкових часток.

Вимоги кредиторів спадкодавця підлягають задоволенню ранішепретензій осіб, на користь яких спадкодавцем покладено наспадкоємців зобов'язання.

Спадкоємці, які прийняли спадщину, відшкодовують у межахдійсної вартості спадкового майна необхідні витрати, яких зазналитреті особи по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, напохорони спадкодавця, а також по охороні спадкового майна і поуправлінню ним. Відшкодування зазначених витрат (якщо його не булопроведено раніше відповідно до частини другої статті 552 цьогоКодексу) провадиться поряд з задоволенням вимог кредиторівспадкодавця.

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 557. Порядок пред'явлення претензій

кредиторами спадкодавця

Кредитори спадкодавця вправі протягом шести місяців з днявідкриття спадщини пред'явити свої претензії спадкоємцям, якіприйняли спадщину, або виконавцеві заповіту за місцем відкриттяспадщини. При відсутності зазначених осіб претензія може бути втой же строк пред'явлена в державну нотаріальну контору за місцемвідкриття спадщини.

Претензії пред'являються незалежно від строку настання прававимоги.

Недодержання правил, передбачених цією статтею, тягне засобою втрату кредиторами належних їм прав на вимоги.

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 558. Охорона спадкового майна

Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини або замісцезнаходженням спадкового майна, а в населених пунктах, денемає державної нотаріальної контори, - посадова особа виконавчогокомітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, якавчиняє нотаріальні дії, вживають заходів до охорони спадковогомайна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців,відказоодержувачів, кредиторів або держави.

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всімаспадкоємцями, а якщо його не прийнято - до закінчення строку,встановленого для прийняття спадщини.

(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75)

С т а т т я 559. Призначення хранителя або опікуна

спадкового майна

При наявності у складі спадщини майна, що потребуєуправління (жилий будинок тощо), а також у разі пред'явленняпозову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцямидержавний нотаріус призначає хранителя майна, а в населенихпунктах, де немає державного нотаріуса, посадова особа виконавчогокомітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, якавчиняє нотаріальні дії, призначає над зазначеним майном опікуна.

С т а т т я 560. Видача свідоцтва про право на спадщину

Спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати вдержавній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщинисвідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщинувидається також державною нотаріальною конторою при переходіспадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 561. Строк для видачі свідоцтва про право на

спадщину

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям зазаконом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтвоможе бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриттяспадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що,крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємцівнемає.

Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадкахвидається не раніше як через шість місяців з дня відкриттяспадщини.

С т а т т я 562. Поділ спадкового майна

Поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, щоприйняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадитьсясудовим порядком відповідно до часток належних кожному зспадкоємців за законом або за заповітом.

При наявності зачатого, але ще не народженого спадкоємця,спадкоємці вправі провести поділ спадкового майна тільки з виділомналежної йому спадкової частки. Для охорони інтересів спадкоємця,що не народився, до участі в поділі повинен бути запрошенийпредставник органу опіки і піклування.

С т а т т я 563. ( Стаття 563 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Спадкоємство в колгоспному дворі

В разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майнідвору не відкривається.

Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів дворуне залишається, до майна двору застосовуються правила цьогорозділу.

Особисте майно членів колгоспного двору після їх смертіпереходить до спадкоємців на загальних підставах.

Правила цієї статті застосовуються також при спадкоємствімайна в господарстві громадян, які займаються індивідуальноютрудовою діяльністю в сільському господарстві.

С т а т т я 564. Спадкоємство вкладів

Порядок розпорядження на випадок смерті вкладами в державнихощадних касах і Державному банку СРСР за спеціальними вказівкамивкладників визначається статутами названих кредитних установ івиданими в установленому порядку правилами.

Якщо вкладник не зробив розпорядження ощадній касі або банку,то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців назагальних підставах за правилами цього розділу.

Розділ VIII

Правоздатність іноземних громадян

та осіб без громадянства.

Застосування цивільних законів іноземних держав

і міжнародних договорів.

(Назва розділу в редакції Указу ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 565. Цивільна правоздатність іноземних громадян

Іноземні громадяни користуються в Українській РСР цивільноюправоздатністю нарівні з радянськими громадянами. Окремі виняткиможуть бути встановлені законом Союзу РСР.

Радою Міністрів СРСР (стаття 122 Основ цивільногозаконодавства Союзу РСР і союзних республік) можуть бутивстановлені відповідні обмеження щодо громадян тих держав, у якихє спеціальні обмеження цивільної правоздатності радянськихгромадян.

С т а т т я 566. Цивільна правоздатність осіб без

громадянства

Особи без громадянства користуються в Українській РСРцивільною правоздатністю нарівні з радянськоми громадянами. Окремівинятки можуть бути встановлені законом Союзу РСР.(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 2422-09 від 19.08.77)

С т а т т я 566-1. Закон, застосовуваний до цивільної

дієздатності іноземних громадян і осіб

без громадянства

Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається зазаконом країни, громадянином якої він є.

Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається зазаконом країни, в якій вона має постійне місце проживання.

Цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб безгромадянства щодо угод, які укладаються в Українській РСР, ізобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в УкраїнськійРСР, визначається за радянським законом.

Іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійнопроживають в Українській РСР, може бути визнано недієздатними абообмежено дієздатними в порядку, встановленому законодавством СоюзуРСР і Української РСР.(Кодекс доповнений статтею згідно з Указом N 2422-09 від 19.08.77)

С т а т т я 567. Цивільна правоздатність іноземних

підприємств і організацій

Іноземні підприємства і організації можуть без особливогодозволу укладати в Українській РСР угоди по зовнішній торгівлі іпо зв'язаних з нею розрахункових, страхових та інших операціях зрадянськими зовнішньоторговельними об'єднаннями та іншимирадянськими організаціями, яким надано право укладення таких угод.

Цивільна правоздатність іноземних підприємств і організаційпри укладенні угод по зовнішній торгівлі і по зв'язаних з неюрозрахункових, страхових та інших операціях визначається зазаконом країни, де створено підприємство чи організацію.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2422-09 від 19.08.77)

С т а т т я 568. Закон, застосовуваний до форми угоди

Форма угоди, що укладається за кордоном, підпорядковуєтьсязаконові місця її укладення. Проте угода не може бути визнананедійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимогзаконодавства Союзу РСР і цього Кодексу.

Форма зовнішньоторговельних угод, які укладаються радянськимиорганізаціями, і порядок їх підписання, незалежно від місцяукладення цих угод, визначаються законодавством Союзу РСР.

Форма угод з приводу будівель, які знаходяться в УкраїнськійРСР, підпорядковується законодавству Союзу РСР і Української РСР.

С т а т т я 569. Закон, застосовуваний до зобов'язань по

зовнішньоторговельних угодах

Права і обов'язки сторін по зовнішньоторговельній угодівизначаються за законами місця її укладення, якщо інше невстановлено погодженням сторін.

Виникнення і припинення права власності на річ зазовнішньоторговельною угодою визначаються за законом місця їїукладення, якщо інше не встановлено погодженням сторін.

Право власності на річ, що знаходиться в дорозі зазовнішньоторговельною угодою, визначається за законом країни, зякої цю річ відправлено, якщо інше не встановлено погодженнямсторін.

Місце укладення угоди визначається за радянським законом.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2422-09 від 19.08.77)

С т а т т я 569-1. Закон, застосовуваний до форми і строку

дії довіреності

Форма і строк дії довіреності визначаються за законом країни,де була видана довіреність. Однак довіреність не може бути визнанонедійсною внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідаєвимогам радянського закону.(Кодекс доповнено статтею згідно з Указом ПВР N 2422-09 від19.08.77)

С т а т т я 569-2. Закон, застосовуваний до позовної давності

Позовна давність визначається за законом країни,законодавство якої застосовується для визначення прав і обов'язківучасників відповідних правовідносин.

Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаютьсяза радянським законодавством.(Кодекс доповнено статтею згідно з Указом ПВР N 2422-09 від19.08.77)

С т а т т я 569-3. Закон, застосовуваний до права власності

Право власності на річ визначається за законом країни, де цяріч знаходиться.

Виникнення і припинення права власності на річ визначаютьсяза законом країни, де ця річ знаходилась на момент, коли маламісце дія чи інша обставина, яка послужила підставою длявиникнення або припинення права власності, якщо інше непередбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.(Кодекс доповнено статтею згідно з Указом ПВР N 2422-09 від19.08.77)

С т а т т я 569-4. Закон, застосовуваний до зобов'язань, які

виникають внаслідок заподіяння шкоди

Права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникаютьвнаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, демала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою длявимоги про відшкодування шкоди.

Права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникаютьвнаслідок заподіяння шкоди за кордоном, якщо сторони є радянськимигромадянами або радянськими організаціями, визначаються зарадянським законом.

Іноземний закон не застосовується, якщо дія чи іншаобставина, яка є підставою для вимоги про відшкодування шкоди, зарадянським законодавством не є протиправною.(Кодекс доповнено статтею згідно з Указом ПВР N 2422-09 від19.08.77)

С т а т т я 570. Закон, застосовуваний до спадкоємства

Відносини по спадкоємству визначаються за законом тієїкраїни, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання.

Здатність особи до складання і скасування заповіту , а такожформа заповіту і акта його скасування визначаються за законом тієїкраїни, де заповідач мав постійне місце проживання в моментскладання акта. Проте заповіт або його скасування не можуть бутивизнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо останнязадовольняє вимоги закону місця складання акта або вимогирадянського закону.

Спадкоємство будівель, що знаходяться в СРСР, в усіх випадкахвизначається за радянським законом. Тим же законом визначаютьсяздатність особи до складання або скасування заповіту, а такожформа останнього, коли заповідається будівля, що знаходиться вСРСР.

С т а т т я 571. ( Стаття 571 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Обмеження застосування іноземного закону

Іноземний закон не застосовується, якщо його застосуваннясуперечило б основам радянського ладу.

С т а т т я 572. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором СРСР встановлено інші правила, ніжті, що їх містить радянське цивільне законодавство, тозастосовуються правила міжнародного договору.

Такий же порядок застосовується щодо цивільного законодавстваУкраїнської РСР, якщо в міжнародному договорі Української РСРвстановлено інші правила, ніж передбачені цивільним законодавствомУкраїнської РСР.

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)