ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР
Верховна Рада Української Радянської СоціалістичноїРеспубліки п о с т а н о в л я є:
Стаття 1. Затвердити Цивільний кодекс Української РСР іввести його в дію з 1 січня 1964 року.
Стаття 2. Доручити Президії Верховної Ради Української РСРвстановити порядок введення в дію Цивільного кодексу УкраїнськоїРСР і затвердити перелік законодавчих актів Української РСР, яківтрачають чинність у зв'язку з введенням Цивільного кодексуУкраїнської РСР в дію.
м. Київ, 18 липня 1963 року
N 1540-06
Цивільний кодекс Української РСР
(Із змінами і доповненнями, внесеними Указами ПВР Української РСР
від 23.11.66 (Відомості ВР N 46 (1966), ст.284),
N 2013-07 від 24.06.69 (Відомості ВР N 27 (1969), ст.216),
N 2895-07 від 22.07.70 (Відомості ВР N 31 (1970), ст.223),
N 1527-08 від 29.03.73 (Відомості ВР N 15 (1973), ст.110),
N 1736-08 від 5.06.73 (Відомості ВР N 25 (1973), ст.213),
N 2135-08 від 15.10.73 (Відомості ВР N 44 (1973), ст.387),
N 3050-08 від 13.09.74 (Відомості ВР N 39 (1974), ст.384),
N 3685-08 від 10.04.75 (Відомості ВР N 16 (1975), ст.202),
N 3764-08 від 25.04.75 (Відомості ВР N 19 (1975), ст.249),
N 1515-09 від 6.12.76 (Відомості ВР N 51 (1976), ст.468),
N 1593-09 від 22.12.76 (Відомості ВР N 1 (1977), ст. 3),
N 2422-09 від 19.08.77 (Відомості ВР N 35 (1977), ст.422),
N 8520-10 від 1.03.85 (Відомості ВР N 11 (1985), ст.206),
N 278-11 від 20.05.85 (Відомості ВР N 23 (1985), ст.542),
N 2444-11 від 27.06.86 (Відомості ВР N 27 (1986), ст.539),
N 4452-11 від 21.08.87 (Відомості ВР N 35 (1987), ст.674),
N 5095-11 від 24.12.87 (Відомості ВР N 1 (1988), ст. 5),
N 6757-11 від 25.10.88 (Відомості ВР N 45 (1988), ст.1070),
N 660-12 від 28.01.91 (Відомості ВР N 9 (1991), ст. 89),
Законами України
N 2554-12 від 7.07.92 (Відомості ВР N 39 (1992), ст.574),
N 2693-12 від 14.10.92 (Відомості ВР N 48 (1992), ст.663),
N 3128-12 від 22.04.93 (Відомості ВР N 22 (1993), ст.226),
N 3132-12 від 22.04.93 (Відомості ВР N 22 (1993), ст.230),
N 3179-12 від 5.05.93 (Відомості ВР N 26 (1993), ст.277),
N 3188-12 від 6.05.93 (Відомості ВР N 24 (1993), ст.259),
N 3718-12 від 16.12.93 (Відомості ВР N 3 (1994), ст. 15),
N 3942-12 від 04.02.94 (Відомості ВР N 24 (1994), ст.177),
N 107/94-ВР від 15.07.94 (Відомості ВР N 33 (1994), ст.300), N 287/94-ВР від 14.12.94 (Відомості ВР N 1 (1995), ст. 3),
N 75/95-ВР від 28.02.95 (Відомості ВР N 13 (1995), ст. 85), N 295/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.222
N 372/95-ВР від 06.10.95, ВВР 1995, N 36, ст.277
N 556/96-ВР від 03.12.96, ВВР 1997, N 5, ст. 32 )
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
С т а т т я 1. Завдання Цивільного кодексу
Української РСР
Цивільний кодекс Української Радянської СоціалістичноїРеспубліки регулює майнові і пов'язані з ними особисті немайновівідносини з метою створення матеріально-технічної бази комунізму івсе більш повного задоволення матеріальних і духовних потребгромадян. У випадках, передбачених законом, цей Кодекс регулюєтакож й інші особисті немайнові відносини.
Основою майнових відносин у радянському суспільстві єсоціалістична система господарства і соціалістична власність назасоби виробництва. Господарське життя Української РСРвизначається і спрямовується державними планами економічного ісоціального розвитку.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 2. Відносини, що регулюються Цивільним
кодексом Української РСР
Цим Кодексом регулюються зазначені в статті 1 цього Кодексувідносини:
державних, кооперативних та інших громадських організацій міжсобою;
громадян з державними, кооперативними та іншими громадськимиорганізаціями;
громадян між собою.
Учасниками відносин, що регулюються цим Кодексом, упередбачених законодавством Союзу РСР випадках можуть бути й іншіорганізації.
До майнових відносин, основаних на адміністративномупідпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових ібюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.
Сімейні, трудові, земельні, гірничі, водні, лісові відносини,а також відносини в колгоспах, що випливають з їх статуту,регулюються відповідно сімейним, трудовим, земельнимзаконодавством, законодавством про надра, водним, лісовим іколгоспним законодавством.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 3. Цивільне законодавство Союзу РСР і
Української РСР
Відповідно до Основ цивільного законодавства Союзу РСР ісоюзних республік цей Кодекс та інші акти цивільного законодавстваУкраїнської РСР регулюють майнові і особисті немайнові відносини,як передбачені Основами, так і не передбачені ними.
Цивільним законодавством Союзу РСР регулюються відповідно доОснов відносини між соціалістичними організаціями по поставкахпродукції і капітальному будівництву, відносини по державнихзакупках сільськогосподарської продукції у колгоспів, радгоспів таінших господарств, відносини організацій залізничного, морського,річкового, повітряного, трубопровідного транспорту, зв'язку ікредитних установ з клієнтурою та між собою, відносини подержавному страхуванню, відносини, що виникають у зв'язку звідкриттями, винаходами, раціоналізаторськими пропозиціями,промисловими зразками та іншими досягненнями науки і техніки, атакож інші відносини, регулювання яких віднесено КонституцієюСРСР, Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзнихреспублік та іншими законодавчими актами СРСР до відання СоюзуРСР. По цих відносинах законодавством Української РСР вирішуютьсяпитання, віднесені до її відання законодавством Союзу РСР.
Відносини по зовнішній торгівлі та інших видахзовнішньоекономічної діяльності визначаються спеціальнимзаконодавством Союзу РСР, яке регулює зовнішню торгівлю та іншівиди зовнішньоекономічної діяльності, і загальним цивільнимзаконодавством Союзу РСР і Української РСР.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 4. Підстави виникнення цивільних прав і
обов'язків
Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбаченихзаконодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадяні організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силузагальних начал і змісту цивільного законодавства породжуютьцивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:
з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і непередбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
з адміністративних актів, у тому числі для державних,кооперативних та інших громадських організацій - з актівпланування;
в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторськихпропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідокпридбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи бездостатніх підстав;
внаслідок інших дій громадян і організацій;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настанняцивільно-правових наслідків.
С т а т т я 5. Здійснення цивільних прав і виконання
обов'язків
Цивільні права охороняються законом, за винятком випадків,коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав усоціалістичному суспільстві в період будівництва комунізму.
При здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни іорганізації повинні додержувати законів, поважати правиласоціалістичного співжиття і моральні принципи суспільства, щобудує комунізм.
С т а т т я 6. Захист цивільних прав
Захист цивільних прав здійснюється в установленому порядкусудом, арбітражем або третейським судом шляхом:
визнання цих прав;
відновлення становища, яке існувало до порушення права, іприпинення дій, які порушують право;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
компенсації моральної шкоди;
припинення або зміни правовідношення;
стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а увипадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу,пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.
Захист цивільних прав у випадках і в порядку, встановленихзаконодавством Союзу РСР і Української РСР, здійснюється такожтовариськими судами, профспілковими та іншими громадськимиорганізаціями.
У випадках, окремо передбачених законом, захист цивільнихправ здійснюється в адміністративному порядку.
До пред'явлення позову, який випливає з відносин міжорганізаціями, обов'язковим є пред'явлення претензії. Винятки зцього правила встановлюються законодавством Союзу РСР.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3685-8 від 10.04.75,Законом N 3188-12 від 6.05.93 )
С т а т т я 7. Захист честі і гідності
та ділової репутації
Громадянин або організація вправі вимагати по судуспростування відомостей, що не відповідають дійсності абовикладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи діловурепутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширивтакі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.
Якщо відомості, зазначені в частині першій цієї статті, булипоширені через засоби масової інформації (друкованої абоаудіовізуальної), вони повинні бути спростовані, у тому ждрукованому виданні, аналогічній радіо- чи телепередачі або іншимадекватним способом. Якщо відомості, які не відповідають дійсностіі завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутаціїгромадянина чи організації, містить документ, що виходить відорганізації, такий документ підлягає заміні або відкликається.Порядок спростування в інших випадках встановлюється судом.
Громадянин або організація, відносно яких поширені відомості,що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі,гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуваннямтаких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної(немайнової ) шкоди, завданої їх поширенням. Щодо вимог проспростування цих відомостей та компенсацію моральної шкодивстановлюється строк позовної давності в один рік.(В редакції Закону N 3188-12 від 6.05.93)
С т а т т я 8. Застосування в Українській РСР цивільного
законодавства інших союзних республік
Цивільне законодавство інших союзних республік застосовуєтьсяв Українській РСР згідно з такими правилами:
1) до відносин, що випливають з права власності,застосовується закон місця знаходження майна;
2) при укладенні угод правоздатність і дієздатністьвизначаються за законом місця укладення угоди;
3) до форми угод застосовується закон місця укладення угоди;закон місця укладення угоди застосовується і до зобов'язань, щовиникають з угоди, якщо інше не передбачено законом абопогодженням сторін;
4) до зобов'язань, що виникають із заподіяння шкоди,застосовується закон місця розгляду спору, а за клопотаннямпотерпілого - закон місця заподіяння шкоди;
5) до відносин по спадкуванню застосовується закон місцявідкриття спадщини;
6) питання позовної давності розв'язуються за законом тієїсоюзної республіки, законодавством якої регулюються данівідносини.
Глава 2
ОСОБИ
1. ГРОМАДЯНИ
С т а т т я 9. Правоздатність громадян
Здатність мати цивільні права і обов'язки (цивільнаправоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянамиУкраїнської РСР та інших союзних республік.
Правоздатність громадянина виникає в момент його народження іприпиняється з смертю.
С т а т т я 10. Зміст правоздатності громадян
Громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистійвласності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном,успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місцепроживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва,відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промисловогозразка, а також мати інші майнові та особисті немайнові права.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 11. Дієздатність громадян
Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав істворювати для себе цивільні обов'язки (цивільна дієздатність)виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто післядосягнення вісімнадцятирічного віку.
У випадках, коли законом дозволяється одружуватися додосягнення вісімнадцятирічного віку, громадянин, який не досягвісімнадцятирічного віку, набуває дієздатності в повному обсязі змоменту одруження.
С т а т т я 12. Недопустимість обмеження правоздатності і
дієздатності громадян
Ніхто не може бути обмежений у правоздатності абодієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбаченихзаконом.
Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності абодієздатності, недійсні.
С т а т т я 13. Обсяг дієздатності неповнолітніх віком від
п'ятнадцяти до вісімнадцяти років *
Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти роківвправі укладати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) абопіклувальників.
Проте вони вправі самостійно учиняти дрібні побутові угоди.Вони також вправі самостійно розпоряджатися своєю заробітноюплатою (заробітком) або стипендією, здійснювати авторські абовинахідницькі права на свої твори, винаходи, раціоналізаторськіпропозиції і промислові зразки, права на свої відкриття, але принаявності достатніх підстав орган опіки і піклування може обмежитиїх в праві самостійно розпоряджатися своєю заробітною платою(заробітком) або стипендією.
Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти роківнесуть відповідальність за шкоду, заподіяну ними іншим особам, впорядку, передбаченому статтею 447 цього Кодексу.
Права неповнолітніх віком від п'ятнадцяти до вісімнадцятироків, що є членами колгоспного двору, по володінню, користуваннюі розпорядженню майном двору визначаються статтями 121 і 124 цьогоКодексу.
Права неповнолітніх віком від п'ятнадцяти до вісімнадцятироків по внесенню вкладів у кредитні установи і по розпорядженнювнесеними ними вкладами визначаються законодавством Союзу РСР.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 14. Обсяг дієздатності неповнолітніх, які
не досягли п'ятнадцяти років
За неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, угодиукладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вонивправі учиняти лише дрібні побутові угоди.
Права неповнолітніх віком до п'ятнадцяти років по внесеннювкладів у кредитні установи і по розпорядженню внесеними нимивкладами визначаються законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 15. Обмеження дієздатності громадян, які
зловживають спиртними напоями або
наркотичними засобами
Громадянин, який внаслідок зловживання спиртними напоями абонаркотичними засобами ставить себе і свою сім'ю в тяжкематеріальне становище, може бути обмежений судом у дієздатності впорядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексомУкраїнської РСР, і над ним встановлюється піклування.
Він може укладати угоди по розпорядженню майном, а такожодержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів ірозпоряджатись ними лише за згодою піклувальника, за виняткомдрібних побутових угод.
При припиненні громадянином зловживання спиртними напоями абонаркотичними засобами суд скасовує обмеження його дієздатності.(Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1527-08 від29.03.73, N 4452-11 від 21.08.87)
С т а т т я 16. Визнання громадянина недієздатним
Громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства неможе розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бутивизнаний судом недієздатним в порядку, передбаченому Цивільнимпроцесуальним кодексом Української РСР, і над ним встановлюєтьсяопіка.
Від імені душевнохворого або недоумкуватого, визнаногонедієздатним, угоди укладає його опікун.
В разі видужання або значного поліпшення здоров'ягромадянина, визнаного недієздатним, суд поновлює його вдієздатності.
С т а т т я 17. Місце проживання
Місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійноабо переважно проживає.
Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п'ятнадцятироків, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місцепроживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.
С т а т т я 18. Визнання громадянина безвісно відсутнім
Громадянин може бути в судовому порядку визнаний безвісновідсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійногопроживання нема відомостей про місце його перебування.
При неможливості встановити день одержання останніхвідомостей про відсутнього початком безвісної відсутностівважається перше число місяця, що йде за тим, в якому булиодержані останні відомості про відсутнього, а при неможливостівстановити цей місяць - перше січня наступного року.
Порядок визнання громадянина безвісно відсутнім визначаєтьсяглавою 35 Цивільного процесуального кодексу Української РСР.
С т а т т я 19. Охорона майна безвісно відсутнього
Над майном громадянина, визнаного безвісно відсутнім, напіставі рішення суду встановлюється опіка. З цього майна видаєтьсяутримання громадянам, яких безвісно відсутній був за закономзобов'язаний утримувати, і погашається заборгованість по іншихзобов'язаннях безвісно відсутнього.
За заявою заінтересованих осіб орган опіки і піклування можепризначити опікуна для охорони майна відсутнього громадянина, атак само для управління його майном і до закінчення одного року здня одержання останніх відомостей про місце його перебування.
С т а т т я 20. Скасування визнання безвісно відсутнім
В разі з'явлення або виявлення місцеперебування громадянина,визнаного безвісно відсутнім, суд скасовує відповідне рішення.
С т а т т я 21. Оголошення громадянина померлим
Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим,якщо в місці його постійного проживання нема відомостей про місцейого перебування протягом трьох років, а якщо він пропав без вістіза обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускатийого загибель від певного нещасного випадку, - протягом шестимісяців.
Військовослужбовець або інший громадянин, який пропав безвісті в зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядкуоголошений померлим не раніше, ніж після закінчення двох років здня закінчення воєнних дій.
Днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважаєтьсядень набрання законної сили рішенням суду про оголошення йогопомерлим. В разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставуприпускати його загибель від певного нещасного випадку, суд можевизнати днем смерті цього громадянина день його гаданої загибелі.
Порядок оголошення громадянина померлим визначається главою35 Цивільного процесуального кодексу Української РСР.
С т а т т я 22. Наслідки явки громадянина, оголошеного
померлим
В разі з'явлення або виявлення місцеперебування громадянина,оголошеного померлим, відповідне рішення скасовується судом.
Незалежно від часу свого з'явлення, громадянин може зажадативід будь-якої особи повернення майна, що збереглося і безоплатноперейшло до цієї особи після оголошення громадянина померлим.
Особи, до яких майно громадянина, оголошеного померлим,перейшло за відплатними угодами, зобов'язані повернути йому цемайно, коли буде доведено, що в момент придбання майна вони знали,що громадянин, оголошений померлим, є живим.
Якщо майно оголошеного померлим перейшло за правомспадкування до держави і було реалізовано, то після скасуваннярішення про оголошення громадянина померлим йому повертаєтьсясума, виручена від реалізації майна.
2. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ
С т а т т я 23. Поняття юридичної особи
Юридичними особами визнаються організації, які маютьвідокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових іособистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами івідповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.
С т а т т я 24. Види юридичних осіб
Юридичними особами є:
державні підприємства та інші державні організації, щоперебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за нимиосновні і оборотні засоби та самостійний баланс;
установи та інші державні організації, що перебувають надержавному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники якихкористуються правами розпорядників кредитів (за винятками,встановленими законом);
державні організації, що фінансуються за рахунок інших джерелі мають самостійний кошторис і самостійний баланс;
колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їхоб'єднання, інші громадські організації, а також у випадках,передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР,підприємства і установи цих організацій та їх об'єднань, що маютьвідокремлене майно і самостійний баланс;
державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації; інші організації у випадках, передбачених законодавствомСоюзу РСР.
Зазначені в цій статті установи та інші державні організації,що перебувають на державному бюджеті, у випадках, передбаченихзаконодавством Союзу РСР і Української РСР, діють від іменівідповідно Союзу РСР або Української РСР.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 25. Статут (положення) юридичної особи
Юридична особа діє на підставі статуту (положення). Установита інші державні організації, що перебувають на державномубюджеті, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР іУкраїнської РСР, також і інші організації можуть діяти на підставізагального положення про організації даного виду.
С т а т т я 26. Правоздатність юридичної особи
Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно довстановлених цілей її діяльності.
Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердженняїї статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти напідставі загального положення про організації даного виду, - змоменту видання компетентним органом постанови про її утворення.Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особивиникає в момент реєстрації.
С т а т т я 27. Найменування юридичної особи
Юридична особа має своє найменування.
Права і обов'язки господарських організацій, пов'язані зкористуванням фірмовим найменуванням, виробничими марками ітоварними знаками, визначаються законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 28. Утворення юридичних осіб
Юридичні особи утворюються в порядку, встановленомузаконодавством Союзу РСР і Української РСР.
Громадські організації, порядок виникнення якихзаконодавством не передбачений, утворюються в порядку,встановленому їх статутом.
С т а т т я 29. Органи юридичної особи
Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільніобов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм зазаконом або статутом (положенням).
Порядок призначення або обрання органів юридичної особивизначається їх статутом (положенням).
С т а т т я 30. Місцезнаходження юридичної особи
Місцем знаходження юридичної особи визнається
місцезнаходження її постійно діючого органу.
С т а т т я 31. Філіали і представництва юридичної
особи
Юридична особа може відкривати філіали і представництва впорядку, встановленому законодавством Союзу РСР або УкраїнськоїРСР.
Керівник філіалу або представництва діє на підставідовіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.
С т а т т я 32. Відповідальність юридичної особи
Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй
на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не
встановлено законодавчими актами.
Засновник юридичної особи або власник її майна невідповідають за її зобов'язаннями, а юридична особа не відповідаєза зобов'язаннями власника або засновника, крім випадків,передбачених законодавчими актами чи установчими документамиюридичної особи.
Юридична особа, яка фінансується власником, і за якою майно
закріплено на праві оперативного управління (установа), відповідає
за зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні. У разі їх
недостатності відповідальність за її зобов'язаннями несе власник
відповідного майна.
(Із змінами, внесеними згідно із Законом N 3179-12 від 5.05.93)
С т а т т я 33. Розмежування відповідальності держави і
державних організацій
Держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій,які є юридичними особами, а ці організації не відповідають позобов'язаннях держави.
Умови і порядок відпуску коштів на покриття заборгованостіустанов та інших державних організацій, що перебувають надержавному бюджеті, якщо ця заборгованість не може бути покрита зарахунок їх кошторису, встановлюються законодавством Союзу РСР іУкраїнської РСР.
С т а т т я 34. Розмежування відповідальності державної,
кооперативної або іншої громадської
організації і підприємства, що входить до
її складу
Державна, кооперативна або інша громадська організація невідповідає по зобов'язаннях підприємства, що входить до її складуі є юридичною особою, а це підприємство не відповідає позобов'язаннях організації, до складу якої воно входить.
Винятки з цього правила допускаються у випадках, передбаченихзаконодавством Союзу РСР і Української РСР.
С т а т т я 35. Розмежування відповідальності кооперативного об'єднання і кооперативних організацій, що
входять до його складу
Кооперативне об'єднання (спілка) не відповідає позобов'язаннях кооперативних організацій, що входять до йогоскладу, так само як і останні не відповідають по зобов'язанняхкооперативного об'єднання, до складу якого вони входять, якщо такавідповідальність не випливає з закону або статуту.
С т а т т я 36. Розмежування відповідальності
державно-кооперативної, кооперативної або
іншої громадської організації та її
учасників (членів)
Кооперативна або інша громадська організація не відповідає позобов'язаннях своїх членів.
Члени кооперативної або іншої громадської організації невідповідають по її зобов'язаннях, якщо для окремих видівкооперативних організацій інше не передбачено законом або їхстатутами.
Звернення стягнення на пайові внески члена кооперативноїорганізації не допускається, крім випадків, коли боржник вибуває зскладу членів кооперативної організації.
Якщо вироком суду встановлено, що пайовий внесок членажитлово-будівельного, дачно-будівельного або іншого кооперативускладається з коштів, добутих злочинним шляхом, то сума пайовоговнеску повертається організації, якій заподіяно шкоду злочином,або звертається в доход держави.
Колгоспи - учасники міжколгоспної організації, а такожучасники державно-колгоспної або іншої державно-кооперативноїорганізації не відповідають по її зобов'язаннях. Збиткиорганізації можуть бути розподілені між її учасниками відповіднодо її статуту (положення).
Міжколгоспні, державно-колгоспні та інші державнокооперативніорганізації не відповідають по зобов'язаннях своїх учасників.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 37. Припинення юридичної особи
Юридична особа припиняється шляхом ліквідації абореорганізації (злиття, поділу або приєднання).
При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки)переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанніюридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права іобов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в деньпідписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене закономабо постановою про реорганізацію.
Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осібвизначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради МіністрівУкраїнської РСР.
Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та іншихгромадських організацій може бути визначений їх статутами(положеннями).
С т а т т я 38. Припинення державних організацій, що є
юридичними особами
Припинення державних організацій, що є юридичними особами,провадиться тим органом, за рішенням якого вони утворюються.
С т а т т я 39. Припинення державно-кооперативних,
кооперативних та інших громадських
організацій, що є юридичними особами
Кооперативні, а також державно-колгоспні та іншідержавно-кооперативні організації, що є юридичними особами,припиняють свою діяльність на підставах, зазначених у законі і встатутах (положеннях) цих організацій.
Громадські організації, що є юридичними особами, припиняютьсвою діяльність на підставах, зазначених в їх статутах.
Реорганізація (злиття, поділ, приєднання)
державно-колгоспних, інших державно-кооперативних, кооперативних
та інших громадських організацій, що є юридичними особами,
допускається тільки за рішенням загальних зборів їх членів або
зборів уповноважених.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 40. Використання майна, що залишається після
ліквідації державно-кооперативних,
кооперативних та інших громадських
організацій
Майно, що залишається після задоволення вимог усіх кредиторівліквідованої кооперативної організації, використовується, якщоінше не встановлено законом, для повернення пайових внесків. Рештамайна цієї організації, а також майно ліквідованої іншоїгромадської організації передається їх вищестоящим організаціям, ав разі відсутності таких - відповідному державному органові назагальнокооперативні або громадські потреби.
Майно, що залишається після задоволення вимог усіх кредиторівліквідованої міжколгоспної, державно-колгоспної або іншоїдержавно-кооперативної організації, розподіляється між їїучасниками пропорціонально до їх внесків.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
Глава 3.
УГОДИ
С т а т т я 41. Поняття і види угод
Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані навстановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми(договори).
С т а т т я 42. Форма угод
Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простійчи нотаріальній).
Угода, для якої законом не встановлена певна форма,вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волюукласти угоду.
Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках,передбачених законодавством.
С т а т т я 43. Усні угоди
Угоди, що виконуються під час їх укладення, можуть укладатисьусно, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР іУкраїнської РСР.
У випадках, коли угоди між організаціями або між організацієюі громадянином укладаються в усній формі, організація, якаоплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторониписьмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їходержання.
С т а т т я 44. Письмові угоди
Повинні укладатись у письмовій формі:
1) угоди державних, кооперативних та інших громадськихорганізацій між собою і з громадянами, за винятком угод,зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, дляяких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР;
2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, завинятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та іншихугод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;
3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагаєдодержання письмової форми.
Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їхукладають.
Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або збудь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за йогодорученням угоду може підписати інший громадянин. Підписостаннього повинен бути засвідчений організацією, в якій працюєабо навчається громадянин, що укладає угоду, абожитлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання,або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичногозакладу, в якому він перебуває на лікуванні, або органом числужбовою особою, що вчиняють нотаріальні дії.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 45. Наслідки недодержання форми угоди
Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собоюнедійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначенов законі.
Недодержання форми зовнішньоторговельних угод і порядку їхпідписання (стаття 568 цього Кодексу) тягне за собою недійсністьугоди.
С т а т т я 46. Наслідки недодержання простої письмової
форми
Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом(стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спорупосилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а увипадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсністьугоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цьогоКодексу.
С т а т т я 47. Обов'язковість нотаріальної форми і наслідки її недодержання
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках,зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальноїформи тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченимичастиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, щопотребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється віднотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, якавиконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступненотаріальне оформлення угоди не вимагається.
С т а т т я 48. Недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону
Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону,
в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніхдітей.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернутидругій стороні все одержане за угодою, а при неможливостіповернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах,якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 660-12 від28.01.1991)
С т а т т я 49. Недійсність угоди, укладеної з метою,
суперечною інтересам держави і
суспільства
Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересамсоціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу уобох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доходдержави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконанняугоди однією стороною з другої сторони стягується в доход державивсе одержане нею і все належне з неї першій стороні навідшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї зсторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другійстороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодуваннявиконаного стягується в доход держави.
С т а т т я 50. Недійсність угоди юридичної особи, що
суперечить її цілям
Недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності звстановленими цілями її діяльності.
До таких угод відповідно застосовуються наслідки, передбаченістаттею 48 або 49 цього Кодексу.
С т а т т я 51. Недійсність угоди, укладеної неповнолітнім,
який не досяг п'ятнадцяти років
Недійсною є угода, укладена неповнолітнім, який не досягп'ятнадцяти років, крім дрібних побутових угод.
Кожна з сторін за такою угодою зобов'язана повернути другійстороні все одержане нею за угодою, а при неможливості поверненняодержаного в натурі відшкодувати його вартість у грошах.
Дієздатна сторона зобов'язана, крім того, відшкодувати другійстороні понесені нею витрати, втрату або пошкодження її майна,якщо вона знала або повинна була знати про недієздатність другоїсторони.
С т а т т я 52. Недійсність угоди, укладеної громадянином,
визнаним недієздатним
Недійсною є угода, укладена громадянином, визнанимнедієздатним через душевну хворобу або недоумство. До такої угодизастосовуються наслідки, передбачені статтею 51 цього Кодексу.
С т а т т я 53. Недійсність угоди, укладеної неповнолітнім
віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років
Угода, укладена неповнолітнім віком від п'ятнадцяти довісімнадцяти років без згоди його батьків (усиновителів) абопіклувальника, може бути визнана судом недійсною за позовомбатьків (усиновителів) або піклувальника.
Якщо така угода визнана недійсною, застосовуються наслідки,передбачені статтею 51 цього Кодексу.
Правила цієї статті не поширюються на угоди, що укладаютьсявідповідно до частини другої статті 13 цього Кодексу.
С т а т т я 54. Недійсність угоди, укладеної громадянином,
обмеженим у дієздатності внаслідок
зловживання спиртними напоями або
наркотичними засобами
Угода, укладена без згоди піклувальника громадянином,обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоямиабо наркотичними засобами, визнається судом недійсною за позовомпіклувальника.
Якщо така угода визнана недійсною, застосовуються наслідки,передбачені статтею 51 цього Кодексу.
Правила цієї статті не поширюються на дрібні побутові угоди.(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 4452-11 від 21.08.87)
С т а т т я 55. Недійсність угоди, укладеної громадянином,
нездатним розуміти значення своїх дій
Угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який вмомент її укладення перебував у такому стані, коли він не мігрозуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнанасудом недійсною за позовом цього громадянина.
Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторінзобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а принеможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати йоговартість.
Стороні, яка в момент укладення угоди не могла розумітизначення своїх дій або керувати ними, відшкодовуються другоюстороною понесені витрати, втрата або пошкодження її майна, якщовона знала або повинна була знати про такий стан особи, що уклалаз нею угоду.
С т а т т я 56. Недійсність угоди, укладеної внаслідок
помилки
Угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення,може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла підвпливом помилки.
Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторінзобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а принеможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати йоговартість.
Крім того, сторона, за позовом якої угода визнана недійсною,вправі вимагати від другої сторони відшкодування витрат, втратиабо пошкодження свого майна, якщо доведе, що помилка виникла звини другої сторони. Якщо це не буде доведено, особа, за позовомякої угода визнана недійсною, зобов'язана відшкодувати другійстороні понесені нею витрати, втрату або пошкодження її майна.
С т а т т я 57. Недійсність угоди, укладеної внаслідок
обману, насильства, погрози, зловмисної
угоди представника однієї сторони з другою
стороною або збігу тяжких обставин
Угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози,зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, атакож угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрайневигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, можебути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовомдержавної чи громадської організації.
Якщо угода визнана недійсною з однієї з зазначених підстав,то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею заугодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі -відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодоюпотерпілим від другої сторони (або належне йому), звертається вдоход держави. При неможливості передати майно в доход держави внатурі - стягується його вартість.
Крім того, потерпілому відшкодовуються другою стороноюпонесені ним витрати, втрата або пошкодження його майна.