Про затвердження Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів

1.10.4. Для уникнення пошкодження нафтопроводу ковшем екскаватора, не пристосованим для повного розкриття нафтопроводу, ґрунт слід розробляти по обидва боки труби, опускаючи ківш до 0,15-0,20 м від її бічної твірної.

Подальше розробляння ґрунту слід проводити лопатами.

1.10.5. При ритті траншеї одночасно двома одноківшевими екскаваторами, обладнаними зворотною лопатою, відстань між ними уздовж траншеї повинна дорівнювати двом вильотам стріли, але завжди бути не меншою ніж 14 м.

1.10.6. До вантузів, засувок, відводів та інших вузлів нафтопроводу повинен бути попередньо забезпечений доступ (шляхом їх відкопування).

1.10.7. Риття шурфу здійснюється під керівництвом відповідальної за це особи.

Розмір шурфу повинен бути завдовжки не менше 1 м, по обидва боки трубопроводу від твірної не менше 0,5 м і завглибшки від нижньої твірної не менше 0,5 м.

Працівник, який спускається у шурф, повинен надіти рятувальний пояс з хрестоподібними лямками і прив'язаною до нього сигнально-рятувальною мотузкою, кінець якої повинен бути в одного з працівників, що знаходяться на поверхні шурфу. Спускатись у шурф слід по сходах (драбині).

Для освітлення у шурфі допускається застосування лише вибухозахищених акумуляторних світильників.

1.10.8. При виникненні загрози обвалу стінок (тріщин тощо) траншеї (котловану) слід припинити роботи і вивести працівників з небезпечної зони. Робота може бути продовжена після усунення загрози обрушення ґрунту (укріплення стінок траншеї, зрізання ґрунту для збільшення укосу тощо).

1.10.9. Для забезпечення швидкого виводу працівників з траншеї слід установлювати стрем'янки з ухилом 1:3 та планками через кожні 0,4 м з розрахунку дві драбини на п'ять осіб.

1.10.10. У траншеї розкритого нафтопроводу повітря робочої зони слід постійно контролювати на вміст вуглеводнів та сірководню, який не повинен перевищувати ГДК згідно з ГОСТ 12.1.005-88. При перевищенні ГДК ремонтні роботи негайно припиняються, працівники виводяться з небезпечної зони. Роботи відновлюються після повного усунення причин загазованості.

1.10.11. Капітальний ремонт балочних, вантових і дюкерних переходів нафтопроводів повинна здійснювати спеціалізована організація, яка має дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки.

1.10.12. При проведенні робіт з капітального ремонту нафтопроводу повинен бути встановлений постійний зв'язок керівника робіт з черговим диспетчером РНУ (ЦДП) або оператором найближчої НПС.

1.10.13. У зимовий період розроблення ґрунту (за виключенням сухого піщаного) на глибину промерзання дозволяється без кріплення. При подальшому заглибленні необхідно встановлювати кріплення. За станом траншеї повинен бути встановлений постійний нагляд.

1.10.14. Глибину траншеї (котловану) без укосів і кріплень для нафтопроводу діаметром до 700 мм необхідно приймати відповідно до табл. 3.

Примітка. Риття траншей з вертикальними стінками роторними і траншейними екскаваторами в щільних зв'язаних ґрунтах допускається без кріплення на глибину не більше 3 м, при цьому не дозволяється спуск працівників у траншею. У місцях, де необхідне перебування працівників, повинні облаштовувати кріплення або укоси.

1.10.15. При розкритті нафтопроводів діаметром 1020 мм і більше крутизну укосів траншей без кріплення слід приймати відповідно до табл. 4.

Примітки:

1. При нашаруванні різних ґрунтів крутизну укосу для всіх шарів слід назначати за найбільш слабким ґрунтом.

2. До насипних належать ґрунти, що пролежали у відвалах менше 6 місяців і не піддаються штучному ущільненню.

1.10.16. При виявленні витоку нафти в процесі розкриття нафтопроводу слід негайно припинити розкривні роботи, заглушити двигуни техніки, що працює поблизу, вивести персонал з небезпечної зони і проінформувати керівника робіт та чергового диспетчера РНУ (ЦДП).

Місце розливу нафти огороджується сигнальними прапорцями (сигнальними стрічками) і знаками безпеки "Забороняється користуватись відкритим вогнем", "Забороняється курити", "Обережно! Нафта", а в нічні години позначається сигнальними ліхтарями.

1.10.17. Для переходів через траншею над нафтопроводом влаштовуються інвентарні містки, що мають не менше однієї проміжної опори завширшки від 0,8 м з перилами заввишки 1 м. Містки повинні освітлюватись.

1.11. Піднімання і укладання трубопроводу

1.11.1. Піднімання нафтопроводу здійснюється після повного розкриття дільниці, що ремонтується, до нижньої твірної труби або глибше її та за умови встановлення тиску в трубі не більше 2,0 МПа.

1.11.2. Перед підніманням трубопроводу дефекти зварних стиків, які були виявлені під час внутрішньотрубної діагностики, повинні бути усунуті.

Дефектні зварні стики та дефекти тіла труби повинні вирізатися або ремонтуватися.

1.11.3. Перед підніманням нафтопроводу необхідно покласти вздовж траси на бровці траншеї лежні, установити підіймальні механізми, провести ретельний огляд усіх механізмів і пристроїв, що застосовуються в процесі піднімання.

1.11.4. Необхідно перевірити стан канатів, блоків і гальмівних пристроїв кранів-трубоукладачів або інших вантажопідіймальних механізмів і пристроїв, м'яких рушників, тролейних підвісок.

1.11.5. Кількість та вантажопідіймальність трубоукладачів або інших вантажопідіймальних механізмів, їх розстановка та порядок підйому повинні відповідати плану виконання робіт. Не дозволяється піднімати нафтопровід одним трубоукладачем.

1.11.6. Перед підніманням необхідно перевірити справність приводів найближчих лінійних кранів та встановити постійний зв'язок з диспетчером перекачки і сусідніми перекачувальними станціями.

1.11.7. Після перевірки готовності до роботи бригади, підйомних механізмів і пристроїв, перевірки зв'язку (телефонного або радіо) і розстановки чергових біля найближчих лінійних кранів керівник робіт з дозволу диспетчера може приступити до піднімання нафтопроводу.

Дозвіл оформлюється документально. Піднімання (опускання) нафтопроводу слід проводити плавно.

1.11.8. За наявності ґрунтових вод у траншеї необхідно зробити заглиблення - приямок, звідки воду слід відкачувати безперервно або в міру її накопичування.

1.11.9. При підйомі (опусканні) нафтопроводу не дозволяється знаходитись у траншеї під талями, триногами, стрілою крана, між краєм траншеї і трубою, а також стояти на нафтопроводі.

1.11.10. Під час перерви в роботі не допускається залишати трубопровід у підвішеному стані (на талях, гаку трубоукладача). При короткочасних перервах біля підвішеного трубопроводу необхідно встановити чергування.

1.11.11. Для того, щоб уникнути обрушення траншеї, крани-трубоукладачі повинні пересуватись уздовж неї за межею складування ґрунту або на відстані не менше 1,5 м від бровки.

1.11.12. Перед засипанням трубопроводу відповідальний повинен упевнитись у відсутності людей у траншеї.

1.11.13. Не дозволяється використовувати для засипання ґрунт, просочений нафтою або такий, що містить великі вкраплення діаметром більше 50 мм.

1.11.14. Земляні роботи на ділянках з поперечним ухилом до 8 град. дозволяється проводити за допомогою механізмів без утримувальних пристосувань. На косогірних ділянках з поперечним ухилом більше 8 град. необхідно влаштовувати полки згідно з проектом проведення робіт.

1.11.15. Під час тривалих зупинок, у нічний час та в кінці зміни ділянка нафтопроводу, що ремонтується, повинна спиратися на лежні або на ґрунт.

Як лежні можуть бути використані гідравлічні кріплення-опори, а також металеві або дерев'яні бруси.

Число лежнів і відстань між ними визначається планом виконання робіт залежно від діаметра нафтопроводу, висоти підйому та температури нафти.

Лежні повинні розміщуватися не ближче ніж за 3 м від стику.

1.11.16. Переміщувати, видаляти і укладати лежні під нафтопровід слід баграми за спеціальні скоби на лежнях і тільки після повного гальмування підйомного механізму.

1.12. Особливості виконання ремонтних робіт в гірських умовах

1.12.1. Керівник робіт повинен мати постійну інформацію від диспетчера про погоду та загрозу стихійного лиха.

1.12.2. До початку виконання ремонтних робіт у гірських умовах необхідно:

- розчистити смугу виконання робіт від нависань, які загрожують обвалом;

- звести передбачені проектом захисні, протизсувні і водопропускні споруди;

- розчистити дороги і під'їзди до траси трубопроводу з улаштуванням переправ і переїздів на дорогах.

1.12.3. Під час виконання земляних робіт не дозволяється знаходження людей нижче по схилу.

1.12.4. При дробленні валунів не дозволяється знаходження людей в зоні розльоту уламків.

1.12.5. При роботі на схилах понад 35 град. працівники на лісосіках повинні забезпечуватися знімними металевими підковами. При веденні земляних робіт на косогорах повинні споруджуватися полиці у формі напівнасипів чи напіввиїмок.

1.12.6. Для запобігання сповзанню насипної частини полиць необхідно:

- при крутості косогору до 11 град. відвальний ґрунт відсипати на очищену від дерну, дещо розрихлену поверхню косогору;

- при крутості косогору від 11 град. до 18 град. від відсипки ґрунту поверхня косогору оброблюється уступами;

- у твердих ґрунтах IV-V категорій укоси насипної частини полиць приймати 1:1, а в скельних ґрунтах VI-IX категорій 1:0,5; 1:0,3;

- пошарово ущільнювати ґрунт катками або іншим способом.

1.12.7. У межах полиць при поперечному ухилі більше 30 град. необхідно влаштовувати огорожу вздовж брівки материкового укосу, що перешкоджає руху машин по насипному ґрунту, який лежить на зовнішньому укосі.

1.12.8. При роботі на схилах і укосах висотою більше 3 м і крутизною понад 45 град., а при вологих ґрунтах - крутизною понад 30 град. слід користуватись запобіжними поясами з пеньковим канатом. Один кінець канату закріплюється за допомогою крюка з карабіном до запобіжного поясу, а другий кінець - до надійної опори або металевого штиря, що забитий у вертикальний шпур, пробурений на глибині не менше 0,5 м.

1.12.9. На траках гусеничних машин, що працюють на косогорах, слід наварювати додаткові поздовжні ґрунтозачепи.

1.12.10. При застосуванні одноківшевих екскаваторів у гірських умовах слід вжити додаткових заходів безпеки:

- заздалегідь спланувати трасу, по якій рухатиметься екскаватор;

- при роботі на ухилах та при зміні навісного устаткування екскаватора, коли його платформа розвернута поперек гусениці, для недопущення перекидання в бік противаги, поворотна частина екскаватора повинна бути розвернута в бік підйому або під противагою повинна бути виконана опорна клітина зі шпал або колод;

- при роботі на ділянках з ухилом понад 15 град. одноковшеві екскаватори повинні кріпитись анкерами (якорями). Спосіб анкерування, число утримувальних механізмів визначаються залежно від крутизни і довжини схилу, ґрунту та його стану, напрямку розробки ґрунту та інших факторів;

- оцінка стійкості спецтехніки (екскаваторів, трубоукладачів, тракторів) проводиться перевірним розрахунком;

- на поздовжніх ухилах понад 36 град. робота одноковшевих екскаваторів не дозволяється.

1.12.11. Не допускається застосування трубоукладача на поперечних ухилах понад 7 град. і поздовжніх ухилах понад 15 град. без спеціального якоріння.

1.12.12. Під час руху по вузьких дорогах та за інших несприятливих умов трубоукладач з відкинутим контрвантажем слід страхувати тросом, з'єднаним з трактором, що виконує роль якоря.

2.1. Виконання підводно-технічних робіт, пов'язаних з ремонтом і оглядом дюкерних переходів, здійснюється спеціалізованими організаціями (підрозділами), що отримали в установленому порядку дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки.

2.2. При виконанні робіт з ремонту й огляду дюкерних переходів слід керуватись цими Правилами, а також НПАОП 45.24-1.07-90 "Единые правила безопасности на водолазных работах (РД 31.84.01-90). Часть 1. Правила водолазной службы. Часть 2. Медицинское обеспечение водолазов".

2.3. Перед виконанням підводно-технічних робіт на судноплавних ріках і водоймах необхідно встановити постійний зв'язок з гідрометеослужбою та регулярно отримувати щоденні прогнози погоди.

2.4. Роботи, що виконуються з плавучих засобів, та спуск водолазів під воду допускається проводити при хвилюванні до трьох балів. На ділянках суднового ходу місця, де проводяться водолазні роботи, відгороджуються попереджувальними сигналами: у світлий час доби - двома зеленими прапорами 1000х700 мм, у темний час - двома зеленими вогнями. Прапори і вогні розташовують один над одним так, щоб відстань між ними була 1-2 м. Ці сигнали укріплюються на добре видимій щоглі водолазного бота. Після виходу водолазів з води сигнали опускаються. Якщо водолази знаходяться під водою, судна і плавучі засоби, що проходять мимо, повинні сповільнити хід і прямувати на відстані не менше 50 м від водолазного бота.

2.5. Перед початком робіт водолазна служба повинна обстежити ділянку дна ріки чи водойми на ширину підводної траншеї на предмет виявлення сторонніх предметів, що можуть перешкодити виконанню робіт.

2.6. До підводно-технічних робіт допускаються водолази не молодше 20 років, що мають посвідчення про спеціальну підготовку, особисту книжку водолаза й особисту медичну книжку.

Медичний огляд водолазів повинен проводитись з періодичністю, визначеною Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом МОЗ України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

2.7. При підводному обстеженні трубопроводу водолаз зобов'язаний рухатися тільки в межах установленої смуги обстеження.

2.8. Підводні траншеї слід розробляти високопродуктивними земснарядами, землесосами, гідромоніторними і гідроежекційними установками.

2.9. При розробці ґрунту гідромонітором під водою:

- водолаз повинен контролювати стан укосів траншеї, не допускаючи утворення козирків ґрунту у вибої;

- моторист гідромоніторної установки зобов'язаний неухильно виконувати всі команди, які подаються водолазом;

- дрібні камені піднімаються за допомогою бадді чи кошика, а великі - за допомогою спеціальних захоплювальних пристроїв;

- після стропування предметів, що піднімаються з дна, водолаз повинен виходити на поверхню. Не дозволяється знаходитися під вантажем, що піднімається, а також підніматися на поверхню разом з ним.

2.10. При розробці ґрунту земснарядом:

- палуба по всьому периметру земснаряда повинна мати леєрне огородження, надійно укріплене стійками;

- рефулерні понтони повинні мати міцний настил, леєрне огородження і трап для проходу на земснарядах;

- для переходу із земснаряда на берег чи на інші судна повинні бути встановлені сходи (трапи) з поручнями і нашитими поперечними планками;

- у темний час доби усі робочі місця і рефулерні понтони по всій довжині повинні бути освітлені.

2.11. Не дозволяється залишати без спостереження працюючий земснаряд, знаходитися в безпосередній близькості від сталевого каната під час роботи лебідки та направляти канат руками.

2.12. Робочі місця і підходи до механізмів слід підтримувати в чистоті.

2.13. При розробці підводної траншеї канатно-скреперною установкою необхідно попередньо перевірити кріплення усіх вузлів механізму, гальмові пристрої, надійність закладення в землю якорів для кріплення лебідки, відсутність перешкод на шляху руху каната. Робоче місце біля електричної лебідки необхідно забезпечити гумовими (діелектричними) калошами, рукавичками і килимком.

2.14. Під час роботи канатно-скреперної установки не дозволяється:

- проміряти траншеї в зоні руху скреперного ковша чи канатів;

- зрушувати ґрунт бульдозером з відвала до включення скреперної лебідки;

- спускати водолаза в зоні діючого робочого органа;

- направляти руками ківш, що рухається, чи очищувати його від ґрунту вручну.

2.15. При установці і кріпленні баластових вантажів слід запобігати ушкодженню ізоляції. Під вантажі й анкерні пояси необхідно встановлювати килимки.

2.16. Укладання підводних трубопроводів у періоди паводків, весняного льодоходу й осіннього льодоставу не допускається.

2.17. Укладання трубопроводу на дно водойми допускається здійснювати такими способами:

- протягуванням по дну за допомогою тягової лебідки з застосуванням розвантажувальних понтонів чи без них;

- зануренням на дно з подачею пліті, що укладається, на плаву до місця укладання. Занурення може здійснюватися заливанням трубопроводу водою, а також за допомогою розвантажувальних понтонів;

- опусканням з використанням плавучих опор (кранів).

Вибір способів чи їх комбінації визначається проектом проведення робіт.

2.18. Сталеві канати земснарядів повинні відповідати паспортним параметрам і не мати задирок.

2.19. При обриві каната піднімати його з води слід при вимкнутій лебідці.

2.20. У нічний час доби усі робочі місця і рефулерні понтони повинні бути освітлені.

2.21. На період водолазного обстеження робота земснаряда повинна бути припинена.

2.22. Розроблений ґрунт не повинен перешкоджати судноплавству чи сплаву лісу.

2.23. У місцях відвалу ґрунту вивішуються плакати про заборону виходу людей на намитий ґрунт.

2.24. Перед початком робіт на льоду слід ретельно перевірити його стан і визначити надійність. Лід необхідно обстежувати групою в складі не менше трьох осіб. Відстань між працівниками, які ведуть обстеження, повинна бути не менше 5 м.

2.25. Ширина льодової дороги повинна бути не менше 6 м. Льодову дорогу необхідно по обидва боки через кожні 50 м позначити віхами висотою не менше 2,5 м. Не дозволяється ходити по льоду при його товщині менше 10 см у зимовий період і менше 20 см - у весняний період, а також пересуватися на машинах ближче 100 м від краю майни.

2.26. У разі потреби встановлення устаткування на льоду слід між підлогою блоку (боксу), де розташоване устаткування, залишити зазор не менше 0,5 м для природного вентилювання.

Не допускається забруднення льоду горючими і мастильними матеріалами.

2.27. Протягування трубопроводу через водяні перешкоди необхідно проводити у світлий час доби.

2.28. Не дозволяється під час протягування трубопроводу переходити через нього чи стояти на ньому, а також знаходитися на відстані менше ніж 20 м від тягових канатів.

Якщо працівнику необхідно підійти до трубопроводу чи каната, то протягування трубопроводу слід зупинити.

2.29. У разі аварії слід подати сигнал про припинення робіт з протягування трубопроводу.

2.30. При опусканні трубопроводу в створ переходу понтони попередньо повинні бути перевірені тиском, що відповідає полуторному розрахунковому навантаженню, а також перевірені на міцність і герметичність.

2.31. При опусканні трубопроводу в підводну траншею необхідно:

- стравлювати канати з лебідок тільки за сигналом керівника робіт;

- до заведеного в створ переходу трубопроводу кріпити понтони для сприйняття його маси (ваги) після наповнення водою;

- опускання трубопроводу у воду здійснювати плавно шляхом рівномірного стравлювання повітря з понтонів.

Перебування в зоні занурення трубопроводу не дозволяється.

2.32. Обстеження стану підводних переходів магістральних нафтопроводів проводиться групою не менше трьох осіб. Один з них керує човном і стежить за ситуацією на водоймі, другий проводить обстеження (електричне вимірювання стану ізоляції), а третій здійснює страхування.

При швидкості течії до 1,5 м/с обстеження проводиться з веслового човна, а при швидкості течії більше 1,5 м/с - з моторного.

2.33. Перед ремонтом підводного нафтопроводу необхідно тиск у ньому знижувати до статичного.

2.34. Свищ на підводному переході нафтопроводу ліквідують бандажуванням.

2.35. Усі роботи з укладання заготовок бандажа на пошкоджену поверхню нафтопроводу і фіксації бандажа з фольги слід виконувати в рукавичках.

2.36. Водолазу слід виходити на поверхню після закінчення роботи і видалення залишків клею з поверхні води навколо місця його виходу.

3.1. Перед початком виконання робіт з очищення нафтопроводу та його ізоляції необхідно:

- перевірити стан загазованості траншеї через кожні 100 м за допомогою газоаналізатора;

- перевірити відсутність обривів і цілісність ізоляції на силовому кабелі машини;

- заземлити пересувну електростанцію;

- перевірити надійність контакту клеми "Земля" на машині з нульовою жилою силового кабелю;

- перевірити кріплення і правильність установлення запобіжних щитків робочої частини машини;

- ретельно оглянути зовнішню поверхню труби і відмітити розташування хомутів, накладок, латок, вантузів та ін.

3.2. Не допускається перебування людей в траншеї під час роботи ремонтних машин.

3.3. Під час роботи очисної та ізоляційної машин слід:

- своєчасно відключати робочий орган машини при перетині перешкод;

- не допускати потрапляння силового кабелю в робочий орган машини.

3.4. Для приготування ґрунтовки охолоджений до температури 70 град.С бітум слід поступово вливати в бензин на відстані не ближче 50 м від бітумного котла і не ближче 50 м від місця зберігання бензину. Вливати бензин у розігрітий бітум, а також використовувати як розчинник етильований бензин і бензол не дозволяється.

3.5. При роботі з ґрунтовками і розчинниками не дозволяється:

- застосовувати етильований бензин і бензол;

- зберігати і транспортувати їх у відкритій негерметичній тарі;

- кидати заповнену тару при навантаженні і розвантаженні;

- вгвинчувати пробки і відкривати кришки за допомогою металевих предметів;

- переміщувати і переливати їх на відстані ближче ніж 50 м від відкритого вогню.

3.6. При нанесенні ґрунтовки на поверхню нафтопроводу виконання будь-яких робіт на цій ділянці не дозволяється.

3.7. Не дозволяється куріння та іскроутворення в місцях приготування, зберігання, нанесення ґрунтовки та при нанесенні ізоляції.

3.8. Робочий майданчик для приготування бітумної мастики вибирається з розрахунку встановлення котлів на відстані 150-200 м від будов і не менше 50 м від траншеї і обладнується зручними під'їзними шляхами.

Навколо котлів на відстані до 5 м не повинно бути легкозаймистих матеріалів, а також сторонніх предметів.

Бітумоплавильні установки слід розміщувати на відстані не менше 5 м одна від одної.

3.9. На місці приготування бітумної мастики згідно нормативно-технічних документів повинен постійно знаходитись комплект протипожежних засобів:

- вогнегасник порошковий (місткістю 5 л) - 5 од.;

- вогнегасник повітряно-пінний (місткістю 5 л) - 5 од.;

- ящик з піском (місткістю 0,5 куб.м) - 1 од.;

- лопата совкова - 4 од.;

- технічна повсть, брезент або азбестове полотно - 1 од.

3.10. При загоранні в котлі бітумної мастики необхідно щільно закрити котел кришкою, загасити топку та почати гасіння бітумної мастики вогнегасниками.

3.11. Не дозволяється гасити бітумну мастику водою або снігом.

3.12. Перед нанесенням полімерної плівки на нафтопровід він повинен бути ретельно очищений і промитий. Промивати нафтопровід етильованим бензином не дозволяється.

3.13. При використанні полімерних плівок не дозволяється застосування відкритого вогню в місцях зберігання плівки і ґрунтовки, а також біля ізолювальної машини.

3.14. Під час очищення ізоляції нафтопроводу в траншеї необхідно:

- відключати робочий орган машини при перетині перешкод;

- не допускати небезпечного зближення силового електрокабелю з рухомими частинами технологічного обладнання;

- проводити заміну різців та інші налагоджувальні, ремонтні і регулювальні роботи на машині тільки після зупинки очисної й ізоляційної машин, укладання трубопроводу на лежні і відключення живлячого кабелю. При цьому необхідно вивісити плакат "Не вмикати - працюють люди!".

У разі виявлення у з'єднаннях нафтопроводу витікання або відпотин роботи з його підіймання і очищення від старої ізоляції не допускаються. При цьому необхідно діяти згідно з ПЛАС: негайно відключити живлення очисної та ізоляційної машин, зупинити роботу пересувної електростанції, зупинити всі працюючі механізми, вивести людей за межі небезпечної зони, повідомити про це у диспетчерський пункт РНУ (ЦДП), потім приступити до ліквідації дефекту.

3.15. При експлуатації очисної машини необхідно застосовувати спеціальні захисні окуляри та ЗІЗ ОД.

3.16. Під час очищення й ізоляції нафтопроводу в траншеї механізованим способом проводити ремонт чи налагодження машини допускається тільки після зняття напруги з кабелю, що живить машину.

3.17. Бак ізоляційної машини необхідно заливати гарячою бітумною мастикою з бітумовоза через лійку, виведену на брівку траншеї. Увід шланга від бітумовоза в лійку повинен бути герметизований.

Не дозволяється розводити вогонь ближче 50 м від ізоляційної машини.

3.18. У неробочий час очисна й ізоляційна машини повинні від'єднуватись від пересувної електростанції.

3.19. При нанесенні ізоляційного покриття вручну з подачею бітумної мастики і ґрунтовки в траншею необхідно:

- установити переносний перехідний місток;

- заповнювати бачки і лійки не більше ніж на 3/4 ємності;

- подавати бітумну мастику і ґрунтовку в конічному бачку з кришкою і носиком для зливу на міцній мотузці з карабіном зі спеціального містка шириною не менше 1 м і з поручнями;

- знаходитися осторонь від бачка з бітумною мастикою, ґрунтовкою, що спускається;

- приймати бачок з бітумною мастикою (ґрунтовкою) тільки після опускання його на дно траншеї.

Не допускається розташовування бачків та інших ємностей з гарячою бітумною мастикою (ґрунтовкою) уздовж бровки траншеї.

3.20. При нанесенні вручну шпаклівки, ґрунтовки і гарячої бітумної мастики ізолювальник повинен користуватися респіратором, захисними окулярами і рукавицями, що надійно захищають зап'ястя рук від опіків. Штани слід носити навипуск.

При нанесенні фарбувальних сполук слід користуватися респіратором чи маскою і гумовими рукавичками.

3.21. Транспортувати бітумну мастику вздовж траси слід в автогудронаторах чи спеціальних котлах з погашеними топками на відстані не менше 5 м від краю траншеї.

3.22. При проведенні робіт поблизу ліній електропередач бітумні котли, паливо, матеріали і механізми слід розташовувати за межами їх охоронної зони.

3.23. Запаси сировини і палива слід розміщати на відстані не менше 5 м від котла. Ізоляційні матеріали слід зберігати окремо від палива.

3.24. Поліізобутиленовий клей слід зберігати в посуді, що герметично закривається, на безпечній віддалі від джерел тепла.

3.25. При нанесенні на трубопровід полімерної стрічки розводити відкритий вогонь допускається на відстані не менше 50 м.

3.26. На місці капітального ремонту лінійної частини магістрального нафтопроводу повинні бути:

- пожежна автоцистерна чи цистерна місткістю не менш 1500 л, заповнена розчином піноутворювача, з пожежною мотопомпою;

- повстинне чи азбестове полотно - 2 од.;

- вогнегасники і відра - по 10 од.;

- лопати і ломи - 5 од.

Первинні засоби пожежогасіння повинні пересуватися разом з ремонтно-будівельною колоною.

У разі потреби слід виставляти пожежні пости.

3.27. Не дозволяється відпочинок людей у кабінах вантажних і легкових автомобілів, автобусах, у кузовах машин і причепів, не обладнаних для цих цілей, як при працюючому двигуні машини, так і під час стоянки.

3.28. Ізолювання підводних трубопроводів

3.28.1. Персонал, зайнятий ремонтом ізоляції підводного нафтопроводу, повинен знати про небезпечні і токсичні властивості клею та його компонентів.

3.28.2. Водолазам не дозволяється брати участь у приготуванні клею в дні їх занурення.

3.28.3. Готування полімерних клейових композицій на повітрі допускається на відстані не менше 10 м від відкритого вогню.

3.28.4. Готувати клейову композицію слід в місцях, які виключають попадання летучих компонентів клею у повітря, що подається водолазу.

3.28.5. Приміщення, у яких готують клеї та проводять розкрій склотканини і просочення її клеями, повинні відповідати вимогам з вибухопожежної безпеки та забезпечуватись витяжною вентиляцією з 15-20-кратним повітрообміном.

3.28.6. Усі роботи, пов'язані з готуванням клеїв, слід проводити в спецодязі: комбінезоні, фартуху, нарукавниках, у гумових рукавичках, у гумовому взутті, шапочці. Необхідно застосовувати також захисні піддашки, окуляри, протигази чи респіратори.

3.28.7. Промивати пристосування й інструменти від клеїв слід у розчинниках (бензолі, ацетоні), працюючи в респіраторі чи ізолювальному протигазі.

3.28.8. Для виключення безпосереднього контакту рук з клеєм їх необхідно змазувати захисними пастами.

3.28.9. Перед початком робіт з готування клею слід невелику кількість пасти (3-5 г) налити на долоню, потім рівномірно змазати поверхню шкіри і дати підсохнути 1-2 хв. до утворення тонкої плівки.

Перед нанесенням розчину руки повинні бути чистими і сухими. Під час роботи мочити руки у воді не допускається. Після роботи руки миють теплою водою з милом і змазують жирним кремом.

3.28.10. Кожна ремонтна бригада в місці проведення робіт з клейовими композиціями і їх компонентами повинна мати аптечку, оснащену згідно з підпунктом 4.41.35 пункту 4.41 глави 4 розділу V цих Правил.

3.28.11. Перед прийманням їжі, курінням та іншими потребами необхідно вимити обличчя і руки з милом, обтираючи їх рушником чи серветкою одноразового користування. Приймати їжу і курити слід у спеціально відведених місцях.

3.28.12. На робочих місцях для готування клейових композицій повинні бути вивішені знаки безпеки "Забороняється курити", "Обережно! Легкозаймисті речовини".

3.28.13. Робочі площадки для готування полімерних композицій повинні бути обладнані засобами пожежогасіння.

Персонал, зайнятий роботами з клейовими композиціями, повинен уміти користуватися засобами пожежогасіння і тримати їх у справному стані.

3.28.14. Компоненти полімерного клею необхідно зберігати в посуді, що герметично закривається.

Тара з компонентами клею повинна бути захищена від променів сонця.

3.28.15. Готувати клей на відкритому повітрі необхідно в спеціально відведеному місці.

Не дозволяється готувати клей у кузові автомашини і поблизу місць підготовки водолазного спорядження й устаткування для підводних робіт.

3.28.16. На тарі з клеєм і модифікуючими добавками повинні бути написи "Герметична тара", "Боїться нагрівання (тепла)", "Боїться вогкості", "Вогненебезпечно", "Вибухонебезпечне".

3.28.17. Відкриті робочі площадки, на яких готують полімерний клей, слід відгородити переносними щитами від вітру і від прямого попадання сонячних променів.

3.28.18. У разі розливу клею чи його компонентів необхідно місце розливу засипати піском, зачистити і перенести пісок у безпечну в пожежному відношенні зону.

3.28.19. При попаданні компонентів чи готового клею на відкриту поверхню шкіри слід краплі клею (пасти бензолу) видалити паперовим чи ватним тампоном, змоченим в етиловому спирті, потім промити ділянку шкіри теплою водою з милом.

1.1. Підйомно-транспортні і землерийні машини, які застосовуються при виконанні ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт на магістральних нафтопроводах, повинні експлуатуватись згідно з вимогами НПАОП 45.2-7.02-80, Правил будови і безпечної експлуатації підйомників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.12.2003 N 232, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.12.2003 за N 1262/8583 (далі - НПАОП 0.00-1.36-03), інструкцій підприємств-виробників.

1.2. Не дозволяється робота екскаваторів, стрілових кранів, навантажувачів та інших машин на відстані менше 40 м від крайнього проводу повітряних ліній електропередачі напругою 42 В і більше без наряду-допуску, виданого організацією, яка експлуатує ці ЛЕП.

1.3. Технічне обслуговування машини необхідно здійснювати після зупинки двигуна і зняття тиску в гідравлічній і пневматичній системі, крім тих випадків, що передбачені інструкцією підприємства-виробника.

1.4. При технічному обслуговуванні машин з електроприводом повинні бути вжиті заходи, що не допускають випадкової подачі напруги. На пускових пристроях повинні бути вивішені плакати з написами "Не вмикати - працюють люди!". Плавкі вставки запобіжників у колі живлення електродвигунів повинні бути зняті.

1.5. При роботі і пересуванні вантажопідіймальних механізмів поблизу ліній електропередачі необхідно дотримувати відстані згідно з вимогами Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 209.

1.6. Завантаження підйомно-транспортних і землерийних машин на причепи-великоваговики чи залізничні платформи здійснюється по спеціальних містках за допомогою лебідки з подальшим їх фіксуванням від подовжніх і поперечних переміщень.

1.7. На звужених дільницях доріг по обидва боки на відстані 20 м повинні виставлятись огородження і знаки безпеки, а з настанням темряви - червоні ліхтарі; у разі необхідності споруджується тимчасовий об'їзд.

1.8. Рух транспортних засобів по льоду водойм допускається тільки за спеціально прокладеними та позначеними маршрутами, які мають покажчики про максимально допустиму вантажопідіймальність. Рух повинен здійснюватись при відкритих дверях кабіни водія. Не дозволяється виїжджати за межі огородженого віхами крижаного поля.

1.9. Перебування людей між транспортним засобом і причепом дозволяється тільки після зупинки транспортних засобів.

Дишла причіпних пристроїв повинні мати відкидні стійки з можливістю регулювання їх за висотою.

1.10. Маневри машин (кранів-трубоукладачів, автокранів та ін.) слід здійснювати за встановленими сигналами, з якими ознайомлені всі виконавці робіт.

1.11. Пересування транспортних засобів (трактора, бульдозера, крана, екскаватора) через природні чи штучні перешкоди, а також через залізничні переїзди, що не охороняються, допускається тільки після обстеження шляху.

Траса руху машини повинна бути спланована і укріплена з урахуванням вимог, зазначених у паспорті машини.

1.12. При русі під час сильного туману чи снігопаду, що погіршують видимість до 10 м, а також при поворотах, русі заднім ходом, виконанні маневрових операцій у гаражі швидкість машини не повинна перевищувати 3 км/год.

1.13. Роз'їзд із зустрічним транспортом слід виконувати на пониженій швидкості, забезпечуючи безпечну відстань (не менше 2 м).

1.14. Під час руху по похилій трасі та в складних погодних умовах не дозволяється різко змінювати швидкість, вимикати зчеплення при гальмуванні, робити різкі повороти.

2.1. Траса пересування землерийних машин (одноківшевий екскаватор, бульдозер) повинна бути заздалегідь спланована, а в разі потреби укріплена.

2.2. Під час руху одноківшевого екскаватора його стрілу необхідно встановлювати за напрямком ходу, а ківш звільняти від ґрунту, піднімати над землею на 0,5-0,7 м і фіксувати від розгойдування. Не дозволяється пересування екскаватора з навантаженим ковшем.

2.3. Переміщення екскаватора, крім пневмоколісного, по штучних спорудах допускається лише з дозволу власника цих споруд.

2.4. Пересування екскаватора під час ожеледі допускається після вжиття заходів щодо запобігання ковзанню гусениць. Пересування екскаватора через дрібні ріки убрід проводиться з дозволу відповідального керівника робіт після обстеження шляху руху.

2.5. При роботі екскаватора не дозволяється проводити будь-які інші роботи в межах його робочої зони і знаходитися в радіусі дії стріли екскаватора плюс 5 м.

2.6. Підйом (спуск) екскаватора при ухилі, що перевищує визначений у його паспорті, здійснюється з застосуванням анкерних пристроїв та тягачів у присутності відповідальної особи.

2.7. Не дозволяється розробляти ґрунт екскаватором і переміщати його бульдозером при русі на підйом чи під ухил з кутом нахилу більше зазначеного в паспорті машини.

2.8. При зупинці екскаватора стрілу слід розташовувати вздовж нього, а ківш опускати на землю. Машиніст не повинен залишати екскаватор при піднятому ковші з вантажем.

2.9. При роботі екскаватора на подовжніх ухилах від 15 град. до 22 град. необхідно проводити їх анкерування. Число анкерів і метод їх закріплення визначаються проектом.

2.10. При розробці траншей і котлованів (коли вибій нижче рівня стоянки екскаватора) екскаватор повинен перебувати за межами призми обвалення ґрунту (укосу, вибою) на відстані, зазначеній у табл. 5.

2.11. При тимчасовому припиненні роботи ківш екскаватора повинен бути опущений на землю, а екскаватор переміщений за межі призми обвалення, але не ближче ніж 2 м від краю траншеї. При цьому необхідно загальмувати екскаватор, установити підкладки під гусениці. Під час заморозків під гусениці додатково слід покласти дошки.

2.12. Якщо відстань між задньою стінкою платформи екскаватора і вибоєм чи спорудою при будь-якому положенні стріли менше 1 м, роботу на екскаваторі необхідно припинити.

2.13. При роботі клин-молотом (клин-бабою) оглядове скло кабіни екскаватора повинне бути захищене міцною металевою сіткою в два шари. Небезпечну зону в радіусі 40 м від екскаватора слід позначити знаками безпеки чи відгородити.

2.14. Гальмувати поворотну платформу екскаватора, коли ківш наповнений, слід плавно, не допускаючи різких поштовхів.

2.15. Не дозволяється брати ковшем великі предмети (камені, колоди), габарити яких перевищують 2/3 розміру ковша екскаватора.

2.16. При підготовці екскаватора до роботи необхідно перевірити:

- стан ходового і передавального механізмів, силової установки, лебідки і стріли;

- справність гальмового пристрою;

- стан тросів і блоків;

- надійність кріплення основних вузлів і деталей;

- справність механізмів екскаватора на холостому ходу.

2.17. Під час роботи двигуна чистити, налагоджувати, ремонтувати, регулювати, змазувати і заправляти екскаватор не дозволяється.

2.18. При розпушуванні ґрунту ударними пристосуваннями необхідно біля лобового скла кабіни екскаватора встановлювати металеву сітку. Небезпечну зону в радіусі 40 м від екскаватора слід позначити знаками безпеки чи відгородити.

2.19. Робота роторного екскаватора дозволяється на подовжніх ухилах до 36 град. при русі його зверху вниз.

При ухилах від 36 до 45 град. застосовують анкерування екскаватора, а при ухилі понад 45 град. роботу необхідно виконувати відповідно до проекту проведення робіт.

2.20. Рух роторного екскаватора на підйомах і спусках повинен бути рівномірним, прямолінійним, без поворотів.

2.21. Перед викидом ґрунту з ковшів ротора необхідно вимкнути хід екскаватора і прокрутити ротор вхолосту.

2.22. При розробці ґрунту роторним екскаватором не дозволяється перевантажувати його і знаходитися на відстані ближче ніж 3 м від нього.

3.1. Робота трактора і бульдозера дозволяється на подовжніх ухилах до 36 град.

3.2. При переміщенні необхідно:

- підняти відвал;

- пересуватися тільки переднім ходом;

- перетинати залізницю тільки на діючих переїздах, керуючись відповідними сигналами.

Не дозволяється вмикати задній хід руху бульдозера без подачі попереджувального сигналу і зупиняти його на переїзді.

3.3. Перед початком руху трактора, бульдозера необхідно:

- переконатися у відсутності людей у зоні руху;

- простежити, щоб на гусеницях не залишилося сторонніх предметів;

- попередити про початок руху звуковим сигналом.

3.4. Швидкість пересування трактора, бульдозера не повинна перевищувати значення, установленого технічним паспортом трактора, бульдозера і Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.

3.5. У випадку аварійної зупинки трактора на льоду машиніст повинен негайно залишити трактор і відійти від нього на відстань не менше 25 м.

3.6. Евакуація несправного трактора з льоду здійснюється іншими тракторами, за можливості з берега.

3.7. Під час роботи машиніст повинен мати подорожній лист із зазначенням маршруту і характеру роботи, що виконується.

3.8. Перед початком роботи на тракторі необхідно переконатися в його технічній справності, для чого слід перевірити:

- регулювання гальм;