Про затвердження Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів

6.7. Для пересувних і переносних електроприймачів повинні застосовуватись гнучкі кабелі і дроти в оболонці, стійкій до впливу навколишнього середовища.

6.8. У вибухонебезпечних приміщеннях та на зовнішніх об'єктах необхідно заземлювати електроустановки при всіх напругах струму, а також електроустаткування, що закріплене на металевих конструкціях, незалежно від заземлення останніх.

6.9. Заземлення необхідно виконувати відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01, ПУЕ, СНиП 3.05.06-85 "Электротехнические устройства" (далі - СНиП 3.05.06-85) та ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" (далі - ГОСТ 12.1.030-81).

6.10. Ремонт вибухозахищеного електроустаткування у вибухонебезпечних зонах повинен здійснюватись відповідно до вимог РД 16.407-89 "Электрооборудование взрывозащищенное. Ремонт" та іншої нормативно-технічної документації.

6.11. При перетинанні кабельними лініями трубопроводів відстань між кабелями і трубопроводом повинна бути не менше 0,5 м. Допускається зменшення цієї відстані до 0,25 м за умови прокладення кабелю на ділянці перетинання в трубах не менше ніж по 2 м у кожний бік.

6.12. Усі зміни в електроустановках, що вносяться під час експлуатації, повинні відображатися у схемах та кресленнях негайно за підписом особи, що відповідає за електрогосподарство, з наведенням її посади та дати внесення змін.

6.13. Для організації безпечного обслуговування електроустановок повинні бути чітко визначені й оформлені розпорядженням керівництва підприємства межі обслуговування їх електротехнічним персоналом і призначені відповідальні за електрогосподарство підприємства і його підрозділів відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98.

6.14. Персонал, який допускається до роботи з електротехнічними установками, електрифікованим інструментом, машинами і механізмами з електроприводом, повинен мати групу з електробезпеки відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та чинного законодавства.

6.15. Заміну пускової апаратури, запобіжників, електроламп у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах повинен виконувати електротехнічний персонал з відповідною групою з електробезпеки після повного зняття напруги з відповідних дільниць мережі.

6.16. Експлуатація електроустаткування при несправних засобах вибухозахисту, блокуваннях, порушеннях схем керування і захисту не допускається.

6.17. Пристрої електричного освітлення і світлотехнічне устаткування повинні відповідати вимогам ПУЕ, ГОСТ 12.2.007.13-88 "ССБТ. Лампы электрические. Требования безопасности", ГОСТ 12.2.007.0-75* "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности".

6.18. Для місцевого освітлення при ремонтах і оглядах у вибухонебезпечних зонах необхідно використовувати акумуляторні світильники напругою не більше 12 В з рівнем вибухозахисту, що відповідає класу вибухонебезпечної зони, і видом вибухозахисту, що відповідає категорії і групі вибухонебезпечної суміші.

Використання інших невибухозахищених засобів освітлення дозволяється за умови встановлення їх з навітряного боку на відстані не менше 30 м від вибухонебезпечної зони.

6.19. Блискавкозахист і захист від статичної електрики

6.19.1. Усі споруди МН повинні бути захищені від прямих ударів блискавки, її вторинних проявів і від статичної електрики, що виникає в процесі руху нафти, відповідно до "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений", затвердженої Міненерго СРСР (далі - РД 34.21.122-87), РД 39-22-113-78 "Временные правила защиты от проявлений статического электричества на производственных установках и сооружениях нефтяной и газовой промышленности", затвердженого Міннафтопромом СРСР 04.12.78 та Мінгазпромом СРСР 30.11.78, та інших нормативно-технічних документів.

6.19.2. Для захисту від вторинних впливів блискавок, а також статичної електрики всі електропровідні частини технологічного устаткування, розташовані всередині приміщень та зовні, повинні бути заземлені незалежно від того, чи вживаються інші заходи для захисту від статичної електрики.

6.19.3. Заземлювальні пристрої для електроустаткування дозволяється об'єднувати із заземлювальними пристроями для захисту від статичної електрики.

6.19.4. Металеве й електропровідне неметалеве устаткування, трубопроводи, вентиляційні короби, кожухи термоізоляції трубопроводів і апаратів, розташовані в цеху, а також на зовнішніх установках, естакадах і каналах, повинні бути безперервним електричним колом, яке в межах цеху (відділення, установки) повинно бути приєднано до контуру заземлення через кожні 40-50 м, але не менше ніж у двох точках.

6.19.5. Окремо встановлені ємності, апарати й агрегати (резервуари) повинні мати самостійні заземлювачі або приєднуватись за допомогою окремого відгалуження до загальної заземлювальної магістралі найближчої споруди.

6.19.6. Автоцистерни, а також танки наливних суден, що перебувають під наливом або зливом пожежонебезпечних рідин, протягом усього часу заповнення і спорожнення повинні бути приєднані до заземлювального пристрою.

Контактні пристрої для приєднання заземлювальних провідників від автоцистерни і наливних суден повинні бути встановлені поза вибухонебезпечною зоною.

Гнучкі (багатожильні) мідні заземлювальні проводи перерізом не менше 16 кв.мм повинні бути постійно приєднані до металевих корпусів автоцистерн і танків наливних суден та мати на кінці струбцину або наконечник під болт М10 для приєднання до заземлювального пристрою. За відсутності постійно приєднаних провідників заземлення автоцистерни і наливних суден повинно виконуватись інвентарними провідниками у такому порядку: заземлювальний провідник спочатку приєднується до корпуса цистерни (або танка), а потім до заземлювального пристрою.

Відкриття люків автоцистерни і танків наливних суден і занурення у них шлангів повинно виконуватись лише після приєднання заземлювальних провідників до заземлювального пристрою.

Гумові або інші шланги з неелектропровідних матеріалів з металевими наконечниками, які використовуються для наливу рідин у залізничні цистерни, автоцистерни, наливні судна та інші пересувні посудини й апарати, повинні бути обвиті мідним дротом діаметром не менше 2 мм (або мідним тросиком перерізом не менше 4 кв.мм) з кроком витка 100-150 мм. Один кінець дроту (або тросика) з'єднується паянням (або під болт) з металевими заземленими частинами продуктопроводу, а інший - з наконечником шланга.

При використанні армованих шлангів або антиелектростатичних рукавів їх обвивання не потрібне за умови обов'язкового з'єднання арматури або електропровідного гумового шару із заземленим продуктопроводом і металевим наконечником шланга.

Наконечники шлангів повинні бути виготовлені з міді або інших матеріалів, які не іскрять.

Налив нафти в залізничні цистерни, нафтоналивні судна повинен здійснюватись таким чином, щоб не допускати розбризкування та розпилення нафти.

6.19.7. Не дозволяється налив у резервуари, цистерни і тару ЛЗР струменем, що вільно падає.

Закачування і налив допускаються тільки під рівень рідини в ємності.

6.19.8. Якщо в трубопроводах та технологічній апаратурі виключена можливість утворення вибухонебезпечних концентрацій пароповітряних сумішей (температура рідини нижче нижньої температурної межі вибуховості, середовище не містить окиснювачів і перебуває під надлишковим тиском, апарати та комунікації заповнені інертними газами), швидкості транспортування нафти по трубопроводах та витікання в апарати не обмежуються.

Максимально безпечні швидкості руху нафти по трубопроводах та витікання в апарати (резервуари) визначаються проектом та чинними нормативними документами в кожному окремому випадку в залежності від властивостей нафти, розміру, матеріалу стінок трубопроводу (апарата), тиску та температури в апараті, що заповнюється.

6.19.9. Для запобігання небезпечним іскровим розрядам слід не допускати наявності на поверхні нафти в апаратах та резервуарах незаземлених електропровідних плаваючих предметів.

Понтони з електропровідних матеріалів повинні бути заземлені за допомогою не менше двох гнучких заземлювальних провідників, приєднаних до понтона в діаметрально протилежних точках.

6.19.10. На основі ревізій повинен бути визначений обсяг ремонту блискавкозахисту, який повинен бути завершений до початку грозового періоду року.

Дрібні поточні ремонти пристрою блискавкозахисту можна проводити під час грозового періоду року.

6.19.11. Заміри електричних опорів заземлювальних пристроїв повинні проводитись атестованими електровимірювальними лабораторіями не рідше одного разу на рік і не перевищувати: 10 Ом - для окремих пристроїв блискавкозахисту, 4 Ом - для електроустаткування і 100 Ом - для пристроїв захисту від статичної електрики.

7.1. Організація безпечного ведення газонебезпечних і вогневих робіт та робіт у місткостях, апаратах і колодязях на об'єктах МН здійснюється відповідно до вимог цих Правил, "Типовой инструкции по организации безопасного ведения газоопасных работ", затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР 20.02.85 (далі - НПАОП 0.00-5.11-85), Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (далі - НПАОП 0.00-5.12-01), НАПБ А.01.001-2004, НАПБ В.01.021-97/510 та інших нормативно-технічних документів.

7.2. У виробничих підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів на підставі НПАОП 0.00-5.11-85 та НПАОП 0.00-5.12-01 повинні бути розроблені інструкції, які регламентують підготовку і безпечне виконання газонебезпечних і вогневих робіт у конкретних умовах. Перелік посадових осіб, які мають право видавати наряди-допуски, узгоджувати і затверджувати їх, передбачається відповідними нормативними документами (інструкціями).

7.3. У разі виконання газонебезпечної або вогневої роботи на лінійній частині МН повинен бути забезпечений телефонний або радіозв'язок місця робіт з оператором НПС або черговим диспетчером РНУ (ЦДП).

7.4. У газонебезпечних місцях повітряне середовище необхідно контролювати переносними газоаналізаторами з періодичністю, що відповідає вимогам ГОСТ 12.1.005-88. Покази приладів слід заносити в наряд-допуск із зазначенням дати і часу відбору проб.

7.5. Для визначення вмісту (концентрації) шкідливих речовин у повітряному середовищі проби слід відбирати в центрі резервуарного парку. У резервуарних парках, що містять нафту з підвищеним умістом сірководню, проби слід відбирати також навколо обвалування на відстані 5-10 м від нього на осьових лініях резервуарів, стоячи з навітряного боку.

7.6. На наливних естакадах контролювати повітря слід при наливанні (зливанні) нафти.

Проби повітря слід відбирати на рівні дихання у декількох точках (не менше трьох), стоячи з навітряного боку.

7.7. При контролі повітряного середовища всередині резервуарів (місткостей), трубопроводів проби повітря повинні відбиратись:

а) у резервуарах (місткостях) - біля днища в районі робіт на висоті не більше 0,3 м над ним та у верхній зоні;

б) у резервуарах з понтоном: у нижній частині - під понтоном та у верхній частині - над понтоном;

в) у трубопроводах - у місцях фланцевих з'єднань.

7.8. Газонебезпечні роботи

7.8.1. До газонебезпечних робіт належать роботи, пов'язані з оглядом, ремонтом, очищенням, розгерметизацією технологічного устаткування, комунікацій, установок, у тому числі і роботи в місткостях (апарати, резервуари, цистерни, сепаратори, пиловловлювачі та інше аналогічне устаткування, а також колектори, колодязі, тунелі, трубопроводи, приямки тощо), під час виконання яких у робочій зоні наявні або не виключена можливість виділення вибухо- і пожежонебезпечних або токсичних газів, парів та (чи) інших речовин, здатних шкідливо вплинути на організм людини, а також роботи за умови недостатнього вмісту кисню в робочій зоні (об'ємна частка менше 20%).

7.8.2. У виробничих підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів має бути складений перелік газонебезпечних робіт (додаток 2), що виконуються за нарядом-допуском на проведення газонебезпечних робіт (додаток 3) та без наряду-допуску. Працівники даного підрозділу повинні бути ознайомлені із затвердженим переліком під підпис.

7.8.3. Керівництво газонебезпечною роботою згідно з нарядом-допуском повинно покладатись на осіб, які мають достатній досвід їх виконання і пройшли перевірку знань у встановленому порядку.

7.8.4. Виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути працівники, які пройшли спеціальне навчання і цільовий інструктаж з виконання газонебезпечних робіт (способам і методам роботи у вибухонебезпечному середовищі), пройшли перевірку знань на допуск до самостійної роботи, підготовлені і допущені за станом здоров'я до роботи у шлангових і (або) ізолювальних протигазах (апаратах), навчені методам надання першої медичної допомоги (зокрема, у разі отруєння й опіків) і мають досвід роботи з обслуговування і ремонту устаткування відповідних газонебезпечних об'єктів.

7.8.5. Не дозволяється перебування в небезпечній зоні сторонніх осіб і персоналу, який не бере участі у виконанні газонебезпечної роботи або не відповідає вимогам, викладеним у підпункті 7.8.4 пункті 7.8 глави 7 розділу IV цих Правил.

7.8.6. Котловани і колодязі, у яких проводять роботи, повинні бути огороджені. Поблизу них встановлюються знаки безпеки.

7.8.7. Не дозволяється поєднувати виконання газонебезпечних робіт у вибухонебезпечному приміщенні з іншими ремонтними або налагоджувальними роботами (ремонт чи ревізія електрообладнання, КВПіА, ремонтно-будівельні роботи тощо).

7.9. Вогневі роботи

7.9.1. До вогневих робіт належать виробничі операції, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, іскроутворенням та нагріванням до температур, які можуть викликати загоряння матеріалів та конструкцій (електро- та газозварювання, бензогазорізка, роботи з використанням паяльних ламп, переносних горнів, розігрівання бітумів, смол та ін.).

7.9.2. До початку планової вогневої роботи у вибухонебезпечних зонах (у тому числі на лінійній частині магістральних нафтопроводів) та складних вогневих робіт розробляється план заходів на виконання робіт.

7.9.3. У кожному виробничому підрозділі (РНУ, НПС, ЛВДС, БВО тощо) повинен бути розроблений перелік виробництв, цехів, відділень, дільниць, на яких вогневі роботи повинні проводитись відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.12-01, НАПБ А.01.001-2004 та інструкцій, які розробляються на підприємствах МН.

Перелік таких об'єктів повинен бути узгоджений з аварійно-рятувальною службою (у разі її наявності), службою пожежної безпеки і затверджений в установленому порядку.

7.9.4. Вогневі роботи слід проводити у світлий час доби (за винятком аварійних ситуацій). У разі необхідності ведення вогневих робіт у темний час доби слід забезпечити освітлення ремонтної ділянки з урахуванням вимог пункту 6.18 глави 6 розділу IV цих Правил.

7.9.5. Для проведення вогневих робіт у всіх випадках оформляється наряд-допуск за формою, яка зазначена в додатку 4.

Наряд-допуск оформлюється у двох примірниках, один з них на весь час проведення вогневої роботи зберігається у чергового оперативного персоналу, а другий - у керівника робіт. Після завершення робіт наряд-допуск зберігається у начальника об'єкта (цеху, дільниці) протягом одного року.

7.9.6. Складання та затвердження нарядів-допусків здійснюється згідно з інструкціями, які регламентують підготовку і безпечне виконання вогневих робіт у виробничих підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів.

7.9.7. Наряд-допуск на виконання вогневих робіт оформляють окремо на кожний вид вогневої роботи і він дійсний протягом однієї зміни. Якщо вогнева робота не завершена в установлений термін, то термін дії наряду-допуску може бути продовжений начальником об'єкта, цеху, служби (РНУ, НПС, ЛВДС, пункту підігріву, РБУ) ще на одну зміну. Максимальне продовження одного наряду-допуску - 5 діб.

При виконанні робіт на віддалених об'єктах (лінійна частина) допускається продовження наряду-допуску на виконання вогневих робіт начальником об'єкта (цеху, дільниці) шляхом передачі телефонограми з обов'язковим занесенням номера телефонограми у наряд-допуск та записом тексту телефонограми в журнал реєстрації вхідних телефонограм. При цьому в журналі вихідних телефонограм на об'єкті (цеху, дільниці) обов'язковий підпис начальника об'єкта.

При виконанні вогневих робіт на лінійній частині з усунення дефектів трубопроводу при капітальному ремонті МН із заміною ізоляції допускається продовження дії наряду-допуску на виконання вогневих робіт протягом терміну вахти (15 діб).

7.9.8. Особами відповідальними (далі - відповідальні) за підготовку вогневих робіт призначаються тільки спеціалісти відповідного виробництва (служби) даного об'єкта (цеха, дільниці).

Якщо підготовка та ведення вогневих робіт виконується лише одним підрозділом виконавців, то призначається один відповідальний за підготовку та ведення вогневих робіт.

7.9.9. Відповідальним за підготовку нафтопроводу до заварювання дефектів з утратами металу повинен бути призначений спеціаліст об'єкта МН (ЛВДС, НПС, БВО), що експлуатує дану ділянку МН, а за проведення зварювальних робіт на нафтопроводі - спеціаліст РБУ, дільниці або АВП.

7.9.10. Відповідальний за проведення вогневих робіт спільно з особою, відповідальною за підготовку об'єкта, перевіряють виконання заходів безпеки при підготовці об'єкта до виконання робіт та після їх закінчення.

7.9.11. Керівник вогневих робіт перед їх початком зобов'язаний особисто ознайомити з інструкціями під підпис усіх учасників робіт, уключаючи персонал залучених організацій, з питань безпеки виконання робіт та спільно з відповідальним за пожежну безпеку перевірити готовність об'єкта до виконання робіт та стан об'єкта після їх завершення.

7.9.12. При виконанні вогневих робіт на лінійній частині магістрального нафтопроводу відкривати і закривати запірну арматуру дозволяється тільки за розпорядженням керівника вогневих робіт, погодженим із диспетчерською службою за її наявності.

7.9.13. Під час вогневих робіт не допускається підіймання тиску в магістральних трубопроводах, прокладених в одному технологічному коридорі з нафтопроводом, на якому виконується вогнева робота.

7.9.14. Відповідальний за підготовку вогневих робіт:

- організовує виконання заходів щодо підготовки устаткування та місця до проведення цих робіт;

- перевіряє якість виконання заходів щодо підготовки устаткування, місця та комунікацій;

- забезпечує проведення своєчасного аналізу повітряного середовища.

7.9.15. При проведенні вогневих робіт зовні ємностей концентрація парів і газів усередині них не повинна перевищувати граничнодопустимої вибухової концентрації, що дорівнює 5% від НКМПП.

7.9.16. Відповідальний за проведення вогневих робіт зобов'язаний:

- організувати виконання заходів щодо безпечного проведення робіт;

- перевірити наявність посвідчень у працівників, справність і комплектність інструмента й засобів захисту;

- забезпечити місце проведення вогневих робіт первинними засобами пожежогасіння, а працівників - ЗІЗ (протигазами, рятувальними поясами, захисними окулярами або щитками);

- безпосередньо керувати роботами й контролювати їх виконання;

- стежити за станом повітряного середовища на місці проведення вогневих робіт, якщо буде потреба, зупинити їх, ужити заходів щодо ліквідації джерела загазованості. Робота може бути відновлена, якщо в повітрі робочої зони концентрація пар вуглеводнів і сірководню не перевищує ГДК;

- організувати контроль повітря робочої зони перед початком робіт і після перерви;

- запобігти можливим осередкам пожежі після закінчення робіт.

7.9.17. У разі заварювання дефектів з утратами металу відповідальний за проведення вогневих робіт додатково зобов'язаний:

- перевірити справність і комплектність устаткування, інструменту і пристроїв для заварювання дефектів з утратами металу;

- не допускати використання спецодягу зі слідами масел, бензину, гасу та інших горючих рідин;

- мати план ліквідації та локалізації аварійних ситуацій й аварій на даній дільниці;

- керувати заварюванням дефектів з утратами металу і контролювати виконання робіт;

- запитувати особисто в чергового диспетчера РНУ (ЦДП) або оператора НПС відомості про тиск перекачуваної нафти на ділянці, яка ремонтується, та впевнитись, що він не перевищує 2 МПа;

- записувати в журнал телефонограм повідомлення чергового диспетчера РНУ (ЦДП) або оператора НПС про встановлення відповідного режиму перекачування, а також дані про початок і закінчення заварювання дефектів з утратами металу на нафтопроводі;

- визначити місця для страхувальників (не менше двох осіб) на бровці траншеї і забезпечити безперервне страхування електрозварника рятувальною мотузкою, яка прив'язана до його запобіжного пояса з хрестоподібними лямками;

- стежити за тиском у нафтопроводі і, у випадку його підвищення понад 2 МПа, негайно вжити заходів щодо припинення заварювання дефектів з утратами металу;

- стежити за тим, щоб під час заварювання дефектів з утратами металу (ремонт нафтопроводу без його підйому) у траншеї не перебували люди, які не пов'язані із заварюванням дефектів з утратами металу, та були припинені всі ремонтні роботи;

- у разі пропалу стінки труби негайно повідомити оператора НПС або чергового диспетчера РНУ (ЦДП) і до приїзду АВБ приступити до проведення робіт з ліквідації ушкодження і гасіння загоряння відповідно до ПЛАС;

- при відновленні заварювання дефектів з втратами металу після перерви перевірити справність устаткування, інструменту та пристроїв і лише при задовільному за результатами аналізу стані повітряного середовища дозволити продовження роботи;

- повідомити особисто оператора НПС або чергового диспетчера РНУ (ЦДП) про завершення заварювання дефектів з утратами металу;

- заповнити журнал зварювальних робіт при капітальному ремонті нафтопроводу.

7.9.18. Під час підготовки до вогневих робіт особи, які видають наряд-допуск, разом з відповідальними за підготовку і проведення цих робіт визначають небезпечну зону, межі якої чітко позначають знаками безпеки і написами, а також перевіряють наявність засобів пожежогасіння на місцях зварювальних робіт.

7.9.19. Дефекти з утратами металу нафтопроводу діаметром 219-1220 мм необхідно ремонтувати відповідно до вимог ВБН В.3.1-00013741-07:2007 "Магістральні нафтопроводи. Методи ремонту дефектних ділянок", затверджених наказом Мінпаливенерго України від 23.04.2007 N 205 (далі - ВБН В.3.1-00013741-07:2007).

7.9.20. При заварюванні дефектів з утратами металу нафтопроводу діаметром 219-1220 мм температура нафти повинна бути не вище 100 град.С, а температура навколишнього повітря - не нижче - 40 град.С.

7.9.21. У місцях заварювання дефектів з утратами металу нафтопроводу необхідно розширити траншею та улаштувати пологий укіс для виходу працівників при аварійній ситуації (не менше двох виходів).

7.9.22. Не дозволяється під час вогневих робіт в котловані (траншеї) виконання будь-яких інших робіт з капітального ремонту нафтопроводу із заміною ізоляції.

7.9.23. При виконанні ремонтно-монтажних робіт зварювальні агрегати повинні встановлюватись із зовнішнього боку обвалування на відстані не менше:

- 20 м від обвалування резервуарів з нафтою;

- 100 м від естакад під час зливання і наливання нафти та 50 м, якщо ці операції не проводять.

На підприємстві вогневі роботи дозволяється проводити при відстані не ближче 20 м від насосних з перекачування нафти, резервуарних парків і окремо розташованих резервуарів з нафтою, від каналізаційних колодязів і стоків, гідравлічних пристроїв, вузлів засувок тільки за нарядом-допуском.

При проведенні операцій з наповнення нафтою вертикальних наземних резервуарів мінімальні відстані до місць проведення вогневих робіт повинні відповідати значенням, наведеним у табл. 2.

Примітки:

1. При визначенні мінімальних відстаней коефіцієнт безпеки дорівнює 20.

2. Наведені відстані відповідають швидкості вітру 1 м/с на висоті флюгера Н = 10 см. Якщо швидкість вітру більше 1 м/с, то дані таблиці (мінімальну відстань) необхідно помножити на відповідний коефіцієнт, що дорівнює швидкості вітру (у м/с).

3. Мінімально допустима відстань від стінки резервуара, на якій дозволяється вести вогневі роботи, дорівнює 24 м.

7.9.24. Перед проведенням вогневих робіт у резервуарі його необхідно відключити від діючої системи трубопроводів, звільнити від нафти та її залишків, підготувати з урахуванням вимог пункту 4.41 глави 4 розділу V цих Правил і НАПБ В.01.021-97/510.

7.9.25. Різати й зварювати нафтопровід у підвішеному стані не дозволяється.

7.9.26. Під час зварювальних робіт усі інші роботи біля місця зварювання повинні бути припинені.

7.9.27. Пересувні зварювальні установки на час їх пересування необхідно відключати від мережі.

7.9.28. Зварювальні проводи повинні з'єднуватись способом гарячого паяння, зварювання або за допомогою з'єднувальних муфт з ізолювальною оболонкою.

Місця спаяних і зварних з'єднань проводів повинні бути ретельно ізольовані.

7.9.29. Підготовку і атестацію зварників на право виконувати зварювальні роботи в місткостях, апаратах, колодязях необхідно проводити згідно з вимогами Правил атестації зварників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 19.04.96 N 61, зареєстрованих Міністерством юстиції України 31.05.96 за N 262/1287 (далі - НПАОП 0.00-1.16-96).

Електрозварники повинні мати групу з електробезпеки не нижче II.

7.9.30. Усі електрозварювальні установки повинні мати таблички з інформацією про дату наступного випробування та про належність устаткування. Кисневі, пропанові та ацетиленові рукава та редуктори повинні мати відповідне пофарбування згідно з вимогами чинного законодавства.

7.9.31. Електрозварювальні установки з джерелом змінного і постійного струму, які призначені для зварювання у колодязях, резервуарах, металевих місткостях, а також для зовнішніх робіт, повинні бути оснащені пристроями автоматичного відключення напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з витримуванням часу не більше 0,5 с.

7.9.32. На електрозварювальних установках повинні бути заземлені корпуси та інші металеві неструмопровідні частини устаткування. Крім того, повинно бути передбачено заземлення затискача вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого підключається зворотний провід, що з'єднує зварюваний виріб зі зварювальним трансформатором.

7.9.33. Не дозволяється використовувати як зворотний провід мережі заземлення або занулення проводи та шини первинної комутації розподільних пристроїв, металеві конструкції будівель, комунікацій та технологічне устаткування у вибухонебезпечних зонах.

7.9.34. При виконанні електрозварювальних робіт у вибухонебезпечних приміщеннях і зовнішніх установках зворотний провід повинен бути таким самим, як провід до електродотримача.

7.9.35. Електроустаткування стаціонарних і пересувних зварювальних установок повинно бути у захищеному виконанні.

Обертові частини зварювальних генераторів повинні бути огороджені.

7.9.36. Над зварювальними установками, які знаходяться на відкритому повітрі, повинен бути навіс. За неможливості облаштування навісу електрозварювальні роботи під час дощу або снігопаду необхідно припинити.

7.9.37. Рукава для газового різання й зварювання повинні відповідати вимогам ГОСТ 9356-75 "Рукава резиновые для газовой сварки и резки металлов. Технические условия".

7.9.38. Рукава необхідно берегти від попадання іскор, ударів, впливу високих температур та інших пошкоджень. При укладанні не допускається їх перекручування, сплющування і перегинання.

7.9.39. Не дозволяється приєднувати до рукавів вилки і трійники для живлення кількох пальників, а також користуватися замасленим рукавом.

7.9.40. Довжина рукава не повинна перевищувати 20 м. В окремих випадках, у разі потреби, довжина може бути збільшена з дозволу відповідального за дану роботу.

7.9.41. Необхідно забезпечити контроль якості зварювальних робіт фізичними методами відповідно до вимог ВСН 012-88 "Ведомственные строительные нормы. Строительство магистральных и промысловых трубопроводов. Контроль качества и приемка работ. Часть I, часть II (формы документации и правила ее оформления в процессе сдачи-приемки)", затверджених Міннафтогазбудом СРСР, і ВСН 006-88 "Ведомственные строительные нормы. Строительство магистральных и промысловых трубопроводов. Сварка", затверджених Міннафтогазбудом СРСР 01.01.89, та радіографічним методом. Використання приладів (джерел іонізуючого випромінювання) для проведення радіографічного контролю має здійснюватись за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійних умов) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом МОЗ України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02), та вимог чинного законодавства.

7.9.42. Транспортування і зберігання кисневих та ацетиленових балонів здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

7.9.43. Транспортування кисневих і ацетиленових балонів дозволяється тільки на ресорних транспортних засобах, а також на спеціальних ручних візках і носилках.

При безконтейнерному транспортуванні балонів необхідно дотримуватись таких вимог:

- до кінця накрутити запобіжні ковпаки;

- укладати балони в дерев'яні гнізда, оббиті повстю або іншим м'яким матеріалом. Дозволяється застосовувати металеві підкладки із гніздами, обклеєними гумою або іншим м'яким матеріалом;

- прокладати кожний ряд при завантаженні більше одного ряду балонів для запобігання зіткненню їх один з одним. Дозволяється застосовувати як прокладки прядив'яний канат діаметром не менше 25 мм і кільця з гуми товщиною не менше 25 мм;

- укладати балони запобіжними ковпаками в один бік і тільки поперек кузова автомашини та інших транспортних засобів;

- укладати балони допускається в межах висоти бортів автомашини.

7.9.44. У разі зберігання заповнених балонів на відкритих площадках їх необхідно надійно захищати від впливу сонячних променів і атмосферних опадів.

7.9.45. Необхідно запобігати потраплянню масла або жиру на вентилі кисневих балонів та самі балони.

8.1. Експлуатацію, налагодження, монтаж, технічне діагностування і ремонт лінійних, станційних, радіорелейних споруд зв'язку, засобів радіозв'язку та антенно-щоглових споруд уздовж магістральних нафтопроводів, відгалужень, місцевих телефонних мереж необхідно здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства.

8.2. Роботи з обслуговування електроустановок, що живлять устаткування зв'язку, повинні виконуватись згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98 і ПУЕ.

8.3. Роботи з будівництва, реконструкції і ремонту ліній зв'язку МН повинні виконуватись з урахуванням вимог Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1747, та інших чинних нормативних документів.

8.4. За наявності на лініях зв'язку сторонньої напруги необхідно повідомити про це керівництво цеху (служби) зв'язку для прийняття рішення про можливість проведення робіт і додаткових заходів безпеки під час їх виконання.

8.5. Для запобігання травмуванню персоналу і пошкодженню устаткування зв'язку високою напругою, що виникає від грозових розрядів або від індуктивного впливу ЛЕП, лінії зв'язку повинні бути обладнані захисними пристроями відповідно до вимог чинного законодавства.

8.6. Не допускається під час грози або в разі її наближення проведення будь-яких робіт на лінійних спорудах зв'язку.

8.7. Не допускається виконання робіт на повітряних лініях зв'язку та антенно-щоглових пристроях при швидкості вітру 1 м/с і більше. Допускається, як виняток, виконання робіт з ліквідації аварій. У разі низьких температур роботи повинні виконуватись не менше ніж двома працівниками, при цьому необхідні перерви для їх зігрівання.

8.8. У вибухонебезпечних приміщеннях установлення устаткування зв'язку допускається тільки у вибухозахищеному виконанні.

8.9. У вибухонебезпечних зонах дозволяється використовувати будь-які засоби зв'язку лише у вибухозахищеному виконанні.

8.10. Засоби зв'язку для виклику диспетчера і пожежної команди повинні бути постійно справними; у разі пошкодження - негайно замінятися на резервні, а несправні - ремонтуватися. Працездатність засобів зв'язку повинна систематично перевірятися.

8.11. Біля телефонних апаратів, розташованих у виробничих приміщеннях основних об'єктів МН, повинна бути інформація про порядок виклику аварійних служб, швидкої допомоги і відповідних посадових осіб.

9.1. Наявні на об'єктах магістральних нафтопроводів системи контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту необхідно експлуатувати згідно з вимогами чинних нормативних документів, а також експлуатаційної документації підприємств - виробників цього устаткування.

9.2. За правильністю експлуатації систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту повинен установлюватись контроль.

9.3. На час заміни елементів систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту повинні передбачатись заходи і засоби, що забезпечують безпечне проведення процесу в ручному режимі.

9.4. Не допускається експлуатація технологічного устаткування з несправними або незадіяними системами контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту.

9.5. Розміщення систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту слід здійснювати в зручних і безпечних для їх обслуговування місцях, де відсутні фактори, що впливають на дієздатність систем (вібрація, технологічні забруднення тощо). При цьому необхідно передбачати заходи і засоби демонтажу систем і їх елементів без розгерметизації устаткування і трубопроводів.

9.6. Запірна арматура та виконавчі механізми систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту технологічних процесів після ремонту повинні проходити періодичні випробування на швидкодію, міцність та щільність закриття з оформленням актів або записом у паспорті, журналі.

Періодичність випробувань визначається експлуатаційною документацією на устаткування.

9.7. При виконанні робіт з монтажу, налагоджування, ремонту, регулювання і випробування систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту не допускається іскроутворення.

9.8. Засоби контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту, зв'язку і оповіщення, що виводяться в ремонт чи налагодження, повинні замінюватися на ідентичні за всіма параметрами.

Для всіх вибухонебезпечних технологічних процесів слід застосовувати автоматизовані системи керування технологічними процесами з елементами самодіагностування та автоматичним уключенням резерву.

9.9. Періодичність повірки (калібрування) засобів вимірювальної техніки визначається графіком, погодженим з лабораторіями Держспоживстандарту України і затвердженим керівництвом філії або підприємства (виробничого підрозділу).

Не дозволяється експлуатація засобів вимірювальної техніки, що не пройшли в установленому порядку повірки (калібрування).

9.10. Засоби автоматизації, що використовуються за ПЛАС, повинні бути виділені і позначені за місцем їх розміщення в технологічному регламенті та інструкціях.

9.11. Системи контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту маркуються з нанесенням відповідних написів, що чітко відображають їх функціональне призначення, величини установок захисту, критичні значення контрольованих параметрів.

9.12. Для вибухонебезпечних технологічних об'єктів повинна передбачатись аварійна сигналізація за значеннями параметрів, що визначають вибухонебезпечність об'єктів.

9.13. Виконавчі механізми систем протиаварійного захисту, крім покажчиків крайніх положень безпосередньо на цих механізмах, повинні мати пристрої, що дозволяють виконувати сигналізацію крайніх положень у приміщенні керування.

9.14. Електроустаткування, яке входить до систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту, повинно бути заземлено згідно з вимогами ПУЕ та НПАОП 40.1-1.32-01.

9.15. Електропристрої систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту, які встановлюються у вибухо- та пожежонебезпечних приміщеннях (зонах), повинні бути у вибухозахищеному виконанні. Експлуатація і ремонт електроапаратури повинні виконуватись згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-01, Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97), та інших нормативно-технічних документів.

9.16. Допускається розкриття будь-якого вибухозахищеного апарата або приладу, установленого у вибухонебезпечному приміщенні (зоні), після зняття напруги з його струмопровідних частин, а в апаратах і приладах з елементами, які нагріваються у процесі роботи, після зменшення їх температури нижче безпечної для спалахування газоповітряної суміші. Не допускається перевірка електричних частин систем контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту у вибухонебезпечних зонах тестером, мегомметром та іншими приладами у звичайному виконанні.

9.17. За герметичністю вибухозахищених оболонок і ущільнень ввідних пристроїв, апаратури, приладів, апаратів повинен бути організований періодичний нагляд. Не допускається експлуатація вибухозахищених апаратів, приладів та апаратури з ослабленими елементами ущільнень.

Не допускається установлення додаткових прокладок в ущільненнях, якщо це не передбачено їх конструкцією або інструкцією з експлуатації.

Не дозволяється заміняти параметри вибухозахисту, кріпильний і ущільнювальний матеріал іншим матеріалом, який не відповідає вимогам підприємства-виробника.

9.18. Не допускається сумісне установлення в щитах місцевої автоматики приладів, до яких підводиться горюче або вибухонебезпечне середовище, параметри якого вимірюються (навіть через розділювальну рідину), та електричних КВПіА (з їх живленням) у невибухозахищеному виконанні.

9.19. Не дозволяється введення імпульсних трубок з горючими газами і рідинами в приміщення операторних КВПіА. При цьому імпульс, параметри якого вимірюються, повинен подаватись по імпульсній трубці, що заповнена негорючими, незамерзаючими рідинами через розділювальні посудини. За рівнем рідини в посудинах і герметичністю автоматичних відсікальних пристроїв у них повинен бути організований періодичний контроль. Не допускається експлуатація розділювальних посудин з рівнем рідини в них, зниженим порівняно з нормальним. Після демонтажу вимірювального приладу на вільному кінці імпульсної трубки повинна бути встановлена заглушка (пробка), розрахована на максимальний робочий тиск.

9.20. Застосування КВПіА з ртутним заповненням повинно бути максимально обмежено.

9.21. Продування імпульсних трубок на діючих установках (агрегатах, об'єктах тощо) необхідно виконувати тільки з дозволу відповідальної особи за безпечну експлуатацію установки (агрегату, об'єкта тощо) з попереднім виконанням відповідних заходів безпеки. Горючі рідини необхідно зливати в спеціальні ємності для продування.

9.22. Манометри та інші контрольно-вимірювальні прилади повинні бути встановлені так, щоб їх покази були добре видні з робочих місць, і мати червону лінію на шкалі поділок, яка відповідає граничнодопустимому тиску в посудині.

9.23. Кузов і устаткування пересувної лабораторії КВПіА, а також устаткування, яке випробовується, повинні бути заземлені дротом з гнучкого мідного провідника із перерізом не менше 10 кв.мм.

Не допускається використання для заземлення лабораторії жил заземлення силового кабелю живлення.

1.1. Експлуатацію, ремонт і відновлення магістральних нафтопроводів слід проводити відповідно до вимог РД 39-30-114-78 "Правила технической эксплуатации магистральных нефтепроводов", затвердженого Міннафтопромом СРСР 14.12.78 (далі - РД 39-30-114-78), РД 39-30-499-80 "Положение о техническом обслуживании и ремонте линейной части магистральных нефтепроводов", затвердженого Міннафтопромом СРСР 31.12.80 (далі - РД 39-30-499-80), РД 39-30-295-79 "Руководство по очистке магистральных нефтепроводов", затвердженого Міннафтопромом СРСР 10.12.78 (далі - РД 39-30-295-79), РД 39-110-91 "Инструкция по ликвидации аварий и повреждений на магистральных нефтепроводах", затвердженого Міннафтогазпромом СРСР 29.10.91 (далі - РД 39-110-91), НАПБ А.01.001-2004, НАПБ В.01.021-97/510 та чинного законодавства.

1.2. Охоронна зона МН повинна відповідати вимогам Правил охорони магістральних трубопроводів.

1.3. Підприємства магістральних нафтопроводів зобов'язані систематично контролювати технічний стан лінійної частини магістральних нафтопроводів та своєчасно усувати виявлені дефекти.

1.4. У підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів повинні бути розроблені відповідно до чинного законодавства плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій та організоване проведення навчально-тренувальних занять з обслуговувальним персоналом з ліквідації імовірних аварійних ситуацій, передбачених ПЛАС, згідно із затвердженим графіком.

1.5. Для забезпечення надійної та безпечної роботи лінійної частини МН підприємства магістральних нафтопроводів та їх підрозділи зобов'язані:

- проводити спорудження, реконструкцію та ремонт магістрального нафтопроводу спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями чи підрозділами згідно з проектом, що отримав позитивну експертну оцінку, та здійснювати ефективний технічний нагляд за ходом спорудження, ремонту чи реконструкції магістральних нафтопроводів;

- забезпечувати прийняття об'єктів магістральних нафтопроводів в експлуатацію у встановленому порядку;

- здійснювати систематичні візуальні обстеження лінійної частини нафтопроводів;

- виконувати періодичні обстеження лінійної частини з використанням технічних засобів (засобів внутрішньої та зовнішньої діагностики тощо);

- виконувати технічне обслуговування лінійної частини нафтопроводів у встановлених обсягах та в установлені терміни;

- своєчасно виконувати ремонтно-профілактичні роботи;

- своєчасно виводити з експлуатації дільниці магістральних нафтопроводів, що не відповідають вимогам безпеки;

- періодично інформувати землекористувачів та територіальні органи виконавчої влади про місцезнаходження магістральних нафтопроводів та режим охоронних зон, контролювати стан охоронних зон та безпеку виконання робіт в них;

- забезпечувати надійну роботу засобів активного та пасивного захисту магістральних нафтопроводів від корозії;

- забезпечувати своєчасне запобігання аваріям та ліквідацію їх на лінійній частині магістральних нафтопроводів.

1.6. Комплекси робіт з візуального огляду та обстеження лінійної частини МН із застосуванням технічних засобів, технічного обслуговування, поточного та капітального ремонту виконуються відповідно до вимог нормативних документів.

1.7. Періодичність та обсяги візуальних оглядів лінійної частини встановлюються підприємствами магістральних нафтопроводів залежно від специфічних умов експлуатації магістральних нафтопроводів та регламентуються відповідними документами нормативно-технічного характеру.

1.8. Обстеження лінійної частини магістральних нафтопроводів з застосуванням технічних засобів здійснюються відповідно до Програм обстеження та на основі Методик обстеження технічного стану та стану безпеки магістральних нафтопроводів із застосуванням відповідних технічних засобів (внутрішньотрубних дефектоскопів, засобів зовнішньої діагностики тощо), що розробляються підприємствами.

1.9. Періодичність обстеження лінійної частини магістральних нафтопроводів з застосуванням технічних засобів визначається підприємством магістральних нафтопроводів залежно від конкретних умов експлуатації.

1.10. На потенційно небезпечних дільницях магістральних нафтопроводів в доповнення до обстеження із застосуванням технічних засобів повинно виконуватися щорічне контрольне шурфування для візуальної та інструментальної оцінки стану ізоляційного покриття та металу труб.

До потенційно небезпечних належать:

- дільниці з підвищеною корозійною активністю ґрунтів (кислі ґрунти, солончаки тощо);

- дільниці з порушенням охоронної зони, що загрожують безпечній життєдіяльності населення;

- дільниці, де виявлений прогресуючий корозійний знос труб.

1.11. Позачергові обстеження дільниць лінійної частини з застосуванням технічних засобів повинні проводитися:

- якщо в процесі експлуатації виявлена розгерметизація зварних стиків чи їх розриви;

- у разі виникнення наскрізних корозійних дефектів;

- у разі перерв у роботі засобів електрохімзахисту або зниження значень захисного потенціалу нижче мінімально допустимих понад один місяць у зонах впливу блукливих струмів і понад 6 місяців - в інших випадках.

1.12. Виявлені дефекти, що несумісні з подальшою безпечною експлуатацією магістральних нафтопроводів і загрожують виникненню аварійної ситуації, повинні ліквідовуватись у максимально короткий термін.

1.13. Виявлені потенційно небезпечні дефекти лінійної частини повинні фіксуватися в паспорті магістрального нафтопроводу. На основі даних періодичних обстежень експлуатаційні служби повинні контролювати динаміку розвитку виявлених потенційно небезпечних дефектів і, у випадку їх прогресування, ужити заходів щодо визначення залишкового ресурсу безпечної експлуатації або ліквідації дефекту.

1.14. Дефектні зварні стики, наскрізні корозійні та механічні пошкодження та інші дефекти, що несумісні з подальшою безпечною експлуатацією магістральних нафтопроводів ремонтуються, як правило, вирізанням дефектних ділянок і вварюванням котушок. Допускаються й інші методи і технології ремонту та відновлення несучої здатності труб, що отримали позитивну експертну оцінку та відповідний дозвіл Держгірпромнагляду.

1.15. Траса магістральних нафтопроводів повинна позначатися на місцевості знаками закріплення траси висотою 1,5-2,0 м, установленими на відстані, як правило, 1 км один від одного. Ці знаки повинні мати єдину нумерацію.

1.16. На перетинах магістральних нафтопроводів із шосейними дорогами, залізничними коліями, газопроводами та іншими інженерними комунікаціями повинні встановлюватися відповідні знаки і попереджувальні плакати про місцезнаходження нафтопроводу з зазначенням адреси і номера телефону найближчої НПС чи АВП.

1.17. Уздовж траси магістральних нафтопроводів повинен бути передбачений проїзд для машин аварійно-відновлювальної служби.

1.18. Запірна арматура на магістральному нафтопроводі повинна мати:

- нумерацію відповідно до технологічної схеми;

- покажчики положень "Відкрито" і "Закрито";

- запобіжні пристрої (ланцюги, замки) проти випадкового відкривання.