| 41 | Стаття 21 | Включено: хвороби центральної нервової системи, їх наслідки G10 - G37, G80 - G89, G91 - G92 (системні атрофії; екстрапірамідні, дегенеративні хвороби, церебральний параліч, паралітичні синдроми, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, усі види дистоній (крім вегетосудинної), дитячий церебральний параліч, паралітичні стани, гідроцефалія, токсична енцефалопатія та інші) | ||||
| а) швидко або повільно прогресуючі із значними порушеннями функцій | Непридатні до військової служби | |||||
| б) повільно прогресуючі з помірними порушеннями функцій | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) повільно прогресуючі з незначними порушеннями функцій | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 42 | До пункту "а" належать: розсіяний склероз, хвороба Паркінсона в стадії 1,5 - 5 по Хен і Яру, аміотрофічний бічний склероз, лейкодистрофія, церебральний ліпідоз, хорея Гентінгтона, торсійна дистонія, атаксія Фрідрейха, спинально-м'язова атрофія, сирингомієлія з різко вираженими порушеннями трофіки, тяжкі форми мієлопатії, дитячий церебральний параліч та інші паралітичні синдроми. До пункту "б" належать хвороби, перебіг яких характеризується повільним (протягом 1 - 2 років) прогресуванням симптомів (хвороба Паркінсона в стадії 0 - 1 по Хен і Яру із задовільним результатом лікування, повільно прогресуюча сирингомієлія з вираженою атрофією м'язів та помірним розладом чутливості, краніостеноз із синдромом внутрішньочерепної гіпертензії тощо) при помірному порушенні функції. До пункту "в" належать хвороби нервової системи, які повільно прогресують протягом тривалого часу (більше двох років), коли об'єктивні ознаки виражені незначно (сирингомієлія з незначно вираженим дисоційованим розладом чутливості, без атрофії м'язів та трофічних розладів). Діагноз розсіяного склерозу повинен бути встановлений в умовах неврологічного стаціонару (спеціалізованого центру) на основі діючих критеріїв; особи, яким діагностовано клінічно ізольований синдром (КІС) або радіологічно ізольований синдром (РІС) демієлінізуючого захворювання, оглядаються згідно з пунктом "б" чи "в" цієї статті. | |||||
| 43 | Стаття 22 | Включено: епізодичні та пароксизмальні розлади G40 - G47 (епілепсія та епілептичні синдроми, епілептичний статус, мігрень, розлади сну, у тому числі апное сну). Виключено: транзиторні церебральні ішемічні напади G45 (включено до статті 41) | ||||
| а) епілепсія за наявності частих епілептичних нападів або виражених психічних розладів | Непридатні до військової служби | |||||
| б) епілепсія з поодинокими і нечастими (судомними і безсудомними) епілептичними нападами без психічних порушень; апное сну з нічною гіпоксемією важкого ступеня | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) інші епізодичні та пароксизмальні розлади з незначними порушеннями функцій органів і систем; апное сну з нічною гіпоксемією середнього та легкого ступеня | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 44 | Стаття передбачає епілепсію як хронічне захворювання головного мозку з генералізованими або парціальними нападами, психічними еквівалентами або специфічними змінами особистості. Симптоматична епілепсія до цієї статті не належить. У таких випадках медичний огляд проводиться щодо захворювань, які призвели до розвитку судомного синдрому. До пункту "а" належать епілепсія з частими судомними нападами (4 і більше разів на рік) або з вираженими психічними розладами, епілептичний статус, міоклонус-епілепсія, катаплексія та нарколепсія. До пункту "б" належить епілепсія без психічних розладів з нечастими нападами (3 і менше разів на рік). До пункту "в" належать розлади сну внаслідок органічної патології ЦНС, пароксизмальні розлади, що суттєво не впливають на функції органів та систем, а також різні форми мігрені з частими (2 та більше разів на місяць) і довготривалими (доба та більше) нападами. Наявність нападу повинна бути підтверджена лікарськими спостереженнями. В окремих випадках беруться до уваги акти, підписані офіційними особами немедичного складу, результати опитування очевидців лікуючим лікарем, якщо зазначений напад та післянападний стан можна вважати епілептичними. У сумнівних випадках слід запитувати дані із задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування), навчання, роботи, служби. У тих випадках, коли єдиним помітним проявом хвороби є слабо виражені та рідко виникаючі малі напади або специфічні настрої, питання про придатність до військової служби тих, хто оглядається, вирішується після стаціонарного обстеження. Особи з епілептичною хворобою без психічних розладів, яка розвинулася внаслідок перенесеного органічного захворювання, оглядаються за пунктом "а" або "б" цієї статті залежно від частоти нападів. Діагноз епілепсії обов'язково повинен бути підтверджений результатами ЕЕГ. Діагноз апное сну встановлюється на підставі скарг хворого на підвищену денну сонливість, яка не може бути пояснена іншими факторами або наявністю двох з наступних симптомів, які також не можуть бути пояснені іншими факторами: епізоди зупинки дихання (ядухи) у сні, періодичні пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, денна втома, порушення концентрації уваги. Діагноз апное сну обов'язково підтверджується об'єктивними обстеженнями: кардіореспіраторний моніторинг (запис каналів пульсоксиметрії, повітряного потоку з носу чи/та роту та інші показники) або полісомнографія (бажано, "золотий стандарт"). Епізод апное/гіпопное діагностується при зниженні амплітуди потоку повітря при моніторуванні нижче 50 % протягом більше ніж 10 с, яке супроводжується десатурацією на 3 % та більше. Відповідно до частоти виникнення епізодів апное/гіпопное підраховується індекс апное/гіпопное (АНІ): кількість апное/гіпопное, що виникають протягом години. Наявність апное сну підтверджується при АНІ e 5/год. За значеннями індексу апное/гіпопное (АНІ) встановлюють також тяжкість обструктивного апное сну (важкого ступеня - АНІ e 30/год; апное сну середнього ступеня важкості - АНІ 15 - 29/год; апное сну легкого ступеня важкості - АНІ 5 - 14/год). Ступінь придатності визначається за пунктом "б" або "в" залежно від тяжкості нічної гіпоксемії, яка оцінюється за відсотком часу, проведеного із сатурацією кисню < 90 % (SIT90 %) протягом періоду сну. До пункту "б" належить нічна гіпоксемія важкого ступеня (SIT90 % > 25 %), підтверджена як мінімум двома послідовними обстеженнями. До пункту "в" належить нічна гіпоксемія середнього ступеня важкості (SIT90 % = 15 - 25 %), нічна гіпоксемія легкого ступеня важкості (SIT90 % = 5 - 14 %). | |||||
| 45 | Стаття 23 | Включено: хвороби периферичної нервової системи G50 - G75 (ураження черепних нервів, нервових корінців та сплетінь, полі-, мононейропатії, усі форми міастенії, міопатії, хвороби нервово-м'язового з'єднання та м'язів), M45 (дорсалгія, радикулопатія, цервікалгія, ішіас, люмбаго та інші) | ||||
| а) швидко прогресуючі із значними порушеннями функцій | Непридатні до військової служби | |||||
| б) з помірними порушеннями функцій | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) з незначними порушеннями функцій; за наявності об'єктивних даних без порушень функцій | Придатні | |||||
| 46 | До пункту "а" належать такі форми невральної аміотрофії, міастенії, міопатії, пароксизмальної міоплегії, наслідки полінейропатій, плекситів запального та інтоксикаційного походження, що мають несприятливий перебіг та супроводжуються значно вираженими розладами рухів та чутливості та/або трофіки (виражені гіпотрофії м'язів при однобічному процесі: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, хронічні трофічні виразки, пролежні тощо). До цього пункту належать також радикулоішемії, радикулопатії, полірадикулопатії з рецидивами, тривалим перебігом, що супроводжуються стійким вираженим больовим синдромом з вираженими руховими та/або вегетативно-трофічними порушеннями функції кінцівки, з або без порушень функції тазових органів, які потребують довготривалого стаціонарного лікування, а також плексопатії і тяжкі форми невралгії в разі безуспішного лікування. До пункту "б" належать деякі форми невральної аміотрофії із сприятливим перебігом, хронічні радикулоішемії, радикулопатії, полірадикулопатії з рецидивами, плексопатії, невропатії, полінейропатії, що супроводжуються в період загострення вимушеним положенням тулуба, болем уздовж нервів, що потребують тривалого стаціонарного лікування більше 2 місяців, при яких помірно порушена функція кінцівки, проте, вона не досягла ступеня вираженості, зазначеного в пункті "а", відсутні розлади функції тазових органів; також до цього пункту належить стійкий параліч мімічних м'язів. Симптоматичні полінейропатії до цієї статті не належать. У таких випадках медичний огляд проводиться щодо захворювань, які призвели до розвитку полінейропатії. До пункту "в" належать радикулопатії, плексопатії, нейропатії, полінейропатії з чутливими розладами, але без рухових, трофічних розладів, а також існуючі незначно виражені залишкові явища, зумовлені перенесеними в минулому загостреннями, які суттєво не обмежують функцію кінцівки; дорсалгія, цервікалгія, торакалгія, люмбалгія, ішіалгія без радикулопатії. Дискогенні радикулопатії після оперативного лікування, залежно від ступеня порушення функції розглядаються за пунктом "б" або "в" цієї статті. | |||||
| 47 | Стаття 24 | Стани після перенесених гострих хвороб нервової системи або хірургічного лікування | Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов'язків | |||
| 48 | За цією статтею оглядаються громадяни та військовослужбовці, які перенесли гострі захворювання центральної та периферичної нервової системи або оперативні втручання. При вирішенні питання про необхідність надання військовослужбовцям відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або звільнення від службових обов'язків великого значення набуває визначений результат хвороби. Після реалізації відпустки для лікування у зв'язку з хворобою придатність до військової служби оглянутих за графами I - III визначається за статтею 23 Розкладу хвороб залежно від ступеня порушень функцій. | |||||
| VII. Хвороби ока та придаткового апарату (H00 - H59), їх наслідки | ||||||
| 49 | Стаття 25 | Включено: хвороби повік, сльозового апарату, орбіти та кон'юнктиви, вади їх розвитку H00 - H13 | ||||
| а) виражені анатомічні зміни або вади положення повік, орбіти, кон'юнктиви із значними порушеннями зорових або рухових функцій на обох очах | Непридатні до військової служби | |||||
| б) те саме на одному оці або помірно виражені анатомічні зміни або вади положення повік на обох очах; різко виражені захворювання повік, сльозових шляхів, орбіти, кон'юнктиви на одному або обох очах | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) незначно виражені анатомічні зміни або вади положення повік, орбіти, кон'юнктиви, помірні або незначно виражені захворювання повік, сльозових шляхів, орбіти, кон'юнктиви на одному або обох очах без порушення зорових або рухових функцій очей | Придатні | |||||
| 50 | Усі випадки діагностованого зниження зору обов'язково мають бути підтверджені та пов'язані з відповідними захворюваннями органу зору або центральної нервової системи. Значним зниженням зорових функцій вважається гострота зору з максимально переносимою корекцією до 0,2; помірним зниженням зорових функцій вважається гострота зору з максимально переносимою корекцією вище 0,2 до 0,5. Передбачає вроджені або набуті вади положення повік (зрощення, виворіт, заворот тощо); захворювання повік, сльозових шляхів та орбіти, кон'юнктиви з урахуванням ступеня порушення зорових та рухових функцій. До пункту "а" належать: зрощення повік між собою або з очним яблуком; різко виражені виразкові блефарити з рубцевим переродженням та значним облисінням країв повік; хронічне трахоматозне ураження кон'юнктиви, а також захворювання сльозових шляхів, які не піддаються хірургічному лікуванню в стаціонарі; птоз вродженого або набутого характеру, при якому верхня повіка прикриває більше половини зіниці на одному оці або не менше однієї третини зіниці на обох очах без напруження лобного м'яза. До пункту "б" належать: птоз вродженого або набутого характеру, при якому верхня повіка прикриває половину зіниці на одному оці або менше однієї третини зіниці на обох очах без напруження лобного м'яза; хронічні кон'юнктивіти з гіпертрофією та різко вираженою інфільтрацією тканини із загостреннями не менше двох разів на рік при безуспішному стаціонарному лікуванні; рецидиви крилоподібної пліви рогівки після безуспішного повторного хірургічного лікування та при прогресуючому порушенні функції ока; рецидивуючі, помірно виражені блефарити. До пункту "в" належать: простий блефарит з окремими лусочками та незначною гіперемією країв повік; фолікулярний кон'юнктивіт з поодинокими фолікулами; бархатисті кон'юнктиви в кутах повік та в ділянці кон'юнктивних склепінь; птоз вродженого або набутого характеру, при якому верхня повіка менше однієї третини зіниці на одному оці; окремі дрібні поверхневі рубці кон'юнктиви нетрахоматозного походження, а також гладкі рубці кон'юнктиви трахоматозного походження без інших змін кон'юнктиви та рогівки, без рецидивів трахоматозного процесу протягом року; несправжня та справжня пліва без ознак прогресування. Військовослужбовцям після лікування з приводу гострої трахоми постанова про відпустку для лікування у зв'язку з хворобою не приймається, за необхідності приймається постанова про потребу звільнення від службових обов'язків за статтею 32 Розкладу хвороб, а громадяни під час призову (прийняття на контракт) визнаються тимчасово непридатними. Якщо є ускладнення трахоми із стійкими порушеннями функцій ока, то постанова приймається за відповідними статтями Розкладу хвороб, що передбачають ці порушення. У разі весняного катару та інших алергічних уражень кон'юнктиви придатність до військової служби оглянутих за графами I - III Розкладу хвороб визначається за пунктом "а" чи "б" цієї статті залежно від тяжкості перебігу захворювання, частоти загострень та ефективності здійснюваного лікування. | |||||
| 51 | Стаття 26 | Включено: хвороби склери, рогівки (рубці та помутніння, дегенеративні захворювання), райдужної оболонки, циліарного тіла, кришталика (усі види катаракти), судинної оболонки; хвороби скловидного тіла та очного яблука; неврит зорового нерва, хвороби та ураження зорового нерва та зорових шляхів, інші хвороби ока та його придаткового апарату H15 - H22, H25 - H28, H30 - H36, H33.3, H43 - H45, H46 - H48 | ||||
| а) різко виражені з прогресуючим, значно вираженим зниженням зорових функцій та частими загостреннями на обох очах | Непридатні до військової служби | |||||
| б) те саме на одному оці або помірно виражені на обох очах | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) помірно виражені, непрогресуючі з рідкими загостреннями на одному оці або незначно виражені на обох очах | Придатні | |||||
| 52 | Передбачає хронічні, важко виліковні або невиліковні захворювання запального, інфекційного, дегенеративного, дистрофічного та іншого походження. У разі закінченого процесу або захворювань з нечастими загостреннями (не більше двох разів на рік), а також після пересадки тканин придатність до військової служби визначається залежно від функцій ока за відповідними статтями Розкладу хвороб. За наявності новоутворень ока та його придатків медичний огляд проводиться відповідно до статті 8 або 10 Розкладу хвороб. До пункту "а" належать: захворювання з прогресуючим, значним зниженням зорових функцій та ті, які не піддаються консервативному, хірургічному лікуванню; спадкові абіотрофії сітківки (діагноз абіотрофії сітківки повинен бути підтверджений об'єктивними нейрофункціональними методами досліджень); стани після кератопластики (кератопротезування) обох очей незалежно від функцій ока; кератоконус III або IV стадії на обох очах; порушення периферичного зору по типу геміанопсії; атрофія зорових нервів із значним порушенням зорових функцій (діагноз повинен бути підтверджений об'єктивними нейрофункціональними методами досліджень). При стійких центральних та парацентральних скотомах, зумовлених ураженням центральної нервової системи, придатність до військової служби визначається залежно від функцій органа зору. У разі стійкого звуження поля зору знизу та ззовні (за вертикальним та горизонтальним меридіанами) від точки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах постанова за графами I - III Розкладу хвороб приймається за пунктом "а", те саме на одному оці - за пунктом "б"; від 30 до 45 градусів на обох очах - за пунктом "б", те саме на одному оці - за пунктом "в". До пункту "б" належать: кератоконус II стадії на одному або обох очах, кератоконус III або IV стадії на одному оці; кератоглобус, афакія, вивих та підвивих кришталика; артифакія після операцій, виконаних не методом ультразвукової факоемульсифікації та імплантацією інтраокулярних лінз із розміщенням не в капсульному мішку на одному або обох очах; короткозорість обох очей в одному з меридіанів більш як 3,0 дптр за наявності дегенеративно-дистрофічних змін на очному дні (периферичні розриви сітківки без відшарування сітківки, крайова дегенерація сітківки, множинні хоріоретинальні вогнища, задня стафілома тощо) при помірному зниженні зорових функцій; атрофія зорового нерва при помірному зниженні зорових функцій; стани після кератопластики (кератопротезування) одного ока після успішного лікування; периферичні розриви сітківки без відшарування сітківки. Громадяни після оптико-реконструктивних операцій на рогівці або склері визнаються тимчасово непридатними до військової служби, а військовослужбовцям надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або звільнення від службових обов'язків за статтею 32 Розкладу хвороб. Придатність осіб до військової служби після операції визначається залежно від стану функцій ока за відповідними статтями Розкладу хвороб. Особи, які перенесли оптико-реконструктивні операції на рогівці, визнаються придатними до навчання у ВВНЗ не раніше ніж через три місяці після проведеної операції за умови відсутності післяопераційних ускладнень та дегенеративно-дистрофічних змін на очному дні. При афакії, артифакії на одному або обох очах рішення щодо тих, хто оглядається за графами II, III Розкладу хвороб, приймається відповідно до вимог статті 31 залежно від гостроти зору з практично переносимою корекцією будь-якого виду, у тому числі інтраокулярними та контактними лінзами. Особи, які працюють з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ, у яких при біомікроскопії виявлено помутніння під задньою капсулою кришталика та наявні переконливі ознаки прогресування помутнінь кришталика (значне збільшення їх кількості та розміру в разі тривалого нагляду), визнаються непридатними до роботи з ними. При атрофії зорового нерва, що не прогресує, придатність до військової служби тих, хто оглядається за графами I - III Розкладу хвороб, визначається залежно від функцій ока (гострота зору, поле зору тощо). Особи, які вступають у ВВНЗ, визнаються непридатними до вступу у ВВНЗ. У всіх випадках наявності сторонніх тіл усередині ока питання про придатність до військової служби осіб, що оглядаються за графами II, III Розкладу хвороб, вирішується не раніше ніж через 3 місяці після травми. При збережених функціях ока (гострота зору, поле зору, темнова адаптація тощо), відсутності запальних явищ та ознак металозу особи визнаються придатними до військової служби, але не призначаються водіями бойових броньованих машин, інших транспортних засобів, а також на роботи, пов'язані з вібрацією тіла. До пункту "в" належать: артифакія на одному або обох очах після операцій ультразвукової факоемульсифікації без ускладнень та наявність задньокамерних інтраокулярних лінз із розміщенням у капсульному мішку; сформований рогівковий клапоть унаслідок ексимерлазерної корекції; наявність факічних інтраокулярних лінз. | |||||
| 53 | Стаття 27 | Включено: відшарування та розрив сітківки H33, за винятком H33.3 | ||||
| а) будь-якої етіології на одному або обох очах із прогресуючим (або) значно вираженим зниженням зорових функцій та/або після безуспішного хірургічного лікування | Непридатні до військової служби | |||||
| б) будь-якої етіології на одному або обох очах після успішного хірургічного лікування | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 54 | Периферичні дрібні розриви сітківок, які не впливають на зорові функції і не потребують оперативного лікування, не підпадають під дію цієї статті. Проведення профілактичної відмежувальної лазерної коагуляції сітківок не дає підстав для застосування цієї статті. | |||||
| 55 | Стаття 28 | Включено: усі форми глаукоми H40 - H42 | ||||
| а) у розвиненій і подальших стадіях на обох очах | Непридатні до військової служби | |||||
| б) у розвиненій стадії на одному оці; у початковій стадії одного або обох очей | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) офтальмогіпертензія на одному або обох очах | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 56 | Діагноз "глаукома" повинен бути підтверджений в умовах стаціонару із застосуванням навантажувальних проб. Питання про придатність до військової служби вирішується після лікування (медикаментозного або хірургічного) з урахуванням ступеня стабілізації процесу та функцій органа зору (гострота зору, поле зору). До цієї статті належить також і вторинна глаукома. | |||||
| 57 | Стаття 29 | Включено: зорові розлади, пов'язані із захворюванням м'язів ока, порушенням співдружних рухів, усі форми косоокості H49 - H51 | ||||
| а) стійкий параліч рухових м'язів очного яблука за наявності диплопії | Непридатні до військової служби | |||||
| б) те саме за відсутності диплопії; співдружна косоокість за відсутності бінокулярного зору | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 58 | До пункту "а" належить також стійка диплопія після травми орбіти з пошкодженням м'язів ока або після ураження головного мозку, які викликають паралітичну косоокість. Якщо ністагм є однією з ознак ураження нервової системи або вестибулярного апарату, то постанова приймається за відповідними статтями Розкладу хвороб. У разі значно зниженої гостроти зору рішення приймається за статтею 31 Розкладу хвороб. Ністагмоїдні посмикування очей при крайніх відведеннях очних яблук не є перешкодою для проходження військової служби, для навчання у ВВНЗ, для підготовки та служби за спеціальністю оператора радіолокаційної станції або протитанкового реактивного снаряда, роботи з дисплеями та іншими блоками відображення інформації. При одночасному характері зору ступінь придатності до військової служби і служби за військовою спеціальністю визначається залежно від порушення функцій органа зору. Одночасний зір не є диплопією. Діагноз диплопії повинен бути підтверджений інструментальними методами. | |||||
| 59 | Стаття 30 | Включено: порушення рефракції та акомодації H52 (гіперметропія, міопія, астигматизм, анізометропія, пресбіопія тощо) | ||||
| а) короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному з меридіанів більше 12,0 дптр | Непридатні до військової служби | |||||
| б) короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному з меридіанів більше 6,0 дптр і до 12,0 дптр або астигматизм будь-якого виду з різницею рефракції у двох головних меридіанах більше 3,0 дптр | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному з меридіанів більше 3,0 дптр і до 6,0 дптр або астигматизм будь-якого виду з різницею рефракції у двох головних меридіанах більше 2,0 дптр і до 3,0 дптр | Придатні | |||||
| 60 | Вид та ступінь аномалії рефракції визначаються за допомогою скіаскопії або рефрактометрії. При зміні ступеня придатності до військової служби рефракція визначається за умов циклоплегії. У разі стійкого спазму, парезу або паралічу акомодації потрібно проводити обстеження за участю невропатолога, терапевта та лікарів інших спеціальностей. Якщо спазм, парез або параліч акомодації зумовлені захворюваннями нервової системи, внутрішніх або інших органів, то постанова про ступінь придатності до військової служби приймається згідно з вимогами відповідних статей Розкладу хвороб. При спазмі, парезі акомодації на одному або обох очах після безуспішного стаціонарного лікування придатність до військової служби визначається залежно від гостроти зору з корекцією. При цьому постанова про непридатність до військової служби приймається тільки в тих випадках, коли гострота зору з корекцією відповідної виявленої аметропії менша за ту, яка передбачена статтею 31 Розкладу хвороб. У разі стійкого паралічу акомодації на обох очах рішення про придатність до військової служби визначається залежно від функції ока (гострота зору з корекцією поля зору). | |||||
| 61 | Стаття 31 | Включено: розлади зору та сліпота H53 - H54 (амбліопія, диплопія, сліпота та знижений зір одного, обох очей, порушення кольоровідчуття тощо) | ||||
| а) сліпота одного або обох очей; відсутність одного чи обох очних яблук | Непридатні до військової служби | |||||
| б) гострота зору обох очей з корекцією до 0,5; гострота зору одного ока з корекцією вище 0,5 при гостроті зору другого ока з корекцією до 0,2 | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) дихромазія, аномальна трихромазія "A", "B" | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| г) аномальна трихромазія "C" | Придатні | |||||
| 62 | Під час корекції звичайними сферичними лінзами, а також у разі некоригованої анізометропії в оглянутих за графами I - III Розкладу хвороб враховується гострота зору з практично стерпною корекцією, тобто з різницею в силі лінз для обох очей не більше 2,0 дптр. Корекція астигматизму будь-якого виду повинна бути повністю проведена циліндричними або комбінованими лінзами. У сумнівних випадках гострота зору визначається за допомогою контрольних методів досліджень. Особи, які користуються контактними лінзами, повинні мати окуляри, гострота зору в яких дає змогу забезпечити виконання службових обов'язків. В осіб, які вступають у ВВНЗ, гострота зору з корекцією, що не перевищує зазначені у ТДВ межі рефракції, визначається тільки за наявності в них короткозорості, простого або складного короткозорого астигматизму, а за інших причин зниження зору (у тому числі при далекозорості, далекозорому або змішаному астигматизмі) - без корекції. Під час діагностики видів і ступенів зниження кольорового зору слід керуватися методичними вказівками до поліхроматичних таблиць або аномалоскопів. У разі виявлення у кандидатів на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у ВВНЗ порушень кольорового зору (монохромазія, дихромазія, аномальна трихромазія "A", "B") приймається постанова про непридатність до військової служби за контрактом, до навчання у ВВНЗ. | |||||
| 63 | Стаття 32 | Стани після перенесених гострих хвороб ока та придаткового апарату або хірургічного лікування | Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов'язків | |||
| 64 | Відстрочка від прийняття на військову службу за контрактом надається тільки в тому разі, якщо для стаціонарного лікування хворого потрібен строк не менше 1 місяця. Питання про придатність кандидатів до навчання у ВВНЗ та про придатність до роботи за військовою спеціальністю вирішується не раніше ніж через 6 місяців після завершення курсу лікування. | |||||
| VIII. Хвороби вуха та соскоподібного відростка (H60 - H99), їх наслідки | ||||||
| 65 | Стаття 33 | Включено: хвороби зовнішнього вуха H60 - H64 (перихондрит, набутий стеноз та інші) | Придатні | |||
| 66 | Військовослужбовці, які страждають на хронічну рецидивуючу екзему зовнішнього слухового ходу, вушної раковини, привушної ділянки, за відсутності ефекту від лікування у стаціонарних умовах оглядаються згідно із статтею 57 Розкладу хвороб. | |||||
| 67 | Стаття 34 | Включено: хвороби середнього вуха і соскоподібного відростка H65 - H75 (негнійний, гнійний середній отит; запалення, закупорка слухової труби, мастоїдит і споріднені стани, холестеатома, перфорація (нетравматична) барабанної перетинки, гострий та хронічний мірингіт, тимпаносклероз, поліп середнього вуха та інше) | ||||
| а) хронічний однобічний або двобічний середній отит після хірургічного лікування з неповною епідермізацією та/або з грануляціями, виділеннями, епідермальними масами, холестеатомою | Непридатні до військової служби | |||||
| б) однобічний або двобічний середній отит, який не супроводжується захворюваннями, зазначеними в пункті "а" | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) інші залишкові явища хвороб середнього вуха та соскоподібного відростка | Придатні | |||||
| 68 | При хронічних захворюваннях середнього вуха військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування відповідно до показань. Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі з добрими найближчими результатами медичний огляд за графами I - III Розкладу хвороб проводиться на підставі статті 37. До пункту "а" належать стани після хірургічного лікування хронічних захворювань середнього вуха з неповною епідермізацією післяопераційної порожнини за наявності в ній грануляційної тканини та/або виділень, епідермальних мас, холестеатоми. Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі при повній епідермізації післяопераційної порожнини огляд проводиться за пунктом "б" або "в" цієї статті. Особи, у яких є рубець барабанної перетинки без порушення її рухомості та барофункції, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ. | |||||
| 69 | Стаття 35 | Включено: хвороби внутрішнього вуха, порушення вестибулярної функції, хвороба / синдром Меньєра, ураження центральних і периферичних відділів вестибулярного аналізатора H81 - H83.2 | ||||
| а) стійкі вестибулярно-вегетативні розлади тяжкого ступеня, хвороба / синдром Меньєра | Непридатні до військової служби | |||||
| б) вестибулярно-вегетативні розлади середнього та легкого ступеня тяжкості; меньєроподібні стани; стійка чутливість до вестибулярних подразників | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 70 | До пункту "а" належать: хвороба / синдром Меньєра, стійкі форми вестибулярно-вегетативних розладів тяжкого ступеня, рецидивуючі, напади яких спостерігаються при стаціонарному обстеженні або підтверджені в закладах охорони здоров'я (установах). Хвороба / синдром Меньєра та подібні процеси можуть бути стадіями одного захворювання, диференційна діагностика проводиться за допомогою спеціальних тестів. Хвороба / синдром Меньєра характеризується перебігом з періодичними нападами, під час яких реєструються тяжкі вестибулярні розлади, і періодами ремісії, коли стан пацієнта задовільний. Хвороба / синдром Меньєра супроводжується, крім вестибулярно-вегетативних розладів, порушеннями слухової функції, які можуть мати непостійний ступінь вираженості. Хвороба / синдром Меньєра є невиліковними захворюваннями, лікувально-профілактичними заходами можливо досягти лише сприяння пролонгації періодів ремісії. Для визначення ступеня придатності має значення характер і вираженість вестибулярної дисфункції, частота, тривалість і клінічна картина нападів. Стійкі тяжкі порушення вестибулярної функції, хвороби / синдрому Меньєра супроводжуються періодично повторюваними нападами вираженого запаморочення, порушеннями рівноваги, координації (нерідко хворий не може ні ходити, ні стояти, ні навіть сидіти). При хворобі / синдромі Меньєра напади супроводжуються зниженням слуху, посиленням суб'єктивного вушного шуму. Під час нападів можуть бути втрата свідомості, виражені вегетативні прояви (нудота, позиви до блювання, блювання, потовиділення, збліднення або почервоніння шкіри, серцебиття, підвищення моторики кишківника, часте сечовипускання). При таких станах мають місце виражені вегетативні та вегето-сенсорні реакції при незначних навантаженнях (нудота, збліднення або почервоніння шкіри, потовиділення, серцебиття, блювання), нестійкість у позі Ромберга, порушення статокінетичної стійкості і рівноваги, порушення ходи. Запаморочення проявляється відчуттям обертання або зміщення оточуючих предметів, відчуттям перевертання, провалювання свого тіла, втратою орієнтації. Появу таких нападів неможливо контролювати. Напади можуть тривати від кількох днів до кількох тижнів. При часто рецидивуючих формах частота нападів сягає 3 і більше разів на місяць. Діагноз і ступінь вираженості порушень встановлюються з використанням спеціальних тестів та інструментальних методів обстеження, верифікуються в закладах охорони здоров'я (установах). Пацієнти із хворобою / синдромом Меньєра, вираженими вестибулярно-вегетативними розладами тяжкого ступеня не повинні працювати в екстремальних умовах (на підземних, підводних або висотних роботах), у зоні підвищеної небезпеки травматизму, при обслуговуванні будь-яких видів транспортних засобів, рухомих механізмів, виконувати роботу в умовах сенсорної депривації, гіпоксії, важкої фізичної праці і психоемоційного навантаження, оптокінетичної стимуляції. Через пригнічення і асиметрію функції вестибулярного апарату ці особи не можуть працювати в темряві, на висоті і під водою, виконувати роботи, пов'язані з впливом на організм людини прискорень. Вони не можуть виконувати обов'язки військової служби, пов'язані з впливом на організм людини прискорень (льотний склад, військовослужбовці, які проходять службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення, водії бойових машин та інші). При впливі гучних звуків понад 90 дБ у пацієнтів може виникнути феномен Tullio - сильне запаморочення, втрата слуху, парадоксальне падіння розбірливості мови, нудота, блювання. З метою визначення ступеня і характеру вестибулярних розладів застосовуються спеціальні тести, інструментальне, часто стаціонарне, обстеження в закладах охорони здоров'я (установах). Ознаки тяжких вестибулярних порушень: індекс кефалографії більше 6 ум. од., відхилення в тесті координації руху понад 90 градусів, порушення оптокінетичного ністагму (порушення ритму, частоти, амплітуди), наявність спонтанного або позиційного ністагму, виражені вестибуло-вегетативні реакції при помірних навантаженнях експериментальних проб (нудота, позиви до блювання і блювання, потовиділення, збліднення або почервоніння, серцебиття, підвищення моторики кишківника, часте сечовипускання), тривалі сенсорні реакції (понад 40 секунд) при подразненні, вестибуло-атактичні прояви. Ознаки вестибулярних порушень середнього ступеня: індекс кефалографії більше 4 ум. од., відхилення в тесті координації руху понад 46 градусів, незначні порушення ритму оптокінетичного ністагму, наявність одиночних слабко виражених проявів спонтанного або позиційного ністагму, вестибуло-вегетативні реакції при помірних навантаженнях експериментальних проб (нудота, позиви до блювання і блювання, потовиділення, збліднення або почервоніння, серцебиття), сенсорні реакції (понад 30 секунд) при подразненні, вестибуло-атактичні прояви. Ознаки легких вестибулярних порушень: індекс кефалографії більше 2,6 ум. од., відхилення в тесті координації руху понад 30 градусів, ритмічний оптокінетичний ністагм, відсутність спонтанного або позиційного ністагму, незначні вестибуло-вегетативні реакції при помірних навантаженнях експериментальних проб (легка нудота, збліднення або почервоніння), сенсорні реакції (до 30 секунд) при подразненні. Таблиця 3 Орієнтовні показники статокінетичної стійкості у здорових осіб Відхилення в тесті ходи по прямій доріжці, м Відхилення в тесті флангової ходи, м "Крокуючий" тест, град. Ркфг, ум. од. 0,20 ± 0,06 0,15 ± 0,05 24,30 ± 1,73 1,60 ± 0,12 Спеціальні методи оцінки стану вестибулярної функції: дослідження статокінетичної стійкості, статичної рівноваги проводиться із застосуванням методу кефалографії - вивчення механізмів збереження пози стояння шляхом графічної реєстрації коливань голови стосовно вертикальної осі тіла (в найпростішому випадку на голові пацієнта фіксується олівець, який відмічає рухи на спеціальному бланку). Оцінку статичної рівноваги визначають по показнику індекса кефалографії (Ркфг), який дозволяє об'єктивно оцінити стійкість рівноваги в кількісному значенні: Ркфг = n + (n1 х N) / 60, де n - кількість крапок у центральному колі, n1 - кількість крапок за межею центрального кола, № - номер найбільш віддаленого від центра кола, що містить крапки, 60 - загальна кількість крапок на кефалограмі. Сучасним методом комплексної оцінки системи рівноваги є комп'ютерна стабілометрія, суть якої полягає в реєстрації та аналізі коливань центра тиску тіла людини, що знаходиться на спеціальній платформі стабілометра з наступною математичною обробкою. Визначення стану динамічної рівноваги здійснюється за результатами "крокуючого" тесту Fukuda, ходи по прямій доріжці та флангової ходи. При виконанні "крокуючого" тесту Fukuda реєструється кут ротації досліджуваного навколо власної осі під час ходи на місці (50 кроків) із заплющеними очима. В нормі зсув здорової людини вперед можливий до 50 см, а кут повороту в одну або іншу сторону навколо власної осі не перевищує 30°. Для дослідження флангової ходи хворому пропонують пройти приставними кроками вправо і вліво по доріжці завдовжки 5 метрів із заплющеними очима. Оцінку здійснюють візуально, при цьому враховується ступінь збереження рівноваги (від похитування до падіння) і зміщення від прямої лінії. Визначення вестибулярних реакцій спонтанного, позиційного і експериментального ністагму проводять з використанням методу електроністагмографії за допомогою реєструючого пристрою. Реєстрацію спонтанного і позиційного ністагму проводять у стані спокою із заплющеними очима в чотирьох позиціях: сидячи, голова нахилена до правого плеча, голова нахилена до лівого плеча і назад. Спонтанний ністагм не змінює свої характеристики при зміні положення голови. Якщо ністагм змінює свої характеристики (інтенсивність, направлення чи з'являється в одній із позицій), то такий ністагм визначається як позиційний. Використовуються експериментальні навантажувальні проби (обертальна проба по Барані). При обертальній стимуляції оцінюють тривалість ністагменної реакції, частоту, середню амплітуду, швидкість повільної фази ністагму (ШПФ), вираженість вестибуло-сенсорних і вестибуло-вегетативних реакцій, вестибулярну ілюзію протиобертання. Обертову стимуляцію здійснюють на кріслі Барані, причому проводяться обертання пацієнта в обидва боки у площині подразнення горизонтальних напівколових каналів зі швидкістю 10 обертів за 20 секунд. При цьому реєструються вестибуло-вегетативні реакції (нудота, збліднення або почервоніння шкіри, потовиділення, серцебиття, блювання). Тривалість сенсорної реакції оцінюється як час з відмітками після виникнення і припинення запаморочення. Для виявлення виразного ендолімфатичного гідропсу при хворобі / синдромі Меньєра проводиться гліцерол-тест: дворазове дослідження суб'єктивної аудіометрії до та після внутрішньом'язового введення 4,0 мл сечогінних препаратів (лазікс чи фуросемід) або прийому гліцерину (1,5 г на 1 кг ваги), розведеного кислим соком (лимонним, томатним, яблучним). Тест інформативний при наявності кістково-повітряного інтервалу на тональній аудіометричній кривій, як правило, у зоні низьких частот, у випадку гідропсу лабіринту такий інтервал після застосування препаратів зменшується або зникає. У складних випадках проводяться спеціальні та об'єктивні інструментальні обстеження в закладах охорони здоров'я (установах): гліцерол-тест, електроністагмографія, відеоністагмографія, електрокохлеографія, комп'ютерна стабілометрія та ін. До пункту "б" належать випадки вестибулярно-вегетативних розладів середнього та легкого ступеня, напади яких мають короткочасний перебіг з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами і клінічними проявами, що не мають значного впливу на виконання службових обов'язків; випадки стійкої підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів виражених вестибулярних розладів, частих рецидивів вестибулярної дисфункції та захворювань інших органів; меньєроподібні стани. Пацієнти з вестибулярно-вегетативними розладами середнього ступеня при вираженій клінічній картині під час приступів, як правило, не можуть виконувати обов'язки військової служби, пов'язані з впливом на організм людини прискорень (льотний склад, військовослужбовці, які проходять службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення, водії бойових машин та інше), на підземних, підводних або висотних роботах. Вирішуючи питання про придатність до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення, необхідно пам'ятати, що до закачування можливе звикання. У разі коли у військовослужбовців закачування систематично призводить до втрати працездатності в морських походах та відсутності позитивних результатів тренувань (не менше одного року), на підставі даних характеристик командування, лікаря частини та результатів обстеження вестибулярно-вегетативної чутливості приймається постанова про непридатність до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення. У разі підвищеної чутливості до закачування не можна обмежуватися обстеженням лише вестибулярної функції без глибокого всебічного обстеження всього організму, оскільки вегетативні розлади можуть обумовлюватися не тільки порушеннями у вестибулярному аналізаторі, але й порушеннями інших органів і систем. Під час відбору поповнення військовослужбовців, які проходять службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення, критерієм стійкості до закачування є результати дослідження отолітової реакції (проба Воячека) або проби безперервної кумуляції прискорень Каріоліса. Особи, які дають при цьому дослідженні різку вестибулярну реакцію 3 ступеня, є непридатними до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення. Під час оцінювання результатів дослідження вестибулярної функції слід ураховувати, що навіть різко виражені захисні рухи 3 ступеня без інтенсивних вегетативних реакцій не можуть бути підставою для прийняття постанови про непридатність до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення, ця реакція на подразнення вестибулярного апарату не є стійкою і, як правило, при відповідних тренуваннях зникає. Під час огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ обов'язково проводиться дослідження вестибулярного апарату. | |||||
| 71 | Стаття 36 | Включено: кондуктивна, сенсоневральна і змішана приглухуватість різного генезу, сенсоневральна приглухуватість, вроджена глухота, ототоксична втрата слуху, дегенеративні і судинні хвороби вуха, ураження структур слухової системи (H90 - H95) | ||||
| а) стійка глухота на обидва вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії становить понад 95 дБ); глухонімота; двобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 80 - 95 дБ); глухота на одне вухо та тяжка або глибока приглухуватість на друге; глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80 - 95 дБ) на одне вухо та тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65 - 80 дБ) на друге; прогресуюча приглухуватість (інструментально підтверджена) з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії 65 дБ і більше; приглухуватість з ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами з боку серцево-судинної і центральної нервової систем (об'єктивно підтвердженими), з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії 65 дБ і більше | Непридатні до військової служби | |||||
| б) двобічна тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 65 - 80 дБ) | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) середньотяжка двобічна приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 50 - 65 дБ); глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії становить понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середньотяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50 - 65 дБ) на друге; глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії становить понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середнього ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 35-50 дБ) на друге; однобічна глухота вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії становить понад 95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80 - 95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічні або двобічні прогресуючі (підтверджено інструментально) порушення слухової функції; тяжке порушення слуху на одне вухо (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65 - 80 дБ) та приглухуватість середньо-тяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50 - 65 дБ) на друге | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 72 | Захворювання, що відносяться до цієї статті, потребують обов'язкового інструментального обстеження - аудіометрії в повному обсязі, до якої входить: тональна порогова аудіометрія, мовна аудіометрія, камертональні проби, акуметрія (дослідження сприйняття живої мови). При асиметричних порушеннях слуху дослідження проводиться з маскуванням вуха, яке чує краще. Бажано враховувати також дані надпорогових тестів і проводити вимірювання інтенсивності і характеристик суб'єктивного вушного шуму. У разі неможливості проведення аудіометрії в повному обсязі проводиться тест тональної порогової аудіометрії. Ступінь порушення слухової функції визначається за допомогою результатів аудіометричного обстеження за рівнем порогів слуху до тонів у дБ. При цьому розраховується середнє арифметичне значення порогів слуху на тони чотирьох частот - 0,5; 1; 2 і 4 кГц - на тональній аудіометричній кривій пацієнта і порівнюється із стандартизованими орієнтирами. Визначення ступеня порушення слухової функції для винесення експертного висновку за цією статтею проводиться для сенсоневральної приглухуватості (тональна аудіометрична крива по кістковому звукопроведенню). При кондуктивних втратах слуху (тональна аудіометрична крива по повітряному звукопроведенню) пацієнт направляється на обстеження з метою визначення причини кондуктивного порушення слухової функції і подальшого лікування. У таких випадках експертне рішення приймається після діагностичних заходів та проведеного лікування і виноситься у випадку стійких кондуктивних порушень слухової функції. Таблиця 4 Міжнародна класифікація ступеня порушення слухової функції (World report of hearing, 2020, ВООЗ) Ступінь Пороги слуху за даними тональної порогової аудіометрії Сприйняття слуху в тихій обстановці Сприйняття слуху в шумному середовищі Нормальний слух до 19,9 дБ Не має проблем із сприйняттям звуків Не має мінімальних проблем із сприйняттям звуків Легке порушення слуху 20,0 - 34,9 дБ Не має проблем із сприйняттям розмовної мови Може відчувати труднощі із сприйняттям розмовної мови Середнє порушення слуху 35,0 - 49,9 дБ Може відчувати труднощі із сприйняттям розмовної мови Має труднощі у сприйнятті розмовної мови та в участі в розмові Середньо-тяжке порушення слуху 50,0 - 64,9 дБ Чує голосну мову, важко сприймає розмовну мову Важко чує більшість розмовної мови і важко бере участь у розмові Тяжке порушення слуху 65,0 - 79,9 дБ Переважно не чує розмовну мову, може відчувати труднощі із сприйняттям і розумінням гучної мови Дуже важко чує більшість розмовної мови і дуже важко бере участь у розмові Глибоке порушення слуху 80,0 - 94,9 дБ Дуже важко чує голосну мову (крик) Не чує розмовну мову Повна глухота Понад 95,0 дБ Не чує ні мови, ні більшості звуків навколишнього середовища Не чує ні мови, ні більшості звуків навколишнього середовища Мовна аудіометрія дає змогу визначити функцію розбірливості мови, що важливо, зокрема, для оцінки соціального аспекту порушень слухової функції та перспективи слухопротезування. Обстежуваному пропонується повторити слова із стандартизованих наборів - тестів числівників і слів мови, які подаються з різною інтенсивністю в дБ. Метод дає змогу підтвердити дані тональної порогової аудіометрії, у тому числі наявність і вираженість кістково-повітряного інтервалу та акуметрії, може допомогти визначити центральні і рецепторні ураження слухового аналізатора. Поріг сприйняття мови зазвичай близький до середнього порогу сприйняття тонів на мовних частотах (125, 250, 500, 1000, 2000 Гц), серед яких визначальне значення має чутливість до тону 1 кГц. На практиці визначаються найбільш інформативні показники мовної аудіометрії - 50 % тест розбірливості числівників (пацієнт повторює 5 - 6 слів з 10 на певному рівні інтенсивності пред'явлення стимулу) та 100 % тест розбірливості слів мови (повторення всіх 30 слів з серії тесту). При нормальному слуху поріг 50 % розбірливості тесту числівників становить до 20 дБ, а 100 % розбірливості слів мови - на 25 - 30 дБ вище, тобто майже 50 дБ. Для порушень рецепторного відділу слухового аналізатора характерні явища парадоксального падіння розбірливості при збільшенні інтенсивності стимулу (зниження відсотка повторюваних слів тесту мови у відповідь на збільшення інтенсивності стимулу в дБ), "дискомфорт" сприйняття мовного тесту (неприємні, навіть больові відчуття у вусі у відповідь на мовний тест при певних рівнях інтенсивності; чим менший рівень пред'явлення стимулу в дБ, при якому виникає такий дискомфорт, тим більш виражені ураження рецептора мають місце), уповільнене зростання розбірливості. Для центральних порушень слухового аналізатора характерні уповільнене зростання кривої розбірливості мовного тесту, зменшення % розбірливості, 100 % розбірливість у таких хворих часто не досягається при всіх рівнях інтенсивності стимулу. Ознака уповільненого зростання розбірливості мовного тесту оцінюється разом з іншими проявами в кожному окремому випадку. При зниженні слуху, що визначає зміну ступеня придатності до військової служби, зазначені обстеження проводяться багаторазово (не менше 3 разів) за весь період на етапах обстеження та лікування (обов'язково до і після проведеного лікування, може бути проведено в різних закладах охорони здоров'я) та під час проходження ВЛК. У складних для діагностики випадках використовуються методи об'єктивного визначення приглухуватості та глухоти. Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість визначається у випадку, коли реєструється погіршення слухової функції порівняно з попередніми обстеженнями понад 15 дБ на більш ніж одній частоті у процесі спостереження (3 аудіограми з інтервалом не менше 3 тижнів). Пацієнти з прогресуючою СНП потребують повторних курсів лікування і відпустки для лікування у зв'язку з хворобою (для стабілізації процесу). У складних для діагностики випадках діагноз встановлюється в закладах охорони здоров'я (установах) за допомогою інструментальних обстежень, у тому числі об'єктивних методів обстеження слухового аналізатора (імпедансна аудіометрія, отоакустична емісія, слухові викликані потенціали), а також оцінка системних (екстраауральних) проявів: порушень з боку серцево-судинної та центральної нервової систем. До пункту "а" належать: стійка глухота на обидва вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії становить понад 95 дБ); глухонімота; двобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80 - 95 дБ); глухота на одне вухо та тяжка або глибока приглухуватість на друге; глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80 - 95 дБ) на одне вухо та тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65 - 80 дБ) на друге; прогресуюча приглухуватість (інструментально підтверджена) з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії - 65 дБ і більше; приглухуватість з ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами з боку серцево-судинної і центральної нервової систем (об'єктивно підтвердженими) (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії - 65 дБ і більше). Приглухуватість з ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами має бути об'єктивно підтвердженою даними спеціальних інструментальних обстежень. Порушення в центральних відділах слухового аналізатора верифікуються методом реєстрації слухових викликаних потенціалів (КСВП: латентний період V хвилі понад 5,8 мс, міжпіковий інтервал I - V понад 4,1 мс, ДСВП: латентний період № 2 понад 290 мс), за даними реєстрації акустичного рефлексу внутрішньовушних м'язів (АРВМ): різке зниження амплітуди рефлексу, випадіння або погіршення характеристик (зниження амплітуди, збільшення латентного періоду та порогу відносно іпсилатерального рефлексу) контралатерального рефлексу, позитивний dekay-тест); мовної аудіометрії (порушення розбірливості мовного тесту). Порушення з боку серцево-судинної системи та центральної нервової систем підтверджуються об'єктивними методами обстеження. До пункту "б" належить двобічна тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65 - 80 дБ). До пункту "в" належать: середньо-тяжка двобічна приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50 - 65 дБ); глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії становить понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середньо-тяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50 - 65 дБ) на друге; глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії становить понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середнього ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 35 - 50 дБ) на друге; однобічна глухота вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії становить понад 95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80 - 95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічні або двобічні прогресуючі (підтверджено інструментально) порушення слухової функції; тяжке порушення слуху на одне вухо (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65 - 80 дБ) та приглухуватість середньо-тяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50 - 65 дБ) на друге. Військовослужбовці із зниженим слухом призначаються на посади і роботу з урахуванням цього недоліку. Пацієнтам з тяжкими порушеннями слуху не рекомендовано виконання бойових і спеціальних завдань, особливо пов'язаних із значними фізичними та емоційними / стресогенними навантаженнями, контактом із звуками високої інтенсивності, зміною атмосферного тиску, прискореннями тощо. У разі наявності прогресуючої приглухуватості вплив таких чинників, які супроводжують виконання службових обов'язків (контакти із звуками високої інтенсивності, стресовий фактор, фізичні навантаження), значно збільшує ризик погіршення слухової функції, розвитку глухоти та інвалідизації пацієнта. Остаточне рішення щодо проходження військової служби військовослужбовцем приймає командир, враховуючи конкретні умови служби та рішення ВЛК. | |||||
| 73 | Стаття 37 | Стани після перенесених хвороб вуха та соскоподібного відростка або хірургічного лікування | Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов'язків | |||
| 74 | Після перенесених хвороб вуха та/або хірургічного лікування рекомендовано проведення тональної аудіометрії до і після лікування. Пацієнти з прогресуючою СНП потребують повторних курсів лікування та/або відпустки (для стабілізації процесу) з аудіометричним контролем. | |||||
| IX. Хвороби системи кровообігу (I00 - I99), їх наслідки | ||||||
| 75 | Стаття 38 | Включено: некоронарогенні хвороби серця (перикарда, міокарда, ендокарда, клапанного апарату), легеневе серце і порушення легеневого кровообігу (легенева емболія, усі форми легенево-серцевої недостатності, хвороби легеневих судин), усі форми кардіоміопатії, порушення серцевого ритму та провідності, дегенерація (дистрофія) міокарда, пролапс мітрального клапана та інші ураження клапанів серця, наслідки хірургічних втручань з приводу вроджених або набутих вад серця I00 - I09, I26 - I52, що супроводжуються серцевою недостатністю | ||||
| а) із серцевою недостатністю IIБ - III стадії | Непридатні до військової служби | |||||
| б) із серцевою недостатністю IIА стадії | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) із серцевою недостатністю I стадії; за наявності об'єктивних даних без серцевої недостатності | Придатні | |||||
| 76 | Визначення стадії СН та/або стійкості порушення ритму та провідності проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану. Оцінку стадії СН слід проводити з урахуванням наявності об'єктивних симптомів СН або об'єктивних доказів наявності дисфункції серця (систолічної та/або діастолічної) у стані спокою та результатів тестів з фізичним навантаженням (ВЕМ або тредміл-тест у ватах), а за неможливості їх виконання - дані 6-хвилинного тесту з ходьбою. Остаточний експертний діагноз СН може бути встановлений лише за результатами даних інструментального (насамперед ЕХО-КГ) обстеження. Порушення серцевого ритму та провідності повинні бути зафіксовані на ЕКГ, холтерівському моніторуванні ЕКГ, при функціональних пробах або електрофізіологічних обстеженнях. До стійких порушень ритму серця належать аритмії тривалістю більше 7 діб, які потребують антиаритмічної терапії та відновлюються після припинення лікування. До стійких порушень провідності належать постійні AV-блокади 1 та 2 ступенів, повні внутрішньошлуночкові блокади. До пункту "а" належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН II Б або III стадії або важкими, резистентними до лікування порушеннями ритму та провідності. Крім того, до пункту "а" належать незалежно від стадії СН: недостатність будь-якого клапана серця, яка супроводжується регургітацією 3 - 4 ступенів; помірний або важкий стеноз будь-якого клапана серця. Таблиця 5 Класифікація ступенів важкості аортального стенозу (АС) Аорто-склероз Легкий АС Помірний АС Важкий АС 1 2 3 4 5 Пікова швидкість потоку на АК (м/с) d 2,5 м/с 2,6 - 2,9 3,0 - 4,0 > 4,0 Середній градієнт (мм Hg) згідно з рекомендаціями ESC - < 30 a 30 - 50 > 50 a Площа аортального отвору (ПАО) (см-2) - > 1,5 1,0 - 1,5 < 1,0 Індекс ПАО (см-2/м-2) - > 0,85 0,60 - 0,85 < 0,60 Співвідношення швидкостей > 0,50 0,25 - 0,50 < 0,25 Нормальна ПАО в дорослих становить ~ 3,0 - 4,0 см-2. Важкий стеноз настає, коли ПАО зменшується до ~ 25 % висхідного нормального значення, тому за загальну межу важкого та помірного стенозу прийнята ПАО 1,0 см-2. Таблиця 6 Класифікація ступенів важкості мітрального стенозу (МС) Легкий МС Помірний МС Важкий МС 1 2 3 4 Специфічні знахідки Площа мітрального отвору (ПМО) (см-2) > 1,5 1,0 - 1,5 < 1,0 Допоміжні знахідки Середній градієнт (мм Hg) < 5 5 - 10 > 10 Систолічний тиск в ЛА (мм Hg) < 30 30 - 50 > 50 При ЧСС = 60 - 80 при синусовому ритмі. У нормі ПМО в середньому становить 4,0 - 5,0 см-2. При ПМО > 1,5 - 2,0 см-2 симптоматики звичайно не виникає. У міру прогресування стенозу за рахунок зменшення мітрального отвору серцевий викид стає субнормальним у спокої та не може підвищуватися при навантаженні. Це основна причина вважати МС значущим при ПМО < 1,5 см-2; інфекційний ендокардит або стан після перенесеного інфекційного ендокардиту за умови, якщо: незважаючи на інтенсивне консервативне лікування згідно з існуючими протоколами, зберігаються ознаки активності процесу (лихоманка, лейкоцитоз, паличкоядерний зсув, високий рівень прокальцитоніну та СРБ, гемокультура тощо), вегетації за умови відмови від оперативного лікування чи неможливості його проведення в подальшому; розвиток регургітації на ураженому клапані 2 ступеня та вище; розвиток СН IIА та вище; кардіоміопатії: дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, рестриктивна, некомпактний міокард; хронічний констриктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда, прогресуючий перикардіальний випіт; наслідки оперативного втручання з приводу вроджених або набутих вад серця, за наявності СН II - III стадій, імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з'єднання тощо) за наявності рецидивів порушень ритму та провідності, з приводу яких виконувалася операція, механічний протез клапана без урахування СН; раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності (смерть із серцевих причин, якій передує раптова втрата свідомості, за умови маніфестації передуючих смерті симптомів не раніше ніж за 1 год; до раптової серцевої смерті не відноситься клінічна смерть з успішною реанімацією, яка відбулася з причин тяжких поранень, травм та соматичних захворювань; у такому випадку постанова ВЛК приймається за відповідними станами чи наслідками постреанімаційної хвороби); шлуночкові тахікардії (три чи більше послідовних шлуночкових комплексів із частотою більше ніж 100 за хвилину при наявних структурних змінах серця: гіпертрофія лівого шлуночка, клапанні вади (стеноз 1 ступеня та вище, недостатність 2 ступеня та вище, систолічна дисфункція з ФВ 49 % та менше) або пароксизмальна чи стійка шлуночкова тахікардія (6 послідовних шлуночкових комплексів та більше із частотою 100 за хвилину та більше) без структурних змін серця; стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла (постійна, стійка синусова брадикардія із ЧСС < 50/хв та/або відсутність зростання ЧСС понад 90/хв під час фізичних навантажень, паузи ритму > 3 с в активний період доби внаслідок СА-блокади / зупинки синусового вузла, постійні або інтермітивні симптомні періоди вислизаючих ритмів, синдром брадитахікардії), які супроводжувалися синкопальним станом; синоаурикулярна або AV-блокада 3 ступеня; стійка, резистентна до лікування синоаурикулярна або AV-блокада 2 ступеня, яка супроводжується паузами тривалістю понад 2,5 - 3 с, що вважається загрозливим щодо виникнення нападів Морганьї-Адамса-Стокса, СН IIА та вище, або синкопальними станами; будь-яка AV-блокада, яка супроводжує нейро-м'язові захворювання, такі як міотонічна м'язова дистрофія, синдром Кіраса-Сейра, дистрофія Ерба, малогомілкова м'язова дистрофія навіть за відсутності клінічних проявів; трипучкова блокада серця; спадкові синдроми: подовженого інтервалу Q - T, Бругада, аритмогенна дисплазія правого шлуночка; синдром Фредеріка; набутий синдром подовженого інтервалу Q - T із синкопальними станами; будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувалися тромбоемболічними ускладненнями або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса; стан після тромбоемболії легеневої артерії (далі - ТЕЛА) або її наслідки: субмасивна або масивна ТЕЛА (обструкція e 30 % судинного русла легень або ТЕЛА потребувала інотропної терапії, або спостерігались ознаки перевантаження правих відділів серця, або ушкодження міокарда - підвищення рівня тропоніна), рецидивуюча ТЕЛА, посттромбоемболічна легенева гіпертензія 2 ступеня та вище, формування підгострої та хронічної правошлуночкової недостатності внаслідок перенесеної ТЕЛА, потреба в прийомі антикоагулянтів тривалістю більш як 6 місяців після перенесеної ТЕЛА або імплантації кава-фільтра; легенева артеріальна гіпертензія (включаючи ідіопатичну) із ступенями важкості 3 - 4 ФК. При легеневій артеріальній гіпертензії (крім ідіопатичної) експертне рішення приймається відповідно до основного захворювання. При ідіопатичній легеневій гіпертензії при ступені важкості ідіопатичної легеневої гіпертензії II ФК рішення приймається за пунктом "б", при ступені важкості 1 ФК - за пунктом "в". До пункту "б" належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН IIА стадії. Крім того, до пункту "б" належать незалежно від стадії СН: стан після перенесеного інфекційного ендокардиту за умови, що після проведення лікування відсутня активність процесу, вегетації, оперативне лікування успішне (крім встановлення механічного протезу клапана), регургітація на клапані після лікування не вище 1 ступеня, СН не вище 1 ступеня; шлуночкові тахікардії (пробіжки 3 - 5 комплексів) без структурних змін серця; ізольовані набуті вади аортального або трикуспідального клапанів (з легким стенозом або недостатністю з регургітацією 2 ступеня); набуті вади (недостатність) мітрального клапана або клапана легеневої артерії, які супроводжуються регургітацією 2 ступеня, або за наявності легеневої гіпертензії 2 ступеня; хронічний (рецидивуючий 2 рази або більше протягом року) або прогресуючий перебіг запальних уражень міокарда, перикарда, перикардіального випоту; надшлуночкові тахікардії; фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі; стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла, який належить до пункту "а"); синдром передчасного збудження шлуночків (преекситації) - Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром укороченого інтервалу P - R(Q) - Клерка-Леві-Критеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за наявності пароксизмальних порушень ритму; набутий синдром подовженого інтервалу Q - T без пароксизмів ШТ; парасистолія; стійка шлуночкова, надшлуночкова екстрасистолія: часта (більше 40/год), алоритмія, поліморфна, парна або рання; двопучкові блокади серця, стійкі за наявності QRS e 0,12 сек.; безсимптомна AV-блокада 2 ступеня I типу або СА-блокада 2 ступеня з тривалістю більше 2000 мс; блокада ніжок пучка Гіса в поєднанні з AV-блокадами і клінічною симптоматикою; стан після поодинокого епізоду немасивної тромбоемболії легеневої артерії (обструкція < 30 % судинного русла легень, відсутність клінічних ознак, зазначених у пункті "а") без розвитку посттромбоемболічної легеневої гіпертензії II стадії та вище за умови ліквідації причини розвитку ТЕЛА; наслідки оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з'єднання тощо) без рецидивуючих порушень ритму та провідності або за наявності СН I стадії. Пролапс клапанів серця з регургітацією повинен підтверджуватися даними доплероехокардіографії. Критерії ступенів регургітації: 1 - до 2 см, 2 - 2 - 4 см, 3- більше 4 см. Таблиця 7 Класифікація ступенів важкості первинної мітральної регургітації Параметри Легкий Помірний Важкий 1 2 3 4 Якісні Морфологія МК Нормальна / Ненормальна Нормальна / Ненормальна Патологічна рухомість / Відрив ПМ КДК потоку МР Маленький, центральний Проміжний Дуже великий центральний потік або ексцентричний потік, що стелиться по стінці, з вираженою мозаїчністю, досягає верхньої стінки ЛП Зона конвергенції потоку (а) Немає або маленька Проміжна Велика ПХД спектр МР Блідий параболічний Щільний параболічний Щільний / трикутний Напівкількісні Ширина VC (мм) < 3 3 - 6 e 7 (> 8 для біпланової оцінки) (б) Потік у легеневих венах Переважання систолічної хвилі Зниження систолічної хвилі Реверсія систолічного потоку (в) Діастолічний потік на МК Нормальний або домінує хвиля А (г) Варіабельно Переважає хвиля Е (e 1,5 м/с) (ґ) VTІМК / VTOAo < 1 1 - 1,4 > 1,4 Кількісні ПЕРО (мм-2) < 20 20 - 29; 30 - 39 (е) e 40 ОР (мл) < 30 30 - 44; 45 - 59 (е) e 60 + розміри ЛШ / ЛП / систолічний тиск в ЛА (д) де: а) при ліміті Найквіста 50 - 60 см/с; б) середнє значення вимірів в A4C та A2C позиціях; в) якщо немає інших причин зниження швидкості систолічної хвилі (фібриляція передсердь, підвищений тиск в ЛП); г) звичайні вікові зміни після 50 років або порушення релаксації ЛШ іншої етіології; ґ) за відсутності інших причин підвищення тиску в ЛП чи мітрального стенозу; д) якщо немає інших причин, розміри ЛП та ЛШ та тиск в малому колі кровообігу у пацієнтів з легкою МР звичайно нормальні. При гострій важкій МР тиск в ЛА звичайно підвищений, у той час як розмір ЛШ ще лишається нормальним. При хронічній важкій МР ЛШ звичайно дилатований. Прийняті рубіжні значення для незначної дилатації лівих відділів: об'єм ЛП < 36 мл/м-2, КДР ЛШ < 56 мм, індекс КДО ЛШ < 82 мл/м-2, КСР ЛШ < 40 мм, індекс КСО ЛШ < 30 мл/м-2, поперечний розмір ЛП < 39 мм; е) класифікація ступенів органічної МР включає легкий, помірний та важкий. Помірний ступінь підрозділяється на "легкий помірний" (ПЕРО 20 - 29 мм-2 чи ОР 30 - 45 мл) та "помірно важкий" (виражений) (ПЕРО 30 - 39 мм-2 чи ОР 45 - 59 мл). Таблиця 8 Класифікація ступенів важкості легеневої регургітації Параметри Легкий Помірний Важкий 1 2 3 4 Якісні Морфологія КЛА Нормальна Нормальна / Ненормальна Ненормальна Ширина потоку ЛР в КДК (а) Маленька, довжина звичайно < 10 мм з вузьким витоком Проміжна Велика з широким витоком, може бути короткою за довжиною Зворотний потік у легеневих артеріях Відсутній Відсутній Наявний Спектр потоку ЛР в CW (б) Блідий Щільний (варіабельно) Щільний / швидке сповільнення, раннє припинення Співвідношення легеневого до Ао потоку в PW Нормальне або злегка підвищене Проміжне Значно підвищене Напівкількісні Ширина VC (мм) Не визначена Не визначена Не визначена Час напівзниження тиску РНТ (в) Не визначений Не визначений < 100 Співвідношення ширини потоку Не визначене Не визначене 50 - 65 % Кількісні ПЕРО (см-2) Не визначена Не визначена Не визначена ОР (мл) Не визначений Не визначений Не визначений + розміри ПШ (г) де: а) при ліміті Найквіста 50 - 60 см/с; б) швидке сповільнення не є специфічною ознакою важкої ЛР; в) РНТ скорочується при зростанні тиску в ПШ; г) якщо немає інших причин, розміри ПШ при легкій ЛР звичайно нормальні. При гострій важкій ЛР розміри ПШ часто нормальні. Прийняті порогові значення для легкого збільшення ПШ (розміри отримуються з A4C позиції): середній діаметр ПШ d 33 мм, кінцево-діастолічна площа ПШ d 28 см-2, кінцево-систолічна площа ПШ d 16 см-2, ВЗП ПШ > 32 %. Таблиця 9 Класифікація ступенів важкості тристулкової регургітації Параметри Легкий Помірний Важкий 1 2 3 4 Якісні Морфологія ТК Нормальна / ненормальна Нормальна / ненормальна Ненормальна / патологічна рухомість / великий дефект коаптації КДК потоку ТР (а) Маленький, центральний Проміжний Дуже великий центральний потік або ексцентричний потік, що стелиться по стінці ПХД спектр ТР Блідий параболічний Щільний параболічний Щільний трикутний з дуже раннім піком швидкості (пікова швидкість < 2 м/с при масивній ТР) Напівкількісні Ширина VC (мм) (а) Не визначена < 7 > 7 Радіус PISA (мм) (б) d 5 6 - 9 > 9 Потік у печінкових венах (в) Переважання систолічної хвилі Зниження систолічної хвилі Реверсія систолічного потоку Діастолічний потік на ТК Нормальний Нормальний Переважає хвиля E (e 1 м/с) (г) Кількісні ПЕРО (мм-2) Не визначена Не визначена e 40 ОР (мл) Не визначений Не визначений e 45 + розміри ПШ/ПП/НПВ (ґ) де: а) при ліміті Найквіста 50 - 60 см/с; б) зниження ліміту Найквіста до значення ~30 см/с; в) якщо немає інших причин зниження швидкості систолічної хвилі (фібриляція передсердь, підвищений тиск в ПП); г) за відсутності інших причин підвищеного тиск у ПП; ґ) якщо немає інших причин, у пацієнтів з легкою ТР розміри ПШ, ПП та НПВ звичайно нормальні. Кінцево-систолічний індекс ексцентричності ПШ > 2 свідчить на користь важкої ТР. При гострій важкій ТР розміри ПШ часто нормальні. При хронічній важкій ТР ПШ звичайно дилатований. Прийняті рубіжні значення для незначної дилатації правих відділів серця (виміри отримують в A4C позиції): середній поперечний розмір ПШ d 33 мм, кінцево-діастолічна площа (КДП) ПШ d 28 см-2, кінцево-систолічна площа (КСП) ПШ d 16 см-2, фракційна зміна площі (ФЗП) ПШ < 32 %, максимальний об'єм ПП в 2D d 33 мл/м-2. Нормальним вважається діаметр НПВ < 2,1 см. До пункту "в" належать: усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН I стадії та без СН; міграція надшлуночкового водія ритму, що фіксується багаторазово на декількох ЕКГ, також протягом добового моніторування ЕКГ як в активний, так і в неактивний період у різний час доби; синдром передчасного збудження шлуночків - Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром укороченого інтервалу P - R(Q) - Клерка-Леві-Критеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за відсутності пароксизмальних порушень серцевого ритму; двопучкові блокади серця неповні або минущі; повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності; вислизаючі комплекси та ритми; пароксизм фібриляції передсердь без структурних змін серця (короткотривалі епізоди ФП > S30 сек. з різними інтервалами R-R); екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова (до 40 ектопічних комплексів за одну годину); безсимптомна синоаурикулярна або AV-блокада 1 ступеня в активний період; пролапс мітрального або інших клапанів серця, міокардіофіброз, що супроводжуються порушеннями ритму та провідності або СН I стадії, або без таких з регургітацією 1-2 ступеня. До пункту "в" належать усі некоронарогенні хвороби серця, які не супроводжуються СН та порушеннями серцевого ритму і провідності, визначені в пунктах "а" та "б"; пролапс клапана легеневої артерії за відсутності легеневої гіпертензії. Особи, які перенесли неревматичні міокардити (більше року після одужання) без переходу в міокардіосклероз за відсутності порушення серцевого ритму та провідності, та особи, які мають функціональну (вагусну) AV-блокаду 1 ступеня, неповну блокаду правої ніжки пучка Гіса, що не супроводжуються синкопальними станами, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ. Таблиця 10 Критерії клінічних стадій СН Стадія CH Клінічні прояви 6-хвилинний тест-ходьба (дистанція в метрах, яку необхідно пройти за 6 хвилин) Порогова потужність фізичного навантаження за даними тестів з фізичним навантаженням (велоергометрія або тредміл) (у ватах) 1 2 3 4 CH I Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, що з'являються тільки під час підвищеного фізичного навантаження та минають у стані спокою. Першу стадію CH може бути діагностовано за відсутності клінічних симптомів захворювання за умови виявлення при ЕХО-КГ-дослідженні зниження фракції викиду не нижче ніж 41 % або в разі виявлення порушення діастолічної функції ЛШ 426 - 550 Чоловіки - 101 - 150 Жінки - 86 - 125 CH IIА Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, що з'являються при помірному фізичному навантаженні та супроводжуються порушенням гемодинаміки у великому або малому колах кровообігу 300 - 425 Чоловіки - 51 - 100 Жінки - 51 - 85 CH IIБ Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, напади стенокардії, що з'являються при незначному фізичному навантаженні і супроводжуються порушеннями гемодинаміки у великому та малому колах кровообігу 150 - 300 Чоловіки та жінки - нижче 51 CH III Скарги на задишку або задуху, серцебиття, втому, напади стенокардії у стані спокою. Мають місце тяжке порушення гемодинаміки в обох колах кровообігу, стійкі зміни обміну речовин та функцій органів, незворотні зміни структури тканин та органів Менше ніж 150 Не проводиться | |||||
