| Вид та ступінь аномалії рефракції визначаються за допомогою скіаскопії або рефрактометрії. При зміні ступеня придатності до військової служби рефракція визначається за умов циклоплегії. У разі стійкого спазму, парезу або паралічу акомодації потрібно проводити обстеження за участю невропатолога, терапевта та лікарів інших спеціальностей. Якщо спазм, парез або параліч акомодації зумовлені захворюваннями нервової системи, внутрішніх або інших органів, то постанова про ступінь придатності до військової служби приймається згідно з вимогами відповідних статей Розкладу хвороб. При спазмі, парезі акомодації на одному або обох очах після безуспішного стаціонарного лікування придатність оглянутих до військової служби визначається залежно від гостроти зору з корекцією. При цьому постанова про непридатність до військової служби приймається тільки в тих випадках, коли гострота зору з корекцією відповідної виявленої аметропії менша за ту, яка передбачена статтею 31 Розкладу хвороб. У разі стійкого паралічу акомодації на обох очах рішення про придатність до військової служби визначається залежно від функцій ока (гострота зору з корекцією поля зору) | ||||||
| 69. | Стаття 31 | Включено: розлади зору та сліпота H53 - H54 (амбліопія, диплопія, сліпота та знижений зір одного, обох очей, порушення кольоровідчуття тощо) | ||||
| а) сліпота одного або обох очей; відсутність одного чи обох очних яблук | Непридатні до військової служби | |||||
| б) гострота зору обох очей з корекцією до 0,5; гострота зору одного ока з корекцією вище 0,5 при гостроті зору другого ока з корекцією до 0,2 | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) дихромазія, аномальна трихромазія "A", "B" | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| г) аномальна трихромазія "C" | Придатні | |||||
| Під час корекції звичайними сферичними лінзами, а також у разі некоригованої анізометропії в оглянутих за графами I - III Розкладу хвороб враховується гострота зору з практично стерпною корекцією, тобто з різницею в силі лінз для обох очей не більше 2,0 дптр. Корекція астигматизму будь-якого виду повинна бути повністю проведена циліндричними або комбінованими лінзами. У сумнівних випадках гострота зору визначається за допомогою контрольних методів досліджень. Особи, які користуються контактними лінзами, повинні мати окуляри, гострота зору в яких дає змогу забезпечити виконання службових обов'язків. В осіб, які вступають у ВВНЗ, гострота зору з корекцією, що не перевищує зазначені у ТДВ межі рефракції, визначається тільки за наявності в них короткозорості, простого або складного короткозорого астигматизму, а за інших причин зниження зору (у тому числі при далекозорості, далекозорому або змішаному астигматизмі) - без корекції. Під час діагностики видів і ступенів зниження кольорового зору слід керуватися методичними вказівками до поліхроматичних таблиць або аномалоскопів. У разі виявлення у кандидатів на військову службу за контрактом, навчання у ВВНЗ порушень кольорового зору (монохромазія, дихромазія, аномальна трихромазія "A", "B") приймається постанова про непридатність до військової служби, до навчання у ВВНЗ. | ||||||
| 70. | Стаття 32 | Стани після перенесених гострих хвороб ока та придаткового апарату або хірургічного лікування | Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов'язків | |||
| 71. | Відстрочка від прийняття на військову службу за контрактом надається тільки в тому разі, якщо для стаціонарного лікування хворого потрібен строк не менше 1 місяця. Питання про придатність кандидатів до навчання у ВВНЗ та придатність до роботи за військовою спеціальністю вирішується не раніше ніж через 6 місяців після завершення курсу лікування. | |||||
| 72. | Хвороби вуха та соскоподібного відростка (H60 - H99), їх наслідки | |||||
| 73. | Стаття 33 | Включено: хвороби зовнішнього вуха H60 - H64 (перихондрит, набутий стеноз та інші) | Придатні | |||
| 74. | Військовослужбовці, які страждають на хронічну рецидивну екзему зовнішнього слухового ходу, вушної раковини, привушної ділянки, за відсутності ефекту від лікування у стаціонарних умовах оглядаються згідно із статтею 57 Розкладу хвороб. | |||||
| 75. | Стаття 34 | Включено: хвороби середнього вуха і соскоподібного відростка H65 - H75 (негнійний, гнійний середній отит; запалення, закупорка слухової труби, мастоїдит і споріднені стани, холестеатома, перфорація (нетравматична) барабанної перетинки, гострий та хронічний мірингіт, тимпаносклероз, поліп середнього вуха та інше) | ||||
| а) хронічний однобічний або двобічний середній отит після хірургічного лікування з неповною епідермізацією та/або з грануляціями, виділеннями, епідермальними масами, холестеатомою | Непридатні до військової служби | |||||
| б) однобічний або двобічний середній отит, який не супроводжується захворюваннями, зазначеними в пункті "а"; інші залишкові явища хвороб середнього вуха та соскоподібного відростка | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 76. | При хронічних захворюваннях середнього вуха військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування відповідно до показань. Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі з добрими найближчими результатами медичний огляд за графами I - III Розкладу хвороб проводиться на підставі статті 37. До пункту "а" належать стани після хірургічного лікування хронічних захворювань середнього вуха з неповною епідермізацією післяопераційної порожнини за наявності в ній грануляційної тканини та/або виділень, епідермальних мас, холестеатоми. Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі при повній епідермізації післяопераційної порожнини огляд проводиться за пунктом "б". Особи, у яких є рубець барабанної перетинки без порушення її рухомості та барофункції, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ. | |||||
| 77. | Стаття 35 | Включено: H81 - H83.2 хвороби внутрішнього вуха, порушення вестибулярної функції, хвороба / синдром Меньєра, ураження центральних і периферичних відділів вестибулярного аналізатора | ||||
| а) стійкі вестибулярно-вегетативні розлади тяжкого ступеня, хвороба / синдром Меньєра | Непридатні до військової служби | |||||
| б) вестибулярно-вегетативні розлади середнього та легкого ступеня тяжкості; меньєроподібні стани; стійка чутливість до вестибулярних подразників | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 78. | До пункту "а" належать хвороба / синдром Меньєра, стійкі форми вестибулярно-вегетативних розладів тяжкого ступеня, рецидивуючі, напади яких спостерігаються при стаціонарному обстеженні або підтверджені в закладах охорони здоров'я (установах). Синдром / хвороба Меньєра та подібні процеси можуть бути стадіями одного захворювання, диференційна діагностика проводиться за допомогою спеціальних тестів. Синдром / хвороба Меньєра характеризується перебігом з періодичними нападами, під час яких реєструються тяжкі вестибулярні розлади, і періодами ремісії, коли стан пацієнта задовільний. Синдром / хвороба Меньєра супроводжується, крім вестибуло-вегетативних розладів, порушеннями слухової функції, які можуть мати непостійний ступінь вираженості. Синдром / хвороба Меньєра є невиліковними захворюваннями, лікувально-профілактичними заходами можливо досягти лише сприяння пролонгації періодів ремісії. Для визначення ступеня придатності має значення характер і вираженість вестибулярної дисфункції, частота, тривалість і клінічна картина нападів. Стійкі тяжкі порушення вестибулярної функції, синдром / хвороба Меньєра супроводжуються періодично повторюваними нападами вираженого запаморочення, порушеннями рівноваги, координації (нерідко хворий не може ні ходити, ні стояти, ні навіть сидіти). При синдромі / хворобі Меньєра напади супроводжуються зниженням слуху, посиленням суб'єктивного вушного шуму. Під час нападів можуть бути втрата свідомості, виражені вегетативні прояви (нудота, позиви до блювання, блювання, потовиділення, збліднення або почервоніння шкіри, серцебиття, підвищення моторики кишківника, часте сечовипускання). При таких станах мають місце виражені вегетативні та вегето-сенсорні реакції при незначних навантаженнях (нудота, збліднення або почервоніння шкіри, потовиділення, серцебиття, блювання), нестійкість у позі Ромберга, порушення стато-кінкетичної стійкості і рівноваги, порушення ходи. Запаморочення проявляється відчуттям обертання або зміщення оточуючих предметів, відчуттям перевертання, провалювання свого тіла, втратою орієнтації. Появу таких нападів неможливо контролювати. Напади можуть тривати від кількох днів до кількох тижнів. При часто рецидивуючих формах частота нападів сягає 3 і більше разів на місяць. Діагноз і ступінь вираженості порушень встановлюються з використанням спеціальних тестів та інструментальних методів обстеження, верифікуються в закладах охорони здоров'я (установах). Пацієнти із синдромом / захворюванням Меньєра, вираженими вестибулярно-вегетативними розладами тяжкого ступеня не повинні працювати в екстремальних умовах (на підземних, підводних або висотних роботах), у зоні підвищеної небезпеки травматизму, при обслуговуванні будь-яких видів транспортних засобів, рухомих механізмів, виконувати роботу в умовах сенсорної депривації, гіпоксії, важкої фізичної праці і психоемоційного навантаження, оптокінетичної стимуляції. В силу пригнічення і асиметрії функції вестибулярного апарату ці особи не можуть працювати в темряві, на висоті і під водою, виконувати роботи, пов'язані з впливом на організм людини прискорень. Вони не можуть виконувати обов'язки військової служби, пов'язані з впливом на організм людини прискорень (льотний склад, військовослужбовці, які проходять службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення, водії бойових машин та ін.). При впливі гучних звуків понад 90 дБ у пацієнтів може виникнути феномен Tullio - сильне запаморочення, втрата слуху, парадоксальне падіння розбірливості мови, нудота, блювання. З метою визначення ступеня і характеру вестибулярних розладів застосовуються спеціальні тести, інструментальне, часто стаціонарне, обстеження в закладах охорони здоров'я (установах). Ознаки тяжких вестибулярних порушень: індекс кефалографії більше 6 ум. од., відхилення в тесті координації руху понад 90 градусів, порушення оптокінетичного ністагму (порушення ритму, частоти, амплітуди), наявність спонтанного або позиційного ністагму, виражені вестибуло-вегетативні реакції при помірних навантаженнях експериментальних проб (нудота, позиви до блювання і блювання, потовиділення, збліднення або почервоніння, серцебиття, підвищення моторики кишківника, часте сечовипускання), тривалі сенсорні реакції (понад 40 секунд) при подразненні, вестибуло-атактичні прояви. Ознаки вестибулярних порушень середнього ступеня: індекс кефалографії більше 4 ум. од., відхилення в тесті координації руху понад 46 градусів, незначні порушення ритму оптокінетичного ністагму, наявність одиночних слабко виражених проявів спонтанного або позиційного ністагму, вестибуло-вегетативні реакції при помірних навантаженнях експериментальних проб (нудота, позиви до блювання і блювання, потовиділення, збліднення або почервоніння, серцебиття), сенсорні реакції (понад 30 секунд) при подразненні, вестибуло-атактичні прояви. Ознаки легких вестибулярних порушень: індекс кефалографії більше 2,6 ум. од., відхилення в тесті координації руху понад 30 градусів, ритмічний оптокінетичний ністагм, відсутність спонтанного або позиційного ністагму, незначні вестибуло-вегетативні реакції при помірних навантаженнях експериментальних проб (легка нудота, збліднення або почервоніння), сенсорні реакції (до 30 секунд) при подразненні. Таблиця 3 Орієнтовні показники стато-кінетичної стійкості у здорових осіб Відхилення в тесті ходи по прямій доріжці, м Відхилення в тесті флангової ходи, м "Крокуючий" тест, град. Ркфг, ум. од. 0,20 ± 0,06 0,15 ± 0,05 24,30 ± 1,73 1,60 ± 0,12 Спеціальні методи оцінки стану вестибулярної функції: дослідження стато-кінетичної стійкості, статичної рівноваги проводиться із застосуванням методу кефалографії - вивчення механізмів збереження пози стояння шляхом графічної реєстрації коливань голови стосовно вертикальної осі тіла. Оцінку статичної рівноваги визначають за показником індекса кефалографії (Ркфг), який дозволяє об'єктивно оцінити стійкість рівноваги в кількісному значенні: Ркфг = n + (n1 · N) / 60, де n - кількість крапок у центральному колі, n1 - кількість крапок за межею центрального кола, № - номер найбільш віддаленого від центра кола, що містить крапки, 60 - загальна кількість крапок на кефалограмі. Визначення стану динамічної рівноваги здійснюється за результатами "крокуючого" тесту Fukuda, ходи по прямій доріжці та флангової ходи. У складних випадках проводяться спеціальні та об'єктивні інструментальні обстеження в закладах охорони здоров'я (установах): гліцерол-тест, електроністагмографія, відеоністагмографія, електрокохлеографія, комп'ютерна стабілометрія та ін. До пункту "б" належать випадки вестибулярно-вегетативних розладів середнього та легкого ступеня, напади яких мають короткочасний перебіг з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами і клінічними проявами, що не мають значного впливу на виконання службових обов'язків; випадки стійкої підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів виражених вестибулярних розладів, частих рецидивів вестибулярної дисфункції та захворювань інших органів; меньєроподібні стани. Пацієнти з вестибулярно-вегетативними розладами середнього ступеня при вираженій клінічній картині під час приступів, як правило, не можуть виконувати обов'язки військової служби, пов'язані з впливом на організм людини прискорень (льотний склад, військовослужбовці, які проходять службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення, водії бойових машин та інше), на підземних, підводних або висотних роботах. Вирішуючи питання про придатність до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення, необхідно пам'ятати, що до закачування можливе звикання. У разі коли у військовослужбовців закачування систематично призводить до втрати працездатності в морських походах та відсутності позитивних результатів тренувань (не менше одного року), на підставі даних характеристик командування, лікаря частини та результатів обстеження вестибулярно-вегетативної чутливості приймається постанова про непридатність до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення. У разі підвищеної чутливості до закачування не можна обмежуватися обстеженням лише вестибулярної функції без глибокого всебічного обстеження всього організму, оскільки вегетативні розлади можуть обумовлюватися не тільки порушеннями у вестибулярному аналізаторі, але й порушеннями інших органів і систем. Під час відбору поповнення військовослужбовців, які проходять службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення критерієм стійкості до закачування є результати дослідження отолітової реакції (проба Воячека) або проби безперервної кумуляції прискорень Каріоліса. Особи, які дають при цьому дослідженні різку вестибулярну реакцію 3 ступеня, є непридатними для служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення. Під час оцінювання результатів дослідження вестибулярної функції слід ураховувати, що навіть різко виражені захисні рухи 3 ступеня без інтенсивних вегетативних реакцій не можуть бути підставою для прийняття постанови про непридатність до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення, ця реакція на подразнення вестибулярного апарату не є стійкою і, як правило, при відповідних тренуваннях зникає. Під час огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ обов'язково проводиться дослідження вестибулярного апарату. | |||||
| 79. | Стаття 36 | Включено: кондуктивна, сенсоневральна і змішана приглухуватість різного ґенезу, сенсоневральна приглухуватість, вроджена глухота, ототоксична втрата слуху, дегенеративні і судинні хвороби вуха, ураження структур слухової системи (H90 - H95) | ||||
| а) стійка глухота на обидва вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії становить понад 95 дБ); глухонімота; двобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 80 - 95 дБ); глухота на одне вухо та тяжка або глибока приглухуватість на друге; глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 80 - 95 дБ) на одне вухо та тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65 - 80 дБ) на друге; прогресуюча приглухуватість (інструментально підтверджена) з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, 65 дБ і більше; приглухуватість з ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами з боку серцево-судинної і центральної нервової систем (об'єктивно підтвердженими), з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, 65 дБ і більше | Непридатні до військової служби | |||||
| б) двобічна тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 65 - 80 дБ) | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) середньо-тяжка двобічна приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 50 - 65 дБ); глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, становить понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середньотяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 50 - 65 дБ) на друге; глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, складає понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середнього ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 35 - 50 дБ) на друге; однобічна глухота вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, становить понад 95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80 - 95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічні або двобічні прогресуючі (підтверджено інструментально) порушення слухової функції; тяжке порушення слуху на одне вухо (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 65 - 80 дБ) та приглухуватість середньо-тяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 50 - 65 дБ) на друге | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 80. | Захворювання, що відносяться до цієї статті, потребують обов'язкового інструментального обстеження - аудіометрії в повному обсязі, до якої входить: тональна порогова аудіометрія, мовна аудіометрія, камертональні проби, акуметрія (дослідження сприйняття живої мови). При асиметричних порушеннях слуху дослідження проводиться з маскуванням вуха, яке чує краще. Бажано враховувати також дані надпорогових тестів і проводити вимірювання інтенсивності і характеристик суб'єктивного вушного шуму. У разі неможливості проведення аудіометрії в повному обсязі проводиться тест тональної порогової аудіометрії. Ступінь порушення слухової функції визначається за допомогою результатів аудіометричного обстеження за рівнем порогів слуху до тонів у дБ. При цьому розраховується середнє арифметичне значення порогів слуху на тони чотирьох частот - 0,5; 1; 2 і 4 кГц - на тональній аудіометричній кривій пацієнта і порівнюється із стандартизованими орієнтирами згідно із Міжнародною класифікацією порушень слухової функції (World report of hearing, 2020, ВООЗ). Визначення ступеня порушення слухової функції для винесення експертного висновку за цією статтею проводиться для сенсоневральної приглухуватості (тональна аудіометрична крива по кістковому звукопроведенню). При кондуктивних втратах слуху (тональна аудіометрична крива по повітряному звукопроведенню) пацієнт спрямовується на обстеження з метою визначення причини кондуктивного порушення слухової функції і подальшого лікування. У таких випадках експертне рішення приймається після діагностичних заходів та проведеного лікування і виноситься у випадку стійких кондуктивних порушень слухової функції. Таблиця 4 Міжнародна класифікація ступеня порушення слухової функції (World report of hearing, 2020, ВООЗ). Ступінь Пороги слуху за даними тональної порогової аудіометрії Сприйняття слуху у тихій обстановці Сприйняття слуху в шумному середовищі Нормальний слух до 19,9 дБ Не має проблем зі сприйняттям звуків Не має мінімальних проблем зі сприйняттям звуків Легке порушення слуху 20,0 - 34,9 дБ Не має проблем зі сприйняттям розмовної мови Може відчувати труднощі зі сприйняттям розмовної мови Середнє порушення слуху 35,0 - 49,9 дБ Може відчувати труднощі зі сприйняттям розмовної мови Має труднощі у сприйнятті розмовної мови та участі в розмові Середньо-тяжке порушення слуху 50,0 - 64,9 дБ Чує голосну мову, важко сприймає розмовну мову Важко чує більшість розмовної мови і важко бере участь у розмові Тяжке порушення слуху 65,0 - 79,9 дБ Переважно не чує розмовну мову, може відчувати труднощі зі сприйняттям і розумінням гучної мови Дуже важко чує більшість розмовної мови і дуже важко бере участь у розмові Глибоке порушення слуху 80,0 - 94,9 дБ Дуже важко чує голосну мову (крик) Не чує розмовну мову Повна глухота Понад 95,0 дБ Не чує ні мови, ні більшості звуків навколишнього середовища Не чує ні мови, ні більшості звуків навколишнього середовища При зниженні слуху, що визначає зміну ступеня придатності до військової служби, зазначені обстеження проводяться багаторазово (не менше 3 разів) за весь період на етапах обстеження та лікування (обов'язково до і після проведеного лікування, може бути проведено в різних закладах охорони здоров'я) та під час проходження ВЛК. У складних для діагностики випадках використовуються методи об'єктивного визначення приглухуватості та глухоти. Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість визначається у випадку, коли реєструється погіршення слухової функції порівняно з попередніми обстеженнями понад 15 дБ на більш ніж одній частоті у процесі спостереження (3 аудіограми з інтервалом не менше 3 тижнів). Пацієнти з прогресуючою СНП потребують повторних курсів лікування і відпустки для лікування у зв'язку з хворобою (для стабілізації процесу). У складних для діагностики випадках діагноз встановлюється в закладах охорони здоров'я (установах) за допомогою інструментальних обстежень, у тому числі об'єктивних методів обстеження слухового аналізатора (імпедансна аудіометрія, отоакустична емісія, слухові викликані потенціали), а також оцінка системних (екстраауральних) проявів: порушень з боку серцево-судинної та центральної нервової систем. До пункту "а" належать: стійка глухота на обидва вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, становить понад 95 дБ); глухонімота; двобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 80 - 95 дБ); глухота на одне вухо та тяжка або глибока приглухуватість на друге; глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 80 - 95 дБ) на одне вухо та тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 65 - 80 дБ) на друге; прогресуюча приглухуватість (інструментально підтверджена) з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, 65 дБ і більше; приглухуватість з ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами з боку серцево-судинної і центральної нервової систем (об'єктивно підтвердженими), з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, 65 дБ і більше. Приглухуватість з ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами має бути об'єктивно підтвердженою даними спеціальних інструментальних обстежень. Порушення в центральних відділах слухового аналізатора верифікуються методом реєстрації слухових викликаних потенціалів (КСВП: латентний період V хвилі понад 5,8 мс, міжпіковий інтервал I-V понад 4,1 мс, ДСВП: латентний період № 2 понад 290 мс), за даними реєстрації акустичного рефлексу внутрішньовушних м'язів (АРВМ): різке зниження амплітуди рефлексу, випадіння або погіршення характеристик (зниження амплітуди, збільшення латентного періоду та порогу відносно іпсилатерального рефлексу) контралатерального рефлексу, позитивний dekay-тест); мовної аудіометрії (порушення розбірливості мовного тесту). Порушення з боку серцево-судинної системи та центральної нервової систем підтверджуються об'єктивними методами обстеження. До пункту "б" належить двобічна тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 65 - 80 дБ). До пункту "в" належать: середньо-тяжка двобічна приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 50 - 65 дБ); глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, становить понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середньо-тяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 50 - 65 дБ) на друге; глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, складає понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середнього ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 35 - 50 дБ) на друге; однобічна глухота вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, складає понад 95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 80 - 95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічні або двобічні прогресуючі (підтверджено інструментально) порушення слухової функції; тяжке порушення слуху на одне вухо (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 65 - 80 дБ) та приглухуватість середньо-тяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц, за даними порогової тональної аудіометрії, знаходиться в межах 50 - 65 дБ) на друге. Військовослужбовці зі зниженим слухом призначаються на посади і роботу з урахуванням цього недоліку. Пацієнтам з тяжкими порушеннями слуху не рекомендовано виконання бойових і спеціальних завдань, особливо пов'язаних зі значними фізичними та емоційними / стресогенними навантаженнями, контактом зі звуками високої інтенсивності, зміною атмосферного тиску, прискореннями тощо. У разі наявності прогресуючої приглухуватості вплив таких чинників, які супроводжують виконання службових обов'язків (контакти зі звуками високої інтенсивності, стресовий фактор, фізичні навантаження), значно збільшує ризик погіршення слухової функції, розвитку глухоти та інвалідизації пацієнта. | |||||
| 81. | Стаття 37 | Стани після перенесених хвороб вуха та соскоподібного відростка або хірургічного лікування | Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов'язків | |||
| 82. | Після перенесених хвороб вуха та/або хірургічного лікування рекомендовано проведення тональної аудіометрії до і після лікування. Пацієнти з прогресуючою СНП потребують повторних курсів лікування та/або відпустки (для стабілізації процесу) з аудіометричним контролем. | |||||
| 83. | Хвороби системи кровообігу (I00 - I99), їх наслідки | |||||
| 84. | Стаття 38 | Включено: некоронарогенні хвороби серця (перикарда, міокарда, ендокарда, клапанного апарату), легеневе серце і порушення легеневого кровообігу (легенева емболія, усі форми легенево-серцевої недостатності, хвороби легеневих судин), усі форми кардіоміопатії, порушення серцевого ритму та провідності, дегенерація (дистрофія) міокарда, пролапс мітрального клапана та інші ураження клапанів серця, наслідки хірургічних втручань з приводу вроджених або набутих вад серця I00 - I09, I26 - I52, що супроводжуються серцевою недостатністю | ||||
| а) із серцевою недостатністю IІБ - III стадії | Непридатні до військової служби | |||||
| б) із серцевою недостатністю I - IІА стадії | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видах забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) за наявності об'єктивних даних без серцевої недостатності | Придатні | |||||
| 85. | Визначення стадії СН та/або стійкості порушення ритму та провідності проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану. Оцінку стадії СН слід проводити з урахуванням наявності об'єктивних симптомів СН або об'єктивних доказів наявності дисфункції серця (систолічної та/або діастолічної) у стані спокою та результатів тестів з фізичним навантаженням (ВЕМ або тредміл-тест у ватах), а за неможливості їх виконання - дані 6-хвилинного тесту з ходьбою. Остаточний експертний діагноз СН може бути встановлений лише за результатами даних інструментального (насамперед ЕХО-КГ) обстеження. Порушення серцевого ритму та провідності повинні бути зафіксовані на ЕКГ, холтерівському моніторуванні ЕКГ, при функціональних пробах або електрофізіологічних обстеженнях. До стійких порушень ритму серця належать аритмії тривалістю більше 7 діб, які потребують антиаритмічної терапії та відновлюються після припинення лікування. До стійких порушень провідності належать постійні AV-блокади I та II ступенів, повні внутрішньошлуночкові блокади. До пункту "а" належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН II-Б або III стадій або важкими, резистентними до лікування порушеннями ритму та провідності. Крім того, до пункту "а" належать незалежно від стадії СН: недостатність будь-якого клапана серця, яка супроводжується регургітацією 3 - 4 ступенів; помірний або важкий стеноз будь-якого клапана серця; Таблиця 5 Класифікація ступенів важкості аортального стенозу Аортосклероз Легкий АС Помірний АС Важкий АС 1 2 3 4 5 Пікова швидкість потоку на АК (м/с) d 2,5 м/с 2,6 - 2,9 3,0 - 4,0 > 4,0 Середній градієнт (мм Hg) згідно з рекомендаціями ESC - < 30 a 30 - 50 > 50 a Площа аортального отвору (ПАО) (см-2) - > 1,5 1,0 - 1,5 < 1,0 Індекс ПАО (см-2/м-2) - > 0,85 0,60 - 0,85 < 0,60 Співвідношення швидкостей > 0,50 0,25 - 0,50 < 0,25 Нормальна ПАО в дорослих становить ~3,0 - 4,0 см-2. Важкий стеноз настає, коли ПАО зменшується до ~25 % висхідного нормального значення, тому за загальну межу важкого та помірного стенозу прийнята ПАО 1,0 см-2. Таблиця 6 Класифікація ступенів важкості мітрального стенозу Легкий Помірний Важкий 1 2 3 4 Специфічні знахідки Площа мітрального отвору (ПМО) (см-2) > 1,5 1,0 - 1,5 < 1,0 Допоміжні знахідки Середній градієнт (мм Hg) < 5 5 - 10 > 10 Систолічний тиск в ЛА (мм Hg) < 30 30 - 50 > 50 При ЧСС = 60 - 80 при синусовому ритмі. У нормі ПМО в середньому становить 4,0 - 5,0 см-2. При ПМО > 1,5 - 2,0 см-2 симптоматики звичайно не виникає. У міру прогресування стенозу за рахунок зменшення мітрального отвору серцевий викид стає субнормальним у спокої та не може підвищуватися при навантаженні. Це основна причина вважати МС значущим при ПМО < 1,5 см-2; інфекційний ендокардит або стан після перенесеного інфекційного ендокардиту за умови, якщо: незважаючи на інтенсивне консервативне лікування згідно з існуючими протоколами зберігаються ознаки активності процесу (лихоманка, лейкоцитоз, паличкоядерний зсув, високий рівень прокальцитоніну та СРБ, гемокультура тощо), вегетації за умови відмови від оперативного лікування чи неможливості його проведення в подальшому; розвиток регургітації на ураженому клапані 2 ступеня та вище; розвиток СН IІА та вище; кардіоміопатії: дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, рестриктивна, некомпактний міокард; хронічний констриктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда, прогресуючий перикардіальний випіт; наслідки оперативного втручання з приводу вроджених або набутих вад серця, за наявності СН II - III стадій, імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з'єднання тощо) за наявності рецидивів порушень ритму та провідності, з приводу яких виконувалася операція, механічний протез клапана без урахування СН; раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності (смерть із серцевих причин, якій передує раптова втрата свідомості, за умови маніфестації передуючих смерті симптомів не раніше, ніж за 1 год; до раптової серцевої смерті не відноситься клінічна смерть з успішною реанімацією, яка відбулася з причин тяжких поранень, травм та соматичних захворювань; у такому випадку постанова ВЛК приймається за відповідними станами чи наслідками постреанімаційної хвороби); шлуночкові тахікардії (три чи більше послідовних шлуночкових комплексів із частотою більше ніж 100 за хвилину при наявних структурних змінах серця: гіпертрофія лівого шлуночка, клапанні вади (стеноз I ступеня та вище, недостатність II ступеня та вище, систолічна дисфункція з ФВ 49 % та менше) або пароксизмальна чи стійка шлуночкова тахікардія (6 послідовних шлуночкових комплексів та більше із частотою 100 за хвилину та більше) без структурних змін серця; стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла (постійна, стійка синусова брадикардія із ЧСС < 50/хв та/або відсутність зростання ЧСС понад 90/хв під час фізичних навантажень, паузи ритму > 3с в активний період доби внаслідок СА-блокади / зупинки синусового вузла, постійні або інтермітивні симптомні періоди вислизаючих ритмів, синдром брадитахікардії), які супроводжувалися синкопальним станом; синоаурикулярна або AV-блокада III ступеня; стійка, резистентна до лікування синоаурикулярна або AV-блокада II ступеня, яка супроводжується паузами тривалістю понад 2,5 - 3 с, що вважається загрозливим щодо виникнення нападів Морганьї-Адамса-Стокса, СН IIА та вище, або синкопальними станами; будь-яка AV-блокада, яка супроводжує нейро-м'язові захворювання, такі як міотонічна м'язова дистрофія, синдром Кіраса-Сейра, дистрофія Ерба, малогомілкова м'язова дистрофія навіть за відсутності клінічних проявів; трьохпучкова блокада серця; спадкові синдроми: подовженого інтервалу Q - T, Бругада, аритмогенна дисплазія правого шлуночка; синдром Фредеріка; набутий синдром подовженого інтервалу Q - T із синкопальними станами; будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались тромбоемболічними ускладненнями або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса; стан після тромбоемболії легеневої артерії (далі - ТЕЛА) або її наслідки: субмасивна або масивна ТЕЛА (обструкція e 30 % судинного русла легень або ТЕЛА потребувала інотропної терапії, або спостерігались ознаки перевантаження правих відділів серця, або ушкодження міокарду - підвищення рівня тропоніна), рецидивна ТЕЛА, посттромбоемболічна легенева гіпертензія II ступеня та вище, формування підгострої та хронічної правошлуночкової недостатності внаслідок перенесеної ТЕЛА, потреба в прийомі антикоагулянтів тривалістю більш як 6 місяців після перенесеної ТЕЛА або імплантації кава-фільтра; легенева артеріальна гіпертензія (включаючи ідіопатичну) із ступенями важкості II - IV ФК. При легеневій артеріальній гіпертензії (крім ідіопатичної) експертне рішення приймається відповідно до основного захворювання. При ідіопатичній легеневій гіпертензії щодо осіб, які оглядаються за графою I, рішення приймається за пунктом "а"; щодо інших осіб - при ступені важкості ідіопатичної легеневої гіпертензії II ФК - за пунктом "б", при ступені важкості I ФК - за пунктом "в". До пункту "б" належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН IIА стадії. Крім того, до пункту "б" належать незалежно від стадії СН: стан після перенесеного інфекційного ендокардиту за умови, що після проведення лікування відсутня активність процесу, вегетації, оперативне лікування успішне (крім встановлення механічного протезу клапана), регургітація на клапані після лікування не вище I ст., СН не вище I ст.; шлуночкові тахікардії (пробіжки 3 - 5 комплексів) без структурних змін серця; ізольовані набуті вади аортального або трикуспідального клапанів (з легким стенозом або недостатністю з регургітацією 2 ступеня); набуті вади (недостатність) мітрального клапана або клапана легеневої артерії, які супроводжуються регургітацією 2 ступеня або за наявності легеневої гіпертензії 2 ступеня; хронічний (рецидивний 2 рази або більше протягом року) або прогресуючий перебіг запальних уражень міокарда, перикарда, перикардіального випоту; надшлуночкові тахікардії; фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі; стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла, який належить до пункту "а"); синдром передчасного збудження шлуночків (преекситації) - Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром укороченого інтервалу P - R(Q) - Клерка-Леві-Критеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за наявності пароксизмальних порушень ритму; набутий синдром подовженого інтервалу Q - T без пароксизмів ШТ; парасистолія; стійка шлуночкова, надшлуночкова екстрасистолія: часта (більше 40/год), алоритмія, поліморфна, парна або рання; двопучкові блокади серця, стійкі за наявності QRS e 0,12 сек.; безсимптомна AV-блокада II ступеня I типу або СА блокада II ст. з тривалістю більше 2000 мс; блокада ніжок пучка Гіса, в поєднанні з AV-блокадами і клінічною симптоматикою; стан після поодинокого епізоду немасивної тромбоемболії легеневої артерії (обструкція < 30 % судинного русла легень, відсутність клінічних ознак, вказаних у пункті "а") без розвитку посттромбоемболічної легеневої гіпертензії II ст. та вище за умови ліквідації причини розвитку ТЕЛА; наслідки оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з'єднання тощо) без рецидивуючих порушень ритму та провідності або за наявності СН I стадії; усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН I стадії; міграція надшлуночкового водія ритму, що фіксується багаторазово на декількох ЕКГ, також протягом добового моніторування ЕКГ як в активний, так і в неактивний період в різний час доби; синдром передчасного збудження шлуночків - Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром укороченого інтервалу P - R(Q) - Клерка-Леві-Критеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за відсутності пароксизмальних порушень серцевого ритму; двопучкові блокади серця неповні або минущі; повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності; вислизаючі комплекси та ритми; пароксизм фібриляції передсердь без структурних змін серця (короткотривалі епізоди ФП > S30 сек. з різними інтервалами R-R); екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова (до 40 ектопічних комплексів за одну годину); безсимптомна синоаурикулярна або AV-блокада I ступеня в активний період; пролапс мітрального або інших клапанів серця, міокардіофіброз, що супроводжуються порушеннями ритму та провідності або СН I стадії, або без таких з регургітацією 2 ступеня. Пролапс клапанів серця з регургітацією повинен підтверджуватися даними доплероехокардіографії. Критерії ступенів регургітації: I - до 2 см, II - 2 - 4 см, III - більше 4 см. Таблиця 7 Класифікація ступенів важкості первинної мітральної регургітації Параметри Легка Помірна Важка 1 2 3 4 Якісні Морфологія МК Нормальна / Ненормальна Нормальна / Ненормальна Патологічна рухомість / Відрив ПМ КДК потоку МР Маленький, центральний Проміжний Дуже великий центральний потік або ексцентричний потік, що стелиться по стінці, з вираженою мозаїчністю, досягає верхньої стінки ЛП Зона конвергенції потоку (а) Немає або маленька Проміжна Велика ПХД спектр МР Блідий параболічний Щільний параболічний Щільний / трикутний Напівкількісні Ширина VC (мм) < 3 3 - 6 e 7 (> 8 для біпланової оцінки) (б) Потік у легеневих венах Переважання систолічної хвилі Зниження систолічної хвилі Реверсія систолічного потоку (в) Діастолічний потік на МК Нормальний або домінує хвиля А(г) Варіабельно Переважає хвиля Е (e 1,5 м/с) (д) VTІМК / VTOAo < 1 1 - 1,4 > 1,4 Кількісні ПЕРО (мм-2) < 20 20 - 29; 30 - 39 (ж) e 40 ОР (мл) < 30 30 - 44; 45 - 59 (ж) e 60 + розміри ЛШ/ЛП / систолічний тиск в ЛА (е) де: а) при ліміті Найквіста 50 - 60 см/с; б) середнє значення вимірів в A4C та A2C позиціях; в) якщо немає інших причин зниження швидкості систолічної хвилі (фібриляція передсердь, підвищений тиск в ЛП); г) звичайні вікові зміни після 50 років або порушення релаксації ЛШ іншої етіології; д) за відсутності інших причин підвищення тиску в ЛП чи мітрального стенозу; е) якщо немає інших причин, розміри ЛП та ЛШ, та тиск в малому колі кровообігу у пацієнтів з легкою МР звичайно нормальні. При гострій важкій МР тиск в ЛА звичайно підвищений, у той час як розмір ЛШ ще лишається нормальним. При хронічній важкій МР ЛШ звичайно дилатований. Прийняті рубіжні значення для незначної дилатації лівих відділів: об'єм ЛП < 36 мл/м-2, КДР ЛШ < 56 мм, індекс КДО ЛШ < 82 мл/м-2, КСР ЛШ < 40 мм, індекс КСО ЛШ < 30 мл/м-2, поперечний розмір ЛП < 39 мм; ж) класифікація ступенів органічної МР включає легку, помірну та важку. Помірна ступінь підрозділяється на "легку помірну" (ПЕРО 20 - 29 мм-2 чи ОР 30 - 45 мл) та "помірно важку" (виражену) (ПЕРО 30 - 39 мм-2 чи ОР 45 - 59 мл). Таблиця 8 Класифікація ступенів важкості легеневої регургітації Параметри Легка Помірна Важка 1 2 3 4 Якісні Морфологія КЛА Нормальна Нормальна/Ненормальна Ненормальна Ширина потоку ЛР в КДК (а) Маленька, довжина звичайно < 10 мм з вузьким витоком Проміжна Велика з широким витоком, може бути короткою за довжиною Зворотний потік в легеневих артеріях Відсутній Відсутній Наявний Спектр потоку ЛР в CW (б) Блідий Щільний (варіабельно) Щільний / швидке сповільнення, раннє припинення Співвідношення легеневого до Ао потоку в PW Нормальне або злегка підвищене Проміжне Значно підвищене Напівкількісні Ширина VC (мм) Не визначена Не визначена Не визначена Час напівзниження тиску РНТ (в) Не визначена Не визначена < 100 Співвідношення ширини потоку Не визначене Не визначене 50 - 65 % Кількісні ПЕРО (см-2) Не визначена Не визначена Не визначена ОР (мл) Не визначений Не визначений Не визначений + розміри ПШ (г) де: а - при ліміті Найквіста 50 - 60 см/с; б - швидке сповільнення не є специфічною ознакою важкої ЛР; в - РНТ скорочується при зростанні тиску в ПШ; г - якщо немає інших причин, розміри ПШ при легкій ЛР звичайно нормальні. При гострій важкій ЛР розміри ПШ часто нормальні. Прийняті порогові значення для легкого збільшення ПШ (розміри отримуються з A4C позиції): середній діаметр ПШ d 33 мм, кінцево-діастолічна площа ПШ d 28 см-2, кінцево-систолічна площа ПШ d 16 см-2, ВЗП ПШ > 32 %. Таблиця 9 Класифікація ступенів важкості тристулкової регургітації Параметри Легка Помірна Важка 1 2 3 4 Якісні Морфологія ТК Нормальна/Ненормальна Нормальна/Ненормальна Ненормальна / Патологічна рухомість / Великий дефект коаптації КДК потоку ТР (а) Маленькій, центральний Проміжний Дуже великий центральний потік або ексцентричний потік, що стелиться по стінці ПХД спектр ТР Блідий параболічний Щільний параболічний Щільний трикутний з дуже раннім піком швидкості (пікова швидкість < 2 м/с при масивній ТР) Напівкількісні Ширина VC (мм) (а) Не визначена < 7 > 7 Радіус PISA (мм) (б) d 5 6 - 9 > 9 Потік в печінкових венах (в) Переважання систолічної хвилі Зниження систолічної хвилі Реверсія систолічного потоку Діастолічний потік на ТК Нормальний Нормальний Переважає хвиля E (e 1 м/с) (г) Кількісні ПЕРО (мм-2) Не визначено Не визначено e 40 ОР (мл) Не визначено Не визначено e 45 + розміри ПШ/ПП/НПВ (д) де: а) при ліміті Найквіста 50 - 60 см/с; б) зниження ліміту Найквіста до значення ~30 см/с; в) якщо немає інших причин зниження швидкості систолічної хвилі (фібриляція передсердь, підвищений тиск в ПП); г) за відсутності інших причин підвищеного тиску в ПП; д) якщо немає інших причин, у пацієнтів з легкою ТР розміри ПШ, ПП та НПВ звичайно нормальні. Кінцево-систолічний індекс ексцентричності ПШ > 2 свідчить на користь важкої ТР. При гострій важкій ТР розміри ПШ часто нормальні. При хронічній важкій ТР ПШ звичайно дилатований. Прийняті рубіжні значення для незначної дилатації правих відділів серця (виміри отримують в A4C позиції): середній поперечний розмір ПШ d 33 мм, кінцево-діастолічна площа (КДП) ПШ d 28 см-2, кінцево-систолічна площа (КСП) ПШ d 16 см-2, фракційна зміна площі (ФЗП) ПШ < 32 %, максимальний об'єм ПП в 2D d 33 мл/м-2. Нормальним вважається діаметр НПВ < 2,1 см. До пункту "в" належать усі некоронарогенні хвороби серця, які не супроводжуються СН та порушеннями серцевого ритму і провідності, визначені в пунктах "а" та "б". Крім того, до пункту "в" належать: стійко компенсовані наслідки захворювань м'яза серця, перикарда, міокардіофіброз без СН; пролапс мітрального, трикуспідального клапанів з регургітацією I ступеня; пролапс клапана легеневої артерії за відсутності легеневої гіпертензії. Особи, які перенесли неревматичні міокардити (більше року після одужання) без переходу в міокардіосклероз за відсутності порушення серцевого ритму та провідності, та особи, які мають функціональну (вагусну) AV-блокаду I ступеня, неповну блокаду правої ніжки пучка Гіса, що не супроводжуються синкопальними станами, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ. Таблиця 10 Критерії клінічних стадій СН Стадія CH Клінічні прояви 6-хвилинний тест-ходьба (дистанція в метрах, яку необхідно пройти за 6 хвилин) Порогова потужність фізичного навантаження за даними тестів з фізичним навантаженням (велоерго-метрія або тредміл) (у Ватах) 1 2 3 4 CH I Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, що з'являються тільки під час підвищеного фізичного навантаження та минають у стані спокою. Першу стадію CH може бути діагностовано за відсутності клінічних симптомів захворювання за умови виявлення при ЕХОКГ-дослідженні зниження фракції викиду не нижче ніж 45 % або в разі виявлення порушення діастолічної функції ЛШ 426 - 550 Чоловіки - 101 - 150 Жінки - 86 - 125 CH II-А Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, що з'являються при помірному фізичному навантаженні та супроводжуються порушенням гемодинаміки у великому або малому колах кровообігу 300 - 425 Чоловіки - 51 - 100 Жінки - 51 - 85 CH II-Б Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, напади стенокардії, що з'являються при незначному фізичному навантаженні і супроводжуються порушеннями гемодинаміки у великому та малому колах кровообігу 150 - 300 Чоловіки та жінки - нижче 51 CH III Скарги на задишку або задуху, серцебиття, втому, напади стенокардії у стані спокою. Мають місце тяжке порушення гемодинаміки в обох колах кровообігу, стійкі зміни обміну речовин та функцій органів, незворотні зміни структури тканин та органів Менше ніж 150 Не проводиться | |||||
| 86. | Стаття 39 | Включено: хвороби, що характеризуються підвищеним кров'яним тиском, І10-І15 (гіпертонічна хвороба, вторинна гіпертензія) | ||||
| а) гіпертонічна хвороба III стадії з незворотніми структурними ураженнями органів-мішеней | Непридатні до військової служби | |||||
| б) гіпертонічна хвороба III стадії без незворотніх структурних уражень органів-мішеней; гіпертонічна хвороба II стадії | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видах забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) гіпертонічна хвороба I стадії | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 87. | Особи з підвищеним артеріальним тиском підлягають обстеженню в закладі охорони здоров'я (установі). Стадія гіпертонічної хвороби встановлюється з урахуванням рівня АТ та наявності об'єктивних ознак ураження органів-мішеней. Експертний діагноз гіпертонічної хвороби формулюється з визначенням її стадії та характеру ураження органів-мішеней. | |||||
| 88. | Таблиця 11 Класифікація ступеня артеріальної гіпертензії за рівнем АТ Категорії Систолічний АТ мм. рт. ст. Діастолічний АТ мм. рт. ст. 1 2 3 АТ Оптимальний Нормальний Високий нормальний < 120 < 130 130 - 139 < 80 < 85 85 - 89 Гіпертензія 1 ступінь (м'яка АГ) 2 ступінь (помірна АГ) 3 ступінь (тяжка АГ) Ізольована систолічна гіпертензія 140 - 159 160 - 170 > 180 d 140 90 - 99 100 - 109 e 110 d 90 До пункту "а" належать: гіпертонічна хвороба III стадії за наявності асоційованих станів, які викликали тяжкі незворотні структурні ураження органів-мішеней; симптоматичні артеріальні гіпертензії за наявності асоційованих станів, які викликали тяжкі незворотні структурні ураження органів-мішеней; симптоматичні артеріальні гіпертензії та гіпертонічна хвороба з підвищенням артеріального тиску 3 ступеня, який не коригується гранично допустимими дозами максимально можливих комбінацій препаратів. Асоційовані клінічні стани: а) інфаркт міокарда; б) СН IІА - III ст.; в) інсульт, хронічна гіпертензивна енцефалопатія III стадії, судинна деменція; г) крововиливи та ексудати в сітківці з набряком диска зорового нерва або без нього; ґ) ниркова недостатність з концентрацією креатиніну в плазмі в чоловіків вище за 133 мкмоль/л (або > 1,5 мг/дл), у жінок - вище за 124 мкмоль/л (або > 1,4 мг/дл), підвищення креатиніну в плазмі мусить бути підтверджене не менш як трьома дослідженнями та тривалістю не менше 30 днів; д) постійна форма фібриляції передсердь; е) розшаровуюча аневризма аорти; є) стеноз магістральний артерій більше 50 %. При III стадії гіпертонічної хвороби є об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней із симптомами з їх боку та порушенням функції. Діагноз гіпертонічної хвороби III стадії за наявності інфаркту міокарда, інсульту або інших ознак III стадії слід встановлювати лише в тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на фоні існуючої тривало гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об'єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофія лівого шлуночка, генералізоване звуження артерій сітківки тощо) та/або документальним підтвердженням наявності у хворого артеріальної гіпертензії до розвитку асоційованих станів. Показники артеріального тиску можуть бути знижені в осіб, які перенесли інфаркт міокарда або інсульт та отримують адекватну гіпотензивну терапію. До пункту "б" належать: гіпертонічна хвороба III стадії за наявності асоційованих станів (транзиторна ішемічна атака, гостра гіпертензивна енцефалопатія; персистуюча та пароксизмальна форма фібриляції передсердь; протеїнурія більше 300 мг за добу) без тяжких незворотніх структурних уражень органів-мішеней; симптоматичні артеріальні гіпертензії з підвищенням артеріального тиску до 2 - 3 ступеня; До цього ж пункту належить гіпертонічна хвороба II стадії. Для II стадії характерні об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції: гіпертрофія лівого шлуночка (за даними ЕКГ (ознака Соколова-Лайона - більше 38 мм, Корнельський добуток (сума амплітуд зубця S (V3) та R (aVL) х тривалість (мс) комплексу QRS (aVL) у мм х мс - більше ніж 2440), ЕХО-КГ (індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ) для чоловіків - більше 115 г/м-2, для жінок - більше 95 г/м-2), рентгенографії), або генералізоване звуження артерій сітківки, або УЗД-ознаки потовщення інтима-медії сонної артерії > 0,9 мм, або наявність атеросклеротичної бляшки, або наявність мікроальбумінурії (30 - 300 мг/добу), або відношення альбумін - креатинін у сечі для чоловіків рівне або більше за 22 мг/г (2,5 мг/ммоль), для жінок - рівне або більше за 31 мг/г (3,5 мг/ммоль) та/або невелике збільшення концентрації креатиніну в плазмі (для чоловіків - 115 - 133 мкмоль/л (1,3 - 1,5 мг/дл), для жінок - 107 - 124 мкмоль/л (1,2 - 1,4 мг/дл), або зниження швидкості клубочкової фільтрації (< 60 мл/хв/1,73 м-2) чи кліренс креатиніну (< 60 мл/хв), або швидкість каротидно-стегнової пульсової хвилі більше 12 м/с, або ступнево-плечовий індекс кров'яного тиску менше 0,9. У разі формулювання діагнозу гіпертонічної хвороби II стадії необхідно вказати, на підставі чого встановлюється II стадія захворювання (наявність гіпертрофії лівого шлуночка, звуження артерій сітківки тощо). У хворих з протеїнурією в діагнозі слід вказати на наявність гіпертензивного ураження нирок (якщо відсутня інша причина протеїнурії). До пункту "в" належить гіпертонічна хвороба I стадії з підвищеними показниками артеріального тиску (у спокої: систолічного - 140 мм. рт. ст. та вище, діастолічного - 90 мм. рт. ст. та вище). При I стадії об'єктивні ознаки органічних ушкоджень органів-мішеней та асоційовані клінічні стани відсутні. Для діагнозу артеріальної гіпертензії в осіб старше 18 років рекомендовано однаково застосовувати показники як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску. При цьому діагноз повинен засновуватися на результатах багаторазових вимірювань (не менше 2 разів через 1 - 2 хв) артеріального тиску в положенні сидячи під час декількох візитів до лікаря. Таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях артеріального тиску (не менше ніж 2 - 3 рази в різні дні протягом 3 - 4 тижнів). Спонтанна нормалізація тиску можлива (під час відпочинку, перебування у відпустці тощо), але вона нетривала, настає повільно. У кожному випадку гіпертонічної хвороби проводиться диференційна діагностика із симптоматичними гіпертензіями. Медичний огляд ВЛК особам із симптоматичною АГ проводиться також за основним захворюванням. | |||||
| 89. | Стаття 40 | Включено: ішемічна хвороба серця І20-І25 (усі форми стенокардії, гострий та повторний інфаркт міокарда, їх ускладнення); хронічна ішемічна хвороба серця (атеросклеротична хвороба серця, аневризма серця, коронарної артерії, наслідки хірургічних втручань на судинах серця, імплантації штучного водія ритму та інші, що супроводжуються серцевою недостатністю) | ||||
| а) із серцевою недостатністю II-Б - III стадій | Непридатні до військової служби | |||||
| б) із серцевою недостатністю II-А стадії | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видах забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) із серцевою недостатністю I стадії | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 90. | Наявність IXС повинна бути підтверджена інструментальними та лабораторними методами обстеження (обов'язкові: ЕКГ у спокої та з навантажувальними пробами, ЕХО-КГ, визначення ліпідного спектра; додаткові - холтерівське моніторування ЕКГ, навантажувальні тести з ЕХО-КГ-контролем, коронароангіографія тощо). Визначення стадії СН та важкості, стійкості порушень серцевого ритму та провідності викладено у статті 38. До пункту "а" належать захворювання серця і судин: стенокардія напруги III - IV функціональних класів; аневризма серця, великовогнищевий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфаркту міокарда незалежно від стадії СН або порушень ритму та провідності; поєднання стенокардії напруги ФК II із СН IІА стадії та вище; стани після аортокоронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності стенокардії II ФК та вище або СН IІА стадії та вище; стани після імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з'єднання тощо) за наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності або СН вище за IІА стадію; раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності; шлуночкові тахікардії (три чи більше послідовних шлуночкових комплексів із частотою більше ніж 100 за хв); стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла (постійна, стійка синусова брадикардія із ЧСС < 50/хв та/або відсутність зростання ЧСС понад 90/хв під час фізичних навантажень, паузи ритму > 3 с в активний період доби внаслідок СА-блокади / зупинки синусового вузла, постійні або інтермітивні симптомні періоди вислизаючих ритмів, синдром брадитахікардії), які супроводжувалися синкопальним станом; синоаурикулярна або AV-блокада III ступеня; стійка, резистентна до лікування синоаурикулярна або AV-блокада II ступеня, яка супроводжується паузами тривалістю понад 2,5 - 3 с, що вважається загрозливим щодо виникнення нападів Морганьї-Адамса-Стокса, СН IІА та вище або синкопальними станами; трьохпучкова блокада серця; синдром Фредеріка; набутий синдром подовженого інтервалу Q - T із синкопальними станами; будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувалися синдромом Морганьї-Адамса-Стокса; фібриляція або тріпотіння передсердь постійні; безбольова ішемія міокарда, яка виникає при навантаженні до 75 Вт. До пункту "б" належать: стенокардія напруги II функціонального класу; вазоспастична стенокардія; надшлуночкові тахікардії; фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі; стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла); набутий синдром подовженого інтервалу Q - T без синкопальних станів; стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій; безбольова ішемія міокарда, яка виникає при навантаженні до 75 - 100 Вт; дифузний кардіосклероз після дрібновогнищевого інфаркту міокарда, що супроводжується порушеннями серцевого ритму та провідності, серцевою недостатністю або стенокардією; стійка шлуночкова екстрасистолія: часта (більше 40/год), алоритмія, поліморфна, парна або рання; парасистолія; двопучкові блокади серця, стійкі, за наявності QRS e 0,12 сек; безсимптомна AV-блокада II ступеня I типу; блокада ніжок пучка Гіса, в поєднанні з AV-блокадами і клінічною симптоматикою. До пункту "в" належить: стенокардія напруги I функціонального класу; безбольова ішемія міокарда, яка виникає при навантаженні 125 Вт і більше; дифузний кардіосклероз після дрібновогнищевого інфаркту міокарда, що не супроводжується серцевою недостатністю I ст. або стенокардією I ФК; стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій без серцевої недостатності; безсимптомна синоаурикулярна або AV-блокада I ступеня; повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності або в поєднанні з AV-блокадою I ступеня за відсутності клінічної симптоматики; стійка міграція надшлуночкового водія ритму; двопучкові блокади серця неповні або минучі; вислизаючі комплекси та ритми; екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова (до 30 ектопічних комплексів за одну годину). Функціональні класи стабільної стенокардії визначаються вираженістю симптомів та підтверджуються за допомогою навантажувальних проб. Характеристика функціональних класів: I функціональний клас - звичайна діяльність не спричиняє стенокардії. Стенокардія виникає лише при посиленому, швидкому або тривалому навантаженні. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 125 Вт та більше; II функціональний клас - незначне обмеження звичної діяльності. Стенокардія виникає під час ходьби або швидкого підйому сходами, під час ходьби вгору або навантаження після їжі, у прохолодну погоду, при емоційному перевантаженні або тільки протягом перших декількох годин після пробудження. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 75 - 100 Вт; III функціональний клас - значне обмеження звичайної фізичної активності. Стенокардія виникає при проходженні 1 - 2 кварталів (100 - 200 метрів) по рівній поверхні або при підйомі на один поверх сходами з нормальною швидкістю за нормальних умов. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 50 - 75 Вт; IV функціональний клас - неспроможність виконувати будь-яке фізичне навантаження без дискомфорту або стенокардія спокою. Нечасті напади стенокардії у стані спокою не є обов'язковою підставою для віднесення хворого до IV функціонального класу. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 25 Вт та нижче. Таблиця 12 Характеристика функціональних класів Показники Функціональний клас I II III IV Метаболічні одиниці (МЕТ) 7,0 та більше 4,0 - 6,9 2,0 - 3,9 Нижче 2,0 Подвійний добуток (умов. од.) 278 та більше 218 - 277 151 - 217 Нижче 150 Потужність останнього ступеня навантаження (Вт) 125 та більше 75 - 100 50 - 75 25 або ВЕМ протипоказана | |||||
| 91. | Стаття 41 | Включено: цереброваскулярні хвороби I60 - I69 (субарахноїдальний, внутрішньошлуночковий, внутрішньочерепний (нетравматичний) крововилив, G45 транзиторні церебральні ішемічні напади і споріднені з ними синдроми, інфаркт головного мозку, інсульт (геморагічний, ішемічний), його наслідки, закупорка, стеноз, емболія, тромбоз, аневризма прецеребральних, базилярної, сонної, хребтової артерій; церебральний атеросклероз, гіпертензивна енцефалопатія, наслідки хірургічних втручань) | ||||
| а) із значними порушеннями функцій | Непридатні до військової служби | |||||
| б) з помірними порушеннями функцій | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) з незначними порушеннями функцій | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 92. | До пункту "а" належать: стійкі виражені випадіння функцій нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спінального кровообігу, при дисциркуляторній енцефалопатії III стадії на фоні церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету (глибокий геміпарез, монопарез, тетрапарез, парапарез, синдром паркінсонізму, псевдобульбарний синдром з порушенням акту ковтання, атаксія, виражена моторна, сенсорна або змішані форми афазії, агнозія, апраксія, геміанопсія, часті епілептичні напади (4 та більше разів на рік) внаслідок судинного ураження головного мозку, психоорганічний синдром, порушення функції тазових органів); ураження черепно-мозкових нервів із значним порушенням функції; порушення діяльності ЦНС, які призводять до значних розладів сенсорних систем (порушення слуху, зору, нюху, смаку, відчуття рівноваги), голосоутворення і мовлення; наявність аневризм, артеріовенозних мальформацій судин головного та спинного мозку незалежно від ступеня порушення кровообігу. До пункту "б" належать: помірно виражені випадіння функцій нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спінального кровообігу, а також при дисциркуляторній енцефалопатії II стадії на фоні церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету (легкий геміпарез, монопарез, тетрапарез, парапарез, аміостатичний синдром, пірамідна недостатність, дискоординаторні розлади, церебрастенічний синдром); перенесена транзиторна ішемічна атака, що підтверджена медичними документами, у тому числі стаціонарним лікуванням, яка сталася на фоні гемодинамічно значущого стенозу більше 50 % екстракраніальних артерій, що підтверджено під час МСКТ-ангіографії або церебральної ангіографії за неможливості оперативного лікування або відмови від нього; наявність аневризм, артеріовенозних мальформацій судин головного та спинного мозку, які виявлені без порушення мозкового кровообігу за неможливості оперативного лікування або відмови від нього. До пункту "в" належать легкі стійкі органічні ураження нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спінального кровообігу, а також при дисциркуляторній енцефалопатії I стадії на фоні церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету (псевдоастенічний, вестибуло-атактичний, кохлеарний синдроми, пожвавлення сухожилкових рефлексів, анізорефлексія, асиметрія обличчя, недостатність конвергенції, симптоми орального автоматизму). Особи після вперше перенесеного транзиторного ішемічного нападу при повному відновленні функцій ЦНС оглядаються за статтею 44 Розкладу хвороб. Під час оцінювання придатності до військової служби осіб, оперованих з приводу аневризми судин головного мозку, інших судинних уражень головного та спинного мозку, ураховуються радикальність операції, її ефективність, динаміка відновлення порушених функцій. За наслідками оперативного втручання особи, оглянуті за графами I - III Розкладу хвороб, оглядаються за пунктами "а", "б" чи "в" цієї статті. | |||||
| 93. | Стаття 42 | Включено: хвороби артерій, артеріол та капілярів I70 - I79 (атеросклероз аорти, ниркової артерії, артерій кінцівок, генералізований атеросклероз; стеноз або аневризма, розширення або розшарування аорти та інших артерій; стенозуючий атеросклероз брахіоцефальних артерій; емболія і тромбоз аорти та інших артерій; хвороби периферичних судин (синдром Рейно, облітеруючий тромбангіїт)); набутий артеріовенозний свищ, спадкова гемолітична телеангіектазія, непухлинний невус; хвороби вен, лімфатичних судин та вузлів I80 - I89 (флебіт, тромбофлебіт, тромбоз ворітної вени, емболія та тромбоз інших вен; варикозне розширення вен нижніх кінцівок; варикозне розширення вен стравоходу, мошонки, яєчка, тазу, постфлебітичний синдром; неспецифічний лімфаденіт, наслідки хірургічних втручань) | ||||
| а) із значними та помірними порушеннями кровообігу та функцій | Непридатні до військової служби | |||||
| б) з незначними порушеннями кровообігу та функцій; за наявності об'єктивних даних без порушень кровообігу та функцій | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 94. | За наявності показань громадянам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. При незадовільних результатах лікування або відмові від нього придатність до військової служби визначається залежно від вираженості патологічного процесу. До пункту "а" належать: артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних та периферичних судин незалежно від ступеня порушення кровообігу; оклюзія та стеноз більше 75 % брахіоцефальних артерій, що підтверджено об'єктивними методами обстеження; стеноз 55 % і більше брахіоцефальних артерій відносно здорової ділянки артерії з наявністю гіпоехогенної нестабільної бляшки, виразкоутворення атеросклеротичної бляшки, наявністю в анамнезі транзиторних ішемічних атак або гострих порушень мозкового кровообігу; облітеруючий атеросклероз, ендартеріїт, тромбангіїт та аортоартеріїт з помірним та значним порушенням кровообігу кінцівок (тяжка переміжна кульгавість до 200 м, біль спокою та гангренозно-некротична стадія), що відповідає IІБ, IIІА, IIІБ та IV стадіям ішемії нижніх кінцівок за модифікованою клінічною класифікацією Fontaine (Second European Consensus Document, 1991); атеросклероз черевного відділу аорти з частковою або повною облітерацією просвіту її вісцеральних гілок, ниркових артерій, здухвинних артерій з різкими порушеннями функцій органів та дистального кровообігу; постромботична хвороба нижньої, верхньої порожнистої та ворітної вен незалежно від ступеня порушення кровообігу; посттромботична і варикозна хвороба нижніх кінцівок, індуративно-виразкова форма з хронічною венозною недостатністю C4 - C6 (згідно з міжнародною клінічною класифікацією СЕАР від 2004 року з доповненнями F. Lurie та M. Passman 2020 року, а саме недостатність клапанів глибоких, підшкірних та комунікантних вен з наявністю постійного набряку, гіперпігментації, екземи та витончення шкіри, індурації, дерматиту, активних виразок та виразок, що загоїлись); наявність імплантованого кава-фільтра; слоновість III - IV ступеня; наслідки реконструктивних операцій на великих магістральних судинах (висхідна, грудна та черевна аорта, здухвинні (клубові) артерії, гілки дуги аорти, ворітна або порожниста вена) з приводу захворювань та поранень незалежно від ступеня порушення кровообігу; втрата кінцівки внаслідок поранень та захворювань магістральних та периферичних судин; наслідки реконструктивних операцій на периферичних судинах (стегнова, підколінна артерія та вена, задня та передня артерії гомілки та глибокі вени гомілки, пахвинна, плечова артерія та вена, променева та ліктьова артерія, глибокі вени передпліччя) за наявності вираженого та помірного порушення кровообігу і при прогресуючому перебігу захворювання. До пункту "б" належать: стеноз до 55 % брахіоцефальних артерій відносно здорової ділянки артерії з наявністю гіперехогенної стабільної бляшки; поранення та атеросклероз брахіоцефальних артерій без та з незначним порушенням кровообігу; облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт і атеросклероз судин нижніх кінцівок I - II А стадії (переміжна кульгавість, яка виникає на відстані більше 200 м) згідно з модифікованою клінічною класифікацією Fontaine (Second European Consensus Document, 1991), з незначним та без порушення кровообігу; варикозна хвороба нижніх кінцівок з ознаками венозної недостатності, з незначним та без порушення кровообігу, що відповідають C1 - C3 (згідно з міжнародною клінічною класифікацією СЕАР від 2004 року з доповненнями F. Lurie та M. Passman 2020 року, а саме набряклість стоп та гомілок, яка зникає повністю за час нічного відпочинку, свербіння, телеангіоектазії та ратикулярні вени); слоновість I - II ступеня; варикозне розширення вен сім'яного канатика I - II стадії; наслідки реконструктивних операцій на периферичних судинах з приводу поранень та захворювань (стегнова, підколінна артерія та вена, задня та передня артерії гомілки та глибокі вени гомілки, пахвинна, плечова артерії та вени, променева та ліктьова артерії, глибокі вени передпліччя) за відсутності або наявності незначного порушення кровообігу і без прогресуючого перебігу захворювання. Діагноз захворювань та наслідків пошкоджень судин повинен відображати стадію процесу та ступінь функціональних порушень. Постанова приймається після клінічного обстеження із застосуванням методів, що дають об'єктивні показники (ультразвукове дуплексне ангіосканування судин, реовазографія з нітрогліцериновою пробою, ангіо-, флебо-, лімфографією, МСКТ-ангіографією тощо). Ультразвукове дуплексне ангіосканування судин має виконуватись з визначенням таких показників, як тип та швидкість кровотоку в артерії, вимірювання діаметру просвіту артерії при її стенозі, визначення кісточково-плечового індексу, визначення спроможності клапанного апарату глибоких та поверхневих вен з визначенням тривалості рефлюксу та ступеня реканалізації при тромбозі. | |||||
| 95. | Стаття 43 | Включено: усі форми геморою І84 | ||||
| а) із частими загостреннями та вторинною анемією | Непридатні до військової служби | |||||
| б) з випадінням вузлів II, III стадій | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) з рідкими загостреннями при успішному лікуванні | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 96. | За наявності показань військовослужбовцям пропонується хірургічне або консервативне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами "а", "б" або "в" залежно від вираженості вторинної анемії, частоти загострень та стадії випадіння гемороїдальних вузлів. До частих загострень геморою належать випадки, коли оглянутий перебуває 2 - 3 рази на рік на стаціонарному лікуванні з довгими (1 місяць і більше) термінами госпіталізації з приводу кровотечі, тромбозу, запалення або випадіння гемороїдальних вузлів II - III ступенів, а також коли захворювання ускладнюється повторними кровотечами, що потребують стаціонарного лікування. | |||||
| 97. | Стаття 44 | Стани після перенесених гострих, загострення хронічних хвороб системи кровообігу або хірургічного лікування | Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов'язків | |||
| 98. | Передбачає стани після перенесених гострих запальних уражень серця (перикардит, міокардит, ендокардит, ревматизм), метаболічної кардіоміопатії, гострих форм ІХС (інфаркт, нестабільна стенокардія), гіпертонічних криз, тромбоемболії легеневої артерії, травм серця, операцій реваскуляризації, операцій на клапанному апараті серця, імплантації стимуляторів, кардіовертерів, хірургічного лікування аритмій, захворювань магістральних артерій або вен, стану після гострого порушення мозкового кровообігу за умови порушень функцій тимчасового характеру. Громадяни, які приймаються на військову службу за контрактом, вступають до ВВНЗ, визнаються тимчасово непридатними. Військовослужбовці, які оглядаються за графами II - III Розкладу хвороб з приводу вищезазначених станів, направляються на реабілітаційне лікування, після завершення якого, за потреби, приймається постанова про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою. Військовослужбовцям, які оглядаються за графами II - III Розкладу хвороб, після загострення хронічної ІХС (тривалі напади стенокардії, минущі порушення серцевого ритму та провідності, минущі форми серцевої недостатності), гіпертонічної хвороби (стан після гіпертензивних кризів), проведення електроімпульсної терапії для лікування аритмій серця надається звільнення від виконання службових обов'язків. | |||||
| Хвороби органів дихання (J00 - J99), їх наслідки | ||||||
| 99. | Стаття 45 | Включено: хвороби верхніх дихальних шляхів J00 - J39 (викривлення носової перетинки, поліпи порожнин носа, ларингіт, ларинготрахеїт, хронічний синусит, озена, хронічні хвороби мигдаликів) J38 хвороби голосових складок і гортані | ||||
| а) озена; стенози гортані; парези і паралічі гортані із значним порушенням функції голосоутворення та дихання; тяжка форма спастичної дисфонії | Непридатні до військової служби | |||||
| б) поліпозні, гнійні синусити; парези та паралічі гортані з помірним порушенням функції голосоутворення та дихання; спастична дисфонія середньої тяжкості; стійкий розлад барофункції вуха або навколоносових пазух, а також викривлення носової перетинки з порушенням носового дихання | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) негнійні синусити; хронічний декомпенсований тонзиліт | Придатні | |||||
| 100. | До пункту "а" належать озена; стенози гортані; парези і паралічі гортані із значним порушенням функції голосоутворення та дихання; тяжка форма спастичної дисфонії. Діагноз встановлюється в закладах охорони здоров'я (установах) з використанням інструментальних методів обстеження. Стенози гортані призводять до дихальної недостатності, гіпоксії і тяжкого стану пацієнтів. Парези і паралічі гортані та тяжка спастична дисфонія призводять до дихальної недостатності різного ступеня і значного порушення голосоутворення. Спастична дисфонія має ремітуючий перебіг, виникнення і тривалість фази погіршення не піддається надійному прогнозуванню. Тяжка спастична дисфонія практично не має тривалих періодів ремісії. Пацієнти із стенозами, парезами та паралічами гортані, тяжкою спастичною дисфонією не можуть виконувати фізичні навантаження, є ризик задухи. До пункту "б" належать гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без ускладнень, які протікають з частими (не менше 2 разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом; парези і паралічі гортані з помірним порушенням функції голосоутворення та дихання; середня форма спастичної дисфонії. До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання навколоносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов'язаних із втратою працездатності; хронічний декомпенсований тонзиліт. Діагноз встановлюється в закладах охорони здоров'я (установах) з використанням інструментальних методів обстеження. Під час огляду військовослужбовців, які страждають на хронічний гнійний синусит, ураховуються перебіг захворювання, частота загострення не менше 2 разів на рік та безуспішність лікування у стаціонарних умовах. Діагноз хронічного гнійного захворювання навколоносових пазух (придаткові пазухи носа) повинен бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), даними ендоскопії порожнини носа, комп'ютерної томограми навколоносових пазух (ННП), рентгенографією пазух у двох проєкціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того, діагностичною пункцією. Викривлення носової перетинки, за умови вільного носового дихання, залишкові явища після операції, не є перешкодою для навчання у ВВНЗ, як і пристінне потовщання слизової оболонки верхньощелепних пазух, зниження пневматизації на комп'ютерній томограмі або рентгенограмі, якщо під час діагностичної пункції не одержано патологічного вмісту та збережена прохідність верхньощелепної пазухи. Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти одну із форм хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (від 2 разів на рік), втягненням у запальний процес білямигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів та наявністю патологічного вмісту в лакунах мигдаликів. При декомпенсованому тонзиліті пропонується хірургічне лікування. Інші форми хронічного тонзиліту не дають підстав для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ, військових ліцеях. Стійкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних інструментальних досліджень. Найбільш достовірні дані одержуються після додаткового функціонального обстеження в барокамері (рекомпресійній камері). Порушення барофункції навколоносових пазух встановлюється на підставі скарг обстежуваного, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування в барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним обстеженнями навколоносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик. | |||||
| 101. | Стаття 46 | Включено: хронічні хвороби нижніх дихальних шляхів J40 - J44, J47 (хронічний бронхіт, емфізема, хронічна обструктивна хвороба легенів, бронхоектатична хвороба); хвороби легенів, спричинені зовнішніми агентами, інтерстиціальні хвороби легень J60 - J84 (пневмоконіози, хронічні пневмоніти, ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт, легеневий альвеолярний протеїноз, гемосидероз та інші дисеміновані захворювання легень); хронічні гнійні та некротичні хвороби, хвороби плеври, інші хвороби органів дихання J85 - J99 (абсцес легені та середостіння, піоторакс та інші) | ||||
| а) із значними порушеннями функції зовнішнього дихання | Непридатні до військової служби | |||||
| б) з помірними порушеннями функції зовнішнього дихання | Придатні до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видах забезпечення, охорони | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| в) з незначними порушеннями функції зовнішнього дихання; за наявності об'єктивних даних без порушень функції зовнішнього дихання | Придатні | Непридатні до служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення | ||||
| 102. | За цією статтею оглядаються особи із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ); бронхоектатичною хворобою; інтерстиційними захворюваннями легень (ідіопатичний легеневий фіброз, підгострий та хронічний перебіг гіперсенситивного пневмоніту, легеневий альвеолярний протеїноз, гемосидероз, гістіоцитоз-X тощо); пневмоконіозами; хворобами плеври (фіброторакс, плевральні злуки, бляшки тощо); наслідками гострих захворювань легень із згадкою про фіброз; синдромом альвеолярної гіповентиляції легень у хворих з ожирінням. Ступінь придатності визначається за пунктами "а", "б" або "в" залежно від ступеня порушень функції зовнішнього дихання (ФЗД). Ступінь порушення ФЗД та інші інструментальні показники для прийняття експертного рішення визначаються поза загостренням захворювання | |||||
| 103. | Таблиця 13 Показники оцінки функції зовнішнього дихання Показники Норма Ступені порушення функції зовнішнього дихання незначний помірний значний 1 2 3 4 5 Клінічні Задишка при раніше звичних фізичних навантаженнях та під час загострень Задишка при виконанні незначних фізичних навантажень, повторні загострення, що погіршують якість життя хворого Задишка в стані спокою, ознаки хронічної правошлуночкової недостатності Інструментальні PaO2, мм. рт. ст. < 60 PaCO2, мм. рт. ст. > 45 SaO2, % < 90 ФЗД Життєва ємність легень (ЖЄЛ) у відсотках належної величини > 85 84 - 70 69 - 50 < 50 Максимальна вентиляція легень (МВЛ) у відсотках належної величини > 75 74 - 55 54 - 35 < 35 Обсяг форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) у відсотках належної величини > 80 79 - 50 49 - 30 < 30 Оцінка функціонального стану апарату зовнішнього дихання проводиться поза загостренням захворювань за допомогою спірометрії. Під час оцінки ФЗД у разі ХОЗЛ слід орієнтуватися передусім на показник ОФВ1. Також для цих захворювань характерне співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ менше 70 %. Діагноз ХОЗЛ (хронічного бронхіту чи емфіземи легень) для молодих людей віком до 30 років є винятком. У таких хворих перш за все при обстеженні необхідно виключити інші найчастіші причини хронічного кашлю: бронхіальну астму, гастроезофагеальний рефлюкс або захворювання верхніх дихальних шляхів тощо. Якщо все-таки в молодих людей буде наявний симптомокомплекс ХОЗЛ (клініко-функціональна картина незворотної бронхообструкції), обов'язковим є виключення вроджених його причин, таких як дефіцит альфа 1-антитрипсину, муковісцидоз чи вроджені вади розвитку легень. Під час оцінювання ФЗД при бронхоектатичній хворобі, хворобах легень, спричинених зовнішніми агентами (пневмоконіози, хронічні пневмоніти), інтерстиціальних (дисемінованих) хворобах легень (ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт, легеневий альвеолярний протеїноз, гемосідероз, гістіоцитоз-X та інші дисеміновані захворювання легень), хронічних гнійних та некротичних хворобах (абсцес легені та середостіння, піоторакс), наслідках гострих неспецифічних хвороб органів дихання або хірургічного лікування у вигляді обмеженого пневмосклерозу, плевродіафрагмальних чи плеврокостальних шварт (злук) слід орієнтуватися насамперед на показники ЖЄЛ, PaO2, SaO2 та МВЛ. | |||||