Про затвердження Положення про організацію роботи санаторно-курортних закладів Збройних Сил України

Відповідно до Законів України "Основи законодавства України про охорону здоров’я", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про протидію захворюванню на туберкульоз", "Про жертви нацистських переслідувань" та постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 446 "Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб і членів їх сімей" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про організацію роботи санаторно-курортних закладів Збройних Сил України, що додається.

2. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Це Положення визначає особливості організації роботи санаторно-курортних закладів Збройних Сил України та повноваження посадових осіб медичної служби.

1.2. У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

військове майно - це державне майно зі спеціальним статусом, особливості якого та повноваження щодо управління яким регулюються Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", а також іншими актами законодавства з питань управління військовим майном;

клінічний протокол - уніфікований документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність;

невідкладна медична допомога - комплекс діагностичних, лікувальних і евакуаційних заходів, які невідкладно виконуються хворому (постраждалому) при гострих захворюваннях (травмі, отруєнні) з метою відновлення і підтримання життєво важливих функцій організму, попередження розвитку загрозливих для життя ускладнень;

санаторно-курортна допомога - це система медичних, організаційних та соціально-економічних заходів, направлених на забезпечення обґрунтованої потреби в санаторно-курортному лікуванні та оздоровленні;

санаторно-курортна путівка - документ, що дає право на розміщення особи в санаторії та отримання санаторно-курортного лікування;

санаторно-курортне лікування - комплекс лікувальних факторів, які застосовують у санаторіях. До них відносяться застосування фізичних методів лікування, санаторний режим, дієтотерапія, лікувальна фізкультура, психотерапія, фармакотерапія, а також деякі інші види медичних послуг (стоматологічні, косметологічні) тощо;

фізичні методи лікування - природні курортні фактори, преформовані фізичні фактори, лікувальна фізкультура, які широко застосовуються в санаторіях з лікувальною та профілактичною метою;

фізіотерапія - галузь медицини, яка застосовує з лікувальною та оздоровчою метою науково обґрунтовані методики застосування природних курортних факторів та преформованих фізичних факторів;

центр медичної реабілітації та санаторного лікування (санаторій) - основний тип лікувально-профілактичних закладів, де широко застосовують природні курортні фактори, преформовані (штучно змінені) фізичні фактори, санаторний режим, лікувальну фізкультуру, дієтотерапію, фармакотерапію, а також певний рівень культурного дозвілля.

1.3. Центри медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування (санаторії) (далі - санаторно-курортні заклади) є закладами охорони здоров’я Збройних Сил України, що забезпечують надання послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних, лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, води лиманів та озер, природних комплексів зі сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування в умовах спеціально організованого режиму.

1.4. У своїй діяльності санаторно-курортні заклади керуються Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров’я України та цим Положенням.

1.5. Кожному санаторно-курортному закладу залежно від географічного місця розташування, наявності природних лікувальних факторів, стану лікувально-діагностичної та матеріально-технічної бази Командуванням Медичних сил Збройних Сил України визначається медичний профіль.

Санаторно-курортні заклади можуть бути однопрофільними - для хворих з однорідними захворюваннями та багатопрофільними (з двома або більше спеціалізованими відділеннями).

1.6. Для лікування хворих вузького профілю створюються спеціалізовані санаторно-курортні заклади для лікування захворювань органів кровообігу, травлення, обміну речовин, хвороб нервової системи, опорно-рухового апарату, органів дихання нетуберкульозного характеру, жіночої статевої системи, шкіри, нирок, сечовивідних шляхів тощо.

Хворі на туберкульоз направляються у відповідні санаторно-курортні заклади, спеціалізація яких залежить від форми, стадії та локалізації туберкульозного процесу.

1.7. У структурі окремих санаторно-курортних закладів за наявності відповідної матеріально-технічної бази можуть утворюватися відділення для лікування хворих на бронхіальну астму, глаукому і цукровий діабет, з наслідками травм і захворювань спинного мозку, облітеруючими захворюваннями периферичних судин кінцівок, а також з деякими професійними захворюваннями (силікоз, вібраційна хвороба) тощо.

1.8. З метою удосконалення системи відновлювального лікування (медичної реабілітації) у санаторно-курортних закладах утворюються реабілітаційні відділення для хворих різного профілю.

Реабілітаційні відділення мають певну спеціалізацію: для лікування хворих, які перенесли інфаркт міокарда, страждають від нестабільної стенокардії, хронічних захворювань органів дихання, глаукоми на фоні цукрового діабету, для лікування осіб, які перенесли вірусні гепатити, мозкові інсульти, оперативні втручання на органах травлення, магістральних судинах серця, з наслідками опіків, вогнепальних та мінно-вибухових травм, патологією вагітності тощо.

1.9. Роз’яснення з питань застосування норм цього Положення та інших нормативно-правових актів з питань санаторно-курортного забезпечення надаються командувачем Медичних сил Збройних Сил України та іншими посадовими особами в межах їхньої компетенції відповідно до законодавства України.

2.1. Санаторно-курортні заклади Збройних Сил України є юридичними особами публічного права.

2.2. Правовий статус юридичної особи санаторно-курортні заклади набувають після внесення в установленому порядку до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

2.3. Санаторно-курортні заклади Збройних Сил України за своїм статусом є бюджетними установами та належать до військових частин.

2.4. До санаторно-курортних закладів також належать державні підприємства, які мають статус державних комерційних підприємств Міністерства оборони України та відносяться до прибуткових та підприємницьких організацій.

2.5. Санаторно-курортні заклади мають: печатки з відтворенням малого Державного Герба України та своїм найменуванням, інші необхідні для здійснення своєї діяльності печатки, штампи, бланки з емблемою; самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України.

2.6. Санаторно-курортні заклади здійснюють (у межах своєї компетенції) заходи щодо розвідки, обліку раціонального використання та охорони родовищ мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей, озокериту, ропи лиманів та озер, лікувальних ресурсів на прилеглій території курорта відповідно до вимог законодавства.

2.7. Санаторно-курортні заклади беруть участь у виконанні заходів і робіт для визначення та узгодження меж округу і зон, санітарної охорони родовищ природних лікувальних ресурсів у встановленому порядку.

2.8. Разом з установами державної санітарно-епідемічної служби санаторно-курортні заклади розробляють заходи для поліпшення благоустрою та санітарного стану курортів.

2.9. Санаторно-курортні заклади можуть від свого імені укладати договори (угоди) та здійснювати інші дії згідно з чинним законодавством.

2.10. Основними завданнями санаторно-курортних закладів є:

забезпечення санаторно-курортного лікування відповідно до сучасних вимог медичної науки, методик комплексної терапії відновлювального лікування та ефективного використання наявної матеріальної бази закладу;

проведення комплексного і повноцінного лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань з максимальним використанням природних лікувальних ресурсів, традиційних та нетрадиційних методів відновного лікування з метою закріплення результатів, досягнутих на госпітальному етапі, ліквідації залишкових явищ оперативних втручань, травм, скорочення періоду відновлення порушених функцій та запобігання переходу патологічного процесу у хронічний перебіг:

військовослужбовців, ветеранів військової служби, переведених із військових госпіталів після тяжких захворювань і травм, згідно з рішенням військово-лікарської комісії;

військовослужбовців після виконання миротворчих місій у складі військових контингентів під егідою Організації Об’єднаних Націй, інших систем колективної безпеки;

санаторно-курортне лікування хворих з хронічними захворюваннями згідно з медичними показаннями;

забезпечення профілактичного відпочинку і лікування льотного складу, підводників, інших військовослужбовців, робота яких пов’язана з особливими умовами і систематичним впливом несприятливих факторів військової праці;

забезпечення спеціального тренування і спеціальної підготовки льотного складу авіації Збройних Сил України та спеціальних підрозділів Військово-Морських Сил Збройних Сил України;

організація сімейного відпочинку військовослужбовців з дітьми;

розроблення і впровадження в установленому порядку нових ефективних методик діагностики та лікування;

активна співпраця з профільними науково-дослідними інститутами, виконання науково-практичних робіт з питань розроблення та впровадження нових ефективних методів лікування;

проведення санітарно-просвітницької роботи серед пацієнтів та обслуговуючого персоналу;

вжиття заходів для підвищення кваліфікації медичного та обслуговуючого персоналу;

зміцнення матеріально-технічної бази санаторно-курортних закладів, підвищення рівня сервісного обслуговування;

надання пропозицій щодо розробки проектів медико-економічних і правових основ функціонування санаторно-курортних закладів для ефективного використання їх медичних і немедичних ресурсів;

надання пропозицій з удосконалення організаційно-штатної структури санаторно-курортних закладів та нормативів їх ресурсного забезпечення;

надання медичних послуг у встановленому законодавством порядку.

2.11. Діяльність, яка потребує спеціального дозволу (ліцензії), здійснюється центрами медичної реабілітації та санаторного лікування (санаторіями) після отримання відповідного дозволу (ліцензії) у встановленому законодавством порядку.

2.12. За санаторно-курортними закладами з метою забезпечення діяльності у встановленому законодавством порядку закріплюється на праві оперативного управління військове майно. Санаторно-курортні заклади використовують закріплене за ними майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

2.13. Санаторно-курортні заклади ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують його за відповідними службами: продовольчою, речовою, квартирно-експлуатаційною, пально-мастильних матеріалів тощо.

2.14. Матеріально-технічне забезпечення санаторно-курортних закладів проводиться через центральні та регіональні постачальні органи, бази, склади, органи квартирно-експлуатаційної та інших служб.

2.15. Списання майна санаторно-курортних закладів здійснюється начальником і посадовими особами органів військового управління (відповідно до їх компетенції) у порядку, що визначається законодавством України.

2.16. Санаторно-курортні заклади можуть отримувати від будь-яких фізичних або юридичних осіб благодійну, спонсорську та іншу допомогу: майно та інші матеріальні цінності, які підлягають негайному оприбуткуванню та облікуванню.

2.17. Джерелами фінансування санаторно-курортних закладів є:

надходження з державного бюджету України;

кошти від оплати вартості пільгових путівок;

кошти від надання платних послуг та реалізації санаторно-курортних путівок за договорами з фізичними і юридичними особами;

кошти благодійних фондів, добровільних пожертвувань підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

інші надходження, не заборонені законодавством України.

2.18. Використання земельних ділянок санаторно-курортними закладами регулюється Земельним кодексом України, Законом України "Про використання земель оборони", а також іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють земельні відносини.

2.19. Санаторно-курортний заклад складається з управління (командування, фінансово-економічна служба, адміністративна частина, таємна частина), основних підрозділів (приймального відділення, лікувально-діагностичного відділення, лікувально-профілактичного відділення, відділень (доліковування та реабілітаційного) і медичних кабінетів), підрозділів забезпечення (відділення медичного постачання (аптеки), господарської частини, їдальні, гаража, пожежно-сторожової охорони).

До складу командування санаторно-курортного закладу входять: начальник, заступник начальника центру (санаторію), заступник начальника центру (санаторію) з логістики, юрисконсульт, провідний документознавець.

До складу медичної частини входять: лікар-дієтолог, медичні сестри з дієтичного харчування, медичний статистик, оператори персональних електронно-обчислювальних машин.

Залежно від профілю і ліжкової місткості санаторно-курортних закладів основні підрозділи можуть мати у своєму складі спеціалізовані відділення: фізіотерапевтичне відділення з підрозділами водо- і грязелікування, відділення (кабінет) лікувальної фізкультури, лабораторне відділення, відділення (кабінет) функціональної діагностики, рентгенологічне відділення (кабінет), стоматологічне відділення (кабінет), спеціалізовані кабінети (рефлексотерапії, психотерапії, ендоскопічний, ультразвукової діагностики, урологічний, алергологічний тощо).

До підрозділів забезпечення та обслуговування входять: квартирно-експлуатаційна служба, служба продовольчого та речового забезпечення, клуб, садово-паркове господарство, котельне господарство тощо.

Організація служби в санаторно-курортному закладі здійснюється відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і настанов Збройних Сил України, наказів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, а згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - також до наказів командувача Медичних сил Збройних Сил України.

2.20. Управління санаторно-курортними закладами здійснюється їхніми начальниками на засадах єдиноначальності.

Начальником санаторно-курортного закладу може бути особа, яка відповідає встановленим Міністерством охорони здоров’я України кваліфікаційним вимогам.

2.21. Начальник санаторно-курортного закладу є прямим начальником особового складу, керує його діяльністю, самостійно вирішує всі питання діяльності, за винятком тих, що належать до компетенції вищого у порядку підлеглості командування та профспілкових органів.

2.22. Начальник санаторно-курортного закладу:

здійснює керівництво роботою, організовує і забезпечує умови для повноцінного лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;

визначає штатний розпис структурних підрозділів у межах встановлених фондів оплати праці та граничної чисельності працівників і подає його на затвердження відповідній посадовій особі в установленому порядку, забезпечує раціональний підбір кадрів, створює необхідні умови для підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників. Формування структури і штату санаторно-курортного закладу здійснюється відповідно до профілю діяльності, покладених на нього завдань, кваліфікаційних вимог до персоналу та вимог законодавства;

здійснює прийом на роботу та звільнення працівників;

видає в межах своєї компетенції накази, обов’язкові для всього особового складу, заохочує його та накладає стягнення, затверджує положення про структурні підрозділи санаторно-курортних закладів, посадові інструкції і контролює їх виконання;

контролює організацію лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;

забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, техніки безпеки, законодавства про працю;

представляє інтереси санаторно-курортних закладів у всіх державних органах, у відносинах з юридичними та фізичними особами;

забезпечує безпечні умови служби (праці) особовому складу та персонально відповідає за шкоду, заподіяну здоров’ю військовослужбовців (працівників) під час виконання ними своїх обов’язків;

здійснює інші повноваження, визначені статутом (положенням) санаторно-курортного закладу.

2.23. Трудовий колектив санаторно-курортних закладів становлять всі громадяни, які своєю працею беруть участь в їх діяльності на підставі трудового договору, а також інших документів, що регулюють трудові відносини працівників.

Трудові відносини регулюються законодавством України про працю, відповідними нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, колективним договором.

Рішення із соціально-економічних питань, що стосуються діяльності санаторно-курортних закладів за участю трудового колективу або уповноважених трудовим колективом органів, відображаються в колективному договорі.

Колективним договором також регулюються питання охорони праці, виробничі та трудові відносини трудового колективу з адміністрацією закладу.

Повноваження трудового колективу санаторно-курортних закладів реалізуються загальними зборами через їх виборчі органи.

2.24. Трудовий розпорядок санаторно-курортних закладів визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються начальником закладу за погодженням з профспілковим комітетом.

2.25. Контроль за обсягом та якістю надання медичної допомоги у санаторно-курортних закладах покладається на Командування Медичних сил Збройних Сил України, Центральну військово-лікарську комісію, головних медичних спеціалістів Збройних Сил України.

Санаторно-курортні заклади ведуть оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї роботи, статистичну звітність.

Порядок організації та ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової звітності визначаються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Санаторно-курортні заклади подають встановлену звітність до Командування Медичних сил Збройних Сил України, Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

2.26. Контроль за фінансово-господарською діяльністю, використанням матеріальних засобів санаторно-курортних закладів здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

2.27. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за санаторно-курортними закладами здійснюється санітарно-епідеміологічною службою Міністерства оборони України.

2.28. Зміст та обсяг інформації, що становить лікарську таємницю, порядок її надання юридичним та фізичним особам, її захист визначаються чинним законодавством України і доводяться начальниками санаторно-курортних закладів під підпис до працівників, які мають до неї доступ.

2.29. Забезпечення охорони державної таємниці та захист іншої інформації з обмеженим доступом покладаються на начальників санаторно-курортних закладів і здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

2.30. Формування (створення), розформування (ліквідація), переформування (реорганізація, злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) санаторно-курортних закладів здійснюються за рішенням власника майна - Міністерства оборони України або за рішенням суду.

2.31. Організація проведення відповідних організаційних заходів у санаторно-курортних закладах визначається Міністерством оборони України.

2.32. У разі розформування та переформування санаторно-курортних закладів військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України, яких звільняють, гарантується додержання їхніх прав та інтересів відповідно до чинного законодавства України.

3.1. Хворі приймаються в санаторно-курортний заклад через приймальне відділення, основними завданнями якого є:

прийом, первинне клінічне обстеження, розподіл і направлення хворих у медичні відділення відповідно до їх профілів;

оформлення медичної документації стосовно хворих, які поступають на лікування;

надання невідкладної медичної допомоги;

виявлення, облік і аналіз дефектів направлення хворих на санаторно-курортне лікування санаторно-курортними відбірковими комісіями;

ведення обліку і звітності.

Приймальне відділення повинно включати такі приміщення: вестибюль з гардеробною, приміщення для реєстрації хворих та відпочивальників, кабінети чергового лікаря, завідувача відділення, кімнати для надання невідкладної медичної допомоги, приміщення для персоналу, туалет. Інтер’єр приймального відділення повинен бути естетично оформлений з наочною інформацією про санаторно-курортний заклад і курорт, на якому він розташований, додаткові платні послуги та їх вартість.

Особи, які поступають на лікування в санаторно-курортний заклад, сплачують вартість санаторно-курортної путівки і доплату за поліпшені умови проживання відповідно до затверджених розцінок через чергову медичну сестру з отриманням відповідної квитанції або через відділення банку на рахунок санаторно-курортного закладу.

3.2. Фінансове (фінансово-економічне) відділення санаторно-курортного закладу в установлений час приймає від чергової медичної сестри кошти за фінансовою відомістю і копії квитанцій. Кошти, отримані від пацієнтів, зберігаються в сейфі приймального відділення.

Під час прийому хворих та відпочивальників черговою медичною сестрою проводиться реєстрація їх в алфавітній книзі обліку осіб, які поступили до санаторно-курортного закладу, і книзі обліку хворих та відпочивальників, які перебувають на лікуванні, оформляються відомості для зарахування на харчове забезпечення, замовлення на харчування в їдальні, про що робиться відмітка в путівці.

Кожен хворий, відпочивальник повинен бути ознайомлений з розпорядком дня і правилами поведінки хворого в санаторно-курортному закладі, про що робиться відмітка на титульному аркуші історії хвороби з підписом хворого, відпочивальника.

Обстеження і лікування хворих починають з моменту їх прибуття в санаторно-курортний заклад.

3.3. У приймальному відділенні черговий лікар ознайомлюється з наданою хворим медичною документацією, збирає короткий анамнез, проводить огляд хворого, обов’язково вимірює температуру тіла, підраховує частоту пульсу, вимірює артеріальний тиск, призначає режим і дієту. За необхідності в приймальному відділенні проводиться ЕКГ-дослідження, аналіз крові (підрахунок лейкоцитів, визначення гемоглобіну, ШОЕ, вміст цукру) і сечі (вміст ацетону і білка).

На всіх хворих, які поступають у санаторно-курортний заклад, у приймальному відділенні заповнюються історії хвороби і санаторні книжки встановленого зразка. В історію хвороби, крім паспортної частини, записуються діагноз санаторно-курортної відбіркової комісії, зазначений в санаторно-курортній путівці, відомості про стан хворого, діагностичні, лікувальні призначення, дієта.

У неробочий час, у вихідні і святкові дні черговий лікар повністю оформляє історії хвороби на хворих з нестійкою компенсацією захворювання, які потребують невідкладної медичної допомоги, невідкладно організовує необхідне обстеження, лікування, нагляд у медичному відділенні і доповідає про це начальнику санаторно-курортного закладу або заступнику начальника з медичної частини.

3.4. Невідкладна медична допомога надається черговим медичним персоналом приймального відділення, а за необхідності викликаються інші медичні спеціалісти.

Для забезпечення готовності до своєчасного надання невідкладної медичної допомоги встановлюється цілодобове чергування лікарів і чергового санітарного транспорту.

Для надання невідкладної медичної допомоги в приймальному відділенні повинна бути шафа невідкладної медичної допомоги з описом медикаментозних засобів, інструкція з надання невідкладної допомоги при гострих захворюваннях, травмах і отруєннях. На випадок надання невідкладної медичної допомоги на території санаторно-курортного закладу або за його межами в приймальному відділенні повинна бути укомплектована лікарська укладка.

У медичних, лікувально-діагностичних відділеннях облаштовуються шафи для надання невідкладної медичної допомоги, а в одному або декількох медичних відділеннях розгортаються палати інтенсивної терапії.

3.5. Основна документація приймального відділення: книга чергового лікаря; алфавітна книга обліку осіб, які поступають у санаторно-курортний заклад; книга обліку хворих, які знаходяться на лікуванні в санаторно-курортному закладі; книга обліку дефектів санаторно-курортного відбору; книга обліку спеціальних діагностичних досліджень; книга обліку ліків, які містять отруйні і наркотичні засоби; книга обліку медичного майна і матеріальних засобів; бланки історій хвороби і санаторних книжок.

Розподіл ліжкової місткості санаторно-курортного закладу у медичних відділеннях, їх профіль установлюються начальником закладу відповідно до штату, наявної матеріально-технічної бази, з урахуванням структури хворих, яка склалась.

3.6. Медичні (ліжкові) відділення виконують такі завдання:

організація обстеження і лікування хворих з дотриманням послідовності до санаторного етапу (військова частина, госпіталь, поліклініка, інші лікувальні заклади);

медичний контроль за ходом лікування, його переносимістю і ефективністю;

систематичний аналіз лікувально-діагностичної роботи і проведення заходів щодо її подальшого удосконалення;

освоєння і впровадження в практику сучасних методів діагностики і лікування хворих;

підвищення кваліфікації медичного складу відділення;

ведення наукової роботи;

пропаганда гігієнічних знань і здорового способу життя;

облік і звітність.

3.7. У кожному відділенні повинні бути спальні кімнати, холи для відпочинку і перегляду телепередач, кабінети лікарів, начальника відділення, кімната чергової медсестри, процедурна, кімната сестри-господарки з коморами чистої і брудної білизни, приміщення для чищення і прасування одягу, кімната персоналу, камера схову.

Умови розміщення хворих повинні бути комфортними (палати з побутовими зручностями, облаштовані необхідними меблями, предметами затишку).

У кімнаті чергової медичної сестри повинні зберігатись ключі від спальних кімнат, які хворі здають, коли виходять з кімнати, мають бути шафи для медикаментів, інструментарію, документації відділення.

Процедурна облаштовується шафами для медикаментів, сейфом для зберігання ліків групи "А", таблицями вищих і добових доз отруйних і сильнодійних лікарських засобів, кушеткою, процедурним столиком, холодильником, шафою (набором) і таблицями для надання невідкладної медичної допомоги з урахуванням профілю відділення.

Медикаменти для поточного використання з потребою на 3-5 днів зберігаються в шафі окремо за групами: "Внутрішнє", "Зовнішнє", "Ін’єкційне".

3.8. Кабінети начальника відділення, лікарів облаштовуються необхідними меблями. У начальника відділення повинні бути на друкованих і електронних носіях аналітичні таблиці, що відображають стан і ефективність лікувально-діагностичної роботи відділення.

3.9. Хворі, які поступають у медичне відділення, повинні бути оглянуті лікуючим лікарем протягом першої доби.

Попередній діагноз встановлюється лікуючим лікарем під час первинного огляду хворого, після чого визначається необхідний обсяг додаткових досліджень, відпрацьовується схема лікування.

Лікувальні призначення вносяться в історію хвороби і санаторну книжку із зазначенням методу лікування, дозування і загальної кількості процедур.

Остаточний діагноз встановлюється не пізніше 3-5 днів після прийому хворого до санаторно-курортного закладу. Діагноз повинен відображати етіологію і патогенез захворювання, клініко-морфологічні зміни, характер і ступінь функціональних порушень, стадію і перебіг захворювання, ступінь компенсації, ускладнення, а також супутні захворювання. В обов’язковому порядку у схему лікування вносяться необхідні корективи.

За період перебування хворого в санаторно-курортному закладі лікуючий лікар повинен оглянути його не менше чотирьох разів. Хворі, які знаходяться на постільному режимі, оглядаються щодня. Огляди хворих начальником відділення є обов’язковими в таких випадках:

за наявності у хворого захворювань з нестійкою компенсацією, при гострих захворюваннях, у разі розвитку ускладнень хвороби;

у діагностично незрозумілих випадках, за наявності нового недіагностованого хворого на досанаторному етапі захворювання.

У складних випадках начальник (завідувач) відділення викликає на консультацію необхідних спеціалістів, провідного терапевта і через заступника начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини організовує консиліум лікарів.

3.10. Черговий лікар санаторно-курортного закладу оглядає в період чергування усіх тяжких та середньої тяжкості хворих, а також хворих, переданих йому під нагляд. Результати і час огляду записуються в історію хвороби.

Військовослужбовці, які знаходяться на лікуванні в санаторно-курортному закладі і в поточному році не проходили планового медичного обстеження, обстежуються лікарями-спеціалістами санаторно-курортного закладу. Результати обстеження записуються у відповідні графи медичної книжки.

3.11. У кожному медичному (ліжковому) відділенні повинні бути типові схеми обстеження, клінічні протоколи санаторно-курортного лікування хворих при різних захворюваннях стосовно профілю санаторно-курортного закладу, варіанти санаторних лікувальних режимів, які регламентують призначення і відпуск процедур залежно від характеру, стадії перебігу захворювання, ступеня прояву функціональних розладів, віку хворого, пори року.

Медикаментозна терапія проводиться в медичному відділенні. Хворі приймають ліки в присутності медичної сестри в зазначений лікарем час. Видача ліків хворому на руки забороняється, за винятком окремих ліків для профілактики і запобігання гострих станів (стенокардія, бронхіальна астма тощо).

Забір крові з вени і парентеральне введення ліків здійснюється в процедурній медичного відділення або лікувально-діагностичного відділення.

Лікуючі лікарі повинні проводити позакабінетне спостереження (медичний контроль) за переносимістю хворими лікувальних процедур і ефективністю лікування. З цією метою в лікувально-діагностичному відділенні (корпусі, центрі), залах лікувальної фізкультури, на спортивних майданчиках, лікувальних пляжах облаштовуються пункти медичного контролю, визначаються час їх роботи і обсяг досліджень. Під медичний нагляд підпадають у першу чергу особи, які перебувають на ощадному режимі, і хворі, що потребують лікарського нагляду. Дані позакабінетного спостереження заносяться в історію хвороби.

Хворі виписуються із санаторно-курортних закладів у терміни, зазначені в санаторно-курортній путівці. За наявності медичних показань строк лікування в санаторно-курортному закладі загальнотерапевтичного профілю може бути продовжений начальником закладу тільки за рішенням лікарської комісії цього закладу не більше ніж на 10 діб. Хворим дітям з ортопедичною та психоневрологічною патологіями строк лікування в Євпаторійському центральному дитячому клінічному санаторії може бути продовжений до 15 діб; у санаторно-курортних закладах для хворих на туберкульоз - на строк не більше ніж 120 діб.

4.1. Начальник санаторно-курортного закладу:

відповідає за організацію і стан усіх сторін діяльності закладу, у тому числі за бойову і мобілізаційну готовність санаторно-курортного закладу, лікувально-профілактичну роботу, бойову і спеціальну підготовку, виховання, воїнську і трудову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, збереження медичного майна й інших матеріальних засобів, всебічне культурно-побутове обслуговування хворих і відпочивальників, санітарно-гігієнічний стан і дотримання протиепідемічного режиму;

є прямим начальником всього особового складу закладу.

Він зобов’язаний:

знати вимоги наказів, положень, настанов, інструкцій та інших документів з організації санаторно-курортного забезпечення у Збройних Силах України, роботи військового санаторно-курортного закладу і керуватись ними у своїй діяльності;

розробляти і організовувати проведення заходів з підвищення бойової і мобілізаційної готовності санаторно-курортного закладу;

організовувати планування роботи санаторно-курортного закладу, затверджувати плани і контролювати їх виконання;

здійснювати керівництво і контроль за лікувально-діагностичною роботою, якістю обстеження, лікування і матеріально-побутового забезпечення хворих, щотижня проводити плановий обхід підрозділів санаторно-курортного закладу;

керувати бойовою, спеціальною і правовою підготовкою санаторно-курортного закладу;

особисто проводити заняття зі своїми заступниками і начальниками (завідувачами) відділень;

встановлювати і підтримувати розпорядок дня роботи санаторно-курортного закладу, організовувати службу військ у санаторно-курортному закладі, контролювати внутрішній порядок в його підрозділах;

знати ділові і морально-психологічні якості офіцерів, лікарів з числа цивільного персоналу, контролювати виконання ними своїх функціональних обов’язків, всебічно підтримувати і укріплювати військову і трудову дисципліну;

здійснювати підбір, розстановку і виховання кадрів;

здійснювати загальне керівництво лікувальним харчуванням, затверджувати розкладку продуктів за дієтами, контролювати роботу ради з харчування;

організовувати взаємодію і підтримувати ділові стосунки з місцевими органами влади, медичними і науково-курортними закладами, санаторно-курортними закладами інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, вивчати, узагальнювати і розповсюджувати передовий досвід роботи;

вживати заходів щодо збереження, належного утримання і правильного використання споруд, техніки, медичного майна та інших матеріальних засобів;

керувати науковою, винахідницькою та раціоналізаторською роботою;

забезпечувати виконання правил пожежної безпеки;

затверджувати вимоги і заходи безпеки в роботі з медичною та іншою технікою і апаратурою, здійснювати контроль за їх виконанням;

організовувати проведення перевірок наявності в підрозділах матеріальних засобів, медичного майна, наркотичних, отруйних і сильнодійних медикаментів;

організовувати і контролювати ведення обліку і надання звітності по відділеннях і службах, а також ведення Паспорта військового санаторно-курортного закладу;

особисто розглядати листи і заяви, вживати за ними необхідних заходів;

забезпечувати дотримання гігієнічних норм і правил, протиепідемічного режиму в санаторно-курортному закладі;

керувати фінансово-господарською діяльністю санаторно-курортного закладу, розпоряджатись за встановленим порядком коштами, які надходять у санаторно-курортний заклад, забезпечувати збереження коштів, інших цінностей при зберіганні їх у санаторно-курортному закладі і при перевезеннях, не рідше одного разу на місяць перевіряти наявність коштів у касі;

негайно доповідати безпосередньому начальнику про пригоди, дефекти в обстеженні і лікуванні хворих, спалахи інфекційних захворювань та інші надзвичайні ситуації.

4.2. Заступник начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини - начальник медичної частини санаторно-курортного закладу підпорядковується начальнику санаторно-курортного закладу і є прямим начальником всього особового складу медичних підрозділів. Йому безпосередньо підпорядковуються провідні спеціалісти санаторно-курортного закладу і начальники (завідувачі) лікувально-діагностичних відділень і кабінетів. За відсутності начальника санаторно-курортного закладу він виконує його обов’язки.

4.3. Заступник начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини відповідає за організацію і якість надання медичної допомоги, обстеження і лікування хворих у санаторно-курортному закладі, стан і постійне удосконалення лікувально-діагностичної роботи в санаторно-курортному закладі, організацію служби військ і підтримання внутрішнього порядку в лікувально-діагностичних підрозділах санаторно-курортного закладу.

Він зобов’язаний:

знати вимоги наказів, положень, настанов, інструкцій та інших документів із санаторно-курортного забезпечення у Збройних Силах України з організації роботи військового санаторно-курортного закладу і керуватись ними у своїй діяльності;

здійснювати керівництво лікувально-діагностичним процесом у військових санаторно-курортних закладах з використанням лікувальних факторів курорту і санаторно-курортного закладу, забезпечувати послідовність в обстеженні і лікуванні хворих;

систематично глибоко і всебічно аналізувати стан і ефективність лікувально-діагностичної роботи відділень військового санаторно-курортного закладу в цілому і на цій основі розробляти конкретні заходи з її вдосконалення;

розробляти перспективний, річний і місячні плани роботи санаторно-курортного закладу і забезпечувати їх виконання;

забезпечувати організацію невідкладної медичної допомоги у військовому санаторно-курортному закладі;

систематично контролювати організацію і зміст лікувально-діагностичного процесу і роботу відділень;

особисто керувати роботою консиліумів лікарів у військовому санаторно-курортному закладі;

організовувати і керувати бойовою і спеціальною підготовками медичного складу санаторно-курортного закладу, підвищенням його кваліфікації, систематично проводити медичні конференції, обмін досвідом роботи між відділеннями;

не рідше одного разу на місяць перевіряти роботу відділень, вживати заходів з усунення виявлених недоліків;

забезпечувати правильну організацію лікувального харчування, періодично контролювати санітарно-гігієнічний стан об’єктів харчування, керувати і направляти роботу ради з харчування;

керувати медичним діловодством у санаторно-курортному закладі;

контролювати правильність зберігання, виписки і раціональність використання медичної апаратури, приладів, медикаментів та іншого медичного майна;

керувати роботою лікарської комісії;

організовувати наукову, раціоналізаторську і винахідницьку роботу;

контролювати дотримання медичним складом і хворими військової і трудової дисципліни, розпорядку дня;

керувати радою медичних сестер і спрямовувати її роботу;

забезпечувати дотримання гігієнічних норм і правил, протиепідемічного режиму в санаторно-курортному закладі. Негайно доповідати начальнику санаторно-курортного закладу про надзвичайні пригоди, про всі випадки виявлення в санаторно-курортному закладі тяжких хворих, хворих на інфекційні захворювання, дефекти в обстеженні і лікуванні хворих у санаторно-курортному закладі при направленні на санаторне лікування;

організовувати і контролювати пропаганду гігієнічних знань і здорового способу життя;

подавати у встановлені терміни звіт про роботу санаторно-курортного закладу.

4.4. Провідний медичний спеціаліст військового санаторно-курортного закладу підпорядковується заступнику начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини і відповідає за якість обстеження і лікування хворих, організацію невідкладної медичної допомоги і методичну роботу.

Провідний медичний спеціаліст військового санаторно-курортного закладу зобов’язаний:

надавати лікарському складу консультативну допомогу і здійснювати методичне керівництво з організації обстеження і лікування хворих;

здійснювати контроль за якістю діагностики і лікування хворих у відділеннях військового санаторно-курортного закладу;

планувати і впроваджувати в практику роботи санаторно-курортного закладу найбільш ефективні методи діагностики захворювань і лікування хворих, вивчати їх ефективність;

здійснювати керівництво і контроль за організацією невідкладної медичної допомоги і готовністю медичного персоналу до її надання;

проводити планові обходи хворих, клінічні консиліуми, консультації, щодня оглядати тяжкохворих;

впроваджувати в практику роботи санаторно-курортного закладу протоколи діагностики та лікування хворих і контролювати їх дотримання;

впроваджувати в санаторно-курортному закладі контроль якості лікування та постійно його здійснювати;

аналізувати стан лікувально-діагностичної роботи санаторно-курортного закладу і розробляти заходи з її вдосконалення;

організовувати вивчення безпосередніх результатів лікування, проведення лікарських конференцій;

систематично проводити роботу з підвищення кваліфікації лікарського і середнього медичного складу;

здійснювати контроль за якістю ведення медичної документації, раціональним витрачанням лікарських засобів, використанням медичної апаратури;

своєчасно доповідати керівництву санаторно-курортного закладу про складних і не зрозумілих у діагностичному відношенні хворих, дефекти в обстеженні і лікуванні;

організовувати наукову роботу в санаторно-курортному закладі.

4.5. Начальник (завідувач) медичного (ліжкового) відділення підпорядковується заступнику начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини і відповідає за роботу і стан відділення.

Він зобов’язаний:

забезпечувати постійну готовність відділення до надання невідкладної медичної допомоги хворим;

планувати роботу відділення на основі загального плану санаторно-курортного закладу, завдань відділення і команд начальника медичної частини;

розподіляти обов’язки серед особового складу відділення і контролювати точне їх виконання;

керувати лікувально-діагностичною роботою у відділенні, забезпечувати повноцінне обстеження і лікування хворих з дотриманням послідовності до санаторного етапу;

вживати заходів щодо постійного удосконалення лікувально-діагностичного процесу, поліпшення результатів лікування хворих;

особисто оглядати тяжкохворих, вирішувати питання щодо призначення хворим консультацій провідних спеціалістів, консиліумів, направлення хворих на лікарську комісію, переведення на стаціонарне лікування;

перевіряти роботу лікарів-ординаторів, надавати їм практичну і методичну допомогу, практикувати спільні огляди, клінічні розбори перебігу хвороби конкретного хворого;

забезпечувати медичний контроль за переносимістю хворими призначених процедур і ефективністю лікування;

контролювати правильність і повноту ведення історій хвороби та іншої медичної документації;

особисто дотримуватись правил медичної етики і деонтології і прищеплювати їх підлеглим, поважати права пацієнта;

забезпечувати постійне підвищення кваліфікації медичного персоналу відділення;

перевіряти роботу середнього і молодшого медичного персоналу, правильність виконання ним лікарських призначень і якісного догляду за постільними хворими;

забезпечувати раціональне і ефективне використання лікарських засобів, діагностичної і лікувальної апаратури, забезпечувати правильність зберігання, обліку і витрачання наркотичних, отруйних і сильнодійних медикаментів, підписувати вимоги в аптеку;

керувати науковою роботою відділення за планом, затвердженим начальником санаторно-курортного закладу, запроваджувати в практику роботи відділення передовий досвід лікувально-діагностичної роботи;

проводити щотижневі господарські обходи відділення, вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків в обслуговуванні хворих;

забезпечувати дотримання гігієнічних норм і правил, протиепідемічного режиму у відділенні;

систематично проводити глибокий аналіз стану і ефективності роботи відділення і на цій основі розробляти заходи з її вдосконалення;

чергувати по санаторно-курортному закладу у встановленому порядку;

забезпечувати безпечну експлуатацію медичної техніки, приладів і апаратів у відділенні;

організовувати пропаганду гігієнічних знань і здорового способу життя;

надавати у встановлені терміни звіти про роботу відділення.

4.6. Лікар-ординатор медичного (ліжкового) відділення підпорядковується безпосередньо начальнику відділення і відповідає за стан лікування і обслуговування ввірених йому хворих.

Він зобов’язаний:

проводити своєчасне і якісне обстеження хворих, дотримуватися правил послідовності;

у випадках сумніву в правильності діагнозу, під час вибору засобів обстеження і лікування хворих консультуватися з начальником відділення, за його командою - з необхідними спеціалістами;

кваліфіковано, повно і акуратно вести історії хвороби і записи в санаторних книжках;

перевіряти правильність і своєчасність виконання лікарських призначень;

здійснювати медичне спостереження за переносимістю хворими призначених лікувальних процедур і ефективністю лікування;

доповідати начальнику (завідувачу) відділення про хворих, які потребують лікарського спостереження в неробочі і нічні години. Історії хвороби цих хворих з відповідними записами передавати черговій медичній сестрі, а прізвища їх повідомляти черговому лікарю;

чергувати по санаторно-курортному закладу в установленому порядку;

оформляти необхідні документи на виписних хворих і надавати начальнику (завідувачу) відділення відомості для складання медичної звітності.

У всіх випадках лікар-ординатор повинен діяти за командою начальника (завідувача) відділення.

4.7. Лікар-дієтолог підпорядковується заступнику начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини і відповідає за правильну організацію лікувального харчування в санаторно-курортному закладі. З питань організації лікувального харчування, технології приготування лікувальних страв, обробки і зберігання продуктів, санітарного стану кухні-їдальні і продовольчого складу лікарю-дієтологу підпорядковуються дієтсестра, весь персонал кухні-їдальні і продовольчого складу.

Він зобов’язаний:

консультувати лікуючих лікарів з питань дієтотерапії;

контролювати правильність призначення і диференціювання застосування лікувального харчування лікуючими лікарями;

керувати складанням меню-розкладок за всіма лікувальними дієтами, впроваджувати в практику лікувального харчування нові дієти і їх модифікації, складати і оновлювати картотеку дієтичних блюд і раціонів;