5.1. Планування роботи санаторно-курортного закладу здійснюється на визначений календарний період (рік, період навчання, місяць) за головними розділами діяльності закладу з урахуванням конкретних особливостей і поставлених завдань.
5.2. У санаторно-курортному закладі розробляються такі плани:
перспективний план (на 3-5 років);
річний план роботи;
річний план з бойової і спеціальної підготовки (за періодами навчання);
місячні плани роботи;
окремі плани роботи.
Методика розробки і організації виконання плану роботи санаторно-курортного закладу передбачає:
збір і аналіз вихідної інформації і усвідомлення основних завдань;
прийняття рішення і розробку плану;
доведення плану до виконавців;
контроль виконання і надання допомоги підлеглим.
5.3. Вихідною інформацією для планування роботи санаторно-курортного закладу є:
документи вищого командування на новий навчальний рік, виписки з планів роботи медичної служби, програма підготовки медичного складу та інші документи;
перспективний план роботи;
результати аналізу стану лікувально-профілактичної і оздоровчої роботи за попередній рік;
матеріали перевірок і ревізій;
результати виконання попередніх планів роботи;
дані про укомплектованість, стан сил і засобів закладу;
відомості про санітарно-епідеміологічний стан району розташування санаторно-курортного закладу.
5.4. Збір і аналіз вихідної інформації, усвідомлення вихідної інформації, усвідомлення основних завдань санаторно-курортного закладу здійснюються за такими основними напрямами:
бойова і мобілізаційна готовність закладу;
бойова і спеціальна підготовка особового складу;
лікувально-профілактичні заходи;
санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи;
забезпечення медичним майном;
наукова, раціоналізаторська і винахідницька робота.
5.5. В основу аналізу стану роботи санаторно-курортного закладу покладено глибоке і всебічне вивчення, оцінка кількісних і якісних показників роботи підрозділів санаторно-курортного закладу в цілому: використання методів діагностики і лікування хворих стосовно профілю санаторно-курортного закладу; ефективність оздоровчої роботи серед відпочивальників; раціональне застосування основних курортних факторів; відповідність обсягу виконаної роботи можливостям закладу; ефективність запроваджених методів обстеження і лікування.
Необхідно ретельно проаналізувати інші напрями діяльності санаторно-курортного закладу для того, щоб уточнити реальні можливості закладу і на цій основі визначати зміст заходів, послідовність і терміни їх проведення, призначати виконавців тощо.
Після розробки план підписується заступником начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини і затверджується начальником санаторно-курортного закладу.
Уточнений план доводиться до підлеглих.
Контроль виконання планів повинен здійснюватись постійно.
Як у процесі планування, так і при виконанні плану можуть надходити додаткові команди або нові завдання, у зв’язку з чим необхідно уточнювати, корегувати і навіть змінювати деякі пункти плану.
5.6. Перспективний план роботи розробляється на встановлений довгостроковий період на основі таких документів - наказів Міністерства оборони України, директив Головнокомандувача Збройних Сил України, перспективних планів вищих органів управління. Він зазвичай розробляється з питань розвитку матеріально-технічної бази закладу, підвищення кваліфікації медичного складу, його атестування, освоєння і впровадження нових методів діагностики і лікування, оснащення новою медичною технікою тощо.
( Пункт 5.6 розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 323 від 20.10.2021 )
5.7. Річний план роботи розробляється на календарний рік (з 01 січня до 31 грудня). Він передбачає: найменування запланованих заходів, терміни виконання, відповідальних виконавців, відмітки про виконання і включає такі розділи:
основні завдання санаторно-курортних закладів;
заходи з підвищення бойової готовності;
бойова і спеціальна підготовки медичного складу (для зручності в повсякденній роботі можуть плануватись окремо);
лікувально-діагностична робота;
санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи;
культурно-масова робота;
заходи щодо забезпечення медичним майном;
наукова, раціоналізаторська і винахідницька робота;
пропаганда гігієнічних знань і здорового способу життя.
У санаторно-курортному закладі розробляються річний господарський план та інші плани відповідно до розділу 4 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року № 300, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за № 615/2419.
Місячні плани роботи санаторно-курортного закладу розробляються з метою конкретизації, своєчасного і якісного виконання заходів, передбачених річними та іншими планами. Заходи місячного плану повинні витікати з річного плану. У місячний план включаються також заходи, які витікають з вимог командування.
Не повинні включатись у місячні плани функціональні обов’язки посадових осіб, заходи розпорядку дня і календарного плану.
Назва і зміст розділів місячного плану - практично такі самі, як річного. Але в місячних планах роботи заходи, передбачені річним планом й іншими планами, повинні деталізуватись і уточнюватись із зазначенням термінів їх виконання і виконавців. У місячний план роботи включаються також заходи, які виконуються особисто начальником закладу і які проводяться підлеглими під його безпосереднім керівництвом.
Окремі плани роботи санаторно-курортного закладу розробляються у випадках необхідності вирішення завдань, що раптово виникають (профілактика грипу, ліквідація наслідків стихійних явищ тощо).
Важливим розділом планування роботи є контроль виконання заходів на місцях. Для цього в місячних планах повинна передбачатись перевірка повноти і якості виконання заходів річного плану.
На основі річного плану роботи санаторно-курортного закладу з урахуванням тих самих принципів розробляються річні плани підрозділів.
Місячні плани роботи відділів, відділень (кабінетів) розробляються на основі річного плану роботи відділу, відділення (кабінету) і місячного плану роботи санаторно-курортного закладу. Річні і місячні плани роботи відділів, відділень (кабінетів) затверджуються заступником начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини, а плани роботи господарських служб - заступником (помічником) начальника санаторно-курортного закладу з логістики.
Усі плани повинні бути оформлені з урахуванням вимог діловодства. Річний план роботи доцільно зброшурувати в окремій папці.
VІ. Організація невідкладної медичної допомоги в санаторно-курортному закладі
6.1. Організація невідкладної медичної допомоги в Збройних Силах України базується на дотриманні єдиних науково обґрунтованих принципів лікування хворих (постраждалих) і таких організаційних вимог:
своєчасність надання невідкладної медичної допомоги;
одночасність проведення діагностичних і лікувальних заходів;
проведення за медичними показаннями заходів з підготовки хворого (постраждалого) до евакуації, максимально швидка його доставка в лікувальний заклад;
спадковість і послідовність лікувально-діагностичних заходів на етапах медичної допомоги;
постійна (цілодобова) готовність до надання невідкладної медичної допомоги в повному обсязі.
6.2. Готовність до надання невідкладної медичної допомоги забезпечується:
високою професіональною підготовкою медичного персоналу;
наявністю необхідного оснащення для надання невідкладної медичної допомоги;
наявністю чергового санітарного транспорту.
6.3. Невідкладна медична допомога повинна надаватись хворому (постраждалому) на місці захворювання, у підрозділі санаторно-курортного закладу, а також у ході евакуації.
6.4. У кожному санаторно-курортному закладі повинна бути створена система надання невідкладної медичної допомоги, яка включає всі медичні підрозділи, у яких повинна надаватись невідкладна медична допомога, і визначений обсяг лікувально-діагностичних заходів, необхідні сили і засоби.
VІІ. Організація лікувального харчування і санітарно-гігієнічного контролю
7.1. Лікувальне харчування є складовою частиною комплексного санаторно-курортного лікування.
За організацію лікувального харчування в санаторно-курортному закладі відповідають заступник начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини, заступник (помічник) начальника санаторно-курортного закладу з логістики, начальник продовольчої служби, лікар-дієтолог і дієтична сестра.
При організації лікувального харчування в санаторно-курортному закладі хворі направляються до нього в стадії ремісії захворювання, тому ощадні дієти їм не завжди показані, а своєчасний перехід на розширене харчування сприяє відновленню порушених функцій. Такий підхід важливий і тому, що призначена на тривалий час сувора дієта є обтяжливою для хворого і зрештою він відмовляється від неї.
Дієту дуже важливо складати таким чином, щоб виключити небажані страви і поступово перевести хворого на звичайне раціональне харчування.
7.2. Лікувальне харчування в санаторно-курортному закладі будується з урахуванням фізіологічних потреб. Добовий раціон хворого має визначену енергетичну цінність (калорійність), хімічний склад (білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни та інші інгредієнти), ті чи інші фізичні властивості, масу (обсяг), консистенцію, температуру їжі.
При складанні добового раціону харчових продуктів необхідно виходити з науково обґрунтованих фізіологічних норм харчування.
В основу побудови харчових раціонів у санаторно-курортних закладах покладена групова попередня замовна система лікувального харчування з правом вибору декількох страв по кожному лікувальному столу, при призначенні суворих дієт (загострення захворювання) вибір страв виключається.
7.3. Режим харчування в санаторно-курортному закладі повинен бути побудований таким чином, щоб час кожного прийому їжі не співпадав з часом прийому процедур. Час харчування хворого узгоджується з розпорядком дня, між окремими прийомами їжі перерва не може бути більше 5 годин у денний час, а між вечерею і сніданком - не більше 10-12 годин.
7.4. У санаторно-курортних закладах встановлено 4-разовий режим харчування.
Приготування гарячої їжі повинно плануватись не менше 3-х разів (сніданок, обід, вечеря). При 4-разовому харчуванні калорійність добового раціону розподіляється таким чином: сніданок - 30 %, обід - 40 %, вечеря - 25 %, друга вечеря (кефір, йогурт) - 5 %. За необхідності за медичними показаннями організовується подрібнений режим харчування. У кожному санаторно-курортному закладі повинні бути розроблені примірне семиденне меню за сезонами року (зимове, весняне, літньо-осіннє) для того, щоб врахувати особливості забезпечення продуктами в цей період, а також картотека блюд, у якій на кожне блюдо зазначаються рецептура, хімічний склад, калорійність, склад вітамінів і мікроелементів, вихід блюда, а на зворотному боці - спосіб приготування.
7.5. Основним документом для планування лікувального харчування і витрати продуктів є меню-розкладка, яка складається окремо за всіма лікувальними дієтами на основі збірного меню і картотеки блюд дієтлікарем (дієтсестрою) за участю начальника продовольчої служби і завідувача виробництва (шеф-повара) з урахуванням норм витрати продуктів харчування на одного хворого (відпочивальника) на день у санаторно-курортних закладах. Розкладка підписується заступником начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини, заступником (помічником) начальника санаторно-курортного закладу з логістики і затверджується начальником санаторно-курортного закладу.
7.6. Лікувальне харчування призначається черговим лікарем при поступленні хворого в санаторно-курортний заклад. Остаточна дієта призначається при первинному огляді лікуючим лікарем з урахуванням характеру, стадії захворювання і дієтичного анамнезу.
Дієтична сестра (старший офіціант) повинна (повинен) зустріти в обідньому залі знову прибулих хворих, зареєструвати їх, роз’яснити порядок прийому їжі, визначити і закріпити за ними місця за обіднім столом.
Харчування батьків з дітьми організовується окремо від решти хворих і відпочивальників, для них виділяються окремі зали або окремі столи в обідньому залі.
7.7. Важливу роль в організації лікувального харчування хворих відіграє дотримання встановлених санітарно-гігієнічних вимог для об’єктів харчування.
Санітарний контроль за організацією харчування в санаторно-курортному закладі включає перевірку якості харчових продуктів при їх перевезенні, прийомі, зберіганні, видачі зі складу і контроль за кулінарною обробкою харчових продуктів, якістю, повноцінністю виходу напівфабрикатів і готової їжі.
7.8. Харчові продукти повинні перевозитись тільки на спеціально виділеному транспорті і зберігатись відповідно до вимог щодо організації харчування.
Усе продовольство, яке надходить на продовольчий склад, перевіряється на доброякісність начальником продовольчої служби, завідувачем продовольчого складу, а також лікарем-дієтологом або дієтичною сестрою. Якість продовольства повинна відповідати вимогам державних, галузевих стандартів або затвердженим технічним умовам.
Доброякісність отриманої партії продовольства оцінюється органолептично - за зовнішнім виглядом, кольором, запахом, смаком, консистенцією - і повинна засвідчуватися посвідченням, сертифікатом або довідкою про якість, виданими лабораторією з місця відпуску продовольства. Без таких документів прийом продовольства забороняється.
У випадку недоброякісності харчових продуктів начальник продовольчої служби санаторно-курортного закладу, завідувач продовольчого складу, черговий лікар складають акт, який подається начальнику санаторно-курортного закладу для прийняття відповідного рішення.
7.9. На підставі аналізу розкладки продуктів за окремими дієтами, накладних на видачу продовольства зі складу на кухню визначаються перелік дієт, за якими необхідно готувати їжу, асортимент, запланований вихід напівфабрикатів після первинної обробки м’яса, птиці, риби, овочів й інших продуктів. Фактичний вихід перевіряється за записами у виробничому журналі, де зазначаються дата, найменування продукту, маса брутто і нетто, маса відходів (їстівних і неїстівних), процент відходів. Аналіз дає можливість з’ясувати відповідність асортименту продовольства переліку готових блюд і кулінарних виробів, технології приготування їжі, її хімічному складу і енергетичній цінності, а також відповідність продуктів і блюд вимогам лікувальних дієт.
Шляхом зважування напівфабрикатів і готових виробів, яке необхідно проводити за участю лікаря-дієтолога (дієтичної сестри) або чергового лікаря, визначаються кількість продуктів, які закладаються в котел, відповідність фактичного виходу харчових продуктів, кулінарних виробів і готових блюд виходу, зазначеному в розкладці, листку обліку видачі їжі в їдальню або книзі контролю за якістю приготування їжі.
7.10. Ваговий контроль дозволяє визначити масу харчових продуктів, які надходять зі складу, їх збереження до закладання в котел, відходи при первинній обробці (чи не перевищують вони встановлених норм), фактичний вихід готової їжі, рівномірність порціонування м’яса і риби, правильність видачі вершкового масла, рівномірність і правильність роздачі готової їжі.
Фактичний вихід перших страв, а також готових гарнірів до других страв визначається з допомогою котломіра. При перевірці других страв (котлети, биточки, м’ясо шматком) зважують не менше 5 порцій окремо і встановлюють рівномірність розподілу і фактичну масу однієї порції, яку порівнюють з розрахунковою масою, зазначеною в розкладці продуктів.
Вихід третіх страв (кисіль, компот) визначається за об’ємом порції. Повари зобов’язані знати, на скільки осіб приготовлено перших і других страв і який при цьому фактичний середній вихід порцій кожної страви.
Періодично рекомендується проводити пробну варку їжі. Для цього їжу готують у присутності спеціально призначеної комісії. Продовольство відважують точно за розкладкою, суворо обліковують відходи. Вихід їжі оцінюється органолептично, за об’ємом, консистенцією і масою.
Видачу приготовленої їжі з кухні проводять за роздавальними відомостями, які складаються окремо на сніданок, обід і вечерю.
7.11. Перевірка якості готової їжі на кухні проводиться черговим лікарем, лікарем-дієтологом (дієтичною сестрою) разом із завідувачем виробництвом за 30 хвилин до її роздачі. Проба проводиться з кожного котла при кожній варці. Якість їжі оцінюється органолептично - за зовнішнім виглядом, консистенцією, кольором, запахом і смаком. Визначають об’єм перших страв, масу других і порційних страв, проводять опробування оформлених страв однієї з найбільш масових дієт. Результати проби записують у книзі контролю за якістю приготування їжі із зазначенням виконання меню, доброякісності страв і продуктів, правильності кулінарної обробки і виходу (маси порції), санітарного стану кухні, дозволу на видачу і пропозиції чергового лікаря.
Готова їжа і кулінарні вироби, які мають непритаманний їм смак і запах (пересолені, недоварені, недосмажені і підгорілі), а також невідповідну консистенцію, оцінюються як незадовільні, питання про їх використання вирішується в кожному конкретному випадку окремо. Лікар-дієтолог перевіряє приготування їжі та її якість незалежно від опробування їжі черговим лікарем.
7.12. Відбір готових страв для лабораторного аналізу з метою встановлення хімічного складу і калорійності повинен проводитись відповідно до вимог інструкції із санітарного нагляду за об’єктами продовольчої служби військових частин, закладів. Лабораторний контроль готових страв і харчових продуктів, призначених для лікувального харчування, проводиться у місцевих санітарно-епідеміологічних закладах.
Усі особи, які поступають на роботу в харчоблок, повинні прослухати курс гігієнічної підготовки і здати відповідні заліки. Працівники, які мають безпосередній контакт з харчовими продуктами, надалі проходять гігієнічну підготовку раз на 2 роки. Обов’язковими при поступленні на роботу є медичний огляд, включаючи огляд дерматовенеролога, рентгенологічне дослідження на можливу наявність туберкульозу, обстеження з метою виявлення носіїв збудників кишкових інфекцій і гельмінтів. Надалі персонал проходить медичний огляд раз на 3 місяці, рентгеноскопію легень - раз на рік.
Результати всіх медичних обстежень і гігієнічної підготовки персоналу вносяться в особисті медичні книжки. Дієтична сестра зобов’язана щодня проводити огляди персоналу з метою виявлення гнійничкових захворювань шкіри, порізів, саден, ангіни. Особи із зазначеними захворюваннями тимчасово відстороняються від роботи з готовими продуктами. Не допускаються до роботи або тимчасово відстороняються від неї працівники харчоблоку, у яких виявлено інфекційні захворювання (дизентерія, сальмонельоз, паратифи, сифіліс тощо), бактеріоносії, а також особи, контактні з цими захворюваннями (до надання довідки від санітарно-епідеміологічного закладу). В останньому випадку працівники піддаються бактеріологічному обстеженню.
Персонал харчоблоку перед роботою повинен прийняти гігієнічний душ, за його відсутності вимити руки з милом і щіткою, одягти чистий спеціальний одяг, ковпак або косинку. Спеціальний одяг змінюється не рідше одного разу на день. Заборонено носити спецодяг поза виробничими приміщеннями. Прийом персоналом їжі здійснюється в окремо виділених місцях.
Працівники харчоблоку зобов’язані повідомляти дієтичного лікаря або дієтсестру про погане самопочуття, підвищення температури тіла, порізи, гнійничкові та інфекційні захворювання в сім’ї.
VІІІ. Медичний облік і звітність
8.1. Збір інформації про діяльність санаторно-курортного закладу здійснюється шляхом реєстрації даних у встановлених документах медичної звітності.
8.2. Основними документами медичного обліку в санаторно-курортних закладах є:
історії хвороби, санаторні книжки;
алфавітна книга обліку осіб, які поступають у санаторно-курортний заклад;
книга обліку хворих, які перебувають на лікуванні у санаторно-курортному закладі;
книга чергового лікаря;
книга обліку спеціальних діагностичних досліджень (лабораторних, рентгенологічних, функціональних та інших);
книга обліку хворих бальнеофізіотерапевтичного відділення, відділення ЛФК, стоматологічного відділення (кабінету), спеціалізованих кабінетів.
8.3. Діяльність санаторно-курортного закладу характеризують такі показники: використання ліжкового фонду, склад хворих за контингентами, стан діагностичної роботи (відповідність структури виконаних діагностичних досліджень структурі хворих, число діагностичних досліджень на одного хворого, охоплення методами діагностики), стан лікувальної роботи (число осіб, які лікувались у відділенні, відсоток охоплення методами бальнеофізіотерапії, кліматолікування тощо, кількість процедур на одного хворого).
Обсяг роботи санаторно-курортного закладу характеризується показниками використання ліжкового фонду (число днів роботи санаторно-курортного закладу протягом року, середнє число штатних ліжок, планове число ліжко-днів, фактичне число ліжко-днів, планова кількість санаторно-курортних путівок на рік, фактична кількість виданих санаторно-курортних путівок).
При аналізі даних про стан хворих, які лікувались у санаторно-курортному закладі (за відділеннями санаторно-курортного закладу, контингентами, класами, групами і формами захворювань), одиницею обліку є хворий, який знаходився на лікуванні в санаторно-курортному закладі за діагнозом основного захворювання.
8.4. Основними медико-статистичними показниками, які характеризують ефективність роботи санаторно-курортного закладу, є показник наслідків лікування і середнє число днів, проведених у санаторно-курортному закладі одним хворим. Одиницею обліку є наслідок - результат закінченого лікування і тривалість лікування хворого в днях.
ІХ. Організація роботи лікарської комісії санаторно-курортного закладу
9.1. У санаторно-курортному закладі щороку наказом по санаторно-курортному закладу призначається лікарська комісія у складі голови, трьох членів комісії (двох лікарів і секретаря).
Головою лікарської комісії санаторно-курортного закладу призначається заступник начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини - начальник медичної частини або провідний терапевт, а заступником голови лікарської комісії - лікар зі складу комісії.
Лікарська комісія санаторно-курортного закладу у своїй роботі керується Інструкцією про порядок санаторно-курортного забезпечення у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 05 жовтня 2011 року № 604, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2011 року за № 1272/20010.
9.2. На лікарську комісію санаторно-курортного закладу покладаються:
контроль за правильністю медичного відбору санаторно-відбірковими комісіями осіб, які прибули в санаторно-курортний заклад на санаторно-курортне лікування, повнотою і якістю їх обстеження;
прийняття відповідних постанов зі складанням актів у випадках прибуття осіб з медичними протипоказаннями для санаторно-курортного лікування і відсутністю показань для лікування в даному санаторно-курортному закладі. Акт встановленої форми складається у п’яти примірниках, з яких один направляється командувачу Медичних сил Збройних Сил України, другий - начальнику Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третій - командиру військової частини (військовому комісару), звідки прибув хворий, четвертий - голові санаторно-курортної відбіркової комісії (далі - СКВК), яка проводила відбір особи на санаторно-курортне лікування, п’ятий - залишається в санаторно-курортному закладі.
9.3. У разі надходження із санаторно-курортних закладів актів на осіб, у яких виявлено медичні протипоказання для санаторно-курортного лікування, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, командир військової частини (військовий комісар), звідки прибула особа до санаторно-курортного закладу, проводять за кожним актом службові розслідування причин неправильного направлення на санаторно-курортне лікування та надають інформацію до Командування Медичних сил Збройних Сил України про вжиття відповідних заходів;
прийняття рішення щодо необхідності продовження строку лікування за медичними показаннями;
прийняття рішення щодо необхідності переведення із санаторно-курортного закладу в лікувальний заклад осіб, які потребують стаціонарного лікування. Якщо хворий нетранспортабельний, за рішенням комісії його переводять на госпітальний режим з подальшим переведенням на стаціонарне лікування.
9.4. Лікарська комісія санаторно-курортного закладу може приймати рішення про допуск співробітників санаторно-курортного закладу до роботи зі шкідливими умовами праці (якщо немає гарнізонної військово-лікарської комісії).
Рішення комісії заносять у книгу протоколів засідань лікарської комісії санаторно-курортного закладу.
Х. Організація наукової, винахідницької і раціоналізаторської роботи
10.1. Наукова, винахідницька і раціоналізаторська робота у санаторно-курортному закладі є важливим розділом комплексу заходів, направлених на удосконалення лікувально-профілактичної і оздоровчої роботи, підвищення рівня спеціальної підготовки медичного складу.
Начальник санаторно-курортного закладу керує науковою роботою через науково-методичне бюро, яке очолює. До складу бюро входять 5-7 осіб з числа провідних спеціалістів і лікарів санаторно-курортного закладу.
10.2. Науково-методичне бюро санаторно-курортного закладу:
намічає тематику наукових і науково-дослідних робіт, актуальних для санаторно-курортного закладу;
рекомендує виконавців планових тем, забезпечує всебічну і комплексну їх розробку;
обговорює ініціативні теми лікарів для включення їх у план наукової роботи санаторно-курортного закладу;
розглядає і рекомендує для включення в плани відділень санаторно-курортного закладу розділів наукової роботи;
заслуховує і обговорює доповіді начальників (завідувачів) відділень (кабінетів) про хід виконання планів наукової роботи, розглядає методичне забезпечення наукових досліджень;
заслуховує і обговорює виконання в санаторно-курортному закладі наукових робіт перед їх реалізацією;
обговорює плани і програми науково-практичних конференцій санаторно-курортного закладу, а також тези доповідей на них;
вивчає доповіді про роботу комісії з винахідництва, а також розробляє заходи щодо реалізації прийнятих до використання раціоналізаторських пропозицій;
корегує розділи планів зі спеціальної підготовки лікарів санаторно-курортного закладу з урахуванням наукових і науково-практичних робіт, що виконуються;
розраховує умовний економічний ефект від впровадження наукових розробок, винаходів і раціоналізаторських пропозицій;
подає за встановленою формою звіт про наукову роботу.
10.3. Наукова робота в санаторно-курортному закладі проводиться відповідно до перспективних і річних планів.
У планах (розділах) формулюються проблеми (теми), визначаються мета і конкретні завдання досліджень, виконавці, наукові керівники, терміни виконання, порядок реалізації досягнутих результатів. Головні зусилля зосереджуються на вирішенні найбільш актуальних для діяльності санаторно-курортного закладу питань.
10.4. План наукової роботи санаторно-курортного закладу розробляється до 15 листопада року, який передує запланованому, і затверджується начальником санаторно-курортного закладу.
Робота вважається реалізованою, якщо її результати використані таким чином:
для вдосконалення лікувально-діагностичної роботи як у мирний, так і воєнний час;
для створення нових зразків медичної техніки, спеціального оснащення і впровадження у виробництво;
для подальших досліджень у галузі військової медицини і курортології;
для підготовки і видання методичних посібників й інших методичних матеріалів;
для опублікування в наукових журналах, збірниках наукових праць або в інших друкованих органах;
для доповіді на науковій конференції, з’їзді або інших наукових зібраннях.
10.5. Винахідницька і раціоналізаторська робота в санаторно-курортному закладі спрямована на удосконалення лікувально-діагностичної роботи та підвищення технічного оснащення санаторно-курортного закладу.
Керівництво раціоналізаторською і винахідницькою роботою здійснюється начальником санаторно-курортного закладу через комісію з винахідництва і відповідальних за винахідницьку і раціоналізаторську роботу в підрозділах, які призначаються щороку начальником санаторно-курортного закладу. До складу комісії з винахідництва входять не менше 5 осіб з числа лікарів та інженерно-технічного складу. Комісія працює під головуванням заступника начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини або заступника (помічника) начальника санаторно-курортного закладу з матеріально-технічного забезпечення. Секретар комісії відповідає за правильне оформлення заяв на раціоналізаторські пропозиції за встановленою формою, їх реєстрацію і своєчасне подання на комісію.
10.6. Начальник санаторно-курортного закладу і призначена ним комісія зобов’язані:
забезпечувати розвиток винахідництва, розробляти і проводити заходи з удосконалення винахідницької і раціоналізаторської роботи, здійснювати контроль за її станом у підрозділах;
спрямовувати творчість співробітників на реалізацію поставлених технічних рішень й ініціативних розробок з удосконалення лікувально-діагностичної роботи;
вивчати, узагальнювати і розповсюджувати досвід технічної творчості шляхом організації оглядів, конференцій;
своєчасно приймати рішення щодо використання винаходів і раціональних пропозицій, встановлювати порядок і терміни їх розробки, перевірки і реалізації;
видавати на прийняті раціоналізаторські пропозиції посвідчення встановленого зразка;
вживати заходів щодо широкого розповсюдження найбільш цінних винаходів і раціоналізаторських пропозицій;
заохочувати найбільш активних винахідників і раціоналізаторів, пропагувати їх досвід технічної творчості;
надавати звіти про наслідки винахідницької і раціоналізаторської роботи в санаторно-курортному закладі.
10.7. Усі винаходи і раціоналізаторські пропозиції, які дозволяють скоротити витрати на матеріальні засоби, повинні враховуватись при оцінці ефективності економічної роботи.
10.8. Засідання комісії з винахідництва і раціоналізації проводяться не рідше одного разу на місяць. На засідання, як правило, запрошують авторів, які надають свої пропозиції. Право авторства на раціоналізаторську пропозицію признається за особами, творчою працею яких створена дана раціоналізаторська пропозиція.
10.9. Комісія приймає одне з таких рішень:
визнати пропозицію раціоналізаторською і прийняти її до використання;
відхилити пропозицію (із зазначенням причини відхилення);
прийняти пропозицію для дослідної перевірки (із зазначенням строків перевірки осіб, відповідальних за проведення робіт).
10.10. Винагорода за раціоналізаторську пропозицію виплачується з урахуванням вимог Положення про патентно-ліцензійну, винахідницьку та раціоналізаторську роботу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 78, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 березня 2001 року за № 250/5441 (у редакції наказу Міністра оборони України від 30 червня 2010 року № 338). Винагорода виплачується тільки за ті раціоналізаторські пропозиції, які використовуються в санаторно-курортному закладі.
ХІ. Організація бойової і спеціальної підготовки медичного складу
11.1. Бойова і спеціальна підготовка особового складу санаторно-курортного закладу організовується на підставі наказів і директив Міністра оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, настанов Збройних Сил України та програми підготовки медичного складу Збройних Сил України.
Бойова підготовка в санаторно-курортному закладі планується і проводиться диференційовано з різними категоріями особового складу і включає командирську підготовку офіцерів і спеціальну підготовку цивільного персоналу.
( Пункт 11.1 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 323 від 20.10.2021 )
11.2. Командирська підготовка офіцерів складається із тактико-спеціальної, мобілізаційної, спеціальної, вогневої, методичної і правової підготовки, медичної підготовки від зброї масового враження, воєнної педагогіки і психології, воєнної топографії, вивчення статутів та інших предметів.
Командирська підготовка медичної служби санаторно-курортного закладу організовується і проводиться відповідно до вимог програм командирської підготовки. Заняття проводяться у встановлені дні і часи без порушення лікувально-діагностичного процесу. Керівником групи призначається офіцер із керівного складу санаторно-курортного закладу.
11.3. В умовах санаторно-курортного закладу основними формами навчання в системі командирської підготовки є семінари, практичні і методичні заняття, лекції. Знання і навички офіцерського складу удосконалюються також шляхом самостійної роботи.
11.4. Самостійна робота офіцерів планується і проводиться після визначення індивідуальних завдань з урахуванням вихідного рівня їх підготовки.
Підготовка інших категорій персоналу здійснюється за такими дисциплінами:
лікарів і провізорів спільно з офіцерами медичної служби - за спеціальною та технічною підготовкою, медичним захистом, а також за техніко-спеціальною підготовкою в частині, що їх стосується;
середнього медичного персоналу - за спеціальною, технічною підготовкою, медичним захистом з розрахунку 4 години на місяць;
молодшого медичного персоналу - з удосконалення практичних навичок при виконанні функціональних обов’язків з розрахунку 2 години на місяць.
11.5. Зміст навчання середнього медичного персоналу визначається з урахуванням вимог чинного законодавства та основних питань зі спеціальної підготовки середнього медичного складу лікувально-профілактичних закладів Міністерства оборони України. Заняття проводяться, як правило, двічі на місяць: одне із загальних питань - у межах санаторно-курортного закладу, друге - практичне - у складі навчальної групи в медичних, лікувально-діагностичних відділеннях (кабінетах). Для молодшого медичного складу заняття проводяться на робочому місці раз на місяць.
11.6. Керівництво бойовою і спеціальною підготовкою особового складу санаторно-курортного закладу повинно бути постійним, конкретним і забезпечувати повне і якісне виконання запланованих заходів. Головними у керівництві є: чітка постановка завдань з бойової і спеціальної підготовки всім категоріям особового складу; продумане планування бойової і спеціальної підготовки; високий методичний рівень керівників занять; систематичний контроль і надання повсякденної допомоги підлеглим; вивчення, узагальнення і впровадження передового досвіду в практику навчання і виховання особового складу; безперервне удосконалення навчально-матеріальної бази.
11.7. Бойова і спеціальна підготовка в санаторно-курортному закладі планується на період навчання. Розробка плану підготовки повинна бути закінчена не пізніше ніж за 10 днів до початку нового періоду навчання. За підсумками бойової і спеціальної підготовки і завданнями на новий навчальний рік видається наказ по санаторно-курортному закладу.
Підвищення методичного рівня керівників занять досягається шляхом проведення з ними інструктивно-методичних і показових занять.
Інструктивно-методичні заняття мають за мету навчити офіцерів правильному вибору і застосуванню доцільних методів і прийомів навчання особового складу, раціональному використанню навчального часу і матеріально-технічних засобів у процесі навчання. Вони, як правило, проводяться заступником начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини або начальником санаторно-курортного закладу.
11.8. Показові заняття і навчання мають за мету показати навчальній групі, підрозділу методику проведення заняття і навчання або результат навчання медичного складу підрозділу, санаторно-курортного закладу в цілому.
Навчально-матеріальна база санаторно-курортного закладу повинна забезпечувати якісне проведення занять з медичним складом. З цією метою в санаторно-курортному закладі облаштовується клас спеціальної підготовки, в якому необхідно мати сучасні наочні посібники за програмами навчання, тренажери, зразки комплектів табельного медичного оснащення, технічні засоби навчання, моделювання різноманітних ситуацій за допомогою комп’ютерних програм.
Література, а також плакати, фільми, діафільми зі спеціальної підготовки медичного складу обліковуються в бібліотеці санаторно-курортного закладу і видаються встановленим порядком.
11.9. Систематичний контроль за ходом бойової і спеціальної підготовки, надання допомоги підлеглим в її організації і проведенні здійснюються в період підсумкових і контрольних перевірок результатів навчання, а також у повсякденній діяльності шляхом особистої участі заступника начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини і начальника санаторно-курортного закладу в навчанні підлеглих, проведенні підсумків навчання і постановці завдань.
ХІІ. Організація і проведення лікарських конференцій
12.1. Лікарські конференції є важливою формою підвищення професійних знань лікарського складу. У санаторно-курортному закладі проводяться такі види конференцій: клінічні (раз на квартал), науково-практичні (один раз на два роки) і клініко-патологоанатомічні:
клінічні конференції санаторно-курортного закладу - під керівництвом начальника санаторно-курортного закладу або його заступника з медичної частини з актуальних питань клінічної медицини і курортології.
Тематика конференцій планується на рік;
науково-практичні конференції лікарів санаторно-курортного закладу - з метою узагальнення і колективного обговорення матеріалів наукової роботи і використання її в практичній роботі.
Тематика, хід підготовки до конференції, доповіді лікарів, склад учасників, терміни проведення, програма конференції обговорюються на науково-методичному бюро санаторно-курортного закладу і затверджуються його начальником;
клініко-патологоанатомічні конференції - з метою підвищення кваліфікації лікарів, покращення якості лікувально-діагностичної роботи шляхом всебічного аналізу і обговорення всіх летальних наслідків.
12.2. Для детального клініко-патологоанатомічного аналізу летальних випадків за наказом начальника санаторно-курортного закладу створюється комісія з вивчення летальних наслідків з числа найбільш підготовлених лікарів-спеціалістів. Керівництво роботою комісії покладається на заступника начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини або провідного терапевта.
Основними завданнями комісії з вивчення летальних наслідків є:
встановлення основної і безпосередньої причин смерті хворого;
складання клінічного і патологоанатомічного діагнозів основного захворювання і його летальних ускладнень;
вивчення якості і повноти обстеження, діагностики і лікування хворого на досанаторному і санаторному етапах (окремо);
аналіз дефектів у наданні медичної допомоги та їх причин;
відпрацювання рекомендацій щодо усунення і попередження виявлених недоліків у лікувально-діагностичній роботі;
розгляд і вивчення історії хвороби і санаторної книжки померлого, медичної книжки (санаторно-курортної карти), протоколу патологоанатомічного розтину трупа з патологоанатомічним діагнозом здійснюються комісією в 15-денний строк. За результатами вивчення кожного летального випадку складається акт, перший екземпляр якого підшивається в історію хвороби, другий - додається до протоколу розтину.
Після закінчення роботи комісії з вивчення летальних наслідків проводиться клініко-патологоанатомічна конференція, на яку запрошуються всі лікарі санаторно-курортного закладу, визначаються доповідачі (голова комісії, лікуючий лікар, провідні спеціалісти, патологоанатом, опоненти тощо).
Протокол конференції веде спеціально призначений лікар санаторно-курортного закладу. Не рекомендується проводити клініко-патологоанатомічну конференцію без участі лікаря-патологоанатома.
Після проведення конференції всі матеріали (історія хвороби, медична і санаторна книжки, протокол патологоанатомічного розтину трупа, протокол клініко-анатомічної конференції) залишаються в архіві санаторно-курортного закладу.
ХІІІ. Пропаганда гігієнічних знань і здорового способу життя
13.1. Пропаганда гігієнічних знань і здорового способу життя планується на рік і на місяць, її тематика визначається завданнями, профілем санаторно-курортного закладу, складом хворих та відпочивальників.
13.2. Пропаганда гігієнічних знань і здорового способу життя проводиться в усіх медичних підрозділах санаторно-курортного закладу і є службовим обов’язком всього медичного складу.
З метою залучення медичного складу до участі в цій роботі встановлюється обов’язковий мінімум робочих годин для лікарського і середнього медичного складу санаторно-курортних закладів (не менше 2 годин на місяць).
13.3. За організацію пропаганди гігієнічних знань, здорового способу життя відповідає заступник начальника санаторно-курортного закладу з медичної частини.
Відповідальні особи зобов’язані планувати цю роботу, розробляти тематику, вживати заходів щодо забезпечення методичними матеріалами, посібниками, проводити інструктажі, читати лекції, проводити радіобесіди та інші заходи.
ХІV. Організація роботи з розгляду звернень
14.1. Листи, заяви, пропозиції і скарги, які надходять у санаторно-курортний заклад, реєструються в день їх надходження в книзі пропозицій, заяв і скарг.
14.2. За роботу з листами, адресованими у санаторно-курортний заклад, відповідає начальник санаторно-курортного закладу. Під час їх розгляду він керується Законами України "Про звернення громадян", "Про доступ до публічної інформації", статутами Збройних Сил України.
14.3. Листи, що надходять у санаторно-курортний заклад, залежно від складності порушеного питання розглядаються в строк не більше місяця. Строк їх розгляду починається з моменту надходження звернення до санаторно-курортного закладу (дати реєстрації). У такому випадку, коли необхідно провести додаткове вивчення питання або проведення дослідження, строк розгляду може бути продовжений начальником закладу, про що надсилається повідомлення заявнику і робиться відмітка в книзі пропозицій, заяв і скарг.
14.4. Документи, що надходять у санаторно-курортний заклад, розглядаються начальником санаторно-курортного закладу особисто. Зміст доручень підлеглим з виконання документів заноситься в книгу пропозицій, заяв і скарг.
Передача документів для виконання проводиться під підпис у книзі. Не допускається направлення листів на розгляд тим особам, дії яких оскаржуються.
14.5. При роботі з листами, заявами і скаргами необхідно:
забезпечити уважне і об’єктивне ставлення до розгляду листів;
ретельно розбиратись з повторними листами і скаргами, перевіряти правильність прийнятих за ними рішень, вивчати причини їх надходження;
з важливих або складних питань для перевірки направляти на місця найбільш компетентних і принципових працівників і своєчасно вживати належних заходів;
з метою покращення роботи закладу систематично аналізувати зміст пропозицій, заяв і скарг, вивчати причини їх виникнення.
14.6. За кожним письмовим або усним зверненням автору або заявнику надається у встановлений строк усна або письмова відповідь на поставлені ним питання. Якщо автору звернення повідомляється про прийняті рішення з поставлених питань, то вони підлягають контролю до повного здійснення намічених заходів. У книзі пропозицій, заяв і скарг робиться запис про результати розгляду листа або усної заяви, відмічається, коли щодо неї надано відповідь заявнику.
14.7. Робота з листами перевіряється щокварталу відповідною комісією санаторно-курортного закладу.
ХV. Організація роботи з охорони праці
15.1. У всіх функціональних підрозділах повинні бути створені здорові і безпечні умови, забезпечення яких покладається на командування санаторно-курортного закладу. Жодний підрозділ (відділення, кабінет, цех, дільниця, робоче місце) не може бути прийнятий і введений в експлуатацію, якщо не забезпечені здорові і безпечні умови праці.
Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів не допускається без дозволу органів державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України та органів, які здійснюють державний санітарний нагляд, профспілкового комітету санаторно-курортного закладу.
15.2. Командування санаторно-курортного закладу зобов’язане забезпечувати належним технічним обладнанням всі робочі місця, створювати умови роботи, які відповідають правилам охорони праці, санітарним нормам і правилам, впроваджувати сучасні безпечні методи праці, які попереджують виробничий травматизм і професійні захворювання.
Командування санаторно-курортного закладу відповідає за збитки, спричинені цивільному персоналу, каліцтва або інші ушкодження здоров’я, пов’язані з виконанням ними своїх трудових обов’язків, якщо причинний зв’язок буде встановлено в ході проведеного розслідування.
15.3. На медичну техніку (виробничі агрегати, механізми, установки) з урахуванням конкретних умов праці начальники (завідувач) підрозділів і служб разом з інженером з охорони праці розробляють для кожного робочого місця (кабінету) інструкції з охорони праці та виробничої санітарії, які узгоджуються профспілковим комітетом і затверджуються начальником санаторно-курортного закладу.
15.4. Інструкція з охорони праці та виробничої санітарії повинна містити такі розділи:
загальні положення;
вимоги безпеки: до початку, під час, після закінчення роботи;
правила поведінки у разі виникнення аварійної ситуації.
15.5. Інструкцію з охорони праці необхідно вивішувати на робочому місці, у місці, зручному для читання.
Строк дії інструкції на пожежо- і вибухонебезпечних виробництвах - 3 роки, для решти - 5 років, після чого їх необхідно переробити з урахуванням введення в дію нових правил і норм з охорони праці, змін умов праці.
15.6. Персонал зобов’язаний дотримуватись інструкцій з охорони праці і виробничої санітарії, вимог поводження з медичною апаратурою (машинами, механізмами, устаткуванням), постійно користуватись виданими засобами індивідуального захисту.
У кожному підрозділі санаторно-курортного закладу повинні бути детальні інструкції, які визначають дії цивільного персоналу з ліквідації аварійних ситуацій, пожеж, а також при враженні електричним струмом.
15.7. Інструктаж і навчання з питань охорони праці цивільного персоналу безпечним прийомам і методам праці проводяться незалежно від характеру, ступеня безпеки виконуваної роботи, кваліфікації і стажу роботи осіб, які працюють за даною професією (посадою), і здійснюються індивідуальним, бригадним або курсовим методом у вигляді:
вступного інструктажу при прийомі на роботу;
первинного інструктажу на робочому місці;
періодичного повторного інструктажу;
позапланового та цільового інструктажів.
15.8. Працівники, функціональні обов’язки яких пов’язані із забезпеченням безаварійної роботи об’єктів підвищеної небезпеки або з виконанням окремих робіт підвищеної небезпеки (експлуатація електроустановок, складної апаратури, джерел радіаційної небезпеки, об’єктів підвищеної небезпеки, автоклавів тощо), до початку самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов’язковим проходженням у цей період протиаварійних і протипожежних тренувань відповідно до плану ліквідації аварій та стажування за програмами для конкретної професії.
15.9. Персонал, робота якого пов’язана із застосуванням електроенергії, додатково проходить інструктаж на робочому місці з електробезпеки, якщо виконання обов’язків не потребує наявності високої кваліфікаційної групи з електробезпеки.
Працівники, які забезпечуються засобами індивідуального захисту, повинні проходити спеціальний інструктаж з правил користування найпростішими способами перевірки справності цих засобів, а також тренування з їх застосування.
15.10. Усі види інструктажів з охорони праці (крім вступного) проводяться начальником (завідувачем) структурного підрозділу в робочий час у вигляді бесіди на основі відповідної інструкції з охорони праці і програми, затвердженої начальником санаторно-курортного закладу. Інструктаж повинен супроводжуватись показом правильних і безпечних прийомів та методів роботи з використанням наочних посібників, які відповідають конкретному змісту матеріалу, що викладається з урахуванням умов роботи і відповідно до професії (посади) особи, що проходить інструктаж. Після закінчення інструктажу проводиться контрольна перевірка засвоєння матеріалу:
вступний інструктаж з охорони праці проводиться інженером з охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) начальника санаторно-курортного закладу з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади, з працівниками інших підприємств, установ, організацій, які прибули до закладу і беруть безпосередню участь у виробничому та лікувальному процесі або виконують інші роботи для закладу. Мета вступного інструктажу - ознайомлення із загальними правилами і нормами з охорони праці, порядком і правилами поведінки на території та у виробничих приміщеннях;
первинний інструктаж на робочому місці проводиться з кожним новоприйнятим на роботу працівником, а також переведеним з іншого структурного підрозділу (відділення, кабінету) і працівниками того самого підрозділу при зміні умов роботи з метою ознайомлення з обладнанням, прийомами і методами правильного і безпечного виконання робіт на даному робочому місці або за даною професією (посадою).