Про затвердження Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження

Відповідно до статті 16 Закону України "Про міжнародні договори України", статей 541 - 614 Кримінального процесуального кодексу України, підпункту 88 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228,

1. Затвердити Інструкцію про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, що додається.

2. Підпункт 4.56 пункту 4 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, викласти у такій редакції:

"4.56 здійснює представництво інтересів осіб у судах України у рамках виконання Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, інших міжнародних договорів України про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах у порядку, визначеному законодавством України; подає клопотання про приведення покарання, призначеного вироком іноземного суду засудженій особі, у відповідність до законодавства України та забезпечує представництво у судах України у межах поданих клопотань;".

3. Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Петухова С.І.

1. Ця Інструкція визначає порядок опрацювання Мін’юстом та його територіальними органами, місцевими загальними та апеляційними судами України запитів (доручень, прохань, клопотань) про надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах, про видачу осіб (екстрадицію), про передачу кримінального провадження, про передачу (прийняття) засуджених осіб та про виконання вироків судів іноземних держав у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (далі - міжнародні договори України).

2. Обсяг правової допомоги, порядок зносин, вимоги щодо форми й змісту запиту (доручення, прохання, клопотання), а також особливості виконання запитів визначаються положеннями міжнародного договору України, який діє у відносинах між Україною з відповідною іноземною державою, та Кримінальним процесуальним кодексом України.

3. Заяви та застереження, висловлені державами щодо міжнародного договору, є його невід’ємною частиною. Під час застосування багатостороннього міжнародного договору України його положення діють з урахуванням заяв і застережень України, висловлених у законі під час ратифікації чи приєднання, та заяв і застережень відповідної іноземної держави.

4. Посилання на міжнародний договір України в запиті (дорученні, проханні, клопотанні) є обов’язковим, крім випадків, коли запит складається на основі принципу взаємності.

5. Реалізація міжнародних договорів України про правову допомогу в кримінальних справах щодо вручення документів, допиту осіб, проведення інших окремих процесуальних дій, про передачу кримінального провадження, про передачу засуджених та виконання вироків здійснюється в межах компетенції Мін’юстом безпосередньо та через міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональні управління), місцевими загальними та апеляційними судами України (далі - суди України).

6. Міжрегіональні управління взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в кримінальних справах через Мін’юст, який відповідно до положень міжнародних договорів та Кримінального процесуального кодексу України є центральним органом України, або безпосередньо, якщо вони вповноважені на це згідно з міжнародним договором України або законом. У такому разі міжрегіональне управління здійснює функції центрального органу України.

7. Суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в кримінальних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через міжрегіональні управління та Мін’юст або безпосередньо у випадках, коли це передбачено міжнародним договором України або законом.

8. Мін’юст забезпечує правове співробітництво судів України у кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, вирішує питання про видачу правопорушників (екстрадицію), виконує інші функції, визначені законами й міжнародними договорами України, а саме:

1) є центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги та звертається із запитами судів України про міжнародну правову допомогу в кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав;

2) є центральним органом України щодо видачі особи (екстрадиції) під час судового провадження або на стадії виконання вироку;

3) вирішує питання про передачу (прийняття) осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в державах, громадянами якої вони є, та опрацьовує прохання про передачу (прийняття) виконання вироку суду України чи іноземної держави.

9. У разі опрацювання вхідних/вихідних запитів (доручень, прохань, клопотань) про міжнародне співробітництво під час кримінального провадження Мін’юст, міжрегіональні управління та суди України у пріоритетному порядку здійснюють опрацювання запитів (доручень, прохань, клопотань), які:

1) стосуються заходів із накладення арешту на активи;

2) стосуються злочинів, пов’язаних із відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, із фінансуванням тероризму;

3) стосуються корупційних злочинів;

4) містять прохання компетентного органу виконати запит до визначеної дати;

5) указують на інші обставини, що можуть вимагати опрацювання запиту у першочерговому порядку для запобігання втраті доказів, приховуванню активів, ухиленню особи від відповідальності чи з інших підстав.

10. Виконання запитів (доручень, прохань, клопотань), визначених як пріоритетні, здійснюється невідкладно.

11. За потреби перекладу іноземного запиту чи інших документів у межах виконання Мін’юстом функцій центрального (уповноваженого) органу такий переклад забезпечують шляхом залучення перекладача в рамках проведених у Мін’юсті державних закупівель послуг письмового перекладу. У такому разі строк, визначений у цій Інструкції, продовжується на термін, потрібний для здійснення перекладу.

12. За потреби перекладу судом України запиту чи інших документів, у тому числі документів, складених за результатами виконання іноземного запиту, на підставі міжнародного договору України або закону та у випадках, визначених цією Інструкцією, такий переклад забезпечують шляхом залучення перекладача за кошти, передбачені в судах України для фінансування судових витрат.

Міжнародним договором України може бути передбачено, що витрати на оплату послуг перекладача, залученого з метою виконання запиту, сплачує орган, який направив запит.

13. Інформація про факт отримання або надсилання запиту в порядку міжнародного співробітництва в кримінальній справі, про зміст запиту та перебіг його опрацювання не є публічною інформацією. Рішення про надання інформації щодо запиту особам, не пов’язаним з кримінальним провадженням у якому запитується допомога, приймає виключно орган, який є ініціатором відповідного запиту, за винятком випадків, якщо згода на це надана компетентним органом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа.

14. Матеріали запитів, що надходять від іноземної держави в порядку співробітництва в кримінальних справах, та/або пов’язані з ними документи надаються для ознайомлення в приміщенні Мін’юсту або відповідного міжрегіонального управління на вимогу особі, якої стосується запит, або її адвокату. Це право може бути обмежено в разі наявності відповідного прохання запитуючої іноземної держави про дотримання конфіденційності.

15. У цій Інструкції терміни вживаються в значеннях, які вони мають у Кримінальному процесуальному кодексі України.

1. У разі якщо під час розгляду кримінальної справи в суду України виникне потреба вручити документи, викликати особу, допитати осіб, провести інші процесуальні дії за кордоном, суд України, який здійснює кримінальне провадження, складає запит (доручення) про міжнародну правову допомогу згідно з вимогами міжнародного договору України, Кримінального процесуального кодексу України, цієї Інструкції.

2. Якщо у відносинах з іноземною державою діє декілька міжнародних договорів України, суд України обирає, який із них застосувати під час підготовки запиту, і дотримується вимог відповідного міжнародного договору під час його оформлення, крім випадків, коли положення одного з міжнародних договорів встановлюють його пріоритетність.

3. За відсутності міжнародного договору України з відповідною державою суд України зазначає, що міжнародна правова допомога запитується на основі принципу взаємності.

4. Зміст і форма запиту про міжнародну правову допомогу мають відповідати вимогам міжнародного договору України, за відсутності міжнародного договору або відповідних положень у міжнародному договорі - вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також цієї Інструкції.

5. Запит (доручення) і долучені до нього документи складаються в письмовій формі, засвідчуються підписом судді або вповноваженої особи суду України та завіряються гербовою печаткою суду України, який складає запит (доручення). Якщо документ, що надсилається, містить декілька аркушів, вони мають бути відповідним чином скріплені (прошнуровані), пронумеровані й скріплені гербовою печаткою суду України.

6. До запиту (доручення) суд додає засвідчений у встановленому порядку переклад запиту та долучених до нього документів мовою, визначеною міжнародним договором України, а за відсутності договору - офіційною мовою запитуваної держави або іншою прийнятною для цієї держави мовою.

Документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені тією мовою, яку, як суд України має підстави вважати, розуміє особа, якій треба вручити документи. Це окремо зазначає суд України в запиті (дорученні).

Витрати, пов’язані із залученням перекладача, є процесуальними витратами й покриваються в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

7. До запиту (доручення) про вручення документів про виклик особи, яка перебуває за межами України, суд України додає повістку про виклик особи, яка містить інформацію за загальними правилами, передбаченими для виклику осіб у кримінальному провадженні. При цьому також наводяться положення міжнародного договору України про гарантії особі, яка з’явилася на виклик суду в запитуючу державу, а в разі відсутності - положення частин 2, 3 статті 566 Кримінального процесуального кодексу України.

Викликану особу, крім підозрюваного та обвинуваченого, повідомляють про розмір і порядок відшкодування витрат, пов’язаних із викликом.

8. Запит (доручення) про проведення допиту особи шляхом відеоконференції має містити опис технічних вимог щодо проведення відеоконференції, контактні дані осіб, відповідальних за технічне забезпечення відеоконференції, а також пропозиції щодо дат і часу проведення відеоконференції та попереднього пробного сеансу відеозв’язку.

9. За потреби в одному дорученні може міститися прохання про вручення документів, про виконання процесуальних дій чи надання іншої правової допомоги, якщо це стосується тієї самої особи, чи в інших випадках, коли це доцільно.

10. У випадках, визначених міжнародним договором України, суд України під час складання запиту використовує формуляри, затверджені таким договором.

В інших випадках суд може використовувати для складання запитів (доручень) про проведення окремих процесуальних дій за кордоном у порядку міжнародної правової допомоги в кримінальних справах модельні зразки запиту (доручення) про вручення документів, запиту (доручення) про виклик особи в судове засідання, запиту (доручення) про допит як свідка/експерта/потерпілого/обвинуваченого, запиту (доручення) про допит як свідка/експерта/потерпілого/обвинуваченого шляхом відеоконференції, запиту (доручення) про допит як свідка/експерта/потерпілого/обвинуваченого шляхом телефонної конференції, клопотання про отримання інформації, наведених у додатках 1-6 до цієї Інструкції.

11. Запит (доручення) та додані до нього документи, складені на підставі міжнародного договору України, не потребують засвідчення у порядку консульської легалізації або шляхом проставлення апостиля.

За відсутності міжнародного договору запитувана держава може вимагати засвідчення запиту та/або додатків до нього шляхом консульської легалізації чи проставлення апостилю.

12. Суд України надсилає запит (доручення) про міжнародну правову допомогу через відповідне міжрегіональне управління до Мін’юсту, крім випадків, коли на підставі міжнародного договору України суд України або територіальне управління юстиції вповноважені на здійснення безпосередніх зносин.

13. Запит (доручення) про виклик особи в судове засідання з-за кордону має бути надісланий судом України у розумний строк до дати судового засідання з урахуванням пересилання документів, а також потреби виконання формальностей, необхідних викликаній особі для оформлення візи, або інших обставин. У будь-якому разі запит (доручення) про виклик підозрюваного, обвинуваченого в судове засідання має надсилатися судом України до міжрегіонального управління не пізніше ніж за 90 днів до дати судового засідання. Якщо міжнародним договором України встановлено строк надсилання запиту про виклик, суд України надсилає документи міжрегіональному управлінню заздалегідь, з урахуванням того, аби компетентний орган іноземної держави отримав його не пізніше від встановленого строку.

У термінових випадках запит про вручення документів про виклик особи може бути надіслано в більш короткі строки з використанням електронних або факсимільних засобів зв’язку, а у випадках, передбачених міжнародним договором України, також безпосередньо запитуваному органу іноземної держави. У такому разі оригінал направляється поштою невідкладно після цього.

14. Якщо у відносинах із запитуваною державою відсутній міжнародний договір, запит (доручення) надсилається Мін’юсту для його направлення через дипломатичні канали. При цьому строк, за який надсилається запит (доручення) про вручення документів про виклик особи, збільшується на два місяці.

15. Міжрегіональне управління перевіряє наявність та чинність міжнародного договору України, відповідно до якого складено запит (доручення), у відносинах із запитуваною державою, відповідність оформлення такого запиту (доручення) вимогам міжнародного договору України, у тому числі наявність у запиті (дорученні) інформації, що вимагається для його виконання згідно з міжнародним договором України, Кримінальним процесуальним кодексом України та цією Інструкцією, та направляє запит (доручення) до Мін’юсту протягом п’яти робочих днів із дня його надходження.

16. У разі виявлення недоліків чи порушень вимог міжнародного договору України або законодавства, допущених під час оформлення запиту (доручення), міжрегіональне управління в той самий строк повертає його до суду України з рекомендаціями щодо доопрацювання.

17. Мін’юст протягом десяти робочих днів опрацьовує запит (доручення) щодо відповідності вимогам законів і міжнародних договорів України та надсилає поштою запит (доручення) безпосередньо уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони або до Міністерства закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

18. Мін’юст може повернути запит (доручення) до міжрегіонального управління для надсилання безпосередньо або для спрямування до суду України, що його склав, для доопрацювання. У такому разі Мін’юст протягом десяти днів повертає запит (доручення) разом із доданими матеріалами із зазначенням недоліків, які треба усунути, або з поясненням інших причин неможливості направлення запиту (доручення).

19. За відсутності міжнародного договору України з відповідною державою Мін’юст у супровідному листі, адресованому до іноземного вповноваженого (центрального) органу, зазначає, що міжнародна правова допомога запитується на основі принципу взаємності та надає гарантії запитуваній державі розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги.

20. Запит (доручення) надсилають за кордон поштою, а в невідкладних випадках - електронним, факсимільним або іншим засобом зв’язку. У такому разі оригінал запиту надсилають поштою не пізніше трьох днів з моменту його передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку.

21. Отриману інформацію й документи, що стосуються виконання за кордоном запиту (доручення) суду України, Мін’юст направляє до суду України, що склав доручення, через міжрегіональне управління.

22. Якщо в процесі виконання запиту (доручення) за кордоном виникає потреба у наданні додаткової інформації, Мін’юст протягом десяти робочих днів або інший строк, зазначений у запиті (дорученні), надсилає прохання про надання додаткової інформації суду України.

Суд України надсилає додаткову інформацію в місячний строк або в інший строк, зазначений у проханні або встановлений міжнародним договором України.

Якщо додаткова інформація не може бути надана судом України у цілому або частково у встановлений строк, суд України у той самий строк інформує про це Мін’юст та повідомляє строк, протягом якого буде забезпечено надання додаткової інформації.

Додаткову інформацію суд України може надіслати безпосередньо до іноземного органу, який її запитує, якщо така можливість випливає з міжнародного договору України або з прохання про додаткову інформацію. У такому разі суд України ставить до відома Мін’юст.

23. Якщо у процесі виконання запиту (доручення) за кордоном постають питання щодо встановлення умов для виконання або покриття витрат, вони вирішуються судом України безпосередньо з компетентним органом запитуваної держави або за посередництвом Мін’юсту та/чи міжрегіонального управління.

24. Якщо виконання запиту (доручення) у запитуваній державі відбулося на умовах, узгоджених відповідно до пункту 23 цього розділу, суд України забезпечує їх дотримання.

1. Запит (доручення) компетентного органу іноземної держави отримує Мін’юст від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, визначеного міжнародним договором України, поштою або через дипломатичні канали.

У термінових випадках запит (доручення) може надійти через Інтерпол, Євроюст або безпосередньо від компетентного органу іноземної держави, в тому числі з використанням факсимільного зв’язку чи електронної пошти.

2. Запит (доручення) компетентного органу іноземної держави, одержаний судом України або міжрегіональним управлінням безпосередньо від запитуючої сторони згідно з міжнародним договором та законом України, приймається до виконання, з урахуванням строків, зазначених у запиті (дорученні).

3. Мін’юст, а в разі отримання запиту (доручення) безпосередньо також міжрегіональне управління або суд України у триденний строк від дня отримання запиту (доручення), що стосується фінансових та/або корупційних кримінальних правопорушень, надсилає Національному антикорупційному бюро України довідку, де зазначається така інформація:

1) назва компетентного органу іноземної держави;

2) перелік статей, за якими порушено кримінальну справу в іноземній державі;

3) характер запитуваних дій;

4) імена та посади осіб, проти яких порушено відповідне кримінальне провадження за кордоном, за наявності такої інформації;

5) імена та процесуальний статус осіб, щодо яких запитується міжнародна правова допомога в Україні.

4. Запит (доручення) компетентного органу іноземної держави, одержаний судом України або міжрегіональним управлінням безпосередньо від запитуючої сторони, якщо це не передбачено міжнародним договором України, надсилається без розгляду до Мін’юсту для подальшого повернення запитуючій стороні.

5. Мін’юст перевіряє наявність та чинність міжнародного договору України у відносинах із державою, від компетентного органу якої надійшов запит (доручення), відповідність оформлення такого запиту (доручення) положенням міжнародного договору України та наявність інформації, що міститься в запиті (дорученні), необхідної для його виконання згідно з міжнародним договором України та законом.

6. У разі відповідності отриманого запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави вимогам міжнародного договору України Мін’юст надсилає такий запит (доручення) до міжрегіонального управління за місцем проживання (перебування) фізичної особи чи за місцезнаходженням юридичної особи, якої стосується доручення, за місцезнаходженням доказів або за місцем здійснення процесуальних дій, зазначених у запиті (дорученні).

7. Мін’юст повертає без виконання запит (доручення) компетентного органу іноземної держави органу, від якого він надійшов, якщо його виконання не охоплюється обсягом правової допомоги згідно з міжнародним договором України, на підставі якого його складено, та Кримінальним процесуальним кодексом України.

8. Мін’юст повертає у розумний строк запит (доручення) компетентному органу іноземної держави для належного оформлення, якщо отриманий запит (доручення) не відповідає вимогам міжнародного договору України, і це унеможливлює його виконання.

9. За потреби уточнення місця виконання запиту (доручення) Мін’юст звертається до компетентного органу України з метою встановлення місцезнаходження особи чи майна або вживає інших необхідних заходів. У разі неможливості встановити місце виконання запиту (доручення) Мін’юст повертає його органу, від якого надійшов запит (доручення), із поясненням причин.

10. Запит (доручення) компетентного органу іноземної держави про вручення документів, допит осіб, проведення інших процесуальних дій у кримінальній справі виконується в Україні відповідно до Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених міжнародним договором України, на підставі якого складено такий запит (доручення).

На прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання запиту (доручення) суд України може вчиняти процесуальні дії із застосуванням права (процесуального закону) іноземної держави або у певний спосіб, зазначений у запиті (дорученні), якщо таке застосування не суперечить законам України та її публічному порядку,- у разі одержання разом із дорученням опису порядку вчинення відповідних процесуальних дій або тексту норм іноземного законодавства.

11. Якщо документи, що підлягають врученню відповідно до отриманого запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про вручення, не викладено державною мовою України чи мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України, або не містять перекладу такою мовою, Мін’юст повертає запит компетентному органу іноземної держави, за винятком випадків, коли є підстави вважати, що особа, якій мають бути вручені документи, розуміє мову, якою їх викладено, або якщо інше передбачено міжнародним договором України.

12. У виконанні запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави може бути відмовлено у випадках, передбачених законом або відповідним міжнародним договором України. У такому разі Мін’юст повертає запит (доручення) органу, від якого він надійшов, із зазначенням причин відмови або вживає інших заходів, передбачених міжнародним договором України.

13. За відсутності міжнародного договору України у виконанні запиту (доручення) має бути відмовлено, якщо:

1) виконання запиту (доручення) суперечитиме конституційним засадам чи може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим інтересам України;

2) за наявною інформацією запит (доручення) стосується правопорушення, за яке в Україні стосовно тієї самої особи судом прийнято рішення, яке набрало законної сили;

3) запитуюча сторона не забезпечує взаємності у цій сфері;

4) запит (доручення) стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність;

5) є достатні підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за її ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

6) за наявною інформацією запит (доручення) стосується кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.

14. Мін’юст опрацьовує запит (доручення) компетентного органу іноземної держави протягом десяти робочих днів. Цей термін може бути збільшено у виняткових випадках лише за потреби одержати додаткову інформацію чи документи, узгодити додаткові умови щодо виконання або здійснити переклад з іноземної мови.

15. Виключно Мін’юст або міжрегіональне управління, якщо воно уповноважене на здійснення безпосередніх зносин згідно з міжнародним договором України та законом, має право розглядати за запитом (дорученням) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу питання щодо:

1) відмови у виконанні запиту (доручення) з підстав, передбачених статтею 557 Кримінального процесуального кодексу України або міжнародним договором України;

2) відкладення виконання запиту (доручення), якщо це може перешкоджати кримінальному провадженню на території України. При цьому з компетентним органом іноземної держави може бути узгоджена можливість виконання запиту (доручення) на певних умовах;

3) присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги;

4) тимчасової передачі особи, яка відбуває покарання, для участі в процесуальних діях;

5) можливості прийняття до виконання запиту (доручення) без міжнародного договору на засадах взаємності.

Міжрегіональне управління, отримавши запит (доручення) безпосередньо згідно з міжнародним договором України та законом, направляє Мін’юсту пропозиції щодо застосування підпункту 1 цього пункту.

16. За результатами опрацювання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу Мін’юст:

1) надсилає запит (доручення) до міжрегіонального управління для забезпечення його виконання та визначає строк для його виконання;

2) за потреби при цьому повідомляє про особливості виконання запиту (доручення), зокрема про виконання запиту (доручення) із застосуванням законодавства іноземної держави, про узгоджені умови його виконання, необхідність вжиття заходів щодо забезпечення умов конфіденційності тощо.

17. Міжрегіональне управління передає запит (доручення) про міжнародну правову допомогу для виконання компетентному суду України відповідно до вимог закону про підсудність.

18. Якщо запит (доручення) про міжнародну правову допомогу надійшов до міжрегіонального управління в порядку безпосередніх зносин відповідно до закону та міжнародних договорів України, що передбачають такий порядок зносин, міжрегіональне управління самостійно організовує його виконання з урахуванням вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо визначення правил підсудності та пункту 16 цього розділу.

19. Суд України виконує запит (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу упродовж одного місяця з дати його надходження до суду. За потреби виконання складних і великих за обсягами процесуальних дій строк виконання може бути продовжений Мін’юстом або відповідним міжрегіональним управлінням, уповноваженим здійснювати безпосередні зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до закону та міжнародного договору України.

20. У випадках, передбачених міжнародним договором та законом України, Мін’юст може відстрочити виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави або погодити умови для його виконання замість відмови чи відстрочки. У такому разі інформація про погоджені відповідним чином умови надсилається разом із запитом (дорученням) для врахування під час його виконання судом України.

21. Відстрочка виконання запиту (доручення) або встановлення певних умов для виконання може бути ініційована судом України, до якого на виконання надійшов запит (доручення), або іншим заінтересованим органом державної влади. У такому разі інформація про підстави для відстрочки виконання запиту (доручення) невідкладно, але протягом не більш як трьох робочих днів з дня їх виявлення, надсилається Мін’юсту для прийняття рішення.

22. Суд України у разі отримання від Мін’юсту чи міжрегіонального управління запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави, виконання якого може перешкоджати кримінальному провадженню на території України, повідомляє про це Мін’юсту з викладенням умов, за яких такий запит (доручення) може бути виконаний, або обґрунтовує необхідність відкладення виконання такого запиту (доручення) до моменту завершення здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні на території України.

23. У випадках, передбачених пунктами 20-22 цього розділу, Мін’юст здійснює консультації з уповноваженим (центральним) органом іноземної держави з урахуванням позиції суду України для погодження умов, за яких запит (доручення) компетентного органу іноземної держави може бути виконаний на території України, про що інформує суд України.

24. Суд України забезпечує виконання запиту (доручення) на умовах, погоджених із уповноваженим (центральним) органом іноземної держави.

25. Якщо суд України інформує про обґрунтовані підстави, за яких слід відкласти виконання запиту (доручення) до завершення здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні на території України, Мін’юст інформує про це уповноважений (центральний) орган іноземної держави.

26. Якщо запит (доручення) містить прохання інформувати про дату, час та місце виконання запиту (доручення) з метою присутності представника компетентного органу іноземної держави й у Мін’юсту відсутні підстави для заперечення щодо такої присутності, запит (доручення) направляється до міжрегіонального управління відповідно до пункту 14 цього розділу.

Суд України інформує Мін’юст (а у випадках, визначених міжнародним договором України, або якщо про це зазначено в запиті (дорученні), безпосередньо компетентний суд іноземної держави) про дату, час та місце виконання запиту (доручення) не пізніше ніж за 20 днів до встановленої дати факсимільним та/або електронним засобом зв’язку, а також звичайною поштою. У разі одержання інформації про дату, час і місце виконання запиту (доручення) Мін’юст невідкладно направляє її уповноваженому (центральному) органу іноземної держави та за наявності відповідного прохання і контактних даних - компетентному суду іноземної держави.

27. Якщо запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, що передбачає присутність представника, надійшов у порядку безпосередніх зносин до відповідного міжрегіонального управління, його копію невідкладно надсилають до Мін’юсту.

Мін’юст протягом десяти робочих днів інформує міжрегіональне управління в разі наявності підстав для відмови у наданні згоди на присутність осіб, зазначених у запиті (дорученні).

28. Тимчасова передача особи, яка перебуває під вартою або відбуває покарання на території України, для надання показань або участі в інших процесуальних діях під час кримінального провадження на території іноземної держави, і яка не притягується до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні, здійснюється лише за наявності письмової згоди такої особи.

29. До прийняття рішення щодо виконання запиту про передачу особи, яка перебуває під вартою, Мін’юст запитує в центрального (уповноваженого) органу іноземної держави гарантії про те, що:

1) особа не буде піддана катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню;

2) особа не буде притягуватися до кримінальної відповідальності як у зазначеному кримінальному провадженні, так і за будь-які інші діяння або обвинувальні вироки, які передували її від’їзду з території України;

3) особу буде повернуто в Україну в чітко визначений строк.

У передачі особи з України до іноземної держави, крім випадків, визначених у міжнародному договорі України та Кримінальному процесуальному кодексі України, може бути відмовлено в разі, якщо після задоволення аналогічного запиту щодо тієї самої чи іншої особи раніше компетентні органи цієї держави не забезпечили дотримання наданих гарантій.

30. Для задоволення запиту про тимчасову передачу особи Мін’юст у відповідних випадках узгоджує з компетентним органом України, який здійснює кримінальне провадження, участь у якому бере відповідна особа, і повідомляє уповноваженому (центральному) органу іноземної держави дату або строк, з урахуванням якого особу має бути повернуто після проведення процесуальних дій, для яких її було передано.

На додатковий запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави строк тимчасової передачі особи може бути продовжений на чітко визначений термін. Про рішення Мін’юсту щодо продовження строку тимчасової передачі повідомляють центральному (уповноваженому) органу іноземної держави.

Про прийняте за запитом рішення та щодо продовження строку тимчасової передачі Мін’юст інформує Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України, Національну поліцію України та Міністерство внутрішніх справ (Національну гвардію України) для здійснення фактичної передачі особи до іноземної держави та подальшого її повернення в Україну.

31. Якщо запит стосується надання інформації про кінцевого бенефіціарного власника, суд України запитує інформацію Державної фіскальної служби з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

32. Якщо запит містить прохання про дотримання конфіденційності щодо факту або змісту запиту, суд України зобов’язаний забезпечити її дотримання. Із цією метою суд України також попереджає інших осіб та органи, залучені до виконання запиту, про недопустимість розголошення відповідної інформації чи використання документів, матеріалів.

33. Якщо для виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу суд України викликає особу для вручення документів чи виклику або для отримання доказів, чи участі в інших процесуальних діях, у повістці суд України зазначає предмет запиту та назву запитуючого органу, а також інформацію про наслідки неявки особи відповідно до Кримінального процесуального кодексу, інших положень законодавства.

Якщо повістка про виклик особи для виконання запиту (доручення) компетентного суду іноземної держави повернулася до суду України без вручення, суд України звертається до органів реєстрації для уточнення відомостей про зареєстроване місце проживання/перебування особи.

У разі отримання інформації про нове місце проживання або місце перебування особи, суд України надсилає нову повістку про виклик.

Якщо органи реєстрації підтвердили наявну в суду України інформацію про зареєстроване місце проживання/перебування особи, що підлягає виклику, або якщо особа одержала повістку й не з’явилася без поважних причин, суд України вирішує питання про застосування приводу в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

34. Виконуючи запит (доручення) про вручення документів, суд України попереджає особу, яка з’явилася, що документи будуть вважатися врученими в разі її відмови отримати такі документи. Якщо особа відмовляється отримати документи, про це зазначають у протоколі й викладають пояснення особи про причини, якщо вона їх надає.

35. Якщо документи, що підлягають врученню, не містять перекладу українською мовою й складені мовою, яка є незрозумілою особі, зазначеній у запиті (дорученні), суд України попереджає особу про її право відмовитися від отримання документів. Якщо особа скористалася таким правом, у протоколі зазначають, що документи вважаються такими, вручення яких не відбулося, і викладають причини.

36. Документи, складені під час виконання запиту (доручення), засвідчуються гербовою печаткою суду України, який проводив процесуальні дії, без перекладу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

37. Суд України після проведення необхідних процесуальних дій надсилає всі матеріали за результатами виконання запиту (доручення) до міжрегіонального управління, яке перевіряє повноту виконання запиту (доручення), після чого надсилає отримані матеріали до Мін’юсту для подальшої передачі відповідному органу іноземної держави.

Якщо доручення виконано судом України не у повному обсязі й отримані матеріали не містять пояснень щодо неможливості виконання, або під час оформлення підтвердних документів судом не дотримано вимог міжнародного договору України, або якщо відсутні інші документи чи важлива інформація, що стосуються виконання запиту, міжрегіональне управління звертається до суду України з проханням про усунення виявлених недоліків і визначає строк.

38. Якщо для виконання запиту (доручення) особа не з’явилася на виклики до суду України й з’ясувати місцезнаходження такої особи не можна, суд України повертає до міжрегіонального управління оригінал запиту (доручення) разом із протоколом, у якому зазначено неможливість виконання такого запиту (доручення) та документи, які це підтверджують, а саме: оригінали або копії поштових відправлень/повідомлень разом із повістками, матеріали застосування приводу (копія ухвали суду України, пояснення особи, якій доручено виконання ухвали суду про привід), довідка про реєстрацію місця проживання, будь-які інші документи, складені на підтвердження відсутності особи за наявними в суду України адресами тощо.

39. У разі неправильного або неповного виконання запиту (доручення) міжрегіональне управління має право в межах чинного законодавства вимагати від суду України вжити додаткових заходів для належного виконання запиту (доручення):

1) належним чином оформити документи, складені за результатами виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави, у разі відсутності на документах підписів уповноважених осіб та/або печаток органу, що надає інформацію;

2) ужити заходів для перевірки місця проживання або місця перебування особи шляхом застосування приводу, якщо такий під час виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави не застосовувався;

3) додатково надати документи чи інформацію, прохання про надання яких міститься в запиті (дорученні) компетентного органу іноземної держави, у разі неповного їх надання;

4) провести додаткові процесуальні дії для виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави, передбачені законом та/або міжнародним договором України тощо.

40. У разі неможливості виконати запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, а також у разі відмови в наданні міжнародної правової допомоги з підстав, передбачених законом та міжнародним договором України, суд України, Мін’юст або міжрегіональне управління, уповноважене здійснювати зносини відповідно до закону та міжнародного договору України, повертає такий запит (доручення) компетентному органу іноземної держави із зазначенням причин невиконання.

41. Мін’юст надсилає матеріали, отримані під час виконання запиту (доручення), уповноваженому (центральному) органу іноземної держави протягом десяти робочих днів після їх отримання від відповідного міжрегіонального управління.

42. Міжрегіональне управління, уповноважене здійснювати безпосередні зносини відповідно до закону та міжнародного договору України, направляє отримані матеріали за результатами виконання запиту (доручення) компетентному органу іноземної держави протягом десяти робочих днів після їх отримання від компетентного суду України.

1. Питання про видачу осіб (екстрадицію) вирішуються на підставі міжнародних договорів України, які передбачають видачу правопорушника (екстрадицію), Кримінального процесуального кодексу України та з урахуванням цієї Інструкції.

2. У відносинах із державами, які є Сторонами Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, застосовується Європейська конвенція, а також протоколи до неї, незалежно від наявності іншого двостороннього чи багатостороннього міжнародного договору України, який регулює питання екстрадиції.

3. За відсутності міжнародного договору України видачу особи (екстрадицію) може бути запитано судом України та видача особи (екстрадиція) може бути вирішена Мін’юстом на підставі запиту іншої держави за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти й розглянути в майбутньому запит про видачу особи на основі принципу взаємності.

1. Мін’юст як центральний орган України щодо видачі осіб (екстрадиції) у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку:

1) отримує й розглядає запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення особи, згоду на притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку та приймає рішення;

2) у разі отримання повідомлення про затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку з учиненням кримінального правопорушення, протягом трьох робочих днів інформує компетентний орган іноземної держави про затримання цієї особи та необхідність направлення запиту про видачу особи в строк, встановлений міжнародним договором України;

3) перевіряє протягом трьох робочих днів (у термінових випадках - протягом доби) запит на відповідність вимогам, передбаченим частиною першою статті 573 Кримінального процесуального кодексу України;

4) проводить екстрадиційну перевірку або звертається до відповідної регіональної прокуратури з приводу проведення екстрадиційної перевірки;

5) надсилає завірену структурним підрозділом Мін’юсту, відповідальним за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, копію запиту регіональній прокуратурі та звертається з проханням провести екстрадиційну перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), а також ужити заходів для затримання особи та звернутися до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою (або за місцем перебування особи) для застосування запобіжного заходу (екстрадиційного арешту) відповідно до статті 584 Кримінального процесуального кодексу України;

6) звертається до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з проханням надати письмові гарантії прийняти та розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності відповідно до статті 544 Кримінального процесуального кодексу України;

7) звертається до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з проханням надати документи, передбачені міжнародним договором України, та іншу необхідну інформацію, якщо їх не вистачає в отриманому запиті, і встановлює граничний строк її надання;

8) звертається до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з проханням надати гарантії перегляду заочного вироку суду іноземної держави, якщо запит про видачу зроблений на підставі вироку суду іноземної держави, винесеного заочно за відсутності особи, видача якої запитується, і встановлює строк отримання;

9) якщо за результатами екстрадиційної перевірки або під час її проведення є потреба звернутися до компетентного органу іноземної держави для отримання додаткової інформації, Мін’юст без зволікань звертається до такого органу для отримання необхідної інформації й встановлює граничний строк її надання;

10) розглядає питання про надання дозволу на побачення з особами, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, родичам або іншим особам після завершення екстрадиційної перевірки або в разі, якщо екстрадиційну перевірку проводить Мін’юст;

11) зупиняє розгляд запиту про видачу, якщо особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви в порядку, визначеному законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит;

12) звертається із запитами до Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Державної міграційної служби України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян із метою отримання додаткової інформації, яка може мати суттєве значення для прийняття обґрунтованого рішення за запитом про видачу;

13) організовує передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу чи транзитне перевезення;

14) здійснює інші повноваження, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України або міжнародним договором України про видачу особи (екстрадицію).

2. До затриманої особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку з учиненням кримінального правопорушення, застосовується тимчасовий арешт, але не більше ніж на сорок діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу (екстрадицію).

3. Якщо запит про видачу особи (екстрадицію) не надійшов до Мін’юсту у визначений ним строк чи в інший строк, передбачений міжнародним договором України, або в разі отримання інформації щодо відсутності наміру чи відмови компетентного органу іноземної держави вимагати видачу особи (екстрадицію), Мін’юст негайно відповідно до частини другої статті 586 Кримінального процесуального кодексу України направляє до регіональної прокуратури звернення про скасування тимчасового арешту.

Таке звернення Мін’юст надсилає в останній день строку, встановленого для подання запиту про видачу особи (екстрадицію) або в день отримання інформації про відсутність наміру запитувати видачу та встановлює строк у 24 години для вирішення прокуратурою питання про звільнення особи.

4. У разі одержання запиту іноземної держави про видачу (екстрадицію), у якому не зазначено місце проживання/перебування особи в Україні, та якщо відповідна інформація не надходила від компетентних органів України, Мін’юст запитує у Національної поліції України інформацію про результати розшуку особи на території України.

У разі отримання від Національної поліції України інформації про відсутність даних про перебування особи на території України за результатами розшуку особи Мін’юст повідомляє уповноваженому (центральному) органу іноземної держави про неможливість розглянути запит про видачу особи (екстрадицію), оскільки місцезнаходження особи на території України не встановлено.

5. Після отримання матеріалів за результатами екстрадиційної перевірки, додаткової інформації від запитуючого органу та іншої необхідної інформації структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, не пізніше десяти робочих днів готує висновок та подає його разом із проектом наказу Міністру або уповноваженій ним особі.