19. Клопотання підписується особою, уповноваженою відповідно до пункту 15 цього розділу, підпис якої завіряється печаткою, та має містити таку інформацію:
1) посилання на відповідний міжнародний договір України, на підставі якого отримано запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, та статті 602, 603 Кримінального процесуального кодексу України;
2) назву компетентного (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, дату (номер за наявності) такого запиту;
3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави;
4) інформацію, що підтверджує дотримання умов, визначених законодавством та міжнародним договором України, за яких запит компетентного (центрального) органу іноземної держави, що звернувся із запитом про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, може бути задоволений.
20. Мін’юст чи міжрегіональне управління в клопотанні про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, посилаючись на статті 602, 603 Кримінального процесуального кодексу України та міжнародний договір України, просить компетентний суд України:
1) вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково;
2) визначити, яку частину покарання може бути виконано в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв’язку з яким ухвалено вирок;
3) копію ухвали суду за результатами розгляду клопотання надіслати Мін’юсту чи міжрегіональному управлінню для повідомлення компетентному (центральному) органу іноземної держави.
21. У додатку до клопотання Мін’юст чи міжрегіональне управління долучає документи, отримані від компетентного (центрального) органу іноземної держави, а також копії документів, отриманих від компетентних органів України, а саме:
1) клопотання суду іноземної держави про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави;
2) копію вироку разом із документом, що підтверджує набрання ним законної сили;
3) копії інших судових рішень іноземної держави, що стосуються вироку суду іноземної держави;
4) текст статей кримінального закону іноземної держави, на яких ґрунтується вирок;
5) інформацію про частину покарання, яку виконано у державі винесення вироку та яка підлягає виконанню в Україні;
6) копії документів з інформацією щодо громадянства України, зареєстрованого місця проживання та/або місцезнаходження майна засудженої особи;
7) копії інших документів, отриманих у результаті перевірки дотримання умов, визначених законодавством та міжнародним договором України, за яких запит про визнання та виконання вироку суду іноземної держави може бути задоволений;
8) оригінал довіреності.
22. Документи, що додаються до клопотання, надсилаються в перекладі мовою, визначеною міжнародним договором України, або з перекладом українською мовою (чи мовою, прийнятною для сторін), якщо вони не складені такою мовою.
23. Якщо клопотання про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави вноситься до компетентного суду України міжрегіональним управлінням, Мін’юст направляє міжрегіональному управлінню документи згідно з підпунктами 2-7 пункту 21 цього розділу, а також:
1) оригінал довіреності Мін’юсту на вповноваження міжрегіонального управління;
2) копію висновку Мін’юсту.
24. Клопотання Мін’юсту про визнання та виконання вироку суду іноземної держави розглядається протягом одного місяця від дня його отримання компетентним судом України.
25. Про дату судового засідання повідомляють особу, щодо якої ухвалено вирок, якщо вона перебуває на території України. Така особа має право користуватися правовою допомогою захисника.
26. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.
27. Під час розгляду клопотання про визнання та виконання вироку суду іноземної держави суд України з’ясовує, чи дотримано умов, передбачених міжнародним договором України та законодавством України.
28. Суд України не перевіряє фактичних обставин, встановлених вироком суду іноземної держави, та не вирішує питань щодо винуватості особи.
29. За результатами судового розгляду суд України:
1) постановляє ухвалу про визнання вироку суду іноземної держави та його виконання повністю або частково;
2) визначає, яку частину покарання може бути виконано в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв’язку з яким ухвалено вирок;
3) вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.
30. У разі недотримання умов, визначених міжнародним договором України та/або законом України, за яких вирок іноземного суду може бути задоволений, суд України за результатами судового розгляду постановляє ухвалу про відмову у визнанні та виконанні вироку суду іноземної держави, у якій зазначає причини відмови з посиланням на відповідні положення закону та/або міжнародного договору України.
31. За потреби здійснення додаткової перевірки суд України може постановити ухвалу про відкладення розгляду та отримання додаткових матеріалів.
32. Суд України для отримання додаткових матеріалів може безпосередньо запитувати необхідні документи та інформацію в компетентних органів України або через Мін’юст у компетентного органу іноземної держави.
33. Період, протягом якого особа перебувала під вартою в Україні у зв’язку з розглядом запиту про визнання та виконання вироку суду іноземної держави, зараховується до загального строку відбування покарання.
34. У разі ухвалення рішення про визнання та виконання вироку суду іноземної держави суд України може також на підставі клопотання ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу щодо особи.
35. Копію ухвали суд України надсилає Мін’юсту чи відповідному міжрегіональному управлінню та вручає особі, засудженій вироком суду іноземної держави, якщо така особа перебуває на території України.
36. Ухвала суду України про виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржена в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено відповідне питання, та прокурором.
37. Після набрання законної сили ухвалою суду України про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави Мін’юст інформує уповноважений (центральний) орган іноземної держави про рішення компетентного суду України й за потреби надсилає належним чином завірену копію такого рішення суду України уповноваженому (центральному) органу іноземної держави з перекладом мовою, визначеною міжнародним договором України.
38. Компетентний суд України в разі отримання відповідного клопотання надсилає Мін’юсту витяг з ухвали, постановленої за результатами розгляду клопотання Мін’юсту чи міжрегіонального управління, для інформування уповноваженого (центрального) органу іноземної держави.
39. Міжрегіональне управління після отримання копії ухвали суду України з відміткою про дату набрання законної сили впродовж 15 днів від дня отримання надсилає до Мін’юсту копію ухвали суду України.
40. Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави звертається до виконання згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України.
41. Мін’юст повідомляє уповноважений (центральний) орган іноземної держави про результати виконання вироку суду цієї держави в Україні.
42. За запитом уповноваженого (центрального) органу іноземної держави та на підставі міжнародного договору України, який містить відповідні положення, вирок суду іноземної держави може бути визнаний та виконаний у частині нагляду за особою на території України для сприяння виправленню й соціальній реадаптації громадянина України, а також контролю за його поведінкою.
43. Мін’юст, отримавши запит, передбачений пунктом 42 цього розділу, з метою перевірки дотримання умов, за яких такий запит може бути задоволений, звертається до Державної міграційної служби України, її територіальних органів, органів реєстрації та інших компетентних органів України для перевірки факту належності особи до громадянства України, з’ясування відомостей про зареєстроване місце проживання, встановлення фактичного місцезнаходження особи, отримує необхідні відомості з інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, інших державних електронних інформаційних ресурсів державних органів.
44. Після отримання інформації, запитуваної згідно з пунктом 43 цього розділу, запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, передбачений пунктом 42 цього розділу, у подальшому розглядається за правилами згідно з пунктами 6-41 цього розділу.
X. Визнання та виконання вироків судів України на території іноземних держав
1. Запит про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави складає суд України, який виніс вирок, згідно з вимогами законів та міжнародного договору України.
2. Запит про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави й долучені до нього документи складають у письмовій формі, засвідчують підписом судді та гербовою печаткою суду України.
3. До запиту про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави й долучених до нього документів додають засвідчений у встановленому порядку переклад мовою, визначеною міжнародним договором України, а за відсутності такого договору - офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою.
4. Суд України, який ухвалив вирок, надсилає до Мін’юсту запит про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України.
5. Мін’юст перевіряє відповідність запиту умовам і вимогам законів та міжнародних договорів України.
6. У разі прийняття рішення про направлення запиту Мін’юст надсилає запит суду України згідно з вимогами міжнародного договору України до іноземного уповноваженого (центрального) органу безпосередньо або дипломатичними каналами.
7. Якщо запит про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України не може бути направлений, Мін’юст повертає всі матеріали відповідному суду України, який склав запит, із викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.
8. Запит про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України має відповідати вимогам законодавства та/або міжнародного договору України, що застосовується в конкретному випадку, та має містити:
1) назву суду України, який звертається із запитом про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України, та компетентного органу запитуваної сторони;
2) посилання на відповідний міжнародний договір України, що діє у відносинах між Україною та запитуваною стороною й передбачає можливість визнання та виконання вироків однієї договірної сторони на території іншої, або на принцип доброї волі;
3) інформацію про вирок суду України, визнання та виконання якого запитується (інформацію про дату та суд України, який виніс вирок, про будь-які судові рішення, які стосуються зазначеного вироку, а також про набрання вироком законної сили);
4) відомості про відповідну особу, зокрема її ім’я та прізвище, місце проживання або перебування, громадянство, інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту;
5) стислий опис кримінального правопорушення, за вчинення якого особу було засуджено вироком суду України, та його правову кваліфікацію;
6) інформацію про частину покарання, яку виконано в Україні, та частину покарання, яка підлягає виконанню на території іноземної держави за вироком суду України;
7) відомості щодо обставин, за яких вирок суду України не може бути виконано на території України, та щодо перебування особи в розшуку (дата оголошення та припинення);
8) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України та/або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.
9. До запиту про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України додаються такі засвідчені належним чином документи з перекладом:
1) засвідчена копія вироку разом із документом, що підтверджує набрання ним законної сили;
2) засвідчені копії інших рішень судів України, що стосуються вироку, визнання та виконання якого на території іноземної держави запитується, разом з інформацією про набрання законної сили;
3) текст статей Кримінального кодексу України, на підставі яких особу було засуджено;
4) інформація про частину покарання, яку виконано в Україні, та частину покарання, яка підлягає виконанню на території іноземної держави;
5) копії документів з інформацією щодо громадянства, місця проживання/перебування чи місцезнаходження майна засудженої особи на території іноземної держави;
6) інформація щодо перебування особи в розшуку та щодо спливу строків давності виконання обвинувального вироку суду України на території України;
7) будь-які інші відомості, які сприятимуть виконанню запиту в іноземній державі.
10. До запиту про конфіскацію майна додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу таких заходів.
11. Після отримання інформації від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави за результатами розгляду запиту суду України про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави Мін’юст інформує суд України про рішення, прийняте запитуваною стороною.
12. За потреби надання додаткових відомостей на прохання запитуваної сторони Мін’юст повідомляє про це суду України, який звернувся із запитом про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави.
13. Суд України надсилає додаткову інформацію, запитувану іноземною державою, Мін’юсту з дотриманням вимог, передбачених пунктами 2, 3 цього розділу, та положеннями законів і міжнародних договорів України.
14. У разі відмови в задоволенні запиту про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави компетентний суд України вправі повторно звернутися з аналогічним запитом за умови усунення підстав, на яких іноземна держава відмовила в задоволенні запиту.
15. У разі задоволення запиту про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави Мін’юст звертається до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з проханням інформувати про результати виконання вироку суду України.
16. Інформацію про результати виконання вироку суду України, отриману від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, Мін’юст надсилає суду України, який звертався із запитом про визнання та виконання вироку.
XI. Передача засуджених осіб з України
1. Мін’юст розпочинає розгляд питання про передачу засудженого в Україні іноземця до позбавлення волі для подальшого відбування покарання в разі отримання звернення засудженого, його законного представника, або близьких родичів чи членів сім’ї, або на запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави.
Звернення засудженого або його законного представника, близьких родичів чи членів сім’ї складається у довільній формі. За бажанням можуть бути використані зразки, наведені у додатку 9 до цієї Інструкції.
2. Після порушення перед Мін’юстом клопотання про передачу особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в державі, громадянином якої вона є, Мін’юст надсилає до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України запит про надання документів, передбачених міжнародним договором України.
3. Мін’юст також звертається із запитом про отримання відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.
4. Після надходження пакета документів від Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Мін’юст перевіряє оформлення отриманих матеріалів, а також вивчає наявність підстав та умов, передбачених міжнародним договором України та Кримінальним процесуальним кодексом України, для порушення питання про передачу засуджених.
5. Якщо з отриманих документів та інформації вбачається, що можуть існувати підстави для відмови в наданні згоди на передачу засудженої особи іноземній державі, Мін’юст звертається до компетентних органів для отримання додаткової інформації.
6. Якщо стосовно засудженої особи триває кримінальне провадження на території України або існує заборгованість щодо сплати судових витрат чи суми задоволеного цивільного позову, Мін’юст інформує особу, яка порушила питання про передачу, та засуджену особу про наявність відповідних обставин і неможливість розгляду питання про передачу до їх усунення.
7. У разі дотримання підстав та умов, передбачених міжнародним договором України та Кримінальним процесуальним кодексом України, Мін’юст організовує здійснення перекладу пакета документів мовою, передбаченою міжнародним договором України для здійснення зносин, або іншою мовою, прийнятною для запитуваної держави.
8. Мін’юст направляє документи разом із перекладом до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з проханням підтвердити громадянство засудженої особи, надати текст положень законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність за діяння, у зв’язку з якими особу засуджено в Україні, та надати гарантії, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню в разі його передачі до цієї держави.
9. Після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інформації про згоду на прийняття засудженого для відбування покарання, інформації та гарантій, передбачених пунктом 8 цього розділу, структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, готує висновок і проект рішення про передачу засудженої особи з України до держави її громадянства для подальшого відбування покарання.
10. Рішення про передачу засудженої особи з України до держави її громадянства для подальшого відбування покарання або відмова в передачі приймається у формі наказу Мін’юсту на підставі висновку за результатами розгляду клопотання та наявних матеріалів.
11. У разі дотримання умов, визначених міжнародним договором України та законодавством України, висновок підписує керівник, а в разі його відсутності - заступник керівника структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства. Висновок містить:
1) посилання на відповідні статті Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, на підставі яких отримано запит про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання;
2) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, дату (номер за наявності) такого запиту;
3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про передачу з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання;
4) інформацію щодо іноземного громадянства засудженої особи;
5) дані про вирок суду України (назва суду та дата винесення вироку; покарання, призначене особі; інформація про будь-які інші судові рішення, що стосуються вироку (за наявності); інформація про набрання вироком законної сили) із зазначенням положень Кримінального кодексу України, на підставі яких засуджено особу, строку призначеного покарання та інформації про кінець відбуття строку покарання;
6) інформацію про згоду держави виконання вироку із зазначенням інформації, яка підтверджує, що дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок суду України, є злочином згідно із законом держави виконання вироку про кримінальну відповідальність;
7) інформацію про відшкодування шкоди, завданої злочином, та за наявності - процесуальних витрат за вироком, а також інформацію, що підтверджує відшкодування засудженим цієї шкоди та/або витрат у повному обсязі;
8) інформацію про гарантії, передбачені пунктом 8 цього розділу, надані державою виконання вироку, із зазначенням реквізитів листа компетентного органу іноземної держави;
9) висновок із посиланням на положення Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, згідно з яким пропонується надати згоду на передачу засудженого з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, про що інформувати компетентний орган іноземної держави, суд України, який виніс вирок, та засудженого.
12. У разі недотримання умов, за яких може бути прийнято рішення про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, визначених міжнародним договором та законодавством України, висновок про неможливість надання згоди на передачу засудженого містить:
1) посилання на відповідні статті Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, на підставі яких отримано запит про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання;
2) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, дату (номер за наявності) такого запиту;
3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання;
4) інформацію щодо іноземного громадянства засудженої особи;
5) дані про вирок суду України (назва суду та дата винесення вироку; покарання, призначене особі; інформація про будь-які інші судові рішення, що стосуються вироку (за наявності); інформація про набрання вироком законної сили) із зазначенням положень Кримінального кодексу України, на підставі яких засуджено особу, строку призначеного покарання та інформації про кінець відбуття строку покарання;
6) детальний опис обставин, за яких умов, передбачених міжнародним договором України та законодавством України, не дотримано;
7) текст положень міжнародного договору України та законодавства України, що визначають умову для передачі засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, якої не дотримано;
8) посилання на пункт 7 частини першої статті 606 Кримінального процесуального кодексу України та положення міжнародного договору України щодо рішення України за запитом про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання;
9) посилання на висновок відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, згідно з яким пропонується відмовити в передачі засудженого з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, про що інформувати компетентний орган іноземної держави та засудженого із зазначенням інформації про те, що новий розгляд питання про його передачу можливий не раніше ніж через три роки після відмови.
13. Наказ про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання або про відмову в передачі підписує Міністр юстиції або уповноважена ним посадова особа.
14. Наказ про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання або про відмову в передачі реєструється в Мін’юсті в порядку, визначеному Інструкцією з діловодства Мін’юсту.
15. Про прийняття рішення про передачу засудженої особи з України до держави її громадянства для подальшого відбування покарання Мін’юст повідомляє уповноважений (центральний) орган іноземної держави, засуджену особу, особу, яка ініціювала питання про передачу, та суд України, що ухвалив вирок.
16. Про прийняття рішення про відмову в передачі засудженої особи з України до держави її громадянства для подальшого відбування покарання Мін’юст повідомляє уповноважений (центральний) орган іноземної держави та засуджену особу разом з інформацією про те, що новий розгляд питання про передачу можливий не раніше ніж через три роки після відмови.
17. Якщо засуджена особа до моменту фактичної передачі подає заяву про відмову від передачі, Мін’юст повідомляє про це уповноважений (центральний) орган іноземної держави, а також інформує засуджену особу про те, що новий розгляд питання про передачу можливий не раніше ніж через три роки після відмови.
18. Якщо особа відмовилася від передачі після прийняття Мін’юстом рішення про згоду на передачу, відповідний наказ Мін’юсту підлягає скасуванню.
19. Після прийняття рішення про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання та отримання згоди іноземної держави на передачу Мін’юст надсилає Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Національній поліції України та Міністерству внутрішніх справ (Національній гвардії України) доручення про узгодження місця, дати, часу та організацію передачі цієї особи у порядку, визначеному нормативно-правовими актами, з установи системи виконання покарань України компетентним органам іноземної держави.
20. Про дату передачі особи Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України повідомляє Мін’юст у десятиденний строк.
21. Після отримання повідомлення від держави виконання вироку за результатами виконання вироку суду України в іноземній державі Мін’юст інформує про це суд України, який постановив вирок.
22. Мін’юст може запитувати в уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інформацію про стан або про результати виконання покарання й дату закінчення відбування строку покарання чи дострокового звільнення, а також на прохання суду України в будь-який час раніше.
XII. Прийняття засуджених осіб в Україну
1. Мін’юст розпочинає розгляд питання про прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в Україні на підставі звернення засудженого, його законного представника, або близьких родичів чи членів сім’ї або на запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави.
2. Під час звернення відповідно до пункту 1 цього розділу особа, що звертається, має надати інформацію, що дозволяє ідентифікувати особу засудженого: дату й місце народження, останнє відоме місце проживання на території України, за можливості інформацію про дату винесення вироку іноземним судом, назву суду та місце відбування покарання, а також (за наявності) реквізити або копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України:
1) паспорта громадянина України;
2) паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
3) дипломатичного паспорта України;
4) службового паспорта України;
5) посвідчення особи моряка;
6) посвідчення члена екіпажу;
7) посвідчення особи на повернення в Україну;
8) тимчасового посвідчення громадянина України.
3. Після порушення перед Мін’юстом клопотання про прийняття засудженого громадянина України Мін’юст звертається із запитом до Державної міграційної служби України, її територіальних органів, органів реєстрації та інших компетентних органів України для перевірки факту належності засудженої особи до громадянства України та з’ясування відомостей про зареєстроване місце проживання в Україні.
4. Після отримання підтвердження факту належності засудженої особи до громадянства України Мін’юст надсилає уповноваженому (центральному) органу іноземної держави запит про надання документів, перелік яких міститься в міжнародному договорі України, а також звертається до компетентних органів України для отримання відомостей з інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, інших інформаційних ресурсів та баз даних державних органів.
5. Якщо запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про передачу засудженої особи ґрунтується на вимогах міжнародного договору України, яким передбачено можливість передачі засудженої особи без її згоди, Мін’юст додатково з’ясовує обставини, за яких засуджена особа відмовляється надати згоду на передачу, а також соціально-родинний зв’язок засудженої особи з державою, у якій вона засуджена та відбуває покарання. Із цією метою надсилаються відповідні запити до компетентного органу іноземної держави та Міністерства закордонних справ України. Урахування отриманої інформації є обов’язковим під час прийняття Мін’юстом рішення про передачу засудженої особи й має відображатися у висновку до проекту рішення щодо прийняття засудженої особи.
6. Рішення про згоду на прийняття засудженого громадянина України з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання або про відмову у прийнятті засудженого приймається у формі наказу Мін’юсту на підставі висновку за результатами розгляду запиту та зібраних матеріалів.
7. Після надходження пакета документів від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави та іншої необхідної інформації структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, упродовж тридцяти днів готує висновок щодо наявності підстав та умов для надання згоди на передачу, передбачених міжнародним договором України та Кримінальним процесуальним кодексом України, а також проект наказу.
Якщо клопотання й додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, Мін’юст здійснює їх переклад українською мовою. У такому разі строк розгляду продовжується до трьох місяців.
8. Рішення про прийняття засудженого громадянина України з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання приймається, якщо зібрані матеріали свідчать про дотримання умов, передбачених міжнародним договором України та Кримінальним процесуальним кодексом України, а також про відсутність підстав для відмови в прийнятті особи в Україну.
9. Висновок підписує керівник, а в разі його відсутності - заступник керівника структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства. Висновок містить:
1) посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, на підставі яких отримано запит про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;
2) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання, дату (номер за наявності) такого запиту;
3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про передачу з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;
4) інформацію щодо належності до громадянства України засудженої особи з посиланням на лист Державної міграційної служби України або Міністерства закордонних справ України чи інший документ, який це підтверджує;
5) дані про вирок суду іноземної держави (назва суду та дата винесення вироку; покарання, призначене особі; інформація про будь-які інші судові рішення, що стосуються вироку (за наявності); інформація про набрання вироком законної сили) із зазначенням строку призначеного покарання та інформації про кінець відбуття строку покарання;
6) інформацію про згоду засудженого на передачу з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання (із зазначенням дати письмової заяви за наявності);
7) інформацію про вчинений злочин та положення законодавства іноземної держави, на підставі яких винесено вирок, із зазначенням інформації, яка підтверджує, що вчинена особою дія або бездіяльність є кримінальним злочином згідно із законодавством України про кримінальну відповідальність;
8) інформацію про відшкодування шкоди, завданої злочином, та у разі наявності - процесуальних витрат за вироком іноземного суду (якщо є клопотання уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про виконання вироку в цій частині);
9) інформацію щодо призначення додаткового покарання вироком іноземного суду, а також щодо виконання такого покарання повністю або частково;
10) дані про додаткову інформацію, надану іноземною державою, у разі, якщо така запитувалася;
11) посилання на частину п’яту та/або шосту статті 610 Кримінального процесуального кодексу України;
12) посилання на висновок відповідно до положень міжнародного договору України та Кримінального процесуального кодексу України про те, що запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави (дата та номер) про передачу засудженої особи (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження) з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання може бути задоволений.
10. Якщо умови, необхідні для прийняття засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання, визначені міжнародним договором України та законодавством України, не дотримані, структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, упродовж тридцяти днів готує висновок та проект наказу про відмову в наданні згоди на прийняття особи.
11. Висновок має містити:
1) посилання на статті Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, на підставі яких отримано запит про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;
2) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання, дату (номер за наявності) такого запиту;
3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;
4) дані про вирок суду іноземної держави (назва суду та дата винесення вироку; покарання, призначене особі; інформація про будь-які інші судові рішення, що стосуються вироку (за наявності); інформація про набрання вироком законної сили) із зазначенням строку призначеного покарання та інформації про кінець відбуття строку покарання;
5) детальний опис обставин, за яких не дотримано умов, передбачених міжнародним договором України та законодавством України;
6) текст положень міжнародного договору України та законодавства України, що підтверджують недотримання умов для передачі засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;
7) посилання на пункт 7 частини першої статті 606 Кримінального процесуального кодексу України та положення міжнародного договору України щодо рішення України за запитом про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;
8) посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, згідно з яким пропонується відмовити в прийнятті засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання за запитом уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, про що інформувати засудженого та державу винесення вироку.
12. Наказ про прийняття засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання або про відмову в прийнятті засудженої особи підписує Міністр юстиції або уповноважена ним посадова особа. Наказ реєструють у Мін’юсті в порядку, визначеному Інструкцією з діловодства.
13. У наказі про прийняття засудженої особи визначається структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, уповноважений подати до компетентного суду України клопотання про приведення вироку іноземного суду відносно засудженої особи у відповідність до законодавства України.
14. У наказі про прийняття засудженої особи міжрегіональне управління може бути уповноважене подати клопотання, зазначене в пункті 13 цього розділу.
15. Повноваження посадової особи структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, або міжрегіонального управління визначаються довіреністю Міністра або уповноваженої ним посадової особи.
16. Мін’юст у тридцятиденний строк інформує засуджену особу про прийняте рішення про надання згоди на передачу.
17. Про прийняття рішення про відмову в наданні згоди на прийняття засудженої особи в Україну Мін’юст повідомляє уповноважений (центральний) орган іноземної держави та засуджену особу разом з інформацією про те, що новий розгляд питання про передачу можливий не раніше ніж через три роки після відмови.
18. На підставі рішення про надання згоди на прийняття засудженого, клопотання про приведення покарання, призначеного вироком іноземного суду засудженій особі, у відповідність до законодавства України подається до суду України за місцезнаходженням Мін’юсту, якщо останнє місце проживання засудженого в Україні невідоме, або міжрегіональним управлінням з урахуванням територіальної підсудності до компетентного місцевого суду України, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться останнє відоме місце проживання засудженої особи.
19. Клопотання має містити:
1) посилання на наказ Мін’юсту, положення статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, міжнародного договору України, на підставі якого розглядається питання про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;
2) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої прийнято рішення про прийняття засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;
3) інформацію про вирок суду іноземної держави, яким засуджено особу, та призначене покарання у вигляді позбавлення волі з посиланням на положення законодавства іноземної держави про кримінальну відповідальність, на підставі яких засуджено особу;
4) інформацію про назву пенітенціарної установи, у якій засуджена особа відбуває покарання, та про дату закінчення відбування строку покарання;
5) інформацію про зареєстроване місце проживання, за наявності останнє відоме місце проживання засудженої особи в Україні;
6) інформацію про відшкодування шкоди, завданої злочином, та за наявності - процесуальних витрат за вироком, а також про стан відшкодування засудженим такої шкоди та/або витрат повністю або частково;
7) інформацію щодо призначення додаткового покарання вироком іноземного суду, а також інформацію щодо виконання такого покарання повністю або частково;
8) будь-яку іншу додаткову інформацію, надану іноземною державою, яка стосується приведення вироку суду іноземної держави у відповідність до законодавства України;
9) прохання про визначення статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачено відповідальність за діяння, у вчиненні яких засуджену особу визнано винною вироком суду іноземної держави, про визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим на підставі вироку суду іноземної держави, про початок строку відбування покарання, а також у відповідних випадках - про виконання додаткового покарання та про виконання вироку в частині цивільного позову та щодо процесуальних витрат.
20. До клопотання додають:
1) копію вироку разом із документом, що підтверджує набрання ним законної сили;
2) копії інших судових рішень держави винесення вироку, що стосуються засудження особи;
3) текст статей кримінального закону держави винесення вироку, на якому ґрунтується вирок;
4) заяву засудженого про згоду на передачу з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання або його законного представника;
5) інформацію про дату початку та завершення відбування покарання, відбуту частину покарання й ту, що залишається відбути засудженому;
6) інформацію про стан виконання вироку у частині відшкодування шкоди, завданої злочином, та/або процесуальних витрат;
7) інформацію про додаткове покарання та стан його виконання;
8) копії документів щодо зареєстрованого місця проживання засудженої особи;
9) інформацію про стан здоров’я і поведінку засудженого;
10) оригінал або засвідчену копію довіреності чи наказу Мін’юсту.
21. Документи, що додаються до клопотання, надаються суду України мовою, визначеною міжнародним договором України, або з перекладом українською мовою (чи мовою, прийнятною для сторін), якщо вони не складені такою мовою.
22. Клопотання Мін’юсту чи міжрегіонального управління про приведення вироку іноземного суду у відповідність до законодавства України розглядається впродовж одного місяця з дня його отримання компетентним судом України.
23. За результатами розгляду клопотання суд України надсилає міжрегіональному управлінню (а якщо клопотання подавалося Мін’юстом,- безпосередньо Мін’юсту) копію ухвали з роз’ясненням порядку й строків її оскарження, а після набрання ухвалою законної сили - копію ухвали з відповідною відміткою для інформування уповноваженого (центрального) органу іноземної держави.
24. Про отримання ухвали за результатами розгляду клопотання та про оскарження ухвали міжрегіональне управління в триденний строк повідомляє Мін’юсту і надсилає копію ухвали.
25. Якщо особу засуджено вироком суду Російської Федерації, Мін’юст звертається до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, а міжрегіональне управління - до відповідного територіального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, з проханням визначити вид установи для відбування покарання засудженим у разі передачі в Україну та надає копію ухвали суду України; витяг з вироку суду Російської Федерації (вступна, мотивувальна (з датою вчинення засудженою особою злочину) та резолютивна його частини); копію довідки про стан здоров’я засудженої особи, а також інформацію про наявність у цієї особи судимостей в Україні.
Інформацію у відповідь Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України або територіальне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації надає відповідно структурному підрозділу Мін’юсту, відповідальному за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, або міжрегіональному управлінню у двотижневий строк від дати отримання запиту.
У разі відсутності у пакеті документів, наданих Мін’юстом, інформації про наявність судимостей в Україні, відповідь Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України або територіальне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації надає в найкоротший термін, після отримання необхідної інформації.
26. Мін’юст організовує переклад ухвали суду України іноземною мовою, визначеною відповідно до міжнародного договору України, а за потреби - також текст статей кримінального та кримінального процесуального закону, що мають бути надані державі винесення вироку.
27. Інформацію про надання згоди на прийняття засудженого в Україну, копію ухвали суду України та текстів статей законодавства України разом із перекладом Мін’юст надсилає в десятиденний строк після їх отримання та належного оформлення уповноваженому (центральному) органу іноземної держави.
Якщо вирок громадянину України винесено судом Російської Федерації, державі винесення вироку також надсилають інформацію про вид установи, визначений особі для відбування покарання в Україні.
28. Після одержання згоди уповноваженого (центрального) органу іноземної держави на передачу засудженого громадянина України з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання Мін’юст відповідно до частини першої статті 611 Кримінального процесуального кодексу України надсилає Національній поліції України та Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, а також Міністерству внутрішніх справ (Національній гвардії України) доручення про узгодження місця, дати, часу та організацію передачі цієї особи у порядку, визначеному нормативно-правовими актами, до установи системи виконання покарань в Україні.
29. Якщо засуджена особа до моменту фактичної передачі подає заяву про відмову від передачі, Мін’юст визнає наказ про надання згоди на передачу таким, що втратив чинність, та інформує засуджену особу про те, що новий розгляд питання про передачу можливий не раніше ніж через три роки після відмови.
30. Після фактичного прийняття особи в Україну Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України повідомляє Мін’юст про дату прийняття засудженої особи.
31. Після прибуття особи до установи, визначеної для відбування покарання, Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України інформує Мін’юст про місце відбування покарання засудженим, дату можливого умовно-дострокового звільнення та визначену дату закінчення строку покарання.
32. У відповідних випадках Мін’юст повідомляє суду України, який вирішував питання про приведення покарання у відповідність до законодавства України, адресу установи відбування покарання засудженою особою в Україні й звертається з проханням видати виконавчі листи і направити їх для організації виконання до органів державної виконавчої служби або інших компетентних органів України.
33. Адміністрація установи виконання покарань, в якій відбуває покарання засуджена особа, інформує Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України для подальшого повідомлення Мін’юсту у разі звільнення умовно-достроково або після завершення строку відбуття покарання, а також в інших випадках, коли покарання більше не може бути виконано або звільнення особи відстрочується у зв’язку з учиненням інших злочинів.
34. Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України надає інформацію на запит Мін’юсту про стан виконання покарання, у тому числі у зв’язку з проханням держави винесення вироку.
35. Інформацію, отриману відповідно до пунктів 33 і 34 цього розділу, Мін’юст повідомляє уповноваженому (центральному) органу держави винесення вироку в місячний строк або в інший строк на прохання запитуючого органу.
| Директор Департаменту міжнародного права | Т.В. Андрієва |
Додаток 1
до Інструкції про порядок здійснення
міжнародного співробітництва
з питань взаємної правової допомоги,
видачі правопорушників (екстрадиції),
передачі (прийняття) засуджених осіб,
виконання вироків та інших питань
міжнародного судового співробітництва
у кримінальному провадженні під час
судового провадження
(пункт 10 розділу II)
Помітка про терміновість/конфіденційність
(за потреби)
ЗАПИТ (ДОРУЧЕННЯ)
про вручення документів
Предмет і мета:
тип і мета запиту (доручення);
правові підстави запиту (доручення) (посилання на міжнародний договір, який діє у відносинах між Україною та запитуваною державою й регулює питання надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, або на дотримання засади взаємності);
найменування кримінального провадження (опис стадії), щодо якого запитується міжнародна правова допомога, та стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, а також його правова кваліфікація.
Інформація щодо вручення:
інформація про необхідність вручення документів щодо виклику (у спосіб, передбачений законодавством запитуваної держави у спосіб, передбачений законодавством України, із зазначенням конкретних вимог щодо такого вручення) та/або обґрунтування необхідності виклику осіб, ураховуючи предмет кримінального провадження;
перелік документів, які потрібно вручити;
інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту (доручення) або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.
Інформація про осіб, яких стосується запит (доручення):
прізвище, ім’я, по батькові, дата, місце народження, громадянство;
псевдонім, прізвисько, ім’я, під яким особа також відома (за наявності);
інформація про місце проживання/перебування в запитуваній державі;
